юсь, як колись молився боговi. Пiсля Москви мене з групою товаришiв послали в Ленiнград. Нашу бригаду очолив Микитенко 11. В готелi нам дали спiльний номер з Микитенком. Був вихiдний день, i ми мали пiти в Ермiтаж 12. До мене прийшла знайома, яка сподобалась Микитенковi, i вiн запросив її до себе в кiмнату. Через кiлька хвилин моя знайома, обурена, вийшла з кiмнати Микитенка, а за нею - вiн, червоний i розлючений. Микитенко (домене): - Ти iдеш в Ермiтаж? Я: - До мене прийшла знайома, i в Ермiтаж я пiду пiзнiше. Микитенко вийшов i сердито грюкнув дверима. Потiм, пiсля Ермiтажу (я не ходив), ми обiдали в ресторанi готелю, i Микитенко як накинувся на мене при товаришах, як почав менi читати нотацiю: - Який ти делегат! I, перейшовши на росiйську мову: - Мы, когда приедем на Украину, тебя в дугу согнем! Я обурився i жахливо вилаяв Микитенка, назвавши його вождем з епiтетом, що неприємно пахне. Вiн почервонiв од лютi, кинув ложку i перестав їсти. Сидiв i думав. Довго думав. А потiм каже: - Давай помиримся. - I простягнув менi руку. А коли приїхали на Україну, почалося биття. Я почав писати поему "Мазепа". Уривок iз неї, власне, початок я послав у журнал "Життя й Революцiя", а там "Мазепу" надрукували, тiльки було зазначено, що то не уривок, а поема! Образ був ще тiльки ембрiоном, а мене навiть за ембрiон почали бити. I очолювали це биття Микитенко i Кулик. Наслiдком такого биття була збiрка "Серце", в якiй я гiперболiзував образ поета, що приходив щоночi п'яний i бив свою бiляву дружину, словом, розкладався, забувши про заводське оточення, з якого вийшов. Редактор газети "Комунiст" т. Таран зрозумiв це, нiбито я писав про себе (я писав, як лiрик, од першої особи), i наслiдком цього непорозумiння була стаття в "Комунiстi" "Жовта муть". Тодi я прийшов до Тарана в його редакцiйний кабiнет i, задихаючись од гнiву, сказав, дивлячись в ненависне i спокiйне обличчя: - Що, куркульська мордо?.. Радiєш?.. Але знай, що ти не Савченко, а я не Чупринка! А Таран, у синьому костюмi, випещений i спокiйний (це було при його пiдлеглих), тiльки пальцi його дрiбно i нервово вистукують по столi, каже: - Iдiть, iдiть! Я: - Я то пiду, а от тебе винесуть звiдси вперед ногами... I, повний гнiву i одчаю, я ходив по золотих вулицях Харкова, зацькований "лiтературною сараною" на зразок поета Каца 13. що кричав на мене з трибуни на письменницьких зборах: - Мерзавець! А потiм голод, i в 1934 роцi-Сабурова Дача. Мене кинули в неї обманним чином Кулик, Микитенко - був закулiсним керiвником, за освiтою вiн був невропатолог. Я був доведений цькуванням i тим, що бачив в 1933 роцi в Харковi i на Нiкопольщинi, майже до вогняного стану. Коли менi передали фразу дружини Микитенка: "Сосюра!? Та це ж фашист!", - то я, узнавши, що її брата було заслано, як крупного спекулянта, в Соловки, зустрiв її з холуєм Микитенка Дубровським i сказав їй: - Я тобi покажу, чортова спекулянтка, який я фашист! Ну ясно, що я божевiльний, бо як же я смiв таке сказати па всевладну дружину лiтературного деспота Микитенка, у якого навiть походка стала начальницькою i тiнi якого боялися всi, бо вiн же був вхож до Хвилi14 i розправлявся з кожним, хто хоч крапельку його критикував, як з класовим ворогом. Мене кинули по записцi Кулика в будинок божевiльних машиною Затонського (його дружина була директрисою всiх психiатричних закладiв України), в машинi був переодягнений мiлiцiонер, а шофером машини був т. Богатирьов. Менi народ усе говорить. Я навiть знав, що про мене казав т. Затонський, якого як члена Радянського уряду трохи не розстрiляли червоногвардiйцi в Києвi за громадянської вiйни, коли Муравйов 15 - цей зрадник i провокатор - дав наказ розстрiлювати за кожне українське слово. I не дивлячись на це, Затонський писав у своїй брошурi "Нацiональне питання" чи "Про нацiональне питання", що кожний червоногвардiєць, який розстрiлював за кожне українське слово, "об'єктивно боровся за Радянську владу!" Який кривавий цинiзм i приниження! Такi червоногвардiйцi нiчим не вiдрiзнялися вiд контрреволюцiонерiв, раз вони так ретельно виконували контрреволюцiйний наказ. В порядку революцiйної совiстi вони могли не виконувати цього страшного наказу, що був скерований на дискредитацiю перед українським народом Радянської влади. Правда, далеко потiм Муравйова розстрiляли, як зрадника, але духовно не розстрiляли за Київський погром українцiв. А духовний розстрiл Муравйова i таких, як вiн, це - українiзацiя, за яку я всiм серцем, тим бiльше, що проти українiзацiї були троцькiсти. Дивна рiч, у т. Кулика були i хорошi риси, за що я любив його, i одна з них запам'яталася менi на все життя. Це було в 1923 роцi в "Хараксi" (пiвденний берег Криму). Товариш Кулик i колишнiй редактор Київської газети "Пролетарська правда" говорили про українiзацiю (а я слухав). Кулик був за, а той редактор, троцькiст i великодержавний