йому треби i заговори, дякуючи натхненно за те, що веде до звитяги. Тар'я! 49. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА Хай прийде до нас Тар'я потужний, герой наших страв покоштує, хай, звеличений нашим славослов'ям, сили свої незбагненнi, наче Див, розпросторить. Сила дивовижного бугая тут панує, вiн свiтлом ясним сяє для хiтi чоловiчої, його сила духа нашому князю перейде, арiйська сила всiх пересилить. Хай прийде Ар'я до українцiв з Дива, з Землi, з Дани, iз сонячного єства разом з Перунами, здалека, а також з точка жертовного Вогню. Його, котрий володiє мiцним достатком, Тар'ягна-героя, ми прославляємо, того, хто булавою Змiя перемiг, бо його хоробрiсть -- це дорога до щастя. На його подвигах нанизанi поколiння арiйцiв, вiн рухає язик, котрий шанобу спiває, володар багатьох благ наш поважний волхв, хай ще й Тар'ягна сюди покличе. Благословеннi твої красивi долонi, коли ти, Тар'я, вручаєш подарунок волхву, створена тобi молитва шаноблива, дякуючи натхненню, злетiла з вуст наших. Тар'я! 50. ПРО ТАР'ЯГНА I СОКОЛА Я є людина i свiтло разом, я -- натхненний спiвом кобзаря, я покорив Країну -- син Дарбога, перший князь Араяни -- земне втiлення Бога. Я дав землю арiйцям, дав дощ, щоб земля родила, рiки по руслах побiгли з моєї волi, поклонiння Ягнi через мене прийшло. П'яний вiд надлишку сили, я розбив дев'яносто дев'ять загорож Шамбари, а Дитинець зруйнував наостанку, коли допомагав Бiлобоговi побороти Чорнобога. * * * Ця птиця Сокiл летить попереду Перунiв, найперший Сокiл попереду соколiв, коли летить з Гори прекрасноликий, несучи гiлку з вишнi для людини. Ця птиця безстрашна ринулась в невiдоме, швидка, як думка, рiшуча i свята, миттю прилетiла вона з медвяною росою, у цьому Слава для птицi Сокiл. Стрiмкопадаючий зi стеблом у дзьобi, минаючи стрiлу варти, згубив перо, заправу для дивного чар-трунку принiс, забравши стебло з вищого Дива для Тар'ягна. Тар'я! 51. НА СЛАВЛЕННЯ КОНЯ Хай побачить нас Ягна, Прамати i Прабатько, а також Тар'ягн, Дружба i Перун, коли на священному требищi ми оголосимо достоїнства вбраного Коня. Ось волхви ведуть святково вбраного Коня в дар Боговi, спутаного, поряд Козел рябий гарно йде, мекаючи, це ж бо жертва для Тар'ягна i Велеса. Цього Козла призначено для всiх Богiв, разом з Конем найродовитiшим, як долю Велеса, цю бажану попередню жертву, разом з жеребцем, сам Творець пiдбадьорює для славного дiла. Призначеного Коня учнi тричi обводять навколо требища, а призначений для цього Козел iде першим, оповiщаючи Богiв, що достойна жертва пiдходить до жертовного стовпа. Волхв, виночерпiй i знахар вiдганяють злих духiв, пiчник запалює вогонь, а вiдун веди вiдає, всi вони покуштують жертовної їжi, доладу приготованої, по звичаю пiднесеної. Тi, хто вирубує стовп, тi, хто везуть стовп, тi, хто витiсують навершя для кiнського стовпа, тi, хто вбирають Коня в збрую, їх молитовнi пiснi хай задобрюють жертву i Бога. Кiнь, викоханий з лискучою спиною, увiйшов у Коло, волхвом складена пiсня його супроводжує, хор духовний йому спiває, ми зробили його добрим подарунком Богам. Та вуздечка кiнська i недоуздок, той ремiнь, що на головi, i ремiнний повiд, та трава, якою йому напхано рота, все це буде на жертовний вогонь Боговi. Те, що з'їла муха iз кiнського м'яса, що прилипло до жертовного стовпа чи до сокири, що прилипло до рук майстра, все це хай буде для Богiв. Хай майстер вiддiлить кишки вiд м'яса, м'ясо обмиють i запашними травами натруть, роздiлять його на особливi частини, зготують м'ясо на вугiллi Сваржича. Сiк м'ясний, який скапує у Вогонь, коли м'ясо смажиться на веретелi, хай не пристане вiн до землi, нi до трави, хай i це буде пожертва Ягнi. Тi, хто оглядають Коня, коли вiн готовий, тi, хто каже: "Гарно пахне, час знiмати!", хто чекає пригоститись м'ясом шляхетного Коня, хай спiвають дружно в супровiд дiйству. Та палочка, що для проби м'яса в казанi, тi миски для наливання юшки-вiдвару, димуючi покришки горщикiв, гак, макiтра -- всi вони Коню служать. Його вуздечка, путо, попона; що вiн пив, що їв, що нюхав, все це Боговi угодне. Хай не дуже закоптить його Вогонь, що смаженею пахне, хай не буде йому на шкоду блискучий казан, пожертвуваного, бажаного, оспiваного, приготовленого пiд гук "Шануймо!", цього коня хай прийме Бог. Той убор, який розстилають