, само собою, всяк вiру йме. Його i сюди i туди. Чи то довiреного треба, чи заступника вiд громади - кого? Звiсно, Матвiя. Без просторiкувань. I вiн йде, i робить. Тому й тепер юрба чоловiчих та бабських свиток оточила Матвiя. Громада мусить же довiдатись, що там i до чого. Чи є той економ, чи нема? Чи думають вони поважно з тiєю землею, чи так лише качку пустили, аби дурний мужик потоптав трохи чобiт? I почали поговорювати, кого б вибрати та пiслати до пана. Почали натякати на того, на iншого, а врештi i на дядька . Матвiя. А кому б, як не йому краще такi дiла знати. Той тобi любого пана навколо пальця обвине. I показний, i розважний, i толк знає. - Ану, дядьку Матвiю... Пiдiть-но... Хай йому частець, отак тут за гарма-дарма чапiти. Але Матвiй з мiсця вiдмовляється. Вiн, мовляв, i так не знає, що ще з того вийде. Чи буде вiн ще купувати, а чи й нi, бо зв'язався з Григорчуком, а то ж, звiсно, пiвтисячку рубликiв треба вилiчити. А тут уже, далебi, хоч би й хотiлося, духу не вистачить, не потягне зi свого господарства бiльше. Вiн прийшов лише так собi, подивитися, послухати, як то люди купуватимуть, а самий то вже гзй-гай. - Чого ж гай-гай,- вставляє слово Мартин, що стояв трохи збоку i прийшов сюди також "тiльки подивитися та послухати"... - Но,порушує головою Матвiй i збиває на потилицю свого засмальцьованого кашкета,воно б то, звiсно, того... Розумiється. ,Та правду кажу - не втну бiльше. А ви, Мартине, i без мене ту справу обчухрали б. Мартин i справдi господар поважний i "топковий", але до нього громада вже з обережнiстю ставиться. Той того, що зветься, через губу, накупився i ласувати йому на клапоть того поля не годилося б, коли стiльки iнших покупцiв найшло, яким, либонь, потрiбнiше, нiж Мартиновi, те купно. Тому про Мартина помовчували. Але Мартин знає, що й до чого. Вiн сам i не преться куди не слiд. Звернувся рiшуче до Матвiя: - А, нiчого вам, Матвiю, стягатися. Мусимо i то знати, що це наша остання купiвля. А дiло зробити треба. Я сам пiшов би, та менi того не личить, на поле я i не чигаю - от хiба клапоть стависька та, кажуть, млинок. Натовп прогудiв щось невиразне. Чи то одобрювали Мартиновi слова, чи то заперечували. А Мартин вiв своє: - Що там не кажiть, а й вам десятинка ще придалася б. А ви, скажiть, люди чеснi, чи не заслужився той чоловiк у громадi? Скiльки-то вiн попоходив та поїздив, та з тими панами, та з грiшми. Та iнший би з вас стiльки злупив, що аж пальцi було б видно, а що вiн дiстав за свiй труд? Карбованця вiд пана на горiлку... Самi знаєте... О, Мартин знає що й до чого. Обходить кого треба та й про себе не забуває. Матвiй з мiсця пом'якшав. Можливiсть набути ще одну десятинку пiдкуплювала його надзвичай. Та це ж бо було б цiлi сiм десятин, а там, за пару рокiв ще десятинку придбав би, i його бахурi сливе забезпеченi... А люду, що тiєї води в повiнь - усе прибуває i прибуває. Цiле широке подвiр'я, весь парк - скрiзь повно, скрiзь товчуться, гармидерять, бiдкаються. Погода почала капсiти, небо насупилось, зсунулось, здається, аж на голови дядькам налягло. Ось-ось розсльозиться. I Матвiй дався намовитись. Удвiйку з дядьком Харитоном, отим самим, що має поле межа в межу з Матвiєм, пiшли до панських покоїв. Люди ж, розбившись на гурти, гомонiли далi i чекали. Бути поважним та статечним не робило для Матвiя нiяких труднощiв. Чоловiк, що не кажiть, у формi. Йшов i роздумував, що сказати, як сказати - мусить його толково та з розумом, дiло ж немале. Покої панськi низькi, старосвiтськi. У дверях Матвiй мусить сливе голову нахиляти, щоб не буцнутись об одвiрок, видно, не для таких вони будованi. Оконом, видно, на свiй зрiст їх вимiряв, бо ж не всi можуть такими Матвiями бути. Зате скрiзь тут затишно, та притульно, та м'якенько. Ситiсть тут чується та вигода. Уже самий передпокiй чого вартий,- килими, кажуть, перськi, тапчанчик м'який, кiлька таких ослончикiв та крiсел плетених" "Чи витримав би, коли б так сiв?" - мiркує Матвiй, дивлячись на тi турецькi витребеньки. I хто його може на такому сидiти? Пан? Так вiн же сам, хоч куций, пудiв вiсiм важить - жлукто таке, та й панi його не менше. От хiба донька їх - єдина стать, що на людину подiбна, зросту хоч i не високого, та струнка i нiжна, i голос дзвiнкий, хiба що лiтери "р" як слiд не вимовить, замiсть "русска" у неї виходить "лусска", а замiсть Ревська каже "Левська" i так її Левською ще у школi й прозвали. Пана дома не застали. Був вiн, здається, у Мизочi, а за нього говорив його заступник, чи писар, чи повiтря зна що вiн таке - молодий, на диво тоненький i хирлявий панок хлюстоватого вигляду, що дуже натягнуто i роблено-поважно заявив, що воно, мовляв, так i так... Пан дiстав дiйсно вiд власницi княгинi телеграму з Парижу, щоб маєток продати, але коли та як - нiчого ще не вiдомо. Отож i поїхав пан до мiстечка, щоб там докладнiше у адвоката довiдатись, i паничик думає, що вiн скоро вернеться i тодi буде