ляхтичi голову Якова, й упала вона в рiллю, й закотилася пiд скибу, бо скiльки потiм не шукав Сiрко з козаками, так i не знайшов. По тiй битвi i ще по кiлькох дужих козацьких струсах Ян Казимир не витримав i показав спину вiйську князя Ромодановського та козацьким гетьманським лiвобiчним полкам i врештi вiдступив за Днiпро. Отак само, як Якова, за три роки до того, повiв Сiрко з собою старшого сина Петра, бо пiдступний гетьман Виговський зрадив клятвi, що давав Хмельницькому бiля його смертного ложа. Й побив Сiрко Тимоша, наказного гетьмана вiйська Виговського, вчинив над ним правий суд, а хтось учинив неправий суд над його сином. А другого сина, Романа, повiв з собою в Переяслав пiд присягу молодому Хмельниченку, i пiд тiєю присягою замiсть нього розписався сам Юрась Хмельниченко, й серце отаманове спiвало й плакало, адже явився йому в новому образi сам великий гетьман Богдан. А коли той образ померк, коли Хмельниченко пiдпав пiд басурманина й повiв за собою татар, тодi Сiрко спробував перейняти басурманськi орди, i в бою з вiйськом полковника Федора Жученка над рiчкою Тором дiстав смертельної рани Роман. Так тяжко й дорого заплатив Сiрко за помилку свого серця. Сказати правду, воно помилялося не раз - i у Виговському, i в Брюховецькому, колишньому кошовому Сiчi, а потiм гетьмановi, хитрому й пiдступному, - пiдступнiсть Брюхо-вецького Сiрко розгадав теж не одразу, та й як було не повiрити кошовому, коли той клявся вiрою i правдою служити рiднiй землi i склав присягу на вiрнiсть Москвi. Ще й запросив до українських мiст воєвод iз Москви, ще й отримав iз власних царевих рук боярський чин, ще й одружився на княжнi Долгоруковiй. Щоправда, саме тодi й засумнiвався Сiрко в його людськiй щиростi, зрозумiв, що простим козацьким жупаном кошовий прикривав свою панську душу. Хитрий i пiдступний був то чоловiк, дранi чоботи помiняв на шитi золотом сап'янцi, що нiхто й не зогледiвся, нiхто того й не помiтив. I немов з води вродилися в нього маєтки та збудувалися палаци. Давав грабувати воєводам i грабував сам. I коли повстав проти воєвод i захланних старшин Переяславський полк, Сiрко пiшов йому на помiч. Тодi ж остаточно розiйшлися його дороги з дорогами Брюховецького. А ще ж вимахували булавами Петро Суховiєнко, молодий i пронозливий писар Сiчi, котрий теж оголосив себе геїьманом, i Дорошенко, й Многогрiшний. "В останнiй бiй, за доконечну волю", - вигукували гетьмани. То були роки гарячих надiй, тяжких розчарувань, людських слiз, кровi, шабельних смерчiв, арканiв, наусту й пiдступу. Такого лиха, яке скоїлося на Українi, не знала нiяка iнша земля. Свої ж гетьмани, зварйованi i обнадiянi з сторони, розоряли українськi мiста й витоптували кiньми молоде жито. Зате власнi лани обгороджували високими мурами. I вiн валяв тi мури й топтав уже панське жито. В Сiрковому серцi перегорiло стiльки своїх i чужих надiй, запам'яталося чужих зрад i власних розчарувань, що кинь туди iскру - воно вибухне, як порохова бомба. I водив вiн спочатку за них, а потiм проти них козакiв з Мерефи, далеких та близьких родичiв, i обох зятiв, i сусiдiв. I гинули вони в степах та на полях за чужi надiї i власну волю, яка не справджувалася. Все життя вiн шукав собi бога на землi, якого мiг би вознести на людське небо, й одну по однiй розбивав iкони. Чому ж не спробував подвигнути в проводирi самого себе? Боявся власних земних грiхiв, власної недосконалостi? Надто зрiсся з простими людьми, надто звик не видiлятися з тлуму, ще й мислив, як усi. Та й не склалося йому на те. Зате вiн i не розчарувався в людях. В отих, що бiля рала, в оцих, що на Сiчi, чиї душi не купити нi за якi таляри, котрi вiрять йому, бо вiн - такий, як вони. Вiн пiдтримував напочатку гетьманiв, бо сподiвався, що вони обстоюватимуть права посполитого, простого козака, - адже вони те й обiцяли, - вiзьмуть у серце болi всiєї батькiвщини, та сподiвання тi розвiювалися в порох. Та вже не вiрили Сiрковi так, як на початку, зятi, й познiмали вони з бойових коней сiдла та одягли на них хомути. Орють землю, а того й не бачать, що вже бояри та старшини в Мерефi i на них хомути ладнають. Через те й не хоче вертатися в свою Мерефу кошовий отаман. А ще через те... Мабуть, жодна в свiтi земля не тримає на своїх грудях стiльки сирiт i вдiв, як Україна. Трапляються села, де не лишилося жодного чоловiка. Iде, бувало, через село козацьке вiйсько, й тiльки жiночi та дитячi очi проводжають його. Обсяде сирiтська дiтлашня колоди пiд тином, свiтить голодними очима, й струпом береться козацьке серце, й крижаним холодом обвiває його. I його домiвку не минуло те лихо. I перекипiло воно в ще одну бiду. Через те й не стелиться йому дорога додому. Може, вiд тих смертей, може, вiд самотини, а може, ще вiд чогось поробилося лихо з Софiєю, отамановою дружиною. Впала вона в тяжку пасiю, затужила душею, почала цуратися людей. По селу гомонiли, що Софiю зводить бiс, що це вiн нагнав у її серце туги. Щоправда, Софiя