ти така? - спитав вiн з загрозою у голосi. - Настася. Коли вмру, то стану знов Настасею, як була у рiдної матусi. - Я не вмiю вимовляти таких iмен. - Ах, ви не вмiєте! - Вона рвучко звелася на лiкоть, рiзонула його поглядом, провела по ньому очима з нiг до голови.- Не вмiєте? Це ж грецьке iм'я. А ви iз своїм греком - умiєте? Умiєте? - Облиш його,- намагаючись заспокоїти недужу, сказав султан. - Облишити? А вашi гiркi слова через цього грека? А ваша немилiсть до мене? I це облишити? Все в менi вмерло вiд тих докорiв. I маленький Абдаллах умер. Зазнав прикростi й горя ще в "моєму лонi. I вмер. Вона заплакала, крiзь сльози, крiзь схлипування виштовхувала поодинокi слова: - Це ви... Це все ви... з своїм... греком... з ним усе... Вiн присiв коло її ложа, спробував узяти руку Хуррем. Рука легка, вся у вогнi, хотiв поцiлувати ту руку, але Роксолана висмикнула. - Не чiпайте мене! Нещасне дитя... Може, ви зможете його воскресити? Може, хтось на свiтi зможе? I я теж помру! Не хочу жити бiльше, не хочу, не хочу! Малий Баязид, почувши материн плач, заревiв ще дужче. Сулейман спробував утихомирити сина, але Хуррем закричала на нього: - Не пiдходьте до нього! Ви хочете згубити ще й Баязида! Я знаю, я все знаю! Ви хотiли б бачити мертвими всiх моїх синiв, щоб лишився той - вiд черкешенки, вiд тої товстої гуски... Це вже було понад усi сили. Сулейман гнiвно випростався. З клекотом у горлi промовив: - Я так поспiшав до тебе, кинув усе. Тепер бачу: даремно. Видужуй, тодi поговоримо. Тобi потрiбен спокiй. Коли почуватимешся краще, поклич мене - я прийду. - Покликати? - Вона засмiялася болiсно, зловтiшно.- Покликати вас? Чому б мала вас кликати? Вiн тихо вийшов, дивуючись своєму терпiнню. Досi вважав, що знав Хуррем, як самого себе. Але жiнка нiколи не може бути знана занадто. Чоловiк усе життя шукає чогось у жiнцi, заглиблюється в неї, i нiколи це не набридає. Коли це жiнка. А коли отака жовта тигриця? Може, вона справдi тяжко недужа? Сулейман прикликав кизляр-агу й спитав, чи оглядали султаншу Хасекi досвiдченi лiкарi. Той сказав, що султанша нiкого не пiдпускає до себе. Звелiла не приходити навiть йому, кизляр-азi. Жоден з євнухiв не смiє поткнутися в її покiй. Тiльки мала нянька й темношкiра служебка Нур. - Ти вiдповiдаєш менi за життя султаншi,- спокiйно сказав султан.- Маєш щодня, щогодини приносити менi вiстi про її здоров'я. - Вона не пускає мене в свiй покiй,- похмуро повторив кизляр-ага. - Як же вона це робить? - Сказала, що вб'є мене, коли я поткнуся. - I ти злякався? - А хто не злякається її величностi? - Гаразд. Iди й роби, як велено. Ефiопка Нур тим часом витирала Роксолану губкою, змоченою в оцтi з мускусом. Нур була зовсiм молоденька, з тонким станом, пласка, як дощечка, в животi. Вона спала коло порога Роксоланиного покою, носила їй їсти, перевдягала, її маленькi дужi рученята робили все швидко, вмiло i вправно. - Я все чула,- тривожно шепотiла вона на вухо Роксоланi.- Навiщо ви так iз султаном? Хiба можна гримати на самого падишаха? - А ти б не пiдслухувала. - Воно само пiдслухувалося. Я кружляла бiля дверей, щоб нiхто не пiдкрався, бо цi євнухи так i шастають, у кожнiй бганцi запон по євнуху, а то й по два. Я не пiдпустила жодного, а сама все чула. Ви так на нього, так!.. А що, коли вiн розгнiвається? - Вона замовкла й почервонiла, тобто потемнiла лицем ще бiльше, це й було в неї почервонiнням. - Ну, що ти хотiла сказати? Кажи. - Я подумала... Про це страшно й подумати. Коли падишах за цей час, поки ви... Вiзьме до себе якусь з одалiсок, i та народить йому сина... - I стане султаншею теж? - Я не наважуюсь промовити таких слiв, але що, коли... -- Ти думаєш, тут, у гаремi, хтось мiг би мене замiнити? - Ваша величнiсть, гарем повен одалiсок! I кожна мрiє про султана! Всi мрiють про султана, бо що їм ще лишається! - А ти? I ти мрiєш? - Чому б мала не мрiяти? Хiба ви не милуєтесь моїми грудьми? I хiба не втримають цi груди чоловiчої голови, яка ляже на них? - То ти хочеш моєї смертi? - Ваша величнiсть! Що ж я без вас? - Мовчи. Не ти, так iншi. Гарем напханий негiдниками й негiдвицями. Всi тiльки й ждуть моєї смертi. Тепер, коли я прогнала султана... Ти не носитимеш вiд сьогоднi менi їжi. - Ваша величнiсть! - Гадаєш, я хочу вмерти голодною смертю? Нi, я житиму! Житиму всiм їм на зло! Ти готуватимеш менi їжу тут. Для мене й для маленького Баязида. Вони можуть отруїти Мехмеда, Селiма й Мiхрiмах, але Баязида я не дам, вiн найменший, вiн ще коло мене, його я не дам нiкому... Вiн стане султаном i помститься за свою матiр! - Ваша величнiсть... - Ну, що ти хочеш сказати? Нур не могла пiдвести на неї очей. - Ваша величнiсть. Я знаю, якi страшнi бувають отрути. Треба або вiрити в свою долю, або... - Або? - Я готуватиму тут, у вас перед очима, але вони можуть прислати отруєне м'ясо, рис i приправи. - Ти рiзатимеш баранiв i курей теж тут, перед моїми очима. - Вошi дадуть отруєнi ножi. - Я сама чиститиму й гостритиму ножi. Я все вмiю. - Вони пришлють отруєний посуд. - Ти пектимеш м'ясо на вогнi без посуду. - Вони зможуть отруїти й вогонь, бо можна отруїти дрова й вугiлля, усе на свiтi можна отруїти, ваша величнiсть! Мала ефiопка гiрко заплакала вiд безсилля i горя. - Не плач,- втiшила її Роксолана.