для Коня, верхнє покривало, золотi бляшки, уздечка, пута -- вся збруя -- все належить Богам. Якщо пiд час бiгу Кiнь сильно хропiв, коли його вдарено батогом, то так як ложкою з тоуком до Вогню, я замовляю цi образи молитвою. Сокира рубає тридцять чотири ребра цього найкращого Коня, втiлення Бога, притримуйте так його тiло, щоб не пошкодити, роздiлiть суглоби, називаючи їх один за другим уголос. Майстер дiлить Коня, двоє притримують -- такий порядок, всi частини тушi будуть приготовленi за звичаєм, стiльки ж кльоцок буде у вогонь кинуто. Хай тебе, Коню, не мучить вiдлiт життя, хай сокира не спричинить наруги твоєму тiлу, хай поспiшливий, недосвiдчений рiзник не промахнеться ножем, щоб не порiзати неправильно твої органи. Ти тут не вмираєш, не терпиш наруги, ти до Бога iдеш легким шляхом, двоє буланих коней, двоє в яблуках коней стали з тобою в однiй упряжцi, на яких Дарбог їздить вiд обрiю до обрiю. Хай ця жертва бойового Коня посприяє, щоб гарнi родились у наших табунах конi i корови, щоб хлопчики народжувались для могутнiх арiйських полкiв, а також достаток, хай Кiнь, в супроводi жертовного узливання, дасть нам владу. Тар'я! 52. ДО КОНЯ Коли ти народився i вперше заiржав, виринаючи з першоджерела, як з безоднi океану, твої ноги стали, як крила сокола, ти швидкий, як сайгак, достойний шани Кiнь. Його, дарованого Ягною, запрiг Триєдиний, Тар'ягн уперше сiв на нього верхи, свiтлий Дух тримав за поводи, iз Сонця зробили Коня Боги. Ти, Ягна, ти закон Всесвiту, Коню, ти, Тар'я, за таємною обiтницею, ти, наче п'янкий чар-трунок для вершника, тричi прив'язаний до сутi життя. Троє прив'язiв у тебе на Дивi, три у рiчках, три в океанi, а ще ти видаєшся схожим на Перуна, там, у вишинi, твоє мiсце народження. О скакун, це твої мiсця купання, це скарби копит переможця, ми побачили твою упряж, яка несе щастя, яка загнуздує подiї у закони. Думками ми упiзнали твою суть, це птиця, яка лiтає пiд Дивом, твоя вродлива сухорлява голова похропує, коли ти линеш шляхами небесними, де немає пилу. Тут я бачу вищий образ Коня, що напився води цiлющої зi слiду Корови, щасливi ми люди, що ти нам дався до рук, до способу i для пожертви. Бо за тобою колiсниця слiдом, за тобою муж, за тобою корови, за тобою гурти дiвчат, слiдом за тобою iдуть воїни, Боги тебе надiлили геройською силою. Кiнь iз золотими рогами, його роги залiзнi, вiн стрiмкий, як думка, Тар'ягн вiд нього вiдстав, самi Богове прийшли скуштувати жертовного, бо вiн достоїн їх. Дивнi конi грають силою, немає табунам нi кiнця нi краю, наче гуси, змикаються в косяки, коли iдуть на небеснi пасовища. Тiло твоє в польотi, о скакун, твоя думка лине швидше за вiтер, твої роги знаходяться скрiзь, рухаються, звиваються по лiсах i долах. На жертву присвячено скакуна з думкою, зверненою до Бога, Козла ведуть попереду, його супутника, а позаду їдуть мудрi спiвцi. Вiн вiдбув у найвищу хату, скакун пiшов до батька-матерi, хай вiн сьогоднi буде Боговi найприємнiший i попросить нам ласки у Ягни. Тар'я! 53. ПРО БОЙОВОГО КОНЯ КНЯЗЯ КИЯНА I ранiше дари приносили Диво i Земля, тi, що Киян одержав, щоб арiйцям дати, вони подарували воїну владу над горами i долами, а також булаву, у якiй влада i сила. Скакового коня подарували, того, що завжди перший, що жар їсть,полум'я п'є-буланого, який стрiмкий i хижий,наче коршун, достойного Коня дали для шляхетного князя Кия! Такому коневi радий кожен козак, швидко бiжить,наче вiтер по схилу, ногами жадiбно рве дорогу, обганяючи колiсницi i птахiв. Коня,який боях вiдбивав повантажену здобич, який служив воїну, щоб вiдбити корiв, Коня, ознаки Божистостi якого очевиднi, вiн, як диск Сонця, в коронi сяє! Прагнучи бiгти першим, вiн рветься несамовито, аби бути попереду, отримує в нагороду вiнок iз живих квiтiв, гаряче дихає, форкає пiною. Цей скакун, що виграє завжди, слухняний тiлом також у бою, завжди виривається вперед iз шереги, розпластавшись в польотi, пилюгу здiймає аж по брови. Наче грому небесного грiзного, бояться вороги нападу цього Коня, як на нього нападуть навiть тисячi, вiн у могутньому поривi невтримний. Люди славлять його швидкiсть i перевагу, вiн своєю силою протягнувся через шiсть народiв, наче Сонце просвiчується через воду, мед Слави п'є Кiнь-Сонце. Тар'я! 54. ДО ТОУКУ Солодка хвиля з надр Дунаю, перемiшана з суттю