нiколи не була веселуха, в її очах завжди чаїлися iскри смутку. Та й звiдки б взятися в тих очах веселощам? Батька не знала зовсiм, вiн загинув, коли їй не сповнилося й двох рокiв. Нужда i бiднiсть, четверо голодних ротiв кавкає на печi, мати билася, як риба об лiд, щоб прогодувати їх. Вдовина хата за вигоном похилилася на двi вербовi пiдпiрки, й похилилася вдова, i зчорнiла, а ще ж сама молода. Тодi й повернувся з Сiчi в слобiдку Мерефу козак Iван Сiрко. Поклав завести власне господарство, одружитися, а що його брат, хоч i молодший, на той час вже мав свою родину, то з спадщини узяв свою частку грiшми. Сiрки жили на краю села; там, де закiнчувалося їхнє обiйстя, височiв горб, який спадав до балки Змiючки, що кривуляла в степ. Сiрко обплiв той горб лозою, а також загатив рукав балки, там мав утворитися ставок. Це мiсце вимрiяв давно. Перевiз з батькiвського двору рублену комору, прорiзав у нiй вiкно й поставив її тим вiкном до майбутнього ставу. На тому поки що заспокоївся й почав шукати дружину. Спершу впала йому в очi Одарка - козир-дiвка, одиначка, мельникова дочка. Купалася вона три мiсяцi в Можi, а вiн забачив, що в рiчцi купається дiвка, i, як би то зробив кожен збитошний парубок, сiв на її одiж, аби поглузувати, полякати, а вона не злякалася й вийшла просто з води перед його очi. Бiло свiтилося проти мiсяця її струнке тiло, струменiла вода - вона ж навiть перса не прикрила рукою, i палав, як у горнi, козак, i серце його горiло вогнем. I мусив вiн вiдступити, й пiшов назирцi, й таки дознав, з чийого двору та дiвчина. Була вона висока й ставна, круглолиця й рум'яна, з бiсiвськими iскрами в очах. Недарма сама купалася вночi. Любов мiж ними тiльки почала закручуватися, й закручувалася вона пересмiхом, обопiльним кепкуванням, розмирами й мирiннями, й довелося йому одбиватися од мереф'янських парубкiв, i проводжав вiн її не iнакше як при пiстолi й ножi. Дiвчина йому й подобалася, й не подобалася, вiн би, мабуть, одружився з нею, одначе Одарчин батько не захотiв вiддавати дочку за невсидючого козака. (Хто видасть дочку за господаря, який не ниву оре, а городить загату пiд ставок?) Й поспiшливо видав її за сусiдського парубка Охрiма - сина багатого чумака. Той син був трохи недолугий, тонкошиїй, слабкосилий, говорив писклявим голосом, мав лестиву вдачу - колiнкував перед дужчим за себе, а приходив ще дужчий - вiн при ньому починав кпити з недавнього покровителя й благодiйника; одначе запопадливо брався до господарства, спав i бачив себе господарем. Як їхали молодi з церкви. Сiрко пролетiв повз весiльний поїзд на баскому конi - тiльки вiн один у Мерефi мав такого коня, перського румака, а повеснi, коли Охрiм з батьком поволоклися чумацькою валкою в Приднiстров'я по крейду, зустрiв у лiсi Одарку, й згадали вони колишнє, й ще кiлька разiв вибiгала юна малжонка в лiсистий байрак до смiливого козака, й народився потiм у неї хлопчик, якого Охрiм нарiк Полiкарпом, а бiльше в Охрiма дiтей не було. А козак Iван на той час уже назнав дiвчину Софiю. Видивився чудотворну красу пiд лахмiттям. Вона чимось нагадувала дiву Марiю з iкони - кругле личко, тонкi, дугастi брови, точене пiдборiддя. Риси її обличчя були тонкi й нiжнi, а очi дивилися сумовито, зачаєно, нiби бачили щось таке, чого не бачили iншi. Софiю Сiрко знав з дитинства. Вдова Шовкова жила по сусiдству з Сiрками й мала четверо дiтей. Троє старших - хлопцi, найменша - дiвчинка. Всього багатства у вдови - її прiзвище, хлопцi рано розбрелися по наймах, Софiя залишилась при матерi, пасла людям гуси й допомагала вдома по господарству. Вона пасла гуси й Сiркам, i росла дiвчинка дуже повiльно. Принаймнi так здавалося чорновусому козаковi Iвановi, який iнодi приїздив навiдати домiвку й не забував виказати те своє спостереження довгоногому дiвчатi у лихiй сорочинi: "А ти, Сонько, за цей рiк нiтрохи не виросла". I не знав чорновусий, гордочолий козак, як тяжко ранять тi слова дiвча, не знав, що воно, чорне, мале, нужденне, давно по-дитячому й не по-дитячому закохалося в нього й тяжко переживає те своє кохання, а ще тяжче - його кпини. Адже малiй здавалося, що вона закохалася в мiсяць або в степовий вiтер. Вона згоряла з сорому, вона ридала ночами з любовi. (Про все це, вже мужньою жоною, розказувала з нiжною сумовитiстю, лежачи в гарячiй постелi на мужевiй руцi). А мiсяць заходив за темну хмару, а тодi сходив i казав: "А ти, мала, так-таки й не пiдросла". I насипав їй у пригорщу гостинцiв - медяникiв i золочених горiхiв. Її ображали тi гостинцi, вона знову плакала, а таки медяники поїла й горiхи теж, а двiйко заховала i вже показала Iвановi пiсля весiлля. Тяжко вона пережила поголос про Iвана та Одарку, рана вiд того залишилась на все життя. А Iван, вiд'їхавши одного разу з дому, вловив себе в дорозi на тому, що думає не про Одарку, а про чорняву дiвчинку... ба дiвчину, вродливу дiвчину Софiю. Й ту думку не вивiяли пронизливi степовi вiтри й не вибив з