- Мене нiхто не отруїть. Моє тiло вiдштовхне отруту. Хiба ти не бачиш: воно напнуте, як струна. А коли не тiло, то дух мiй вiдкине все. Хай усi знають про це! Мiй дух! Мiй незламний, мiй безсмертний дух! Але тiло її лишалося недужим. Якiсь хворощi точили й точили його, воно жовкло, втрачало силу, повiтря у покої ставало тяжчим i тяжчим, не помагали нi бальзами, нi мускуси, нi пахощi. Султан звелiв швидко споруджувати в апельсиновому гаю великий блакитний кйошк для султаншi, але вона, довiдавшись про це вiд Нур, кричала, що нiкуди не пiде з цього покою, де зазнала найбiльшого вознесiння у своєму життi, найбiльших принижень i горя. Тим часом до Сулеймана прорвалася його сестра Хатiджа i здiйняла крик, чому вiн лишив її мужа з вiйськом, покинув його самого на розтерзання пiдступним яничарам, сам утiкши до Стамбула. - Вони зжеруть Iбрагiма! - ридала Хатiджа.- Цi ненаситнi вашi яничари проковтнуть усе на свiтi i мого мужа, мого мужа... Сулейман хотiв перевести все на жарт. - Коли й проковтнуть, то твiй грек вислизне крiзь iнший отвiр,засмiявся вiн. - Я знала, знала! - закричала Хатiджа.- Ви давно хочете його смертi! Ви i ваша Хуррем! Я все знаю! Вiн прогнав сестру, але вимушений був вислухати валiде. Та була спокiйна, як завжди, хоч спокiй їй давався нелегко, бачив це Сулейман по зблiдлому ще бiльше її обличчю i стемнiлих, аж страшно було дивитися, її гарно окреслених устах. Вона прийшла скаржитися. Не на когось -на нього самого, на свого сина. За те, що не пiдпускав її з часу яничарського заколоту. Не радився. Не повiдомляв про свої намiри. Навiть про велику перемогу пiд Мохачем не написав своїй матерi. Тепер терпить таку наругу вiд Хасекi. Ганьба для дому Османiв. Султан мав бути повелителем гарему. Не вiн падає до нiг жiнцi - жiнки плазують коло його священних стоп. - Вона недужа,- нагадав Сулейман. - Недужу замiнять здоровi. Ви повиннi подбати про себе, мiй сину. Пiсля такого тяжкого походу. Пiсля того, як смерть лiтала над вашою царственою головою. Прийдiть до юних красунь, подивiться їхнi танцi, послухайте їхнiх пiсень. Не слiд так занедбувати себе i все довкола. Вона шептала й сичала, як стара змiя. Вiн вiдмахувався вiд того сичання, а сам наливався роздратованiстю проти Роксолани. Всьому є межа. їй тяжко, вона недужа, у неї помер син, але ж то i його син! I йому теж було тяжко, та й зараз не легше! Був на краю загибелi. Трясовина могла всмоктати його так само, як короля угрiв. Хiба не має права втiшатися життям? - Я подумаю,- пообiцяв вiн валiде. Послав довiдатися про здоров'я й настрiй Роксолани, спитати, чи не хоче вона його бачити. Вона передала: не хоче, нiчого не хоче, нiчого й нiколи. Затялася в своїй ненавистi - хай. Вiн вiдплатить тим самим. Пiшов увечерi в гаремний зал прийомiв, сидiв на бiлому гаремному тронi, маючи по боках валiде й сестер Хатiджу i Хафiзу, дивився на танцi, слухав пiсень, тодi блукав серед одалiсок, вдихав запах молодих, здорових тiл, узяв .у кизляр-аги прозору хустинку, поклав її на кругле плече чарiвної, як завжди, Гульфем, що вигравала соками життя, мов молоде весняне дерево. - Хай принесе менi хустку,- звелiв Iбрагiмовi. Бiльше не ходив до одалiсок, але щоночi кликав до себе в ложницю Гульфем, а та не втерпiла, прибiгла хвалитися своїм щастям до Роксолани. - Ох, Хуррем, якби ти знала, який султан, який вiн! Уже не називала Роксолану "моя султанша", не зверталася на "ви", тикала, мовби останнiй служебцi, i тiльки - Хуррем i Хуррем. А де та колишня Хуррем - розвеселена, де тi веселощi, коли вона лежить i, може, вмирає, а оцi здоровеннi самицi нiяк не дiждуться її смертi. - А якi слова знає вiн! - захлиналася вiд захвату Гульфем.- Ти не повiриш нiколи! Каже: я хотiв би вiдтягти свої очi вiд твоєї приваби, а вони не хочуть i притягуються до тебе, ланцюгами краси притягнутi. Чи ти чула коли-небудь таке? А про мов тiло! Краса твого тiла, каже, змагається з луговими квiтами. Цвiтом нарциса виблискує лице, каже, троянди розпускаються на твоїх щоках, каже, фiалками сяють променi очей, каже, кучеряве волосся в'ється дужче, нiж плющ, каже. I не жiнка ти, а вогонь у його очищеному виглядi. Не знаю, чим i догодити, чим вiддячити за таку ласку його величностi! - Ти ж вiддячуєш своїм тiлом,- насилу стримуючи вiдразу, тихо промовила Роксолана. - Ох, що моє тiло! Вiн сказав: у тiлi може бути пiднесення, але немає величi. Я хочу величi для нього. - Має велич без тебе. - Але я хочу подарувати теж. Уже домовилася з Коджа Сiнаном, щоб вiн, не розголошуючи про це, розпочав ставити за мої грошi велику джамiю в Ускюдарi. Це буде найпрекраснiша джамiя у Стамбулi. Джамiя любовi. Я назву її iм'ям падишаха, не кажучи йому. Щоб було несподiвано. Що ти скажеш на це, Хуррем? Нiхто не додумався до такого. Я перша. - Це благочестиво,- кволо всмiхнулася Роксолана.