ровах його блищало сонце. Крiзь порвану сорочку було видно подряпини на грудях. У Орисi жалiбно ворухнулися припеченi сонцем губи. - Де це ти подряпався? - З Федотом побився. - За вiщо? - Старi рахунки. Вона нiжно, обережно, з почуттям ще бiльшої жалостi до нього взяла його голову i поклала собi на колiна, пильно стала розглядати його обличчя, намагаючись знайти щось таке, чого вона ранiше не помiчала, i вона знаходила. "От цих рисочок бiля носа ранiше не було", - визначила вона. В цей час Тимка вкусив за ногу овод, i хлопець сердито дригнув ногою, нахмурився, i тодi рисочки бiля носа особливо виразно вирiзьбилися. "Це в нього сердита рисочка. Вона зробилася вiд того, що вiн багато сердився!" I Орися ненавидiла й готова була якнайсуворiше покарати тих людей, що гнiвають i мучають її коханого, їй i в голову не приходило, що найбiльше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутну, засуджену всiм селом любов. Розпухле вухо Тимка, на якому засохла кров, кинуло Орисю в жар, їй хотiлося торкнутися до нього пальцями, щоб зняти з нього бiль, але вона не наважувалася цього зробити, щоб не спричинити ще бiльшого болю, i тiльки дула на нього, охолоджуючи його своїм диханням. "Вiн так схуд i почорнiв. Це вiд роботи. А волосся вже не таке чорне i блискуче, як ранiше, а припалене по краях. Це вiд сонця. Про що вiн зараз думає?" - Про що ти зараз думаєш? - спитала вона, цiлуючи його в мiжбрiв'я. - Що таке? - кинувся вiн, пожовуючи губами. - Ти дрiмав? - Умгу. Вiн дивився на неї знизу вгору, вивернувши синюватi бiлки очей, i чекав вiд неї запитання, але вона мовчала. Тодi вiн знову закрив очi i зручно вгнiздився головою на її теплих, тугих ногах. "Вiн вибився iз сил i через те дрiмає. Вiн працює тепер день i нiч, а це нелегко". - Тимусю, журавлику мiй, ходiм до нас на сiно-вал. У нас нема нiкого вдома, зарию тебе, приголублю, подушечку принесу вишивану. Спи хоч до вечора. - А що люди скажуть? - Ай! Що там люди! - з досадою мотнула головою Орися. - Нi, я так трохи передрiмаю. - Ну, спи. Я буду сидiти дуже тихо. Але дрiмати не довелося: в яру почулося погейкування, хтось гнав бикiв до водопою. Орися схопилася, обтрусила пом'яту спiдничку, розгубленими очима глянула на Тимка. - Приходь вечором на це мiсце, - прошепотiв вiн, цiлуючи її в шийку. - Добре. Прийду. Вона пiдхопила iз землi в'язочку хмизу i побiгла стежечкою вниз, понад потоком. Увечерi вони зустрiлися на умовленому мiсцi, але Орися запротестувала: - Ходiм кудись далi. Тут темно, як у ямi. Тимко взяв її за руку i повiв вершняком яру. Аж пiд лiсом вони знайшли копичку пахучої конюшини i сiли, тiсно попритулявшись одне до одного. Вiд сiна било парким духом i приємно зiгрiвало спини. Вгорi - зоряне небо, через яке срiбним коромислом перекинувся Чумацький Шлях, бiля нiг - троянiвська долина, огорнута сизою млою ночi. - Тимку, скажи, чого воно так, що людей багато на свiтi, а серце любить тiльки одного? - тихо запитала Орися, лежачи на грудях в обiймах коханого. - Хто ж його знає. Я десь читав у книжцi, що душа душу шукає. От як зiйдуться такi душi, що в них усе однакове, то й полюблять одна одну. Орися повернула до себе обличчя Тимка, поцiлувала його в вушко за те, що вiн такий розумненький, i довго мовчки гладила його пружинистi кучерi чутливою, повною нiжностi i кохання рукою. - Колись, дуже давно, любилися двоє, - тихим загадковим голосом почала Орися з тим таємничим пришiптуванням, як буває тодi, .коли людина збирається розповiсти щось цiкаве або дуже страшне. - А батьки цих закоханих не хотiли, щоб вони були разом, бо дiвчина була багата, а хлопець бiдний. Як тiльки вийде гуляти дiвчина, слуги її нi на крок не вiдпускають, бо наказав вельможа, що як тiльки слуги прогавлять i допустять до того, що вона побачиться iз своїм коханим, то вкине їх на споживок голодним вовкам у глибоку темну яму. От раз той хлопець, не знаю, яким уже побитом, пробрався у кiмнату до своєї коханої i каже: "Я прийшов за тобою. Хочеш-iди зi мною, а не хочеш, то я тут же перед тобою сам собi смерть заподiю, бо без тебе не буде менi життя". Вона, отак, як стояла, i каже йому: "Я-твоя". Спустилися вони вниз, посадив вiн її на коня, i полетiли вони, як птицi, степом у країну невiдому - шукати щастя. їхали день, їхали другий, на третiй на спочинок стали, бо кiнь уже з нiг валиться. Тiльки закоханi, обнявшись, задрiмали, як, хто його знає й звiдки, наїхало слуг панських видимо-невидимо, скрутили втiкачам руки i повезли в маєток. Панянку вельможа закрив у загартованiй вежi, а молодця вкинули до вовкiв у яму. Сидить вiн у ямi, а вовки що пiдiйдуть до нього, щоб їсти, - i назад вiдскакують, що пiдiйдуть - i назад вiдскакують: така в нього страшна сила кохання. I так пройшло багато часу. Аж ось у тому царствi сталося нещастя: якесь вороже плем'я прийшло iз-за моря i напало вiйною на вельможу. Шле вельможа вiйська, як пiд шум iдуть - не вертаються, а ворог усе