, була спробою описати в поетичнiй формi спогади про своє дитинство i юнiсть: Де гнуться рейки од заводу i над Дiнцем ридає _дим, _менi приснилась Третя Рота i я собi, як був малим. Ведуть батьки мене за руки по золотiй, в пiснях землi, i тонко, тонко _закаблуки _об рейки стукають _малi... _Сидить дiдусь у кабiнетi i пише щось... Життя _мов! Ти, як стрiла в бринливiм летi... О України пiснечари, мiй золотий дитинний сон! I, нарештi, в архiвi В. Сосюри залишилися спроби вiршованого роману "Третя Рота", публiкувати якi автор не став, знаючи, очевидно, що пiсля багатьох автобiографiчних вiршiв i поем цей твiр буде переспiвом створеного ним ранiше. В. Сосюра визначає жанр "Третьої Роти" як роман (за первiсним задумом-роман-трилогiя). I, очевидно, з таким визначенням слiд погодитися, хоч i не всi ознаки цього жанру проявилися в цьому творi. "Третя Рота" - це розповiдь про власне життя, яким було - без прикрас, без самовихваляння i самолюбування. Ця розповiдь спiвзвучна контекстовi епохи, в яку жив поет. Можливо, в деяких мiсцях автор допускає елементи суб'єктивiзму (i це неминуче!) чи й помиляється в оцiнцi людських вчинкiв чи певних явищ, але в цьому вiн щиро зiзнається на сторiнках цього ж роману. Складнi життєвi обставини iнодi загострювали стосунки iз деякими його колегами по перу, але на спiльному шляху боротьби i шукань поет залишився вiрним найвищим людським iдеалам, не погрiшив проти правди. Переповiдаючи, наприклад, про тимчасове загострення своїх взаємин iз I. Куликом чи I. Микитенком, В. Сосюра нiтрохи не применшує їхнього внеску в не лише загальну лiтературну справу, але й у вирiшення долi його лiтературного таланту. А на вiдстанi часу їхню трагiчну загибель вважає трагедiєю всього народу. Багато дослiдникiв, вiдзначаючи документальну вiрогiднiсть мемуарiв, чомусь вважають своїм обов'язком застерегти читача: мовляв, це джерело не позбавлене суб'єктивних оцiнок автора, а дехто просто називав це суб'єктивiзмом, не вникаючи в значення цього термiна. Iнодi в сучаснiй науковiй лiтературi (навiть тодi, коли йдеться про документальнi джерела) вживається термiн суб'єкi ивнiсть як ознака, що знижує їхню iсторичну достовiрнiсть. Не переоцiнюючи значення творiв такого жанру, слiд вiдзначити, що де - документи найповнiшого самовиявлення i характеру людини, i способу її мислення, i пiдходу до оцiнки певних явищ. Якщо ж автор, пишучи твiр такого жанру, буде постiйно думати про те, як сприймуть його сучасники або прийдешнi поколiння, то мимоволi стане рабом самопензури, позбавляючи таким чином науку найцiннiших надбань - розкриття iндивiдуального (нехай навiть i суб'єктивного!) пiзнання людини, суспiльних явищ i т. iн. Намагання бути об'єктивним часто призводило до пристосування своїх думок до традицiйних, що iнодi будувалися не на достовiрних фактах, а на загальних теоретичних судженнях. "Чим бiльше i щирiше мемуарист силкується перенести вповнi, з усiма фарбами i тонами, той образ давно минулих подiй, який лишився в його душi, - писав Iван Франко, - тим бiльша небезпека, що вiн до того образу додасть щось зайвого, пiзнiшого, нанесеного течiєю часу". В. Сосюра нiде не силує свого таланту, не приховує вiд читача навiть, здавалося б, невигiдної йому правди, довiряючи йому найсокровеннiше i найболючiше, що траплялося в його життi. I навiть наявнi елементи романтичного максималiзму, а iнодi й наївностi дорослої людини нiтрохи не знижують художнiх вартостей цього твору. Роман "Третя Рота" - це яскравий зразок мемуарної прози. При вiдсутностi щоденникiв i наявностi дуже невеликої кiлькостi листiв В. Сосюри цiннiсть такого автобiографiчного матерiалу надзвичайно велика. О. Пушкiн дуже високо цiнував твори такого жанру. У "Подорожi в Арзрум" вiн шкодує, що Грибоедов не залишив автобiографiчних записiв, i написати бiографiю поета - це обов'язок його друзiв. "Замечательныг люди исчезают у нас, не оставляя по себе следов. Мы ленивы и нелюбопытны!" - ось який докiр кидається сучасникам видатних майстрiв слова, що має бути пересторогою для всiх прийдешнiх поколiнь. Говорячи про "Записки Бййрона", Пушкiн немовби радiє з того, що вони пропали, але насправдi бере пiд оборону генiя, який часто бував незахищеним вiд натовпу з його iнодi нездоровим iнтересом до iнтимних i побутових подробиць приватного життя: "Зачем жалеешь ты о потере записок Байрона? черт с ними! слава богу, что потеряны. Он исповедался в своих стихах, невольно, увлеченный восторгом поэзий. В хладнокровной прозе он бы лгал и хитрил, то стараясь блеснуть искренностью, то марая своих врагов. Его бы уличили, как уличили Руссо, - а там злоба и клевета снова бы восторжествовали. Оставь любопытство толпе и будь заодно с гением... Мы знаем Байрона довольно. Видели его на троне славы, видели в мучениях великой души, видели в гробе посреди воскрешающей Греции. - Охота тебе видеть его па судне. Толпа