ає, що найкращi чоботи "витяжки", але його якраз були далеко не витяжки, а пришитки. Але це не така велика бiда. Почався "снiданок", хоча пора обiдня, забряжчали чарки, голоси зiсилились, чоловiки обговорюють полiтику, тiтка Зiнька пошепки, щоб не чула Катерина, оповiдає Настi, що не можна вiд "ходанiв" до Катерини вiдбитися, а "воно ж iще дитина". Тiтка Зiнька i Настя сестри, але кажуть собi "ви", бо ж вони куми. Катерина Настина хрещениця. Зiнька оповiдає, що тих хлопцiв тьма-тьменна - а де вона? А що вона? А приносять гостинцi, могоричi... Катерина ж дiйсно на диво хороша видалась. Як панночка. "Тендитне таке", як казала Зiнька, а струнка, а росла, "як тополя", а личко завжди свiже, рожеве, а коси яснi та кучерявi, а очi синi, як небо. Володьковi вона завжди нагадувала тих херувимiв з шiстьма крилами, що в дерманськiй приходськiй церквi на хорах намальованi... I любить Володько ту свою Катерину, що Господи. Ось вiн пiдсумовує свої гостинцi - i копiйки, i горiхи, i яблука, i цукорки вiд тiтки Марiї з папiрцями, що на них оленi намальованi i червоними буквами написано: "Чем табак курить, лучше конфект купить", що Володько сам вголос читає, щоб усi почули. Але тi там за своєю полiтикою нiчого не чують, i тiльки одна Катерина, що так само, як i вiн нею, найбiльше цiкавиться Володьком, одразу почула, як її пестун читає, схопила його i посадила собi на колiна. Який сором! Сидiти на колiнах! Володько такого не очiкував, i хоч як вiн любить Катерину, але швидко замолов ногами в чоботях, щоб вирватись з її рук. - Та посидь же, Володьку, та почитай менi щось. Слухайте! - звернулась вона до всiх.Володько наш уже незабаром апостола в церквi читатиме! - Та невже? Ооо! - дивуються всi. - О, так,каже Матвiй.- Вiн дуже малий понятливий! Батькова похвала нiби жаром його посипала. Такого вiн ще направду нiколи не чув. Нiколи не знав вiн, що про нього батько думає. I вiн загорiвся, почервонiв геть з вухами i почав ще дужче рватися з рук Катерини, нiби пiймане дике звiря. А Катерина не пускає, горне його до себе, вицiловує. - Я, мамо,звертається вона до Настi,- заберу його з собою. Я хочу такого братчика мати. Вiн буде менi книжки читати. Але Володько не слухає бiльше, вже вирвався i, як було, пошумiв геть на пiч разом зi своїми чобiтьми. - Як пiдросте - на школи подам,- вирвалось у батька. i Володько це також учув, i це кажуть тато, самi тато, i отак перед усiма. О, Боже! Вiн цього не пережиє! Який особливий день сьогоднi, вiн зовсiм не знає як поводитися, що робити - i радiсно, i соромно, i разом так десь, там всерединi, приємно, що нiякими словами такого не вискажеш. Увечерi друга радiсть: прийшли колядники i то зо звiздою. Володько,Як тiльки почув за вiкном дзвiнок, в одну мить був у вiкнi на лавi. Хведот негайно також поспiшив за ним. - Будьте здоровi з Рiздвом Христовим, а чи дозволите заколядувати?! - чути з-за вiкна глухий, хриплий голос. - Спасибi, спасибi! А просимо, просимо! - вiдповiдають майже хором з хати. Колядники колядують, голоси їх хрипкi, вони вже обiйшли чимало простору, треба дякувати їм, що вони i за такий далекий, закинутий хутiр не забули, тому їх кличуть до хати, частують чаркою горiлки, дають закуску, книша, десять копiйок грошей i вiдправляють... День минув якнайкраще. Усi вдоволенi. Гостi роз'їхалися геть за смерку, а Катерина мусiла залишитись ночувати, хоча їй дуже не хотiлося, бо там же її "ухажори", її залицяльники, її приятельки, але Настя настояла, i як його не послухати хрещеної матерi. Володько також був дуже з цього вдоволений. Третього дня батьки iдуть доДерманя "в гостi", Катерина їде додому, Володька беруть також iз собою. Василь мало не плакав, так не хотiлося йому лишатися самому з Хведотом, але батько проговорив: "Ти-но менi не коверзуй, бо як вiзьму запругу..." - i цього було досить, щоб Василь замовк. Але i Володько не мав великої радостi з цiєї поїздки, хоча були на Запорiжжi у дядька Єлисея, де Володько найбiльше любить бувати. Але тепер узимi зовсiм не те саме, що влiтку. Улiтку, як побiг зрання з. хлопчиськами, то до самого вечора гасає десь там по гаях, що й не зглянеться, коли той день пройде. Тепер же весь день сиди у хатi, довкруги самi дорослi, хлопцi десь також сидять дома, або десь, хтозна-де, пропадають, Архип та Мефод вже ходять до школи, дуже виросли i їм тепер не до Володька. I так, досить марудно, минув день, а ввечерi, коли верталися на санях додому, Володько так змерз у своїх нових чобiтках, що мало ноги йому не поодмерзали. Але вiн мовчав про це, боявся, що iншим разом його не вiзьмуть бiльше, бо їхати все-таки дуже приємно. Дорога рiвна, в'їжджена, небо ясне та зоряне, свiтить круглий, аж, здається, прозорий мiсяць, мороз пришкварує i полоззя саней поскрипує, їдуть тепер не тiєю ж дорогою, що й улiтку, а навпростець, здовж лугу, а то i через луг, бiля обох млинiв - монастирського i чеського. Колеса млинiв зовсiм замерзли i вкрилися дуже