илля - то оселедцi. ...Оселедцi метляються над водою, та ще виблискують гострi вiстря ножiв. Стрибає, наче поламане колесо помiж небесних баюр, мiсяць; зорi як розсипаний жар, а рiка заломлює ноги, а рiка густа, як дьоготь, - намагається втягнути козака в глибину. Сiрко гребе обома руками, ножа тримає в зубах, тримається одинокої червоної зорi, що блищить над самим обрiєм. Врештi ноги дiстали мулького дна, вiн узяв ятагана в руки й тихо побрiв до берега. Поруч нього брели iншi козаки. Бiля самого берега йшли згинцi, а далi поприсiдали, й вода струменiла по мокрiй одежi, й тiло струшував дрiж, а вiн стискав зуби, аби не цокотiли. Хтось приглушено чхнув, й тодi сама втиснулася в плечi голова; десь заiржав кiнь i крикнула нiчниця. Бiля обличчя промайнув кажан. Сiрко пiдвiвся. Так само згинцi пiшов понад берегом. Зупинився. Чекав, коли вигулькне з хмари мiсяць. Добре, що вiн закутався в хмари, темiнь накрила козакiв, але вона накрила й шляхтянський табiр. Десь поруч має бути нiмецький редут. Увечерi вони видивилися його з Хмелем. Либонь, видивився гетьман i сказав, що редут укгрунтовано слабко. - Запорожець пiвдня може сидiти на днi рiчки без повiтря, - сказав, i отамани, що стояли в нього за спиною, засмiялися. Сiрко не смiявся. Вiн би навiть образився за запорожцiв, коли б гетьман не мав i себе за сiчовика й не починав з Сiчi свою велику справу. Дивився на гетьмана закоханими очима. Ворухни Хмiль пальцем - кинувся б грудьми на списи. Вiра пропiкала серце. Було солодко й страшно. Вiн iшов попереду козацької ватаги. Вода вже стекла з одягу, тiло ломив холод. Тихо, по-кошачому перелiз через земляний вал, пiдповз пiд високого воза. Там хтось спав. Сiрко завмер на однiй нозi, переступив сонного. Знову виглянув мiсяць i освiтив табiр. Нiмцi спали, наче побитi. Либонь, виморилися до краю, кiлька днiв iшли болотами, далi вкгрунтовували табiр, а весь минулий день стояли строєм пiд палючим сонцем. Декотрi попiдкладали пiд голови сiдла - побрали з обозу, познiмали з себе панцири та залiзнi шишаки. Декотрi спали в панцирах - мають щастя, тих не чiпатимуть. Очi самi знайшли першого ворога. Цапина борiдка стримiла вгору, в руках тримав списа. Так, зi списом у руках, i пiшов на той свiт зайда з далекої нiмецької землi. Польський король заплатив йому за смерть. Болiла в суглобi рука. Ятаган уже не яснiв пiд мiсяцем, а тьмяно зблискував. А потiм десь збоку пролунав крик. I гримнув рушничний пострiл. Спалах був короткий, неймовiрно слiпучий. Задзвенiла броня, забрязкотiла зброя. Козаки втiкали до Стиру, кидалися з розбiгу в дьогтярно-чорну воду. Вона прийняла їх. Але раптом знову вилущився мiсяць i освiтив кiлька десяткiв голiв. Для стрiльцiв це були гарнi цiлi. А потiм запалали на березi смолоскипи, й рiка з чорної стала червона. Вiн прокинувся, лежав i дивився в густе плетиво яблуневого вiття, обнизане нiжним зеленим листям i червонобокими яблучками, а голова все ще притягувала до себе ляськi кулi. I обсипав її згори тонкий ценькiт синицi. Холодний туманець обвiяв серце. Сiрко нiколи не вбивав увi снi. Вбивали його. Й тодi вiн прокидався. А коли сам намiрявся на когось, йому або вломлювалася шабля, або пiстоль не стрiляв, а якщо пiстоль i стрiляв, то ворог не падав. Отаман зiтхнув i скрушно подумав, що чомусь йому нiколи не сняться крислатi яблунi i пташиний щебет. I не сняться йому перемоги, а тiльки поразки. Найчастiше - оця. Дим вiд тiєї битви затулив сонце, i вже воно нiколи не дивилося ласкаво на цю землю. Як вояк, отаман, котрий обкрутився в п'ятдесяти великих битвах i майже всi виграв, багато разiв вертався думкою до цiєї, проходив через її пекло од початку до кiнця. Тепер вiн бачить все по-iншому, i в iншiй подобi вступає в неї, i складає про неї iнший звiт. Мислиться йому, що дуже часто битви програються тiєю чи iншою стороною ще до їхнього початку. Й то не через те, що мало було вiйська, що не так воно розташувалося, що стали супроти нього сили небеснi - дощi, спека, вiтри й громовицi, а через те, що мав такий чи такий стрiй душi той, хто розпочинав її. А той стрiй теж складався iз чогось: з якихось невдач, з якоїсь скрухи, з горя чи й хворостi. До людської душi може налипнути стiльки всього, що вона падає на темне житейське дно, як сокира. Нi, либонь, все не так. I стрiй душi тут нi до чого. Хоч потiм (потiм!) багато балакали у вiйську, буцiм гетьман на той час хорував здоров'ям, що почалися в нього нелади вдома й був невдоволений Тимошем. Сливе не Тимошем, а тим, що Тимiш програв кампанiю в Молдавiї, i тiльки гетьман осягав до кiпця гiркий ужинок, який матимуть з того. Казатимуть: через той свiй кепсьмiй стрiї душi гетьман не напав на ляське вiйсько в дорозi вiд Сокаля до Берестека й не перешкодив йому переправитися через Стир. Хто скаже навiть сьогоднi: мiг Хмельницький напасти на ворога на вузьких греблях мiж Стирем i Берестечком чи нi?! Ця таємниця пiшла з гетьманом на той свiт. Все залежало вiд того, яких