рко - на колгоспний двiр: хай, мовляв, уранцi люди посмiються, що приїхав уночi Матвiй на чортах у колгосп записуватися. Гарасько придумав найкраще: - Давайте його в степ одтарахтаримо. Дорога пiшла добра. - Може, ти здуру аж у Полтаву повезеш?-визвiрився на нього Тимко. - О, знайшов, - майже вигукнув Марко, так що на нього всi зацитькали. - Давайте його на тирло переправимо. Там мiлко. Я вчора напував волiв. Тимко махнув рукою: - Поїхали... Тирло - невеличкий, порослий травою острiвець посеред Ташанi. Кубляться та чепуряться на ньому домашнi гуси та качки, сiдають на спочинок перелiтнi журавлi, в'ють гнiзда луговi чайки. Весною, коли спадає вода, забродить туди пастися худоба, тирлується там, а зимою, коли жовтий очерет занесе снiгом, особливо вечорами, петляють по острову лисицi, вичiкуючи на поживу. До гатки хлопцi добралися благополучно. Стали спускатися до Ташанi; Дениса мотало в голоблях, як Проклятого. - Держiть, хлопцi, бо напира, - просив вiн, з трудом стримуючи воза. Враз його мотнуло вбiк, i вiн, вiдчуваючи, що воза йому не стримати, вискочив з голобель. Мимо нього з гуркотом потаскало воза i погнало його прямо в Ташань. Почувся страшний плескiт води i несамовитий людський крик: - О-о, р-р-р-яту-йте-е-е! Нiхто не рятує. Чути тiльки швидкий тупiт нiг по шляху. Стиха пересвистуючись, зiбралися пiд вербами аж бiля Беєвої гори. Денис, тяжкий на бiгу, приплентався пiзнiше за всiх i порадував новиною: загубив картуз. --Де ж ти його загубив, роззяво? - накинувся на нього Тимко. - А хiба ж я знаю? Бiг-бiг - мац, а його нема. - Iди лазь рачки, а щоб картуз найшов. Пiднiме хто-небудь iз троянчан - вiдразу дiзнаються, чия робота. - Де ж я його тепер знайду, коли отак темно? - горював Денис. - От ускочили, так ускочилиi - зачухав потилицю Тимко. - Будуть питати - кажи, нiчого не знаю. Пойняв? - Та коли б... - I-iх, ступа довбанаї.. Сумнi та невеселi, розходилися хлопцi по хатах. Тимко добрався додому тодi, коли за Беєвою горою свiтлiло небо. Слизькою вiд роси стежкою спустився в яр, зачерпнув вербовим коряком води з криницi, жадiбно пив, з приємнiстю вiдчуваючи, як вода тече за сорочку i холодить груди. Потiм зiдрався кручею до хати, зайшов у комору i лiг на примiстку. В коморi пахло борошном i сушеним липовим цвiтом. Засинав, але збуджена думка не хотiла спати i малювала перед ним картини, баченi вдень: широкий степ з вилиня-лими на сонцi бур'янами, чорнi лоскуття рiллi, далеке, ледве вловиме для ока тремтiння марева на обрiї. Довго перед його очима стояла Орися в тiй позi, в якiй вiн бачив її востаннє в чорних дверях, - iз блiдим, зляканим лицем. Потiм Орися кудись пропала, i на її мiсцi з'явилася Лукерка, манила його чорними очима i сумно посмiхалася з-пiд пухової шалi. "А щезнiть ви", - прошепотiв вiн i вкрився рядном з головою. V У старого Лук'яна Хомутенка сiмеєчка дай боже: вiн з жiнкою та восьмеро дiтей. Зварить Федора вiдерний чавун борщу - за день як вiтром вивiє. Найстарший син - Улас, два менших вiд Уласа брати уже працюють - один трактористом, другий так, на рiзних роботах. I ще мала сестра у артiльних яслах пильнує, а останнi - малеча. Те гусей пасе, те цiле лiто з рiчки не вилазить: оглухне вiд води, як чобiт, батогом потягти слiдує, та за роботою нiколи. Надiя сiм'ї - Улас. Як не є, найстарший, йому i випадає честь допомогти батькам нагодувати хлiбом насущним оту бiлоштанну ораву. Одначе не так сталось, як бажалось. Вдався Улас до сiльського господарства зовсiм непридатним. Заставлять його сiно на гарбу класти - накладе так, що тут же й розсунеться; пошлють бикiв поганяти - борозну скрутить, огрiхiв наробить; кiлок у тин заб'є - обов'язково криво. Всьому виною - книжки. Якби не ота напасть, може б, i вийшов iз хлопця добрий господар. А то, вiдколи навчився читати, з книжкою не розлучається. Спочатку Лук'ян радiв, дивлячись на нього: "Беручке хлоп'я, гляди, якимось професором буде або ще вище". Потiм, як посипалися одне за одним дiти i настала бiльша потреба в робочих руках, вiн все частiше став хмуритися, бачачи сина за книжкою i, нарештi, не витримав: - Ану кидай к лихiй годинi свою бiблiю та йди з-пiд корови вичистиш! Улас глянув на батька добрими зляканими очима. - У мене ж екзамени, тату. - А в мене руки одвалюються од роботи, працюючи -на вас, дармоїдiв! - Вiн вирвав книжку з рук Уласа i закинув у бур'ян. Улас пiшов у хлiв i довго плакав у кутку за яслами, потiм розшукав книжку в бур'янi i заховав за бантиною... Увечерi засунув її за пазуху i побiг у артiль до сторожiв. У малесенькiй накуренiй кiмнатi читав уголос про хороброго капiтана Гранта, про пiратiв, про море, про страшних орлiв, якi можуть у пазурах пiднести малу дитину. Сторожi слухали його уважно, пiдтримували його бажання вчитися, всiляко заохочували, щоб вiн читав усе новi i новi їм книжки, i проявляли при цьому значний до них iнтерес. - Учись, хлопче, учись. Врем'я тепер пiдходить таке, що без науки - гоп