є, голоднi, босi! Скинь взуття на нашi п'яти, Бо ж зима ось вже на носi. - Ха-ха-ха! Браво! Терешко, браво! Орден, орден Терешковi! Лауреат! Рiшили видавати журнал "Барабан". Усi бригадою пiшли писати вiршi. Появилися футуристи, символiсти, iдеалiсти, реалiсти. Один з iдеалiстiв, що величав себе Блохою, ушкварив поему на самого командира: А в нашого командира завелася Зося, Бо для всiх вона ласкава - хто лиш не попросить, - починалась та поема. - Е-е, Блоха! - перечив редактор "Барабана" Левко-Глевко. - За таке тобi командир порахує ребра. - Та чого ж? - дивувався Блоха. - А того ж! Коли б так хто чiпнув твою Оришку? - I чiпають! I ще як чiпають!.. - А що то значить те твоє "всiх"? - Там написано... всiх... Ясно! - То ти нашого командира до всiх рiвняєш? Чи знаєш ти, що за ним хоч би й княжна тьмутараканська побiжить. А ти... Зося! - Я це знаю, я це дуже добре знаю, Левку-Глевку, одначе я не те хотiв сказати. Ти мене не так зрозумiв... Я просто... Ось хотiлось... Для настрою... Посмiятись... Ти ж, як редактор "Барабана"... I поема моя добра, i ти мусиш її вмiстити. Хоч - перед цiлим фронтом прочитаю? - Сказився! - Прочитаю! Перед фронтом! Виникла дискусiя, спочатку так собi, але вона набирала й набирала сили, до неї долучились iншi, а там ще iншi, i нарештi створилося двi партiї - за Блоху i проти Блохи. Сипалися докази, контрдокази, аж поки температура пiднялася настiльки, що один одного назвав щось як дурнем, а там уже залишався один крок до завушника, i, коли б їх не розвели, хтозна, як би далеко вони зайшли у своєму шляхетному гнiвi. Але й така справа опинилась у товариському судi бригади, причому Терешко, що був, розумiється, головним лавником того суду, ще раз мав нагоду висловити свої рiзнi з цього приводу сентенцiї. Вiн почав доказувати, що це вже не така нацiональна прикмета, що ми потрапимо з дурницi зробити цiле дiло. - Самi нерви, - казав Терешко, - така тобi нервова бомба - бух-тарах, огонь, дим, i вже вороги до сьомого колiна, хай там б'ють громи чи валиться земля. I, щоб не бути голослiвним, Терешко нi з сього нi з того полiз в iсторiю, довго там копався, а покопавшись, почав виносити на денне свiтло "дiла давно минулих днiв", як казав один поет, та розтрясати їх перед своїми слухачами, нiби залежане сiно: рiзних таких гетьманiв та отаманiв, лiвобережних, правобережних, не забув i "през незгоду ми пропали, самi себе звоювали", що нiби сказав сам гетьман Мазепа. А потiм зробив гiгантський стрибок, перейшов на сучаснiсть i тут розлився, мов Днiпро у повiнь. Дiсталось i революцiї, i рiзним сумної слави божкам, i чисельним кабiнетам, i їх прем'єрам, i знов правобережним та лiвобережним, чи пак захiдним i схiдним, а коли розправився з революцiєю, перейшов ще ближче, просто ось сюди до лiсу... I, дарма що вiн обiцяв не називати iмен, щоб не загострювати й так гострих вiдносин, тут же почав сипати ними, мов з автомата, - всi двадцять п'ять за однiєю серiєю, мовби на вiтер. Хоча всi, казав Терешко, одним хором, одним тоном вимагають "єдности" (розумiється, в лапках!), але тут же... I вiн враз зробив карколомну iнклiнацiю вбiк чи не найвпливовiших, можна сказати, головних пiдвалин полiтичної фiлософiї нашого часу, якi цiлком одверто висувають тези i їх доказують. Тут Терешко почав своїми словами переказувати тi тези, з яких намацально виходило, що "єднiсть" (розумiється, в лапках!) є чеснотою лише малих, слабких, хворих i нерозумних. I нулiв. Здоровi, сильнi, мужнi одиницi нiякої такої "єдности" не потребують. Навпаки. Вони потребують вiдокремлення. Диференцiяцiї, говорячи науково. I наше лихо не в тому, що ми не маємо єдности, а в тому, що ми мало диференцiйованi, що у нас нема одиниць, а коли вони є - за ними не йдуть, а коли й iдуть, то дуже недалеко, бо з'являється одразу забагато одиниць, i всi вони диференцiйованi. I воно не було б так сумно, казав далi всезнаючий Терешко, коли б при цiй математицi не забувалося також про iнтеграцiю чи iнтегральнiсть, що, либонь... Далi вiн пiшов у вищу математику, чого вiд нього абсолютно нiхто не сподiвався, доказуючи збентеженим слухачам, що iнтеграцiю українська полiтична математика виключає зовсiм, як совєти виключали зi списку святих революцiї. Терешко розiйшовся i був невблаганний. Розправившись безжалiсно "iз своїми", вiн не вдовольнився цими вузькими межами, а самочинно переступив залiзнi, священнi кордони сусiднiх, братнiх народiв. Чого, наприклад, питав вiн здивованих бригадирцiв, хоче вiд нас Москва? - Хлiба! - несмiливо викрикнув хтось iз слухачiв. - Або Варшава? - iгноруючи "цвiшенруфи", продовжував патетично Терешко, пiсля чого почав звалювати на купу Москву, Варшаву, Київ, так нiби цi мiльйоновi селища були для нього старими лахами, якi вiн збирався перетрясти й провiтрити. - Чого вони вiд нас хочуть? - питав i сам собi вiдповiдав: - Визволяти! - протягав злорадо це велике слово, дивлячись на