голови дзвiн шабель i гуркiт пострiлiв. Й повернувся козак додому ранiше, нiж планував напочатку. Софiя вже гуси не пасла. I вiн шукав усiляких зачiпок, аби заникнути на подвiр'я до вдови. Зажартовував з Софiєю, а вона поглядала на нього дикувато й зачаєно. Вiн намагався вловити в її чорних таємничих очах якийсь знак приязнi, вловлював i не вловлював i почував, що кохає. Як ставили повеснi теслi Сiрковi рублену хату над ставом, то на його прохання й за його плату помiняли нижнi гнилi вiнки i трухлявi ощепини у вдовинiй хатi i вставили двоє вiкон зi справжнiми шибками, а не з бичачими пузирями, а з усякого палiмаччя стулили хлiвець, ще й огородили подвiр'я. Вдова вiдробляла на Сiрковому обiйстi. Iнодi їй допомагала й Софiя. Траплялося, Сiрко зачiпав дiвча жартом, а воно й далi дикувато поглядало на нього i втiкало. А одного разу злазила Софiя по драбинi з вишок, драбина похитнулася, й вiн упiймав її на руки. Упiймав, i притулив до себе, й опустив на м'яке сiно, й опустився сам. Дiвча подивилося на нього тим-таки сумовитим, таємничим поглядом i прорекло: "Силою криницю копати - води не пити". По тому Сiрко й не сподiвався, що дiвчина пiде за нього, проте запитав у її матерi, чи вiддасть за нього дочку, вона покликала Софiю, а та враз спаленiла й сказала: "Пiду". I так сяйнула очима, що для нього перекрутився i одмiнився увесь свiт. Зараз вiн не мiг пригадати ту мить i подумав: колишнє пригадати неможливо, воно тiльки iнодi пролiтає крiзь серце, неначе iскра, й тодi щось здригається в пам'ятi, але тiєї iскри вже немає, i намагатися завернути її - марнота з марнот. З роками вони прилiтають рiдше й рiдше, та й зрозумiло: те вогнище вже погасло. Кожен мав своє вогнище, i всi вони згасають. Земля - це кладовище людських споминiв. За весiльними подарунками їздили вони з Софiєю в Харкiв, летiли у легкiй колясцi й по дорозi обiгнали Одарку з Охрiмом, котрi волоклися на той же ярмарок волами на возi, везли крейду. На весiллi дзвенiли три пари музик, золотом заливалися сережки-дзвiночки у вухах молодої, а погляд її був сумовитий i задивлений кудись у далеч. Чомусь йому нiколи не сняться тi днi, не сниться Софiя пiд сонцем i вiн поруч неї. Вона була тодi така нiжна, мовби зiткана з весняного марева, i здавалося йому, залишиться такою навiки. Поселилися вони в рубленiй хатi на горi, ставочок на той час уже почав обростати осокою, а по схилу трепетали на вiтрi листячком молоденькi яблуньки. Софiя кохала чоловiка, й гаряче тулилася до нього ночами, й кружляла за ним поглядом удень. Одначе хiба могла вкружляти! Все частiше й частiше її коханий Iван сiдав на коня, й трави замiтали за ним слiд. Тi слiди вели в бiк Дикого Поля. Боялася вона за нього, потерпала, коли був у дальнiй сторонi й коли походжав по рiднiй Мерефi... Найменша неправда зворохоблювала його до дна, з ким вiн тiльки не сварився та не брався за барки: з мiсцевим сотником i заїжджим отаманом, з харкiвським вiйтом i навiть з полковником. А з польськими старостами доходили порозумiння шаблями. Та земля як Москвою, так i Варшавою вважалася пограничною, то московськi воєводи виселяли тамтешнiх пасiчникiв за Коломак, то польськi старости перекидали московськi острожки по Мжi, Мерчику, Британцi. А то починали засилати з обох бокiв своїх поселенцiв, i тi оселялися в сусiднiх слободах. Одначе важко було довго втриматися на тiй землi. В поле їздили тiльки гуртами, збройнi, доводилося й переховуватися в байраках, i втiкати в глибiнь московських земель. Часто, коли в їхнi краї прокрадався летючий татарський загiй. Сiрко мчав йому навстрiч попереду козацької ватаги. Рубався з татарами i над Мжею, i над Орiллю, i над Сухим Торцем. Шаблi та кулi його не брали, й поширилася помiж ордою грiзна слава про слободи над Мжею, а помiж самих слобожан - слава добра про козака Iвана Сiрка. I вже як збиралися козаки у ватаги для вiдсiчi басурманам, самi просили його в отамани. Щербилася, притуплювалася широка, блискуча, дамаської крицi Сiркова шабля на жовтих, твердих, як кiстка, кизилових татарських палицях та турецьких шаблях i на тонких сигiзмундiвках та залiзних келепах. З пiвдня татарва в'їдалася комашнею, з заходу чумою повзла шляхта. А коли над всiєю українською землею здiйнялася блискуча, в самоцвiтах булава Богдана Хмельницького, Сiрко зi слобожанами пiшов на поклик тiєї булави. За її помахом вiдчайно кидався в найжорстокiшi сiчi й останнiм вiдступав з ратного поля пiсля невдачi. Сини росли без батька, пошепки вимовляючи його iмення разом з молитвою. Зрiдка навiдуючись у Мерефу, Сiрко щоразу дивувався, як вони виросли. Хлопчики були темно-русi, як i батько. Схожi на нього, чепурнi, доглянутi. Змитi голiвки, барвистi стрiчечки в комiрах сорочок, навiть очкурики на штанцях - барвистi; шанобливi, зiркi - потаємна надiя Сiрка й України. Вiн садовив їх обох на свого пропахлого боями коня i вiв коня напувати до рiки. Хлопцi сидiли щасливi й гордi, пишалися батьком i тяглися