двома безжурними ямками бiля неї, що вiд усього цього одразу робилось привiтно на душi. - Дитинонько, i ви вже вчителька? - сплеснула руками тiтка Христя. - Та як же ви, такi тендiтнi, наших махометiв будете вчити? А скiльки вам рокiв? - Сiмнадцять. - Уже й сiмнадцять! То чи ви хлiба не вживаєте, чи наукою крепко нажуренi? - Не торохти, самопрядко, - перебив її чоловiк. - Краще поворожи бiля печi та столу, бо людина здорожилась - цiлий день на спецi та на сухоїжi. Тiтка Христя метнулась до печi i застигла з пiднятим рогачем: з вулицi, пробиваючись крiзь лапаття соняшникiв, славно, пiд сухий перестук копит, полилася пiсня про тi тучi громовi, за якими сонечко не сходить, про тих ворогiв, через яких милий не ходить. - Як гарно спiвають у вас, - припала до старосвiтського, вверх пiдiйнятого вiконця на чотири шибки. Бездонки - пiдставки для дуплянок. - Це Марко Безсмертний i Устим Тримайвода виводять, - з гордiстю пояснив Зiновiй Петрович. - I прiзвища незвичнi у вас. - Запорозькi. Там чоловiку давали таке прiзвище, яке вiн сам заробив. Свiтив пупом - називали Голопупенком, думав головою - ставав Голованем або Розумом, а думав чимсь iншим - i те мiсце турбували, - повiками погасив задоволену посмiшку, а вона випурхнула на куточках уст. - Ти вже наговориш, безсовiсний, усякого такого. Хоч би вчительки посоромився на капелинку, - обурилась тiтка Христя, а ямки бiля її кирпатинки i зараз весело жмурились i розжмурювались. - Тебе в тому Запорожжi небезпремiнно Язиканем чи Брехачкою назвали б. - Запряла свою нитку, - махнув рукою на дружину. - Таки гарно спiвають нашi хлопцi? - Дуже славно, як срiбло сiють. А хто ж вони - Безсмертний i Тримайвода? - Марко, вважайте, - найвища влада, голова сiльради, а Устим - голова комнезаму. Така вже парубота, хоч напоказ, хоч пiд вiнець з красунями веди, - похвалив хлопцiв сторож. - Все за бандитами ганяються, а бандити за ними, - запечалилась тiтка Христя. - У вас iще водяться банди? - Не перевелись i донинi. Ми недалеко вiд кордону живем. Засилають вороги усяку погань, щоб своя не вивелась. У нас тут орудували i Гальчевський, i Шепель, i Палiй. Самi за кордон, як щури, повтiкали, а корiнцi позалишали по рiзних закапелках. Доберемось i до них!.. О, чи не до нас iдуть хлопцi! - радiсно вигукнув Зiновiй Петрович i теж висунув голову у вiкно. Заскрипiли, широко вiдчинились новi ворота. Два вершники легко скочили з коней, прив'язали їх до обори i, пригинаючись пiд пагiллям вишнякiв, пiшли до хати. Ось i стали вони на порiг, з карабiнами за плечима, однаковi на зрiст, але один iз них, темнолиций, був схожий на вечiр, а другий, золоточубий, - на ясний ранок. - Добрий вечiр добрим людям на весь вечiр! - проспiвали обидва i засмiялись. - Добрий вечiр, Марку, добрий вечiр, Устиме. А я думаю, кого менi бог на вечерю несе, - аж воно - начальство. На бандi були? - заторохтiла тiтка Христя. - На бандi. А це чиє довгооке дiвчинятко прибилось до вас? - запитав чорнявий. - Це, Марку, нова вчителька. Така молодюсенька, а вже всю науку пройшла! - Та пройшла всю науку? - весело зиркнув на немешне вдалось пройти. - Рiвно пiдiйшов до столу. - Може, познайомимось? - Степанида Iванiвна, - соромлячись, невмiло подала руку чорнявому. Вiн злегенька, наче пiр'ячко, зважив її у своїй, а потиснути побоявся. - Марко Трохимович, а мiй побратим зветься Устимом Васильовичем, перший комунiст i найкращий парубок на всi довколишнi села - вродливець, та й годiї - Та що тц наговорюєш, - знiяковiв Устим, що й справдi був гарний, неначе з якоїсь картини зiйшов. - Оце вчителька одразу й подумає, якi тут хвалькуватi люди проживають. Ви не дуже слухайте Марка. - Устим теж пiдiйшов знайомитись, а вона запитала Безсмертного: - На кого ж ви вчились? - Теж на вчителя! Мало не перебив ваш хлiб, -бiлозубо засмiявся Марко. -Тiльки вчився я трохи iнакше, анiж ви. - А як же? Марко, заглядаючи їй у вiчi, присiв на краєчок лави. - На давнi роки я мало не вченим став: закiнчив аж церковноприходську, -в скошених куточках очей пробилось лукавство. -З неї подався в iншу науку: ходити за чужими волами та плугами. А у вiсiмнадцятому, пiдпарубчаком, прямо з наймiв на чужому конi утрапив до партизанського загону. Там усякого було: часом з квасом, часом з водою, часом з перемогою, часом з бiдою. Як прогнали за Збруч Петлюру, командир нашого загону, на моє щастя, став секретарем губкому. Викликав якось мене перед свої очi, запитав, чи я не голодний, i, як у загонi, наказує: - Поїдеш, Марку, вчитися! Досить тобi шаблею орудувати - пора стати студентом! Я засмiявся: - Оце знайшли скубента, що й дiлення забув. Командир строго подивився на мене: - Дiлення ти не забув: шаблею дiлив i вiддiляв правду вiд кривди. А тепер наукою захищай правду. Байдики бити я не дам тобi. Завтра ж з'являйся у технiкум! Завдання ясне? - Ясне! - Повтори!.. От i гаразд. А в ремiнцi зарання попробивай новi