мав вивiдникiв, яку розвiдку чинили його козаки i якою мiрою довiряв тiй розвiдцi. Першi утарчки виграли козаки. В однiй з них побував i Сiрко. Були б i дотерли на браннiм полi Вишневецького з вiйськом, якби не пiдоспiв тому в помiч Конецпольський та не вдарив козакам у спину, i їм довелося вiдiйти за переправу. I скурали козаки також кварцяних жовнiрiв на очах обох таборiв, i тiкали жовнiри в табiр, а козаки стинали їх. Козацький дух тодi злетiв пiд хмари, а ляський припав до землi. На все життя у Сiрковiй пам'ятi тi табори - ляський над Стирем i козацький над маленькою, болотистою Пляшiвкою. А помiж ними чисте горбате поле, тiльки подекуди мрiють кущики лози та хвилюються високi, до пояса, трави. Козацький табiр обiп'явся трьома рядами возiв, зв'язаних мiж собою ланцюгами, i вкрився кiннотою. Ляхи виставили наперед гармати, за гарматами -.ряди нiмецької пiхоти, теж закутаної по краях кiннотою, далi пiвколом - гусари з червоними ратищами списiв, за гусарами - ляська пiхота, бранденбурзькi драгуни i шляхетське ополчення. Зранку поле вкрив туман, а коли вiн розвiявся i стало видно вороже вiйсько, Сiрко вилiз на воза й довго приглядався до ворожих лав. Бачив королiвську сторожу у тигрових та леопардових шкурах, гусар у залiзнiй бронi, з срiбними крилами за плечима, в шоломах iз страусовим пiр'ям, шляхетських ополченцiв, де кожне воєводство мало свою барву, у панцирах з довгими списами при сiдлах, iноземних рейтар в капелюхах з високими гребенями i оком пам'ятi бачив у себе позаду сiре козачо-мужиче вiйсько у свитах i кунтушах зi старими рушницями та приклепаними до дубових i кленових держалн косами. То бiднiсть iшла на багатство, то йшли зневiра i вiдчай на ожирiлу пиху i кровожерну лють. Й знову Сiрко не боявся: вiн знав, що бiднiсть завше хоробрiша за багатство, а неволя страшнiша за смерть. А ще вiн не боявся, бо попереду вiйська у горностаєвiй киреї з булавою в руках лiтав на гарячому аргамаковi батько Хмельницький i кидав валечнi поклики до вiйська. Тiльки раз оглянувся назад Сiрко. Лiпше б не оглядався. Йому замлоїло пiд грудьми, й лихе передчуття стисло серце. Неначе крило велетенського лiнивого птаха, там здiймався бiлий ханський прапор. Либонь, то було не передчуття. Сiрко нiколи не довiряв хановi, ханськi слова що пужина, басурман уже одвiяв усе наперед i зерно засипав до таємного сховку. I те, й те вiйсько стояли супроти одне одного й знемагали пiд сонцем. Нiхто не вiдважувався розпочати битву. Коротка мить по тому, як розвiявся туман, здавалася миттю рiвноваги. Зараз хтось порушить її й почнеться сiча - та мить розтягнулася од ранку до полудня. У нiй спакувалися вiки, дотеперiшнi й майбутнi, i ввiбрала вона в себе стiльки страху, надiй, яростi, що ними можна було б розтопити небо... Сiрковi лихi передбачення справдилися. У розпал сiчi хан i татари покинули козакiв i втекли з поля бою. Й не просто втекли, а забрали полоном Хмельницького. А потiм... Що було потiм, про те виспiвали-виплакали кобзарi. I як пополуднi почала находити на сонце хмара (так воно було насправдi), i як заспiвали ляхи молитву, i як пiшла лава на лаву, i як заревiли гармати й у пороховому диму сховалися обидвi лави, i як скаженiли конi та топтали пiшаниць, i як навiчно сплiталися трупи в панцирах з трупами у свитках, i як ляхи зайняли поле, де ранiше стояли татари, i як ударили на козакiв з трьох бокiв, i як вiяв козакам в обличчя вiтер, i як вони вiдступали до Плящiвки, i як зупинив битву дощ, посланий з неба мовби на те, щоб змити iз землi кривавi плями, i як окопувалися притисненi до болота козаки, насипали вали високi, рови копали глибокi, - посполитi - люди до заступiв звичнi, та й знали, що тiльки земля-матiнка може їх захистити, - i як градобоєм падали на табiр гарматнi ядра, i як робили козаки вилазки, i як ще раз уночi з ножами в зубах перепливали рiчку та сповняли у ворожому таборi криваву мсту. Сiрко теж плив у тiй ватазi через Стир, вiн не сподiвався вернутися в табiр, одначе йому знову пощастило. Про що ж iще спiвають кобзарi i розказують на призьбах дiтям покалiченi в тiй битвi козаки? Ще вони спiвають про те, як очолили вiйсько Фiлон Джаджелiй та Iван Богун, - спочатку Джаджелiй, а далi Богун, - як десять днiв i десять ночей билися з ляхами козаки, як погинуло на островi триста звитяжцiв i як останньому з них сам король обiцяв помилування, але козак того помилування не прийняв, а погинув зi славою. Чого ж не виспiвали кобзарi? Об чiм мовчать бандури i кобзи? Вони не спiвали того, як шляхта привезла i поставила на землянi кучугури-бурти новi гармати, як пiшов дощ i не втихав три днi й три ночi, як розмокла земля i чорна багнюка натiкали в дранi козацькi чоботи, як шляхта вимагала видати Хмельницького Тимоша i Богуна i як ревiла тисячоголосе: "Ставай у плуг, бидло, ставай у плуг", як ляхи не хотiли приймати жодних умов на примирення, хоч козацькi посланцi нагадували королю, що тричi щадили переможеного