а всi сторони свiту розходились гостi, i пiд усiма чотирма сторонами свiту їх чекали глизявi землянки, наволохачений холод у кутках, тяжкi не статки, жалi i невсипущi, на жагучих, на кривавих сльозах замiшанi, сподiвання. З самого краю життя батьки виглядали живих синiв, матерi - живих i мертвих, i свої руки найчастiше прикладали до грудей, чи то щоб втихомирити серце, чи то щоб вiдчути отi лiта, коли пiд серцем виношувались, а бiля грудей смiялися, плакали i засинали дiти. То хiба ж вони могли навiки заснути в чужiй землi? Хiба могла безжалiсна кривда згасити, попелом розвiяти їхнi очi i все те, що було радощами i любов'ю, тривогою i надiєю? I знову тягккi, благанням розбухлi руки опускались на груди, якi и досi, пiсля усiх страждань, берегли тепло дiтей, навiть тих, на яких уже прийшли похороннi. Старшi дiвчата теж з-пiд самого краю життя, в уболiваннях, що єднали бентежне пройдешнє з невiдомим прийдешнiм, чекали суджених; колишнi вечори пiд синьоцвiтом зоряного неба їм здавались недосяжною казкою, що пройшла повз них, i, може, тому закiптюженi солдатськi листи-трикутники вони носили бiля грудей, де колись лежали парубочi руки. А молодшi дiвчата, якi ще соромились своїх форм i обрисiв юностi й не знали, для чого їм дано дiвування, чекали останнього пострiлу i якогось чуда, що одразу ж тодi настане. I вони вже на свої незатвердiлi плечатка з серйознiстю богинь i з усмiшкою богинь брали найтяжчу чоловiчу роботу, не шкодуючи юностi i майбутнього материнства. Марко навiть у темрявi бачив довiрливу i чисту красу їхнiх очей, на яких не раз уже закипала роса найтяжчих утрат, згадував свою доньку i думав над одним: чи зумiють люди, близькi й далекi, за своїми щоденними клопотами, хоча б збагнути, як цi непорочнi дiвчатка, надриваючись вiд мук i непосильної працi, рятували i їхню судьбу вiд фашистської свинцевої крапки? Чи зумiють їх, богинь двадцятого вiку, на добрих руках носити вчорашнi воїни, чи знайдуться такi слова у тих, хто книги пише, що приворожили б серця людей до цих ще не розквiтлих пролiскiв, якi ручатами своїми, душею своєю, майбутнiм своїм, у злиднях i нестатках, без хлiба i людського одягу спиняли вiйну i вiщували весну! ? А вони нiби вiдчували, що думав про них дядько Марко, i вiночком оточили його, остерiгаючи, щоб десь не посковзнулися зрадливi костури. То як же, подивившись у такi очi, можна було чимось окривдити людей чи обдурити їхнi сподiвання? Коли подумати, твої старшi й молодшi друзi бiльше бажали тобi добра, анiж ти сам мiг дати їм. I навiть те, чого вони ждуть од тебе, по сутi, стає твоїм добром чи славою. Вони чекають, щоб ти не зледачiв, а став справжнiм господарем тiєї землi, на яку вперше ступив м'якими ноженятами. Вони хочуть бачити в тобi свого батька i брата, а не бурмила, вiд якого вже зранку тхне самогоном. Вони бажають, щоб їм весело, з пiснею, а не з матюком працювалося з тобою. Вони сподiваються, що при тобi земля родитиме не тiльки на хлiбозаготiвлi, податки, натуроплати, зустрiчнi плани i голову, але й на хлiбороба. Тож не забувай про це, чоловiче, коли маєш голову, а не кендюх на плечах... На нiч взявся морозець. Пiд ногами, як чортове насiння, хрустiли вугляки i дзвiнко зойкали кружечки пухирчастого березневого льодку; розламуючись, вiн якусь хвильку достоту пахнув земляним холодком щойно зiрваних пiдснiжникiв. Дiд Євмен останнiм вийшов з землянки, напакував бiля переддвiр'я люльку їдучою кореневою кришанкою i заходився вибивати огонь з кремiнця, примовляючи до нього. - Ану ж, бiсова культуро, давай жару, спiкся б Гiтлер у ньому, наче жаба... Ану ж! Євмениха зiтхнула i пiдвела на Марка сухi до блиску очi, в яких, крiм скорботи, нiчого вже не було. - Чуєш, Марку, до каменя говорить. От яким у мене став чоловiк. Все це пiсля смертi сина... Як вiн утiшався своїм одинаком. Тепер, коли мене нема, вийме синову сорочку або пiджак i з ними говорить - журиться. Або пiдiйде до яблунi i теж гомонить iз нею; згадає, як пiдсаджував на неї своє дитя, i навiть руки простягне вгору. Та з такого жалю i дерево може заголосити. А зi мною мовчить. - Ти що там, стара, наговорюєш? - пiдозрiливо запитав Євмен, нарештi вибивши iскру. - Та нiчого. Радiю, що Марко повернувся, - зiщулилась Євмениха i темними вiями прикрила свою скорботу. - Ага, - заспокоївся старий i знову для чогось викресав кетяшину iскор. Але несподiвано цей, завжди прошпигований вiтрами i сам йоржистий, неначе вiтер, чолов'яга в один чирк вискочив на подвiр'я i, задерши вгору бурячок борiдки, зосереджено почав прислухатись до неба, з хмарної середини якого зворушливо пробився зоряний кущик. Євмениха занепокоєно подивилась на чоловiка, торкнулась рукою його плеча: - Може, месери? Але старий навiть не ворухнувся i цим ще бiльше стривожив жiнку: - Чуєш, Євмене, бомбовози чи месери? - Де там, вiдвiдьмилось, вiдбiснувалось їхнє. Гуси летять! - тепло здригнув голос старого. Вiн скинув шапку