iрськiй шапцi та став найматись по господарях до роботи. Був письменний... Вiн робив добре всяку роботу, а вже найлiпше умiв робити снiпки i пошивати[8] будинки, - i на старi лiта, коли вже став знемагати до цiпа та до коси, занiмався виключно лише пошиванем будинкiв, за що господарi єго вельми поважали i величали навiть "майстром". Пошив Макар майже кожну хату в селi, полатав старi стрiхи на всiх будинках та й сам ще бiльше постарiвся: посивiв, поморщився, згорбатiв... - Люде добрi! - сказав вiн вкiнцi. - Робив я, як довго мiг, а дальше годi, нема вже колишньої сили. Тепер не остаєсь менi нiчого, як тiлько вшити двi торби, вирiзати палицю та й гайда за ласкавим хлiбом! - i засмiявся дiд Макар. Та й справдi! Невдовзi роздобув собi всi дiдiвськi причандали, та ще купив за лишнi грошi лiру, i став ходити по хатах за милостинею. Щодо жебрущих дiдiв, то вже нашим людям не можна вiдмовити в жертволюбивостi. Се рiч знана. Тож i Макара нiхто не вiдпускав з порожнiми руками, де лиш показався. Люди уважали єго за свого i любили за те, що вiн умiв кождого розвеселити, потiшити, а що вже найбiльше, то за єго пiснi, котрих умiв дуже багато. I як сяде коли дiд Макар на базарi, як стане трумкати на лiрi та виспiвувати чи про святого Миколая, чи про святу Варвару, або про Правду та Кривду, то звичайно обступить єго цiла громада, а баби то аж плачуть, слухаючи... На початку свого нового становища в громадi дiд Макар тулився, де мiг. Де-небудь зайде до хати, посидить, погрiється, побалакає, а як нiч западе, то й переночує чи то в хатi, чи в стодолi. Однак така беззахиснiсть була для него невигiдна, i для того вiн став шукати для себе сталої квартири i знайшов єї у халупнички Таньки Безпiльної. Она мешкала в низенькiй хатинi, котра iз старостi так вже осiла, що маленькi вiконця спочивали на самiй майже землi. Та були се двi цiлком противнi[9] натури. Дiд Макар був чоловiк тихий, богобоязливий, а Танька з червоним, як буряк, носом i з червоними, хоч уже поморщеними лицями[10] була жiнка непосидюща. До пиятики, до гульнi - єї як запалив, хоч уже й четвертий хрестик[11] їй минув. Жила она з того, що в корчмi доїла корови, носила воду, мила посуду, по шабасах шинкувала[12], а до якої-будь тяжчої роботи нiколи не бралась, вимовляючись[13] слабим здоровлєм. Розумiвсь, такий заробок не виставав їй на житє, тож i частенько сягала она рукою до Макарових торбiв. Дiд Макар дивився на се крiзь пальцi. Все ж вiн сидить в єї хатi та й належиться їй якесь чиншове[14]. Танька дуже часто приходила додому пiдпила та приносила не раз ще й в флящинi горiвки i решту доправляла в своїй хатi. Колись було в неї несогiрше господарство, своє поле. Та вже єї небiжчик[15] чоловiк... вдався негосподарний. Бив єї, кiлько ся влiзло, а хоч i не пив, то зате любив добре з'їсти, особливо дреглi[16] i ковбаси становили для него непобориму покусу[17]. I звiдки не роздобув який грiш, зараз єго пускав на тi ласощi. Вiдтак став продавати по куснику поля, поки всього не випродав, не проїв, не прокурив, а сам вмер. Тогдi допервах[18] Танька почулася свобiдною i привiтала ту свободу келишком. Вiдтак поволi розпилася i зiйшла, як то кажуть, на нiнащо. Хотя й люде смiялись з неї i навiть нею помiтували[19], то она на се не зважала. Де лиш весiля, хрестини, вечорницi, словом, де тiлько чула горiвку, там она всюди впихалась. Всюди була весела, жартовлива, мов пуста дiвчина, i доперва, коли добре напилась i ще бiльше почервонiла, аж тогдi она ставала поважною, статочною... Так, так, Танька Безпiльна була частенько п'яна. Ось i тепер, коли дiд Макар прийшов з похорону Семена Грушки, застав єї в нетверезiм станi. Она сидiла за столом червона, як грань, перед нею стояла порожня фляшка, лежало кiлька окрушкiв[20] хлiба, кiлька зубцiв часнику. Хоч на припiчку свiтився каганець, то она мов не завважала дiда Макара. Притуливши долоню одної руки до висок i хитаючи головою то в один, то в другий бiк, она спiвала сумовитим протяжним голосом: Гей ви, воли мої сивi, чому не орете? Гей ви, лiта молодiї, чому марно з свiта йдете? Гей, орали б ми, та не стояли б ми, нема кому поганяти, Гей, не йшли б ми марно з свiта, нема кому шанувати... - Вже знов п'яна! - пробормотав дiд Макар. - Гей ти, паскуднице! - став вiн кричати їй над головою. - Чи ти вже Бога не боїшся i встиду не маєш? ге? - З бiди, дiдуню, з бiди! - промовила Танька жалiбним голосом, мов звиняючись, i стала знов спiвати, та вже на iншу нуту: Було в мене колись поле, Багатство, достатки, - Тепер мене бiда гнобить, Бо поля нi латки... - Ах, анi на п'ядь нема святої землицi, щоб хоч десять бараболь посадити... Всьо посiли чужi люде... А тепер ще й ви будете надi мною знущатися в моїй власнiй хатi?! - закричала она пiднесеним, захриплим голосом до дiда. - Коли вам зле в моїй хатi, коли ви такий святий, то забирайтесь собi вiд мене де хочете! Вон! Она пiднесла вгору кулак i