жадно читает исповеди, записки etc., потому что в подлости своей радуется унижению высокого, слабостями могущего. При открытии всякой мерзости она в восхищении. Он мал, как и мы, он мерзок, как мы! Врете, подлецы: он мал и мерзок - не так как вы - иначе" '. Але така думка не виключає й iншої позицiї Пушкiна: у листопадi 1825 p. вiн писав свої мемуари, якi змушений був знищити пiсля грудневого повстання декабристiв. При цьому вiн iз властивим йому захопленням вiдзначав: "Писать свои Memoires заманчиво и приятно. Никого так не любишь, никого так не знаешь, как самого себя. Предмет неистощимый. Но трудно. Не лгать - можно; быть искренним - невозможность физическая. Перо иногда остановится, как с разбега перед пропастью - на том, что посторонний прочел бы равнодушно. Презирать - braver - суд людей не трудно; презирать суд собственный невозможно". Ще й досi багато щирих шанувальникiв таланту В. Сосюри - письменникiв, лiкарiв, учителiв, вчених - розповiдають цiкавi епiзоди, що перетворилися в легенди, як поет натхненно читав той чи iнший твiр, який так i залишився неопублiкованим i невiдомим сучасному читачевi. Мiг навiть дати почитати рукопис i не вимагати його повернення, що й траплялося а його недрукованими творами. Створене своею поетичного уявою вiн не вважав тiльки своєю власнiстю - воно вже належало народу. Тепер же ця легенда став реальнiстю - читач одержує твори, якi десятилiттями лежали в архiвах i не були доступними навiть найвужчому колу дослiдникiв. Павло Тичина, даруючи авторовi "Червоної зими" видання "Вибранi твори" (1957) у трьох томах, на першiй книзi зробив такий напис: "Дорогому Володимиру Миколайовичу Сосюрi-одному з найбiльших поетiв Радянської України, - та нi, - поетiв усього свiтуї Лiрик, - а разом з тим смiливий, дерзновенний. Задушевний - а разом з тим - бойовий у нього тон, наступальний. Та хiба можна в короткому цьому напису висловити все те, що я про В. М. почуваю! З любов'ю давньою, "непреходящей" любов'ю П. Тичина". Задушевнiсть, смiливiсть i дерзновеннiсть вiдчутнi у романi "Третя Рота", в якому-життя Людини i Поета, вiддане своєму народовi. КОМЕНТАРIЇ ПРОЛОГ Третя Рота - шахтарське селище в Донбасi (тепер селище Верхнє, що входить до м. Лисичанська Ворошиловградської областi). Засноване 1721 p. як сторожовий пост Iзюмського козацького полку. Пiсля лiквiдацiї козаччини там знаходилася Третя рота Бахмацького гусарського полку, звiдки й походить назва. 1. Дебальцево - тепер мiсто обласного пiдпорядкування Донецької областi, засноване в 1878 p. 2. Пономаренко Пантелеймон Кiндратович - товариш В. Сосюри, через якого В. Сосюра передавав для ознайомлення К. Є. Ворошилову в 1942 р. у Москвi рукопис роману "Третя Рота". 3. ...Я вiддав у Харковi оригiнал цiєї поеми дiда в музей iменi Шевченка... - Йдеться про музей поета в Харковi при Iнститутi Тараса Шевченка, на базi якого 1933 p. було створено галерею картин Т. Г. Шевченка в Харковi, а 1949 p. - Державний музей Т. Г. Шевченка в Києвi. Про долю рукопису поеми дiда В. Сосюри тепер нiяких вiдомостей нii виявлено. 4. ...вiн став учнем штейгерської школи. - Йдеться про навчання гiрничої справи (маркшейдерiї), що стосується просторово-геометричних вимiрювань у надрах землi i на її поверхнi з наступним зображенням контурiв корисних копалин, гiрничих виробок на планах i картах. 5. "Макар телят не ганяв". - Дуже далеко, в суворих пеобжитих мiсцях. 6. Гарiбальдi Джузеппе (1807-1882) -народний герой Iталiї, один iз керiвникiв революпiйно-демократичного крила руху Рисорджименто - вiдродження нацiонально-визвольного руху iталiйського народу. 7. "Андрiеве стояния". - Очевидно, йдеться про свято на честь Андрiя Первозванного (помер у серединi I ст. н. е.) - одного з дванадцяти апостолiв Iсуса Христа, який, за руськими лiтописами, проповiдував християнство серед слов'ян Древньої Русi, побував бiля Киева i на днiпровському березi встановив хрест. На цьому мiсцi збудовано Андрiївську церкву. I 1. ...заводська "кукушка" - побутова назва тодiшньої марки невеликого маневрового паровоза. II 1. Локотош Радя - двоюрiдний брат матерi поета Антонiни Дмитрiвни Сосюри. IV _ 1. Юзiвка - тепер м. Донецьк. VII 1. Кольцов Олексiй Васильович (1809-1842) - росiйський поет, автор вiршiв про красу росiйської природи, значна кiлькiсть яких покладена на музику i стала народними пiснями. Писав твори також i українською мовою; бував на Українi, де збирав пiснi та прислiв'я, написав твори про тяжку долю українського народу. 2. "Ну, тащися, сивка..." - В. Сосюра наводить слова iз "Пiснi орача" 0. В. Кольцова. 3. Нiкiтiн Iван Савич (1824-1861) - росiйський поет, у творах якого показано народне життя i висловлено протест проти самодержавства. 4. "Вырыта заступом яма глубокая..." - В. Сосюра не зовсiм точно цитує вiрш I. С. Нiкiтiна, написаний в 1860 p. 5. Саваоф (вiд давньоєврейського Цебаот) - одна iз назв бога Ягве - верховного божества в iудаїзмi. IX 1. ..."