хкотiв у Сiркових грудях гнiв. Вже шкодував, що не вчинив на хуторi швайки. Гримнув на Смолку, який спробував у нього щось запитати вилаяв Кайдана, бо той знову вiдставав. - У тебе й попереднiй кiнь був такий самий салотряс. Де ти їх береш, рябопузих? - Таж рябi дешевшi, - щиро пояснив Кайдан. - їх нiхто не хоче купувати, а чим вони гiршi? Перекуняли, сидячи в тiснiй, нужденнiй корчмi, й погнали далi. Там зупинилася чумацька валка, й людей було - нiде маковiй зернинi впасти, а весь двiр заповнили понакриванi шкурами сани. Ранком були на Сiчi, де Сiрко вчинив розгром канцеляристам (Яковлев з пiдписарями грали в карти), вибанiтував кухарiв Васюринського куреня за те, що виливали нечистоти одразу за куренем, пужонув дячка-уставщика, який зраня устиг хильнути й трапився йому на очi. Аж пiд обiд одiйшов серцем i сходив до дячка та перепросив, похристосавшись з ним тричi, неначе на Великдень. В дячка минулої осенi помер у Києвi син-бурсак, дячок лишився в свiтi яко перст i вiдтодi частенько топив горе в горiлцi. РОЗДIЛ ШIСТНАДЦЯТИЙ Легко орати панське поле. Не те що власне, де нивка куца, як посполитський вiк: натягаєшся на зворотах плуга, насобкаєшся, начiпляєшся за тини, пеньки та ще, дивись, перекинеш сусiдську межу. А тут гони довгi: двiчi обiйшов загiнку - i вже обiд, ще тричi - i вже вечiр; пустив воли, й вони самi йдуть, помахують хвостами, ледь притримуєш за одну чепiгу рукою плуга, повiсивши на другу шапку, чалапаєш босими, аби не бити взувачки, ногами по борознi, а нахолонуть пiдошви - вийдеш на стерню i йдеш собi збоку, знову ж таки притримуючи плуга однiєю рукою. Вiн легкий, полиця вияснена скибами до блиску, чересло гостре, крає чорнозем, як воду. Вряди-годи хрусне пiд лемешем бадилина чорнобилю або хитне плуга клубок торiшнього пирiю. "Соб, сiрий, соб, шутий". А небо високе, свiтло-голубе, а сонечко тепле, ще тiльки прозирає з-за обрiю. По першiй загiнцi воно сяде волам на роги... А ось вже i жайвiр обiзвався десь збоку: "тi-тi-тi-тi, вi-i-i-i". Нi, то не жайвiр, то витинає вiвсянка в кущах при долинi, а жайвiр грудочкою завис угорi, перемелює крильцями сонячне промiння на порох. Тут їх безлiч, єднають срiбними струнами небо iз землею. Та й не сам ти в полi, за тобою тягнеться ще аж шiсть плугiв, як випряжуть у обiд бiля могили, балачок усяких, жартiв, реготу - на все поле. А то побiжать до болота, надеруть яєць крячиних i напечуть у жару. Всi ж бо хлопцi молодi, нежонатi, тiльки Якiв старший, уже одружений, напускає на себе степенностi. Важко орати панське поле. Важко до болю в серцi. Гони довгi, скиба важка, вiтер у полi пронизливий i вiльгий... Чужi гони, чужа скиба, чужi воли, чужi жайвори в небi. Своя нивка, свiй городчик наперед веселять око: отам буде просо, отам буряки, отут ростимуть висадки. Хочеться кожну грудочку перем'яти в долонях. Хочеться падкувати бiля своєї землi, бiля свого господарства. Але катма землi й катма господарства. Є лише слiпа на одне око, бсзклуба кобильчина Калитка (орють нею iз сусiдом у супрязi) та четверо овечок. Випрягали бiля могили. Зварили кулешi, порозстеляли на макiвцi могили сiрячини, обiдали. Жартував тiльки Фiлон, на прiзвище Мальований, по-вуличному Кiбчик. Коли Микола перевзувався, насипав йому в постiл гарячої кулешi, i той довго стрибав на однiй нозi. Погнали воли на водопiй, всi хлопцi йшли позаду, один Фiлон їхав верхи на шутому, безрогому воловi. Але вiн отак їздить i на всiх iнших. I здатний на всiлякi вигадки. Через те й Кiбчик. Кiбчастий вдачею, задерикуватий - чуб рудуватий, вихрастий, очi вчiпливi, нiс на кiнчику чи то облупився, чи то йому хтось утер його чимось твердiшим за кулак. Фiлон не змовчить нiкому й будь-кому дасть здачi. Вiн невисокого зросту, чiпкий, мiцний, не заплаче зроду, хоч ти його вбий. Жартувати не жартували, а гомонiти поважно гомонiли. З могили було видно далеко наокiл. У бiк пiвденний скiльки не зори - поля й поля, доли i видолинки, земля пана Замойського, i в схiдний та захiдний також, а в пiвнiчнiй сторонi текла рiчка Гнилий Тiкич i стояв панський фiльварок. Фiльварок - по той бiк, на високому березi, серед парку-гаю, окремо замок, як величав свiй будинок пан, i окремо чорний двiр, далi ще шмат поля, а за ним лiс, панський-таки ж. Вiтряним званий. До фiльварку їхати греблею через високу камiнну браму Село розкинулося по цей бiк, уподовж Гнилого Тiкичу, на горбках та по долинах одною предовгою i кiлькома коротшими, поперечними вулицями. Хатки у вишневих садочках, хлiви та обори i городи здебiльшого до рiчки. А за городами берег, далi рiчка, оступлена зобабiч високими очеретами. Рiчка широка й гарна, тiльки рибу в нiй людям ловити заборонено, їм дозволено ловити вже за греблею, де, перепущена крiзь зуби двох водяних млинiв, вода тече невеликим швидким потiчком, скаче по корчах i по каменю. Село мрiє в маревi, поблискують проти сонця всi три банi Миколаївської церкви, а на шпилi