хотiла сама пiднятись з лавки, та, мабуть, була она дуже п'яна, бо повалилась пiд лавку i в одну мить захропла, заснула. - Тьфу! Нiчого нема на свiтi плюгавiйшого вiд п'яної жiнки, - промовив до себе дiд Макар i пiшов шукати свого леговища[21]. Оно находилось в сусiднiй кiмнатцi, що подобала на валькир[22], а ще бiльше на комiрку. В нiй було пусто: нi стiльця, нi лавки, навiть сонячне свiтло не добувалось до неї, бо одиноке, маленьке, давно вже вибите вiконце дiд Макар заткнув латуном[23]. Цiлою обстановою в тiй комiрцi була стухла солома, що грубою верствою[24] лежала на долiвцi. Тут-то дiбрався дiд Макар i став пiсля свого звичаю[25] моститися. Мостився, мостився, шелестiв соломою, муркотав щось до себе, вкiнцi тяжко зiтхнув i заснув сном блаженних[26]. Затихли людськi голоси в маленькiй хатинi, лише цвiркуни десь пiд печею та в старих стiнах заливались своїм цвiркотом, мовби для них щойно зiйшло сонце, настав бiлий день... * * * Вiд смертi чоловiка Катерина Грущиха остала в хатi сама з малими дiтьми. Гiрке єї було житя! Бiдна жiнка плакала, била о стiну головою, не брався єї нi сон, нi робота; безперестанку чорнi думки, мов тi хмари, товпились по єї бiднiй головi, а непевна будучнiсть, мов те страховище, виринала щохвилi перед очима. Вже минав шостий тиждень єї самiтного життя, а нiхто до неї не навiдовався, нiхто не прийшов потiшити, дати їй яку пораду... Осталось було трохи припасiв хлiба, муки, пшона, картофель, - всьо се поволi минулось, бо дiти живi, хочуть їсти. Всьо вийшло, остався лише голий борщ[27], а до борщу хлiба - нi шматочка. Ось чому-то Катерина пiйшла в куток, щоби дiти не видiли, i залилась гiркими... А дiти, звичайно, як дiти: позасiдали собi коло стола та й жебонять собi весело, заглядаючи в борщ, що парував з глиняної миски i вiдбивав в своїм зеркалi кучерявi голови дiтей, вiдбивав хатнє вiкно, а крiзь вiкно цiлу околицю. - Дивiть, - каже старший хлопчик до других, - я бачу в борщi вас всiх i себе! - А я виджу вiкно, - обiзвалось друге, - а там дальше синє небо з бiлими хмарочками... - А я виджу ворота i вербу коло ворiт... - А диви! - пiдхопив знов старший хлопчина, - ось ворота вiдчиняються, хтось до нас iде... тiльки не можу добре розпiзнати, хто се такий... Мамо, хтось до нас iде! - обернувся вiн до матерi. I справдi! В сiнях далося чути муркотанє, подiбне до гомону, який видає, лiтаючи, велика муха або джмiль. "Се дiд Макар!" - промовив хлопчина нiби сам до себе. В сiй же хвилi отворились дверi i на порозi показався дiд Макар - старий, згорблений чоловiк, з сивим вiд вiтру збуреним волосєм, з сивою бородою, з перевiшеними через плечi торбами, з поморщеними, свiжо подряпаними лицями i з попiдбиваними очима. - Слава Iсусу Христу![28] - сказав вiн з низьким поклоном перед образами. Вiн оперся о закривлену палицю i став вголос вiдмовляти молитви: "Отче наш", "Богородице Дiво", а вiдтак став поминати умерших: "Пом'яни, Господи, усопших отцiв i маток, пом'яни браття, сестрицi, свекрухи, швагри й зовицi[29], що в чистових[30] муках- зiстають, нiзвiдки рятунку не мають... Пом'яни, Господи, усопшого раба Божого Симеона i дай єму свiтлiсть вiчную, отвори ему врата небеснiї..." Скiнчивши свої молитви i поминаня, випростувався i став розглядатись по хатi, мовби дожидаючи милостинi. Катерина обтерла запаскою[31] сльози i приступила до дiда Макара. - Дiду, - стала вона з жалем говорити, - най вас Бог споможе... Ще я нiколи не вiдпустила убогого з порожнiми руками, аж нинi не маю вам що дати... Видить се Бог милосердний!.. - Гм, гм, не маєш що дати, - говорив дiд нiби з докором, - а от на столi стоїть борщ. Чому ж не маєш що дати? - Ну, то сiдайте, дiду, берiть ложку та їжте, будьте в нас нинi гостем. Дiд Макар наблизився поважним кроком до стола i сiв коло миски. - Ге, дiточки! - почав вiн пiдлещуватись до дiтей, - на столi борщик стоїть, тiлько я у вас не виджу хлiбця на столi... - Бо нема в нас хлiба, - вiдповiв старший хлопчик з розумними очима, - вже три днi нема i нема з чого спечи. - То зле, голубчики мої, коли нема хлiба, треба єго звiдкись роздобути. Вiн зняв з себе одну торбу, поставив собi на колiна i почав з неї виймати окрушки хлiба. - А ось маєте, голубчики, хлiбець, їжте з борщиком, - говорив вiн, кладучи перед кождою дитиною окрушок, - а як з'їсте, то я ще добуду. Дiти дивились спочатку якось несмiливо то на хлiб, то на дiда. Та, видно, їм так i запах хлiбець святий, бо кожде брало за свiй кусень i їло з борщем. - Катерино, - кликнув вiн, - а ти чого стоїш в кутi та хлипаєш? Чи то що поможе? Скажи сама! От ходи до гурту, бери хлiб та крiпися, бо вже тiльки снасть[32] з тебе... Тут плач нiчого не поможе, ще раз кажу. Тут треба мудро роздумати, що робити... - Ах, порадьте, дiдусю, порадьте! - лебедiла[33] Катерина. - Бо вже сама не знаю, що менi робити: чи втопитись, чи в землю провалитись... - Не гнiви Бога, дурна жiнко! - обурився