- Хай поможе тобi аллах. Але де ж ти вiзьмеш стiльки грошей? Ти знаєш, скiльки треба на джамiю? - Повелитель щедрий безмiрно! Вiн озолочує мене щоразу. Я збиратиму. Я хочу зiбрати... "Хочу зiбрати" - вiд цього хотiлось розреготатися. Ця дурна одалiска навiть не уявляє, який зашморг вона накидає собi на шию. Де зможе взяти стiльки грошей? Хiба що стане султаншею? Але й то потрiбнi будуть цiлi роки. Бо скарбниця не вiдкривається навiть для султаншi. - Може, я скоро вмру,- сказала Роксолана повiльно,- але я хотiла б помогти тобi в цiм святiм дiлi. Приймеш вiд мене моє приношення на твою джамiю? - О ваша величнiсть! Хай аллах дарує вам здоров'я i радiсть для очей! Я молитимусь за вас вдень i вночi! Ви така добра i щедра. Добра чи щедра? За грошi й за обiцянку незабаром померти можна купити бодай нещиру пошану. I знов називатимуть тебе султаншею i величнiстю. Роксолана поглянула вслiд Гульфем з сумом i ненавистю. На кого змiняв її султан? Здорова й дурна телиця - i бiльш нiчого. Проклятi самцi! За кiлька днiв прикликала до себе Кiнату. Не бачила одалiски давно, але та не змiнилася. Так само весела, безтурботна, молода й дурна, як i Гульфем. Бiле, солодке, як халва, тiло аж стогнало без чоловiчих обiймiв. - Чула про Гульфем, Кiнато? - О боже,сплеснула руками та.- Моя султаншо, ця лахудра намiрилася замiнити вас не тiльки в султановiй постелi, а й на тронi! Чи чувано таке? Похваляється, що падишах триматиме її коло себе, аж вона приведе йому спадкоємця, наплодить сипiв, як ви, ваша величнiсть! А ця ж товстозада безплiдна, як трухлявий пень. Усi це знають, знав i вона, тепер молиться аллаховi, щоб послав плодовитiсть її холодному лону, хоче будувати мечеть - а не поможе нiщо, нiщо й нiколи. Хал навiть вийде за браму Баб-i-Гумаюн i припаде до нiг безсоромного дiда Хiмет-деде, що сидить там пiд чинарою i робить гидкi речi з усiма стамбульськими дiвчатами, якi хочуть понести. - Щастя, коли жiнка в усьому лишається жiнкою. Правда ж, Кiнато? - О боже! - Ти так само справжня жiнка, як i я, не те що ця ледащиця Гульфем. Правда ж? - О боже, ваша величнiсть!.. - А ти, Кiнато, хотiла б потрапити на священне ложе? - Я? О боже! Моя султаншо! Хто б же в гаремi не хотiв? Але як, як? Про це страшно й подумати... - А коли я подумаю за тебе? - Ви? О боже! - Купиш це право. - Куплю? В кого? - У Гульфем. - В Гульфем? Як? За що? - За грошi. Вона потребує тепер великих грошей, а тим часом їх не має, та й навряд чи матиме. Треба помогти їй. А вона хай поможе тобi. Я дам тобi грошей, а ти запропонуй їх Гульфем за право пiти до султана. - О боже! Моя султаншо! Кiната впала коло постелi, вхопила руку Роксолани, цiлувала її, обливала слiзьми розчулення i радостi. - Встань i вiдпусти мою руку, коли не хочеш її вiдiрвати. Бачиш, яка я слаба. Вiзьми там шкiряну торбинку з дукатами. Вистачить тобi вiдкупити в Гульфем не одну нiч. - А султан? Ваша величнiсть, що скаже султан? - Це вже залежить вiд тебе. - О боже! Коли якоїсь ночi мовчазний кизляр-ага впустив до султанової ложницi бiлотiлу Кiнату, Сулейман ледь не кинувся на одалiску з ножем. - Як ти сюди потрапила? - похмуро запитав вiн, вiдступаючи вiд неї у темряву, так нiби справдi остерiгався сам себе. Кiната впала на килим. - Мiй султане, я вблагала Гульфем поступитися менi цiєю радiстю. - Як ти сюди потрапила, питаю? - Я купила цю нiч у Гульфем. - Купила? - Султан ляснув у долонi, кизляр-ага зродився у ложницi, мов дух. - Повтори, що сказала,- звелiв Сулейман Кiнатi. - Я купила цю нiч у Гульфем. - Чув? - пiдвiв очi султан на боснiйця.- Твого султана продають, як мiшок вовни. Що роблять з тими, хто продає султана? Вiн вiдвернувся, i кизляр-ага мерщiй попровадив iз ложницi дурну одалiску. - Щастя твоє, що його величнiсть не згадав про тих, хто купує,процiдив вiн крiзь зуби, штовхаючи Кiнату поперед себе в сутiнок довжелезного коридора. А вiд Гульфем не лишилося нiчого. Тiльки вiдчаєний крик посеред ночi в надрах гарему, але якi ж бездоннi тi надра, щоб вирвався з них крик назовнi! Може, й грозилася нещасна одалiска, може, кликала на помiч всемогутнього султана, але нiхто не чув, а євнухи, якi зашивали її у шкiряний мiх i тягли через ' сади гарему до Босфору, були глухi, пiмi, слiпi, бо надiленi тiльки єдиним даром: слухнянiстю. Роксоланi вiсть про смерть Гульфем принесла Кiната. Упала до її ложа, тiпало її всю вiд ридань. - О боже, боже! Вбили! її вбили, о боже ж мiй! Довго не могла видобути з неї Роксолана, кого ж убили, хоч уже й здогадувалася. Коли ж почула, то сказала: - Бачить бог, не хотiла я її смертi. - I я теж не хотiла, о боже! - Та й хто хотiв? - сказала Роксолана й собi