ими руками. Менi дуже шкода було вас, я наперед бачив, як плакали ви надi мною, коли ще не плакали ви. Але iнакше, тату, я не мiг зробити, бо дуже усе любив..." Старий пiдводить голову, щоб побачити образ сина, що наблизився до нього. Але видiння зникає у сутiнках, а в кутку людською тiнню бовванiє гончарський круг з немудрим виробом на ньому. Як часто колись прибiгав до такого круга малий Iван i просив, щоб тато йому вилiпив коня. Тодi ,тато кидав свої глечики i горшки, брав шматок глини, починав пальцями бгати його, а дитя, затаївши подих, радiсно дивилось, як з глини народжується баский гривастий коник, як оживають його губи, очi i навiть посмiшка. А то iнодi конi були череватими, пихатими чи п'яними, i в них люди, регочучи, пiзнавали то попа з 'сусiднього селища, то свого ж зава крамницi, то Безбородька чи якогось бундючного недотепу... Як недавно i як давно все це було. Розчавленими роботою руками старий розгладжує бiлу, з очицями барвiнку сорочку i гнеться над нею то мов над колискою, то мов над домовиною. З темряви вiдвалюються шматки минувшини, в них вiн знову чує i перший крик, i смiх, i спiв своєї дитини, чує її милий голос над незбагненними, самою мудрiстю начиненими книгами, i закохане воркотiння бiля старого порома, куди виходила Оксана... Це ж усе було i бiльше нiколи вже не буде. I навiть солдатський трикутничок не постукає у вiконце до батькiв. Голова старого падає на розпростерту сорочку, торкається вишитого, неживого барвiнку, який пережив його сина. - Поки ти, Iр.ане, ходив по землi, я старостi не чув; тодi я був батьком, а тепер став немiчним дiдом, без дiтей, без онукiв, - жалiється сорочцi, немов, своїй судьбi. Вгорi загупали кроки, їхнiй вiдгомiн обiзвався у непросохлiй стелi. Євмен здригнувся, похитуючись, пiдвiвся, похапцем згорнув синову сорочку, поклав її у скриню i провiв рукою по обличчi, щоб зменшити, притерти слiди печалi - нащо її виносити на люди. Вiн пiдходить до гончарського круга, на якому стоїть ще не обсохлий глечик, i удає, наче щось робить. На порозi, поблискуючи вогником цигарки, з являється худий, журавлистий конюх Петро Гайшук. Вiд нього завжди пахне тютюном, сiном i рибою. - У вас, дiду, i досi поночi? - дивується вiн, по-пташиному розставляє ноги, а голову пригинає. -Чому свою електрику не свiтите? - Конюх, наче злодiй, повинен i в темрявi бачити. - Євмен, як може, вiдганяє од себе скорботу, квапливо одягається в незмiнну свитку i, не встигши за своїми думами приторкнутись до їжi, виходить iз землянки. На заходi в сутiнках уже розпадаються останнi вишневi згустки, залишенi сонцем, кiлька похилих дерев пiд ними стоять, мов скорбнi матерi. В такий час навiть дерева печаляться, когось виглядають з далеких дорiг. А йому вже нема кого виглядати. I старий теж гнеться, мов дерево. - Небо наче на вiтер показує, - невдоволенням бринить тенористий голос Гайшука. - А я завтра хотiв рибалити. - Рибалити? - здивовано перепитує... Хоча, коли подумати, чому й не рибалити чоловiку? Йому рiчка не навiє болiсних згадок... - Сьогоднi вловив щось? - Одного сомка, фунтiв на п'ять, - задоволене посмiхається Гайшук. - На клок пiшов. - Де зловив? - На Королевщинi, недалеко вiд порома. Добрячi там для сомiв ковбанi. - Кума ж мого не бачив? - Бачив. Усе людей перевозить. I Оксанку чекає свою, - та й запнувся, щоб не ятрити серце старого. - Оксану? Та що ти? Може, є вiстка од псi: - затремтiв Євмен. - Є звiстка. Прийшла з Пруссiї. Учора на поромi ваш кум Олександр усiх, хто не їхав, цiлий день частував горiлкою. Так дехто тiльки й робив, що перевозився з одного берега на другий. Всякого тепер є люду. - Виходить, дочекається кум Олександр своєї дитини. Щасти їм, щасти... - мало не зiтхнув старий, i дурнi думки знову полiзли в голову: не батьком, а тiльки зiгнутим гостем буде вiн сидiти на Оксаниному весiллi... - Ви ж, дiду, хоч повечеряли? - Гайшук перехоплює його думки i хоче бодай трохи звернути їх на iншi стежини. - Я то повечеряв, а от що коням будемо на нiч закладати? - переходить вiд однiєї журби до другої. - Може, впiймати Безбородька та Мамуру i кинути їх, болотяникiв, за драбини? - Конi такої поганi не їстимуть, - невесело посмїхається Гайшук i поправляє свою мiлкувату i темну, мов кротяча, купина, шапку. Не оминаючи поморщених, з льодком на сподi калюж, з яких виходять слiди колiс, конюхи зосереджено йдуть до стайнi, де чахнуть од голоду конi. I про них, i про вiйну, i про Оксану зараз думає старий i здригається од згадки, що в якомусь таборi бiля печей смертi стiжком лежала дiвоча'краса-дiвочi коси... Як же могли так здичавiти навiть нелюди?.. - Все меншає в людей любовi, меншає, та й годi, - вголос вiдповiдає своїм думкам старий. Гайшук стишує ходу i багатозначно пiднiмає вгору довгий вказiвний палець: - Бо вiйна, дiду, а при нiй, костомасi, усього меншає: i хлiба, i люду, i любовi. Та й часу на неї вiйна не дає. Цiлий вiк треба