i привiтав нею птахiв, що саме летiли пiд цвiтом самотнього зоряного кущика. А Марко пiдняв угору костури i в цю хвилину сам скидався на пiдбитого птаха з одерев'янiлими крильми. - Гуси-лебедята, вiзьмiть i мене на крилята, - спiвучо заблагала вдовiвна Ольга Бойчук, i помiж її подруг сплеснув невеселий смiх. - Як знайдеться хтось - вiзьме! Полетиш. - О, i другий ключ подає голос, - обiзвалася вугластенька соковитогуба Галина Кушнiренко i потяглась до неба обома руками, а за нею i решта дiвчат; тепер здавалося, що й вони схожi на птахiв. -Життє... Десь з-за Дунаю летять. А хлопцi нашi саме на Дунаї смерть ломлять, в дим би вона розсипалась. Ну, бувай, Марку. - Дiд Євмен натягнув шапку на вуха i попрямував додому. За ним тихо, неначе похнюплена тiнь, побрела Євмениха. Старих зграйкою обiгнали дiвчата. А Марко ще прислухався i до їхнiх крокiв, i до простудженого клекоту гусей, якi повертали й навертали його в далеке дитинство, коли бiльше було птахiв у небi i менше калiк на землi. Як тодi веснами славно й легко бiгалось йому вслiд за пташиними ключами, аж поки тi на маяннi крил не заносили частину його радостi й дитячого серця. I чомусь защемiло чоловiковi у грудях i очах. Вiн поглянув на небо, махнув костурами i подибав услiд за ключем, що вже обтрушував на снiги останнє гелготiння. В думках чоловiка теж спливали й спливали слова дитячої пiсеньки: "Гуси-лебедята, вiзьмiть мене на крилята", - дарма що iншi, дерев'янi крила приковували його до землi. Марко дибуляв своїм рiдним скрижанiлим селом, неначе по шматку якоїсь омертвiлої планети. Тепер i тополi не радували його: чорнi, обдертокорi, без живих разочкiв бруньок, вони скидалися на кiстяки .доiсторичних рибин. Як тяжко сумно i непевно навколо, серед убитих дерев, мурашникiв-землянок i кладовищ печей, що стояли потворними пам'ятниками фашизму. I цей сум посилювало безгомiння: нiде нi пiснi, нi слова людського, лише iнколи спросоння обзивалися одноногi, як i вiн, журавлi, наскрипували, що тепер i люди, неначе джерельна вода, живуть у глибинах землi. На чийомусь скособоченому, з розщелинами криничному зрубi вiн сiв перепочити, вдивляючись у неспокiйну темiнь; вона увесь час мiнилася, •переодягалася, ворушилася, мов жива, розкривала iнодi прогалинки з однiєю-двома зiрками, що тремтiли, мов дорогi прикраси. З глибини криницi сонним паруванням дихала вода, i неждано з теменi її вiн виразно почув дитячий плач. З несподiванки чоловiк прикляк до зрубу, їжаком сама по собi заворушилась чуприна, а в голову полiзли найстрашнiшi здогади. Вiн з жахом нахилився до води, i знову почув плач, але вже не з криницi, а з боку дойшов до води. Марко полегшено озирнувся. Неподалiк вiд зрубу темно горбатилась землянка, там непокоїлась чиясь дитина, i голос її якимись невiдомими щiлинами пробивався до серцевини криницi. .Чоловiк почав оддирати цей бiль вiд грудей, прикидаючи, коли зможе пiдняти село з землi, весело розкидати по нiй бiлi, мов лебедi, хати, а бiля них пiдвести молодi деревця i соняшники. "Еге, я вже, здається, сам себе призначив головою", - посмiхнувся в думцi, хоча, нiде правди дiти, не раз думав, що пiсля вiйни йому доведеться головувати, дарма що, крiм великих турбот i халеп, майже нiчого не мав од того чину. Вiн не був нi славолюбом, нi грошолюбом, нi хитруном, нi тим, що Може пiд ударом одразу ж пригнутись и сплюгавити душу. Вона в нього була м'яка, але й уперта i навiть норовиста. Тодi вiн думав тiльки про одне: як вивести людей чорної землi у справжнi люди i щоб не жебраний хлiб мали вони. За головування тiпали його рiзнi слизькоязикi верхоглядцi, мов повiсмо конопель, вибивали не так термiття, як гордiсть, а вiн тримався свого, i життя його попадало на рiзнi шальки терезiв: то у високi передовi, то у судовi iнстанцiї. Бувало, сьогоднi про його успiхи аж медом капало з газетної сторiнки. А завтра вiн виявлявся анархiстом, зривщиком, саботажником i взагалi пiдозрiлим елементом. Але i в найтяжчi хвилини не згинався, мов пiдцерковний дiд, перед своєю нелегкою долею i не пив iз нею змирщини. Вiн гримав на неї, сперечався, як мiг, одстоював себе i людей, карався, журився, та не впадав у безвихiдь i не бiдкався за чаркою своїми карбами, що справедливо, а найчастiше несправедливо нарiзалися знову ж таки на думцi. "От i почав свою давню їкриню перебирати i таким вийшов, хоч iкону малюй та в церкву неси", - погудив сам себе, пiдвiвся з вгрiтого зрубу i знову хильцем пострибав по снiгу, приглядаючись до того, що звалося селом, але не було ним, i нiс в думках видiння нових осель-бiлянок. За греблею, що перетинала неширокий видолок лугу, темнiло громаддя старих осокорiв, в його перешiптуваннi з вiтром, у пахощах кори i гiлок уже вчувалось життя. Ще недавно помiж цими деревами стояла камiнна, земством збудована школа. В нiй колись вiн пiзнавав премудрiсть "отченаша" i вважався мiзковитим, але дзигльованим отряхою. В цiй же школi