шовiнiст, був проти українiзацiї. Т. Кулiiк сказав: - Ленин говорил: "Тот коммунист, который, живя и работал на Украине, не знает украинского языка, - плохой коммунист". А троцькiст йому: - Мало ли какими словечками бросался Ленин! Це вже тепер на зборах письменникiв виступив т. Червоненко 16 i говорив, що не можна одним розчерком пера виправити всi викривлення ленiнської нацiональної полiтики, що держава не може втручатися в цi справи (в мовнi справи). Я мовчав. Але через два-три днi я прочитав у "Правдi", що в Узбекистанi чи в Таджикистанi, я не пам'ятаю, але пам'ятаю точно, що в однiй iз середньоазiатських республiк, держава премiями заохочує серед учителiв краще викладання росiйської мови. Ясно, що якби "Правда" надрукувала до зборiв це повiдомлення, на яких виступив Червоненко, я б йому сказав: - Значить, на Українi держава не втручається в мовнi справи, а в Середнiй Азiї втручається! Значить, мене штовхають на печальнi i гнiвнi роздуми, що держава росiйськiй мовi - мати, а нашiй - мачуха. Але я вiрю, що це - неправда, я маю свiтлi надiї на те, що раз держава i народ - це одне i те ж, то українська мова займе таке мiсце, яке належить 45-мiлiонному народовi, що дає гiгантський вклад в нашу спiльну побудову комунiзму, i не тiльки матерiальний, а i духовний. Ще в 1926 роцi т. Затонський казав про мене на Полiтбюро ЦК КП(б)У, що зi мною треба "расправиться ножом", а т. Любченко Панас Петрович 17 вiдборонив мене од смертi. I про це менi говорив народ. Я все знав, що про мене є i в МГБ, про це менi теж говорив народ. Ви уявляєте, познайомився я з таким собi богємнпком Мазюкевичем, який, за його словами, теж був у Петлюри, а потiм у 1-му Чорноморському полку з полонених петлюрiвцiв i денiкiнцiв при 4-й Галицькiй бригадi, що од денiкiнцiв перейшла на бiк Червоної Армiї. I коли цей полк повстав проти Радянської влади i мене хотiли розстрiляти, (але) нiби вiн на старшинському зiбраннi (Мазюкевич) виступив за мене, мовляв "Сосюра наш, тiльки загiтований бiльшовиками". Ось про цього Мазюкевича, що приїхав з Чехословаччини на Україну, один студент, що теж приїхав iз Чехословаччини, сказав менi, що Мазюкевича виключили iз чехословацької компартiї як провокатора. Одного разу (я не був алкоголiком, але iнодi за компанiю випивав, i добренько таки випивав, iнодi до самозабуття). I от, коли в мене були в гостях Фореггор 18, корiвппк тодi балету Державоперп, Плстньов, балорун, i двi чи три балерини, коли я випив таки добренько, Мазюкевич, iдучи по кiмнатi зi мною, голосно, щоб усi чули, сказав менi: - Помнишь, как мы с тобой расстреливали комиссаров?.. Я був настiльки п'яний, що замiсть викинути провокатора разом iз його компанiєю, яка на чолi з Форейгером насторожено слухала, обняв його лiвою рукою за його гадючий тулуб i лагiдно i спокiйно сказав йому: - Ты фантазируешь. Були й такi "знайомi" в мене. А скiльки їх було, особливо серед жiнок... А коли я їх викривав, вони зникали i замiсть їх з'являлися iншi. Не марно в Одесi одна бiдна слiпа iнтелiгентка-жебрачка, якiй я, коли проходив повз неї, давав завжди (їй) грошi,сказала: - Остерiгайся женщин. I це ж саме сказав менi через багато рокiв товариш Назаренко 19, тодi секретар ЦК КПУ, коли "законники" репресували мою дружину Марiю: - Не доверяй женщинам. I от я в будинку божевiльних, куди мене привезли пiзньої ночi, в психiатричному вiддiлi, який вiв професор Юдiн Тихон Iванович. Приймала мене його асистентка Вiра Василiвна Яблонська. Я почав обурено лаятись, кричати на неї, навiть назвав її брудним словом, яким звуть вуличних женщин, i, щоб налякати її, зробив короткий жест правої руки ребром долонi до її горла i на зльотi спинив долоню, бо все ж вона жiнка. Але в ту мить, коли я на пiвдорозi спинив руку, вона очима дала знак, i... На мене моторошним градом кинулися ззаду i з бокiв санiтари... Того, що кинувся на мене спереду, я одкинув ударом ноги мiж ноги нижче живота, але це йому не дуже зашкодило, бо вiн був у шкiрявому фартуцi. А ззаду мене схопила рукою за горло, обнявши мою шию залiзною рукою (середньовiчний прийом "хомут"), людина, вища за мене на зрiст, i так менi здавила горло, що менi стало нiчим дихати i я перестав боротись. Як розп'ятому, руки менi витяглiї в сторони i зробили укол, од якого наче гори упали на моє серце, - чи витримає, чи нi, - але серце витримало, а я став весь як холодець, безвольний i покiрний, i чомусь в менi воскресло дитяче... Бо коли лiкпом Бородiн, що душив мене середньовiчним прийомом за горло, вiв мене з санiтарами в буйний дiм,я плакав i просився: - Дядя, я больше не буду!.. Мене привели в буйну ("неспокойное отделение") i, брутально зiрвавши з мене одежу, кинули, як хмиз, на залiзне, майже голе лiжко... А навколо мене ад, повний безперервного руху i марення. Один бiгає коло лiжок i кричить, що вiн горить, що вiн потопає, а другий - паралiтик пiсля