тали на порозi, стоять. Подивились-подивились пани їм на ситець, та й нiчого. - Снiдаєте вже? - студент до панiв. - Еге, - хтось промовив. А Кочура старий, лисий, здоровий, - знають Сергiй та Оленка його: у город часто через Вербiвку їздить поз їх, - чвякає щось та: - А то ж що за люде? - на Сергiя та Оленку показує. Студент: - Та це... знакомi мої: учитель народний i... хоче у земство проситься, - показав на Оленку. - Гм! - буркнув Кочура та й губу закопилив так призро. Почервонiв студент, наче йому соромно стало, що привiв знакомих таких; промовив "знакомтесь" та й пiшов у покої. Почервонiла й Оленка: "Та невже це так нас вiтають! - подумала. - I студент... так ласкаво балакав дорогою, а тут... чкурнув мерщiй. Слова однi... марнi, пустi". Скраю ось сидить якась панночка. Плаття рожеве на їй, а щiчки пухкенькi такi. Дає їй руку Сергiй так невмiло, несмiлко; Оленка теж так саме за ним. Всмiхається панночка, тиче їм пальчики. Переглянулась з кимсь усатим, п'ятенце на щоцi, обоє всмiхаються. Ще дужче почервонiла Оленка. Дiйшла до старого Кочури, саме запихається грiнкою, не бачить їх. - Здрастуйте! - Сергiй до його. Глянув, ткнув свої пальцi їм, мнякi та товстi. Дiйшли до усатого з п'ятенцем на щоцi, газету саме читає, - теж такої. " Познакомились " ще з панiєю якоюсь товстою, мабуть, Кочурихою. Та дала їм пальцi так милостиво: - Здрастуй, здрастуй, голубушка, - до Оленки всмiхнулась. Поставали далi пiд стiною обоє, стоять. "Та невже це така iнтелiгенцiя, - думає Оленка, дивлячись на панiв, - такi люде освiченi... вйсокомiрнi, байдужi?" Рояль годi лунать. Входить якась панночка в коричневому; за нею й студент. Посiдали до чаю й вони. Поколотив ложечкою у стаканi студент, глянув на Сергiя й Оленку та: - Може, й ви хочете чаю? Сiдайте. Робить нiчого. Сiли на порожнi стiльцi. Гукнув студент горничну. Та два стакани винесла, поставила перед ними. Стоять тi стакани порожнi: рожева панночка усiм наливає, а їм i нi. - Люся! - студент до неї. - Налий он. Наливає Люся, всмiхається. - Я й забула, - каже. Смакує Оленка той чай i без сахарю, без нiчого. "Чого я пiшла сюди." - думає. Усатий щось про Персiю балакать почав. Голос його такий противний Оленцi. А пики у всiх страх осоружнi якi! I таке все їй вороже, чуже: i банка з варенням, i зелений балкон, i бiлi дверi, що йдуть у покої. А повiтря так воняе панами. Почали розходиться: усатий надвiр з Люсею, студент у покої. Тi теж - хто куди. Зiстались удвох Сергiй та Оленка. - Ходiм звiдцiля! - до Сергiя вона. Сергiй: - А про мiсце ж?.. Аж побiлiла Оленка: - Та що я, собачка яка, щоб прохать мiсця в таких ситих, байдужих, дiло мать з такими? Сергiй: - Так хоч книжки... - Пiдiйшов до дверей: - Павле Iвановичу! - гукнув. Виходить студент. - Так книжки... - Сергiй йому. - Можна... Ось я папi скажу тiльки. - Пiшов. Виходить i папа, дивиться сторч. - Що таке? - питає. - Байрона почитать... Будьте ласкавi, - Сергiй йому. Подививсь-подививсь пан на ситець Сергiєвi, далi: - Прийдете iншим разом коли, або... може, я вам передам як-небудь, шукать зараз далеко. - Пiшов. - I попрощаться нi з ким! - всмiхнувся Сергiй. "I я пiшла до їх!.. - думає Оленка, йдучи дорогою. - Мала прохать їх!.. На вiщо це схоже? Яка ж я дурочка!.. Не навчив Полiевкт, полiзла... надiялась так, марила... Якi ж жалiбнi мої мрiї, надiї!.. Яка ж легкодуха я! У людей отак вiрить, шукать запомоги у когось. А, щоб мене чорт узяв!" Сергiй: - Значить, так... Посилай прошенiє тепер за мiсцем сюди-туди... - А, пiшли вони, всi мiсця i люди! Не бачить їх, злих, не чуть їх!.. Доходять до села свого. Сонце з пiвдня вже звернуло. Душно. Вигiн. Бiля вiтряка в холодочку сидять хлопцi, дiвчата. Данило, в синiй жилетцi, положив руку Ганнi на шию, а шия у неї така у намистi. Петро, що колись з ним Оленка в школу ходила, схилився на Прiську. Такi веселi: спiвають, жартують. "Щасливi! - думає Оленка про їх. - Спiвають собi, i до всяких iнтелiгентних, освiчених, ситих, тупих їм дiла нема! Що, якби це так i собi. Жить дома, спiвать так у недiлю, а в будень на городi чи в полi робить... Квiточки, сонечко... I все так просто, до природи так близько. Нiяких "освiчених", нiякої iнтелiгенцiї тобi тупої, нiкчемної... Пiшла вона!.." ХIII Почала Оленка й справдi привчаться жити дома. Уперiд матерi до роботи хапається. Зриває, чистить квасолю; зрiзує, вибиває соняшники; се-те робить. Та дарма. Почує гризню в хатi, кинеться їсти, та нiчого, - сумна така зробиться. А то сидить вона раз у садочку. Сергiй в хатi у себе грає на скрипцi. Дверi одчиненi в його, i чути Оленцi гру ту. Слухає, - i так жалко їй. Пригадується Їй рояль, на якрму вона вчилася грать; пригадується те, про вiщо так недавно марила вона: вiн- милий, задумливий, книги, картини... Де ж воно це? А раз увiходить у хату Оленка. Садять на лавi у їй: батько i Якiв Васюк, сусiда один. Васюк: - Треба оддати, пора