овижним спомином. Марко поторгав рукою дзвiн, злегенька гойднув било, i мiдь, яка ще недавно мучилась, у землi, обiзвалася низьким спiвучим голосом. Ще в сорок першому роцi, коли фронт наблизився до села, Зiновiй Петрович закопав свого дзвона посеред подвiр'я, закопуючи, наказав сусiдам: - Отож має чоловiк лишню роботу. Ну, та дзвона можна закопати i вiдкопати, а фашизм треба тiльки закопати. Ще гудiтиме над його могилою мiй дзвiн. Аякже, будуть мати свято i люди, i дзвiн. - Люди закопують добро, а мiй що вигадав! - лохнула тодi тiтка Христя. - Старе як мале... В землянцi Гордiєнка стояв гомiн, на невеликих шибках ворушились людськi тiнi. Коли Марко вiдчинив дверi, вiн побачив за столом господарiв, дiда Євмена, Василя Тримайводу i його тiтку Марiю, бригадира Дем'яна Самойленка, Софiю i Галину Кушнiренкiв, Омеляна Коржа, Петра Гайшука i веселооку красуню Ольгу Бойчук з тим нiжним березневим туманцем на щоках, на якому пiзнiше проростуть веснянки. Тiтка Христя першою кинулась до Безсмертного, несучи на обличчi посмiшку, а на вiях сльози. - Добрий вечiр, Марку. Сiдай, дитино, до столу. От спасибi, що зайшов на радiсть нашу. - На яку радiсть? - А ти нiби не чув? - тiтка Христя здивовано i навiть трохи ображено розвела руками, а в розгалужених, мов корiнцi, зморшках її обличчя заяснiла добра посмiшка. - Вона, Марку, думає, як її син став генералом, то про це одразу має знати увесь свiт, - насмiшкувато обiзвався Зiновiй Петрович. - А може, його i знатиме увесь свiт! Бачиш, сину ще й тридцяти годочкiв нема, а вже генерал по артилерiї! Не те, що ти! - зневажливо поглянула на старого. - Аби я так заранi не оженився на тобi, може, досi й маршалом був би. - Правда, Зiновiю, правда: жiнки-головне преп'ятствiє нашому брату, - обiзвався Євмен Дибенко. Марко обняв тiтку Христю i поцiлував її. Але тепер жiнка не заточилась, не потягнулась долонею до очен, а щасливо й вдячно дивилася кудись далеко-далеко, де її син доламував карк фашизму. - Сiдай уже, генеральшо, бо картопля задубне, - так само насмiшкувато сказав Зiновiй Петрович i звернувся до людей: -Що воно тепер за генеральшi пiшли? От подивiться на мою: на ногах з камери броненосцi, руки потрiсканi, мов сама земля. Чом не портрет? Тiтка Христя подивилась на свiй незугарний одяг, на своє взуття i засмiялась. I засмiялись усi, крiм Зiновiя Петровича. Хоч вiн i говорив з насмiшкою про генеральство своєї старої, та його щедра душа була сповнена гордощiв. Тiльки не варт показувати їх. Вiн пiдвiвся з-за столу, пiдiйшов до Марка, поздоровкався i задумано сказав: - От i маю новий клопiт - свого ж генерала. - Та який же це клопiт? -посмiхнувся Марко. - Великий, - переконано сказав старий. - Хiба ж це справжнiй генерал у двадцять вiсiм рокiв? Нi тобi сивих вусiв, нi шовкової бороди, нi навiть живота. Он про нього вже й французи написали, що не по правилах бив нiмцiв. А французи - це ж нацiя! За столом знову засмiялись, а Гордiєнко похитав головою, щось подумав i вийшов iз землянки. В оселi всi урочисто притихли, немов очiкуючи чогось. Незабаром на подвiр'ї великодньо бемкнув дзвiн, раз, вдруге i втретє. - За сина? - запитав Марко. ' - За тебе, - вiдповiла тiтка Христя. - За твоє головування. Ми вже знаєм, що в райкомi сказали. Є правда на свiтi! - Не зiйшовся на безбородьках свiт клином. Але чепкi вони, як бур'ян, - обiзвався високочолий i впертогубий, з рiзко окресленим обличчям Дем'ян Самойленко, i в поглядi його спалахнув недобрий огонь. Зiновiй Петрович внiс у землянку саморобну, недоплетену рафу i вручив Марковi: - На нове господарювання. Не забув, для чого вона? - Для гречки? - Атож! - Розкажiть, що воно i як воно, - попросила високогруда, з мальованими бровами Ольга Бойчук. - Це Марко Трохимович розкаже. Хай отак i починається нове головування. - Яке ще там головування, - вiдмахнувся Марко. - А ти не дуже задавайся! - гримнув дiд Євмен. - Розкажи! Дехто навiть не знає, скiльки стебло гречки має цвiту. - Про це найкраще розповiсть Зiновiй Петрович: вiн улiтку не вилазить з гречок. Старий пасiчник подивився на дiвчат: - Запам'ятайте, цокотухи: кожна звичайна стеблина гречки має приблизно триста квiточок, а на розкiшнiй рослинi їх буває i шiстсот. Це ми колись з Марком Трохимовичем полiчили. Таке стебло виростає з великої порiдної зернини - її материнське харчування дає рослинi i рiст, i силу, i врожай. От я й змайстрував цю рафу для вiдбору дорiдного насiння. Жаль, що не привчають вас до гречкосiйства. - Як, дiвчата, працюють вашi ланки? - Погано, Марку Трохимовичу, нема кому людське слово сказати' нам, тiльки лаяти є кому, - обiзвалась Ольга Бойчук. - Навiть землю не за всiма ланками закрiпили. Мою, краще доглянуту, вiддали Шавулинiй рiднi. - Ти буряки вирощуєш? - Буряки, як вони вже надокучили менi. - Чому? - Бо половина їх iде на такий коньяк "три гички", що вiд нього й сльози стають каламутними. - У нас дiла бiльш-менш iдуть лише в