ближче пiдходить i ближче. Прийшов тодi вельможа до ворожбита i каже: "Що менi робити? Як перемогти вороже плем'я? Гине моє багатство i мiй край". Подивився ворожбит на зорi та й каже: "Є у твоєму царствi один удалець-молодець, що доньку твою кохає. Любов у нього така, що не боїться нi вогню, нi меча, нi води морської. Випусти його, дай йому в руки меч - i тодi побачиш, що буде". Випустив його цар i питає: "Розiб'єш погане плем'я?" - "Розiб'ю, - говорить той, - тiльки дозволь кохану побачити i її в гарячi вуста поцiлувати, вiд того менi сили вдесятеро прибавиться". Побачився вiн iз милою, поцiлував її i, зiбравши воїнiв, повiв їх на ворога. Палив огнем, топив водою, i загнав його за тридев'ять земель, i повернувся додому зрубаний та пострiляний. Та до його тяжких ран кохана серце своє приклала, i загоїлись вони. I живуть тепер закоханi в любовi та щастi, бережуть i шанують одне одного. - А дiточки в них є? - засмiявся Тимко. - Що? - не второпала Орися, бо ще не встигла повернутися вiд казки до дiйсностi. - А-а, - тихо засмiялася вона, зрозумiвши. - Ах ти ж, насмiшникi Це ж казка. - Життя - не казка, - зiтхнув Тимко. - В життi все по-другому. Однi любляться, iншi розходяться, третi хоч i живуть разом, але тiльки про людське око, а насправдi так i норовлять одне одному хвiст вiдкусити. - Я знаю... Ти такий, що тобi все одно, - образилася Орися i вiдхилилася вiд нього, бо вiн якраз хотiв її обняти. - Покрутиш однiй дiвчинi голову, а тодi iншiй бiсики пускаєш. Дiвчачур поганий! Рябковi очi! Лупаєш ними дiвчатам на ноги, а серце давно вже каменюкою стало. - Що тебе, комар укусив? - Не лiзь, рукатий! Он до Лукерки пiди. Вона тебе вже давно виглядає з самогонкою, - вiдмахувалася вона руками, вiдповзаючи вiд нього на колiнах, але вiн таки схопив її за плечi i притяг до себе. - Орисю! Ластiвочко моя... Вiн гарячив її диханням i тiлом своїм i пригортав її так близько, що чув у себе на губах її солонуватi, мiцнi, як динi-дубiвки, розхристанi груди. - Не треба. Тимоньку, не треба, коханий, - слабо пручалася вона, чуючи, як горять її щоки i як вона дедалi слабiшає в його руках в солодкому чеканнi на його сильне молоде тiло... На свiтанку Iнокентiй, пригнавши на Бееву гору пасти бикiв, побачив молоду пару, що спала в копицi; довго стояв, сопучи, як вiл бiля води. Тимко лежав горiлиць, вiдкинувши вбiк лiву руку, а правою пригортаючи до плеча свою подружку. Орися, скулившись, лежала на бочку, вткнувшись головою Тимковi пiд пахву i пiдiбгавши пiд себе ноги, не зовсiм прикритi спiдничкою. - Блудниця окаянна. Хоч би наготу свою прикрила, - тихо вилаявся дiд i обережно, щоб не розбудити, пiшов горою. Високий, сутулий, у довгому сiряку з накинутим на голову кобеняком i сучкуватим костуром у руцi, вiн був схожий на чорного монаха-проповiдника. - I покликав Iiсус дитя i сказав: "Iстинно говорю вам, якщо не обратитесь i не будете як дiти, то не потрапите в царство небесне", - бурмотiв вiн, йдучи. На сходi поволi блiдло небо. З свiтанкової iмли виступали вiтряк, схожий на сплячого ворона з перебитим крилом, копицi сiна, луг, байрак. Воли безшумно, як тiнi, бродили по горi, обдуваючи росу трав; з Ташанi густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянiвську долину, верби, хати, приташанськi береги, i скоро долини зовсiм не стало видно - вона потонула в густих хвилях випарiв, що лiзли з рiки i вже бiлими язиками лизали Беєву гору. Десь високо в небi, пiд самими зорями, що вже меркли i гасли, погуркував лiтак. Iнокентiй наставив угору бороду, в якiй блищала роса, i, спершись на костур, шепотiв iз гарячковiстю божевiльного пророка: - I будуть лiтати залiзнi птицi i залiзними дзьобами клюватимуть золоте зерно. Потiм пiдняв костур у сивiюче небо i, посварившись на даленiючий гуркiт, знову пiшов росистими травами. XXI Йонька прокинувся, ще чорти й навкулачки не билися. Шваркотiв люлькою на всю хату, зазираючи то пiд пiч, то пiд лаву i пильно чогось шукаючи. Крiзь маленьке вiконце цiдилася охряна мла лiтнього свiтанку. На вузенькiй шибцi циганською сергою примеркав мiсяць. Побiля хати бичачим диханням куривсд. туманець. - Не дасть i поспати дiтям з дороги, - гнiвно шепотiла Уляна, починаючи свою поранку бiля печi. - А ти не гарчи! Готов он харчi - поїдемо сiно косити на Шсочкове. - Свят, свят... Що тобi приманжурилося? - А те, що доки в в хатi чотири косарi, то треба їм роботу дати. Зимою корова хмизу не їсть. Де брусок? - Який брусок? - Ну, мантачка... - А кат тебе знає, де ти все дiваєш. Мниться менi, що в сiнях в кутку бачила. Йонька почовгав у сiни i став там порядкувати по-своєму: вигнав надвiр квочку з курчатами i прищикнув одного дверима так, що воно запищало, як на-вiжене. - Яке панське! - лаяв його Йонька, всiдаючись пiд хатою клепати коси. "Трень, трень, трень!" - попливло городами i не вгавало над сонною Ташанню, нiби там запрацювала чиясь весела кузня. У Гавриловому дворi - нiякого руху. Вiконця позавiшуванi, роса на стежцi не збита, видно, нiхто нею не проходив, сплять. "Хропуть... Уже он скоро сонце в загривок припече, а вони сни видивляються. Такi нахазяйнують чортiв пляшку!" - лаявся Йонька, плескаючи молотком по косi. Уже вiн i коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять, уже двi люльки викурив, а в хатi й не думали прокидатися. Тодi вiн ускочив у хатину, як iз пожежi: - Ти йтимеш сьогоднi корову доїти чи нi? Уже он пастухи гонять пасти. Уляна а дiйницею в руках, запнута бiлою хусткою, пiшла .