вже - до батька. А батько позичав колись у його рублiв скiльки на плаття Оленцi. - Пiдождiть трохи,- проситься, - Ось Оленка заробить, оддам.. - Повернувсь до Оленки: - Оце ж пам'ятай, дочко... "Бiдний батько, - подумала Оденка, - i вiн же не знає про дiла мої! А що буде, як узнає?" Думала;! думала, послала просьбу в iншу епархiю за мiсцем-таки. Второкласної не згадує вже. " Хоч би у церковноприходськiй, - думає,-- бути". Палажка ж своє дiло робила: за вгород Михайловi голову гризла та гризла. Остапчук теж. Де стрiне його: - А що, як про вгород? - питає. - Та так... - почухається Михайдо, - не знаю. - Подумай. I Михайло вже усяк передумав. А то в полудень якось увiходить Палажка з комiрки: - Сi та тi хазяйнували б тебе,- почала на його. - Дiжу на завтра вчинять, а борошна нема, а ти... шукай борошна йди та город, що попустив, одбирай! Жито ще тiльки возили з поля тодi, й нового борошна не було ще. Кiнчив Михайло жилетку, що саме латав, надiв її, взяв мiшечок, вийшов з хати... Куди йти? Напозичався вже так, що й у вiчi людям дивиться нiяково. Стоїть, на город Василiв дивиться. "Нi, таки справдi одiбрать те, що попустив,- думає. - Який кущ картоплi продав би з тiї смужечки, мовляла Палажка, i то б же яка це запомога була! А чи грiх який за одбнрання чи й за те, що на Василя треба казать "захопив", то... Остапчук же первий цро це нагадав. Йому й грiх нехай. Та й... хоч би й менi! То хiба тут такий уже грiх, що й одмолить не мфжна його? Я ж вiрую в бога! Друга рїч у бога не вiрувать, як Сергiй он: коли-не-коли ти в церквi побачиш йото, а побачиш,то як пень вiн стоїть. А я ж таки... з усердям стою. I до святих знамуюсь, i все; i пости сповняю, говiю разiв скiльки на год. А на страснiй недiлi й озвару не їм. Дає Остапчук пораду, спасибi йому, так, значить, i буть. А дай до його сходжу, побалакаю та й борошна в його, може, вiзьму". Балачка з Остапчуком про це вже була коротка у їх. Зiставалось тiльки свiдка знайти. Недалеко ходили по його. В Остапчука тодi саме був на роботi, дрова рубав, Омелько Бовкун. Омелька цього знають у селi як чоловiка, що легко його пiдмогоричить можна: любить випити, любить i збрехать. Сам невеличкий, нiс синiй. Покликали в хату його. - От що, Омельку, - почав Остапчук до його, - наш могорич ось з Михайлом тобi. - Як саме? - У брата Михайлового города батькiвського бiльш, нiж у Михайла, так... чи не посвiдчив би ти в судi, що Василь, мов, сам захопив його стiльки собi. Подививсь-подививсь Омелько на Остапчука, на Михайла, всмiхнувся, далi: - А одвiту тут нiякого не буде менi? - Ого-го! - зареготав Остапчук. - Якого одвiту? - А що я не знаю iменно, як там... У холодну не вкинуть? - Хто вкине? Василь? мужик необразований? Що вiн тямить? Сердитий, i тiльки; так нам наплювать на те. А як захопив? Скажем... мм... та нащо й здалося це: ми, суддi, далi й допитувать не будем тебе, щоб i не спiткнуть. - Так чого ж? Можу. Узявсь Остапчук i жалобу написать, бо й за це, думав, якийсь день поробиться йому. А вiн бачив, як жалоби пишуться, не одна перебувала в руках. Тiльки як йому нiколи тодi саме було, збирався їхать за медом у пасiку, а завтра недiля, то вiн сказав Михайловi: - Завтра, гуляючи, я сам надiйду до тебе та в тебе й напишемо. Взяв на одробiток Михайло борошна в його, пiшов. XIV Прийшов Остапчук до Михайла в недiлю. - Трудне дiло - позви, - почав до його. - Усе треба, щоб хтось руку тяг за тобою, давав стежку тобi та й написав жалобу гарно... чогось воно стоїть! - Потрудiться, спасибi вам, - Михайло йому. - Я вже вам за це услугую. - Да, да! Молотить послухаєш. Сiв Остапчук писать i жалобу ту. Взяв на лутцi чорнило Оленчине, перо, всмiхається. - Тiльки знаєш що? - до Михайла каже. - Я на пишу, а пiсля мене ще й переписать треба комусь: я - суддя, i негарно, щоб моя рука була на прошенiї. Знайшов Остапчук бомажку у себе в кишенi, пише. Злiг Михайло на стiл: - А хто ж це перепише? - питає у його. - Оленка хiба? - Да, да! Вона ж согласна на позов на цей? - За це вже й не знаю я. А Палажка: - Согласна не согласна, дитина рiдна: перепише, - сидить на полу, всмiхається. - Да, да! - оскирнувсь Остапчук. - Дитина рiдна: одних думок з батьком, з матiр'ю бути должна... Написав Остапчук, продививсь, далi: - Ну, тепер i її... як її?.. погукайте. Оленка тодi саме в садочку була. Якась пташка щебетала на гiллячцi, i вона сидiла слухала; перед нею розгорнута книжка лежала. Постукала мати у шибку, увiйшла Оленка в хату. - Здрастуйте! - кивнула до Остапчука головою. Вiн: - Здрастуй! Тут ось чорновочка тобi, а перепиши сядь. "Суддя, i такий неввiчливий! - подумала Оленка,- на "ти"..." - Почервонiла. Взяла чорновочку ту, дивиться в неї. Так-таки й написано: "Васьiлiй захопил огорода..." Знала, звiсно, Оленка, що це неправда. Подивилась-подивилась та й положила на стiл її. - Не буду я цього переписувать, - каже. - Чому? - гукнула мати на