менi своє авторитетне свiдчення про Григорiя Заднiпровського, бо вiн мене рiже пiд корiнь. Хiба ж це дорога цiна? Отець Хрисантiй аж руки приклав до серця, щоб вiддерти вiд нього хижу птицю остраху, але вона глибше и глибше впивалася в нутрощi й аж перевертала їх. - Як же я можу таку кривду валити на людину? - Потiм вiдмолите її. Вам тiльки треба черкнути кiлька слiв на бiлому паперi, - майже весело сказав Поцiлуйко. - По руках, панотче? - Бiйтесь бога, в такий великий день вимагати доноса. -Як ви сказали? - насурмойився Поцiлуйко. - Ви не хочете щастя своїй дитинi? Але обличчя отця Хрисантiя потвердiло: - Iдiть од мене... Сьогоднi нiчого не скажу вам... - А 'завтра? - не вiдступав Поцiлуйко. - Я не знаю, чи доживу до завтра. - Доживете! - пообiцяв Поцiлуйко i багатозначно поглянув на попа. - Тодi, якщо ви такi делiкатнi, прощаюся з вами до завтрашнього дня. На добранiч. - Вiн знову зiгнувся у три погибелi й вийшов iз оселi. Коли за ним зачинилися дверi, отець Хрисантiй з невимовним сумом пошепки сказав те, що спiвалось тiльки в страсний четвер: "Нечестивий же Iуда не восхотi розумiти", - i знову почав руками вiддирати вiд серця хижу птицю остраху. XXXV На однiй половинi небосхилу важчали i розросталися прекраснi по розмаху, величi й формi фiалковi хмари. Ось вони перегнулись через зенiт, вiдслоїлись од неба, розкривши частину його глибини i прихопивши з нього мармурово-бiлий вiнець. Тепер i хмари, i небо над ними, i земля пiд ними, i останнiй жовто-iмлистий просвiток з одного краю обрiю, i перша блискавка з другого - все це скидалося на незавершенi полотна генiїв про створення свiту. Григорiй Стратонович захоплено вбирає в очi, в душу цi полотна i посмiхається вiд насолоди. Посмiхається i Марко Безсмертний, бо просторо, велично й гарно навколо. I, до того ж, травневий дощ провисає прямо над його полями - на радiсть, на хлiб. - Iдуть два напiвголоднi чудаки i чогось радiють, - покосився Григорiй Стратонович на Марка i засмiявся. - А чому б i не радiти? - кидає веселе лукавство у зморшках пiд очима i пiдкiвку вусiв. - Оранку закiнчуєм, усе сходить i росте, як Дунай, дощi йдуть, наче по замовленню, у людей побiльшало радостi, i, знову ж, лiсу дiстали. А от чого тобi радiти - не знаю. - Чого? - Григорiй Стратонович пiдвiв голову догори. - Небо ж яке! Божественне! - Божественне. - Гримить на зелене дерево? - На зелене, на врожай. - I щкола росте, i записка потроху пишуться, i до всього цього я сьогоднi вже дав пояснення кореспондентовi обласної газети. - Про що? - одразу скривився Марко. - Те саме крутиться? - Той самий вiдьомський клубок. Нова анонiмка пришила менi картярство в партизанському загонi. - Ну, а пiдстави були для доносу? - Були. Поцiлуйки завжди так роблять, щоб до зернини правди докинути жменю болота... В загонi, дiйсно, зимовими вечорами хлопцi грали i в дурня, i в очко - грошей було досить i радянських, i нiмецьких. Ми з комiсаром почали боротися проти очка. Дехто покинув грати, а найзавзятiшi картярi стали критися вiд нас. Раз увечерi я наскочив на їхню теплу компанiю. Вони саме банк метали i так захопилися,, що й не помiтили, коли я сiв бiля самого банку. Переполошились, посхоплювались хлопцi з мiсць, а я до них: - Сiдайте! Сiли вони, одводять очi i вiд мене, i вiд банку, де лежить цiла купа грошей. - Хто метає банк? - питаюся. - Та... Ми бiльше не будемо... От побачите, товаришу командир. -А чого зарiкатися? - змовницьки подивився на них. - Дайте i менi карти. - Товаришу командир, побачите, не будемо... - крутяться хлопцi, мов на гаряче посiдали. Насилу я умовив їх зiграти зi мною i зразу ж зiрвав банк. - От цього не чекав од вас, - здивувався Марко. - Та я й сам не сподiвався, - безжурно вiдповiв Григорiй Стратонович. - Словом, за цей вечiр я обiграв усiх своїх картограїв, напакував мiшок грошей i занiс комiсару. А коли до нас прибув лiтак з Великої землi, ми грошi передали в Державний банк. Добре, що в мене розписочка збереглася, а то тягали б тепер, iцо присвоїв собi отой бiсiв банк. - Коли вже ми позбудемося цього термiття, що отруює життя? - обурився Марко. - Цього, напевне, нiхто не скаже. Пливуть рiзнi доноси, анонiмки в усякi мiсця, i кожен дає їм хiд, думаючи, що стає на захист правди. Отак i сходяться правда i кривда. Людина терпить, мучиться, а донощиковi що? Не вигорiло в одному мiсцi - строчить у друге. За доноси у нас не карають, донощик почуває себе майже недоторканною особою - персоною грата. Саме вдарив грiм. - I на їхнi голови прийде грiм! - сказав Марко. - Це страшна, але тимчасова короста. - I я так думаю. З гiнної дороги до них охляп пiд'їхав Дем'ян Самойленко, бригадир першої бригади, грiзноокий чолов'яга з такими темними рум'янцями, що восени бувають на листi груш. Списаний по чистiй танкiст, який палив, прасував i таранив ворога i сам горiв, мов смолоскип, вiн уже до вiку пронесе грозу в своїх великих артистичних