любитись чоловiку, а тепер iнший на всю свою любов не має навiть однiєї малої години. Останнi слова пересмикнули старого, i вiн аж рукою вiдмахнув та здих. - Я зараз не про це, Петре. - А про що? Може, знову про конi? - з спiвчуттям запитав Гайшук. - Нi, про найгiршу худобину, про двоногу скотину! - понуро подивився собi пiд ноги Дибенко. - Про двоногу. Значить, про самого Безбородька? Дуже заїлися ви з ним. I вiн вам не подарує свого. Дивiться, ще лiсу не випише на хату. - Це вiн може зробити, по-всякому вмiє скрутити людину. Та що менi, коли розсудити, Безбородько!? Зараз я, чоловiче добрий, з темними тисячами заївся. - З якими це темними тисячами? - Гайшук од подиву виплюнув недокурок i покосився на Дибенка: чи не почав той часом заговорюватися з горя. Старий став на слiд колiї i, стиснувши кулаки, пристрасно заговорив: - З тими, чуєш, тисячами, що хитрiсть, злобу виплiтають на весь свiт, а гробову дошку витесують на все живе, що народилось i що має народитися... Не так уже багато, коли подумати, є на землi цих чорних гробарiв i мудрецiв, та впрягли i загнуздали вони в своєму диявольському золотому шарабанi i науку, i обман, i бога, i чорта заодно, i голод, i страх, i цим усiм спритно .окайданили, зчавили, змiзернили людину та й випихають на смерть її: шукай у чужiй землi свою могилу i свiй хрест. То я й думаю собi: час уже людям одiрвати вiд свого тiла оцих кiлька темних тисяч i хоча б закинути їх на якийсь океанський острiв, щоб там вони трохи вилюднiли, доросли, ну, хоча б до рiвня звичайних дикунiв. Гайшук, здивовано поглядаючи на старого, подався назад вузький станом, посмiхнувся: - Це утопiя! - I втопити можна таких, - погодився Євмен i цим ще бiльше розвеселив Гайшука. Бiля самої стайнi по-весняному жебонить струмок, вiн ще не пахне нiяким зiллям, а лише'прiснотою розмороженої землi. Конi чують прихiд Євмена i з сумним iржанням повертають до нього безнадiйно похиленi голови. Над ними по стiнах потворяться великi переламанi тiнi, i вони здаються нинi Євмену теж кiстлявими. Пекучий жаль i бiль переплiтають своє снування. Старий мовчки, одним гiрким помахом руки вiдпускає змiну, знiмає з стовпа лiхтар i поволi йде по стайнi, черкаючи своєю тiнню безпровинно змучених коней. В їхнi очi, ворушачись, втiкає золотий вiдбиток лiхтаря, викреслюючи i окреслюючи в них тiльки темну муку голоду. Євмен одводить погляд од коней, що ждуть порятунку вiд нього: вiн бiльше не може дивитись на них, не може бачити, як на їхнiх головах вибиваються лiнiї кiсток. Зiщулюючись, старий нагинається до лiхтаря, задмухує його. I щось недобре в цьому почули конi: заворушились, забили копитами, i жалiсне, схоже на стогiн iржання обiзвалося з усiх бокiв. Євмен затремтiв, приклав руку до чола, а потiм вибiг зi стайнi, розмахуючи омертвiлим лiхтарем. А позаду в спину йому батогами шмагало голодне кiнське благання. Бiля струмка зачалапали кроки ї обiзвався занепокоєний голос Безбородька: - Ген, хто там огонь погасив!? Не знайшов, чим бавитись?. Євмен Дибенко, забувши, що сам задмухав огонь, пiдняв лiхтар, щоб краще бачити голову, який стає насупроти нього i гнiвно дихає горiлчаним духом. - Дiду, чого темно у стайнi? - А хiба коли-небудь було свiтло в домовинi!? - рубонув навiдмаш старий. - В домовинi? Про що ви мелете? - обурився Безбородько. - Чи не випили часом зайвину? Здається, ясно питаю: чого нема вогню у стайнi? - А хiба ж це стайня? - натягується голос у старого. - Це вже домовина! Чуєш, яким стогоном проклинають конi твоє безголове головування? На, посвiти над ними похоронною свiчкою, - втиснув у руку голови лiхтар, з якого височувався чад. Безбородька пересмикнуло, наче в його руцi опинився не свiтильник, а жаба. Вiн одразу ж навiдлiг жбурнув його у струмок i накинувся на Євмена: - Їй-богу, ви, дiду, або запили, як останнiй швець, або натурально збожеволiли... - З горя збожеволiв. А чому ж ти не збожеволiєш отак хоча б на кiлька днiв та не мотнешся по всiх усюдах шукати якогось порятунку? Вже завтра можеш приносити акти про падiж. Та пiсля цього байстрюк ти чи голова? Безбородько затрясся: - За такi слова, старе одоробло, в тюрмi будеш кiстками цемент вигрiвати! В тюрмi! - Сам, тобi на радiсть, пiду в тюрягу. Усi примусовi по твоїй резолюцiї i вiдроблю, i вiдбуду, тiльки врятуй, Антоне, конi, бо, їй-бо, не можу витримати - душа перерветься, - i аж застогнав старий. - Легко сказати: врятуй! А чим я їх рятуватиму? - трохи одiйшов Безбородько. - Може, спробуєм завтра вигнати в лiс? - Вигнати можна, якусь бруньку знайдуть, та на нiй не виживуть. Сiна, хоча б соломи їм треба. - Зрештою, чи розумiєте ви: я все робив, що мiг, - стишив голос Безбородько. - Трохи пособила держава, а бiльше не може, бо вiйна. - На її плечi усе можна скинути - i вкрадене, i згноєне. Але цiєю байкою не нагодуєш худоби. - Ну й пальцями я теж не нагадую їх! - простягнув руки до Євмена. - Такими пальцями не нагодуєш, - погодився старий, - бо приросли вони не до живого дiла, а до печатки. Заважка вона для тебе, Антоне, заважка. Безбородько мимоволi намацав у кишенi печатку, але стримав себе, не скипiв, а глумливо подивився на конюха: - Коли завидуєте на мою печатку, залюбки можу її передати вам. - Ти краще Марку передай її. - Що з вами говорити! - махнув рукою. - Краще порадьте, де щось коням добути. - Чому ж ти ранiше, влiтку, не радився зi мною? Але й зараз ще не пропащий свiт, тiльки не послухаєшся мене, ще й гнiватись будеш. - А може, й не буду? - Будеш. З.