гарними, що блищать пiд мiсяцем, льодяними френдлями. Володьковi дуже кортить вiдломити шматок такого френдля i посмоктати його. Хутiр Матвiїв тихий, самiтнiй, снiгом з усiх бокiв занесений, сливе непомiтний на бiлому здалека. Лише пiд'їхавши ближче, стає видно двоє малих вiконечок, що в них блимає слабке водянисте свiтло, а трохи вище видно стовп чорного диму, що зводиться сливе простопадно, просто з нiчого, бо бiлої стрiхи на бiлому тлi поля майже не видно. Це Василь топить смоляними корчаками, а тому такий тяжкий i густий той дим. Решта свят - Новий Рiк, Щедрий Вечiр, Голодна кутя i Водохрещi минають, як би не були. Ще раз були гостi. Приходили до Матвiя i чужi люди - погуторити, побалакати, порадитись. Матвiй дещо вiдпочив, пiдняв голову, повеселiшав, не сердився стiльки. Колядували, щедрували, посипали, бажали собi i iншим щастя, здоровля, щоб пшениця родилась, щоб худiбка плодилась, щоб дiточки росли i щоб багато всiм лiт прожити i "дай Боже назарiк дiждати". Але свято святом, воно приходить i воно вiдходить. Лишаються, як i були тi самi, що i завжди, буднi. Праця, убогi харчi, клопоти, гризня. Зараз по Рiздвi почалась метелиця, що тривала цiлий тиждень, а там повiяло теплим полудневим вiтром i настала одлига. Пiшов дощ, снiг розм'як i став пускати, весь луг зненацька, за одну нiч, залило водою. I не встигла вода зiйти, як знов морозом вдарило i все то геть, як око гляне, замерзло, ген аж до самих Лебедiв i далi. Лiд такий гладенький та прозорий, нiби вся земля покрилася склом. I враз на лугу появилося безлiч отих самих учнiв з дерманської семiнарiї, тьма-тьменна найшло їх, i всi на ковзанах, i всi бiжать, летять, один за одним, один за одним, а поли їх одягiв, мов крила, розвiваються i мають на вiтрi. I все десь туди на Лебедi та на Лебедi... Мiж ними, мiж тими учнями, i Василь десь цiлими днями пропадає, намотає на постоли (бо дали б йому тато чоботи) отi свої, як вiн каже, "коньки", з дерева тесанi, пiдкутi лише грубим дротом, i весь час там сховзається а мельниковими хлопцями. Володьковi страх хотiлося б i собi там бути, i чоботи вже має, але його туди нiяк не пускають мама i все кажуть, що "скажу батьковi", бо чобiт нiяк не можна вишкор-бувать. I вiн аж плаче, аж iз себе виходить, так просить, а коли вже вирветься, то бiжить, мов навiжений i такий щасливий, що, здається, небо обняв би. На льоду дiйсно приємно! Так якось просторо, легко, помiж кущами верболозу, такi якiсь закрути цiкавi, у льодi позамерзали бульки повiтря, якiсь трiсочки, трапляються навiть рибки. А як розженешся, як пустишся, як полетиш, холодне повiтря тне в обличчя, вiтер рiже в очi i так радiсно, нiби ти птах вiльний з крилами i летиш куди тобi заманеться... Але то так недовго триває, так рiдко трапляється. Iнше дiло Василь. Той тобi, за цей останнiй час, зовсiм вiд дому вiдбився, все вiн десь там на лугу та на лугу, а оце знов почав не приходити додому, ночував десь там у дядька на Запорiжжi, або у тiтки на Залужжi, там йому куди веселiше - юрба хлопчури, гренджоли, коньки, цiлими днями санкуються, вiйну ведуть, навчився навiть курити. Хлопцi у батькiв крадуть листя бакуну, деруть книжки на папiрки i курять. Навiть i Василь якусь дуже добру, божественну, куплену ще покiйним дiдом Антоном в Почаєвi, книгу пустив з димом. Забагато цього стало Настi, що сама все мусить дома робити, i поскаржилась вона батьковi. - Дивись, он другий тиждень минає, а його нема i сорочки навiть не змiняв, i хтозна, що вiн там вичворяє, i чи ходить вiн до тiєї школи... А Матвiй вiзьми та вибери згодну хвилину, та пiди до Дерманя, та приведи того "камлiя" додому, а ввечерi вiзьми та вiдлупи його так, що той потiм цiлий тиждень не мiг на свiй задок сiсти, що навiть Володька зворушило... Пiсля того Василь щодня приходив додому i почав з книгою дiло мати, бо Матвiй зажадав, щоб той принiс вiд учителя "свiдєтельство", як там вiн учиться. Виявилось, що Василь зовсiм науку занедбав i ледве-ледве десь там у хвостi за iншими волiкся. Матвiєвi таке зовсiм не "по нутру", i вiн приказав, що як далi Василь буде так учитися - вiддасть його до циганiв або жидiв, на помийника. Володьковi нiяк не зрозумiло, чому Василь не хоче вчитися. Ах, коли б це так вiн мiг ходити до школи... I тому Володько придивляється до Василя. Щось у ньому дивне стирчить, у тому хлопцевi, i Володьковi чомусь шкода його. У ньому щось добре iз злим чергується, по всьому видно, що вирiс вiн без матiрньої опiки, бо його мати померла, коли вiн всього-навсього вiсiм недiль мав. I так вiн вирiс самий, i нiхто його не любив, i нiхто не ласкав, бо куди правду дiти, Володькова.