ать ось та насилу-насилу впросивсь: i до плачу приходилось. Так-то без грошей! - Так ти ще у Києвi попросись у больницю,- кажу. - Е, нi... Казали в машинi менi, що i тут те ж саме. - Хм, так тодi... додому,- кажу. Вiн ковтнув щось, мов удавивсь, та й нiчого. Далi передихнув так важко та: - Нема в мене... дому. - Як нема? - Як палець я. У наймах родивсь, у наймах рiс, у наймах... батько й мати померли. Помовчав, потiм руку до очей, а сльози тiльки кап-кап з-пiд руки. - Чого ти? - кажу. - I свiт великий, i прихилиться нема тобi де,- промовив вiн. Помовчав, а далi й каже: - Не знаю, як монастир ще... - Що монастир? - питаю. - У монастир думаю. Тiльки що вже опiзнився сьогоднi. Нарошне це й забився у Київ. З машини тiльки що. Попосуляли кондухторi. Нарошне й забився. Тут монастирiв багато, думаю, то чи не можна б хоч як-небудь... у куточку де... в страннiй. I щоб шматок хлiба коли... А я б звiдтiль у больницю ходив. Я думаю - можна так? Подививсь на мене, потiм: - У монастирi ж по-божому все. Я дивлюсь на його та й думаю: а й справдi... Чи не довiдаться б i собi в монастир. - Он що,- кажу,- пiдемо завтра вдвох! - Пiдемо,- каже. I вiн кашлянув i лiг. Було вже пiзненько. Уже хiба тiльки два-три чоловiки сидiло, курило, а то лежали, як дрова. Особливо долi: i вздовж, i впоперек, i навскосiнь... Хропли, сопли, деренчали. Розвиднiлось. Умились ми, пiшли. Холодно надворi було. Вуси так i шерхли; хмари так i ганяли по небу,- сонечко вигляне та й сховається. Товариш мiй зiгнувся-зiгнувся та йде так помаленьку,- ногу тягне. Я теж придержую ходу. На пiшоходi нас минають, штовхають. - У який же б монастир? - каже товариш. Я повiв його у N-ський. Пiдходимо. Золотi верхи так i сяють, та будiвля усе така величезна. - О,- каже парубок,- який же й монастир багатющий! Скинув шапку, перехрестився - став. - Господи,- каже,- пошли, щоб запомогли менi тут! Далi розчесав чуб свiй рукою,- кучерявий такий,- i ми увiйшли в церкву. В церквi людей чимало було. Недiля була. Свiчки скрiзь горiли, лампадки мигтiли. Золото так i палало. Стовпцi, вирiзки, образи, ризи на батюшках, шапка на якомусь, видно, старшому батюшцi - так i сяло все. Читалась євангелiя саме. Диякон читав. Так гарно читав: "Не берiть,- каже,- нi золота, нi сребра, не печiться,- каже,- нi..." - от i не скажу я так. Там так гарно читав. Парубок так i впав на колiна, молиться. Молитви так уже вишiптує щиро та на образи з такими сльозами дивиться. Перемоливсь, я й кажу йому: - Ходiм же в странню. - Е, нi,- каже,- хай кiнчається служба божа. Служба божа довгенько кiнчалась. Не знаю, як уже вiн терпiв з тiєю ногою, а що я... Я, хай бог простить, попомнявсь. Ну, добре, що хоч достояв. Послухав проповiдi. Розказував її батюшка, чернець таки ж. Розказував зразу про блудного сина, потiм i каже: - А є люди, що й тепер блудять. Хто ж тi люди? А то,- каже,- невiрующi усякi, як от соцiалiсти. Цi шибеники,- каже,- зовсiм забули бога, церкву святу, заблудились i йдуть грiховною дорогою. Пiд приводом волi вони встановляють своє право на свiтi. Вони убивають людей, граблять, однiмають у їх... Як можна посягать на добро на чуже, як можна однiмать у ближнього?! Треба, браття, поважать добро чуже, треба любить ближнього! Чернець передихнув, подививсь по церквi. А товариш мiй: - Бач,- каже - як у монастирi!.. Бач!.. Он - треба любить ближнього! Перехрестивсь, та аж осмiхнувсь. Чернець далi вiв: - Любить ближнього треба. Сам господь учить цьому. А вони... Розбiйники вони, душогуби! Вони хо-тять i вiру зламать, церкви знищить, монастирi... Помолимося ж, браття, щоб господь не попустив їм, щоб покарав їх. Чернець балакав це, аж губи тряслись у його, аж голос дрижав. Був молебень "о покарании". Вийшли з церкви, їсти нам хочеться,- аж животи позатягало. Парубок i каже: - Теперь i в странню ходiм. Мо'... пообiдать дадуть. Кашлянув та до черця одного, що саме кудись коропа нiс жареного. - Батюшка,- каже,- де тут страння? Батюшка так бликнув на нас: - Нащо,- каже,- вам страння? - та й подавсь. - Заперта страння. Хiба аж на нiч одiпруть,- мовила баба якась. - Заперта? - здивувавсь парубок. - Еге! Богомольцiв мало зимою, так вони запирають, щоб босяки, кажуть, не лiзли, як померзнуть. - Те-те-те! - промовив парубок та й брови свої чорнi нахмурив. - Та це й посидiть нiгде? - питаю я. - Iдiть, як хочете,- каже баба,- в чайню, в монастирську ж таки. - А ходiм! - звернувся до мене парубок швидко. Баба показала нам. Минули ми одну озiю, минули другу, третю. Увiйшли в чайню. Там уже сидiло декiль-ки странникiв - чаювали. На стiнi "Страшний суд" висiв, далi - Спаситель. Ми подивились, як мучаться грiшники, прочитали: "Приидите ко мне вси тружда-ющиися й обремененныи..." - у Спасителя. Шукаємо, де б сiсти. Ось зустрiчає чернець нас у попереднику, насупив брови та: - Вам що? - каже. - Та нам... ноги потомленi,- кажу. - У нас не