мене проводжати, бо не знала про вiдправку нас на фронт... Ми спiвали "Чумака" 2. Було нам весело, наче їхали ми не на смерть, а роззброювати нiмцiв... (Тiльки чому нас посилають на Сватове?.. Там же ворога немає? Ворог на Дебальцевiй, Алмазнiй... Тiльки чому нам вчора з наказу батька Волоха всiм завели оселедцi?..). Їдемо. I вже на Сватовiм перонi... (Нiч... Снiг... Вiтер...). Курiнний нам каже (нас поїхало три сотнi: 9-та, де я, 11-та й 12-та): - Ми з бiльшовиками не воюємо. Але вони захопили Куп'янськ. Ми тiльки вiзьмемо у них назад Куп'янськ, а воювати з ними не будемо. Хай вони самi собi, а ми самi собi. Пiшли в розвiдку. Звичайно, селяни нам не кажуть, де червонi. Всi села - бiльшовицькi. На другу нiч я був призначений ройовим. (Ви не дивiться, що я лiрик, я бойовий). Я-вартовий по кухнi. Над ранок о п'ятiй iти на кухню. А знаєте, що це значить? Це значить: наїстися пволю м'яса, яке тодi було краще за шоколад-мiньйон. Я уявляю, як я буду їсти м'ясо, i з цiєю мрiєю заснув... Готелiв для козакiв не стало, i декого розташували по хатах. Мене й ще одного козака мого рою - в хату. Ми з ним наче вдома; розляглися до бiлизни, бомби поклали на вiкно, рушницi поставили в куток. Спимо. А в мене сон такий, що хай над головою б'є гармата (це тодi...), я не проснуся. Враз вбiгає хазяйка (2 година ночi). - Ой, дiточки мої, ви ж пропали! - Що таке?.. - Вашi всi побiгли на станцiю, була стрiлянина, кулi звистiли по садку. Ми спокiйно одяглися. Я, як вартовий по кухнi, взяв запхнув за пояса тiльки багнета. I йдемо ми картошку чистити. Зброї не взяли. - Це, кажу, "так, просто панiка якась". Менi не вiрилося... нiмцiв побили, варту побили, Київ iаш, а тут, на тобi... втекли... покинули... I навiть не юзбудили... Нi! Ми йдемо чистити картошку". Виходимо. Снiг. Туман. Вулиця йде просто до вокалу. Тихо. Смертно тихо. Навiть собаки не гавкають. Тiльки на станцiї тонко й одиноко кричать паровози. Iз туману пiдходить до нас козак, i рушниця в його а плечем. - Що таке?.. - Та нашi всi побiгли на станцiю... Була стрiльба, ричали "слава", "ура". Тишина смертна. Iдемо чистити картошку. Я ще не вiрю, що це кiнець. Менi деревляно спокiйно i покiрно. I от iз туману смутно, а потiм чiтко: "Конi!" "Не нашi", - щось сказало менi, i я притулився до ину. Мої товаришi стали на пiвкроку вперед од мене. Ми пiдковi вершникiв. - Хто йде? - Свої. - Пропуск. - Олена. - Яка Олена?.. Руки вверх! Не знаю, чи пiдняли мої товаришi руки, чи нi, але вiдчув жах у голосi того, що кричав "руки вверх", перескочив через тин за копицю... Бiжу по городах... а ззаду чую удар по чомусь м'якому i "ой... ой..." тихе й тоскне. А зiр механiчно вiдбиває, вiдбиває кривеньку чорну вишеньку на бiлому тлi снiгу, смутнi контури тинiв, копиць i хат. Шлика я зiрвав... але оселедця зiрвати не можна. Та й шапка в мене кавалерiйська, лахмата, її скидати? Холодно, та й оселедець одразу побачать... А коли попадають в полон з оселедцями, то з ними не церемоняться... Смерть... А який я старий гайдамака? Червонi думають, що як з оселедцем, значить, i старий гайдамака: - К стенке! Або: - На рубку!.. Тiльки в процесi боїв я дiзнався, чому вони не стрiляли менi в спину. Просто вони думали, що ми дозор, а ззаду лава. Вони тихо нас i зняли, цебто тих двох - порубали... У них теж були оселедцi (а вони шахтьори...). Про це я дiзнався аж 1921 року (що їх порубали...). I почалася стрiльба... Нiч раз у раз протинало червоними мечами пострiлiв... Я вирив у снiгу рiвчака i лiг у нього... Пливли образи Констанцiї i бабусi, якi мене дуже любили... Констанцiя тодi, а бабуся й тепер - їй 102 роки. Образу матерi не випливло... Та й то, як мить. Якась спокiйна покора смертi. Я iнодi не витримував, вставав i йшов прямо на вогонь, але знов лягав... Вода капає менi за комiр, на щоки... Потiм я зайшов у двiр i пiдлiз пiд призьбу (до хати не пустили. Я стукотiв, але вони по голосу пiзнали, що я iз "побежденных"...). I от червонi займають село... З годину цокотiла вулиця... То батареї (мiж iншим - на волах), обози, кiннота... I все цокотить, цокотить, цокотить... Нарештi почало свiтати. Я вилiз i пiшов знову в город. Крiзь паркан видно було, як iдуть баби по воду... I от забили дзвони. Недiля. Й вийшов, наче у снi, на вулицю... Там... Там... Там... Купками стоять червонi... У мене ж лахмата шапка i обмотки побiлiли од води (вони були зеленi, новi). З йду просто крiзь червоних, а навколо мене сон... Я наiiть i голосiв їхнiх не чув... I нiхто мене не спитав, не затримав... Все село - бiльшовицьке. Я зайшов до крайньої хати. Дома дядько i його син. - Острижiть менi оселедця. Син бере й стриже менi оселедця. Але ж голова моя побрита. Я дав дядьковi цукру (у мене було трохи в хусточцi), вiн дав менi хлiба, i я пiшов. Вийшов на гору. Дивлюсь, бiжить один козак... Блiдий од жаху, одне око бiльше, а друге менше, й наче ому дуже холодно... Втiк з-пiд розстрiлу. Це - старий гайдамака. - Ну, - кажу, - "ходiм на Святi Гори" (75 верст - неначе в другу хату), а вiдтiля потягом додому. I який же я дурний (а може, хитрий... Це ж така тонка рiч), їдуть баби з хуторiв на базар, а я їм кричу: - Ви не кажiть, що ми сюди пiшли. Ми - гайдамаки. - Не скажемо, дiточки, не скажемо. I не сказали. Ночуємо ми на хуторi. Товариш мiй каже, що ми, мобiлiзованi Петлюрою 3, тiкаємо додому. Лежимо на печi. дядько хитро примружив око, пiдiйшов до нас i каже: - Та признайтесь, хлопцi, ви ж гайдамаки? Вас же били на Сватовiй? Я сказав: - Так, ми гайдамаки. Дядько нiчого не сказав. Але я довго не мiг заснути i все дивився на сокиру укутку... I недалеко вiд Святогорської станцiї (кругом червонi партизани), в одному селi, коли ми лежали на долiвцi, увiйшов лисий старенький староста i затребував у нас "пачпорта". - Який "пачпорт", коли ми мобiлiзованi? - Та що там з ними базiкати! До штабу їх. А жiнки не вiддають нас, плачуть та приговорюютi - Та вони ж такi, як i ми: i чорнобривi, й по-нашому розмовляють. I прокинувся в менi поет-агiтатор... Я почав говорити, хто ми й за що така наша доля, почав читати їм свої вiршi... I стало чудно... Лисий "пачпортний" староста просит: переписати йому на пам'ять вiршi. Пам'ятаю початок., (О мої поезiї, такi ж наївнi й зеленi, як моя вiчна. молодiсть...). Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю i тепер по свiту хай вона блукає. Хай вона до зброї всiх рабiв скликає. Пiсня ця родилась в темнiм, темнiм гаю... 1918 _p._ Це такi слова... Але ви б послухали, як я тодi декла мував. Я на "Плузi"4 i тепер, i ранiше так не декламу вав i не декламую... У мене аж волосся ворушилось вiд пiднесення... Нам дали сала, огiркiв та хлiба i вiдпустили. Прийшли на станцiю. Власне, я сам прийшов на станцiю. Товариш мiй зник... Його дядьки не пустили.. Я й досi не знаю, де вiн... Це було так. Коли ми виходили, один дядько, що мовчки слухав мої вiршi, мовчкi пiдiйшов до мого товариша, взяв його за плечi й сказав - А ти, хлопче, останься, побалакаємо... Та й досi балакають... Питаю на станцiї у телеграфiстiв, де червонi, де петлюрiвцi, а менi не кажуть... Пiдходить потяг (пасажирський). Сiдаю, їду. Потяг- на Харкiв. В Харковi з вокзалу не можна вийти. Я ж не цивiльний. I мусив я тимчасово прикомандируваться до мазединського полку 5. В Харковi мiй дядько, слюсар Iван Локотош... Але не можна вийти з вокзалу, Мазепинцi вiдбили у каральникiв двi цистерни горiлки, i нам видавали щодня майже по котелку. Одного разу нам видали по котелку горiлки. Ми вишли. Нас построїли i повели до мiста. Попереду йдуть i наганами старшини i кожного з публiки, в кого руки i кишенi, заставляють пiдносити їх догори... Приходимо у якийсь завод. Я й досi не пам'ятаю, де вiн, але знаю, що ми дуже довго йшли до нього... Тiльки ми вiдчинили раму заводу, як ударила стрiльба... Ми - назад.. Потiм знову-в завод.. У нас ручнi кулемети. (Я попав до кулеметної ватаги, але ще був з рушницею). i заводi тихо. нiкого нема... Тiльки сумнi чорнi вiкна та битий випадковою кулею реалiстик у дворi... Iдемо далi... Ну, звичайно, котелок горiлки зовсiм плинув на мiй "котелок"... Заходимо у якийсь двiр. У кiмнатi пiд полом багато зброї i листiвки з вiдозвами о повстання. О мої рушницi, змазанi маслом, мої робочi рушницi... Це ж я своїми руками клав вас на дороги i їв абрикосове варення... Тiльки менi чудно було, що хлопцi заради i одiж, i порося, i коньки... Ну, цигарки (десертнi), ну, варення... Варення я змалку люблю. Ну, а причому тут панталони й порося?.. Потiм ми полили вулицю з кулеметiв i вернулися на окзал. Вiдступ. На "Новiй Баварiї" я зустрiчаю броньовик 3-го гайдолку 6. - А, Володька? - А ми ж сказали твоїй сестрi, що тебе зарубали на Сваровiй. Мiж iншим, на Сватовiй нас тодi розбили лiвi есери 7 "сахаровцi". Менi трошки жалко було, що вони одбили у нас вагої з обмундируванням... У мене була розiрвана й стара шинеля... Менi якраз обiцяли видати нову, а тепер чекай, коли вони видадуть... Я все не вiрю... Думаю, що це непорозумiння, що ми з_ бiльшовиками не воюємо. Лозова._ Грудень 1918 p. Делегацiя нiмцiв їде до Москви. Ми її пропустили Хотiли вiдбити у Махна 8 Павлоград, не ми, а Павлоградський полк. Так вiн пустив козакiв у Павлоград, та як узяв їх в кулемети... Бiльше Павлоградський полк не ходив вiдбивати у Махна Павлоград. Сотенний Глущенко взяв мене i кiлька козакiв iз мого рою, i ми пiшли на базар. Коли ми стояли бiля рогу, де нас iз публiки пiдiйшов мiй колишнiй шкiльний товарнiї по сiльськогосподарськiй школi Гнатко. Вiн був у цивiльному, i менi якось дико було говорити з пiiм пре минуле, я тiльки сказав йому: - Жалко, що в таких умовах ми зустрiлися з тобою - Праворуч! - I ми чiтко пiшли робити своє дiло Ми заарештували двох кiннотникiв iз Павлоградського полку. У них в руках були пiдметки, хромовi вптяжкi i взагалi все, що потрiбно для чобiт. Коли