нагоду. Пiдбiг, пiдскочив i присiв ззаду на голiй дошцi. Коли хлопець уже садить, на дядька находить сентимеят. - Сiдай, чуєш, зручнiше. Тягни он опалку пiд себе. -- О, менi й так добре. Дуже добре. Оце трохи пiд'їду. Чортовi ножиська болать, знаєте... Але дядько, видно, наговорився вже вволю i бiльше не має бажання. Дорога саме йде в долину i дядько нагнав конi. Володько рiвно ж не виявляє великого бажання провадити розмову з таким насупленим типом. Iдуть трусячком. Дорога м'яка пiскувата. Володько вдоволений. Не знає, куди їде дядько" як далеко вiдвезе його. Все одно. Коли дядько звертатиме туди, куди Володьковi не по дорозi, хлопець зiскочить з воза i все. Переїхали долину. З обох бокiв дороги поруб. Ще перед вiйною почали тут рубати лiс, наставили гелеток, стосiв, кiз i так залишили. Вже засiявся i пiдрiс молоденький запуст. У запустi безлiч рясту, спiвають птахи. Дорога зводиться пiд гору. Коники звiльняють бiг i йдуть ходою. Дядько щось мiркує, киває головою i звертається пiвзворотом до Володька. - А. того... Ти ж звiдки того... Йдеш? То ж Тилявка аж десь отуди... пiд того, пiд Крем'янець. - Я йду з Дерманя. Перерва. Мовчанка. По хвилi: - Аааа! З Дерманя. То десь того... отуди, як до того... Отуди пiд Здовбуново. - Еге. Коло Мизоча. - А того... А що ж ти там... робив? - Я там учився. Там є школи. Там є семiнарiя,- не проминув похвалитися Володько. - Семiнарiя? Ого! То мусять бути того... великi училiща. То ти, значиця, з отих, як його... Зо студентiв. Ой тi студенти... Я б їх коли б узяв. А добре, що нiмцi прийшли. Їй-бо, добре. Там люди того... скаржаться, а я кажу: добре i шлюс. - А то ж чому? - Порядок зробили. Чому? Вiн ще того... чому, питає. Я б, коли би був яким мiнiстром, чи там урядником, то того... зiбрав би отих самих скубентiв та всипав би кожному по двадцять п'ять нагаїв, i май. - А то ж чому ви так на студентiв? - осмiлюється запитати Володько. - Чому. Вiн ще того... питає. А революцiю хто робив? Хто, спрашується? Студенти, каторжанє. А ще соцiлiсти. Тож нацiя. Скинули царя i порядку нiкакого. От так все на вспас, твойо-майо. Ганархiя повна. Вилiзе тобi на бочку такий горлатор, розверне ротиська i репетує... А до роботи вiзьми, то його, не бiйсь, i гаком не затягнеш. Бо вже у студентах побував, на каторзi. Там усе за дурничку. Там не треба рано вставати, йти в поле, орати, сiяти. Там сiв собi, закурив делiкатну папiроску i попльовує. А наш брат, землю верни. Наш брат, пiт лий. Наш брат, рийся в гною, як отой жук подорожний. От яке то правлєнiя. А коли ти чого добився, так вiн тобi в очi твоїм трудом цвiркає. Дядько зовсiм розiйшовся. Кострубата, тяжка його мова розгладилась, набрала мiцi, вогню. Володько просто захопився. - I добре,продовжує дядько,- що прийшли нiмцi. Вони б'ють наших хахлiв. То iстинна правда. Вчора, кажуть, у Шумську стоїть на греблi їхнiй патруль. Їде мужик. "Гальт!" - кричить той. Це, нiби по-їхньому все одно що стой. Це в них так. Але наш що. Що мужик понiмає. Йде собi, та й годi. Нiмець як пiдбiжить, вихопив з такої кабзульки якогось патика i давай молотити дядька. Збив, збив i ще на гавпвахту потяг. Так-то. Але порядок завели. Тепер тобi от не пiдеш, куди очi бачать. Тепер гальт, цурiк, то роби, а то не роби. Їде клятущий конем, пiд'їхав до криницi, вийняв градусника i воду мiряє. Каже, щоб коневi в зуби зашпори не зайшли, щоб не дуже холодна була вода. Воно-то в нас у криницях води не грiють, але дивись, сто чортiв його матерi, який тобi порядок. I нам того треба. От чого нам треба. Порядку. Був цар, був вратник, був порядок. А тепер що стало? Каторга пiшла порядок робити, а тож звiсно... Володько й собi переймається розмовою. Спочатку легко, далi все певнiше i певнiше починає перечити дядьковi. Вiн, мовляв, тiєї думки, що порядок потрiбний... Це признає кожний. Але щоби вмiти порядок робити, треба вчитися. Не всi вчаться тiльки на те, щоб закурити делiкатну папiроску й попльовувати. Були й такi, але вони приносили бiльше шкоди, нiж добра. Тепер учаться на те, щоб вмiти краще жити, краще господарити, краще уряди вести. Цар. Воно правда, що за царя був порядок, але який. За царя мали право тiльки однi. Тi могли вчитися, тi могли уряди займати, а iншi нiчого. Десь там якийсь мужик мiг достукатися чогось лiпшого. Але то коштувало його багато працi та намаги, бо мусiв сам, своїми силами пробивати собi дорогу. А за дворян, за багатих людей грошi робили. Дядько слухає уважно. Пiсля зазначає: - Воно то як розсудити сознатiльно, ти маєш правду. Але зачем робити революцiю. - Революцiю роблять для того, щоби дати право всiм без роздiлу. Всiм класам народу. - Еее! - махнув рукою дядько.