голови. Вони лежали розкидано на гнилiй соломi, роздягненi, босi... їх було п'ять. З червоного броньовика ударило набоєм прямо в дуло гармати нашого... i наслiдки я бачив у сараї... Одного, що стояв бiля гармати, як i всi, навiть не контузило. Хлопцi казали, що вiн був тихий, смирний i виконував тiльки те, що йому наказували, а цi, побитi, були зарiзяки, вони перед розстрiлом завжди мордували полонених. Була грязюка, i в маревi весняного дощу я бачив, як нашi колони напружено, наче проти вiтру, йшли в наступ... На перонi я бачив двох єврейських хлопчикiв, поколотих багнетами... Вони ще тоскно вовтузились у кровi... Казали, що це шпiони. Козаки пiшли в атаку на червоний броньовик i на платформi захопили в полон нiмцiв - орудiйну прислугу, їх привели на станцiю i пустили на вiтер... Я бачив тiло одного нiмця, ще не закопаного дядьками, бiля паркану... Христинiвки не могли взяти. Матроси "7-го совполка" з криками "буржуазные лакеи" одбивали нас од станцiї. Вiдступаємо. А вже Жмеринку захопили повстанцi. Одного козака розiрвало його власною бомбою на шматки, коли вiн в огнi погонi за дядьками зачепився бомбою (вона була нiмецька. Рукоятка була без кришки, i шнурок зачепився за тин, коли козак через нього перестрибував), i його ховали. Менi було противно. Я од злостi, що вiн такий скупий i вредний (ковбасу пожарить i сам поїсть, попросиш - не дає. А на дурняка завжди у нас їв. Вiн менi показував картку своєї дружини), уявляв, як його гладка, налита кров'ю морда розлетиться од набою. Воно так i вийшло. На Жмеринку вiдступ одрiзано i ми виступаємо через Вапнярку на Одесу. Рада старшин i козакiв нашого корпусу (окремий запорозький) випустила до бiльшовикiв вiдозву, що ми теж бiльшовики, але українцi, i що воювати нам нема за що, бо ми - брати. Червонi прислали до нас делегацiю. В нiй був козак нашого полку, захоплений в полон червоними, коли ми вiддавали Полтаву. Його захопили на броньовику. Вiн був з оселедцем i в широченних червоних штанях. Як рiдкий i комiчний екземпляр, червонi його не розстрiляли, а тiльки, впстроївшись, кожний добре смикнув його за оселедця. Я був щасливий, менi було радiсно. Я не знав, що ми й не думаємо переходити на бiк червоних. Коли я схвильовано i радiсно говорив осавуловi полку, що ми переходимо до червоних, в його звужених до макового зерна зiницях глянула на мене смерть... Червонi не дурнi, зразу розкусили нас, i ми почали панiчно пiд їх ударами вiдступати до Вапнярки. Я ще раз побачив того вродливого хлопця, героя бунчужного, який на Лозовiй перед боєм з махновцями таї; радiсно й необачно перекидався на снiгу. Його принесли до нашого вагона. У нього набоєм було вирвано май;ко всю ляшку, захоплено трохи бока i перебито руку й ключицю. Коли йому робили перев'язку, вiн тiльки кусав руку й мовчав, а потiм спокiйно попросив у лiкаря закурити. Мене з лiтучкою ранених та тифозних козакiв командирують до санпотягу окремого запорозького полку. Вагон другого класу. Уже пiд Роздiльною нас оточили червонi повстанцi. Сестра-жалiбниця перев'язала рану вiд кулi на руцi у старшини. Цей старшина, гладкий i переляканий, втiк з-пiд розстрiлу. Вiн був на селi, i його повстанець повiв у ярок розстрiлювати. У повстанця була австрiйська рушниця, i по тому, як повстанець возився за його спиною з затвором, старшина зрозумiв, що той не вмiє стрiляти, й побiг... Куля попала йому вище лiктя... Пiд бинтом рожевiла кров, i захеканий голос старшини врiзався в мою пам'ять... Голос - iз смертi... Вечiр... Повстанцi все ближче... Вже йде кругом стрiльба... Я пiшов у купе сестри-жалiбницi... В неї були iндуськi очi i блiде обличчя, повне смертi... Я почав читати їй свої поезiї. Вона спитала мене: - Ти не хворий? Я сказав: - Не знаю. Вона обдивилась мене i вiддалась менi... Смерть заглядала в вiкна. Повстанцiв одiгнали. На Роздiльну прибiгло кiлька старих гайдамакiв з мого куреня. З iнiцiативи бунчужного Натруса наш курiнь i 4-й перейшли на бiк червоних десь пiд Вапняркою. Вони роззброїли старих гайдамакiв та старшин i заарештували їх. Деяким удалося втекти. Одеса була захоплена червоними, i з Роздiльної ми повернули на Тирасполь. Коли ми були ще на Бiрзулi 1, то я на перонi бачив грецького офiцера, який задавакувато ходив по перону й дивився на нас, як на щось нижче, їх броньовик мав пiти на Голту в бiй з григор'ївцями. На Роздiльнiй були румуни. Але вони втекли з Роздiльної, коли фронт почав з двох бокiв (од Одеси й Бiрзули) наближатися до Роздiльної. Ми в Тирасполi. Вино й мамалига. Я пiшов дивитися на французiв, що бiвуаком розкинулись недалеко мiста. Вони були чистi, рум'янi й синенькi. Спокiйно дивилися на нас цi рожевi й гiгiєнiчнi дiти. Вони були такi спокiйнi... А ми? Я уже при санпоїздi. Менi дали два вагони тифозних, i я захворiв i сам на тиф. Мене кинули, як собаку, у вагон на полицю. В мене висока температура, а санiтар цiлує