мертi. (Кладе руки йому на плечi). Врятуй тепер людей, що томляться пiд ярмом Змiя, поверни їм волю, i люди тебе нiколи в свiтi не забудуть. К о т и г о р о ш к о. Я все зроблю, аби визволити сестру мою Оленку i всiх невiльникiв, що мучаться у Змiя. Б а б у с я. Запам'ятай же все, що я тобi сказала. Запам'ятай! (Виходить). Входить коваль з казанком води. К о т и г о р о ш к о. Здрастуйте, дядьку Максиме! К о в а л ь. Здрастуй, Котигорошку! К о т и г о р о ш к о. Чув я, меч мiй вже готовий. К о в а л ь. Нагострити його треба, та можна й воювати. А чому сам прийшов? Де твої брати? (Ллє у корито воду). К о т и г о р о ш к о. Над рiчкою у лозах. Дядьку Максиме, то, може, ми зараз будемо гострити меч? К о в а л ь. Давай! (Розкидає гiлля, виймає звiдти меч, несе до точильного каменя). Буде вiн гострий як бритва. Починають гострити. З'являється Змiїв слуга, пiдкрадається до коваля. С л у г а. Ага, пiймався, ковалю! Тепер нiкуди не втечеш вiд мене. Змiй велiв доставити тебе навiть мертвого, а я живого приведу. К о в а л ь. А нащо я Змiєвi потрiбний? С л у г а. Ти цей меч на кого скував, га? На кого ти скував його? На Змiя? Говори! К о в а л ь. Брехати не люблю i критися не буду. На Змiя меч скував. С л у г а. А тепер його разом з тобою доставлю Змiєвi. Хай ним голову зiтне. (Пробує пiдняти меч, але не може). Важкий... Ну що ж, я тут його лишу. Нiде не дiнеться. Потiм волами одвезу. (До коваля). Iди. К о в а л ь. То що ж менi так по-дурному доведеться помирати? Не згоден я на це. С л у г а. Iди, коли тобi наказую. К о т и г о р о ш к о (бере меч. Налiтає, як вихор, хапає дiда за бороду). Що скажеш ти тепер? От я вiзьму i оцим мечем зiтну тобi голову. Слуга виривається, залишивши в руцi Котигорошка одiрвану бороду, з лементом тiкає. К о в а л ь. Бач, як чкурнув вiн звiдси. Треба й нам втiкати, бо прибiжить до Змiя, а той як гляне, як мотне головою, як тупне ногою, як закричить, як заверещить: "Де бороду подiв?" Прилетить сюди вiдразу. К о т и г о р о ш к о. Хай прилiтає. Я його зустрiну, а ти, ковалю, йди до братiв моїх, з ними побудь. К о в а л ь. Чого ж менi йти? Може, тобi треба пiдсобити. К о т и г о р о ш к о. Iди, iди. Я хочу з ним зустрiтися вiч-на-вiч. Коли сутужно буде - свисну, i ви з'явитеся всi. Коваль виходить. Кує зозуля. Зозуле, зозуле, скажи, скiльки лiт менi на свiтi жити? Кує один раз. Чому ж так мало? Еге, та зозулю хтось сполохав. Сам по собi починає хитатися кущ з дивними квiтами. (Розгортає його). Бач, не помiтив я, що тут криниця лiсова. А вода яка в нiй чиста i прозора. Нап'юся. (Але не п'є). Радила менi бабуся... (Пiдiймає над зрубом меч). З'являється в бiлому вбраннi 1-а Змiєва сестра. 1-а с е с т р а. Спинися, не вбивай! Не вбивай! К о т и г о р о ш к о. Хто ти така? 1-а с е с т р а. Невiльниця. Ко т и г о р о ш к о. Як ти потрапила сюди, дiвчино? 1-а с е с т р а. Змiй затруїв воду, примусив мене чатувати на тебе. Вiн знав, що ти прийдеш сюди, i, може, захочеш напитися з цiєї криницi. К о т и г о р о ш к о. Дивись менi в очi. 1-а с е с т р а. Не все ще я сказала... Я на днi морському жила у Водяника-смертоносця за наймичку. Але Змiй забрав мене звiдти i примусив чатувати на тебе. Не винна я нi в чому. Десь живуть у селi мої батько та мати. Та ще десь є шестеро братiв. Чи живi вони, - не знаю, бо їх колись полонив Змiй i вкинув до темницi. К о т и г о р о ш к о. Як тебе звати, дiвчино? 1-а с е с т р а. Оленка. Чула ще я розмову Водяника-смертоносця зi Змiєм i довiдалась: десь є у мене найменший брат, Котигорошко, але я його зроду i в вiчi не бачила. К о т и г о р о ш к о. Оленка! Невже це про тебе менi сопiлка промовляла? I ось зустрiлись ми так дивно... Скажи менi, чи справдi ти невiльниця? 1-а с е с т р а. Бачиш, очi мої яснi. К о т и г о р о ш к о. Очi в тебе справдi яснi. (Дiстає з торби сопiлку). 1-а с е с т р а. Дай же я гляну на тебе, щоб потiм усiм людям могла розповiсти, який ти є, яке серце в тебе добре. К о т и г о р о ш к о. Який же я?.. Звичайний собi хлопець. 1-а с е с т р а. Ой нi. Ой, не звичайний! Я хочу знати твоє iм'я. К о т и г о р о ш к о. Iваном звуть та ще Котигорошком прозивають. 1-а с е с т р а. Ти? Котигорошко? Це правда? Так ти ж мiй брат. Мiй рiдний брат... (Кидається до нього, щоб обiйняти, але Котигорошко дає їй сопiлку). К о т и г о р о ш к о. Мене вже раз обдурила дiвчина. Хочу правду знати. Грай! 1-а с е с т р а. Братику, ти менi не вiриш? Я ждала тебе стiльки лiт. К о т и г о р о ш к о. Грай! 1-а с е с т р а (притулила до рота сопiлку. Почувся голос Оленчин). Ой помалу-малу, душогубко, грай... (Дивиться з жахом на сопiлку). Що? Що це? Як смiє вона таку неправду вимовляти? Вiзьми, вiзьми! К о т и г о р о ш к о (суворо). Грай! Я хочу знати, хто ти е насправдi. 1-а с е ст р а. Я бiдна дiвчина-полонянка. Я в неволi була. Я додому... К о т и г о р о ш к о. Грай! (Пiдводить руку з шаблею). 