виднiше. Але сьогоднi то ледве чи станеться, от хiба завтра. По-друге - тут стiльки того люду навалило - де ж його зо всiма розмовляти. Мусять вибрати уповноважених, як слiд, i передати в їх руки справу. Запитав Матвiя, чи ви є таким уповноваженим. Нi. Матвiй лише ось хоче запитати. Ну, то iдiть i виберiть уповноважених, а тодi вернiться. Ага. Ще одно: що до продажу Застав'я, то мова йде лише про його пiвденну частину зi ставом та млином. Решту землi затримує за собою пан оконом. Усе то було сказано, звичайно, по-росiйськи, "по-панськи". Панок iнакше говорити не може, але дядьки до такого, звiсно, давно звикли. Де ж є такi пани, щоб говорили по-людськи. На те вiн такий тоненький, та тендiтний, i обличчя в ластовиннi, i волосся м'яке та ясне, мов у ляльки, i довгi та прозорi пальцi, що, їй-Богу, можуть поломитися як скло. Але мову його передали висланцi народовi слово в слово. До цього додав вiд себе Матвiй, що гаразд було б подiлитись людям на гурти i кожний гурт вiд себе одного вiдпоручника вибере, а тi знов разом виберуть уповноваженого. Матвiй-бо знає, що як почнуть усi юрбою "вибирати" - нiколи нiкого не виберуть. Звичайно, пiднявся в народi рух, рейвах та гармидер. Во-но-то було б гаразд по-Матвiйовому, але як його той народ подiлиш? Хiба що за кутками. Запорозький куток окремо, Шинковецький окремо, Зарiчанський окремо i так його гуртiв двадцять набереться. Селяни не вмiють робити щось на галай-балай. Треба обмiркувати, що i як та з якого боку, а тодi вже i до дiла. Сiм раз вiдмiр, а раз вiдрiж, каже мудра народна приказка. Мовляв, добре розжоване нiколи шлунковi не завадить. Але на це треба часу! Боже, скiльки на це треба того дорогого часу. Тому знов Мартин виступив: - Люди добрi! Нiколи над цим довго сушити голови. Нiч на носi, а до того, диви, i сльоза розпiчнеться. Поки воно на тi гурти розiб'ємось, та поки се та те, то й часу не хватить i нiчого ми не зробимо. Краще його одразу громадою вибрати двоє чи, скажемо, четверо люда i хай роблять списки. Я пропоную дядька Матвiя. Чоловiк у цих справах битий, i нiхто краще за нього цiєї роботи не зробить. А вже вiн хай добере собi помiчникiв сам. Чи добре кажу? - Просимо, просимо! - впало кiлька голосiв.- А так! I справдi, i чого його товктися на мiсцi,- загомонiли iншi i тих голосiв усе прибавлялося й прибавлялося, хоча загалом говорили без ладу i без складу, що i сам дiдько не розбере. - Люди добрi! - обiзвався Матвiй,- Послухайте ви i мене. Усi добре знаєте, що тепер я не можу брати на свої барки такого тягару. Iнше дiло було при купiвлi Осовця чи Лебедщини. Там я сам брав кiлька десятин, то за одним мiг i iнших клопоти на себе переняти. Не те тепер. Тепер я чи вiзьму яку там пiвдесятину, чи не вiзьму, то посудiть самi, чи менi варто брати той клопiт на свою голову. Хай це беруть iншi - он дядько Мартин, чи Дам'ян, чи Харитон, чи мало є тут нас таких...- i Матвiй розводить довкруги рукою. Громада насупилась хвилево мовчанкою. Дядьки почухували потилицi, попльовували, видно, мiцно мiркували. Во-но-то, либонь, якось би треба почати, та на яку його ступиш. Гармидер, що пiсля цiєї мовчанки зiрвався,- бо кожний, надумавшись, хоче висловитись,- заборсав справу ще дужче. Кожний говорив i нiхто не слухав. Кожний щось радив i все щось iнше. Нарештi до слова прийшов старий Кальчук, що деякий час радився з Мартином. Є то високий, як вежа, тонкий, довгошиїй, з горбатим тонким носом, чолов'яга, що завжди, досить до речi, потрапить мiркувати. Вiн виступив на якесь пiдвищення i глухим, горловим голосом почав говорити, що коли громада хоче щось робити, то треба робити, а не товкти воду в ступi. Ми прийшли сюди не пащекувати, а робити дiло. Коли дядько Матвiй одмовляється - його дiло, i вiн має рацiю. Бо ж, посудiть розумом, кому б це хотiлося за гарма-дарма чужi клопоти на себе брати. Але я так мiркую: кожне дiло нотребує доброго чоловiка. Хто може лiпше це зробити вiд Матвiя? Нiхто. I я кажу просто: дядько Матвiй пiде, я вам кажу! Але ми мусимо за те вiддячитись. Сам вiн хоче пiвдесятини брати - додаймо йому ще пiвдесятини вiд нас усiх, i шабаш! I якщо всi згоднi - йдемо на Шинкiвцi, робiмо списки та пiдписуймо з дядьком Матвiєм догоду. Чи згода? Громада довго не слухала, що там той Кальчук говорить, та коли всi втихомирились, почали слухати його уважно. Здавалось - той говорить до речi. I коли вiн скiнчив, громада щось загула, щось, анi так, анi нi, але скорше так, коли тут чорти вирвали Мотрю Нестериху. Ця куценька, грубенька, нiби капустяний качан, осiбка була вельми неспокiйною i вже давно поривалася щось i собi сказати, та її все до слова не пускали. I аж тепер прийшла її година, вона рванулась наперед i задзеленчала на цiле горло: - Ой, менi, Господоньку святий! Ой, Господоньку та Матiнко Божа! I кому це ми ще маємо кланятись до землi, та просити, та просити, та ще й землю йому викуповувати? Чи ж у нас стiльки тих грошей, що й самим не треба? Ось так: тому пiвдесятини, тому могорича, тому те, тому се, а тобi, бабо, облизня. А ви, люди, й не знайте, що як помер мiй отой гниляк Нестор, то лишив менi двi грядочки поля, що одна курка хвостом закриє, та копицю дiтвори до того. А що я тепер з тими бахурами? А звiдки? А як? Найстарший - тринадцять, другому одинадцять, третiй дев'ятий пiшов, четвертому... - Тю, на тебе, дурна бабо! Свят, свят, свят! Втихомирся! - загукали на Мотрю. - Треба було менше ночами, а бiльше днями працювати,- докинув котрийсь. - Дурна, дурна! - заверещала Мотря, аж їй голос зривався.