посиденьки,- каже,- iдiть собi. - У нас чайня! - додав другий пузатий чернець, що стояв за касою, розчiсував патли. Парубок тiльки луп-луп очима. А я почервонiв-почервонiв, чую, та що вже йому, думаю, сказати... - Так... так давайте чаю,- кажу. - На двох? - питає. - А скiльки ж се,- кажу,- стоїть на двох? - Дванадцять копiйок на двох, по шiсть на одного,- одказує. "I-i, ти лихо,- думаю. - Оце вскочили!" У того ж нi копiйки, а в мене гривеник тiльки. Що ж це робить? Стою, чухаю потилицю. Чернець у попереднику: - Ну, чого ж стоїш?.. На двох? - Та давайте й на д... на одного,- кажу. Подали менi чашку без вуха та без вiнець, чайник без вуха. Оддав я шiсть копiйок, сiв, п'ю. А в животi тiльки гур-гур: вола б iз'їв. Товариш мiй стоїть, дивиться. - Ти не п'єш, значить? - чернець до його. - Нi... - Ну то вбирайсь! - Та я... хоч би нога... нога ось,- показує на ногу. - Убирайсь, тобi сказано! У нас даром не ловлять мух! - гукнув пузатий. Парубок мiй побiлiв-побiлiв, далi так важко задихав, повернувсь i вийшов. Я не домучив другої чашки й собi вибiг. Парубок пiд одвiрком сидить, голову повiсив. Я за руку його: - Iди,- кажу,- чай пий, зостався. - Одчиняю дверi. - Сiдай,- кажу,йди. - Куди "сiдай"? - чернець менi. - До чаю,- кажу. - Як-то до чаю, а грошi? - Це ж заплачений,- кажу. - Е, вас,- каже,- багато буде таких! Мiсце, посуда,- двi копiйки давай! Парубок - назад. Вийшов, похнюпивсь, iде, нi слова менi. - Куди ж це ти пiдеш? - питаю. Вiн якось важко-важко: - Та... не знаю... Повiв я його на Сiнний майдан, у народну чайню. Посидiли трохи - полiцейський вигнав нас укупi з другими босяками: щоб не сидiли, каже, даром. Ми померзли,- знов увiйшли. Трохи згодом полiцейський знов витурив нас. Ми знов увiйшли... I знов, i знов. Дiждали вечора. Купив я булки хунт. Собi одломив шматок, а то йому даю. - Спасибi, не хочу,- каже. - Та на! Ти ж i чаю не пив,- кажу. - Н... не хочу. - Та так i не взяв. Я пiдiйшов пiд крамницю, повечеряв добре. - Куди ж це спать помандруєм? - кажу. - Н.. не знаю,- одказує вiн. Я й думаю: "Ай справдi, куди йти? Туди б, де ночували ото,- ранiш треба було б iти. Мiсця вже позайманi, мабуть. Електричество горить уже скрiзь. Куди б же його?.. Хiба, хiба... Нi!" - Знаєш що? - кажу. - Ходiм... ходiм у странню, туди ж таки, в монастир. - Вiн нiчого менi. Я рушив, вiн за мною. Страння була ще заперта. Саме виходили з церкви. Народу коло странньої назбиралось чимало. Народ усе не нашої сотнi. Той каже: "Я говiть забивсь", той: "Я на суд i богу помолиться", а той: "А я до дохторiв до главних i говiть, як бог поможе". Одчинили й странню нам. Спустились ми в неї,- глибоченько треба спускаться,сунули до нар. Мостимось, лягаємо. Через який час увiходить чернець з дзвонком, дзвонить i держить капшучок у руцi. - За нiчлiг,- каже,- шукайте зараз! - Суворий такий. Пiдводяться, риються, укидають йому. Укинув i я копiйку, що од булки зосталась. Товариш лежить. Чернець у спину йому: - Ану, за нiчлiг. Вiн пiдвiвся i нiчого йому, у землю дивиться. - За нiчлiг! - крикнув чернець. Вiн нiчого. - Та в його нема,- кажу. Чернець як визвiриться: - Так чого ж залiз сюди? Геть! - та на дверi й показує йому. Парубок нi слова, бере ганчiр'я, iде. Як ось дiдок один: - Та батюшко,- каже,- куди ж ви його? Холодно, нiч. Стiйте, вже я заплачу за його. Порився в кишенi, укинув щось черцевi. Чернець тодi про себе нiби: - Босяшня нещасна... З вас користь монастиревi... Тiльки мiсце займають. Парубка завернули. Лiг вiн. Чернець обiйшов усiх - вийшов. Почали засипать. Дехто вже й хрiп. Як ось знов дзвонок. Увiходить другий чернець, молодший, за ним полiцейський, рижоусий. Полiцейський так оддува воло i дивиться так, наче справник який. - Готовте пашпорти! - гукнув чернець. Iдуть. Чернець дзелень-дзелень та штовх-штовх того й другого, а полiцейський: - Пач-ш-порт!.. Пачпорт!.. Вашi... пачпорт! Бере, придивляється. Щось карандашиком копирсає. - Пора вже вбираться! - кричить на когось. - Третю нiч ночуєш. Дiйшла черга до мене. Показав я. Накопирсав вiн менi, з якого числа ночую. Пiдiйшов до парубка, накопирсав i тому. Далi придивляється-придивляється на лахмiття йому та: - Ти,- каже,- чого забравсь сюди? Парубок нiчого йому. Сидить, у землю дивиться. - Ти чого забравсь? - крикнув та аж за шаблю взявсь. Як не чує парубок. Так замислено дивиться тими очима, великими та карими. - Ночувать чоловiк,- кажу я. - А ти хто такий? - полiцейський до мене. - Чоловiк,- кажу. Вiн подививсь на мене, на постiль на мою. - Стiй,- каже,- у тебе вещi є? - Нащо?.. Я сам,- кажу,- вещi. - Без вещей не смiй!.. Богомольцi!.. а ти? дохiд монастиревi?.. Геть з нар, поганцi! Ми позлазили. Полiцейський розсунув людей, заняли наше мiсце. - Де ж нам лягать? - кажу. - Де знаєте. Щоб я вас послiдню нiч бачив тут! Стоїмо ми. "Та де ж лягать-таки?" - думаю. На нарах, звiсно, не доведеться, а долi... Там прохiд, тут