та й стiй. I як батько не противився, як не перешкоджав навчанню,. Улас все ж таки поступив у Зiнькiвську десятирiчку i успiшно закiнчив її. Дивуючись такiй впертостi сина i в душi навiть схвалюючи її, Лук'ян махнув рукою: - Дивись, як знаєш. У тебе свiй розум є. Улас задумав поступити в Харкiвський унiверситет. Лук'ян назбирав двiстi карбованцiв грошей на дорогу, мати напекла хлiба та коржикiв, брат, який працював трактористом, зробив сундук i покрив його чорним лаком, так що вiн став схожий на гроб, прикував до нього здоровенний замчище, приробив залiзну ручку, - i всiєю сiм'єю пiшли проводжати Уласа в науку. На прощання батько сказав: - Грошей висилати не буду. Людськi дiти якось вчаться, i ти бiля них мостися. Почитай там учителiв своїх i родителiв не забувай. Мати витерла хусткою очi, глянула крiзь сльози на старшенького: - Рушник хоч узяв? - Тут вiн, у сундучку. - Бережи ж там грошi та на вулицях оглядайся. Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей рiжуть... Погрузили на вiз сундук, i пiшов Улас за пiдводою, iз сiренького костюмчика руки повилазили, холошi - короткi, з-пiд них бiленькi пiдштанички визирають соромливо. Дивиться мати вслiд, плаче: виросло на толоках межи коровами високе, як бур'янина, та невiдомо, чи вистачить у нього сили вигребтися на житейську хвилю? Чи пiднесе вона його та й полине вiн з нею до невiдомого щастя, чи замота в житейському морi, як мотає не одного на цьому бiлому свiтi? Дивиться мати, а вiн озирнеться, помахав рукою i йде собi далi за возом. Ось уже покрила його пилюка, i не розбере мати - бачить вона свого сина за тiєю завiсою чи то тiльки привиджується їй? I щемить їй серце, болить, як зранене, бо стоять он позаду ще семеро, i кожного жаль, i за кожним душа болить.: як то вони житимуть на бiлому свiтi, якi дороги простеляться перед ними? Найближча вiд Троянiвки станцiя - Охтирка, їхати треба через Грунь, рибальськi лiси, мимо села Жу-равного, що мрiє хатами у глибокiй долинi, далi - пiски, сосновi бори, Ворскла, монастир на горi, в якому розмiстилася дитяча трудова колонiя, а ще далi Охтирка. Вiз Уласа далекий родич Хомутенкiв дiд Терешко. На ньому сiрячина, бриль i здоровеннi рудi чоботи. Тiльки виїхали на Беєву гору, вiн зупинив пiдводу, щоб перевiрити, чи нiчого не забули. На возi лежав один сундук i дiдова торбина з харчами. Вiн обмацав i те, i друге рукою i сказав, що тепер можна рушати. - Як буде все благополучно, то до вечора й доїдемо, - i вiн показав пужалном на сонце. Бачачи, що Улас сидить засмучений i щоб розважити хлопця, дiд став розповiдати, як його виряджали на "дiйствiтельну" службу. - Як понапивалися, так зiгнули урядниковi шаблю i картуза к лихiй годинi закинули. А що там? Ми - новобранцi. Привезли нас у Полтаву, а там народу, як ото в покрову на ярмарку: шилом нiкуди ткнути. Новобранцi теж товпляться, аж лоби мокрi, бо такий слух пiшов межи народом, що приїде сам губернатор нас до вiйська виряджати та ще буде й дарунки роздавать. Ну, кожен, звичайно, хоче той дарунок одержати, через те й пхається. Дивимось: виходить iз прольотки - на мундирi хрести, вуса накрученi, скинув картуз, а на головi лисина. У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, i в тебе буде, позаяк головi ж робота велика. Та-ак. Вийшов, значить, скинув картуз та як закричить: "За вєру, царя i отечество! Ур-ра-а-аi" Ми й собi як закричимо "ура", аж наче нас пiдiймає вгору вiд того крику. А один голос такий, що над усiма реве, всiх глушить. Я й кажу своєму сусiдовi: "Недаром той чоловiк губернатором Служить. Чуєш, який у нього голос? Усiх перекриває". А сусiд як зареготить та й каже: "Дурний ти, Терешку. Хiба ж то губернатор? То паровоз кричить". Потiм губернатор ще щось говорив, але здалеку не чути, видно тiльки, що губами ворушить, а слiв не чути. Як тiльки вiн закiнчив говорити, виступила iз-за нього баришня, молода, вся в браслетах, в шубi, i почала нам хрестики роздавати. Тут i сотворилося таке, що я вже рад був i втекти, так нiкуди - заднi на переднiх пхають, усе змiшалося, губернаторшу звалили, прибiгла кiнна полiцiя i давай нас розганяти та канчуками по спинах чистить. Добрих хрестикiв нароздавали. У мене з тиждень спина свербiла... Улас слухав розповiдь дiда, але думками був дома, там, за Беєвою горою, що, синiючи на обрiї, поволi вгрузала в землю. Проїхавши половину дороги, вiн, як це трапляється з плавцем, що бачить уже другий берег i чимшвидше хоче добратися до нього, з хвилюванням поглядав на охтирськi лiси, що синiли на обрiї, намагався вiдгадати, що приховано за ними, де, в яких широких степах лежить загадкове мiсто Харкiв, як воно його зустрiне - ласкою чи холодом, що готує воно для нього - радiсть чи тяжкий сум. Як селюк, що вирiс у глушинi, Улас вiдчував розгубленiсть перед великим мiстом i зовсiм не знав, як себе поводити в ньому i як себе тримати. У селi для нього все було зрозумiлим i простим, тут вiн знав кожного i кожний