мене, п'яно плаче i дає менi їсти солону ковбасу... Я вийшов iз вагона... Iде головний лiкар санпотягу: - Ти чого вийшов iз вагона? - А чого ви мене кинули, як собаку, без усякої допомоги. Поки здоровий, так i потрiбний... - Iди лягай у вагон. - Не пiду. Ви мене покладiть до м'якого вагона. - Iди, а то шомполiв дам. - Та ви не забувайте, що я з гайдамацького полку... - А... так ти так? Ну, я з тобою пощитаюсь. А збоку поруч стоїть штабний ешелон, i старшини, що в новеньких галiфе гуляють бiля блискучих вагонiв, кричать у наш бiк: - Гоните их в шею. Я пiшов i лiг у вагон. До румунського короля поїхала делегацiя, щоб пропустили нас до Румунiї... Недалеко - стрiльба. Горять пiдпаленi козаками ешелони... Нарештi їдемо через мiст на Бендери... Заборонено виглядати з вiкон пiд загрозою смертi. В Кишиневi довго стояли _ми на станцiї. Я вiд високої температури говорив тоненько й жалiбно. В мене перед очима все пливуть якiсь жовтi квiти й Констанцiя... А сестра-жалiбниця замiсть подати води або повести мене до уборної, кокетує з старшинами-чорношличниками i не звертає уваги на мої сльози й докори... I от за нами приїхали автомобiлi, й мене повезли до мiської лiкарнi... Я в бреду все бачив, наче червонi входять до лiкарнi i б'ють мене штиками в груди. Кров моя фонтаном б'є в стелю, а я кричу їм, що я пiсля жовтневого перевороту був спiвробiтником газети "Голос труда" лисичанської Ради робiтничих та солдатських депутатiв i декламував їм свого вiрша: "Руку, товарищ, и в бой беспощадный..." Але вони не слухали i все кололи мене в груди... Одного разу (це була криза) сестра послухала мого пульсу та як побiжить вiд мене. Вона швидко повернулася i вприснула менi в груди бiля серця камфори. Я страшенно марив про ту хвилину, коли я з насолодою буду пити воду. Бо вода була така противна. Коли я почав одужувати, то пiдiйшов до одного старшини, бiля якого було повно волоських горiхiв, i попросив хоч трошки у нього. Старшина не дав менi горiхiв. Пiсля тифу я вкупi з одужавшими їду останнiм ешелоном через Буковину до Галичини. А румуни... У їхнiх кiннотникiв на постолах остроги, їх старшi б'ють по мордi, i вони тiльки покiрно пiдставляють свої смуглявi фiзiї, а потiм мовчки витирають густу кров iз носа. Надто вже покiрнi тi цигани, їх старшини - феодальнi дядьки: пудряться й затягуються в корсети. Ходять по перонах з блискучими стеками. Нас не вiдпускають од ешелону навiть купити мамалиги. Одного старшину нашого, що пiшов купити мамалиги, румунський вартовий прикладом пригнав назад. Я радiю з того, що хоч тут ми однаковi. Бо в Проскуровi ще була старшинська їдальня, i взагалi старшини нашi були дуже привiлейованi. А козаки - це було щось нижче, безсловесне. Та й не дуже розбалакаєшся, коли полковник Маслов пiсля проскурiвського погрому казав козакам: - Хто буде агiтувати за бiльшовикiв, даю право кожному козаковi стрiляти. I взагалi, що пан сотник сказав, то й закон, у козакiв же не було права висловлювати своїх думок. Вони тiльки мовчки про себе думали. Пiсля тифу я ходив наче мертвяк. Ноги менi наче налило свинцем, навiть через рейки було важко переступати, а пiд вагонами я мiг тiльки пролазити рачки. Сили не було тримати тулуба зiгнутим. Дядьки в Буковинi лiтом ходять у кожухах, забитi i покiрнi. Збоку я бачив Чернiвцi на горi i чудесний залiзний мiст. Здаля й на Згорi вiн здавався таким легким i прекрасним. Залiщики, Тарнопiль. Ставили п'єсу "Бурлака" з участю Садовського 2. Пiсля Садовського ще нiхто з артистiв так владно не захоплював мене. Галицькi дядьки чекають на бiльшовикiв, якi мають дати їм землю. Галичина смутно промайнула. Тiльки часовнi, унiатськi церкви та вiтання: - Слава Iсусу. - Навiки слава. Я вийду в поле й спiваю: Повiй, вiтре, з України 3, де покинув я дiвчину... Через Волинь наступаємо, через Чорний острiв на Проскурiв. Коли ми увiйшли знову в Проскурiв, я на дорозi, бiля бiлгородських казарм, побачив труп мадяра... Вiн синьо й одиноко лежав у грязi на дорозi... Здається, вiн був у погонах, i один йому був вiдiрваний... Чому вони менi такi рiднi?.. Може, тому, що я по матерi мадяр? Ми дiйшли до Деражнi, а далi... грiхи не пускають... Тiльки нальотами захоплюють Жмеринку. Славиться Запорозька Сiч з батьком-божком на чолi. Це романтичнi й дурнi фiгури. Коли їх, гарно одягнених, кинули в бiй, була роса, й вони, щоб не закалятися, не хотiли лягти в лаву... їх багато покосило з червоних кулеметiв. Гармати тупо, монотонно i все на одному мiсцi б'ють по лiнiї на Старо-Костянтинiв та Деражню... Це двi самi крайнi точки, до яких фундаментально могли дiйти нашi. Коли Деражню захопили, козаки наскочили бiля ешелону на запiзнiлого мадяра, який, побачивши їх, взяв бомбу, зняв з неї кiльце й притулив її до щоки... Йому одiрвало голову... Ми все крутилися мiж Деражнею й Проскуровом... Головний лiкар Акулов був такий: коли червонi вiдступають, то