неї. - Тому що... зла не робiть! - та й iде до порога. Перебiгла мати дорогу їй: - Куди ти? - визвiрилась. - Нащо ти вчилась ось стiльки? А Остапчук свариться пальцем на Оленку: - Грiшно так! - каже. - Грiшно упорною буть. Ти знаєш, що значить не спушаться матерi-батька? ти... ти вчила заповiдi? Оленка: - Прошу не тикать на мене! - до Остапчука. Всмiхнувсь Остапчук: - А хiба... з якого двора ти? - Вчила заповiдi? - почав i Михайло. - Повинуйся, в писанiї сказано. - Чого вам треба од мене?! - крикнула Оленка. Мати: - Ворогiв жалко тобi? - Штовх, штовх у спину її: - Переписуй ото, того треба нам! Побiлiла Оленка, оступилась до полу та: - За що ж... за що ж зневага така? - Та стоїть пак тобi, ледащо, їсти давать, га? - хитає мати головою. Розсердивсь i Михайло на неслухнянiсть Оленчину. - Ох-хо-хо! - зiтхнув. - Скоромне у пiснi днi... до церкви не виженеш. А Палажка до Остапчука: - Сало у середу, в п'ятницю їсть, - на Оленку показує. - Єсть для борщу трохи, - бере, хлiб маже ним. Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робить. Взяла ту чорновку, перо, бомагу, сiла за стiл, переписує. Всмiхається Остапчук. - Вот так... - навчав її. - Що говорять тобi, слушать нада. I пости чтить нада, до церкви ходить, i... i всьо, потому: грiшно. Через те бог i дощу не дає, що тепер у його вiрують так. Переписала Оленка, кинула ручку, вийшла надвiр. Так їй важко, досадне. Куди йти, що робить? Постояла трохи в садочку, на вигiн пiшла. Ходить. "Зло,то є зло! -думає. - Хай уже хто, а то... батько наваживсь на таке дiло низьке... богомiльний такий... От i вiра!" Збоку в Оленки лежить кладовище, по пiдгiр'ю так розiслалось i таке в деревi все. "Лежать люде, - думає, - i байдуже їм зло". Повернула до кладовища. Ровом обгороджене. Полинь, нехвороща стирчить на ровi. Увiйшла у ворота. Стерня вiвсяна зразу на голiй мiсцинi, так жовтiє на сонцi. Хрести, могили пiшли в деревцi невеличкому, видно - недавнi. Далi вишник. Хрести такi сiрi, похмурi визирають iз його. Один он, чорний, лежить у травi. А он запала могила, чорнiє нора в бур'янi. Уявились Оленцi череп, кiстки того, що колись жив, а тепер там лежить. "I це вiнець життя такий! - думає. - Цiль його... нагорода за всi турботи, страждання?!" Трохи убiк берези бiлiють. Хрест бiлий, покрашений пiд однiєю стоїть. Прийшла до його Оленка. "Андрiй Бiланенко" - напис на йому. Так... Чула од Сергiя Оленка: умираючи, бажав Андрiй, щоб його поховали пiд березами, де рiдко могили. Бажав i напис на хрестi мати рiдною мовою, сказав i який. Сергiй йому й вирiзав. Читає Оленка: "Вийшов на вчителя i... вiчного упокою мiсце знайшов!" "Так от мiсце! - думає. - I його ж не минеш. Що ж тодi всi цi мiсця, якi од Полiєвктiв, од Кочур усяких залежать?! Яка ж нiсенiтниця - високомiрство їх! Яке безглуздя запобiгати ласки у їх!.. Шукати якоїсь запомоги у когось! Життя... яка нiкчемна рiч воно!" Подивилась на берези Оленка: вiття так порозвiшували. Подивилась униз: видно, як кучерi вишневi в'ються по кладовищу, до рову спускаються; як на ровi купчаться липи i як село поринає в садах. "У якому гарному мiсцi Андрiй спочиває", - подумала. За церквою видно кущ верб, такий рясний зеленiє. Уявилась Оленцi рiчка, що там єсть. Її очерет обступив, лепеха. Пригадались Оленцi русалки, про яких десь казку читала вона, що жили так у водi. "От якби шубовснути з тих верб, - думає, - зробитися русалкою, жить пiд водою в кришталевих покоях, а зiйде мiсяченько, на вербах гойдаться". Прийшла з кладовища Оленка. Сонечко було вже над заходом. Сергiй i мати його грушi саме в садку у себе збирали. "Збирають, - думає Оленка, дивлячись на їх iз грядок, - i не знають, що й я зробила їм зло: переписала бомагу таку". Що б таке їм гарне зробить? Як би хоч обiзваться до їх? Ступила до обнiжка та: - Дядино, Сергiю, ви не сердитесь на мене? Зареготав Сергiй: - О! - каже. - Видумай ще що. А дядина: - Хiба ти що винна? Почервонiла Оленка, й нiчого. XV Почав уже батько й про мiсце в Оленки питати: - Чого це тобi од отця Полiєвкта не чуть нiчого й досi? - Хай!.. - махне рукою Оленка та й пiде. Усе вже вона було ходить похнюпившись: у садку, на вигонi, на кладовищi, - неначе шукає чого. А сердита зробилась! Заведуть у хатi гризню або посилає батько до церкви її, - лютує, кидає все. А ранок, холод надворi, - ходить боса бiля хати й розхристана. Та день зiйде, їсти i в рот iнодi не вiзьме нiчого. А раз гiрко-гiрко якось до Сергiя всмiхнулась: - А чого єсть люде - покiнчають з життям? - питає у його. Вiн: - Хто його зна. Читав я, що через легкодухiсть усе: бояться життя. Схитнула головою Оленка, помовчала, далi так схвильовано: - А не бачить цiлi, розуму в життi, страждати i боятися поквитуватися з безцiльним стражданням, боятися смертi, скиглити, хапатись за поли життю, аби тiльки жить, не знаючи для чого i нащо, - не легкодухiсть хiба? Зробилась блiда-блiда, з