знав його, i коли вiн iшов селом у простеньких штанцях i не зовсiм чистiй сорочечцi, то на це нiхто не звертав уваги, бо всi знали, що вiн iде з роботи. Але як зустрiнуть його в мiстi, як дивитимуться на нього? Це було невiдомо, i ця невiдомiсть найбiльше лякала Уласа i пригнiчувала його. Якби вiн знав, як себе поводити, як вiдповiдати людям, коли його про щось запитуватимуть, в яких випадках усмiхатися, а в яких зберiгати серйозний вигляд, коли i як переходити вулицю, щоб його не зарiзав трамвай. Вулиця йому уявлялася пеклом, у якому все змiшано: конi, люди, машини, трамваї, - все це бiжить невiдомо куди й чого, а мiлiцiонери на носилках носять зарiзаних), коли б вiн знав, як розпiзнати жулика i чесну людину, - вiн би не так боявся. Але все це йому треба було якось знати, i вiн вирiшив, що, починаючи з Охтирки, стане приглядатися до людей i намагатися мiцно запам'ятати - про що вони говорять мiж собою, як вони сидять, як ходять, як сплять. Коли ж трапиться добрий чоловiк, то можна буде розпитати в нього, як вберегтися вiд вуркаганiв, бо Улас чув, що вони великi майстри вирiзувати грошi разом iз кишенею, i тому ще вдома заховав грошi так, що, як йому здавалося, нiхто з стороннiх зроду-вiку не мiг би здогадатися, куди вiн їх дiв. Сто карбованцiв зашила йому мати в пiдкладку пiджака, причому зашила сировою ниткою, так що, як сказав дiд Терешко: "Не должно б, а там хто його знає", та сто карбованцiв вiн поклав у бокову кишеню пiджака i пристебнув їх шпилькою. Вуркагани уявлялися Уласовi молодими хлопцями в рябих кепках i з золотими зубами. Друге, що лякало його i непокоїло, - це вступнi екзамени. Хоч вiн всеньке лiто сидiв над книжками, писав диктанти, розв'язував задачi, читав лiтературу, конспектував, робив виписки, складав хронологiчнi таблицi по iсторiї, студiював артиклi, креслив схеми розщеплення органiчних речовин, - вiн все ж таки ловив себе на тому, що такий-от роздiл знає гiрше, нiж iнший. Вiн насiдав на -той роздiл, вчив його до туману в головi i тiльки-но покiнчував iз ним, як натрапляв на просте слово "галогени", i це слово кидало його в жар, бо вiн не знав, що воно означає. Улас гарячкове рився в пiдручнику, шукаючи тi мiсця, де описується значення цього термiна, i раптом сам пригадував, що це таке. Не розумiючи того, що це втома i що ця втома ослабила пам'ять, вiн нарiкав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою, приходив до такого висновку, що з такими знаннями, як у нього, нiчого й потикатися в унiверситет. Тодi вiн закидав книжки, брав у руки вила i обiцяв сам собi, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде на велелюдне позорисько, тобто поступати в унiверситет. Але проходила година, двi, i вiн знову сiдав за книжки, бо молодий гарячий мозок прагнув знань, i це прагнення стало його другою натурою, проти якої вiн уже нiчого не мiг зробити. Часто вiн вiдкладав книжку i мрiяв про те, як вiн буде складати екзамени, як увiйде в залу, де сидять ученi мужi, скине картуза з голови i почне викладати все, Що вiн знає, як вони слухатимуть його, обов'язку ради, i коли вiн уявляв це, його охоплював панiчний страх, що згодом перейшов у тупий бiль, який мучив його тiло й дух, i Улас, щоб припинити свої страждання, зусиллям волi проганяв цей страх. "Що ж, - мiркував вiн, - не здам, то приїду додому. За це мене нiхто не повiсить". Надвечiр приїхали в Охтирку. Терешко розпрiг у невеличкому скверику коня, щоб пiдгодувати його з дороги, а Улас пiшов на станцiю купувати квиток. Пробираючись до каси, вiн мiцно тримався рукою за кишеню, в якiй були грошi. Пiдiйшов поїзд. На перонi заметушилися пасажири. Обливаючись потом, Улас забрався до вагона i, поставивши сундук на проходi, кричав через голови пасажирiв дiдовi Терешковi, щоб мати не клопоталася i що харчiв йому вистачить. Дiд за гармидером не мiг нiчого розчути, вiн думав, що Улас каже, що завжди говориться при прощаннi, тобто, щоб вiн передав поклони домашнiм, i дiд кричав у вiкно вагона, що передасть, i махав порудiлим брилем. Пасажири штовхалися i з криком, обуренням вимагали вiд Уласа, щоб вiн звiльнив прохiд; Улас пройшов до вагона i став бiля вiкна, але важкого сундука з рук не випускав, бо йому здавалося, що, тiльки попустить ручку, його зараз же вкрадуть. Поїзд дав свисток, вагон рушив, i мимо вiкна проплив Терешко у брилi, сiрячинi, з вишневим пужалном за халявою. До Харкова пiд'їжджали вночi. Улас, присiвши на сундуцi, з острахом вглядався у море вогнiв, що мерехтiли на горизонтi. Поїзд iшов швидко, i з Уласа, коли вiн визирав у вiкно, зiрвало картуз. Улас закричав: "Зупинiть!", у вагонi засмiялися, i хлопець забився в куточок, раз по раз мацаючи себе за голову i нiяк не вiрячи, що на нiй уже немає картуза. Йому здавалося, що це недарма, i вiн не вiдривав руки вiд кишенi, в якiй були пристебнутi шпилькою грошi. Проте все обiйшлося добре. Вiн приїхав благополучно, розшукав унiверситет i заходився добиватися