наю. тебе, Антоне, як облупленого, - аж зiтхнув старий. - Все одно кажiть. - Прошу тебе, чоловiче, коли таке тяжке дiло, знайди в своєму нутрi те, що великодушнiстю зветься. Кинь на харчування усю свою чисту i нечисту грошву, навiть палац продай, а потiм ще бiльше наживешся на цих же конях i на нас, дiдько з тобою, не пожалiємо! Коли не заглядаєш наперед, як голова, заглянь, як лихвар, що проценту чекає. їй-бо, не помилишся! I перед районом гоголем випливеш, усiм пiр'ям заграєш. Не один скаже: є ж такий голова, який i оселi позбувся, щоб громадськi конi врятувати! Це ж, Антоне, в перспективу, в анкету, в характеристику тобi самим прибутковим ордером впишеться! Цi слова одночасно i обурили, i здивували Безбородька: дивись, старий дiдько почав заглядати у його кишеню. Але який чудернацький i не такий уже поганий хiд каруселиться. Гляди, щось можна виграти ним i навiть трохи авторитет свiй пiдняти... Таки є клепка в головi конюха. Але, коли подумав, що має позбутися всiх своїх статкiв, одразу ж злякався i обурився: з такими прибутковими ордерами сам, неначе крiт, у землянку потрапиш, а коли, не доведи господи, скинуть з головування, то станеш посмiховиськом усього села. Бiля рота вiн виморщив криву посмiшку для старого: - Ну й штукар ви, дiду, яких свiт не бачив. Такого наговорили та налихословили, що на вас навiть гнiватись по-справжньому не можна... - Нiчого не кинеш на коней? - зiв'яв. Дибенко. - Ви думаєте, що я банк чи його фiлiя? Хтось, може, й лiчить у моїм гаманцi грошi а насправдi там вiтер свистить. - Не в гаманцi, а в головi свистить, - зiтхнув старий. - Скiльки у нас є тепер ыайслабщих койей? - нетерпляче перебив його Безбородько. - Або що? - насторожився старий: вiн завжди нюхом вiдчував якусь каверзу чи лиходiйство. " Бiля Безбородькового рота ворухнулась жорстока складка: - Доведеться добити їх! - Добити ? - з жахом перепитав старий, i в нього пригнулася голова наче по нiй мали вдарити молотом. - Ти що? При своєму розумi? - А що маю робити?.. Я вже радився з одним начальником, вiн теж пристає, що слабiшi конi треба вбити i їхнє м'ясо згодувати свиням, щоб хоч вони вижили. - Ранiше мене з своїм начальником уб'єш, розтрясця вашiй матерi, а потiм уже конi! Геть, душогубе, геть, iроде, звiдси! - закричав не своїм голосом Дибенко i, пiднявши угору кулаки, ладен був пустити їх у дiло. - Сказився старий! - з опаскою вигукнув Безбородько, позадкував i зник у темрявi, не дочекавшись, поки в стайнi засвiтять свiтло. - Конеїд! Балаболка! Довбеха! - навздогiн жбурнув йому старий, чуючи, що його валить iз нiг. - Ех, серце, дурне серце, - промовив сам до себе, але потягнувся рукою не до нього, а до очей, що не могли втримати слiз. Плачучи, вiн пiдiйшов до струмка, навпомацки знайшов лiхтар, почав його витирати тремтячими руками i полою свитки. - Або ти мене зведеш зi свiту, або я тебе зведу, прилюдно вилами прохромлю, а коней не дам, - продовжував розмову з Безбородьком .i всiм тiлом здригався при самiй думцi, що хтось може вбивати коней. I за що, за яку провину? Так чому ж тодi не карають самого Безбородька, який на злодiйському поводi веде смерть коням? Тiльки тому, що вiн має на шиї не конячу, а людську голову? - Наговорились, дiду? - з спiвчуттям обiзвався з порога етапнi Гайшук. - Я то наговорився, а чого ти мовчав? Язика проковтнув на той час? - витрiщився старий на конюха. - А нащо менi заїдатися, - пробурмотiв Гайшук. - Чи це пособить? I довiдочку в лiсництво буду брати не у когось, а до нього ж прийду. - Багато таких вас, хитроверхих, на свiтi розвелося. - Не хитроверхих, а обережних, - поправив Гайшук. - Не з великого добра доводиться iнодi тримати язик за зубами: вчили вже нас, i добре вчили. I мене ж учили... Вам легше: що з старого вiзьмеш! Ех, Петре, не раз я собi думаю: чого у вiйну, та й без неї, однi люди стають у нас орлами, а другi - прожерливою мишвою бiля нашого зерна. Жеруть, переводять, трублять ще й гидять його, а самi всюди галасують, що вони охоронцi. I так мудро галасують, що їм i зверху вiрять. Невже наше життя це може обiйтись без усяких безбородькiв? - Не може, - впевнено вiдповiв Гайшук. - То чому? Гайшук полiз рукою до потилицi, i на його високочолiй головi кротячою купинкою заворушилася шапка. - Це, дiду, не проста арифметика, i задачка в нiй складалася не один день чи