люїса просить у мене закурити, а в мене немає, i вiн щипає i крутить мою шкiру гострими гибкими нiгтями... А я лежу безвольний i байдужий. Менi не страшно, особливо я став веселiше дивитися на свiт у тому безладдi, коли хлопчпк в однiй бiлизнi, що бiгає круг свого лiжка, крикнув: - Цвiте Червона Україна! Я подумав, що раз мене i божевiльнi знають, то чого ж я буду боятися? А на ранок мене перевели з буйного, поставили менi лiжко за стiною бiля нього, бо вхiд туди не мав дверей. Прийшли лiкар з професором. I один з них сказав менi, подивившись в мої очi: - У вас очень сильное сознание, но зрачки расширены. Я: - Доктор! Если бы вам впрыснули столько наркотической гадости, как мне, то у вас глаза б повылазили. Менi дозволили ходити в межах коридора i знайомитись з хворими. Я зайшов до курилки, де троє божевiльних колективно складали вiршi. Один каже: Буря мглою небо кроет. другий: Выхожу один я на дорогу, сквозь туман кремнистый путь блестит. А третiй: Что ты спишь, мужичок, ведь весна на дворе, ведь соседи твои работают давно... Я: - Товарищи! Ведь это не ваши стихи. Это - Пушкина, это - Лермонтова, это - Кольцова... Тодi вони, як тигри, приготувалися кинутись на мене i крикнули: - Ты что на нас наседаешь!.. Була вiдкрита кватирка, i я попросив їх: - Товарищи! Закройте, пожалуйста, форточку!.. I вони всi втрьох чемно полiзли закривати кватирку, а я вийшов iз курилки. Назустрiч менi йшов Юдiн. Я йому сказав: - Професор, что же вы посадили меня с безнадежными! Якось,_ коли я узнав, що хворим роблять рентгензнiмки мозку, я попросив професора зробити i менi такий знiмок. Професор показав собi пальцем на лоба: - У вас здесь все в порядке. Я: - Зачем же вы здесь меня держите? Вiн: - Инструкции. Менi все стало ясно. I я вирiшив утекти з Сабурової Дачi. Хворi мали на собi тiльки бiлизну, халати й капцi. Менi ж професор на моє прохання дозволив повернутiї мою сорочку, штани й черевики. Була хороша чергова, студентка, що любила мої поезiї, i вона дозволила менi вийти погуляти на подвiр'я. Божевiльнi, як правило, тiкали, через проломи у мурi, а там по ярках, i санiтари швидко назцогапяли їх. А я пiшов повз прохiдної через ворота, i мене вартовий пропустив, бо подумав, що я один iз працiвникiв Сабурової Дачi. Мiж iншим, лiкарi мене втiшали, що на Сабуровiй Дачi лiкувався Гаршин 20. Мовляв, май за честь, що ти мучишся там же, де мучився Гаршин. Санiтари вже, мабуть, гасають по ярках, шукаючи "божевiльного" Сосюру, а я ще почекав бiля трамвайної зупинки, що була метрiв за сто, а то й бiльше вiд Сабурки, i приїхав додому. Дома,звичайно,панiка. Уже було темно, i в коридорi я зачепився за цинкове корито. Дружини не було, а сестра її, Сiма, iстерячна особа, пiдняла страшний крик, бо подумала, що я розбиваю квартиру. Один тiльки синок мiй, дворiчний Вова, сонячно усмiхнувся менi i пiшов на руки. Вiн дуже зрадiв менi. Дружина i її сестра вважали мене за божевiльного i безнадiйного, бо так сказав їм Хаїм Гiльдiй. Мiж iншим, перед моєю утечею професор казав менi, що перебування дальше в його вiддiлi буде мене пригнiчувати. I я втiк не тiльки тому, що сам цього хотiв. I от прийшов за мною (Сiма кудись втекла, i я лишився один iз синочком на руках) санiтар. Це був волохатий i високогрудий гiгант, бiльше схожий на троглодiта, з тупим i байдужим вузьколобим обличчям дегенерата. Я взяв плитку од електричного утюга i сказав йому, що, як ханьку, розколю його порожню голову, коли вiн доторкнеться до мене. А син плаче i лає мавпоподiбну потвору за мене, махає на нього маленькими рученятками, а той насторожено сидить на канапi i все робить рухи, наче хто його шпигає електричним током нижче спини, щоб кинутись на мене, та плитка утюга, гострим кiнцем обернена до нього, спиняє його. I вiн знову сидить i все хоче кинутись на мене горою своїх мускулiв i тваринної лютi. Очi йому горiли, як у вовка, i вiн усе чекав слушної митi... А син все плакав, i моторошна нiч заглянула у вiкно. Таке напруження довго не могло тривати, i сталося б щось страшне. I санiтар це вiдчував, бо очi мої теж, мабуть, горiли вогнем i ще гострiшим, нiж у нього, та я з усiх сил стримував себе, щоб не кинутись на нього i не ударити його гостряком плитки так, щоб угрузла в його ненависний череп (вона). Я знав, що це - машина, тупий виконавець, i цим стримував себе. Нарештi зайшов Iван Кириленко i почав умовляти мене повернутись до божевiльнi. Наближалась партчистка, i я товаришам говорив (до божевiльнi), що виступлю проти Микитенка за те, що вiн сховав од партiї своє соцiальне походження як син куркуля, а не незаможника, як вiн писав у анкетi. Менi ж народ усе говорить. Це було невигiдно Микитенковi, i мене зробили божевiльним. А Куличок ненавидiв мене за мої "ухили" в нацiональному питаннi, хоч вiн са.