у дверi. Стукав обережно, але настирливо й довго, їх вiдкрив заспаний i сердитий сторож. - Чого тобi? - запитав вiн, вiдхиливши дверi. Улас мовчки полiз iз сундуком на нього. - Та ти хто? - злякався вже сторож. - Пустiть, дядьку, переночувати. - Тут не постоялий двiр, а унiверситет. - Що ж менi, на вулицi пропадати? - Iди в Дiм колгоспника. Павловська площа, шiсть. Улас потяг сундук на Павловську площу. Iдучи, тримався освiтлених мiсць i холов душею, коли до нього наближалася ряба кепка. В Будинку колгоспника молоденьке дiвчатко з на-квацьованими губами визирнуло у вiконце i сказало, що "местов нету". Улас поставив сундук у куток i сiв на нього. "Не виженуть же", - подумав вiн. В цей час молодий хлопець, що сидiв на диванчику, пiдiйшов до вiкна i сказав баришнi: - Ти, дiвахо, ось що: або виписуй цьому хлопцевi квитанцiю, або я зараз розвалю тобi будку. Бачиш - хлопець iз села, може, перший раз у мiстi, куди вiн пiде серед ночi? - Не кричiть, бо я викличу мiлiцiонера, - обурилася дiвчина. - Давай мiсце, бо я тобi глаз вийму! - гаркнув тодi хлопець. Баришня виписала квитанцiю, кинула на столик. - Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили, - прошипiла вона i закрила вiконце. Улас забрав квитанцiю, здав паспорт i разом iз своїм заступником, якого вiн не боявся (той був у чорнiй кепцi), подерся на другий поверх. Микола, як звали нового знайомого, виявилося, теж вступає в унiверситет, тiльки не на лiтературний, а на бiологiчний факультет. Вiн розказував про себе, що ранiше працював по "карманной выгрузке", виховувався в дитячому будинку, тепер "ненавиджу сявок i, як трапиться, даю їм по шиї". Улас перелякався в смерть i так стискував ручку сундучка, що аж рука нiмiла. Бачачи його переляк, Коля сказав: - Не тушуйся. Грошей твоїх я в тебе не вiзьму, хоч i знаю, де вони захованi: вони зашитi у пiдкладку пiджака i лiву кишеню. А от коли маєш щось перекусити та подiлишся зi мною, не вiдмовлюся i буду дуже вдячний. Влаштувавшись на ночiвлю, вони вiдкрили сундук, розломили навпiл смажену курку i стали їсти її з великим апетитом. У лiвому кутку кiмнати рипнули пружини, i сонний голос сказав: - Перестаньте трiщати кiстками. У мене неврастенiя. - Звернiться до лiкаря-психiатра. Ми тут нi при чому, - порадив Микола. Потiм загасили свiтло i полягали спати- Улас засунув штани пiд подушку, а пiджак повiсив бiля себе на стiльцi. Ботинки i сундучок вiн поставив пiд лiжко з таким розрахунком, щоб в разi потреби їх можна було б помацати рукою. - Слухай, а як ти взнав, де в мене грошi? - запитав вiн у Миколи. - У мене, кориш, практика. Дуже ти часто хапався руками за тi мiсця, де в тебе захованi грошi. Ти, може, цього й не помiчав, а той, хто за таким слiдкує, все помiчає. Улас занiмiв i довго не мiг заснути. Прислухався, чи нiхто не крадеться до нього по грошi. Але дорога i. втома взяли своє, i вiн заснув. Прокинувся переляканий i зараз же руку пiд подушку, пiд лiжко - все на мiсцi. Увiйшов Микола, зодягнений i вмитий. - Ну, збирайся. Пiдемо влаштовуватися в гуртожиток. Хлопцi поселилися на Толкачiвцi в красивих червоних корпусах. Перший екзамен - диктант з української мови - Улас склав успiшно, i це пiдбадьорило його, але не заспокоїло: як i ранiше, вiн ще не був упевнений у собi i посилено готувався до наступних екзаменiв. Його друзi-вступники бродили по парках, скверах, їздили на футбольнi матчi, в театри, в цирк, гамiрливими чередами бродили по Сумськiй, а вiн сидiв цiлий день, як Микита-чорнокнижник, а вночi спав як убитий, не чуючи нi веселого смiху, нi тихого шепо-уу закоханих на Журавлiвських кручах, нi мелодiйного побринькування гiтари в теплi серпневi ночi. Екзамен з росiйської мови прийшов тримати з якимось душевним неспокоєм. Адже живої росiйської мови, причому лiтературної, вiн нiколи не чув, хiба що тiльки на уроках, i тому, коли надiйшла його черга вiдповiдати i гладенько причесана жiнка з вродливим приємним обличчям попросила його до дошки, вiн зблiд i довго не мiг сказати першого слова. Жiнка бачила його хвилювання i опускала очi, щоб не дивитися на нього i не бентежити його, але вiн все мовчав. Тодi вона усмiхнулася, вважаючи, що своєю усмiшкою пiдбадьорить його, але з цього нiчого не вийшло, бо цю усмiшку Улас сприйняв iнакше. Вiн подумав, що викладач насмiхається з нього. Почуття це викликало в ньому ще бiльше знiяковiння, i вiн кришив пальцями крейду, не помiчаючи того, що вона сиплеться йому на ботинки, i все не починав вiдповiдати. Але потiм вiн став заспокоюватися. Говорив тихо i несмiливо, i лице його було таким мокрим вiд поту i таким у вищiй мiрi напруженим, що викладач без жалю не могла дивитися на нього, а сидiла, одвернувшись, i щось писала в своєму зошитi. Iменник "овцы" в множинi родового вiдмiнка вiн провiдмiняв "овцев", плутав суфiкси i, розгубившись вкрай, дiєслово "пренебрегать" вимовив "пренебрiгати". Викладач скривилася, але не поправила, щоб не збити його, i