мама не дуже то "їх", отих своїх пасинкiв, долюб-лювала i Володьковi це аж нiяк не подобалось. Володько все-таки i любить того Василя - стяглий, високий, ясно-русий, обличчя i шия в ластовиннi - якраз такий, яким i сам Володько хотiв би бути, якi йому дуже подобаються, бо нагадує вiн тих казкових Iванiв-Царевичiв, про яких не раз чув i читав. Але не подобалось Володьковi, що Василь чогось завжди невдоволений, завжди сердитий. I все, що вiн робить, здавалось, робить отак, без думки. Що напливе, то й робить. I ще не подобалось, що той нiяк не хоче вчитися. А це Володьковi не подобалось найбiльше. ТАМ, ДЕ КАЗКА РОДИТЬСЯ По святах побiг для Володька час куди швидше. Все-таки - нема-нема, та й десь повiється, не сидiв уже завжди в хатi, то на лiд, то до млина, а останнiми часами почав просто цiлими днями зникати i коли його мати спитає "де був?" - завжди та сама вiдповiдь: "У млинi". I дiйсно тягнув його той млин, як магнiт. Холод не холод, мороз не мороз, а вiн iде i чапить там у хатинi, що в одному кутi млина примiстилася,- закуренiй, засмiченiй, повнiй лавиць з дощок, пенькiв для садження iз залiзною, круглою, яку звуть "барабанчик", грубкою посерединi. У хатинi денно i нiчно завжди i без перерви, стоя, садя i лижка, повно дядькiв-завiзникiв. Диму там вiд махорки i грубого газетного паперу завжди стiльки, що на ньому можна, як кажуть, вiшати сокиру. Одне маленьке вiконечко, на чотири шиби, вiдколи появилось на цьому свiтi, не бачило ще нiякої утiрки, а тому воно стало зовсiм непрозорим, сiрим, подiбним на шмат небiленого полотна. Анi повiтря, анi свiтла воно не пропускає i не для того воно було зроблене. Воно зроблене для того, щоб у хатинi було тепло... Але i цього свого завдання воно не як слiд виконувало, бо й тепла тут не було. Надто великi мало воно шпари, якими чомусь нiхто не цiкавився, щоб могло воно втримувати тепло. У хатинi повно дядькiв. Завжди горить барабанчик. Грiються завжди снiданки. Курять, спльовують, регочуть. I завжди гуторять, завжди оповiдають... I завжди сторчить тут, десь збоку, десь позаду Володько. Мороз не мороз, холод не холод. Дядьки в кожухах, у валянках, Володько у своїх чобiтках i старому матiрньому жакетi. Дядьки оповiдають - Володько слухає. Дядьки регочуть - Володько посмiхається. I якi були оповiдачi! Одноокий Трохим - син Iвана Гуци, старий Iван Середа, що був колись у бандi злодiїв вiдомого Казмiрця i, ховаючись вiд самосуду села, пiдрiзав зi страху собi горло, тому i звався Зарiзаним. Дiд Кошiль - лисий, бiлий, з довгою бородою, подiбний до святого Миколая,- побережник Таксарових лiсiв; Олiйник - що бував "по свiтах", у Києвi, в Одесi, десь там на шахтах вугiль копав, а пiсля у Києвi у якихсь там панiв "за дворника состояв". Ще донедавна бував тут старий велетень Ровiцький Хведь, що "собственою парсоною" на турецькiй вiйнi в I877-8 роках побував i бив туркiв i навiть медаль "за храбрiсть" мав i носив її у днi святочнi на широких своїх грудях. О, цей знав того! Кожне своє повiдання починав так: "То ще коли я в I877-8 году на турецькiй вiйнi був"... I пiшло, i пiшло. Доходив не раз до такого, що й сам собi переставав вiрити i все питав слухачiв: - А чи вiрите менi? Слухачам вiрилось тяжко, але все-таки вiрилось, коли вiн сам-один цiлу роту туркiв в полон брав, або коли "сам iмператор Олександер Олександрович" йому "собственоручно вручив оцю медалю за взятiє знаменi I25 пiшого полка турецького падишаха", яке "я сам вирвав з рук турецького знаменоносця, пробивши штихом собi путь через колону туркiв з двадцяти п'яти чоловiк". Але Хведь Ровiцький не лише з турками мав дiло, не менше справ мав вiн iз "нечистою силою". А треба вам i те знати що "нечиста сила" в якому тiльки виглядi, мiж людом хрещеним, на землi не появляється. От, к'примiровi, було це саме перед зимним Миколаєм, саме першi хуртовини закрутили, коли робив я у чеха Шалти на Борщiвцi. Трачку рiзали. А людина з Шалти - нiчого собi. Любив i випити, i погуторити. Рiжемо, стал-бути, цiлий день, а ввечерi додому. А менi, звiсно, до дому верстов шiсть через Придатки, - а холод, а метелиця. Шалта це знає, прийде, бувало, i каже: а ходiм-но, пане Ровiцький, та погрiємося.- Ну, ходiм, пане Шалто. I зайдем, стал-бути, на "гулянку" до Веселого, що ото на перехрестi дорiг стоїть. Ну, одразу по пивi, а пиво там звiсно - Гульченського бровару, знаєте? - Та чому б не знати. - Ну, i отож. Наперед по пивi, а там i на чарчину перейдемо. Я, стал-бути, оповiдаю, а Шалта слуха та пiдлива, слуха та пiдлива, i не раз, бувало, вип'ємо собi, що зветься, на здоров'ячко... Бо треба i те знати - пили з розумом, не то, щоб там наджорився та й хвантазiї якi - борони Боже... Вийдеш од Веселого, як то кажуть, навесело i йдеться тодi, нiби тебе несе крилами, i не зоглядишся, як додому прийдеш, жiнку iнодi попоб'єш... I тут Ровiцький на хвилину замовкне, подумає, похитає головою, болючого бо мiсця торкнувся... Iз жiнкою молодою не йшло у нього гаразд. - Одного разу,- продовжує вiн,- засидiвся я з Шалтою отак мало не до перших пiвнiв... Вийшов надвiр, а в полi мете! Свiту не видно. Iти, думаю, чи не йти? Пiду! Було-не-було, при менi сокира, як що до чого, а хiба ж я на Балканах не стояв, Шипки не видав, турка у вiчi не