- Када нема порядку, то й право нипочом. Перш треба навчитися порядок робити, а тодi право давати. Так я думаю. Їдуть все далi i далi. Володько вдоволений, що може стiльки пiд'їхати. Ось уже Гiсерна. Ще один великий переїхати лiс, i там Москалiвка. А далi поля, бита дорога. Дядько переходить з полiтики на господарськi справи. Питає Володька, хто його батько. Дивується, що той такий самий господар, як i вiн, а задумав так марнувати свого сина. Володько знов перечить. Вiн намагається пояснити дядьковi, що вiн зовсiм не збирається вчитися на пана, а тiльки, щоби бути розумнiшим, щоби вмiти лiпше господарювати. - Ееет! Для того вчитися не треба. Дай менi тiльки досить поля, то я тобi без науки докажу, який з мене господар. Володько знов перечить. Вiн згадує отих самих нiмцiв, яких дядько так вихвалював. У них, мовляв, усi люди вчаться, тому вони й порядок знають. Дядько, видно, признає Володьковi рацiю, але перечити не перестає. - Не кажи. А я тобi скажу. У них вже то в кровi. Так! Володько знов переконує, що й нiмцi не завше в себе мали порядок. Були й у них заколоти i революцiї. Але вони вчилися, всi вчилися, i тепер вони у всьому толк мають. Переїхали Москалiвку i виїхали на поля. Пiски лишилися в лiсках. Знов чорнозем. Зi сходу дме прудкий вiтер. На полях вовтузяться люди. Орють, сiють, скородять. Нiде не видно революцiї. Ген на пiвдень у соняшнiй далечинi бiлiють якiсь хутори. Пiд'їжджають до Васьковець. У селi неймовiрне болото. Колеса грузнуть до маточини. Конята ледь тягнуть воза. Дядько лається. Нарештi вилазять iз брудних Васьковець i наближаються до Шумська. Якось дивно. Володько найбiльше знає цi мiсця ще з тих часiв, коли тут було скрiзь повно люду, обозiв. Тепер порожньо, тiльки здалеку видно, на головному мостi греблi стоїть нiмецький патруль у шоломi. Виїхали на шлях, що йде на Крем'янець, i дядько зупинився. - Ну,- каже вiн,- тепер ми розминемось. Я їду отак через мiсто, а тобi, здається, сюди на Крем'янець. Володько дякує i злазить. Дядько зовсiм подобрiв i шкодує, що не може далi пiдвезти. Але, може, хто буде їхати з мiста i Володько знов попроситься. Нiчого. Володько i так вдоволений. Вiн зовсiм вiдпочив i, коли прийдеться йти пiшки, також не бiда. Ще раз подякував i йде. Сонце ще досить високо. Хотiлося б йому до заходу сонця добитися до дому. Йде через село Рохманiв. Дорога тут лiпша, виложена дерев'яними кругляками. Побiч здебiльша жидiвськi, обiдранi хати. Виходить у поле. Вiтер сильнiшає, напирає ззаду i помагає йти. День, хоч весняний, але непривiтний, холоднуватий, сiрий. Уста зовсiм порепалися. У ротi й у носi висихає. Ноги вiдпочили, i тепер майже не чути втоми. Як завжди, так i тепер, Володько виразно помiчає змiну країни i людей. Там, за лiсами, коло Дерманя, йому значно бiльше подобається. Якiсь яскравiшi, виразнiшi люди. Цiле життя якимсь дзвiнкiшим видається. Тут сiрiше. Села тут i не бiднi, але вигляд їх надто простацький. Люди здебiльша байдужi. Тут i революцiя не так помiчається. Нема тих великих сходок, нема промовцiв. Землi i тут домагаються, але не так пристрасно. Де причина цього? Не треба далеко за нею ходити. У Дерманi школи, монастир. А тут... Тi маленькi пiд солом'яною стрiхою хатини, що звуться школами, хiба то школи? А он Жолобки, Угорське i багато iнших подiбних, скiльки стоять на землi, не бачили в себе школи. Не диво, що й люди тут сiрi, лишайнi, розчухранi, мало не дикi. На вечiр Володько дома. Смеркає. Ще здалека почув його собака Пундик i вибiг назустрiч. Зворушливi обiйми, пестощi. Он рiдний хуторець. Садочок розростається, а навкруги поле. Вiтер свобiдно шугає, б'ється об мури хлiва i хатини, на клунi мiсцями позривало снiпки i майже зовсiм зiрвало стропа. Володько входить до хати. Там одна мати з Василиною. Привiтався, поцiлував матiр у руку. Стара заметушилася. Вона зовсiм не сподiвалася, що той прибуде. - Яка низенька хатина. А плита. Зовсiм низька. Мало не по колiна,- каже Володько. - Бо ти вигнався,- радiсно зазначує мати,- Було таке кордупленя, а то дивись... Володько аж тепер помiчає, як багато вiн за зиму вирiс. Тепер вiн мало не парубок. Справжнiй "скубент". I делiкатностi набрався. Все тобi так зручно в нього виходить. Навiть мова злагiднiла. Не така уривна, кострубата. Зовсiм смерком приходить з поля батько. З ним Катерина. Хведот ще ходить до школи, а пiсля школи пасе товар. Батько побачив Володька i першим йопэ словом було: - Ну, так уже прийшов? Розпустили? Володько привiтався з батьком так само, як i з матiр'ю. Поцiлував брудну батькову руку. Вiн боявся одного, що застане батька дуже слабим. Але тепер нiчого такого особливого не помiтно. Батько ходить щодня в поле, працює. При вечерi коротка розмова. Володько показує свiдоцтво. Батько взяв папiр у руку, подивився i зараз повернув. Не сказав нiчого. Володько вдивляється тiльки у вираз батькового обличчя. На цей раз усi прикмети вказують, що батько вдоволений. Далi вiдпочинок, гасне лампочка. Володько аж тепер чує свої ноги. Але нiчого. Другого ранку Володько вже в полi. Знов вiтер, рiлля, жайворонки. Знов простiр i рiдна, чорна земля, а Володько син її, справжнiй син найсильнiшої з матерiв. VIII Шалiє весна. Цвiтуть