непомiтно слiдкувала за ним. "Ах, чому в нього так тремтять пальцi на руках? - непокоїлася вона. - Такi робочi, сильнi i так тремтять?" Вона поклала на стiл свою бiлу красиву руку, глянула на неї i вiдчула, що їй чомусь робиться нiяково, що вона в чомусь винна, й почервонiла. Улас вiдповiв i сiв за стiл, витираючи рукавом пiт iз чола, так, нiби тiльки що прийшов вiд плуга. Вона взяла залiкову картку, раз i друге провела по нiй долонею, потiм умочила ручку в чорнило i посидiла одну-двi секунди в якiйсь нерiшучостi. Потiм поставила оцiнку i розмашисте розписалася. Пiсля цього вона сказала Уласовi, що вiн може бути вiльним, i попросила його, щоб вiн почекав у коридорi, доки вона прийме екзамени, оскiльки їй необхiдно з ним поговорити. Улас кивнув головою i, ще блiдий вiд хвилювання, незграбний в рухах, погупотiв важкими ботинками в коридор. Через годину вона викликала його i, намагаючись надати своєму голосу лагiдностi, сказала: - Я поставила вам "погано". Але ви... Я буду говорити про вас у ректоратi. Сказавши це, вона захвилювалася i глянула на хлопця. Лице його було кам'яним, i на ньому не було нi здивування, нi жалю, лише пальцi його продовжували легко тремтiти i над бровами виступив пiт. - Ви не втрачайте надiї. Я буду говорити про вас. Улас переступив з ноги на ногу, одвернувся до вiкна i сказав тихо: - Звiсно. I, опустивши голову, пiшов до дверей. Цього вечора вперше за весь час перебування в Харковi вiн не взявся за книжку. Сидiв на Журавлiвських кручах, втопивши очi в море вогнiв, що мерехтiли в долинi, i думав про село, про хлопцiв, що були десь там, далеко вiд нього, за тiєю темрявою, i навiть не догадувалися про те, яке нещастя спiткало його, i не могли сказати йому нi слова втiхи, нi слова поради. На кручi, де вiн сидiв, блукали студентськi пари, i на тлi заграви вiн виразно бачив їх чорнi постатi. Вони були щасливi, їм не було нiякого дiла до того, що ось тут, поряд з ними, так мучиться i страждає Улас. Дивлячись на нiчну заграву, на тi постатi, Улас вiдчував, що в його душi назрiває великий злам. "Чого я буду їхати в село? - питав вiн себе. - На смiх людям та на горе батькам? Не поїду! Пiду працювати на завод i житиму, як i всi люди". Вiн став шукати в пам'ятi прiзвища односельчан, що працювали i жили десь тут, у Харковi, щоб звернутися до них за допомогою та порадою, пригадав кiлька з них i вирiшив найближчим часом розшукати своїх землякiв. Останнiй екзамен вiн складав вiсiмнадцятого серпня i складав його без охоти i того душевного напруження, яке завжди передувало тим екзаменам, що їх вiн тримав ранiше. Вiдповiвши на всi запитання, вiн вийшов на подвiр'я унiверситету i сiв на лавцi мiж каштанами. Мимо нього ходили студенти, очiкуючи появи спискiв на дошцi об'яв, щоб дiзнатися, хто зарахований, а хто нi. Але вiн уже не ждав нiчого i сидiв на лавцi лише тому, що йому нiкуди було йти, i тому, що серед людей йому було легше переносити горе, яке спiткало його. Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на його думку, роздiлити на три групи : перша група - юнаки i дiвчата, що належали до робiтничих сiмей. Вони були зодягненi чистенько i просто: дiвчатка ходили в спiдничках з блузочками, в босонiжках i косиночках, хлопцi - в широченних, добре вiдпрасованих штанях, пiдперезаних ремiнними поясами з пряжками в формi серця або кинджала, тапочках-спортсменках i майках. Вони трималися з ним невимушене, з грубуватою простотою. По їхньому вiдношенню безпомилково можна було визначити, що вони давно знають одне одного i здружилися. Друга група - селюки, одягненi скромнiше i розмаїто: хлопцi дехто в костюмчиках, а дехто просто в штаненятах та сорочинi, що, не дивлячись на страшну спеку, застебнута на всi гудзики. Вони тримаються один вiд другого осторонь, мiж собою не розмовляють. Дiвчатка в бiлих хусточках жмуться по куточках, соромливо притискуючи до грудей книжки, як молодi черницi молитовнички. Третя група - гордi невдахи, що поступають до вузу не в перший раз i не в одному тiльки Харковi. Цi ходять спокiйно, навiть величаво, на обличчях тверде переконання, що без них наука загине за двадцять чотири години. Дiвчатка стриженi i в завивках, спiдничини вузенькi, до колiн, з розпiркою ззаду, очi дивляться на свiт так: "Я знаю Грiга i лiчно знакома з Утьосовим". Хлопцi човгають черевиками по дорiжках, на обличчях єсенiнщина, а в руках нездоланнi лiнощi. Улас особливо приглядався до третьої групи, i чим бiльше вiн приглядався, тим яснiше бачив їхню глупоту i ненавидiв їх серцем трудящого чоловiка, ненавидiв за те, що в них бiлi, тендiтнi руки, якi не торкалися нi коси, нi молотка, нi плуга, i погляд його був злий i пекучий. Одна красуня, зустрiвши той погляд, бридливо здвигнула плечима i щось зашептала на вухо своїй подрузi. Та озирнулася, зустрiлася iз очима Уласа i заливчасте засмiялася. Потiм мимо Уласа пройшло два хлопцi з їхнього гурточка, i Улас чув, як один сказав: - Заберемо документи