ми їх велг на станцiю, до нас пiдскочило кiлька кавалеристiв iз їх полку. Вони на вигляд були дуже войовничi: смуглявi, з чорними шликами, чингалами 9 за поясами i кривими шаблюками. Ну, запорожцi тобi, та й годi. Вопв почали кричати на нас i розмахувати руками, аби ми повернули їм заарештованих. Сотенний Глущенко хрипко закричав: - По бандитам - пальба... Я мляво i лячно зробив те, що треба. Ми були готовi до стрiльби. Павлоградцi зблiдли i наче опали. Обличчя їх одразу схудли, i було противно слухати, коли вони, заїкаючись, почали белькотiти: - Та що, та ми нiчого... Та ми нiчого, - i жалко поiали задкувати перед нами. В станцiї нас оточила маса павлоградцiв. Вони розмахували бомбами i насiдали на нас. Нашi хлопцi теж розмахували бомбами. Кричали, що не може бути, щоб свої та своїх розстрiлювали. Павлоградцiв було бiльше, ми повернули їм заарештованих. Ще. Заарештовано два євреї - студенти з Одеси, їхали уОдесу. У них настрiй, розумiєте, який... Коли прихоять п'янi козаки i б'ють їх табуретками по мордi, а вони тiльки затуляються руками та дивляться, як кролики... I от їм, тому що вони студенти, я читав свої поезiї ро Констанцiю, про зорi та конвалiї... I вони крiзь iертну тугу усмiхались менi i казали, що я - поет. правда, я весь час почував, що їх не розстрiляють, заюкоював їх... Але лiзти до них з поезiями, та ще якими... Коли люди вже за муром смертi... Цих студентiв звiльнили, але, звичайно, забрали у них усi грошi... I вони, бiднi, сидять край столу на вокзалi не знають, що їм робити. Я пiдiйшов до них з одним своїм товаришем, i ми вiддали їм усi свої грошi, що ми получили платнi за мiсяць. Вони не знали, як нам дякувати, i дали нам свої вiзитнi карточки на всякий випадок... Я карточку заложив собi в шапку. Але шапку вiддав якiйсь тiтцi на Подiллi за хлiб... (а цiкаво було б попитати цих студентiв). 24 грудня. Лозова. Вечорiє. Я вийшов з вагона натоти в котелок води. I тiльки пiдняв ричаг, як враз гориться все стрiльбою... Бомби, кулемети, рушницi... До зброї! Наш бронепоїзд тихо вiд'їжджає... А стрiльба все йде, йде... I горить електрика... Менi страшно досадно, що вона горить... Але яке їй дiло до мене, коли так хотiли робочi або махновцi. Я не знаю. У всякiм разi, не я. Ми одступили, потiм розсипались в лаву i почали наступати. Iдемо по "чавунцi", а по боках посадка... Наш сотенний заховався в броньовик, а нас - в лаву. Iдемо по полотну залiзницi. Хлопцi все збиваються в купу... Лячно йти бiля посадки... А прямо в вiчi залитий електрикою i повний стрiльби вокзал. Лягли... Я тiльки чую снiг тилом лiвої долонi, що пiд стволом рушницi... Бiльше нiчого... I враз гасне електрика, а з нею й стрiльба. Ми одержали наказ з броньовиком охороняти моста, що на Полтаву. На ранок пiшли в обхiд махновцям... Був туман... i лава наша далеко-далеко обхопила поле... по боках хмарами - кiннота... Десь стукнув пострiл... Переходимо залiзницю, i чудно простукотiли мої штиблети об рейки... У дворi будки я побачив забитого... Вiн одиноко i смутно лежав, на штанах йому були лампаси нiмецького бранника, а в головi - яма... Це був перший забитий, якого я близько побачив... Iдемо в туманi i по командi то спиняємося, то знову йдемо... Входимо в село, власне, передмiстя Лозової... Ворога немає, тiльки трупи по дорозi. Мене вразив труп дiдуся у новому кожушку, який присiв бiля телеграфного стовпа... Люди гонорили, що вiн пiшов до церкви. Його не пускали, наче чули... а вiн пiшов. I чудно менi було, що дiдусь хотiв заховатися за стовпом вiд кулi... Йдемо до станцiї й на фонi трупiв i ридань наївно й весело спiваємо: - Ой там. коло млину, он там, коло броду... Коли ми проходили повз вагон музичної команди, капельмейстер показував нам сурму, яка була майже розплескана i повна дiрок вiд куль. Павлоградський полк, не прийнявшiї бою, втiк, i гайдамаки самi ледве вдержали станцiю. Махновцi заскочили навiть у вокзал, i ми захопили у полон 18 махновцiв... Вони сидiли в караульному помешканнi, i нашiй сотнi було призначено їх розстрiлювати. Ми пiдiйшли до карному 1... Я наче чув i пiдiйшов майже останнiм. Наш сотенний Глущенко вiдчинив дверi, i кожного махновця, що виходив з карному, бив кулаком по мордi i вiддавав козаковi, який мав його розстрiляти, приговорюючи: "Оце тобi... Оце тобi..." А я все вiдступаю, все вiдступаю, щоб вiн не сказав менi: "Оце тобi..." Нарештi махновцiв розподiлено. Це були звичайнi селянськi хлопцi. Такi, як i я... Тiльки що ми в шинелях, а вони в пiджаках. Двох цивiльних, що випадково попали до карному, вiдпустили, i тi, пiдстрибуючи по-телячому, побiгли вiд нас... Це було ранком 25 грудня 1918 року. В нашому полку був пiп. Ми ведемо махновцiв розстрiлювати... Пiдвели їх до церкви i вистроїли в один шерег бiля церковної огради... Вгорi кличе молитися дзвiн... А потiм йому наче стало соромно, i вiн замовк... З хат повиходили баби, дiвчата... дивляться... а