прохiд, там зайнято. - Он що,- кажу,- давай пiд нари. I я, не довго думавши, бебех на колiна, та на чотирьох та туди з свитою. Звiсно, там нiч темна була. Не видно було нi мережечок, нi сiточок, нi капшучкiв, якi там гойдались. Там одна голова тiльки поринала в те розкiшне убрання, та ще спина трохи. А руки тiльки чап-чап по пiсочку, наче нiжка красунi по килиму. Прокинув я свиту, лiг. Парубок стоїть, дума. - Та лiзь,- кажу. Вiн постояв ще трохи, улiз. Не знаю, як уже йому спалось там. Чув тiльки, що перекидавсь раз у раз та ногу недужу з серцем тер об дiл... Що ж про себе сказать, то менi чудово спалось. Оце слухаю: бiжить-бiжить по пицi коровка божа, далi цмок-цмок... слухаю - i є вже шишечка. А там, слухай, на спинi вже й друга, на животi й третя... Є, дякувать богу... Як на те i лiжечко мiцненьке вдалось: не вигиналось, не рипiло. I таке ж... з-пiд свити льодок у боки був. Кам'яне було. Величезна нiч була нам. Я ще з оком поповозивсь: хтось з нар запорошив. Тiльки що дрiмать почав, як ось: дзелень-дзелень! - До церкви, до церкви,- будить чернець,- два часа! Поштовхав нас пiдбором. Я вилiз. Парубок лежить, важко так дише. Я свиту на себе, шапку в карман, дивлюсь, де б умиться. У куточку вiдерце стоїть. Товплюсь. Поки ж дотовпивсь - усю воду розхапали жменями. Зоставсь я невмиватий. Iду до товариша: - Вилазь,- кажу,- вже ходiм. Почуманiв-почуманiв, вилiз. Вийшли ми з странньої. Надворi поночi, хмарно. Вiтер так i свистить. Мороз щипа. У пику снiг порошить. Парубок - пiд стiну, зiгнувся, стоїть. - Ходiм у церкву,- кажу,- холодно ж як. - Та... - та й одвернувсь до стiни. - Може, їсти хочеш? - кажу. - Нi. - Ну так ходiм ото. Мовчить. - Чого ти такий? - кажу. Помовчав-помовчав, далi так якось глухо: - Якби... якби оце хто... вбив мене. - Балакай,- кажу. - Ходiм ото. Беру за руку його. Вiн з таким серцем: - Е! - та й оступивсь од мене. Я й думаю: "Не виспавсь та, мабуть, хоче в странню прокрастись. Тiльки - як прокрадеться? З странньої ж усiх вигонять. Запирать, кажуть, будем. Ну, може, як-небудь вiн... Дiло його",- думаю. Почав мерзнуть я, побiг сам. У церквi вже так й сяло все. На криласi щось спiвали саме, далi читать почали. Став я насеред церкви, стою. Постояв трохи - дрiмається, далi все дужче та й дужче. Святий його знає, чого воно так менi. Оглянувсь назад, чи нема або де сiсти абощо?.. Є, та добрi люди сидять уже. От горе! Стою. Сплющуються очi менi, голова хилиться. Куняю. На криласi спiвають, а менi вже верзеться, що мов то кричать на мене, а я з-пiд нар не вилiзу нiяк, то мов шапку однiмають у мене, а далi, ну таке ж приверзлось, мов вийшло два ченцi i давай чоботи здiймать з мене. Здiймають, а я мов плиг-плиг... коли це хилюсь-хилюсь та беркиць на кацапа одного в бiлiй свитi та в чубовi, як манжурська шапка. Кацап, мабуть, теж спав, бо як жахнеться, як стрибоне: - Раб божай, чяво єта?! Подь к iконє, приложiсь-та... Враг скушаєт!.. Я прочумавсь трохи. Узяв шапку долi, що, мабуть, давно вже валялась там. Оступивсь назад,- стою. Знов тiї менi... "Та й лихо ж,- думаю. - Хоч би вже хоч утреня кiнчалась швидче, може б, страння одперлась абощо". Слухаю, аж ще тiльки псалтир читають. "I, ти лихо!.. Замучать черцi,- думаю,- чисто замучать..." Досадно менi, так би лупив усiх. Пiшов я блукать по кутках, чи нiгде таки сiсти? Куди ж не глянь - скрiзь то баби, то дiди куняють, дехто й хропе вже. "Що ж,- думаю,- i менi мiж їх? Нiяково. Я ж парубок". Ну, нiчого. Як узяв мняться, як узяв мняться,- улiз-таки мiж їх, сiв поуз дверi. Отут же пiшло менi: то мов я з черцями в креймашки граю, то мов з дияконом наввипередки бiжу. Далi... не пам'ятаю нiчого. Пам'ятаю тiльки, що мов повиходили усi батюшки до мене, налигали за ушi мене i давай у черцi постригать мене. Я луп очима. Коли чернець щiткою штовх-штовх мене. - Тiкай,- каже,- вимiтать треба! Я встав. У церквi вже тiльки дехто до образiв знамувавсь. Я в странню мерщiй. Сюди-туди - заперта й не свiтиться. "Оце так,- думаю. - Що ж тут робить? Поночi, холодно". Як ось чернець: - У церкву, у меншу,- каже,- iди: обiдню ранню слухать будеш!.. "I, лихо! Замучать,- думаю,- чисто замучать". Далi й думаю: "А де ж це товариш мiй? Мо', ранню слуха?" Знайшов я ранню ту. I в той куток, i в сей - нема. "Так i буть, значить. Десь у город подавсь,- думаю,- або, може, в страннi в кутку де куняє". Розвиднiлось. Iду я з ранньої. Вiтер свистить. Снiг порошить. Сумно-досадно. Куди йти? Що робить? Дивлюсь, стоїть пiд церквою баба якась з торбою, сльози втирає. - Боже мiй, боже мiй,- каже,- де ж це його душечка буде? - Та що таке, бабо? - питаю. - Боже мiй, чоловiк у будиночку повiсивсь у тому. Так i тьохнуло в мене. Побiг я. Лежить козак на снiгу, голову й руки одкидав. Сам синьо-жовтий, губи синi. На шиї мотузка, що нога була зав'язана. Нога не болiла вже, зуби не цокотiли. Очi карi не дивились замислено вже. Усики