i махнемо в Одесу. Там у мене є дядя. "У нього дядя, а в мене хто?" - запитав себе Улас i з презирством провiв їх очима. В цей час студенти заметушилися i стали бiгти до дошки об'яв. Якийсь лисий чоловiк, очевидно, iз секретарiату, клеїв на дошцi списки студентiв, зачислених до унiверситету, i тих, якi повиннi були забрати документи. Улас теж побiг до дошки i став позаду всiх, жадiбно проглядаючи очима списки з лiтерою "X". В списку зарахованих до унiверситету його не було, не знайшов вiн себе i в списку, де були i тi, що мусили забрати документи. "От i все", - сказав вiн сам собi, вiдчувши, що всi страхи i всi хвилювання вiдходять назад. Йому раптом зробилося легко i навiть весело. "Додому! Додому! - спiвало все в ньому. - Уже досi закiнчилися жнива i йде молотьба. Дiд Терешко сторожують кавуни. Хлопцi б'ються скибками i п'ють солодкий сiк. Додому, додому!" Вiн забувся, як недавно присягався собi не їхати додому, вiн забув про свої мрiї на урвищах Толкачiвки i летiв душею до рiдних берегiв. "Зараз вiзьму сундук - i на вокзал. На грошi, що залишилися, куплю квиток, на решту - подарунки. Марисi - кiсничкiв, а батьковi пачку цигарок, хай i вони покурять городських". Вiн вискочив на вулицю i побiг до трамвайної зупинки, обминаючи прохожих. Раптом вiн почув, що хтось вигукує його прiзвище. Вiн озирнувся i побачив Миколу, який бiг за ним i махав тюбетейкою. - Ти куди? - запитав вiн, наздогнавши Уласа. - Провалився. Додому Їду. - Ти що, здурiв? Ще не все втрачено. Ану ходiм. I вiн потяг Уласа до головного корпусу унiверситету, на ходу розказуючи, що його викликають на розмову до ректорату, i докоряв йому, як це вiн не помiтив i навiть не дивився на той списочок, в якому значилося i його прiзвище серед тих, що викликалися на розмову з ректором. - Обiцяй, що ти вчитимешся на "вiдмiнно", i проси, - повчав на ходу Коля. - А бiльше всього нажимай на те, що ти з колгоспної сiм'ї. Чуєш? Ну, вечором зустрiнемося, бо я зараз бiжу на стадiон, що й належить новоспеченому студентовi. Вiн помахав Уласовi тюбетейкою i зник мiж людьми, а Улас iз почуттям подиву, навiть незадоволення, що йому перебили поїздку додому, пiшов до головного корпусу. У приймальнiй ректора, куди вiн зайшов, було повно людей. Бiля вiкна стояли два суб'єкти, що збиралися їхати в Одесу, на диванчику сидiла стрижена дiвиця iз золотим годинничком на руцi i червоними вiд слiз очима. Бiля неї гнiздилася розкiшна, пудiв на шiсть, матiнка. Вона заспокоююче гладила доцю по плечах i на всiх присутнiх поглядала презирливо й похмуро, бо вони не розумiли, що за талант її донька. Обличчя матiнки говорило: "Ляжу трупом, але доньку влаштую". Iнодi матiнка, видно, iз самозаспокоєння зверталася до кого-небудь iз присутнiх i говорила, що в неї є знайомий Iван Iванович i що вона йому зараз подзвонить, i тодi дiло пiде зовсiм по-iншому. - Я свого не попущу, - сердито трусила вона сергами. Метушливий громадянин ходив вiд гурточка до гурточка i повiдомляв останнi новини: - Кажуть, у юридичному недобiр? Може, забрати документи i поїхати туди, доки не пiзно? Ах, якби я знав, що скажуть моєму Iзi, я б уже туди з'їздив! Йому нiхто не вiдповiдав i не зав'язував з ним розмови, бо кожен був заклопотаний своїм горем. Широкоплечий вiйськовий, що стояв теж бiля вiкна, порипував новiсiнькими чобiтьми i кидав на маленьку худесеньку дружину сердитi погляди, говорив басом: - Це ти викохала такого йолопа! Той, про кого так говорили, стояв, обiпершись об лутку, i в сардонiчнiй усмiшцi кривив губи. Iз-за товстих, оббитих клейончатою шкiрою дверей, де засiдала приймальна комiсiя, не долiтало жодного звуку, i можна було подумати, що там нiкого немає, якби не та обставина, що через десять-п'ятнадцять хвилин дверi вiдкривалися i звiдти або вискакували в сльозах, або виходили з тихою щасливою посмiшкою. Метушливий громадянин кожного разу, як тiльки вiдкривалися дверi, стрiмголов вибiгав iз свого куточка, щоб хоч на мить зазирнути в кабiнет i поглянути, в в якому станi його Iзя, який уже зайшов туди давно i все нiяк не виходить назад. Але зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу дверi закривалися перед самiсiньким його носом, i вiн, поправляючи окуляри, знову йшов у свiй куток, нашiптуючи щось про себе i нервово потираючи свої маленькi сухi, покритi ластiв'ячим ряботинням ручки. Нарештi дверi випустили чорного кучерявого хлопця, який вийшов, примружив короткозорi очi'i занишпорив ними по залу, когось розшукуючи. - Iзя! - закричало схвильовано з кутка, i ввiчливий, тихенький громадянин потяг хлопця до столика, що стояв у куточку. Розмови їхньої нiхто не чув, бо вони говорили пошепки. Потiм вони швидко зiбралися i коли виходили, то обидва усмiхалися, i всi виразно чули, як старший iз них сказав: - Треба Софi дать телеграму. Улас дивився на все це байдужими очима i бажав тiльки одного, щоб його швидше пропустили i щоб вiн сьогоднi встиг на вечiрнiй поїзд. На дверях