фiльварку, гейби жайвороне крило, трiпоче стяг з графським гербом. Хоч люди подейкують, що їхнiй пан Казимир зовсiм не граф, а тiльки однофамiлець графiв, але хто осмiлиться сказати те пановi, та й кому до того яке дiло. - Замок колись був ще бiльший, тiльки дерев'яний, - каже Фiлон, облизуючи та ховаючи до кишенi дерев'яну ложку-рибку. - Багато ти знаєш, - недовiрливо кидає Якiв на прiзвисько Струль. - Стоїть вiн уже лiт сто. - Стоїть, та не той, - блискає очима Фiлон, - той згорiв. - Чого б то вiн згорiв? - облизує й собi ложку Якiв. Губи в нього тонкi, а очi великi й сумнi, як у старого вола, а чуприна чорна й буйна, i лице довгасте, сказати б, гордовите, коли б не тi очi. - Бо... спалили козаки Хмелевi. Налетiли i в одну нiч... Кобзар розказував. Отой, що на пречисту спiвав на папертi. Вiн у нас обiдав. Люблять парубки поговорити про Хмеля, про козакiв, про Сiч, тiльки бояться. Отож i зараз. - Не бридь дурного, - трохи боязко, а трохи суворо кидає Якiв. - Розказуй тiльки те, що бачив на власнi очi. - Виходить, кобзар брехав? - прискалює крапчасте, як у кiбчика, око Фiлон. - Може, й брехав, - понуро кидає Якiв. - Йому що - поплескав язиком, та й далi. - А нам? - Сам знаєш, за що б'ють дурнiв, - звiвся на ноги Якiв i хвицьнув батогом на вишневому батожилнi. - Нам пора запрягать. I знову: "Соб, сiрий, соб, шутий, щоб тебе вовки з'їли. Куди хапаєш, не нажерешся нiколи". Воли притомилися, та й голоднi, не напаслися, нерiвно йдуть у борознi (то сiрий попускає, то шутий), треба пiдганяти, мiцнiше тримати плуга. Вступає в ноги втома, болять руки. Врештi Якiв кладе плуга лiвою чепiгою донизу, собкає до волiв. За ним тягнеться вузенька, неначе ножем прорiзана, смуга - її крає лемiш. Сонце сидiло на самiй макiвцi могили. Кiнчали оранку ранiше, бо субота. Як їхали до села, у церквi бемкав малий, яким дзвонять у пiст, дзвiн. Звичайно хлопцi пiд'їжджали до греблi з поля, хоч можна пiд'їхати туди й через куток Ямне, що за греблею. Але вулички там вузькi, покрученi: щоб не наїхати на чий-небудь плiт, воли доводиться вести на налигачi. Фiлон поспiшав i через те поїхав через Ямне. Й не вiв воли, а гейкав з воза. Поспiшав, бо крутилася в головi думка зняти з горища та переглянути ятiрцi. Либонь, за зиму лозовi кiльця потрiскалися, та й дiрки не позалатував з осенi. За тi ятiрцi його сварили батько та мати i старший брат Йосип, бо ставив їх Фiлон у кiнцi свого городу, в очеретi, де людям ловити рибу заборонялося. Фiлон на тi прохання i погрози батькiв та Йосипа не зважав, бо ще не був упiйманим. Ставив i виймав ятiрцi вночi, а як їх знайдуть удень, нехай докажуть, що вони його... Фiлон так задумався, що й незчувся, як воли надали в ходi, а тодi й зовсiм побiгли. Вiз саме виїхав на вигiн, дорога до греблi - прямо, а вони бiгли кудись праворуч, донизу. Воза хитнуло, кинуло, Фiлон вхопився за полудрабок, i в цю саму мить попереду пролунав тонкий скрик. А вiз уже зупинився, i воли пили з вiдер, якi стояли бiля криницi. На цямринах лежало коромисло, а з того боку криницi з-за зрубу виглядало кругле, перелякане личко. - Цабе, сiрий, назад, шутий, бодай би ви повиздихали. Воли ж припали до води, тiльки боками хлипали. - Бодай би ти краще напоїв їх, - почулося з-за криницi. - Добрий хазяїн. Бач, як здухвини позападали. Фiлон тягнув воли за налигача i бив їх пужалном по мордах. - Нехай уже допивають, - пролунав той самий голос, i Фiлон оглянувся. Дiвчина вже вийшла з-за цямрини, й Фiлон гаразд бачив її. Кругле, як мiсяць, обличчя, розлетистi брови, рiвний носик, туго стуленi губи, невисокого зросту, ставна й зграбна. - Витягни ще, - наказала дiвчина. Фiлон погнав важкий цебер углиб, дiстав води, подоливав у вiдра. I втупився зором у дiвчину. Вона не вiдводила очей, спокiйно i якось надто впевнено дивилася на нього. "Чия вона? - розмiрковував Фiлон. - Ткачикiв? I як її звати?" Аж сам здивувався, що не знає достеменно, чия це дiвчина i яке в неї iм'я. Запитати-б, але язик неначе прилип до пiднебiння. Фiлон аж розгнiвався, але не знаходив способу запитати в дiвчини iм'я. - Чию це воду випили воли? - нарештi спромiгся. - Божу, - вiдказала дiвчина. Воли стояли, i з їхнiх морд у вiдра кльокали краплi, а далi почали смачно хапати спориш, що рiс бiля криницi, вiн аж рипiв пiд їхнiми губами. - Ти лiпше набери води та сполосни вiдра, - знову наказала дiвчина. Iншим разом Фiлон би тiльки засмiявся на таку вимогу, а тепер вiдвiв убiк воли, уволив волю. Ще й понабирав вiдра. Дiвчина зачепила їх коромислом, пiдставила плечi й понесла вгору по вулицi, похитуючи станом у лад ходi. А Фiлон стояв, роззявивши рота, й дивився їй вслiд. Стара, сива, облисiла бараняча шапка з'їхала йому на чоло, руки зiгнули в дугу грушеве пужално. З цiєї митi Фiдон перестав бути Кiбчиком. Вiн одiгнав на чорний двiр воли й у тихiй задумi повернувся додому. В дворi батько - вироблений, переляканий, забитий нуждою чоловiк у сiрiй свитi й сiрiй шапцi, з-пiд якої вибилося пасмо сивини, та старший брат Йосип, високий - у материн рiд, широкий у плечах, мовчакуватий i понурий парубок, вдвох розбирали загату з очеретяних в'язо.