ордобiйний випадок. Це було в кiмнатi редакцiї "Червоний шлях", що мiстилась у будинку ВУЦВИК'у з боку Спартакiвського провулку. Я зайшов за гонораром до редакцiї, але гонорару не видавали, а перед тим я отруївся бананами i зi мною було, як при холерi. Це - психологiчна пiдготовка. Ну i ще, я купив хутряну доху, яка теж - елемент психологiчної пiдготовки. В редакцiї були Iван Днiпровський 9, Панч, Тичина, Наталiя Забiла i її другий чоловiк, поет Шмигельський 10. Тодi вийшла нова збiрка поезiй Полiщука "Громохкий слiд". Забiла i Шмигельський були в захопленнi од "Громохкого слiду" i казали, що книжка генiальна. Я сказав, що вона генiально видана, але всерединi в неї г... Шмигельський i Забiла напались на мене, що я нiчого не розумiю в поезiї i т. i[н]. Я сказав, що їх iнтелiгентська думка для народу не характерна. Тодi Забiла: - Если ты хочешь знать, так в партии тебя держат потому, что ты поэт, а так тебя давно уже надо вышвырнуть из партии. Я не знав, що вона була вагiтна на третьому мiсяцi, i крикнув: - Ах,_ ты, беспартийная идиотка! Тодi вона, як розлючена кiшка, кинулася на мене i почала бити по обличчi. А її чоловiк, Шмигельський, замiсть схотiти Наталю за руки, схопив за руки мене, щоб дати їй набитись. У боротьбi одiрвався рукав моєї новенької дохи. Ви уявляєте? Отруївся бананами, не дають гонорару, та ще й б'ють по мордi. Хоч, признаюся, менi не так болiло, як було приємно, що мене б'є людина, в яку я ще був i тодi закоханий. Але при чому її чоловiк? Коли Наталiя набилася, вона, вся червона i захекана, вибiгла з кiмнати. Тодi Днiпровський, як прекрасний психолог, спокiйно пiдiйшов до дверей i защiпнув їх на гачок. Наче вiн знав. що буде далi. А Шмигельськпй дивиться на мене й смiється. Я з словами "муж и жена - одна сатана" пiдiйшов до нього та як чесону його в обличчя з правого боку... А вiн мене як свиснув, та так, що я полетiв на стiл, єтiл на стiлець, а стiлець на Тичину, який присiв у кутку, закрив лице руками, але лукаво i спостережливо дивиться крiзь розтуленi пальцi... Я подумав: "Прямая линия самая короткая", - i почав бити Шмигельського прямим ударом у вилицю коло правого ока. Тiльки це робилося швидше, нiж я пишу. Шмигельський так бiльше i не мiг влучити мене своїм залiзним кулаком. Такий я був швидкий i сердитий. Словом, од моїх прямих ударiв, i все в одну точку, правою рукою Антона одкидало на шафу, а шафа його кидала на мене, i я став вiдчувати, що б'ю не в обличчя, а в мокру i слизьку подушку, що росла i пухла на моїх очах. Антон уже почав безвольно схиляти голову, але в цей момент хтось гарячкове i швидко постукав у дверi. Вбiгає Йогансен. - Що? Сосюру б'ють? - Нi, - сказали йому, - навпаки... Але я через те, що менi не дали добитися, сiв на канапу i розплакався. Де взявся Хвильовий, гладить мене по головi й примовляє: - Не плач, Володю, не плач! Панч сказав: - А ти, Володю, пiшов не по своїй спецiальностi. Тобi б треба було бути боксером. Другого дня в коридорi тiєї ж редакцiї Шмигельський менi сказав: - А ти, Володю, здорово б'єшся. У мене й досi голова гуде... Чи воно в менi щось первiсне, глибоко приховане, i вибухає, коли я дуже розсердюсь i, особливо, коли я правий? Де тодi беруться й сили. Я наче дивлюсь на себе збоку i сам дивуюсь собi, захоплююсь собою. Так буває пiд час натхнення, коли пiсля того, як напишеш, сам не вiриш, що це ти написав. Так що повернуся ще до одного мордобою, про який забув згадати. Ви менi пробачте, любi читачi! Пишу я це не для того, щоб радити вам розв'язувати всi суперечки кулаками, але справа зараз йде про хулiганiв, яких я ненавидiв i ненавиджу всiма силами своєї душi. Це було ще в 1922 роцi, коли я був студентом Артемiвки. В кiнотеатрi йшла американська картина "Сiнабар", в якiй особливо рекламувався бокс, власне, не бокс, а справжнiсiнький звiрячий мордобiй. Тодi мiсця не нумерували, i хто захопив яке мiсце, той на тому й сидiв. Вiра була вагiтна, i юрба так стиснулась, що придавила нас iз Вiрою до одвiрка. Я закрив Вiру собою i схопився за рiг дверей рукою, стримуючи юрбу, щоб вона не роздавила живiт Вiрi. Юрба так надавила на мою напружену руку та ще проти її згину, що я думав - рука зламається, але вона тiльки туго угнулася i витримала натиск юрби. "Пробка" розсмокталася, i ми з Вiрою побiгли до моряка-iнвалiда на дерев'яшпi, що стояв з краю ряду стiльцiв, в якому вiн захопив чотири мiсця. Три були порожнi, а коло четвертого вiн стояв сам, затуляючи нам прохiд. Я спитав його, чому вiн один захопив стiльки мiсць. Вiн же на чотирьох стiльцях не сидiтиме. "Это для товарищей". Я (одсовуючи моряка вбiк): - Места не нумерованы. Садись, Вера! Але ззаду кiлька парубчакiв почали мене лаяти, i особливо один iз них, худий, з нахабним обличчям в матроськiй смугастiй тiльняшцi. Видно, що вiн нiякий не матрос, а тiльняшку надiв для форсу i залякування "фраєрiв". Вiн брудно мене облаяв, пославши до