чорнi, брови чорнi, кучерi на головi блiдли. Над ним стояла купка нищих, вiтер голосив над ним та снiжок притрушував його. ===================================================================== Юрiй Федькович. Оповiдання САФАТ ЗIНИЧ Я собi вже не раз отак сиджу та гадаю: як-то, бiдний свiте, деякого сердешного некрута[1] б'ють да глузують при тiй науцi! А мене було i пальцем нiхто не кине, не то що. Але ж бо я i бравсь швидко тої муштри! було капрал менi нi покаже, а я вже i вдав. А пан майор наш i розсудили: - Тобi,- кажуть,- не при вербецирцi маятись: скоро по обрихтунку[2] пiдеш до полку. От i пiшов. Наш полк стояв тодi аж у Банатi, далеко. Трохи не два мiсяцi машерували, доки зайшли. Мене дано до гранатирiв, до першої компанiї, до третього цугу, що по кватирах собi стояв. А добрi кватири мали! все в сербiв; багачi, знаєте. Туда ситнi краї, не такi як у нас, чи що. А менi звелiв капрал йти на кватиру з одним старшим жовнiром, Сафат Зiнич звався. Господи, що за вояк пишний з його вдався! а що вже гордовитий був, то й не сказати: правдешний буковинчик. Я було аж його боявся, неначе якого офiцера, чи що. Такий-то вiн був, отсей Зiнич; i в очi му важко тобi подивитись. А ми мали кватиру ув одної удови. Славили, що колись-то вона i багачка була, да на старостi лiтах довелось збiднiти. Слабовита була - ув одно лежала. А дiточок не було в неї, лиш одна дiвчина, Марта звалася, молоденьке та плоховите собi, знай та спiвушечка в лiсi. Як було глянеш в очицi її тихонькi та благонькi або в личко блiде, замучене, то тiльки що не зомлiє; така вже безталанночка собi була! У вдови жили ми, як у свої рiднi! I хлiб нам був один, i сiль не ховав нiхто з-перед нас. Сафат було i дров купить (вiн мав, знаєте, грошi ще з дому), i скорому устарає, що треба. Дуже бiдну удову жалував. А я вже i дров утну, i води внесу, i скрiзь покутаю, як треба, щоб то, знаєте, на дiвчину легше. А вона, моя рибочка, було аж плаче: "Чи отсе вас, - каже,- бог з неба до нас, бiдних, послав, чи що?" Зразу ще, як ми там були на кватирi, то ходив один молоденький сербинчук, Янко звавсь; хороший парубок дуже. А що вже любила його наша тихонька Марта, то, мабуть, i в спiванках нема так. Як го було одного вечора не видить, то i вечеряти не ме i виплаче любi свої оченятка, аж нам їй жалко стане. А вони були зарученi з собою, бо там, знаєте, така вже установа, що два або три роки передом собi слово дають, а вiдтак аж побираються. А Янко ходив, що ходив, а далi i приостав ходити. Переказував, що вибирається за Дунай в купецтво. Нарештi вже i не прийшов. Поїхав, мабуть. Одної днини йдемо ми вiд бефелю[3], аж чуємо: на нашiй кватирi гомiн Прибiгаємо, аж тут уже усi сусiди пораються коло сердешної Марти, що вже мертва на полу лежить, мов та щебетушечка убита. Ми зараз стали i питати, що отеє таке за лишенько подiялось, вiдколи ми з дому. А люде всi якраз нам i вiдповiстили: - Янко,- кажуть,- вiдослав її перстень; висватав собi другу, багачку, у Василя Карадiча, коли знаєте. - Чи так? - каже Сафат, а сам унурив соболi свої очi в землю. Нiчого бiльш не сказав. Третьої днини поховали i Марту, i стару, а самi пiшли на iншу кватиру. У двi недiлi по тiм гуки по селу. Карадiч дочку оддає, а Янко ходить з дружбами хата до хати та збирає собi бояре, спрошує гостi на весiлля. Увечiр збирається i Сафат. - А ви куди оце? - питаю. - На весiлля,- каже,- iди принеси менi доброго вина вiдро та колач! - а сам кинув менi червiнця. Я побiг. Приходжу, а Зiнича вже нема, пiшов. "Що тут робити?" - думаю я собi. Беру вино та бiжу за ним. А у Карадiча нi крик та нi гвалт на подвiр'ю. - А там що таке? - питаю людей. - Сафат Зiнич застрелив молодого,- уповiдають. Я закаменiв. - А де ж вiн? - кажу (Зiнич оце). - Пiшов сам до арешту,- кажуть. Убрали арештанта в залiзо та оддали в катуш. Осудили на сердешного десять рiк тяжкої неволi. Я проводжав 'го аж за мiсто, та так уже жаль! - Братику, камрате мiй дорогий та любий, чого ви оце так марне пропадаєте? - За правду, товаришу! - промовив, як у дзвiн вдарив, а сам нi ся скривить. Жовняр раз був. [1] Некрут - рекрут, новобранець. [2] Обрихтунок - вiйськове навчання. [3] Бефель - служба. СЕРЦЕ НЕ НАВЧИТИ Жили в нас в горах два парубки товаришi, а що вже буйнi та хорошi собi були, той на паперi не спишеш, - такi вже хорошi були сi два легiнi. А до того ще як уберуться, бувало, у кармазин та в жированi порошницi та стануть собi гостинцем гуляти, то дiвчата якраз усi у вiкнах. "Що ти, дiвко, там забула?" - кричить мати на ввесь рот, а донечку мов прикував до вiкна. "Ненечко, ох ненечко люба, най хоть надивлюся!" А легiнi нашi мов не видять, що дiвчата в'януть. Понасувають кресаки на мальованi свої брови, кинуть голови д горi, мов лицарi якi, возьмуться поза шию та смiються нищечком з бiдних дiвчат. А кресаки були в тих двох парубкiв такi, що кождий вартував ретельно коло 500 