лиця спала i попiд очима синi смуги лягли. А батько жде: ось-ось вийде од Полiєвкта мiсце Оленцi. Заробив грошенят трохи пiд хурою, набрав їй ситцю на плаття, - сам, вона й не казала йому. Дає їй: - На, - каже, - ший, щоб було в чiм їхать на мiсце. - А Оленка сама собi пошить плаття умiла вже. Подивилась на ситець на той та й положила в скриньку його. XVI Прийшов час i суда за город. Тiльки не так вийшло це дiло, як малося буть. Остапчук гадав, звiсно, що Василя, "мужика необразованого", легко обiйти на судi буде можна i тим бiльше, що за "чорта рудого" судили його, i вiн мовчав. А мовчав вiн тодi, бо вважав себе винним; а тепер, як чув якось в окружному судi - був свiдком за когось - як обороняються люде, так i собi тут почав. Почав зразу з того, що став гребувать, щоб Остапчук не брав участi в розборi дiла цього, бо як з ним, Василем, сам дiло мав по суду. (А за "чорта рудого" цей же i суд дав йому щось бiльше тижня арешту.) Дзвонили на Василя тепер, холодною його лякали, а вiн добився, таки, що Остапчук з-за столу вийшов. А що казав Остапчук, що перебалакає з товаришами-суддями, так i зробив. Бо Василь i сам трохи зачув Остапчука з тої кiмнати, де закусювали саме вони. - Учити треба таких, - чулось звiдтiль. - А то... нi за що тодi нашого брата будуть мати, всi чортами рудими зватимуть нас. I от тепер свiдка Бовкуна i справдi допитувать не всиловались. Та Василь сам умiшався сюди. Суддя, що сидить посерединi, червоний, у синiй чу-марцi, спитав Бовкуна: - Так ви знаєте: Василiй захопил? - Iменно так, захопив. - Ну, бiльш нiчого. Василь аж з лавки пiдскочив. - Як нiчого? - почав до суддi. - А чому ж... а спитайте його, як захопив я? - Нас нiчого вчить! - гримнув суддя на Василя. - А чого ж ви так?.. За дзеленчав суддя у дзвонок: "Мовчать!" - крикнув. - Та нi, - Василь йому. - Мене цим не залякаєте, Я й далi дверi знайду. Подививсь-подививсь суддя на його, прихиливсь до другого суддi, що сидiв праворуч, товстий, у чорнiй чумарцi, та: - Сльота така. Як ви думаєте?.. до начальства ще може полiзти. - Еге, - той йому. - То й нам нагорить. - Ну, харашо! - суддя до Василя, далi: - А не скажете, як, примiром, захопив Василiй? - до Бовкуна. - Та так... звiсно... - Помняв-помняв Бовкун шапку в руках, та й нiчого. Одказали Михайловi. Прийшов вiн додому. - А що, як? - Палажка до його. - Та як? Нiяк! Одказали. Дивиться на його Палажка, витрiщила очi, далi: - Що ж ти робив там?! Тобi б же настоювати було, прохать суддiв... Та це ж яка радiсть ворогам! А, боже мiй!.. Похитала головою, плюнула та й пiшла до Оленки, що сидiла в садочку, думала. - Зазнавайся з панами! - почала до неї. - Як зазнавайся? - Так... Ти вчена: пани за тобою стоятимуть, до земського пiдеш: за вгород поклопочеш. Почервонiла Оленка, мовчить. - Чого ж мовчиш? - Одчепiться! Пiшла Палажка в хату, знов: i сякий i такий - почала кричать на Михайла. Як по душi дере Оленцi той крик. Встала, снує, по садочку сюди-туди так швидко. Де б дiлася, що б робила? Ходила-ходила, далi поза клунею, та до Сергiя пiшла, не знає й чого. Був у хатi Сергiй, у шаховцi рився чогось. На лавi сидiв Грищенко. - Поздоровте мене! - почав до Оленки Грищенко. - Таки не збрехав отець Полiєвкт: у второкласну незабаром од'їжджаю. "I ти од'їжджаєш! - подумала Оленка. - От який отой свiт! - думає. - Свiт честолюбства, низькопоклонства, нiкчемностi". - Подумала, далi: - Заграй менi, - до Сергiя. Зачинив Сергiй шаховку, оддав Грищенковi ноти якiсь, узяв скрипку. - Якої тобi, польки? - побренькав, грає. Увiходить Василь, прийшов iз суда, поставив цiпок, почоломкався з Грищенком, а на Оленку тiльки нелюбо так глянув. Почервонiла Оленка. Пригадалася їй та бомага, що вона переписала на його. "Взнав про це, мабуть", - подумала. А вiн i справдi взнав. Знакомий писар у волостi сказав йому, що Оленка прямо написала, що сам чув од Остапчука. - От i вiр їй! - здивувався Василь тодi. - Що вона добра до тебе: i ходить, i все. Сiв на полу тепер, їсть Оленку очима. Похнюпилась Оленка: "Яке ж таки я низьке дiло пiддержала!" - думає. Сергiй: - Може, козачка ще тобi?.. Мовчить Оленка: "I я не змогла не переписувати того, - думає. - Яка ж я ганчiрка!" - Ну, так як?.. - почав Василь до Оленки. - Огорода з батьком та матiр'ю одбирати у мене! Що ти написала на мене? Побiлiла Оленка. Подивилась-подивилась на Василя, i нi слова. Встала, пiшла. Палажка саме з вiдром iшла з хати з своєї, побачила, звiдкiль Оленка йде. А Оленка навпростець, борозенкою, прямо йде, не крадеться вже. - I сяка, i така! - почала на неї. - Ти таки ходиш до їх! - Та й клята ж!.. - Оришка з грядок на Палажку. - А ти? - Палажка до неї. - Ти он у бога не вiруєш, ти... до церкви не ходиш. Тобi церква не мати, бог не отець! Нiкому нiчого Оленка. Похилилася в садочок собi. Заходило сонечко саме, золотило садочок, що жовтiти починав. Лiто вже наприкiнцi було. Стоїть Оленка та