перпетуум мобiле" (вiд лат. perpetuum mobile-безперервне, вiчно рухливе) - те саме, що й вiчний двигун. Йдеться про уявну машину, яка, пущена в дiю, виконувала б роботу як завгодно довго, не беручи енергiї ззовнi, що суперечить закону збереження енергiї. XI 1. "Вiчна пам'ять" - заупокiйна молитва у православних християн. 2. Верн Жюль (1828-1905) - французький письменникфантаст i автор праць з географiї та iсторiї географiчних вiдкрить. 3. "Ветхий завiт" ("Старий завiт")-перша частина Бiблiї, що визнається за "священне писання" в iудаїзмi та християяствi. Книга створювалася протягом IX - II ст. до н. е. iудейськими священнослужителями на основi легенд i мiфiв Стародавнього Сходу. 4. ...шукали землю Ханаанську... -Давня назва територiї Сiрiї, Палестини i Фiнiкiї на Близькому Сходi. 5. Фiлiстимляни - древнi племена, якi проживали на схiдному березi Середземного моря i грунтувалися в II тисячолiттi до н. е. В кiнцi XIII-на початку XII ст. до н. е. фiлiстимляни почали захоплювати територiю Палестини i Сiрiї. 6. Серафимович (справжнє прiзвище Попов) Олександр Серафимович (1863-1943) -росiйський радянський письменпик. 7. ...братiв Маккавеїв... - Йдеться про братiв Iуди Маккавея-вождя народного повстання II ст. до н. е. в Iудеї проти влади Селевкiдiв. Пiсля його загибелi боротьбу продовжували його брати до завоювання Iудеею полiтичної незалежностi в 142 р. до н. е. 8. Самсон - герой бiблiйної легенди, iзраїльтянин, який одружився з дiвчиною з ворожого племенi фiлiстимлян Далiлою. Самсон мав надзвичайну фiзичну силу, що мiстилася в його волоссi, але пiдступна жiнка обрiзала його i вiддала чоловiка в полон фiлiстимлянам. Полоненому Самсону викололи очi i закували в кайдани. В полонi волосся вiдросло, до Самсона повернулася сила, i вiн зруйнував храм, де його ув'язнили, в руїнах якого загинув i сам з ворогами. 9. Iсус Навiн - за бiблiйною мiфологiєю слуга i сподвижник Мойсея; не е автором Книги Iсуса Навiна iз "Старого завiту". 10. "В тумане тысячелетий" - як видно iз подальшого пояснення В. Сосюри, автором книги був письменник Красновсъкий. 11. А юнак Давид з його пращею, якою вiн знищив велетня Голiафа... - В Бiблiї (1-а Книга Царiв, 17) розповiдається, як юнак Давид убив каменем iз пращi фiлiстимлянського богатиря-велетня Голiафа. 12. Iєрихонськi труби. - Пiсля виходу iудеїв з єгипетського полону на своєму шляху в Палестину вони обложили мiсто Iєрихон, але зруйнувати мiцнi укрiплення не було можливостi. Iєрихонськi мури впали вiд священних труб, завдяки чому мiсто було взято. XVI 1. "Iлiада", "Одiссея"-давньогрецькi епiчнi поеми, що приписуються Гомеру. 2. Уланд Лгодвiг (1787-1862) - нiмецький поет, драматург, iсторик лiтератури. XIX 1. Рiд Томас Майн (1818-1883) -англiйський письменник. Автор авантюрно-пригодницьких романiв, в яких вiдображено життя i побут iндiанцiв. 2. "Вершник без голови" - пригодницький роман Т. М. Рiда. XXI 1. Нат Пiнкертон - герой серiї аноншпих книг iз оповiданнями про пригоди слiдчого, якi були створенi, очевидно, як реклама американського "агентства розшуку Алана Ната Пiнкертона i його синiв". Не дивлячись на низький лiтературний рiвень цих книг, у дореволюцiйнiй Росiї вони мали успiх i широке розповсюдження, особливо серед молодi. 2. Нiльсон Аста (1881-1972) -датська актриса, яка завоювала популярнiсть у нiмому кiно. 3. Максимов - очевидно, йдеться про актора театру i кiно Максимова (справжнє прiзвище - Самусь) Володимира Васильовича (1880-1937), який знiмався з 1911 p. 4. Лiндер Макс (справжнє прiзвище - Габрiєль Лев'єль; 1883-1925) - французький кiноактор. XXII 1. Белий Андрiй (справжнє прiзвище - Бугаєв Борис Миколайович; 1880-1934) - росiйський радянський поет, теоретик символiзму. XXVI 1. Лпухтiн Олексiй Миколайович (1840-1893) -росiйський поет. 2. Надсон Семен Янович (1826-1887) - росiйський поет. XXVII 1. Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867-1942)-росiйський поет. Iз 1920 p. перебував в емiграцiї. 2. Северянiн Iгор (справжнє iм'я та прiзвище Iгор Васильович Лотарьов; 1887-1941) -росiйський поет. Iз 1918 p. жив в Естонiї. XXVIII 1. "Нива" - росiйський щотижневий журнал для сiм'ї, що видавався в Петербурзi в 1870-1918 pp. i був одним iз пайпопулярнiших у Росiї. В 1894-1916 pp. виходили щомiсячнi лiтературнi додатки до журналу; з 1891 p. безплатним додатком до "Ниви" видавались зiбрання творiв багатьох росiйських та зарубiжних письменникiв, що забезпечувало журналу великi тиражi i популярнiсть. 2. Цензор Дмитрiй Михайлович (1877-1947) - росiйський радянський поет. Свої твори друкував iз 1894 р., в 1905- 1907 pp. - в нелегальнiй пресi. 3. Фофанов Костянтин Михайлович (1862-1911)-росiйський поет. 4. Дон-Жуан - герой старовинної iспанської легенди; людина, яка все своє життя проводить у любовних пригодах. Дон-Жуан став персонажем багатьох творiв свiтової лiтератури, в тому числi драми Лесi Українки "Камiнний господар". 