городнiй бригадi, - Дем'ян Самойленко повернув голову в бiк Марiї Тримайводи. - У неї i насiння вдосталь, i парники вже зеленiють, i найранiше помiдори та огiрки родять. Знає жiнка якесь ворожiння до городини. - Тiльки нiякого толку нема з цього: уся праця йде наче в прiрву, - зажурено сказала вдова. - На вас, Марку Трохимовичу, надiя. - Аби городина була, а надiя знайдеться, - посмiхнувся Марко. -Зiновiю Петровичу, гречки багато у вас? - У вiйну тiльки горя багато. Кривдить вiйна бджолу, кривдить i гречку - нема її у колгоспнiй коморi. Ну, я й наклав контрибуцiю на сусiдiв, якi сiяли гречку по городах. Не дуже, люди, лаєте мене за це? - Що лаємо, то лаємо, бо ж останнє вiд рота вiдiрвали, - обiзвався дiд Євмен. - Таки останнє, - похитав головою Гордiєнко. - Бо з вiйною велика бiднiсть упала на нас. Упала i вiдходити не хоче. То треба якось громадою ломити її, наводити по_ рядок на землi. Жiнко, в тебе є ще генеральськi огiрки? - Тепер вiн i сироватку буде називати генеральською. їжте, люди добрi, що є, та вибачайте. Мiй трутень навiть у такий день на млинцi не дав своєї гречки... Вже мiсяць опустився на край землi i потемнiло село, коли Марко, попрощавшись iз людьми, крадькома пошкутильгав до колгоспних парникiв. У головi чоловiка роїлися рiзнi господарськi плани, треба було думати i про скоростиглий карбованець, а його могла дати тiльки рання городина. В долинi тьмяно блиснули першi рами парникiв. Марко обережно опустився бiля однiєї, трохи пiдважив її i вдихнув тепло-вологi пахощi молоденьких стеблин помiдорiв. Скло другої рами було зовсiм темним. Марко вийняв трофейний лiхтар, присвiтив ним i вражено застиг: сотнi людей дивились на нього iз темного скла негативiв. Серед них вiн пiзнавав своїх друзiв, сусiдiв, пiзнавав живих i мертвих, якi й пiсля смертi збирали тепло сонця для людей... А ти ж, чоловiче, живий, то й думай, i роби, як живий... XXIII Мертвi очi линiв тупо дивились на Безбородька, i ця ж тупiсть була в поглядi Мирона Шавули. - На кого ж ти нас, Антоне, покидаєш, на кого покидаєш? - охмелiло варнякав комiрник, охопивши голову масними грабелястими руками. П'яний сум розтiкався по його задичавлених заростях i болюче ворушив дрiбним, як лiсова грушка, носом. - На кого ти нас покидаєш? - Цить, заголосив, неначе на похоронах, - витрiщився на нього Тодох Мамура. По його ятаганистих щелепах вививається презирство. - Ти краще помiзкуй, поворожи, як утримати нашого дорогого Антона Iвановича на посту, бо дiло йде - контора пише. Треба, помисливши, всю рiдню, всiх друзяк блоком сколотити, всюди масову роботу пiдняти на рiвень, а на зборах своїх людей порозтикати по закутках, щоб демократiя була в голосах. Як ти думаєш, Антоне? - Тепер, люди, добрi, з цього шуму не буде пива: час непiдходящий. Треба риально думати. За ваше здоров'я. - Нахмурений Безбородько з гiднiстю пiдняв чарку, з'єднав її з двома, перехилив i крекнув: - Огонь! - Та цей вогонь не заллє душевного вогню... Невже, Антоне, все твоє з воза упало, невже отак i здасишся? - Б'є Шавула виделкою в око рибини. - Невже отак i здасишся? - Мушу, братцi, не хочу, але мушу, - трагедiйне пiдiймає розчепiренi руки. - Але справа не в тому, що Марко пiдiйметься на мiй пост, а в тiм, як його найскорше сколупнути з поста. Ще не вродився той голова, що проголовує без помилок, чи недолiкiв, чи перекручень, чи недокручень. Нам, практично, треба вже сьогоднi вхопитись за них... - За що ж ухопитися, коли вiн ще не голова? - здивувався недалекий Шавула. - За тi хвости, якi лишаються на господарствi. За них чiпляйся i в'яжи на мертвий вузол, - повчально сказав Мамура. - Подумай лишень: чим i як тепер обсiється Марко? От i хапайся одразу ж за зрив посiвної. Труби i пиши в усi iнстанцiї, борись за правду! Останнi слова трохи розвеселили Шавулу, бо вже дуже не пасувало слово "правда" до Тодоха Мамури. Але, дивись, 'вимовляє його i писка не кривить. Зовсiм запесиголовився чоловiк. Комiрник хотiв чимось в'їсти Мамуру, та саме заговорив Безбородько: - Ви, братцi, не дуже, практично, печальтесь, але порох тримайте сухим - знадобиться! Менi, практично, тепер навiть краще скинути з плечей головування. Хай увесь цьогорiчний клопiт впаде на Марка, хай його перешерстять за вiдсталiсть i в iнстанцiях, i в газетах, хай запариться вiн, а тодi й ми, тут як тут, вигулькнемо i знадобимось на щось. - Мiнiстерська у вас голова, мiнiстерська, - похвалив ; Мамура i засмiявся. - Яка не є, а плечей тримається, - не перебiльшує своїх талантiв Безбородько. - Значить, нам зараз треба, практично, вiдступити крок назад, тiльки з толком вiдступити, щоб не завiяти шляху наперед. Документи рiзнi пiдготуйте, щоб i комар носа не пiдточив. Коли щось не так, то робiть, щоб було так, в ажурi, як ученi голови кажуть, бо хтозна, якi ревiзiї наїдуть чи наскочать на нас. Головне звести кiнцi з кiнцями, без хвостiв. Ну, а корови. якi ми взяли з колгоспу, маємо сьогоднi