к, якими хата була обкладена ще на зиму; мати саме зварила вечерю, на стiл подавала Василина, сестра, молодша на два роки вiд Фiлона - од великодня пiде їй шiстнадцятий. Повечеряли галушками з тертою сiм'яною макухою, повкладалися спати. Всi покотом, на полу; з лiвого краю Фiлон i Йосип, з правого - мати й Василина, посерединi батько. Вiн iнодi схропував i прокидався, мацав себе рукою за голову й одразу ж засинав знову. Спали всi, тiльки Фiлоновi не спалося. Либонь, чи не вперше в життi. Й стояло в його пам'ятi кругле личко, й терновi очi гнiвно дивилися на нього. А може, й не зовсiм гнiвно... Ось тепер вони вже дивилися ласкаво. Фiлоновi стало трохи соромно. Звичайно, вiн вже думав про дiвчат, i навiть не так, як зараз, а трохи й грiховно, проте тiльки тодi, коли спав сам пiд пiддашшям комiрчини або в полi бiля товару. Думати про дiвчат, та щe грiховно, бiля своєї рiднi стидався. А зараз думав, тiльки в тих думках не було й дрiбки нецноти, вiн думав про незнайому дiвчину як про сестру... нi, трохи не так, як про сестру, але й iнакше, нiж думав ранiше про дiвчат. Не йшла вона з мислi, й не мiг заснути до пiвночi. Наступного ранку Фiлон устав услiд за матiр'ю. Вмився, розчесав непокiрного рудуватого чуба й звернувся до матерi. - Я, мамо, взую Йосиповi рантовi чоботи та одягну його шапку. Хочу пiти до церкви. Мати здивувалася (ранiше Фiлон ходив до церкви тiльки на великi свята та сповiдатися, й то пiсля материних вичитувань), трохи повагалася й дозволила взяти шапку та чоботи. - Тiльки ж дивися не помицькай. Йосипу вже двадцять другий рiк, немолодий парубок, треба й сватiв засилати, й батьки стягнулися йому на парубоцьку одежу. От тiльки з ким побратися, куди вести молоду? Податися б у прийми (Йосип згоден на те), так усi багатшi одиначки, навiть дзюби, розхапують проворнiшi. Доведеться, мабуть, прорубувати в коморi вiкно й робити з неї кiмнату. А куди запхати злиднi, того вже не знає нiхто. Ще тiльки сiють, а збiжжя в кадiбцевi на денцi (мати охкають бiля кадiбця). Але й те сьогоднi Фiлоновi не в клопiт, як не вельми воно йо:iу в клопiт i в iншi днi. У церквi людей певнiсiнько, не протовпитись (церквиця маленька), й стоять вони на схiдцях бiля притворiв, дiвчата i парубки розташувалися кiлькома гуртиками просто на травi пiд вишнями та грушами, хлопцi попiдстеляли свити, повсiдалися зручно, дiвчата поприсiдали, як сороки на лозi, - аби не зазеленити в молоду траву бiлi та жовтi плахти й сорочки. Фiлон обiйшов довкола церкви, але кругловидої дiвчини не побачив. Тодi вiн пропхався у правi бiчнi дверi, правда, не далеко, та й служба вже закiнчувалася, пiп вiв казання. Наказував, щоб молодшi слухалися старших i щоб чоловiки не били жiнок. Жiнки побожно хрестилися, деякi чоловiки таїли в куточках очей глузи. Фiлон випхався з церкви й став недалеко вiд ворiт пiд грушею. Бемкнув дзвiн, люди повалили з церкви. Гуртами й поодинцi, гомонiли неголосно. Ось уже й слiпа старчиха Секлета подибала з дочкою-поводиркою додому... Кругловидої дiвчини вiн так i не побачив. Недовго роздумуючи, Фiлон попрямував на Загату, де вона жила. Пройшов порожнiми вуличками, наполохав курей, що висипали з чийогось двору на вулицю, буцнув кулаком у лоба чиєсь рябе теля, прип'яте до тину, нiкого не зустрiв (усi саме снiдали) й подався в береги. Вiн не хотiв iти додому, бо доведеться оддати Йосиповi шапку та чоботи, а Фiлон сподiвався побачити дiвчину на веснянках, як називали в них у селi дiвочi та парубочi гулянки за дня. Сидiв вiн на пеньковi довго, вiдгонив бузиновою гiлкою комарiв. Потьохкував сонно соловейко - виспiвався за нiч, трiщала, наче коник у стернi, очеретянка. Пiд очеретом сплескувала риба, ловила комашню. Фiлон не помилився. Коли пiдiйшов до криницi, де вчора заздрiв дiвчину, парубки та дiвчата вже зiбралися на вигонi. Парубки статечно стояли бiля тину, тримали в зубах люльки (здебiльшого порожнi), дiвчата, розбившись на два гурти, грали в жельмана. В святкових строях, здебiльшого заплетенi в дрiбушечки або в двi коси, заквiтчанi барвiнком та сухими васильками. I тiльки одна голiвка не заквiтчана, i тiльки в однiєї дiвчини волосся заплетене в одну товсту-претовстючу, чорну, як нiч, косу. То була... вона. Та сама дiвчина. I вiн уже знав, чия вона. Впiзнав по породi. Здогадався. Грищенкова, Ткачикова по-вуличному, її батьки були ткачами, ткали вдома на верстатi панам рядна та лiжники. Диво дивнеє, пiвночi не мiг згадати, а це побачив - i враз згадав. Ще вiн згадав, що в дiвчини є троє чи четверо братiв, хлопцi - як лути, всi дужi, чорнявi, з важкими кулаками, старший уже, здається, одружений. Такi як перестрiнуть... Але за вiщо його перестрiвати? А за те... Загатчани завше ворогували з сiльськими парубками, й ходити