бачив? Але, знаєте, як iдеш отак напiдпитку трохи, то завжди воно якась нечиста сила до тебе пристане. То вiдьма якась, то отой западенний упир, що ото гонить попiд Хвищиком, то панич... I цього разу, стал-бути, панича зустрiв. Як тiльки вийшов я у поле, став та й роздумую: i як це його до Ровiцьких хуторiв попасти? Отак, думаю, навпрост - Андрущикiвськi займиська, отак знов улiво - Шинкiвцi, а отак управо - мужицька Борщiвка. А коли зверну отак трошки-трошки влiво, так i попаду на Ровiцьке, i вибрьохаюсь на дорогу, i до свiта дома. Значить, вирiшив i пiшов. Iду я, стал-бути, йду, iду я йду - тьху, що за напасть лиха, думаю - все поле i поле i кiнця нема, а снiг глибокий долинами, а мете, хоч сядь та й плач, а темнота, хоч в морду дай. Уже i займиська десь мали бути, а тут поле i тiльки поле. I що б ви думали? - питає Ровiцький, а дядьки здiймають голови, роблять великi очi: має бути щось страшне... - ...Дивлюсь, знаєте: черешенька! - Черешенька! - дивуються дядьки.- Де черешенька, а де Андрущикiвськi займиська! - Ото ж бо й є! Черешенька. А то ж, знаєте, найгiрше мiсце цiлої нашої околицi. Чи одного там ночами поповодило, а чи не знайшли там нашого Миколу замерзлим, а позаторiк не завiяло там Корчака Панаса, зятя церковного старости, що їхав iз млина, разом з кiньми, саньми i мукою, а чи не там саме не раз поповодило, доки до банти не довело, Ляша, що ото повiсився, коли, бувало, вертався вiд своєї коханки з Верховеччини... Ну, думаю, стал-бути, плохо дело. Воно-то в I877-8 роках на турецькiй вiйнi не раз i гiрше бувало, але тодi я ще - го-го! - молодий був, здоровий, кров ще грала, а тепер пройшов, знаєте, вiд Веселого до черешеньки i вжедихавиця почала грати, ноги не слухають, кашель душить - коклюш мав такий, що як зайдешся, на ногах не втримаєшся. А тут менi зовсiм закрутило голову, i куди його, в який бiк - сам дiдько лисий хiба знає... I тiльки оглянувся... Господи! Свят-свят! А бiля мене... панич! Тьху ти, думаю. I де це ти тут узявся? I вiн спить, клятий - регоче, одягнений делiкатно, у храку, котьолок на головi. Куди ви, дядьку, йдете - питає, стал-бути. Я глянув на нього, подивився. А тобi, кажу, що до того? Iдеш собi, чоловiче, куди, то йди, а iнших не займай. I вдаю, знаєте, нiбито я не розумiю, хто вiн такий. Та я, каже, також iду - пiдемо разом. А куди ж ти йдеш? - питаю. Отак, каже, до села - заблукав от. А чому ви оту сокириську дричите, то ж ви i так ледве ноги тягнете. Ааа, думаю! Знаю. Нечиста сила, як вiдомо, сталi боїться. Нi, кажу, спасибi. Якось уже донесу. I, значить, iдемо. Без дороги, без слiду, отак куди очi бачать, боремось iз вiтром... Панич мiй цигарку закурює i менi дає. Нi, кажу. Дякую. Не вживаю. Курю люльку. Розпитує, стал-бути, де був, що робив, я вiдповiдаю, чому б, думаю, i не поговорити. Але тут я покметив що панич мiй увесь час спихає мене з дороги. Усе вправо та вправо, а менi, знаєте, скорше влiво треба. I пройшли ми, значить, отак з годину, зупинився я, щоб вiдсапнути та оглянутись, коли дивлюся: а ми бiля черешеньки... - Бiля черешеньки! - викрикують здивовано дядьки. - Бiля черешеньки! Тьху! Свят-свят-свят! Е, кажу, паничу, не буде мiж нами ладу, краще воно буде, коли ти пiдеш своєю дорогою, а я своєю, а то, їй-богу, перехрещу! От не грiх, що забожився. А вiн, капосний, став i регочеться. Геть, кажу, поки не розiзливсь, думаєш, не знаю, хто ти такий? Ну, каже, не сердься, дядьку, я вже бiльше не займатиму. Пiдемо - проведу вас додому. А не зведеш? Їй-богу, нi! А не брешеш? Нi, каже, клятий. Ну, то ходiм, але як тiльки що - хрещу i все. I пiшли. Iдемо ми йдемо, iдемо ми йдемо, з мене вже i пiт цюрком, i де б, ви думали, ми опинились? Пiд горою! Коло наших каменоломень. Якраз до мого кар'єра дiйшли... Та куди ж ти мене, нечисть проклята, завiв? Аа... i тiльки хотiв руку звести, щоб похрестити, а вiн, клятий, як трiсне мене по мармузi, та як, знаєте, садоне, то я i незчувся, як на днi печери опинився. То ще щастя, що її геть снiгом занесло, а то б розбився, як горщок. А так полетiв, як у пух, комiть головою, i в головi, чую, геть усе перевертається. А вiн, чортяка, як не зарегоче, як не заплеще в долонi - ах моторошно зробилось. I зник! Лежу я, значить, увесь iз головою в снiгу, прислухаюся, а на Ровiцькому хуторi пiвнi спiвають. А! Хвала Богу! Зняв я шапку i перехрестився, та поволi почав рухатись, думаю, треба якось iз того снiгу вилiзти, шукаю шапки, що десь злетiла... (Володько думає: i як вiн її зняв, коли вона злетiла?) Знайшов її, а сокири так i не знайшов. Полетiла катзна-куди! Пропала. Отаке-то було! I не з одним Ровiцьким. Дядьки слухають, i кожний має вже щось своє подiбне, i кожний рветься, щоб висказатись. - А зо мною, знаєте,- починає другий,- трапилось одного разу таке... I пiшло, i пiшло. I так день, i нiч, i безконечно. А Ревiцького так-таки i завела та нечиста сила, бо йдучи, одного разу, пiзно ввечерi з "трахтиру", що на "казьоннiй