i одцвiтають сади. Земля жене iз себе силу велику. Ростуть i хвилюють жита. Небо наганяє потопу сонця i дощу. Володько господарить з батьком. У його розпорядженнi конi. Чудеснi "казьоннi" тварини з таврами на стегнау. Кара блискуча кобила i гнiдий кiнь-киргиз, їздить ними до лiсу, возить гнiй, водить на пашу, до води... Особливо подобається Володьковi "кiргiз". На ньому чудесно iдеться верхи. Всiвся, гикнув i понiсся стрiлою. Село швидко мiняється. Вернулися з вiйни Стратон, Кузьма, Iван. Не вернулися тiльки Хомiв Мирон, Тарасiв Василь i Ониськiв Нестор. Це з дерманцiв. Iз сiльських не вернулось багато. Матвiєвого Василя також нема, але вiн ще служить у якомусь українському полку. Недiлями знов збираються селяни в Матвiя i ведуть розмови. Одного разу поиходить вiстка, що в Києвi змiнилася влада. Настав якийсь гетьман. Що то таке - нiхто не вiдає. "Плохо дєло". По мiстах якiсь гайдамаки завелись. Одягаються в таке тобi рябе. Червонi штани, синя блюза. Просто, як циган який. А по селах, кажуть, карательнi "отряди" пiшли. Скрiзь, де тiльки пан був i де люди не вглядiли панського майна, тепер бiда. Приходять, чуєте, збирають людей, лежать по черзi на стiлець, скидають штани i сиплять по двадцять п'ять кожному. Це тобi не жарт. Матвiй з приводу того так висловився: - Воно дурне правлєнiя. Що там за гетьман i хто вiн - не знаємо. Але коли б вiн мудрий був, не допустив би, щоб його люди i пiд нього таки копали яму. Як не кажiть, а проти народу не можна йти. Не можна народовi волю велику давати, але ж не можна над ним канчуком правити. Треба, щоби було справедливо. Розiбрали маєтки. Бо вiйна прийшла. Революцiя. Нащо до революцiї гнали. Думаєте, що революцiю робили революцiонери. Нi. Офiцерня, паничики. Оцi самi, що тепер по селах їздять i народ нагаями порють, поки їх не вишпурнуть пiд сто чортiв. Ех, я казав i кажу. Люди не бачать правди, а вона є. Є правда. Всiм є досить мiсця на землi, тiльки треба вмiти розумно i чесно жити. Скинули царя - добре. Бо цар не був у себе паном. Не був хазяїн. Вiдiбрали помещикам землю - також добре. Бо хiба їм, отим паничикам, вона потрiбна. Яке государство буде терпiти, щоби такi обшари землi марнувалися. А по-моєму, коли помєщик добрий господар, хай господарить. Нi,забрати йому землю i вiддати чесним господарям. Бо землi таки мало. Це признає кожний. Але коли би добре та до ладу її роздiлили - всiм хватило б. А найважнiше: земля належить тому, хто її любить i на нiй добре працює. Государство буде тодi багате, як усi будуть працювати...- хто б вiн не був. Чи то пан, чи мужик, без роздiлу... I треба дивитися не на того, хто має, а на того, хто не має. Прийди i запитай його: а чому-то ти не маєш? Вiн тобi скаже: так i так. Я ось маю дуже мало землi, багато дiтей. До старости, до громади: люди добрi? Є це працьовита людина? Є це чесний хазяїн? Так, скажуть люди. Є це чесний i справедливий чоловiк, не злодiй i не п'яниця. Йому треба без викупу дати землi. Хай має собi i дiтям. Норму на все. А коли це злодiй, гультiпака, пролiтарiят усього свiту, геть iз ним. Государство вiд такого все одно нiчого нiколи не дiстане. Те саме i з панами. I мiж тими є такi самi. Однi ведуть хазяйство, працюють, iншi по заграницях грошики протринькують, з лярвами гуляють, людей зневажають, Бога поганять. Вiдняти землю таким i баста! Без викупу! Хай iде собi i що хоче робить! Хоче, за працю береться, хоче, здихає, хоче. Божим духом живе. А ще треба народовi просвiток дати. Це дуже важне. Темний народ по-темному робить. Колись, розказують, цар i пани не хотiли народу вчити. Кажуть, думали, темним народом легше правити. Передумались. Не по тiй лiнiї думали. I звiрина тресована потрiбнiша, нiж дика. А ми ж, як-не-як, люди. Ми також не худоба i розум маємо. Своїм розумом, без помочi доходимо: так, а не так потрiбно. I коли би вчили нас, не було б революцiї, не було б отих грабункiв, отих злодюг i справа, i злiва. Бо зараз не чеснi люди бiй ведуть, а, пробачте, тi, що не працювати, а грабувати хочуть. От що. В тiм-то й бща. Кажу, люди мої! Бiда тепер тому, що всi чеснi люди не хочуть кидати отiєї самої землi, яка вже для них не радiстю, а прокляттям стає. I ще найважнiше, що нема в тих людей шани до себе, не чують сили своєї. Старий я вже i не маю сили починати все наново. Але я вже бачу, що треба робити. Свiт новий настає i ми, хто знає, чи будемо в ньому голос мати. Але дiтям своїм наказую: дiти! Мусите перш, нiж торкнутися землi, пiзнати себе. Вчитися мусите. Всi до одного. Чуєте? Всi до одного. Не на панiв учитися, а на господарiв, на докторiв, на потрiбних i чесних людей. От воно. А то здоровий чоловiк землю рив, а гультяй з паном власть держали. I вони вмiють держати її. I тепер гультяй з паном бiй веде, грасує по наших полях, по нашiй працi, а ми сидимо i мовчимо. I нас затопчуть, бо ми ще не вмiємо обстояти за себе. Але кажу: правда завжди наверх вийде. Прийде час, i ми, люди мої, чи нашi дiти до голосу прийдемо i своє государство востановимо. Це стане, бо ж iнакше не можна буде жити. Солодко i радiсно чути Володьковi розумування батька. Може, вони i не такi, .