вечорами загатськими вулицями було небезпечно. Удень не зачепить нiхто. Проте й до гурту його не вiзьмуть. Фiлон так i стовбичив бiля криничного зрубу, викликаючи подив у парубкiв та дiвчат, аж поки одна з них, задихана, червонощока, пробiгаючи мимо, не зупинилася та не запитала: - Ти щось загубив? Шукаєш чого? Либонь, у Фiлона був розгублений вигляд. - Учорашнього дня. - Упав у криницю. - Дiстану. - I вже трохи iнакше: - Та то я вчора вельми отiй дiвчинi вiдро потовк, хотiв запитати, чи не били мати її. Як її звати? - Лукино, - гукнула дiвчина. - Тебе мати не била? - А цебто за вiщо? - Оцей парубок каже - за нього. - Отакої, - засоромилася Лукина. - Нехай за нього когось iншого б'ють. Вiн учора волами в криницю в'їхав. Ледве встиг ухопити одного вола за хвiст. Дiвчата й хлопцi засмiялися. Фiлон блиснув очима, насунув на очi шапку й пiшов прiч. Гнiвався на парубкiв i дiвчат, гнiвався на Лукину й... не мiг розгнiватись. Дiвчина запала йому в серце ще глибше. Увечерi вкладався спати пiд пiддашшям комори. Мати казала: ще холодно, але вiн не послухався, послався на задуху в хатi. Ледве в хатi погасло свiтло, встав. Вiн знав, що з недiлi на понедiлок челядь на колодках не гуляє, - розганяють осавули, завтра ж на роботу, хiба що нишком, але сподiвався, що на Загатi хоча б дiвчата зберуться. Куток глухий i далекий, та й там є де сховатися. Йшов берегами, вузькою стежкою, яка то наближалася до самої води, та пiдбiгала до городiв, перечiплялася через корчi, пiрнала пiд гiлля, яке збивало йому шапку. Мiсяць срiблив воду на рiчцi, очерет темнiв з того боку чорною смуюю, бiля панських мiсткiв хтось проплив на човнi - либонь, сторож. Бриль на його головi теж видавався срiбним. Верби та вiльхи важко занурилися в свої сни, iiльки осокорина тихо шелестiла без вiтру. Фiлон поминув греблю, крутою стежкою вишкрьобав нагору. Ось i криниця, де вiн побачив дiвчину. А ото вуличка, що веде до Ткачикiв. Iшов i серце йому витьохкувало й забивалося в сторожкiй напрузi. Ось i Ткачикове обiйстя. Лiсяний хлiв понад самою вуличкою, - в стрiху вросла верба, - тин i перелаз, хата в глибинi двору. Велика, стара, розсядиста хата. Там стоять верстати, на них б'ють лiжники Лукининi батько та мати - Саватiй i Онишка Грищенки. Ткачики - буцiмто й заможнiшi од iнших, але яка то заможнiсть, коли землi десятина, а хлопцiв троє. "Вона ходить через цей перелаз". Гаряча хвиля обiйняла Фiлона. I в цю мить вiн ледве не налетiв на постать, яка темнiла бiля присiшка хлiва, що похилився на вулицю. - Тю... - На свого батька тюкай. - Парубок був миршавий, сонливий, але на своїй вулицi й через те бадьорився. - Та це я... кобилу шукаю, - Фiлон показав недогнуздка, завбачливо, саме про такий випадок захованого пiд свитою. - Ти не бачив? Гнiда кобила, слiпа на одне око. - Не бачив. Кажеш, слiпа? Через те вона й заблудила, - поважно вiдказав парубiйко. - Може, запитати хлопцiв та дiвчат; вони десь гуляють? - хитрував Фiлон. - Iнодi збираються, але сьогоднi немає нiкого. Й тодi Фiлон рушив направцi. - Ткачикова Лукина на колодки виходить? - Мати її не пускає. - А вона... з кимось гуляє? - Нащо тобi? - насторожився парубiйко. - Та так... Просив запитати один хлопець, - знову хитрував Фiлон. - Ке ось закуримо, та я й пiду, - дiстав припасеного на цей-таки випадок мiцного тютюну. Сипонув у жменю щедро, ледве собi лишилося на пiвлюльки. - Так гуляє з кимось Лукина? - Кажу ж, мати не пускає її на колодки. Та й... - зам'явся хлопець, - горда вона. А чим там гордитися? Є й кращi дiвчата, - хвальковито сказав сопливий парубiйко. Фiлоновi од тих слiв затанцювало в грудях, i вiн так кресонув кресалом, аж iскри бризнули навсiбiч. - Обережно, хлiва пiдпалимо, - сказав парубiйко. Трут загорiвся, потягло щипливим димком, парубки запалили люльки й розiйшлися. Прийшов Фiлон додому, лiг пiд коморою на соломi, укрився старим кожухом, й одразу з темної, подзьобаної поодинокими зорями пiтьми випливло до нього знадливе, трохи суворе личко. Й знову вiн крутився до пiвночi, не мiг заснути. Й од того вечора почав учащати на Загату. То буцiм вертається з поля, то шукає телицю, то йде з пiдсакою побовтатись у ковбанях (хоч ятiрцi вже стояли в очеретi). Й таки перестрiв одного разу Лукину. Несла од рiчки воду на коромислi, пiднiмалася звивистою стежкою вгору. Вiн заступив стежку. - Чорнобрива, дай напитися. - Вода не питна, несу на золиво, - спокiйно вiдказала вона, а сама чи не вперше пильно подивилася на парубка. В лихiй одежинi, рудий, але... чимось i вабливий. Очi смiливi, проте не нахабнi, обличчя вiдкрите. Фiлон упiймав той погляд, спаленiв i розгубився. Та за хвильку оговтався й напустив на себе нахабства. - Тодi дай поцiлувати. - Овва, - взялася обома руками в боки дiвчина, а вiдра гойдалися на плечi. Вiн спритно зняв вiдра i поставив додолу. - Оддай, - тихо сказала вона. - Я їх потiм тобi вiднесу. Можу однести хоч за Ляхiвськi гори. - Коли це