до хлiва i здивувалася, не побачивши Тимка. "Оце лихо. Де ж вiн загулявся? Iти косити, а його нема. Не дай бог, Йосип кинеться, галасу наробить на все подвiр'я". Тiльки вона присiла доїти корову, як дверi тихо вiдкрилися i в хлiв зайшов зарошений по колiна Тимко. - Це ви, мамо? - Нашi вже повставали? - Сплять iще. Де-бо ти, синку, ходиш, де ти бродиш? Хiба ж ти не бачиш, що батько й так огнем ди-ха, так ти ще й дратуєш? О горе, горе, - причитувала Уляна, цвiкаючи коров'ячим молоком по дiйницi. - А перед Федотом - звинись. Вiн тобi старший брат i в чинi он якому. Командир. Людьми командує. А ти на нього руку пiднiмаєш, позорищ нас перед усiм селом. - Я, матусю, першим його не займав, - ставлячи мокрi ботинки пiд примiстку, доказував своє Тимко. - А коли вiн думає, що я йому й далi за меншого буду, то помиляється. Я вже з того вiку вийшов. Мати мовчки зiтхнула i, забравши вiдро з молоком, пiшла в хату. - Буди вже своїх панiв, - наказав Йонька. - А то як зайду з кiссям, то я їх скоро пiднiму. Уже он прийшов Гаврило, пора виїжджати. Йонька хоч i погрожував, а сам будити гостей не наважувався: боявся не так сина, як невiстки. А що, як вiдкриєш дверi, а вона тобi гаркне в саму пику: "Ти чого крутишся, стара дуля, i спати нам не даєш?!" Крiм остраху перед нею, Йонька ще вiдчував i якусь слiпу покору. Про себе вiн вважав, що Федотова жiнка, по всьому видно, з багатої родини. Йонька вже не раз прикинув оком, скiльки в неї платтiв дорогих та черевикiв, хiба ж за Федотовi грошi стiльки справиш? А до багатих людей у Йоньки вроджена пошана i повага, тому вiн i почував себе якось нiяково перед невiсткою. Друге, що заставляло старого побоюватися i поважати невiстку, був її зовнiшнiй вигляд. Вона була така гарна i така смiлива, що в її присутностi в Йоньки дубiв язик i не мiг вимовити й слова. Якось, правда, за обiдом вiн натякнув невiстцi, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання. Уляна тодi смикнула його за рукав, щоб не плiв казна-що, а Юля примружила очi i з якимось острахом сказала: - Що ви, папiнька? Що ви? - А чого ж! Слава богу, у нас в цьому роцi i хлiб є, i сало, i молоко. Вишнi он скоро приспiють. Насушили б собi фрукти на кисiль та й не купували на базарах. - Ха-ха! Якi ви смiшнi, папiнька! - своїм грудним привабливим смiхом засмiялася Юля, смачно уплiтаючи кисiль iз домашнього сушняку i викладаючи на газетку кiсточки. Тимко, глядячи на неї, не втримався: - Видно, що якби ви зварили в себе дома кисiль iз магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер, баришня. Бо там воно грошi коштує, а в нас даром. Всi примовкли за. столом, почуваючи себе дуже незручно, одна Юля примружила каре оченя i сказала в захопленнi: - У вашому селi чудове повiтря, i тому мене напав їстiвник, - i глянула на Йоньку такими очима, що йому зробилося так совiсно, нiби його роздягли наголо при людях. "Вiдьма, - подумав тодi про неї. - Справжнiсiнька вiдьма. Як той бiдний Федот iз нею живе..." Пригадуючи все це, Йонька топтався бiля дверей i не знав, що робити. Нарештi зважився i вiдкрив дверi. На нього вiйнуло хатнiм присмерком (вiконницi були зачиненi) i в'ялим болотним душком лепехи, якою була встелена долiвка. - Федоте! Вставай. Пiдемо сiно косити на Пiсочкове. На лiжку заворушилися, майнула чиясь гола рука, Федот в однiй бiлизнi зiскочив iз лiжка i за вiйськовою звичкою став швидко зодягатися. - Куди це так рано? - кволим i рознiженим зi сну голосом запитала Юля. - Iду косити з братами. - О! Це дуже цiкаво! Я також пiду. Подай менi халат, чопцi i флакон з одеколоном. Федот все це беззаперечно виконав. Юля лiниво розвела руками i ногами, роблячи щось на зразок зарядки, i в халатi, чопцях, простоволоса пiшла вмиватися. Пiсля снiданку стали збиратися на косовицю. Ионька ще завзятiше шкварчав люлькою i порядкував, що куди класти. Бiля порога стояв вiзок, i туди вмощувалося все необхiдне: оберемочок сухих дров, вiдерний казаночок, пшоно в торбинцi, цибуля на приправу, сiль, паляниця, загорнута в лопушину. Навiть двi вербовi сошки поклав Йонька, щоб не тинятися по лугах" та не вишукувати тої мiзерiї, а загнав у землю - i вари кулiш. - Тимку, принеси свiжої води з яру. Тимко звалив на плечi кутий залiзним обруччям бочонок, пiшов до потоку. - Оце вже, тату, даремно, - сперечався iз Йонькою Гаврило. - Косарям привозитимуть воду колгоспнi водовози. - Еге