рiк. Трудна i заплутана задачка! - Поговори - послухаєм. - То й слухайте, коли маєте час. Як ви думаєте: вiд старої кривди залишились у нас рiжки та нiжки чи ще щось? - Та лишилося ще щось. I воно, як прожерливе зозуленя, вихоплює для себе все, що може вихопити. - Ще й як вихоплює! I це така штуковина, що її наказом не звiльниш з роботи, директивою не заборониш, не розкуркулиш i не продасиш на торгу. Чи не так я думаю? - Не тягни. Сучи вже далi свiй мотузочок. - Вiн такий мiй, як i ваш. Я своє мужицьке накипiле викидаю, - насупився Гайшук. - I от далi виходить таке: при нашiй великiй правдi, що прийшла вiд самої революцiї, перед кривдою є тiльки двi дороги: вона мусить услiд за капiталiзмом iз мосту та у воду або лукаво натягти на себе одежинку правди i нею ж захищати свою шкуру. Тепер на свiтi правда стала бiльшою, а кривда хитрiшою, її не одразу й розкусиш у якомусь кабiнетi чи на трибунi, де вона буде говорити й голосувати за соцiалiзм для народу, а потiм з цього ж народу дертиме хабарi. Ну, хто живе по правдi, той не шукає дармовизни, не має нахабства пертися поверх чиїхось голiв чи й скручувати їх, той i конюхом залюбки пiде працювати. А всiляки бiльшi чи меншi безбородьки в конюхи вже не пiдуть: вони скуштували i легкого хлiба, i меду, заробленого язиком чи лукавством, i їм це харчування стало таким смачним, як мамине молоко, вони вже його донесхочу смоктатимуть, хоч би з мами и кров iшла. Ось таке налипле начальство батогом звiдсiль треба гнати справжньому начальству. Батогом! - Намалював картину, - щось прикидаючи своє, примружився старий. - Ну, а коли ж їм, пережиткам рiзним, кiнець прийде? - Це вже друга задачка, i її можна так починати: скоро казка кажеться, та не скоро дiло робиться. Я мислю - однаково треба вiрити людям, щоб не було так: я, к примiру, син, ви - пасинок, а ще хтось - i зовсiм байстрюк, i не тому, що йому не подобається Радянська влада, а тому, що вiн, за дрiбну провину чи гостре слово, не подобається якомусь не робiтниковi, а заготувачевi, який ближче стоїть i до меду, i до iдей по сумiсництву. То поки ось такому заготувачевi бiльше вiрять, анiж менi чи вам, з ним не поборешся чесно - хрест-навхрест. Вiн тебе пiд силу схопить i пiднiжку дасть, перш нiж ти його вхопиш хоч за бублик хвоста. Ось тому багато в нас балачок по кутках i закутках, а на вiдкритих зборах ми набираємо в рот води. Наш дядько по-справжньому ще не заговорив i по-справжньому ще вмiння i сили господарської не показав. А в партiї досить великих i невiдкладних турбот. Вона зараз саму смерть ломить! I зломить! Але руки її й до цього дiйдуть: розкусить вона усiх пустомолiв-свистунiв, хоч би як висвистували вони по рiзних трибунах - i аж захурчить за ними. Спочатку полетять, як гнилi грушi, безбородьки, а далi й хитрiшi iндивiдууми, а найспритнiшi пiдуть за власним бажанням з високих посад, не забувши виклопотати собi високi пенсiї. - Хай жеруть цi пенсiї, аби людей та держави не жерли. Але, по твоїх словах, не швидко ми позбудемось цих нахлiбникiв? - Та, мабуть, на наш вiк вистачить i приймакiв, i бюрократiв, i пажерливих жорстокосердцiв, i невiгласiв, що дивляться не в душу людини, а на своє черево. - Чи не прибавив ти їм вiку? - Навряд, дiду. Вони про своє довголiття бiльше дбають, анiж ми. - Умiєш ти, Петре, утiшати людину, як рiзник довбнею. Потримай лiхтар. - Старий засвiтив огонь, знову попрямував до стайнi, але вже уникав дивитися коням у вiчi. До нього поволi пiдiйшов широкогубий конюх Максим Полатайко. В невисокiй лапатiй постатi чоловiка було щось вiд окоренка, але це не заважало йому виявляти в деяких справах дивовижну спритнiсть. Максим з-пiд самого носа досвiдчених сторожiв, шуткуючи, мiг украсти для коней з десяток снопiв вiвса або вночi вкоситись у сочевицю чи вегу сусiднього колгоспу. Навiть зараз його улюбленцi були схожi на коней, бо вiн звiдкись потаємно приносив їм у торбi чи опалцi якийсь додатковий рацiон. Коли ж Максима ловили на гарячому, вiн з таким трагiзмом i сльозою виступав на захист коней, що йому все прощалося. Через те чоловiка прозвали Артистом, але вiн навiть таким прiзвиськом не гордився i не втiшався, бо не був славолюбцем. Зараз Максим тривожився: цiєї ночi вiн обнишпорив двi найбiльш надiйнi комори, але не знайшов там i жменi вiвса. Правда, вiн таки напакував свою торбу турецьким бобом але його треба було перемолоти на жорнах. Цiєї машинерiї в Максима не водилось, а поткнутися до сусiдiв не дуже хотiлось. - Пiп ж робитимем, дiду? - Максим скривився усiм обличчям i повiв головою в бiк коней. - Коли плаче людина - можна витримати, а коли плаче худоба - не витримує серце. - Твої ще не плачуть. Максим пропустив натяк повз вуха i вiв своє: - Щось дитяче є в кiнському плачi. I кричать вони, мов дiти. Я на батарею пiдвозив снаряди. Ну, пiд Львовом на свiтанку й накрили мене мiною. Якраз, стерво, пiд копита моїх вороних гепнулась. Я ще