як треба, але вони все-таки правдивi. В них нема фальшу. I головне, вiн дiйшов до цього сам. Нiякi книги, нiякi вчителi чи оратори. Боже мiй. Скiльки в цiй людинi розумного, доброго, справедливого. Яка непереможна воля жити. Всупереч усьому. I не тiльки жити, а рости, ширитись. Ось не встигли одгримiти гарматнi перегроми i Матвiй знов зводиться на цiлу свою величину. Поширилися чутки, що деякi пани поспiхом землю розпродують. Кажуть, що й угорський пан хоче продати добрий шмат поля i лiсу. Одної недiлi Матвiй бере в руки палицю i ступає своїм розмашним ходом на Угорщину. Пiшов i оглянув молодий запуст. Кусочок чималий. Цiлi двадцять десятин в одному загонi. Цiна, кажуть, тисячу карбованцiв десятина. Це ж просто даровизна. Купляти! Люди кажуть: - Ее, знаєте! Хто його знає, як ще воно буде. Думаєте, що той гетьман вдержиться. Наврат. Раз проти народу - баста! Тут чоловiк стягатиметься, купуватиме, а прийдуть iншi й вiдберуть. Нi. Таки лiпше вже зачекати. Вагання Матвiя збiльшується i збiльшується. Вчора перед вечором заходив Стратон. - Дайбо здоров'я! Чули, що зробили з Мощаницею? Приїхав он з Дерманя Титко. Чорно зробили. Нiмцi. Це останнє слово вимовляє Стратон таємничо. - Чужа кров, що ж... А що робить наша власть? Кажуть, Таксарi почали за свої розбитi тартаки впоминатися. Воно понятно, але, що можна зробити таким способом, як вони задумали. Послали в село нiмцiв, щоби контрибуцiю для жида стягти. Мощаничани виставили за селом кiлька "пулiмьотiв" i сипнули по нiмцях, бо ж знаєте... Коли вже вони прийдуть стягати контрибуцiю, не проси змилування. Зате, по кiлькох днях, до села прийшла цiла нiмецька рота. Виловили матросiв i iнших главарiв, зачинили їх у магазинi i живцем спалили. Кажуть, живих людей у вогонь кидали. Матвiй подумав. - Не вiриться, щоб це правда була. Де ж видано, щоб живих людей палили. - Ну, знаєте. Хто його знає. Титко каже, що йому самi мощаничани розказали. Все, каже, село розбiглося. Хто куди бачив. I кобто покарали винних. А тож невинних якраз; бо хто винним чувся, хiба дурний дома сидiти. - Нi,сказав Матвiй,- Не втримається ця вдасть. Он усе бiльше про большевикiв гуторять. Тi золотi гори обiцяють, а цi вiдразу з нагаями та канчуками заходилися. Вiд цього часу Матвiй занехтує думку про нову купiвлю землi. Вiн весь стурбований. Оповiдання Стратона вплинуло на нього надзвичайно. Вiн знає Мощаницю, знає людей з неї. Колись навiть купив у одного мощаницького дядька корову. Дивний свiт для Матвiя настав. Незрозумiлий. Вiн знав свою силу i вагу i вперто, смiливо йшов вiд перемоги до перемоги. Але настають часи, що вимагають iнших сил i iнших борцiв. Матвiй розумiє це, але не чує бiльше сили вступити в лави нових змагунiв. Вiн починає розумiти, що змагання тепер не за землю, ту, яку вiн десятини сточував та тiсний родинний вузол в'язав, а за право влади над тiєю землею. Вiн поволi починає розумiти, що й вiн не був паном своїх мрiй, а був вiн лиш знаряддям якихось вищих вiд нього сил, якi щойно тепер зводять жорстоку боротьбу за втримання влади над ним. А що ж вiн? Невже вiн чесний, справедливий працiвник, що рiс, як росте дерево знизу доверху, не має сили озватися за право своє? Мабуть, так. Мабуть, не має вiн тiєї сили. Вiн не має змоги вiдорватися вiд скиби, з якою цiлинне зрiсся. I тому ходить вiн тепер якийсь безрадний, якийсь пригноблений. За пару днiв прийшлося поїхати до Кордишева до млина. Виїхали з Володьком раненько. Дзвiнкий лiтнiй ранок. Тиша. Сходить потужне сонце. Лiс жолобецький спiває небуденну пiсню, хоч вiчно одну i вiчно незмiнну, їдуть долиною над рiчкою. Над рiвною зеленню лугiв вигойдується туман. Зрiдка вилiтають з молодого очерету чайки, попадають пiд зливу раннього промiння i там виблискують срiблом своєї барви. Якi вони вперто неспокiйнi. Скiльки настирливостi. Хижi їх голоси скаржаться i плачуть сердитим плачем. За цiлу дорогу мало зустрiчають людей. Не видно революцiї. Здається, вiдгула вiйна, вернувся мир, спокiй. Он на лiвому схилi долини хвилюється пшениця жолобецького пана. Мiж нею цвiтуть волошки i червонi маки. На лузi та очеретi цвiте дика коситинь. Спокiй. Коло млина, як звичайно, завiзники. Сидять на сонцi селяни, курять, регочуть i очiкують своєї черги. Знаходяться такi, що знають Матвiя. - Ааа, дайбо здоров'я! Як маємось? Що доброго, дядьку Матвiю? - Та звичайно. Доброго тепер не жди. Матвiй з Володьком зносять мiшки, важать їх. Завiз великий i зараз змолоти не вдасться. Прийдеться залишитися на нiч. Ось тiльки пiдживляться конi, й назад. Володько поїде, а Матвiй залишається. Поки пiдкормлюються конi, Володько йде оглянути млин i став. Дещо нагадує йому Лебедщину, але тут став значно бiльший, глибший. Стависько також велике. Вода