заплакала. Вони довго плакали обидвi, вже, мабуть, не так i за нерозумною Гульфем, як над своєю нещасною долею, бо хто в гаремi може бути щасливий. Тодi Кiната крiзь схлипування i здригання проговорила тяжко: - Це ж i мене... о боже... ваша величнiсть... вони й мене... - Не бiйся, тебе не зачеплять. - О боже, ваша величнiсть, захистiть мене, не дайте! - Кажу: не бiйся. Зоставайся у мене. Спатимеш тут. Нiхто тебе не зачепить. - Чи я посмiю, о боже! Ви ж така боляща. - Я вже здорова, Вже встаю. Не вiриш? Ось дивися Справдi пiдвелася з ложа, пройшлася по великому своєму покою, м'яко ступала по пухнастих килимах, дослухалася до тихого дихання найменшого свого синочка, до тихого дзюркоту води в мармуровому водограї, радiла, що вона живе, що здоров'я повертається до неї, без кiнця повторювала чиїсь вiршi: "Чи лев ти, чи осел, орел, а чи ворона - кiнець у всiх один: землi холодне лоно. Впадеш як стiй i не струснеш iз себе нi мишi, нi змiї, нi тлi, нi скорпiона". Хай вмирає хто хоче, а вона житиме далi! Вона ляснула в долонi. - Одягатися! - крикнула до Нур, яка з'явилася у покої.- Одягатися! Все червоне! Викинь оцi жовтяки. Щоб я не бачила бiльше нiчого жовтого. Звiдки воно тут понабиралося? - Ваша величнiсть, ви так хотiли,- несмiливо нагадала дiвчина. - Хотiла - тепер не хочу! Тiльки червоне! I бiльше нiчого, нi прикрас, нi золота, нiчого, нiчого! Червоний шовк, як кров, i я в ньому червона, мов ранкова троянда! Вона зривала з себе сорочку, шаровари, металася гола туди й сюди, свiтила тугим зграбним тiлом, на якому звабливо круглiли важкi пiвкулi грудей, аж важкотiла Кiната, забувши про свої страхи, замилувалася нею i зiтхнула голосно, може, заздрячи цiй стрункостi й легкостi, яка не пропала в Роксоланi навiть пiсля тяжкої недуги й пригнiченостi духу i, мабуть, не пропаде нiколи, бо такi тiла мовби не пiддаються нi часовi, нi старiнню, нi самiй смертi. Роксолана почула те заздрiсне зiтхання, зупинилася перед Кiнатою, так нiби вперше її тут побачила, але вмить згадала, все згадала, засмiялася: - Ти й досi боїшся? Не бiйся нiчого! Це я тобi кажу! Чуєш? Присiла до столика для писання, вхопила аркуш цупкого паперу, швидко мережила його змiїстими, буквочками, так само маленькими й зграбними, як уся вона: "Нi суму, нi печалей не збагне нiколи те серце, що зросло на вiльнiй волi. Хiба про пташку в клiтцi згадує хоч раз той, хто гарцює на конi у чистiм полi? Мiй володарю! Пишу Вам, i серце моє розривається вiд туги й розпачу. Що я наробила, i чим стало життя моє без Вас, володарю мiй, свiтло очей моїх, ароматне дихання моє, солодке биття серця мого? Хiба не нашi закоханi голоси розлунювалися ще недавно в пахучому повiтрi священних палацiв i хiба не заздрили нашим обiймам навiть безтiлеснi привиди? А тепер любов наша задихається без повiтря, умирає вiд спраги, лежить у знемозi, її терзають хижi звiрi, i чорнi птицi смертi кружляють над нею. Вiдженiть їх, мiй володарю, моя надiє, мiй найбiльший захиснику на цiм i на тiм свiтi! Пожалiйте малу Хуррем, сховайте її у свої могутнi обiйми!" Склала лист, запечатала воском, притиснула до нього перстень з печаткою, тицьнула Нур. - Миттю до кизляр-аги, нехай передасть його величностi падишаху! А Сулеймановi тої ночi приснився сон. Нiби Роксолана уникає його, лукавить, зникає кудись iз молодим румелiйським нашою, знов вертається, смiється до султана: "Я ж його не цiлувала. Вiн мене, а не я його!" Нiяке могуття не могло порятувати вiд безсилостi перед жiнкою. Вiн прокинувся переповнений безсилою люттю. Знайти того пашу! Не знав, як його звати, чи є на свiтi той паша, але був 'переконаний: знайде й знищить, бо володiє найвищою владою, а влада коли й не завжди може творити й народжувати щось нове, то в нищеннi перешкод не мав нiколи. I люди вiдповiдно дiляться ,на катiв i на жертви, i це найсуворiша правда цього свiту. А вiн? Хто вiн? Кат чи жертва? Перед цiєю жiнкою не був нi тим, нi тим. Не кат i не жертва, а просто закоханий у жiнку - ось третя правда на свiтi. Святiсть без бога, досконалiсть без вiри ,й надiї - ось жiнка, але не кожна, а тiльки така, як Хуррем Хасекi, а може, тiльки вона єдина. I коли вперше пiсля недуги й пiсля гiнких слiв, мовлених до нього, знов побачив Роксолану, побачив, як iде вона до нього, уся в летючому червоному шовку, зовсiм невагома, мовби й не доторкуючись до землi, то заплющив очi вiд страху, щоб вона не пропала, щоб не була маною. Знов розплющив очi - вона йшла до нього. Йдучи, лишала золотi слiди. Таке враження вiд її нiг i вiд усього її тiла. Плачучи й здригаючись худенькими плечиками, упала йому в обiйми, i вiн не знав, що сказати, тiльки дихав голосно й часто, збентежений i безпорадний. Ще була квола, ще не повернулися до неї щедрi її сили, тiльки дух горiв у нiй i високе полум'я обпалювало Сулеймана, обiймало паланням i його сувору, 'тверду душу. - Мiй повелителю, мiй падишаху,-'стогнала