його, пiвпарубка, в громадянська вiйну допитував хмуроокий i темний, наче з афонських образiв знятий, денiкiнський офiцер. На рожевому дорогому папiр'ї, в кругах якого нидiли двоголовi орли, чiтко й красиво вписав йому розстрiл без суду i перехрестився на божу матiр-троєручницю. А вже пiсля громадянської вiйни вiн, Марко, в цiй же школi зустрiв своє перше кохання - молодюсеньку вчительку, яка перед самим шлюбом невiдомо чого утекла вiд нього. Вiн не доганяв її, немов молодi лiта. Великою гордiстю перемагав велику любов, але й досi не знає, хто її перемiг: чи гордiсть, чи лiта, чи пiсня золотокосої, мов осiння вербичка, Олени. I от уже нема нi першої, нi другої його любовi, але є великий жаль i до першого, i до другого кохання, а третього не буде... Коли б тiльки донька повернулася з неволi... Тихо-тихо шумлять-перешiптуються осокори, а помiж ними груддям битої цегли, сивого недозрiлого гранiту i мерзлої склянистої грязi лежить те, що звалося школою. Невже i виродки, що висаджували в повiтря цю будiвлю, теж колись до своєї школи ходили? I чи до людської мудростi припадали вони, чи до якоїсь грязi? Марко пiдiймає шматок нiздрюватого сивого каменя, якому не вистачило ще кiлькох тисяч рокiв, щоб заграти синiм полиском. I цей уламок жене по його руцi тихий сумовитий трепет, сповнює ним усе тiло, перегортає минулi днi. Виходить, i камiнь має силу сколихнути i дитинство, i юнiсть i нагадати сьогоднiшнi слова матерi. В людини з роками сивiють очi, а холодний сивий камiнь через тисячi лiт вбере в себе тепле синьоцвiття. Чи не мудрування? Марко бережно роняє частку колишнього пiдмурка. напiвобертається i помiчає, як бiля причiлкового осокора заворушилась невисока жiноча постать. Ось вона завмерла i щось по-пташиному полохливе i по-жiночому розгублене, безпорадне "вчувається в її тонкому обрисi. Що в таку пiзню годину тут робити жiнцi чи дiвчинi? Одягом городянку нагадує, а хустку по-селянськи запнула. Марко бачить, як невiдома збирається похапцем iти вiд руїн, i вiн швидше дибуляє вперед. - Хто ти, жiнко добра? - зупиняється недалеко вiд причiлкового осокора i пильно вдивляється в наглухо запнуте обличчя невiдомої. Тiльки очi глянули на нього, i по них вiд догадується, що обличчя жiнки має бути красивим. Настороженiсть, непевнiсть i глухе передчуття охоплюють чоловiка. Вiн ще раз запитує: - Хто ти?. - Я твоя доля, - бринить несподiвана i загадкова вiдповiдь. Навiть фронтовика можуть вразити i приголомшити цi слова. Марко зачудовано стовпiє i ще чогось очiкує, а далi починає посмiхатися. - Така у мене гарна доля? - Ти кращої варт, - чує мелодiйну, жалем перевиту вiдповiдь. Йому здалося, що давнина, i далина, i сон забринiли в її голосi. Марко аж одвiв голову, нiби мав побачити в темрявi щось з далеких рокiв. Але нiчого, крiм осокорiв, що теж, здавалось, проросли iз самої темряви, не побачив. Вiн повертає голову до невiдомої i спочатку навiть не вiрить, що її вже нема. Яким чародiйством так швидко могла вона зникнути, забравши з собою i несподiванку зустрiчi, i вiдгомiн давнини? - Гей, доле, куди ж ти знову побрела? - з докором, насмiшкою i настороженою зацiкавленiстю кидає в нiч, вистрибує на стежину, але нiде нi лялечки. Жiнка i з'явилась, мов сновида, i сновидою зникла. Отак, нарештi, й стрiвся чоловiк зi своєю долею. Хоч би догадався попрохати, щоб скорiше забрала в нього костури. Багато щастя не просив би вiн. Але доля, видко, здогадалась, яке в нього буде прохання, та й скорiше втекла. А через якусь хвилинку Марко вже завагався: чи зустрiв бiля цього осокора якусь химерну жiнку, чи йому привидiлось? Але в його душi й досi бентежно бринiли її слова, i щось у них було знайоме, наче десь вiн уже чув цей голос... Хм, коли по зросту судити, невелика в нього доля, але, видать, проворна: одразу наче водою змило. Утримай таку за поли! Вiн iще якусь хвилину чогось бентежно очiкує, прислухається до темряви, а потiм, посмiхаючись i глузуючи з себе i загадкової зустрiчi, минає руїни, вибирається на майдан. Перед ним туманно пiдiймаються обриси старої дзвiницi й церкви. Оцi єдинi будiвлi тiльки й залишились незруйнованими у мертвому i живому селi. Видать, так завжди буває на бiлому свiтi: богам бiльше перепадає щастя, анiж людям... IV В клiтчастих вiконцях трибанної церкви нерiвне дихає тьмяне свiтло, здається, воно увесь ч.