слухачiв, яке це справило на них враження. Слухачi лише шкiрили зуби. Терешко провадив далi: - Триста з гаком рокiв визволяють. I не можуть визволити! I все кричать, що нас нема! А коли ми є - нас видумали! Раз австрiяки, раз нiмцi, а тепер, напевно, пiдуть американцi... А колись, може, китайцi... i, якщо не помагають нi нiмцi, нi китайцi, тодi пускають в хiд Пушкiна, Мiцкевича, Колиму чи якусь iншу пародiю вродi Берези Картузької. I так визволяють, i визволяють, i все безконечно визволяють, i сьогоднi визволили мене, наприклад, так далеко, що я готов бути не лише отаманом такої ось бригади, але й Люципером, коли навинеться для цього нагода. Б'ємось, б'ємось! Вiки б'ємось, - змiнив вiн тон на лiричний, роздумливий, навiть сентиментальний з домiшкою мелодраматичности. - Проливаємо рiки своєї i не своєї крови, знекровлюємось взаємно i нидiємо всi разом при коренi, мов зачумленi, - Москва не Москва, Варшава не Варшава, Київ не Київ. I нiхто з нас не знає, що, може, вже в цей самий час десь наставляють свої вiтрила новi варяги, що прийдуть i будуть "рядити i володiти". О! - патетично, мов Савонаролля, зносив свiй голос до неба Терешко, - хай не хваляться нашi визволителi, що вони нас перемогли! Прийде час - i переможе Правда! I горе тим, що цього не розумiють або не хочуть розумiти. На цьому Терешко скiнчив. I пiсля цього можна було сподiватися урагану оплескiв, але такого не сталося. Слухачi були досить зрiвноваженi й iндиферентнi. З виразу їх облич можна було цiлком певно сказати, що багато з них просто нiчого не зрозумiли. Їм навiть iнколи здавалося, що Терешко кпить собi з рiзних дуже поважних справ, i, тiльки знаючи Терешка, вони не вiдважувались проти цього запротестувати. Але знайшовся i такий, що запротестував. Це був молодий, округлий, невисокого зросту, дуже меткий хлопчисько, що був, кажуть, надiсланий сюди, як певне вухо i око, як нелегальний iнструктор iдеологiчного вишколу Троянового вояцтва. Вiн часто наводив мову на рiзнi iдеологiчнi теми, при тому нервувався, говорив патетично, сперечався i завжди все знав. - Терешку! - вирвався вiн з гурту слухачiв з iронiчною усмiшкою на своєму вдоволеному обличчi. - Я тебе дуже люблю! Ти вариш чудову кашу! Твої галушки неперевершенi! Але, коли ти торкаєшся полiтики, у тебе також виходить каша. Бойовики! Друзi! Ви ось прослухали нашого прекрасного друга-кашовара, ви терпеливо видержали аж до крапки, але скажу вам: увесь його тон, аналiз, висновки - це, друзi, вiд початку до кiнця каша! Боїться диференцiяцiї! За юрбу! Проти сильних iндивiдуальностей. Боїться змагу! Крови! Хотiв би все по-доброму! За згоду в сiмействi! Скидає на купу Москву, Київ, Варшаву. Садить за один стiл москаля, ляха й українця! Вовка, козу й капусту! Варить кулешу! З елементiв непоєднальних, як вода i вогонь, як плюс i мiнус. Боротьба iснує вiд того часу, як iснує земля. Мураха з мурахою, кiт з мишею, риба з рибою. Боротьба вiчна, як свiт, як сонце! I я вам скажу! Люди такого наставления нiколи не будуть переможцями! Нiколи! А ми мусимо перемагати, i ми переможемо! Хай живе наша велика нацiональна, всенародна революцiя! Хай живе вiльна, незалежна, соборна i суверенна Українська держава! Слава Українi! - Слава, слава, слава! - викрикнули одним голосом усi присутнi. Зчинився рух, гармидер. Знаходились охочi виступити. Але було пiзно, i треба було кiнчати суд. Терешко битий! Рiшуче й остаточно! На останнi слова його опонента вибухнула буря оплескiв. Терешко засоромлений, вiн, видно, хотiв щось сказати, але його голос потонув у загальному гомонi. До речi, за пiдсудних майже забули, а коли пригадали, виявилось, що нема кому визначати кару. I яку? Поза чергою в заставу. Два днi арешту. Протягом тижня щоранку з'являтись до командира. Тодi Терешко внiс свою пропозицiю: подати один одному руку, перепросити за образи i розiйтись кожний до свого дiла! Присутнi вибухнули смiхом. - Браво, браво! Терешко! Правильно! - посипались оклики. Лава присяжних, чи пак вiйськова трiйка, зупинилась на Терешковiй пропозицiї. I, коли пiдсуднi виконували кару, вони мали вигляд непритомних, i всi лягали з реготу. I подарували Терешковi всi його єресi. А один з колишнiх сибiрських засланцiв висловився: - Це дiйсно чи не найтяжча кара для чесного українця. Герой дня, Терешко, пiдiйшов пiсля цього до свого успiшного опонента i тихенько, на вухо, шепнув: - Слухай, Гавриле, - вiн чомусь уперто кликав Гаврилом цього хлопця, що назвав себе Вовком, - ти казав добре. I переконливо. Але навiщо ти назвав себе капустою? - Я!? - бурхливо заперечив Вовк. - Капустою? Ти недочув! Нiколи! - Як же нiколи? Ти сказав: москаля, ляха, українця. I побiч: вовка, козу, капусту. - Це лише просто так, збiглося, але це нiчого не значить. - Нiчого, нiчого. Ти сказав правду. Але я з тим москалем не контентний. - Що це значить? - Бо вiн нiякий вовк. - А що ж, по-твоєму? - Кацап. Цап. Козел. I правильно. Це