- Завжди дурна, коли бiдна. Не бiйсь, он тому багатiєвi так на, бери, а тобi нонами витикають. То є таке "правленiє"? - Ото-то-то! Вискочила лепетуха,- перебила Мотрю баба Велiтка.- Дуже ти на всьому тямишся, а борщу людського не вдаси зпартолити... - Ой, менi людоньки! - сплеснула Мотря долонями, що аж ляски пiшли.- Дивись! А тобi ж то що до того? Зубата яка найшлася. Тьху на твою голову! Та чи ти знаєш, що я ще любого чоловiка за пояс заткну! - Го-го-го! - озвалася юрба. Усiм це, видно, подобається. - А Нестеров! костурi вже забула. Як смикне, бувало, той "гниляк", то аж пищиш, га? - докинув котрийсь. Знову регiт. - Стало бути, що тут бiднiй людинi i слова "нiдзя" сказати? - заступився хтось i за Мотрею. Був то Iван Гуца, по-вуличному Панок, що десять рокiв у графа Сангушки за льокая служив, iнколи "по-панськи" закидав i фрак старий, старосвiтський, цегляної барви носив на животi з мiдяним ланцюжком вiд годинника, бо самий годинник уже давно "не дєйствував" i рокiв десять у прискриньку лежав. Почувши голос за собою, Мотря таку веремiю зчинила, що хоч тiкай. Вона розжалобилась, з очей потекли сльози, хустка її набiк зсунулась. - Не согласии! Не согласии! - пищав Панок.- Не будемо комусь там землю викупляти! Досить i своїх ротiв маємо! Почалась справжня колотнеча. Мотря тарахтiла, мов розбитий вiз, що котиться згори по кам'янiй дорозi, розкидала кужими руками, била кулаком об кулак перед самим носом Велiтки, а та й собi не дармувала, обидвi верещали, мов навiженi, сукали одна однiй дулi, нi одна не могла iншу анi перекричати, анi перемогти, i коли напруження дiйшло до найвищої точки, їм не залишилось нiчого iншого, як ухопитись навзаєм за коси. I так патраючи та скубаючи себе зо всiєї сили, вони вперлися на мiсцi - анi туди, анi сюди i при тому вивiскували, мов кобили, коли до них залицяються жеребцi. До цього негайно включився весь жiночий актив. Створилось одразу двi партiї - одна за Мотрею, друга за Велiткою. Бiй розгорiвся. Чоловiки лише пiд'юджували та надривали а реготу животи, але до бiйки не втручалися. Лише Iван Гуца-Панок та ще двоє-троє лицарських душ не змогли встояти безчинно. Вони тупцювали сюди i туди, забiгали зо всiх бокiв довколо воюючих, кричали, а найбiльше перешкоджали. Незабаром Мотрi потекла з носа юха, хустка зовсiм злетiла, волосся нагадувало копицю сiна пiд час буревiю, але вона боролася завзято, хоча бiльша Велiтчина партiя явно перемагала. I якось так сталося, що Iван Гуца попав у саму гущу подiї, спотикнувся на якусь бабу, полетiв шкереберть i за одну мить на ньому височилася цiла купа жiнок, так що йому нiчого не залишилося iншого, як на цiле горло, нiби його рiзали, верещати. - От Панок! От так Панок! - викрикували з натовпу смiхуни. Бачучи таке, Матвiй лише сплюнув, вiн терпiти не мiг "отого чортового баб'я" i вiдiйшов набiк. За ним пiшло кiлькох iнших - Єлисей, Мартин, Кальчук, Харитон. - Хай чубляться, а ми ходiмо до банку на Шинкiвцi списки робити,- казав Матвiй. За колотнечею та за пiтьмою, бо вже вечорiло, баби зовсiм не запримiтили вiдходу "головарiв", а коли партiя Мотрi була остаточно переможена та коли на полi бою залишились тiльки пошматованi хустки i тощо, i шановнi тiтки голосно сякали червоним, а Панок вирiвнював свої потурбованi костi, в той час нi одного з поважнiших чоловiкiв не було бiльше на мiсцi. До того ще з покоїв вибiг той самий тоненький панок, що розмовляв з Матвiєм, i заявив, що як тi не розiйдуться "геть до чортової матерi", то вiн прикаже випустити на них гончих собак, i це вплинуло досить переконливо. Оглянувшись сюди i туди i побачивши, що навкруги вже нiкого з тих "головарiв", Мотря знов заверещала i ще бiльше затурбувалася. - А! Дивись менi його! Повтiкали - рiзун їх матерi! - i мерщiй посукала короткими ногами, плутаючись у довгiй спiдницi, в напрямку Шинкiвцiв. За нею подалася i вся її гвардiя, що прийшла сюди здебiльша отак собi "на людей подивитися". Iван Гуца, кляпаючи задрiпаними крилами свого фраку, що сягали йому сливе до п'ят, i собi пошкандибав за ними. Починав накрапати дрiбний дощ. Списки складали сливе до пiвночi. Будинок кооперативного банку не змiщав таку спусту народу, тому всi, що прийшли пiзнiше, опинилися за порогом i мусiли киснути пiд дощем. Мiж тими була, розумiється, також i Мотря Нестериха. Вона i тут пробувала домагатися "свого