дiрочки, щоб стягувати живiт. Наука не любить череватих, i хлiба на неї даємо в обрiз. Та й будь здоров! Коли припече, заглядай до мене. Дорогою я повторяв тi слова, як вiрш, i вже бачив себе студентом. А перед своєю хатою й возгордитися встиг новим назвиськом, та нiкому нi словом не обмовився про нього. Вранцi я начистив рештки своїх чобiт сажею, одягнувся знизу в трофейну нiмецьку, а зверху в австрiйську одежину, все це привершив парубоцьким з пружиною картузом, прифасонився перед дзеркальцем, поклав у торбу хлiба i яблук та й де бiгцем, а де й так, рвонув до мiста. В технiкумi якась миловида дiвчина одразу спровадила мене до завiдуючого. Той з усiх бокiв оглянув мою одежинку, чмихнув разiв зо два, запитав, чи вмiю читати-писати, яке моє ставлення до свiтової буржуазiї i чи мiцний в моєму тiлi дух до науки. - Дух, кажу, в тiлi мiцний, а от пiд знання в головi не оралося i не сiялось. Тодi завiдуючий засмiявся: - Облогом лежав мозок? То краще уродить! Тепер уяви, що на тебе вся наука з усiма гегелями дивиться, i доведи, як може вчитися дитя революцiї. Доведеш? - Доведу! - вiдповiв я, з трепетом вiдчуваючи, як до мене пiдступає ота наука з невiдомими гегелями. - Старайся, Марку, - пiдбадьорив завiдуючий. -ЧуВу що шабля твоя блищала в боях, як блискавка. Тепер бажаю, щоб розум, коли вiн є, заблищав... -А на чоботи можеш на вокзалi заробити: ми посилаєм студентiв вантажити цеглу. Отак я став студентом, почав старатися. Як засiв за книги - днi й ночi висиджував. - I висидiв чоловiк аж три мiсяцi, - посмiхнувся Устим. - Три мiсяцi i сiм днiв, - серйозно.поправив Марко. - А потiм з студентської парти знову взяли на банду, далi довелось головувати. I от якось живе наука i Гегель без мене, а я без них, - хотiв жартом пригасити бiль, але зiтхнув i вже мовчав увесь час. А десь тижнiв через три, змарнiлий i блiдий, вiн пiзнього вечора, похитуючись, прийшов до школи, де вона чманiла над рiзним книжковим мотлохом, залишеним українськими сiчовими стрiльцями i просвiтою. - Що з вами, Марку Трохимовичу!? - зойкнула тодi. - Нездужаєте? - Гiрше, Степанидо Iванiвно, набагато гiрше, - скинув карабiн з плеча. - Що ж трапилось? -обiмлiла вона. -З Устимом нещастя? Не знайшли? - I не знайдемо. Нема вже Устима. - Як нема? - ще не зрозумiла, але жахнулась вона. - Убили бандити. Замордували. Тепер Марко Безсмертний був чорним, як нiч. Заточуючись, пiдiйшов до першої парти i довго вдивлявся в глибину темного класу, наче чогось шукав у тiй глибинi. Охоплена жалем, болем, вона не могла сказати нi слова, а в нього тiпались уста, теж темнi, наче обведенi вугiллям. - Устиме! - покликав друга, покликав своє дитинство, а потiм напiвобернувся до неї. - Дозвольте, Степанидо Iванiвно, подивитись на його парту. Вона мовчки пiдняла над головою п'ятилiнiйну без скла лампу, а вiн поволi пiшов помiж старими облупленими партами, ддо пахли яблуками, сухим хлiбом i прив'ялим жолуддям. - Невже нема її? - сiпнулись уста, коли обiйшов увесь клас. - Перед вами дячок учителював, ледацюга був. Вiн старi парти пиляв на дрова. А хiба їх можна пиляти? Це ж не дрова... Так я думаю недовченою головою? - Так, Марку Трохимовичу. Парт не можна пиляти. - Отож... Воно варто й списочок завести, хто на якiй учився. Це потiм комусь i згодиться чи й вам, коли старшими станете. А дров привезу, поки що не до цього було. - Може, ця парта у другiм класi? - Справдi, може, винесли туди. - Марко болiсно провiв рукою по чолу i знову пiшов поперед неї, тьмяно освiтлений тремтливим вогником. В другому класi вiн знайшов стару тримiсну парту, знайшов на нiй помiж iншими вирiзане своє i Устимове iм'я. - Ось тут ми сидiли, плечем в плече, душа в душу. Ви не знаєте, що то за людина була, яке в неї серце було! - Марко ще хотiв щось сказати, але, охопивши голову руками, заплакав, i сльози його закапали на ту парту, за якою тепер сидiли iншi дiти, теж плече в плече, душа в душу. Вона ще не вмiла утiшати людей у горi, подивилась на Марка, схлипнула, хоча нiяк не могла уявити, що на свiтi вже нема того з кучерявим, як хмiль, чубом хлопця, схожого на ясний ранок. Через якийсь час Марко, досадуючи на себе, зривав сльози iз вiй, але не мiг зiрвати: насочувались новi i знову падали на ту парту, де вiд їхнього дитинства тiльки й залишились ножем вирiзанi iмена. - Ех, Устиме, Устиме! - кiлька разiв кликав до себе Друга i наче докоряв йому, що вiн так рано покинув i добру, i страшну землю. Неждано вiн запитав ii: - Чого ви думаєте нацчати дiтей? Вона знизала плечима: - Читати, писати, арифметики. - I це треба, дуже треба, а найбiльше - навчiть їх любовi. З ненавистю, злобою ми, старшi, якось покiнчемо. А дитячi сердечка мають бринiти любов'ю, наче деревця весняним соком. Вчiть їх людяностi, добру. Ви щасливi - ви вчителька. Зрозумiйте це. - Я розумiю, Марку Трохимовичу. - Так, так, це я для себе, бо теж думав бути вчителем, перо, а не шаблю