назва народна. Народ має рацiю. Голос народу - голос Бога. - Але ж ти сам бачив того Макарова! - вибухнув збентежений Вовк. - Найтиповiший козел. З тiєї, пам'ятаєш, байки про двох козлiв, що зустрiлися на вузькiй кладцi. - В такому разi й ми козли. - За аналогiєю - так. Але я все-таки не погодився б. - А що ж, по-твоєму? - По-моєму, ми все-таки капуста. Вовк насупив брови. Це виразно йому не iмпонувало. Але вiн не знав що далi. Не знаходив нiчого дотепного. - Яз тобою не годжуся! - кинув понуро. - Ха-ха-ха! - добродушно засмiявся Терешко. - I я також. I я також... Це лише Шевченко. Капуста. Головата. На городi. Диференцiйована. Не шаткована й не квашена. Для кожного - хто йде, той i скубе. Кожний козел... I навiть заєць. Ха-ха-ха! Но-но-но, Гавриле! Не гнiвайся! Я тiльки так собi... для прочищення шлунка. I ти почав цю мову. До того iнколи й капуста скубе козла. Навiть капуста! Але, як з'являться справдi вовки, не лише у вовчiй шкурi, може бути конфуз... Розмови, розмови й розмови. Особливо коли в кiнцi листопада перейшли на зимовi квартири i зайняли куток Залужжя на пiвденно-схiдному Дерманi, пiд Верховецьким лiсом. Дермань весь виповнений зимiвниками. На Запорiжжi група упiстiв Оленя, на Шинкiвцях залiг Тис. Троян зредукував своїх - частину, кому ближче, послав на вiдпустку. Залишилось ядро i тi, що не мали куди йти. I повно по селi розмов, шепотiв, вiстей, страхiв. Вечорами, при каганцi, гуртами. Згадували минулу революцiю. Наприклад, Семен або Грицько Андрущуки ще добре пам'ятали, як то вони в дев'ятнадцятому роцi до трудового комiтету належали i разом з Каменякою та Комаровим повстання на Петлюру в Здолбуновi водили. Або хто ще не пам'ятав, як то двадцятого року, десь так пiд цю пору, а може, трохи пiзнiше - у сiчнi чи щось таке, увiйшли поляки i весь народ за шором гумами спороли, щоб втихомирити, а самого Семена два роки по кущах ганяли... А то, диви, Семеновi та Грицьковi дiти, як тiльки пiдросли, як тiльки в пiр'я вбились, почали з тiєю Україною носитися - та арешти, та тюрми, та Береза. А прийшли "товаришi", то першого ж Семена з Грицьком розпатрошили, як куркулiв та буржуазних нацiоналiстiв. А що тепера? Що далi? На кого черга? Усi дерманськi хлопцi, усi до одного, у бандерiвцях, у мельникiвцях, у бульбiвцях... Що їх усiх чекає?.. Розповiдають сни. - Снилось менi, людоньки, що рiчка наша, що ото тече на Лебедщину, чисто висохла, а на днi пiсочок, та такий бiлий-бiлий... - оповiдала Параска Середа. Iншiй снилось, що дзвiниця монастирська розвалилася, "а я дивлюся отак з Горбайцiв через долину i думаю: це вже татари прийшли, що ото в давнину ходили..." Ще комусь увi снi "всi дерманськi сади почорнiли, а на дзвiницi монастирськiй вороння-вороння..." А тут знов пiшло з хати до хати, що десь там на Шинкiвцях Хведоську Махобеїху за "велику губу" шомполами спороли, а там як грiм серед ясного неба, що старого управителя Хшона знайшли мертвим i докторового сторожа родину вирiзали. Казали, що вишукують донощикiв, i то так "вишукують", щоб з них i племени не зосталося, бо, мовляв, ми самi себе нищимо i, як тiльки ворог у хату, - навперейми один на одного доносимо та топимо. До Трояна, що отаборився на Залужжi у хатi-пустцi своєї тiтки Зiньки, яка давно померла, жiнка брата Каленика, пишна чорнявка Домаха прибiгла, впала перед ним навколiшки i заломила руки: - Ой, рятуй, брате! За Калеником приходили! Троян уста закусив, лють його пойняла. - Знаєш що, Домахо! - сказав твердо. - Наш той братчик давно шибеницю заслужив! - Але ж брат рiдний! - Брат то брат! А хто то за "посполитої" командантовi списки виготовляв, а хто з тiєю кобильчиною возився та тi шiстнадцять мiсяцiв тюряги впiймав, а хто то хлопцiв большевикам видав? Брат, кажеш? Все-таки Троян до штабу Рубана поїхав, i там йому показали чорним по бiлому, що той самий "брат" тепер у Рiвному, у такого Брушецького. Донощиком. Троян лише головою похитав. А коли вертався - довго над цим роздумував. Болiло в нутрi. Такий хлопець. Красунь. А таке зiлля!.. I з рiдної крови!.. Мiсяцi листопад-грудень були морознi, але безснiжнi. Глибокий, сухий, пухкий снiг випав аж пiд наше Рiздво. Небо, дерева, земля злилися у срiбно-бiлу масу... Над Залужжям, понад срiбними стрiхами, вечорами й ранками вився дим, над Запорiжжям заходило червоне сонце, над Верховом сходило. Ночами мiдяний мiсяць спiдповнi, як i всi роки, як i завжди, спокiйно висiв, немов образ, над садами та гаями. Рiздво славилось своїм предковiчним порядком - тисячу дев'ятсот сорок друге за чергою, коли то десь там у тiй далечi народилась Дитина, що була послана Отцем Небесним, щоб спасти цей грiшний свiт, який саме в цi днi, вiд краю до краю, обнятий смертельною боротьбою. Люди, як i всiх минулих рокiв, за виїмком хiба двох рокiв совєтської iнвазiї, на санях i пiшо, одягнутi у святочнi кожухи, гунi, брьохаючись у глибокому снiгу, в сiрiй, пронизливiй ночi