1-а с естр а. Гратиму. Сопiлка виспiвує. Ой помалу-малу, душогубко, грай, Та не врази мого серденька вкрай. Мене, молодую, ти зi свiту згубила I в моє серденько гострий нiж встромила. (Кидає сопiлку, кричить). Неправда! Неправда! К о т и г о р о ш к о. Правда! Ти вбила мою сестру Оленку? Ти? Признавайся! З-за дерева з'являється Капшивий дiд. Д i д. Ану, хлопче, почекай! К о т и г о р о ш к о. Десь я тебе бачив, дiду. (Приглядається). Змiй... Вгадав. Не крийся! Дiд. А я i не криюсь. Темно, свист, грiм. Iз-за дерев з'являється Змiй з мечем, кидає торбу сестрi, та виймає з неї лук i стрiлу. Починається двобiй. Змiєва сестра цiлить Котигорошковi в спину. Натягується лук дужче, дужче... пускається стрiла. Котигорошко вчасно вiдхиляється... Стрiла б'є мимо. К о т и г о р о ш к о. Так он ти як? Отруйною стрiлою мене хочеш вбити? Умри ж сама! В цю мить Змiй заносить над ним свiй меч. Котигорошко вчасно вiдводить удар. Двобiй триває. Змiївна зникає. З м i й. Може, будемо миритись? К о т и г о р о ш к о. Нi, будемо битись. (Знов пiшов у наступ). Менi на свiтi жить, тобi вмирати! З'являються брати i коваль. Котигорошко б'є супротивника ловким сильним ударом. З м i й. Ой! (Хапається за рану, падає). К о т и г о р о ш к о. Сконав. В е р н и д у б. Сконав найбiльший кат. К о т и г о р о ш к о. Ще залишилася Змiївна. В е р н и г о р а. Нема. Ми вже самi упоралися з нею. В с i. Слава тобi, брате! Слава! К р у т и в у с. Ми перевiрили: у володiннях Змiя вже невiльникiв нема. Всi повернулися додому. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. А ми додому не пiдемо, а пiдемо до синього моря сестрицю Оленку визволяти. Веди нас, брате! В с i. Веди! К о т и г о р о ш к о (пiдiймаючи шаблю). Веду! Музика. За мною! Завiса ДIЯ ТРЕТЯ КАРТИНА П'ЯТА Пiдводнi гори. Пропливають дивовижнi риби: крилатки, нетопирi, морськi лахматi коники, скати, глибоководнi риби з лiхтариками на.головi; повзуть по пiдводному камiнню краби, йоржi, черепахи, павуки, зiрки. З'являється Крутивус, розмахуючи то лiвим, то правим вусом, вiн розганяє воду. За ним iдуть Котигорошко, коваль i всi брати. К р у т и в у с. Здається, далi дороги нема. Он якi гори стали перед нами. К о т и г о р о ш к о. Високi, що й казати... На таку скелю нам не вибратись. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, що ж будемо робити? Може, повернемо назад? Ї м-i - н е-н а ї м с я. То добра рада, брате. Вже я по камiнню цьому ноги позбивав. Повернемось. К о т и г о р о ш к о. Нi, назад ми не пiдемо. Лишить сестру? Та як не соромно вам отаке казати? Як глянемо ми в вiчi нашiй матерi, коли вони спитають у нас про Оленку? К р у т и в у с. Твоя правда, брате. Назад ми не пiдемо. В е р н и г о р а. Не лишимо сестру в неволi у Смертоносця. В е р н и д у б. Ми вiльнi, то хай же вiльною буде й вона. А чи не так? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Назад ми не пiдемо. Тiльки вперед. К о в а л ь. Гори високi, та, може, стежку де знайдемо. К о т и г о р о ш к о. Бiжу-й-не-набiжуся, ану поглянь, чи там можна пройти? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (помчав в один бiк). Тут стежки нема. (Помчав у другий). I тут нема. К о т и г о р о ш к о. Оглядаймо краще, оглядаймо всi. Оглядають, крiм Їм-i-не-наїмся. По дну проповзають краби, павуки. Їм-i-не-наїмся сiдає на камiнь, до нього наближається краб. Їм-i-не-наїмся злякано скрикує, а потiм б'є ложкою. Краб проповзає далi. З'являються брати. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Стежки нема. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Пройти не можна. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Я теж шукав i... нема. Таке страхiття скрiзь. К р у т и в у с. Високi скелi та урвища. Не вибратися нам. В е р н и д у б. Я таких гiр не бачив зроду. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Що ж будемо робити? К о в а л ь. Оце задача. В е р н и г о р а. Вже пробував я камiнь-мiцний, мов залiзо. К о т и г о р о ш к о. А йти вперед нам треба. Мовчанка. (Озирає всiх, зупиняє свiй погляд на Вернигорi). На тебе, брате Вернигоро, вся тепер надiя. Виручай! В е р н и г о р а. Попробую! (Немовби воза пiдважує, так давить плечем). Всi стежать за ним. Ї м - i - н е - н а ї м с я (злякано). Ховаймося, а то камiнням нас привалить. К о т и г о р о ш к о. Не ховатися нам треба, а пiдсобити. В е р н и г о р а. Нi, нi, не пiдступайте близько, бо тодi сила моя пропаде. (Напружується. Давить). К.р у т и в у с. Стоїть гора, стоїть. К о т и г о р о ш к о. Не рушиться. В е р н и д у б. Натискуй дужче, брате, дужче! П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Цiкаво, чи звалить вiн цю скелю? В е р н и г о р а. Не можу. (Вiдходить геть). К о т и г о р о ш к о. Брате, пам'ятай: за тими горами сестра. В е р н и г о р а. За тими горами сестра... Я мушу подолати скелi, мушу! (Знову стає до скелi). Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Ви гляньте, гляньте! Чути гуркiт падаючого камiння. К о т и г о р о ш к о. Спасибi тобi, брате. Б р а т и. Знову є шлях перед нами! К о т и г о р о ш к о. Ну, рушили у путь. Крутивус розмахує вусами. Музика. Затемнення. В е р н и г о р а. Дивiться, знову якась перешкода. К о т и г о р о ш к о. Що б там не було, а ми не спинимось i не повернемо назад. Шлях їм перетинає дрiмучий лiс з вiковими деревами. К р у т и в у с. Далi шляху нема. К о т и г о р о ш к о. А треба знайти. К о в а л ь (здивовано). Оце лiс... Зроду такого не бачив. Деревина бiля деревини. В е р н и г о р а. Не пройти нам тут. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, як же ми будемо пробиратися в такiй гущавинi? Ї м - i - н е - н а ї м с я. Скажiть, а в цьому лiсi є вовки? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Є... Може, де стежку знайду. В е р н и д у б. Нiкуди не бiжи. Ось гляну я на дерева. (Пiдходить ближче, обмацує їх). К о т и г о р о ш к о. На тебе, брате Вернидубе, вся надiя. Виручай! В е р н и д у б. Попробую! (Вивертає з корiнням вiковiчнi стовбури). К о т и г о р о ш к о. Хвала тобi, наш брате. Б р а т и. Молодчина! - Ламай, ламай! - Є знову шлях у нас! - Все ближче до сестри! - Цiкаво, ще якiсь там будуть перешкоди чи це вже остання? К о т и г о р о ш к о. Рушаймо далi! Музика. Затемнення. К р у т и в у с. Бачу, щось маячить спереду. В е р н и д у б. Скеля. В е р н и г о р а. Не схоже. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, може, то палац? Ї м - i - н е - н а ї м с я. Невже то справдi палац? Так швидко ми прийшли. Це ж у ньому, мабуть, Смертоносець? К о т и г о р о ш к о. Тим краще, коли вдома вiн. Б i ж у - й - н е - на б i жу с я. Нi, нi, на дiм воно не схоже. К о в а л ь. У мене добрий зiр. Не палац бачу я й не скелю. Ї м - i - н е - н а ї м с я. А що ж воно таке? Ну що? К о в а л ь (придивляється). Стоїть там брама. Згодом виростає перед ними брама. К р у т и в у с. I справдi, брама. К о т и г о р о ш к о. На п'яти замках. К о в а л ь (обмацує її рукою). Залiзна. К о т и г о р о ш к о. На п'яти незвичайних замках. На вас, дядьку Максиме, вся тепер надiя. Виручайте! К о в а л ь (дiстає ключi). Оце так задача. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи вiдiмкне ж вiн замки? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Майстер добрий - мусить вiдiмкнути. К о в а л ь. Ви не хвалiть, бо щось не вiдмикається. К о т и г о р о ш к о. Ви, дядьку Максиме, пробуйте. (Стежить за ним). Ну, як? Годиться ключ? Не пiдiйшов? К р у т и в у с. Ти пробуй ще. В е р н и д у б. Ключiв багато в тебе... В е р н и г о р а. Якийсь-то пiдбереш. К о в а л ь (упрiв). Не простi цi замки, i простими ключами їх не вiдiмкнути. К о т и г о р о ш к о. Бачу. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи обiйти її не можна? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Я зараз гляну. (Побiг налiво). К о т и г о р о ш к о. Що там таке? Чому спинився? Б i ж у - й - н е - н а б i жу с я. Страшне провалля, аж туманiє голова. К о т и г о р о ш к о. А з цього боку що? (Iде направо, а за ним Їм-i-не-наїмся). Ї м - i - н е - н а ї м с я. Ой-йой! Та не дивися ж, не дивись, бо звалишся у прiрву! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво глянути й менi. (Вийшов). В е р н и д у б. Ось вона, пастка наша. Тут треба бути обережним. К о т и г о р о ш к о (з'явившись). I там провалля, i там провалля. Єдиний шлях нам - через оцю браму. Ї м - и- н е - н а ї м с я. А за цiєю брамою ще, може, десять буде таких брам. Вже сили нема. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Коли втомивсь, лягай полеж, а ми за тебе думать будемо, як далi нам пройти. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я (вбiгає). I дна не видно - така там прiрва глибочезна! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, що ж будемо робити? К р у т и в у с. Подумать треба. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Я б повертавсь назад. Цiєї брами нам не вiдчинити. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Мовчи хоч ти! Не досаждай. К о т и г о р о ш к о. Скiльки пройдено шляху... Скiльки подолано перешкод. Може, за брамою цiєю наша Оленка... То як же можна повертатись? В с i. Твоя правда, брате. К о т и г о р о ш к о. А може, повалити браму. Брате Вернигоро, пробуй. В е р н и г о р а. Попробую. (Пробує, але даремно). Нi, не можу повалити. Моя сила проти каменя дiє, а залiза не бере. К о т и г о р о ш к о (до Вернидуба). Брате Вернидубе. Попробуй ще ти свою силу. В е р н и д у б. Попробую. (Пробує, але даремно). Моя сила проти деревини дiє, а залiза не бере. Мовчанка. К о т и г о р о ш к о. 