в ставу чиста так, що видно дно i зграї рибок. Над ставом крутяться i кигикають чайки. Володько сiдає на самому краєчку дерев'яної запруди i вдивляється в прозору воду. Онде лiзе рачок. Так давно не бачив цих цiкавих тваринок. Йому приємно сидiти так на сонцi i бачити життя, що нагадує дитинство. Але разом, яка велика рiзниця мiж теперiшнiм i колишнiм. Як неймовiрно далеко пiшло життя наперед. За цей час вiдбулася вiйна, почалася революцiя. Мiняються влади. Змагає до самостiйностi його пробуджена країна i от-от здобуде цю самостiйнiсть. Вона вже вважається самостiйною i Володько її громадянин. Вiн уже це розумiє i йому навiть приємно це розумiти. У нього вливається якась частинка гордостi вiд того розумiння. Цей млин, цi люди, цей став - все, все навкруги це Україна, i навiть отой рачок у ставу, це вже багатство України. Як радiсно, як приємно. I дарма, що он тi селяни так мало почувають себе господарями своєї держави. Вони не можуть цього почувати. В них немає такого радiсного, приємного чуття. Матвiй покликав Володька. Хлопець сам незчувся, яким чином виникли в нього такi думки. Все це навiяв спогад дитинства. Вiн зiрвався i пiшов до батька. - Ну, так поїдеш до дому,- сказав той. - А завтра рано приїжджай. Володько вiдчiплює опалку, гнуздає конi. О, ви, мої добрi конi, думає вiн. Гладить блискучу пружну шию карої. Вона дивиться на Володька добрим байдужим поглядом. Киргиз також не перечить нiчому, їм обом байдуже. Вони пройшли вiйну, пережили дуже багато. Зазнали цi тварини всячини, i коли б не купив їх Матвiй, їх костi напевно валялися би по ярах разом з тими, яких цiлi стоси отут валяються та свiдчать про прикрi часи. Добрi, щирi, спокiйнi тварини. Володько любить свої конi. Нема причини їх не любити. Вiн сiдає на вiз i iде. Шкода гонити конi, а часу досить. Коло хуторiв Ляхiвцi доганяє двох гайдамакiв. Вiн вперше їх бачить. Не мав якось нагоди бачити, й аж тепер, невiдомо звiдки, вони тут взялися. - Стой! - рiзко гукає один з них.- Куда єдєш, маладой человек? Володько зупиняє конi й пояснює. - Харашо! Так i нас с сабой подвєзьош! Пригай, Мiтька! - звернувся вiн до свого товариша. Володько перечити не бажає. Пiдвезти їх не така бiда. Гайдамаки щось там лаються, що мало соломи на вiз намощено. Володько пояснює, що вiн з млина iде. Одвiз мiшки, тому не мiг набирати бiльше соломи. Гаразд, їдуть далi. Володько трохи дивується, що гайдамаки розмовляють по-московськи. Ну, але що тепер дивуватися. Їдуть. Яке йому до них дiло. Перед Жолобками один з гайдамакiв звертається до Володька: - Слиш, козак. Ти атвєзьош нас сєводня до Кременца. Лошадi iмєєш харошiє. А что, анi казьонния? Володько чує i знає, до чого той провадить, але мовчить i не оглядається. "Казьонниє"! Тодi коли вони сновигали по полях, грузли в снiгових заметах, гибли, мов мухи в осенi... Не бiйсь... Тодi вiн один з другим не бачив, що то "казьонниє". Вйо! I Володько чомусь злiсно хльоскає по конях батогом, нiби тi щось виннi. - Не можу я вас везти сьогоднi до Крем'янця,- раптом смiло озвався Володько... Гайдамака пiдняв голову. - А почему? - Бо не можу! - Ето не аргумент... Павєзьош... Да, да. Павєзьош, павєзьош! Нє то ми i лошадi твої канфiскуєм... Ета казьонниє. Володько далi насуплено мовчить. Що казати. Вiн дуже добре розумiє тих нахабних i дурних парубкiв, може, зi сусiднього села, якi живуть скорше iнстинктом, нiж розумом. А раз мають револьвери при боцi, що їм тодi на перешкодi дещо поглумитися над безборонним. I ще змiцнився Володько у запозиченому вiд батька переконаннi, що нiхто тепер, по вiйнi, не думає творити порядку. Нема сили в людей, щоб наново взятися за працю. I хто би то не був, чи ось цi гайдамаки, чи большевики, всi вони однаковi вороги порядку i справедливостi, бо всi вони хочуть ще бенкету, революцiї, хочуть пожити, бо нащо "стiльки-то рокiв кров проливав". I всi вони найбiльшi вороги тих, що працюють та щось мають. Революцiя, права чи лiва, перш усього лягає тягарем на господарiв. Тi дадуть, що мають, i кожний, хто не прийде, не скаже "на", тiльки "дай". Це селянське пересвiдчення знає Володько i тому подiляє байдужiсть своїх сусiдiв до всiх. "Еее, всi вони однаковi!" Але Володько, як син землi, може бути iншим захоплений. Цього захоплення поки що не подiляють нi Стратон, нi Iван, анi навiть рiдний батько. Воно має свiй грунт не на землi, а в душi. Вiн прочитав уже Кащенка. Вiн вивчив Шевченка. Вiн знає, що були колись Сiч, Запорiжжя, вiльнiсть. Його душу полонила романтика того привабливого давноминулого, з чубатими козаками, з днiпровими порогами, зi степами широкими. То була Україна. Так. Це Україна, його батькiвщина, дивна й незнана земля, що має два обличчя. Одно чорне, з потом працi, друге радiсне, усмiхнене, рожеве, як барва рожi, зрошеної росою. I це приваблює Володька. I за це вiн хоче битися i звести до бою батька, сусiдiв - чорних, зачовганих працею чоловiкiв... Володьку! Ти смiшний. Конi бiжать. Ось уже Жолобки. Гайдамаки сидять i курять. Виїжджають з долини на пригiрок. Їдуть вулицею. Пiд'їжджають до кращої бiльшої хати. - Стiй! - чує Володько. Оглядається.