ворога i самого короля, випускаючи його з оточеного i вже скураного табору, як влетiла в табiр чутка, буцiм Хмельницький повернувся, й пiднiсся козачий дух понад кошлатi дощовi хмари, i як та чутка не справдилася... I як увечерi в недiлю козаки почали будувати три гатки, як кидали в прокляте болото вози, сiдла, кунтушi, чоботи, шапки, навiть порохiвницi та капшуки з тютюном. Як пхали поперед себе гармати i вдарили по шляхетськiй залозi, що чатувала по той бiк болота, i як прикривали той трагiчний вiдступ козаки-голоколiнчики, посполитi, стояли з косами насупроти супостата, та не вистояли до кiнця, й останнi кодаки кинулися на гатки овулом, i розламалися гатки, й чимало козакiв потонуло в болотi. Про те кобзарi не спiвають. Либонь, чинять правдиво: тiльки перемоги, що закарбувалися в пiснях, роблять невiльникiв смiливцями, тiльки побiднi погуки - яса - роблять їх вiльними. Люди можуть лишатися в неволi, а пiснi - нiколи в свiтi. Вони перейдуть у спадок дiтям, онукам, правнукам, чистi, правдивi, величнi. I що вам до того, як брiв через болото по горло у водi молодий козацький сотник Iван Сiрко i як гарматна картеч перемiшувала з чорним багном бiлi лiлеї i зелене латаття. Латаття i лiлеї виростуть знову. I виростуть сини у Сiрка... Сини не виростуть. Виростуть дочки, вони народять онукiв. А вже тi народять синiв. Може, через двiстi, триста рокiв ймення такого - Iван i прiзвища - Сiрко не лишиться на Українi. Його правнуки матимуть iншi iмена й iншi прiзвища. Одначе лишиться пiсня. Про тих триста, якi поклали за лiпше померти, нiж пiти у неволю, i про всiх iнших, якi чесно, до останнього вiддиху служили своїй рiднiй землi. Пiсня закарбує навiки одне iм'я - Україну, во вiки вiкiв свiдчитиме тим, хто її спiватиме, що вони - народ вiльний. О внуки й правнуки! Ви оратимете це поле й не знатимете, що кожна ного п'ядь напоєна кров'ю. Що й земля ця масна й багата, бо обпилася кровi. I колос важкий, повнозерний, бо вирiс на тiй землi I раптом тривожно стиснулося серце. А чи ж спiватимуть? "Боже, - прошепотiв, - скажи менi, подай знак: намарнi чи не намарнi нашi жертви i вся оця руїна, овдовiлi матерi, посиротiлi дiти? Вiдкрий менi помисли свої, дай прозрiти майбутнє вiтчизни моєї. Без неї не мислю життя свого й прокляну внукiв, якщо вони забудуть пролиту батьками кров, зневажать нашу звитягу i нашi муки. Готовий стати сеї ж митi перед судом твоїм, тiльки скажи, що все, що посилаєш народу моєму, не в безконечну покару, а в майбутню славу". Лежав iз заплющеними очима. Перед ними майорiло щось червоне, здавалося - трiпоче на вiтрi корогва. Поволi розплющив гарячi повiки. Якийсь час лежав непорушно. Виринав iз власних думок. Неначе з глибокого виру. Рiзко випростав з-пiд голови руки, сiв. Стрельнуло в груди, рiзонуло в боцi. У кiстках, у суглобах, у всьому тiлi зачаїлися берестецькi, чортомлицькi i всi iншi тумани i вже не виходили звiдти. Аж не вiрилося цiєї свiтлої, ясної днини, що на цьому благословенному Великому Лузi можуть бродити такi пiдступнi тумани i дути такi палючi вiтри. У половини запорожцiв хворi суглоби, i чимало їх вихаркують з легенiв туман разом з кров'ю. Цiєї ось, останньої, що минула, осенi й Сiрка скувала хвороба, бiльше мiсяця ходив, як дiд Око. Дiд Око, колишнiй запорозький дозорець, просидiв пiввiку в очеретах, Оковi вiсiмдесят дев'ять, найстарiший сiчовий дiд, простуднi хвороби не скрутили його, як iнших, а поставили правця, вiн ходить, неначе нанизаний на ратище, голову не схиляє, далеко бачить, i, мабуть, через те, що бiль не полишає його тiла, всiх банiтує. Скрiзь бачить недбальство, несповнення старих звичаїв i шпетить кожного, кого здибає. Були спровадили старого в сiчовий монастир, але там йому не сподобалося, порядки там суворi, чернецькi, сварити нiкого, i вiн утiк. Й знову швендяє по сiчових вулицях та хрестить усiх зустрiчних скоромними словами, не зачiпає лише Сiрка, либонь, через те, що Сiрко побував у таких щимках, у таких сiчах, якi й Оковi не снилися. Болячки отаман долає, про болi свої мовчить. I знає, що це ще таки не старiсть. Десь вона бродить неподалiк, чалапає босими ногами поза куренем, а в курiнь поткнутися боїться. Ще мiцна у Сiрка рука i дух його незборимий. I хочеться йому звершити багато, хочеться i далi жити в крутежi й кипiннi. Старiсть починається з обмеження хотiнь. "Що з того буде? Та нiчого, як i з усього iншого". Саме так: тiло ще мiцне, але душа прагне все менше й менше. I врештi всi бажання збiгаються в одну маленьку крапку, яка може тлiти довго, як iскра на жаринi. Сидiти на колодi й думати про щось своє, упокоритися лагiднiй днинi й медянистому гудiнню бджiл?.. Нi, ще рано. Хочеться iншого. I, аж тепер зрозумiв, хотiтиметься до самої смертi. Його серце не упо-кооиться нiколи - i думка поривається з цього медяного раю в широкий степ, на сiчовий майдан, на весь неозорий майдан український, у той вихор, в якому прокружляв без спочинку понад сорок рокiв. Вiн