ж повернути. Так i рiднi усiй скажiть. Тут треба без дурних жалощiв i лiбералiзму! - Тепер, виходить, i на фермi буде молоко, - скривився Шавула, вiдiрвав руки вiд голови. - Невже без цього нiяк не можна обiйтись? - Не можна! - твердо сказав Безбородько. - Он, падку мiй, смутку мiй! Як же цi корови заводити на ферму? Сорому на весь район не оберешся, - заволав Шавула i знову охопив голову руками. Безбородько заспокоїв комiрника. - Який там сором? Не туди дивишся, не те бачиш i не те мислиш. Ми просто рятували корiв од голоду, врятували їх - i знову честь-честю здаємо в колгосп. Ми колгоспу добро робили. - Ай справдi! - здивувався, потiм посмiхнувся, а ще через хвилину спохмурнiв Шавула. - Таку корову повертати. У неї ж вим'я, наче цебер! Може, її, Антоне, своєю замiнити? - Не роби цього, Мироне. На все є свiй час. - Строго поглянув Безбородько. - Лисицю власний хвiст погубив, а тебе може погубити коров'ячий. Думай не тим мiсцем, на якому зараз сидиш, i готуйся до ревiзiї. Ну, а щоб тобi легше було здавати свою корову, спочатку, для практики, одведи мою. - Коли? - Зараз. Вони всi троє пiдвелися з-за столу, вийшли на подвiр'я. Безбородько рiшуче пiшов до великої, бляхою критої шопи, вiдв'язав породисту корову, що пахла молоком i лугом, злегка вдарив її чоботом i повiв до ворiт. - Оце, Мироне, практично, робиться так, - повернув голову до завгоспа i комiрника. - Вiдчиняються ворота - i гайда, коровице, з двору. Вiддирай, Мироне, пережитки вiд серця i веди, щоб не повело кудись в недобре мiсце, - навiть посмiхнувся Безбородько. Шавула сплюнув, лайнувся в бороду i, згинаючись, пiшов за коровою. - Невже, Антоне, не жаль вам рекордистки? - зажурено похитав головою Мамура. - Чому не жаль? Але мiзки мої ще не притрусило кам'яною лускою. Нам не положено бути дурнями. Роби, Тодоше, як я сказав, не хапайся за рiзнi викрутаси, то випливеш, як норець. Ну, йди до своїх документiв, а дорогою пришли до мене Галю з машиною. - Кудись у похiд? - До сусiдiв по пiснi... Є рiзнi дiла. З головування ж сходжу. - Вiн попрощався з Мамурою i весь у невеселих думках увiйшов у дiм. Мертвi очi линiв тупо Дивились на чоловiка, i йому тяжко зiтхнулось. - З головування сходжу, - ще раз сказав сам собi. Коли на вулицi забурчала машина, Безбородько погасив свiтло, вийшов з дому i ще завагався: чи їхати йому до Саврадима Капустянського, чи облишити свою затiю. Але як облишиш її, коли припекло до самого краю? Вiн мовчки сiдає в кабiну, косує на дiвчисько: чи не насочилось воно насмiшкою до голови, й наказує їхати в Зелену Браму... Чим тобi погане село? I назва гарна, i стоїть у садках, наче у вiнку, i люди там спокiйнiшi. Нема, коли помислити, нi Євмена Дибенка, нi Дем'яна Самойленка. Цей думає, як горiв у танку, то йому все можна, бодай тобi язика заклинило. Перед очима Безбородька проходять i проходять його недруги, якi будуть патрати й шматувати чоловiка на звiтно-виборних зборах. В цей день когось iз них треба послати аж в область. Ну, а чийогось рота можна хитро-мудро замазати. Все треба з пiдходом робити. В таких роздумах Антон Iванович пiд'їжджає до хрещатих ворiт Саврадима Капустянського, перед порогом непомiтно тричi спльовує через лiве плече й, невесело посмiхаючись, заходить до хати. - А, сват приїхав! - глумливо вiтається Саврадим Григорович. Навiть в оселi вiн сидить у кожушку, i все одно холод порядкує в тiлi чоловiка. - Може, вмовив Безсмертного до нас? - Не змiг, - з жалем вiдповiдає Безбородько. - Ви як у воду дивились: йому не хочеться йти на мале господарство. - Ну, це дiло його, - з жалем сказав Саврадим Григорович. - Коли вже я собi змiни дочекаюсь? Не витримує моя основа такої нагрузки, розповзається. Ех, лiта, лiта... А колись же найноровистiшi огирi танцювали пiдi мною, шабля вилискувала i виспiвувала в руках мов на-вiжена, плуга виймав з борозни, як лялечку, воза з деревом одним плечем перекидав. Де тi лiкарi в свiтi, що дають людинi силу, а не могилу? - Нема таких та й не скоро знайдуться, - впевнено вiдповiв Безбородько. - Вся їхня ученiсть ще може щось пiдрiзати, щось вкоротити в чоловiка, а наточити йому здоров'я не годна. Нема таких жбанiв у неї. - Як ти славно про жбани сказав, - зажурено погодився старий. - А колись i вони будуть, вип'єш з них здоров я - i ходи по землi, як сонце по небi... То яка нужда тебе погнала до мене? Пособити хочеш менi? - Може, й пособити, як захочете, - ще з опаскою говорить Безбородько. - Чому б помочi не захотiти? - пожвавiшав старий. - Говори, що в тебе. - I незручно про себе, та скажу: .