однiєї матерi... Я йому вiдповiв тим же, тiльки додав: - Бандит! - Он его назвал бандитом... Он его назвал бандитом, - загомонiли його, як видно, захопленi поклонники, а вiн, мабуть, був їх отаманом. Мiж iншим, я в таборах Чона н, купаючись на Дiнцi пiд Чугуєвим, розпанахав собi вказiвного пальця правої руки об розбиту бутилку. Так що права рука у мене висiла на перев'язi. I от передi мною пiдвелась довга верста з маленькою гадючою голiвкою i поцiлює менi кулаком у обличчя, хоч i бачить, що я можу битись тiльки лiвою рукою проти його двох довгих рейок. Вiн розмахнувся iз-за спинки стiльця, але я уважно стежив за ним i вчасно одсахнувся од удару, що сплющив би мене у млинець, i страшний кулак якось скоса, згори вниз, пролетiв повз мого носа. Хулiган по iнерцiї перегнувся i повис животом на спинцi мого стiльця головою вниз. Тодi я ударом середньої сили лiвою рукою зацiдив йому ребром долонi пiд ложечку. Вiн кiлька разiв тiпнувся i залишився висiти на стiльцi як порожнiй мiшок. Майже вся публiка стала ногами на стiльцi i мовчки дивиться. А хулiган, очупявши, як сповите [дитя], знову поцiлюб мене своїм кулачищем, i знову я заспокоїв його ребром долонi, Тодi члени його банди, якi з своєрiдного благородства не втручалися в наш двобiй, стягли свого зiв'ялого отамана з спинки мого стiльця i, як неживу ляльку, посадовили бiля себе. До мене пiдiйшов один. - Ваши документы. Я йому показав свого студентського квитка i сказав, що не можу як я з однiєю рукою дати себе битя, що я активно оборонявся. Погасиля свiтло, i почалося кiно. А ззаду я чую: - Всунь ему перышко. Та я спокiйно дивився кiнокартину, бо знав, що в кiнотеатрi вони менi нiчого не зроблять, а от на вулицi... Я сказав Вiрi: - Ты иди к центральному выходу. Они будут думать, что я с тобой. А я пойду через запасный выход. Как женщину да еще беременную, они тебя не тронут. Так i вийшло. В метушнi вони не помiтили, що мене нема з Вiрою, а думали, що я десь близько вiд неї, i йшли за Вiрою. Бiля центрального виходу утворилася "пробка", i хулiгани застрягли в нiй. Я спокiйно пройшов через майже вiльний запасний вихiд. Iду повз центрального, а хулiгани бачать мене, та "пробка" їх не пускає, i вони в безсилiй лютi тiльки загрозливо махають на мене кулаками. Я зняв кепку, глузливо попрощався з ними й швидко пiшов додому. Далеко пiзнiше прийшла блiда Вiра. Вони йшли за нею до самого нашого дому. А це вже про бандитiв, i я теж забув про це писати ранiше. Зима 1923 року. Я в демiсезонному пальтi, з портфелем iз парусини, йду додому Басейною вулицею. Третя година ночi. Порожньо i тривожно кругом, бо тодi роздягали навiть i вдень. Проти мене йде один, а другий iде з Чернишевської вулицi, що перетинає Басейну. Iде до мене з правого боку. Але вiн далi вiд першого. Вони пересвистувались, але не розрахували, щоб вчасно зiйтись в однiй точцi, якою був я. Я їх випередив, швидко пiшовши назустрiч першому, випнувши великi пальцi рук у кишенях. Так, щоб вiн подумав, що в мене є зброя, i не в однiй руцi. Коли ми порiвнялися, бандит спитав мене: - Спички есть? - Нет, товарищ! - вiдповiв я, спокiйно i напружено проходячи повз нього. Так саме спокiйно я пiшов, не оглядаючись, далi. I коли я пройшов досить, то оглянувся, у свiтлi вуличної електрики побачив, що бандити на розi Чернишевської зiйшлися i той, другий, щось швидко говорив першому i гнiвно розмахував руками. Але за мною вони не погналися, бо, як i Сава Божко з Кириленком, думали, що в мене є зброя. А в мене її й не було. L Ще на фронтi я читав вiршi Тичини в 1919 роцi, але, крiм "Бiльше не побачу сонячних очей" 1, нiчого не зрозумiв. Потiм, пiзнiше, його "Сонячнi кларнети" ввiйшли в мою душу як море акордiв i дня, i ночi, i свiтання, i заходу. Вiн чарував i полонив мене. Я жив тiльки його образами, повними музики i сонця, а то й трагiчними, як трагедiя мого народу, як я тодi думав. Да. Раннiй генiальний Тичина був вчителем моєї поетичної юностi пiсля Шевченка, Франка, Лесi Українки, Вороного, Чупринки i Олеся, бо я вчився у багатьох, мiж iншим, i у прозаїкiв, як поет, а основне, я вчився у мого народу, як i вчусь у його пiсень, то трагiчних, то нiжних, то повних такої героїки, що серце захлинається од щастя, що я син такого народу. Безкiнечно благородного, рицарського, який нiколи нiкого не поневолював, а тiльки бився за своє мiсце на землi. Боронив свою рiдну Вкраїну. Так от. Про Тичину. Коли я познайомився з ним живим, а не в мрiях, то моє уявлення лишилося про нього таке, як i у мрiях. Тонкий i стрункий, зеленоокий i нiжний, вiн немов летiв у моїх очах, мов летiв у небо слави, якого вiн, як нiхто з нас, був достоїн. Це ж був 1923 рiк, один з перших рокiв нашої лiтературної молодостi. Якось ми були на городi диткомуни iменi Василя Чумака 2. Був Iван Кириленко, здається, Божко й iншi, яких не пам'ятаю. У Тичпни, в його генiальному вiршi "Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея" 