живильною, стала амрiтою, це є таємна суть Тоуку, який смачний Богам i є суттю безсмертя. Ми оголошуємо назву цеї речовини -- Тоук, на цьому святi ми йому поклоняємось, хай волхви принишкнуть, коли мовиться ця назва, чотирирогий, червоний бик його вивергнув з себе. Четверо рогiв, троє нiг у нього, двi голови, сiм рук у нього, голосно реве бугай, прив'язаний трьома петлями, великий Бог увiйшов у безсмертних. Боги вiднайшли у коровi Тоук, трояко подiлений i схований Папою, Тар'я є джерелом одного, Свiтло є джерелом другого, третя суть Тоуку -- це їхня сукупна дiя. Струменi Тоуку течуть iз серця Водана, оточенi сотнями загорож, щоб не пiдгледiв Чорт, подивимось уважно в цей прозорий Тоук i посерединi зауважимо золотий прутень. Так думки зливаються у потiк слiв, очищенi добрими, сердечними помислами, так i прозорий Тоук збiгає на вогонь, стрибає, наче сарна, яка втiкає вiд стрiли. Наче водоворот у руслi рiки, завихрюється Вогонь i народжується вiтер, потiк Тоуку, як рудий жеребець, що ламає огорожi, набрякаючи силою. Хвилi Тоуку кидаються на Сваржича, наче жiнка, запалена коханням, в обiйми чоловiка, струменi Тоуку пестять сухi дубовi дрова, всезнаючий Тар'ягн насолоджується Тоуком. Струменi Тоуку, що ллються у Вогонь, схожi на жiнок, якi хорошаться до весiлля, там, де готують хмiльнi напої i страви смачнi, де очищають Тоук для священного Вогнища. Тож спiваймо шану i хвалу задля того, щоб численнi були стада корiв, нашi пожертви в угоду Ягнi струменi Тоуку запаленi супроводжують. На тебе, Тоук, як на основу, зiперте життя, ти -- серце в океанi, сила в життi, хай досягнемо ми тої солодкої митi, що принесла зародок на поверхню води. Тар'я! 55. ДО СВАРЖИЧА Вшануй вiстю, Сваржичу, Добро, Рода i Ладу з Ладом, уваж рiд наш, що йде вiд Тар'ягна, ми за звичаєм окропили солому тоуком. Адже ждуть Боги Слави вiд нас, привези їх усiх тридцяти трьох на рудих конях, бо ми їх хвалимо, ми могутнi, бо дотримуємось звичаю. О покроплений тоуком, єство Вогню, почуй нашi священнi пiснi, якими сини Тар'ягна-змiєборця кличуть тебе на допомогу. Тебе, чия Слава найяскравiша, прикликають свiтлочолi арiйцi, тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного, щоб ти повiз нашу жертву Ягнi. Тебе, як волхва, що творить требу узвичаєну, постановлено перевiзником, бо ти найкраще сподоблюєшся достатком, Сваржичу, сине великого Сварга. Ти оживаєш у чар-трунку хмiльному, коли його бризкають на Вогонь, тебе, високе свiтло, о Ягно, ми шануємо, викрешуючи Сваржича. Тар'я! 56. ДО СВАРЖИЧА Для Вогню у всiх проявах, для Сварга, ми складаєм очищенi прозорi, як тоук, слова, волхви подумки уявляють його присутнiсть, священики українськi створюють образ його досконалостi. Вiн освiтив, як народжувався, обидва свiти, цей син був достойний надiй обох батькiв, Вогонь -- носiй пожертв, вiчноюний, добрий гiсть для весi -- ясний i блискучий. Розлитий у свiтi Божистий розум народив Вогонь внутрiшнiм зусиллям, до великої Ягни я звертаюся, сподiваючись на доброзичливiсть i благословення. Прагнучи оволодiти хатнiм Божеством, ми вибираємо йому нагороду щедру, дар Бога, який володiє силою духа, Вогонь, що палахкотить дивним полум'ям. Щоб заслужити його прихильнiсть, люди запалили його в печi помiж каменiв, протягнули жертовну ложку, полили тоуком родове Вогнище. О Боже, з чистим полум'ям, навколо тебе в час утчi сидять господарi, о Ватро, тi, хто розiслав солому золоту, просять твоєї милостi i вiдданостi. Сварго заповнив обидва свiти, а Вогонь, коли народжується, можна тримати мiж двох долонь, цього спiвака водять навколо Сваржича, щоб висвятити у волхви. Поклонiмося Вогню, який пересилає жертву Богам, шануймо Сваржича за усталеними звичаями, колiсничий високого закону, який крутиться в рiзнi боки, Вогонь був поставлений попереду Богiв. Для юного Сваржича, який здiйснює круговорот, святий волхв очистив молитвою три полiна, одне полiно вiд нас, одне вiд Землi, а одне вiд Дива, щоб наблизитись до спорiдненого свiту. Мудрий господар вiд людей принiс пожертви, слова його гострi, як сокира, швидко дiючи, пiднiмаються вгору i спускаються вниз, Ягна вклала зародок у все сутнє. Народившись в рiзних утробах, вiн оживає, стає як бик або як рикаючий лев, Сварго широкий високий i безсмертний, той, хто роздає блага i скарби шанувальникам. Сварго так