спливали з усiх горбiв i куткiв в напрямку двох - парафiяльної i монастирської - церков на всюнiчну. Незважаючи на обставини, на хорах парафiяльної церкви гримiв знаний дерманський мiшаний хор, отець диякон Дам'ян, стрясаючи своєю сивою, але все ще бурхливою чуприною, виголошував єктенiї, а в монастирi, як i в усi iншi роки, гурток монахiв виконував свою традицiйну Богослужбу. Дермань, вiд краю до краю, справляв Рiздво. Брьохались попiд вiкнами хлопцi й дiвчата з колядою - iз звiздою i без звiзди, спiвали предвiчнi "Що то за предивна", "Небо i Земля", "Христос-Спаситель", до цього додавали "Ой видить Бог, видить Творець" та "Бог предвiчний" - що прийшли сюди вже не так давно. У хатах, як звичайно, горiли печi, дим валив з димарiв, варилось i смажилось для живота i душi, наповнялась теплом кожна хата, свiтилась гасовими лампками, а столи, застеленi бiлими старосвiтськими настiльниками, гнулися вiд смаженi, печенi, капусти, голубцiв, вареникiв, бо нiчого цього року не вiдвозилось, не продавалось, не вiддавалось на "хлiбозаготовку" чи деiнде, а все споживалося вдома. Дiсталось i "своїм хлопцям", тобто партизанам, лише їх команда на цей раз заборонила їм те, що зветься "гуляти", на превелике здивування дерманцiв, якi не звикли справляти це свято насухо. - Що це менi за солдати, що не п'ють горiлки! - казав старий, ще царський артилерист Миколай Балаба, пропонуючи "квартирантам" по чарцi самогону. - А я вам хочу таке сказати, - вiдповiдав вiн на пояснення, що українськi партизани мусять бути тверезими i всiм добрий приклад давати, - я вам хочу сказати, що свiт робиться не самими святими, а що вже до солдатiв, то ця порода людей лише тодi на мiсцi, коли потрапить, як то в нас казали, чортовi в вiчi глянути i бровою не моргнути! I скажу вам ще одверто. Я чоловiк прямий, що на думцi, то й на язицi... Менi ваш лад... Нi, нi! Не дуже! Тихi такi та лагiднi, нiби монахи... Що ви собi думаєте? Он iдуть на вас москалi, а тi, кажу вам, - я їх знаю як облуплених! - чортяки, кажу вам, просто чортяки. Б'ються! I рвуть! I деруть! I зубами гризуть! А як розлютуються - жiнка не жiнка, святий не святий - давай, i баста! А щодо оцього ось питва, кажу вам, то в революцiю з рiчки пили. Як воли! Спускали в рiчку спирт з гуралень, а вони - вiдрами, а не було вiдер - лягали на пузо i смоктали... То вам солдат! Га? - Ми такими не хочемо бути, - вiдповiдав Балабi iдеологiчний iнструктор Марко. - Ну, то ви з ними й програєте! Святi завжди з чортом програють. - А що б ви самi сказали, коли б нашi козаки та почали по хатах гуляти та з дiвками спати? Що? - Що? Нiчого! Сказав би: сам був таким! Сам гуляв! Сам дiвок любив! - Вояки не мають бути дикунами, - перечив iнструктор. - Але й не святими угодниками Божими. Де вiйна, там... вiйна! Ти сам знаєш. Троян трохи виломився з партизанства, вiн був дерманець iз Запорiжжя, а тому, святкуючи, зробив запас - кварту на душу, а до того, як благав Терешко у своїй "молитвi", - "пудiв десять", але не свинки, а справжньої свинi i цiла телиця лягли "пiд ялинкою". Був, розумiється, i дiдух, i кутя, i молодицi, i дiвчата. I вдарили гопака пiд розтяжну Клима - одинокого гармонiста... А коли йому вказували на iнших партизанiв, як вони справляють, вiн тiльки вiдповiдав: - То вони з нашої чудової Галицiї... Святi та Божi. Ми тут в iншiй культурi квасились. Ми ведемо свою лiнiю вiд Байди, що на гаку в султана турецького за ребро почеплений висiв. I жарили разом, гурбою, хто не був, про Нечая, аж вiкна бряжчали. Було дуже близько до часiв Нечая, щось так, нiби ось воно було вчора. За столом возсiдав Троян в шкуратянцi наопашки, при револьверi, бiля нього справа й злiва Царенко, Залiзняк, Терешко, Булава, i iншi, i iншi, громадський магазей, обернений у залу, був набитий бiйцями, як грибами. Навiть програму дали, виступали i солiсти, i танцюристи, i з вiршами виходили бригаднi "вiршопльоти". А реготали справдi як чорти, аж бiднi, небiленi стiни магазея трiскали... Перший день провiв Троян, як кажуть, вдома, мiж своїми. Другий - поїхав на Запорiжжя до рiднi, до жiнки, до сина, до сусiдiв, де на нього чекали, мов на архиерея, повний стiл i мало не цiле Запорiжжя. Правили свято у хатi дядька Михайла, що була найбiльшою, пiд бляхою, з пiдлогою, з мальованими вiкнами. I коли пiдняли першу чарку, то сам Михайло, що засiдав на родинному тронi, сказав промову, чого вiн нiколи не робив. Трохи тремтячим голосом вiн почав з того, що: - Все-таки, як не кажiть i як воно тут у нас не тiсно, а все-таки ми святкуємо це свято, я б сказав, перший раз в iсторiї! Не дивуйтесь! Наша iсторiя тут i далека, й недалека. Я вам скажу: Бог сам знає, якi тiльки часи не проходили понад нашими головами, але... Люди! За наших прадiдiв, дiдiв i батькiв один тiльки раз, одне тiльки Рiздво ми святкуємо самi, з собою i мiж собою. Це - сьогоднi! Менi ось молодий сусiд пiдказує, що було у нас, либонь, i