кружляв, як ластiвка в табунi кiбчикiв. Летiти тiльки прямо - то смерть. А вiн таки здебiльшого й летiв так, не терпiв глухих завулкiв i темних суточок. А доля шарпала його раз по раз, кидала на тини i на мури, вiн випростувався i йшов далi. Тодi вiн ще не знав цих слiв: "Нужда закон змiнює". Законом був заповiт батькiв i славних лицарiв рiдної землi. А вихри ставали дедалi дужчi, i вже не видно було видноколу, вже й сонця було не видно. Лукавили вороги, лукавили й деякi друзi, i, щоб не видати таємниць всього товариства, щоб ворог не вистинав вiйська, iнодi самому доводилося "змiнювати закон". А серце й далi не мирилося з тим, завдавало катiвницьких мук. Вiн карається й нинi, каратиметься й далi, до могили, i, мабуть, у могилi, що не змiг звершити задуманого, коли вперше взяв до рук шаблю. Помре з нею в руцi. На спокiй не має права. Сiрко рiшуче одчахнувся од тих думок, встав i пiшов до куреня. Сонце вже зависло на самiсiнькiм краю балки, воно було схоже на щойно викуване в кузнi колесо, здавалося, ще мить - i покотиться по схилу та запалить лiщину. Нечепа вже порався бiля казанка, з трави стирчав гострий горб i крайок бриля. Кулiш варили пiд старою грушею-пилипiвкою, до кулешу Нечепа подав горох тертий, а Пилип Курка принiс варених ракiв. Вiн таки не припiзнився, прийшов, коли кулiш уже умлiвав на жару, пафкаючи тугими, гарячими бульбашками. Це був високий, неначе жердина, худий чоловiк Сiркового вiку у чорнiй хламидi, рябий лицем, з тонким, як мантачка, носом i довгими вусами. Пилип Курка - колишнiй сiчовий дяк, який добровiльно вiдрiкся вiд свого сану i перейшов у запорожцi, а по кiлькох роках - у сiчовi пасiчники. А чорну рясу носив, щоб мали його за чорнокнижника й боялися. За його спиною, на безпечнiй вiдстанi вiд жару, що пострiлював червоними iскрами, лiг великий i теж худий одновухий пес з недобрими очима. Пес i справдi був недобрий, нишковий, нападав спотиньга - без голосу, мiг хапонути за литку несподiвано, нi сiло нi впало. Чи не найбiльше суперечок помiж Нечепою i Куркою виникало через того пса; Нечепа казав, що зроду не тримав би таку препогану тварюку, й просив не приходити з Гадом (так звали пса), але Курка не зважав на тi прохання, й щоразу слiдом за господарем волiкся i його недобрий охоронець. Сам Нечепа тримав песика маленького, розумного, котрий тiльки сповiщав господаря про чиюсь з'яву, на кожного звiра подавав iнший голос, вночi пильно стерiг пасiку, а при небезпецi ховався в тiснiй дiрцi пiд куренем. Там сидiв i тодi, коли на пасiцi з'являвся Пилип Курка з Гадом. Сiрко на мить приплющив очi (спомини сьогоднi заплiскували його) й побачив iншу постать i iншого пса... Висить посеред двору закопчений казанок, i бiлий дим стелиться попiд лiсяним хлiвом, i рябий пес вiдбiг далеко, аж до ворiт, пирхає од диму, й кашляє, похлипнувшись димом, батько, одганяє дим од обличчя баранячою шапкою. Батько любив варити кашу посеред двору. I очi в нього були веселi, i двi крутi, веселi - од диму - сльозини викотилися з очей, поблискують, неначе крапельки соснової живицi. Малий Iван iз братом допомагають батьковi. . Оце i весь спомин про батька. Той загинув, коли Iвановi не виповнилося й десяти рокiв. Батько був схожий на Нечепу, надто вдачею - добрий i сумирний. На днi байрачної приладi споночiло швидко, одначе з того ж грушевого гiлля вже випручався тонкий, але ясний серпик мiсяця, й золотими гудзиками розсипалися по небу зорi, й грушевий корчик салапав двома язичками, - вiдсвiти од вогню грали на обличчях, на ложках i чарках, на мiдному куманцевi, що стояв посеред сiрячини, розiсланої для вечерi. З неба, з Чумацького Шляху, сипався бiлий пилок - божа сiль, святi досолювали й без того круто присолений кулiш. Вiн був гарячий, заправлений салом i диким часником, ще й зараз, вже знятий iз жару, вже на землi, пафкав i белькотiв щось у гарячцi та пускав пару. Перший черпав з казанка бiлою липовою ложкою отаман, за ним - Нечепа, срiбною, турецькою, i вже по тому Курка - мальованою, круглою, великою i щербатою. Докучали комарi, й Нечепа кинув на жар кiлька сухих кiзякiв, димок потягло вгору, вiн заструменiв i танув у темно-синiй безоднi. Пили калганiвку, їли кулiш iз тертим горохом, ласували раками, запиваючи їх березовим соком. - Їмо-їмо, а наче й не їли, - сказав Курка, витягуючи довгу, як у гусака, шию та заглядаючи в казанок. - Коли б, пане Iване, не того... Колись пригощали мене таким кулешем. Блукав у плавнях i набрiв на косаря... Вiн i запросив до вечерi. Казаночок маленький, їмо, як за себе кидаємо, а хоча б на палець над'їли. Я помiтив теє та давай хреститися за кожною ложкою, а тодi дивлюся - кулешi в казанку тiльки на денцi. Горбун сьорбав кулiш, скiпки не пiднiмав. Й тодi Курка зайшов з iншого боку. - 0-хо-хо-хо-хо, хотiв би не согрiшити, однак з тобою, Трохиме, согрiшиш. Влови та й влови йому ракiв. Ог i вловив, ось i поїли, й оскоромилися. Страшний це грiх - їсти в пiст м'ясо. - Ми