побачив, як обрисувались i рвонулись вони в огненному стовпi, а потiм так заголосили, закричали, що i я заплакав i, притримуючи руками своє м'ясо, поповз до них. А вони на перебитих ногах потягнулись до мене, губами обцiловують мене, а в самих, безневинних, сльози, мов квасолини, летять... Так що зараз маємо робити? - Вiзьмемось, хлопче, за злодiйське ремесло, може, воно трохи пособить нам, - понуро, але твердо вiдповiв старий. - Та що ви, дiду, проти ночi говорите!? - вражено розвiв руками Максим. - Все село знає, що ви нiде навiть билиночки не пiдняли чужої. - Що правда, то правда, а зараз пiду на таку ганьбу, бо iнакше, виходить, не можна. - Старий задумався, пильно поглянув на Максима, який мало не танцював, знайшовши собi такого спiльника. - Не вибрикуй. I чуєш, не всякий крадiж є злодiйством. - Це вже щось нове навiть для мене, - аж рота роззявив Максим. - Пригадуєш, у книжках писалося про того великого чоловiка, що вкрав у бога вогонь для людей. А його ще й хвалять. От i виходить: не всяка крадiжка - злодiйство. А ми з тобою не такi великi люди, то вкрадемо для коней сiна. Поїдеш зi мною чи побоїшся? - I ви не жартуєте? - ще запитав з недовiрою, а очi загорiлись злодiйським блиском. - Не до жартiв тепер. - Тодi поїхали! Зараз же! - I хлопець кинувся одв'язувати виїзнi конi. - Де ж ви нагибали це сiно? - здивовано розгойдується на журавлиних ногах Петро Гайшук. - Там, де ти рибу ловиш. - Так це ж сiно вашого кума! - аж скрикнув Гайшук. - А кум завжди збирає сiно, мов барвiнок, не помилимось. - Оце так, а не iнакше! - Гайшук полiз рукою до потилицi, не знаючи, що робити: чи смiятись, чи обурюватись. - Можна сказати, по-родинному. - Влiтку по-родинному, так само як i взяли, одвеземо кумовi сiно. Не хвалився часом кум, що завтра поїде на ярмарок? - Хвалився. Йому не терпиться усiм розказати, що має таку велику радiсть. - Це добре, - вiдповiв своїм думкам старий. Незабаром вiз, розкидаючи болото i хлюпаючи по калюжах викотився на м'яку луговину. На нiй темними птицями окреслювались кущi верболозу, а помiж ними тривожно билась i стогнала, мов поранений, невидима вода. Мало не з-пiд копит коней з трiском i лопотiнням вилетiла пара крижакiв, їх одразу проковтнула вогкувата глибiнь беззоряної ночi. I пiсля цього захотiлось летiти деревам, вони замахали своїми крилами, ронячи на землю пахощi вже напiврозповитих бруньок. Неспокiйно цього року iшла весна по землi, i тривожно зустрiчався з нею дiд Євмен. Це тiльки подумати: не до плуга, не до сiвалки, не до чистого зерна, а до чужого добра зiбрався вiн. Навiть коли не впiймається, шила в мiшку не втаїш, i що тодi подумають, заговорять про нього?! Ну, i хай говорять i судять по всьому району, а конi мають жити. I, щоб пiдбадьорити себе, вiн торкається рукою Максимового плеча. Не первина тобi йти на таке непевне дiло? Не первина, дiду, вiрно здогадуєтесь, - приємним голосом признається Максим, товстогубство не заважає чоловiковi говорити спiвуче i чисто. - I що ж ти крав? - Ви краще спитайте, чого я не крав? - весело говорить конюх. - I овес iз поля, i сiно та отаву з лугiв, i зерно з-пiд машин та в коморах, i хлiб з пекарнi, i снопи з ожередiв, тiльки шампанського не тягнув з ресторанiв, бо не знаю, чи пособляє воно коням, чи то по дуростi помiщикiв бавилися. А знав би - й до нього добрався б. - Так ти спробуй. - А що, коли конi алкоголiками стануть? - серйозно запитав Максим. -Якось незручно вийде: конюх тверезеник, а конi - п'янюги. Не люблю я непорядкiв. - Ну, а бiб ти крав, Максиме? - Який бiб? - насторожився i обернувся до старого. - Турецький. - Турецький? Крав колись на городах. - А в коморах? - Нi. А хiба його конi люблять? - Про коней не знаю, а деякi люди полюбляють. - Американцi найбiльше. В них, видать, животи мiцнi, - хитро вивертається Максим. - Ох, i збосотився ж ти, до самого краю збосотився, - з жалем сказав старий, а Максим весело хмикнув. Десь бiля пiвночi вони виїхали на Королевщину, над якою то тут, то там урочисто пiдiймались поодинокi велетнi дуби. Максим поставив конi бiля порома, пiд яким попискувала i клекотiла вода, i, щоб не вшелепатись, пiдiйшов до невеликої клунi перевiзника, в якiй дiд Олександр завжди лiтував. Недалеко вiд клунi, над крутояр'ям, стояло два гостроверхеньких стiжки сiна, господаровитий кум накосив їх у таких болотах та заростях, куди не добирався жоден косар. Зараз яружний вiтерець пiдвiвав стiжки знизу, i вони, окутанi пахощами, здавалося, хотiли кудись летiти. - Дiду Олександре, де ви там, давайте перевозу! - голосно гукнув у браму Максим раз i вдруге, прислухався до вiдгомону, а потiм смiливо пiшов до коней, пiдвiв їх пiд стiжок, скинув з воза мотузки, рубель та вила. I тiльки тепер старому Євмену стало не по собi, вiн мало не застогнав од болю i, щоб приглушити його, вилами зiрвав шапку з стiжка i з силою кинув її на воза. - Вкладай! - Слухаюсь начальника! - весело