тримати в руках, - спохватився вiя i вже iншим, одерев'янiлим голосом сказав: - Запам'ятайте, як закатували Устима. Це i вчителька повинна знати... В сусiдньому селi у нього була дiвчина-сирота з того наймитського роду, що все має: i вроду дiвочу, i здоров я, i руки золотi, та не має щастя i чобiт. Цiєї зими ми випадково зустрiли її босою бiля криницi. Глянули спочатку на посинiлi дiвочi ноги, що сповзали з накипiлого льоду, потiм на дiвчину, знов на ноги, скочили з коней - i до її господаря. Тодi ми з нього не тiльки чоботи, але и душу витрусили б. При нас озулася дiвчина в новi чоботята i вклонилася нам у пояс. I так уклонилася, так приклала руку до серця, так подивилась вiдкритими, як свiт, очима, що Устим за ворiтьми, ще не сiвши на коня, схвильовано шепнув менi: - Оце, брате, й моя судьба! Шукав хазяйськi чоботи, а знайшов судьбу! -Причинний! - знаючи його вдачу, вигукнув я. - Ти ж навiть пари слiв не зв'язав iз нею! - Так судьбу зв'язав. - А може, вона тебе не полюбить? - Поговори менi... Я глянув на неї... - Ну, й що? - А вона на мене. - Та й на мене вона дивилась. - Ет, кривий ти на очi, та й годi. - Їй, певно, й роки не вийшли? - Почекаю. I чекав її, свою зiрку вечорову. Сам їй пошив червоний кожушок, щоб мала в чому вийти на люди. Оце тепер, восени, збирались побратися. Я мав бути старшим боярином. Та присочила куркульня. Серцем чую, що виказав.Устима господар дiвчини. Вiн до цього часу не мiг простити нам iнаимичцi за тi проклятущi чоботи. Обмiняв їх на душу. На лузi, коли Устим повертався од своєi безталанницi, застукали його бандити, розрубали повздовж до горловини i всю середину засипали землею i житом за те, що вiдрiзав землю i забирав куркульський хлiб. Пiсля, катування прикопали Устима бiля Китай-озера помiж кущами калини. Ми довго не могли найти його. Аж сьогоднi люди побачили, що на лузi помiж калиною чомусь проросла смужка жита. По цьому пам'ятнику i вiдшукали Устима. Охоплена жахом, приголомшена безоднею задичалої пiдлостi i силою життя того житечка, що проросло з людини, вона припала до тiєї ж парти, на якiй колись лежали Устимовi руки, й невтiшно заголосила. В журбi обоє просидiли до опiвнiчної години, аж поки в дверях не з явилася постать Антона Безбородька, голови споживчого товариства. З темряви, не розiбравшись, що й до чого, вiн здивовано крiзь смiх викашляв: - А тут наче досвiтками пахне. Швиденько познайомились, - i осiкся. Знiчено пiдiйшов до тiєї тримiсної парти, де було вирiзано i його iм'я, верхи сiв на своє колишнє мiсце. I це ж тодi образило бiльше, анiж його дурний смiх. "Цей i на домовину сяде. Марко б нiколи так не зробив... Три iменi - три судьби..." - подумала тодi, з неприязню глянувши на вузькувате, з роздвоєним носом i глибокими очницями обличчя Безбородька. Наступного дня вдруге ховали Устима. Над його домовиною печалились люди, ридала босонога наречена, а на його могилi Марко посiяв житечко, щоб проростало воно не з людини, а з землi. Отак уперше побачила вона по один бiк себе смерть, а по другий життя. Це був не звичайний похорон. Щось невимовне, легендарне, нерозвiйне стояло бiля неї, шумувало з одного краю прапорами, а з другого померхлими корогвами. Молодi хмуроокi хлопцi з карабiнами за плечима, зореноснi чонiвцi, босонога наречена, дiтвора на огорожi й яблунях, зерна жита на могилi i м'ясомордий причет позаду людей - все це перевертало її душу. I вона тiльки тут починала розумiти, що таке народ, життя, розумiти його не з прилизаних, iнтригами i сюжетами наелектризованих чи коханням натоптаних книжок, не по вбранню, не по рисах красивих i некрасивих облич, а по труднiй босоногiй iсторiї, що творилася бiля неї... Х Одразу ж з поминального обiду Марко обвiшався гранатами i з карабiном за плечима пiшов у лiси. Через кiлька днiв вiн височив у Лiтинськiй Синявi банду, яка загуляла в лiсовiй оселi дукача Онопрiєнка. Марко сам увiрвався в хату, гранатами перебив, перекалiчив бандитiв, перехнябив оселю i пiдiрвав себе. Непритомного, в своїй i чужiй кровi, - його повезли в лiкарню, зробили операцiю й оббинтували всього, неначе ляльку... Вона, Степапида, прийшла навiдати його. Марко посмiхнувся одними очима, показав рукою на своє завивало i ледь чутно прошепотiв: - Гарний? - Найкращий! - мимоволi вирвалось у неї. - Та що ви! Мавпа мавпою, самому гидко дивитися на себе, - пустив добрячу усмiшку пiд бинти i вже серйозно запитав: - На могилi Устима були? - Була. - Зiйшло житечко? - Зеленiє. - От i все, що залишилось пiсля чоловiка, - зiтхнув i вже нескоро спитав: - А його ж безщасну Марiю бачили? - Нi, тiльки чула, що вона перейшла жити до Устимових батькiв. - Отак i дочекалися старi невiстки... Життє! - засумував чоловiк. - А яке подружжя було б... голубiв пара... - Що вам лiкарi кажуть? - А що їм казати? Лежи, мов колода, та їж iз ложечки, як дитя. Отак i осiнь пролежу. Тут самi лiки та спарена кров