ж. Надiйся. Вони тобi привезуть такої, що й у рот не вiзьмеш. А то своя, свiжа буде. Юля в червоному ситцевому халатиковi стояла на порiжку i притримувала пальчиками поли, якi трохи розходилися на повних колiнах. На її свiжих, мов шкiрка наливної вишнi, губах блукала загадкова посмiшка. Повернувся з бочонком Тимко, поклав на тачку. Сорочка на плечах мокра вiд води: не щiльно був заткнутий чiп, от вона й захлюсталась. - Що, протiкає? - поцiкавився Гаврило. - Пiдмости його травою. Уже всi зiбралися i чекали старого Йоньку, якого раптом невiстка схопила за руку i потягла в хату. Скоро вiн вийшов звiдти, дикувато озираючись, з дурнуватою посмiшкою на лицi. - Здурiв старий, їй-богу, здурiв! - сплеснула Уляна руками, побачивши Йоньку. Гаврило налився рожевою фарбою i затис вуста, щоб не розсмiятися. Федот злiсно глянув на Юлю i вiдвернувся. Тимко насмiшкувато скалив зуби: Ионька красувався в Юлиних стоптаних черевиках на високих каблуках i солом'яному брилi з матерчатою квiткою на боцi. Не можна було без смiху дивитися, як вiн вихитується та спотикається на тих каблуках, обзираючи себе довкола, так, нiби шукаючи при собi чортячого хвоста. - Скинь зараз же! Чуєш? Не сором нас перед усiм селом! - I не смiх блищав у очах Уляни, а ображена гiднiсть горiла в них. - А чого скидати? Менi аби в ноги не кололо... Тодi Уляна пiдскочила до старого, здерла з нього черевики, жужмом шпурнула в сiни. - А тобi грiх, дочко, iз старого батька глузуватиi Вона задихнулась на пiвсловi i, кинувши на плечi граблi, пiшла з двору. За нею рушили всi. Пiсля вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, i та сварка ще бiльше розвела й без того ветхий мiсточок мiж братами. Але, як це буває в хорошiй сiм'ї, яка хоч i пересварюється, та все ж не забуває, що вона - кровна рiдня, - стан гострої неприязнi iснував недовго. Вiн вiдразу ж розвiявся, як тiльки прийшли до Пiсочкового... Мiж двома глиняними скелями, що утворюють вузькi ворота, вгорi - голубе небо, внизу - чиста, як сльоза, вода: пiдземнi джерела тихо ворушать i викидають з дна чистi, перемитi, блискучi пiщинки, що спалахують пiд сонячним променем, як самоцвiти, - оце i є Пiсочкове, потiк, що впадає в Ташань, беручи свiй початок в грунських ярах. Весною вiн бурлить i грає водою, рве дядькам ятери i перекидає вершi, лiтом трохи заспокоюється, але нiколи не пересихає. Могутнi лiсовi джерела щедро живлять його водою. Пiсочкове вiддiляє троянiвськi луги вiд урочища Радь-кiвщина, i для того щоб добратися до того урвища, треба переходити потiк. Тимко та Гаврило, як найсильнiшi, перетягали тачку через воду; Йонька, закачавши штани, пiдпихав ззаду та пильнував, щоб часом не звалилося що з харчiв. У потоцi було неглибоко, тому вирiшено було штанiв не скидати i перебродити по наймiлишому. Вхопивши тачку за ручку, Тимко та Гаврило вiдважно ринули в потiк. Холодна, як лiд, джерельна вода обпекла їм ноги i пройшла по всьому тiловi неприємною сверблячкою. Ззаду, вчепившись руками за казанок, сопiв Йонька. До середини потоку все йшло добре, а вже при самiм виїздi з води Тимко та Гаврило, очевидно намагаючись чимшвидше вихопити на берег вiзочок, сiпнули якось недружно, лiве колесо потрапило в невидиму калабаню, тачка брикнула задом, i Йоньку швиргонуло в потiк. Старий щось крикнув i втелющився, де найглибше. Через мить вода вирвала к нечистiй матерi у нього люльку iз зубiв i змила з голови бриля. - Переймай! - загорланив вiн, вигрiбаючись iз води, кленучи дiдiв, прадiдiв i прапращурiв таким матюком, що аж верби поприщулялися. - А розпросучому синовi! - бовтався вiн у водi, мацаючи руками по дну. - Пропала тепер уся косовиця! Але все закiнчилося добре: Тимко розшукав люльку i вiддав її старому. Той зараз же запхав її в рот i, продуваючи, зашльопотiв нею, як старим чоботом з водою. Пiсля купання вiн був мокрий, як вiвця, i трусився, клацаючи зубами по чубуку. - Нiчого. Вона висохне на сонцi, - втiшав сам себе Йонька, розумiючи пiд словом "вона" не одежу, а люльку. Тiльки вбоготворили старого, забаскаличилася Юля: "Не можу перейти через потiк, голова крутиться". Довелося Федотовi брати її за руку i переводити, як дитину. - I-iх, i-iх! - пищала вона, потрапивши у воду, i так високо пiдiймала халат, що Тимко бачив надавленi i натертi резинками червонi смужки на ногах вище колiн. "У-у, розтелепа! - вiдводив вiн свої злодiйкуватi очi. - Заголюється по саму бороду. Хоч би старих посоромилась". Веселi пригоди бiля потоку ожвавили всiх, i мiж братами виникли тихi, задушевнi розмови. - Пам'ятаєш, Тимку, як ми в оцьому лузi сорок драли? - запитав Федот, показуючи рукою на буйну зелень старих вiльшин та осик, що густою стiною стояли понад луговою стежкою. - Може, на Лисячий горбок заглянемо? Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, якi вже подекуди пообвалювалися, i Федот присiв бiля однiєї з них, заглянув у темну дiрку: звiдти несло прiлим листям i гiркою берестовою коренякою. - Не водяться вже лиси. Змандрували, - сумно пояснив Тимко. - Денис якимось чортовинням пови-труював. - А знаєш, як ми на оцьому горбi у вiйну гралися? Я тобi дерев'янi шаблi робив, а ти промiнював їх у куркуленкiв за сало та гречанi оладки. Пам'ятаєш, був такий Омелечко Чагура? Я йому зроблю шаблю i навмисне надколю ножиком, зафарбую ожиною, щоб не було видно, вiн махне раз, а вона - трiсь - i нема шаблi. Вiн знову приносить пiвторбини оладкiв, канючить, вискаливши зуби: "Федоте, зроби шаблю". - Все пам'ятаю, - засмiявся Тимко. - Все, та не все, - втрутився i собi в розмову Гаврило, що стояв до цього часу мовчки iз своєю добродушною, щирою усмiшкою на обличчi, радий i задоволений iз того, що брати помирилися та бесiдують собi любенько в милiй розмовi. - Отут, на оцьому мiсцi, - Гаврило ткнув своєю грушевою ковезкою в землю, - в тисяча дев'ятсот двадцять першому роцi, пiд оту велику розруху, коли голод лютував не тiльки по Українi, а й по Росiї, вiз я тебе, Федоте, на баштан на возику, обмотаного всяким таким ганчiр'ям. Дуже ти хлiба просив. Хоч шматочок, хоч крихiтку, хоч пiв-крихiтки. Я тобi зiрвав лiщиновий листочок i дав пожувати, а ти зелену слину з рота пускаєш та все прихвалюєш: "От ловкий хлiбець, от ловкий хлiбець". А ти цього не пам'ятаєш, Тимку, бо був ще зовсiм малесенький, рачкун. Прив'яже, було, тебе мати крайкою до столу, i танцюєш на нiй цiлий день, як те порося на паколi. Охопленi єдиним родинним теплом,, брати пiшли мовчки. - А давайте, братики, тюгукнемо. Так, як колись. Як ми були пастушками. Гаврило тiльки усмiхнувся на ту забаву, а молодшi брати набрали повнi груди лугового повiтря i так тю-гукнули, що аж луна покотилася понад тихими плесами. - Хватить, а то люди смiятимуться, - притишував братiв Гаврило. - Скажуть: що воно там за дурнi лугом ходять. А сам веселiв ще бiльше i так i сяяв вiд радостi своїм червоним видом. Йонька, зустрiвши синiв, висварив їх на всi боки за таку поведiнку. "Так, наче вам по три годи", - бурчав вiн. А Уляна тiльки посмiхалася стиха, їм хоч i не по три годи, а проте вони її дiти, то хай повеселяться, коли на серцi весело. "Коли ж його й пожартувати, як не разом, зiбравшись до хатнього гурту. Життя тепер таке, що бог знає, чи доведеться скоро зiбратися всiм разом, чи, може, й нi", - мiркувала Уляна, плутаючись у високiй травi. У бiлiй хустинi та сiренькiй кофтi, огрядна та рум'яна, була вона схожа на лугову чайку, що вивела на зелене привiлля своїх чаєнят. Луг, на який вони прийшли, був давнiй i старий; колись тут було рiчище Ташанi, потiм воно пересохло, поросло травою, по веснах заливалося водою, а коли вода спадала - просихало, i на його величезному квадратi, обрамленому з чотирьох бокiв лозняками, розкохувалися зеленi, густi та запашнi трави. Особливо в передгроззя на Троянiвку несло такими гострими пахощами, що люди, хто там чим був зайнятий - чи майстрував щось в артiльному дворi, чи стояв пiд хатою та перечiкував грозу, чи правив човна по тихiй заводi, - всяк принюхувався до тої розкошi, посмiхаючись: "З Радькiвщини повiяло. З лугу". Сiм'ю Вихорiв зустрiв також цей свiжий луговий запах. Побризканi росою, трави стояли тихi, принишклi, бо ранок був теж тихий та безвiтряний i обiцяв сонячний жаркий день. Сонце уже зiйшло, але його ще не було видно iз-за темного лугу; небо освiтилося ясно й погожо, i луг теж посвiтлiшав i прихо-рошився. Уже горiли мохнатими i червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком; цiлими озерами помiж зелених трав бiлiли соромливi невiсточки в жовтих шапочках i бiлих вiночках з пелюсточок навколо голiвок; виплiтався та спалахував iскрою петрiв батiг; розпарена нiчною задухою, гостро i нудливо смердiла болиголова, яка то тут, то там здiймалася вище всiх на своєму товстому i порожньому стовбурi, увiнчаному тоненькими, схожими на вiття кропу гiллячками; iнодi посеред луки розкiшно кущився верболiз, схожий здаля на копицю сiна; над ними уже кружляли чайки, вишукували вранiшню поживу на снiданок. Близькiсть рiки вiдчувалась особливо виразно не тiльки по тому свiжому холодному повiтрi, яким вiяло з очеретiв, а й по щедрiй росi на травах, яка бризкала людям на руки i на ноги свiтлими льодяними краплями, таємничiстю звукiв, властивих для кожного прирiччя: тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудiнням, схожим на чиїсь хитрi кроки. Може, то лисиця вигулювала очеретами, а може, вовк-сiроманець пiдшукував собi посухiший острiвець, щоб розташуватися там на цiлоденний вiдпочинок та подрiмати на сонечку пiсля тяжких i невдалих нiчних мандрiв. Коли Вихори прийшли на луг, там ще не було велелюдно, тiльки за кущами чулося шаркання чиєїсь коси, крiзь зелень було видно, як бiлiє сорочка косаря. - О, хтось раннiй, - завидькувато зауважив Йонька. - Ану, пiди, Уляно, глянь, хто там. - Гордiй Кошара з Денисом, - сказав зiроокий Тимко. - Ну що ж. Заходь, хлопцi, i боже поможиi Йонька