права" i бунтувати, але їй iншi одразу заявили, що "як ви, бабо, не втихомиритесь, то дiстанете по мармузi i пiдете собi до повiтри лихої", пiсля того нiчого iншого не лишалося, як "зацiпити писок" i, шморгаючи носом, тихо хлипати собi в кулак. "Вони хiба знають, отi камлiї, отi... отi проклятi, що тебе болить? А звiдки їм це знати? Вiддалася за отого чортового горбуна, смердiв-смердiв, хирляв-хирляв, ночами спати не давав... А дiти сипались. А тепер? А тепер ось маєш. Вiн там зогнив, а ти тут мучся з його дiтьми, пухни з ними з голоду... Коли б ще якось ту пiвдесятину набути, але хiба тут допнешся за тими багатiями та тими чоловiчиськами, що тебе, бiдну бабу, анi не пустять нiкуди, анi ходу тобi не дадуть. Клуньчину, думаю, продати, та ялiвку, та яблук пару десяткiв пудiв, то, може, воно i щось вийшло б... Воно-то i без клуньчини бiда - щось там збереш з поля i де його ту мiзерiю зложити. А скiльки намучились, поки її злабудали, плечi облазили, як носила з Бущенщини-крокви, та лати, та балки... Усе то на плечах моїх..." - Ой, видно, та баба хоче дiстати по пицi,- зазначує котрийсь там спередi, з намагою повертаючи назад голову. - Чи вам, тiтко, часом. Бог дасть, не зацiпить? - додає iнший. - Ага!.. Зацiпить,- було її останнiм протестом. До пiвночi чекала i рюмсала собi пiд нiс, але зовсiм мовчки. А вписали її на пiвдесятину десь уже в серединi списку, чого вона й не знала, але додому вона не йшла, все не вiрила. А що як вiзьмуть та одурять "дурну бабу". Нi, вона вже краще постоїть, та помокне, та припильнує. Вертаючись геть по пiвночi пiд дощем додому, Матвiй нiс зi собою невеселi думи. Земля-то земля, а от де його тих грошей дiстати. I як вiн усе то сам подолає. А тут ще й працi стiльки - i старої, i нової, i все її прибуває та прибуває. Коли б мав хоч порядного помiчника дома, а то ж усе таке от.... Сам i за плугом, i за бороною, i конi впорай, i води принеси... Нi, нi. Невеселi думи нiс Матвiй зi собою, вертаючись тiєї темної ночi до свого хутора. Щосереди у малому мiстечку Мизочi, що сiм верстов вiд Дерманя вiддалене, ярмарок. Другого дня i була якраз середа. Сльотило i шугав вiтер. Але дорогою до Мизоча з самого рання тягнулась валка возiв. Хто везе веприка, хто вiвцi, де в кого ялiвка за возом тягнеться, їхали, їхали i їхали. I все це мало пiти на викуп Застав'я, усе то мав бути завдаток, хоча нiхто ще нiчого не знав путнього, чи буде з тiєї купiвлi що, чи не буде. По-перше - нема ще нiчого певного вiд пана, по-друге, чи тих пара сотень десятин вистачить на стiльки люду. Доведеться декого зi спискiв скреслити, декому норму скоротити. Та люди на це не зважають. Але Матвiй ще не їхав на ярмарок. Вiн же мусить знов до двора на збори тiпати. Треба ж до того пана добратися, треба ж чогось певного та ясного добитися. Коли вже упрягея уi плуг, то вези. Ще зовсiм рано, а бiля ганку покоїв товпляться люди. Така зборня - хоч куди. i говорять, i регочуть. Про се i про те мiркують, а головне, як i де грошей дiстати. "То, трасця матерi, казали: впишися, Семене, пайщиком до банку та впишися. Нi, рiзал-ма' - не послухав. А тепер дулю, не позичку, дiстанеш",- мiркує не один дядько. А все-таки той банк єдиною надiєю села. Шкода, що має його тiльки "панська" часть, який не є, а є, "казьонцi" i такого не мають. Зате у них там "трахтир" он який пишається. I взагалi тi казьонцi господарi, що з клоччя батiг, сама тобi голота, розважають "панськi". Тут також ще одна справа виникла, якої учора не примiтили. Хтось подав думку, чи варто пускати до купiвлi "казьонцiв". Двiр, мовляв, належить до "панської" частини, то й викупити його мають "свої". Тамтi мають монастирську землю, нехай ждуть на неї та Богу моляться. Ця думка припала до вподоби сливе всiм "панщизнянам". i знову крики, i знову колотнеча. - Та воно дiйсно не пустимо їх. i своїх досить,- гукає котрийсь. - А правда! Скiльки "наших" не дiстало, а тi, диви, загарбали он цiлi лани. - А що то там за такi свої i не свої? Усi ми люди i всi жити хочемо! - То i жий собi на здоров'я, а до нас не лiзь... - Диви, як його розпирає! I галас розростається та розростається. На цей раз уже не баби, а чоловiки. I коли зайшло геть далеко, тодi "казьонцi" заявили, що, коли вже на те пiшло, то тiєї землi не тi, не тi не куплять. Пановi, мовляв, усе одно хто її купить, але "казьонцi" можуть таку цiну нагнати, що хiба сам чорт її докупиться. I тодi Матвiй знов мусiв умiшатися. - Що це ви, люди добрi, мотилицю дiстали чи кат зна що... Вiн пропонує подiлитися. Отой клин, що входить до "казьонної" частини - "казьонцям", решта "панським". Нi. Не согласни. Це буде кривда. "Казьонцi" дiстануть самi суглинки та мочарi. - Диви! - кричать "панськi",- йому, одному й другому, ще й вибирати заманулося. Прошу! Зводьте, мовляв, найкращий шматочок, де вам захочеться. Ха-ха-ха! Лихо їх матерi. - Но, но, люди,- озвався Мартин.