срiбних, коли не бiльше: такого золота, пав та червiнчикiв було на їх! Як, бувало, зустрiнешся з ними, то аж за очi вхопишся, так засiяють!.. Вечiр дав бог тихий та милий, - сказано: клечальної недiлi. Гульки на базарi сьогодня не було, славне парубоцтво проходжалось гостинцями та сутками, а дiвчата позбiгались у громадки та яли вишниками спiвати, щоби, знаєте, легiням жалю завдати, а вже нiкому так, як сим двом, що як ходять так ходять попри їх ворота, i боком на них не глянуть. А мiсяць так i сiяє понад красними та високими нашими горами! - Чого ти так засумував, Василю? - став один легiнь другого питати. - Чи не болить тебе знов голова? - Або мене коли голова болiла? - каже другий. - А учора, йдучи з Рiжi, не болiла тебе голова? Василь почервонiв трохи, а за хвильку й каже: - А як тобi у Рiжi Гинцаришина Олена сподобалася? Правда, що козир-дiвка? - Дiвчина на цiлу Буковину! - каже Iван. - Гадаю за тиждень старости слати. Василя мов на паль хто посадив би. - I я гадаю, - каже. - старости посилати. - Як собi, братчику, любиш! - умкнув Iван та й стис плечима. Василь ще дужче осердився: - Таже, - каже, - оба, чей, з нею не оженимося? - Оба, правда - нi, але я то знаю, що оженюся з нею. - А чому ти, чому не я? - Тому не ти, - каже Iван, не тративши анi раз доброї волi, - бо я старший, i дiвка моя має бути! - Коли ж бо вона мене любить, - каже Василь, а сам аж кипить. - А я її люблю, - каже Iван, мов кам'яний. - Або най так буде, - каже Василь, - як дiвка пристане. - I так нi, - став Iван спроволока говорити. - Олена буде моя! - Хiба мене не буде! - кремснув Василь. - На таке я зараз пристаю, - вiдвернув Iван смiшком. - Ходiм та помiряємося: хто виграє, того й дiвка буде. - Ходiм! - крикнув Василь. - А чим, ножами чи пiстолетами? - питає Iван. - Чим хоч! - верещить Василь. - А Олена буде моя! - Та вже побачимо, - рече Iван, - як нам лицарське щастє послужить. Гайда! Пiшли в чагiр... Але доки на мiсцi стануть, скажу вам ще по словечку про їх. Iван i Василь - були се два багатирськi сини iз Соколiя. Батьки їх були собi сусiди, а вони товаришували собi ще змаленьку i страшне любилися, - бувало, нi кроку один без другого. Iван був хмурий, неввiчливий i дуже фудульний; бувало, й гуляти не хоче, а коли пiде на базар - то лиш про Василя, щоби дещо не попацив, бо Василь, знаєте, опалистий та швидкий, мов та поломiнь у печi, а як, бувало, розсердиться, то гатить топiрцем - не питає, чи голова, чи руки, чи ноги. Багато вiн уже бiди з-за сього мав, а якби не Йван, то хто знає, що був би ще пацив, а так Iван уже його пантрує, як око своє в головi. Хоть Василь похопиться, бувало, щоби кого по-своєму попобити, то Йван уже вирве йому залiзною своєю рукою топорець з рук, а його возьме силою та поведе домiв. Але ж бо й Iван, знаєте, не був з тих святих. Як, бувало, возьме собi що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, - дуже упертий був. Лиш за тiлько його хiба можна пофалити, що за правдою, бувало, аж гине, аж топиться. Умерла раз на Соколiю бiдна вдова, а шестеро дрiбним сиротам не лишила нiчого, як одним одну коровину, та й узяв пiп за похорон. Iван каже до тата: - Дєдю, дайте менi одну корову! - А тобi нащо? - питає старий. - Вам не питати нащо. Коли маєте дати, то дайте, а нi, то не допитуйте багато. - Возьми собi, сину! - каже старий. Iван займив корову сиротам, а попа з димом пустив, - згорiв на шкрум... Ще одно вам розкажу. Тримав на рiцi один жид красний лужок, а Iванова сестра позбирала одної недiлi усi дiвчата та гай на той луг у квiтки. Але жид возьми та пiшли своїх посiпакiв, щоби дiвчат грабувати. От постягали з них ба опиночки, ба коралi, ба монества, ба пояси, ба баюри, доста того - посмiшили дiвчат. Одокiя прибiгла домiв без опинки, плаче, голосить, каже, що пiде топитися, а Iван смiється. "Так тобi треба, - каже, - най тобою не носить по жидiвських лугах, коли й в лiсi, й на нашiй царинi є цвiту доволi!" ...Восени найшли жида здохлого в лiсi; хтось його там прив'язав до ялицi та й лишив. Хто це був такий, не знаю, але далеко вiд Iвана вiн не утiк. При усьому тому мав вiн таке чисте серце, як один чистий дiамант; гнiву i завистi не було в нiм за мак-зерно. За отця-матiр був би й гадинi в очi штрик. А побратима свого Василя берiг, як око в головi, аж доки не нагабало його то нещасливе коханнє, що вже не одному чоловiковi вiку укоротало... У нашому чагорi є красна велика поляна, покрита шовковою травою та усiлякими цвiтами; тут нашi парубки поставали. - Стрiляй! - каже Iван. Василь стрiлив. Лиш фоя посипалася з ялицi, а Iвановi нiчого не сталося. Iван засмiявся; звiв скалки, пiстоля загримiло - а з Василевого плеча почурiла кров по тоненькiй сорочцi рантуховiй, що сестричка усiма шовками та загiрськими лiлiточками повишивала. Iван заток пiстоля за ремiнь, а сам пiшов до Василя - слеза йому в очах закрутилася. - Видиш, брате, - каже, - треба