їли не м'ясо, а рибу, - заперечив Нечепа. - Ти що, вродився вночi, що не знаєш: раки - м'ясо, а не риба. - Всяк учений християнин знає: раки - риба. Довго сперечалися, до яких божих створiнь вiднести ракiв, а тодi Нечепа сказав: - Опрiч того, я безгрiшний подвiйно: по-перше, раками пригощав нас ти, по-друге, не знав i не знаю, можна чи не можна в цi днi їх їсти. Моє незнання звiльняє мене вiд грiха. - Погляньте на цього водолiя, - пiднiс догори руки Курка. - Та ти ж у грiхах по саму шию. Чи ж можна вважати себе праведним, не знаючи закону божого! - Бог у серцi, - смиренно вiдказав Нечепа. - Взяв ти дорогу на небо, а вона, як та грушева палиця, геть крива. - Богохульствуєш, дяче. А того й не вiдаєш, що можна знати божий закон од аза й до омеги, й сповняти його, й, сповняючи, коїти великий грiх. - Небесне воїнство! - удавано жахнувся колишнiй дяк. - Що ти мелеш? Грiшити, сповняючи божий закон? - А то ж як. Ти забув позалiтошню чуму, яка лютувала на святу покрову. Маловiрнi розбiглися по лiсах i водах й лишилися живi, а всi тi, хто пильнував строгого церковного закону, погинули вiд бобонiв. - Бог послав спитанiє у вiрi сильним синам своїм. - I забрав? - Забрав. - Яке ж тодi це спитанiє? Покрова лишилася без вiрних синiв своїх, - переконано мовив Нечепа й поправив патичком корчика, що почав пригасати. - Найправеднiший з них, пiп Василiй, залишився живий. - Вiн - найбiльший грiшник у своїй праведностi. Ходив вiдспiвувати мертвих i розносив чуму. - Але ж сам залишився живий. - Бо бражник був, всi кiстки, все нутро просякло горiлкою, чума не брала. Ще й праведнiсть його така - вiдспiвував тiльки багатих. Сiрко уважно слухав суперечку. Було в нiй щось блюзнiрське: колишнiй дяк Пилип Курка, котрий мав би насамперед пильнувати божого закону, насправдi зумисне безбожно його перекручував, переступав якусь межу, за якою втрачалася святiсть, вiд того аж моторошно ставало, - але йшлося про щось глибше, серйознiше, що стосувалося людської душi, людського буття на землi. Сiрко здогадувався, що здоровий i дужий Курка потаємно заздрить горбуновi (одначе заздрить не люто) - його вченостi, мудростi, а надто ж розважливостi, надто тому, що в того на все - своя мiрка. Сiрко теж давно в тому впевнився: вельми вчений чоловiк Трохим Нечепа. Може, й справдi вiн не знає всiх святих таїнств та всiх церковних канонiв, зате знає закони, за якими має жити кожен праведний християнин. I не тiльки християнин - кожна людина. Помандрував по свiту, перебачив люду всякого й ставився до iновiрцiв не як до виродкiв, а як до людей. Отим, що має на все власне думку, Нечепа особливо близький Сiрковi, адже кошовий одвiку звик скрiзь класти власнi карби й не примiрятися до чужих мiрок. - Я сам тодi помирав, - задумано казав Нечепа, - i вже не сподiвався побачити бiлого свiту. Вже менi меркло в очах, i слова молитви плуталися в головi. Лежу, дивлюся на дверi й думаю: ось-ось вона зайде. Отак ступатиме, отак триматиме косу... Й таки вступила. Вже не бачу, але чую: чалапає. Вона, думаю. Бiльше нiхто в чужий курiнь не прийде. Зiр менi застелило зовсiм. А воно - чалап, чалап... Та прямiсiнько до божницi, де в мене лежали грошi. Й тодi я як крикну: "Iзиди, сатано". Де й голос узявся. I розвиднiлося менi враз, i побачив я рясу зелену i потилицю Василiйову. I в ту мить лопнув менi пiд пахвою бобон синiй. А я сам, дякуючи творцю, почав одужувати. - Нечепа помовчав i помiшав патичком у жару. - Отож i кажу я, що божий закон треба сповняти не стiльки молитвою, скiльки праведними дiлами. Сiрко чомусь i собi пригадав, як пiд той мор було пограбовано Самарський монастир. Ченцi в монастирi вимерли, а тi, якi не вимерли, розбiглися по рiчках i луках, лишилися тiльки двоє - старий чепець i воротний. Про те почули двоє прибишiв, пiшли в монастир, сонного воротного убив обухом один кгвалтiвник, а другий убив ченця, коли той молився при свiтлi лампади. Содiяли страшне, й не побоялися бога, i забрали грошi в трапезнiй у скринi, здається, таляри, i пояси шовковi церковнi, й китайки жовтi три штуки, й iнше церковне начиння. Їх упiймали й презентовали до суду церковного i свiтського сiчового. Й скарали на горло, й про той святотацький розбiй сiчовики гомонiли довго. Сiрко й сам не раз розмiрковував: як-то важились розбiйники на грiх перед божими образами, перед очима святих! - Пасiчникiв нинi нiхто не шарпає? - запитав про всяк випадок. - А що в нас взяти? - мовив Курка. - Так i Клим Пiсочник казав. А коли припекли прибишi розпеченою лопатою - вказав на горнятко iз золотими, - пiд'юдив Нечепа. - А в тебе, дяче, грошики водяться. - Мої грошi по людях ходять, - невдоволено вiдказав Курка. Скiльки Сiрко знає Курку, вiн завжди отакий - роздратований, чимось невдоволений. А чого? Сiрко подумав, що ми iнодi мовби самi собi вороги. Проживаємо життя не в широкому свiтi, а у створенiй у власнiй душi в'язницi. Голосно, з привиском позiхнув за спиною Курки пес, десь у гущавинi