частi", опинився вiн якимсь чином "у вiкнi", що то на болотi пiд Михалковим лiшником. I так вiн звiдти вже не вилiз. Засмоктало. Розказують, що Михалкiв наймит Югеньо, напуваючи удосвiта бiля криничини конi, чув, що у вiкнi щось нiби стогнало, але його то так настрашило, що вiн тiкав без духу, бо хоч це i був досвiток, однак нечистий може i ранками по багнищах гуляти. I про дiда Юхима, Матвiйового тестя, оповiдали, i про бабу Улiту, ту саму, що i Володька повела, i про вiшальника Ляша, як то вiн у своєму займиську, коли люди йдуть з вечiрнi, з мотузом на шиї з'являється i страшить. I як то тiтка Домаха чорного кота у своєму хлiвi пiймала та лапу йому вiдрубала, а на другий день баба Улiта, всi бачили, з перев'язаною рукою ходила. I як то дiд Якiв, одного разу, вертаючись iз шинку, замiсть додому попав на могилки i там його пiд каплицею бачили, як вiн якiсь квiти збирав, а Вiвдя Захаркова клялась-божилась, що сама бачила, як той же Якiв удосвiта вертався з могилок... Але ж то було взимi, думав Володько, i як же вiн мiг там тi квiти збирати... Одначе, це нiяк не зменшувало вiрогiдностi оповiдань завiзникiв... А iншого разу один новий дядько, якого перед тим Володько ще не бачив у цьому млинi, почав оповiдати про самий Дермань, про старовину... Казав вiн, що земля наша древня i люд тут з давен i давен проживає. Ще перед татарами були тут селища, та городи, та замки, де нашi князi рядили, та воювались iз ворогами, з татарами, що на землю нашу нападали, люд хрещений уярмлювали i вивозили в свої землi в неволю вiчну... А наш оцей край Волинський пiзнiше пiд владу князя Острозького попав,, що його отой замок в Острозi до цього часу стоїть, i, кажуть, князь той мудрий був, школи будував, монастирi заводив, книги друкував i, кажуть, то вiн, ще чотириста лiт перед цим, отой наш Дерманський монастир поставив. Буцiмто, кажуть, воював вiн з невiрними, набрав бранцiв у полон i казав ними гору пiд монастир на рiвному мiсцi насипати, що ото i по сей день стоїть. Ї ставок там пiд монастирем викопали, i колодязь, двадцять п'ять сяжнiв, глибокий поробили... I так постав тодi Дермань. А треба знати, що був тодi навкруги лiс непроходимий, та яруги глибокi, та багнища великi, i розказують, буцiмто князь Острозький сам це мiсце пiд монастир вибрав, раз нiби на полювання з отроками вибрався, довго їхали верхи бездорiжжям i в отому мiсцi пiд монастирем, що ото звуть "бiля Яна", де той пам'ятник мiж чотирма липами стоїть, напав на князя дикий вепр. Їхав князь нiби дещо спереду вiд отрокiв i вiд утоми задрiмнув. I саме в той мент вирвався з кущiв дик, кiнь сполохався, i було б кепсько, наколи б князь не встиг схопитися за гiллю, що звисала над стежкою. I так вiн урятувався i на згадку про це князь наказав там монастир збудувати i назвати його Дрiмання. Бо князь нiби мав тодi сказати: "Ох, i гiрке було те дрiмання". А з того пiзнiше постало Дермання, а ще пiзнiше Дермань. Але все то вiдiйшло i все забулося. Мало у нас писалося, мало читалося, а все отак з уст в уста передавалося, а то, звiсно, воно не записане гине. I лiси, i болота - вирубали,висушили, але земля наша древня, сива давнина лежить на її облику. I нашi селища, i городища, i замки, i монастир... Усе то каже, що рiд великий заселяв цю землю, хоча тепер вiн здрiбнiв, заїла неволя, панщина, упокорення. Бо людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волi вертається. Були у нас i Сангушки, i Вишневецькi - роди великi i древнi, але i тi полакомились на чужi охляпи - мерзенний такий вам клан, що честi не знає, а народ наш отако самотужки жив i живе, та всi, кому лиш заманеться, зобижають його. А хто винен? Ми самi! Кров наша винна! Душа наша! Не датись повиннiсть наша, гнати вiд себе пасожерiв! А ми мало дбаємо самi за себе, не вчимось, не цiкавимось свiтом, не йдемо помежи люди, ми нiкого не знаємо i нас не знають, приходять лиш тi, що багатства нашi збирають, лiси рубають, банки закладають, дохторами стають, iнженерами робляться, книги про себе пишуть, а ми нидiєм, лiземо в землю, бабраємось в гною... Той чоловiк, видно, дуже сердитий, думає Володько, дивлячись на нього. Нелегко все то зрозумiти, чого вiн, той чоловiк, хоче. Дядьки слухають, кивають головами... - Та воно... Як сказать? Куда тут вже мужиковi... Дiд Кошiль, так той просто: - А! Байдуже! Науки, науки! Вчиться, вчиться людина, а дурнем помре! - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки, ця мова їм бiльше зрозумiла. А побережник Лiсовський, що править за дуже вченого, стоїть, подригує колiнами i говорить високим голосом: - Ну, воно конєшно... Єслi, так сказать, примiром, одним словом подумати, то й подано колись у древностi лiсу було бiльше, нiж тєпєрiча. Сколько хотiш! Iдi, рубай - усьо твоє! - Ну, да! Ну, да! Верно, верно! - пiдтакує котрийсь дядько в тон Лiсовському. - Та кобто його не так нищили! - пищить дядько Грицько з Лебедiв. - А то ж рубають! Грошi! Що