хочу до вас у прийми! - одразу випалив Безбородько. - Як!? -вражено поглянув на нього Саврадим Григорович. - Ти до нас хочеш головою? Так я розумiю? - Атож. Треба ж вам вiдпочинок дати. Я потоварисмед... - То це я за твоєю спиною вiдпочиватиму? - старий викруглив очi, подався з доброго дива плечима до стiни i розреготався. I вiд цього реготу затанцювали йог'о чуприна i борода. Наглий смiх пересмикнув Безбородька, тепер у цiй хатi i йому стало холодно. - Невже це так смiшно? - злостиво скривив товстi губи. - Для мене смiшцо, для тебе сумно, - хапався за живiт Капустянський. - Ой, не можу далi... Безбородько подбав про мiй вiдпочинок... Та не кривись, не злобствуй, чоловiче. Ти вибачай'старому, але я тебе i свинопасом не поставив би в своєму колгоспi. - Чого ви так запишалися своїм господарством? Срiблом-злотом ощасливили його? - обурився Безбородько. - I скажу, послухай, коли маєш час. - Капустянський нарештi пересмiявся i з погордою поглянув на Безбородька. - Слухай та мотай на вус. Таке рiдко в очi кажуть. Я думаю, людина, яка ходить бiля живого дiла, тiльки з радiстю повинна робити його. А пригадай, чи вмiв ти щось робити з радiстю? Анiчогiсiнько. Ти навiть хлiб не вирощуєш, а вичавлюєш з землi. Ти й їсиш його без радостi, бо крадений вiн у тебе. I хоч я хворий дiд, хоч я не маю твоїх рокiв попереду, та я й досi маю радiсть од людей, од землi, од похилої травицi в лузi i вiд зiрки в небi. Навiть умираючи, я не дам тобi волi, бо ти недобрий, злий чоловiк! Ти не любиш навiть тих, хто працює на тебе, ти боїшся їхнього погляду, їхнього слова i смiху. Ще Шевченко писав: "I немає злому на всiй землi безконечнiй веселого дому". Запам'ятай цю велику правду. Ти i в своєму домi не маєш радостi, бо i вiн, i все в ньому хапане. То як я тебе можу допустити до громадського добра? Ти ж зразу почнеш думати не як його приумножити, а як розтягти, чесних труженикiв замiниш хитрими пройдисвiтами, пiдлабузниками i почнеш рубати пiд корiнь людськi надiї i людську радiсть!.. Не шипи, не кривись, чоловiче, слухай старого, а ухвалу сам собi пиши, бо рано чи пiзно пропишуть її люди... Жiнко, постав нам щось на стiл, хай повечеряє Антон Безбородько. Ми ще погомонимо по-сусiдськи про виправлення душi. Може, пособить. - Нiчого не треба менi - нi ваших доповiдей, нi вечерi їжте самi! - люто пiдвiвся злобою натоптаний Безбородько. Але дружина Капустянського вже несла назустрiч полумисок, знову ж таки з рибою. Мертвi очi щупакiв тупо витрiщились на Безбородька. XXIV Антон Безбородько не раз бував i на конi, i пiд конем i на це з роками почав дивитися, як на певну закономiрнiсть фортуни. Коли його обирали на голову, то вiн з гiднiстю тримав власну голову, коли ж переобирали, теж з гiднiстю нiс на поблiдлiм обличчi почуття незаслуженої образи i на щирi чи вдаванi спiвчуття вiдповiдав одне: - Хiба нашим людям хтось догодить? Найбiльше йому подобались тi звiтно-виборнi збори, якi не пахли переобранням. Щось тодi тепле, сiмейне ворушилося на душi, хоча навколо бушувала пристрасть рiзних виступiв. На таких зборах вiн охоче визнавав критику, обiцяв щось витягнути, десь виправитись, всюди полiпшити, добитись i перемогти. А далi знову йшла та сама карусель: його накачували, критикували, вiн по-бойовому сприймав критику, самокритикувався, на чомусь виїжджав, щось придумував i в роботi, i в рапортах, розправлявся з деякими критиканами, деяким хитро замазував рот i знову готував новi обiцянки: добре, що їх не треба купувати. Коли ж його переобирали, тривожився, але не впадав у розпач, бо в туманi майбутнього бачив падiння новообраного голови i своє переобрання. Але в такi невеселi години Антон Безбородько мав одну найтяжчу хвилину - розлуку з печаткою. Недарма якийсь дурноязикий пустив колись дотеп, що печатка стала Безбородьковi другим серцем. Тiльки той, хто не розумiє, що таке печатка, може без шаноби говорити про неї. Сьогоднi ж особливо трудно було її класти на стiл. Може, того, що збори вiдбувались у церквi i на ганебне падiння голови дивились i люди, i боги, i нечиста сила. Залишки забобонного остраху iнколи тривожили Антона Iвановича, коли вiн стрiчався поглядом з бiсiвськими очима, на яких мерехтiв гарячий полиск пекла, дарма що бiля нього ворушилась громiздка постать отця Хрисантiя в пiдряснику iєромонаха. Чого ще поповi треба на звiтно-виборних зборах? Ага, то вiн за утвар потерпає... Безбородько не може угнатися за всiма думками i говорить сьогоднi значно гiрше, анiж умiє. Позаду хтось смачно позiхає i голосно мовить: - Говорила-балакала до самої смертi. Хватить гандаляпати! - Не збивайте чоловiка! Вiн же в такий час трудився! - одразу обiзвались по кутках прихильники Безбородька. - Так трудився та хапав, що нi свiту, нi людей не бачив. - А ти бачив? Бодай тобi повилазило! - Та вже вилiз палац у Антона i дурень бiля Антона. - Га-га-га! - Клади, Антоне, клейдони на стiл! Досить колгоспом гендлювати! В Безбородька тiпнулися плечi, вiн змовк, всвердлив очi в пекло i, оволодiвши собою, сяк-так закiнчив виступ, полiз у кишеню за печаткою i, перегинаючись, поклав ii на стiл. Але ж не Марко потягнувся до неї - першим узяв печатку дiд Євмен, нацiлився недовiрливим оком, безцеремонне покрутив її в руцi, пiднiс до носа й понюхав. - Чим пахне? - запитав збоку Василь