обiзвався Максим i заходився втоптувати сiно. - Ох, i шибенної ти вдачi! - покосився на нього старий. - Пiд вашим чуйним керiвництвом! - гигикнув Максим, спритно орудуючи граблями. Вони по-господарськи широко вклали i врублили сiно. Тепер Євмен пожалкував: чому було не приїхати на Королевщину двома возами? На душi в нього зараз не було нi гризоти, нi каяття, лише з голови не виходив образ Оксани, наче її дух витав бiля цих стiжкiв. - Ех, донечко люба, - зiтхнув старий, коли заскрипiла, заколивалася хура. - Ви щось сказали? - обiзвався зверху Максим. - I а нiчого, їдь. - Вiн по-господарськи згрiб натрушене сiно, пiддав його до другого стiжка i притулився до нього руками. Далеким густим повiвом достиглого лiта пахло потривожене сiно i насiння, а берег рiчки обзивався голосами його Iвана i не його Оксани. - Значить, не судьба. - Старий поклав граблi на плече й повернув услiд за возом, на якому курникав якусь веселу пiсеньку шибенної вдачi Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на свiтi, нiж серйознiй людинi. Ще хура не пiд їхала до струмка, а конi почули свiй порятунок - i стайня затряслась од ударiв копит, гудiння цимбалин i дружного iржання. - Чуєте? - переможно обiзвався з хури Максим. - Та чую. З стайнi занепокоєно вибiг Петро Гайшук. - Показились конi. Скорiше розрубляйте, а то пообривають поводи. Все гаразд обiйшлося? - Краще, нiж у Прометея! - клубком скотився з воза Максим. - Жаль, що вiн без тебе орудував, - в'їв Максима Гайшук. - Удвох ви й богiв обхитрили б. - Склади в торбу свої дотепи i передай жiнцi на згадку про її достогибелi розумного чоловiка. Ох, i їсти ж захотiлось пiсля такого дiла. В тебе сомини часом нема? - Є шматочок для курохвата. - Оце спасибi, порозкошую, мов кiт бiля сала, - i Максим першим понiс сiно до стайнi. Наступного дня вiн побував i на Королевщинi, i на ярмарку, сердечно зустрiвся там з дiдом Олександром, який чаркувався з рiднею i знайомими, привiтав його з радiстю, сам на дурничку випив чарку i хитромудре довiдався, що старий нiчого не знає про нiчну пригоду. Це зовсiм розвеселило чоловiка, i вiн з ярмарку мало не бiг у село, щоб вдруге обернутись за дiдовим сiном. - Коли поскоромили губи, то треба й до рота класти, а стаття, якщо навiть до цього дiйде, i за одну, i за двi хури буде однакова. Навiть, коли подумати, бiльша крадiжка вигiднiша за меншу. У нас i за тисячу, i за сто тисяч однаково судять. - Максим тихцем викладав конюхам тонкощi законодавства. - I звiдки це все тобi вiдомо? - перебiльшено здивувався Гайшук. - Чи ти закони вивчав, чи що? - Не закони, а щiлини в них, це iнколи знадобиться, - не криючись, одказав Максим. Пiзнього вечора вiн знову поїхав з дiдом Євменом на Королевщину, знову бiля порома i клунi про всякий випадок гукав перевозу, а потiм пiдвiв конi до стiжка. I тiльки з нього злетiла i вляглася на вiз шапка, як вiд клунi почувся насмiшкуватий, в'їдливий голос дiда Олександра: - Може, вам, робiтнички, ще треба з одного помагача? З несподiванки Максим пригнувся i хотiв погнати конi, але в дiда Євмена вирвались дурнi слова: - О, i кум мiй прийшов до нас... Максим у розпачi застогнав i опустив голову: тiкати було вже пiзно. I зараз його добиває їдкий смiх старого: - Дивись, навiть поночi пiзнав кума! Добрi очi в когось позичили. - I кум Олександр, сяючи буйною сивиною, мов заснiжене дерево, пiдходить до воза, здоровкається з кумом i допитує його: - Промишляєш, Євмене, моїм сiном? Хоч би мене, для годиться, в пайку взяв. - Не вiзьму, куме, нiяк не вiзьму, - твердiшає i аж переривається од болю й рiшучостi голос Євмена. - Ти чого так загордився? - перебiльшено дивується Олександр; проти Дибенка вiн здається велетнем. -Чого тобi по-чесному не подiлитись виторгом? За роботу i фiр манку вiзьмiть, iцо треба, а дещицю й менi повернiть на частування добрих людей. Я тепер, куме, гуляю - за дочку п'ю з людьми. I з тобою хотiв би випити, але зобижаєш, обезгрошуєш ти мене - Я себе, куме, бiльше зобижаю,- аж заклекотiло всерединi Євмена - Моя честь дорожча за твої копички, але з горя промiняв її на сiио. I не смiйся, не насмiхайся, Олександре, надi мною, бо, їй-бо, ударю тебе. - Оце так! За моє жито мене ж буде битої? - здивовано вигукнув кум i з усмiшкою подивився на свiй великий, мов довбня, кулак - Не сподiвався такого вiд тебе! - Мовчи, куме! - i Євмен вiдвiв руку для удару - Тю на тебе! - обурився Олександр.- Навкулачки захотiлося бiля мого добра? Ти краще розкажи, що тебе приневолило приїхати сюди? .