ще дещо... I вiсiмнадцятий рiк! Знаю. I дев'ятнадцятий! Також знаю. I навiть двадцятий... Але, хлопцi, ви тодi були ще в пелюшках, а ми... ми в темнотi! Було! Що й казати! Було бiльше, нiж сьогоднi! Було багато! Коли до нас першої недiлi Великого посту тисяча дев'ятсот дев'ятнадцятого року ввiйшов Перший Сiчовий полк, щоб усмиряти наше повстання, ми тiкали вiд нього, як... ну, як вiд чуми! Всi нашi хлопцi - матроси, артилеристи, кавалеристи, пiхота, всi нашi георгiївцi тiкали в Бущенщину, а я з ними також... України ми тодi... скажу вам, не знали. Вона до нас прийшла, але ми її не пiзнали. Здобули її, як i казав Шевченко, таки окрадену! Була напружена, тремтяча, як тятива лука, атмосфера, очi всiх дивилися у рот Михайловi, i всi помiтили, як по його поморщеному обличчю при словi "окрадену" покотилися двi сльози, якi вiн не змахнув рукою, бо, очевидно, боявся, щоб тим не звернути на них уваги. - Що б ви сказали тепер, мої дiти, онуки й правнуки, коли б до вас прийшла така Україна, як тодi? Ви б навколiшки полiзли навпроти неї! Ви б цiлували слiди, де ступала її свята нога. Скiльки крови пролили ви за цi роки за неї! Скiльки вас замучено, скiльки розтерзано, скiльки мучать тепер, скiльки замучать завтра? Я не знаю... Душа моя неспокiйна! Душа моя болить! Я боюсь... що i наш Дермань засучать! Бо вже надто вiн за ту Україну! А проти неї, як чую - з Лондона он кажуть, - триста двадцять сталiнських дивiзiй. Триста двадцять, дiти мої! Не заплющуйте на це очей! Але - не пiддавайтесь нi один! Нiколи! I коли випили всi без єдиного слова, i коли опiсля, щоб вернути настрiй, виступив "сам" Троян, вiн лише сказав, що триста двадцять дивiзiй iсторiї не почнуть i не скiнчать, що, крiм дивiзiй, в iсторiї є ще iнша сила. Вона iнколи падає з неба, як спiла груша, i не стямишся, як б'є тебе просто в лоб! Так, братця! Шевченко нам сказав? Сказав! Встане Україна? Встане! Як, коли - завтра, пiслязавтра, за рiк, за сто лiт? У кожнiй нашiй душi може вмiститися триста двадцять дивiзiй, якщо ми того захочемо! - виголосив бадьоро Троян, i всi очi, що дивились на нього, заграли, мов струни. Сипнуло свiтлом, яснiстю, надiєю. Стало знов шумно, i весело. Понеслася через стiл чара за чарою, зiрвалась пiсня, мов циганка, брязнула кастаньєтами, понесло запахом хмелю, що в'ється на тичинi i п'янить, навiть коли б'є його мороз. Можливо, це було справдi останнє таке Рiздво. Трояна пiдкидали пiд стелю тричi, гойдали дiда Михайла i танцювали, хоч за звичаєм на Рiздво ще не танцюється, але прийшов Михтод iз скрипкою, i ноги самi пiшли, дарма що грiх. Помiст Михайлової хати вгинався пiд українським, як буря, хижим танцем, що його вiки принесли на жилавi ноги, на сильнi груди, на гаряче серце. А коли по пiвночi розходилися - хто куди, непомiтно, а разом дуже помiтно, - нiби влетiла жар-птиця, появилась поза плечима iнших Домаха, Троянова братова. Маруся, що була тут же, як глянула на неї - так i вмлiла, нiби її туманом пойняло. Маруся знала, що Домаха зайшла за Яковом, знала, що Якiв не попустить, а разом знала силу своєї братової, тiєї вiдьми з її злодiйськими зiрками, знала, що не так Каленик, як вона всiм тим чортам служить i що це вона згорнула його в клубок, мов прядиво, кидала сюди й туди задля багатства, задля слави, щоб залити ту свою жадобу грiха i розкошiв. Домаха - чортове накорення, правнучка проклятого Ляша, що повiсився на бантах за лярву з лiсничiвки князя Сангушки. Домаха, що вийшла за Каленика, за його чуб, за його сильну руку, за його погляд вишневий, а разом огненно-залiзний. Домаха продерлася в метушнi до Трояна i шепнула йому гарячим шепотом: - Братiку! Хочу з тобою двоє слiв! Вступи до мене! Троян з поспiху вiдповiв: - Не зараз! У Марусi, що пiдступила з лагiдним своїм, благальним поглядом, Якiв спитав: - Чого вона хоче? - Каленик! - вiдповiла та. В серцi Якова повернувся цвях, вiн був п'яний, а в такий час усе, що було в ньому, загорялося, а разом з тим загорялась i любов до брата, що його колись у дитинствi найбiльше любив i жалiв, як раненого, як покинутого на дорозi, самаритянською любов'ю, любив i хотiв зняти з ешафоту, з-пiд сокири, що занеслася над ним невидимо... I на цей раз зiгнувся Якiв пiд тим старим тягарем своєї любови, дарма що був залiзним воїном, i ген-ген пiзнiше, пiд ранок, коли вже майже нiхто в хатi не лишився, коли й Маруся, не дiждавшись, вiдiйшла, щоб глянути на сина, вiн вийшов затильними дверима i через город глибоким по колiно снiгом попростував до рубленої, нової Каленикової хати, що стояла на краю їх садиби пiд ляшiвським лiшником, свiтячись ванькирним вiкном, завiшеним червоною плахтою. Домаха чекала, либонь, на пальчиках, бо на перший стук вiдчинила дверi, вибiгла в сорочцi, розхристана, в легкiй, короткiй спiдницi, перейнятiй пояском. У хатi бiло натоплено, у ванькирi тапчанець, застелений пасмужистим килимком, на стiнi кiлька фотографiй у золочених рамцях, а мiж ними i його, Трояна, коли був ще молодим уланом, при шаблi, навiть сам забув, у тiй рогатiвцi... Увела його до ванькира, дивилась на нього, очi i уста тремтiли смiхом, лампка блищала на коминку. - Сiдай, Якове. Давно в нас не був... Сiв на тапчанику (був м'який, на пружинах), витягнув ноги, не оббитi вiд снiгу, поглядав по стiнах, не вiдповiдав на мову Домахи. - А ми тебе часто згадували. I вiн також... Може, хочеш чаю? А може... вип'ємо? У .