нам сього було? - Зав'яжи менi руку, - каже Василь, спершися на дерево, - бо зачинаю ослабати. А кров, бачите, так грає косицями. Iван здоймив собi боржiй шовкову хустку з шиї, приклав лiсової губки до рани та й зав'язав. - Ходiм, - каже, - тепер додому, я тебе пiдведу. Пiшли мовчки. Але недалеко хати каже Василь: - Олена тепер твоя! - Авжеж, - каже Iван, - по-лицарському праву моя. - Я без неї не можу жити, брате Iване! А се так жалiсно промовив, що аж трохи не сплакав. Iван стис плечима. - Попрощаймося, брате, - став Василь далi казати, а сльози йому, як град, гарячi по тварi покотилися, - попрощаймося, братчику! Двадцать рокiв дiлилися ми лихом i добром, двадцять рокiв берiг ти мене, як свою душу. Дякувать тобi, братчику. Прощай мене! Обнялися, поцiлувалися, сплакнули та й розiйшлися. За Василя нiхто бiльше не чув - пропав, як пiд землю впав. Однi казали, що втопився, другi казали, що пiшов у опришки, ба деякi казали навiть, що пристав до угорського вiйська. Будемо видiти, а тим часом ходiм до старої Гинцарихи... Федора Гинцариха була собi багачка на все село, але не сидiла вона в селi, тiльки у потоцi, у Рiжi. Мала вона там побитi хати та й мешкала собi, мов яка вельможна. А дочка в неї, дочка! - чорнобрива, кароока, а на личку, мов полонинська рожа молоденька. Стара, бувало, дує на неї, як на дорогий камiнь, де .коралi краснi, де уставки мудрi, де киптар уписаний, де пояс славний - Олена все дiстала. Стара убере її, бувало, як ляльку, та й посадить пiд образи коло вiконця: "Тут тобi, донечко, - каже, - сидiти, а не коло печi вештаться. Личенько згорить". Але полювали раз над Рiжею два легiнi: Iван i Василь. - Е, що! - каже Василь до Iвана. - Годi, ходiм домiв! Щось менi сьогодня не йде пiд крiс. - Ходiм, - каже Iван, та й пiшли. Але не учинилися вони ще в потоцi, аж тут здоймився вiтрець, звiяв хмарку до хмарки, та й нi з сього, нi з того став дощик росити. А нашi стрiльцi навiть без сердакiв. - Що робитимемо? - питає Василь. - Хiба повернiм до Гинцарихи та пересидимо, заки дощик перейде, - каже Iван. Повернули. Стара приймила їх любенько, бо зроду щира була, а часом то любила й забавитися. Нашi легiнi не були вiд того. Але тут iнше сталося. Олена, скоро побачила Василя, то аж ув'яла, як та квiточка на сонцi, а Iван, уздрiвши Олену, аж упрiвав. От таке-то тутки подiялося, та й то за одну минуточку. Дощик попiйшов трошки та й став. Небо знов чисте стало, як дзеркало; гори дишуть усiма запахами, - красно, любо, мило. Парубки попрощалися, пiшли, а удова їх випровадила аж за ворота. "А що, - питає жартиком, - котрий з вас шле старости?" Легiнi усмiхнулися, подякували старiй та й пiшли мовчки Рiжею. Сказали собi "добранiч" та й розiйшлися. Се дiялося в суботу. В недiлю стрiлялися нашi парубки, а в понедiвнок, знаєте, був у Гинцарихи молодший брат Василiв та й дав Оленi знати, щоби вона на його надiї не мала. "Ми, - каже, - з Iваном мiрялись: я пройграв - а ти будеш Iванова. Але не забувай про тото Василя - ти його ще колись побачиш, а сим часом бувай здорова!" Пiсланець лишень сказав своє та й пiшов, а Олена в плач, у голос: - Ох, Васильку мiй! ох, Василечку мiй! ох, Василиченьку мiй! - Годi, годi, любко моя! - каже стара, а сама так i журиться. - Годi, донечко моя, бо головка болiтиме, та ще на личку менi змарнiєш, годi, щебетушечко моя! - Нащо менi краси, нащо менi личка мого рум'яного, коли Василечка нема? Ох, вайльо, вайльо! - Бiдо ма бо з тобою, дiвко! - стала стара нарештi сердитися. - Або Йван, може, не кращий вiд Василя, або, може, не однакi багатирi? От так сумувала Олена цiлий тиждень; навiть i до церкви в недiлю не йшла, але вимкнула в городi стебельце васильку, сiла собi пiд калину та й в одно плакала та тулила-пригортала зiлє до свого гарячого серденька. Пiд полуднє летить служниця, що за ворiтьми стояла, щодуху в хату. - Газдине, - каже, - до нас старости йдуть! Стара шурхнула з постелi в клiть, щоби хоть перебратися, бо з жури за дочкою навiть не перебиралася сьогодня, - .. а сама вже така рада, господи! "Що ж, - гадає собi, - вiддам мою одиначку за хорошого парубка, то й минеться її туга". Пiшла в хату. Старости привiталися, поцiлували її в руку. - А радi гостям, панiматочко? - Добрим людям хто ж не рад би? - каже стара. - А яка щаслива година вас принесла? - а сама сiла собi в образи. - Принiс нас, панiматочко, сивий кiнь до вашецi на поклiн вiд князя молодого до двора золотого. А самi уклонились тричi. Стара зараз пристала, доньки навiть не питаючи. Хотiла - не хотiла бiдна Олена, подавала увечiр рушники; а взимi вiдогралося й весiлля. Привiз Iван свою молоду жiнку до себе, а сидiв вiн далеко уверху. Що вже його старi не тiшилися, господи! Коли б були могли, то би були свою молоду невiстку в образи посадили та як до святої молилися - так її любили. Але що ж? Олена як сумує, так сумує. Бувало, лиш вийде в