ирає i час вiд часу усмiхається очима. Не розумiє того, що вже почалося. Крайнiм в окопi сумує Данило Драч. Вiн видовбав таку дiрку, що i на двох вистачило б, а нiяк голови не сховає, бо дуже високий. Облава йшла на зближення, пострiлiв не було, i вiд нетерплячки Санько вистрелив з гвинтiвки. Застрекотiло з обох бокiв, заляскало. Потривожений снiг iскрився на сонцi. Звiдкiлясь виплигнув заєць, заметався в смертельному кiльцi. Кулi слались вздовж яру, i вiн подряпався на урвище. - Санько, он твоя шапка побiгла, - крикнув Зозуля. "А все ж таки молодець, утiк", - подумав Оксен, i це була остання ясна думка. Далi вiн уже не мiг пам'ятати, що коїлося навколо нього. Стрiлянина не стихала i обхоплювала все тiснiше. Санько стрiляв добре i плигав вiд захоплення: - Дав одному! I другому! Ага! - кричав вiн. Усмiшка не сходила з його вуст. Раптом вiн вискочив з окопу, вихопив гранату i пошпурив кудись за кущi. Куля поцiлила його, вiн схопився за живiт, посунувся в окоп. Нiхто не пiдбiг йому на допомогу - всi вели бiй. Другим упав Шередега, його вдарило в шию. Вiн мовчки сiв у окоп, заплювався кров'ю. Зозуля забрав вiд поранених патрони, зброю i перенiс тим, що вели бiй. За Грицька Притику нiхто нiчого не знав: його не видно iз снiгу, але дуло на тому мiсцi викидалося. Скоро воно перестало викидатись, i Зозуля побiг до Притики. Партизан лежав тихо, вiдкинувши назад голову. Його вбило вiдразу. Вгорi зараз же вiдчули, що з окопу стрiлянина зменшилась, i кинулись по снiгу з криком i гвалтом, але їх хльоснули ще раз i завернули назад. Кир пiдiйшов до Оксена, мовчки розвiв поли кожанки: вони були в дiрках вiд куль, груди облитi кров'ю. Кир ворушив стеариновими губами, мутнiв очима. - Все, Оксашо! - прошепотiв вiн i важкими руками обняв Оксена. - Вiдвоювався. Тепер вiзьми партбiлет. Вiн тримав полу пiджака одгорнутою, але дiстати з неї бiлет не було сили. Оксен вийняв документ, спалив. Кир кивнув головою, одiйшов кiлька крокiв i вистрелив собi в голову. Зозуля вiдвернувся, i Оксен помiтив, що вiн хреститься, потiм зiбрав вiд забитих патрони i зброю, i вони роздiлили її мiж собою. Оксен поглянув на годинник. Було три години дня. В глибинi яру в безпечному мiсцi сидiв старший офiцер i поволi покурював сигарету, дивився, як денщик смажить йому на сковородi свiжу свинячу ковбасу. - Їх залишилось двоє, - доповiв йому задиханий фельдфебель. Офiцер сказав: - Пошлiть пластунiв, хай вiзьмуть живцем. - Єсть, - козирнув вестфалець i хотiв бiгти, та дорогу йому перегородив Джмелик. Сива кубанка з чорним хрестом на потилицi, на кучерях - паморозь, кожушок розстебнутий. Ззаду хекає приручений кiнь-красень, штовхає Джмелика мордою в спину. - Пане офiцер! Їх там залишилося тiльки двоє. Накажiть облавi не стрiляти. Я їх вiзьму сам. Денщик покинув смажити ковбасу i швидко переклав офiцеровi те, що сказав Джмелик. Офiцер суворо глянув у очi Джмелику. Офiцер зрозумiв: такi очi стають ще веселiшими, коли перед ними кров'ю сходить жертва. - Облавi не стрiляти. Джмелик свиснув, ударив канчуком коня по крупу, кiнь плигнув убiк i побiг униз. "Дивна країна, - думав офiцер, -' люди з обличчям варягiв". Джмелик, пригинаючись, побiг помiж деревами, заходячи партизанам у тил. Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрiв, вiн зупинився, сто-рожно роззираючись, пiдбiг до чорного дуба i, ковзаючи хромовими чобiтками по стовбуру, спритно, мов кiшка, видрався вгору. Тепер йому було добре видно, що там робиться. Убитi лежали в рiзних позах, в снiгу виблискували стрiлянi гiльзи. Живих було двоє. Джмелик приклав карабiн i, примруживши око, вистрелив. Низенький партизан у шинельчинi осiв на мiсцi, клюнув головою у снiг. Другий, у чорному кожуховi, озирався, придивляючись. Брюзкле обличчя його було чорне вiд кровi i землi. Вiн повертався важко, незграбно, мабуть, теж був поранений. "Тепер його найкраще брати", - подумав Джмелик i сплигнув на землю. Перебiгаючи вiд куща до куща, наближався до окопу. Чорний кожушок вистрелив, i куля збила з вершника кубанку. Джмелик упав, вичiкуючи. Над окопом звелося заросле чорною щетиною обличчя. Оксен був поранений. Двi кулi потрапили йому в живiт. Вiн сiв на дно окопу i вiдчув, що слабне. Тодi вiн зiрвав з шиї шарф, розправив його i туго пiдперезався. Млiючи вiд болю, глянув на товаришiв. Вони лежали мертвi. "А тепер i я пiду вмирати", - подумав вiн i, обриваючи об корiння нiгтi, видряпався з окопу. Хитаючись, пiшов на Джмелика. Вiн iшов тихо, без усякої перестороги, очi його дивились кудись уперед, поверх ворога, i вiн уже був десь там, куди дивився, в iншому свiтi. Джмелик чув його тяжке дихання i запах його кровi; той чоловiк був уже напiвмертвий, i його можна було брати, але Джмелик вистрелив ще раз. Оксен упав, але у ту ж хвилину схопився. Шапки на головi не було, i помiж жовтими пальцями, якими вiн протирав очi, текла кров. Вiн розмазував її i шукав ворога. I вiн побачив Джмелика, пiзнав його. Джмелик стояв над ним i дивився, як Оксен тихо осiдає на снiг. - Аж ось де схрестились нашi дорiжки. Тiльки ти не вмирай. Дай менi помучити тебе... Оксен мовчки покрутив головою i плюнув кров'ю на блискучий Джмеликiв чобiт, лiг животом на снiг. Тiло його було нерухомим, права рука з пiстолетом витягнулася вперед. Джмелик стояв, опустивши голову. В бiлих кучерях гнiздилося холодне зимове сонце, жилава рука опустила карабiн. - От я i помстився, мiй вороже! А краснюки вернуться, менi наведуть решку. А хто ж правду розсудить? Бачачи, що вже опору нема, що на землi замiсть грiзного партизана Iскри лежить понiвечений кулями труп, з кущiв почали вилазити нiмцi i полiцаї. Вони мовчки обступили Оксена i дивилися на нього. Офiцер в супроводi лiкаря-нiмця також пiдiйшов. - Який фанатизм! - обiзвався вiн до лiкаря. - Гляньте, - показав вiн палицею на мертвого Санька, що дивився на них голубими очима, - цей бандит зовсiм дитина. - Одначе вiк не завадив йому бути хоробрим... - вiдповiв лiкар, поправляючи на плечi кручений погон. - Скажiть, - знову заговорив офiцер, - чим ви поясните таку... м-м-м... - офiцер не мiг пiдiбрати слова, вiн хотiв сказати "хоробрiсть", але потiм йому здалося, що це забагато для "бандiтен", - таку....м-м-м, - покрутив лайковими пальцями бiля скронi, - такий... м-м-м, фанатизм? На мою думку, низьким рiвнем розвитку культури? Для них смерть - щаслива необхiднiсть. Неспа? Чи не так? - козирнув вiн знанням французької мови. - Ось подивiться, - показав на Джмелика, - варяг з обличчя, азiат по кровi, вiд добровiльно вбив свого брата по нацiї. Нiмець нiколи б такого не зробив... Усмiшка у офiцера була презирлива, i Джмелик зрозумiв, що говорять про нього i говорять недобре. Вiн усмiхнувся i глянув офiцеровi пiд брови. Очi офiцера здивовано розширилися, дивуючись нахабству росiянина. Але очi росiянина залишились такими ж: в них так i бурлила вiдчайдушнiс'вь, бiлi зуби смiялись, а жилава рука гралась парабелумом. "Хочеш, я i тобi вжену з десяток", - смiялися бiлi зуби i обiцяли очi. Старенький лiкар розчовпав