жидовi. Йому аби бiльше тисячок збити... - А де ж ми самi? - питає той самий чолов'яга, що про князя оповiдав. Лiсовський подригує колiнами: - Та... Звiсно! Куда там нам! Сиволапим, ге! На це наук треба. Сам баняк не буде варити, як на огонь не даси... - Ха-ха-ха! - регочуть дядьки. - А чи не вєрно кажу? - пiдбадьорюється Лiсовський. - Звiсно - вiрно! Мужицька голова, що тобi макiтра. Череп є, а всерединi порожнє. Вiтер свище... - О, не кажи! У макiтрi терти можна... - А! Можна! Макогоном. Знаємо. А Володько слухає i чує, не все гаразд второпає, але все влазить в нього, в його голову, в його душу i там виповнює його. Млин, хатина - його школа, дядьки - учителi. Учителi щодня мiняються, учень лишається завжди. Днi йдуть, проходять, минають, мiняється життя, росте, множиться, набирається сили, зводиться на ноги, простягає руки. Як жити? Куди йти? Господи! Вiзьми мене за руку i веди, i покажи сокровеннi свої дiла, твої таємницi, розкрий менi сили паросткiв, що витикаються з нiчого i пнуться догори, покриваючись барвою, наповняючись соками, насичуючись запахом сонця. Як радiсно бути твоїм слугою, кохати творiння твоє, брати вiд нього малу частину сили i також жити. ПО ТАМТОЙ БIК ДОБРА Володька нема дома. Ось уже смеркає, а його нема. Мати сама з Хведотом, Василь не вернувся з Дерманя, а батько ще не прийшов з роботи. Надворi трiщить мороз лютий... А де ж той, у Бога, хлопчисько лазить - Господи, Господи, ще десь там пiд лiд усунеться - заморока така, вiчно тремти за нього, вiчно бiйся, вiчно журися... Мати виходить кiлька разiв надвiр. Небо прозоре, мiсяць великий, червонавий, верби iскряться пiд iнеєм, вiтрець схiдний стриже долиною, мiсцями горять зорi, що, здається, дзвонять сьогоднi. I нi душi живої довкруги. I де ж та дитина, людоньки мої, то ж нiколи ще з ким такого не бувало? Мати йде до хати, треба того Хведота положити спати, одягнутися i йти шукати. Хто знає, що там з ним сталося? I аж то дверi потихеньку вiдчинилися, i вiн iде. Не йде, а лiзе, сунеться, i, як пiзнiше оповiдала Настя, вiдчиняються, каже, дверi i на порозi "воно". Нещасне, замерзле, я напустилася на нього, а воно, людоньки, анi язиком не поверне. Де ж ти, погибелi лихої, був? "У млинi," - ледве виговорило. Я до нього, зриваю те дрантя, стягаю чоботи, а звiдти лiд сиплеться, снiгу повно, а ноженята, як крига. Господи! Я перелякалася та на пiч з ним, а там саме жито сушилося... Далi, звичайно, Настя пiднiмає свiй брудний хвартух i одним кiнцем витирає свої вiчно червонi очi, а другим сякає носа... - Чобiтята отi, знаєте,- продовжувала вона,- як не кажи, а зi старого ременю, а воно ж хiба вмiє берегтися. Ми i не помiтили, що вони порвалися, що до них снiг сипався, а мале боялось сказати, бо ж батько наш забороняє на лiд ходити; та й то правда - коли йому ще тi дитячi скорбуни латати... А другого ранку, коли Володько спустив ноги, щоб злiзти з печi, а вони йому, як патики, переламались i вiн полетiв у запiчок. Мати в крик, в лемент. - Володьку? Що з тобою? Дитино? А вiн лежить i анi звуку, бо що має казати, чим виправдати себе. Мовчить i тремтить, щоб не дiсталось бува, ось як тiльки прийде батько. Де був? У млинi? Що там робив - молов? Працював? Що, казки слухав? Дасть йому батько казки - чекай,чекай. Мамо, мамо! - говорили синi Володьковi очi, що пильно дивились на матiр. Зрозумiйте хоч ви мене! I мати, здається, розумiє, вона i лементує, i скаржиться, i лякає, що скаже батьковi, але в тих її словах стiльки зрозумiння, що Володьковi стає легше. - Ах, ти, потицюху! Ах, ти, чудовиську! Ах, ти, замороко! Горе ти моє тяжке! I що з тобою сталося? Спробуй - може, ще встанеш. Володько намагається звестися, але дарма. Ноги мов з мотуззя, i вiн навiть їх не чує. Хлопець лежить, мов викинутий лантух. Мати постелила в запiчку якусь кожушинку, якесь рядно, якусь подущину, i вiн лiг. - Ох, справдився мiй лихий сон, ох, чуєте, справдився. А снилось менi, що я ото бiлими квiтами обкладаю ту дитину свою,- дитинонько ти моя болюча, i що я тепер з тобою робитиму? Хведот весь переляканий, вiн лише мовчить i зовсiм не розумiє, що з тим його "Воводьком" сталося. I щоб йому було безпечнiше, вiн лiзе матерi на колiна. А мати вичитує: - I що я тепер з вами пiчну? Один лежить у гарячцi, другий улiз на колiна, надворi морозисько, батька немає. А тепер вiн прийде i почне жминдати: а навiщо пускала, а чому не потягнула через плечi, щоб у хатi сидiло? Тепер ось сиди i тiшся, умре пiд погибель лиху i тодi що... I що я йому на то скажу - намучений, голодний, намерзлий, хiба вiн зрозумiє, що дiти також не можуть вiчно в хатi сидiти? Весь день вичитує мати, плаче, свариться, тошнiє. Вона i туди, i сюди бiгає, та все до Володька i до Володька... Якiсь обклади, якiсь примочки, несе йому щось з'їсти. А Володько їсти не може, кашель шарпає ним, думки плутаються, голова йде ходором. Вiн терпить мову матерi, йому нiчого не болить, лише йому дуже тяжко, що вiн