садочок, вимче стебельце васильку та й пестить коло серденька, тiльки їй i радостi було. Або сяде, бувало, пiд запашною крислатою ялицею та як зачне спiвати! Аж пташка в лiсi втичне, слухаючи її, такий тото голосочок мала. Спiває i плаче, а сама, сердешна, блiда, блiда! Iван був i досi неввiчливий, а тепер ще гiрший став - мов крига леду студеного: нi доброго слова з його не почути, нi ради, нi поради. От хiба тiлько в його розривки було, що стане, бувало, пiд явором на обочi та придивляється свiту божому. От тогдi нiби трохи повеселiшає, ти б сказав - той чистий полонинський вiтер тугу його розвiяв або перед сонечком ясним, що у синiх високостях сiяло, горе його розтопилось i, як вiщун наш любий каже: Сховалося у серцi лихо, Як звiр у темному гаю... А в хатi сяде собi кiнцi стола, зiпреться на руку, засумує, потемнiє, а далi як устане, як удариться по полах руками, як вдихне тяженько! - та й вийде, мов п'яний, надвiр. А стара ненька плаче; "Синку, Iванчику мiй золотий, чому ти такий нещасливий? Знала я тобi стан козацький дати, та не знала я тобi доленьки впрохати!" Такої стара, бувало, заводить, а невiсточка її прехороша сидить собi в городчику та стебельце васильчику до серденька горне. Дав господь i Николая святого дiждатися. У нас храм. А красно та любо на божому свiтi! Пташки щебечуть, що чоловiк аж сам себе не чує, зеленi лiси ялиновi позацвiтали та припорошили шовковi трави, мов золотим маком. Цвiти та цвiти, цвiти та цвiти, та запахи, та радощi, а Путилiвка-рiчка бринить по бiлому камiнню - ти б гадав, що срiбло розсипалось та задзвенiло. Мило, весело! Лиш у Iвановiй хатi сум, мов у домовинi. Стара куди кинеться - плаче: "Синку мiй, Iванчику мiй! Iди, - каже, - хоть до тещi на храм, може, межи людьми розважишся. Iди, любчику мiй". - Пiду! - каже Iван, а сам аж чорний,, так змарнiв. - Пiду; збирайся, жiнко, пiдемо обоє. Зiбралися, пiшли. Стара випровадила їх аж у плай, вернулася, плаче. А далi як припаде до образiв, як стане поклони бити, як стане русти! "Господи, - каже, - господи милосердний! Коли нема вже моїй дитинi лiпшого, талану, то волiю я його поховати - легше менi буде!" Кровавi сльози почурiли з темних її очей. А молодi iдуть собi плаєм - нiчичирк. А пташка так щебече гаєм, аж просить: "Спiвайте, спiвайте, люде, з нами - дивiться, як красно дав господь милосердний, - спiвайте!" А квiточки, що краєм процвiтають, собi просять: "Любiться, обнiмiться, люде! Обгорнiться чистою любов'ю - от як ми!" А самi пригорнуться одна до одної, мов справдi вони обiймаються. А бджiлка манесенька гуля та гуля собi плаєм, та в одно гуде: "Ану, люде, ану подивiться на мене! Адiть, я з кождої чiчки мiд збираю; збирайте ж i ви - свiт сесь солоденький, - збирайте!" А кобилечка невеличка собi виспiвує та вигукує в зеленiй травi: "Ану, люде, ану! Годi журиться, ану лиш погуляточки, погуляточки по свiтовi божому - от як та от як!" А сама як пiдскочить собi, як знов заспiває - аж дзвонець-зiлє у травi зашумить! Iван повеселiшав трошечки. - Олено, серце! - каже. - Коли нема менi вiд тебе нi словечка любого, то заспiвай хоть! Вона зараз i завела: Гей, засвiти, мiсяченьку, Да й ти, зоре ясна! А в лузi, в лузi, У лузi пшениця - Там дiвчина прекрасна. Пшениченьку дожинає Та угору поглядає: Гей, чи високо Да чи далеко Сивий сокiл пiдлiтає? Лiтає вiн да лiтає, В квартирочку зазирає: "Гей, сiю руту, Да сiю руту, - Гой, подай, мила, руку!" "Рада б тобi ручку дати, Та боронить стара мати: Узяла мати Нелюба до хати - Годi рученьку дати". "Да вiдсунься, моя люба, Да вiдсунься вiд нелюба!.. Зайду я з луга, Та заб'ю нелюба, Да як того голуба!" Ще голосочок прекрасної сеї спiванки вiдбивався гаєм - ти казав би, кожде дерево спiвало з безталанною молодичкою, аж тут цуп! - Василь стоїть перед ними. Увесь у золотi, а сам красний, красний! - ще кращий, як був, лиш що поблiд трошки на личку. За ременем пiстолета та насаджуванi ножi. Молодi стали. Василь протяг руку: - Як маєшся, брате Iване? Здоров? - Здоров, славити бога! А ти? - Здоров, друже мiй. Та й поцiлувалися. - А се де ти дотепер був? - став Iван питати. - Був я, пане-брате, в Угорщинi в опришках; старшував на сто хлопцiв, - гадав забуду своє кохання. Годi! Тепер вернув до тебе довiдатись, як живеш. Значно по тобi, що нещасливо. А Олену пiзнав би хто сьогодня, що то вона? Не коротай, пане-брате, вiку молодого - вiддай її менi! - Жартуєш, Василю! - О, я вже давно забув, що тото жарт! Я направду кажу: вiддай менi Олену! Iван засмiявся, а в Василя уже й нiж у руках блиснув. Iван вихопив i собi нiж - пустилися один на одного, мов тi тигриси молодi. Страшно було дивитись, як вони боролися, довго не пiзнати було, чий верх. Аж тут пiстоля - грим! Кров бризнула у три косицi, Василь повалився до землi, а Олена, мов нежива, на його. Як оба товаришi боролися, то вона вихопила своєму чоловiковi з-за ремня пiстоля та хотiла