забрiв iз косою в густу траву i, поплювавши в руки, став на покiс. Колгосп, щоб вчасно закiнчити косовицю, давав косити з копицi, i Йонька, зачувши неабияку вигоду, поспiшав сам i хлопцям не давав стояти. Жiнкам було наказано варити обiд, i Уляна з Юлею порядкували бiля казана, встановлюючи його на дерев'яних сошках, якi наспiх позабивав у землю Тимко. Юля стояла пiд вербами по колiна в травi i злякано озиралася навколо, чи не повзе до неї, звиваючись, гадюка. Вона була у м'яких, червоної шкiри, поношених уже черевичках на низькому каблуцi i без панчiх, що їх, поспiшаючи, забула взяти i тепер каялась: уже кiлька разiв вона порiзала осокою собi колiна i литки, i тi порiзи щемiли так, нiби туди насипали солi. Вона весь час слинила порiзи i переминалася з ноги на ногу, м'яко вигинаючи свої бедра. - Мамо, а тут на лугу є ядовитi растєнiя? - Хватає тут усяких, - неохоче вiдповiла Уляна, пораючись бiля кухнi. Вона терпеливо, але з глухим ремством чекала на ту хвилину, коли невiстка засучить рукава та почне їй допомагати. Але Юля все так же стояла пiд вербою, як i ранiше, i сумно думала, що коли тут є "ядовитi растєнiя", то цiлком можливо, що через подряпини на ногах отрута потрапить у кров i вона може в такий чудесний лiтнiй день померти вiд зараження кровi. "О жах! Умерти в цих джунглях у цвiтi лiт? О-оI" - млiла вона вiд страху i знову" питала в матерi: - А у вашому селi є полiклiнiка? - Нема, а тобi що? Чи не заболiла часом? - Гляньте, - пiдкотила халатик Юля i випнула ногу. Брови її жалiсно зламалися i полiзли вгору. - Подряпалася? - Да. - Замаж трав'яним соком, воно пройде. Юля замазала i прислухалася: справдi, стало нiби легше. Вона зiтхнула, i, закинувши назад голi руки, поправила зачiску, i весело, манiрно заговорила: - Якби я була принцесою, я б тут побудувала замок. Тут. дуже красиво!-Провела своїми райдужними прижмуреними очима по зелених околицях i раптом зупинила свiй погляд на високiй плечистiй постатi Дениса. "Вандал!" - в захопленнi подумала вона, жадiбно, iз знанням бувалої ненаситної тигрицi, промацуючи очима мiцний, загорiлий стовбур Денисової шиї.. "Напевне, вiн дуже сильний", - подумала вона i хотiла запитати у матерi, що то за хлопець, але потiм схаменулася i зрозумiла, що цього робити не можна. Вона тiльки почервонiла, усмiхнулась i вiдвела погляд. Уляна чистила картоплю, все ще надiючись на допомогу невiстки, а та собi скинула халат i вмостилася на сонцi загорати. Терпiння зраджувало стару, але вона не виказувала цього i спокiйно звернулася до Юлi: - Вiзьми, .дитино, вiдерце та принеси менi води з Ташанi, бо треба картоплю помити. - А в вашiй рiчцi гадюк нема? - Нема. Однi жаби. Але ти їх не бiйся, вони тебе не з'їдять. Отак цiєю стежечкою i йди. Юля взяла вiдро i, високо, як чапля, пiдiймаючи ноги, побрела травищем до рiки. Сонце вже пiдбилося височенько, i косарики звалили чимало трави. Косили без вiдпочинку i перекуру; в глибокiй, як торба, кишенi Йоньки даремно бовталася погасла люлька. Три першi косарi йшли дружно ї невтомно, а Федот розучився володiти косою - вiдстав, зiпрiв, сорочку хоч вижми. Гаврило, накульгуючи, iшов першим, ручку брав широку i гнав, як на конях. "Розходився, хоч в'яжи", -злiсно шепотiв у нього за спиною Тимко i нарештi не витримав:' - Ставай, Гавриле, на перекур. Ти на батька не дивися. Вiн такий, що за власну вигоду сам трупом ляже i нас iз собою покладе. Брати повстромляли коси i присiли на холодному валковi трави. Придибав i Йонька, стираючи з лоба брудну юшку, роздобув iз кишенi люльку i заходився натоптувати її тютюном. - Оце, синочки, де ми косимо, - найкраща трава. При грозах достигала. Соковита буде. Йоньку охопило те ожвавлення i доброта, яка запановувала ним завжди, коли добре вдавалося дiло, i вiн гомонiв собi та гомонiв, попихкуючи люлькою. Федот сидiв у холодку, знявши сорочку, просихав тiлом на легенькому вiтерцi, блаженно покректував. Бiле, аж сине, тiло його запалилося на сонцi, почервонiло на спинi та шиї. - Що? Втомився? - спiвчутливо глянув на нього Йонька. - А ти дуже не рви, бо тодi й руками не рушиш. Ей, Гордiю! - закричав вiн високому i колись, мабуть, сильному, а тепер уже висохлому, жилавому i сутулому дiдугановi в бiлiй полотнянiй одежi. - Iди на закуренцiю. Йонька запрошував його не через те, що йому так приємно було поговорити з Гордiєм, а через те, щоб вiн не скосив ручкою бiльше за той час, доки вони будуть вiдпочивати. - Багато, мабуть, скосили! I Денис же косить? - Еге ж. Косить. А батько штани носить, - обiзвався здалеку Гордiй, витираючи травою косу i застромлюючи її кiссям пiд верболозовий кущ. - Яка то в лихої матерi косовиця з ружжом? Начепить його, як дурень тайган, та й никає по лозняках. Раз косне - десять раз в лози гайне. Отака й робота. Побив би, вражого сина, так не подужаю. Здоровий, харцизяка. Останнi слова Гордiй доказав уже бiля гурту i теж сiв на валок. Денис сiв iз ним поряд у