пахнуть, а в селi зараз... - та й не доказав, бо саме в палату зайшов Безбородько в новому англiйському френчi, синьому галiфе i чоботях на рипах. В руцi вiн бережно, наче незахищене свiтло, нiс лискучий ремiнний картуз з гудзиком посерединi. Пишаючись дорогою обновою, Безбородько не знає, як йому найкраще стати на виднотi и де себе посадовити. Здавалося, що вiн i до лiкарнi прийшов, аби тiльки гнути фасон. Розставивши ноги, театрально став посеред палати i спiвчуттям прикрив якусь свою радiсть. -То як тобi, Марку, тут проживається? - I, не чекаючи вiдповiдi, бережно здмухує пилинку з картуза. Безсмертний пекучим поглядом змiряв Безбородька i його одяг. - Ти, Антоне, збираєшся балювати чи свататись? - От i не вгадав, братику, - самозадоволена посмiшка розповзається по вузькуватому виду. - Чимчикую до тебе прямо вiд городського кравця, вiн хоч i дере, та вмiє голкою грати, мов смичком, - вигнувся, оглядаючи одежину з бокiв. - Галiфе не мале зробив? - Кинь порося в кожну кишеню, - побiльшає, ще й музика без смичка вищатиме. - Обiйдеться без музики, - одразу насупився Безбородько, не знаючи, куди подiти картуза. - Гляди, чи обiйдеться, - на щось натякнув Марко. Безбородька пересмикнуло вiд цих слiв, наче задихаючись, розкрив рота, щоб вiдповiсти, але промовчав. I далi вже сидiв у палатi, мов осiння хмара. З лiкарнi вона присмерками поверталася з Безбородьком на кооперативнiй пiдводi. Зручно вмостившись на ряднi, щоб не замастити новенький одяг, Антон Iванович i сяк i так упадав бiля ней i все просив пригощатись "монпансьє" рибкою. Цi дрiбнi кольоровi рибки вiн Прямо пригорщею виловлював iз кооперативного мiшка, демонструючи свою гостиннiсть. В лiсi Безбородько притих, зiщулився, занепокоєно зиркав на всi боки й немилосердно батожив конi, а коли вони вискочили в чисте поле, знову став балакучим i заповзятим. Про Марка вiн заговорив iз спiвчуттям, але з огудою. - Кому потрiбне таке геройство? Теж знайшовся пiсляреволюцiйний iндивiдуалiст-терорист. А не краще було б колективно оточити банду i рознести її на пух i пiр'я. Жаль, жаль чоловiка, але дуже безрозсудний вiн, у всьому безрозсудний, гарячковитий. I все попереду хоче бути, а колектив, масу недооцiнює. Ще не втямив своїм черепком, що вiк героїв пройшов. Про це i в "Iнтернацiоналi" спiвається: "Нi цар, нi бог i нi герой". От як воно, практично, має бути. В той час ходили рiзнi теорiйки про героїзм, i вона, по молодостi i недосвiдченостi, не знала, що вiдповiсти Безбородьку, який стояв за масовiсть у всьому. Правда, виявилось, що сам Безбородько в боях з бандитами нiколи не брав участi, бо працював по iншiй державнiй лiнiї. Нападався вiн i на тяжкий Маркiв характер: - Вiн, окрiм себе i Устима, нiкого не терпiв. Такий норов має, що на десятьох вистачило б. Як упреться, наче стовпець у плотi, нiчим не поворушиш, хоч кiл на головi теши... Ви не знаєте, як його по-вуличному називають? - Не знаю. - А ви коли-небудь чули казку про Марка Проклятого? - Чула. I книгу таку читала. - Так от i нашого Марка за характер поза очi називають Марком Проклятим. - Бог з вами, Антоне Iвановичу! Що ви, пробачте, верзете про таку людину! - аж скрикнула вона. - Не я ж вигадував таке прiзвисько - село, - почав оправдуватись Безбородько. - Ну, що б там не казали, та хоробростi вiд Марка не вiдбереш. Це, звiсно, штука як кепська. Але треба мати миЛосердiє й до iнших. А вiн його, - стишив голос, - навiть до дiвчат не має... всюди герой. Останнє найбiльше вразило, насторожило її, i чомусь защемiло тодi дiвоче серце. Правда, спочатку вiрила и не вiрила, але через якийсь час про це, наче ненароком, почула вiд хитрющого, з горшкуватим обличчям крамника споживчого товариства. I поговори потьмарили образ Марка, бо вона дiвчурiв ненавидiла усiєю пристрастю дiвочої душi. Але ж чого тодi так поважають Марка i Зiновiи Петрович, i тiтка Христя? Розпитатися б у них, так що вони подумають про неї? Та про Маркове прiзвисько вона якось заговорила з тiткою Христею, яка мало не в усьому стала її повiрницею. Молодиця одразу накинулась на невiдомого ворога: - Плюньте в самiсiнькi очi якiйсь мармизi, моєю слиною плюньте. Крейдою шпурнiть у писок тим, хто Марка називає проклятим. Це так в'їлися у нього дукачi-горланi i всяка шантрапа, дубило б i гнуло їх на чортове обiддя! Наш Марко не проклятий, а Безсмертний! - стояла гнiвна й червона, а на завзятому виду жмурились i розжмурювались химернi ямки. Вiд цiєї лайки й захисту їй стало теплiше на серцi. Працювала вона у двi змiни. Роботи й мороки було багато. Чимало батькiв до заморозкiв не посилали дiтей у науку. Не вистачало книг, зошитiв, олiвцiв, а чорнило учнi робили з дубових яблучок-гавлюшок або з бузини, заправляючи його iржею i наваром дубової кори. Вона й не зогледiлась, коли впала зима. А з першою метелицею прийшов до неї помарнiлий, але веселий Марко. Вiд нього ще пахло лiками i, тим незрiвнянним