Тримайвода. - Бурякiвкою i шампанським, - серйозно вiдповiв старий, i навколо розлiгся регiт. Безбородька знову пересмикнуло, але, зрештою, i це не так погано: краще хай смiються, анiж сердяться. Може, за смiхом нiхто не згадає про другу ревiзiю? Коли б ця хмара оминула його. Вiн тоскно вдивляється в обличчя людей i святих, найбiльше побоюючись додаткової ревiзiї, бо вже й сам не знає, що може виявити вона. Але якось обiйшлося без неї. Про другу ревiзiю не згадав нi Борисенко, нi сам Безсмертний, i це зменшило болi Безбородька: йому не доведеться продавати з торгiв свiй палац. I нащо вiн його передчасно вигилив таким? Це можна було зробити i через рiк-два. Марко говорив коротко i в своєму виступi навiть не згадав прiзвища свого попередника, чим здивував i людей, i самого Безбородька. "Таки чогось побоюється мене", - по-своєму зрозумiв це Безбородько. - Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без ваших рук, душевностi i великодушностi вiн погоди не зробить. Тiльки в згодi з вами вiн буде господарем, без вас - прикажчиком. А земля прикажчикiв не любить, хоч їм i перепадає бiльше її дарiв, анiж справжнiм хлiборобам. Та гiркий i хлiб, i мед такого прикажчика. - Безбородька не кривила ця гiркiсть, - обiзвався хтось позаду, i смiх загойдав людськими головами. Але й пiсля цього Марко не напався на свого попередника. - Я не хочу їсти хлiба i меду, вiдiрваного вiд вашого рота, бо тодi й мед стане отрутою. Коли буде ваша велика пiдтримка, я надiюсь, обiцяю, що вже в цьому роцi у кожної вдови i сироти буде хлiб на столi. - Ми, Трохимовичу, не пожалiємо нi пучок, нi ручок, аби тiльки нас не забували пiсля жнив, бо пам'ятають нас тiльки до жнив, - прожалiснiв голос вдови Софiї Кушнiренчихи. - Не забудемо, тiтко Софiє. Зараз нам дуже тяжко, - продовжував Марко. - Тяжко i державi. Але ми всi радiємо, що вже наш воїн однiєю ногою стоїть на порозi перемоги. Цю перемогу кував i ваш святий хлiб. Держави, народи нiколи не забудуть вашого трудного хлiба. Нелегким вiн буде i в цьому роцi: у нас навiть насiння не вистачає, нема чим зорати землю. Не один день лопати, горiли б вони ясним вогнем, будуть витискати мозолi на жiночих i дiвочих руках. Але за всяку цiну ми маємо обробити землю до останнього клаптя. Отак i почнемо рости, трудно, але мiцно. I коли ми будемо однiєю сiм'єю, то в цьому роцi до нас прийде хлiб, а через два-три роки - справжнiй достаток. Через два-три роки справжньої, як я думаю, працi будемо тiльки згадувати i дивуватися: невже ми були ще в тисяча дев'ятсот сорок п'ятому роцi такими голодними та бiдними. Так хай iз нашою великою перемогою над фашизмом, над кривдою скорiше приходить перемога над злиднями! Останнi слова Марка потонули в дружних оплесках. Вiн вiдчував, що люди вiрять йому, але й вiдчував, що Борисенковi щось не сподобалось у його виступi: це видно було по його темнив з блакитнавими бiлками очах. Але що саме не подобалось йому? XXV Пiсля засiдання новообраного правлiння Борисенко з Безсмертним останнiми вийшли надвiр. Над землею аєгковiйно тремтiло iмлисте срiбло мiсячної ночi, а на землi тiнi хмарин чiплялися за тiнi осокорiв. Прямо на дальнi поля Чумацький Шлях з обох рукавiв висiвав своє зерно i курiвся зоряним туманом. Бездоннiсть фiалкового неба пiдкреслювала досконалу завершенiсть i ночi, i тишi, в якiй то схлипував, то причмокував, наче немовля на грудях матерi, то гнiвався на когось, то вуркотiв невидимий бурчак. Щось ласкаве i первозданно чисте було в його нерiвному голосi, у вiдтiнках дiвочої м'якостi i хлоп'ячого заповзяття. - Краса яка! - пiдвiв до неба голову Борисенко. - Тiльки б любуватися нею чи пiснi наспiвувати, аби вiйна не так зобидила землю i людей. Сiдайте, Марку Трохимовичу, пiдвезу до вашої землянки. - Що землянка! Везiть краще в поле, хоч подивлюсь, як дихає воно. - Поглянемо, як дихає воно! - схвально посмiхнувся. - Уже щось примiряєте? - Та прикидати - прикидаю, тiльки толку мало, - аж зiтхнулось Марковi. - Що тривожить? - Найбiльше - сiвба. Чим тiльки землю зорати? Доки пiд перелогами лежати їй? - Скiлькох людей мучить зараз оце питання! Тiльки подумати: на Українi знову з'явились перелоги i тi трави, що ке ростуть на орнiй землi... I нiчим я зараз не можу втiшити вас. Викручуйтесь, як умiєте. Поки що й держава не в силi допомогти вам. Тяжко їй. - Ох, i тяжко, - зiтхнув Марко, сiдаючи в машину. - А пройде ж не так багато часу - i все минеться, наче сон. Життя вiзьме всюди гору, i тодi люди почнуть дивуватися, як ми в огнi горiли i не згорiли, як у землi Жили i не плiснявою, а соками її взялись, як випростались, як пiсля всiх руїн i пожарищ цвiтой зацвiли. - Вам, Марку Трохимовичу, в цю нiч треба було б вiршi писати. - Борисенко, виїжджаючи на дорогу, обережно запетляв помiж осокорами. - Я їх таки писав минулої ночi. - Справдi? Яка тема? - Насущна: що нам зможе дати гектар баклажанiв, огiркiв i цибулi. Як вам такi вiршi? - На даному