очах. I навiть тепер, коли у них вiдображалася людина, над нею теж палахкотiли вiдблиски далеких боїв i пожеж. Дем'ян зскакує з коня i строго вiддає честь цурпалком руки. - Марку Трохимовичу, уже й просо в землi! Тепер, можна сказати, вискочили на сухе: оранку пiд яровi закiнчили! - Спасибi, Дем'яне, - поклав обидвi руки на плече бригадировi. - Аж не вiриться, - радiсно зiтхнув бригадир. - Що далi робити? - Тракторами пiдiймати пар, глибина оранки, - двадцять сiм - двадцять вiсiм сантиметрiв. - Для чого так глибоко? - Сам подумай: минулий i цей рiк щедрi на дощi, то треба чекати, що наступний принесе посуху. У нас воно майже завжди крутиться так: на два вологi роки третiй припадає сухий. Отже, зарання треба готуватись до битви з ним, не прогадаємо. - Будуть трактористи бунтуватись. - А ми з ними по-доброму повиннi поговорити й домовитись. Конi ж сьогоднi пустити на пашу, а завтра - орати людям городи. - Оце дiло! - Самойленко схвально кивнув головою. - Скiльки за оранку брати? Сусiди платять по чотири карбованцi за сотку. - Впустимо карбованця. Старим i сиротам орати безкоштовно. - А коли хто не виконує норми? - Тим поки що не орати. - А Безбородьковi? - Безбородьковi? Хай вiн спробує доносами орати. Ще раз загримiло, все довкола притихло, i враз травневий дощ широко пустив над землею сизувато-синю сiтку. Самойленко вискочив на коня i поїхав до своєї бригади, а Безсмертний i Заднiпровський спустились до ставу, над яким завзято витанцьовував дощ. - Скiльки за цi днi прибуло води, - здивувався Григорiй Стратонович. Вони перейшли греблю, притулились до розложистої, з вибитим серцем верби. Оглядаючись довкола, Марко побачив, як над самою водою пролетiли два кулички-травники, в дзьобах вони тримали сухi стеблини трави. Ось пташенята припали до води i через хвильку з жалiбним попискуванням вiдлетiли вбiк. Чи не цих пташенят вiн зустрiв на снiгу, коли повертався додому? Травники, якi вже були у весняному одязi, поблискуючи бiлими дзеркальцями на крилах, знову з стеблинами опустились до води i знов у тривозi подались на луг. Чому так непокоїлись вони? Марко, скрадаючись, обережно пiшов понад берегом. I те, що вiн побачив, схвилювало i вразило його. Прямо на травi лежало вимощене з сiна невисоке гнiздечко, а в ньому хрестиком тулились чотири свiтло-охристих крашанки. Вода вже добиралась до них, i дрiбнi пташата марно старалися стеблинами сiна пiдняти вгору, захистити од хвилi своє нетривке кубелечко, своїх майбутнiх дiтей. Ще хлюпне вода раз-вдруге i забере з собою i гнiздо, i крашанки. Ось травнички побачили нового ворога - людину, випустили з дзьобiв стеблини i затужили безпомiчною пташиною тугою. Марко для чогось кишнув на них, витягнув нiж, не торкаючись гнiзда, вирiзав навколо нього землю, вийняв її i перенiс на вище мiсце, куди не дiйде вода. Тут, мiж купинами осоки, вiн i примостив гнiздо, не знаючи, повернуться до нього пташата чи нi. Мокрий, оброшений, вiн занепокоєно пiшов до верби, з якої грiм вибивав останнє борошно зiтлiлої серцевини. Бiля неї посмiхався до нього, вчитель, який бачив усю пригоду з птахами i їхнiм гнiздечком. - Добре, Марку Трохимовичу, що ви є на свiтi, - мiцно стиснув у обiймах чоловiка. - Диваки ми з вами обоє, - нiяково сказав Марко. - Найшли чим турбуватись! А все-таки приємно було б, якби пташата не покинули гнiзда. Вони навпочiпки сiли пiд вербою, придивляючись до того мiсця, куди Марко перенiс кубелечко. I ось над ним, попискуючи, з'явились пташата, покружляли, помаяли бiлими дзеркальцями i впали донизу, знову злетiли i знову опустились. А над усiм широким свiтом, над заштрихованими лiсами, над першою прозеленню полiв, над повеселiлими луговинами, над пригнутими вербами, над принишклим птаством, над вiнчиками цвiту i над двома простими i добрими людьми димiв надiйний дощ. XXXVI Край прогнутого вечорового неба, врiзаючись у зорову iмлу, i досi трудиться старий нагорблений вiтряк; в обрисах його є упертiсть заповзятої роботящої людини, i життя його теж схоже на життя людини. I дарма, що вiтряк має камiнну душу, але яким вона береться теплом, коли меле тобi, чоловiче, на хлiб. А якщо холоне людська кров од безхлiб'я, то крижанiє i душа вiтряка. I стоїть вiн тодi на бєлебнi, мов хрест, поставлений на упокiй усього села. Марко тихо йде принишклими полями, придивляючись до працi тепер єдиного, не скошеного вiйною вiтряка: мiж його розгонистими пораненими крилами раз по раз виростають пухнастi, мiсяцем вибiленi хмарини i, здається, перемелюються на муку. Еге, коли б це стiльки борошна витрусив мучник, то Марко не сушив би голови, чим пособити людям. А то за мiшок якогось зерна, що продимилось вiйною, то старцем оббиваєш пороги усiх установ, то хитруєш i викручуєшся, немов циган на ярмарку. Але вiйна i цього навчить. Хоча, яка ж вiйна, будь ти тричi й навiки проклята! Скрутили ж, звернули голову їй, костомасi, а вона ще скрiзь дає про