'Ану, я попробую. (Обмацує браму). Нi... замки тут зачарованi. Всi. Зачарованi. К р у т и в у с. Невже нiчого не придумаємо гуртом? Коваль. Коли б ключi... не простi... А де дiстанеш їх? Котигорошко (скрикує). Згадав!.. Згадав... А може, вийде? (Виймає перстень). К р у т й в у с. То що в тебе за перстень? Дивiться, як вiн сяє. Котигорошко. Це перстень не простий, це перстень чарiвний. Я пробував його силу на горiшнiй землi. Попробую ще й пiд водою. (Перекидає з лiвої руки на праву). Бажаю, щоб зараз були менi ключi не простi... ключi вiд оцiєї брами. Всi стежать. К о в а л ь. Я вже бачу... Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. I я бачу. Дивiться. Згори падають ключi. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Ключi? К о т и г о р о ш к о (пiдiймає їх i передає ковалевi). Ану, дядьку Максиме, пробуйте. Коваль (вiдмикає). Цей є! I цей є! I цей! I цей! Котигорошко. А останнiй? Всi напружено стежать. К о в а л ь (руки в нього тремтять). Та, мабуть же, i цей. (Пробує, але замок не вiдкривається). Ну, що б це значило? К о т и г о р о ш к о. Пробуйте, дядьку Максиме, пробуйте. К р у т й в у с. Ти не хвилюйся, спокiйно вiдмикай. В е р н и д у б. Не поспiшай. В е р н и г о р а. Бач, руки як тремтять у тебе. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чи вiдкриє ж вiн останнiй той замок? К о в а л ь. Ху! Аж кинуло у пiт мене. (Вiдкрив замок останнiй, розчинив браму). Всi зупинились, мов зачарованi. К о т и г о р о ш к о. Ви бачите, бачите всi? К р у т и в у с. Палац... Ї м - i - н е - н а ї м с я. Там живе Смертоносець? К о т и г о р о ш к о. Там живе сестра. В е р н и г о р а. Оленка наша. В е р н и д у б. Не вiриться, що зараз ми її зустрiнемо. К о в а л ь. Такого палацу не бачив зроду. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Вона ж не знає i не вiдає, що ми вже тут. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво глянути тепер на неї. Вже, мабуть, дiвка. К о т и г о р о ш к о. Коли ми браму вiдчинили, чого ж спинятись? Веди нас, брате Крутивус! Веди на зустрiч iз сестрою. Швидше! Смiливiше! К р у т и в у с. Веду! (Розмахує вусами). З пiснею йдуть через браму. Завiса КАРТИНА ШОСТА Водяне царство з вiдповiдною фауною i флорою. На передньому планi будiвля, складена з пiдводного камiння. Заплели її рiзнi водоростi. Поруч альтанка. На ганку сидить Оленка, спiває пiсню. Оленка. Не зозуля в лiсi затужила, Не пташина в лузi голосила - То сестричка лист писала, На чужину посилала Та й до брата слiзно промовляла: "Брате мiй, брате-соколоньку, Ти покинув сестру-сиротоньку, А я ходжу, покликаю, Як зозуля в темнiм гаю: Ой вернися з далекого краю". "Сестро моя, сестро моя рута, Як я можу до тебе вернути? Через лiси темнесенькi, Через рiки бистресенькi..." З'являється служка. С л у ж к а. Плачеш... Знову плачеш? Хiба тобi невiдомо, що Водяник-смертоносець не любить, коли в тебе засмученi очi? А вже є вiстi, що всесильний володар моря повертається з походу. Вiн везе тобi багатi подарунки. О л е н к а. Нащо вони менi, коли я не маю волi! С л у ж к а. Ти про волю земну забудь. Нiколи й нiхто не може врятувати тебе звiдси. О л е н к а. Нащо вiн оживив мене тодi, бiля криницi, лiками чародiйними? Нащо забрав сюди, в пiдводне царство? Я не можу забути, як свiтить сонце, як спiвають пташки, як цвiтом рясним убирається земля. С л у ж к а. Скорися! Будь ласкавою з Водяником-смертоносцем. Адже сьогоднi твоє з ним весiлля. О л е н к а. Не бути цьому! С л у ж к а. Ти слухай мене, слухай моєї поради, бо велике горе впаде на твою голову, коли Водяник любов свою на гнiв поверне. Чути сурму. Служка стає на камiнь. Олено, бачиш, вже недалеко наш володар. Швиденько витри очi, умий обличчя. О л е н к а. Хай бачить вiн мою журбу. Хай знає про моє невтiшне горе. С л у ж к а. Ти його наречена. О л е н к а. Я його невiльниця. Входять слуги, несуть дарунки. З'являється i сам Водяник. В о д я н и к. Здрастуй, Олено, здрастуй, моє сонце ясне! О л е н к а (покiрливо). Здрастуй, Водянику-смертоносцю! Служка виходить. В о д я н и к (зазирає в обличчя). Я бачу в твоїх очах сльози. Ти не любиш мене, ти не слухаєшся мене. О л е н к а. Я тобi корюся. В о д я н и к. Сьогоднi справимо наше весiлля. О л е н к а (злякано). Нi... Нi!.. В о д я н и к. Ти хочеш вiдкласти його на день, на два? О л е н к а. Життя без волi - не життя для мене. Краще вбий... (Ридає). Убий мене! В о д я н и к. Ти занедужала? А я здiйняв бурю на морi, потопив корабель i в моє пiдводне царство привiз найкращих танцюристок. Ми справимо бучне весiлля. А тим часом хай звеселять вони тебе, хай розвiють твiй сум. (Б'є в долонi). Пiдходить до нього служка, вклоняється. Музик i танцюристок покликати сюди! Служка виходить. Я знаю, Олено, тобi не легко забути ту землю, де ти жила i зростала, але ти мусиш зрозумiти: туди вже вороття тобi нема. Справимо весiлля - i станеш ти водяною царицею. Я так хочу, i так воно й буде. Заграли музики. Одна за одною з'являються танцюристки. Пiд час танцiв вбiгає гонець, падає на колiна перед Водяником. Г о н е ц ь. Володарю мiй, бiда! Водяник (невдоволено i збентежено). Що трапилось? Г о н е ц ь. Невiдомi люди йдуть сюди. В о д я н и к. Що? Гонець. Попереду вусатий. Перед