колись пiдняв небозвiд, утворив спину дива на радiсть людям, як i ранiше родить поживу для живих створiнь, кружляє, безсонний, звичним шляхом. Пiдтримує закон, дає натхнення, Вогню захопив Тар'я для нас на Дивi, шлях Вогню яскравий, вiн золотоволосий, вiн пломенiючий, хай дасть нам удачу. До чистого, як Сонце, Вогнища, прапора дивного, схожого на Вранiшню Зорю, до Сонця - господаря Дива, що сiє щедроти, ми звертаємось урочисто i радiсно. До осяяного волхва щедрого, до домашнього Бога - Варти - Сваржича, до яскравого i красивого, як щастя, до домашнього Вогню, дарованого Тар'ягном, звертаємось. Тар'я! 57. ДО СВАРЖИЧА Пробуджений Вогонь лине назустрiч Зорi, натхненням нагороджує весь i волхвiв, захоплює подих шанувальникам, що ранок зустрiчають, вiзничий пожертв розчиняє ворота Мороку. Сварго дуже вирiс, дякуючи заговорам, пiсням похвальним, доречним до дiйства, любимо всеохоплююче проявлення закону, Сваржич спалахнув назустрiч Диву. Його було пущено серед українських племен як зародка вод, як корону Сонця, бажаний, достойний пожертв, вишнiй, вiн став натхненною вершиною нашої молитви. Короною стає Вогонь, як його запалюють, короною для волхва, короною для Перуна, короною для виночерпiя i для Домовика, окрасою для рiк, долин i гiр. Сваржич спостерiгає за польотом птиць, тягнеться юний до руху Сонця, Вогонь уважний до семичасного пупа життя, вiн пiднiмає язики, слiдкуючи за весiллям Богiв. Сваржич може бути вогненною стрiлою, це Бог, який знає всi межi, стереже засiки з їжею, з тоуком, загорожi з товаром, за достатнiм достатком нашим пильнує. Сваржич виходить на лоно, залите тоуком, жир для нього -- якнайкращий напiй -- сяючий, прозорий, рожевий, чистий, вiн знову й знову оновлюється. Ледве народившись, зростає завдяки сухим стеблам, мiцнiє, коли стебла политi тоуком, наче води ринучi вниз захоплюють дух, так дух захоплює Вогонь, який рветься вгору. Ось прославлений юний Вогонь спалахнув у дровах, на вершинi Дива, на пупi Землi, як корона -- Ватра, як подарунок Ягни, як вiсник вiд неї до нас на точок. Завдяки дровам полум'я пiдняло Диво, розширився простiр завдяки джерелу свiтла, коли доглядач Вогню розпалив його в iм'я Бога, вiдблиски замиготiли на лицях шанувальникiв. Доведи, Сваржичу, до мети, -- пошли корову, як винагороду за шану, хай народжуються в Роду сини плоть вiд плотi, о Ватро, хай буде твоє благословення. Тар'я! 58. ДО СВАРЖИЧА Ватро, зроби своє полум'я, наче петлю, вирушай, мов несамовитий князь з дружиною, кинувшись вперед, як хижий аркан, пробий ворога розпеченою стрiлою. Твої гарячi вихори швидкi, нагло хапай ними, могутньо палаючи, iскри свої, Сварго, розсипай на всi боки, вогнi, як птахи, головешки, як золото. Рвучкий, бурхай полум'ям проти ворогiв, захисти народ, не потерпи хули, хто вдалинi говорить про нас зле, хто зблизька, хай не завадить твоїм хижим стрибкам. Пiднiмись, Вогонь, витягнись насупротив, спопели ворогiв списами полум'я, тих, хто горе замислив пiдступно, як Тать, спали до тла, наче сухий кущ. Наблизимось до полум'яних коней Вогню, пашать гранню червоною полiна, вiн захищає й очищує того й iншого, хто лицем чує ласку чистого Вогню. Дякуючи Сваржичу, ми i слова вогненнi знаємо, натхнення для пiсень з Ватри берем, хай зверне увагу Ягна на нашi речення, як ми славимо її сина -- домашнє Вогнище. У нашiй печi нiколи не затухає, невтомно палає, тлiє, жеврiє, горить, стiни печi захищають Вогонь звiдусiль, пiд -- для нього лоно, точок священний. Твої служителi, Ватро, все бачать, ти рятуєш наш дiм вiд злого, Вогонь очищає благочестивих, вiдлякує наслання i тьму. Ти нас, Ягно, ведеш i пiдтримуєш, пiд твоєю зверхнiстю i ми пануємо, наша хвала -- то твоя iстина, твори за звичаєм i справедливiстю. Випроставшись, вiджени злих духiв, пронизуюча, прояви, Ягно, Божисту силу, хай вистрелять луки твого полум'я, розбий ворогiв на черепки. Той пiзнає твою милiсть, молоде полум'я, хто молитву виконує узвичаєну, свiти йому,вiдкривши ворота щасливих днiв, багатство,пишноту i пошанування. Хай буде Ягна багата гарними дарами, тим,хто постiйно шанує її молитвами, служить їй у хатi-свiтлицi, для Богошанувальникiв i блага Божистi. Оспiваймо Ягни милiсть,щоб нас почула, хай наша пiсня буде їй люба, як люба чоловiку жiнка. Дарбог їде до Ягни на прекрасному повозi, Сварго, син