вилинялiй, як старе морське вiтрило, сорочцi, полатаних чорних штанях i босий. Вилицювате, розбiйницьке, з нахабними очима лице його було розiмлiле вiд спеки i лiниве. На батьковi слова вiн не звертав уваги, так наче не про нього говорилося. - Уже я те вужжо до скiлькох раз бив на цурупалки - а вiн його шворками перемотузує - i далi своєї, - скаржився Гордiй, але в його нарiканнях не тiльки не вiдчувалося злоби, а, навпаки, звучала гордiсть i замилування непокiрним характером сина. - Ну, а як твої косарi? Ти, значить, цiлим виводком приїхав? Здоров, здоров, сину, - привiтався Гордiй i залiзною хваткою стиснув руку Федота. Гордiй уже давно знав, що Федот приїхав, помiтив його, як тiльки той прийшов на сiнокiс, але зараз навмисне удавав iз себе незнайка i поводив себе так, нiби перший раз побачив, тому що знав, як приємно для батька, коли його синовi придiляють багато нарочитої уваги i дивуються його успiхам. - Надовго прибув до рiдного дворища? - Хiба тепер надовго вiдпускають? - журливо вiдповiв за сина Йонька. - На день-два залетить - i марш-марш далi. - Гм. Воно так. А що ж то за баришня бiля казанка порядкує? - Жiнка... - неохоче вiдповiв Федот. - Гм. Якого ж вона роду? Городська чи, може, з селян? - Вона з учоного сословiя, - пихнув iз димом Йонька. - Знай наших! Молодець Федот! А чим же й твiй син, Йонька, не вчений? Уже б йому кубикiв не почепили, якби вiн того не заслужив. А мiй, стерво, не схотiв учитися, - з жалем зiтхнув Гордiй. - Скiльки я на йому того пруття побив - до неба тин можна було б загородити! Та все даремно. А силою, силою взяв. У Троянiвцi його нiхто не погула. Старий пожвавiшав, очi його молодо заблищали. - А йди сюди, Денисе, - покликав вiн сина, що, вiдiйшовши вiд гурту, дрiмав пiд кущем. Той пiдiйшов, сердитий i похмурий, що йому не дали подрiмати, лiниво повернув шиєю, як вiл у ярмi: - Ну, чого? - Давай з тобою поборемося! Хай он Федот подивиться, який ти у мене вирiс! - Я ж вас, тату, поборю. - Що?! - схопився Гордiй, заправляючи в штани висмикану пiд час косовицi сорочку. - Так от же я тобi, сопляку, втру носа! Денис нiчого не сказав на таке нахваляння, а тiльки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугiше стяг на животi ременяку, скинув верхню сорочку, мабуть, для того, щоб не порвати її при боротьбi, i, розставивши ноги та вбравши голову в плечi, став пiдчи-гувати свого супротивника, виграючи мускулами i по-ворожому блимаючи на старого, що теж зняв сорочку i звернувся до Федота: - Вируч мене, сину! Бачу - на тобi ременяка добра. Дай менi на часинку, бо вiн, сатана, менi поясок порве - без штанiв додому пiду. Федот швидко зняв iз себе командирський ремiнь i передав Гордiєвi. Той пiдперезався, широко розставив поперед себе руки i пiшов назустрiч Денисовi. Вони сходилися тихо i мирно, так нiби йшли обiйматися, а не боротися, а коли мiж ними залишився один крок вiдстанi, як по командi, зупинилися, промацуючи один одного очима i вибираючи кращi i вигiднiшi мiсця зажиму. Якусь секунду стояли в напруженнi, потiм рвонулись один до одного, схопилися, вперлися один у одного плечима i хитро, пружно заходили ногами, вибираючи вигiднiшу позицiю для ривка. Так вони пройшли кiлька раз, не розпочинаючи боротьби, хоч пильне око могло б помiтити, що обидва супротивники накопичують силу: кола, якi вони ранiше робили, тепер зменшились, i було видно, що скоро розпочнеться боротьба. I дiйсно, Денис зненацька рвонув на себе батька, намагаючись пiдняти його у повiтря, але ноги Гордiя були нiби вмурованi i вiд землi не вiдривалися. Тодi Денис стиснув старого за поперек i почав його гнути. Старий трiщав, але не гнувся. Тодi натис Гордiй зi всiєї сили, натис так, що Денис поблiд i зiгнувся, як лозина на вогнi. Уже зажав старий грудьми голову сина, пiдiм'яв її пiд себе - напирала стара степова сила на молоду, вимiряючи її витривалiсть. Пружинив ногами Денис, випинався тiлом, а вирватися не мiг. Але скоро вiн вiдчув, що пальцi старого вже не так мiцно тримають його за ременяку, що батькова сила вже не так нещадно жме його до землi, i напрягся тодi син, ворухнув козацькою силою, труснув старим, як гроза дубом, вивернув його з корiнням, поклав на м'який покiс. - Еге ж, - виправдовувався, вiдхекуючись, старий. - Якби ти мене пiд силу не взяв та не пiдставив ногу, то чорта з два ти мене повалив би! Денис витер рукою пiт з лиця i мовчки сiв на покiс. Волохатi груди його ходили, як морськi хвилi в бурю. - А що, забули хiба, як я торiк вас у клунi брязнув? - Коли?! - аж пiдскочив Гордiй. - А не бреши, лобуряко, що ти мене торiк на солому у клунi брязнув, бо то тобi ввi снi таке приснилося, а насправдi такого нiколи не було. - Не було? - Атож. - Так тодi ж давайте ще раз поборемося, - сказав Денис i знову почав готуватися до повторного поєдинку. Хто знає, чим би воно закiнчилося, та в цей час пiдсунув Гаврило картуз i сказав голосно: - А гляньте лишень, що воно тюпає лугом? Чи