вiн за Україну, коли ж ми, то вiн - бiльшовик. А фельдшер Чепурний - все одно чи наступають, чи вiдступають червонi - був червоним. Вiн захоплено малював менi героїзм червоних, яких оточили фронти, а вони всiх б'ють. I доводив менi з цифрами в руках, що в порiвняннi з робiтником селянин е дрiбний буржуа. А головний лiкар, тому що получав грошей бiльше за всiх, казав, що кожний сам за себе, i був дуже скупий. Вiн тiльки зi мною не був скупий, бо я часто читав йому свої поезiї, якi вiн дуже любив слухати. З нами був i пiп. Це була дрiб'язкова i вредна людина. Коли роздавали хлiб (а давали нам його дуже мало), вiн норовив одрiзати собi найбiльше. Коли ж червонi наближалися, то вiн хапав свого чемодана, злякано бiгав по хатi й кричав: - Та куди ж його? Ой боже ж мiй! Та куди ж його?.. Ще лiкар Акулов зi мною поводився гарно тому, що я з робочих. Бо ми кiлька разiв околодком усiм хотiли перейти до червоних. Вiдступаємо на Кам'янець на Подiллi. Лiто. Наш обоз тихо їде. Як летить низько над землею аероплан, i з нього на сонцi щось блиснуло. Всi - врозтiч. А я бiжу прямо на блиск, бо вiн був паперовий. Радiсно бiжу по житах, через болотяний ярок... Листiвки. Я схопив двi. I, поки добiгли хлопцi, якi вже все зрозумiли, встиг прочитати. Одна була вiдозва: "Все в Красную Армию", а друга: "Приказ рабоче-крестьянской Украины по петлюровской армии". В нiй було написано приблизно так: "Сдавайтесь. Вы окружены. Переходите группами с белыми флагами. Мы знаем, что вы обмануты Петлюрою. Если же вы будете защищаться с оружием в руках до конца, то никому из вас пощады не будет". Пiдписiв не пам'ятаю. Вiдступаємо на Кам'янець. Часто писали в газетах про старшин, якi з великими грiшми тiкали за кордон. Наш полковник Виноградов теж хотiв утекти з великими грiшми за кордон. Але його козаки заарештували i розстрiляли. Це було так. По дорозi, по грязi два козаки вели нашого полковника. Вiн, нiби це його не торкалося, йшов попереду конвойних з закладеними в кишеню руками i з задумано нахиленою головою. Вiн був кубанець i дуже бойовий. Вiн любив мордувати червоних. Один козак iз конвойних тихо навiв карабiн в голову полковника... I не стало Виноградова... Тiльки шапка пiдстрибнула вгору i впала, повна кровi, на труп. А двi баби, що йшли мимо, з переляку сiли прямо в грязь. Лишилося бiльшовикам захлопнутiї вiддушину помiж Смотричем i Кам'янцем, i нам - кришка. Як у цю вiддушину ринула галицька армiя, вигнана з Галичини поляками. Вони перейшли Збруч, i, коли нашi лави бiгли безнадiйно назад, почулося "стiй!", i в нашi лави синiми фiгурами влилися галицькi лави... Червонi думали, що це нiмцi, i почали панiчно вiдступати. XLIII Що пан сотник скаже, то для козака закон. Козаки - телята. Я й думаю, коли я буду паном сотником, то мене будуть слухати козаки. I я перейду до червоних зi своєю сотнею. По полках було наказано нацiональне свiдомих козакiв з освiтою за чотири класи гiмназiї посилати до Житомирської юнацької школи, яка стояла тодi в Смотричi. Довго, наче чув, не хотiв осавул полку дати менi командировки, але я його упросив. Звичайно, якби в школi був iспит, то я б провалився, але менi повiрили на слово, i я став "майбутнiм старшиною". Це було в липнi 1919 року. Ми стояли в Смотричi. Коли була мобiлiзацiя, мене поставили на мосту провiрятп документи у селюкiв; я нi в кого не провiряв документiв. Всi проходили повз мене, а я стояв i тiльки марив про Констанцiю... Одному дядьковi, я хоч i знав, що вiн буде бити нас, а не "ворони на городi", як вiн казав, я дав обойму патронiв. Вiн обiцяв менi за них принести хлiба, але хлiба не принiс. Обдурив мене. Коли ми Київ узяли разом з денiкiнцями 1, було урочисте свято. Нас вистроїли на майданi, i наш сотенний Зубок-Моиiєвський з росiйським акцентом почав нещиро говорити нам, що в Києвi кацапiв уже немає. Вiн вважав за кацапiв бiльшовикiв. Хто ж тодi, по його, були денiкiнцi, якi разом iз нами увiйшли до Києва?.. Цей Зубок-Мокiєвський був знавець своєї справи. Вiн цифрами доводив, що воєн на свiтi чим далi - все бiльше. Це був поет мiлiтаризму. У нас форма була така. Жовтi чоботи, синi галiфе з бiлими тоненькими кантами, френчi захисного кольору з наплiчниками (звичайнi погони "в зародку") i кашкети германо-польського зразка з тупими козирками. У старшин було все так само, тiльки лампаси на галiфе широкi, срiбнi вiдзнаки на рукавах, комiри срiбнi i такi ж хлястики на кашкетах. Муштровий статут, затверджений Симоном Петлюрою, був перекладений просто з нiмецької. Зубок-Мокiєвський казав нам, що армiя повинна тiльки воювати та готуватись до вiйни, а полiтика - не її справа. Армiя повинна бути аполiтичною i у вiйськовiй технiцi бути європейською армiєю. У Смотричу юнаки (ще до мого вступу до школи) роздавили погром, який улаштував наш кiнний полк (забув назву його). Було розстрiляно юнаками 25 кiннотникiв. Євреї цiлували юнакам