5. "Милый, милый, смешной дуралей!" - рядок iз вiрша С. Єсенiна. 6. Єсепiн Сергiй Олександрович (1895-1925) - росiйський радянський поет. В. Сосюра переклав десять .вiршiв С. Єсенiна ("Береза", "Пороша", "Жебрачка", "Пiсня про собаку" та iн.). 7. ...не любив читати Толстого. - Очевидно, йдеться про твори Л. М. Толстого, що були складними для сприйняття юнаком В. Сосюрою. Пiзнiше, i особливо в пiслявоєнний час i останнi роки свого життя, поет по-новому перечитував класикiв свiтової лiтератури, i твори Л. М. Толстого викликали його захоплення. 8. Шерлок Холмс - герой оповiдань англiйського письменника Копан-Дойля (1859-1930), освiчений сищик (детектив), який розкривав злочини шляхом логiчного аналiзу, спiвставляючи рiзнi, навiть такi, що здаються незначними, ознаки злочину. XXIX 1. Плюшкiн - один iз героїв поеми М. В. Гоголя "Мертвi душi" (1842), помiщик-скнара, скупердяйство якого стало манiєю. "Плюшкiнство" - синонiм хворобливої скупостi. XXX 1. А нiмцi вже захопили Харкiв. -У квiтнi 1918 p. Харкiв загарбали нiмецькi окупанти. Мiсто визволили червонi вiйська 3 сiчня 1919 p. XXXI 1. ...гетьманська варта пiсля розгону нiмцями Центральної Ради. - 29 квiтня 1918 p. нiмецькi окупанти розiгнали Центральну раду, замiнивши її марiонетковим "урядом" на чолi з колишнiм царським генералом П. П. Скоропадським, правлiння якого у квiтнi-груднi 1918 p. увiйшло в iсторiю пiд назвою "гетьманщини". 2. Олесь Олександр (справжнє прiзвище - Кандиба Олександр Iванович; 1878-1944) - український поет. 3. Вороний Микола Кiндратович (1871-1942) -український радянський поет, театрознавець, перекладач (переклав українською мовою "Iнтернацiонал". "Марсельєзу", "Варшав'янку"). XXXIII 1. "Артишок" - прiзвисько, що походить вiд назви рослини родини складноцвiтих - артишок, поширеної в країнах Середземномор'я i на Канарських островах. Культивується в СРСР i на Українi як овочева культура. XXXV 1. ...тримає фронт проти дончакiв... - Йдеться про автономну Донську область, утворену пiсля контрреволюцiйного заколоту заможного донського козацтва, очолюваного генералом Каледiним. 2. Кащенко Андрiан феофенович (лiтературнi псевдонiми - I. Тертишний, А. Будiй; 1858-1921) - український письменник, в iсторичних повiстях i романах якого висвiтлено iсторичне минуле України., зокрема iсторiю козацтва. 3. Цум вафен - до зброї (нiм.)._ 4. Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в Києвi червоний "Арсенал"... - Йдеться про придушення в сiчнi 1918 p. збройного повстання робiтникiв i революцiйних солдатiв Києва проти Центральної ради. Центром повстання був завод "Арсенал". XXXVI 1. Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739-1791)-росiйський державний i вiйськовий дiяч, генерал-фельдмаршал, князь. Був фаворитом i найближчим помiчником iмператрицi Катерини II; з його iнiцiативи зруйновано Залорозьку Сiч. Епiзод, описаний В. Сосюрою iз полоненим us _щадком Потьомкiна, згодом був використаний поетом у лi ричнiй баладi "Перстень" (1926). XXXVII 1. НЕП (нова економiчна полiтика) - економiчна полiтик. КПРС i Радянської держави в перехiдний перiод вiд капi талiзму до соцiалiзму, запроваджена на основi рiшенi Х з'їзду РКП (б) (1921 p.). Основу непу становили: замiнi продрозверстки продподатком, допущення вiльної торгiвл при регулюваннi її органами Радянської влади, здача в орен ду частини дрiбних державних пiдприємств приватним осо бам, дозвiл на органiзацiю невеликих приватних пiдприємств допущення в певних межах оренди землi та iн. 2. Ми спiвали "Чумака".народну чумацьку пiсню, 3. Петлюра Симой Васильович (1879-1926) - один iз керiвникiв української буржуазно-нацiоналiстичної контр революцiї; iз лютого 1919 p. - голова Директорiї. 4. "Плуг" - спiлка українських радянських селянськм письменникiв, що iснувала в 1922-1932 pp. (в 1931 р. "Плуп було переименовано на Спiлку пролетарсько-колгоспних письменникiв). 5. Мазепинський полк - гайдамацький полк вiйська С. В. Петлюри, що носив iм'я гетьмана Мазепи Iвана Степановича (1644-1709). 6. Гайдполк - гайдамацький полк. 7. ...лiвi есери - дрiбнобуржуазна полiтична партiя в Росiї, яка сформувалася в кiнцi 1917 p. з лiвого крила партiї есерiв. Лiвi есери входили до складу Радянського уряду, користувалися довiр'ям частини трудового селянства i мали угоду з бiльшовиками. Влiтку 1918 р. стали на контрреволюцiйний шлях. На Українi лiвi есери пiдтримували деиiкiиську i петлюрiвську контрреволюцiю. 8. Махно Нестор Iванович (1889-1934) -один iз керiвникiв дрiбнобуржуазної контрреволюцiї на пiвднi України в роки громадянської вiйни, анархiст. В 1921 p. втiк у Румунiю. В. Сосюра написав поему "Махно" (близько 1924 p.), що не збереглася; описує ного втечу за кордон у поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960). 9. Чингал - кинджал. XXXVIII 1. Карпом - караульне помешкання. 