косар якийсь, чи, може, з колгоспного начальства хто? Всi притихли i якнайпильнiше розглядали людську постать, що наближалася, ще здалеку розмахуючи картузом. I тодi всi по лисинi, що блищала на сонцi, впiзнали бригадира Прокопа. - Чого це вiн розмахався? - насторожився Ионька i взявся за косу. Гордiй iз Денисом також вiдiйшли на свою дiлянку i теж розiбрали свої коси i зайшли на свою ручку. А Прокiп уже не йшов, а бiг i розмахував не тiльки картузом, а обома руками i щось кричав, тiльки здалеку не було чути. - Он дивись ти! Чого це його розмордувало? Ионька знизав плечима i, злодiйкувато глянувши . на синiв, махнув по травi косою, бiльше не звертаючи уваги на крик Прокопа. Бригадир пiдбiг зiпрiлий, засапаний, витер спiтнiлу шию картузом. - Що ж це ти робиш, Йосипе? - закричав вiн. - Хiба ти не знаєш, що ця дiлянка на викiс колгоспникам не давалася? - Бач, як мiркує? - перестав косити Ионька, звертаючись до Федота. - Колгоспним корiвкам, значить, буде краще сiно, а наша худоба хай лободу їсть? Оце щоб ти, Федоте, бачив, як мене тут як батька военнослужащего всiма болячками забезпечують. Федот сердито кинув косу, напустив на себе ту командирську суворiсть, яка була властива йому -по службi, коли вiн звертався до нижчих чинiв. - В чому справа? - запитав вiн у Прокопа, зберiгаючи на лицi недоступнiсть i холодним поглядом вимiрюючи Прокопа з нiг до голови. - А в тому, що є вказiвка вiд правлiння цiєї дiлянки колгоспникам на викiс не давати. А менi що сказано, те я повинен виконувати. - Ти як що, так виконуєш, а як що, так нi, - пiдливав масла у вогонь Ионька. - Якби собi в гарбу, ти зараз би виконав. - А ти коли бачив, що я колгоспне добро краду? Коли ти бачив, я тебе питаю, розтак твою такi - витрiщився Прокiп. - Ах ти ж, цап вонючий! Ти ще на мене наговори будеш писати? Так забирайся зараз же iз дiлянки, доки я тобi кiсся на головi не побив! - Ну, ви не дуже! - виступив наперед Федот. - А то за такi слова ми зможемо вас пiд суд вiддати. - Пiд суд! - ощетинився Прокiп. - А ти яке маєш право до мене? Ти перед бiйцями командир, а передо мною пiшак. Федот поблiд, мiцно схопив Прокопа за руку. - Ну, ну! Ти вихорiвської породи не показуй. Жмикрути нещаснi. Усе вам мало, щоб вам нi дна нi покришки! Прокiп, лаючись, пiшов сiнокосом. Як тiльки вiн вiдiйшов, Ионька сердито зашуль-потiв люлькою, нещадним поглядом опалив Тимка: - Це все через тебе, татарюго перекопський... - А при чiм тут я? - Ти не знаєш?! Ти не знаєш? - схопився Ионька, пiдступаючи iз кулаками до Тимка. - Ну, годi вже, годi, - примирливо обiзвався Гаврило, намагаючись загасити сiмейну сварку. - Коли вже так, то що зробиш? Доведеться шукати законну дiлянку. - Скiльки ж труда вклали! - жалiбно вихитував головою Ионька, оглядаючи розкiшнi валки скошеного сiна. . - Ех, якби можна було б, так у пазуху забрав, - усмiхався Тимко, весело ступаючи по сiножатi. Гаврило осудливо глянув на нього, але нiчого не сказав. - Що? Уже закiнчили роботу? Уже додому? - радiсно спiваючи, зустрiла косарiв Юля. - Обiдать! - коротко кинув Йонька i, вийнявши з торбини ложку, витер її травою. Уляна заметушилася бiля казана, накраяла на рушник хлiба. Вона чула про невдачу косарiв i нi до кого не обiзвалася анi словом, тим бiльше до Йоньки. За все життя вона була навчена змовчувати чоловiковi, особливо тодi, коли його мiсило та гризло всерединi, i добре знала, що в такi хвилини йому не можна нi заперечувати, нi потакати, бо вiн все одно причепиться як не до одного, то до другого i може кинути в неї чим попало. Хiба ж не було такого замолоду: вдарив цiпом так, що водою одливали? Молодi роки минули, а скажена кров зосталася, так що жартувати нема чого. По обiдi, не давши й пiвгодини для перепочинку, знову ловiв свою ватагу Йонька на другий кiнець лугу. Коли заходили на першу ручку, вiн поклав люльку в кишеню i сердито сплюнув. - Воно й трава там була чорти батька зна яка. Корова її все одно не їла б. Хiба, мо, однi верблюди, - i спересердя жигонув косою по травi. Жiнки залишилися бiля кухнi однi. Уляна перемила теплою водою ложки, поклала проти сонця сушитися, вишкребла трiскою казанок, витерла вiхтем iз кропиви i теж викотила на сонце. Хлiб Уляна загорнула в лопушняк i поклала в холодку. Тодi взяла граблi i пiшла ворушити сiно. Вона знала, що це сiно їм не дiстанеться, але її тiшила думка, що його поїдять колгоспнi корiвки. "Все ж таки артiльне, то теж наше". Юля узяла граблi, але працювала лiниво, як людина, якiй фiзична праця не до вподоби. Уляна нiчого їй не говорила, бо була рада вже тому, що вона хоч про людське око ворушить граблями, а не збирає квiточки на луках та не плете iз них вiночка. Не дай бог, побачили б її люди за такою роботою - засмiяли б! От, сказали б, невiсточку Уляна вибрала. Така ледаща, що одверни й оборони. Люди потом обливаються, а вона квiточки нюхає. "Ей, сусiди-лебiдоньки, - загомонiла б тодi до них Уляна. - Не такий т