Роксолана, чому так багато горя на свiтi, чому, чому? Вiн не знав, про що вона i що їй вiдповiдати, голубив її, гладив щоки, волосся. - Чому довкола вас убивства й убивства?! I вже смерть приходить i сюди, у священну недоторканнiсть Баб-ус-сааде, чому, навiщо? - Яка смерть? Чия? Вiн не знав i не розумiв. - Це ж ви звелiли вбити Гульфем? - Гульфем? Я не велiв. - Але її вбито, мiй володарю. - Я не хотiв її смертi. - Безвинна її душа вже в садах аллаха, а ми на цiй землi i руки нашi в кровi по лiктi. Ваша величнiсть, Гульфем хотiла спорудити на вашу честь велику джамiю, поставити дар своєї любовi до вас, для цього й збирала грошi... Я, в тяжкiй недузi своїй, уже й не сподiваючись на одужання, теж дала свiй внесок на це благочестиве дiло, може, бог i помiг менi скинути недугу, а Гульфем... Гульфем... Султан нiяк не мiг втишити її ридання. - Так кожну з нас можуть... Бо й хто ми i що ми... Немає нi правди, нi любовi, нi милосердя... - Я тiльки спитав кизляр-агу, що роблять з тими, хто продає султана,виправдовувався Сулейман,- тiльки спитав, але не велiв нiчого... - Словами не можна гратися, ваша величнiсть... За кожним вашим словом або людина, або й цiла держава. Менi страшно коло вас, i не можу без вас, о боже милосердний!.. - Я звелю добудувати ту джамiю i назвати її iм'ям Гульфем,- пообiцяв вiн. - Убити, а тодi поставити коштовний пам'ятник? Боже милосердний!.. Вона ще довго плакала, схлипувала, засинала на грудях у Сулеймана, прокидалася, знов скаржилася й схлипувала, голос жебонiв, як дощик у молодому листi, здається, за вiкнами справдi йшов дощ, але не весняний, не на молоде листя, а осiннiй, холодний i набридливий, хоч у султанську ложницю його подихи й не дiставали, тут було сухе тепло вiд жаровень, що поблимкували червоним з темних далеких куткiв, i тонкий аромат вiд курильниць, та ще мелодiйний спiв води в мармуровому водограї, вiчний голос життя, що тече з безвiстi у безвiсть, з нiзвiдки в нiкуди, незбагненний, як таємнича сутнiсть жiнки. На свiтанку Роксолана згадала про Кiнату, яка десь, мабуть, дрижить без сну в її покої. - Мiй султане,- залащилася вона до Сулеймана,- пожалiйте Кiнату! Вiн не мiг пригадати, про кого йдеться. - Вона не винна в смертi Гульфем. Вона так вас любить, тому й попросилася у Гульфем... - Ах, ти про цю... Вона схожа на гору халви, яку ось-ось висиплють на чоловiка й загорнуть його тими солодощами навiки. - Вiддайте її кому-небудь в жони, ваша величнiсть. - У жони? Кому ж? Звичай такий справдi iснував, коли султан, розщедрившись, давав своїм вельможам у жони ту чи iншу одалiску ,з свого гарему. Траплялося, що вiддавав навiть своїх жон, якi не могли народити сина, а народжували султановi самих дочок. - Я над цим нiколи не думав. Мiг би вiддати Кiпату, та кому? Хуррем, мабуть, теж не знала, а може, тiльки вдавала незнання. - А коли Гасан-азi? - Вiн яничар, а яничарам одружуватись заборонено. - Який же вiн тепер яничар? Вiн мiй довiрений. - Однаково янчар, а звичай велить... - Змiнiть звичай, мiй повелителю! Хiба ви не Володар Вiку i хiба не у вашiй волi змiнити те, що застарiло? I чому яничарам заборонено мати родини? Це ж варварський звичай! Може, тому вони так часто бунтуються, повстаючи навiть проти султанiв? - Позбавленi .жiнок, вони служать тiльки вiйнi й державi, i тiльки завдяки цьому є пайдосконалiшими воїнами з усiх знаних досi. - А хiба жiнка руйнує державу? Вiн хотiв сказати, що жiнка може зруйнувати все на свiтi, але стримався, згадавши про себе. Що вiн без жiнки? I що йому держава, земля, всi простори, коли не зорiють над ними цi прекраснi очi й не чутно цього єдиного голосу? - Я подумаю над цим,- сказав вiн. Роксолана горнулася до нього, мовби шукала прихисту, ховалася вiд усiх нещасть i загроз, хоч i що б їй могло загрожувати бiля цього всемогутнього чоловiка? Диван, .вiзири, кати, вiйсько, мулли, беї, пашi, прислужники - все це тiльки виконавцi найвищої волi, а найвища воля - в її руках, i все вершиться у темнощах, у притишених шепотах, у схлипуваннi болю й зiтханнях радостi, без свiдкiв, без помiчникiв i спiльникiв. Може, й недугу послав їй Всевишнiй на користь i добро, аби ще мiцнiше покохав її цей чоловiк, щоб став її опорою у всьому, слухняним знаряддям, пiднiжжям її величi, яка починається у нiй самiй, продовжується в її дiтях i не матиме нiколи кiнця? Хто може зупинити султана? Валiде?. Великий муфтiй? Iбрагiм? Сулеймановi сестри? - Мiй султане, менi так страшно чогось,- горнулася вона до нього,- так страшно... Вiн гладив їй волосся, мовчки гладив, вкладаючи в свою шорстку долоню усю .