мене тут ось коньяк... той самий, з Рiвного. Три зiрки... I коньяк, i двi кришталевi чарки, i, здається, срiбна таця стояли готовi разом з краяною дерманською ковбасою. - А де ж вiн? - озвався нарештi Троян. - Не знаю! - коротко вiдповiла, наливаючи чарки. - Я вже випив, - сказав вiн. - Але не в мене:.. Не в брата... Ти ж наш звичай знаєш. Так дай нам Боже! - пiдняла свою чарку, подивилась на нього великими своїми оливковими очима з посмiшкою на червоних, повних устах. Мовчки простягнув руку за чаркою i випив. - Чого такий гордий? - запитала. - Не говориш... - Що тут скажеш? - Як що? Я ж тебе не обидила... Не зчарувала, не зрадила, не вiдбила коханої... Вiн мовчав. - Роздягнися. Скинь ту шкуру! Тут тепло. - Чого хотiла? - спитав вiн її нагло i налив сам ще чарку. - Подивитись на тебе, - посмiхнулась i додала: - А менi? Не наллєш? Налив їй також. - Кажи, чого хотiла? - запитав знов, i в голосi його почулась гостра нотка. - Сам знаєш! За братом твоїм полюють, як за вовком! - пiднесла тон i вона. - Ну, так що? - Що? Якове! Пам'ятай моє слово: згине вiн - згинеш ти! Вiн байдуже посмiхнувся. Потiм глянув на неї. - Що далi? - спитав, вийняв капшук з тютюном i почав крутити закрутку. - Ти така, бачу, розлютна, Домахо, - промовив спокiйно. - Знаєш, скажу тобi: Каленик не мiй брат i не твiй чоловiк. Каленик - наше, твоє й моє лихо. Думаєш, що я можу йому помогти... Коли ще ми були дiтьми, одного разу вiн на моїх очах забив ложкою каченя. I, коли я його за те вдарив, вiн укинув мою шапку до нужника. Це була моя мрiя - та шапка, з такою звiздою, як у тих семiнарських учнiв, я її виплакав у матерi, i Каленик це знав. I я тобi ще одне скажу: вiн мало не отруїв нашої мами. Намiшав вовчих ягiд до малин, а сказав, що то чорницi. I, незважаючи на все те, я його любив. Менi було його шкода, i я завжди хотiв йому помогти. Але вiн не хотiв моєї допомоги. Нiякої допомоги. I нiчиєї. Вiн - виродок! Тепер мовчала Домаха. Вона одвернула голову вбiк, її пишнi, високi груди помiтно здiймалися пiд сорочкою. - Я знаю, що ти його любиш, - сказав Якiв. - А може, й нi! - капризним, сердитим голосом вигукнула Домаха. - Звiдки знаєш, що люблю? Любила! Так! - То чого вiд мене хочеш? - Може, хочу не вiд тебе, а тебе! Може, ти менi сподобався! Може... Он постiль! Лягай! А нi - приходь завтра, кожну нiч! Зацiлую! Ти ще не знаєш моїх пестощiв, Якове! Троян нервово вдихнув повiтря, вилицi його напружилися, потiм вiн сильно потягнув дим цигарки i так на хвилинку застиг, нiби збираючись стрибнути. Домаха дивилась п'яно i хижо, брови її зсунулись в одну довгу, вигнуту смужку. - Ех, Домахо! Знаєш що? Не його, а тебе б... хм... бити! - Бий! На! Бий! - розiрвала вона враз пазуху, вiдкриваючи мiцнi, бiлi, повнi груди. - Бий! Чого гапиш? Була дiйсно люта, бачила, що вiн захитався, вiдчувала свою всепокоряючу силу, розумiла, що його слова розчиняються в цьому повiтрi, мов вiск перед огнем. I, коли вiн встав, налив ще одну чарку, випив, закусив цигаркою, затягнув мiцнiше ремiнь з кобуром револьвера i без "добранiч" вийшов, приголомшена, лише кинула йому навздогiн: - Приходь завтра! Твоя Маруся холодна, як жаба! Невiдомо, чи вiн чув цi слова. Сiнешнi дверi брязнули, i, коли Домаха кинулась до вiкна, вона побачила лиш чорну, рухливу пляму, що швидко зникала на бiлому тлi. Троян, здавалось, не йшов, а тiкав з цього мiсця, здавалось, отрясав з себе якесь смiття. Не тримаючись стежки, що зливалася з бiлим довкiллям, через нерiвний город, через розхитаний плiт, пригадуючи парубоцтво, коли то ходилось на вечорницi i стрибалось через плоти, перескочив у подвiр'я своєї жiнки. Отямив його крик пiвня, що несподiвано закукурiкав майже над головою, нагадуючи, що вже близьке свiтання. Маруся чекала на нього. П'яний, розбитий, ввалився до сiней i почав оббивати снiг з чобiт. - А що? - спитала Маруся. - Бачив? Напевно, всi свої принади показала - вуличниця паскудна! Вона тут усiх принаджує. За нею, мов собаки тiчкою, бiгають. З Рiвного якийсь приходить потайки, ночами. З нею ще якась дiвка ходить, така ж, як i вона... Щось вона недобре затiває. Боюсь я, Якове! На тебе вони, як кiт на мишу, чигають. - А ти б перейшла до батькiв... - Та господарства якось жалко. - Нема тепер господарства... - Для таких, як ти, нема. А для нас... Як щось станеться - куди пiдемо, що будемо їсти? А за кiлька тижнiв пiсля цiєї ночi, одлижаного, туманного ранку на полях, на пригiрку, перед