махновцiв, по два, пiдводили призначенi до огради, ставили навколiшки спиною до нас i по командi: "По зрадниках... огонь!.." - били їх огнями, i тi, як папiрцi, прибитi до дороги несподiваним вiтром, мовчки, без крику падали... Потiм по командi їх кололи штиками, та не в спину, а в стегна... Штик, звичайно, застрягне в кiстцi, i козак, намагаючись його витягти, волоче тiло по снiгу, а потiм криваве лезо з реготом витирає об снiг... Виходили розстрiлювати i добровiльно... А один iз призначених козакiв перед залпом заплакав, перехрестився i сказав: - Прости мене, божа мати. Це не я роблю... Мовчки роздягалися i мовчки вмирали махновцi... А як вони йшли... їх нiжки наче хитав вiтер... Дiйсно, нiжки... бо то були хлопцi рокiв по 17. I з кожним махновцем я мовчки пiдходив до стiнки, покiрно ставав навколiшки, i... злiсно й недружно гавкали рушницi, i тi звуки впивалися кулями в моє тiло... Я стояв i дивився... Менi було солодко, i я не знаю, чи плакати, чи смiятися хотiлося менi... Я стояв. Старшини ходили й добивали в голову... i хто був недобитий козаками, тiльки здригав, коли куля старшини розбивала його останнi надiї... Останнiй, лiтнiй уже, в одязi нiмецького бранника, коли роздягався, тiльки сказав; - Я сам был три года в плену у немцев... Його зразу не застрелили. Коли його кололи, вiн довго, довго кричав тоненьким i далеким-далеким голосом... А це ж було за кiлька крокiв вiд мене... Потiм ми пiшли. Сотенний 11 сотнi надiв синього дiагоналевого пiджака останнього розстрiляного... А сотенний Глущенко йшов, танцюючи, i спiвав хрипко й радiсно... Да, одного, коли кололи, вдарили багнетом у шию... гостряк багнета вилiз йому iз рота, i вiн ухопився за нього рукою... Ми стоїмо ще на Лозовiй... Махно має об'єднатися ще з червоними. I чудно було менi, що деякi козаки везуть iз собою повнi скриньки барахла i дбають, аби його було ще бiльше... Я ж вiддавав залiзничникам все зайве з одягу, що менi видавали: фуфайки, теплi штани, бiлизну... I раз лiзе в вагон козак. Спочатку показався його оселедець, а потiм жiноча пелерина i тiльки сорочка з плямами кровi на нiй... Далi лiзе другий i показує жмут "українок" 2... Це - злодiї ночi... А сотенний каже: - Робiть що хочете, аби не на моїх очах... Коли ж хто спiймається, то буде кара... I для виду навiть розстрiлювали котрих... Хлопцi ходили до проституток. Я не ходив до проституток. Хлопцi вмивалися, - я не вмивався. Нащо? Все одно вб'ють... Менi не вiрилось, що я вернуся додому, коли навколо стiльки смертей. Часто я ходив у вокзал, знову повний цивiльних, i дивився в трюмо... На мене дивилося сумне смугляве обличчя козака в лахматiй шапцi, обiрванiй шинелi, з нiмецьким багнетом за поясом i жовтих штиблетах з нiмецького офiцера... Кажуть, що махновцi будуть знову наступати i що з ними йде сам батько Махно... На вокзалi росте тривога... Цивiльних все меншає. Вокзал майже порожнiй... Тiльки я в нiм з вiчною мрiєю про Констанцiю... Та самотнiй майстровий з гармонiєю. I от вiв заграв... Заграв мого улюбленого вальса "Пережитое", якого я часто слухав у кiно у нас на базарi... В кiно його грали на мандолiнi пiд акомпанемент гiтари й балалайки... Iнодi я чув на вулицi на гармонiї, але його завжди грали неправильно, що мене дуже нервувало... А цей грав iдеально правильно, iменно так, як я хотiв. I в морi ридань, широко i безнадiйно, пронеслося все моє життя. Я трохи не вмер од болю... Де ти, коханий гармонiсте?.. Може, ти прочитаєш цi рядки, написанi нашою кров'ю. На ранок ми поїхали пробувати нову тридюймiвку для нашого броньовика... Почали стрiляти... I десь далеко обiзвався чужий удар... Махно почав бити по Лозовiй, Махно наступає. Наш броньовик став на полтавському мостi i почав бити по якомусь хуторi, де метушилися пiсля кожного розриву далекi чорнi фiгурки махновцiв... З лiвого боку, недалеко вiд станцiї, зiйшлися лави нашi й ворожi... Довго, довго, напружено тривожно й недружно лопотiли рушницi, i невiдомо було, чия вiзьме... Коли ми їхали на бiй, вздовж посадки я бачив нашу лаву. Бунчужний, молодий вродливий хлопець, радiсно перекидався на снiгу, i здавалось, вiн не бунчужний, а просто собi звичайний хлопчик, якому дуже весело гратися в вiйну... Махновцi не витримали й почали вiдступати... Скiльки їх побили, я не знаю... Але поле було все чорне вiд їх трупiв. Червона Армiя була вже близько... Десь гримiв її непереможний крок... Ми отримали наказ покинути Лозову... їдемо на Полтаву. У всiх така думка, що в Полтавi спочинемо. Тил... Але тилу нiде не було... Кожної хвилини: "До зброї!.." Ми спали в патронташах, не роздягаючись, i вiд крику вартового хапали зброю i вибiгали на смерть. XXXIX Полтава._ 5 сiчня 1919 року. Тiльки-но ми приїхали. От, думаю, хоч раз спокiйно засну. Як зирк у вiкно, а всi люди бiжать iз базару... Повстання... Мiсцевi бiльшовики повстали. Вони поставили кулемета на соборi, i наш броньовик почав бити