Ягни, завжди в нашому домi. Хай вiн сам собi у нас розгорається, освiтлюючи i зiгрiваючи хату вночi, щасливi духом, ми пiклуємось про нього краще, нiж iншi недбайливцi. Ми шануємо животворну Ягну, кладучи дрова, щоб жив Сваржич, хай спалить святий Вогонь злих ворогiв, обман, хулу, ганьбу, о великий Сварго! Тар'я! 59. ДО ЧЕРВОНОГО ВОГНЮ Цi молитви ми шлемо Вогню червоному, володарю мужiв iз заплетеною косою, щоб були щасливi двоногi i четвероногi, щоб у нашому селищi нiхто не хворiв. Очисть нас i помилуй, Вогонь червоний, сотвори нам радiсть, шануємо тебе, ти щастя i благо, тебе нам дав Тар'ягн, просвiтли нас i мудрими зроби. Дякуючи тобi, нашу жертву чують Боги, щедроти твої, то наших чоловiкiв снага, тiльки з благодiйними намiрами приходь до нас, не нароби шкоди, ми шануємо тебе. Заговорює тебе, буйна червона Ватро, солодкозвучний спiв поважного волхва, хай омине нас твiй гнiв Божий, тiльки помилування ми просимо. Рудий кабан небесний iз заплетеною косою, ти той, хто все ламає супроти себе, тримаю в руках вiдворотний цiлющий засiб проти Вогню, щоб вiд його стихiї врятувати оселi. Спiв волхва, солодший за солодке, лунає для батька Перунiв, червоного Ра, даруй нам, Боже безсмертний, варену їжу, змилуйся над нами, дiтьми i онуками нашими. Нi старшого серед нас, анi молодшого, нi веселого, анi смутного, нi батька, нi матерi наших дочасно не бери, не заподiй їхнiм тiлам опiкiв. Нi дiтям нашим, нi довжинi вiку нашого, нi нашим коровам, нi коням не зашкодь, не вбий, Ватро, у несамовитiй лютi наших мужiв, з жертвами пошани ми завжди перед тобою. Я назвав тобi нашу шану i прохання, помилуй, нас, батьку громiв-блискавок, адже благословенна милiсть твоя поблажлива, ось ми перед тобою просимо помочi. Вiдкинь ту зброю, що вбиває корiв i людей, ти володар над мужами, хай буде воля твоя шляхетна, помилуй i заступи, Боже, дай нам для мiцi подвiйний панцер. Бажаючи твоєї пiдтримки, ми склали пошанiвок, хай нас почує Ягна i червоний Вогонь з Перунами, хай нас щедро обдарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво. Тар'я! 60. ДО ДIЙСТВА ВРАНIШНЬОГО РОЗВЕДЕННЯ ВОГНЮ Те сяяння, що вийшло iз джерела бiлого Вогню, увiйшло в лоно матерi батькiвською силою, заспiвало на сiм голосiв, самиця i самець злучаються в могутньому поривi, вони своїми тiлами охоплюють сутнє життя. У того гарячого бугая, який iснує в просторi, є дiйнi корови, i кобили, i ягницi, яких вiн обходжує, навколо Вогню, який горить на священному точку, ходить тiльна священна корова. Податливi самицi вогненному бику, вiн на них справно стрибає, удатливий мужчина смакує скарби солодкого злягання, де Вогонь пройшов, там вугiлля чорнiє, але вiн захоплює новi простори, бо багатоликий. Могуть пiдсилює вiчноюного Сварга, рiки везуть його норовливого на собi, яскраво блискають стегна i округлостi на ложi двох свiтiв, коли чоловiк зайшов до коханої жiнки. Боги знають, що цей бугай породистий, вони радiють, коли жовтогаряче проникає в червоне, небесне сяйво краси зародження Вогню, до цього почту належить i хмiль чар-трунку. Муж знає свою справу, коли живця у лоно вправляє, могутнє радiння великих батькiв здiйснюється в той час, як бугай в кiнцi ночi вдовольнився коровою -- могутнiй можновладець. Разом з п'ятьма волхвами сiм знахарiв бережуть таємницю, як знак вiщої птицi, зверненi нiздрями на схiд, радiють бугаї, бо ж Боги рухаються за Божистими законами. Двох первiсних Божистих святих я залишаю бiля себе, семеро потокiв п'янить життєвою силою, славлячи закон, закон i проголошуємо, бо ж ми охоронцi заповiту i звичаю. Багато самиць перебуває в охотi, яскравому самцю легко вони пiдлягають, о Божистий святий дивного кохання, привези сюди Богiв iз обох свiтiв. Вранiшня Зоря, що дає нам сили наснаги, о багатство, прекрасним блиском засяй, а ти, Ватро, силою величi земної прости грiх, здiйснений заради удачi. Доведи до мети, Ягно животворна, випиймо чар-трунку для умиротворення, хай народяться в нас дiти плоть вiд плотi, хай очистить нас Вогонь i благословить. Тар'я! 61. НА ПОБОРЮВАННЯ ХВОРОБИ Лада i Ладо, двоє мудрих Богiв Роду, наче бугай i корова, обдаруйте доброзичливiстю, господар, добрий син добрих батькiв, дарує цю утчу на Славу Ягнi. Шануємо вас заради цеї милостi, двоє добрих Богiв, якi йдуть по слiду Оленя, надихнiть нашi душi на здобуття