Джмеликiв погляд. - Ми багато чого не можемо зрозумiти в цiй дивнiй Росiї, - хмурячись, сказав вiн i наблизився до мертвого Оксена. Оксен лежав щокою на снiгу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снiгу. Раптом всi ахнули i стали вiдходити: у Оксена вiдкрилося око: чорне, велике, налите кров'ю, i тут же шарахнув пострiл. Куля тьохнула в кущi, збила снiжок, i вiн тихо осiдав, виграючи на сонцi. - Вiн стрiляє навiть мертвий, - тихо прошепотiв офiцер, блiднучи. - Це була конвульсiя, - спокiйно вiдповiв лiкар i знову нахилився i взяв руку Оксена. - Вiн мертвий. - Всiх партiзанен - на машину. Везти в село i виставити напоказ, - крикнув офiцер, потiм пiдiйшов до Джмелика, що сидiв на пеньку, вийняв пачку сигарет, загорнуту в блискучий папiр, i плитку шоколаду. - Маленький нагорода, - засмiявся вiн, фамiльярно поплескуючи Джмелика по плечу. Облава рушила з лiсу. Джмелик сидiв на пеньку, його бiлi брови лiзли то вгору, то вниз. Вiн понюхав сигарети, шоколад, усмiхнувся - закинув у кущi. Заклавши два пальцi в рот, дико свиснув. Почувся трiск, тихе гоготiння, i до нього вискочив кiнь. Пiдiйшов близько, понюхав кубанку, кожушок, тихо заiржав. Верхи на конях з'явилися Гошка, Андрiй, Тадик. Були п'янi. В кожного бiля сiдла телiпалося по зайцю. Гошка вийняв iз широкої кожушини двi нiмецькi фляги: - Ром. На, випий, Северине! Любов до гроба! Ех i награда тобi буде за побитих! - Шворка на шию, - засмiявся Северин. Вершники виїхали на дорогу. Снiги виблискували на сонцi, слiпили очi, далекi байраки огорталися терновою синявою. Тадик мерзлякувато повiв плечима, i хльобнув iз фляги рому, сказав, прицмокуючи: - Треба накрити Оксенiв виводок. Завтра й перевiшаємо. Прилюдно. - Нiздрi роздулися. - Настьобуйте коней, хлопцi, треба, щоб Гамалiїха не встигла нiде втекти iз своїми пуцьверiнками. - Нi, не так. - Джмелик повернув свого коня впоперек. - Ви їдьте на хутiр i спокiйно смажте зайцiв, а я злiтаю в Троянiвку. Я почав, я й докiнчу, - i огрiв коня канчуком. - Клопотатиму перед нiмецьким командуванням, щоб його нагородили хрестом, - святобожно прорiк Тадик Шамрай, дивлячись Джмеликовi вслiд. Джмелик гнав коня бугром, а коли спустився в Да-,". нелевську долину, зупинив. Нiмецька колона з полiцiєю ще не вибралася на полтавський шлях: машини буксували в снiгу. "З годину проваландаються", - подумав Джмелик i повернув до лугiв. Кiнь швидко водив паруючими боками, рiзав снiговою корицею пузо. Нарештi вибейкалися на протопти. Проти Оксенового городу Джмелик прив'язав коня до верби, подряпався нагору затерплими вiд їзди i холоду ногами. У сiнях обтупав чоботи, зайшов у хату. Олена пряла. Боса нога ганяла колесо прядки. Купоросовi очi, побачивши Джмелика, зледенiли. Дiвчинка сидiла на печi в однiй льолi i замотувала в ганчiрку кота, хлопчик годував у клiтцi щигликiв. Вiн, видно, тiльки-но зайшов знадвору: вуха горiли, як стручки перцю. Джмелик глянув на нього i в ту ж хвилю вiдвiв погляд: Оксеновi очi дивилися на нього запитливо, але спокiйно. Джмелик присiв на лаву, поблукав поглядом по стiнах. З канчука на долiвку капала вода. Щиглики попискували в клiтцi, хизувалися червоними штанцями. Джмелик не дивився на Олену, але вiдчував, що його лице пече вiд купоросу. Олена побачила на Севериновiй кубанцi дiрочку, з якої визирала вата, красивi вологi губи її лизнули ниточку пряжi. - Чи куля тебе приголубила, чи на сучок напоровся? - запитала насмiшкувато. Северин огрiв канчуком по чоботу, кинув спiдлоба очi: - Це вiд