потiм? - Як... надивлюся на тебе. - Дивися. За це грошей не беру. - Ти пробач, - сказав Фiлон i знову подивував сам собi, адже рiдко коли перепрошував, хiба що батька-матiр. - Пробач, що заступив дорогу. Але iнакше з тобою погомонiти не можна. На колодки ти не ходиш... - А ти ходиш? Сюди, до нас? - Ну, не зовсiм на колодки. Вашi парубки... - Дивися, щоб вони не впiймали тебе. - Вiн уловив у її очах щире занепокоєння i зрадiв. - Не упiймають. А якщо впiймають... У мене теж кулаки є. - Там мати чекають, - занепокоїлася Лукина й пiдiбрала вiдра на коромисло. - Завтра недiля. Вийди сюди перед вечором, - попросив Фiлон. - Не знаю... Завтра я їду в мiсто на базар. - З ким? - Iз Зiнькою. I зникла за хвiрткою. Фiлон прийшов додому й одразу до батька: - Тату, я завтра одвезу на базар того осокора спиляного. - Чого це тобi заманулося його везти? - здивувався батько. - Так струхлявiє. Поки немає iншої роботи. - Кому зараз треба в мiстi дрова, - заперечив батько. - Цiна низька. - Якраз i не низька. Тодi, як навезуть усi, вони i впадуть у цiнi. Таки вмовив. Повантажили звечора на воза окоренки, а рано-вранцi й виїхав з двору. Вийшло на батькове. Та ще вiн поспiшав, аби не випередила його Лукина, аби дiждатися її за мiстом, - продав за безцiнь. Хотiв купити Лукинi бодай стрiчку, але грошей наторгував так мало, що не одважився. Дожидався дiвчини в сторонi вiд дороги пiд грушками, так, щоб i дорогу було видно, й щоб нiхто з односельцiв його не впiзнав. Коли дiвчата - мiцна, ставна Лукина й висока, як лозина, Зiнька - появилися, Фiлон вйокнув на Калитку, виїхав на дорогу й наздогнав їх. - Сiдайте, хто з товаром, - запросив мовби жартiвливо. Лукина ледь помiтно зашарiлася, а Зiнька здивовано вигнула безбарвнi брови: - Звiдки такий вощик? У неї безбарвнi не тiльки брови, а й волосся, проте на виду непогана: маленький носик, невеликi, чiтко окресленi губки, лагiдна усмiшк?. - Спасибi, - сказала Лукина й поклала на воза чоботи та невеликий клуночок. Зiнька поклала й свою поклажу, обiперлася об полудрабок, щоб скочити на воза, запитала, показуючи на кобилу: - А вона не впаде? - Вона таких вас пiвкопи на гору звезе, - одбувся жартом Фiлон, а сам знiяковiв, як не нiяковiв зроду. Стало йому соромно й за драбинчатого старого воза з неошинованнми колесами, й за безклубу Калитку, яка махала обтьопаним, неначе квач, хвостом i йшла, низько опустивши голову, i за те, що вiз немилосердно скрипiв. - Но, гнiда, - смикнув мотузянi вiжки Фiлон, i кобила раптом дуже кумедно кинула задом. Дiвчата засмiялися, а з ними и Фiлон. - Отаке стерво, ще й лукаве та хитре... Задере голову, iї тодi не одягнеш хомута. Або розставить на пастiвнику ноги, спутаєш, i ходить, наче не путана. - У нас була кобила, що за псом ганялася, - сказала Зiнька. - Вищирить зуби й бiжить за ним. Заговорили за конi, за корови, за овечки, з якими химерами бувають i якi вони розумнi та хитрi. Фiлон озвичаївся й почав дiвчатам показуваги, ях хрокає Терсщенкiв кнур i як осавул Лнзько пiдскакує в сiдлi, коли їде на поле. Дiвчата заливалися смiхом, аж хилилися на воза. Кобила тюпала, похиливши голову, з-пiд розбитих копит порскала курява. Фiлон помiтив, що вiд дуги одв'язався повiд, тягнеться в пилюцi, намотав на люшню мотузянi, з порваними сталками вiжки, побiг, прив'язав повiд до стертого залiзного кiльця на дузi. Вйокнув на кобилу, але вона навiть голови не пiдвела. - Ех, конi, конi, - зненацька сумно зiтхнув Фiлон. - Колись були конi... Бо воля була в людей. Воля на них їздила. - Яка це воля їздила на тих конях? - запитала Зiнька. - У яких людей? - У таких, як ми. - Тодi люди були не такi, - суворо мовила Лукииа. - Якi ще не такi? - не погодилася Зiнька. - Вольнi духом. I гордi. Правду Фiлон каже. - А батюшка сказав, так богом велено: одним робити, другим володарювати. Зате на тому свiтi... - Не велено те богом. Колись усi люди були вольнi, - перебив Фiлон. - Виходить, батюшка брешуть? - Ну... не кажуть всiєї правди. Приховують, - мовила Лукина. - Вони теж бояться. Дiдуньо оно розказували, як за Хмельницького все сталося. Усiх панiв повиганяли, а котрих побили. - Так i стоїть усе тс перед очима, - сказав Фiлон. - Тебе ж тодi й па свiтi не було. - Ага. А от заплющу очi й бачу. Тiльки ж немає ще одного такого лицаря. Поки що. - Ох i розходилися ви. Дивiться, накличете лихо. Вийшло на Зiньчнне. Як переїжджали греблю, в кiнцi зустрiли пана з почтом i гайдуками. Всi верхи, у високих чоботях iз закотами, з гарапниками в руках. Попереду пан у чорнiм жупанi, в чорних рукавичках, i;а вороному конi, одразу за ним - старший гайдук: теж у чорному i'i на вороному коневi. Очi як вугiль - так i пропiкають, чуб зализаний наперед, губи тонкi, стиснутi, що й лезо ножа не просунеш (врода, але неприємна), ще й гарапником погойдує. У пана обличчя клинцювате, худорляве, з глибокими морщинами на лобi i в мiжбрiв'ї, суворе, кажуть, служив вiн у королiвськiй кiннотi, має