здоров'я, ви подорожуєте, щоб нашi бажання сповнялися. Коли ваш оплодотворяючий символ виявився стiйким серед хаосу живих i мертвих потокiв, так i тут ми допомоги просимо i захисту, хай ваша життєдайна сила врятує господаря. Щоб не смоктали його недуги i злиднi, щоб не спалили його в десять радiв покладенi дрова, коли жертовний Вогонь гризе живу Землю, очищаючи її вiд нечистот i скверни. Хай не проковтнуть його материнськi рiки, як вороги не втопили зв'язаного святого, коли Триєдиний рубав Змiєвi голову, меч його був всепобiдним над антижиттям. Тар'я! 61. ДО БОГА ПЕРЕД СВЯТКОВИМ ОБIДОМ Медом iз смаженими зернятами, кашею, хлiбом, пiснями i пошануванням насолоджуйся, Ягно, рано-вранцi. Почесним коржем смачним порозкошуй, Ягно, одобри його, для тебе нашi узливання. Їж нашого хлiба, насолоджуйся пiснями Слави, наче той, хто насолоджується молодою жiнкою. Корж, Боже, знаменитий здавна, зроби його смачним, щоб доцiльним був до iнших страв. За третьою чаркою, о благословенний, поласуй смаженими зернятами, i тобi майстерний стрiлець Тар'я -- шана. Для тебе, супроводжуваного Велесом, ми кашу приготували, в супроводi Перуна їж наш хлiб. Тож швиденько пiднесемо Боговi корж, смаженi зерна i чар-трунок, хай змiцнiє вiн нашими побажаннями i нам удачу пошле. Тар'я! 63. ТРОЇСТИЙ ЗАКОН Нi знахарi, нi вiдуни не порушують тих перших мiцних Божих заповiтiв, нi двi половини Всесвiту не заперечують цих знань, нi гори, що стримлять в Диво непорушне. Шiсть рiк несе непорушна твердь, за вищим законом дояться цi корови, три сутностi знаходяться в просторi, одна захована вiд очей, а двi на виду, Трьохсутнiй має три животи, i в кожному животi живе насiння, трьохликий -- правитель Тар'ягн -- це бугай, який заплiднює нескiнченну череду корiв. Раптово прокинувся провiдник родових вод, коли ми називали на iм'я Богiв, також трьох матерiв має володар, троє водяних русалок -- його жiнки. Три рази на капищi требу творять три волхви, три рази в день свiтлу пiдносять дари, трояко багатства i блага до нас приходять, о Богине Бережа, влаштуй достаток. Три рази в день свiтло кличе нас, двоє князiв: батько i мати -- ласкаворукi, свiтовi води, двi половини Всесвiту, просять Сонце-дар пробудити скарби. Натроє подiленi вищi важкодоступнi простори, князюють там троє володарiв, вiдданi вiчному закону дiї, їх не можна обдурить, бо вони -- Закон, Тар'я! XVI. РАДУНИЦI 1. РIЗДВО Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це коло сузiр'їв: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба. У Дани i Водана не було дiтей, бо їм було провiщення: якщо не матимуть дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'їла те яблуко, то народила б сина, котрий би був наслiдком iснуючої в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на рiк прилiтала Жар-птиця, з'їдала те яблуко i пiрнала в море. Аж урочої години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав Данi. Вона його з'їла i стала вагiтною. Тим Змiєм був сам Водан. Як таке трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк. Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи, народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд їй дивився i просив узяти з собою. Як залишився Триєдиний сам на бiлому свiтi, то був слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божистої роси упала в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю. Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана. Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по щелепах i розбив їх. Як замахнувся Тар'ягн своєю булавою, як ударив Змiя по головi, провалив голову, i з неї води потекли потоками. Цi води обмили лице Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя. Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий напiй -- амрiту -- Тар'я набрався сили. Так причина стала наслiдком. Постав триєдиний закон: Батько--Мати--Дитина. Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риби. Звичай Двадцять третього грудня сiм'я рано лягає спати. До цього дня господар наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiтає двiр. Господиня наводить лад у хатi: миє столи, лавки, дверi, посуд, мiняє фiранки на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я миється i вбирається в чисту бiлизну. Застеляється чиста постiль. На Святу вечерю 24 грудня готується дванадцять пiсних страв. Протягом дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не їсть, окрiм дiтей до 7-ми рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями, картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та маком. Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також утримання вiд їжi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожної дорослої людини i є не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi їй дав Бог, так само може бути рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звичаєм носити воду i готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-ї години 24 грудня, щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб святковий стiл був споруджений до появи на небi першої зiрки. А якщо небо захмарене, то орiєнтовно по годиннику з настанням вечора починається Свята вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиняється хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi дверi i кватирка. Господар читає з книги "Бережа" речення No 37. Тодi виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'ї є, бере ялинку i пучок колоскiв, стає в сiнях i проголошує: -- Рiздво прийшло. Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до вхiдних дверей, вклоняються i говорять: -- Бог благослови. Господар i мала дитина говорять: Святки прийшли. Їм вiдповiдають: -- Бог благослови. Батько з дитиною знову говорять: Рiздво прийшло. Сiм'я вiдповiдає: -- Бог благослови. Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлює ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце. Долiвка в свiтлицi притрушується соломою чи сiном, а також пахучими травами: м'ятою, чебрецем, любистком, шавлiєю. Пiсля того як Деревце прикрашене, господар разом з усiєю сiм'єю стають перед ним i господар, а чи господиня, говорить: -- Боже, наситив єси, напоїв, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй. Всi тричi кланяються. Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi у Великоднi свята) запалюється вогонь. В той час як вогонь розгорається господар читає речення No 4. Господиня наливає в миску води i тримає в двох руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кидає у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось iз сiм'ї читає речення No28. По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву три колоски, вмочає колоски у воду i кропить кожного члена сiм'ї i себе, а також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи: Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе. Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накриває стола ще одною скатертиною. В цей час вона приказує: -- Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить Виставляє на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом). Протягом дня всi дорослi нiчого не їдять, лише п'ють чисту воду. Тодi господар робить у паляницi дiрку, вставляє туди свiчку iз бджолиного воску i запалює вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказує: -- Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку. Тодi господар стає бiля порога, а господиня бiля печi (стають у протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi, качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином, причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi є на цей час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко - то воно вноситься в хату. Тодi господар бере зi столу нiж i цюкає ним тричi об порiг. Починає смеркатися. Готуючи стола до Святої вечерi, посилають малу дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря. Нарештi господар провiщає, коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показує 6 годин вечора. Божа Зоря засяяла! Господиня бере невелику мисочку, накладає у неї трошки кутi, наливає в кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи: Iде кутя до покутя, дай Боже. Вся сiм'я стає перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'ї читає: Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр. Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр. Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр. Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр. Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр. Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр. Що в третє вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр. Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр. А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр. Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр. А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр. Святеє Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже. Пiсля читання господиня каже: -- Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi душi нашого Роду, iдiть з нами кутю їсти, дай Боже. Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з правої руки вiд нього -- баба, з правої руки вiд неї батько, з правої вiд батька -- мати i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'ї читає. Росте деревце тонке, високе, дай Боже. Тонке, високе, у лист широке, дай Боже. У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже. В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже. А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже. Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже. У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже. Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже. Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже. Хай тебе зловлю своєму пану, дай Боже. Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже. На Святвечорi в мойого пана, дай Боже. З тобою будуть страву варити, дай Боже. А мною будуть стiжки вершити, дай Боже. Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до рота, з'ївши трохи, пiдкидає решту догори i каже: -- Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi. Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до 16-ти рокiв солодку воду. За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про погоду. Вечеря тягнеться довго -- 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже наближається до кiнця, хтось iз дiтей читає. Пане господар, пишний та ясний, дай Боже. А господиня, як Сонце сiя, дай Боже. А в них в свiтлоньцi стоїть ялинка, дай Боже. Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже. На тiй ялинцi Трiйця палає, дай Боже. Три iскри впало, три моря стало, дай Боже. В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже. В другому морi в одiж убрався, дай Боже. В третьому морi князем зробився, дай Боже. Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже. Шану мислим тя, вдячнiсть спiваєм, дай Боже. Перша порада -- висока хата, дай Боже. Друга порада -- мiцна комора, дай Боже. Третя порада -- широка обора, дай Боже. Ой у хаточку -- щастя-здоров'я, дай Боже. А у комору -- жито-пшеницю, дай Боже. А у обору -- конi, корови, дай Боже. Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько дарує матерi, мати дарує батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить. Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв. На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i бабу чи божатих батькiв. Мати кладе їм у вузлик потроху рiздвяних страв. Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають: -- Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i мама просять на святу вечерю, й ми просимо. З Святим Рiздвом вiтаєм, здоров'я всiм бажаєм, господарю -- воли, господинi -- квочки, хлопцям i дiвчатам гульню, дiтям малим забаву, Боговi вiншування. Дiд а чи баба вiдповiдають: -- Тобi (вам) i батькам твоїм цього ж бажаємо. Дякуємо за вiншування, рости здоровий та веселий на потiху батькам. Пiсля взаємного привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики, яблука, горiхи, грошi. Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна, молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3. Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9. Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять також напої. На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином: -- Будьте здоровi з святою Кутею! Будьте здоровi й ви! Або: -- Дарбог народився! Воiстину народився! Або: -- Тар'я! -- Тар'я! З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо є чим їхати, то в гостi їдуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиняє ворота, баба вiтає гостей ще на сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся. Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують їх у руку, а дорослi чоломкаються, тобто цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд ньо