себе знати: не вiдходить од життя, як ворон од кровi. Вже не можучи вбити чи попелом розвiяти людину, коли вона трудиться, вривається з вбивствами у її сни. Тепер i добрих снiв стало обмаль, як i хлiба. Марко в задумi погладив житнi колоски, i вони осипали на його руку свiй тихий трепет i оту добру наважнiлу росу, з якої буде в'язатись зерно. I саме в цю хвилю вiд далекого, невидимого за вербами мiстксi сумовитим зiтханням прибилася дiвоча пiсня. Чи вона вся, чи її основа була зiткана з невидимих слiз, бо осипались вони на душу, як роса на землю. Здавалося, це була навiть не пiсня, а сама жiноча скорбота, яка всюди шукала i нiде не могла знайти своєї долi. Шкода, мамцю, шкода Вишневого цвiту, Що розвiяв вiтер По всiм бiлiм свiту. Про який же вишневий, цвiт спiвають дiвчата: чи про той, що в свою пору опадає з бiлих дерев, чи про тих хлопцiв, яких без пори, без часу по всiх свiтах розвiяла вiйна i неволя? Вiд приторку цiєї пiснi бiля Маркового серця ворухнувся болючий хододок, отой, на якому набухають нелегкi спомини. Сьогоднi пiсля пересварки з Киселем цi спомини вже вдруге збивали чоловiка на далекi, затуманенi часом стежини. Вiдчуваючи це, Марко чомусь глянув на долоню: на нiй поблискували цятки вологи i зворушливо лежали двi першi крихiтки житнього цвiту, двi крихiтки отiєї надiї i таємницi, що тримає на ногах чи валить з нiг селянський рiд. I одразу ж по житньому текучому маревi, де переливались тiнi колоскiв, справжня i мiсячна роса, до нього крiзь дiвочу пiсню i далекi роки долинув напiвзабутий спiв його дружини, коли вона ще не була його дружиною i вiн навiть гадки не мав залицятись до неї. Не вродою, не розкiшшю брiв i не станом, а пiснею заворожила й приворожила його. На її голос вiн, уже немолодий парубок, поспiшав з прокуреної сiльради i пiдходив до того тину, з-за якого жовточубi соняшники, немов парубота, перехилялися прямо на вулицю, не боячись, що чиясь злодiйкувата рука скрутить їм голови. I хоч як нечутно вiн скрадався до дiвочої пiснi, Олена вiдразу ж вiдчувала його ходу i насторожено замовкала, наче очеретянка у плавнях. Тодi вiн уже звичним кроком пiдходив до неї, здоровкався й починав прохати: - Ну, заспiвай, Оленко. А вона, тереблячи дрiбними потрiсканими пальцями краї дешевенької, самими серпами замальованої хустини, вiдповiдала одно: - Не хо... - I чого ж ти не хочеш? - Чого? Бо при людях не можна. - А при худобi можна? - А при худобi можна. - Дурне говориш. - Зате розумне слухаю. , - Може б, ти, дiвко, не соромилась мене? - А чого б менi соромитися, хоча ви й начальство. - I її химернi, ледь-ледь припухлi уста або зiтхали, або лише одними серединками сходилися докупи, i тодi обличчя дiвчини дивовижно осявала не одна, а двi посмiшки, якi так веселили його, що вiн починав радiсно гигикати: - I звiдки у тебе взялися аж двi посмiшки? Олена, не сердячись, тiльки поводячи одним плечем, розважливо говорила йому: - Треба щось i менi мати до пари. Ану, ще трохи погигикайте. От мiй хазяїн каже, що ви дуже сурйознi, i в сiльрадi, i на людях. I хто б мiг подумати? -i знов поводила плечем, на якому ворушився вишитий хмiль. Отак вiн i зустрiчався вечорами з Оленкою, йдучи на її голос, як на принадний вогник, отак i стояв пiд соняшниками, якi нахиляли над ними свої золотi пахучi решета. А якоїсь зоряної вечорини дiвчина, не дивлячись на нього, а в землю, тихо сказала: - Марку, що ви думаєте про мене? - Що я думаю про тебе? - скоса глянув на тендiтну постать наймички, дивуючись, як у цьому пташиному, легкокрилому тiлi мiг оселитися такий незвичайний голос: стрепенеться вiн у селi, а його чують i косар у лузi, i орач у полi, i лiсоруб у лiсi. Навiть єхидний i скупий, мов дiдько, Мелантiй Горобець не раз говорив хазяїнам-господарям, що вiн своїй наймичцi власноручно дає олiї, щоб голос не засох, бо голос, конєшно, - це делiкатна штука i дається навiть не всякому попу. - Думаю, Оленко, що ти соловей, та й бiльш нiчого. - Справдi? - збентежено пiдвела очi, над якими сполохано билися вiї. - Справдi. Славне принесеш милому придане: такого приданого на ярмарку не купиш. - А бiльш у мене нiчого й нема, - з вдячнiстю поглянула на нього. - I вам, Марку, добре, коли ви слухаєте мене? - Як у раю, хоча його теперечки нема нi на землi, нi на небi. Восени я тебе безпремiнно аж у саму Вiнницю на якiсь курси пошлю. I ти станеш спiвачкою, в жакетцi шерстянiй будеш ходити, а потiм зi мною й здоровкатись перестанеш. - Отаке вигадаєте, - доторкнулась рукою до соняшника, i вiн струсонув на неї пару перестиглих пелюсток. - Нiкуди я не поїду з села. - То чому, дiвко? - Не поїду, та й годi. - Гадаєцi, там гiрше буде, нiж у Горобця? - Гiрше навряд чи де знайдеться. - Тодi чому їхати не хочеш? - Чому? - запнулась вона i приклала долоню до серця, немов боячись, щоб воно не випурхнуло з грудей. - А хiба ви, Марку, нiяк не бачите, що я... люблю вас? - зненацька випалила, густо