великi заслуги, за це його й нагороджено цим маєтком. Пановi рокiв пiд сорок, ще юнаком бився вiн у гусарських лавах проти полкiв Хмельницького. Гайдуки, либонь, верталися з ловiв (позаду їхали два вози), зайняли всю греблю, Фiлону довелося спрямувати Калитку на самий край, ще й пiдтримувати плечем воза, щоб не скотився в дiл. Пан i його смаглявий охоронець порiвнялися з возом. Дiвчата посхоплювалися, поставали бiля затильника воза, посхиляли голови. Фiлон напружився пiд вагою воза, теж дивився в землю. I раптом повiтря розiтнув посвист гарапника. - Шапку, хлопе! Гарапник сам збив шапку. Чорний охоронець знову звiв руку, дiвчата зойкнули, Фiлон прохрипiв: - Воза ж ось тримаю. - Досить, Яне, - наказав пан. - Уже провчив. Та й непоганих дiвчат везе. Надто оту. Як тебе звати? - Кого, мене? - запитала Лукина. - Атож, тебе. Чия ти? - Грищенкова. - Ткачики по-вуличному, - додав хтось iз гайдукiв. - На Загатi живе. Колись її батько славився як гарний ткач. - А тепер? - Постарiв. Але ще тче. - I дочку, мабуть, навчив, - посмiхнувся пан й, ще раз гостро глянувши на Лукину, вiдпустив повiддя. Кiнь помчав учвал в кiнець греблi. - Важко тобi було зняти шапку, - докоряла Зiнька Фiлоновi, коли верхiвцi замапячили далеко на горбi. - Спала б з твого лоба позолота? От i маєш. Фiлон мовчав. Мовчала й Лукина. А Зiнька талалакала й талалакала, i пiд те талалаканпя Фiлон прошепотiв Лукинi, щоб вона в наступну суботу одразу по заходi сонця вийшла в береги, туди, де вiн її зустрiв, як несла воду на золиво. Лукина показала очима, що вийде. Вона в суботу вибiгла, але ненадовго. Лукина обдурила матiр, сказала, буцiм iде до Зiньки позичити сухих гвоздик, отже, тепер мусить ще забiгти й до неї. Не встигли й погомонiти. Стояли пiд обсипаною мiсячним сяйвом вербою. Зорi проглядали крiзь вiття, неначе золотi горiшки, хотiлося дiстати їх руками. I скрiзь понад рiчкою дрiмали старi верби та вiльхи, й набиралися мiсячного сяйва пуп'янки яблунь у садах. Посiянi в пониззi коноплi стояли стiною, ховали якусь таїну. Хижо вигнувши спину, з конопель вийшов кiт, свiтячи очима. Фiлон тихенько цокнув язиком, кiт пiдстрибнув на мiсцi й метнувся в коноплянi нетрi. - Восени поїду з чумаками на Дiн, - сказав Фiлон. - Вже домовився з економом. Кажуть, там можна заробити грошей. Лукина зрозумiла: вiн натякає на те, що, коли заробить грошей, зможе заслати до неї старостiв. I трохи образилася, адже й про кохання вони ще не говорили, i вiн не запитав, чи любий їй. А вона, як i як i кожна дiвчина, мрiяла про кохання, про гаряче освiдчення при мiсяцi, клятви-молiння й щирi сльози. Через те сказала насмiшкувато: - Нащо забиватися так далеко, пiди в Занози й викопай скарб. - Ходив i копав, - понуро мовив Фiлон. - Правда? - не повiрила Лукина. - Й горiв там вогонь? I... нечистий, який його стереже?.. - Не було нiякого вогню й нiякого нечистого. Будяки та пустирник. А в землi череп'я бите. I бiльше нiчого. - А ти... правда кажеш? - запитала тихо. Фiлон забожився. Й розповiв, як виглядав молодика, як окропив свяченою водою, що мати принесли вербної недiлi, заступ, i як копав, i як виполохав кота. - А може, то й був вiн, нечистий? - З мишею в зубах? Вiн як чкурнув... Лукина переминалася з ноги на ногу. - Менi пора. Фiлон узяв дiвчину за руки й притримав якусь мить. На бiльше не зважився. Й ще тричi вiн ходив пiд вербу. Одного разу, вже коли йшов назад, його зустрiло троє парубкiв, один ухопив за рукав свити, й Фiлон звiздонув парубка в лоб, аж той одлетiв у коноплi. - Порiшу! Порiшу! - гукнув Фiлон, i парубки вломили через коноплi, аж зашкварчало бадилля. За всi три стрiчi вiн тiльки раз по-справжньому пригорнув Лукину й поцiлував у щоку, а освiдчитися в своєму коханнi не встиг. Стидався. Кожного разу обiцяв собi, що ось пiде й викаже все, що в нього на серцi, й випитає в неї, а приходив - i втрачав смiливiсть, i язик починав заплiтатися. Може, це ще й через те, що надто вже неприступною й гордою поставала в його уявi Лукина: вона й справдi була не схожа на iнших дiвчат, реготух, якi тiльки вдають цноту, а самi так i липнуть до хлопцiв. Великi Лукининi очi були повнi зоряного вогню, але вона гасила той вогонь, трималася спокiйно, впевнено, незалежно. Несла в грудях якусь особливу таїну, була певною себе, через те й не мiг Фiлон до неї приступитися. А коли одного разу мовби ненароком ковзнув рукою за керсетку, вона її не одвела, на вдарила по нiй, але так ковзнула поглядом, що парубок зiв'яв, як зламана гiлка. I те Фiлон пам'ятав повсякчас, ще дужче покохав Лукину. Й тепер думав тiльки про те, як випитати її думку щодо нього самого. Вона ще нiчого не сказала йому, але ж щоразу, нехай i ненадовго, виходить на побачення. Фiлон так i не встиг сповнити свого замiру, бо наступної суботи Лукина пiд вербу не вийшла. А в понедiлок Фiлон довiдався, що її взяли на чорний двiр фiльварку для ткацької роботи. Та новина схвилювала Фiлона до