етапi задовольняють. Чого зразу до баклажанiв та цибулi взялись? - Городина - це грошi зверху, а глибинних ми поки що не можемо черпнути, є тiльки нашийнi - борги. I скидати їх будуть городиною жiночi руки. - Лопатою i сапкою? - аж губу прикусив Iван Артемович. - Так, лопатою, сапкою, мозолями i навiть новими зморшками. Цей рiк нелегким буде для нас усiх, а найбiльше - для жiноцтва. Дуже зобижаєм його. - Це ще добре, коли є кого зобижати, - на мить болюче примружив очi Борисенко. - Ви про що? - не зрозумiв Марко. - Не догадався?.. Про свою i твою жiнку, -рiзко перейшов на "ти" Борисенко. - У вас теж?.. - широко поглянув на хмуре, мов iз чорного каменя висiчене обличчя. - У мене теж, - вирвався хрипкий клекiт iз грудей. Нi одна зморшка не ворухнулась на виду Борисенка, та бiль кригою охопив його обличчя i кригою заiскрився в очах. Обабiч шляху в прозорому мiсячному туманi, наче видiння, вiдходили темнi постарiлi липи, i в їхнiх нiмотних обрисах, в покляклому з росою гiллi вчувалась печаль скорботних матерiв. Ох, цi "катеринiвськi" липи, цей широкий шлях! Скiльки лихого проходило бiля вас. Борисенко напiвобернувся до Безсмертного: - Я знаю, як загинула твоя дружина... З нею розстрiляли i її пiсню. А мою жiнку спалили з ненародженим дитям. На сьомому мiсяцi ходила, сподiвалася подарувати менi сина, не такого цигана, як я.ё Хату облили якоюсь сумiшшю, пiднесли до стрiхи смолоскипи, а по вiкнах ударили з автоматiв... Моя дружина була такою Красивою, що її, по правилу, i вогонь не повинен би взяти... Ось така, Марку, ми з тобою рiдня. В долинi бiля ставу, що закинув у темну глибiнь неспокiйний мiсяць, Борисенко зупинив машину. Вони мовчки злiзли з неї, мовчки пiдiйшли до берега, що вже щетинився боязкою травичкою, їм нiчим було втiшати один одного - слова ще бiльше розтривожили б їх. А зараз тiльки тривожили думки, спогади, видiння, i то вони тiснилися мiж невiдкладними турботами про найбуденнiше: про оранку, сiвбу, городину, пальне. "У нас пального нема землю зорати, хлiб посiяти, а вони, фашисти, ним людей палили". Перед Марком з'являлися хиткi лапища страшного багаття i обрис невiдомої красунi, яку, по правилу, i вогонь не повинен би взяти. Але взяв, не пожалiв нi краси, нi материнства. А люди, не знаючи цього, й досi дивуються, чого в Борисенка таке похмуре обличчя i строгий погляд. - Отак, чоловiче, i залишились ми з тобою пiдстаркуватими вдiвцями. - Борисенко поклав руку на плече Марковi, i це багато чого сказало йому. - А життя йде, i тримається воно не на болях, а надiях. I в тебе їх бiльше. - Хiба? - здивувався Марко. - Ти надiєшся зустрiти доньку, а менi нема кого. Коли б скорiше вiйна закiнчилась. Вони по тiнях верб, мiж якими туманцем ледь-ледь ворушилось мiсячне марево, пiдiйшли до греблi з разочком кленiв-покленiв. Пара чирят чорними грудочками зiрвалася з плеса, з їхнiх крил закапала вода. На глибу сплеснулась риба, i сполоханi кола, доганяючи одне одного, почали набiгати на берег. - Що, Марку, будеш сiяти в долинi? - Борисенко махнув рукою за плесо. - Коноплi, мудрiшого нiчого не вигадаєш. - Насiння вистачить? - Де там. Роз'їла його Безбородькова шатiя, а кiнцi так кинула у воду, що й ревiзiя не змогла вчепитись за них. Завтра правлiння пiде по людях. Отак i почнемо стягатися по нитцi на сорочку. - Чистосортного льону пiдкинемо вам. Не льон - одна радiсть. - За це спасибi. От i матиму в цьому роцi трьох китiв: городину, коноплi i льон. - Борги скинеш ними? - хитрувато примружився Борисенко. - Надiюсь. - Говориш про це, а думаєш про бiльше? - Є такий грiх, якщо вродить. - Чую селюхiвську обережнiсть. - Борисенко пильно подивився Марковi у вiчi. - Ну, а сьогоднi на зборах новий голова часом не забрехався? - Вiн таке дiло не дуже полюбляє, - сказав, наче й не про себе. - I не було потреби йому брехати. - Гаразд. Але ти дiйсно вiриш, що через два-три роки доб єшся тiєї картини, яку намалював на зборах? Чи це тiльки сказано для так годиться, з нагоди коронацiї, щоб людям у перший день головування бляхмана пустити? Безсмертний одразу похмурнiв, одвiв погляд од Борисенка, поглянув на тихе плесо, що ворушило в своїй глибинi i хмари, i мiсяць, i зорi. - Мовчитк новий голова? - Мовчу, Iване Артемовичу. - Зови Iваном, так мiцнiше буде. А чирку на побратимство ми вип'ємо з тобою, коли ти хоч iз боргiв своїх вискочиш. - Уже й своїх? Не пам'ятаю, коли я їх придбав? - З сьогоднiшнього вечора. Виходить, сам не вiриш, що через два-три роки люди твого села забудуть, в яких вони злиднях жили? - Вiрю i не вiрю. - Оце вiдповiдь! Дипломатична! - невдоволен,о вигукнув Борисенко. - I ти вже хитрувати починаєш? На зборах - одно, зi мною - друге, а на серцi - щось третє. Як воно все це вмiщається i крутиться в твоїй розумнiй головi? - Навiщо ви так, з плеча, про хитрування? Тепер, будем одвертi, я десь не обiйдусь без нього, десь i ви крiзь пальцi подивитесь на це, бо таке хитрування