так дивиться на садочок, на сонечко. Стемнiло. В хату Оленка ввiйшла, лампу на стiл узяла, скриньку бiля столу на ослiнцi поставила. Взяла у їй ситцю сувiйчик, що батько на плаття набрав. Парасi дала. - На спiдничку, - каже, - буде тобi. Далi бере тетрадки шкiльнi, щоденники, подивиться, розiрве та й кине, та й кине до печi. Батько ввiйшов. - Нащо ти рвеш? - до неї. - Воно б же здалося на вiщо. - Не ваше дiло! - Оленка йому. Вийняла потiм книги, шкiльнi подарки: "Тараса Бульбу", про рослини якусь, сiла, надписує Сергiєвi, Грищенковi по книзi: "На згадку", - пише. Вийняла й євангелiю в оправi золотiй: "Отцу Полиевкту Соха-новскому", надписала: "Оваго убо биша, оваго же уби-ша", - додала з притчi про виноградарiв. Взяла потiм клаптик бомаги, пише: "На цьому свiтi, де зло, неправда, нiкчемнiсть панують, чомусь гарному, свiтлому немає мiсця. Прощайте". Взяла клаптик бомаги, пише: "А вам, батьку, мамо, ось що скажу: вiра в бога не в самому ходiннi до церкви, не в обрядах самих... Поховайте мене, де Андрiй, мiж березами. У домовину менi квiток накладiть ". Цидульки цi пiдопхнула пiд скатерть; книги поклала на покутi, скриньку пiд пiл, на мiсце, поставила; а сама чепуриться давай: змилась, розчесалась, коси не заплiтала, волос, як у русалок, зоставила. Внесла плаття голубе, празникове, давай убираться. Мати коноплi бiля комина мне. - Куди ти? - питає у неї. - На мiсце, - вона їй. Батько маже хлiба шматок часником та: - Так тобi це й коня запрягать? - Лягайте ще спать. Вбираюсь, щоб готовою буть тiльки. - А коли ж це ти приїдеш до нас? - всмiхається мати. - Побачите. Убралась, пов'язала стьожкою червоною голову, на хату надивлятися давай. По долу костриця, пiд припiчком купка смiття. - Як у свининцi у хатi! - каже до матерi. - Поприбирайте: може, люде незабаром будуть до вас. Подивилась на Парасю, що спала вже, на матiр, на батька... Забринiли сльози у неї. Так жалко. "Що робити?" - думає. Стояла-стояла, далi прокинула подушку на ослонi та лавi, - лiжко її, - "лягла. Обхопили думки її. "Хiба... жить зоставатись? - думає. - Так... для чого ж i жить?.." Здумала про всi свої попереднi мрiї, надiї, про Полiєвкта, Кочур; про матiр, батька, Остапчука, Грищенка... "Де ж щось гарне, велике? - думає. - У мрiях, надiях, у книгах!.. А в життi? Нiкчемнiсть, нiсенiтниця, зло... Стоїть пак турбуваться, корчиться, поринать у злi, в багнюцi?.. Яка цього цiль? Кому це потрiбне?.. Не краще пак спокiй... вiчний, тихий, хороший; спокiй пiд деревцем, квiточками, травичкою?!" У хатi було вже погашено. Встала Оленка. На полу, пiд стiною, лежить батько, чорнiє; далi Парася, поз запiчок - мати. - Прощайте! - прошепотiла. Вийшла з хати... навiки. XVII Знайшли Оленку пiд вербами у водi, - по платку, що лежав бiля берега. Сяяло сонечко, пташки щебетали, а гарнесенька дiвчина була байдужа до всього, до всього. Карi оченята її вже не свiтились питанням, молодесеньке серденько не бажало кохання. Спокiйна-спокiйна була. Як самовбивцю поховали її саму собi в глухому кiнцi кладовища, на голiй мiсцинi, далеко-далеко од берез, пiд якими вона спочивать так бажала. Через тиждень пiсля смертi прийшла одповiсть з другої єпархiї. Кличуть Оленку на мiсце. Тепер батько, мати, сестричка обсадили вiчне мiсце ЇЇ любисточком, барвiночком, вишеньками, кленочками. На хрестi берестовому, невеличкому, прибили iконочку матерi божої. Батько свiтить увечерi в хатi, читає псалтир за впокiй; мати голосить. ШКОЛЯР Миколка, Прокопiв хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дiвчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, бiлолиценький, носок невеличкий, щiчки круглесенькi, ще й чубок кучерями. Воно й училось нiвроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке, - чи про луку, чи про лiс... Ну й любило це! Раз гулять повели їх у лiс. Воно вбiгло в гущавину та: - А як ось тут гарно!.. гiллячко... сонечко в дiрочки... мережечки... ну й гарно! Далi вхопило квiточку, осмiхнулось, притулило до щiчки, погладило... А там що раде знать було все!.. Усе було розпитує вчителя, усе розпитує i про се, i про те, як i дощ, як i снiг. Вчитель було не навтiшається ним, усе було по щiчках його, по щiчках, а воно вже таке раде ото, так осмiхається та ту голiвку так простягає до його... Таке. А то раз учитель пiдiйшов i питає: - А що, Миколко, вивчив урок? Воно встало, осмiхається... тут осмiхається, а там сльози. - Плакав, чи що? - питає учитель. Воно так болiсно: - Нi. - Далi руку до очей та й скривилось. - Чого, що таке? - вчитель йому. - Б...