2. ...жмут "українок"... - очевидно, йдеться про паперовi грошi. XXXIX 1. Сiчовi стрiльцi - вiйськовi формування контрреволюцiйної Центральної ради i Директорiї, створенi в 1917 p., якi були розгромленi Червоною Армiєю навеснi 1917 p. 2. Денiкiн Антон Iванович (1872-1947) - грдерал-лейтенант царської армiї, головнокомандуючий контрреволюцiйними збройними силами пiд час громадянської вiйни. XL 1. Григорев нас врадив, перейшов на бiк червоних... - Йдеться про петлюрiвського отамана Г. Григор'ева, який па той час формально перейшов на бiк Радянської влади i командував дивiзiєю на пiвденнiй дiлянцi Українського фронту. У травнi 1919 р. Г. Григор'ев органiзував антирадянський заколот на пiвднi України, вiдомий пiд назвою "грпгор'євщина". Заколотникiв було розгромлено радянськими вiйськами. XLI 1. Проскурiв - тепер м. Хмельшщьшн'i. 2. Фельдман-очевидно, йдеться про перекладача i спiвробiтника наркомату iноземних справ України в 1920-х роках Д. Фельдмана, з яким у Харковi був знайомий В. Сосюра. XLII 1. Бiрзула - тепер м. Котовськ Одеської областi. 2. Ставили п'єсу "Бурлака" з участю Садовського. - Йдеться про п'єсу I. К. Карпенка-Карого, постановку якої здiйснив Микола Карпович Садовський (справжнє прiзвище - Тобiлевич; 1856-1933). В 1918 р. М. К. Садовський емiгрував iз невеликою групою акторiв театру на Захiд, де виступав на сценi. В 1920-1926 pp. жив за кордоном (Ужгород, а пiзнiше-Прага). В 1926 р. повернувся на Радянську Україну. 3. "Повiй, вiтре, з України..." - українська народна пiсня "Повiй, вiтре, на Вкраїну..." на слова С. В. Руданського. XLIII 1. Коли ми взяли Київ разом з денiкiнцями... - Йдеться про загарбання Києва денiкiнцями i петлюрiвцями, що вiдбулося 31 серпня 1919 p. 16 грудня 1919 p. Київ було визволено червоними вiйськами. 2. "Учiтеся, брати мої..." - цитата iз поеми Т. Г. Шевченка "I мертвим, i живим..." (1845). 3. Римський-Корсаков Микола Андрiйович (1844-1908) - росiйський композитор i громадський дiяч. 4. Директорiя - контрреволюцiйний буржуазно-пацiопалiстичний уряд на Українi, створений у листопадi 1918 р. До лютого 1919 p. Директорiю очолювали В. Винниченко i С. Петлюра. У квiтнi 1919 p. зазнала поразки вiд Червоної Армiї, але пiсля одержання допомоги вiд Антанти вiйська Директорiї у липнi 1919 p. вдерлися на Україну. Припинила своє iснування пiсля радянсько-польської вiйни i розгрому цiйська С. Петлюри. 5. Раковський Христiан (1873-1937) -радянський партiйний i державний дiяч. В 1919-1923 pp. - голова уряду України; в 1923-1927 pp. - посол СРСР в Англiї i Францiї. 6. Черкасенко Спиридон Феодосiйович (лiтературнi псевдонiми-Провiнцiал, Стах Петро та iн.; 1876-1940) -український письменник. В 1919 p. емiгрував за кордон. 7. Журлива Олена (справжнє прiзвище - Котова Олена Костянтинiвна; 1898-1971)-українська радянська поетеса i педагог. 8. Самiйленко Володимир Iванович (лiтературнi псевдонiми - В. Сивенький, Iваненко, Полтавець, Смутний та iн.; 1864-1925) - український письменник. 9. Слащов Якiв Олександрович (1885-1929) - один iз органiзаторiв контрреволюцiї в роки громадянської вiйни, генерал-лейтенант. Командував корпусом денiкiнської, потiм врангелiвської армiї. Емiгрував до Туреччини, 1921 p. повернувся на Батькiвщину, був амнiстований i служив у Червонiй Армiї. 10. Добрармiя (Добровольча армiя) - одне з найбiльших бiлогвардiйських з'єднань, основна ударна сила денiкiнщини. Армiю було створено наприкiнцi 1917 р. на Дону при сприяннi Антанти з контрреволюцiйних офiцерiв, верхiвки козацтва, юнкерiв та буржуазної молодi. 11. "На вас, завзятцi юнаки..." - вiрш Михайла Петровича Старипького (1840-1904) "До молодi" (1876). XLIV 1. Ранню поему "1918 год" В. Сосюра написав у 1919 в м. Смотрич на Подiллi. Строфа процитована, очевидно, i пам'ятi, бо має деякi текстовi рiзночитання iз виправл ною автором версткою. Надрукований у газетi "Краснi звезда" (192.0, 18 серпня) уривок має посвяту: "Посвящаете товарищу Ленину". 2. Поляки почали наступать, - Йдеться про початок агрес бiлопольського вiйська 25 квiтня 1920 p. на територiї Радянської Бiлорусiї i Радянської України, яке за коротка час просунулося на 200 км у глиб України. 3. Тютюнник Юрiй - генеральний хорунжий армiї Укрi їнської народної республiки, начальник штабу Григор'єв З 1924 p. проживав на Радянськiй Українi; рострiляни у 1929 p. XLV 1. Подив - вiд трьох росiйських слiв - "Политический оi дел дивизии". 2. "бытие определяет сознание"... - У передмовi до праг "К критике политической экономии" (1859) К. Маркс пише "Не сознание людей определяет _их бытие, а, наоборот, и общественное бытие определяет _их сознание" (К. Марк и Ф. Энгельс, Сочинения, т. 13, М., 1959, с. 7). 3. Гамсун Кнут (справжнє прiзвище - Педерсен; 18591952) - норвезький письменник, у романах якого капiталi стичному мiсту протиставлялося патрiархальне село ("Сом землi", 1917). 