рученятами не до чепiг, а до рукiв'їв шабель. Либонь, винуватий сам - не навчав їх хазяйнувати. А коли йому було вчити? Петро - той мав кебету до столярського ремесла. I лаву зробить, i топорище витеше, навiть зробив власноруч двi борони. Його б трохи пiдохотити... Обидва хлопцi були сумирнi й лагiднi i хоч тяглися до шабель, а боялися кровi. Якось, коли вже були пiдпарубчаками, приїхав вiн додому, й Софiя заходилася лаштувати багату вечерю, треба було зарiзати барана. Йому нiколи не випадало рiзникувати. А хлопцi поховалися в саду. Довелося чекати, поки повернувся з поля Ничипiр, пiдсусiдок. Петро любив доглядати сад. I був сором'язливий, як дiвчина. А коли пробився над губою русявий вус, коли одягнув сиву шапку, вродливiшого парубка Мерефа не знала. Дiвчата паленiли вiд одного погляду на нього. Коротка була їхня путь. Коротка й чесна. Во славу України. Безвiснi, безвусi, лежать у козацьких могилах, i бiла хвиляста тирса горнеться до їхнiх могил. Вiн чомусь мало пам'ятав смерть першого сина. Просто навалилася на нього чорна нiч, а чи сам упав у чорну ополонку. Пам'ятає - хотiлося плакати, але того не мiг собi дозволити, бо поруч стояли козаки, яких мав вести в грядущi бої, i вiн до болю стискав зуби, аж з ясен потекла кров. Коли ж загинув Роман (чуб буйний, вус русявий, а довкола коноплi столоченi i пахнуть гiрко-прегiрко), вiд нього вiдступився свiт. Вiн уже не думав про козакiв, мабуть, i не збирався нiкого вести за собою, його гойдало й гнуло до землi, i вiн бачив перед собою тiльки страдницьке обличчя Сiрчихи та блiде, що враз стало нiжним, майже дитинним, обличчя сина. I звiдкiлясь з червоно-сизої iмли прийшли до нього Романовi слова: "Тату, а отi зiрки - то померлi? А що, колись i я засвiчуся зiрочкою?" Романовi тодi було лiт сiм. Залiз на колiна до батька, який сидiв на призьбi, й манюньою пучечкою показував на срiбнi свiтлячки над головою. "Колись засвiтишся. Але дуже не скоро. Спочатку засвiчуся я, а вже потiм ти". Сiрко гадав, що сказав синовi жорстоку правду, а вийшло, що обманув Романа, бо правда виявилася в сто крат жорстокiшою. Три днi й три ночi не спав. Думав i думав, розумiв, що може од того збожеволiти, й не мiг одiгнати вiд себе важкi думки. Якби вiн наспiв на мить ранiше, устиг би вiдвести вiд сина той шабельний удар. А вiн не встиг. I тепер думав чому. Йому болiли скронi, не мiг узятися нi до якої роботи, тiльки думав i думав. Не почував злостi до ворогiв, а лише якусь неохватну образу на життя та свiт. I навiть... на бога. Вiн не боявся його, вiн грiшив перед ним непокорою i гiрким осудом. Мало що той насилав на його народ тучi ворогiв, мало що не освiтив його путi жодною щасливою зорею, вiн ще карав тих, котрi хотiли оборонити себе i свою землю. Зненацька йому спало на думку, але так, наче це була не його власна думка, а думка якоїсь iншої людини, чужої й холодної: може, так i мусило статися, адже не збулося те, що вiн обiцяв синам, не прийшли туди, куди вiв, й вони пережили б таке саме розчарування, що й вiн. Вiн розсердився на себе i гнiвно зломив брову. На мить, на одну лише мить на плечi навалилася непомiрна втома, гаряча ядуха стиснула груди, що вiн аж лапнув за них руками й розстебнув гаки кунтуша. Щось чорне, важке майнуло перед очима, затуманило мосок. Шаблi, гетьмани, спалахи гакiвниць, гучнi литаври - все обернулося в одному колi, наче у велетенському барабанi: й блиск булави, i хряскiт черепiв, i закличнi погуки. Для чого все, чим усе те збулося для рiдної землi, що принесло? Витоптана земля, вигубленi дiти... Сiрко застогнав. Зненацька i тяжко, як не стогнав ще нiколи. Й мовби пробудився й вернувся до смутних своїх думок. Єдине, що мiг тепер сказати: по смертi Романа вiн уже не жив майбутнiми радощами, вiн уже нiколи не смiявся весело, завжди i всюди в глибинах пам'ятi стримiв гострий чорний цвях. Його знову врятувала козацька справа Вiн не належав собi. Жив для товариства, для нього мав умерти. Умерти й воскреснути ще в чомусь. Того не знав. Лише передчував. Сiрчиха посивiла з горя, i вiдворотним став їй увесь людський рiд, не могла дивитися на людськi парсуни, а лиш на парсуни богiв. Чудно вона молилася, не словами святих молитов, а шепотiла щось своє, тiльки їй зрозумiле. I боялася вона льоху, боялася хати, не спала ночами, блукала поза селом у травах i збирала, як маленька, квiточки. Софiя й ранiше (i те знав тiльки вiн, її муж) часто впадала в пасiю. Було, ходить, опустивши долу очi, а потiм як затужить-затужить, i нiчим її з того смутку не виб'єш - нi лайкою, нi жартiвливою мовою, нi веселим бриньканням бандури. Багато разiв Сiрко приступався до неї, обiймав за плечi, заглядав пiд зелений очiпок у темнi, журнi очi: "Що тобi, скажи?" - "Нiчого", - вiдказувала. Iнодi зiзнавалася, що мучать її якiсь передчуття. Дивно i страшно перемiнилася дружина, часом йому здавалося, що це зовсiм iнша жiнка. Сiрковi ставало моторошно бiля неї: сидять вони поруч, гомонять, а