ним розступається вода. О л е н к а. Може, то мiй брат Крутивус? В о д я н и к. Встань! Дихни! Чути пiсню братiв Косарi косять, а вiтер повiває, Шовкова трава на косу налягає, Шовкова трава на косу налягає, А з-пiд тiєї трави галка вилiтає. Ой скажи нам, галко, галочко чорненька, Де наша сестриця, сестриця рiдненька? Нiхто й нiколи ще не приходив так у моє царство. Шлях до мого володiння закривають гори високi, заступають лiси дрiмучi, загороджує залiзна брама на п'яти чарiвних замках. Людинi тут не пройти. (Маленька пауза). Чому затихла музика? Чому припинилися танцi? О л е н к а. Хто ж вони? Хто цi люди? Може, то мої брати? В о д я н и к. Хто мiг вiдчинити браму, коли ключi у мене?.. (Обмацує себе, але ключiв не знаходить). З'являються брати, коваль. О л е н к а (бiжить їм назустрiч). Братики!.. Рiднi!.. (Потрапляє в обiйми Крутивуса). К р у т и в у с. Жива! Жива! В е р н и г о р а. Сестрице! В е р н и д у б. Розшукали... Та дай же обiйняти тебе. (Цiлує). Ї м - i - н е - н а ї м с я. Дозвольте ж i менi дотовпитися до сестрицi! Здрастуй, Оленко, здрастуй, рiдненька! (Цiлується з нею). О л е н к а. Бiжу-й-не-набiжуся! (Цiлує його). П'ю-i-не-на-п'юся! (Кинулась до коваля й спинилася). А вас не знаю. В е р н и д у б. Коваль Максим - наш друг. О л е н к а. Здрастуйте, дядьку Максиме! К о в а л ь. Здрастуй, Оленко, здрастуй! О л е н к а. Це сон... Справдi, сон... Невже це ви передi мною? В с i. Як бачиш. Розшукали тебе. Така радiсть... О л е н к а. Не думала ж я i не гадала. А як же нашi мама, тато? Живi-здоров!? К о т и г о р о ш к о. Живi, здоровi. Ждуть нас там, не дiждуться. О л е н к а (до Котигорошка). А це... це хто? Чому його не знаю? Чий ти, хлопчику? К о т и г о р о ш к о. Якщо ти їм сестра, то будеш i менi сестрою. Я твiй молодший брат. О л е н к а (здивовано). Брат? (Позирає на Крутивуса, немовби перевiряє, чи правду ж говорить хлопчина). Це мiй брат? К р у т и в у с. Так, це наш брат. О л е н к а (кидається в обiйми). Братику! К о т и г о р о ш к о. Сестрице! Рiдна!.. О л е н к а. Як же тебе звати? К о т и г о р о ш к о. Котигорошком. В о д я н и к (з жахом i здивуванням). Ти? Ти Котигорошко? К о т и г о р о ш к о. Я Котигорошко. А ти, може, Водяник-смертоносець? В о д я н и к. Я... Водяник-смертоносець. К о т и г о р о ш к о. Просимо тебе по-доброму, по-хорошому вiдпустити на волю нашу сестру Оленку. О л е н к а. Вiдпусти мене додому!.. В о д я н и к. Ха-ха-ха! Вiдпустити Оленку? Ха-ха-ха! Вiдпущу... (Схопив несподiвано Оленку за руку, кинув її до служки). Вiдпущу... Коли всi загадки мої ти вiдгадаєш, коли все зробиш так, як я тобi звелю, тодi сестру твою Оленку, а мою царiвну водяну я вiдпущу на волю. Коли ж ти загадок моїх не вiдгадаєш, тодi тебе й братiв твоїх ще й коваля в придачу звелю скарати я на смерть. О л е н к а. Братику Котигорошку, не домовляйся з ним. Вiн i тебе, i всiх вас згубить. К о т и г о р о ш к о. Не бiйся, Оленко. Коли треба буде, ми зумiємо себе захистити. В с i. Зумiємо! - Правда твоя, брате. К о т и г о р о ш к о. Погодимось на це? В с i. Дивися, брате, тобi виднiше. - Погодимось. - Вiдступати нам не випадає. - Не боягузи ж ми. К о т и г о р о ш к о. Загадуй свої загадки. Для Водяника виносять крiсло. Сходяться всi служки, i вiйсько, i танцюристки. В о д я н и к. Що є на свiтi найпрудкiше, найсолодше i найм'якiше? В е р н й д у б. Найпрудкiше... Хiба що заєць? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво... Найпрудкiша - ластiвка. К р у т и в у с. Подумати треба. Ї м - i - н е - н а ї м с я (вискакує наперед). Подумать треба! О! Я вже знаю! Найпрудкiшим є на свiтi наш брат Бiжу-й-не-набiжуся! Той, схопившись з мiсця, починає бiгати. Водяник i всi його прибiчники регочуть. В о д я н и к. Спинiть його, спинiть! Коваль (бере Бiжу-й-не-набiжуся за руку). Сiдай! Ї м - i - н е - н а ї м с я. Я знаю... Я вже вiдгадав. А найсолодшим буде мед! А найм'якшим - подушки пуховi! Смiх. В о д я н и к (до Котигорошка). Що скажеш ти? К о т и г о р о ш к о. Найпрудкiша на свiтi думка, найсолодше - сон, а найм'якше - кулак, бо на чому б ти не лежав, а все кулак пiд голову мостиш. В о д я н и к. Правда. Ти бачиш оту гору? К о т и г о р о ш к о. Бачу. Водяник. Чи зможеш ти з гори тiєї пошить менi кожух? К о т и г о р о ш к о. Чом не пошити? Пошию, але тодi, коли ти менi з пiску ниток зсукаєш. Схвалення серед братiв. В о д я н и к. Язик у тебе гострий мов бритва. А розум меткий, наче блискавиця! (Глянув убiк). Подати менi отой горщик! Дають. Залатай оцю дiрку - i я звiльню з неволi Оленку. К о т и г о р о ш к о. Добре. Чом не залатати? Залатаю. Але спочатку виверни його навиворiт. В о д я н и к (зi злiстю надiває горщик на голову одному зi своїх служок). Це ще не все. Я хочу, щоб ти обiгнав мого меншого брата. О л е н к а. Ти говориш неправду. Вiн тобi не брат. Це найкращий у твоєму царствi бiгун. В о д я н и к. Я тебе не питаю. Мовчи! О л е н к а. Не буду я бiльше мовчати... К о т и г о р о ш к о. Якщо ти, Водянику, брата виставляєш, то брата поставимо й ми. В о д я н и к (б'є в долонi). З'являються слуги. Мого гiнця покликати сюди. Слуги виходять. Ще раз нагадую: коли змагання ти програєш, вам всiм буде негайна смерть - i смерть страшна. Чи згоден ти змагатися тепер? К о т и г о р о ш к о (до Бiжу-й-не-набiжуся). Ну, брате Бiжу-й-не-набiжуся, виручай! Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Попробую. З'являється гонець - високий, з довгими, як у чаплi, ногами. В о д я н и к (гiнцевi). Бiгтимеш до брами i назад. Коли не виграєш змагання, я батогами тебе засiчу! Гонець вклоняється. Г о н е ц ь. З ким маю я змагатись? Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Зi мною. (Бiгає навколо гiнця). Г о н е ц ь (змiряв його презирливим поглядом). Курча! В о д я н и к. Помчали! В е р н и г о р а. Помчали. Музика. В е р н и д у б. Як вiтер буряний. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво, хто буде переможцем? В о д я н и к. Ага, мiй гонець обганяє. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Обганяє його гонець. Що ж тепер буде? К р у т и в у с. Мовчи! Дивися й мовчи. О л е н к а. Вони порiвнялись знову. К о т и г о р о ш к о. До брами пiдбiгає першим Бiжу-й-не-набiжуся. К р у т и в у с. Мчать назад. Ї м - i - н е - н а ї м с я (кричить, розмахуючи руками). Давай... давай!.. Бiжу-й-не-набiжуся! Рiдненький братику, давай, да-а-ва-а-ай! В о д я н и к. Уб'ю! Батогами засiчу до смертi... Голову зiтну! (Погрожує кулаком). О л е н к а. Вiн доганяє брата. Вiн обганяє його. В о д я н и к. Ха-ха-ха! Гонець мiй зрозумiв, що не зносити йому голови, коли не виграє змагання! Ї м - i - н е - н а ї м с я. Наддай, братику, наддай! Отак... Молодчина!.. Ага, знай наших... Вiдстає Водяникiв гонець. В е р н и г о р а. I справдi, вiдстає. В е р н и д у б. Бiжу-й-не-набiжуся знову вирвався вперед! * П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, дуже цiкаво! В о д я н и к (люто кричить). Уб'ю! Засiчу батогами! Засiчу!.. О л е н к а (кидається вперед). Братику! Рiдний! Перемiг... Її схоплює служка. Першим вбiгає Бiжу-й-не-набiжуся, а за ним уже гонець. К о т и г о р о ш к о (тисне йому руку). Спасибi тобi, брате. В с i. Молодчина! - Добре бiгаєш, ой добре! - Виручив. - Виграли змагання. Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Так дякуєте, наче я хтозна-що зробив. В о д я н и к (ходить, нерву ється). Гонець стоїть, чекаючи вироку. Забрати його до льоху. Г о н е ц ь. Змилуйся, володарю! Пожалiй, не губи. Гiнця силомiць виводять вартовi. К о т и г о р о ш к о. Ну, все. Загадки вiдгадали, гiнця твого перемогли. Вiддавай нам сестру! В о д я н и к. Нi, це ще не все. Є в моїм царствi їдець. Є в моїм царствi питець. Коли ви їх переможете в змаганнi, вiддам тодi сестру Оленку. Коли ж програєте... Ї м - i - н е - н а ї м с я. О! Це рiч приємна. (Повеселiв одразу). Там, де їжа, там i я. А скажiть, наїдки будуть смачнi? П' ю - i -н е -н а п'ю с я. Цiкаво, напитки будуть добрячi? В о д я н и к (б'є в долонi). З'являються слуги. Покликати Того, хто бiльше за всiх їсть, i Того, хто бiльше за всiх п'є. Вносять стiл. Музика. Ї м - i - н е - н а ї м с я (одразу вмощується за стiл). Ви чули, брати, чули? От бач! I я вам у пригодi став. К о т и г о р о ш к о. Дивися ж, брате, виручай. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Ого, у цьому дiлi помiчникiв менi не треба. К о т и г о р о ш к о (до П'ю-i-не-нап'юся). Вiд вас обох залежить наша доля. П'ю - i - н е - н а п'ю с я. Цiкаво, що за питво, нам подадуть? Ї м - i - н е - н а ї м с я (до слуги). Ей ти, земляк!.. Чи як тут тебе величають... Iди сюди! Слуга пiдходить. Скажи на кухнi, щоб не барились та побiльше їжi виставляли. Голодний я. Ну, моторнiше повертайся, щоб одна нога тут була, друга там. П' ю - i - н е - н а п'ю с я. Про питво їм нагадай, i кварту хай поставлять менi найбiльшу. (Теж сiдає за стiл). К р у т и в у с. Ведуть! Дивiться, їх обох ведуть пiд руки. О л е н к а. їх завжди водять... К о т и г о р о ш к о. Мов тих панiв. Входять Той, що найбiльше п'є i Той, що найбiльше їсть. Перший говорить хриплим басом, а другий - тенорком. Обоє гладкi i з вигляду немовби соннi. П и т е ц ь. Володарю мiй, я жду твого наказу! (Вклоняється). Ї д е ц ь. Волода... гик! Воло... гик! Я жду... Гик! Наказу... Гик! В о д я н и к (невдоволено). Що це на тебе гикавка напала? Ти, мабуть, уже пообiдав? Ї д е ц ь. А так, мiй володарю... гик! Я вже... гик!.. пообiдав. В о д я н и к. Напийсь води. П и т е ц ь. Вода йому не допоможе. Я знаю, що робити треба. Ї д е ц ь. Вiн знає... гик! (Пiдставляє спину). Тiльки не дуже бий. П и т е ц ь. Велику гикавку треба виганяти великим кулаком. (Б'є). Ї д е ц ь (скрикує вiд кожного удару). Ой, ой! Уже... уже нема... Немає гикавки... Нема! П и т е ц ь. А може, ще разок? (Б'є). Ї д е ц ь. Та що ти мене гупаєш, наче