спричинив стiльки клопоту в родинi. А що буде, коли дiйсно прийде батько? I вiн "приволiкся" десь аж бiля пiвночi. Полатаний його "куцан" весь у бiлому поросi, нiби вiн також був у млинi, постоли розбилися i тримаються лишень на самих волоках, ноги загорнутi лише в суконнi онучi, що зальоденiли зовсiм, нiби вони видовбанi з дерева. Прийшов, i як помiтив, що Володько весь червоний, лежить i не рухається, промовив: - Аз ним он що? Знов наганяв чого? I бiльше не промовив нi слова, сiв бiля столу, мати подала йому вечерю, сьогоднi, з приводу масницi, принесла шматок солоного сиру до картоплi, їли мовчки. Мати пробує поволi i обережно оповiдати, як то воно з тим Володьком трапилось. Батько все вислухав, а пiзнiше пiдiйшов до хворого i питає: - А їв вiн що? - Та де там! Анi скалинки не мав в устах,- вiдповiдає мати. - Я вже й сам не знаю... Бити вас? Лаяти? - i вийшов з хати. Володькова справа його поважно турбує, треба б до лiкаря, а тут його хоч кричи, анi копiйки зайвої. Хай ще почекає кiлька днiв, а, може, само пройде. Оглянув худобу, вернувся до хати, роззув постоли, помолився i лiг спати. Лампа згасла, але мати стояла в темнотi бiля хворого, уста її ворушилися, було чути її тихий шепiт. Вона молиться. Боже! Поможи їй, захисти ту немiчну дитину. Другий день - недiльний, але батько - спина не спина, болi не болi, а встає з досвiтком. Надiває не постоли, а чоботи,- одразу видно, що не до каменю збивається. Вiн iде до церкви. А вернувшись, виймає з-за пазухи п'ятикопiйкову французьку булку. - Маєш ти там, стара, ще яке молоко? - питає. - Де вже там тепер молоко. Може, що вицяпну. Молозиво вже "у неї", не молоко... - Щось йому приготуй, а я зайду до Юхима, може, щось порадить... Володько це чує. Через бiль голови не може пiдвестися, але йому так хотiлося б хоча глянути "на тата". "Добрi мої тато", - думає вiн. Зараз по обiдi Матвiй пiшов до дiда Юхима. Через лiс, через поруб, через поле. Скрiзь грубо снiгу, нi тобi стежки, нi слiду, борхається навпростець по колiна цiлиною. По годинi вiн на мiсцi. Тихо i порожньо, як i скрiзь на хуторах, свiтить сонце, все довкруги занесене снiгом, величезнi снiговi замети нагадують застиглi хвилi збуреного срiбного поля. Високий частокiл з дощок оточує сад i забудiвлi. Добра, мурована, бiла, крита зеленою бляхою хата, велика на кам'яних стовпах клуня, мурованi хлiви. Коли Матвiй увiйшов до фiртки, бiля комори зашарпався здоровенний, гнiдої мастi псюка, що прип'ятий ланцюгом на довгому дротi мiж коморою i стайнею. Побачивши Матвiя, собака наробив галасу, нiби йому за те бозна-скiльки платять. На це вибiгла Юхимова вихованка, а найстарша Матвiєва дочка, Катерина. - Ой, тато! - викрикнула дiвчина.- Чи ти, Боску, замовкнеш? Ану, замовчи! Заходьте, заходьте, тату. Як там у вас? Усi здоровi? - А,промовив лише Матвiй, обмiтає в сiнях снiг з чобiт, Юхим, видно, вже з хати почув голос Матвiя i вiдчинив з кухнi назустрiч дверi. - Ооо! Ооо! Кого бачу. Оце так-так! Милого гостя маємо - заходь, заходь. Старий дiйсно щиро радiв, сердечно потирав руки. Любив Матвiя. Завжди охоче з ним зустрiчався i не раз розмовляли вони про речi незвичнi. Старий, куди правду дiти, любив часами вiдiрватися на хвилину вiд земного, заглянути в божеське, потолкувати про те i про се, часто вичитане з книг. Матвiй, хоч не визначався такою вченiстю, одначе з приємнiстю тримав з ним ногу. Дiдура лiчить ось уже понад сiмдесятку, а виглядає молодшим вiд Матвiя. Бороду пiдстригає, вуса також, чуприна дещо вже шпакувата, але колись, видно, була рудавою i тому не так помiтна сивина, i пiдбирав її у гарну, опрятненьку стрiшку по-старосвiтськи. Дiдом навiть не випадало його звати, а ще менше випало його звати чарiвником чи характерником. Здається, буде правдою, коли назвати його людиною книжною, вченою, хоча без шкiл, тiєю, що своїм справжнiм людським розумом потрапить iнодi досягнути значно бiльшого, нiж iншi зi школами. Усе в нього, що в руки брав, спорилось, а тому i пасiка росла, множилась i давала зиски, тому i дiм поставив зовсiм нерiвня iншим, i худiбка, i сад, i поле. Чарiвник! Розумiється, чарiвник. Бо ось вiн вичарував з нiчого сливе все те, що iншим нiяк не дається... Тому i Матвiй любив того чарiвника, саме такого хотiв бачити i саме таким хотiв бути. Посвоячився, було, з ним, середущу його дочку Лукiю подружив, та Бог не дозволив. Дала йому двоє дiток, а сама пiшла, невинна i чиста, як голубиця, в життя вiчне, простудившись при праннi бiлизни зимою, будучи ще не здоровою пiсля народження Василя. Тяжко переживав Матвiй утрату тiєї своєї дружини, переживав по-своєму, сам з собою i в собi, без зайвого слова, але болюче i глибоко. I до цього дня не годен її забути, все i все пригадує, а iнколи доходить це i до вiдома Настi, а та, звiсно, переживає, ту вину на iнших, Богу-духа винних, звертає, тому їй нелегко водити дружбу з Юхимом, нелегко Василя та Катерину своїми вважати, нелегко бачити