м любив свою нацiональну дрiбну буржуазiю. Коли ми обговорювали статут ВУСППу i Хаїм Гiльдiй внiс пропозицiю, щоб записати в статутi пункт i про боротьбу з єврейським шовiнiзмом (головував Кулик), то Кулик сказав, що такого пункту включати в наш статут не треба, бо це "нетактовно". Микола Терещенко21 нiяково усмiхнувся, пiдтримав його. А я виступив i сказав: - Коли ми цього пункту не включимо в наш статут, то ми будемо не пролетарською органiзацiєю, а дрiбнобуржуазною. Партiя записала на своїх знаменах i цей пункт, а Кулик хоче, щоб ми були вищi партiї?]. Але пройшла пропозицiя Кулика. Гiльдiй мовчав. I ще: товаришi говорили, жартуючи мiж собою, що "божевiльний Сосюра пише вiршi краще, нiж нормальний Кулик". Попереду я писав, що голод на Українi i цькування, очоленi Микитенком, довели мене до психiчної хворостi. Це було майже так. Я був майже божевiльний, коли розбурхана душа от-от перехлюппеться за гранi свiдомостi... Мiж iншим, коли па чистцi т. Скуба (а я був тодi у божевiльнi) спитав Микитенка, чи це правда, що вiн сив куркуля, Микотенко: - А хто вам це сказав? Скуба: - Сосюра. Микитенко: - Так Сосюра ж божевiльний!.. I цим одвiв од себе удар. Я повертаюсь до моєї втечi. - Це ж правда, що Микитенко приховав од партiї своє соцiальне походження? - спитав я Кириленка. Кириленко: - Правда, але про це ЦК знає. Вiн своєю творчiстю реабiлiтував себе. Я: - Навпаки, вiн своєю творчiстю ще поглибив злочин приховання од партiї свого соцiального походження. Я мав на увазi його "Справу честi" 22, яку гостро критикував мiж товаришами, а за це Микитенко дивився на мене, як на класового ворога. - Так ти не повертаєшся назад? - спитав мене Кириленко. Я: - Нi! Я вимагаю негайного консилiуму тут, на мiсцi. I от приїхав з лiкарями професор Гейманович, i почався консилiум. Мене переконали, що переведуть до Москви (як я просив), тiльки з умовою, щоб я повернувся до Сабурки, бо iнакше не можна оформити перевод. I я повернувся до божевiльнi. Професор Юдiн сказав: - Вы хорошо сделали, что убежали. Это их встряхнуло. До Москви мене супроводили в капцях, не дали навiть заїхати додому, щоб взятiї штиблети. Супроводив мене той, що душив за горло, - лiкпом Бородiн. У Москвi мене влаштували в санаторiй для невротикiв на Покровському-Стрешнєво. Менi дозволяли, як я просив, бувати в мiстi. I я часто їздив до Спiлки письменникiв. Мене любив Лахутi 23, i я його дуже любив, хоч менi не дуже подобалось, що вiн дивиться на Сталiна, як на бога. А взагалi, Лахутi був прекрасна людина. Вiн не цурався мене, як божевiльного, i прп всiх ходив зi мною в примiщеннi Спiлки письменникiв, пригощав мене обiдом у письменницькiм клубi, давав менi грошi. Потiм, пiзнiше, вiн передав менi те, що говорив йому Ставськпй 24 про мене: "Й охота тебе возиться с этим сумасшедшим поэтом! Его не сегодня-завтра арестуют". А Лахутi не повiрив Ставському i, як брат, не одривав своєї теплої i доброї руки вiд змученої моєї. Вiчна слава i хвала тобi, мiй генiальний i смуглявий брате! Ти в найстрашнiшi хвилини мого жаття не вiдступився вiд мене. мужнiй, прекрасний i вiрний! Да. Який же ти великий i благородний, народе Росiї, за твої прислiв'я, що випромiнює твоя свята душа! "Товарищи познаются только в беле". "В беде познаются товарищи". LVII Коли я повернувся з Москви, столицею України вже став Київ, i я сумно дивився в вiкно, як мої соратники по перу радiсно готувалися до переїзду, бо мене, як опального, не брали до Києва. Цькування продовжувалось. Кулик сказав моїй дружинi, коли вона його спитала, чому круг мого iменi змова мовчання: - Мы не заинтересованы в популяризации Сосюры. I от письменники переїхали в основнiй своїй масi до Києва, а я й ще [дехто] .i не .браних залишився в Харковi, якийi одразу нiби щось загубив, став теж сумний i не такий шумливий i радiсний, коли був столицею. Через деякий час iз Києва приїхав Мпкитенко, як секретар парткомiтету Спiлки письменникiв (київського), виключати мене з партiї за поему "Розгром"1, яку я починав на волi, а закiнчив за гратами божевiльнi. Поема була скерована проти нацiоналiстiв, до яких я, вiрячи нашим органам безпеки, зараховував i Вишню 2, що вже був репресований, i Рiчицького 3, i Мiшу Ялового, бо офiцiйна партiйна думка була така ж. Але про Хвильового i Скрипника я написав з болем, як за людей, що були комунiстами i, обдуривши себе, стали ворогами народу. I за те, що я так про них написав (хоч я погодився змiнити думку про них, як вимагала рецензiя т. Щербини 4, тодi головредактора письменницького видавництва), мене вирiшили виключити з партiї. I от Микитенко приїхав iз Києва розправитися зi мною, бо не мав надiї на харкiв'ян. Почалися партзбори. Я бачив, що все робиться за командою зверху i питання про мене давно вже вирiшено, майже не боровся. Я казав, що поема мала була прийнята до друку (менi навiть виписали гонорар), тiльки треба було переробити два мiсця. Виходить один старий з довгою бородою i каже: - Сосюра говорить