зашарiлась i одразу ж поблiдла, немов русалка. Вiн здивовано i вражено глянув на оце похилене молодюсеньке дiвча, над головою якого похитувався розпатланий соняшник, посмiхнувся, крутнув головою: - Ой брешеш, малечо. Кепкуєш з мене. - Їй-бо. Хiба ж цим жартують? - правдиво, з острахом i мукою глянула на нього, i її голос забринiв, мов трепет болючої пiснi. Вiн тодi ще бiльше здивувався, не знаючи, що й подумати про це дiвча, яке ще й дiвування не знало i нiколи не виходило вечорами на гулi. - I коли ж це на тебе найшло? - Одразу, Марку. Як грiм серед неба, - i подивилась на небо, наче звiдти й зараз iз зоряним пилом сiялось в її серце кохання. "Чи це насмiшка, чи й справдi оця малеча вже щось у любовi петрає? То коли ж вона встигла? I де ця любов взялася: чи не в лузi за чужою худобою, чи не в полi за важкими снопами? Сам дiдько цих дiвчат розбере". Вiн крекнув i багатозначно полiз рукою до потилицi. - М"да... Буває... I коли ж цей грiм обiзвався? Олена стрепенулася, випро.сталась i так подивилася своїми очищами на нього, що вiн одразу побачив її розкриту, як свiжа рана, пiдкошену коханням душу. - Пам'ятаєте, як вперше з вами в сiльрадi зустрiлась? Тодi так вiяло-хугувало, що й свiту не було видно. - Ну, пам'ятаю, - сказав, нiяк не можучи пригадати, коли ж вона його бачила в сiльрадi: хiба ж там мало рiзних людей товклося i в погожi днi, й у завiрюхи? - Я тодi принесла на люди свої сльози: хазяїн нi за що нi про що побив. А подивилася на вас, - одразу про все забула: i про свої сльози, i про того махомета: такi тодi у вас очi були!.. Ну, в саме серце дивилися. - Справдi? - подобрiшав i лише тепер помiтив, що її коси так блищали проти мiсяця, немов були виплетенi з щирого сонячного промiння. - Справдi, Марку, - зiтхнула дiвчина. - А чого ж ти про свого махомета нiчого тодi не сказала? Я дав би йому такого духу... -одразу розсердився на Горобця i махнув кулаком. Оленка боляче примружила повiки. - Тодi я забулась, що й на свiтi живу. - Буває... А ти ж знаєш, малечо, наскiльки я старший за тебе? -запитав, розумiючи, що дiвчинi не до жартiв. - Ну то й що? -просто вiдповiла вона. - Старший, то й розумнiший. - I що менi тепер з тобою робити? - вголос, як iнодi в сiльрадi, подумав, насправдi не знаючи, як йому бути: чи вистоювати бiля цього милогубого, з двома посмiшками дiвчиська, чи скорiше чкурнути додому, бо в голови сiльради немало рiзного-всякого клопоту. Попрощаєшся одразу - так, гляди, розколихають її сльози, мов роса билинку. Ну, а стояти бiля неї - теж нечесно виходить. Косуючи на вулицю, вiн одiйшов з дiвчиною в затiнок, сiв на призьбi, вона теж вмостилася на самий краєчок призьби, збентежена й тиха, ладна от-от струсити з вiй свої першi сльози кохання. Вона чекала його слова, немов присуду, i каралася, що виказала свою таємницю, бо ж хiба можна дiвчинi першiй таке сказати?! Хiба ж не знає вона, що в селi так заведено: сиди, грибе, поки хтось здибе. А от вона не змогла стримати свого серця i за це може каятися усе життя. - Якi у тебе гарнi коси. I важкi, - не знаючи, що сказати, зважив на руцi її коси, що мiнились на мiсяцi, мов пшеничний колос, i пахли невивiтреним духом перестиглого поля та цвiтом лаванди. Вiн знав, що i очi в неї були синi, мов цвiт лаванди. - Дуже гарнi в тебе коси. Вона нiчого не вiдказала, ховаючи вiд нього обличчя. Тодi, охоплений жалiстю до дiвчини, поклав руку їй на плече, другу витер об рукав своєї святешної сорочки i бережно пальцями провiв по її очах. Дiвочi сльози обпекли його пучки, але принесли й повiв бентежного зворушення: бач, як вона любить його! Воно, звiсно, й не гаразд, коли дiвчина сама признається в таких дiлах, але, може, в п душi й любов така ж широка, як i пiсня? Теж на люди проситься!.. Що ж, Марку, те дороге, сподiване, за яким ти гнався, - полетiло невiдомо в якi краї, а оце, може, й твоя тиха доля сидить? Хм, i невже вона буде щаслива з ним?. В його душi заворушилися i хвилi великодушностi, i хвилi остраху за свою парубоцьку волю. Оленка таки й насправдi славна, дарма що трохи кирпатенька. А ще прибери її по-людськи! Та за якого дiдька бiдна дiвчина справить той одяг? Бач, тiльки й має приданого один голос i таку довiрливу душу, що одразу вихлюпнулася з тiла. Добре, що вихлюпнулась до нього, а коли б до якогось чубатого мурла, гляди, й звiв би малечу з розуму. I тодi йому стало страшно за долю Оленки, неначе справдi чиясь хтива пика тягнулась до неї, i тодi вiн взагалi розгнiвався на весь дiвочий рiд. Iч, бiсової вдачi сороки: скiльки не вчить їх життя, а вони нiяк не втямлять, що нашому братовi можна звiрятися в усьому лише пiсля весiлля i нiяк не ранiше. З приспаних подвiр'їв i з закуткiв села на нього раптово налетiли весiльнi пiснi Дружок i свашок, i серед них вiн побачив оце милогубе дiвчисько у весiльному вiнку. Таки гарна була б з неї княгинька! Пiд його рукою щулилось трепетне дiвоче плече, оте