повiвом сiна, коли до нього вiд першого вологого снiгу ненадовго повертаються пахощi лiта. - Степанидо Iванiвно, добрий вечiр вам. Не замерзаєте в своїх хоромах? - Дров привезли, - чогось зрадiла вона, хоча й знала, що Марка треба остерiгатися. - А ви коли-небудь бачили таке диво: метелицю й зорi? - Одночасно метелицю й зорi, хiба таке може бути? - Ходiмте - поглянете. Вона, в чому стояла, вибiгла вслiд за Марком на необгороджений ганок, поглянула на небо, але з нього трусився снiг, а зiрок не було видно. - Почекайте трохи, призвичайте очi, - заспокоїв її Марко, ї вони обоє почали дивитись угору. Через якийсь час метелиця наче притихла i крiзь зрiджену сiтку снiжинок вона справдi побачила кiлька зiрок. Але одразу ж свiжий повiв снiговицi засувоiв їх, а потiм знову вiдкрив. - Як гарно! - вирвалось у неї. - Атож! - яснiло i його обличчя. , "Невже вiн мiг бути безжалiсним i зрадливим?" - ворушилась та сама, задавнена думка. Марко, не помiчаючи її допитливого погляду, довiрливо говорив далi: - Як я люблю, коли зоряно-зоряно в небi, коли в полях пiд зорями свiтлiють, мов рiчки, дороги, а соняшники прямо вiд зiрок перехоплюють росу, спросоння лопотять нею i нанизують на свої пелюстки. Вона зачудувалась його мовою: - Ви, Марку Трохимовичу, вiршi не писали? - Та писав, - неохоче признався вiн. - I щось виходило у вас? - Напевне, виходило, бо один вiрш, проти мiжнародної контрреволюцiї, навiть у губкомiвськiй газетi надрукували. А хтось у нашому загонi вiзьми й пусти чутку, що я звiдкись переписав той вiрш. Я тодi скипiв гнiвом, знайшов напасника i почав доводити своє авторство кулаками. Але той партизан зi своїм дружком обмолотили мене, як снопа. Ну, тодi й подумалось менi: "Коли так б'ють письменникiв, ще й оббрiхують їх, то краще покинути це дiло", - засмiявся Марко. - Тепер на писання не тягне, а вчитати хочеться побiльше, люблю, коли рiзнi картини проходять перед очима. - I якi ви найбiльше любите картини? - Гоголiвськi. Там усе якось живим виходить, наче це й не в книзi написано. Тарас Бульба - це Бульба, а чорт, що хапає мiсяця пiд рiздвяну нiч, - це справжнiй чорт, а Плюшкiн - це наш куркуль Саврадим, який навiть перед богом гасить свiчку, щоб потiм поставити її перед сином божим. У лiкарнi я в свою волю начитався, вiд цього й одужав швидше. У вас чогось цiкавого не знайдеться? Вiн пiшов од неї з книжками, а в головi їй лишив хитке снування, по ньому кониками-стрибунцями скакали здогадки: хто ж такий насправдi Марко? Чи одчайдушний запорожець з "Тараса Бульби", чи потаємний сiльський джигун? Тiєї ночi вiн приснився їй Левком з "Майської ночi", а Безбородько - однооким головою. I забреде ж така дурiсть у сон, що й наяву страхаєшся, i дивуєшся, i не знаєш, що воно й до чого. Та й гарним же був Марко над ставом, тiльки замiсть шапки в нього була будьонiвка. Але i в снi дiвоча душа тягнулась до нього i опасалась його... Кожна дiвчина, виглядаючи своє кохання, сподiвається, що воно в неї буде "найкращим, i жде його з вiдкритими на весь свiт очима, з вiдкритою душею i тiєю милою самовiдданою довiрою, що часто й розтоптує дiвочу долго. Отак i вона виглядала до Марка своє кохання, а насправдi воно чи передчуття його прийшло з тривогою, острахом, болем i тоскною невiдомiстю. А тут ще, на лихо, й Безбородько почав учащати до школи, розпухириться усiма кишенями англiйського френча й неймовiрно великим галiфе та й почне говорити i про полiтику, i про школу, i про музику, хоча сам навiть на балалайцi не бренькав. У розмовах вiн завжди був самовпевненим i похвалявся своїми зв'язками аж в окрузi. Марка ж називав другом, але час од часу кидав на нього такi вуглячки, що вiд них вона вся починала горiти. У великiй тривозi i все одно у великiй надiї зустрiла вона свою вiсiмнадцяту весну. А вона прийшла в громах льодоходу, в буйнiй повенi i в такому цвiтiннi рясту, що здавалось, наче само небо шматками упало в лiси. На великдень саме зацвiли сади, вакханалiя вишневого цвiту прямо-таки приголомшила її, а найбiльше дивували величезнi, мов столiтнi дуби. подiльськi грушi - вони бiлими горами пiдiймались над селом i, здавалося, пiдводили його ближче до сонця чи мiсяця й обтрушували на нього пташиний спiв. На Великдень святешно одягненi люди гуляли на цвинтарi. Малеча товкалась крашанками чи бавилась на дзвiницi, дiвчата вели короголi й спiвали веснянки, парубота грала в довгої лози або верниголови, а старi люди прислухались до щебету й гомону молодостi. Пiшла й вона на цвинтар, щоб почути й запам'ятати тi веснянки, яких не знала. Пташиними крилами i чарами кохання шумували вони над нею, поглядали очима весняних квiтiв i таємничого ромен-зiлля, що привертає до дiвчини милого. I тисячу рокiв тому так само хтось виглядав своє кохання, як вона тепер, хтось питався матерi, як треба чарувати любого: чи лiсовим корiнням, чи карими очима, чи чорними бровами, i проливав