з повагою дiд Макар. - Така бесiда лише грiх на душу стягає! Вона наблизилася до стола i глянула на свої дiти, та ще бiльший бiль пiрвав єї за серце. Недавно єї чоловiк, добрий робiтник, трудящий господар, не давав їй з дiтьми голодувати, а тепер ось до чого дiйшло! Єї дiти сидять коло голого борщу i їдять дiдiвський хлiб... Хоч i як збиралось їй на новий плач, та она вже не плакала, бажаючи почути вiд дiда розумне слово. - Сядь-но отут коло мене, небого, - почав до неї ласкавим голосом дiд Макар, - i слухай, що я тобi буду говорити. Пiчну вiд мого власного клопоту... Ото видиш, я вiднинi зiстаю без даху, без захисту. Тая клята п'яниця Танька вигнала мене, викинула з хати. А знаєш за що? За те, що я єї вгомоняв[34], щоби не пила, щоби постаткувала[35]. А она за теє ось що зi мною зробила, та ще й набила на дорогу, подряпала пазурами, аж люде милосердяться[36] надi мною. Ну, дiсталось i єї вiд мене, але що ж? Завсiгди я вiднинi бездомний, беззахисний, як та билина в полi. Для того я ото до тебе обертаюсь[37], чи би ти не прийняла мене до себе на квартиру? - не чекаючи Катерининої вiдповiдi, говорив вiн дальше: - А тепер щодо твого горя. Велике оно, безграничне i бездонне, як те море, - се кождому вiдомо. Тiльки тут плач та чорнi думки нiчого не поможуть. Ти мусиш погодитися[38] з долею, мусиш випогодити свiй розум[39] i взятись до невсипущої працi задля тих дiтей, щоб їм дати яку раду, поки хоч двоє старших стане на себе робити й тобi помагати. А тимчасом, якби ти мене до себе прийняла, то й я, може б, тобi хоч трохи помiг. От ти пiйдеш де на роботу, а я буду дома, припильную дiтей, а пiйду я межи люде, то все принесу хлiбця, часом i кусник сала, i який грiш, та й подiлюся своїм добром з твоїми дiтьми... Ну, що ж , Катерино? Годишся на те, що я кажу? Говори! Катерина мовчала, їй не могло помiститися в головi, як єї дiти можуть їсти хлiб з Макарових торбiв i що сказав би на се небiжчик, єї чоловiк. Она була в душi противна предложению дiда Макара. - Що ж? Ти мовчиш? - спитав дiд докiрливо. - Ти гордуєш, вiдпихаєш вiд себе мою прихильну руку? Ну, роби, як сама знаєш... , Катерина глянула на Макара. З наїженими бровами, з нахмуреним високим лисим чолом вiн видався їй в тiй хвилi страшним, однак з єго тусклих сiрих очей так i промовляла до єї якась невимовна доброта, прихильнiсть, величавiсть[40]... "Що ж, - подумала она собi, - грiх гнiвити старого, а тим бiльше не приймити бездомного старця в хату. Нехай хiба робить, як хоче, не буду ему противитись, хоч та єго пiдмога, що вiн менi хоче давати, не видаєсь[41] менi нiчим, як тiлько старечою примхою. Голодний голодного не нагодує..." - Добре, - сказала вона по хвилi, - оставайтесь у нас, дiду... Я думаю-от, сама не знаю що... така вже в мене тепер голова важка... - Ну, то хвалити Бога, що не гордуєш, - сказав урадуваний дiд. - Не бiйся, я тобi в хатi не заберу багато мiсця. От де-небудь в кутику, а лiтом пересплю й на приспi або на горi[42], а все-таки матиму пристановище... Дiд поглянув на миску. Дiти за той час з'їли трохи борщу, а решта застигла. - Ну, Катерино, - почав вiн дальше, - коли межи нами прийшло до згоди, то мусимо заїсти могорич... Пiдлий борщу, коли є, та сядь заїж, покрiпися... Катерина пiдлила гарячого борщу, дiд Макар добув з торби свiжого хлiба... - Їжте, голубчики, - заохочував вiн дiти, - i ти, господине, бери нашого хлiба... Ми тобi позичаєм, поки на свiй заробиш, - додав вiн, усмiхаючись. I голодна челядь сербала каламутну теч[43], їла з великим смаком голий борщ, крiпилась до борби з житем. З'їли весь борщ що до краплi. Дiд Макар положив ложку на столi i перехрестився побожно три рази до образiв. - Ось i поживився, - сказав вiн, - дякувати Господу Богу та й тобi, господине! Добрий борщ, кислий, видно, старий, такий, як я люблю... Що ж, Микольцю? - звернувся вiн до старшого хлопця. - Тобi вже, либонь, кiнчиться сьомий рiк, може б, ти зачав учитися читати, ге? - Де вже ему вчитись читати! - вмiшалась Катерина. - До школи не має-таки в чiм ходити, ну та й з дiтьми мусить хтось зiстати, коли я пiйду з хати. А хто ж зiстане, як не вiн, найстарший? - Ну, то я тебе, Микольцю, сам буду вчити читати, як тiлько буду в хатi: вечорами, деколи вдень. Що ж, маєш охоту до науки? - Чому нi? - вiдповiв хлопчик. - Тiлько я книжки не маю. - Се нiчого! - сказав дiд. - Книжка у мене є старенька, а як пiдучишся, то й бiльше книжок роздобудемо, та й будемо читати, аж серце зрадуєсь... Будеш менi мою молодiсть нагадувати, гей, гей! Тiлько я, голубчику. Трохи вже недовиджаю; та се не вадить: як заложу на нiс окуляри, то ще букви розберу, не бiйся... * * * I дiд Макар зiстав вiд того часу у бiдної вдовицi на квартирi. Люде завважили, що вiн зробився якийсь моторнiйший, став i до дальших сiл заходити, куди давнiйше не заглядав. А на , вiдпустах[44], на базарах так набожно молився, з таким чутєм виспiвував святої Варвари i Правди та Кривди, що ще бiльшi громади обступали єго i ще бiльше знаходилось таких, що iз-за тих пiсень плакали, - ну, i бiльше сипалось крейцарiв i хлiбця до Макарових мiшчат. А менi сказав вiн одного разу втайнi[45]: - Аж тепер, на старiсть, чуюсь я цiлком щасливим, коли маю дрiбнi дiти, коли маю про кого дбати, кого годувати... А Катерина? Она стала ходити на зарiбки. Плата поденної робiтницi у нас занадто нужденна, щоб вистала для неї i .