ас роздумує: чи хилитатись йому помiж небом i землею, чи зiтхнути востаннє й погаснути. I хоча вже в Марка все частiше зрадливо пiдгинається здорова нога, а в пахви болем врiзаються костури, вiн вирiшує добратися до незвичного вогника: хто там бiля нього студить, грiє чи ятрить душу? Перед церквою самотньо бовванiє залiзна брама - огорожу навколо неї теж проковтнула вiйна. Дибаючи цвинтарем, Марко здивувався: на снiгу ряснiла безлiч дитячих слiдiв. Що тут було робити дрiбним пташенятам? I чи не забагато див на сьогоднi: бiля школи зустрiв свою долю, а бiля церкви дитячi слiди... Що ж то за жiнка була? Iоворила, неначе з якоїсь забутої казки чи книжки вийшла... А голос все'дно щось нагадує йому. Тiльки що?.. d таких роздумах Марко пiдiймається на прочовгану паперть, гримить по нiй костурами i плечима налягає на важкi церковнi дверi. Вони, зiтхнувши, прогортають у куток встояну переддверну темряву, а до Марка пробивається невiрний олiйно-сiрчаний блиск неживого промiння царських врат i неяснi плями святих та богiв. Але не царськi врата i не втемнiлi боги вражають чоловiка. Вiн з подивом, недовiрою i навiть з потаємним острахом викруглив очi, бо-в церквi дiялось щось не те: бiля вiвтвря стоїть не батюшка в ризi чи рясi, а кремезний, в офiцерськiй шинелi наопашки, рокiв тридцяти п яти горбоносий красень, на грудях якого висяюють ордени i медалi. "На порядний iконостас розжився чоловiк, тiльки чого iз ним у церкву залiз? Богiв дивувати?" - тихенько хмикнув Марко, придивляючись до невiдомого русочубого красеня. Бiля нього, на незастеленому поставцi, немилосердно кiптюжить змайстрований з гiльзи снаряда свiтильник, нерiвно кладе свiтло i тiнi на з'юрмлених i одиноких святих. А до поставця по-братерськи притулились кобза i горбастий автомат. "Навряд, щоб такий iнструмент коли у церквi лежав. Дивоглядiя, та й годi!" - Марко стає недалеко вiд правого придiлу , де серед темного малювання його колись дивувала свята Варвара, яка була схожа на святково прибрану сiльську дiвчину в намистi, вишитiй сорочцi i вiнку. Красень в офiцерськiй шинелi заглянув у розгорнену книгу, що з iншими лежала на поставцi, випростався, випнув ковальськi груди, що аж обiзвалися срiбним дзвоном, i зосереджено, навiть трохи артистично став перед святими й низькуватим голосом почав говорити до них: Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? I, не дознавшись, умираєм, А залишаємо дiла. Мальованi праведники i мученики, все бiльше й бiльше виходячи з теменi, слухають незвичнi святi слова i строго мовчать. Мовчить i бог, тримаючи в руцi поколупану землю. Напевне, i вiн нiяк не може збагнути, чого йому доводиться замiсть теплих пахощiв ярого воску вдихати чадний бензиновий сморiд i вислуховувати поезiї не Матвiя и Iоанна, а пророка Тараса. Як i все несподiване, Марка захоплює оця дивовижна пригода в церквi, i вiн уже з повною приязню дивиться на невiдомого i вирiшує, що це артист. "Вони химернi, можуть, коли нема людей, i богам читати вiршi. Може, це й непогано - проходити репетицiю перед богами, щоб чути святiсть перед людьми". Незабаром здогад, що вiн має справу з артистом, знаходить нове пiдтвердження: невiдомий, щось пробурмотiвши собi пiд нiс, бере бандуру, сiдає бiля поставця i починає перебирати струни. А от зарокотали, зажурились вони i почали затоплювати всю церкву тугою далекої давнини, над якою забився красивий, але надiрваний голос. "Ех, артисте, провоював ти, напевне, свої зв'язки", - з жалем подумав Марко. Але пiсня, хоч i зривалася, мов пiдбитий птах, уже мiцно чiплялася крильми за серце, переносила його у далекi краї, у вiки, у печаль. Закувала та сива зозуля Рано-вранцi на зорi; Он заплакали хлопцi-молодцi, Ген, ген, у турецькiй неволi в тюрмi. З кожним словом сумнiшало, хмурнiло обличчя спiвака, наче його самого забивали в кайдани. В нього вистачало голосу вирватись на верхiв'я мелодiї, коли на хвилях синього моря злiтали запорозькi байдаки, але цього вже не помiчала Маркова душа; з неї змивається цiкавiсть до церкви i святих, а народжується цiкавiсть, довiра i спiвчуття до спiвака-бурлаки, який, видать, теж черпнув горя не з мiлкого дна, воно й зараз оживає в очах, i в розгонистому рисунку брiв, i в тiнях, що охоплюють лице чоловiка. I раптом Марковi здалося, що невiдомий застогнав, застогнала й кобза, до якої вiн припав головою. Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих струн, вiд яких ще й досi вiдривалась туга й порiвну плескалась бiля мальованих раю й пекла? Марко добре знав цiну чоловiчої туги i чоловiчої сльози. Не в церквi-в життi вiн мав i рай, i пекло, хоча нiколи не був нi святенником, нi грiшником. Коли випадала часина раювання, щасливо дивувався: чому вона дiсталася йому, а не комусь кращому? Коли ж йому дiставалися пекельнi випробування, теж скрушно дивувався: чому ж не розберуться, чого вiн вартий? Той, хто волею часу цiнує, кладе на терези чиюсь душу, повинен сам бути, мов кришталь, i несхибно розумiти, що найбiльша мука - це навiть мука не втрати чи прощання з єдиним свiтом, що може бiльшати чи дрiбнiти, а мука несправедливостi суду чи навiть осуду. I от зараз Марко вже не по обличчю невiдомого красеня, а по лiнiях його зiгнутої постатi вiдчував, що не сила предкiвської пiснi, а щось iнше надсаджувало його. I йому треба пособити дружнiм потиском руки, чи вiрним словом, чи поглядом. I Марко якомога тихiше загупав своїми костурами. Але вони все одно розбудили чутку луну, вона шугонула i вгору до мальованого неба, i в олiйно-сiрчане золото царських ворiт. Невiдомий здригнувся, пiдвiв голову од кобзи, i вiд приторку його чуба тихо-тихо забринiли струни. Вiн пильно вдивляється в Марка темним, настороженим поглядом. Але враз його очi починають свiтлiшати, як свiтлiшає свiтання, вириваючись з темного лона ночi. Струсонувши чуприною, красень в приємному здивованнi пiдводиться на ноги, пiдiймає вгору двi навскiснi стрiлки брiв i м'яко, хороше посмiхається до Марка. - Ви Безсмертний? - Що ви! Я звичайний смертний, - вiдповiдає посмiхом на.