по собору то шрапнеллю, то гранатами: на удар... Вечорiє... Зiрки розривiв обсипають собор... Коли ж пiсля удару зiрка бiля собору не блискає, значить, снаряд у соборi, де золото iконостаса, де бог, в якого я перестав вiрити... Ми ж з попом, а пiп нiчого не каже, що ми б'ємо по собору нашого бога, пiп нiчого не сказав, коли ми на рiздво бiля церковної огорожi розстрiлювали 18... Я перестав вiрити в бога... I па людей я став дивитися як на папiрцi... Особливо зневажав i жалiв я цивiльних. До вечора був бiй... А увечерi в наш вагон вскакує сотенний Глущенко: - Полтава наша. Слава! Йому нiхто не вiдповiв... Тiльки чому ж це - "Полтава наша", а з київського вокзалу почало бити поважно й грiзно... Наш броньовик вийшов за товарну станцiю. Праворуч лiс, у лiсi село чи передмiстя... На мутному снiгу чорнiють козацькi лави... Наш броньовик - тiльки по назвi броньовик, а це звичайний пульман, стiни якого обкладено мiшками з пiском. Коли стрiляти, то треба висувати голову... Значить, коли - куля, то тiльки в голову... Наступає регулярна (Червона) армiя... Наша сотня по черзi вартова, i ми-на броньовику... До нас прислали сiчових стрiльцiв 1 у касках i з кулеметами... Ждемо... А в селi гавкотять стурбованi собаки, без кiнця гавкотять... То... iдуть... Прибiгли козаки з розвiдки... Наткнулись на дозор "7-го советского полка..." I от близько, близько од нас показалися лави червоних... Вони смiливо й просто йшли у ввесь зрiст прямо на нас... - Огонь! Гармата скажено вдарила прямо по лавi, i я закрутився в огнi бою. Бiля мене строчили кулемети, рушницi, i пiсля кожного удару гармати рот мiй механiчно пiдстрибував... Хорунжий не ховав голови i трохи не застрелив мене, коли я нiяк не мiг вiдчинити цинки з патронами... Нашi кулемети били з перебоями ("засєчка"), теж i бiльшовицький кулемет гарно застрочив, навiть якимось мотивом... Ну так же тонко й гарно, що ми всi аж засмiялися... Я пiк пальцi об гаряче од стрiльби дуло моєї рушницi... А кулi спiвають тонко й солодко... Нашi рушницi б'ють гулко, а бiльшовицькi - наче паперовi хлопушки: пак, пак... Це звукова омана... Всi рушницi б'ють однаково... Червонi почали стрiляти вже з тилу... Броньовик наш вiдступає... Що ж тi, що в лавi, що лежать самотньо на снiгу, коли броньовик вiдступає?.. Коли ми проїжджали мимо водокачки, червонi били вже по нас прямо з неї... Як вони не засипали нас бомбами з моста, я й досi не знаю. А вони ж були на мосту, над нашою головою... Броньовик пiдiйшов до станцiйного перону, на якому спокiйно i поважно стояли кулемети, а мимо швидко й тривожно, колонами, вiдступала наша пiхота... Чулись голоси старшин: - Не хвилюйтесь, панове козаки... - Не хвилюйтесь, панове козаки... А козаки з сумками й рушницями за плечима йшли в тьму... Наш броньовик став на мосту на Ворсклi. Ми прикриваємо вiдступ. Нашу сотню змiнили, i я мертво заснув у вагонi... Констанцiя менi не снилась. Враз, крiзь сон... гарматний удар... один i другий... Злякано застрочив кулемет, i я пiд крики "До зброї!" схопився з лiжка... Чую... їдемо... Стрiльба замовкла... А було от що. Потомленi боєм вартовi на броньовику заснули, а червонi колонами пiдiйшли до нас i вже почали братися за ручки броньовика, як їх випадково побачив наш чотовий, що вийшов iз вагона оправитись, i крикнув: "До зброї!.." Червонi пiд нашим огнем одхлинули за насип i залягли в лаву. Снiги... нiч... поле... i сум колiс... Куди ми їдемо?.. Старшини нам кажуть, що ми воюємо за Радянську владу, а селяни через кожнi п'ять верстов рвуть пам залiзницю... В Кременчуцi наш полк (2-й курiнь, наш 3-й) роззброїв Балбачана, а газети писали, що це зробили сiчовi стрiльцi. Балбачан хотiв нашу армiю подарувати Денiкiну 2. В Кременчуцi ми пiшли в баню... Попереду йшли бунчужний i гармонiст... Вони якось смiшно хиталися у валянках... Коли ми пiдiйшли до лазнi, помилися козаки 1-го куреня... (до лазнi всi йшли при зброї), i чiтко пiд хитання багнетiв вони заспiвали: Ми гайдамаки, всi ми однакi... Ми ненавидим пута й ярмо. Йшли дiди на муки, пiдуть i правнуки, ми за нарiд життя свое дамо... "За нарiд?.." Ще багато було телят, якi думали, що ми йдемо за нарiд. Я теж думав, що ми йдемо за нарiд... Що бiльшовики - шовiнiсти. Особливо нас обурювало, що нас за те, що ми говоримо свовю мовою, взивали буржуазними лакеями. А наш полк у нивах був весь бiльшовицький... Того вiн i був самий бойовий з усiаї петлюрiвської армiї, i бiльшовики завжди не витримували нашої штикової атаки... Того i (не) любив нас дуже улюблений полк Петлюри, мазепинський полк... Кiлька разiв доходило майже до бою з мазепинцями, яким ми зривали погони. Того ми й не вiдступали через Київ... Того й нiколи не приїжджав до нашого полку Петлюра, який спокiйно почував себе тiльки мiж мааепинцями та сiчовими стрiльцями... З Кременчука ми поїхали бронепотягом у розвiдку в напрямi на Полтаву. Було тяжко й лячно сидiти у вагонах i