краю. Адже був начуваний i про ткаль, i про вишивальниць, i про покоївок панських. Про панову розпусту ходили страхiтливi розповiдi. Та й про яке ткацтво може йти мова? Ще не виспiли коноплi, ще їх треба мочити, бити на бительнi, тiпати, терти на терницi, прясти в пiвмiтки, сукати. До того ж ще й панських овечок не стригли. Одначе в пана могла лежати пряжа в запасi, а Лукинин батько був гарним ткачем i колись працював у фiльварку. Тим заспокоював себе й не мiг заспокоїти, адже пам'ятав стрiчу на греблi й те, як пан дивився на Лукину. Вiдтодi почав шукати способу, як би побачитися з дiвчиною. * * * Сьомий день Лукина не знає, на якому вона живе свiтi, її взяли не на чорний двiр у ткацьку хату, а в двiр при палацi, де є двi кiмнати для вишивання. В однiй дiвчата сплять, у другiй, бiльшiй, вишивають рушники, напiрники, серветки. Лукина здогадувалася, нащо її взято до двору, i душа її стискувалася в тугий горiх, здається, трiшки надави - й трiсне навпiл. Хоч її поки що нiкуди не кликали й навiть нi на що таке не натякали. Але з дiвочих розмов знала, що побували в пана i Мелася, й Мокрина. Це звалося "показувати пановi рушники". Справдi, котрась iз дiвчат збирала роботу за тиждень чи й бiльше i несла пановi. На чорному дворi... це називають "збивати пановi перину". А збивати її є кому й так. Є у пана три хльорки, три пишнотiлi дiвулi, якi нiчого не роблять, вилежуються днями, а ночами тiшать пана. Кажуть, що навiдують усi три разом. Вони нетутешнi, з iнших панських маєткiв, так само невiльнi. Вишиває Лукина червоною i зеленою заполоччю рушника, додивляється до шиття, та як згадає рiдну хату, заквiтчанi ласкавцем i васильками, яких сама нарвала, iкони, а пiд iконами батька за читанням "Київського патерика", матiр iз схиленою на руки головою, братiв, що хоч i не уважно, а таки ж слухають батькове читання, й обiллється її серце слiзьми. Назовнi здебiльшого тих слiз не пускає, а в грудях вони печуть, як отрута. Й лунає їй у вухах сюркiт цвiркуна у власнiй хатi, й навiть стукiт ляди на верстаку, що гупає всю зиму - гах, гах, вiдлунює в спогадi музикою. Старша над дiвчатами - тiтка Одарка, здебiльшого мовчазна, сувора, тiльки як побуває в пiдвального, стає весела та балакуча. Iнодi вдається їй десь доп'ясти грiш, за нього пiдвальний i вточить їй того, вiд чого "й коло серця пече". Пiдпивши, водила дiвчат у сад показати, як пани гуляють i казяться. На рiчцi тодi було вогнiв-вогнiв, плавав порон на кодолi, заклечаний i в свiчках, i там веселилися пани, а в маєтку на балконi не вгавав оркестр. - Скiльки-то кодоли треба на той порон, - мовила Мелася. - Мабуть, пар на десять вiжок би стало. - Сказала, - хмикнула Мокрина. - На сто, не менше. - Панська доля цвiте, наша в'яне, - зiтхнула Мелася. - Не нарiкай на долю, бо буде гiрше, - кинула Одарка. В суботу вранцi старша покойова зненацька покликала Лукину в параднi горницi, - Ходiмо, допоможеш килими трусити. Лукина вся стиснулася, далi заметалася, вибiгла в сiни, щось ухопила й засунула за керсетку. Серце стукотiло, ноги стали важкi, неначе камiннi. Пiшла за старшою покойовою, оглянулася, i їй одразу попустило в грудях. Позаду йшли Мокрина i Мелася, їх також покликали. Перейшли гардеробну, вступили в залу, й Лукина розгубилася, Побачила себе спереду, i злiва, й справа - кiлька Лукин стояло, притиснувши до грудей руки. В промiжках мiж дзеркалами висiли килими, а зверху - парсуни вусатих шляхтичiв з мереживами на шиї i при зброї. Проте роздивлятися їй було нiколи. Старша покойова наказала взяти килим i нести в двiр. I ще двiчi ходила за покойовою. Одного разу її перестрiв пан, нiчого не сказав, тiльки осмiхнувся, i усмiшка та злякала Лукину. Якась вона була нiби й приязна, але хижа. Ще за три днi, сердита й понура, бо давно не пригощалась пiнною, Одарка, одвертаючи червоне, прищувате обличчя, наказала Лукинi: - Сьогоднi понесеш пановi рушники. В Лукини пiдломилися ноги, й вона сiла на ослiн. I далi була мов нежива й ледве пам'ятала, як її водили на чорний двiр, купали, зодягали в чисту тонку сорочку, гризетову керсетку, як заквiтчували голову. Всi цi днi вона думала про те, що має статися. I здавалося їй, була готова на все. В нiй змалку жили суворiсть i владна рiшучiсть, її нелегко було скривдити, й вона вибрала собi спосiб, що, як їй здавалося, єдиний був достойний її роду i її честi. Вибрала спокiйно, без маяття i розпачу, й коли стала на ньому думкою остаточно - заспокоїлася. А тепер знову розтривожилася до краю. Рушники несла на руцi. Серце билося шалено, й такий її опанував страх, що цокотiли зуби. Ще дужче вона налякалася, коли помiтила бiля дверей панської горницi того чорного, похмурого, з непривiтними очима юнака - гайдука, якого бачила на греблi бiля пана. Гайдук стояв неначе неживий, неначе вирiзаний з дерева, його тонкi губи мовби злилися воєдино, очi неклiпно дивилися кудись у куток. Пан помiтив Лукинин страх. Сидiв у кутку невеликої