Бiда заставила, куме - Та сам бачу, що не розкiш. Кажи! Коли старий Євмен розповiв усю свою iсторiю, кум тiльки головою похитав: - За цей крадiж я тобi не суддя. I я тримаюсь, куме, на тому, що i конi, i земля, i все-усе - це наше. А безбородьки з нашого тiльки своє викрадають собi. Втому вони забули вже не тiльки про худобу, а й про людей. От як воно одне чiпляється за друге... Забирай мiй стiжок до билиночки Це навiть добре, що ти до мене приїхав. Так я, може, пожалкував би вiддати сiно, а тепер нiкуди дiтися... Тiльки моїй бабi анiгугу, бо вона поки що на щедрiсть не хворiла. ' - Якi ви, дiду, красивi! - вирвалось у Максима. - А, це ти, патякало злоязичне! - Старий кулаком посварився на Максима i заговорив до Євмена - I звiдки воно, куме, такi блазнюки беруться? Сьогоднi ж удень цей торохтiй i пустомолот пив мою чарку, а ввечерi приїхав красти моє сiно ще й красивiстю пiддобрюється. То не варто його батожити вiд мого стiжка аж до вашого села? - Руки заболять од такої роботи,- анiтрохи не образився, а навiть гигикнув Максим, У цей час його чутке вухо вловило, як хтось зачалапав у темрявi.- Ану, тихенько менi. Чи не справжнiй злодiяка добирається до сiна? Тодi я йому дам бобу,загрозливо пiдняв угору вила. - Ну, що ти скажеш про цього правдолюбця? - Кум Олександр, пiдсмiюючись у бороду, поглянув на Максима, а той аж витрiщився, подаючи знаки мовчати. Незабаром до клунi наблизилася висока постать, i Максим розчаровано скривив своє товстогуб я: - Та це ж наш мiнiстр без портфеля. I чого вiн тiльки притарабанився? Чи не якусь фiлософiю розводити? Забрьоханий, але веселий, Петро Гайшук пiдiйшов до воза i, навiть не привiтавшись, радiсно сказав: - Скидайте, робiтнички, сiно. Досить ось так промишляти. - А що трапилось? -з надiєю поглянув иа нього дiд Євмен - Марко Безсмертний привiз од добрих людей i сiно, i просянку Добрий вечiр, дiду Олександре. Ви не маєте на нас великого зла? От i добре. Я завжди думав, що ви такий чоловiк, яких мало на свiтi... XVII Привезене сiно i просянка спочатку порадували, а потiм засмутили i стривожили Безбородька. Вiн, ще стоячи помiж хурами пашi, вiдчув, як вони з теменi насуваються на нього, мов лихо. Еге ж, тепер коням буде легко, а йому до синього смутку тяжко. Уже зараз, практично, вiд землянки до землянки аж пiдстрибує звiстка, що не вiн, а Марко врятував худобу. От i почнуть дурнi язики до небес пiднiмати Марка, а його мiсити в грязюцi. I не одному пустомолету захочеться сколупнути голову з головування. Ет, нiколи, практично, чоловiк не знає, звiдки йому пiднесуть понюхати тертого хрiну Безбородьковi пiсля цих роздумiв одразу гiркими стали пахощi привезеного сiна. Але як тобi не каламутне, як не гiрко на душi, проте мусиш посмiхатися, навiть iз самого болю вiддирати похвалу Безсмертному, хоч i шкварчить усе твоє нутро, немов пiдсмажують його на пекельному вогнi I громаддя чужих хур, i думи, i темрява аж сутулять Безбородька, та все одно вiн тримає фасон - на когось покрикує, когось розпiкає за безгосподарнiсть, Мамурi наказує нагодувати хурщикiв, а потiм кладе руку на плече Безсмертного - Виручив, братику, практично Навiть не знаю, чим вiддячити тобi Ну, звiсно, могорич iз мене - Так придивляється до Марка, наче хоче поглядом висвердлити його прихованi думки.- Ходiм зараз же, вип'ємо за твоє здоров'я. - Та нi, Антоне, почалапаю додому - втомився, перемерз. - От чаркою i нагониш втому та холод. Не погорджуй нами, - стримує i стримати не може образи. - - Колись iншим разом загляну в твої хороми. - Ну, як собi хочеш. На прошеного гостя важко вгодити. - Безбородько ще стримує себе, посмiхається очима, а сам вiдчуває, як у них насочується злiсть. Кiлька гостроверхеньких копичок виросло бiля стайнi, у стайнi конi хрумкотiли просянку, радiли люди, тiльки не було й крихти радостi в Безбородька. Вiн звiдусiль стягав рiзнi думки, шеретував їх на своєму решетi, але мало було толку з цiєї роботи. Отак i додому йшов чоловiк, вимiшуючи думки i мiсячи багнюку. Надворi зовсiм розвеснилось, з тополиного i вербового галуззя обтрушувались пахощi набряклих бруньок. Гляди, ще кiлька днiв пролетить - i земля пiде в рiст. Завтра ж у район треба вiдрапортувати, що вiн таки роздобув пашi. Як це тiльки до ладу скласти? Мовляв, труднощi труднощами, але й з ними боремося потроху... А той дурень за свою роботу i вiд чарки вiдмовився. Ех, аби якось тишком-нишком вижити його з села, щоб не баламутив людей. Бiля самого двору Безбородькаёосяяла щаслива думка. Вiн аж зупинився, крутнув нею i сяк, i так, i он як, одчинив ворота i вдоволено засмiявся, бо ще, практично, щось варить його баняк. - Чого це ти, чоловiче, зуби сушиш? - обiзвалась iз городця гостровуха Марiя. - Нажлуктився десь? - Не мели дурного. Радiю, бо коням є що їсти. - Одразу ж знайшовся чоловiк, пiдходячи до типу. - Розжилися на пашу - i вже легше на серцi. - Марко ж, а не ти розжився, - вкусила жiнка. - Ну й що? А тепер i я, практично, спробую дiстати. Що ти там робиш? - Кригу в сажалцi розбиваю, щоб, часом лини та карасi не задихнулись. - I це дiло, - похвалив жiнку. - Таки добре мати про запас свою линину та карасятину. - Свою, але не для себе, - махнула рукою Марiя. - Чого ж не для себе? А для кого? -здивувався чоловiк. - Усе для твоїх гостей i представникiв. - Ет, не пiдкована ти