неправду, що йому пропонували переробити поему. Я: - Як вам не соромно! Такий старий i брешете! Микитенко: - Як ви смiєте ображати таку поважну людину! Я: - А чого ж вiн бреше? То був Крушельницький 5, що приїхав iз Галичини. Два сини його були репресованi. Я цього не знав. Виходить Антiн Лiсовий 6 i каже: - Сосюра - як гнилий овоч, упав з дерева. Фефер 7; - Поэма "Червона зима" - махновская поэма. А Городськой 8, так той прямо так i сказав: - Сосюра? Да это же литературный паразит! А коли я, доведении до одчаю, говорив, що поему я написав у станi психiчної хворостi, Городськой глузливо сказав: - А почему Сосюра не сошел с ума большевистски, а сошел националистически? Ясно, мене хотiли зробити полiтичним трупом i майже зробили ним, коли руки пiдвелися угору, щоб я пiшов униз... Товаришка Логвiнова, секретар з пропаганди нашого райкому, послала мене технiчним секретарем багатотиражки на фабрику "Червона нитка". Я там працював з осени 1934 року до лiта 1935-го. Студенти приходили на фабрику i сумно дивилися на мене... Я не витримав, покинув технiчну роботу на фабрицi i поїхав до Києва. В Києвi я зайшов до Наркомосу на нрпйом до т. Затонського. В коридорi Наркомату я зустрiв Копиленка, який спитав мене: - Приїхав за правдою? Я сказав, що так, i Копиленко, байдужий i чужий, заклопотано пiшов, гарно одягнений у чорний iз смокiнгового сукна костюм, в своїх справах, а на менi був старий-старий не костюм, а мiшок... Затонський мене прийняв. Тiльки двоє його охоронцiв майже нависли ззаду над моїми плечима. Може, вони думали, що я прийшов застрелити товариша Затонського?!. Нарком спитав мене: - Чому ви звернулись iменно до мене? Я сказав: - Тому, що я знаю вашу думку про мене. Затонський: - Могло б бути гiрше... Я: - Чому? Вiн: - А що ви ляпали? Я мовчав. Тодi Затонський спитав мене, над чим я працюю. Я сказав, що переклав поему "Демон" Лєрмонтова. Вiн попросив мене прочитати йому переклад. Я йому прочитав з пам'ятi початок, i вiн сказав: - Як в оригiналi. Потiм вiн дав розпорядження, щоб менi виписали двiстi карбованцiв на дорогу до Харкова i подзвонив до Спiлки письменникiв, сказавши, щоб я зайшов туди. Я ж був виключений i з Спiлки письменникiв! Я прийшов до голови Спiлки Антiна Сенченка 9 - лисого красеня з жагучими чорними бровами - i сказав йому, шо хочу жити i працювати в Києвi. Вiн вiдповiв, що це залежить тiльки вiд мене, i подзвонив до видавництва, щоб зi мною склали договiр на збiрку вибраних поезiй, i дав розпорядження, щоб менi купили новий костюм i видали путьовку в Єсентуки моїй хворiй дружинi. Вiн менi говорив, що за костюм грошей повертати не треба, але я сказав, що я не жебрак i грошi поверну. Вiн погодився зi мною. Щоб це все реалiзувати, треба було прожити в Києвi кiлька днiв, а менi не було де ночувати, i я одну нiч ночував на Шевченкiвському бульварi, i так же склав у головi i вдень записав вiрша: "Сьогоднi я такий щасливий!" Удень я сумно йшов по вулицi Короленка повз будинок ЦК 10, який мiстився в страшному потiм N 33. Бiля входу в ЦК аж до панелi важко i багряно звисали прапори. Я проходив повз них. Було лiто, повiяв теплий вiтер, i червоний прапор обняв всього мене, як брата, з голови до нiг... Серце моє ледве не розiрвалося од щастя, i я подумав: "Нi! Бiльшовики не виключили мене з партiї!" LVIII З Києва, де зi мною боялися навiть вiтатися ("Не сегодня-завтра он будет арестован...") i де в гуртожитку курсiв молодих поетiв Геня Брежньов 1 i Боря Котляров 2 "зайцем" влаштували мене, i я в них тайно од коменданта ночував у будинку на вулицi Комiнтерну, я поїхав додому. Гонорар, власне, аванс за збiрку вибраних поезiй, я тримав за пазухою, щоб не украли. Там же була i путьовка для Марiї. Настрiй у мене був ще не дуже веселий, бо все в перспективi було таке непевне i неясне. Коли я заходив у вагон, червоноармiйцi, що їхали в ньому, заспiвали "Пiсню про Якiра" (мої слова, музика Козицького 3), що тодi ставала народною, i я, колишнiй комунiст, слухаючи її, тяжко заридав у душi... Але що це я все про сумне! Треба i про веселе. Повернуся ще трохи назад, коли були живi тi, кого мiж нами немає. В Харковi у клубi Блакитного був влаштований диспут па тему "Шляхи українського театру". Зiбрався весь цвiт радянської iнтелiгенцiї. З Кпква приїхали артисти на чолi з Гнатом Юрою 4. Доповiдь робив Лесь Курбас 5, що потiм з трагiчним обличчям стояв бiля тiла Хвильового, що з одчаю розбив собi голову кулею, та й сам пiшов за ним. Головував т. Озерський 6, прекрасна й незабутня людина. Пiсля доповiдi почалося обговорення. Були хорошi виступи, що не повторювали один одного. Але мене вразив один iз промовцiв, що повчально пiдняв пальця вгору i почав: "Колись Маркс сказав" (цитує). "А Енгельс сказав" (цитує). "А Луначарський сказав..." I тут я не витримав i перед його черговою цитатою врiзався в мовчання запитанням iз публiки: - А ви що сказали? Всi гримнули оглушливим смiхом i майже полягли на стiльцi вiд цього. А промовець так розгубився, що не мiг далi продовжувати i свою промову в писанiй формi вiддав т. Озерському, що все пiдтримував свого живота, який пiдстрибував од смiху, i крiзь смiх казав: - Товаришу Сосюра! Товаришу Сосюра! До мене пiдiйшов драматург Мамонтов i попросив мене ще утнути щось аналогiчне, але я йому вiдповiв: - Хорошего - понемножку. LIX В 1937 роцi я з сiм'єю переїхав до Кiи.