чекати на смерть. Бо скрiзь же партизани, i щохвилi нас можуть одрiзати од Кременчука. Ми сидимо у вагонi, у всiх настрiй неможливий. А один козак так жалко й жалiсно матюкався i нив перед мене, що я не витримав i сказав: "Та замовчи ти. Тут i так тошно й без тебе..." А вiн усе ниє... I було противно дивитись на його перелякане, повне болю, спiтнiле обличчя. Бунчужнi нашої та 9-ї сотнi були бiльшовицькi агiтатори. Бунчужний И-ї сотнi, низький i русявий, казав: "Надо не ныть, а делать дело". Почувалося щохвилi, що всi схопляться за зброю i почнуть бити старшин. Сотенний Глущенко попередив нас. Вiн вихопив свою кубанську шаблюку i, махаючи нею перед нами, почав кричати; - Я не хочу бути за сотенного у бандитiв! Хлопцi не були ще готовi, без зброї, i ми кинулися од нього тiкати, але в дверях застрягли. Бунчужний нашої сотнi спокiйно став на дверях iз рушницею i чекав. Курiнний Лiневський заспокоїв Глущенка, i той його послухав. Коли ми приїхали в Кременчук, нашi бунчужнi зникли: був даний наказ їх заарештувати, але вони про це заранi довiдалися i зникли. XL Знам'янка._ Лютий 1919 p. Кiлька день ми стоїмо на Знам'янцi. Нас оточили з усiх бокiв червонi... Григор'єв нас зрадив, перейшов на бiк червоних '... Його штаб на цукроварнi... Вiдтiля його броньовик почав бити по Знам'янцi. Наш курiнь в заставi. Лава наша йде вперед. У лiсi. Нiч. Наш броньовик вiдповiдає на далекi удари... Григор'єв б'є по путi, що йде на Цвiтково, хоче розбити рейки... Ми йдемо й тихо пересвпстуємося, щоб не загубити зв'язку... I от чорну тьму перед нами тихо й жутко прорiзала ракета... Ми знову вийшли на полотно залiзницi. На лiвiм фланзi почалася стрiлянина... Ми покiрно впали навколiшки i приготовились... Стрiльба так же, як i почалась, замовкла. Виявилося, що на нашу ласу наскочила кiнна розвiдка, i пiд час стрiльби забито прямо в голову одного нашого козака, а у одного кiннотника нашою кулею збито шапку... По тiй шапцi ми потiм дiзналися, що то була розвiдка нашого полку... На ранок ми маємо наступати на цукроварню, де грiїгор'ївцi. Поширюються чутки, що григор'ївцi не готовi зовсiм, що вони тiльки п'ють та гуляють... Мапi не вiрiїлося... Я почував грозу, що її вiтер доносив iз-за лiсу... Я чув, що григор'ївцi йдуть... Од будки машинiста до нас на пульман був проведений телефон. Броньовик наш просто й смiло вискочив з-за лiсу... Димiв бiля заводу броньовик ворога, а збоку було як комашнi григор'ївцiв, якi, побачивши нас, почали швидко-швидко бiгти назад... Кулеметник вхопився за ручки кулемета, але вiн не працює... Як почало ж по нас бити... Снаряди вiтром шумiли над нашими головами, i щохвилi почувалося, що прицiл береться все кращий i кращий. Ми всi присiли... Не було змоги висунути голови... Вперед не можна їхати, бо рейки вже розбито... - Назад! - Назад! - кричимо ми всi... Телефон зiпсовано, i броньовик iде вперед, туди, де снаряди б'ють прямо по рейках, i видно, як шпали чорно й розкидано летять у небо... Врештi машинiст почув команду, i броньовик поволi, пiд ураганним огнем, почав одходити... - В лаву! Козаки вискочили й побiгли в лаву, а я сказав курiнному, що погано себе почуваю, що у мене болить живiт, i лишився на броньовику. Я злякався... Але менi було соромно перед самим собою, i я, взявши двi коробки кулеметних стрiчок, понiс їх вздовж залiзницi до лави... Йшов я чомусь у виямпi збоку рейок... Ворог б'є... раз - по броньовику, а три - по лавi, раз - по броньовику, а п'ять - по лавi... Перед мене з правого боку прямо об рейки наче велетенська рука з силою шпурнула купою розбитого шлаку... Набiй... Я впав i трохи не виламав собi шиї... Пiдвiвся... Але мусив з коробками йти, нi, бiгти назад, бо козаки й старшини з круглими, вилупленими, повними смертi очима бiгли назад... - Вiдступай!.. Тяжко й сумно пiд уже сконцентрованим огнем ворога ми почали одходити. Ворог бив по диму... Хорунжий повернув гармату дулом униз i почав бити по рейках... Григор'ївцi нас обходять, може, вже обiйшли... Вони хочуть перерiзати нам дорогу на Цвiткове... I поки на станцiї переводили стрiлку, в менi все тремтiли слова: Силой прекрасной, могучею... Силой прекрасной, могучею... i я од нетерплячки й жаху, що ми не встигнемо проскочити, не мiг устояти на мiсцi... Стрiлку перевели, i ми швидко рушили... Коли ми порiвнялися з .