3, є такi рядки: Од всiх своїх нервiв у степ посилаю: - Поете, устань! Я ще на фронтi, коли читав: А справжня муза, неомузена, там, десь на фронтi, в нiч суху, лежить запльована, залузана на українському шляху 4, - то думав, що т. Тичина сказав це про мене. А в рядках: "Поете! Устань!" я просто вiдчув, чи менi так здавалося, що вiн звертається до мене, що запльованою i залузаною душею, в суху нiч лежав я з гвинтiвкою в руках на кривавому шляху України... "Поете! Устань!" I я душею кричав великому поету нашого народу: - Якщо я чудом залишусь живим, я встану! Якось дивно переплiтається в менi в часi поезiя Тичини. Але це було так. Бо в боях десь у глибинi душi в мене було передчуття, що мене не вб'ють, що я ще буду жити i спiвати. Смертi я не боявся. Менi тiльки жалко було моїх вiршiв. I буквально так, якось пiзнiше, сказав про себе Павло Григорович. Я просто жахнувся. Наче вiн - я. Але повертаюсь на город диткомуни. Павло Григорович лежав у травi i задумано i мрiйно дивився своїми зеленими волшебними очима в небо й iнодi на нас. Я спитав його: - Прийшов той поет, якого ви кликали? I Тичина вiдповiв: - Нi. Та я не повiрив йому. Яка дивна юнацька самовпевненiсть i вiра в свої сили, не тiльки тi, що були в мене, а в тi, що будуть! Потiм iще летiли днi. Павло Григорович бував в сiм'ї Днiпровського Iвана, куди заходив i я, i читав нам свої харкiвськi вiршi про жорстокий годинник над головою, про цвинтар 5... I раптом вiн сказав: - А що, як я усохну?.. Ми мовчали. I далеко потiм Тичина сам вiдповiв на цей крик його стривоженої душi: "Глибинами не всохну, не вмiлiю" 6... Да. Я любив i люблю Тичину як нашого великого поета. Хоч i люблю в нiм не все. Багато вiн дає до друку так званi поетичнi вiдходи з його творчої лабораторiї, що непокоїли i непокоять мене, бо я знаю, який це гiгант, i стає боляче, коли вiн iнодi, i не зовсiм iнодi, стрiляє з гармат горобцiв. Але не дивлячись на це, Тичина - генiй, i таким вiн е не тiльки для нас, а таким залишиться i для наших нащадкiв, коли ми мовно не зникнемо як нацiя. LI I от Вiра з синами покинула мене. Вона переїхала в стару кiмнату, посварившпся зi мною навiки. Ну хай ми посварилися. Але при чому ж дiти? За що вони росли напiвсиротами? Я нiколи собi не подарую цього, як i сини мої, що вiдмовились вiд мене. Олег навiть сказав, що коли я помру, вiн не пiде за моїм гробом. А Коля гостро i назавжди порвав зi мною. Вiра їх виховала в смертельнiй ненавистi до мене. Вона навiть вигадала лозунг для синiв: "Рвать и презирать". Це у мене "рвать" i мене "презирать". Ну що ж. Що посiєш, те й пожнеш. Тяжко оголювати своє серце, але я iнакше не можу. Моя рана не тiльки моя. Скiльки у нас родинних трагедiй! їх навiть i не перелiчиш. Правда, їх стає все менше. Це показує на змiцнення нашої держави, i врештi їх i зовсiм не буде. Я вiрю в це. Вiрю в гармонiйну людину комунiзму, яка переможе не тiльки морально доiсторичну людину, але переможе й смерть i стане Владарем Космосу, переможе час i простiр, стане безсмертною. Знов повертаюся назад. Як менi хочеться сказати про тих, кого уже нема мiж нами. Кого видерла з наших лав кривава рука порушникiв радянської заповiтностi, про тих, хто чудом лишився живим. Я написав поему "Махно" 1, за яку стiльки випив горя, що й нащадкам стане. I в цiй поемi я згадую про Примакова 2, переможця Махна, I от вiн, живий герой моїх мрiй, запросив нас на зустрiч iз ним у квартирi Раїси Азарх 3, яка говорила нам, шо вона командувала бойовими дiлянками фронтiв. А менi щось не вiрилось. I товариш Примаков спитав її: - А помнишь, как ты командовала санитарным участком фронта? Ну, санiтарна i бойова дiлянки мають чималу дистанцiю. Видно, Азарх дуже хотiлося, щоб я або хто iнший оспiвав її як героїню громадянської вiйни. Але чому вона не щира? Хiба серед медробiтникiв громадянської вiйни не було героїв? Примакову я читав "Махна", i вiн менi сказав, що коли почнеться вiйна, то забере мене до себе. Але ще до вiйни його забрала смерть, такого морально чистого, безмежно хороброго i прекрасного полководця буремних днiв на Українi. Так само i Пилипенка забрала та ж смерть, що зветься "порушенням радянської законностi", i Епiка 4, Кулiша, i багатьох, що чесними i чистими очима дивляться на нас iз вiчностi, повними слiз i любовi до народу, за яку вонп пiшли в безсмертя, бо пам'ять про них вiчно горiтиме в наших серцях. Звичайно, лiтература у нас творилася не кулаками, як, звичайно, дехто з моїх "друзiв" почне менi дорiкати, зважаючи на описанi мною кулачнi епiзоди. Але я їх описав не для смiху, а щоб показати, як пристрасна любов до лiтератури керувала нами, що iнодi ми забували навiть, що ми люди, i ставали троглодитами, знов таки ж з безмежної любовi до слова, що є душею нашого народу. Я написав поему "ДПУ" 5, i коли прочитав її однiй своїй знайомiй, вона сказала: - Насколько мне помнится из