руки. Да. Ще в санпотязi я читаю росiйську книжку. Пiдходить до мене старшина й каже: "Ви чого читаєте кацапську книжку? Ми ж з кацапами воюємо". Я йому нiчого не сказав. Не мiг же я йому сказати, що просто нiчого читати i книжка цiкава. Його ж не обдуриш. А: "Учiтеся, брати мої, думайте, читайте. I чужому научайтесь, свого не цурайтесь"2. Вiн у запалi боротьби навiть i це забув. А з старшиною сперечатися ж не можна. А Зубок-Мокiєвський на муштрi, коли треба спочити й покурити, казав нам: - Спа-а-ачить. - Можно па-а-лить. I казав не "прошу", а "проше". Словом, польсько-росiйсько-українська мiшанина. Сам вiн граф. Одного разу до нас приїхав начальник школи Вержбицький. Вiн красиво i кам'яно сидiв на норовитому конi. I нашi сотнi пiд музику проходили повз нього i на його вiтання i похвали вiдповiдали пiд ногу: - Слава Українi! Наша сотня неправильно вiдповiдала "Слава Українi" (не пiд ногу), i Зубок-Мокiєвський гнав нас бiгом аж на гору. Вiн бiг поруч iз нами i хрипко кричав: "Загоню, сукины сыны..." (бач, коли хвилюється, так говорить росiйською мовою). Але вiн же бiг разом iз нами. Вiн уже лiтнiй, а ми молодi, повнi сил хлопцi (нас годували гарно, але мало. I ми пекли й їли ще кукурудзу). Ясно, що вiн захекався швидше нас. Команда: - Кроком! - I ми, в душi смiючись, струнко йдемо полем Подiлля. Нас виховували декоративно. Ми постояли ще в Цiвкiвцях, у маєтку Римського-Корсакова 3. А восени вирушили до Кам'янця. У мене в цей день, як на зло, народився чиряк пiд колiном, i менi не було сили розгинати ноги. Я поклав рушницю на дроги i хотiв їхати на них. Коли ЗубокМокiєвський побачив мене i послав до ладу. Я сiм верст iшов, шкутильгаючи, i аж в Кам'янцi розiйшовся. Нас розмiстили в духовнiй семiнарiї. Ми ходили на варту до "високої директорiї" 4. Юнаки дуже любили козиряти, вiддавати честь. Вони робили навiть так. Рiдко ж зустрiчаються на вулицi старшини, яким треба козиряти. Так вони в недiлю пiдуть у парк i групами ходять i козиряють один одному. Наче вони зустрiчаються випадково. Мене, як недисциплiнiрованого, не ставили бiля кабiнету Петлюри, а все в його садку. Була осiнь, i я "добре" стерiг Петлюру: полiзу в сусiднiй садок та й їм собi грушi. Вони холоднi, гарнi. Я дiйшов майже до божевiлля i хотiв заколоти "українського Гарiбальдi", як писали про нього iталiйськi газети. Петлюра у профiль дуже скидався на Раковського5. Коли ми йшли по мiсту, українська iнтелiгенцiя кричала нам "слава" i обсипала квiтками нашi стрункi, наче вилитi з мiдi, ряди. А Зубок-Мокiєвський, коли нiкого з панночок немає, мовчки йде поруч. Як тiльки побачить панночок, зараз же починає кричати на нас: - Головки выше! - Руки... - Багнети... I одного разу нашу варту змiцнили галицькою жандармерiєю (охорона республiканського ладу), i я стою вночi на одному розi вулицi, а на другому галичанин. Я почав говорити з ним про полiтику, i ми зiйшли з своїх мiсць, власне, галичанин пiдiйшов до мене. А на посту ж не можна балакати. Якраз було викрито атентат бiлих на Петлюру. Раптом чую з кущiв голос Зубка-Мокiєвського (вiн був тодi вартовим старшиною): - А це що таке?.. Пiдбiгає до мене й кричить, тупочучи ногами, що я не юнак, а баба, i що вiн мене вiдкомандирує назад до мого полку. Для кожного юнака це було крахом кар'єри, а для мене - смертю моєї чарiвної мрiї. Я спокiйно сказав: - Пане сотнику, ви мене ще не знаєте. На ранок Зубок-Мокiєвський жартiвливо звертався до мене i не згадував про мiй полк. Раз я побачив у кiно Констанцiю. Тiльки в Констанцiї блакитнi очi, а в цеї чорнi. Як я клично не дивився на цю, вона не звертала на мене уваги i дивилася кудись вбiкКоли я був на вартi у вiйськового начальника, я бачив махновцiв, що їх з обозами вiддав нам Махно. Вони були в лахматих шапках. Я розговорився з ними, i коли вони дiзналися, хто я, вони менi сказали: - Какого ж черта ты сюда попал? Тебе место у батька _Махна. Вони казали, що воюють "за хлiб i волю". Раз ми сидимо босi. Побили на муштрi чоботи. Була вже осiнь. Чекаємо на чоботи. До нас прийшов Петлюра. Я бачив його дуже близько. Вiн сiв на пiдвiконнi, питав нас про наше життя i жартував iз нами. В офiцiозi директорiї "Україна" друкувалися вiршi Стаха (Черкасенка) 6 i Олени Журливої 7. Я дуже заздрив Оленi Журливiй, бо Володимировi Самiйленковi 8 я що дам вiршi, а вiн кладе їх до кишенi i "забуває" про них. От хитрий дiдусь. Щоб мене не образити вiдмовою, вiн ховався за свою розгубленiсть. Перший поет, з яким я познайомився, був В. Самiйленко. Менi було дуже приємно припалювати цигарку од його люльки... Я аж трусився од насолоди. Це ж iз люльки великого поета... От початок одного вiрша, якого Самiйленко "забув" надрукувати: Червоний прапор в горi смiється, i трупи покотом лежать... Спiвають кулi, i серце б'ється... Не можу встать, не можу встать... 