водночас Софiя - десь далеко-далеко, невiдомо де. Iнодi сердився, кпив з неї, Софiя вiд того ще дужче замикалася в собi, в її очах чаїлися образа i докiр. Iнодi йому здавалося, буцiм дружину обплела невидима павутина: рвони - й вилущиться з того стручка, й стане, як усi. Не ставала. I тодi йому щемко спливало на згадку, як, бувало, чекала його за молодостi, як не випадала з його серця у днi найбiльшої скрути, найгарячiших битв, як летiв до неї, як спрагло обiймав, як гаряче горнулася до нього i, заплющуючи очi, шепотiла: "Боже, як я тебе люблю. Любитиму до останнього дня". I як, бувало, раптом вiдкидалася вiд нього, жаско ревнувала, намагалася випитати, чи ночував у iнших жiнок, а тодi плакала, обвивалася довкола нього, наче красоля довкола соняшника. Кохання тодi здавалося йому безкiнечним, як i власна сила, й саме життя. А воно мигнуло, неначе спалах блискавицi. Любов - це марево, це марево душi, це свято душi, яка одягається у ошатну одежу. То гарне марево, тiльки шкода, що коротке. Одначе є люди, котрi увесь вiк проживають у маревi, й хто зна, чи їх жалiти, чи їм заздрити. Є в свiтi люди, якi нiчого за вiк не посiяли, а тiльки жнуть чуже, а є такi, що мають щастя в сiвбi i жнивах, а не в спеченому хлiбовi. Пiсля смертi синiв Софiя остаточно вiдцуралася свiту. Надто по Романовiй смертi. Вона тодi не зронила жодної сльози, ходила з сухими очима, й нiчого перед собою не бачила, i нiчого не розумiла. Казали їсти - їла, кликали до молитви - молилася, але все те з чиєїсь понуки. З часом трохи одiйшла, почала їздити по монастирях, подовгу залишалася там. Хто зна, що їй допомогло: далекi мандрiвки, стрiчi з незнайомими людьми чи й справдi зцiлилася вiд iгумена лубенського Мгарського монастиря Афанасiя. Одначе й те зцiлення справжньої радостi Сiрку не принесло. За цей час вони очужiли остаточно. Наче й не любилися нiколи, наче й не народили четверо дiтей. Поралася Софiя по господарству - вона гарна господиня i хороша мати, а його мовби не помiчала. Ставила на стiл страву, а очi - чужi, i руки чужi, i мова чужа. Губи складенi пiсно, в очах - вiчний докiр. За вiщо? За те, що любив усю рiдну землю дужче, нiж оцей клаптик над ставом? За те, що полишав її з дiтьми, а сам лiтав по всiх шляхах? Здається їй, що спiзнав на тих ночiвлях безлiч iнших жiнок? Але хiба тим перейматися в їхнi роки? Давно пересвiдчився: людська душа - лiсовi нетрi. Не раз бачив на власнi очi: проживе подружжя вiк, народять купу дiтей, здобудуться на статок - а чужi-чужiсiнькi. I не єднає їх той статок, не єднають дiти. Може, i в них таке? "Ти прожив вiк, як схотiв, а я од шiстнадцяти лiт поливала цю землю своїми слiзьми". Й хочеться йому закричати: я жив не так, як хотiв, а як велiв менi людський закон i як велiло серце. I ось аж тепер йому одкрилося... Вона сама того не розумiла до кiнця: їй потрiбний був вiн, не вiн i рiдний край, а тiльки вiн. А йому - вона i рiдний край. Їй потрiбний був чоловiк бiля серця, батько дiтям, а вiн не лише забрав у неї синiв, а й повiв їх пiд ворожi шаблi. Вони потягнулися до нього давно. Вона ще тодi бачила, передчувала серцем, що вiн забере в неї синiв, i вiн забрав їх. I що дав натомiсть? Не тiльки їй, а й Українi. I хiба можна щось дати замiсть рiдних дiтей? Страшно, до паморозi в серцi iнодi думав - можна. Якби ж воно те, за що вони загинули, справдилося... Здавалося б, Софiя мала знайти щастя в дочках. Але й дочки не горнулися до неї, вони, дочки, то таки його кров, його остання надiя. Неоднаковi вони - старша висока й ставна, лицем схожа на матiр, молодша - невисока, гостролиця, зiрка - хто тiльки в Мерефi погляне на неї, одразу згадає її батька. I помислами вони з ним, може, ще народять багато онукiв, якi виборють кращу долю його згорьованому краєвi. Ходив удома по саду, над ставом, думав важку, безкiнечну думу. Сад вирiс i постарiв, декiлька яблунь i груш уже всохло, їх викорчували i на їхнє мiсце посадили молоденькi щепи. Старається молодший зять. Мабуть, нiщо так не свiдчить людинi про старiсть, про прожитi роки, як посаджений власними руками сад. Дерева, якi плодоносять, старiють ранiше, нiж люди. Люди, якi плодоносять, теж ст:;рiють рано. Сад пережив себе. Його пора вирубати. Сiрко посадив один сад. Вiн не з тих людей, якi викорчовують по одному дереву i саджають по однiй щепi. Якщо сад - то новий. Його сад вже одшумiв. Тiльки посадженi водночас iз садом осокори все ще пнуться вгору. Стоять край городу, мов козаки в узгодженiй шерезi, шумлять на всiх вiтрах - литовському, сiверському, донському i кримському. Вже й сам почувався чужим на цiй землi. Аби врости у неї душею, треба її обробляти, треба її перепускати через серце i думку. Колись вiн сподiвався, що вросте корiнням в оцей грунт разом з яблунями та грушами. Не врiс. Не його в тiм вина. Вирвали з корiнням вiтри, покотили, неначе перекотиполе, по степах i байраках. Котять донинi. Милував очi ставок. Гребля давно заросла травою, i виросли