усмiшку. - Я не про це, - бентежиться невiдомий, i на його довгастому вибiленому виду з'являються нерiвнi рум'янцi, що при невiрному свiтлi бiльше скидалися на тiнi. - А про що ж ви? - Марко прямо-таки любується красенем, вiдчуває, що зустрiвся з справжньою людиною, i хоче все в нiй бачити гарним. - Ви Марко Безсмертний? Правда ж? - допитується i яснiє чоловiк. - Що правда, то правда, - погоджується Марко. - Невже це видно по менi? - Безумовно, видно, - добряче смiється невiдомий, а його обличчя стає прекрасним од сердечностi i якоїсь милої загадковостi. - Я саме таким вас i уявляв. - Уявляли? - дивується Марко. - То до цього часу нiколи не бачили мене? - Не бачив, тiльки чув. - Буйна у вас фантазiя, як i чуб. А хто ж ви будете? Напевне, артист? - Хiба схожий? - Викапаний артист. - Нi, я викапаний учитель. Марко весело примружився: - Учитель - i в церквi? - Так у святому ж мiсцi, а не в пеклi, - вiдповiдає жартома. - Тепер два свiти зiйшлися не тiльки в гiгантськiй битвi, а навiть у цiй сумирнiй церковицi, що доживає свого вiку. - Навiть так? - Авжеж. - Як це зрозумiти? - Просто. Прислали, вiрнiше, я сам набився у ваше село дiтей учити. Здивувало моє бажання заврайвно, розчулився вiн i сказав на прощання: "Хоч на морозi, а вчи, бо вiйна вiйною, а розум людський не має перелогами лежати. Сiй добре i вiчне!.." Ну, й приїхав я сiяти, подивився на руїни школи i почав приглядатись до церкви. Але переконав людей лише на половину: зiйшлись на тому, що в буднi тут буде школа, а в свято - церква. - Цiкаво! - засмiявся Марко, тiльки тепер помiтивши в церквi ряди шкiльних парт. - Цiкавого, сказати по правдi, не так уже й багато, але вибирати не було з чого та й не було коли. Отак i пристав у прийми до отця Хрисантiя, який i досi велику революцiю називає великим потопом. Спочатку в тiй дивовижнiй школi дехто з малечi лякався чортiв, а тепер нiчого - позвикали, називають їх фашистами i, як можуть, збиткуються над ними. Це не дуже подобається нашому поповi, тому й сам своєю персоною почав проявляти iнтерес до будiвництва школи. Ви б, може, присiли, бо я такий негостинний... - бережно присовує нефарбований стiлець, що пахне ще свiжiстю лiсу. - Можна й присiсти. - Марко зручнiше опускається на стiлець, щоб спиною опертись на парту. - Як зовуть, величають вас? - Григорiєм Стратоновичем Заднiпровським. - I самi з-за Днiпра? - Так, з самого низiв'я, де сонце, хвиля та степняк, - замрiяно поглянув поверх святих, якi й не нюхали пахощiв нi степу, нi великої води. - А тепер сiєте... в церквi? - Неповторний час, як сказав один поет. Його не забудуть нi учнi, нi учителi, нi нашi нащадки... Ви, я чув, на лузi народились? - На лузi, в сiнокiсну пору. - А я на морi, в шаландi, - хотiв посмiхнутися, але несподiвано посмутнiшав, i бiля уст повибивались пiвмiсяцi зморщок. - Та, видать, не вийшов з мене достойний син моря. - Закачує? - Нi, заносить, - ще бiльше спохмурнiв Григорiй Стратонович. Нiби шукаючи розради, вiн стиснув пальцями струни, i вони обiзвалися стогоном. - Заносить? - перепитав Марко, думаючи, що є таке морське слово. - Не розумiю. - Що ж, колись розкажу про цей термiн, - з притиском вимовив останнє слово. - А може, зараз? - Хiба вам не пора спочивати? Ви ж тiльки з нелегкої дороги повернулися. - I це знаєте? - Усе, що було до вiйни, потроху знаю про вас. I про вашу похоронну чув. I вашу матiр, як мiг, утiшав, бо и самому щось подiбне до похорону готувало життя. - Тепер? - Тепер не дивина. В мене ж було до вiйни, - боляче злетiли вгору i пiдломилися брови. - В тридцять сьомому роцi? - стрепенувся Марко, згадавши своє. - Ще ранiше. - Ранiше?.. Еге, i вас, бачу, доля не милувала. То й розповiдайте, Григорiю Стратоновичу. Нiч довга, церква простора, можна не тiльки з святим гомонiти. Погомонимо i ми, грiшнi, щоб чистiшими чи розумнiшими стати. - Пригода моя, Марку Трохимовичу, довша ночi, та не свiтлiша за неї. Скiльки рокiв i яких рокiв спливло, а вона и не думає тьмаритись, мов картина рiдкiсних фарб, - сказав Заднiпровський з гiркою посмiшкою чи насмiшкою. - Вам, знаю, можна в усьому довiритись... Напевне, чули, як грав пiсню про турецьку неволю? - Чув. Розтривожили, роз'ятрили нею. - Вона частка нашої давньої iсторiї, а для мене - давньої i недавньої. - Навiть недавньої? • - Так. Чи не всi тепер думають, що турецька неволя була якихось триста-чотириста рокiв