ва Менi дали в "Ролiтi" 1-будинку письменникiв- квартиру на шостiм поверсi, а потiм на третьому, пiсля того, як репресували Семиволоса 2, а потiм Проня 3. Було сумно на горi iншах. яке виходило не з моєї волi, будувати своє поетичне кубельце. Я продовжував свiй лiтературний шлях i хоч був формально позапартiйний, але духовно нi на мить не вiдривався вiд партiї. Коли моє виключення з партiї санкцiонувало бюро Харкiвського мiськкому, то секретар мiськкому, довговусий українець (хоч вiн говорив i росiйською мовою) сказав менi: - Мы оставляєм двери партии открытыми для тебя. Только ты докажи своим творческим трудом, что тяжкие свои ошибки перед партией исправил (мене ж виключили як "зоологiчного нацiоналiста", и мы возвратим тебя в свои ряды. Мiж iншим, пiсля того бюро ми вийшли на Сумську з Кузьмичем 4, що був секретарем нашої партiйної органiзацiї, i вiн менi сказав: - Ну, Володю, вiддай менi партквиток... Я весь внутрiшньо затремтiв од страшного одчаю, душа моя заридала, закричала, а права рука одiрвала од серця (чи разом з серцем) i вiддала Кузьмичевi моє щастя, моє все, чим я жив, що менi свiтило, i пiшов в морок... Чому я вiддав партквиток, а не боровся за нього? Я знав, що все погоджено з тими, що "свыше", i що з моєї боротьби нiчого не вийде. Навiть не погоджено, а "свыше" сказано голосом Затонського: "Он не наш. Пусть у него хоть двадцать партийных билетов, но он не наш". 1939 року за видатнi заслуги в галузi розвитку української радянської художньої лiтератури я був нагороджений нашим урядом орденом "Знак Пошани". Був урядовий банкет, зв'язаний з iменем безсмертного Шевченка. Корнiйчук мене спитав: - Хочете познайомитись з Микитою Сергiйовичем? Я сказав, що хочу. Тодi вiн пiдвiв мене до товариша Хрущова i познайомив мене з ним. Микита Сергiйович сказав менi: - Я думал, что вы гораздо старше выглядите. Вы извините меня, что я так говорю. Я вiдповiв: - Если бы я меньше пережил, я б выглядел еще моложе. Тримався я спокiйно, але в душi - буря од згадок про все. так страшно пережите... А Микита Сергiйович дивиться на мене своїми зеленими (чи, може, вони менi здалися зеленими од електрики, а вони карi?!) i безкiнченно чулими очима, i в мою душевну бурю входить, як промiнь сонця з укритого грозовими хмарами неба, його спокiйний, батькiвський голос: - Получите орден Ленина. I моя буря одразу стихла, i розбурхане море душi стало спокiйним, як очi товариша Хрущова. LX А мука, що я за лавами партiї, все росла, i настав момент, коли я подзвонив у ЦК, що хочу поговорити з Микитою Сергiйовичем в особистому питаннi, тим бiльше, що на урядовому банкетi Микита Сергiйович менi говорив: - Жаль, что в таких условиях нет возможности поговорить как следует. Але помiчник Микити Сергiйовича товариш Гапочка вiдповiв менi, що йому доручено поговорити зi мною. Я ж хотiв бути прийнятий безпосередньо т. Хрущовим. Та скiльки я не дзвонив у ЦК, Гапочка спочатку вiдповiдав, а потiм вiн став кудись виходити, то на доповiдi, то на наради. I я написав лпста товаришевi Сталiну. Лист був такий: "Дорогой товарищ Сталин! Пусть меня извинит Никита Сергеевич, что я через его голову обращаюсь к вам, но я никак не могу пробиться к нему через его бездушно-глухое окружение вроде всяких Гаиочек п Нагорных. В 1934 году меня исключили из партии как зоологического националиста, а я не мыслю жизни без партии. Меня доводили до мысли о самоубийстве, но я не сделал этого потому, что слишком много страдал украинский народ, чтобы его поэты стрелялись". I я так ридав над листом, що кров трохи не розiрвала мого обличчя. Особливо над закiнченням: "Ты мое единственное спасение и прибежище. Отец! Спаси меня!!!" Точно я листа не пам'ятаю, але про народ i порятунок точно. Я послав листа авiапоштою. Але я не знав, що дружина розпечатала листа i вклада туди довiдку од психiатра. Так що лист до тов. Сталiна пiшов з довiдкою, здасться, професора Абашева. I вiдповiдь прийшла як блискавка. Менi в обкомi сказали, що прийшов од товариша Сталiна хороший лист про мене. Я питав про змiст листа, але менi не сказали. А лист був такий: "Восстановить в партии. Лечить". Це я так гадаю, бо на бюро мене викликали без представника нашої письменницької органiзацiї т. Городського i розбирали справу без нього. Тiльки менi не сподобалось, що товариш, який доповiдав про мене, говорив тiльки погане плюс i те, що я був у петлюрiвцях. Вiн