- Язик язиком, а дiло дiлом. Цiну нагнати кожний дурень потрапить. Хочете прийти до згоди - купите, не хочете - не купите. Не буде тут нiкому кривди, коли згодитесь, як каже Матвiй. - Ага! Хитрий ти! Собi бiльше хочеться! - бурчить котрийсь. А вголос додавалось: - Нi, люди! Коли ми не будемо мати таке ж право, як i всi - не бувать купiвлi! Чи не правду кажу? - Правду! Правду! - Щоб тебе з такою правдою та чорти в пеклi привiтали. Минув день, а до згоди не прийшло. Та й про землю нiчого певного. Матвiй з Харитоном усе ходять та ходять до двора, а пана оконома все нема та й нема. Усе село в напруженнi. Балачки тiльки про землю, сварня не вгаває. Де тiльки зберуться, де пара тих i тих, одразу горлають. - Ех, людоньки, людоньки! - каже старий Северин Задорожний.- Що тут сваритися. Ваша бiда - наша бiда. Земля дар Божий - хто оре, то й має. - То, дiду, за ваших часiв так думали. Тодi давали - не брали, а тепер не дають - то беруть. - Е,- махнув дiд рукою.- Вузький стає свiт. - Що вузький, то вузький... - Як помремо - усiм стане широким,- мудрує дiд. Матвiйова Настя все-таки по-сбоєму радiла. Як-не-як, а сiм десятин - поле! Господинею буде. Дiтворi хлiб забезпечений. Тяжко то воно тяжко, але коли мужиковi легко... Та коли вертався "вiн", та коли виглядав, мов з хреста знятий, то руки знов опускалися. Чи потягне вiн сам оте тягло? Один Бог знає... - Ну, як там Володькове око? - питає Матвiй. О, хто тепер про такi дрiбницi, як те око, думає. - Та нiчого. Вже либає,- каже Настя. Матвiй перев'язав наяово, сам робив, сам оглянув. Видно, що гоїться. Це йому дещо полегшу дає. А другого райку знов до села палкує. Погода зовсiм розсльотилася. Грязюка, що в постолах не вилiзеш, а тут того чобота шкода. I так на всяку всячину того гроша потрiбно. Бiля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А пана все нема. Аж пополуднi прийшла вiсть, що "вже є". Народ заворушився. Нiщо їх тепер не стримає, всi ставлять справу руба, i анi тi, анi тамтi не поступаються. Хоч ти їм кiл на головi теши. До пана пiшли вже вiд "панських" i вiд "казьонцiв". Вiд цих перших - Матвiй, вiд других Горбаєць Микита. Дядькам довелося таки довгонько в передпокою посидiти, бо пан щойно "приїхали" i "вiдпочивають". По годинах чекання, вийшов нарештi i пан - живий та веселий хоч тяжкий, а вертливий, як фургало. Очi геть залило каї шучками, i вiн ними либає, мов жаба. Не почав одразу про купiвлю, а з iншого. Вiн же добi знає дядька Матвiя, не раз проїжджав повз його хутiр. - Ну, як там у вас? Чи не скучно на безлюддi? - птає.- Чи не страшно? - Е, пане. У нас нiколи скучати. А страшно лиш тодi, нема чого в рот уложити... Гуторили i гуторили i нарештi й до "землi" добралися. - Ну, як там нащот того Застав'я? - почав Матвiй. Пан напiвсмiшки, напiв з жалем почав, що нема о рiшення. Княгиня, мовляв, мовчить. У неї там заплута справи, мабуть, прийдеться зачекати людям до весни... Все там, бачте, заставлене, перезаставлене, банк дворянський, банк селянський, я сам весь дурний з того. - От тобi й на! I як його з цим до людей звертатися? - Ну, та що робити? - каже пан. - Та воно звiсно... Княгиня... В Парижi,- каже Горбаєць. -А люди так уже збулися. Дехто за безцiн,- додав| Матвiй. Панок хотiв ще погомонiти, але дядькам нiколи. Натягнули шапки i йдуть. Перед вiдходом Матвiй ще раз запитав; - Значить, поки що нiякої надiї? - Значить, нiякої! - каже пан. - Так бувайте здоровi! Матвiй нiс тягар, нiби на нього сто пудiв наложили. Аж угинався. Перед обличчя люду сором стати. Матвiй вилiз з панських покоїв першим, Горбаєць за ним. i першим його словом до людей було: - Iдiть ви, люди добрi, додому, нiякої тут у чорта купiвлi. Усе то було...- додав негарну лайку. Люди витрiщали очi, дух їм заперло, коротку хвилю все занiмiло. А як отямились, як усе загуло, загомонiло: - Та як? Як то? Що ви, Матвiй, добрий день з нас робите? Та як же так? Го-го-го! Гу-гу-гу! - Та що ж там той пан казав? - Та що казав. До весни, казав, чекати. Княгиня обанкрутилась. - От тобi й маєш! От тобi й накупили! А стiльки шелесту! Отак воно завжди - з великої хмари та малий дощ. Отак воно... А дощ мрячiв, а грязюка по колiна, осiннiй день догоряв швидко, пiтьма тяжкою дергою лягала на землю. КУПIТЬ МЕНI БУКВАРЯ - Воно то, Господоньку, як подумаєш... Хто його знає. Може воно для нас i краще,- говорила ввечерi Настя, коли Матвiй розповiв їй, що сталося з купiвлею.