истории русской литературы, в ней никто не воспевал жандармов. Я перестав бути знайомим цiєї дiвчини. На чекiстiв, справжнiх чекiстiв, я дивився крiзь святий образ Дзержинського. Iменно вiра в нашi органи безпеки i любов до них керували мною в поемi "ДПУ". Азарх була, здається, головредактором ДВУ 6, i коли вона прочитала в поемi, що в отамана бандитiв карi очi, а в чекiста, що його вартував, свiтлi, то вона сказала: - Измени цвет глаз, и вообще, за это противопоставление карих глаз светлым тебе может крепко влететь. Але я колiр у очей не мiняв i менi "крепко" не влетiло. Взагалi, тодi дуже чiплялися до лiрики i в серце моє встромляли тисячi ножiв рiзнi лiтературнi шавки, внаслiдок чого я написав збiрку поезiй "Серце" 7. Коли почалися арешти українських радянських письменникiв, то менi страшно стало, що розбивалася моя вiра в людей. Я, ми знали дану людину як хорошу, чесну, радянську, - раптом вона - ворог народу. I так удар за ударом, i все в душу. душу народу, бо письменники - виразники народної душi. LII На робiтфацi вчилася зi мною на одному триместрi Бєлєнькая-Ситниченко, що вхожа була до т. Затонського 1 - тодi наркома освiти. Бєлєнькая повела мене до нього на квартиру, i вiн, великоголовий i широкоплечий, за столом здавався менi високим, а як вийшов з-за столу, то передi мною стояла людина маленького зросту з широким i високим чолом фiлософа. Його чорнi, а може, синi (це ж при електрицi) очi були повнi блиску й мудростi. Я читав йому вiршi, i вiн мене назвав "поэтом гражданских набегов" i дав наказ дати менi через секцiю наукових робiтникiв окрему кiмнату. Але коли я написав поему "Махно", Беленькая говорила його думку про мене: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но он не наш". Якось, уже пiсля дискусiй з троцькiстами, ми, робiтфакiвцi, почали говорити про Пушкiна, i я сказав, що Леiгiн любив Пушкiна через соцiальну спорiдненiсть iз ним, що естетично Ленiн був вихований у такому ж оточеннi, як i Пушкiн, себто тому, що Ленiн i Пушкiн дворянського походження. Що Ленiн полiтичне для мене вождь, а от щодо поетичнiiх симпатiй, то я з ним не згоден. Гурiнштейн, Мiллєр, Бєленькая й iншi накинулись на мене, як на ворога. Потiм перескочили на революцiю. Мiллєр сказав: - Каждый стон раненого красноармейца - музыка. Я крикнув: - Ти садист i мерзавець! А Бєлєнькая-Ситниченко крикнула менi: - Революция - это напор! Я: - Кинь! Ти ховалась десь по куточках i не знаєш революцiї! Словом, на мене полетiли заяви, i мене викликали на партбюро робiтфаку. I знову всi накинулися на мене за Ленiна. Я їм говорив, що я Ленiна люблю, що я за його iдеї, якi стали iдеями всього трудового народу, iшов на смерть. Але менi не повiрили. Тодi я сказав: - Если уж правильно рассуждать, то я принес партии пользы больше, чем вы все вместе взятые. Один з членiв бюро аж пiдскочив на мiсцi: - Ого! Сильно сказано! Я бачив, що питання стоїть так, що все бюро за виключення мене з партiї. Я, в силу своєї полiтичної розхристаностi i покладання надiй бiльше на класовий iнстинкт, а не на знання уставу i теорiї партiї, не знав, що за партквиток можна боротись аж до ЦК ВКП(б), i тiльки коли вiн санкцiонує виключення з партiї, тiльки тодi треба здати партквиток. I, заранi знаючи рiшення бюро, я вклав руку в кишеню пiджака, що бiля серця. Всi пополотнiли... (Думали, що в мене зброя). I коли я з кишенi витяг партквиток, всi раптом i з полегшенням зiтхнули. Коли розбирали рiшення бюро на загальних зборах, я був дома, бо подав заяву (Гурiнштейн була секретарем партбюро робфаку), що я здав партквиток у станi нервового вибуху i що прошу партквиток менi повернутiї, але справу хай розглядають без мене, бо я боюсь наробити ще чогось iстеричного. Гурiнштейн моєї заяви зборам не читала, i тi товаришi, що боронили мене, були обеззброєнi, коли на запитання: "А де ж Сосюра?" - Гурiнштейн вiдповiла: - А Сосюра ходит в коридоре. Ему стыдно быть на собрании. На партбюро IНО рiшення про виключення мене з партiї було стверджено бiльшiстю двох голосiв проти одного. Але наспiла партiйна чистка. Головою комiсiї по чистцi у нас був т. Касторов, старий бiльшовик. Коли мене викликали, я зайшов до кiмнати, де за довгим столом, накритим червоним, сидiли... робiтники. Змалку рiднi обличчя глянули на мене очима мого заводу: - Ваш партбилет? - У меня его нету. Рассказать вам, почему у меня его нет? Т. Касторов так чуло, як батько, нахилився до мене i каже: - Расскажите! I я розповiв, як мене цькували троцькiсти типу Гурiнштейн, яка, коли висували кандидатiв до Рад, пропонувала висувати своїх, бо робiтники не вмiють думати, що треба думати за них, про фразу Мiллєра, що "каждый стон раненого красноармейца - музыка" i ще багато. Тодi т. Касторов каже: - Все это правильно. Но вот вы, пролетарский поэт, как же вы могли сдать партбилет? Ведь он должен быть, как сердце. А разве сердце можно вынуть из груди и