для п'ятеро дiтей. Она скоренько пiзнала, на якiй пригодi ставав для єї дiточок хлiбець дiда Макара. Она вiддячувала ему, як могла: i обпирала, i облатувала, i на печi єму стелила, i годувала борщем та капусняком (се були двi любимi его страви), а коли учила свої сироти молитись за душу їх батенька, не забувала вiд себе додати нишком ще один "Отче наш" за здоровлє дiда Макара. [1] Халупник - безземельний чоловiк, що має лише невелику хатину (халупку). [2] Шiстка - монета вартiстю в три копiйки. [3] Крейцар, крейцер дрiбна монета iз срiбла й мiдi. [4] Челядь - тут: дiти. [5] Громадський дiд - старець, жебрак. [6] Для того - тут: тому, через те. [7] Кабат - жовнiрський (солдатський) мундир. [8] Пошивати будинки - зшиваючи снопи, робити солом'янi стрiхи. [9] Противнi - тут: протилежнi, зовсiм не схожi. [10] Лиця - тут щоки, вилицi. [11] Четвертий хрестик - сорок рокiв. [12] Шабас - субота, святковий день у євреїв; шинкувати - продавати горiлку в шинку. [13] Вимовляючись - тут: вiдговорюючись, пояснюючи щось. [14] Чиншове - плата (тут: за квартиру). [15] Небiжчик - покiйний, померлий. [16] Дреглi, драглi - холодець. [17] IIокуса - спокуса, заваба. [18] Доперва - тодi тiльки, допiру; щойно. [19] Помiтувати - нехтуватн, зневажати. [20] Окрушок - окраєць, скибка. [21] Леговище - тут: ложе, постiль. [22] Алькир, валькир - частинка великої кiмнати, вiдгороджена стiною з дверима. [23] Латун - свита з багатьма латками. [24] Верства - тут: шар снопiв або соломи. [25] Пiсля свого звичаю - за своїм звичаєм, за звичкою, як завжди. [26] Блаженний - щасливий, безгрiшний. [27] Голий борщ - юшка з самих квашених бурякiв, iнодi затовчена пшоном, але без жиру й картоплi. [28] Слава Iсусу Христу - так на захiдних землях України здавна вiталися люди; вiдповiдь: "Навiки слава!". [29] Швагер - рiдний брат дружини; зовиця - рiдна сестра чоловiка. [30] Чистовище, чистилище - за релiгiйною легендою, мiсце "на тому свiтi", де через страждання очищаються вiд грiхiв душi померлих. [31] Запаска - тут: полотняний фартух. [32] Снасть - тут: скелет людини. [33] Лебедiти - тут: говорити жалiбно, iз слiзьми в голосi. [34] Вгомоняти - вговорювати, наставляти на добре. [35] Постаткувати - поводитись статечно. [36] Милосёрдитись - спiвчувати, вболiвати над кимсь. [37] Обертатися - тут: звертатись. [38] Погодитися - тут: змиритися. [39] Випогодити розум - прояснити думку. [40] Величавiсть - поважнiсть, величнiсть. [41] Видаєсь - здається, уявляється. [42] На горi - тут: на горищi. [43] Теч - тут: рiдина (те, що тече). [44] Вiдпуст - свято. [45] Втайнi - потай, по секрету. ===================================================================== Микола Вiнграновський. Оповiдання ГУСЕНЯТКО Гусенятко розплющило одне очко, потiм друге, пискнуло i - народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом i заплакала: вночi гуси мали вiдлiтати. Її чоловiк з табуном i старшими дiтьми зранку подався полiтати над полем i плавнями перед вiдльотом. Гуска лишалася на пiзнiм своїм осiннiм яйцi. Вона ще мала надiю, що з цього яєчка нiкого не буде, - аж на i є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало пiд маминим крилом i не знало, що двоє його братiв i четверо сестричок народилися ще у травнi, весною, коли й треба, а воно - восени, сьогоднi, коли iнiй цвiте на зеленiм лататтi i давно вже не, чути голосу їхнiх найближчих сусiдiв-деркачiв. Гуска думала: що робити? Летiти з дiтьми через три моря i так нелегко, а це, сьоме, сьогоднiшнє, куди? Пiд крило його не вiзьмеш i на спину не покладеш - упаде. А тут на дзьобi уже зима, заплава замерзне - що тодi? Зимувати з малим? А вiтер, а снiг, а мороз та лiд, а лисицi, тхори, куницi, кiбчики, приблуднi коти, собаки, а мисливцi, а їсти що? Пропали... I старiй гусцi вперше не захотiлося жити. Вона вважала себе довголiтньою, бо прожила вже три лiта i три зими. Тiєї першої осенi, коли вона молодою злетiла у перший свiй вирiй через три моря у тепле, з очеретiв пiднялася така стрiлянина, що тепер iз свого поколiння лишилася вона одна... Спитати б кого старшого, що їй робити з оцим малим, так серед гусячого табуна не було жодного дiда-гусака або баби. Гуси до дiдiвства не доживали. Та й чоловiк її - молодий, на вирiй молодший вiд неї... Гуска пiдняла крило i глянула на свого мiзинчика: гусенятко кисло клiпнуло на маму i заснуло. - Горе менi з тобою та й годi... Знизу, з заплави, покотило волохатими хвилями, бiлими