саме, яке вона любила пiдiймати вгору, i навiть у плечi, у всiх його вигинах вiн вiдчував, як ' билося i завмирало наполохане серце. I чим би утiшити його, щоб i дiвчинi стало хоч трохи легше, i себе не зв'язати назовсiм? Але нiчого путнього вiн не мiг розшукати у своїй розумнiй головi й, поглянувши на босi ноги наймички, запитав: - У тебе, Оленко, чоботи є? Вона здригнулася, напевне, здивована таким дурним запитанням, i похитала головою: - Нема. - А тобi треба чоботи. - Влiтку? - Навiть улiтку, щоб, коли нахолоне земля чи на росi, голос не простудила, бо вiн у тебе такий, що людям потрiбний. Це розумiти маєш! - На покрову мама справлять чоботи. - Чого ж мама? - Бо я їм вiддаю увесь зарiбок. - Значить, дома велика сiм'я? - Восьмеро дiтей i мама. - Аж восьмеро! Батька нема? - Нема. Врангелiвцi розстрiляли. Дiвчина зiтхнула. - I мене денiкiнцi розстрiлювали. - Знаю. - Де ж твоя сiм'я живе? - Далеко, у степу. - Бiдує? - Тепер нiчого. А що було у двадцять першому?.. Як ми тiльки вижили - й досi не збагну, - пробiгла Дрож по всьому дiвочому тiлi. - Розкажи, Оленко. - Що ж тут розказувати? - запитала, перемагаючи сльози. - Усе-усе, що на душi лежить. - Мало там доброго покладено, - невидющими очима, в якi вже входили страхiття минулого, поглянула на нього, помовчала i зажебонiла, немов срiбний струмок: - Залишились ми без батька, наче мальок на сухому березi: хiба ж мати своїми пучками вигодує таку сiм'ю? Що можна було спродати - спродали, дожили до весни й почали з голоду помирати. Я тодi всi навколишнi села обходила - може, найме хтось. Та де там було, хоч за харчi, якусь роботу знайти! Прибилась одного надвечiр'я на багатий хутiр. На мене спочатку накинулися вовкодави, а потїм вийшов господар. Змiряв мене з голови до нiг i не прогнав, а повiв до кати, i тут так запахло стравою, що я мало не зомлiла. В хатi й господиня була, червоняста, мов з печi витягнена. Подивився якось чудно господар на неї, пiдвiв угору кошлатi брови, а жiнка кивнула головою й почала розпитувати, звiдки я, що i до чого. Вони довго i нiби зичливо придивлялись до мене, потiм господиня, горблячись, полiзла до печi, дала пообiдати i навiть коси похвалила: певне, не побачила, що я аж двi скибочки хлiба кинула за пазуху для братикiв i сестричок своїх... На другий день, дивлюся, до наших ворiт пiд'їжджають конi, не конi, а змiї, запряженi у високий новий шарабан, а на ньому сидять у святешному одязi вчорашнi хуторяни. Я спочатку аж вклякла серед подвiр'я - перелякалася за тi двi скибочки хлiба. Та бачу, хуторяни приязно закивали головами: вiн у брилi, мов соняшник, а вона в темних хустках, нiби качан вчорнiлої капусти. Поволеньки позлазили з шарабана, ще переглянулися помiж собою й заходять у двiр. Тут вони почали пильно придивлятися до нас, дiтей, i до пухлих, i до висхлих. Потiм викликали матiр, теж обмiряли її, мов кравцi, й на самотi заговорили, що вони заможнi, але бездiтнi люди. Вчора їм до вподоби припала Оленка, то хай мати вiддасть її, каятись не буде, а вони зарятують сiм'ю: привезли за мене цiлий мiшок зерна. Тiльки ще одна умова, щоб нiхто до мене не приходив, бо маю бути їхньою донькою. - I навiть у велике свято не можна буде її провiдати? - зажурилася мати. - Навiть на святий Великдень, - строго вiдповiв господар. - Ми хочемо, щоб душа дитини не розривалася мiж вами i нами. Всюди має бути порядок. - Хiба ж це по-людськи? Я ж матiр їй. - А оцим не матiр? - хуторянин обвiв очима всю малечу. - Думайте про них, а ми про Оленку краще за вас подумаємо. То будемо сватами? -i простягає матерi руку, велику й чорну, наче лопата. Поглянула мати на нас, заплакала, витерла очi подолком i каже до хуторянина: - Зносьте зерно, будемо темними сватами. - Чого ж темними? - дивується i хмуриться господар. - Бо я не бачитиму нi вас, нi своєї доньки, а ви нас i зараз не хочете бачити. - Ми не силуєм i не неволимо тебе, жiнко добра, - обiзвалася молодиця, ще бiльше запинаючи темними хустками гарячi краї повних рум'янцiв. - Так мене горе силує, - застогнала мати i рукою сорочку i серце згрiбає. - Де ваше зерно? - За цим дiло не стане... Знiс господар мiшок, скинув з плеча, поставив рiвно посеред хати, ми всi облiпили його, мов рiдного тата. А мати кинулась до скринi, знайшла свої дiвочi коралi, витерла їх об груди. - Оце тобi, донечко, i пам'ятка, i придане, - чiпляє менi на шию, а по щоках н сльози котяться, завбiльшки як оцi коралi. - I в них я поїду? - Їдь, їдь, донечко, уа не проклинай свою маму, що не вона тебе, а ти її од смертi зарятувала. I похапцем, певне, щоб я не збагнула всього при нiй, випроводжає до ворiт. Господар висадив мене на шарабан, вмостив мiж собою i жiнкою i злегка торкнув вiжки. Конi форкнули, вигнули пiиї й рушили з мiсця. Глянула мати на мене, зойкнула, вибiгла за ворота, руками за колеса чiпляється: - Вiддайте мою доньку, вiддайте, люди. I зерна вашого не хочу... - Навiть не