отдать? Сдать партбилет - это политическое самоубийство. Без партбилета, как и без сердца, для коммуниста нет жизни. Пролетарскому поэту надо это знать. I от прийшов час оголошення результатiв чистки. Ми всi прийшли, хто з надiєю, хто з тривогою. Була тривога i у мене. Нарештi заходить комiсiя. Першим зайшов секретар комiсiї i привiтався зi мною. Я подумав: "Мабуть, не виключили, раз вiтається". I менi стало свiтлiше на душi. Але тривога не проходила, хоч до неї приєдналась i бiлокрила надiя. Почали читати прiзвища тих, кого залишили, кому рiзнi партпокарання, кого виключили. Номер мого партквитка був 279305. Читали спочатку номер партквитка, потiм прiзвище. I от Бєлєнькая-Ситниченко. Забув, яке покарання за те, що вона приписала собi партстаж з 1915 року, а сама вона член партiї з 1917-го. Та ще й що вона за громадянської вiйни бiльше була в командировках. Гурiнштейн: "За неизжитую психологию Бунда 2 из партии исключить". Гурiнштейн тяжко зiтхнула i, наче з неї випустили повiтря, як порожнiй мiшок, опала на стiльцi. Я грiшним дiлом дуже зрадiв, що її спiткала така смертна для комунiстки доля. I от нарештi Сосюра: "За сдачу партийного билета вынести строгий выговор с предупреждением". А Ленiн дивиться на мене з стiни, тепло усмiхається своїми мудрими примруженими очима i наче каже: "Признайся! Ти ж для красного слова, щоб бути оригiнальним, говорив проти моєї любовi до Пушкiна. Ти теж його любиш!" I душа моя вiдповiла Ленiну: "Люблю! А ще дужче люблю тебе, великий, безсмертний!" I, повний щастя, я глянув на свiт так, як я дивився, коли мене, замiсть розстрiляти, червонi брати прийняли в свої лави бiйцiв за весь бiдний народ. Перший арешт, як писав Хвильовий у своєму листi перед самогубством, "перший пострiл по нашiй генерацiї" (не по "Новiй генерацiї" Полiщука, яка складалася з одного його, а по генерацiї письменникiв, якi творчо йшли за Хвильовим), перший арешт був арешт Мiшi Ялового 3, якого ми всi дуже любили, прекрасного комунiста i людини, поета (Юлiан Шпол) i прозаїка ("Золотi лисенята" - роман). Не марно ми всi називали його Мiшою, ласкаво, як улюбленого брата. Яка це була сонячна людина! Коли вiн був секретарем редакцiї журналу "Червоний шлях" i я йому принiс уривок iз "Третьої Роти" ("З минулого"), вiн прочитав його (це про кривавий перiод мого перебування в Петлюри) i сказав менi: я: Не советую тебе печатать! Почему? Вiн: - Слишком пристальное внимание. Я сказав: - Друкуй. Грiшним дiлом, я, коли його заарештували (а ми ж вiрили нашим органам безпеки), подумав, що "пристальное внимание" було скероване на нього, що в нього була совiсть не чиста i вiя, вважаючи мене теж за грiшника, застерiгав мене словами: "Слишком пристальное внимание". А тепер виявилося, що совiсть його перед революцiєю чиста, як сльоза, як i багатьох, що пiсля нього пiшли в небуття з жахом у серцi. Вони ж думали, що гинуть од руки своїх, а це був iдейний жах, найстрашнiший. Бо коли умираєш од руки ворога, то ти знавш: духовно - ти не умреш, тебе нiколи не забудуть червонi брати, а коли умираєш од руки своїх, як ворог народу, це страшно, бо це не тiльки фiзична, але й духовна смерть. За арештом Ялового пролунав пострiл iз браунiнга, яким Микола Хвильовий розбив собi череп, i його генiальний мозок криваво розбризкав стiну його кiмнати, де вiн творив, клянусь серцем, тiльки з любовi до свого народу. А Н.4 хоче Хвильового вбити духовно. Нi! Хвильовий як письменник, як генiй, безсмертний. I не Н., який ходив пiд столом, а то може, й на свiтi його не було, коли ми з Хвильовим одкривали першi сторiнки Жовтневої лiтератури, не Н., цьому лiтературному флюгеровi, вбити пам'ять генiального сина Революцiї, що був бiйцем багряного Трибуналу Комуни, а загинув од чорного трибуналу, тiльки не Комуни, а тих, хто амiйпо вислизнув з-пiд контролю партiї i хотiв мечем диктатури пролетарiату знищити завоювання Жовтня. Але з кривавих рук ворогiв народу, що дiяли iменем народу. вибили меч руки партiї i вiддали його знову в чеснi й святi руки синiв Дзержинського. LIII Я повернуся ще трохи назад, власне, не трохи, а далеко назад. Коли ми з Хвильовим прийшли в Жовтневу українську лiтературу, то були в нiй Еллан, Кулик, Коряк, Доленго i почали приходити до нас: Йогансен, потiм приїхав iз Галичини Валерiан Полiщук, з'явилися Копиленко i Сенченко. Я не кажу про Київ, де засiяла така зоря Жовтневої поезiї, як Василь Чумак (пiсню якого - "Бiльше надiї, брати!"