на нiй верби, полощуть вiття в зеленiй водi. I по той бiк ставка теж виросли верби, а з цього росте дуб. I дуб, i верби, й хмари вiддзеркалилися у водi, аби ще раз повторити власну красу. Сiрковi подумалося, що все ж щось содiяв на цiй землi. Подумав з приємнiстю, навiть з насолодою, якої ранiше не знав. Це ж i дочки, подумав, з оцього ставу i оцих осокорiв? А чи з Великого Лугу? Нехай краще будуть з Великого Лугу. А над водою юрмилися якiсь постатi. Витоптували траву, на вербове гiлля понавiшували чорного шмаття - сушили пiсля прання. Прийшов Сiрко з саду, заярився не знати од чого й порозганяв пiсних черничок та чорнопиких дiдiв, якi видавали себе за дякiв i галиччю облягли дiм, а сам поїхав на Запорожжя. Це було торiк на маковiя. Вiдтодi в Мерефу не навiдувався. Втопкав стежку в цей байрак- кiнь сюди вже йшов сам, без повода. Тут вiдпочивав душею, тут снував свої безкiнечнi думи, тут намiрявся дожити вiку. Не зможе звести шаблю, то прислужиться козакам хоч порадою. Тим не втiшався. Вiдчув себе безкiнечно самотнiм i втомленим. Так, його люблять i поважають запорожцi. Поважають... Люблять... Але поважають i люблять як свого ватага, як незрадливу людину, котрiй можна вiрити i довiрити навiть життя. Але людинi цiєї любовi мало. Надто на старiсть, їй, як i дитинi, хочеться ласки. I тут для нього повний одруб. Навiть дочки... Вони його мовби й люблять, але хiба можуть вони зрозумiти його життя, що минуло в походах i сiчах? У них свої родини, дiти, свої клопоти, якi чимось чужi йому i в якi ужитися вiн вже не зможе. Сiчове товариство - то безлiч. А когось одного бiля серця немає. Почало було складатися на батькiвсько-синiвську дружбу з Лаврiном, але й Лаврiн щез. Його гордовитий i розважливий джура мовби провалився крiзь землю. Мабуть, не треба було його вiдпускати... Сiчове товариство - то поважна сила. То останнiй прихисток волi. Але то - не життя. Життя - це хата, де господиня, де дiти. У хатi, де малi дiти, й пахне iнакше, нiж у куренях. У набитих по зав'язку людом куренях пахне пусткою, а у вдовинiй хатi з сиротами хоч i гiркий, але незнищенний дух життя... Брiв i брiв по життєвих гонах i не знав, де зупинитися. Зненацька подумав, що, може, й сам жив не так, як треба, й понесе на той свiт вину перед Софiєю. Вона тiльки вдавала з себе жiнку самостiйну та горду, а насправдi була слабка i потребувала його пiдтримки та захисту. Ота її самотнiсть, ота величезна вiдвiчальнiсть перед дiтьми, перед свiтом зломили її. А вiн їй захисту не дав i не мiг дати, вiн захищав iнше, бiльше, й тепер не мiг захистити. Те, що вiн захищав, оступили дужчi, супротивнi сили, це був злий, несправедливий присуд долi, який упав саме на цей шмат божої землi. За тим, бiльшим, впустив i мале, своє, а може, саме там знайшов би щастя, звiкував би вiк у добрi, статках, любiй розмовi. Не мiг так жити. Не мiг знайти щастя у вселенськiм нещастi. Навiть не пiдозрював, що можна прожити, сховавшись вiд буйних вiтрiв цього свiту. Не для того прийшов у свiт. Може, чогось не дотямкував, чогось не добачив, летiв на всi поклики i рубався на всiх вiрах... Воднораз подумав, що, як людинi во плотi i кровi, йому нема чого скаржитися на життя. Вiн звiдав усього: щирої втiхи побратимства, гарячого, хоч i недовгого, шалу кохання, дивної новизни свiту пiсля, здавалося б, невiдворотної налоги смертi, трiумфальних перемог над власними плоттю i духом при зiткненнi з смертельними небезпеками, молитовної тишi в душi i великоднiх дзвонiв у серцi. Найсолодшою стравою з усiх земних була м'ялиця з сухарiв, витрушена з мiшка й роздiлена рiвно помiж усiма козаками, найтеплiше мiсце - бiля степового багаття в осiнньому байрацi, найщирiша бесiда - бiля того ж багаття пiсля цiлоденної втечi од ворога або погонi за ним. Його тiло обвiяли всi вiтри - степовi, морськi, лiсовi, байрачнi; його плечi обсипав порох усiх звiзд- вечiрних, опiвнiчних, ранкових; його вуста пили воду з глибоких кригiиць i з вибитих копитами ямок у степу, й дзвiнку днiпрову, i солону сиваську, i дощову просто з неба. Все те в ньому, з усього того вiн сам. I через те не може шкодувати, що з чимось розминувся у свiтi. I можна б спокiйно думати про iнший свiт, про круту дорогу туди, якби лишав цей свiт таким, яким мав бути за його мислями, за заповiтами батькiв i пiснями кобзарiв. Пече його, як отрута, одна й та ж думка: що зробив не так i чого не доробив? Й через те позивався з долею i навiть з богом, запитував його, а вiн мовчав. Ступав по схилу вниз, кiнь ступав з ним. В цьому мiсцi байрак розчахувався на двi гiлки. I росла посерединi, на гострому розi, велетенська груша, не груша - цiлий лiс на одному коренi, пiднебесна зелена держава iз зеленого листя, твердих зелених грушок, пташиних гнiзд, з нестихаючого шелесту, цвiрiнькання, щебету, бджолиного гулу. Сюди сходилися на свої ради пасiчники, одначе тi сходки вiдбувалися рiдко, пасiчники - вiдлюдьки i нiякої товчiї не люблять. Байрак