помiчає, як руки на шпицях перекручуються. Хуторянин зупинив конi, злiпив докупи волохатi брови и з-за плеча понуро кинув матерi: - Виходить, не будемо сватами? - Ой не будемо, повiк не будемо. Яка вже з нас рiдня... Хай вам ваше багатство, а менi мої дiти. Хуторянин понуро глянув на матiр. - Ну, що ж, вольному воля, а спасенному рай. Коли маєш таку охоту носити їх на цвинтар, хай буде по-твоєму. Злiз вiн з шарабана, зсадив мене на землю i поволеньки, щось бурмочучи, пiшов до хати, вхопив мiшок за гичку, кинув позад господинi i так вдарив по конях, що аж здимiлись i вони, i хуторяни. А мати притулила мене до себе, обцiловує, наче вiк не бачила, i коралi не знiмає. Знову пiшла я другого дня по селах, от на шляху й зустрiла дiвчинку рокiв дев'яти. Аж з-за Волги прибилась вона сюди iз своєю рiднею. Чужi люди поховали i матiр, i батька, а сама Василинка вже вiд голоду не може ходити. Доплентались ми якось додому, показала дiвчинку матерi й благаю: - Мамочко, хай Василинка буде з нами, вона ж кругла сирота. Де ж їй у свiтi прожити? Одвернулася мати од нас, а я наперед забiгла, до її висохлих нiг чiпляюся: - Вона ж кругла сирiтка, та ще й з далекого краю. Чуєте, мамо, хай у нас живе! Мати безнадiйно похитала головою: - Хай живе, коли виживе. Отак у нашої матерi i стало восьмеро дiтей. Ще не встигла вона нажуритися моєю знахiдкою, аж у двiр з картузиками в руках поспiшають нашi хлопчики: Сергiйко, Iванко й Петрусь. Радi такi, що й не сказати: - Мамо, чуєте, ми тепер не помремо! - гукають i очима прядуть на свої картузики. - Що ж у вас там, шибеники? - перелякалася мати, чи не вкрали чого, бо за це в нас тодi й дiтей убивали. - Воронячi крашанки. От скiльки надерли! Сирих напилися досхочу, а тепер будемо пекти. Вони добрi. Ми ще принесемо! Або й гав наловимо! - i починають хвалитися своїм добром. А через кiлька днiв комнезам зарятував нас пудом муки. Якось i вижили, нiхто не помер. А мати й досi кажуть, що у мене такий голос од воронячих крашанок узявся. I ця тиха, до краю довiрлива розповiдь перевернула чоловiковi душу i видобула з неї не тiльки спiвчуття, але й першу хвилю кохання. - Ох ти, горенько моє спiвуче, - пригорнув до себе дiвчину i мiцно поцiлував. - Ой не треба так, Марку, - злякано вiдсунулась Оленка вiд нього. - А чого не треба? - вiн знову потягнувся до дiвчини. - Бо так не годиться. - Годиться, - впевнено вiдповiв. - То любиш мене, Оленко? - Ще й питаєте. Люблю, як душу. - I я тебе... трохи. - I? - Насправдi. - Дурите голову. - Не навчився цього, Оленко, й досi. - I справдi трошки любите? - i в своїй надiї навiть поглянути боїться на нього. - Справдi трошки люблю, а любитиму ще бiльше. Це теж не зразу приходить. - Свято повiрив, що тiльки так мусить бути. - Ой, - зiтхнула i вдячно, з невимовною радiстю подивилась на нього. - Чи це сниться? Вони незчулися, як розчинилися хатнi дверi й на порозi з'явилася мiшкувата, в полотняних штанях i довгiй полотнянiй сорочцi постать розпатланого Мелентiя Горобця. - Хо-хо-хо, - не засмiявся, а хрипко закудкудакав дукач. - Сплю я собi спокiйненько й не того, що до моєї наймички сам товариш голова пiдсипаються! Так вона ж пiсля государственої любовi не захоче в гною бабратись або и засне на хазяйськiй загiнцi. Уводите ви мене, товаришу голова, в розорєнiє податками, то не розоряйте любов'ю. - Чи не пiшли б ви, Мелентiю, пiд три чорти i четвертого сатану? скипiв тодi вiн, пiдводячись iз призьби. - Ай-я-я-й, товаришу голова, - ехидничав Мелентiй. - итак говорити-балакати бiля моєї наймички i хати? Що ж тодi село i довєрiє мас подумає про свого голову? Не вiзьме воно його за гичку? Ану, марш, недотепо, у свiй закапелокi Бач. їй тiльки iз начальством заманулось вiстоювати, i пересудiв не боїться! - визвiрився на Оленку. - Не квакайте, Мелентiю, як ропуха в болотi. Олена до вас бiльше не пiде, - обома руками пригорнув дiвчину, а вона, золотокоса, притулилась до нього, мов осiння вербичка. - Вона до мене пiде. - Аж на цiлу нiч? - вкусив дукач. - На цiлий вiк... ...З того часу, здається, справдi пройшов цiлий вiк. От уже и нема його Оленки: чужий горбатий автомат кiлькома грудочками свинцю обiрвав її життя, мов i не було його. - Хоча б не стрiляли, iроди, в очi, - сказала вона перед смертю. I їй iроди не стрiляли в очi, а вдарили в самi груди, де материнство i її прекрасна пiсня... Марко зцiпив зуби, похитнувся, болiсно повернув голову набiк, наче мiг її одвести вiд ударiв споминiв. Мороз шорсткими лишайниками вбивався йому в корiння чуприни очевидячки, лишав на нiй свої сивi слiди. Марко запустив руку в чуба, щоб прогнати звiдти холод, i примружено поглянув удаль. Пiд обрiєм так само уперто трудився самотнiй нагорблений вiтряк, а помiж його крилами золотим кошем тремтiло небо, неначе ладналося осипати своє зерно всередину вiтряка. I дарма що на цьому ж полi вiйна до самих хрестовин скосила його вiтряковий рiд, покалiчила