комiрцями обпiнився при водi очерет, нагнувся сухо над гускою, довгим листям своїм прикрив її всю на гнiздi, i доки вiн лежав пiд вiтром, гуска скубнула з очерету його бляшаного листя, хотiла було скубнути ще раз, але очерет пiдвiвся. Гуска зачаїлась, коли вiтер удруге нагне очерет i вона скубне iз нього iще хоч листочок, та вiтер раптово повернув i поклав очерет на порожнi гнiзда. Мiж очеретом за лугами при озиминi з прощального низького сонця вилетiв з дiтьми гусак - летiв-летiв i прилетiв. Дiти стали чиститись. Їхнi набитi вола ходили пiд молодими жовтими дзьобами, наче дiти цю нiч нiкуди не збирались. Гусенятко визирнуло з-пiд маминої ноги i побачило тата. А тато побачив його. Вiн поправив крило i сказав мамi: - Лети повечеряй. Але дивися, не попади пiд лiтак над озиминою. - Добре, - сказала мама. - Лечу. - Лети по сiрому. По синьому не лети. I не кричи. Над очеретом бери праворуч вище: за очеретом в засiдцi вже троє. Гуска полетiла. По нiй кiлька разiв тарахнули, чи по нiй, чи по табуну. Табун сiв на гнiздiв'я. Гусак подивився: старих гусей не було - старi лiтають знизу. От їм i попало. "А де ж моя?" Гусак випростав крило, випростав друге, обдивився свої крила ще раз i склав. Крила були в порядку. Старшi дiти збились докупи, поховали дзьоби до крил, грiлися i поговорювали мiж собою. - Як-небудь перелетимо i це море, i це, i друге, i третє, якщо не зiб'ють, - сказав їм гусак i глянув на пiзню свою осiнню дитину. З горiхового неба стало накрапати. В гусенятка на дзьобику зависла крапелина, i в тiй крапелинi гусенятко роздивлялося свого тата: у тата були сторожкi очi, висока очеретяна шия, татова шия ходила над гусенятком, поверталася над ним на кожен найнечутнiший порух. Мав тато i високi м'якi сiрi груди: гусенятко пiрнуло пiд них, i так йому стало тепло, що воно вiдразу ж заснуло знову. З поля вiд озимини тарахнуло, тричi тарахнуло i вiд очерету, дiти висмикнули голови з крил i подивилися на тата: - Летiти чи сидiти? - Сидiть, - сказав їм гусак, хоч серце в самого забилося так, що гусенятко проснулося, вилiзло з-пiд татових грудей, подивилося в його жовтi очi i спитало: - Чого так стукаєш своїми грудьми? "Пропала", - подумав гусак, i цiєї ж митi повiтря зашумiло i, збиваючи волоття очерету, опустилася важко задихана гуска. - Ой, - сказала вона. - Цiла? - Наче... Ой... Що робити? - Бери дiтей, i летiть. Я з малим лишимось тут i якось плавом будемо добиратись, доки воно пiдросте та стане на крила. - Не полечу, - i її жовтi, як i в тата, очi по краях взялися чорними обiдками. - Буду з тобою i малим. А дiти полетять з табуном. - З яким табуном, куди? Глянь - одна молодь. Ти найстарша. От i лети. Поведеш. З малим ти не виживеш тут. Чула? - Чула, - сказала гуска. - То що, вже збиратись? - Збирайтесь. Надходить нiч i мряка. Пiдiймайтесь у мряцi. Крiзь мряку вас нiхто не побачить i не дiстане. - А якщо лiтаки? - Тутешнi лiтаки у мряцi не лiтають. До ранку доберетесь до заповiдника. Там сiдайте смiливо i нiкого не бiйтесь. Пiдгодуйтесь. А далi вiд заповiдника - морем. Над морем летiть низько. Над морем вас нiхто не зачепить. А там далi дивiться самi: вибирайте ночi лише дощовi i темнi. - А як ти малого не доведеш i сам? - Не бiйся. Ти, головне, бережи табун i дiтей. Будь хитра i обережна. А я постараюсь на весну прилетiти до вас з малим. Мале, дивися, в нас яке - тiльки народилося, а вже говорить. Гусачок! Гуска пiдiйшла до гусенятка i, сколупнувши з його дзьобика шкаралупку вiд яйця, сказала: - Краще б ти не родилося i не говорило... Серед ночi гуси знялися i полетiли. Гуска повела їх крiзь мряку у небо i не втрималась, крикнула щось своєму гусаковi на прощання. I як тiльки крикнула, - вiдразу ж вiд озимини i очерету по нiй i по табуну затарахкало мокро i слiпо, як-небудь i неприцiльно. Гусак витягнув шию. Було тихо. Шепотiв очерет. Потiм почувся крик. Гусак дослухався. Нi, той крик був не гусячий, а людський. "Видно, попали по своєму, - подумав гусак, - вночi ж то не видно, де небо, а де земля". Гусак нагнув шию i послухав, чи дихає гусенятко. З вiдльотом табуна гусак вiдчув, як нiч раптом поважчала i стала тиснути своєю мокрою темiнню на гнiздо, темiнь залазила йому в спину i крила, наче хотiла сховатися в ньому i хотiла обсохнути в його пiр'ї. Колись веселий, дорогий гусям очерет мовчав тепер над гусаком вiдчужено i вороже, i темно говорила до когось вода. Перед гнiздом з рибиною в зубах випiрнула ондатра, ненажерливо подивилася на гусака, бо ондатра знала - гусак лишився з малим сам. Гусак засичав на ондатру: мовляв, мало тобi риби в заплавi, а ти ще й мого гусенятка хочеш? Лише пiдпливи - вб'ю! Ондатра почула це i пiрнула додому. Та ненадовго. За хвилину ондатр з'явилось двоє i, малюючи вусами воду, вони стали наближатись до гусака. Гусак засичав з усiх сил, гусенятко забилося йому пiд живiт, пiд лапи, заплакало-запищало, а дощ прибував з ночi, гнiздо