буде не для себе: я злиднi повинен зiрвати з плечей. - Ох, Марку, Марку, хоч би ти помовчав про цi вiдкриття. Чи ти мене зарання в спiльники по хитрощах береш? Так доказуй, як ти вiриш i не вiриш, що село через два-три роки виб'ється з нестаткiв? - Говорити про це - тiльки роз'ятрювати i себе, i когось. - Ятри, не делiкатничай. Нас тепер уже нiчим не здивуєш, навiть страшним судом. - I скажу! Намалюю картини! - позлiшав Безсмертний. - Ось перша: в енному колгоспi повне безладдя, розвал. Голова iз своєю теплою компанiєю пропиває все, що можна пропити. Люди на роботу не виходять, на трудоднi одержують грами, не цiкавляться соцзмаганням i навiть преси не передплачують. Та ось, нарештi, молодому, красивому i енергiйному секретаревi райкому стає ясною вся картина. Вiя якогось вечора привозить у село не менш молодого i красивого голову, гаряче рекомендує його, люди пiдтримують, i все починається, наче в казковому царствi-государствi... Новий голова не п'є i за роботою навiть не їсть, люди на роботу йдуть з ентузiазмом, на трудоднi одержують кiлограми, всi змагаються помiж собою i всi передплачують пресу, колгосп стає найкращим у районi, i про нього пишуть у тiй же пресi, яку вiн передплачує. Правда, як усе гладенько i гарно в цiй картинi? Борисенко спочатку здивовано слухав Марка, а потiм розреготався: - Де ти видряпав таку типову картину? - З типових романiв. А чи в багатьох романах писалось про таке: здаючи, наприклад, картоплю, колгосп одержує за неї менше, анiж витрачає на пальне, щоб довезти її на заготпункт? Або скiльки писалося про золотий урожай, золоте зерно i як воно веселить щасливе хлiборобське серце. А читали ви де-небудь, як це золоте зерно пiсля натуроплати i розрахунку з МТС пiд мiтлу йде на рiзнi додатковi та зустрiчнi плани i хлiборобське серце спливає кров'ю? - Е-е, чого тобi заманулося! Чи не хочеш письменника пiдвести пiд таку критику, за якою починається iнфаркт? Письменникiв теж треба жалiти, i їм нелегко виростити своє золоте зерно. Ну, а полова буває у всякому дiлi - i в сiльському господарствi, i в лiтературi... Так що ж ти своєю картиною хотiв намалювати? - Те саме, що ви подумали, те саме, що думають люди: погано ще, дуже погано господарюємо ми на землi. Я розумiю, що не на чужому золотi, а на робочих мозолях пiдiймалась наша держава, я розумiю, для чого нам треба було i не доїсти, i не доспати, я розумiю,, що таке боротьба за хлiб. Але я проти тiєї боротьби, коли економимо на грамах, а губимо пуди i вiддаляємо хлiбороба вiд соцiалiзму. - А не загнув ти, Марку? - насторожився Борисенко. В Безсмертного болiсно заворушилися зморшки бiля очей i рота: - Може, i загнув, про таке не часто нам випадає радитись. Сам хочу розiбратися в цьому. Я схожий на людину, в якої болить кореневий зуб, а їй здається - всi болять, i вже не розбереш, де зубне, а де сердечне. Вiрно, що перша заповiдь - є першою, але коли ми, як i про першу, заговоримо й про другу - про хлiб насущний на столi хлiбороба? Про це ми якось соромливо мовчимо, бо декому спадає на думку, що це власницькi тенденцiї, пережитки. А хлiб-ще нiколи не був пережитком!.. Кожний голова колгоспу, керiвництво перед першою заповiддю чують iстинно страх божий, а перед другою - декому й за вухом не свербить: за це строгача не влiплять, на суд не покличуть, постраху не наженуть... Що ж залишається робити хлiборобу, коли пiсля жнив вiн усi свої трудоднi виносить з комори в одному мiшечку чи торбi? Або пухнути з голоду, або якось викручуватись i лукавити, гублячи свою гiднiсть i серце. От i починає вiн викручуватися, як може, як умiє: один, що бачить, те й цупить ночами з колгоспного поля i навiть не вважає це крадiжкою; другий, зiгнувшись у три погибелi, пре на базар городину i стає поруч з перекупкою чи сiдухою не гордим хлiборобом, а зiщуленим мiшко носом; а третiй кидає землю i шукає деiнде певнiшого шматка хлiба, хоч iз сторожування, будь воно неладне... Отак i черствiє i оздоблюється хлiборобське серце, i черствiє без його ласки земля. Про це ми стараємся менше говорити i ще менше писати, але вiд усього цього ми, зрештою, губимо бiльше хлiба, чим його треба на споживання, губимо людську вiру в силу колективу, вiдриваємо хлiбороба вiд великої спiльної радостi, i вiн вихоплюється на дрiбнюсеньку стежину, що веде його з широкого поля на свою латку городу. Арифметика - це наука для всiх, але з арифметикою колгоспного трудодня ми не звели кiнцiв. - Ну й чого ти хочеш? - Господаря землiї Господаря, а не уповноваженого, не заготувача, який зернину тягне в комору, а губить колосок на полi. Чи придивлялись ви, наприклад, як у нас iде косовиця? Такi господарi, як Броварник, дають людям частину косового, i далi картина виходить такою: зелене, мов барвiнок, сiно має i держава, i колгосп, i колгоспник. А там, де косовиця нiчого не обiцяє хлiборобу, - трава перестоює, стає дротом, сiно гниє в покосах або затiкає в скиртах, бо