били. - Хто? - Батько. - За вiщо? - За... за... - та й не доказало за плачем. Дiло ж ось як було. Встав Миколка вранцi, почитав трохи, - снiдати пора, вiн i каже: - Мамо, що їсти? - Що ж? - мати йому. - Он хлiб, ось борщ... Насипала борщу йому. Взяв ложку Миколка, сiв до борщу до того... А борщ же той... аж воня, аж нудить кислятинням: нi олiйки, нi квасольки в йому, та ще й учорашнiй, холодний та перебовтаний. Сидiв, сидiв Миколка над ним - не пожене нiяк. Устав та з тим i вдягаться давай. Одiгся, дiйшов до дверей - за печiнки тягне. Вiн знов: - Ну що їсти, мамо? - Та я ж не знаю, - мати йому. Миколка по горшках: i в той заглянув, i в сей... Увiходить батько знадвору, такий сумний. - От лихо, - каже, - хлiба на денцi тiльки. Миколка своє: - Та, мамо, що їсти? - Батька питай. Микола: - Он у людей i риба, й олiя. Батько так бликнув на його. Вiн байдуже: - I оладки, - каже, - i в школу беруть. Батько: - Що?! - Та як ухопить деркач. - Так тобi ще, - каже, - риби, олiї! Шкури з мене, шкури! - та деркачем його, деркачем. Меншенькi четверо, що теж їсти дивились, на пiч усi, як горобчики. - А, сякi-такi, - кричить батько, - їсти! А то ще й зодiв... Раз увечерi роззувся Миколка та й моня чоботи, й моня в руках, а далi так боязко: - Ну й чоботи... чисто потрюхли... ноги так мерзнуть. - Що? - батько. - Мм... дiрки скрiзь. Батько з рук у його, подививсь та по пицi його, по пицi халявами: - Гляди, - каже, - гляди! Позатягав, як умiв, де бiльшi дiрки, й нiчого. Ось другого чи там третього дня приходить Миколка сумний-сумний i їсти не питає. Сiв на лавi, клiпа очима. Батька в хатi не було. Мати пряла на полу. Сидiв, сидiв, далi встає i, як неживий, диба-диба до полу... став i стоїть, похнюпивсь. - Чого ти? - мати йому. - Та... та, - губи задрижали, лице скривилось, i вiн засичав тiльки. - Отакої! Чого ти? Помовчав, далi так тихенько: - Мамо!.. - Ну? - У... у мене... - Що у тебе? - У мене, - повернув п'яту, показує... Глянула мати - пiдбора нема. Зiтхнула й нiчого. - Що ж... оце... як... батько побачить? - плаче, так плаче Миколка. Увiйшов Прокiп, Миколка й дух притаїв. Сiв i то побiлiє, то почервонiє; дивиться в землю та чобiт той одно хова за другий та ввесь так i тремтить. Прокiп байдуже до його, полiз пiд лаву собi. - Де воно, - каже, - в чортового батька коноплi тi? Холод такий, а тут пiдперезаться нiчим, хоч би мотузок абощо виплести. - Хм... там десь... - жiнка йому. - Та... те й упослi б, а тут... он... - та очима на Миколку й показує. - Н... не кажiть, - сичить Миколка, - не кажiть. - Як же ж, - мати йому, - а в школу в чiм пiдеш? - Що таке? - батько до їх. - Пiдбор у Миколи одпав... - Що? - крикнув. Тут Миколка, як печений, як схопиться та пiд пiл, та аж за стовпцем опинивсь. Подививсь-подививсь Прокiп, засiп... - Ну, нiчого, - каже, - хай, - знайшов конопельок, плете, нiчого нiкому. Жiнка дивилась, дивилась та: - Так, Прокопе, що ж з чобiтьми? Мовчить Прокiп. - Пора б... уже ж, - тi й на латки не годяться. Мовчить. - Чи ти не чуєш? Треба ж робить щось. Прокiп так бликнув на неї: - Хай, його, - каже, - калiкою зробить!.. - Отаке!.. Божевiльний!.. Миколка з-пiд полу: - Мамо, - сичить, - цитьте!.. мамо, цитьте!.. Цитьте ж. Мати йому: - А в школу як? Прокiп так хижо: - А, в школу... грамоти тобi!.. в пани сина!.. - А хоч би й у пани? - Щоб i нога в школi!.. щоб i нога не була! - кричить. Миколка: - Як же... я ж не... ненарошне. - Старцюго, - батько йому, - панувать!.. Ось прийде, за стiл залiзе... книжки розкладе, перо... старцюго, щоб i нога не була! Аж перекидається та плаче Миколка: - Он... он, - каже, - усi... учаться - i Василь, i Павло... гарно як. - Iч, старцюго, рiвняється до яких... - А хiба... хiба душа в мене... хужа? - Смiттюго, у їх плуги свої. В найми з душею з своєю! - Божевiльний, - жiнка йому, - нащо ти був зразу в школу оддавав його, нащо ти?.. - А, ти розумна! - Ти ж сам одвiв його, ти ж сам записав, а тепер... Як тобi не соромно, як тобi не грiх потрiпувать дитину отак? Прокiп, нiби засоромившись: - Та ти, ти, - каже, - домелешся! - Що домелешся?.. Убивать будеш? убивай, домучуй уже, дорiзуй нас! - Хусточку до очей та й сама в плач. - От боже мiй, - каже, - i де та смерть, що вона i не забере нас од тебе... Поки вже ми отак i труситься будем тебе? - Хлипають обоє. Прокiп нiчого вже. Плете - сидить. Згодом трохи встає i якось досадно-досадно: - Школа... школа - здирство, школа- грабiж... - кинув мотузку, надiв шапку. - Школа останню сорочку стягне з тебе, - в груди себе... Та мов аж з плачем: - Оста-а-н-ню со-рочку! Грюкнув дверима, пiшов, голову похнюпивши. А Миколка: - Як... як гарно... вчитися, а вони... в найми... - Та з-пiд полу до дверей. - Куди ти? - мати до його. - У школу... хай... як знають... - Обiдать же... чоботи ж... - Хай!.. Надiйшов вечiр. Засвiтили. Бiжить Миколка. Батько за столом саме сидiв, засмучений такий; мати щось моняла на полу. З очей у неї капали сльози. Миколка : - Ось, ось, - показує чоботи. - Де то ти? - здивувалась мати. - Хе-хе... учитель дали. - Як учитель? - Хе-хе... сиджу, а вони: "Чого ти сумний такий?" - "Чоботи порвались", - плачу. "Цить, - кажуть, - у мене зайвi є". Виносять. "На", - кажуть. Мати взяла, так обдивляється. - Спасибi, - каже, - дай