- То но лишень подумай: набрати того не штука, але чи потягнули б ми стiльки... От тi бiднi дiтиська, що вони у нас бачать i знають. Навiть наїстися як слiд немає. Шкода лишень - тi люди отак за безцiн худобу позбували. Хто тiльки з того мужичиська не наглумиться. Матвiй мовчить, i його злiсть бере. Отак за гарма-дарма стратив кiлька робочих днiв, а тут навколо стiльки того набралося - i корчунок, i зябля. Володько поправляється, око починає дивитися i сливе не потрiбно його зав'язувати, у хатi здiймає обв'язку зовсiм. Василь, через погоду, трапляється, по кiлька днiв не приходить додому i ночує в селi у своякiв. Щенюка мусить Володько доглядати самий, вiн швидко росте i хтозна чи вдасться довго продержати його в схованцi. Ось тiльки пiдросте, щоб брехав, i тодi мама напевно погодяться. Вони тiльки проти зайвого на подвiр'ї дармоїда. А їсть вiн не однi помийки з борошна, а й кусники розмоченого хлiба i навiть шматки картоплi. Продали також Маньку Куцохвосту, i Володько пасе тiльки Рябу та теличку. Хоча мама й плакали за коровою, але йому це на руку, бо все-таки, як не кажiть, а двi хвостяки куди легше пасти, нiж три. А пiшла Манька, як кажуть, на люди, вiсiм рокiв прожила вона у Матвiя, привела вiсiм бичкiв i нi одної телички. А яке молоко давала! Як спариш, бувало, пiд шкiркою саме масло. Купили її за тридцять вiсiм карбованцiв, ще молодою, а продали за п'ятдесят. Та хiба можна було її зрiвняти тодi i тепер. Тепер це корова, а тодi кусень сухореброго нещастя. Пiд кiнець жовтня починає примерзати, i Володько може пасти на житах. Пашнi гарно рунились, розходу, як оком глянеш, шкоди нiде нi на пiпетку, по городах навiть капусти впорянi - розкошуй! Але Володько добре батькову науку тямить i стереже свою худобу пильно. Ряба, видно, дуже сумує за Манькою, все реве, а де тiльки, боронь Боже, яку худобину здаля вглядить, задере хвоста i драла. Володько не раз за сiм дурних наганяється, нiг не чує, а що наплачеться. Корова бiжить, а вiн за нею. - На-на-на, Рябенька,- просить вiн її спочатку, але куди там "рябенька". Вона i не думає слухати когось там далеко ззаду. Тодi Володько пiдносить i собi голос: - А куди ти бiжиш, щоб тобi повилазило?! А здохла б ти! - Та й це не багато помагає. Тепер хоч сядь та плач. Не легка, далебi, праця пасти таку навiжену скотину, тяжко цiлий той божий день за нею волочитися. Хоча Володьковi iнодi цiкаво буває, особливо коли дещо вiд хати вiддалиться та залишиться на такiй самотi, що тiльки вiн, та корова, та теличка, обрiї, та небо. I десь-не-десь якась ворона пролетить... Починає задумуватись, забуває, де вiн знаходиться i що робить. Iнодi йому здається, що вiн зовсiм не пасе Рябу, а блукає в чарiвному царствi, мов той Iван Царевич, що свою царiвну, за горами та за лiсами, у три-дев'ятому царствi й государствi у полонi у Кощея Безсмертного, шукає. Лiс, долина, яр, так званi Вали, де, кажуть, був колись замок, чи фортеця, чи щось таке... А недавно цiкаво було: пiшов вiн з мамою "на Лебедське" опеньки збирати, i зайшли геть далеко за зруб, аж за Mapтинове займище. Вийшли на горбок i перед ними на пiвнiч простяглася широка рiвнина. Володько бував тут уперше. Здаля чи то межа, чи то дорiжка, низка дерев широких на тлi холодного неба, забудiвлi, огорожа. - Що там, мамо? - запитав Володько. - А, то Клони,- байдуже пояснює мати. А! Вiн уже знає. Там же мешкає дiд Юхим, перший Матвiїв тесть, Василiв i Катеринин дiд, що у нього син Клим "з ума зiйшов", що має ту велику пасiку i "щось там до бджiл" знає, i де живе тевер старша Катерина. Скiльки про нього наслухався Володько у млинi, що то чарiвник, характерник, що до нього самi бджоли летять, що має вiн таку дубельтiвку, на яку сама звiрина бiжить, що якогось там колись пана Борщовецького за нiс водив... Так от де вiя живе? Володько тут ще не бував, бо мама не хочуть сюди ходити, щось вони на того дiда гнiваються, але Володьковi страх як кортить побувати там i пiзнати того дiда ближче. Вiн бачив його кiлька разiв, але то було все-таки не те. Десь бiля церкви, мiж людьми, завжди з кимсь. От коли б так з ним сам-на-сам, та поговорити, та розпитати, як то вiн тi чари робить, та хто то його тому навчив. А мiсце тут гарне, та тихе, та барвисте, особливо влiтку, як усе цвiте та бринить. Але й тепер тут дуже гарно. Зеленiють руннi жита, небо десь отуди за той темний лiс водоспадом спливає, сонце заходить з хвалою i величчю i, здається, пiсню при тому спiває i горить, як велика пожежа огнем незгоряємим. I страшно iнодi тут буває. Одного разу Ряба затягнула Володька геть пiд самий Клопiтський лiс. Що вiн тут находився та настраждався. Лiс. Порожнеча. Безлюддя. Сам-самiсiнький. А корова клятуща нiяк не хоче додому вертатися, до всього десь там ззаду загубилась теличка. Ледве, ледве дав з тим раду i притьомбав додому геть о смерку, приволiк ту коровиську i теличку якось вiднайшов. Притягнувся додому, нiг не чує, весь замазаний, i боїться, що дiстанеться йому за таке спiзнення. А що вiн тут винен? Та хiба "вони" його зрозумiють? - Де то ти так довго барився? - питає батько. Захлинаючись, Володько, п'яте через десяте, оповiдає, що то за страшне те коровисько i скiльки то воно його попомучить... - Ну, ну, дурний! Не плач! Мати он пiшла тебе шукати, але нiчого. Зараз вернеться. Володько далi хлипає, витирає рукавом очi i помiчає, що його хворе око зовсiм добре дивиться i все, як звичайно, бачить. Це його хоч трохи пiдбадьорило, вiдхлипався, щось там, сього-того, лемезнув i полiз на пiч, щоб бодай трохи погрiтися. У запiчку спить спокiйно Хведот. - От, щасливий,- думає Володько.