Матвiєву скорботу, вiдчувати його тугу за тим, що не вернеться. Бо Настю хоча i любив, але не те вона, зовсiм не те, що Лукiя, а дiд Улiян не дiд Юхим, i все iнше тут iншою мiрою мiряється, словом такого не вискажеш, але чуття i розум знають усе i мовчазно розцiнюють. А дiд Юхим сприйняв своє горе, смерть дочки, "по-Божому", вiрив, що це "кара", i шукав за собою вини. I не тiльки стратив вiн Лукiю. Старший його син Клим, що його хотiв було "на високi школи подати", також щось не видержав, щось у нього в головi вiд високих наук чи вiд чогось iншого, поплуталось, i мусiв його до того дому, де лiкують нерви, вiддати. За те, казали мудрi люди, що старий з "нечистим" нюхався, за те i кара Божа, але хтозна чи за те. Клим був парубок толковий i вчився незле, i станом був гожий, високий, худорлявий, як i Василь, рудуватий, бiгали за ним дiвки, а вiн, диви, до попiвни надто гордої, дочки о. Клавдiя, заходив, i так, кажуть, зайшло з ним далеко, що аж до того жовтого дому дiйшло. Вiдмовила, кажуть, мовляв, мужик, а найпаче, кажуть, матушка,тобто мати попiвни, пишна та горда, в окулярах, нiяк i чути не хотiла, щоб дочка її Галя, красуня на всю округу, вийшла за мужика. Мало мав радостi Юхим зi своїх дiтей, але не падав духом. Жив, трудився, шукав правди, тiшився, коли щось знаходив. - О, це ти до речi прийшов,- казав старий до Матвiя i радiсно при тому смiявся, мав Добру, лагiдну i веселу вдачу.- Катерино! Мерщiй та батьковi меду. Сiдай, сiдай, голубе, та розказуй... А я ото сиджу i куняю над книжкою, придбав, бачиш, нову пасiчницьку науку, а та каже, що вулики Дадана вже застарiлi, що вони, мовляв, надто бджолу сковують, а вона мусить свободу мати, бiльше, мовляв, природи потребує. Спробую, спробую дати їй свободу, ось тiльки доживу лiта. А у нас тут, бачиш, скука. А як там у тебе? - Ех,махнув Матвiй рукою,- стара бiда, а тут до неї i нова чiпляється... - I оповiв усе чисто, дещо з того Юхим уже знає, а дещо ось довiдується. I мiж тим останнiм довiдується про Володькову немiч. Останнє чiпнуло Юхима за живе. Що ж... Вiн пiде. Може, що й порадить... I деяких трав захопить iз собою. Трави бувають дуже цiлющi, Юхим це дуже добре знає, на його полицi хтозна вiдколи, груба в шкiрянiм в'язаннi, книжка "Цєлєбниє растєнiя" лежить. I вони скоро пiшли, не дивлячись, що хилилось до вечора i що надворi зривалось на метелицю, i коли вони прийшли до Матвiєвого дому, Володько спав. Червоний, зi спраглими устами. - Їв вiн що? - запитав Матвiй. - Та лемензнув, як кiт, кришку булки з молоком,- вiдповiла мати. Юхим оглядає хворого, мацає його чоло. - У вас тут,- каже,- холодно. Ти б натопила, Насте... - Спробував живчик малого i каже:Ну... Менi здається, що з хлопцем не жарт. Ось тут оце зiлля, завари, Насте, i хай п'є, але, по-моєму, мого знання тут не хватить. Тут треба лiкаря, Матвiю. Матвiєвi вiд цього уста скривились. - Менi,каже вiн,- треба було б узяти запруту та спитати "її", чому то так є. На лiд пускала хлопця! - Людоньки, людоньки,- залебедiла Настя.-Дiтиська досихають на печi. - То тепер нехай догниває на постелi! - перебив її Матвiй. Настя в плач: - Коли б воно яку одежину путню мало, якесь взуття краще, то до цього не дiйшло б... - Коли б, коли б! А ти не пускай! Холод! Я тобi це сто разiв казав! - Втихомирся, Матвiю! - вмiшався Юхим.- Криком справи не направиш. - Але ж, сто болiв в її ма', злiсть бере, кажеш, говориш, наказуєш i нiби горохом об стiну. Казав: гляди не пускай їх надвiр... - Але знаєш, Матвiю, дiти не можуть i в хатi завжди сидiти. I їм свiже повiтря потрiбне. - Так! Повiтря! А от де то тих грошей наберешся, щоб на лiкаря та все... - Але ж. Боже мiй! Сваркою та плачами не поможемо,- каже Юхим. - Тошненько менi та нудненько менi,- тошнiє Настя.- Снилось менi, людоньки, таке всяке... Сниться, що зо старим iдемо бiля млина греблею, а за нами i воно бiгло. I враз, як зiрветься хуга, як пiднiметься в ставу вода, i забрало нам нашого малого... А вода брудна, брудна. Господи, Господи, що то буде... Матвiй дещо охолов: i йому прикрий сон приснився. Приверзлося йому, мовляв, стоять вони, i тикнув пальцем на жiнку, над глибокою криницею, а цей ось малий на їх очах упав у криницю. I бачимо, каже, його i помогти не можемо. - А, то верзеться iнколи,- каже Юхим.- А ви його липовим квiтом напувайте з медом. Як не маєте - Катерина принесе... Настя перебиває: - Чому не маємо - маємо. Спасибi за пораду. А може, його маслосвятiє справити та почаївськими мощами обкурити? - Ну, то вже хiба опiсля, а тим часом не везiть його нiкуди i не обкурюйте. Йому тепла треба. Настя заметушилась, воно би й слiд прийняти гостя, чимсь почастувати, але тут воно дiйсно нiчого нема. Настя сиру кусник солоного поставила та кiлька шматкiв хлiба. - Вибачайте за таке прийняття... Такi ми тепер господарi, що нiяково признатись. - О, а менi ще чого треба? Що ви, що ви... Хiба я не знаю вас, а ви мене. Менi ось треба квапитись додому,