замiсть Сосюра сказав Петлюра. Мене це обурило, i [я] сказав спокiйним людям, що сидiли за довгим червоним столом: - Неужели товарищ, который докладывает обо мне, не мог найти ничего хорошего, что я сделал для народа, а все только плохое, и даже вместо Сосюра назвал меня Петлюра?! Секретар обкому спитав мене: - Как вы считаете, былп у вас уклоны? Я вiдповiв: - Да. По национальному вопросу. Тодi секретар обкому каже: - Я считаю, что товарища Сосюру надо восстановить в партии с прежним стажем, с мая 1920 года, но записать перерыв с 1935 года до 1940 и предложить Ленинскому райкому выдать ему партбилет. I кiмната захиталась i попливла пiд моїми ногами. Од щастя я став легкий i крилатий. А люди за довгим червоним столом спокiйно дивились на мене добрими очпма братiв i усмiхались менi. Я сказав їм, не я, а моя залита сльозами щастя душа: - Спасибо, дорогие товарищи! Вклонився їм i, не чуючи пiд собою пiдлоги, вийшов. Мене зустрiли очi тих, що в черзi, то тривожнi, то спокiйнi, то повнi надiї й благання, i по моєму блаженному обличчю узнали все ще до того, як я сказав їм: - Восстановили. I, щасливий до нестями, я швидко ходив по шумливих, повних сонця, фарб i кольорiв вулицях Києва i, зустрiвши знайомого, в короткому словi "поновили" - дiлився з ним своїм щастям i бiг далi, щоб побути самому з собою, з своєю такою майже екстатичною радiстю..._ LXI I який я забудько! Добре, що прийом кiнонапливу менi допомагає. Лахутi, Смуглявий-смуглявий, дуже схожий на iндуса, вiн приїхав до Києва i вручив нам членськi квитки Спiлки письменникiв СРСР. Це було на Ленiна, 7, в 1936 роцi. Була урочиста атмосфера. Я, ще не поновлений в партiї, пiдiйшов до столу, за яким стояв Гасем. Вiн мене спитав: - Что ты будешь делать, если тебе насыпать земли в карманы? - Я ее выброшу. - сказав я. - Так вот, брось это! - I Гасем показав на порожнi пляшки вiд боржому. Я дав слово, що кину. Та знов я лечу не крiзь туманнiсть i не вгору, як в дитинствi, а вперед, крiзь радiсть, у якiй зростав разом з народом, як зростав з ним i у горi, в грiзний 1941 рiк, повний громiв i тривоги мiлiонiв, тривоги, яку серце передчувало, але в яку розум не хотiв повiрити, - така вона була смертно несподiвана. Не встиг я прийняти в Кисловодську кiлька ванн, як почалась Велика Вiтчизняна вiйна. В Харковi я був трохи не заарештований, як диверсант, бо приїхав туди небритий i в костюмi не з нашої матерiї та чемоданом у руках. Маленький син був у Євпаторiї 1 з такими ж, як вiн, дiтьми на оздоровленнi, а дружина в Києвi. Смерть уже переривчасте гула над головами мiльйонiв, i серпе здригалося од тривоги i гнiву. Почався бiй людей з потворами i машин з машинами. Небо i земля були повнi смертi... Вони дивилися в нашi розширенi зiницi i в звуженi зiницi горил у стальних шоломах, що йшли й котилися на мiлiонах шин за бронею машин по нашiй залитiй кров'ю, огнем i сльозами землi, що стогнала од вибухiв, якi терзали її материнськi грудп... В Києвi, як i скрiзь, куди досягав вогонь ворога, де на землi, а де з неба, з неба - далi, а на землi ще не так близько, страшне дихання вiйни вiдчувалося в переривчастому, повному гадючої лютi ревi фашистських моторiв та в безумному скреготi сталi од гiгантських розривiв у Днiпрi мiж мостами через рiднi водп, що гнiвно бiiли в береги i кликали до вiдплати синiв України i їх червоних братiв з неосяжних просторiв нашої зоряної чатерi. Якось на фонi того гiгантського i страшного в своїй сподiванiй несподiваностi незручно i нiяково говорити про особисте. Словом, дружина була евакуйована з письменниками старого поколiння в Уфу. Що сталося з спiюм, я не знав. ЦК розбило нас, письменникiв, на агiтгрупи, i ми виступали перед населенням. Я був у парi з Кобилецьким Юрком 2. Вiн виступав з промовами, а я читав вiршi пiд небом, що скоро мало бути не нашим, безкiнченно рiдним небом моєї святої України... Мене тiльки вразила телеграма з Уфи. Один вiдомий поет, якого вже немає в живих не з його волi, а з волi тих, кого теж уже немає в живих, у цiй телеграмi питав, коли кров уже лилась морями i мiста кричали до неба гуркотом пожеж, повнi ран, як i люди, цей поет питав: "Как моя квартира?" А в його квартирi був штаб, а на покрiвлi будинку (я називав цей будинок "феодальним", а наш "плебейським"), де вiн жив, стояла зенiтка i гостро i гулко кашляла в грiзне небо... Штаб, звичайно, письменницький, де Бажан 3 видавав нам ще залитi маслом пiстолети "Тете". А перед тим у вiйськовому вiддiлi ЦК нам видали офiцерське обмундирування. Його одержала i Ванза Василевська 4 i стала дуже схожа на жiнку часiв громадянської вiйни, жiнку вiйськового комунiзму. Менi сподобалось, що вона не боялась, а була спокiйна i зосереджена. ЦК знову розбило нас, але вже на двi групи: одну вiдправляли в тил, а другу на фронти. В письменницькому садку пiд переривчастим гулом фашистської смертi над золотим