спина моя-барабан? Та я тобi... (Замахується, щоб ударити, i скрикує). Ой! Иой! (Хапає ротом повiтря). Вiдбив менi... Ой! Легенi!.. Нiчим дихати. Не прощу! Я... Я зараз... В о д я н и к. Мовчать! П и т е ц ь. Мовчу. Ї д е ц ь. I я... Ой, мовчу! Обоє шанобливо вклоняються. В о д я н и к. Сiдайте за стiл, їжте, пийте, але попереджаю вас: коли змагання ви програєте, то вже анi пити, анi їсти бiльше вам не доведеться. П и т е ц ь. Що має нам вчинить тодi володар? Ї д е ц ь (радо). Ми сядем пiд арешт? В о д я н и к. Я голови звелю вам вiдрубати! П и т е ц ь (дивиться здивовано i лячно). Ого! То є найбiльша кара. ї д е ц ь (мацає рукою голову). Це ж не гарбуз, це голова моя. Вона менi потрiбна! Їх пiдводять до столу, де вже сидять Їм-i-не-наїмся та П'ю-i-не-нап'юся. Ї д е ц ь (подав руку). Той, що найбiльше їсть. З ким маю честь? ї м - i - н е - н а ї м с я. їм-i-не-наїмся. П и т е ц ь. Той, що найбiльше п'є. З ким маю честь змагатись? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. П'ю-i-не-нап'юся. В о д я н и к (до слуг). Подать їм їжу i питво. Попереджаю, щоб розмов стороннiх не було. Слуги приносять їжу, ставлять на столi, їдець простягає руку, але їм-i-не-наїмся схопив ту їжу собi. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Моє! їдець. Нi, це моєї Починають виривати один в одного з рук. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Пусти. Адже я гiсть. То май же совiсть. (Починає жадiбно їсти). Слуги приносять ще їжу. їдець тягнеться до неї, але Їм-i-не-наїмся знову хапає ту їжу в нього з рук. I це моє! Моє! Тобi хай принесуть за третiм разом! ї д е ц ь. Ви бачили? Та це ж грабiжництво! Та це ж розбiй! Ой лихо! Голова моя!.. Втрачаю час на сварцi! Пусти! Це вже моєї Моє! К о т и г о р о ш к о. Вiддай йому! Змагайся чесно! Ї м - i - н е - н а ї м с я. Ну, на вже й тобi. (Вiддав). їдець починає їсти. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Цiкаво, чому нам не подають нiчого? П и т е ц ь. Подадуть. Я знаю тут порядки. Двоє слуг вносять дiжку. Помiтно, яка вона важка, ставлять на стiл. П' ю - i - н е - н а п ю с я. Посудина пiдходяща. Цiкаво знати, що в нiй: чи сирiвець, чи квас? П и т е ц ь. Я знаю тут порядки. В дiжках оцих дають тiльки вино. (Хапає дiжку). Моя! П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Нехай буде й твоя. Двоє слуг вiдбивають чоп, тримають дiжку. Питець п'є через шланг. П и т е ц ь. Мiцне. Слуги приносять другу дiжку, вiдбивають чоп. П'ю-i-не-нап'юся легко бере її на руки, припадає до неї губами. Ну, як напiй? П' ю - i - н е - н а п' ю с я. Добрячий. їм-i-не-наїмся. Мало їжi, ще давай! Ї д е ц ь. Мало. Ще давай! Подають. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Моє! їдець. Нi, це моє! Виривають один в одного. Пусти. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Моє! (Забрав). їдець. Володарю мiй, ти бачиш, ти сам же бачиш! В о д я н и к. Нiчого я не хочу бачить. Ти мусиш виграти змагання. Принесли їжу знову. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Моє! I це моє! ї д е ц ь. Нi, це моє! Не тягни! Ой не тягни! Не випущу! (Кричить). Караул! Караул! Однiмає... К о т и г о р о ш к о. Вiддай йому, хай не кричить. Хай їсть. П и т е ц ь. А правда... Гик... Мiцне винце... Гик!.. I в голову вдаряє, гик!.. У голову... гик!.. В о д я н и к. Уже й на тебе гикавка напала? Припинити! Ї д е ц ь. Я знаю, що йому робити треба! (Вiдсовує їжу, пiдходить до Питця). П и т е ц ь (покiрно пiдставляє спину). Тiльки не дуже бий... гик!.. Ї д е ц ь починає бити. Ї д е ц ь. Отак, отак, як ти мене. П и т е ц ь. Терплю... гик!.. Терплю... Ну годi, годi... Вже нема, нема гикавки!.. Нема! Ї м - i - н е - н а ї м с я. Мало їжi, ще давай! Ї д е ц ь (взяв шмат ковбаси, пiднiс до рота i поклав на мiсце). Гик! Не можу бiльше їсти, а треба, бо голова... гик!.. Ой, що ж це воно знову... Гик! Слуги вносять велику рибу. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Ловись, рибка, мала й велика! Приносять вино. П и т е ц ь. Гикай, чорт з тобою! (Припадає до шланга). Вино... Це не вино, а мед... Справжнiй мед. Ї д е ц ь. Гик!.. гик!.. гик!.. (Обмацує голову). Гик!.. (Плаче). Ой голiвонька... гик!.. Моя бiдная!.. гик!.. Та я ж iще на свiтi... гик!.. В о д я н и к. Перестань плакати! Батогами засiчу! На смерть скараю! їж! Ї д е ц ь. Гик!.. Гик!.. П и т е ц ь. Плаче? Вiн уже плаче? А менi весело... весело... Пити вже не можу... Спiватиму. (Спiвав веселу пiсню). К о т и г о р о ш к о. Ми виграли i це змагання. Спасибi вам, брати! Всi дякують, потискують їм руки. Ї м - i - н е - н а ї м с я. Пiдхарчувався таки добре. П' ю - i - н е - н а п' ю с я. А я б iще випив би хоч барильце. В о д я н и к (люто). Забрати їх обох до льоху. На розправу! Тягнуть силомiць Питець спiває, а їдець гiрко плаче. К о т и г о р о ш к о. Додержуй слова, Водянику-смертоносцю. Звiльняй нашу сестру, бо будемо ми всi зараз додому вирушати. В о д я