1919_ В школi галицькi професори та старшини виховували нас у суто нацiоналiстичному дусi. В школi я написав росiйською мовою поему "1918 год", яку присвятив товаришевi Ленiну. Цю поему я читав юнакам. Один юнак сказав: - А й правда. Вони нас за це й б'ютьПам'ятаю кiнець цiєї поеми: ...Холодный стон минут... нарву я черных лилий, из них сплету венок для нашего вождя. Целует щеки мне холодный воздух синий, и поезда бегут, сверкая и гудя... 1919_ Галичани перейшли до бiлих... Наша армiя почала як вiск танути. Козаки нашi масами почали переходити до бiлих. Бо комсклад був iз росiйських офiцерiв, якi повтiкали од бiльшовикiв, якi були тiльки при штабах, пиячили та тiльки й знали що носити гарне галiфе та "одержувати кошти..." Про козакiв, що за них умирали, вони пiд дзвiн чарок i поцiлунки проституток говорили: - Пускай воюют, этого гною для нас еще хватит. Листопад 1919 року. Наступає армiя Слащова 9. Всi панiчно тiкають. Офiцерський броньовик, що перший пiдiйшов до Жмеринки, галичани зустрiли музикою. Ще б'ється тiльки шоста окрема запорозька дивiзiя, у склад якої входить i 3-й гайдамацький полк. I от нас, 800 юнакiв, Петлюра кидає на оборону пiдступiв до Проскурова, а сам тiкає в Польшу. Коли ми виступали, був шалений вiтер... Ми виступаємо на фронт, а поляки займають Кам'янець. Ми - на новому планi мiста, а вони вже на старому. Трохи не дiйшло до бою з поляками. Юнаки виставили заставу, i я був у дозорi... Було темно й вiтер... Польськi жовнiри висадили з автомобiля наших мiнiстрiв Швеця й Макаренка. Автомобiль забрали, й нашi мiнiстри прийшли пiшки по грязi на вокзал. Тодi ж трохи не було бою. Нас погрузили в ешелон. У Проскуровi нам усiм видали довгi кожухи з комiрами аж до плеч. В кожусi - не в шинелi, тепло. Я в Проскуровi зустрiв товаришiв iз бувшого свого полку, 3-го гайдамацького. Вони напоїли мене "миколаївською" - i я п'яний їду на фронт. Нас вигрузили в Богданiвцях... Сидимо в станцiї... Як - "ббамм"! Броньовик "1-го офiцерського Сiмферопольського полка" почав бити по нас. Б'є по водокачцi. Стрiлочник перелякався i з криками: "Ой пропав, пропав!" - кинувся вiд нас тiкати... Його спiймали, розложили, спустили до колiн штани, поклали на живiт, i юнак iз гайдамакiв спокiйно i розмiрене почав його шомполувати... Менi було противно слухати м'якi удари шомпола i стогiн залiзничника. Зубок-Мокiевський кричить: - 1-ша сотня, вперед! Я був у першiй сотнi. Розсипались у лаву i почали наступати полотном залiзницi. "Коршун" вiдступає i б'є по нас. Iдемо через лiси, ярками, снiгами... А вiн усе б'є... Ще в Дунаївцях я набрав повну сумку сахару. Ця сумка все зсовується менi наперед, б'є по ногах i заважає йти, а я все зсовую її назад, за спину, все зсовую назад... Броньовик б'є. Я в дозорi... Вiтер, i кругом смерть... Iдемо. Мимо села Богданiвнi косо спускаємося горою... На снiгу маса слiдiв од нiг i дорiжка од кулемета. Старшини нам кажуть: - Не хвилюйтесь, їх небагато... Ззаду нас iдуть два нашi броньовики "Помста" й "Вiльна Україна". Вони б'ють так невдало, що iнодi попадають не по "Коршуну", а по нашiй лавi. I от вийшли ми на замерзле болото, що мiж Коржiвпями i селом Богданiвцями. Це болото лiтом було непроходиме, i бiльшовики та ми перестрiлювались гарматами через нього. Позицiя жахна. Лiс та де-не-де кущики очерету... Чудно дзвенiв очерет... В лiсi була батарея бiлих. I коли ми пiдiйшли до лiнiї її вогню, вона й "Коршун" почали по нас бити... У нас тiльки рушницi. Наш гарматний вiддiл ще десь тiльки iде, кiнний ще десь пiшим порядком. Навiть кулеметiв у нас немає. Наша сотня - 33 чоловiки. Мiж iншим, тi юнаки, що в тилу були дуже дисциплiнованi, удавали з себе героїв, розпиналися за неньку Україну i спiвали патрiотичних пiсень, майже всi здезертирували або захворiли на живiт. Да! Школа наша стала зватися не "Житомирська юнацька", а "Спiльна вiйськова". У нас були 4 вiддiли: пiший (де я), кiнний, гарматний та технiчний. Ми розбiглися на 30 крокiв i залягли... Ворог усе робить або недолiт, або перелiт... Вилка... Менi все здається, що кожний набiй летить на мене... Мозок спокiйний, а серце б'ється швидко-швидко. "Перебiжка вправо! Зайняти село Коржiвцi!.." I от пiд ураганним огнем ворога почалась перебiжка... Десь далеко з правого боку вiд мене пiдвiвся крайнiй юнак i, зiгнувшись, побiг. Вiн пiд сконцентрованим по ньому огнем пробiг тридцять крокiв i лiг... По лавi ходить наче велетень без тулуба... Тiльки чорнi страшнi ноги... Це стовпи розривiв... Далi бiжить другий, третiй... Вечорiє... Огонь досяг такої сили, що ми не витримали i всi побiгли вправо, на село Коржiвцi. Я бiжу i оглядаюсь назад... 