4. Поарм - вiд трьох росiйських слiв - "Политический от дел армии". 5. ...коли поляки захопили Київ - 6 травня 1920 p. вiйська буржуазно-помiщицької Польщi окупували Київ. 6. Серратi Джачiнто Меноттi (1872 чи 1876-1926) - один iз керiвникiв Iталiйської соцiалiстичної партiї (в 1910-х pp.); учасник II конгресу Комiнтерну (1920). В 1924 р. в числi "третьоiнтернапiопалiстiв" вступив до компартiї. 7. Вона розказувала про червону Венгрiю... Як там роздавили радянську владу. - 21 березня 1919 р. в Угорщинi перемогла пролетарська революцiя, було проголошено Угорську радянську республiку. Радянську владу було встановлено i на Закарпатськiй Українi, що входила тодi до складу Угорщини. Пiсля придушення угорської революцiї iноземними iнтервентами в Угорщинi в 1920 p. встановлено фашистську диктатуру на чолi з М. Хортi, вiдновлено монархiю. 8. Наподив - начальник полiтичного вiддiлу дивiзiї. 9. ...вони переживають нашу керенщину... - Очевидно, В. Сосюра мав на увазi наянiсть жiночих загонiв, якi охороняли перед штурмом Зимовий палац, де знаходився Тимчасовий уряд О. Ф. Керенського. 10. Гiнденбург Пауль фон (1847-1934) - нiмецький вiйськовий i державний дiяч, генерал-фельдмаршал. Пiд час першої свiтової вiйни 1914 p. командував вiйськами Схiдного фронту, з 1916 p. - начальник генерального штабу. У записi В. Сосюри йдеться, очевидно, про якийсь iз вiйськових маршiв Гiндепбурга, популярний у тi роки. 11. Пiсля змирення з поляками... - 12 жовтня 1920 p. польський уряд погодився на перемир'я i пiдписав договiр у 1921 p. XLVI 1. "Коли зустрiнемся ми знову..." - В. Сосюра цитує слова Т. Шевченка iз вiрша "Якби зустрiлися ми знову..." (1848); Якби зустрiлися ми знову, Чи ти злякалася б, чи нi? Якеє тихеє ти слово Тодi промовила б менi? 2. "Нова Баварiя" - передмiстя Харкова 1920-х рокiв. XLVII 1. Пiонтек, - В рукописi нечiтко написано це прiзви в результатi чого при передруковi та в публiкацiї урив роману в десятому томi Творiв в 10-ти томах (К., "Днiп] 1972) допущена неточнiсть - "Шотнек". Є пiдстави вважати, що це була дружина 1. Ю. Кулика Люцiана Карлiї Пiонтек (1899-1937) - українська радянська письменни 2. Кулик Iван Юлiанович (справжнє iм'я та по батьков Iзраїль Юделевич (1897-1941); лiтературнi псевдонiмi; Р. Ролiнато, Василь Роленко) - український радянський сьменник, партiйний i громадський дiяч. В автобiографiї, писанiй у Києвi 5 жовтня 1958 р., В. Сосюра так оцiнює роль I. Ю. Кулика у вирiшеннi його творчої долi: "В Харковi мою долю в українськiй поезiї визначив її Юлiанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на лодого поета i через ЦК КП(б)У вiдкликав мене з армiї. Руками Кулика партiя дала менi путiвку в поетичне ж тя..." (Див. вид.: Твори в десяти томах. - Т. 10. - К., "Дв po", 1972. -С. 76). 3. "Вiстi" - українська республiканська газета "Вi ВУЦВК", що виходила в Києвi (березень-серпень 1919 1934-1941) i в Харковi (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'єднана з газетою "Комунiст". 4. Коряк Володимир Дмитрович (1889-1939) - українськ радянський критик. 5. Блакитний Василь Михайлович (справжнє прiзвище Елланський; 1894-1925) -український радянський письмi ник i громадський дiяч. 6. Всеукраїнський пролеткульт - пролетарська культурно-освiтня i лiтературно-мистецька органiзацiя України, яка ставила своєю метою створення нової, пролетарської культури шляхом розвитку творчої самостiйностi пролетарiату. Деякi теоретики пролеткульту з вульгарно-соцiологiчних позицiй пропагували iдею "чистої" пролетарської культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономiю в питаннях культури. 7. 3. Невський, Рижов - члени оргбюро Всеукраїнського пролеткульту. 8. Пилипенко Сергiй Володимирович (псевдонiм - Сергiй Слiпий, Плугатар та iн.; 1891-1943) - український радянський письменник, один iз засновникiв лiтературної органiзацiї "Плуг". Був редактором газет "Бiльшовик", "Вiстi", "Комунiст", "Селянська правда". 9. Майський (справжнє прiзвище Булгаков) Михайло Семенович (1889-1960) - український радянський письменник. Пiсля Великого Жовтня працював у Наркомосi, завiдував робiтничим вiддiлом газети "Вiстi", багато часу вiддавав органiзацiйнiй роботi в пролеткультi - "Гартi", де був вiдповiдальним секретарем. 10. Хвильовий Микола Григорович (справжнє прiзвище Фiтiльов; 1890-1933) - український радянський письменник. 11. Полiщук Валер'ян Львович (лiтературнi псевдонiми - Микита Волокита, Сонцвiт Василь та iн.; 1897-1942) - український радянський письменник. 12. "Нема Нiкандрика, нема". - Рядок iз вiрша В. Л. Полiщука "Ридання братнє", написаного на смерть молодшого брата Нiкандра. 13. I було двi сестри, Лiка i Льоля... - Йдеться про сестер Лiдiю i Олену Iллiвну Конухес (згодом дружина В. Л. Полiщука). 14. Это было на радостном юге... - В. Сосюра наводить двi строфи iз вiрша росiйської поетеси М. Лохвипької. 