тому... - Правду кажете. - А я скуштував її в тридцятих роках, - гнiвом i болем спалахнули очi, а красиве обличчя i особливо повiки видимо постарiли. - В тi роки я стрiчав свою молодiсть. Тодi менi не ходилось, а лiталось. Усе менi було любим, доступним, радiсним. I справдi, чого й бажати було? Куди не пiду - всюди жданий гiсть, за що не вiзьмусь - робота горить у руках, наука ж сама лiзе в голову, а тут ще й синi очi до серця добрались. На людях iдеш iз нею, мов з королiвною; на самотi - несеш до моря, як русалку, хоч i не любила моя Оксана моря, зрадливим називала. А я тiльки пiдсмiювався i забороняв стихiю ганьбити зрадництвом. Не радували Оксану нi мої щедрi влови, нi химернi рiдкiснi створiння, здобутi з морських закапелкiв. Усе хотiла, щоб я переїхав на Полiсся, де бiля межирiччя i лiсу зросла вона. Ось там вода, так вода: бiля неї усi дiвчата синьоокими народжуються. А якi дiброви, бори! Напровеснi голубiють вiд пролiскiв, весною бiлiють в суничниках, влiтку червонiють од ягоди, а восени палають золотом i пурпуром. Я не погоджувався з нею, називав це мiсцевим патрiотизмом. - Хiба море має менше кольорiв, нiж твої лiси? - То потаємнi кольори, -сердилась i морщилась Оксана. - В них жертовна кров виступає. Отак i сперечалися з нею, аж поки одного разу не поплив з побратимом Дмитром ловити скумбрiю. Перед тим Оксана нiяк не хотiла пустити мене в море, прямо сльозами благала, нiби чула безщастя. Я вже почав здаватися на її пiдмову, але Дмитро пiдняв нас обох на кпини, пообiцяв менi на день народження подарувати спiдницю i газову хустинку. Такi хустинки тодi в модi були. Насмiшка перемогла дiвочi сльози. Пригорнув я свою зажурену пташину, чмокнув у те мiсце щiчки, де завжди брав початок її гнiвний рум'янець, та й в шаланду. I поїхали ми, наспiвуючи, за обрi", ближче до морського серця. А воно й показало свiй норов, коли ми вже тiшилися добрим уловом. Пiзно, ой як пiзно спохватилися ми i з усiх сил почали гребтися до берега. Дрiбною лусочкою затанцювала, закрутилася наша шаланда по розораному скаженим плугом морi. Ми, як могли, боролися з хвилями, але вони нас погнали туди, де вже й море, i небо, i темiнь, i грiм бiснувалися в одному клубку... Да, таких фарб менi нiколи не доводилося бачити на хвилях, i якщо на них виступала чиясь кров, то це була бiсiвська кров, яка бажала людської. Не раз ми потопали в скаженiй купелi i якимось чудом чи лиходiйством вилiтали на пiну розлючених гребенiв, щоб знову провалитися в розвержену душу стихiї. Усiєю дикою силою вона, здається, на третiй день викинула нас на чужий берег, прямо в турецьку неволю. Темнокрилим гайворонням з криками радостi й перемоги налетiла на нас прикордонна варта. Закiльцювала мотуззям i помчала до вищого начальства, а далi - в тюрму. Чужа пекельна зловтiха тремтiла над нами, напiвживими, з задубiлими серцями i кров'ю. Але цього ж дня в тюрмi наша кров закипiла вогнем i запеклася смолою - тюремники вiдразу ж почали вибивати з нас свiдчення, що ми шпигуни. Їм дуже для чогось потрiбнi були шпигуни... Про людськi муки немало написано книг. Нашi муки були не бiльшими, але, напевне, й не меншими. Три роки з нас намагалися вирвати, витягнути чи вичавити потрiбнi їм свiдчення, i нашi тiла навiть до болю отупiли. Здається, тiльки одного разу я перелякався, i не мук, а слiв, коли мене завели в катiвню до нового ката, в свiжiй шовковiй сорочцi, в старанно випрасуваному костюмi, в петличцi якого безнадiйно погойдувала головкою вниз повiшена квiтка. Вiд цiєї цивiлiзацiї в катiвнi менi стало моторошно. Виморщуючи не грiзну, не злостиву, а привiтну посмiшку, наскiльки може бути привiтною посмiшка у ката, вiн обома руками ласкаво показав на багаття бiля стовпа i заговорив майже добiрною українською мовою: - Досить вам запиратись, добродiю Заднiпровський. Те, що було з вами до мене, то був заспiв. А пiсня може початись допiру, - пiдiйшов ближче до стовпа. - Гримати на вас не хочу, залякувати - нема рацiї, але так буду пiдсмажувати, що розтопляться рештки вашого смальцю i запал'ають на цьому багаттi. Самi почуєте, як вiн буде шкварчати. Усмiшка погасла на обличчi ката, а в очах його ворухнулась така дрiмуча, така первiсна здичавiлiсть, що мене охопив жах: як такий вилупок печерного вiку мiг дожити до наших часiв i звiдки в нього взялася людська мова? I невже це створiння знає, що в свiтi є слова:любов, добро,, людянiсть. Чи й воно, може, говорило про кохання якiйсь довiрливiй жiнцi, чи навiть цiлувало її?.. Це був останнiй допит. Я витримав його, витримав i Дмитро. А пiсля цього 'до нас, уявiть, навiть тюремники пройнялись повагою. Правда, це не завадило засудити нас до страти - треба ж було ховати кiнцi в воду. Ми з побратимом спокiйно вислухали вирок, тiльки щiльнiше притулилися плечем до плеча, взялись за руки i глянули один одному в вiчi. Вони були правдивi, змученi i скорбнi. I це вже була скорб не за життям, а скорб за нашою