знову появилася гарненька секретарка i тихим, iменно секретарським голосом, в якому звучали догiдливiсть i покора, що, мабуть, були результатом її ретельної служби i постiйного визнання сили i впливовостi свого начальника, назвала прiзвище: - Хомутенко. - Я, - злякано i нiби спросоння вiдгукнувся Улас. Секретарка окинула його швидким поглядом i заглянула в список. Щось їй здалося, мабуть, пiдозрiлим в цьому простому, вбого зодягнутому хлопцевi. Вона знову поглянула на Уласа, в список i знову запитала, але вже не тихим, догiдливим голосом, яким вона говорила з ректором i членами приймальної комiсiї, а сухим i офiцiальним, яким вона розмовляла з студентами: - Ви Хомутенко Улас Лук'янович? - Ну, я. - Заходьте. I вона, закинувши голову назад, вихитуючись на високих каблуках, пiшла вперед, а Улас за нею. Як тiльки вiн увiйшов у величезний кабiнет iз великими свiтлими вiкнами i до блиску натертою пiдлогою, його охопила така несмiливiсть i страх перед цiєю розкiшшю, що вiн став бiля дверей i не наважувався ступити кроку. - Пiдiйдiть ближче, - наказав йому чийсь голос iз глибини кабiнету. Вiн пiшов уперед, високо пiдiймаючи ноги, посковзнувся на слизькiй пiдлозi i, блiднучи, простяг уперед руку, схопився за стiлець i сiв за нього. Лише освоївшись трохи, побачив людей, що сидiли в глибинi кабiнету за столом. Доки вони займалися своїм дiлом, тихо перемовляючись помiж собою, Улас став приглядатися до них. Але обличчя їхнi були такi спокiйнi i непроникливi, що по них нiчого не можна було визначити. Мiж тим, люди цi - ректор унiверситету, мужчина лiт п'ятдесяти, з голеною головою i круглим добродушним обличчям; благообразний дiдок в окулярах; член комiсiї, похмурий чоловiк, з мiшками пiд очима; зовсiм молодий красивий доцент, з густими бровами i в бiлому випрасуваному костюмi; сива незграбна жiнка - знаменитий мовознавець, - всi цi люди здавалися спокiйними тiльки на перший погляд i лише тому, що вмiли себе тримати. Насправдi ж стосунки мiж ними були дуже складними i суперечливими. Похмурий член комiсiї з мiшками пiд очима люто ненавидiв благообразного дiдка в окулярах за те, що той недавно виступив iз статтею в одному науковому журналi i розбив його теорiю про походження скiфiв. Знаменитий мовознавець не могла терпiти молодого красивого доцента. Ректор же поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє. Особистий настрiй всiх членiв комiсiї теж був найрiзноманiтнiший, бо всi вони були людьми i мали свої слабостi. Ректор перебував у хорошому настрої, бо ще годину назад одержав дуже втiшного листа вiд свого сина, який служив командиром i обiцяв приїхати на лiто в гостi разом зi своєю сiм'єю. Вiн тепер думав про те, як вiн найме дачу бiля Дiнця i, лiтнiми ранками буде вудити рибку, i при цих думках настрiй його все кращав. Благообразний дiдок був взагалi веселим i балакучим вiд народження, i не дивйо, що й тепер вiн совався на стiльцi, сипав дотепами, жартами, посмiювався, i йому, мабуть, було все рiвно, скiльки часу вiн ще просидить в цьому кабiнетi. I чим частiше дiдок сипав дотепами i веселився, тим бiльше супився похмурий член комiсiї, бо вiн вважав, що дiдок веселиться i радiє через те, що святкує розгром його теорiї про походження скiфiв. Знаменитий мовознавець бачила, як красивий доцент вкладає у розглянутi комiсiєю студентськi справи любовнi записки i передає гарненькiй секретарцi. Мовознавець ловила не один раз їх змовницькi погляди, вважала це непристойним i в душi страшенно обурювалася, але мовчала, тому що одержала пансiонне виховання i вважала за непристойне вiдверто висловлювати своє обурення. Коли на розгляд комiсiї було запропоновано справу Хомутенка, нiхто не наважувався заговорити першим. Нарештi знаменитий мовознавець сказала: - Я вважаю за недоцiльне приймати на фiлологiчний факультет людину, яка не має жодного уявлення про фiлологiю... - Одначе, - зараз же встряв у розмову красивий доцент, розгортаючи справу вступника i знаходячи там любовну записку вiд секретарки, - ви робите поспiшний висновок. Хлопець досить успiшно склав екзамени з усiх предметiв, у тому числi з української мови. Остання, як менi здається, теж належить до царства фiлологiї, - усмiхнувся вiн. Знаменитий мовознавець прийняла цi слова доцента як насмiшку над нею i, розкривши рота, хотiла вступити в словесний бiй, але ректор, бачачи це i розумiючи, що вже зав'язується сварка, перебив її, сказавши: - Товаришi, давайте розглядати питання об'єктивно. - Цiлком погоджуюся, - зараз же пiдхопив доцент. - Я вважаю, що Iван Павлович не заперечуватиме (ввiчливий кивок у бiк ректора), якщо ми надамо можливiсть Хомутенковi перездати росiйську мову. Хлопець вiн здiбний, це видно по оцiнках з iнших предметiв, i буде жаль, якщо ми його не приймемо. Крiм того, треба взяти до уваги, що вiн виходець iз колгоспної сiм'ї. А до того ж пiдготовка в сiльських школах дещо слабша, нiж у мiських, i коли взяти до уваги точку зору Iрини