15. Мемфiс-давньоєгипетське мiсто, засноване в III тисячолiттi до н. е.; столиця Єгипту в 28-23 ст. до н. е. 16. "1917 рiк" - поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якiй вiдтворенi подiї громадянської вiйни на Українi в 1917- 1919 pp. 17. Люксембург Роза (1871-1919) -дiяч нiмецького, польського й мiжнародного робiтничого руху; її iм'ям було названо тодi площу в Харковi. 18. Панч Петро Йосипович (справжнє прiзвище - Панчснко; 1891-1978) - український радянський письменник. 19. Вражливий Василь Якович (справжнє прiзвище - Штанько; 1903-1938) - український радянський письменник. 20. Копиленко Олександр Iванович (1900-1958)-український радянський письменник. 21. Яновський Юрiй Iванович (1902-1954) - український радянський письменник. 22. Пiдмогильний Валер'ян Петрович (1901-1941)-український радянський письменник. 23. Головко Андрiй Васильович (1897-1972) - український радянський письменник, один iз зачинателiв української радянської прози. 24. Перша збiрка В. М, Сосюри "Поезiї" була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. -16 с.). 25. Доленго Михайло Васильович (справжнє прiзвище - Клоков; 1896-1982) - український радянський поет, лiтературний критик, ботанiк (доктор бiологiчних наук). Рецензiя М. Доленго "Володимир Сосюра. Поезiї" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1921, N 2, с. 141. 26. ...в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима"... - Названа збiрка В. Сосюри вийшла в Харковi в 1921 p., але на титульнiй сторiнцi було поставлено дату 1922. 27. Франко Тарас Iванович (1889-1971) - український радянськиi'i лiтературознавець; син I. Я. Франка. Рецензiя Т. I. Франка "Володимир Сосюра. "Червона зима" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1922, N 1/3, с. 71. 28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892- 1937) -український радянський поет-футурист. 28. "Червоний шлях" - український громадсько-полiтичний, лiтературно-мистецький i науковий журнал, що виходив у Харковi в 1923-1936 pp. як_ щомiсячник i був iз сiчня 1931 p. органом Федерацiї об'єднань радянських письменникiв Українi!. 30. Мамонтов Якiв Андрiйович (лiтературнi псевдонiми - Я. Лiрницький, Я. Пан; 1888-1940) - український радянський драматург, театрознавець. 31. Сенченко Iван Юхимович (1901-1975) - український радянський письменник. Лiтературну дiяльнiсть розпочинав i як поет, видавши збiрку "В огнях вишневих завiрюх" (X., ДВУ, 1925). 32. Комунiстичний унiверситет iменi Артема - вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керiвних партiйних i профспiлкових працiвникiв. Унiверситет було створено в 1922 р. на базi реорганiзованої Вищої партiйної школи ЦК КП(б)У у Харковi (у 1932 p. був реорганiзований у Вищу комунiстичну сiльськогосподарську школу). 33. Рожилин Валентин Сергiйович - професор Комунiстичного унiверситету iменi Артема. 34. Забiла Наталя Львiвна (1903-1975) - українська радянська письменниця. 35. Божко Сава Захарович (1901-1947) - український pa дянський письменник. 36. Кириленко Iван Улянович (1903-1939) - український радянський письменник. XLVIII 1. "Гарт" - Спiлка пролетарських письменникiв України (1923-1925), членами якої були В. Блакитний, П. Тичина. I. Микптенко та iн. 2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасiйович (лiтературнi псевдонiми - В. Вецелiус, М. Крамар; 1895-1937) - український радянський письменник. 3. Футуристи (слово-звук) - представники футуризму (вiд латинського futurum-майбутнє), формалiстичного напряму в лiтературi й мистецтвi, що склався напередоднi i в роки першої свiтової вiйни. В українськiй лiтературi представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупiй та iн. 4. Iмажинiсти (слово-образ) - представники лiтературного угруповання iмажинiзму (вiд англiйського - image - образ), що iснувало переважно в Росiї в 1919-1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. Марiєигоф, раннiй перiод творчостi С. 0. Єсенiпа). Iмажинiсти проголошували основним принципом поетичної творчостi самоцiль форми, зводили поезiю до штучних образiв i метафор i т. п. 5. Акмеїсти (слово-плоть) - представники модернiстської течiї в росiйськiй лiтературi початку XX ст. - акмеїзму (вiд грецького akme - вершина, вищий ступiнь, розквiт). Акмеїсти проповiдували "мистецтво для мистецтва", витончене естетство, iндивiдуалiзм, мiстику. 6. Нiчевокв (слово-тiнь) - представники однiєї з модернiстських течiй в росiйськiй лiтературi початку _XX ст. 7. Символiсти (слово-символ) - представники європейського лiтературно-художнього напряму кiнця _XIX -_ поч. XX ст. (французьке symbolisme, вiд грецького symbolon - знак, символ). Елементи символiзму помiтнi у творчостi українських письменникiв М. Вороного, М. Фiлянського, В. Пачовського, а пiзнiше в поезiї П. Тичини, О. Слiсаренка, Я. Савченка, В. Ярошенка. 