- Стiй тут. Пiдем снiдати. Хто тут живе? - Дяк,вiдповiдає Володько i зупиняє конi. - Прекрасно! Он i дякiвни тiп-топ виглядають. Стiй i чекай на нас. Зiскочили i побiгли на подвiр'я. Володько сидить на возi. Конi стоять i помахують хвостчми. На них падають гедзи i тнуть. Гайдамаки сховалися в сiнях, звiдки одразу чути гармидер. По деякому часi вибiгла струнка i гарненька, вдягнена в суконку з доморобного полотна, дякiвна. Вона усмiхається. Володько дивиться на неї з-пiд лоба. - Чого ти такий сердитий? - питає дякiвна. Володько сказав, чого. - Ну, то ми їх там заговоримо, а ти їдь собi i все... Знають вони, де ти живеш? А Володько й сам уже думав над цим. Тепер мiркує лиш, як його краще "чкурнути". Дякiвна допомогла. Пiшла до хати i, коли гайдамаки поїдали яєшню, вийшла та махнула рукою. Володько рушив, спочатку хода, далi смикнув по конях батюгою i тiльки хмара куряви знялася за ним. Другого ранку Володько був у Кордишевi й усе оповiв батьковi. Той зазначив, що тепер не дасться вдержати цi конi. I його слова справдились. Через кiлька днiв до Тилявки прийшов вiддiл нiмцiв. Виявилося, що це той самий вiддiл, що так особливо розквитувався з Мошаницею. Зi собою мали вони ще багато мощаницької здобичi. В однiм добрiм мощаницькiм возi зломилося колесо. Почали шукати по хуторах чогось, чим би можна того воза замiнити. В Матвiя стоїть на подвiр'ю добрий "казьонний" вiз. Побачили його i без слова замiняли на мощаницького. Та на цiм не кiнець. Володько привiв саме з пашi конi. Нiмцям сподобались вони... Оглянули, вiдв'язали кару кобилу, шось гергочуть i ведуть геть. Цiла Матвiєва родина в лемент, але це мало впливає на нiмцiв. Володьковi сльози стоять на очах. Нiмець вивiв кобилу на шлях, веде за повiд. За ним ступає розгублений Матвiй, а за Матвiєм Володько. Вони не хочуть вiрити, що той чужий чоловiк забере їм їх власну коняку. Вони йдуть i на щось надiються. А може... А може, вiн таки змилосердиться... - Пане! - просить Матвiй.- Не берiть менi її. Я не буду мати чим робити в полi. Який вiн дивний, той Матвiй. Це ж все одно коли б вiн благав отой камiнь, щоби вiн зiрвався i летiв птахом. Але Матвiй все-таки не падає духом. Йому приходить на думку неймовiрне. Коли дiйшли аж до церкви, Матвiй виймає з кишенi свого пуляреса, видобуває з нього "катеринку". - Пан! Гей, пан! - кличе Матвiй i пiдходить аж до самою нiмця. Той оглядається, Матвiй тицяє йому катеринку. Той робить вираз ображеного, але, пройшовши крокiв десять, зупиняється. Володько бачить це, i в його душi острах та надiя. Кобила байдуже стоїть, помахує хвостом. Сонце ллється на її чорну гладеньку спину, на клуби i вiдбивається. Ось вона зводить високо голову, випростує пружнi шпичастi вуха. Нiмець протягає руку i бере в Матвiя сотку. Натомiсть передає Матвiєвi повiд Карої. Володько пiдстрибує. - На! - гукає Матвiй. Володько пiдскакує, миттю злiтає на кобилу i з копита пускається в чвал. Матвiй суворий i сердитий поволi йде вулицею. Вiн мiркує. У нього вже виникло тверде рiшення продати тi конi. Не мине їх революцiя. А нiмець пiшов собi далi. Ще через кiлька днiв прибули до Матвiя купцi. Сторгувалися i забрали кару i Киргиза за три тисячi й сто карбованцiв. Половину "миколаївками", половину "хвартушками" та "осиковатими". На цих останнiх герби й атрибути Української Держави. Але нi Матвiй, нi Володько не виявляють з того великої втiхи. Не чуються вони в своїй державi. Хтось, десь невiдомий править тiєю державою, з якої тiльки i є, що тi "осиковатi" знаки державної скарбницi. Наближаються жнива. Матвiй купує новi конi, звичайнi селянськi коники - сiра кобила, карий кiнь i в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака. Перед самими жнивами сталася подiя, що лишила Володьковi глибокий слiд. Одного дня з Дерманя прибуло кiлька молодих жiнок. Мiж ними дядькова Єлисеєва Палажка i молодша дядина Мотря. Їдуть до Почаєва. Це уперше, вiдколи затихла вiйна. Кличуть також Катерину i Володька. Володько на такi справи перший. Мандри, вiдвiдини незнайомих мiсць... Iти широким шляхом, полями, лiсами, селами... Звiльнитися трохи вiд турботи i гризот щоденних... Думати над долею рiдного краю i любуватися його чарiвною красою - на це Володько перший. I мати не проти цього: - Бувало, дiтоньки, й сама ходила... Десяток разiв, милi мої, iшла вiдвiдати святе мiсце, де сама Мати Божа на камiнь ступила i лишила вiчний слiд. Ще звечора палахкотить у челюстях печi вогонь. Печуть коржi i смажать м'ясо. На другий день раненько - ще сонце не винеслося з-за жолобецького лiсу - вiдхiд. Володько накульбачив на себе торбу. Чоботи позв'язував на палицi, а йде босонiж. Пражить сонце. Направо й налiво поля мов застиглi золотi озера. От-от пiдкладай косу, серп i вали