нiжнiсть, на яку тiльки був здатен. I мовби зглянулося на неї небо. Щойно повернулися з угорського походу Сулеймановi вiзири i яничари, прийшли переможцi, грабiжники, убивцi, i в мечетях мулли, завиваючи й закочуючи очi пiд лоба, стали прославляти силу iсламської зброї, помер великий муфтiй, свiточ вiри, оборонець благородного шарiату Зембiллi, який служив ще султановi Селiмовi, якого боявся сам грiзний батько Сулейманiв, до засторог якого вимушений був щоразу дослухатися i Сулейман. Султан iз своїми вiзирами поїхав до палацу шейх-уль-iслама верхи на конях i доторкнувся до тiла вмерлого та до його обличчя, тал нiби хотiв перейняти вiд нього святiсть, яку муфтiй не мiг понести на той свiт. Слiдом за султаном i його вiзири, всi вельможi так само намагалися бодай пальцем доторкнутися до обличчя умерлого великого муфтiя, нiби слiпi або малi дiти, i вiрили, мабуть, як малi дiти, що перейде до них бодай краплина святостi вiд цього чоловiка, надiленого за життя найвищим даром чи то вiд влади земної, чи то вiд небесної. Потiм вiзири й вельможi, товплячись один поперед одного, скiльки вмiстилося пiд табутом, пiдняли тiло великого муфтiя високо на руках i так, передаюча однi одним, понесли до джамiї Мехмеда Фатiха, де вiдбулася урочиста молитва за упокiй душi великого небiжчика. До гарему докотилося лиш вiдлуння того великого похорону. Гарем завжди лишався осторонь усiх державних подiй, але так могло видаватися лиш невтаємниченим. Роксолана вельми добре вiдала, що означає смерть шейх-уль-iслама Зембiллi. Завалився стовп, хоч i трухлявий, але ж такий зовнi мiцний, що нiхто б не наважився занесли на нього руку, а тепер завалиться з ним усе ненависне i вороже їй. Поки назве султан нового великого муфтiя, поки призвичаїться той, поки обросте прихильниками, вона матиме волю, якої досi не мала й не могла мати. А найголовнiше ж: не матиме давньої сили ненависна валiде, яка у всьому спиралася на оборонця шарiату, лякаючи ним свого владчого сина. Та валiде, нiби вичуваючи торжество в душi Роксолани, незвана з'явилася несподiвано в її покої, стурбовано питала про здоров'я, так що навiть змогла розчулити молоду султаншу, й та стала частувати султанську матiр i .навзаєм питати про ЇЇ здоров'я, але доброзичливостi їм вистачило ненадовго, бо валiде, бгаючи свої чорнi губи, повела, мову про iнше. - До мене дiйшли (чутки, що ти 'вимагаєш у султана роздати всiх одалiсок з гарему? Чи то правда? - А коли правда, то що? - шорстко спитала Роксолана.- Хiба не записано в пророка: "Нiколи не досягнете ви благочестя, поки не будете витрачати те, що любите"? - Ти, може, хотiла б закрити гарем? Такого ще нiколи ре бувало. Я не допущу ганьби падишаха. - Чому ж допустили власне зганьблення, .коли султан Селiм занедбав своїх жон i знаходив утiху з юнаками? - Ти! Як смiєш? Гяурка! - Я султанша i така сама мусульманка, як i ви, моя валiде. - Я виховувала свого великого сива. - А ви впевненi, що вiн - ваш син? Султанська мати вхопилася за груди. Такого ще їй не наважувався казати нiхто. Мала серце чи нi, але вхопилася саме за те мiсце, де воно б'ється у всiх людей. Роксолана (покликала на помiч. Прибiгли євнухи, гаремний лiкар. Валiде була блiда, як смерть, не могла .вхопити вiддиху, безпорадно ворушила пальцями, нiби хотiла впiймати, затримати життя, що вислизало, вiдлiтало вiд неї. Врештi прийшла до тями, євнухи поклали її на парчевi ношi, обережно понесли до її покоїв. Роксолана спокiйно сидiла, взявши на руки малого Баязида, не провела валiде навiть поглядом, не бачила, якою ненавистю блискали очi султанської матерi, як здригалися її чорнi губи, нiби п'явки або змiї. Хай! Не лякалася тепер нiкого. Ще недавно була -беззахисна i безпорадна. Тодi єдиною своєю зброєю мала своє тiло, ще не знаючи його сили i не вiрячи в нього, бо то ж тiло стало причиною її неволi, її прокляттям i нещастям. Згодом стало вибавленням, знаряддям свободи, зброєю. Тепер її зброєю буде султан. Виставлятиме його перед усiма. Захищатиметься ним i нападатиме теж ним. Ця мудрiсть вiдкрилася їй у 'тяжкi днi самотностi й недуги, в хвилини, коли вже здавалося, що вмирає. Ожила, щоб боротися й перемагати. Всiх! КУЧУК Стамбул поставав у всiй своїй обiдранiй, бруднiй, пересиченiй диким життям красi. Тiлеснi корчi вулиць. Голуби коло мечетей. Неробство й сновигання тисяч людей. Гуляння замiсть смiху й плачу. Гуляння вiд голоду. Вiд розпачу. Вiд самотностi. Найспесивiша й найзамурзанiша юрба жебракiв, яка будь-коли ходила по землi. Шарiат дозволяв жебрати старим, бiдним, слiпим, паралiчним. Кадi Стамбула призначав головного поводиря жебракiв - башбея, який видавав посвiдчення на право збирати милостиню. Дозволялося жебрати в базарнi днi - понедiлок i четвер. Ходили по вулицях i площах iз знаменами, нiби i воїни. До них приєднувалися бiднi софти-хто там розбере, де i жебраки, а де мусульманськi учнi Їсти хочуть усi. Немає ненажерливiшої iстоти на землi, нiж людина, а Стамбул - найненажерливiша з столиць свiту. Так велося ще вiд грецьких iмператорiв, недарма ж Фатiх уже й пiсля завоювання Константинополя ,цiлих три роки не наважувався переносити туди столицю з Едiрне. Султан Селiм, який провiв усе своє царювання в походах, не вельми переймався Стамбулом, не дбав про столицю, встановленi (Ще за Фатiха норми постачання Стамбула не змiнювалися, а тим .