великий, сховатися є де. Крокiв за сто повернув у вузьку горловину, порослу лiщиною. За горловиною прослалася чималенька долина, оступлена з усiх бокiв осиками та в'язами, помiж якими росли кущi терну та було нагромаджено купи хмизу, здебiльшого колючого, грушевого. Огорожа та - вiд ведмедя та iншого хижого звiра й од звiра двоногого. По схилу гори рiс яблуневий садок i сiрiла латка городу з маленьким баштанчиком, за городом сiрiла ще одна огорожа - з очерету, там стояла пасiка. Кiлька бджоляних колод висiло на деревах. Бiля них - лазива. Всi дуплянки - чепурненькi, понакриванi житнiми кулями, ще й перебували пiд охороною святого Саватiя, який сидiв на грушевому пеньочку, тримаючи в однiй руцi хреста, а в другiй - драбину. Саватiй - сумирний, поморщений дiдок, ще й трохи горбатий, бо сотворений з дубового окоренка пасiчником за власною подобою. I одягнений так само - в довгу сорочку, пiдперезану ликом, полотнянi штани й личаки. Поруч пасiки - вiвшаник i вкрита очеретом хатка-катрага з єдиним вiконцем, у якому замiсть шибок - натягненi на раму воловi мiхури. За хаткою - вишневий садок i хащi лiщини. Заскрекотала на осицi сорока, друга затрiщала десь на горбi, й з горiхової хащi вилiз горбатенький дiдок у липовому брилi, й таки ж у довгiй полотнянiй сорочцi, й таких же полотняних штанях на червоному очкурi, в шкуратяних постолах-верзунах - господар пасiки Трохим Нечепа. В однiй руцi тримав скiсок, у другiй - тонку, гiнку горiшину, що бiлiла свiжим зрiзом. - Це ти, пане Iване? - Дiдок кинув гiлку, пiдняв бриля, оддавши Сiрковi тим добридня. - А я думаю, хто це моїх сорок полохає? - Очi в дiдка добрi, лагiднi, трохи вицвiлi, але ще живi, й усмiшка ясна. Сiрко подумав, що тiльки серед пасiчникiв можна зустрiти таких чистих душею дiдкiв. - Поспiшив ти, пане Iване, поспiшив, - так само яснiючи очима, мовив Нечепа. - Та вже коли прибився, скидай риштунок, гостем будеш. - Макогiн сказав, що Пилип Курка приторговує Нечепину пасiку. - Нехай вiн на Лисiй Горi торгується. Така жартiвлива балачка повторюється помiж них щоразу. Нечепа давно намiряється продати пасiку, але намiр той не доконечний, а може, й несерйозний. Хоч кожну нову зиму долає, як круту гору: обсiли старого болячки, а сил стає все менше й менше. Кличуть його брат з братовою, а вiн вагається. Коб кликали щирим серцем, а то ж у покуту за колишню кривду. А може, i не в покуту... Був i вiн гожим парубком, i присовувалися до нього близенько на колодках дiвчата, й покохала його чепурненька, веселенька Хiвря, може, й не козир-дiвка, але лицем бiла i станом струнка. А потiм валили вони з братом Зiновiєм у лiсi дубину на сохи для клунi, й дуб вломився, вдарив Трохима по спинi, i щось там трiснуло, й почав рости горб. Горб рiс пiвроку, далi перестав, а за цей час перестала до нього посмiхатися Хiвря. Небавом Трохим постерiг, що вона посмiхається його братовi Зiновiю. Трохим не вар'ював проти бога, покорився долi, вiддав свiй грунт i свою худобу Зiновiю, а сам пiшов у мандри. Жив при одному монастирi, потiм при другому, одначе послушенства не прийняв, прислуговував у церквi та трапезнiй, а далi в монастирськiй школi. Грамоту знав, почав читати книжки, вiд одного дяка навчився латини та польської мови. Потiм знову мандрував, побував аж на Афонi й, живий та неушкоджеиий, повернувся назад. Може, через те його не чiпали в дорозi, що горбатий, - взяти в нього нiчого, й на невiльничi роботи не гожий. А того, що чаїлося пiд темними кучерями, не взяти. Його ж ще й додалося в далеких мандрiвках. По тому знову жив при монастирях, вже сiчових, в Самарському монастирi навчав дiтей грамоти, пiсля Великої чуми два роки справляв уряд сiчового пiдписаря. I ось вже майже десять рокiв пасiчникує в Грушiвцi. Сiрко лише вдає, що їздить прицiнюватися до Нечепиної пасiки, насправдi ж йому кортить порозмовляги з горбуном, вiдчути Трохимову тиху лагiднiсть i чистоту, яких не одiбрали всi жорстокостi i всi незугарностi свiту. Нечепина душа лишилася дитинно чиста i правдива. I через те любо погомонiти з пасiчником про те, що ж у свiтi iстинне, а що не iстинне, - про вселенський божий свiт i про самого бога, про багатство й бiднiсть, про вiйни близькi й дальнi, особливо тi, якi колись вiв Александр Македонський, про Древнiй Рим, про Рим новий, Вiзантiйський, про туркiв i татар, про свою українську землю, яка вона була колись, що про неї написали чужинськi мудрецi й що вiщують їй прийдешнi лiта. Багато земель обiйшов на своєму вiку Нечепа, багато прочитав у тих землях дивовижних книг, про все має свiй розмисл, а що той розмисл пiдкрiплений чистотою серця i непохитною вiрою - особливо поважний. I поставали перед Сiрком дивовижнi краї, нинi iснуючi й присипанi порохом лiт, за яким вже не видно й найвищих дахiв, i поставали люди, яким не було мiсця нi в християнськiм, нi в поганськiм раю, бо вiрили вони в iнших богiв i мали звичаї, про якi й чутка запала на землi. Гуло, як вулик, велетенське