кiмнати, вечеряв. На круглому столику стояли страви, пляшки, ледь погойдував язики свiтла трисвiчник, а над головою висiла клiтка з двома жовтими пташками. - Чого злякалася? - мовив пан. - Мабуть, нарозказували тобi всякого. Дурницi все те. Поклади рушники он туди. Пiд стiною стояла оббита жовтим сап'яном отоманка, на нiй Лукина й розстелила рушники. - Потiм покажеш. Розстели отой, верхнiй. Що ж, гарний. Iди сюди. Йди, я не кусаюся. Лукина облизала смаглi темно-вишневi губи, пiдiйшла. - Сiдай сюди! - наказав пан голосом, якому Лукина не осмiлилася спротивитись. Сидiла на стiльцi, дивилася вбiк. - Ти ткачиха гарна. Що ото таке? Лукина звела очi. - Рядно... заткане квiтами i звiрами. Звiрi були дивовижнi, з людськими головами, а риби з жiночими тулубами. Пан засмiявся. - Молодець. Гобелен називається. Вiсiм рокiв його ткали. - Вiсiм рокiв! - зiрвалося з Лукининнх вуст, i вона глянула на пана, чи вiн не жартує. Пан не жартував. I дивився на той чудернацький килим. Хоч яка злякана була Лукина, одначе вiдмiтила, що обличчя в пана мужнє, тiльки вже не молоде, й надто великий лоб, ще бiльшим його робили залисини, що пролягли в ледь кучерявому чубi. Вони зустрiлися поглядами, вперше за весь час зустрiлися як людина з людиною. У поглядi Лукини були страх i молiння, погляд пана не виражав нiчого. - Не бiйся, дiвчино, - сказав пан. - Люди на те й люди, щоб вигадувати. Не приховую: ти менi сподобалася. Але я нi до чого тебе не неволю. Захочеш, пiдеш звiдси, як i прийшла. Зрозумiла? Ось за це й вип'ємо. I налив з високої горлатої пляшки у два срiбнi келихи жовтого вина. - Випий. Ти такого не куштувала. - Я не пила нiколи нiчого, крiм узвару. Пан знову смiявся. - Розказуватимеш потiм дiвчатам, яку солодку водичку пила в пана. Твоє здоров'я, дiвчино. Лукина пригубила келих. - Нi, так не годиться, - сказав пан. - Я п'ю твоє здоров'я, ти - моє. Хочеш, щоб я захворiв? Мусила випити. Вино справдi було солодке й нiби зовсiм не п'янке. Пан змусив Лукину випити другого келиха, а потiм сказав: - Вип'єш ще один i пiдеш. Лукина зрадiла й вихилила келих в одну мить. I враз вiдчула, що не може йти. В головi неначе було ясно, а йти не могла. Пiдвелася i сiла. I, мабуть, од того руху в неї зашумувало в головi. Вона злякалася, водночас нею опанували дивна легкiсть i дивовижнi веселощi. Що це з нею таке - ха-ха-ха. Вона зараз таки пiде звiдси. Лукина звелася на неслухнянi ноги. Гобелени, парсуни, трисвiчник попливли перед її очима. Ой, як їй легко i важко водночас. - Чекай, я допоможу, - смiючись, сказав пан. На мить той смiх привiв її до тями. - Дух святий з нами, - сказала, не знати чому, неначе уздрiла нечистого. - З нами, з нами, - реготнув пан. - 3 тобою i зi мною. Ось зараз ляжеш на отоманку, спочинеш... А я побуду бiля тебе. Ось так... I поклав Лукину на її рушника. Й розстебнув тугi гаки керсетки на пружних грудях, i побачив невеликого, гострого, зробленого iз скiска ножа. Його обличчя ощирилося, вiн i злякався трохи, й засмiявся, - ця пригода з ножем додавала перчинку до його хiтi. Вiн узяв ножа i з тiєю ж таки усмiшкою кинув його на пiдлогу. * * * Фiлон наохляп на Калитцi спускався узвозом до рiчки. В супрязi з сусiдом, Сокуром, привезли поповi соху з лiсу, розвораного воза лишили на поповому обiйстi (колоду здiймуть завтра толокою), правував додому. Дорога круто пiшла пiд гору, хомут з'їхав Калитцi на голову, один посторонок волiкся по пiску, Фiлон нагнувся за хомутом i сам зсунувся кобильчинi на шию. I в цей час мельком побачив бричку, що наближалася, а в нiй двi постатi. Намагався втриматися, хапався за гриву, за хомут, але пiд його вагою кобиляча голова хилилася дедалi нижче, врештi Калитка махнула нею, i Фiлон полетiв на землю. I в цей час пролунав смiх. Панський смiх вiн упiзнав би i в пеклi. А iнший, другий, дiвочий... Лежав на землi й не вiрив. Вона смiялася? Вона смiялася... Вона смiялася! Весь цей час вiн прожив у муках, займаючись надiєю, згораючи в безнадiї, i ось тепер все в ньому взялося попелом, i тiльки жарина кривди i лютi жеврiла в серцi. Як Лукина плакала, вiн уже не чув. РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ На Сiч весна завжди приходить з моря. Пiсля довгої суворої зими подув низовий вiтер, принiс теплий туман, i той туман почав з'їдати снiг. Хряпнула синя крига на Днiпрi, темнi розколини зазмiїлися на всю її метрову товщину, в них проступила вода. Крига ледь-ледь зрушилась, затрiщала тут i там, посеред Днiпра на мiсцi зимової санної дороги постала сторч велетенська крижина, широкi склянi злами заблискотiли пiд сонцем. Над рiчкою пролунав гуркiт i трiск, вода понесла льодовий панцир у море. Кригу, що навпроти Великого Лугу, знесло за один день, зверху через пороги йшла кришаниця, а на Днiприщi й Чортомлику лiд ще довго синiв i пiздрюватiв, його поволi розлизувало хвилею, а потiм приступили зверху пiвнiчнi води й змили i його. Земля звiльнилася од поло