часом мiсто росло, кiлькiсть нероб побiльшувалася щодня, зажерливостi столицi не було нi впину, нi меж, i, коли Сулеймаи пiсля походiв на Белград i Родос на кiлька рокiв засiв у своїх палацах, вiн вжахнувся вiд Стамбула, який постав перед ним велетенським, вiчно роззявленим ротом, бездонною горлянкою, невситимим шлунком. Столиця зжирала все надбане провiнцiями в один день, ковтала одним ковтком i знов була голодна, невдоволена, це була якась прiрва, готова поглинути цiлий свiт, "ненаситний молох, який вимагав принесення йому в жертву всього живого, жертя й питва, одягу й молитов, дров i ходи, посуду й прянощiв, зброї й квiтiв, солодощiв i солi, мудростi й вогню, мечетей i базарiв, коней i кiшок, рабiв i розбiйникiв, суддiв i пiдмiтальникiв вулиць. Вдень i вночi з усiх усюд везено до Стамбула сушею й морем хлiб i м'ясо, рис, мед, олiю - для страв i для освiтлення, сир, садовину й городину, прянощi, фарби, хутра, оздоби. З Румелiї й Анатолiї йшли безконечнi отари овець, з Волощини й Молдавiї воли, з Криму конi, продовольство прибувало до пристаней Текфурдаг, Гелiболу, Гюмюль-дюйне, Ун-капани. Коли великим вiзиром став Iбрагiм, вiй, за порадою Скендер-челебiї, встановив по всiй iмперiї жорстокий облiк усього живого, всього, що виросло й могло вирости, провiнцiям, санджакам i найменшим казам встановлювалася кiлькiсть баранiв, якi мали бути вигодуванi. Стамбул мав знати про кожну дiйну вiвцю в найвiддаленiших закутках величезної держави, точно вказувалися строки поставок м'яса для столицi i навiть породи овець. Отари мали прибувати до Стамбула не пiзнiше дня Касiма з Румелiї й Анатолiї, бейлербею Дiярбекiру велено було постачати туркменських баранiв з Зулькадарли для султанського палацу, встановлено було цiни на овець: та, що котилася один раз - 20 акча, двiчi - 25, тричi - 28 акча. Стамбульський кадiй через призначених ним наглядачiв за ринками - мухтесiбiв стежив, щоб не порушувано встановлених цiн i порядку торгiвлi. Чужоземнi купцi мали право продавати тiльки оптом, в торговельних рядах стояли купцi стамбульськi. Призначенi кадiєм емiни стежили, щоб найперше закуповувалося все для султанських палацiв, потiм для двору великого вiзира, членiв дивану, великого муфтiя, дефтердара, для яничарiв i челядi, лише тодi дозволялася вiльна торгiвля. З вiдома кадiя мухтесiби встановлювали цiни на хлiб, м'ясо, городину i садовину, на ячмiнь i пашу для коней. Городина й садовина мали бути свiжi, конi - пiдкованi. Товари якiснi. Терези справнi. Аршини не вкороченi. Мухтесiб ходив по ринку, служки несли за ним фалаку - схожу на смичок товсту палицю з мiцною вiрьовкою - символ влади й покарань. Спровиненого купця негайно карано. Служки мухтесiба скручували йому ноги фалакою i давали тридцять дев'ять ударiв по п'ятах. Мухтесiб мiг проколоти мочку вуха порушниковi законiв торгiвлi, розiдрати нiздрю, вiдрiзати вухо. Двiчi на рiк стамбульськi базари об'їздив, переодягнувшись, великий вiзир, щоб простежити за тим, як несуть службу мухтесiби. У своїй безмежнiй захланностi Стамбул султанський замахнувся на освячений тисячолiттями звичай i привiлей Сходу - на вiльну торгiвлю, на вiльнi зиски, на вiльних i незалежних купцiв. Звиклi до загарбництва й грабувань, тут не покладалися на випадок, не сподiвалися на каравани з товарами й продовольством, вiрили тiльки в примус, жорстокiсть i насильство. Купцi-джелаби, звiльненi вiд податкiв, мали поставляти овець i худобу для Стамбула, здаючи скот примусово по низьких цiнах. На всiх джелабiв заведено було списки-iрсалi, i вже нi сховатися, нi втекти, бо ж однаково наздоженуть, знайдуть i на тому свiтi, примусять. Джелаби, пригнавши скот у столицю, вiддавши майже задарма все, належне для палацу султана, для шах-заде, вiзирiв, бейлербеїв, казиаскерiв, капiджiїв, нiшанджiїв, дефтердарiв, реїсiв i емiнiв, за встановленими цiнами продавали рештки м'ясникам-касабам. Касаби так само мали збитки, але що були вони вже стамбульцями, а для столичного жителя не можна було допускати ущербку, то їхнi збитки покривалися за рахунок примусових поборiв з ремiсницьких цехiв. Все було примусове: примусовi поставки, примусовi торговцi, примусовi цiни. Хоч як пильнували султанськi чиновники, але дорога була далека, губилися в нiй цiлi отари овець, табуни худоби, з кожних 'сорока отар, призначених для Стамбула, коли й доходило до столицi десять - п'ятнадцять, то й добре, решта десь пропадала по дорозi, розпродувалася, розкрадалася, i лисцi великого вiзира те й знали що записували: не прийшло двадцять тисяч баранiв, не прийшло сорок тисяч, шiстдесят тисяч. З Стамбула пiд страхом найтяжчих покарань заборонено було вивозити будь-яке продовольство: худобу, хлiб, борошно, олiю, навiть сiль i квiти. Бо й квiти провiнцiя теж зобов'язана була постачати для султанських