- Йому не треба анi Рябу пасти, анi кудись по ночах лазити. I вiдогрiвшись, вiн починає обдумувати минулий деиь.I той нововiдкритий лiс страшний, i хутiр Юхимiв, i багато iншого. Боже, як добре, що вiн тепер не там, а тут. Там лиш вiтер шугає, та вовки виють, та хрюкають дяки. Ух! I вiн згортається калачем, щасливий, повний далеких страхiв у теплiй безпецi... На нього нападає i морить такий твердий сон, що коли б тут стрiляв з гармати, нiколи б його не розбудив. Так сонного i зняла його з печi мати, положила на пiл, з сонного стягнула "штаниська", прикрила якоюсь гунькою й перехрестила... - Отой смаркач! - було її останньою ласкою, а Володько спить, зрiдка, глибоко схлипує... Пiзнiше дуже кортiло Володьковi розпитати когось про той лiс, але мати, звичайно, мало в таких справах розбирається, а батько - той такий вiчно зайнятий, що питати його Володько не вiдважиться. Батько все в дорозi та в дорозi, то знов щось там в клунi, то в хлiвi, то на полi. Возить, молотить, рiже, коле. Господи! I коли вони будуть мати час, думає Володько, i як було б добре, коли б i вiн мiг щось помогти батьковi. Одного вечора Володько почув одним ухом, що у банку обiцяли двiстi карбованцiв позичити. Володьяо не знає ще, якi то великi грошi, але вiн так трохи догадується. З приводу того батьки щось довго розмовляли, Володько не все як слiд зрозумiв, хоча дуже натягав уха. Справи батькiв його дуже цiкавлять, лише вiн нiяк не може збагнути, чого це вони так часто сперечаються i чого тi тато завжди так працюють, нiколи не мають часу, нiколи з ним не поговорять. Мабуть, усе це тому, що вiн "ще малий", що не вмiє анi читати, нi писати. Он Василь також ще не дуже великий, диви, вiн уже "ученик", сам ходить до Дерманя, до школи, до дядька Єлисея... I як там мусить, у тiй школi, бути цiкаво. Будинки з такими вiкниськами, як нашi дверi, на два поверхи. Багато учнiв, уже великих, що так гарно спiвають у церквi i що всi однаково одягаються. Минулої весни на проводи, коли вiн вертався з мамою з могилок, вони проходили бiля тiєї школи. Усi вiкна вiдчиненi, зо всiх бокiв чути музику, спiв, аж луна розходиться по високих залах. А учнi ходять по сходах, раз наверх, раз униз, дивляться з вiкон другого поверху, сонце геть усе заливає бiлим свiтло" i слiпить очi. "Ах, Боже!" - виривається у Володька,- як то мусить бути все цiкаво. Вiн може на те хiба здалека дивитися, iнодi, як пасе на Валах, бачить: в синявi маячить монастирська! дзвiниця, гора, що на нiй могилки, каплиця, що на могилках, а iнодi, коли ясна погода, видно навiть золочений хрест приходської церкви, що стоїть дещо в долинi, в садах. I скiльки вони так напевно знають, чого доброго, бiльше, нiж "самi тато". I Володько божиться, що як тiльки виросте, пiде одразу до учительської семiнарiї i буде вчитися, i будете грати на скрипцi, i буде спiвати, i носити такi самi гарнi одяги, i блискучi ваксованi чоботи... I шапку зi звiздою. Але поки що йому треба навчитися букв. Вiн же ще нiчого не знає, дивиться в книгу, а бачить фигу, як каже Василь. Ах, той Василь. Вiн мiг би його вже давно навчити, та не хоче. Просив його не раз, а вiн усе тiльки: "А! Вiдчепись!" - i не хоче. Має стiльки тих "титрадiв", та пер, та "карандашiв". I стiльки книжок з малюнками гарними, i нiчого не дасть, нiчого не покаже, такий вiн вредний, той Василисько, i недаремно мама його не люблять. - Ти,каже,- менi подереш, а учитель скаже, що то я зробив. - Я не подеру - не бiйся,- каже Володько. - Но! Не подереш! Знаю я тебе. Та що ти в тому будеш розумiти? То по-руски. А! По-руски! Це трохи погано. Мови тiєї вiй дiйсно ще не знає, але ж вiн навчиться. Там такi казки гарнi, що варто хоч якої мови навчитися, щоб їх читати, а воно й так кожний мужик тiєї мови навчитися мусить, якщо хоче "чимсь бути". Як не будеш знати тiєї мови, нiчим не будеш, хiба мужиком, хоч би ти який був розумний. Нi, нi! Володько мусить учитися, будь що будь, а мусить. Вiн мусить сам якось тi букви пiзнати. Ось кiнчається осiнь, пiчнеться зима... А вiн же ж i не такий вже й малий. I знає вiн вже кiлька букв. Знає, наприклад, А - таке, як крокiвка, знає О - як око, як круглий бублик, знає Ж, як жук лапате i кричить, як жук - жжж! I знає вiн тi букви тому, що їх знає його мама. Бiльше, на жаль, мама не знає, бо дiд, мамин батько, казав колись: - А, школа! Ми ось не вчилися, а їмо хлiб, не треба i вам того. Школа хлiба не дасть, а попадею також не будеш. Дiвка аби шити, варити та прати вмiла... Хлопцi - хай. Пiде "в москалi", то хоч "письмо" напише... Але Володько мусить знати багато бiльше букв, усi букви, мусить всi казки прочитати, книги великi, як та Бiблiя, читати. Йому лиш треба букваря. Треба просити маму, щоб купили. Знаю - будуть казати: "Де вiзьму, в повiтри лихої, на все тих грошей? Менi он на сiль, на "керосину", на мило