селом, воно було нам з лiвого боку, i вже було чорно од григор'ївцiв... Ми думали, що вони десь уже поклали на рейки пiроксилiновi шашкiї... Але броньовик летить... Видно, як вийшли з хат дiвчата... Дивляться, лускають насiння... Пiд огнем, присiвши в броньовику, навiть не вiдповiдаючи, ми... Проскочили... Дивимось назад... А за нами летить потяг немуштрованої частини швидко-швидко... Мимоволi хочеш, аби вiн проскочив... Там же грошi, обмундирування, раненi козаки... Дивимось назад... аж летить тiльки один паровоз, а состава нема... Григор'ївцi не встигли пiдкласти пiроксилiну пiд паровоз, але пiд вагони встигли, а може, бомбами розбпли зцiпку... Другий курiнь мусив вигрузитися i пiсля кiлькох атак вибив григор'ївцiв iз села... Аж до цукроварнi тiкали Григор'ївцi... Полк весь проскочив... Тiльки грошi Григор'ївцi таки одбили. Коли козаки другого курiня пiсля першої атаки розбито тiкали до ешелонiв, iз одного двору вибiгла старенька бабуся i закричала на них... На Цвiтковiй чи на якiйсь ближчiй до неї станцiї наш п'яний сотенний стрiляв прямо в публiку i ранив одного цивiльного в стегно, просто так, нi за що. На Христинiвцi ввесь час десь збоку били броньовики, але ми в бою не були. Через Жмеринку ми їхали пiд видом ешелону сппнотпфозних (на вагонах крейдою було написано: "Сипний тиф"), хоч жодного хворого на тиф у нас не було, ми смiялися, грали в карти i пили спирт, розводячи його водою. П'яний каптьор дає менi кружку_ спирту. Я питаю: - Розведено? - Розведено, розведено... - каже... А в кружцi ж не видно. Я залпом випив, i як почало в менi горiти... наче хтось менi незлiченими розпеченими залiзними кiгтями почав рвати шлунок i кишки... Я проходив у сiльськогосподарськiй школi (на ст. Ямi) колись, що коли купоросну олiю або азотну кислоту розводити водою, то ї'~'_ сила слабшає. Я почав швидко й багато пити води. Стало легше. Який би я не був п'яний, я завжди був тихий i смирний, тiльки плакав, щоб нiхто не бачив, за своїм селом та Констанцiвю... I було непри&мно, коли деякi козаки п'яними починали розорятися, битись i кричати так, що їх доводилось зв'язувати. XLI Проскурiв 1. 15 лютого 1919 року. Вечiр. Старшини сказали, щоб ми не роздягалися i були напоготовi. Нас хочуть роззброїти. I на смутний ранок, коли крикнули: "До зброї!" - я в штиблетах на босонiж вибiг останнiй. Бiля рампи була вже наша лава... Я пiдлiз пiд вагона i, ставши навколiшки, зайняв своє мiсце. Туман. З правого боку навпростець- пивний завод. Просто в виїмцi соша, на якiй залiг ворог. Це повстав проти нас за владу Рад наш 15 бiлгородський кiнний полк. На правому фланзi почалася стрiльба... В дiлi - кулемети, орудiя, бомбомети... Нам ще нема наказу стрiляти... Менi не лячно, тiльки дуже напружено, наче мої нерви витягло у прямi лiнiї i натягло до одказу, як струни на гiтарi... Вже не треба, а хтось кiлочки крутить та крутить... I, здається, осьось мене розiрве...I от почалася наша стрiльба... Кулемет, що був поруч мене, так дуже бив, що аж лента вискакувала з коробки. Так злiсно вискакувала... Хтось iз наших почав кидати бомби... - В атаку! I коли ми побiгли на мiсце ворожої лави, там не було нiкого, тiльки лежали трупи козакiв... Один, до якого я пiдбiг, був ще живий. Бiля голови його була чорна яма вiд розриву бомби... З голови текла кров, а з губ слова: - Не бийте... я ж - такий, як i ви... Це ж були козаки, українцi, нашi... Старшини агiтували бiльшовикiв-українцiв, щоб вони не воювали з нами, бо ми говоримо однiєю мовою i дiти однiєї матерi України... Бiльшовики не слухали i били нас у хвiст i гриву, пародируючи слова нашого гiмну (мотив якого, до речi, дiйсно на фонi кошмарного вiдступу здавався менi похоронним) : - Ще не вмерла Україна, а тiльки смердить... I почали приводити до нашої лави козакiв немуштрованоЇ частини бiлгородського полку, захоплених на станцiї, якi нiякого вiдношення до повстання не мали, i за моєю спиною розстрiлювали... Бiлгородськi козаки всi були в полушубках, їх роздягли до бiлизни i по наказу курiнного Коломiйця купами розстрiлювали. Командиром полку був тодi Маслов. Розстрiлювали добровольцi. Вони забирали у розстрiляних не тiльки одiж, а й годинники, ножички... Один сказав: "За що ви нас розстрiлюєте? Ми ж такi, як i ви..." А другий, коли його роздягали i сказали: "Бiжи!" - перехрестився й закричав: "Спаси мене, божа мати!.." - Спасе її мать... - вiдповiв на його крик гайдамака, б'ючи його прямо в потилицю. I менi було досадно, що вiд кулi вiдлiтає майже половина голови... Це ж так неестетично... Ну була б собi просто дiрочка, як од японської кулi. Японцi культурнiшi за нас... А то лежить розстрiляний на снiгу, i голова йому, паче скибка кавуна, чудно вгрузає в снiг... Повз мене провели розстрiлювати кавалериста. Вiн у довгiй шинелi спокiйно i задумано йшов на смерть, i тiльки шпори йому одиноко дзвенiли. Ми йдемо далi. Наступаємо на бiлгородськi казарми... Залягли в лаву. Позицiя погана. Тiльки поле рiвне та бiле. Ззаду мене лежать розстрiлянi, i я все одсовуюсь убiк, щоб не лежати проти розстрiляного (щоб не попала куля...). Да. Коли ми збили лаву бiлгородцiв, був ще туман, i за рогом заводського паркану показався козак з рушницею i в полушубку. Ми думали, що то наш, i кличемо його до себе. махаємо руками... А вiн несмiливо й нерiшуче став, потiм розгублено пiшов до нас. Дозорнi пiдiйшли до нього. Вiн покiрно вiддав їм рушницю. Вони його роздягли i розстрiляли... Ах! А я ж махав йому рукою... Лежимо. I от просто на нас швидко