запорiзькими садибами несподiвано, як грiм з ясного неба, затарабанили кулемети. Люди, хто як був, виривалися з хат i тiкали вниз до рову. Нiхто не знав, що сталося, лише гналися, лише тiкали, лише хотiли десь сховатися... I лише чути було з другого боку рову, отак як вiд Середи - також стрiлянину. Всi знали, що там, кватирували упiсти. I враз з хати вирвалась Домаха - неодягнена, розпатлана - i, замiсть бiгти, як i всi, до рову, мов божевiльна, погналася навпроти поля, на весь голос кричучи: - Не стрiляйте! Не стрiляйте! Вiтер бив її в обличчя, куйовдив волосся, її голос губився в просторi. Саме в той час вихопилась i Маруся зi своєї хати з Улiянчиком на руках, намiрилась була бiгти до яру, та почула Домаху, вибiгла на край до черешень i почала гукати: - Домахо! Куди бiжиш? Вернися! I в той момент з поля сипнула серiя з кулемета. Домаха й Маруся попадали мов скошенi. Лише Домаха впала одразу ниць, а Маруся тiсно пригорнула дитину, сильно, мов п'яна, похитнулась, пробiгла ще кiлька крокiв до хлiва i тут упала, але боком, щоб захистити дитину. То були мадяри. Цiлий батальйон. Вони вдерлися до передпiльних осель, запалили на Балабах i Середах кiлька хат, але, коли з-за рогу почали натискати упiсти, вiдступили у напрямку Чеської Борщiвки. Здавалось, усе довкруги горiло, величезна хмара диму здiймалася у сiрувату просторiнь, несло згаром. Люди, як довiдались, що мадяри вiдiйшли, почали вертатись назад, i старий Михайло, iдучи вiд рову ковзькою стежиною, випадково вглядiв маленького Улiянчика, що бiг стежкою вниз. Вiн упiймав його, став розпитувати, куди бiжить, де мама, але хлопчик лише кричав: - Моя мама впала! Моя мама впала! Згодом знайшли Марусю. Вона ще жила, але, поки її донесли до Каленикової хати, що одиноко, якимсь дивом залишилась цiлою, Маруся вже була мертва. Все, що було на нiй, просякнуло кров'ю. Домаху геть пiзнiше знайшли на полi, i так їх одну побiч одної поклали на долiвцi. Не було кому нi вбирати, анi плакати. Ледве знайшли теслю, що згодився розшукати дощок i збити домовини. Мадяри також мали втрати, але вони всiх своїх убитих i ранених забрали з собою. Упiвцi нiяких втрат не мали, хоч було їх всього два рої. Та на цьому справа не скiнчилась. Якусь годину пiзнiше вiсть про це донеслася до Трояна, що був на Залужжi, i вiн негайно вислав кiнну розвiдку навздогiн мадярам, а сам, зiбравши з десяток пiдвiд, посадив на них вiддiли Булави та Залiзняка i погнався, скiльки було сили, лiсовою дорогою на Бущу, а там долиною Збитенки щодуху в напрямку Мостiв. Вiн був певен, що мадяри пiдуть тудою, бо там далi, у Шумську, вони мали свою випадову базу. Троян не помилився, попав саме в точку. Ще не доїхав до Мостiв, як помiтив здалека валку авт, а з нею колону пiших, що поволi висувались з лiсу нерiвною, глибокою дорогою. Вiн скомандував зробити розстрiльну, залягти i вiдкрити по мадярах огонь. Не чекаючи такого, мадяри розгубились, почали залягати, пробували вiдстрiлюватися, але сорок автоматчикiв сипали на них своїм шротом; переднi машини загорiлися, загатили дорогу, зчинилась панiка, однi почали бiгти пiд огнем назад до лiсу, а iншi викинули бiлий прапор. Вечорiло, пролiтав легкий снiжок. Мостиською долиною вiд ставу тягнуло холодом, несло назустрiч партизанам згаром i димом бензини. Партизани припинили огонь. Мадяри, у своїх бронзового кольору унiформах, стояли юрбою над валом з пiднятими руками. До них з автоматами напоготовлi поволi заснiженою долиною наближались троянiвцi. Троян iшов на чолi i, коли наблизився, гукнув по-нiмецьки: - Прошу командира вийти сюди! Негайно з юрби мадяр виступив офiцер, швидко пiдiйшов до Трояна i, ставши наструнко, заявив: - Ми, третiй батальйон шiстнадцятого полку гонведiв, здаємося в полон! Почали обшукувати полонених, зносити докупи трофеї, пiдбирати мертвих i ранених. А як стемнiло, на Мостах, у хатi мельника, на допитi майора гонведiв Варги Троян довiдався, що майоровi була обiцяна нагорода i два тижнi вiдпустки за розгром Троянової ватаги, а також що провiдником мадярiв був якийсь цивiльний, правдоподiбно мiсцевий, молодий чоловiк, який, одначе, лишився на Борщiвцi... Пiсля опису зовнiшности того провiдника Троян одразу пригадав свого брата, але не сказав нiчого. Далi майор гонведiв заявив, що засадничо командування мадярських залог на цьому теренi не має бажання втручатися у мiсцевi справи, що воно розумiє вимоги мiсцевого населення i навiть готове укласти з українськими партизанами таємний договiр про взаємну нейтральнiсть. Майор просив указати, до кого, коли i як можна у цiй справi звернутися, а тим часом вiн дає слово чести мадярського офiцера, що, коли його вiдпустять, анi вiн сам, анi його батальйон не братиме участи в акцiях проти українцiв. Над ранок обидвi сторони розiйшлися. Обтяженi багатою здобиччю, включно з двома легкими автомашинами, пiд раннє свiтання, зовсiм соннi i втомленi, верталися троянiвцi - однi