землею, за правдою, яка оберегла б нашi згасаючi iмена. Нам хотiлось тiльки одного: щоб на Батькiвщинi знали, що ми витримали iспит на звання людини. Бо тут слiдчий сказав: нас на Батькiвщинi вже проклинають як зрадникiв-перекинчикiв i навiть показав страшний клапоть газети. Це було найбiльшою карою. Пiсля зачитання вироку до нас було навiть виявлено тюремну гуманнiсть: запитали, яка в цьому життi буде наша остання воля, особливо спокушали тим, що ми, як росiйськi люди, можемо досхочу напитися. Так легше жити i легше вмирати. - Дайте нам побачитись з радянськими людьми, - в один голос заявили ми. - Це неможливо, - розвiв руками наш темний тюремний дух Фатiн. - Вони грiшники, а вам уже пора думати про святе, - i, викресавши з оливкових очей смiхотинку, великодушно махнув рукою: - Так i буде - повезу сьогоднi вас у райський закапелок. I таки повiз на якийсь бенкет тюремникiв, де були i музика, i квiти, i вино, i танцюристки, якi пiд тягучу музику так вививалися усiм тiлом, начеб з нього вже були вийнятi i кiстки, i жiночнiсть. Мов на поганий сон, дивились ми на цей передсмертний танок, а самi бачили свою землю i журились одним: невже вона покладе ганьбу на нашi iмена? До нас пiдiйшов хмiльний, веселий i задоволений своєю великодушнiстю Фатiн, кивнув головою на танцюристок: - Славнi? - Не знаю, - вiдповiв я. - Ви навiть жiночу красу не цiнуєте? - Тюремник здивувався i розплився у хтивiй посмiшцi. - Тепер менi жiнки вже здаються iншими створiннями, тими, про яких тiльки давно колись у книгах читав. - За цих три роки нi жiнки, нi їхнi примхи не змiнилися, - засмiявся Фатiн. - Вибирай, Григорiю, яку хочеш iз них. Виконаю твою останню волю. - Менi така воля не потрiбна. - А може, передумаєш? - Нi, нема чого. - О, ти дуже розумний або дуже хитрий, - схвально сказав тюремник. - Коли б ти насправдi зазiхнув на якусь iз цих краль, тебе мертвого б повезли звiдси. Всюди i завжди треба честь знати, - з гїднiстю, без почуття гумору сказав тюремник про честь. - Iще, поки не пiзно, кажи своє останнє велiння. - Дайте нам побачитись з радянськими людьми. Хiба це так важко? - Важко, Григорiю. Шум пiднiметься. А шум гарний тiльки на бенкетах, - блиснув дотепом i вже наче з заздрiстю поглянув на мене. - Ох, i впертi ви, бiльшовики. Чи вас iз металу виплавляють, чи з каменю висiкають? Напевне, .мало ви радостi маєте в життi. Я обурився: - А ваша радiсть - це не блюзнiрство, приправлене вином i розпустою? Хiба вам не жаль, що цi розчавленi дiвчатка не красою, не материнством, а поганими хворобами надiлять ваших людей? Тюремник навiть здригнувся, але одразу ж опанував себе: - Я не мулла. У мене вистачає i своїх турбот... Що ж, пора їхати. А другого дня бiля нас бiльше звичного заметушились чорнi духи тюрми. Спочатку ми подумали, що це наш останнiй день. Але потiм прийшли iншi здогади, i в серцi забилися надiї. Про радянських в'язнiв дiзналося наше посольство, i незабаром воно вирвало нас з лапищ костомахи... Отаке-то, Марку Трохимовичу, i до цього часу буває на бiлому свiтi. - Буває, - важко зiтхнув Марко, iще переживаючи те, що переживав колись оцей красень. - А потiм з турецької неволi потрапив я у нiмецьку - в оточення раз i вдруге попав. Правда, вирвався з мiшка на вашому Подiллi. Ну, тут я вже знав, що робити: за обидвi неволi мстився нелюдам. - Партизанили? - Партизанив. Командиром загону став. Тричi фашисти мою голову цiнували, та так цiнували, що навiть нашим деяким дурням заздрiсне стало. - Глибока зажура i образа майнула в очах Заднiпровського, i вiн ледве стримав стогiн. - Що ж трапилося з вами? - занепокоївся Марко, Вiн уже розумiв, що недаремно партизан припадав головою до кобзи в самотнiй церквi. Очевидно, немала гризота пiдточувала серце красеня. - Якесь лихо? - I сам не знаю: чи це початок лиха, чи тiльки пiдступнiсть тих слiв, що вдарять пiд серце, а самого серця не прокусять. Та не будемо про це! - похнюпився чоловiк, притиснув до грудей Кобзу i так вдарив по струнах, що десь у церковному закапелку прокинувся, перелякано писнув горобець i полетiв за вiвтар. Заднiпровський провiв його поглядом i, вiдповiдаючи своїм думкам, виморщив посмiшку: - Отаке буває: можна подумати, що над тобою божий дух махнув крильми, а то звичайний i до того шкiдливий горобець. I, дивись, куди полетiв, - у вiвтар, щоб i там напаскудити. У вас, Марку Трохимовичу, теж колись був такий горобець? - Та всього було, чоловiче добрий, - задумано поглянув на вчителя. - Життя - не шовкова травичка, на якiй нiг не наколеш. Є в ньому i горобцi, є i гiршi створiння. Коли подумати, кожна людина має свою гадюку, але мав i свого лебедя, що якийсь час чи усе життя пiдносить її на своїх крилах. - Хороше, Марку Трохимовичу, дуже хороше сказали. Таким я вас i до зустрiчi уявляв: душевним чоловiком, сiльським iнтелiгентом, сiльським енциклопедистом. ., - Та що ви, - вiдмахнувся рукою. - Не передавайте, Григорiю