пiдпливало, ставало легшим, ось-ось гнiздо попливе за водою. З'явилась видра, ондатри - тiкати, видра - за ними, повпiрнали i тi, i та, i не стало їх бiльше чути. Гусак обгорнув крилами гнiздо з гусенятком i, вiдштовхуючись лапами об ворожу заплавну воду, вивiв гнiздо на струмiнь рiки. На струменi вода була не така, як при очеретi. При очеретi вода комизиста, вредна, то якийсь корiнь чи яма - i вода там вирує, сердиться, вiчно щось їй не так; на струменi вона гiнка i вiльна, вона, ця струмiнна вода, не питає, хто по нiй пливе i до кого, летить вона вiльно пiд осiнньою нiччю, аж дно пiд цiєю водою дзвенить. I що їй до того, що гусак править по нiй крилами своє гнiздо з гусенятком посерединi? На струменi гусаковi вiдлягло вiд серця, i вiн вiв гнiздо, не пiдштовхуючи його лапами: гнiздо несло перед очима в бистру темiнь, i гусенятко не могло надивитись на свого зграбного тата. КОЗАК ПЕТРО МАМАРИГА Козак Петро Мамарига летiв на своєму конi, а татари обсiдали Петра з усiх чотирьох сторiн. Козак Петро Мамарига побачив перед собою степове озеро. - Гиворе! - сказав Петро своєму коню. - Удвох нам невтекти. Тiкай сам. Як-не-як, а самому тобi буде легше. А я заховаюсь в озерi. Петро вирiзав шаблею очеретину i поплив. Гивор додивився, як Петро Мамарига сховається пiд водою, i тодi вискочив на горб i кинувся в степ. Та було пiзно. Татари помiтили Гивора i закричали: - Оце його кiнь! Ловiмо його коня! Без коня козак Петро Мамарига далеко не втече! Татари оточили Гивора i колом погнали на нього. Та кiнь козака Петра Мамариги був не з тих коней, що пiдставляють свою голову: Гивор сам по собi розiгнався i перескочив татар iз їхнiми кiньми i вже було б втiк, якби, та якби не впав переднiми копитами у вузький степовий рiвчак. Татари спутали Гивору переднi i заднi ноги i сказали: - Тепер кiнь козака Петра Мамариги у наших руках.Зловiмо тепер самого козака Петра Мамаригу. Без коня вiн далеко не втече i не зайде. Озеро! Вiн тут, вiн заховався в озерi, а ось i його слiди! Татари позiскакували з коней i випили кумису. Козак Петро Мамарига сидiв у водi i дихав через очеретину. Вiн сидiв посерединi озера, бо знав, що татари плавати не вмiють i до нього не доберуться. Була осiнь, i по краях озеро вже замерзло. Синенький льодок в заберегах татар не спинив, i татари поповзли по ньому до води. - Ми цього козака Петра Мамаригу вичавимо з болота,як в'юна! - говорили татари i мiсили озеро вздовж i впоперек аж до того мiсця, де вода їм була по шию. Далi татари не йшли, бо боялись втопитись. Петро ж тим часом сидiв у водi i дихав, i все теє татарське чув, що вони говорили про нього, i думав: "Говорiть менi, говорiть, а менi тут у водi тепло". - Де ти тут, козацька душа? Краще вилазь сам, та ми тобi скрутимо руки та продамо в Туреччину на базарi, аби ти знав, як воювати з нами. "От", - думав собi Петро. В небi сливiла туча, i горя не було. "От, - думав собi Петро, - хто б це моїм товаришам-козакам та звiстку подав, що я тут один у водi з очеретиною в ротi та дихаю через неї. Нема кому i звiстки подати, хiба що, може, Гивор доскаче?.. От шкода, такий добрячий тютюн пропадає, намокне тютюн, не буде чим i люльки набити та цим тютюнцем закурити". А татари? Татари поморились та позамерзали. Намокло вилiзли з озера, розвели вогнище й стали сушитися та обсихати, як наступила нiч, i озеро стало замерзати на очах. - Оце добре! Як тiльки озеро геть усе чисто замерзне - тодi ми спалимо увесь очерет на ньому, а з ним ту очеретину, через яку козак Петро Мамарига дихає.Тодi волею-неволею йому доведеться пробивати головою лiд i йти в нашi руки. А поки що озеро замерзає - ми трохи поспимо. Татари обдивилися зв'язаного Гивора, виставили сторожу i поснули. Сторожа виїхала на горби дивитись у степ, бо козаки i вночi нападають. Закуняв у водi з очеретиною в ротi i Петро Мамарига. Раз нiч - i всiм людям i звiрам хочеться спати, то чого б то i славному козаку Петру Мамаризi хоч не поспати, то покуняти? I Петро задрiмав... Один окунь, видно, голодний, розiгнався i з розгону вхопив Петра за вус. Петро - лап! - нема половини вуса! Дивиться: перед ним окунь крутиться, памороки забило. - От i тварюка! - вилаяв окуня Петро.