йому руки, вiн i не думав кинути працi, вiн утiшався i вiтром i роботою i утiшав нею людей, хоча вони й зробили йому камiнну душу. Подумавши про це, Марко насупився: знову згадав пересварку з Киселем, якого вiн у думцi називав "лукавою душею". I хоч липкий Кисiль, а пост має високий. Бач, залiз на трибуну, наче в дот, прикрився окулярами й папiрцями i почав стрiляти по ньому, по Марковi: - Це анархiст, а не голова! На цьому посту його рятує тiльки Золота Зiрка. - А як же iнакше, товаришу Кисiль?! - не витримав з мiсця. - Зiрка не тiльки мене рятує. - От бачите, - зрадiв Кисiль i обвiв очима всiх присутнiх. - Безсмертний навiть узагальнює... - Узагальнюю про зiрку! - пiдвiвся з мiсця лихий i норовистий. - Сотнi рокiв тому вона рятувала бiдних не-вольникiв з татарщини, Туреччини й з африканських берегiв. Бiднi невольники не мали тодi нi карти, нi трибуни, нi окулярiв, нi папiрцiв, а мали свою зiрку i пiд нею бачили за тисячi верст рiдну землю. I я бачив її за тисячу верст, бо в мене була зiрка не тiльки на грудях, а ще вище. А вам вiд областi до землi нашого колгоспу рiвно п'ятдесят два кiлометри, i не веде вас до неї зiрка, а веде анонiмка. Хотiв би я, щоб з неї, проклятої, хоч раз закувiкали тi поросята, за допомогою яких Безбородько знову хоче стати головою колгоспу. Тодi в залi пiднявся такий регiт, що Киселю було вже не до анонiмки, i навiть його погрози нiяк не могли втихомирити смiх. - Тепер з'їсть, чоловiче, тебе Кисiль, - пiдходили пiд час перерви голови сусiднiх колгоспiв. - Вiн злопам ятний. Але поголив ти його добре: навiть рум'янцi виголив на щоках. "I звiдки беруться такi дрiб'язковi душi? I вищу ж освiту має, i в ще вище крiсло пнеться, I витьохкує з трибуни, мов соловей, та своє гнiздо вiн в'є не на землi, а в усяких паперах, де й анонiмка стає будiвельним матерiалом". Край самої дороги запiдпадьомкав перепел, потiм чогось злякався i, втiкаючи, зашелестiв житами. Марко посмiхнувся невидимiй пташинi, вiдганяючи вiд себе надокучливу буденщину. Над житами, якi зараз похитував не стiльки вiтрець, скiльки роса, сумовито стелилися дiвочi пiснi, i прозора темiнь тиховiйно перехлюпувала їх з поля на поле, як погожа година переносить пилок хлiбiв. Скiльки ж, чоловiче, тобi треба жити-працювати з людьми, щоб i хлiбом, i оселями не журились вони i щоб на вечiрнiх мостах не тужили пiснi, а стрiчалось кохання? А буде ж це все! I мости щастя пiдведуться по всiй землi. Марко з лагiдною приязню, як у молодi роки, подумав про тихi, сiльськi мости, бо й досi любив їх, i верби над ними, i калину пiд ними, м'яту i бiлозiр над водою, i зорi у водi, якi розколихує навiть дрiбна верховодка. Вiн лише в дитинствi трохи опасався мостiв у пiзнiй час, бо пiд ними, казали старi люди, водилися чорти i всiляко збиткувалися над селом. Ну, то було ще до революцiї. А пiсля вже не стело нi чортiв, нi вояяїнкiв, нi упирiв, нi вiдьомського роду, i взагалi всяка погань сипонула своєю останньою покрученою дорiжкою аж в бюрократiю. Бiдного чорта i дядько мiг обдурити, а бортiв бюрократ усiх обдурює, б'є пiд серце усе святе i сухим з болота вилазить. Навiть вiйна ие втягла його з проклятущого кубла. Коли що до чого, яя iватiя навiть прикривається нею: - Нiчого не поробиш, вiйна пройшла. Марко знову зупинився перед житами в долинцi. Тут вони були кращими, нiж на горбках, i цвiт на них був густiший. Нiчого в цьому роцi озимина, а ярi стоять зеленою рiкою. I дощi майовi пройшли, як золото. Наче все показує на врожай. Ой, як вiн зараз потрiбний людям: хай за всi роки злигоднiв у них на столi тепло ляже добрий хлiб. Аби ж авову не вочалися додатковi податки: рiзнi дустрiчнi i рiзнi добровiльнi, вiд яких серце умлiває. Про них i в газетi можуть он як написати, а хлiбороб знову буде сидiти на картоплi i в йоле не виходитиме. Ех i розплодилося ж господарiв бiля дядькiвського хлiба, а одного, справжнього, нема. Коли робити бiля землi - ти хазяїн до самої молотьби, а коли дiлити хлiб - ти вже стаєш поденщиком. Але кому про це скажеш? На самотi поспiвчувають тобi, всi труднощi згадаються, а заїкнешся десь на нарадi - ворожу вилазку пришиють. От-i мовчи, глуха, щоб менше грiха. Тiльки й надiї, що якось усе перемiниться, знайдеться-таки хтось, що не тiльки буде плани спускати i говорити "канай", а розбереться в цiй плутанинi, пособить селянину i сердечним словом, i святим хлiбом. Як у нас деякi навчилися копiйками притискати дядька, а на цих копiйках губляться добрi мiльйони i людська вiра. За житами фiалкове свiтився i дихав легеньким туманцем раннiй пар. Марко зупинився перед його розливом, зiрвав кiлька стеблин сурiпки i задумався. А що, коли тут зараз посiяти скороспiлий горох? Нащо має дармувати земля? А так вродить щось людям i сама збагатиться. "I чого ранiше таке не спало на Думку? - аж розгнiвався на себе. - Завтра ж хай Василь Тримайвода розшукує насiння. Добре, що за редиску i