твого Оксена значок. Я вбив його в Чорному яру. З лиця Олени збiгла кров. Лопнула нитка на пряжi. Хлопчик не закрив клiтки, i щиглики розлетiлися по хатi. Дiвчинка сидiла на печi i спiвала котовi колиско: Чи ти ходиш, дрiмото, Коло нашого плоту. Синя Беева гора... Сон дитинку забира... У роменськi рушнички, У шовковi подушки... Джмелик засунув канчук за халяву, ступнув до дверей. - А ти забирай дiтей i тю-тю з Троянiвки... Твiй Оксен, як вивозив нас на бугри, не передушив нас, малих, i я твоїх не займу... - хряснув дверима. За ним вилетiли надвiр щиглики. Чутка про те, що побито iскрiвцiв i що командир "Iскри" не хто iнший, як колишнiй голова троянiв-ської артiлi Оксен, облетiла район одним подихом. На прославленого Iскру, що наганяв страх на нiмцiв цiлої округи, iшли глянути з далеких сiл i хуторiв. Уже опiвднi на троянiвському вигонi зiбралося стiльки люду, що полiцаї боялися злазити з коней. На майданi сiрячини, кожухи, тужурки, пошматованi шинелi, подертi валянки, в яких стирчать солом'янi устiлки, заячi шапки, вiйськовi кашкети з навушниками з ганчiр'я, суконнi "бурки", обклеєнi гумою, чадний, iз буркуном, тютюн. Бороди, бороди, бороди. Дiтлахи нудьгують за школою, крадькома курять у рукав. Жiнки загортаються у ветхий одяг, труть очi, пiзнають. А чи немає тут i мого сина, брата чи чоловiка? Мертвi оксенiвцi "сидять" пiд школою, поспиравшись спинами об цегляну стiну. Вони пороззуванi, роздягненi до сорочок. Трупи позмерзались, поменшали. Якась добра душа позмивала з їхнiх облич кров, i вони сидять свiтлi, чистi. В складках сорочок виблискує снiг. - Кажуть, нiмцi набили аж три машини. - Повезено на Полтаву. Сам бачив. Лежать щiльно, як дрова. - А де ж їхнiй командир. Iскра? - Он той, чорнобородий, лисуватий... - Як же його зрешетило... - Кажуть, як зачув кiнець, то вийшов з окопу i сам пiшов на нiмцiв. "Брешете, -кричить, -не вб'єте Совєцьку владу. Все одно вона вернеться". - Тихо, полiцай дивиться... - А що менi полiцай? - А цитьте, дiду, нiмчура йде... - А що менi нiмчура? Думаєш, я їх не бив у iмпе-рiалiстицьку? Ось пожди трохи, побачиш, як iз них начнуть жовту мазь давити... - Ходiмо, Пантелеймоне, бо ти, бачу, добалакаєшся, - тягне баба за рукав. -Дай менi на героїв надивитися, душу пiдкрiпити... - Диви, Оксенового батька ведуть. - Гляньте, старого Гамалiю ведуть. - Жiнка з дiточками втекла... - Слава богу, хай спасенна буде... - Дивiться, дивiться, Гамалiю ведуть... Пiвтисячний натовп завмер, перестали димiти парою роти. Всi повернули голови в бiк широкої сiльської вулицi. Гамалiя iшов, легко ступаючи босими ногами, обличчя в нього було апостольське. Вiтер зносить набiк бiлу бороду. У кожусi, без шапки, руки зв'язанi за спиною. Його вели два полiцаї з карабiнами: Гошка i Андрiй Джмелик. У Гошки пiдбите лiве око, у Андрiя - розсiчена нижня губа. Вона розпухла на морозi i запеклася кров'ю. Гамалiя чистий i грiзний, як цар. На людей дивиться, як пастор на стадо. Жiнки не .витримують його погляду i падають у снiг на колiна. Його ведуть на ганок, до офiцера. Полiцаї беруть його за лiктi i пхають на схiдцi. Вiн струшує їх коротким ривком i бадьоро збiгає на ганок сам. Офiцер виставляє наперед перекладача, щоб задати Гамалiевi кiлька питань, але дiд не бажає вiдповiдати. Вiн наче поспiшає кудись. Погляд рiзкий, рухи швидкi, нетерплячi. Вiдчувається, що тут вiн володар, а не вони. Перекладач, з трудом пiдбираючи слова, починає говорити. Пенсне його туманiє вiд морозу. - Що ти мекаєш, пруссак? - грiзно