1 от по юнаку, що бiг останнiм, ударив набiй... Юнак пропав у чорному димi розриву... Нас лишилося 32. Ми зайняли монастир. Виставили заставу i на дзвiницi поставили варту. Всi юнаки в трапезнiй. Рушницi поставили в куток. Варять галушки... Я пiшов до монаха в келiю. Дав я йому майже весь свiй цукор, а вiн менi - курятини... П'ємо з ним чай. Я кажу йому: - Как у вас здесь тихо и бело. Хочется бросить все и остаться у вас. Мне все это так надоело!.. Раптом убiгає переляканий монах. - Ваши все арестованы... Пришли люди с белыми повязками через шапки... У мене все похолонуло i, як живе, од грудей посунулося вниз. Менi стало порожньо i холодно. Кiнець. Бiльше я не побачу нi Констанцiї, нi кривеньких тинiв Третьої Роти, нi старої церкви. Мiй монах хоче лiзти пiд лiжко. А я кажу йому. що штик або куля найдуть його пiд лiжком. Але вiн не слухає й лiзе... Одчиняються дверi, i входить денiкiнець. Вiн у студентськiй шинелi, через такий же кашкет йому бiла стрiчка. Я без кожуха в шинелi стою. - Ваше оружие. - Прошу. Я вiддав йому мою чорну рушницю англiйського зразка, зняв патронташ i патронник, а в розчиненi дверi солдати в лахматих шапках i з бiлими стрiчками через них кричать: - Выходи! - Поскорей! Я надiв кожуха й вийшов надвiр, у тьму, де вже виладнанi були нашi. А вийшло от що. Настоятель монастиря послав у село хлопчика, нiби за молоком, а насправдi з запискою до бiлих, що ми у нього. В селi (а ми й не знали), стояло два батальйони 1-го офiцерського полку. Вони тихо прийшли з кулеметами, оточiїли монастир, тихо зняли нашу варту бiля ворiт i на дзвiницi. Увiйшли у двiр, пiдiйшли до трапезної i з бомбами в руках вiдчинили дверi трапезної... Хлопцям не довелося поїсти галушок, якi вже кипiли й смачно лоскотали їм нiздрi... Нас ведуть... Вiтер i нiч, як у поемi Блока "12"... Я тiльки чую, як мене б'ють у пiдошви грудки мерзлої землi... Капiтан, у якого тускло блищать погони, каже: - Вы думаєте, что деникинцы издеваются. Это все враки... Нас ведуть на село... Бiля тину крайньої хати прив'язано двоє осiдланих коней... Денiкiнцi кинулись у двiр. А я нiби за муром. I їх голоси менi такi далекi й чужi... Нас вивели за село i построїли в два шереги, один проти одного, аби однiєю кулею прорiзати двох. Вони економнi... I менi здається, що зараз усi попадають на колiна i почнуть плакати, благати... Але нiхто не падає, i я стою. - Взвод, стройся! I пiсля нашої команди: "Чота, ладнайся!" - команда ворогiв звучить сухо й гостро... їх капiтан пiдiйшов до нашого ройового Овсiя i сказав: - Ви нас прийшли бити? Овсiй сказав: - Били й будемо бити... Але задзвенiли копита вершникiв, i бiлий папiрець наказу принiс нам життя... Нас не розстрiлюють i ведуть далi. Ми в колi пiхоти й вершникiв. Студент, що роззброїв мене, уважно дивиться в тьму на якийсь огонь i каже: - Что-то подозрительное... Прийшли на станцiю. Лежимо в карпомi. У мене голова трохи не розвалюється... Думаю, там не розстрiляли, так розстрiляють тут... На станцiйнiй колонi було ножем або гвоздиком надряпано: "Привет курсисткам Деражни, - красноармеец (такой-то) ". Мене вразив цей напис, власне, нова орфографiя... В нiй я почув таку ж силу, як у газетах, що менi попадалися... Одна газета з портретом Шевченка, яка розбила мою наївну вiру, що червонi, як нам казали старшини, розстрiлюють за кожне українське слово. Ця моя наївнiсть примушувала мене, навiть пiсля проскурiвського погрому, вiдповiдати гордо i зневажливо на запитання: - Скажите, пожалуйста, сколько времени? - Я закордонної мови не розумiю. А на запитання одного гiмназиста в проскурiвському театрi: - Как вы думаєте, займут большевики Проскуров? Я вiдповiв: - Они развеются, как дым. Коли ж старшини казали про три тисячi росiйських дiтей, яких червонi прислали до Києва з голодної Пiвночi: "Хай здихають iз голоду, нам вони не потрiбнi", - я думав: "Ага. Вкраїна хай їсть вареники з сметаною, а другi вмирають з голоду!.." I червоний рух вставав гiгантом передо мною: - За весь бедный народ. Пам'ятаю, раз ми наскочили на червону розвiдку, i на наше запитання "вiдкiля?" вони вiдповiли: - Со всего света!.. Мене це так вразило: - Со всего света!.. I якою мiзерною перед цим боєм за голоту всього свiту здавалася наша боротьба за самостiйну Україну. Ми тоскно лежимо i ждемо смертi. Враз вриваються до карному з оголеними шаблюками кубанцi, такi ж, як i ми, чорнобривi i т. iнш., i хочуть нас рубати... Наша третя сотня пiшла в атаку на "Коршуна", i кулею в люк був забитий їх капiтан. До карному увiйшов полковник i сказав: - Пленные уже нам не враги. Нас почали переписувати. Один юнак, якому наймення було Мороз, пiдiйшов до столу, вiддав честь, стукнув каблуками i на запитання: - Ваша фамилия? Сказав: - Морозов. Його брат був офiцером гусарського полку Добрармiї '°. Нас почали роздягати, а галичан нi. По умовi, галичан, яких було вкраплено в нашi полки, денiкiнцi вiдправляли до галицької армiї десь пiд Жмеринкою. Я зневажливо дивився на цих надднiстрянських героїв, колишнiй мiй iдеал нацiональної самосвiдомостi. Галичани, як наприклад, для мене умерли. Юнкери нам кажуть: - Зачем нам воевать? Ведь вы юнкера и мы юнкера. Вони питають нас: - За что