сльози, стелячи постiль нелюбу. Столiтнi настої пiсенного кохання наморочили голову, прадавнi сподiванки входили в сьогоднiшнi, наче це їй виспiвувались i радощi, i муки любовi. Але неждано в цей поетичний вiдгомiн старовини увiрвались iншi мелодiї - обiзвалися пострiли i крики. Широкою примайданною вулицею, одстрiлюючись, утiкали бандити, їх рiдким ланцюжком наздоганяли чонiвцi, i серед них був Марко Безсмертний. Недалеко вiд церкви високий i дебелий бандит пiдняв обрiза, показав на людей, щось крикнув, i всi бандити кинулись на цвинтар, змiшалися з великодньою юрбою i люто почали обстрiлювати чонiвцiв, якi розгублено зупинилися: не стрiляти ж у людей. Вперед вискочив Марко Безсмертний, пiдняв руку з карабiном, який ще димiвся, i крикнув, наче у дзвона вдарив: - Гей, люди, лягайте на землю! За одну мить натовп упав, оголюючи бандитiв, i вони, як очманiлi, кинулись утiкати iз цвинтаря. За кiлька хвилин прошумiв над нею бiй, уламок людської боротьби за щастя, за майбутню пiсню людей i навiть за стародавнiй поетичний вiдгомiн, що згодом перейде на сцени i в книги... I тiльки затихли пострiли за селом, у селi знову стрепенулися пiснi про кохання, розмай-зiлля i працю. I знов у цьому вона бачила ходу iсторiї, колесо якої не в силi зупинити нi куций бандитський утинок, нi куцi мiзки рiзних батькiв, якi й досi продавали Україну одразу кiльком державам, хоч на словах i розпиналися за її самостiйнiсть. Цi думки снувались пiд голосну веснянку, що бринiла в широкому танку i в душi, а серце не раз поривалось далеко за село, де й зараз, напевне, Марко б'ється з бандитами. Тiльки б живим зостався вiн!.. Кроковоє колесо Вище тину стояло, Много дива видало. Чи бачило колесо, Куди милий поїхав? За ним трава зелена I дiброва весела. "I там, куди вiн пiшов, зелена трава, коли б тiльки не почервонiла вона... "Кроковоє колесо вище тину стояло..." Отак, тривожачись, мовчки спiває вона про кроковоє колесо, а вiн рухає колесо iсторiї. "Любий мiй... Ой, що вона, дурна, тiльки думає собi? "Кроковоє колесо-о вище тину стояло..." - Подобаються вам нашi веснянки? - пiдiйшов до неї Зiновiй Петрович Гордiєнко. Вiд святешно одягненого бджоляра вiяло ранньою пергою i пахощами свiжої землi. - Чудеснi вони, чудеснi, мов iз дiвочої душi вийнятi. - Як славно сказали ви, - здивувався i зрадiв Зiновiй Петрович. - Вiрите, ми їх у Котовського спiвали! Та так спiвали, наче самi з весни виходили... Запишете їх на ноти? - Неодмiнно запишу. - Марко їх дуже любить. Iнодi, на самотi, i в сiльрадi курника їх. Пережитки, як говорить Безбородько. - Як тепер Марко Трохимович? - в тривозi поглянула на пiдкучерявлену бороду чоловiка, в якiй, здавалось, неодмiнно має заплутатись бджола. Але там не було комахи, а лежав пелюсток вишневого цвiту. - Вже повертаються хлопцi додому, все в акурат, - заспокоїв Зiновiй Петрович, а потiм по-сорочи, як умiв тiльки вiн, зиркнув на неї. - А тривожитесь потроху за Марка. - Звiсно, тривожусь, - хотiла сказати спокiйно, але одразу ж спаленiла. - Ну, це и добре, доню, - тепло, з лукавинкою посмiхнувся чолов яга. - Може, в свiй дзвiн ударю i чарку вип'ю на чиємусь аесiллi. - Ой, i що ви говорите? - аж зойкнула вона. Зiновiй Петрович засмiявся: - От i спiкся на однiй щоцi один рак, а на другiй - ще один. - Що ви тiльки вигадуєте... - Те, що збоку видно. Та " Вона не знала, що вiдповiсти, i розгублено опустила голову: - Ге, що збоку видно. Та не соромтесь. Кашлю i любовi не втаїш. I, натрушуючи смiшок на пiдкучер явлену мiдь бороди, весело подибав до своїх бджiл. А увечерi до неї прийшов Марко з вишневою гiлочкою за церемонiєю'. Вiн якось незвично поглянув на неї, незвично посмiхнувся, наблизив свої очi до її очей, i вона з лячною радiстю збагнула, що перед нею стоїть її доля. - Якi ж ви сьогоднi гарнi, Степанидо Iванiвно. - Тiльки сьогоднi? - ї ранiше Теж... I стрепенулись ви зараз так славно, як вишенька, що має зацвiсти. - Вийняв з-за церемонiї вишневу гiлочку i поставив у глиняний глечик, де одцвiтали блiдавi й рожевощокi невiстки. - А нащо ви зломили? - строго очима показала на вiдчахнуту, з росинкою глею гiлочку. - То вiтер, Степанидо Iванiвно. Я цвiту не псую. Його теж любити треба. Марко одразу чогось нахмурився, зiв'яв, попрощався й пiшов. А незабаром забрiв Антон Безбородько. Вiн побачив вишневий цвiт, ревниво скособочив розпухлi губи, на яких тремтiв горiлчаний дух. - Марко принiс? - Марко, - знехотя вiдповiла, не бажаючи мати посередника нi в домi, нi в душi. - Проворний, нiчого не скажеш... Не говорив, практично, що цвiт треба любити? - напустив на свiй вузький вид жалостивiсть до неї. - Казав, - одразу насторожилась вона, а бiль ударив пiд саме серце. - Або що? - Та нiчого такого, - якось таємниче вiдповiв Безбородько, сiв на парту, i всi нашитi кишенi френча заворушились на ньому, неначе краби. - Говорiть, коли почали. Безбородько закинув ногу на ногу, похитав