на квартири на Залужжя, iншi на Попiвщину, де мали свої магазини. А другого дня, з невеликою групою автоматчикiв, Троян брав участь у похоронi своєї Марусi i братової Домахи. Церква була повна людей, спiвав великий хор, отець Дормидонт зворушливо правив панахиду. В голосi отця звучали жаль, розпач, благання. Його власних троє синiв i двi дочки загинули протягом останнiх рокiв по тюрмах, концентрацiйних таборах, засланнях. Цi двi новi жертви були для отця Дормидонта лише продовженням тiєї ж лiнiї буття на цiй землi, i тому вiн, що вiрив у Божу волю, був у великому моральному клопотi, бо не мiг збагнути, якими саме шляхами ходить та Божа воля, що так жорстоко переслiдує малих i невинних. У своїй прощальнiй промовi вiн висловив думку, що "людина може дiйти до краю свого терпiння, що закони Смерти, закони Огню можуть стати для неї незрозумiлими, що в її серце може зайти розпач, i тодi не знайдеться анi на землi, анi в небi сили, що могла б спинити дiяння такої людини". Невiдомо, чи зрозумiли слухачi отця Дормидонта, але коли й не зрозумiли його слiв, то зрозумiли його чуття. Сльози текли по обличчях жiнок, мов занiмiлi, стояли чоловiки, кадильний дим зносився пiд баню церкви, звуки "вiчної пам'ятi" розливалися й заливали простiр. Троян стояв мов витесаний з каменю i дивився у восковi обличчя Марусi i Домахи. В його душi вiдбувався Страшний Суд. Вiн бачив увесь той довгий шлях, яким проходять живi, гарнi, веселi, бурхливi жiнки й чоловiки i, дiйшовши ось до цього мiсця, таємничо зникають у землю, розчиняються в космосi, в Божих просторах, де нема нi кiнця нi краю. Господи, дай збагнути твою незбагненну велич! I при цьому, якось ненароком, нехотячи, Троян згадав брата свого. Вiн глянув на намальовану на вiвтарi темною фарбою голову з терновим вiнком на скропленому кров'ю чолi, пригадав собi слова всепрощення, i йому зробилося так боляче, нiби вiн випив огонь. Вiн виразно зрозумiв, що в цьому мiсцi мiж ним i Людиною в терновому вiнку стоїть неперехiдна межа. I не лише мiж ним i Людиною - мiж багатьма i Людиною. Мiж Богом i Людиною. Мiж Соловками, Колимою, Бухенвальдом - i Людиною. Мiж тими мiльйонами й мiльйонами по всiй широкiй землi, що сьогоднi стоять проти себе самих i проти Людини в терновому вiнку. Троян був потрясений, пригноблений. Не вернувся на Запорiжжя, вiддав сина тещi, а сам пiшов на Залужжя i зачинився у своїй хатинi з найближчими. Ця стародавня, рублена, похилена на захiд хатина. Цi її троє кволих, на чотири шиби, вiконець. Цi задимленi й засидженi мухами сволоки барви вудженої шинки, цi лави широкi, вичовганi, шашелем сточенi, цi iкони темнi й злинялi, цей стiл кривоногий, розхитаний. Троян пригадує, коли тут ще жили тiтка Зiнька, дядько Корнiй, їх дочка Катерина, їх зять Павло. Пригадує, як вiн тут одного разу ночував ще школярем, спав на отiй он лавi пiд вiкном. Було душно i чадно. Раненько тiтка Зiнька затопила в печi i напекла пiдпалкiв, що вiн їх потiм нiс у своїй шкiльнiй торбинi i що пахли рiпаковою олiєю. Троян тут був сам iз собою, або сам iз своїми, нiкому не перешкоджав, нiкому не вiдбирав мiсця. Його варта мiстилась через сiни у малiй "дiдовiй" хатинi. По всiх стiнах, мов у музеї, висiли автомати, пантронташi, кобури, на столi лежали розгорненi мапи, пiд сволоком висiла на дротинi лампа-лiхтар, надбита й закурена. Цього вийняткового вечора поговорив Троян трохи з Царенком, поснував якiсь новi свої плани, подумав, що i як з тими пюцами та даргелями, а коли Царенко вiдiйшов - лiг на своєму вимощеному соломою лiжку, заклав руки за потилицю, дивився в стелю, але нiчого там не бачив, i так думав i не думав, здавалось, засипав, а одночасно всi подiї останнiх двох днiв були бiля нього i в ньому. У дверi двiчi застукали. - Хто? - озвався Троян, не встаючи. Вартiвник назвав себе. - Входь! Вартiвник увiйшов. - До вас, командире, якась баба проситься, - проговорив сирим, дубовим голосом, з нерозлучним автоматом начерезруч. - Що за баба? - спитав Троян з нехiттю. - Не знаю. Не каже, хто вона. Каже - до вас. - Пусти! Лише обшукай. Рипнули старечi, замокрiлi вiд пари дверi, i на порозi з'явилася, справдi як сiльська баба, в короткому кожушку i великiй хустцi, Вiра. Троян нiяк цього не сподiвався. Швидко пiдвiвся. Не мiг приховати збентеження, а разом зацiкавлення. - Дозволь увiйти, - сказала Вiра своїм свiжим, соковитим голосом. - Добрий вечiр! - О! Яка несподiванка! Добрий вечiр! Заходь, заходь! I сiдай! Якими такими вiтрами? - заговорив Троян, але з мiсця не рушився i не подав їй руки. - Дай лише вiдсапну. Вiтер. Iз сил вибилась, - справдi вiдсапуючись, нiби вона бiгла, казала Вiра, присiвши, як була, на лавi пiд автоматами й гранатами. - Вiд монастиря йшла пiшки... Темно... А я боюсь собак, - говорила поволi, розмотуючи хустку, розщiбаючи кожушок, виймаючи цигарки. - Частуйся! - простягнула Трояновi цигарку. - Заслабе. Вiдвик. У мене там кришанка,