- Ти ж то некуряще!.. Але ж як же це я покажуся тепер своїм товаришам пiвторавусим? Треба ж тобi таке - зайшов в озеро!.. Ото ж нiколи, коли сидиш у водi з очеретиною в зубах, нiколи не треба не те що спати, а навiть куняти! Це ж порох, мабуть, намокне i шабля... Дивився-дивився Гивор на свої пута, а потiм i спробував їх на зуб. - Тепер буду добиратись до своїх заднiх, - сказав собi кiнь Петра Мамариги. Та як Гивор не вигинав шиї - до своїх заднiх нiг вiн дiстатись не мiг. - Що робити? А робити було що. I Гивор це зробив: вiн став на свої переднi i побiг ними в степ. Татарська сторожа вклякла. Попадала i повмирала. - Повмирали, - сказав їм Гивор, - навiть забули крикнути... - Гиворе, це ти чи хто? - спитали козаки. - Я, - сказав Гивор. - Козак мiй, Петро Самiйлович Мамарига, сидить в озерi i дихає через очеретину. - Дiло звiсне, - сказали козаки. - То що? - А те, що на озерi вже хвиль не стає. - Тепер чи коли? - Тепер. - Тодi по конях, - сказали козаки. Козак Петро Мамарига сидiв з кобзою на травi перед козаками, i срiбна чарочка була бiля його колiна. Гивор стояв за козаком Петром Мамаригою i дивився через його плече. НА ДОБРАНIЧ Перед його норою заходило на нiч сонце. Сонце зайшло. Лiс потемнiв, кар'єр густо засинiв, сосна угорi золотiла. - Лiс потемнiв, кар'єр посинiв, а ти золотiєш, - сказав. вiн соснi. З нори вилазити не хотiлося, а тут заболiло вухо, наче нiчого було тому вуховi зараз робити, - але заболiло. - Ковбаси наївся, i магазинної, i так домашньої з часником, - куди я пiду? Та не пiду я нiкуди. В норi тепло? Тепло. Вухо болить? Болить. От i лежи. Слухай собi небо над сосною, мугикай собi що хоч, не хоч - не мугикай. Коров'як бджоли не любили. Уночi, коли бджоли не лiтали, коров'як так було зацвiтав своїм старим iржавим тiлом, тягнувся з усiх сил - з-пiд старого раптом вилазило молоде, i цвiло молоде золотим, аж блищало, але бджоли й того не любили. - Понюхаю тебе сам, - сказав лис коров'яку, i хоча з нори вилазити не хотiлося - вилiз. Став на пiсок, побiлений сонцем за лiто, пiсок залоскотав лисовi лапи, i вiн лiг погрiтися ще трохи на тепленькому. Погрiвся. Тодi пригнув лапою собi до носа коров'як, нюхнув його верхню квiтку, пiд нею понюхав нижчу, пiд нижчою ще нижчу, пiд нижчою ще нижчiшу, пiд тiєю найнижчiшу, а попiд найнижчiшою най-найнайнижчiшу, вже при самiй землi на пiску. Соснi зробилося млосно. - Не обдуриш, - сказав лис коров'яку, - бо твоя верхня квiтка найсолодша! В кар'єрi сплескувалась риба, над лiсом летiв лiтак. - Лети, лети! _От залiзу в нору, i ти мене вже бiльше цю нiч не побачиш, - сказав лис лiтаку. Лiтак, видно, розсердився, бо розвернувся посеред неба над темним лiсом у синiм кар'єрi - прозолотився лише його тонкий хвiст нарiвнi з сосною. Вухо давало себе ще знати. Лис засмiявся з лiтака. - Лети. На добранiч. I лiтак полетiв. По той бiк води пiд скелею важко дихали високi БiлАЗи. Тi БiлАЗи - лисове щастя: в обiдню пору, коли хлопцi з БiлАЗiв пiдполуднюють на гранiтних каменюках, лис вже лежить за 'їхнiми спинами в полинах. - Я тут, - каже хлопцям лис. - Нiби ви не знаєте, що я лежу за вашими спинами в полинах? Знаєте, бо лишите менi на гранiтi магазинну i так з часником домашню, щоб потiм дивитись на мене з БiлАЗiв, як я на гранiтi їм, а часник викидаю собi пiд лапи... Лис кинувся за джмелем. Цей джмiль давно морочив лисовi голову, бо дуже хотiв вижити лиса з нори i самому жити у нiй. Джмiль знав, що ця нора була не лисова, а борсукова. Але ж лис зайняв її першим! Лис зайняв її, коли ще мати була жива. Джмiль надувся i покотився тiкати - навiть лiтати як слiд не_ умiв! - Тiкай, бо дожену! - закричав йому лис, а сам лiг на лапи у коров'яку i далi не побiг. - Не обдуриш! Бо ти заманюєш мене, я знаю куди... Джмiль заманював лиса до гусака. На тому тижнi джмiль прилетiв в обiд, саме тодi, коли лис повертався вiд БiлАЗiв, i коров'як зустрiчав його. Джмiль намалював крилами перед лисячим носом нору i сказав, що нора - його. Лис, довго не думаючи, дихнув на джмеля часником i залiпив йому лапою. Джмiль трохи було оглух, але не впав, збив пелюстку з коров'яку i подерся на небо. - Так ти ще й мiй коров'як оббиваєш! - i лис по-справжньому кинувся за джмелем, бо знав, що джмiль довго у небi не пролетить. Джмiль - не лiтак, t догнав його, правда, вже у селi за кар'єром в калюжi, де саме купався гусак: джмiль з розгону i втоми впав за гусаком у калюжу, а лис наскочив на гусака - гусак саме точив дзьоба об воду, i лисовi вiд того точеного дзьоба засвiтилося в очах... Прощально-жовто засвiтився коров'як... Сергiй Iванович Проць саме тодi йшов зi школи. Сергiй Iванович хоча i був сьогоднi, першого вересня, першачком i вчителька так його i назвала, кинувся з новим портфелем у калюжу, пiдгилив ногою гусака, пiдхопив лиса на руки i побiг додому. Гусак подивився вслiд новiй мокрiй формi Сергiйка - Сергiя Iвановича, побовтав лапою в калюжi скаламученим небом i знову почав точити об воду дзьоба, не забуваючи поглядати i на джмеля, що обсихав на портфелi. - Я т-тобi дам! - Мамо... - Не мамай! Лисенятко до хати - а портфель? - Мамо... - А яке ж воно мокре, та мале, та жовтеньке... Iди ж менi зараз же по портфель! Ось прийде тато... Сергiй Iванович пiшов по портфель: з портфеля, з мокрого букваря, на "Г" - дивився гусак, на "Д" - кудись убiк дивився джмiль. - Не заманиш! - сказав лис. - Ось прийде зi школи Сергiйко i ляже бiля мене, отут бiля нори на пiску, на тепленькому... Ти думаєш що: коров'як з БiлАЗаМи, лiтак iз сосною - це тобi так?... В кар'єрi сплескувалась риба, i вiд того срiбного сплескування лисовi зарябiло в очах, рябiло доти, аж доки коров'як не сказав лисовi "на добранiч". 