вы воюете? - А ви за що? - Мы - за единую неделимую. - А ми - за соборну Украшу. Старшин наших посадовили окремо i з ними чемно поводяться. Коли нас захопили в полон, так наш чотар запитав їх офiцера: - Вы были в Константиновском? - В Константиновском. I вони потисли один одному руки... Менi лишили тiльки мою шинель, а то все забрали. Один офiцер "купив" у мене за двi "українки" мої чоботи, галiфе i гiмнастьорку, а менi дав свої велетенськi англiйськi штиблети, штани та гiмнастьорку шинельного сукна iз погонами. Тут же кiлька юнакiв вiдгукнулися на заклик полковника i добровiльно записалися на броньовик "Коршун". Нас погрузили в ешелон, власне, ми вмiстилися в одному вагонi, i вiдправляють до табору полонених на Жмеринку. Ми їдемо й спiваємо: "Ревуть, стогнуть гори, хвилi..." У старшин на очах сльози... З якою тугою ми виводили: Де ж ви, хлопцi-запорожцi, сини славнi волi? Чом не йдете визволяти нас з тяжкой неволi?.. I менi здавалося, нiби наша кавалерiя, нi, не вона, а загiн мрiйних запорожцiв женеться за ешелоном нас визволяти, але визволяти нас не було кому. Сiмферопольцi казали, що "Коршун" сам захопив у Проскуровi два вагони миколаївських грошей... Да, коли ми вступили до Проскурова, я в газетi, спецiально присвяченiй нам, прочитав: На вас, завзятцi юнаки, борцi за щастя України, кладу найкращiї думки, мої сподiванки бдинi. Хай кат жене, а ви любiть свою окрадену країну, за неї тiло до загину i навiть душу положiть..." I чудно, коли я йшов у бiй на червоних, то в мене нiякого ентузiазму не було, а тут було щось на нього подiбне, бо ми ж, хоч боком, та помагаємо червоним, з якими тодi боїв уже не було. Я думав, що ми будемо вiдступати на Старо-Костянтинiв i там з'єднаємося з червоними. До Жмеринки нас привезли увечерi i одразу ж повели до казарм. У вiдчиненi дверi казарми нам ударив такий важкий дух, що ми одхлинули назад. Але пiд ударами прикладiв мусили ввiйти. Як дрова, лежали трупи тифозних, хворi i ще здоровi. У всiх од голоду восковi обличчя й тоненькi нiжки... Над головою нари в один поверх, i звiдти на мене сиплються тифознi паразити. Я лiг. Полонений! Таке дике й жахне слово. На своїй землi - й "полонений"! Нас вiдпускали просити у селян хлiба. Да! Коли в Деражнi нас переписували, до столу пiдiйшов наш бунчужний з хрестом Георгiя першої степенi на грудях. Полковник сказав: - Как же вам не стыдно: Георгиевский кавалер и петлюровец. - Це випадково, - сказав бунчужний. - Что это значит? - Случайно, - з'ясували йому юнаки. Коли з канцелярiї дiзнаються, що мiж полоненими є козаки з 6-ї запорозької дивiзiї, то їх розстрiляють, як i махновцiв, якi десь пiд Уманню вирiзали й потопили майже ввесь Сiмферопольський полк. Один полонений сказав менi, що вiн махновець iз Успенського полку. Я не видав його. Не розстрiлюють тiльки безпартiйних, бiльшовикiв та петлюрiвцiв. А я ж колишнiй гайдамака. Що як Мороз видасть?! Але Мороз мене не видав, хоч часто менi цпм загрожував i шантажував мене. Я захворiв на тиф. Одеса. З вокзалу я пiшов з високою температурою босий по грязi дивитися на море. Воно майже замерзло, i над ним тихо i срiбно лiтали чайки... Повезли до шпиталю. Лежу на снiжно-бiлому лiжковi покiрно й тихо, весь в огнi... Поруч стогне й кидається хворий, i "сiделка" все ставить мене йому за приклад, що у мене вища температура i я лежу смирно, а вiн з меншою температурою i не дає їй дихнути... Вiзитацiя. Входить лiкар i сестра-жалiбниця. Сестра глянула на мене, зблiдла i трохи не впала непритомною. її пiдтримав лiкар i вивiв. Потiм вона входить до нас, дивиться на мене i каже: - Как же вы меня испугали! Виявилося, що я подiбний на її забитого на фронтi нареченого, офiцера. Я - в iзоляторi. В мене поворотний тиф, другий приступ. Один був в дорозi. Вона каже: - Я вас беру к себе в палату. Вы хоть на несколько дней напомните мне мое прошлое. Вона взяла мене до себе в палату, дала менi ще своє ватне одiяло (у всiх по одному. Вогко, сиро. Поруч мене щоночi по два, по чотири вмирають). Носить менi консерви, цукерки... i все якось чудно дивиться па мене та цiлує. Я, як i її наречений, вчився в сiльськогосподарчiй школi. В мене на грудях, пiсля тифу, абсцес, - i мене переводять до хiрургiчного шпиталю в грецькiй духовнiй школi чи семiнарiї. В шпиталi мiж раненими лежали й червонi з Таращанського полку i iншi. Вони розповiдали, що коли бiлий десант захопив Одесу, то багато важко ранених червонармiв було викинуто просто на вулицю. Червонi ось-ось захоплять Одесу. Евакуацiя. З одним червонармом я дуже подружив. Вiн признався менi, що вiн комунiст i що в нього є документи з ячейки, не дивлячись на те, що я одрекомендувався йому, як бувший петлюрiвський юнкер. (Цей товариш потiм учився зо мною в Артемовцi). Вiн був захоплений бiлими й мобiлiзований. В частинi офiцер, який догадувався, що вiн комунiст, але не мав матерiалу, наче граючись, навмисно прострелив йому ногу. Ногу було одрiзано. Коли мене хотiли, як "юнкера", евакуювати до Єгипту, вiн не порадив менi їхати, сказав, що я такий же юнкер, як вiн денiкiнець. I я залишився. Кораблi Антанти б'ють по червоних лавах... Над городом шумлять набої... Червонi близько... Привозять ранених офiцерiв, яких почали бити по окраїнах. Один кавалерист б'є обрубками рук у живiт стражника, який од ударiв тiльки пiдстрибує всiм тiлом на лiжковi... Офiцери, яких не встигли евакуювати, лежать блiдi, блiдi... А один офiцер не витримав i сказав: - ...