головою: - Вам скажи, а ви йому передасте, тодi вiн i дихнути не дасть менi. I так вiн має роботу: пiдкопується i пiд мене, i пiд мого крамника. - Слово честi, все буде помiж нами. - Навiть слово честi? - задумався на якусь хвилину. - Тодi глядiть!.. Недобре кажуть про Марка. Правда, може, це хтось i намарнословив. - Чи марнослiвство, чи правда - кажiть! - наказала вона, хоча й вiдчувала, як терпнуть ноги, як млiє душа. - Було б що говорити. Ви бачили наречену Устима Тримайводи? - На похоронi бачила її, - в передчуттi чогось поганого мало не зойкнула вона. - Еге ж, вона там була, гарна така дiвчина. Так учора Марко в лiкарню завiз її. - Щось трапилось? - ледве вимовила, а спиною обперлась об шафу з книжками. - Еге ж, трапилось: дитя має народити. - Ну, й що? - Та й нiчого, дiло житейське. Але чий це буде вишневий цвiт - ще невiдомо. Вона застогнала, почуваючи, як на велетенському колесi закружляли i школа, й земля. "Кроковеє колесо вище тину стояло..." - нестерпним болем вривались чиїсь голоси... Зупинися ж ти, колесо муки. I воно послухалось її, але на душi було так, наче туди хто жабу вкинув. Хотiлось накинутись на Безбородька, та стримала себе: а що, коли й таке може бути? - Ви переживаєте? Вам погано? Як ви зблiдли! От лишенько! - забiдкався Безбородько. - Не треба, Степанидо Iванiвно, так близько все брати до серця. Може, це все й брехня. Чого люди не наговорять. Язика не треба нi позичати, нi купувати. Вiн почав шукати воду, а вона, мов пiдкошена, сiла на стiлець. За вiкном знову обiзвалась трепетна веснянка, в нiй було i сподiвання любовi, i ромен-зiлля, i милий, який з'явився ще до того, як закипiв корiнь любовi. Все це було у пiснi, але не в неї. Вона взяла вiдчахнуту вишневу гiлочку i викинула В за вiкно. А через кiлька днiв у родинi Тримайводц вона побачила безщасну матiр, побачила й дитя, що буде викованим, тiльки без хмелин чуба, Устимом. В честь батька його теж нарекли Устимом. I тодi якась полегкiсть прийшла в дiвоче серце, хоча вона й вирiшила бiльше нiколи не думати про Марка. Та цього ж таки вечора, коли на левадi приземистий молочний туман вбирав у свою основу срiбнi мiсячнi оризки вона лицем в лице стрiлась на кладцi з Марком. - Ой! - зойкнула з несподiванки, ступила назад i мало не шубовснула в рiчечку. - Отак i викупатись можна, - засмiявся i взяв її за руку. -Перенести? - Перенесiть, - неждано для себе випалила й вiдсахнулась од Марка, але вже було пiзно. Вiн, як вiтер, пiдхопив її на руки, пiд нею гойднулась кладка, схлипнула вода, а над нею у велетенському небесному колесi закружляли зорi. "Так от яке воно, кроковоє колесо", - завмираючи, подумала тодi, i увесь свiт млосно закружляв навколо неї. Марко вискочив на берег, заглянув їй у вiчi, тiснiше пригорнув до себе: - Уже не вiдпущу! - Що ви, Марку Трохимовичу! - тiльки тепер перелякалася, вириваючись з парубочих рук. Ти одразу стало так страшно, мовби летiла у безодню. Марко мовчки опустив її на землю, i вона похнюпилась перед ним, наче школярка: боялась його i все одно чекала вiд нього найкращих слiв. - Степанидо Iванiвно, ви знаєте, що я люблю вас? - нахилився над нею схвильований i суворий. Пiд кладкою скинулась риба, в лугах озвався деркач, у полях протуркотiла пiдвода, i зовсiм недалеко стрепенулася дiвоча пiсня, сповнена надiї i жалю. - Справдi? - сказала зовсiм не те, що думалось сказати в такому випадку. - Справдi. Ви, певне, й не помiчали цього? - Не помiчала. - А я ще в лiкарнi закохався у вас... Отам зiйшлися мiй бiль i любов. Та, видать, ви анiтрохи не кохаєте мене... - Не знаю, Марку Трохимовичу, -i правду, i неправду, - збентежено сказала вона. - Я так i думав... Напевне, ви не моя доля. - Чого ж?.. Нiхто долi не вгадає, - тихо заперечила, i вiн з надiєю поглянув на неї. - Подумайте, Степанидо Iванiвно, подумайте, зважте, потiм скажете... Люблю вас, як душу, - обома руками потиснув їй руку i зник у темрявi. "Чудний який... Чому б iще було не постояти, не сказати якогось слова. Милий..." - Стояла в туманi пiд зорями, а потiм пiшла по тiй самiй стежинi, якою пройшов вiн, думаючи, що не раз наступає на його слiди... Думалось недовго їй; за один вечiр, мов цвiт, розквiтло усе те, що збиралося давно. I другого дня вона радiсно вiдчула себе нареченою. У солодкому туманi, у шелестi найкращих слiв i хмелi перших поцiлункiв промайнули передвесiльнi вечори. Простеньке, небучне весiлля мали одгуляти вони пiсля закiнчення учбового року. I от надiйшов нещасний день її весiлля. В школу до неї пiд'їхав у англiйському френчi i в ще бiльшому галiфе Безбородько, i вони обоє стали чекати жениха. Але вiн не приходив. Безбородько красномовно кiлька разiв стукав нiгтем по склу цибулистого, з американського золота годинника, а вона червонiла й полотнiла у рiзних найтяжчих здогадках, вбирала в себе невиплаканi сльози, якi боялась показати при стороннiй людинi. I вiдчувала, що любов