бог здоров'я йому. Миколка: - Хе... а покажiть i батьковi! - А дивись iди. Прокопе, - каже мати. Прокiп байдуже, давай осмiхаться сам собi. - Дивись iди, глушмане. Прокiп наче й не знає нiчого: - Що там таке? - Сюди йди! - Чого? - почухавсь, пiдiйшов. - Ану, що тут? - Узяв. - Так це вчитель? - питає. - Глуха тетеря... не чув мов. - Хе-хе... живем, значить. - Нi, - жiнка йому, - мерщiй наймати побiг... - Балакай, - Прокiп до неї, - наймати!.. Менi, думаєш, i не жаль ото? Я побiг позичить на чоботи йому, а воно... - Що таке? - питає Миколка. - Що... бiгав, бiгав - не позичає нiхто, а тут ще й мiшок пiд плечем, щоб i хлiба де... Менi й кажуть: їсти нiчого, а вiн ще позичає на сина... Треба ще в школу у злиднях таких! А Петро Чхурик: "До волiв його, менi до волiв треба". Думав я, думав... "Що ж, - думаю, - буду бiгать отак та усяке буде цупать отак менi... Дай, - думаю..." - та бух тебе до Чхурика за 15 карбованцiв на рiк. А Миколка: - Хе-хе... А я: "Чоботи порвались", а вони: "На тобi". - Отож... А я: "Петре, позич, будь ласка", а вiн: "Найми", - каже. - Боже мiй, - мати до Миколки, - отакий хлопець та в найми... нiзащо, нiзащо! - Узяла та до себе його так пригортає: - Мiй синочок! - каже. - Гляди ж тепер, слухай учителя, бач вiн який!.. учись ото! Прокiп: - А вчись... звiсно вчись!.. Ану сюди книги!.. багато вивчив уже? - Оцю вивчив, i цю, а цю... ось поки, - показує пальцем йому Миколка. - Ото по бублик по той? ач бублик який... Що воно за бублик такий? - Хм-хм... то "О". - "О! ач яке!.. А то далi?.. Що то за кочерга така? - То "Г". - Ач яке!.. А картинки є тут? - А є... ось, - знайшов йому. - Ач як!.. А то ж що за копицi такi? - То хмара. А знаєте, тату, хмара з чого? - Бо' йо'зна... як можна сили божi знати? - А я знаю!.. з води... парою йде вгору. - Ач який... хм-хм... i он про що зна! - Я ще й про блискавку й про грiм знаю. Це люстричество... з землi набирається в спеку та й креше там i грюка. Прокiп так дивиться на його. А мати: - Який!.. А ще ж це тiльки другу зиму в школi вiн. Прокiп: - Миколко, Миколко!.. Що який то ти... що я б тебе... не знаю... я б тебе паном зробив!.. я б тебе... в семiнарiю в саму!.. я б тебе... Ех! - Помовчав. - Ну хоч би хоч до маленького до чого довести тебе... хоч би хоч ти не страждав, як я оце... Хоч би хоч... у хторокласну тебе. А Миколка: - Так... тату... у хторокласну, у хторокласну! - Боже мiй, хiба ж я ворог дитинi своїй!.. спроможусь, боже мiй! Миколка загорнув книжку, знов розгорнув, устав, постояв, пройшовсь до столу, до порога... - Тату... я, я до вчителя пiду. - Чого? - Хи-хи... хочеться. Надiв подарованi чоботи, за шапку й гайда. Увiйшов у прихожу в школу, кашлянув раз, удруге. Виходить учитель: - А що, Миколко? Миколка: "Хе-хе!" - Що таке? - Батько... в школу... у хторокласну... мене. - Гаразд. Iди ж сюди! - За руку його та до себе в свiтлицю. Увiйшов Миколка i дивиться, так дивиться скрiзь. - А що ти? - вчитель до його. - Ну й... ну й гарно в вас! В учителя й справдi гарно було. Стiл застелений був скатертиною цяцькованою. На столi лампа горiла в голубiй будцi; блищав самовар. По долу стежечки рябiли. Червонiло лiжко пiд стiною. На вiкнах квiтки... на стiнах картини. - Ну й живете ви в гарному в якому! - дивується Миколка. - В гарному! - осмiхається вчитель. - Ото вчись, то й ти будеш у такому... - I я... А як же... як воно, як жить у такому? - Учись - побачиш... Сiдай лиш, чаю вип'єш. Учитель налив йому, сахару вкинув двi грудочки. - Сiдай! - Миколка сiв на краєчку на стiльчику, дивиться на стакан та так осмiхається. - Хм-хм... так це... це менi пить? - Тобi ж, тобi... бери ложечку, мiшай! - Хм-хм... як же воно? - Бери он i булку. Бере осмiхається, присьорбує... Учитель тим часом узяв скрипку, грати давай, i як загра-загра... Миколка: - Ну й, ну й... - та й устав. - Що? - учитель до його. - Н... не знаю... гарно... Я б день i нiч грав... - Учись - гратимеш. - Гратиму!.. й я гратиму? Ну й... - глянув навкруги, - ну й життя гарне!.. * * * На другу осiнь учитель перейшов у друге село. Одного дня, розпустивши школярiв, вiн вернувся у свою хату, сiв одпочити. Наступав холодний та сумний осiннiй вечiр. Надворi негода, дощ, а в хатi учителя тепло й привiтно. Книжки рядками стоять на поличках, на столi ясно горить лампа. Стомлений вчитель довго ходив по хатi, часами зупинявся коло вiкна, прислухався, як гуде й завиває вiтер, як дощ порощить по вiкнах; далi сiв за книжку, чита. Трохи згодом чує - щось грюкнуло у прихожiй, забалакало. Одхиляє дверi, аж коло порога старець сивий стоїть, руку простягає. Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого мiсця шукає, обiрваний такий та труситься так. Придивляється вчитель до хлопчика. По знаку щось: чубок кучерями, щiчки кругленькi... - Миколка, це ти? - Я... - та скривився-скривився. - Як це ти, що це?.. - Та... та... їсти нiчого, топить нiчим, удягтися... - Бiдненький!.. - А батько... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи дранi... ноги крутить... - Так ти це... - Були до хазяїна... найняли... так... я... не здужаю... аж захворiв був... Так мене в поводаторi це... Дверi в свiтлицю одхиленi були... Стiл видно було, розгорнуту книжку, скрипку, картини... Глянув Миколка... заплакав... ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО Дiло в Києвi було. Надворi смеркало. Захiд жеврiв. Де-де займалися зорi, зимнi зорi, яскравi такi. Стояв лютий мороз, дув вiтер. Нiчлiг тiльки що одперли. Босячня в мережаному убраннi, в чоботях з душниками, з синiми носами, як той рiй, так i сунула в дверi. Пiшла робота: так i полiзли по нарах. Я й собi. Свиту з себе мерщiй, кинув поз стiнку, сiв i сиджу. Добре, думаю собi, що захопив мiсце. Осмiхаюсь та позираю тiльки, чи не пiдступа добродiй який з личком, як решето, не тягне за ноги. Нi, дивлюсь. Хто не встиг на нари, моститься долi, на вогкенькому на мнякенькому. Слава тобi, господи, значить. Вийняв я булки шматок з кишенi - вечеряю. Вечеряю й нiчлiгом любуюсь. Чудовий нiчлiг! Стелi в йому головою не думай достати, хiба навспинячки станеш. Стеля сивесенька, стiни буресенькi в йому. На стiнах пушок росте, джуральця пробiгають, капшучки по куточках висять. Вiкна покрашенi: рямця зеленою краскою, шибки сiрою, i такi круглесенькi, земелька так зазирає в їх. Чудовий нiчлiг! А ще б послухали ви, якi в йому пахощi пахнуть... ой, пахощi!.. Аж у ротi чуть. Поодбирали в нас плату, почав я дрiмать уже. Як ось щось злегенька штовх-штовх у чобiт мене. "Що воно, - думаю, - мо,'знакоме що?" Розплющую очi, аж коло мене босовило стоїть. Обличчя його не видно гаразд, - свiтло десь за грубкою блима, - видно тiльки, що усики невеличкi в його, худий сам, пiджачина на йому якась, що тряп'я так i висить, пiд плечем ганчiр'я якесь, зiгнувся так та зубами тiльки цок-цок. - Земляче, - каже, - посунься трохи... до стiни, туди i я ляжу. Менi це так не до смаку прийшлось. - Тут, - кажу, - й так тiсно. Отам, долi дивись. - Позаймали... проганяють... до стiни трохи, - промовив вiн болiсно. - Ще й до стiни! Розумний, - кажу. - А воно ж пушок на стiнi ото, та ще коровки божi такi з-за дощок виглядають. - Лягай, - кажу, - сам поуз стiну! Вiн нiчого вже. Чи так, мов, то й так. Положив у голови ганчiр'я своє. Я з спини на бiк повернувсь. Улiз вiн... Та й сердито ж зробилось менi. Раз, що стiснив вiн мене, а вдруге - дивлюсь, яка ще й сорочка у його з-пiд пiджака вигляда, а який i пiджак! "От лихо, - думаю, - де ти взявсь на мою голову!" Та аж не лежиться менi, ногу то простягну, то пiдкорчу. Як ось вiн: - Ой, ой, земляче!.. Не дуже. - Що там не дуже? - кажу. - Ногу мою... зачепив. "О, - думаю, - яка цяцька нога в тебе". Далi - зирк-зирк на неї, - аж вона в його ганчiр'ям обмотана поверх чобота. "Це так щось, - думаю, - мабуть, пiдошву збув, та соромно вже... Гляди ще, - думаю, - як засну, та стягне з мене..." Вiн пiдвiвсь, поглядiв її, та аж засичав. "Ач, ще й прикидається, - думаю,- щоб i не подумав ще. Оце якраз стягне чоботи з нiг!" Ще лютiше робиться менi... "I де ти,- думаю,- взявсь на мою голову?" - I я знов зачепив йому ногу. Вiн на сей раз нiчого менi, тiльки так застогнав болiсно. Я не витерпiв: - I чого б я ото манiживсь,- кажу. Вiн якось досадно-досадно менi: - Ех, земляче-земляче,- каже,- якби ти знав, яке менi горе, ти б не сердився так. Я трохи легше до його: - Яке ж тобi горе? - питаю. - Не вiриш, то подивись,- одказує вiн менi. Пiдвiвся, давай ганчiр'я розмотувать. А ганчiр'я те в грязi та так i позлипалось. Далi скинув чобiт, мотузками зв'язаний, одкинув ще якусь ганчiрочку в гнояцi. Пiдвiвсь я на лiкоть, глянув... нога, як колодка... а з великого пальця так i слезить. - Ой, затуляй швидче! - "Бiдний",- думаю. Менi жаль його стало "I чого я,- думаю,так сердивсь на його, не вiрив йому?!" - Тим-то,- каже,- й не хотiлось поз стiнку менi. На сирому та холодному страх крутить як, а тут ще змерз так. - Значить, посунусь дай,- кажу. - Спасибi, лежи вже. Дивлюсь на його. - Так таке,- кажу,- тобi... Де ж це ти здобув собi такого? - Мiсця шукав,- каже. - Як мiсця? - Та так. Пiшов на заробiтки в Одес. Ждав-ждав на товчку - ось-ось найме, думаю, хто, ось-ось найме. А воно... пройшов i мiсяць i другий - нi. А нас там - сила. Якi були грошенята - проїв, одежа була й так порвана, я ще дорвав. Що ж далi робить, думаю... дай по якономiях подамсь. Подавсь. Ходжу по степу. Як тут розталь саме, вода пiшла, а в мене чоботи дранi. Як побродив я по балках, як побродив... Мiсця ж не знайшов, а достав... - Так ти в больницю,- кажу. - Просивсь я в Одесi. "Нема,- кажуть,- мiсця. Найми,- кажуть, квартирю собi, ходи,- будем лiчить". А я ж за вiщо найму? У мене ж нi копiйки. Я ж тим i живу тiльки, що дивлюсь, як їсть хто, та шматок хлiба випрошу. Переночув