йому в груди, але чи їй дуже рука тряслася, чи що - не трафила свого чоловiка, але Василя, - а Iван усе те видiв. Упав Василь та й лежить. Iван схилився, здоймив його на руки та й заплакав. - Братику, братику мiй, як рiдний! - ми оба нещасливi! А Василь анi ворухнеться. Добре утрапила. Пообтирався далi Iван, узяв товариша на руки, занiс у чагiр та й накрив зеленим вiттям ялиновим. - Вопiвночi, - каже, я прийду та тебе поховаю... Ходiм, жiнко! Пiд полуднє стали у старої Гинцарихи, тихо, гейби нiчого не було; лиш сорочка на Iвановi закривавлена трохи, бiльш нiчого. * * * Гостей повнiсiнька хата, - а хата в Гинцарихи була нова, просторна; музики грають, а нашi молодята сидять собi за столом, сказано - у тещi. Олена бiла-бiла, мов та стiна, а Iван такий веселий, що зроду його нiхто, може, такого й не бачив. Стара теща лиш повертається у хатi та в долошки плеще, така рада. - Зятеньку, дитино моя люба, голубе мiй сизий! А оце чого тобi сорочечка покривавлена? - .А сама хоче мов-то обтирати приязними своїми рученьками. - Лишiть, нене, - каже Iван, - не обтирайте! Се кров з ясного молоденького сокола. - Убив сокола, та пiр'я нам не принiс, щоби ми собi кресаки пообтикали, - стали другi парубки казати, що там у храму були. - Питайте жiнки! - промовив Iван грiмко, а сам аж пiдскочив. - Питайте її, чому вам пiр'я не намикала: не я убив сокола, а вона. Олена встала та хоче виходити з-за стола. - Сиди, анi руш! - крикнув Iван. Стара в плач. - А оце, - каже, - я тобi мою донечку на тото дала, щоби ти так з нею обходився? Ох, головко моя нещаслива! Ох, дитино моя безталанна! Iван обернувся до парубкiв: - Позвольте, браття, най вам одну казку скажу. - Просимо, просимо! - обiзвалися усiма. Iван став розказувати за якихось двох парубкiв товаришiв, як вони одну дiвку оба полюбили, як вони з-за неї стрiлялися, як один пiшов у опришки, - геть-геть розповiв усю свою долю, нiбито вiн якої казки каже, а нарештi обернувся до своєї тещi: - А що ви, нене, казали б з такою жiнкою учинити? (Що нiби на свого чоловiка стрiляє.) - Я би такiй жiнцi казала вiдразу голову врубати, як тiй гадинi, без суду, без права. Топорець лиш блиснув, а Оленина голова покотилася по столовi. Iван штрик через стiл. Пропав. * * * Нiч ясна була та тиха, мiсяць сiяв серед неба, зорi плакали, а Йван копав у чагорi грiб; стояв над ним та й думав. Далi нарубав самим тим топiрцем, що своїй жiнцi голову стяв, зеленого вiття смерекового, вистелив яму, розкрив Василя, зложив легесенько до гробу, поплакав над ним, а вiдтак поклав те пiстоля, що його застрiлило, а друге, що з його раз в лiсi на мiру стрiляв, товаришевi на груди та й промовив: - Маєш, - каже, - братчику, пам'ятку навiки! Я не забарюся! Накрив його знов зеленим вiттям, засипав яму та й пiшов. Третьої днини витягли його рибарi аж коло Тюдева з Черемшу та й дали старiй знати, щоби йшла ховати свого єдинчука. Не прийшла стара мати: як учула - таки впала на порозi, без душi. Лиш сестричка Одокiйка побивалася над братчиком, а старий дєдик давав порядок дома. Господи, що плакали парубки, як Iвана до гробу спускали!.. Але я сього не запам'ятав, бо то ще тодi дiялося, як Буковина волоська була. От що чув вiд других, те й вам розповiв. (1862) ТРИ ЯК РIДНI БРАТИ I Менi ще й двадцять рiк ледве було, як уже кучерики мої золотi облетiли! Навiть i попрощатись не пускали, але звелiли вiдразу йти до компанiї. З тяжков бiдов вiдпрохався на три днi додому. А дома сум та плач. Мати розболiлась, ридаючи (батька давно вже не було на свiтi), сестри неначе з ума зiйшли, таке заводя. Лиш брат мiй Онуфрiй сидить собi кiнець стола, неначе то не мене вiдiбрали. Бiлий-бiлий та сухонький! - лиш очi свiтя! - Братику,- кажу,- а вам мене не жалко? Вiн менi на це нiчо не вiдповiв, тiльки двi сльози великi-великi покотились по красному та зiв'ялому тому личку. Заплакав i я собi, попрощався та й пiшов, II Служу рiк, служу другий, нi смутний, нi веселий Нiчо мене не займає, нiчо не тiшить; тручаю свої днi, як вильми. Тiльки того й розжитку, коли стану бувало на стойцi та собi тихесенько поплачу або богу помолюся. Тодi менi неначе та недура розсунеться; i зiроньки засiяють iначе, i мiсяць усмiхнеться, i соловейко прощебече. А я собi стану, зiпруся на ясную свою зброю та слухаю або дивлюся. А у касарнi, - от як у касарнi: гомiн, зойк. Дехто лає, дехто б'є, декого знов другi б'ють. А я собi - от як то я, все мовчу та своє дiло роблю. Пан капрал Косович не раз бувало й кажуть: - Це, - кажуть, - чоловiк кам'яний; я би так не зумiг жити на свiтi! - А що ж, - кажу, - пан капрал: ми не можемо бути всi однакi. - Та й знов мовчу. Одного вечора сидимо ми собi в касарнi. Дехто ще порається коло риштункiв, дехто вже покутався та люльку собi курить, з камратом розмовля дещо, а я стою собi у вiкнi та думаю. Аж тут прибiгає капрал зо дня[1]. - А нема тут, - каже, - Шовканюка Йвана? М