її, мов поранена птиця, б'ється в останнiх муках. - Вже i їсти хочеться, а Германа все нет, - показав свою ученiсть Безбородько. - В Марка все може бути. Я, здається, вам колись натякав... Пiду на розвiдини. Обмiтаючи дверi своїм галiфе, вiн вийшов з оселi, безнадiйно махнув рукою хурщику i зник за хатою. Повернувся обурений i аж зелений од злостi. - Оце розжились, Степанидо Iванiвно, на женишка собi! Яке тiльки бездум'я погнало вас до шлюбу? Ще до весiлля, практично, маєте шанобу, а потiм, глядiть, щодня буде бридня! Подумайте: йому корова дорожча кохання. Всього сподiвався, а цього - нiколи. Вона вже нiчого не могла сказати, лише нiмотно, самою скорботою допитувалась у Безбородька: "Що ж i за що таке сталося?" А вiн, вдоволений своїми передбаченнями, всiма рухами, кроками, словами, нiби чаклун, кам'янив їй серце, тiло i втискав у кригу, у темiнь, де й надiї нема на добре передчуття чи почуття. - Корову ж цiєї ночi в якоїсь удовицi вкрали. Вдосвiта кинулась вона, розтелепа, до Марка шукати запомоги. А йому що? Весiлля в головi? Без ваганини, практично, натягнув, пробачте, штани на себе, нагана в руку i, навiть без сорочки, рвонув по слiдах за злодїйнею. Та я в такий святковий день свою власну корову подарував би отiй дурепi, щоб не вiдходити од молодої. Так чи є в його розумному баняку i крученому серцi хвч якась мализна любовi!? -Вiн подивився у вiкно i зловтiшне тицьнув пальцем: -Ось, подивiться i погляньте - iде герой, та не з молодою, а з коровою! Болем вивертаючи очi, вона побачила на вулицi Марка. Але якого? В одних штанях, заляпаний багнюкою з голови до нiг, вiн поволi вiв тельбастеньку, теж заболочену корову i щось весело розповiдав людям, якi пiвколом рухались за ним. Його веселiсть громовицею вибиває рештки її любовi i переповнює все тiло найгiршими пiдозрами i риданням. Вона вже не бачила, як щасно, з яким нетерпiнням поглянув Марко на її вiкно. Не всилi стримати сльози, що одразу бризнули на весiльне з ромашками плаття, метнулась по кiмнатi, схопила валiзку, щось запхнула в неї. - Антоне Iвановичу, благаю, хай ваш хурщик одвезе мене до станцiї. - Як маєте ще до шлюбу ось таке шанування, то хай, практично, везе без проволоки, - боком одвернувся од неї Безбородько. Вона зiв'яла, чужа серед квiтiв свого весiльного плаття, закапаних не росою, а сльозами, сiла на воза, втiкаючи од свого кохання, од своїх найкращих i найтяжчих днiв, од того крокового колеса юностi, що в кожного по-своєму кружляє... * * * I от випадок знову привiв її на слiди минулого. Iдучи до брата, вона гадала, що з роками розгубилися всi почуття. Та вийшло не так. Лiта як вода, - їм нема вороття. А втраченi почуття, мов птахи, повернулися, закружляли над давнiм гнiздом, спасаючись заглянути в нього... "А чому було й не стрiтись iз Марком? - водночас побачила перед очима i чорнявого, мов надвечiр'я, парубка, i лiтнього, з сивиною чолов'ягу на костурах... - "Кроковоє колесо вище тину стояло, много дива видало..." Та, певне, Марку, не стiльки ти бачив дива, як саму смерть", - знову пожалiла i своїх молодих рокiв i пошкодувала, що не побачилась iз Марком. XI Тепер Григорiєвi Стратоновичу здається, що й серед тисячi людей вiн розпiзнав би кроки своєї Катерини. Своєї!.. Хоча нема в її ходi юної легкостi, скрадливого чи сполоханого перестуку, але є в нiй зворушлива нерiшучiсть, що наче вимовляє, як, завмираючи, спасається i тремтить 'жiнка над своїм коханням. А вона таки й тремтить над ним, вiрячи й не вiрячи, що i вдовина доля може зустрiтись iз щастям. Чи не минеться воно, мов нетривка сiтка золотого дощу, що не напоює землю, а тiльки залишає на нiй рясноту слiз? З темряви печаллю i нiжнiстю дивиться жiнка на свого другого мужа, який iнколи здається їй сином. Тодi вдалинi оживав перший чоловiк, а всю душу охоплювали страждання: чи мала вона право на друге одруження, на другу любов? I навiть п'ятеро дiтей, якi б гибiли на вдовиних достатках, у такi часи не могли захистити її, i нiхто в свiтi не мiг струсонути холоднi краплини болю, що обнизували її, як обнизує роса нерозвите дерево. Що ж, iншi жiнки простiше дивляться на любов, любощi, а вона й досi чаїть у собi почуття провини i перед людьми, i перед Григорiєм, i перед першим мужем. У такi тяжкi години вона себе збоку бачить пересадженим деревом, що й само не знає: чи прийматися, чи всихати йому. Отаке її вдовине щастя, як сонце поза хмарами, i чи довго воно свiтитиме їй?.. Наполоханi думки забiгають та й забiгають наперед i зупиняються перед тiєю безоднею, що лякає кожну жiнку, яку горе зробило вдовою: чи не збайдужнiє, чи не одкинеться од неї друга любов?.. Почуття Катерини в якiйсь мiрi передаються Григорiєвi, якого й досi дивує глибока сором'язливiсть у коханнi дружини. П'ятеро ж дiтей має вона, але й досi залишилась чистою, мов дiвоча сльоза. I нi спалаху, нi тiнi жiночої пристрастi чи вдоволення нiколи не побачив у її