1977 ПЕРВIНКА Микола добiгав до райцентру. Околичнi вулицi степового райцентру були без хат i дерев - купи цегли, та глини, та уламкiв. Миколка бiг далi. На перехрестi двох таких мертвих вулиць вiн зупинився; в який його бiк тепер? Почулася тупотнява, i знизу вiд рiки висунула голову сiра колона полонених нiмцiв. Вели колону нашi хлопцi, майже хлопчики, з червоними зiрками на сiрих шапках, у куфайках, пiдперезаних брезентовими поясами. Нiмецькi руки тягнулися вiд утоми аж до землi, а замiсть облич були самi лише очi - вiд страху. Але Миколку цiкавили не нiмцi. Його цiкавили нашi. Сухим нервовим поглядом вiн придивлявся до кожного бiй- ця в сiрiй шапцi пiд червоною зiркою, сподiваючись зустрiти кого треба. Микола забiг колонi у хвiст, обiгнув її i знову побiг пiд гору, але бажаного обличчя не було. Колона завернула з райцентру в степ, звiдки прибiг Миколка, а сам вiн тим часом, зiтерши шапкою пiт, побiг на хатки i землянки. Бiля однiєї з таких хаток-лiплянок Миколка зупинився. Двоє дiтей сидiло пiд стiною: дiвчинка теребила в решетi кукурудзу, а хлопчик, бiльшенький, дер ту кукурудзу на дертцi. - Здрастуйте! - сказав їм Миколка. Дiти полохливо пiдняли на Миколку очi, помовчали, а потiм дiвчинка пiдхопила решето i щезла в лiплянцi. Її братик-млинар, крекчучи, понiс за нею i дертку. На порозi з'явилася жiнка. Руки її по лiктi були в глинi. - Тьотю, а де тут у вас базар? - Хто? - Базарi - Я тобi дам базарi Ану, марш звiдси! Тiльки й див- ляться, аби щось украсти! Ото на базар i йдiть, там вас таких тiльки й ждуть. Миколка кинувся тiкати. Перебiг одну вулицю, другу, лапнув себе за груди i став. Став - нi живий нi мертвий. Оглянувся туди-сюди: голо i порожньо навкруги, лише нiмецький танк обгорiлий. Миколка вискочив на гусеницю, потiм на башту, заглянув у вiдкритий _люк i полiз у танк. Тут вiн сiв i почав дiставати з пазухи пачки перев'язаних грошей. Порахувавши пачку до пачки,- татова зарплата з фронту, - Мнколка весело зiтхнув: двiстi тисяч, як є, - заховав грошi i вигулькнув iз танка. Вулицею проїжджав вiз, запряжений парою ще добрих коней. На возi, накритому брезентом, сидiли в брезентових плащах двоє дядькiв. Миколка пропустив дядькiв, щоб проїхали далi, потiм зiскочив iз танка i назирцi потьопав за ними. Їхали-бiгли недовго: почувся людський гамiр, i перед Миколкою вiдкрився базар. Миколка обвiв його очима i сказав: - Ого, який великий! - Доторкнувся до пазухи з грiшми i полетiв униз, на базар,шапка з голови мало не впала. А на самому базарi так Миколка вже надивився. Бiлi свинки морськi на руках у безногого дядька бiленькими пнсочками витягують записочки iз кошика: даси дядьковi двадцять рублiв, i за цi грошi бiла свинка висмикне записочку, а в нiй написано, що тобi має бути. Розгортаєш i читаєш: "Вас ожидає казьонний дом. Але все закiнчиться благополучно". Що за "казьонний дом", Миколка не знає, але добре, що "благополучно". "Тепер поворожу на корову",- думає Миколка i дає дядьковi ще двадцять. Миколку обступають закутанi хустинами по самi очi тiтки i разом з ним уголос по складах читають: "Нет в жiзнi сщастя". - Нема, значить, тобi щастя, синочку, та й де воно вiзьметься при лихiй годинi,- каже якась тiтка над вухом, а сама вже шелестить рублями до безногого дядька. - Ну, раз нема, то нема,- каже Миколка i йде до перукарнi, туди, де милять милом, точать бритви об паски i щетини пiд бритвами аж цвiрiнчать, так щетинам голитись не хочеться. I пахне духами, так пахне духами, що i не вилазив би iз цiєї теплої перукарнi, а навiть жив би у нiй i з ранку до вечора нюхав би цей золотий запах духiв, якби не корова. - А тобi чого, малий? - Дядьку, капнiть менi духами за шию, а я вам цiлу десятку дам. - Е, нi, десяткою тут не обiйдешся. - Ну, тодi за двадцятку! - Спершу покажи, бо таких шелихвостiв, як ти, вештається тут до чорта. Миколка вiдвертається до стiни, дiстає з пазухи червону тридцятку i каже: - Гляньте, що не брешу. - Тодi йди сюди, я тобi подушу на всi тридцять. От тут-то вже Миколка й злякався: викинув грошi на свинки, викине на духи, а корова? - Нi, за двадцятку, i край, а десятку давайте здачi. - Ти дивися якийi Скiльки ж це тобi? - На цю осiнь до школи... - Тодi нагинай голову, i буде тобi за двадцятку. Перукар бере зеленого флакона i пiд регiт дядькiв, що пiд стiнами стоять в орденах та медалях, капає холодними духами Миколцi на шию. - Може, ще й пiд носом? - Але за двадцятку,- швидко вiдказує Миколка i вже чує пiд носом райський запах. Вiн тягне його у себе, так що пахне аж у горлi i в серцi пахне! Тепер мерщiй купувати корову та бiгом додому, щоб мати понюхала, а з нею братик i сестричка, щоб знали i вони, якi-то духи бувають на свiтi у перукарнi на базарi. Миколка прожогом вискакує з перукарнi i стає: базар великий, людей багато, i де тих корiв продають - невiдомо. А тут ще духи розпахтiл