й скиртують його не любов'ю, а злом. Кому ж потрiбна ця економiя: державi, колгоспу чи колгоспнику? Свої дiрки в сiльському господарствi ми часто хапаємось латати уповноваженими по картоплi, по молоку, по шерстi, по яйцях, по пуху-перу i по iнших "по", наче й не знаємо найпростiшої iстини, що справа не в уповноважених, а в тому, хто засiває землю. От ще перед вiйною почалось у нас добре дiло з додатковою оплатою. Але дехто одразу й злякався, що селянин салом обросте, i заволав не своїм голосом. Не перевелись ще крикуни, якi все згадають: i жито, i пшеницю, i корови, i свинi, i кролi, i кури, але й слова не скажуть про хлiбороба. А прийде господар землi, ми й плани всi виконаємо, i хлiб, i до хлiба матимемо, i радостi побiльшає в очах, i щастя в грудях. Та й не будем писати отих вiршикiв, що навкруг без меж та без краю ходить урожай, а хтось ножицями стриже колоски. Та який би дiдько стриг цi колоски, якби порядок був на полi! - Гарнi, Марку, твої думки, тiльки поший на деякi з них торбинку i тримай при собi, - похмуро сказав Борисенко. - Це й бiда, що ми їх часто тримаємо в торбинцi, все спасаємось, щоб чогось не трапилось. А розiбратись би в усьому, висипати всi свої недолiки, перешеретувати їх, одверто сказати людям, пiдняти їх на трудовий подвиг, то через якийсь час i дядько був би не кумом королю, а вище короля, як i треба йому бути в соцiалiзмi. Та все одно розберемося в цих дiлах, хоч комусь i не хочеться клопотати собi голову мужицькими справами. - Розберемося, Марку, тiльки не все робиться одразу. З тебе, як буду секретарювати, не дуже будемо тягти додатковi плани. Змiцнюйся. - Спасибi. Хлiб, хлiб за всяку цiну маємо в цьому роцi дати хлiборобу. - Це зараз головне, а попереду - найголовнiше, - з доброю задумою сказав Борисенко. - У мене теж мужицьке серце, жене воно кров iз землею. Не раз я думаю, не раз караюсь i мучусь нерозв'язаними вузлами, але не сумнiваюсь, що розв'яжемо їх. I так розв'яжемо, що кожний селянин вiдчує себе господарем землi, кожний! Ти знаєш, як не любить наша людина говорити про нестатки, як їй приємно сказати, що в неї є те, i друге, i третє. Для цього вона й на свят-вечiр ставила усi страви на стiл. I от я думаю не про один свят-вечiр на рiк, а про такi часи, коли вiдпадуть розмови й печалi про хлiб насущний: усе буде в нас! I вiриться, не за горами цi часи. - Скорiше б дожити до них. - Доживемо. А як ти зараз будеш обсiватися? - Ще й сам до ладу не знаю. Мушу якось викручуватись. В цей час на дорозi забурчав трактрр. Марко з Iваном Артемовичем пiшли назустрiч йому, i яке ж було їхнє здивовання i радiсть, коли на машинi побачили веселогубого Ярослава. - О, це ви так пiзно? - i собi здивувався тракторист, зiскакуючи на землю. - А я до вас, Марку Трохимовичу. Приймете на якусь пару днiв? - Ну й молодчина ти, Ярославе, - розчулено обняв його Марко. - Ти й не знаєш, як я вдячний тобi. - I я радий, що до вас приїхав, - добрим пiвмiсяцем заокруглились парубочi вуста. - То де менi починати? - А є чим? - посмiхнувся Борисенко. - Є, i знаєм, де взяти, - безжурно вiдповiв Ярослав. - Хай тiльки дядечко бiльше спить. - Ти ж не голодний? - запитав Марко. - Хто тепер ситим буває? Тiльки дармоїди та комiрпики. - Може, поїдемо до мене, пiдвечеряємо трохи? - Боюсь уночi їсти, бо як звикну до такої розкошi, то що буду робити у воєнний час? Вранцi щось передасте менi. Де починати оранку? - Онде, Ярославе, вiд тих вербичок, що гнуться до нас. Тiльки веди скибу не поздовжню, а поперечну. - Це ж для чого? - Щоб чорнозем i вода не стiкали у став. - Єсть, порядок у вiйськах! - козирнув Ярослав, вибрався на трактор i поїхав до вербичок. Незабаром рiвнi скиби почали здиблюватись за усiма плугами. - На щастя! - Марко скинув картуза i пошкандибав борозною, мов пiдбитий птах. XXVI Марко пiзно повернувся додому, але мати ще не спала - очiкувала його. - Ну, покажися, сину, чи дуже радiєш новiй посадi? - докiрливо й насмiшкувато подивилась на нього. - Дивiться, мамо! - кинув костури i рiвно став посеред землянки. - Як воно вам показує? - А хiба тебе розбереш? Ти всерединi можеш плакати, а зверху смiятися. - Оце сказали про свого сина, дали йому характеристику, - махнув рукою Марко. - Так що маєш новяй клопiт иа свою голову. - Мати зажурено схрестила руки на грудях. - Тепер тягатимуть тебе i по районах, i по прокуратурах, i по бюрах, i по судах: їсти хочеш? - Дуже! - Пiдiгрiти борщ? - Аякже! - Пiсний тiльки вiн, замiсть м'яса - самi опеньки плавають. - Голодному i опеньки - м'ясо. - Вiн ще й смiється. Зараз принесу дровцят. - Не треба, мамо. - А чим же тобi борщ пiдiгрiти? - Є чим! - нагнувшись, Марко дiстав пiд лавою сокиру i вдаряв нею по костуру. - Навiжений, що ти робиш!? - скрикнула мати. - На дрова стараюсь вам, - засмiявся Марко, рубаючи костури. - Отак, Мамо, й почнем головувати на своїх ногах - досить чужих. -Чи не зарання, сину? - журливо i радiсно дивилась, як р