дорiдне жниво. Їдуть через Крем'янець. У мiстi тихо, чисто. Коло будинкiв полiцiйної управи вартовий у шоломi. Нiмець. Стоїть i насуплено дивиться. Дивнi, суворi люди. Нема в них усмiшки. Перейшли Широкою i звернули на Костельну до гори. Коло будови колишньої "уєздной касси" Володько зупиняється. Вдивляється в напис "Повiтова скарбниця" i над цим тризуб. Приємно. Нiщо iнше не вказує, що це українське мiсто, хай хоч що-небудь. Далi на гору. Звiдтiль видно цiле мiсто. Бiлi, великi будови лiцею, собор, монастир. Сади розкидалися по взгiр'ю. Гора Бона нагадує забутий, врослий у землю велетенський шолом. А навколо села, сади i знов села. Велична земле моя, радiсть моя! Благословляю красу й ширiнь твою i люд правдивий, щирий, простий. Може, земле моя кохана, i над твоєю долею засяє ясна зоря свободи. Ще крок, ще тiльки один крок... I чудесна, споююча, свята свобода розгорне золотi свої крила над цими селами, садами, полями. Як неймовiрно радiсно. Володько забуває все те, що було недавно. До нього вертається його божок, божок цiкавостi, радостi, божок молодої сили. Ще далеко, дуже далеко, двадцять два кiлометри той Почаїв, але з гори Хрест уже виразно видно золоту баню його дзвiницi, що палахкотить у соняшнiй зливi. Вона стоїть на чорнiй смузi лiсу, мов маяк на скелi океану. Лiси, яри. Сходять мандрiвники вниз. Баня Почаєва ховається. Пiд ногами мiняється грунт. Мiж гаями крейдянi поля, вбогi розбитi села, виснаженi люди. Слiд вiйни помiтно надто виразно. Рiвнина Iквй спорота здовж i поперек окопами. Чагарники колючого дроту вростають бур'яном. Де-не-де, на мiсцi колишнiх сiл зводяться хатки; через непокритi стрiхи курить дим, голi дiти вибiгають на дорогу. - Дайте, тiточко, кусник хлiба! - протягають худi, мов патики, рученята. Подорожнi скидають торби, виймають хлiб, дають. Урадуванi дiти бiжать до своїх недокiнчених хат. Дунаїв. Село, де всi мандрiвники вiдпочивають, полуднують; п'ють чисту, мов лiд холодну, джерельну воду. Ще один перехiд в'юнкою сошею, через лiс i вже Почаїв. Ось тут, кажуть, стояла колись каплиця. Пiд нею завжди вiдпочивали мандрiвники. Володько стiльки разiв чув про ту каплицю. Тепер з неї лишився тiльки один фундамент. На її мiсцi поставили хрест, на якому скарбонка для пожертв. Цiле село розбите. Залишилося лиш кiлька хат i дерев'яна церква зi збитою i похиленою на бiк банею. Володько сидить на каменi в гуртi мандрiвникiв i думає. У ногах сiпає бiль. Засмажене сонцем обличчя горить. У голову тиснуться думи над минулим, теперiшнiм i будучим. Уявляється йому вiйна, що бушувала тут ще недавно. Уявляються тi люди, що робили з цiєї землi руїну, билися, клалися трупом, щоби все так нагло урвати i безславно зникнути. Поїли, попили, вiдпочили, обдiлили жебрацьку дiтвору та калiк i далi. Дiвчата веселi, смiються, жартують. Володьковi радiсно, але йому нiколи смiятися. Його приневолює до поважностi надзвичайна хвилина. Зворушливе, дивовижне, надзвичайне дивовисько, яке пройшло перед його очима, це вiйна. I от тепер вiн ступає по тих мiсцях, де кожний камiнець кричить вiйною. По дорозi валяються розбитi вiйськовi вози, рiзнi речi, набої. По полях розсипанi ями вiд стрiлен, що рвались. Почаївський лiс. Старi товстючi дерева. I тут помiтно вiйну. Розторощенi стовбури, укриття. Порозкиданi, зiпсутi речi. У лiсi дещо прохолоднiло. Йдеться легше. Жарти i смiх стихають, бо ще пiвгодинки, ще пара кiлометрiв, i перед очима Почаїв. Виходять на взлiсся. Всi зупиняються, стають навколiшки, хрестяться. Володько в полонi враження. Вiн хреститься також. Перед очима велетенська, маєстатна постать лаври зi всiма її будовами. Володько безлiч разiв бачив її на малюнках i от аж тепер нарештi бачить її власними очима. Це вона, та гора, де "пасли, пасли пастирi, пасли овци на горi, та й увидiли Божу Матiр на скалi". Це тут змагалися здобути святиню турки, що впали жертвою кари Матерi Бога. Сила враження, вiри охопила й узброїла його. Вiн бачить лише великанську бiлу, залиту передвечiрним сонцем святиню, до якої впродовж вiкiв зi всiх куточкiв його рiдної землi спливали люди, щоби бодай тут, разом iз водою зi "стопи" Матерi Бога, зачерпнути пiдсилення вiри - єдиної опори жорстокого селянського iснування. 