i закривавленим Києвом на лавi лежав Вадим Собко5 i спокiйно читав книжку. Його посилали на фронт. А Iван Нехода 6, що теж iшов у вогняне море останньої битви з тьмою, казав менi, такий же спокiйний, як i _Вадим: - Ви в тилу, а ми на фронтi будемо робити одне спiльне дiло. А менi було гостро соромно, що мене посилали туди, де ще горить по ночах електрика i люди можуть спокiйно спати за вiкнами, не залiпленими хрестами паперових стрiчок. Але бойовий наказ ЦК. Дисциплiна серця, яке звикло слухатись голосу партiї, повела мене в Харкiв крiзь вогняний вихор ударiв з неба. В Харковi ми теж працювали зброєю слова. У мене вийшла там перша збiрка вогняних рядкiв "Червоним воїнам" 7. Та ночами i Харкiв почав заливати небо вогняними пунктирами куль i снарядами, бо i над ним усе частiше почали лiтати залiзнi птицi i кидалп яйця смертi на землю, з якої дiти худенькими скривавленими кулачками посилали прокльони убiйникам з "цивiлiзованого" Заходу. А вони, нахабнi своєю тимчасовою перевагою, на своїх залiзних воронах, поблискуючи троглодитними очима за шкельцями пенсне, ганялися навiть за коровами... I от мене знову посилають ще далi i вже у глибший тил. Уфа. Що ти скажеш про землю, яка одкрила нам теплi обiйми i прийняла, як своїх змучених синiв з братньої землi далекої України. Скажу тiльки, що я нiколи не забуду Башкири7 i буду любити її, як полюбив її синiв i дочок, а особливо її поетiв, виразникiв її великої душi, Сайфi Кудаша8, Баяна 9 i ще багатьох, таких рiдних i незабутнiх. Сина дружина знайшла в Харкiвському вокзалi i з iншими дiтьми привезла в Башкирiю. Там же (в Уфi) була i наша Академiя 10. Там же було й наше письменницьке видавництво i виходила лiтгазета, в якiй Городськой ("Сосюра? Да это же литературный паразит!") писав про "золоту лiрику Сосюри..." i т. iн. Там же я написав вiрш "Коли додому я прийду" 12, який вважаю центральним вiршем мого серця, якщо можна так сказати. Вiдтiля ж полетiв ешелонами i лiтаками "Лист до землякiв" 13 i над поневоленим, але нескореним Донбасом розлiтався бiлими метеликами i тихо опускався ними на золоту землю моєї любовi, юностi моєї... Але що це я, все про себе та про себе. I Павло Григорович Тичина, i Рильський Максим Тадейович, i всi ми злились в один збройний табiр слова, вiдданого служiнню Батькiвщинi. Батькiвщина! Крiм неї, крiм її страждань i гнiву, крiм її боротьби для нас не iснувало нiчого. I коли нам часом було i холодно, i голодно, то одна золота думка гартувала нашi серпя, повнi любовi до партiї, до синiв Вiтчизни, що у стальних шоломах, як ангели вiдплати, стояли муром сердець i залiза проти озброєного зла, озброєна правда проти озброєного зла, i ми, коли нам ставало дуже важко, думали: "А на фронтi ше важче". Нам хоч смерть не дивилась у вiчi, а там... Там... В те вогняне "там", де вирiшувалась доля не тiльки наша, всiх простих i чесних людей на землi, летiли нашi думи i серця... Восени 1942 року частину нас, письменникiв, запросили до Москви на лiтвиступи. В Москвi я зайшов до т. Коротченка 14, що сидiв за столом з намагнiченими гнiвом i безсонням сталевими очима. Я спитав його: - Какой у меня способ мышления... I серце моє, що здригнулося вiд щастя, почуло: - Большевистский. Я сказав: - Я хочу працювати в Москвi, тут ближче до фронту. Дем'ян Сергiйович погодився. Тодi я попросив дозволу його поцiлувати. I вiн вийшов iз-за столу, i я поцiлував його, як брата, як батька... Такий я був наелектризований бурею, що гримiла i в серцi, i кругом... Я працював i в українському радiокомiтетi, як поет, i в Українському партизанському штабi у т. Строкача 15, куди мене послав т. Корнiєць 16. Партизанам я писав вiршi i навiть одержав листа од т. Ковпака, де вiн писав про те, що вiн робить на черепах фашистiв: "Це тiльки цвiточкп, а ягодки будуть впередi!.." LXII Микита Сергiйович викликав нас на фронт-Тичину, Рильського i мене. Тичину тодi призначили наркомом освiти України, яку ще мали тiльки звiльнити, а Рильський працював над словником 2, i вони не поїхали. Поїхали Головко, Малишко 3 i я. Про це я багато сказав у поемi "Вiтчизна" 4.., яку Прожогiн так нечесно "критикував", коли мене потiм били за вiрш "Любiть Україну!". Але про це - потiм. Ми бували iнодi на передовiй, маючи базу глибокого тилу, при штабi Воронезького фронту. Годували нас не дуже гарно. Перше було завжди з трофейних картопляних очисткiв, i в мене дуже болiв живiт. Микита Сергiйович iнодi запрошував нас до їдальнi штабу фронту i пiдгодовував нас. Я наїдався так, що в мене живiт ставав, як тугий мавританський барабан. Одного разу Микита Сергiйович показав нам фото свого сина льотчика, що загинув смертю хоробрих. Коли Микита Сергiйович розповiдав нам про смерть свого сина, вiн якраз тримав у правiй руцi повну ложку супу, а в лiвiй фото сина. I мене вразило, що ложка супу в його руцi не здригнулась, не пролилося з неї нi кра