i вiзирських палацiв: п'ятдесят тисяч голубих гiацинтiв з Мараги, пiвмiльйона гiацинтiв з Азаха, чотириста кантар троянд червоних i триста кантар особливих з Едiрне. Продовольство й товари перехоплювалися ще за Стамбулом, притримувалися, щоб пiдняти цiни, не допускалися в столицю, коли ж потрапляли в Стамбул, то й тут переполовинювалися, щоб тайкома перепродувати, вивозити за мури столицi, щоб зiдрати там потрiйну цiну. Спекулювали придворнi, султанськi повари й чашнiгiри, слуги й воїни, писцi i яничари, вiзири i сам великий вiзир, який, загрiбаючи неймовiрнi прибутки, не гребував i дрiб'язком, гаразд вiдаючи, що багатство починається з маленької акча. Не помагали суворi султанськi фiрмани, показовi покарання, вночi на баржах i барках через Босфор переправлялося десятки тисяч овець до найближчого порту на Мармарi - Муданьї, а звiдти викраденi з Стамбула отари або ж мандрували до обшарпаних, голодних провiнцiй, або ж поверталися назад до столицi, де казна знов викладала за них грошi, щоб вони знов тайкома були переправленi па азiатський берег i ще раз були перепроданi. Навести лад у цьому безладдi неспроможна була нiяка влада. Весь Стамбул роздiлено було на квартали, кожен з них на нiч вiдгороджувався вiд iншого брамою - махалi-капу, щоб кожен квартал вiдповiдав за власнi злодiйства, але не помагали й махалi-капу, нiякi замки й засуви неспроможнi були стримати сили мовчазної-iвсемогутньої -золота. - -- Iбрагiм,повернувшись з угорського походу ,заповзялся навести лад у Столiцi, сам їздив по стамбульських базарах, особисто допитував упiйманих з контрабандою власникiв босфорських барок - реїсiв, сам стежив, як скручують фалакою ноги спровиненим i шмагають по брудних п'ятах воловими жилами, кричав катованим: "Скажеш, хто послав тебе? Скажеш?" Мотлох стамбульський проходив перед його очима. Дрiбнi злодюжки - дайси, грабiжники й убивцi - каба дайи, нiчнi сторожi - бекчi, наглядачi печей у банях - кюльханбеї, пiдмiтальники вулиць - феррашi, люди найупослiдженiшi, вiдчаєнi, зготовленi на все найлихiше, коли б грозився хтось їм пеклом, то й тодi б вони, мабуть, передовсiм поцiкавилися, скiльки там платять. Провiвши кiлька годин у примiщеннi для допитiв, Iбрагiм цiлий тиждень не мiг позбутися враження, що вiн весь просмердiв брудом, нуждою й нiкчемнiстю. Скаржився своїм друзям Скендер-челебiї й Луїджi Грiтi, венецiанець розкотисте реготав, слухаючи цi визнання. 'Скендер-челебiя невтомно повчав Iбрагiма: - Навiть одна акча, вибита з дрiбного злодюжки, може скласти пiдвалину багатства цiлої держави. Сто акча дають аспру, сто аспр дають дукат, сто дукатiв - це вже маєток, тисяча дукатiв - багатство, мiльйон - всемогутнiсть. - Чому я повинен збирати цi акча для всiєї держави! - вигукував Iбрагiм, гидливо витираючи руки.- Я не призначений для такої справи! - А яке призначення вище за збирання, багатства? - питав Скендер-челебiя. - Збирання мудростi, ось! - Хiба мудрiсть - це не багатство? Мудрiсть - то тiльки ступiнь перед багатством справжнiм, перед достатком життєвим, перед золотом. - Золото? Я маю вже його задосить! - зневажливо кривився Iбрагiм.Хвала аллаху, я змiг повернути тобi твою Кiсайю, що вся тхнула золотом, як викинута на сонце рибина дохлятиною, я можу насолоджуватися життям без цього мертвого запаху. - Тобi дано султанську сестру, яка ще бiльше пахне золотом,- усмiхався в бороду Скендер-челебiя.- Тепер ти прикутий до цього металу навiки, i вже не порятує тебе нiяка сила. Золото- найвища святiсть на цiм свiтi. - Ти чув? - обурено сплескував руками Iбрагiм, звертаючись до Грiтi.Коли б я видав дефтердара iмамам, вони звелiли б юрмi побити його камiнням. Золото - найвища святiсть! I хто це говорить? - Кожен вибирав собi святiсть де може i як може,- спробував помирити їх Грiтi.Але я купець i вiрю лигає в золото. Бо в що ж вiрити в цьому ошалiлому свiтi? Якось зимовою нiччю люди великого вiзира затримали в Мармарi велику барку, повну овець найцiннiших порiд: кивирджик, карамай, курджак. Такi вiвцi призначалися для султанських кухонь i вкрадеш, видно, були саме звiдти. Реїс барки, щоб не датися до рук емiнiв, стрибнув у море й утонув, нечисленна залога чи то викупилася, чи то пiшла слiдом за своїм реїсом, захоплено разом з султанськими баранами тiльки маленького, багато зодягненого молодого євнуха, в якого до того ж знайдено ще й чашу для шербету, па якiй виразно виднiлася султанська тогра - теж украдено з Топкапи. Придворнi майже не попадалися людям великого вiзира, або ж обдурюючи тих, або ж вчасно вiдкупляючись, але цей малий євнух не зумiв зробити нi того, нi другого, тому про нього було сказано Iбрагiмовi. Великий вiзир вирiшив допитати впiйманого особисто. Звелiв одразу поставити того в примiщеннi для тортур, щоб" вiдбити охоту таїтися, прийшов туди весь у сяєвi золота й коштовностей, оточений блискучими пажами й тiлохранителями, сiв на золотий стiлець,