мiсто Рим, яке збирало данину майже з усього свiту й тонуло в розкошах, пропахло духмяними квiтами i кров'ю ворогiв та власних достойникiв (виходило, що кривавi чвари народилися разом з людьми), й стугонiли в полi залiзом грiзнi легiони, й ставали проти них у кривавiм герцi iншi народи, яких римляни вважали дикими, й помалу та потроху переможцi поглинули самих себе, й зводилися на руйновиську iншi могутнi держави, починали ткати нову нитку, а потiм та нитка виявлялася подiбною до старої - iсторiя повторювалася спочатку, всi iмперiї мали один i той же кiнець - безславний, i не можуть вони мати iншої долi, будують-бо свiй достаток на кiстках iнших народiв. Нечепа розповiдав про тi мiста так, неначе сам побував у них, звiдтам долинали навi'iь запахи, навiть духмянощi, й брязкiт мечiв, i зойки конаючих, i гуркiт колiсниць, i нiжна музика. Така вiн людина - Нечепа. Сiрко, окрiм того, що поважав Нечепу, вiдчував до нього спiвчуття й милосердя. Отак позбиткувалася над козаком доля, ще й залишила на старiсть в самотинi. Отаман вiдгадував майже кожен порух Нечепиної душi, тiльки не подавав знаку, навпаки, намагався пiдбадьорити, пiдвеселити жартом. То, либонь, вiдгадували його власнi болi та втрати. Особливо подобалося Сiрковi, що Нечепа - повний безсрiбляник, мiг би забагатiти, зiбрати статок, бо бджоли до його рук iдуть, взяток дають добрий, але старий майже увесь мед вiддає на Сiч, насамперед сiчовим i самарським старцям. Сiрко подумав, що таких людей лишається все менше й менше, а може, ними й тримається людський рiд, бо святi - вони далеко й високо i прикладом для простих смертних бути не можуть. Сiрко розсiдлав коня, пустив на попас, сiли з Нечепою на розстеленому кулi очерету, гомонiли. Пахло материнкою, яблуками, горiшиною, над усiм тим панував запах меду. В повiтрi стояло туге, медянисте гудiння, бджоли йшли хвиля за хвилею, - здавалося, їх видмухують з горiшини невидимi велетенськi вуста, - й танули в небi жовтими цятками. - Це ж знову Пилип Курка прителiпається на кулiш, - вдавано поскаржився Нечепа. - Вiн твою, отамане, з'яву носом чує. Я його перепиню. Це знову ж таки гра. З Куркою вони цапкаються й мають од того цапканпя розраду, покинь Грушiвку Курка, на другий день згладиться звiдси й Нечепа. Сiрко те знає, посмiхається у вуса. - Як ти його перепиниш? Вже перетерпимо. - Чогось бджола втiкає з пасiки, - поскаржився Нечепа. - За минулий тиждень втекло три рої. Вже й водою свяченою кропив - не допомогло. Мабуть-таки, чує щось боже створiння, чує. Я вже й свiчки гробовницькi заготував, з воску жовтого... - На вiск для тiєї свiчки, яку тобi вкладуть у руку, бджоли ще й перги не збирали. I квiтки ще тi не виросли, - сказав Сiрко. - Хитруєш, Трохиме, боїшся, що справдi приїхав пасiку торгувати. Казав щиро, переконано, аби розвiяти хмарнi Нечепинi думки, - поважав старого вельми. - Горб мiй почав болiти, нiколи не болiв, а тепер болить, - пропустив повз вуха Сiрковi слова Нечепа. - Може, то за грiхи мої. Не сповняю в цiй пустелi закону божого, буває, й святки плутаю, постiв не дотримуюся... - Бог у серцi... - А скверна все одно в животi. - Зненацька зморшки на Нечепиному обличчi розгладилися, й воно засвiтилося зсередини м'яким, добрим свiтлом. - А так же не хочеться полишати цю божу благодать, - i повiв рукою. Верещала сиворакша в берестяних хащах, двiйко диких голубiв летiло над байраком. Сонце заплуталося в грушевiм гiллi, густе, червоне свiтло м'якими потоками лилося на землю. - Годую я тебе, отамане, скаргами, а ти, либонь, ще й не обiдав? Сiрко звiвся на ноги, одстебнув шаблю, повiсив її на молоденьку яблуньку. - Кулiш варитимемо. Ось спочину трохи. - Й подивився на сонце. - Ще тiльки великий пiдвечiрок. - Зараз соку вточу, - заметушився Нечепа, бо хоч i дружньо мався з ним Сiрко, одначе ж отаман! Сiрко пiшов до невеликого куреня, що стояв посеред саду. Зняв кунтуш, роззувся, онучi понамотував на халяви чобiт. Нечепа тим часом принiс з льоху корець березового соку, настояного на липовiм меду. Сiрко подякував, дiстав у куренi стару кирею i простелив у травi. Горбун знову взяв скiсок i полiз у лiщиновi нетрi. Отаман лежав i дивився вгору. Над ним розкинула листяний намет яблуня, та такий густий, що жодної небесної проталини не було видно. Серед листя густо червонiли яблучка - маленькi й лискучi. Сiрко подумав, що навiть йому, воїновi, а не господарю, втямки, од чого це: надто густе вiття на яблунi, його треба розрiдити. Й далi шкварчала сиворакша, i щебетало iнше птаство, й легiт-вiтерець ласкаво перебирав на яблуньцi тремкi листочки. Божа краса, якої нiколи не помiчав. Якщо поле, то рiвне чи нерiвне - для битви, якщо сонце, то високо чи низько - для битви ж, лiс - для засiки, рiчки - для байдакiв, а для серця - нiчого. Байдуже. Ось складе з себе уряд отаманський, заведе в байрацi пасiку, посадить башта-нець... Отакий, як у Нечепи. Щоб кавуни - як голови... Кавуни... Козачi голови. А зелене бад