-ми спiвали на робфацi). Чумак i ще Залiївчий 1, що першого покололи багнетом в пiдвалах денiкiнської контррозвiдки, а другий героїчно загинув пiд час повстання проти гетьманцiв у Чернiговi. Ну, i звичайно, Тичина. Словом, ми почали творити українську лiтературу Жовтня, коли нас можна було порахувати на пальцях. А лiтвечори в сельбудi! Яке це було щастя, коли нашi молодi серця билися, як одне серце, в єднаннi з такими ж, як i ми, молодими читачами, що так же, як i ми, любили рiдне художнє слово. Як чудово знав сучасну росiйську лiтературу i пропагував її серед нас, письменникiв, Копиленко, як вiн вiтав все нове i прекрасне в нiй, як любив вiн все нове в лiтературi України! А Сенченко Iван! Безумовно, в його перших вiршах (та й Копилепко починав, як поет) було дихання генiальностi, у вiршах про нове, радянське мiсто, якi вiн вмонтовував у свою прозу зi скульптурними образами. Жалко, що Iван чомусь покинув писати вiршi i, зачарований прозою, остаточно закохався в неї, щоб бути вiрним їй до кiнця. I тихий, i мудрий Доленго Мiша, якого я дуже любив як лiтературного труженика, трохи чудного i химерного поета, але iменно цим i привабливого, чудесного критика з тонким художнiм смаком. Його я люблю й зараз. I зараз вiн такий же, як i був, тихий i мудрий. А Еллан! Перший пiсля Кулика живий поет, якого я, ще початкiвець, побачив i полюбив всiєю душею за сталевi синi очi з гострим холодом у зiницях, коли вiн хвилювався, владно стисненi губи, коли говорив про завдання жовтневої поезiї. Солдати, солдати, солдати пiд знаком червоних зiрок!. Або: Нiжно iскрять апарати Кремля на словах манiфесту-декрету... Ну i, звичайно, "Ударом зрушив комунар..." i "Повстання". Так. Вiн був i другом, i вчителем для таких, як я. Вiчно для других i нiколи - для себе. Такий Василь чудесний i всiм єством вiдданий комунiзму богатир духу, який все особисте пiдкорив загальному, i таким i пiшов вiд нас, коли його огняне серце перестало битися для революцiї, щоб битися вiчно в рядках його поезiй, що вiн залишив нам i нашим нащадкам. Як я їх всiх любив! I Хвильового, i Коряка, i Пилипенка, i Йогансена (поета-чародiя), i Копиленка, i всiх, хто запалив своє серце огнем любовi для народу i свiтив ним своєму народу на шляхах його героїчних шукань. Про кожного трудно сказати, майже неможливо, бо нас ставало все бiльше. Але всi вони злилися для мене в один образ, який менi свiтить iз днiв нашої юностi, i цей образ нiколи не погасне для моїх очей... А коли мої очi погаснуть, вiн буде свiтити для очей мого безсмертного українського народу... I от Хвильовий застрелився, застрелився Скрипник 2, якого я любив всiм серцем i дивився як [i] на мого комунiстичного батька, називаючи "червоним левом Революцiї". Нас викликали на бюро Дзержинського райкому - Кулiша, Досвiтнього 3, Касьяненка 4 i мене, щоб ми сказали про своє ставлення до самогубства Хвильового i Скрипника. Секретарем райкому була висока енергiйна жiнка (забув її прiзвище), що дала нам слово. Ну, всi виступали, як бог на душу положе. Та от виступає вiйськовий у шинелi, з перев'язаною бинтами головою (я ще не виступав), i каже: - Кто не знает такого поэта, как Сосюру. У нас есть сведения, что Сосюра имел со Скрыпником связь не только как с наркомом просвещения, а еще и по линиям, которые сейчас выясняются... I коли менi було дане слово, я сказав: - Товарищ с перевязанной головой сказал о каких-то "иных" линиях моей связи со Скрыпником. Пусть это остается на его совести. Недаром у него перевязана голова. Кроме писем к т. Скрыпнику, в которых я каялся ему в своих уклонах как поэт, т. к. я смотрел на него, как на партийного руководителя, "математика Революции", как я называл его в письмах, да нескольких посещений его на дому, где я читал ему по его просьбе своп стихи, никаких "иных линий" связи с ним у меня не было. Пусть товарищ с перевязанной головой скажет откровенно, какие еще "иные" связи были у меня со Скрыпником. Все здесь коммунисты и сказать про это надо, не пряча его во мраке, и не пугать меня бессмысленными угрозами, т. к., клянусь, товарищи, что он и другие, даже не с перевязанными головами, будут выяснять эти мифические "иные линии" связи со Скрыпником до второго пришествия, а так как его никогда но будет, то и никогда не выяснят этих глупо выдуманных с чужого голоса "иных линий" связи с так страшно ушедшим от нас человеком. Я вiрив тому, як офiцiйно трактувалися смерть Хвильового i Скрипника, i щиро сказав, що я любив цих людей i що менi дуже тяжко розчаровуватися в них. Що я засуджую їх самогубство, як жах вiдповiдальностi перед Трибуналом Комуни, як ганебне дезертирство. Секретар райкому сказала, що виступи Кулiша, Досвiтнього i Касьяненка незадовiльнi, а мiй виступ вона визнала щирим, i що вiн задовольняє ЇЇ. З цим погодились iншi. I ще я пам'ятаю. Сонячний день, хвiртку двору будинку "Слово", бiля якої стояли Досвiтнiй i Епiк. Я чимось був дуже обурений, а вони лагiдно мене заспокоювали, казали, що все добре, а над ними, молодими, стрункими i красивими, смерть iз тьми вже замахнулася своєю гострою i безпощадною косою... А може, й знали, бо за ними вже ходили її двоногi тiнi... LIV Що я забув написати про саме прекрасне i про саме страшне в моєму життi - про любов i голод. Голод тiльки торкнувся нас iз Марiєю своїм чорним крилом, але багатьох, багатьох вiн не тiльки