н и к. Нi, це ще не все. Всi. Як то не все? В е р н и г о р а. Доки це терпiти будемо? Пора кiнчать. В е р н и д у б. Адже загадкам цим кiнця нема. К о т и г о р о ш к о. Що хочеш ти iще? В о д я н и к. Ти дiстань черевички, щоб були золотом шитi, а срiблом пiдбитi i щоб вони якраз прийшлися на ногу Оленцi. К о в а л ь. Оце загадав нам задачу. К р у т и в у с. Черевички... Де ж ти дiстанеш їх? В е р н и д у б. Менi здається, не випустить вiн нас по-доброму. В е р н и г о р а. I я так думаю. О л е н к а. Вiн не хоче мене звiльняти. Не хоче! Б i ж у - й - н е - н а б i ж у с я. Що ж будемо робити? К о т и г о р о ш к о. Не журiться, брати! (Вiдходить убiк. Витягнув перстень, перекинув з лiвої руки па праву). Щоб зараз же були тут черевички i не простi, а золотом шитi, срiблом пiдбитi i щоб якраз прийшлися по нозi моїй сестрi Оленцi. К о в а л ь. Дивiться, дивiться! Опускаються до Оленчиних нiг черевички. О л е н к а (примiряє). Як на мене шитi. В о д я н и к. Дiстань тепер... К о т и г о р о ш к о. Остання загадка... В о д я н и к. Остання... Дiстань менi зорю ясную з неба, щоб свiтила вона в моїм пiдводнiм царствi день i нiч,-тодi вiддам тобi сестру Олену. В с i. Зорю? - Та як то можна? - Вiн смiється з нас. К о т и г о р о ш к о. Дiстану! (Перекинув перстень з руки на руку). Зоря, з'явись! Зоря з'являється. В о д я н и к. Нiхто не знав шляхiв до мого царства водяного. Ви першими прийшли, але не вийдете звiдцiль. Смерть тобi буде, смерть! Служка дає Водяниковi меч. К о т и г о р о ш к о. Нi, Водянику, менi на свiтi жити, тобi ж на днi морському гнити! В о д я н и к. Може, будеш миритися? К о т и г о р о ш к о. Нi, буду битись! О л е н к а. Ой братику, ой рiдненький! К о т и г о р о ш к о. Не бiйся, Оленко. Я пробував його силу, а тепер покажу свою! (Наступає). В о д я н и к. Уб'ю тебе, уб'ю! Гукнути мою стражу! З'являється с т р а ж а, починається бiй. Водяник вiдступає за кулiси. Брати перемагають стражу. З'являється знесилений Водяник. Котигорошко перемагає Водяника Б р а т и. Слава тобi! Слава Котигорошку! Слава!.. В е р н и д у б. Вирушаймо в дорогу. К о т и г о р о ш к о (до Крутивуса). Брате! Веди нас звiдси на горiшню землю, веди до сонця! Б р а т и (починають спiвати пiсню). Розвiялась в небi сизо-чорна хмара, На голови вражi впала смертна кара. На голови вражi впала смертна кара, Не страшнi тепер нам темнi злiї чари! Гей, радiйте, люди! Рабства вже немає, Над великим краєм сонце волi сяє! (Пiдходять до рампи, беруть на руки Котигорошка). Над морем сходить багряне променисте сонце. Завiса Травень. 1945 р. ===================================================================== Євген Шморгун. Оповiдання РОСЛИНА ДИВОВИЖНОЇ СИЛИ Iз глибини трьох тисячолiть докотилося до нас вiдлуння Троянської вiйни, повивши ореолом легендарностi iм'я незрiвнянної Єлени, через яку десять рокiв лилася кров троянцiв i ахеїв. Єлена була дочкою Зевса i Леди, перед її красою блiдла навiть краса олiмпiйських богинь. Усi правителi Грецiї домагалися її руки, але вона обрала собi в чоловiки хороброго Менелая. Та Єлену пiдступно викрав Парiс, син троянського царя. Це i призвело до вiйни, а потiм i до загибелi славного мiста, стiни якого, за переказом, зводили самi боги. Пiд час вiйни Єлена, як про те повiдала славнозвiсна Гомерова "Iлiада", сидiла в обложенiй Трої i ... ткала великий, подвiйний Плащ пурпуровий, на нiм бойовi гаптувала змагання Помiж троян конеборних i мiднохiтонних ахеїв, Що вiд Ареєвих рук перетерпiли стiльки за неї. Ну й, звичайно, гiрко плакала. I сльози її, впавши на землю, спалахували золотом i перетворювалися на квiти. Згодом на честь першої красунi стародавнього свiту цi квiти й дiстали назву "iнуля геленiум", де перше слово походить вiд грецької й означає "очищати". Виходить, "очищення Єлени". Правда, мiф про гарячi сльози Єлени вчених не влаштовує от вони й сперечаються. Однi пов'язують назву рослини не з iм'ям Єлени, а зi словом "гелiос", тобто "сонце". I, логiчно, мають рацiю. Бо форма суцвiття цiєї рослини i забарвлення квiтки справдi дуже нагадують наше золотосяйне свiтило. Iншi виводять назву вiд грецького слова "гелос" - тобто, "болото", "заливний луг", "заплава". I теж мають рацiю. Бо ослина любить рости по берегах рiчок i на вологих луках. Люди здавна запримiтили цю богатирського зросту рослину, Спробували лiкувати нею деякi хвороби - допомогло. От i врахували її до своїх зелених друзiв. Особливо гiдно оцiнили її лiкувальнi властивостi нашi предки слов'яни i назвали рослину дев'ятисилом. Вона, мовляв, може вилiкувати вiд дев'яти недугiв. Ось як мовиться про рослину в одному з давнiх травникiв: "Трава дев'ятисил, росте кущиками, висока, корiнь товстий... А росте трава в городах по низинах. Хто ж її зварить з хлiбом i часником, та полином i п'є по пiвложки натщесерце, усяку нечисть з середини вижене". У росiйськiй мовi й досi побутують назви "дев'ятисил" i "дев'яс