цибулю завелась копiйчина в касi". З цими думками Марко пiдходив до прогнутого мосту. над яким коцюрбились старi, з пiдмитим корiнням верби. I дарма, що вiтри i вода, як у прощаннi, роз'єднували чи кидали їх у скорбнi обiйми, i дарма, що час i вiйна уже вибрали, випалили їхнi душi, вони ще з любов'ю до свiту пiдiймали вгору зеленi руки i давали притулок птахам чи в дуплах, чи в пiдрубцьованих ранах. Пiд вербами, як сама юнiсть, вiночком стояли дiвчата й вели свої сумнi пiснi: Жалi мої, жалi, Великi, хе малi, Як майова роса По зеленiй травi.' Як вiтер повiє, То росоньку аює, А моє серденько В тяжкiй тузi млiє. Майова роса без вiтру накрапала з похилених верб на дiвчат, якi спiвали не пiсню, а своє життя, бо ж хiба було тут хоч одне серце, що не млiло в тяжкiй тузi? I нiхто, нiхто, хiба тiльки час розвiв цю тугу. Марко сумовитим поглядом вбирав легкi дiвочi постатi, милi, довiрливi i так окривдженi вiйною обличчя; вони зворушливо мiнились тiєю прозорiстю i таємничiстю, яку умiє нагойдувати мiсячне марево. Чоловiк вiдчув, як бiля нього по-голубиному бринiли юнi душi, бринiли сподiвання i любов... I свiт змiнився в Маркових очах. Може, вiн пiдходить не до звичайного натрудженого i мiсяцем завороженого мосту, а до порога своєї далекої юностi, коли так само дiвчата пiсля вiйни спiвали журливi пiснi, а мiсяць так само, наче люблячий батько, вродою огортав навiть тих безталанниць, якi й на Великдень не виходили з полотна. I жаль стало Марковi i своїх далеких рокiв, що зникли за мiсячним туманом, i оцих дiвчаток, на утлих плечах яких i досi лежав непосильний тягар вiйни. За добрих чоловiкiв i за себе трудяться вони вiд зорi й до зорi, i не одна з них заплаче на чужому весiллi, не дочекавшись свого. А ти, чоловiче, нiчим не зможеш допомогти оцiй юностi, до якої з-пiд мосту бiлими рукавами тягнеться калиновий цвiт. Найбiльше, що ти можеш зробити, - це знайти для них найлюдянiше слово i так господарювати, щоб вигнати безхлiб'я та злиднi з людських осель i i щоб з сорока жiночих рокiв не визирали тiнi старостi. Але й для цього варто вiддати все, що маєш. Тепер це не так уже й мало, бо коли десь за морями чиясь спесива доля на тушонцi тлустими пальцями лiчила грошву, то наша голодна, змучена, але волелюбна доля ломила залiзний карк вiйни. I зломила, панове, хоча й не дуже ви цього бажали. Тепер ви трохи дивуєтесь, а бiльше хапаєтесь за нашi деякi невмiння чи недосконалiсть i грiшними язиками наводите тiнь на саме сонце. Якої б ви заспiвали, коли б самi хоч мiсяць посидiли у вiйну на нашiй водi та бiдi? Пристрасна душа Марка вже обрушилась на служителiв злоби i кривди, якi не в чорнило, а в нашi рани почали вмочати свої отруйнi пера. Аж кулак сам по собi стиснувся, та до нього прихилився нiжний, з росою вiночок калинового цвiту i вiдразу повернув думки до того, що було ближчим i дорожчим чоловiковi. Саме завмерла пiсня, хоча вiдгомiн її ще бринiв над пiвсонним полем. Дiвчата, побачивши голову, тiснiше збились кружка, а печаль проспiваного i дум лежала на їхнiх, мов з далекого сну вихоплених, обличчях. - Добрий вечiр вам, дiвчатка. Як славно спiвали ви, тiльки дуже сумної. Трохи веселiшої не могли? Дiвчата мовчки ззирнулися, хтось тихо зiтхнув, i неждано уперто i з болем заговорила Ольга Бойчук. - Не могли, Марку Трохимовичу, нiяк не могли, i не вам про це питати. - Чому ж не могли? - Марка здивувала не так сама вiдповiдь, як якась вiдчайдушна рiшучiсть у голосi вдовiвни. - Нещодавно ж ти якої спiвала В районi на сценi? - Так то на сценi, Марку Трохимовичу, - з докором вiдповiла дiвчина, мовляв, як цього не розумiє їхнiй голова. Гнучка й насторожена, стояла вона пiд темними вербами i мiсячною iмлою, наче на сценi. Таки недарма Ольгу називають артисткою. - А ми спiваємо зараз для себе, тiльки те, що в душi щемить. - Невже там сама печаль? - А де ж тiй радостi взятись? - аж затремтiла Ольга. - I вам живеться не на солодкому меду - на голому пожарищi вибиваєтесь iз кривди. Але ви терпите все. Терпимо i ми своє горе. Вашому - пособити можна, а нашому нiхто не зарадить. - Да, в одному - нiхто не зможе. - I дiвчата аж стрепенулись, що вiн збагнув усе надоказане, болюче i, видно, не байдужий до їхнього гiркого талану. - А нам же, дядьку, любити хочеться, в глибокiй довiрi забринiв низькуватий голос Галини Кушнiренко. Такий свiт навколо гарний, наче малярi малювали його. I сонечко, i цей мiсяць такi, що тiльки б дивитись та и дивитись на них, iти з кимсь пiд ними, так хлопцiв зовсiм нема... Як нам не хочеться без весiлля на все життя залишитись удовами. В глибинi Галининих очей вiн побачив гiрке сподiвання любовi i материнства i острах, що їх уже не дiждатись. Велика трагедiя жiнки-страдницi стояла перед ним в образi звичайной чистої дiвчини, до якої бiлими руками тягнувся калиновий цвiт. "Дiти мої дорогi", - хотiлося пригорнути до себе цi милi, довiрливi голiвки, прошепотiти як