8. Декаденти (вiд французького decadence - занепад) - представники антиреалiстичних течiй у буржуазнiй лiтературi та мистецтвi кiнця XIX - початку XX ст. Для декадентiв були характерними вiдчуженiсть вiд життя, вiдмова вiд суспiльної боротьби, пропагування концепцiї "мистецтво для мистецтва", песимiзму, мiстики. Декадентство об'єднує рiзнi за формальними ознаками, але близькi за суттю школи - символiзму, акмеїзму, футуризму, експресiонiзму, кубiзму, сюрреалiзму, екзистенцiалiзму. 9. "Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарської лiтератури-лiтературна органiзацiя на Українi (1925-1928). До Ваплiте спочатку належали письменники М. Яловий, М. Хвильовий, 0. Слiсаренко, Г. Епiк, П. Панч, О. Досвiтнiй, М. Йогансен, О. Громов, I. Днiпровський, А. Лейтес, П. Тичина, А. Любченко, О. Копиленко, Д. Фельдман, В. Сосюра, М. Бажан, М. Майський, В. Вражливий, О. Довженко, Г. Коцюба. Згодом органiзацiю поповнили М. Кулiш, Ю. Смолич, Ю. Яновський, I. Сенченко, Г. Коляда. Органiзацiєю було видано п'ять номерiв журналу "Ваплiте" i один випуск альманаху "Ваплiте" i "Ваплiте, зошит перший". 10. Кулiш Микола Гурович (1892-1942) -український радянський письменник-драматург. 11. "Неокласикам" - вiрш В. Сосюри, написаний у червнi 1926 p. (друга редакцiя-у 1957 p.) i не включений до збiрок, що виходили в той час. Неокласики - лiтературне угруповання на Українi письменникiв та лiтературознавцiв (М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Могилянський, О. Бургардт), представники якого проповiдували кращi традицiї античностi, ренесансу та класицизму, запозичуючи з минулого образи та стилiстичнi прийоми. 12. ВУСПП - Всеукраїнська спiлка пролетарських письменникiв - лiтературна органiзацiя на Українi в 1927-1932 pp., до складу якої входили I. Микитенко, Iван Ле, В. Сосюра, О. Корнiйчук та iн. 13. Лiтфронт - очевидно Пролiтфронт - лiтературна органiзацiя, заснована в 1930 р. М. Хвильовим i колишнiми членами органiзацiї Ваплiте. Через рiк пiсля створення члени Пролiтфронту влилися до органiзацiї ВУСПП. 14. "Нова генерацiя" - лiтературна органiзацiя українських футуристiв, що функцiонувала в Харковi в 1924-1931 pp., до якої входили письменники М. Семенко, Г. Шкурупiй, О. Полторацький та iн. Засновники органiзацiї проголошували гасла про "нову форму", переносячи на радянський грунт рiзнi течiї та формалiстичнi прийоми. 15. "Авангард" - лiтературна група в Харковi (1925- 1929), яка декларувала тiсний зв'язок лiтератури й мистецтва з "добою iндустрiалiзму", виявляючи iнодi зневагу до реаалiзму i прогресивних традицiй нацiональної культури. 16. "Молодняк" - лiтературна органiзацiя письменникiв України (1926-1932), до якої Харкова й Києва, що належала до "Плугу" нiаацiя видавала журнал "Молодняк". комсомольських входила молодь й "Гарту". 17. Усенко Павло Магвiйович (1902-1975) - український радянський поет. 18. С. К. - криптонiм вжито з етичних мiркувань. 19. "Сьогоднi генiїв чекаю" - вiрш В. Сосюри iз поетичної збiрки "Мiсто" (1924), мав прис-вяту "Тов. Усенковi". 20. Савченко Якiв Григорович (1890-1937) - український радянський письменник. Стаття Я. Г. Савченка "Мертве й живе в українськiй поезiї", в якiй давалася й оцiнка творчостi В. М. Сосюри, була надрукована в журн. "Життя й революцiя", 1929, N 1 (с. 121-126) i N 2 (с. 122-38). 21. Чупринка Грицько Оврамович - український поет. 22. Троянкер Раїса - маловiдома поетеса. 23. Меженко Юрiй Олексiйович (справжнє прiзивще - Iванов-Меженко; 1892-1969) - український i росiйський радянський бiблiограф, лiтературознавець, колекцiонер. 24. Вiра-Берзiна Вiра Касперiвна, перша дружина В. М. Сосюри, якiй поет присвятив поему "Робфакiвка" (1923). 25. Свврдловський комунiверситет - Комунiстичний унiверситет iменi М. Я. Свердлова - перший в Радянськiй країнi вищий партiйний навчальний заклад, що готував кадри керiвних партiйних, i радянських працiвникiв; створений у 1919 р. У 1932 p. унiверситет було реорганiзовано у Вищий сiльськогосподарський комунiстичний унiверситет iменi Я. М. Свердлова. XLIX 1. ХIНО - Харкiвський iнститут народної освiти. 2. Плевако Микола Антонович (1890-1941) - український радянський лiтературознавець i бiблiограф. В. Сосюра має на увазi упорядковану вченим двотомну "Хрестоматiю нової української лiтератури", де вмiщено бiографiї 75 письменникiв а бiблiографiєю. 3. "Песнь о Роланде" - героїчна епопея французького середньовiччя (XII ст.). Побудована на народних пiснях, легендах, лiтописах. 4. Петро I Великий (1672-1725) - росiйський цар з 1682 p., iмператор з 1721 p. 5. Фiлiпп - очевидно, йдеться про Фiлiппа II Августа (1165-1223) -короля Францiї а 1180 p., який проводив полiтику централiзацiї держави i був одним iз керiвникiв третього хрестового походу. 6. "Глаза сияют, лик прекрасен..." - Тут i далi В. Сосюра неточно наводить рядки iз поеми О. С. Пушкiна "Полтава": "...лик ужасен". 7. Тевелєв Мусiй Соломонович (1890-1918) - учасник боротьби за владу Ра