кричить Гамалiя. - Твоє дiло - в землю штик i пшик. - Що трапилось? Вас iст лос? - здивовано вигинає брови офiцер. - А тобi хрестик, хрестик! А йому, - показує за школу, - слава! - Вiн iст псiхiк! - пояснює перекладач, приклавши руку до скронi. - О, iх ферштее, - киває головою офiцер. Побачивши забитих, Гамалiя зупиняється i пильно вглядається в кожне обличчя, щось тихо шепочучи сам до себе. Перед кожним героєм зупиняється i схиляє в жалобi сиву голову: приймає парад мертвих. Крайнiм сидить Оксен. Брови, чи з болю, чи з гнiву, звелись докупи; задумався, поник головою, мовчить. Схилив перед ним сиву голову Гамалiя, прощається навiки. Ех, Гамалiя, Гамалiя, гордий та вiльний. Чого ж твої плечi згорбились, а голова похилилась? Чого мiж мотуззям пнуться козацькi жили? Ех, сину, сину, чи ж не я перший посадив тебе на коня, як тобi ще й п'яти не минуло? Чи не я тебе у росi купав, а бiля вогню сушив, щоб ти нi вогню, нi води не боявся? Чи не я вчив тебе правду любить, а кривду ненавидiти? Грубе моє слово було, бо я козак, а правда як сiль, солона, а все ж таки ти менi син. Спасибi ж тобi, що ти не зганьбив мене перед чесним людом, i я стою отут перед тобою i твоїми побратимами i кажу: "Добрi ви, хлопцi, навiки добрi!" I ще нижче схилив сиву голову Гамалiя, одвернув очi од живих до мертвих, бо не хотiв, щоб бачили його сльозу одиноку. А мертвi, хоч i побачать, не скажуть. Так тихо попрощався вiн i пiшов з двору так же легко, бадьоро i гордо. Посеред двору ще став, i ще раз озирнувся, i засмiявся сам до себе тихо, i глянув на ворогiв своїх, нiмцiв поганих, i пiдморгнув їм лукаво, i знову посмiхнувся, i швидко пiшов попереду конвою, щось нашiптуючи собi i посмiхаючись. Раптом став i дурнувато перекривив офiцера: - Що, пук-пук?! Га! Пук-пук?! I тодi i люди, i нiмцi, i полiцаї отетерiли. Оксенова права рука була витягнута вперед так, нiби вона тримала пiстолет. Вказiвний палець був зiгнутий i так закоцюб, нiби ще й зараз лежав на спусковому гачку. I тодi всi зрозумiли, що Оксен ще й досi вiдбивається. Офiцер штовхнув у спину старого Гамалiю i наказав вести в луги на страту, щоб вiн своїм передсмертним оком уже не мiг бiльше побачитися iз своїм сином. I повели Гамалiю селом, i весь люд пiшов за ним слiдом. А декотрi, що були вдома, низько кланялися йому з-за тинiв, а жiнки нишком витирали сльози, мерли серцем, бо не хотiлося їм, щоб умирав отакий геройський дiд. I коли його привели до виру, то на Ве-євiй горi вже червонiли снiги i заходило сонце, а вода у вирi була бордова. Гамалiї розв'язали руки. Вiн розправив плечi, поворушив лопатками i довгим затяжним поглядом глянув на Ташань, аж туди-туди, на Беєву гору. Бордовi хмари попелiли, тьмарились. "Пора", - прошепотiв Гамалiя i скинув кожуха. I раптом з-пiд попелястої хмари вдарило такими червоними трояндами, що козацьке тiло старого зробилося як мiдний казан. А люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташанi. Гамалiя сам пiшов до виру, а полiцаї вiдступили, бо далi був тонкий лiд. Гамалiя пiшов уперед, i в мертвотнiй тишi було чути, як ляпають по льоду його босi ноги. Потiм вiн зупинився i крикнув: - Син пiшов через вогонь, а я через воду! Знайте, за що, люди-и-и! - й кинувся у вир. "Лю-у-уди-и-и!" - гомонiло ще понад заснiженими берегами, але червонi бризки з виру уже склилися на льоду, i вже не було старого Гамалiї. Через два днi його прибило хвилею пiд верболiз. Вiн лежав горiлиць, борода його примерзла до льоду, а очi виглядали з неба помсти.