летить хмара... чорна й грiзна. Кiннота. Ворог наступає... На лiвiм фланзi, бiля могили, стоїть полковник i команду*;... - Прицiл двадцять чоти-и-и-ри... I коли лiва рука тягнеться до прицiльної рамки... "Тiкай"... кричить моє тiло... Але всi лежать, не тiкають, i я вгрузаю, прикидаю до снiгу, витягнувши готовi до стрiльби руки... То гарматний дивiзiон ворога переходив на нашу сторону. Вони поставили ззаду нас на путях батарею i почали бити по казармах... Але першi два рази вони нiби помилково ударили по нашiй лавi. Снарядний стакан трохи не зробив мене безног-им... Наступаємо... Так, як i в Лозовiй... Тiльки перед нами з розчиненими вiкнами грiзно мовчать казарми. Ми йдемо... На три кроки позад од лави з карабiнами в руках iдуть старшини... У мене нерви вже не напруженi, а наче розстроєна балалайка, менi в'яло й лячно... Позицiя ж жахна, а казарми над нами... Думаємо, це нас пiдпускають ближче... Дивуєшся, чому ворог такий спокiйний... Але ми йдемо. Потiм з криками "Слава!" бiжимо в атаку на... уже покинутi казарми. Тiльки у дворi стояли виладнанi в один шерег тi, що залишилися i здавали зброю. Якби не саботаж старшин, бiлгородцi нас би розбили. Це ж було так гаряче й несподiвано. За мурами залпи розстрiлiв, козаки виносять iз казарм зброю, а бiлгородський старшина стоїть бiля дерева, ковирне носком хромового чобота снiг i, удаючи з себе спокiйного, задумано дивиться на нас. Але його нiхто не чiпає. Я з бойових трофеїв узяв тiльки росiйсько-український словник Курила. Носкiв менi не дiсталося. Старшини казали, що це євреї загiтували бiлгородцiв. Казали, що козаки першого куреня поклялися пiд прапором грошей не брати, а тiльки рiзати. Вони пiшли до мiста i вирiзали майже всю проскурiвську єврейську... голоту. Кравцiв та шевцiв. До буржуазних кварталiв вони не заглядали. Був один козак, який знав єврейську мову. Вiн пiдходив з товаришами до замкнених дверей i звертався до переляканих мешканцiв єврейською мовою. Йому вiдчиняли... Однiй гiмназистцi застромили мiж ноги багнета... А розстрiлювали так: стрiляють i дивляться не так, аби попасти смертельно, а як-небудь, дають залп i наввипередки бiжать до ще живих розстрiляних i хапають з одягу те, що перед залпом кожний намiтив на своїй жертвi... Один старий єврей перед залпом сказав: - Вы меня убьете, а из моего пупа выйдет пять мстителей. Стреляйте меня в глаз, а не в пуп... Залп одгримiв, i єврей, майже перерiзаний кулями пополовинi, упав... Всi козаки поцiляли йому в живiт... Коли вели юрбу полонених бiлгородцiв та цивiльних на розстрiл, я бачив, як бiля конвойних бiгав, кричав i ламав руки наш кавалерист. Його ридання розривали мою душу. На очах конвойних тремтiли сльози. Це був кавалерист нашого полку, а серед тих, кого вели на розстрiл, був його рiдний брат... Старшини були невблаганнi. Я довго дивився услiд цiй смертнiй юрбi i на тоскну фiгуру кавалериста, що плакав i бiг за ними... Я зняв лахмату гайдамацьку шапку, залиту кров'ю української та єврейської голоти, надiв французьку каску i став санiтаром... На ранок скривавленi мури наче ще гули криком: "Русский?" - i собаки похапливо й жадно долизували кров на тротуарах... Ми розташувалися в бiлгородських казармах. На кухнi на чорних дошках ще були крейдянi написи їжi та її складу. Головний лiкар полкового околодку не взяв би мене з муштрової частини, але я почав йому читати свої росiйськi (я писав i росiйською мовою) поезiї, i вiн мене взяв до околодку. Мiсто ось-ось повстане... Оголошено мобiлiзацiю. Козаки поїхали за мобiлiзованими по селах. Тi йдуть. Робiтники ходили групами по вулицях. I я бачив i чув, як комендант мiста (iнiцiатор погрому), дивлячись на них, кусав свої довгi вуса й злiсно хрипiв: - То-ва-р-ри-щи... Мiсто ось-ось повстане. Селяни чекають, що й Їм буде те, що в Проскуровi, бо вирiзали ж п'ять тисяч євреїв (я дiзнався вiд т. Фельдмана 1 тiльки тепер, що шiстсот. Вiн сумно сказав менi: "Справа не в кiлькостi..."). Iшли чутки, що регулярна армiя червоних наступає вся на конях з ручними кулеметами у кожного червонарма. XLII Березень 1919 року. Нарештi виступаємо на фронт. Бої йдуть пiд Хрпстинiвкою. В Жмеринцi я стояв у касцi, з червоним хрестом на правому рукавi, сумно дивився й махав рукою козакам мого куреня, що гримiли повз мене в вагонах, уквiтчаних сосною, на яких було написано крейдою: "Смерь тим, хто руйнує нашу неньку Україну". Менi було страшно за них i соромно за себе. Боягуз. Наче хрестом можна затулитися вiд смертi? Недалеко вiд Христинiвки на якiйсь станцiї ми спинилисяВечорiє. Вiтер жутко нагина явори станцiйного скверу, крiзь них вигляда жовтий, як обличчя розстрiляного, мiсяць... А далi в вечiрнiй смутi видно, як iде дуель нашого й червоного броньовикiв. Вони смiливо стали недалеко один проти одного i в упор б'ють огнями в огнi... Другого дня я ходив до сарая дивитись на побитих з нашого броньовика... Їм було майже одiрвано