Ух... страшно... Ми дивимося з вiкна на вулицю, через яку тривожно перебiгають фiгурки людей з багнетами. Деякi не встигають перебiгти й падають. На тлi тривоги бою вони лежать страшно нерухомi. Iде стрiльба. I от вiдчиняються дверi, i входять матроси з червоними бантами на грудях. Вони спокiйнi, стрункi й коректнi. - У вас офицеры есть? Вони нiкого не забрали. Тiльки подивилися документи й пiшли. Лютий. 1920. При 4-й стрiлецькiй галицькiй бригадi, яка перейшла до червоних, з полонених петлюрiвцiв та денiкiнцiв формується два полки: "1-й Чорноморський" та "Кiнний запорозький". Я вступаю до "1-го Чорноморського". Команда українська. Всi старшини й козаки ходять з тризубами на кашкетах. Полковий прапор жовто-блакитний. Денiкiнськi офiцери, звичайно, тепер за "нєньку Україну". Командир полку нiмець iз тризубом на кашкетi. Вiн каже: - Я воював за неньку Україну i буду за неї воювати до смертi. Я думаю, який же це червоний полк. Та це ж жовтоблакитне пекло, з якого я ледве вирвався. Я надiв на кашкета червону стрiчку. Воєнкома в полку нема. А є тiльки воєнком бригади. Вiн на мiтинзi агiтував нас, аби ми вступали до ячейки. - Я знаю, - казав вiн, нервово одкидаючи своє буйне волосся з лоба, - я знаю, що мiж вами є такi, що шукали нас, але обставини їм заважали... Я трохи не впав i не забився в риданнi... Я ж шукав!.. А вночi старшини й козаки умовляються убивати тих, хто запишеться в ячейку. I нiхто не записується до ячейки. Я теж не записуюсь. Ячейки нема. Одного разу нас повели до театру, де українською мовою бiльшовик почав нам говорити про iсторiю України зовсiм не так, як я читав у Грушевського. Наш старшина галичанин наказує нам iти з театру, бо це все "давно вiдоме"... Я не хотiв, але мусiв iти. Наказ. Коли було Шевченкiвське свято, ми й галичани вийшли на майдан з морем жовто-блакитних знамен. Жодного червоного прапора не було. Червонi хотiли нас роззброїти, але чомусь цього не зробили. Вони тiльки їздили кругом на грузовиках з кулеметами. Ми перейшли на Iталiйський бульвар, в будинок був[шої] вiйськової школи. Раз на муштрi один старшина, бувший денiкiнець, закричав на козака: - Молчать! Без разговоров! Я, не дивлячись на те, що був у ладу, сказав цьому старшинi: - Це вам не денiкiнська армiя, а червона. I, будь ласка, говорiть українською мовою, бо ви в українськiй частинi. Вiн пiшов i пожалiвся на мене курiнному. Курiнний, пузатий i спокiйний, кличе мене. Читає менi нотацiю. Я йому схвильовано i гнiвно кажу: - Пане курiнний (казали у нас не "товаришу", а "пане"), я ж так не можу! Тодi вiн ласкаво менi всмiхнувся, нахилився до мене й тихо каже: - Ще рано!.. Але ж ви розумiєте?... пiдрив дисциплiни... Да, мене, як юнака, призначили чотовим. Однiєї ночi до карному прибiгає цей курiнний i каже менi (я був начварти): - Оце вам патрони! Нас хочуть роззброїти комунiсти. Так ви, пане Сосюро, глядiть же. Бийте до останнього! Я сказав: "Добре..." Нiхто нас роззброювати не прийшов. Виступаємо на охорону Днiстра в Тираспiль. По мiсту ми йшли з великим жовто-блакитним прапором, поруч якого телiпався маленький червоний. В Тирасполi бригада Котовського, яку ми змiнили, стала до зброї. Вони думали, що ми петлюрiвцi. I не помилились. Старшини агiтують проти Радвлади. Козаки - телята. Приїхав воєнком полку т. Обушний i його секретар т. Прудкий. Прудкий надiв на кашкета тризуба й ходить мiж козаками, слухає. Я пiдiйшов до нього i розказав йому все. Вiн каже: - Ты хороший парень. Мы тебя заберем к себе. Вiн менi дав посвiдчення вiд воєнному, написане червоним атраментом, що я член культпросвiту полку. I я став полiтробiтником. I чомусь вiддав рушницю. Я органiзував читальню. Але козаки не ходять читати газети, а тiльки спiвають на вулицях: Ми гайдамаки, всi ми однакi... А старшини кажуть: - Я краще простягну руку нiмцевi, нiж кацаповi... Називають червоних "чужинцями". Ячейки нема. Я дiйшов майже до божевiлля i. коли один старшина в нашiй сотнi так агiтував, сказав йому: - Забороняю вам балакати. Вiн замовк. Органiзовують старшинську їдальню. Я сказав, що це те ж "офицерское собрание", що на мою думку в червонармiї не може цього бути. А один старшина сказав: - Я не хочу обiдати за одним столом iз варнякою. Ага, "варняка"!?.. Я пiшов i обурений розказав про це воєнкомовi i свсю думку про старшинську їдал