0н клячать гурти в бiлих свитках i постолах. I цi сiрi розчухранi постатi, з цiлими горами клункiв на плечах, бозна з яких лiсiв i багон, принесли на показ свiтовi свою бiду, свою темноту. Он стоять вони навколiшках, i їх безбарвнi очi горять великою вiрою. Вiра. Страшне недоторкане слово. Над свiтом вiйна, над свiтом пожежа, а вони клячать у поросi. Якi сили пiднiмуть їх iз того пороху й уведуть у храм, де зустрiне їх усмiхнений Бог i скаже їм: встаньте! Ви образ i подоба моя! Огляньтеся на себе i пiзнайте своє вбожество, вiднайдiть у собi гiднiсть мого найкращого творiння, яке я назвав найкращим iм'ям. Встаньте i будьте самi собою!.. Вдарив велетенський дзвiн; i вiд його громового рокоту затремтiли люди, дерева, земля. - Ну, люди! Вже час! Вставаймо! Серед глибокої тишi, пiд звуки велетенського дзвону слова тi видаються закликом. Всi встають, назувають на ноги взуття i йдуть. Все ближче i ближче лаври. Все ближче i ближче мета. Все потужнiше гуде великий дзвiн, розтягаючи своє бамкання геть навколо, як далеко сягне око. Приходять. Скрiзь люди. Шукають мiсця для нiчлiгiв. Багато хат розбитих. Знаходять одну хату, де їх приймають. Ще не оправлена вона вiд вiйни як слiд. Новi дверi, новi вiкна, полатаний помiст. Меблi зганянi. На стiнi стародавнiй з тягарками годинник. Чоловiк, жiнка, двоє русявих, живих малих. Мандрiвники займають передню кiмнату i розташовуються по помостi. Перед спанням iдуть "на вечiрню". Зi страхом i трепетом вступають пiд зводи велетенського храму, де розноситься спiв, ладан, золотий вiдблиск сяйва свiчок i електрики. Он золота iкона над стопою. Онде-о тi вiдомi з чистого срiбла дзеркала. Кажуть, нiмцi пiдмiняли їх. Онде мiсце, де стоїть чудодiйна iкона Матерi Божої. Пiд нею милицi людини, що колись належали калiцi, який вiрив i одужав. Малюнки чудес, якi сталися тут, на цьому мiсцi. Володько на деякий час стає знов тим малим Володьком, який не має часу нi молитися, нi роздумувати над усiм, що бачить. Вiн увесь увага, ввесь переживання, ввесь уява. Розкiш святинi полоняє його, i треба все оглянути, пережити нутром i затямити кожний непомiтний звук великої душевної музики. Другий день. Молодицi, дiвчата спiшать на ярмарок. Там буди з всiляким дешевим крамом. Свистуни, гармоньки, кульчики, бляшанi хрестики. Юрби дiвчат купчаться коло балаганiв, торгуються, купують. Он стоїть безногий чоловiк iз катеринкою. На катеринцi папуга, що тягне "щастя". На хiдниках пiд парканами янчать калiки, риплять своїми невибагливими струментами лiрники. Висвистують свистуни, виграють на губних гармоньках, вигукують продавачi. Володько оглядає все, цiкавиться, але не знаходить для себе нiчого гiдного уваги. Вiн кидає жiнок, якi захоплюються торгiвлею i пiднiмається нагору, проходить брамою на лаврське подвiр'я. Там вiдчиненi образарнi, книгарнi. Володько заходить до книгарнi. Вiн хотiв би купити якiсь книжки, писанi по-українськи. Але таких немає. Книжки все русскi. "Святiтєль Пiтiрiм Тамбовскiй", "Сергiй Радонєжскiй", "Серафiм Саровскiй". Он вiдома "Откровєнiє воїна iз карiта". Бачить також "Ад i рай". Цi книжки нагадують Володьковi дитинство. Не любить вiн тепер такого читання, але чомусь купує "Ад i рай" i "Откровєнiє". Нiяково так вийти, не купивши нiчого. Далi йде пiд дзвiницю, задирає голову догори. Висока. Мури якi! Сила людська непроста рiч. Все зробить. Заманулося полiзти на дзвiницю. На другому поверсi велетень дзвiн. Коли знiмали його i вивозили "вглуб Росiї", пробили цiлу стiну. Тепер вона забита дошками, а дзвiн знов на своєму мiсцi. Полiз далi, вилiз на самий останнiй поверх, туди, де стоїть машина годинника. Вiйна зупинила його i вiн не рухається. Через дiрки в його циферблатi нiмець слiдкував за руским. Розказували ж, що руский хотiв з "орудiй" креснуть по дзвiницi, та побоявся грiха. Тепер Володько сам висадив голову через дiрку i з острахом оглядає далеку землю, всипану дрiбненькими людьми. Навколо у простiр летить зiр i не бачить собi межi. Отам десь Галичина. Звiдтiль їхали дядьки, що вiсьтали. Там Австрiя. I ще далi там багато держав i багато народiв. Шкода, що зiр так близько сягає, що нема крил у людини, що сила не в станi здобути того, чого прагне душа. А Володько дуже, дуже хотiв би вiдвiдати тi далекi дивнi краї, побачити, як там живуть, що там роблять. У його уявi встають постатi минувшини тих країн. Вальтер Скотт навчав його iсторiї, Жюль Верн фiзики, Купер географiї. Там шаленi мiста, там Париж, Берлiн, Лондон. Там височеннi Альпи i безконечний широчезний океанський шлях у країну Тома Соєра та на мiсця пригод Майн-Рiдовських героїв. Знiмись, хлопче, махни крилом i край кришталевi простори, привабливi i чарiвнi. Через годину Володько знов у храмi, знов спiв, розкотисте басування архидиякона, вiд чого тремтить цiлий масив будови. Хлопець iде в печорськi церкви. На сходах малюнки. Цiлi натовпи угодникiв Божих, що посходилися сюди з цiлої Росiї та оздобили цi мури. Все печерний, темний, висохлий народ. Все терпеливцi i страдники. Все носiї великого одушевления своїх часiв. Тут i Йов Северський спочиває. Он домовина його, а над нею чернець. До домовини пiдступають переляканi, ледь дихаючi жiнки, а чернець грубо попихає їх своїми сильними руками i басом пiдганяє: - Ну там! Жiвєй! Переляканi жiнки не чують цього. Вони зачарованi святiстю мiсця i штовхуни ченця приймають як належне. Але на Володька робить це дике враження. Вiн не тиснеться побачити мощi, а стоїть осторонь та оглядає. Пiсля сходить у найнижчу печерну церкву. Тут залишилися слiди та запах вiйни. I вирванi з iконостасу дверi, та оголений пiдставець престолу; солома, що леж