торкнувся, але i штовхнув у незлiченнi могили на моїй милiй Українi. Почалася колективiзацiя. Вона йшла нереальними темпами, масовим порядком, i з'явилася стаття Сталiна "Головокружение от успехов". Потiм, трохи пiзнiше, в 1932 роцi, в Кисловодську, один хворий на астму старий бiльшовик менi казав: "Все как будто хорошо по статье Сталина о головокружении. Но меня, душу мою терзает черная кошка сомнений... Почему Сталин одной рукой пишет статью "Головокружение от успехов", а другой рукой подписывает тайную инструкцию о прежних бешеных темпах коллективизации". Якось дивно писати про любов на цьому страшному фонi страждань мiлiонiв, i я скажу просто. Мене посилали в Сталiне для лiтроботи з початкiвцями на мiсяць. Я зайшов до Вiри i спитав її (я iнодi заходив до синiв): - Если я встречу человека, которого полюблю на всю _жизнь,_ ты разрешишь мне жениться? I мертво вiдповiли губи людини, про яку я писав вiрш "Так нiхто не кохав": - Разрешу. I я в Сталiне одружився з моїм синьооким щастям i горем, що полюбив на все життя. Я з Марiєю 1 приїхав з Донбасу в Харкiв. Якось на вулицi я познайомив Вiру з Марiєю, i Вiра, блiда, з затисненими од суму i гнiву вустами, процiдила крiзь них своїй подрузi, коли вони одходили од мене: - А она красивая... I от почався голод. На вiтринах продовольчих магазинiв були тiльки одпнокi бiлi головки капусти та iнодi картоплини. Продавцям нiчого було робити, i вони сумно й безпорадно стояли всi в бiлому, як у китайському траурi, за прилавками. По вулицях ходили так же, як за безробiття в часи непу, тiльки без пилок i сокир, селяни в свитках, голоднi мої брати, вони од голоду вже не могли ходити, i їх звозили у призначенi мiсця. Iнодi вони ходили по квартирах нашого будинку "Слово", але на високi поверхи вони вже не могли пiднiматись. Я жив на другому поверсi, i коли вони заходили до мене, то я мiг дiлитися з ними тiльки хлiбом, бо нiчого iншого в нас не було. Ми й самi їли тiльки один раз на день i робили все можливе, щоб син їв тричi на день. А вони, худi й жовтi, як вiск, ледве молили зсохлими й гарячими од внутрiшнього пожару губами: - Хоч би шматочок м'яса!.. А де я його мiг узяти?.. I от напiвпомерклi очi страдникiв мого народу з тяжким докором дивились у мою залиту сльозами душу, i їх муки страшно вгрузали в неї, щоб в 1934 роцi вибухнути гiпоманiакальним пожаром. Ми, напiвголоднi, стоїмо бiля вiкна нашої письменницької їдальнi, на першому поверсi нашого крила "Слова", а дружина одного вiдомого письменника, що чудом залишився живим пiсля страшних поневiрянь "де Макар телят не ганяв", стоїть (дружина) над нами на сходах i з глузливою зверхнiстю каже нам: - А ми цими обiдами годуємо наших цуценят... Я зненавидiв її за цю фразу, i коли її репресували, то подумав: "Так цiй куркульцi i треба!" I от 1933 рiк. Мене послали на Нiкопольщину, власне, в самий Нiкополь, на будiвництво трубного заводу. Я поїхав з дружиною, а син лишився дома з її сестрою. Крiм того, що я був на будiвництвi, помiчник начполiтвiддiлу показав менi рибальськi артiлi i артiлi колективiстичнi. Коли ми йшли з околицi в одне село (вже починала зеленiти весна), ми побачили маленьку дiвчинку, що опухлими руками зривала з зеленого куща якiсь ягiдки, ще зеленi... Од цих бiдних опухлих ручок серце моє мов зупинилось i весь свiт захитався в менi i навколо... Але це було тiльки мить, i я повернувся до життя. Заходили в село. Iдемо в колгоспний дитсадок, що мiстився в сараї, власне, їдальня дитсадка. Дiти сидять навпочiпки коло круглого низенького столу, їдять дерев'яними ложками, всi з однiєї миски. Одна дiвчинка набере ложку мутiюї рiдiти, пiднесе до губок, проковтне i оближе ложку, а потiм знову, проковтне i оближе ложку, а потiм знову, проковтне i оближе. Мп її питаємо: - Для чого ти так робиш? А вона: - Щоб довше їсти... Боже мiй! Я бачив тiльки краплю страждань мого народу, та й тi краплi падали, як вогнянi, на моє серце, i пропiкали його наскрiзь. А писати про те, що менi розповiдали iншi, я не можу, бо в мене i так страшно горить лице i гостро болить потилиця. LV Ще задовго до цього жахливого, що нам довелось пережити i не поламатися, а вистояти в морi трупiв i на своїх плечах (я кажу про весь народ) понести й далi святий тягар труда во iм'я комунiзму, бо навiть те, що робилося iменем робiтничого класу, iменем партiї, не одiрвало селян од робiтникiв, не викликало страшного повстання, як акту соцiального самоїубства, на яке штовхали народ наш чорнi руки ворогiв i лiвих загибникiв, що колективiзували народ пiд дулом нагана. Святий наш народ. Вiн усе витримав, i навiть такi страшнi жертви не захитали його вiри в партiю. Настiльки полiтичне вирiс наш народ, що вiн не тiльки вiдчуаав, але й знав, що партiя веде його лiнiю, але її перекручували всi, хто був зацiкавлений в дискредитацiї Радянської влади перед українським народом, який був i є Радянська влада, як i росiйський народ, як всi народи-брати. А який дурень сам устромить ножа в своє серце? Так i наш народ. Хоч i є страшне прислiв'я, вигадане виродками людства, яке наводить [...] 