полiтичне, шкабарчиш, як дiд Євмен. Краще одскоч до Галини Кушiгiренко - нехай скорiше заводить машину та пiд'їжджає до мене. - Куди тебе несе проти ночi? - В голосi жiнки прокинулась задавнена пiдозра. - Не туди,куди ти подумала. - I скоро повернешся? - До перших пiвнiв. Бiжи, не патякай. Жiнка забряжчала хвiрткою, зникла в темрявi, а вiн у задумi сперся на тин i заходився до крихти обмiзковувати свiй план. По сусiдству, в невеликому селi Зелена Брама, головує старий i недужий Саврадим Капустянський. Тiльки вiйна поставила чоловiка на голову колгоспу, бо ця робота була не по його силах. Не раз, не два Саврадим просився, щоб його звiльнили з нелегкої посади. От хай вiн тепер i вхопиться обома руками за Марка. Чим тобi поганий голова? Такого завзятого не так легко знайти! Безбородько, захоплений своїм планом, навiть не помiчає, що чи не вперше пiдхвалює Марка. Коли б удалось перетягти його в Зелену Браму, то не знати який могорич поставив би старому Саврадимовi, хай п'є на здоров я.. Але чого Саврадимовi ставити, могорич? За таке дiло хай краще Саврадим старається на добру чарку. За нього ж дбають люди. Ось так - не iнакше треба робити... Через якусь годину Антон Безбородько статечно заходив до хати Капустянського. Бородатий, змарнiлий господар, покректуючи, лежав на лiжку, а бiля нього поралась жiнка, поправляючи розпарене зерно i гiрчичники. - Захворiли, Саврадиме Григоровичу? Пашнею хворобу виганяєте? - Безбородько поздоровкався, натягнув на щоки спiвчуття i пiдiйшов до лiжка. - Та виганяю ж кляту. - Чоловiк нетерпляче однiєю рукою вiдмахнувся од жiнки, а другу подав Безбородьковi. - Трясе якась трясця, наче хто найняв її за добрi грошi... Ех, лiта, лiта, пробуркотiли, наче голуби, а тепер болячки та старiсть нишпорять у тiлi, мов злодiйня у коморi. Аби ж знайшлись такi гаки у свiтi, щоб витягнути цю гидоту. Та сiдай, хитруне, кажи, чого завернув до старого? Ти ж запросто не заїхав? Що там намiзкував своєю головою? Спiвчуття зiскочило, з щiк Безбородька, натомiсть з я-вилися подив i образа: -Приїхав, практично, провiдати вас. Почув, що нездужаєте, от i заглянув до вас. - Крути язиком, як лисиця хвостом,- засмiявся i одразу ж поморщився од болю Саврадим Григорович.- Жiнко, в тебе є щось у печi? - Тiльки дiєтичне... - От i давай цьому лису дiєтичне. - Як тобi не соромно, бувши хворим, отаке варнякати!?-гримнула жiнка i, напiвобернувшись, посмiхнулася.- Ще чоловiк через порiг не переступив... - Бо чогось цьому чоловiковi треба вiд старого. Вiн задарма порiг не переступить.Засвiтилось колишнє завзяття в поглядi Саврадима.Ну, в якому мiсцi тебе припекло? - Ет, пiсля такого вiтання потягло на шапкобрання,-' насурмонився Безбородько.- За таку шанобу i сам дiстанеш хворобу. Та й бувайте здоровi. Сусiдський привiт вам.- Настовбурчив шапку на головi i зiбрався йти. - Та куди ти, оглашенний!? Дивись, уже й розсердився за правду на старого! - здивувався i обурився Капустянський. Розсипаючи зерно i зриваючи гiрчичники, вiн зiскочив з лiжка i обома руками всадив Безбородька на лавi.- Стара, став щось на стiл, бо, видать, Антiн таки по-добросусiдськи приїхав. - Поставлю без твоєї команди. А ти ж мерщiй лягай,- заойкала жiнка. - I не помислю! Це гостi будуть сидiти, а я лежати? - почав одягатися Саврадим. - То як же хворiсть одiйде вiд тебе, непутящого? - сплеснула руками жiнка. - Трясе вона мене, буду й я її трясти! - посварився на когось кулаком.- Добре тобi, Антоне, що ти здоровий, мов бут. До сiвби вже все пiдготував? - Ет, i не питайте. Насiння не вистачає, худоба не того... - У мене справи нiби кращi, та здоров'я витекло, наче вода...Старий витер долонею пiт i важко сiв на стiлець.- Менi б уже на печi або призьбi кахикати потроху, а не головувати. Журба поїдом їсть, що опинився на старостi лiт не на своєму мiсцi. "Чудило",насмiшкувато подумав Безбородько, а на обличчi виморщив спiвчуття i душевно заговорив: - Бережiть себе, Саврадиме Григоровичу, бо здоров'я не позичиш i не прикупиш. - А як його берегти, коли стiльки роботи лежить на тобi? - Воно таке дiло. - Безбородько вдав, що вiн задумався, а потiм сказав: - А може, Саврадиме Григоровичу, я мiг би щось порадити вам? - Радь, радь,послухаю. - Е, якi ви швидкi. - Безбородько багатозначно посварився пальцем на старого. - Ставте могорич, тодi скажу дещо, може, й зарадимо вашiй бiдi. - Я тобi не могорич, а цiлу канiстру поставлю, коли виручиш старого! - з надiєю, цiкавiстю i пiдозрою поглянув на крутiя. - А де вона, ця канiстра? Вважайте, що вона вже моя! - засмiявся Безбородько. - Ну, не тягни, як багатого за печiнки, говори вже! - Скажу, коли така нетерплячка, практично, бере. Марка Безсмертного пам'ятаєте? - А хто його в районi не пам'ятає. - От i агiтуйте, щоб вiй узявся за дiло. Хай такни голова не ходить безробiтним. Ви ж знаєте, який вiн господар? Це - кадр! - Ти наче дiло кажеш, - зрадiв старий, а потiм завагався: - А