Леопольдiвни, то багато сiльських десятикласникiв залишиться поза вузами. - Так, так. Теорiя Iрини Леопольдiвни не витримує, м-м-м, критики. Я, м-м, не погоджуюся з нею, - висловився дiдок, пощипуючи себе за сиву борiдку. Зачувши слово "теорiя", похмурий член комiсiї витяг шию, як стройовий кiнь на звук труби, i зараз же пiшов у наступ. - Щоб критикувати чиюсь теорiю, треба мати якiсь докази, а ви їх не маєте! Бачачи, що два старих пiвнi вже зчепилися, ректор постукав олiвцем об графин, закликаючи їх до порядку, i задумався. Всi теж мовчали i чекали його слова. Потiм ректор сказав щось, i члени комiсiї заговорили всi разом, але розмова їхня вiдбувалася впiвголоса, i Улас нiчого не мiг розiбрати. Ректор, поговоривши iз членами приймальної комiсiї, вiдкинувся на спинку стiльця i якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом. Обличчя хлопця було вiдвертим i простим, воно зробило на ректора хороше враження, i вiн за цю коротку хвилю вирiшив справу i щось тихо сказав секретарцi. Секретарка пiдiйшла до Уласа i подала йому папiрець, потiм вiдступила так, щоб приймальнiй комiсiї було видно вступника, а їй -доцента, i поштиво стала бiля столика, спершись на нього правою рукою, вигнувшись тонким станом i пiдiгнувши пiд себе правий каблучок. - Товаришу Хомутенко, - оголосив ректор, - рiшенням приймальної комiсiї вам дозволено перездати росiйську мову. Якщо вам це вдасться, ви будете зарахованi на iсторичний факультет. Згоднi? Улас кивнув головою i тихо сказав: - Згоден. Секретарка вирядила його за дверi i викликала слiдуючого. Улас перездав росiйську мову i був зарахований на iсторичний факультет. Провчився два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовiй сесiї вiн не набрав потрiбної кiлькостi балiв, i з нього було знято стипендiю. Нiкому нiчого не сказавши, Улас поїхав додому. Уже дома вiн одержав кiлька листiв вiд товаришiв. Вони докоряли йому, говорили, що йому не до лиця губитися перед труднощами i що якщо в нього залишилося хоч трохи мужностi в серцi, то вiн мусить негайно повернутися в унiверситет i продовжувати навчання, Улас на листи не вiдповiв. Друзi, заклопотанi студентськими буднями, згодом перестали турбувати його. Так вiн i жив у рiдному селi, нiкому нi слова не говорячи про справжню причину свого приїзду. Коли ж його допiкали запитаннями, вiн вiдповiдав, що приїхав у село поправити своє здоров'я, що в нього головнi болi i що в зв'язку з цим лiкарi надали йому вiдпустку на невизначений час., Мати бачила, що з сином щось коїться незвичайне, i допитувалася, чи не вкрав вiн чого, крий боже, бо в городах i таке буває, чи не оженився? Улас заспокоював, що нiчого подiбного не сталося, а сам робився ще мовчазнiшим i замкнутiшим. В селi майже не появлявся, бо йому соромно було дивитися людям у вiчi, i цiлими днями порався вдома по господарству. У вiльний час читав книжки або бродив по лугах, задуманий i похмурий. VI На дверях кабiнету голови сiльради висить табличка, на якiй написано: "По лiчним дiлам прийом по середах вiд 12 до 2". Сьогоднi був четвер, i Гнат, вiдмикаючи дверi, перевернув табличку другим боком: "По служебним дiлам вiд 8 годин ранку до 6 годин вечора". Коли Гнат вiдкрив дверi, в лице йому вдарило застояним повiтрям, але вiн звик до нього, i не звертав уваги, i навiть не вiдкрив вiкна, -щоб провiтрити свiй кабiнет, а зняв картуз, поклав бiля себе на столi i став чекати вiдвiдувачiв. Зодягнений Гнат був у кiтель i в галiфе, i це було його офiцiальним костюмом, в якому вiн приймав вiдвiдувачiв, виступав на зборах i їздив верхи на жеребцi. I навiть стороннi люди, глянувши на його костюм, пiзнавали в ньому сiльське керiвництво. Стiл, за яким сидiв Гнат, був реквiзований у попа. Зелене сукно iз нього поздирали, i Гнат наказав сiльрадiвському конюховi Кузьмi його спалити, але Кузьма не спалив, а забрав клаптi додому i пошив собi картуз. Гнат не мiг стерпiти, щоб сiльрадiвський робiтник носив на головi попiвщину, i коли їхали через мiст, зiрвав картуз iз голови Кузьми i зi словами: "Релiгiя-опiум народу!" - вкинув його у Ташань. Кузьма почухав пужалном потилицю, сумними очима подивився, як вiдносить вода картуз, плюнув через перила i поїхав далi. Крiм стола, в кабiнетi було кiлька стiльцiв, шафа з паперами, пуста етажерка, на якiй стояв глиняний глечик з водою. На стiнi висiв портрет Чапаева на конi i в бурцi, з оголеною шаблею. Дядькам, якi не хотiли здавати молока або м'яса, Гнат, показуючи на картину, говорив: - За вас воювали. А ви тепер хочете Радянську владу пiдривать? Склавши руки, Гнат сидiв так довго тому, що ждав приходу секретаря, який повинен був доповiсти йому про стан сiльрадiвських справ i про те, що нового, якi папери одержано з району, якi телефонограми при-ч" йнято, що "до виконання", що можна вiдкласти на якийсь час. Секретар сидiв через стiну, i щоб його покликати, досить було постукати кулаком у стiну або просто зайти в його кiмнатку, але