зареготала сова. Мiсячний серп випручався з грушевого гiлля. На заходi зiрвалася зоря й полетiла, лишаючи за собою бiлий слiд. - Наткав ти, Трохиме, небилиць, - утiкаючи вiд розмови про грошi, повернув у попередню колiю балачку Курка. - По твоєму розмислу, i кров можна пролити й лишитися праведним. - Аякже. Пророк Iєзекiїл сказав: битися за праве дiло треба тiльки з волi святого духа. Сiрко здригнувся, повiв плечима, неначе вiд холоду. В глибинi душi пiдозрював, що завели всю оцю балачку дяк i горбун не випадково. Одначе, примусивши замовкнути їх, не примусиш мовчати голос, що затаївся на днi власного серця, цi тривожнi думки кружляють у головi кожного воїна, надто того, хто не тiльки посилає на смерть iнших, а завдає її власною рукою. I йшлося тут вже не про порушення церковного чинопорядку. Одного разу, коли iєромонах, правлячи молитву, не вельми щиро просив у бога перемоги козакам (а було це перед походом, i Сiрко до початку служби натякав на це поповi), кошовий вийшов зi свого бокуна, перепинив iєромонаха й сказав: "Якщо, попе, тобi забракло вiри в козацьке воїнство або так вже облiнився твiй язик, котрий лиже таки ж запорозькi меди, то ми знайдемо собi iншого iєромонаха, а тебе пошлемо ловити у ковбанях карасi" Отже, йшлося про те найбiльше, з чим дедалi частiше залишався Сiрко наодинцi i проти чого шукав собi захисту та твердого опертя. Пора ж бо було думати про спасiння душi, а чим її йому, воїновi, спасати? Чомусь згадалася перша смерть, яка впала з його руки. Їхали вони зi старим козаком Качаном у своїй-таки Слобожанщинi понад рiчкою Орiллю в дозiр. День був осiннiй, холодний i вiтряний, козаки куталися в киреї. Качан раз по раз зупиняв коня i злазив на землю по малiй нуждi - старого мучила застудна хвороба. Потiм Качан наздоганяв його мишастим коником i знову їхав поруч. Поминули шелюги, верболiз, що росли в долинцi. Качан зупинився бiля кущiв, а Сiрко виїхав на горба. Виїхав, притримав коня, i в ту мить щось мовби вдарило його в спину. Вiн оглянувся й побачив мишастого коника i якусь темну купу на землi. Не одразу й збагнув, що то таке. А тодi завернув коня й вихором полетiв до кущiв верболозу. Назустрiч йому iз землi пiдхопилося двоє татар, один натягнув тятиву лука. Сiрко провис на стременах нижче кiнської гриви i вже не чув посвисту стрiли, вдарив татарина кiнськими грудьми, крутнувся конем на мiсцi й майже на льоту брийонув шаблею волохатий клубок. Другого татарина вiн не побачив, - той шаснув у лози, - скочив з коня (те було необачно, татарин мiг напасти з кущiв, але не напав), схилився над Качаном. Обличчя тому було сiре, губи потягло вбiк очi закотилися пiд лоба. Татари вдарили козака по спинi дубиною, а вже по тому скрутили сирицею нерухоме тiло. Сiрковi довго довелося одхаючувати Качана, а вже по тому так само довго стояв над татарином. Це був зовсiм молодий ординець, в нього щойно засiявся вус, - ясночолий i довговидий, зовсiм i не схожий на татарина. Вiн болiсно скривив уста й затулився рукою, мовби й мертвий чекав ще одного удару. Сiрка пойняли подив, сум'яття. Вiн вбив людину. Тодi ще не думав, що це ворог його вiри, навiть забув про те, що й сам мiг опинитися в сирицi або й лежати мертвим на цiй посивiлiй травi. Трави сивiють тiльки од старостi, а люди ще й з горя. А Качан пiдвiвся, штовхнув ногою нерухоме тiло. Ще сказав: "Добре ти його потягнув". Сiрковi не сподобалася похвала. А потiм i сам хвалив козакiв за добрий удар, за важку руку. Бо тiльки важка рука може порятувати люднiсть у їхньому краю. Легка рука для скрипки, для бубна... А чи ж багато треба таких рук? А може, й багато... - Вiра без добрих справ пуста, - сказав Нечепа. Сiрко прислухався. "Вiра без добрих справ..." А якi добрi справи чинив вiн? Походи та сiчi кривавi... Тонкий i чуйний чоловiк Трохим Нечепа. Якимось десятим чуттям вловив отаманiв настрiй, вiдгадав його мислi й провадив мовби сам до себе (а може, й справдi розмовляв з собою в думках): - Бог бачить всi дiла на землi, правi й неправi. Здiйнята вгору правиця з шаблею за вдiв i сирiт, за стоптане жито - завжди праведна. На загарбання маєтностей, на погорду перед iншими, на запо-лучення урядiв - неправедна. Ниньки в усьому тому важко розiбратися. Настане друге пришестя, настане суд страшний, i явимося всi перед, господом в наготi своїй. I вже не прикриють грiхiв нi ряса, нi жупан, нi сiрячина. Багато сходив я свiту, багато бачив. Бог за грiхи мої покарав мене горбом. Але якби я був молодий i здоровий, то вибрав би собi в провiдники по тiй дорозi, що через нетрища i байраки, в свiти тамтешнi, не єпископа, не iєромонаха, навiть не схимника, а такого чоловiка, що жив правдою, служив ближнiм своїм. Добре, м'яке Нечепине обличчя сховала тiнь вiд бриля, було видно тiльки пiдборiддя та губи, на яких стрибали бiлi вiдсвiти. В прозорiй тишi, що повисла над байраком, його слова лунали провiсницьки. Навiть Курка не спробував повернути їх на кпин. Вiн лише сказав: - Схимник молиться за увесь люд. - Що тi молитви, коли плачуть сироти i вдови, - заперечив Нечепа. - Я не пам'ятаю, щоб хоч одна молитва, крiм хiба божої, нагодувала голодних i заступила поле од супостата. Добрi то справи чи лихi... Дивлячись з чийого ока: божого, козачого, посполитського? Сiрко зiтхнув i подумав, що й їздить вiн сюди, в Грушiвку, не вибирати мiсце для пасiки, а... щоби розiбратися в самому собi. В тому, що наплутало життя, в тому, чого не зрозумiв сам i чого, може, не зрозумiють тi, хто пiде по його слiдах. Нiби i йшов рiвно увесь вiк, а мережка слiдiв позаду лишилася нерiвною. I основне - вони нiкуди не привели. Й, мабуть, вже не приведуть. Хто пiде по тих слiдах? До якої межi? Скiльки їх буде? Чи зможуть протистояти свiту, жорстокому i неправедiивому? Звiдки засвiтить їм сонце? Будуть господарями своєї землi i долi чи сповнятимуть чиюсь волю? Того не мiг знати, навiть не мiг проникнути думкою за першi гони - попереду стояв морок. Який же заповiт залишить вiн нащадкам? Жити добром, правдою... Вiн жив добром. А вони чим житимуть? Смиреннiстю, покорою боговi i долi? Й досягнуть чого? Нi, в цьому свiтi смиреннiстю не досягнеш нiчого. "Добрi справи - це тi, що в iм'я рiдної землi i рiдного люду", - подумав Сiрко. I ще подумав, що в тiм огромi, в тiм хаосi, що нагромадився у власнiй душi, йому самому не розiбратися, та й не варто гаяти на те час. Принаймнi поки шо. Може, коли вже обсядеться в Грушiвцi й ночi стануть довгi, спробує розiкласти все, що накидало життя, по кiлькох коморах, але зараз йому доводиться дбати про iнше, круто обмислювати день прийдешнiй i все, що вiн несе з собою. - I все ж словом можна досягнути бiльше, нiж шаблею, - не здавався Курка, й не розпiзнати, зi щирого переконання чи од ворохобства власної душi, од звички казати всiм навперекiр. Адже i Сiрко, i Нечепа пiдозрювали, що вiн давно розплювався з богом i з усiма архангелами i якщо вiрить, то лише в святого духа. - Тiльки треба, щоб те слово почули й зрозумiли всi. Треба такого слова, яке прийняв би в серце кожен. - Немає такого слова, - сказав Нечепа. - Й, мабуть, нiколи не буде. Словом ще можна привести до страху, покори в церквi. А вийшли - вже кожен мiркує про своє. Та й помисли трохи ширше: навiть слово боже не однакове. Бо не один в свiтi бог. Через те й слово не однакове. Одна людина не може нав'язати iншiй себе i свого бога. - То не люди, то погани, - сплюнув у темряву Курка. - А вони кажуть: погани - ми. Кожен божий нарiд каже, що вiн - найкращий. Що може бути гiршого на свiтi, як нав'язувати себе iншому. У кожного своя душа. Нав'язана, вона сама стає нечестивою i малою. - Але ж вони хочуть понищити нас, - вже насправжки обурився Курка. - А я про те нiчого й не кажу. Напасники завжди неправi. Я казав про увесь свiт, про всi племена. Знаю, що це неможливо. А от як задумаюся, починаю гомонiти на всiх мовах, якi знаю. Слова iншi, а суть одна. Помирiться, зiгрiйте свої серця любов'ю. - Таж не однаковi серця, - чогось зворохобився Курка. - Те жадiбне, а те щедре, те лихе, а те добре... Не однаково у них любовi, добра чи злостi. Та й за вiщо їх, людей, любити. Подумай сам, за вiщо, Нечепо, тебе можна любити?! Нечепа здригнувся, неначе од удару, затулився долонею чи то вiд огню, що спалахнув раптом, чи то вiд Курчиних слiв. - Знаю... мене, горбатого, нiхто нiколи не любив. Люблять гарних. Якщо вiн вродливий, та ще багатий, та ще нескупий - тодi всi люблять. Так само люблять красивих коней. - До чого тут конi? - муркнув Курка. - До того ж таки. Бо гарнi. А шкапу не любить нiхто. Бо вона шкапа. - А як же iнакше, - зареготав Курка i ощирився, в темному проваллi рота зблиснули великi щербатi зуби. - А так. Нiчого ти, Курко, не втямив. Вже скiльки вiкiв проголошують у церквi попи: "Полюби ближнього", а його нiхто не любить. Саме ближнiх здебiльшого й не люблять. Далеких, тих, яких не знаємо, яким нiчого не офiруємо, любити можна. Бо це нiчого не коштує. Ось ти... Ти до мене ходиш, бо на пасiку мою нацiлився. Якби я сказав, що оддам, то й полюбив би... За пасiку. Курка одвернувся. Либонь, Трохим зачепив його за живе й той вперше за вечiр збентежився по-справжньому. Сiрко тихенько засмiявся й по тривалiй мовчанцi мовив: - Утрись, Пилипе, та подякуй за науку. Трохимова тут правда i на лице, й навиворiт. Я оце сказав би... сказав, якби Нечепа не думав, буцiм i я чекаю не дочекаюся, коли вже вiн згладиться з цього байраку... Нечепа пiдвiв обличчя, глянув на Сiрка, на ньому лежав легенький докiр. - Знаю, отамане, що жартуєш. Ти собi iнше мiсце назнав. I яблуньки посадив. - Ну, якщо знаєш, мусиш знати й iнше. Горбатий ти, вибачай, але душа в тебе чесна. Б'ю тобi за це чолом, - кошовий справдi здiйняв шапку й вклонився старому. - Б'ю чолом i поважаю щиро. Й iншi тебе поважають. Гарного клича ти чоловiк i гарну славу по собi залишаєш. А що є на землi бiльшого за добру славу по людинi? Тiльки дiла її, але ж од них вона й