Стратоновичу, кутi меду. - Нi, не передаю. Хiба ж я не чую, яка тiльки мова у вас! - Мова як мова - од людей i книг перейнята. Правда, в iнших книгах дуже бояться мову нашого селюка до рiвня хоча б якогось слюсаря дотягнути, наче це загрожує робiтничому класу чи iнтелiгенцiї. - I, щоб не говорити про себе, запитав: - Не зобижають вас, Григорiю Стратоновичу, в нашому селi? - Та, здається, поки що я бiльше декого зобижаю. Безбородько скаржиться, що жили вимотую з нього будiвництвом школи. - З нього не дуже й вимотаєш. Будуєтесь-таки? - Будуємось з грiхом i скрипом. Грошей нема, матерiалiв обмаль, тiльки й живем - надiями... Коли б уже скорiше скрутити голову фашизму. Як уже хочеться вимовити, почути над усiєю землею святе слово "мир". Тодi, здається, i в заворожений свiт по-iнакшому будеш входити. - Це правда... Знайшли ж ви в цьому завороженому свiтi свою Оксану? Заднiпровський насупився, помовчав, для чогось потягнувся до Шекспiра, але знову поклав книгу на поставець. - Знайшов, краще й не знаходив би... Вона вийшла замiж за вчителя, перетягла його до того межирiччя, де родяться дiти з синiми очима, i народила двох темнооких доньок. Має корову, телицю, свинi, свою хату, зобастий табун гусей i гiтару з рожевим бантом. Але навiть не це, iнше вразило мене: Тодi, як я повернувся з турецької неволi и проходив перевiрку, про мене хтось пустив отруйну чутку. Вона, очевидно, зайшла i на Полiсся, куди я поїхав працювати, бо коли зустрiвся з Оксаною, вона побiлiла, скособочила вид, очi, поставу й ледве промовила: - Чого ви?.. Я не знаю вас. Я прийшов до неї хоч, як то кажуть, з розбитою, але з любов ю. Поки я допитався до Оксани, поки дочiкувався її на подвiр ї i в хатi, мою любов зруйновували i скороспiлий шлюб, i вим'яста корова, i достойне рохкання свиней, i навiть рожевий бант на гiтарi. Та все одно хотiв хоч подивитись на свою милу, як на свою молодiсть, її слова приголомшили мене. - Оксано, невже ти чуткам повiрила? - застиг бiля її гiтари. - Я перед усiма чистий, мов голуб. Але вона вперто i вже зi злiстю повторила: - Чого вам?.. Я не знаю вас. - Не знаєш? - спалахнув i я. - Тодi познайомимось. Григорiй Заднiпровський, новий iнспектор вашого райвно. - Ой! - зойкнула вона, i вже її очi засвiтились iншим переляком. - Сiдайте, прошу вас. Пробачте, Григорiю Стратоновичу... Пробачте... От не думала, не гадала. Вона, виходить, злякалась не моєї великої любовi, а мого маленького чину... Коли ж ти, людино, вимiзернiти встигла? А Оксана вже якось i усмiшку вимучувала, i нижнiми половинками очей просила замирення. - Як ти недобре, бiдно живеш, - обвiв я поглядом хату з голубками, з усюди натицяним рiшелье та квiтками з пересохлої дерев'яної стружки. - Неправду кажете, - образилась, не зрозумiвши мене. - У нас тепер усе є. Помучились студентами, а тепер, хвалити бога, оперились. - Да, хваливсь одуд пiр'ям, а про дух свiй мовчав, - бринькнув я на її гiтарi i запитав лише одне: - Навiщо ж ти море зрадливим називала? -та й подався з хати, перед порогом якої два капловухi пiдсвинки пiдвели рожевi писки, як таляри достатку. Вiн втупив зневажливо-скорботний погляд у морок церкви, наче там коливалася та частка його минувшини, що ї кров'ю i сукровицею одiрвалась од серця, але деколи прибивалася до нього, як прибивається до берега обшарпана безплiдна крижина, на якiй, одначе, залишились i крихти землi, i попiл давно згаслого багаття. Кожен по-своєму вiдштовхує од себе недобрi крижини минулого, i рiдко хто, навiть через довгi роки, признається в тому, що колись i в нього було багато гнiву, а мало великодушностi. Не признавався в цьому, вiрнiше, нiколи й не замислювався над цим, i Григорiй Стратонович, який щойно наглухо зачорнив пiдсвинками образ Оксани. - Отак i розбилось життя, мов скляна лялька, - з жалем сказав Марко, бо вiн не тiльки слухав, але й входив у сказане, у тi неспокiйнi, тiнями пiдозри заштрихованi роки, що зруйнували не одне кохання i, знову ж таки пiдозрою, руйнували любов до людей. Григорiй Стратонович стрепенувся: його вразило спiвчуття в голосi Марка. - Ви-наче пожалiли Оксану? - Таки пожалiв, i ваше кохання, i долю дiвчини. - Марко помовчав, бо водночас посплiтались i.житейська гiркота важких лiт, i думки та згадки про чиєсь i своє кохання, i болi за своєю донькою, яка невiдомо де i як зустрiла свою обкрадену, покалiчену юнiсть. Як складнiше все буває в життi, анiж ми думаєм, коли караємо осудом чиюсь долю, чиюсь любов. Чи не так було i з Григорiєм Стратоновичем? А йому вже не терпиться взнати, чому ж Марко пожалiв Оксану. - Це, напевне, тому, що я бiльше 'прожив 'на свiтi... Ви, Григорiю Стратоновичу, не раз i не два спiвали пiсню "Коло млина, коло броду два голуби пили воду". Бог знає, хто i коли склав цю пiсню, а ми, вже надивившись на рiзне в життi й заглянувши в очницi смертi, думаємо i журимося над тими пташенятами, що мали любов. Так хiба ж менше треба думати про жiн