треба..." Але все то не може вплинути на Володька. Вiн мусить мати букваря, i годi! Володько має дуже великий з цим клопiт: День i нiч журиться, пасе Рябу i журиться. Усе йому той буквар в головi. А Василь також... Мусить вiн його навчити, як не захоче задурно, Володько щось дасть йому. Але що? Ще, чого доброго, заманеться тому, аж страшно подумати, щоб Володько вiддав отого ножика-рачка, з червоною колодочкою, що його мама минулої Покрови в Мизочi за три копiйки купили, яким вiн усе струже. Це було б те найгiрше. Ножика вiддати? Нi. Чим буде стругати? Вiн готовий вiддати Василевi навiть тi двi копiйки, що йому на Великдень дали тiтка Зiнька... I навiть свiй склад забавок, а там же стiльки добра всiлякого - i паличок з кривульками, i колiщат з соснової кори, i горщикiв з гончарської глини, i мушлiв усiляких, i пуделок вiд пасти й сiрникiв, i срiбних папiрцiв з цукорок, назбираних бiля монастиря, i безлiч, безлiч iншого. Усе це готовий Володько вiддати тому Василевi, але ножика? Нi. О, як гарно, коли людина вмiє читати! Он батько... У недiлю чи свято, коли вiн лишається дома i не йде до церкви, через сльоту чи там через щось iнше, вiн бере свою стару, замацану i обтрiпану Євангелiю, що в шкiрянiй оправi, яку вiн, кажуть, дiстав ще у школi, при iспитах за те, що добре вчився, накидає на плечi свою свиту, стає розкроч i читає вголос, виразно, протяжно, як пiп у церквi: - Во время оооно! I приїде Iсус з Назарета в Галилеееею! Чи щось iнше таке, а Володько з великою побожнiстю сидить на печi, дивиться на образ Бога на покутi i слухає усiм i своїм єством. Шкода, що вiн так мало того розумiє, там мусить бути щось дуже цiкаве в тiй святiй книзi, коли її так скрiзь, i в церквi, i дома, читають. I як Володько навчиться сам читати, тодi i вiн вiзьме ту книгу i буде так само, як батько, читати... А оце-о знов недавно щось на того Василя напало, i вiн сам покликав на пiч Володька ввечерi. - Ходи-но - прочитаю казку. I Василь почав читати. Що то було за диво! Володьковi геть-чисто дух забило. I пiдводне царство, i дiд страшний iз зеленою бородою та огненними очима, i красуня зачарована. Тут уже куди бiльше, нiж той хутiр, чи тi Клопи з тим дiдом Юхимом. Володько слухав i нi разу не змигнув, нi одного слова не пропустив. А коли лiг спати - одразу все то знов з'явилося перед очима, мов живе, i Володько аж викрикував увi снi, що мати мусiла привстати i перехрестити його. Дiйсно, величний i хороший той свiт! I безлiч в ньому незнаного та чарiвного. Треба його лишень знати, а для того треба вчитись. Але як? Але хто вчитиме? Нагода допомогла йому. Одного разу, по школi, коли i Володько вже пригнав свою рябу (було це перед самим снiгом), Василь покликав його до клунi. - Знаєш що? - почав вiн таємничим шепотом.- Наш собака... (Володько дивується "наш", то все було "мiй") уже так вирiс, що далi ховати його годi. Знаєш, що я думаю? - Ну? - Знаєш, що мати (Василь нiколи не каже "мама") не люблять собак, але ти вiзьми щенюка, принеси до хати, покажи його матерi i гарно попроси... Покажи, який вiн лихий, покажи, що у нього зовсiм чорне пiднебiння, що як виросте, з нього буде добрий собака. А я тобi щось за те зроблю,- закiнчив Василь. Володько враз споважнiв. Одна думка шибнула в його головi. - А що ж ти менi зробиш? - питає вiн. - Ну... Що хоч,- каже Василь. - А будеш мене вчити азбуки? - вивалив Володько. - О, буду! - радiє Василь, що той так мало вимагає. - А будеш показувати менi книжки з малюнками? - вимагає той далi. - Ну, буду... Але ти не дери їх. То "казьоннi". Менi за те вчитель вуха повiдриває. Розумiєш? - Хм... Що ж я, мала дитина, чи що? Я тiльки побачу i все. А коли ти будеш мене вчити? - Ось, як тiльки на Рiздво розпустять... - О! На Рiздво! Так довго ждати. Я хочу тепер, зараз, як снiг упаде. Моє око, диви, загоїлось, корова буде дома. Василевi таке не дуже до вподоби, досить тiєї науки у школi, а тут ще й дома. Але погоджується. - Ну, добре. Але ти мусиш бути тямущий. - О! Я! Я! - захоплено говорить Володько i не знає, що далi сказати. I зобов'язання готовi. Того ж вечора Володько бере на оберемок щенюка i несе його до хати. Батько й мати були якраз дома, але першим запримiтив це Хведот. - О! Сцо ти плинiс? Сцо то? Собака? - гомонить малий. А мати одразу: - Кинь його! Де ти то, в повiтри лихої, вискiпав, ще блiх нанесе. - Нi, мамо, у нього нема блiх, от погляньте... - i тиче щенюка матерi. - Геть з ним. Таке паскудство! - А яке у нього пiднебiння,- хвалиться Володько.- Чорне. Як сажа. Лихий буде. Увiйшов Василь i страх як зацiкавився, нiби вперше побачив. - Такий собака,- гуторить мати,- ще молока потребує, а в нас його i для себе нема. Оце вицяпнула ще сьогоднi з кварту, а завтра, як упаде снiг, i того не буде. - Вiн, мамо, муку їсть. З водою... У мельника он двоє щенят кормлять. - То у мельника. Мельник з людей дере, а нам зi свого треба урвати... - Двi-три картоплини i вiн наїсться,-