починається. РОЗДIЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ Ой Сiч - мати. ой Сiч - мати, А Великий Луг - батько; Гей, що в Лузi заробити, Те у Сiчi пропити. Народна пiсня На другу пречисту по всiх куренях варили гультяйський борщ i пекли рибу - судака, i стерлю, й коропа-чорнокрапа, курiннi вцiдили кожному по оковi горiлки. Закушували оселедцями, чабаком, рибцем, а борщ упрiвав у сiнях на кабицях, вiдтак кухарчуки знiмали з гакiв, що були прикрiпленi на ланцях до сволокiв, велетенськi казани й пiрили їх на дрюках у двiр - обiдали просто неба на широких попонах. Гаспидськи червоний, гаспидськи гарячий, гаспидськи наперчений борщ шипiв i булькав, i пахощi стояли над Сiччю, аж святi умлiвали на небi. Горами лежав на постiлках покраяний велетенськими скибками хлiб, i тараня в'язками, i оселедцi у ваганах, i кав'яр солоний у горщиках та бочечках. Гуляй душа без кунтуша! Воно б i гулялося, якби не думка про завтрашнiй день. Ждан не поспiшав до дармового харчу, хоч у головi наморочилося вiд запаху борщу та оселедцiв i слина наповнила рота. Постояв бiля скарбничної комори, потинявся бiля прикурiнкiв, - Дядькiвський курiнь хоч який великий, однак не вмiщав усiх козакiв, i з двох бокiв до нього прибудували по куренятi, - i аж тодi сiв скраєчку на попону. Вже три мiсяцi, як вiн полишив свою лукаву службу в Батуринi й прибився на Сiч - вписався молодиком у Дядькiвський курiнь. Iшов з гетьманської столицi без шеляга в кишенi, сподiвався на запорозьке привiлля, одначе воно виявилося круте. Сiдаєш до столу обiдати - кинь кухаревi в карнавку на вечерю. Задарма й на Сiчi галушки до рота не стрибають. Звичайно, з голоду не пропадеш: пожалiє хтось iз запорожцiв, кине в карнавку чи на тацю за тебе тi шеляги, але ж по тому страва в горло не йде. Соромно старцювати рукатому й ногатому молодому. I нiде тими руками приробити. Ще повеснi вiдiйшли козаки по зимiвниках, що за ярликами, давно скiнчилися веснянi рибальськi гарди i косовиця, i стадникiв найнято до зими. Кiлька днiв виловлювали коростявих коней та вiдганяли їх за озеро Свиняче Морс, мастили дьогтем, але пасти їх Ждановi не випало. До Сiчової залоги, яку утримує своїм коштом Сiч, його, ясна рiч, не прийняли - молодий-бо i в боях не гартований. З братом Митрофаном, сiчовим пiдписарем, розплювалися навiк. Може, й не навiк, а таки вельми неприязно зустрiв Митрофан Ждана на Сiчi, дорiкав, що той полишив таку гарну службу при гетьманськiм дворi, раяв повернутися назад, натякав на якесь багатство, на якiсь уряди, що чекають на братiв у майбутньому, тiльки треба, мовляв, сповнити одне високе повелiння. Тодi Ждан остаточно упевнився, що вiн потрiбний Митрофановi не тут, а в Батуринi, й потрiбний не як брат, а як... Тiй думцi боявся дати волю. Холонуло в грудях, i гiрка липучка склеювала горло. "Боже, - думав, - невже таки правда?" Кому ж служить Митрофан? Служити ж бо двом правдам не можна. Для того треба мати двi душi, а такого людям не дано. Або ж розчахнути душу на двi половинки - чорну й бiлу, нi, не так, душу розчахнути не можна, од гнилої половинки негодящою стає вона вся. Бiлими снiгами власної душi вгадував ту чорнiшу сажi чорноту й жахався: Митрофан запродує товариство. А запродувати товариство - то найбiльший грiх у свiтi. Вiн уже не хлопчак, уже стер двi пари пiдошов у покоях, наслухався й надивився, бачив науст i пiдступ у шовках i соболях, сукнi й парчi, бачив убивць з янгольськими пиками i нечестивцiв з ясним поглядом. Страшна то служба - таємних пiдглядачiв. Той пiдглядач зирить оком за полковником, а накажи - донесе й на господа-бога. Немає у тих людей святинь у серцi, бо й не належать собi, вони вiдвикли й не мають права чинити на свiй розмисел, та й на думку власну не мають права. То вже не люди, а пастки для iнших. Невже й Митрофан такий? Сумнiви гризли i ятрили його серце, вiн аж був упав у вiдчай i страждав страшенно. Вiн би, може, заспокоївся, якби знав остаточно, так воно чи нi. Тi сумнiви несамохiть потвердив сам Митрофан. Першої митi, побачивши на Сiчi Ждана, вiн розгнiвався, навiть розлютувався, а тодi потягнув у шинок, i напував горiлкою, i торохтiв, торохтiв, розпитував про гетьманський двiр, а найдужче - про нього самого. Вiн боявся, вiн вивiдував, чи Ждан не дознав чого, а також хотiв знати Ждановi намiри, Жданiв стрiй душi, чи не донесе, чи не виляпає чого. Ждан тодi зрозумiв: не треба нiчого казати, не треба впевняти Митрофана, що нiкому не викаже своїх здогадiв, вiн уже не довiряв Митрофановi зовсiм i боявся його й через те вдав, буцiм нiчого не знає, вдав, i показав це в розмовi, й геть розвiяв Митрофановi сумнiви, i той заспокоївся й очужiв зовсiм, ще й натякнув, щоб Ждан до нього за допомогою не звертався. А Ждан i не збирався звертатися, вiн сумно й гiрко дивився на брата, йому аж не вiрилося, що це його брат, шукав у серцi якоїсь краплини, якоїсь бруньочки,. котра б розкрилася братерською любов'ю, й не знаходив. Вiн зовсiм