1 в одному з своїх романiв: "Не надо человека вешать, а надо его довести до такого состояния, чтобы он сам повесился". Я вважаю, що це прислiв'я перевершує всi iєзуїтськi "iдейнi" концепцiї. Але, повторюю, народ наш витримав, i в цьому його безсмертя, i я горджусь моїм народом i молюся йому, як колись молився богу. Тiльки народ мiй витримав, а я - нi, бо захворiв психiчно. Про це потiм. LVI Пробачте, любi читачi, що я вже вживаю методи кiнонапливу i повертаюсь усе назад, але це не вiд того, що я забудько, а щоб краще iти вперед i яснiше було те, що буде. В 1929 роцi ми, українськi письменники, - пiсля дружнього вiзиту до синьоокої сестри України Бiлорусiї, де я близько i рiдно узнав чудесних i свiтлих Михася Чарота 1, Дубовку 2, Александровича 3, не кажучи вже про таких велетнiв, як Якуб Колас 4 i Янка Купала 5. Ми поїхали з таким же вiзитом до бiлявої сестри України, могучої сестри всiх радянських народiв, до Росiї, в Москву. I от Москва... Не така, як зараз, що наче летить у гуркотi i дзвонi, в гiгантському розгонi до щастя, а швидше велике село, але така ж рiдна, як i зараз. Нас приймав товариш Сталiн в примiщеннi ЦК ВКП(б). Але перед тим, як зайшов вiн. з нами розмовляв дуже калiченою українською мовою Каганович, i це мене дуже дратувало. I от зайшов товариш Сталiн. Всi на нього дивилися побожно, а коли т. Сталiн щось спитав, то Кулик, як школяр, пiдняв руку, i я бачив, як пiд столом у нього од пiдхалiмського захвату дрiбно трусилася лiва нога... Менi й Пилипенковi дуже хотiлося їсти, а може, i з якоїсь пiдсвiдомої бравади ми з ним в пiв-уха слухали тов. Сталiна, бо пили чай i заїдали його бутербродами з ковбасою. Але мене навiчно вразили слова людини, в образi якої ми бачили партiю, народ. Вiн уособлював в собi для нас все, i природу нашу, що народ змiнював своїм героїчним трудом i цим самим змiнювався сам, i найсвятiше в свiтi - Вiтчизну: - Я получаю письма со всего Советского Союза, в которых мне пишут следующее: "Зачем развивать национальные культуры? Не лучше ли делать на общепонятном языке (подразумевается под этим русский)", - каже т. Сталiн. - Все это глупости. Только прп полном ц всемерном развитии национальных культур мы прийдем к культуре интернациональной. Иного пути нет п не может быть. I цi слова нашого вождя, як золотий дороговказ, свiтили менi в темнi ночi моїх хитань у мовному питаннi, в моїй безкiнченнiй муцi й тривозi за душу мого народу, за українську мову. I цi хитання ще й зараз потрясають мене, i я не сплю ночами i все думаю, думаю... Я вважаю неправильним твердження товариша Кпрпченка (вiн сказав це на прийомi українських письменникiв у себе, в ЦК КПУ, коли працював на Українi): "Україна - не Болгарiя". Так. Україна не Болгарiя, а Україна, або український народ, не давав права нi Корнiйчуковi6, нi Бiлодiдовi7 говорити, що український народ- двомовна нацiя. У мене серце обливається кров'ю од гнiву i обурення на цих людей. Ну,Кириченко помиляється! Але нi Корнiйчук, нi Бiлодiд не "помиляються", вони це говорили тому, що бони самi двомовнi, i накидали це українському 45-мiлiонному народовi бюрократично, якщо не сказати гiрше, розписувались за безсмертя, перед яким вони тiльки є прах! Да, Україна - не Болгарiя. В Болгарiї болгарська мова не зазнала долi української, хоч як її турки не зживали з свiту. Але росiйське самодержавство, взявши собi на допомогу страшного спiльника - православiє, призвело наш народ до того (майже за 300 рокiв), що вiн забув своє iм'я (нам же навiть забороняли в церквах молитись своью мовою, не кажучи вже про школи), i коли питали українцiв, хто вони, то була тiльки одна страшна вiдповiдь: "Ми- православнi". I от тепер великодержавнi шовiнiсти усiх мастей беруть собi в спiльники росiйську мову, щоб асимiлювати наш народ в росiйськiй культурi. Невже це потрiбно великому, святому i благородному росiйському народовi ("Повинную голову и меч не сечет", "Лежачого не б'ють!")? Нi! Росiйський народ не акула, а наш великий брат, i не марно радянський Рилєєв 8 - прекрасний росiйський поет Прокоф'єв 9-виступив в журналi "Огонек" на захист української мови, як перед тим товариш Софронов10 -_ теж один з кращих синiв нашого пiвнiчного брата - вiдповiв на крик мого серця, коли вiн був на Українi, на "Любiть Україну" вiн благородно i мужньо вiдповiв: - Люби Україну! От справжнi сини Росiї, а їх сiмдесят, якщо не бiльше мiлiонiв, i всi вони так думають, i всi вони люблять Україну святою братньою любов'ю, i вiра в це розвiює пiч моєї душi, i в нiй встає залитий сльозами свiтанку день, що у нас є великий спiльник i вiн не вiддасть на поталу нашу українську мову всiляким воробйошш i бiлодiдам. Я залiзно вiрю в це, як вiрю в безсмертя мого народу, якому мол