/b>нях, то в спiдницi, то в трусиках, то в стьобаному халатику, то в пiжамi. Вельми неохоче я так довго порпаюся з бiдним Гастоном (сумно подумати, що за рiк, пiд час поїздки до Європи, з якої не вернув, вiн був утягнутий dans une sale histoire - в Неаполi, от лихо!). Я б i зовсiм не згадав його, якби його iснування в Бердслеї не являло такого дивного контрасту моєму власному випадку. Вiн є потрiбний менi тепер для захисту. От, значить, перед вами вiн, цiлком бездарний людько; посереднiй викладач; поганий вчений; кислий, товстий, брудний; закоренiлий мужеложець, глибоко зневажаючий американський побут; котрий переможно хизується своїм незнанням англiйської мови; просперуючий в бундючнiй Новiй Англiї; балуваний старими людьми й ласкавлений хлопчаками - о, так, котрий насолоджується життям i всiх шиє в дурнi; i ось, значить, я. 7. Я повинен тепер розв'язати нелегке завдання: позначити деякi змiни до гiршого в моральному обрисi Лолiти. Якщо, з одного боку, її участь в любовному захватi, збуджуваному нею, була завжди незначною, то з iншого, й чистий навiть зиск спершу не збуджував її до поступок. Та я був слабий, я був необачний, моя гiмназистка-нiмфетка тримала мене в чарiвному полонi. Мiрою того, як все людське в нiй пiдупадало, моя пристрасть, моя нiжнiсть, мої терзання тiльки зростали; й цим вона почала користуватись. Її тижнева платня, одержувана нею за умови, що вона буде виконувати тричi на добу основнi свої обов'язки, була на початку Бердслейської ери, двадцять один цент (на кiнець цiєї ери вона дiйшла до долара й п'яти центiв), що вже складало не один цент, а цiлих п'ять за сеанс. Це була бiльш нiж щедра платня, якщо взяти до уваги, що дiвчинка весь час брала вiд мене всякi дрiбнi дарунки; не було разу, щоб я не дозволив їй скуштувати якесь цiкаве солодке або подивитись новий фiльм, - хоч, звiсно, я вважав себе в правi нiжно зажадати вiд неї додаткового цiлунку або навiть цiлого асортименту понаднормових любощiв, коли знав, що вона аж надто вподобала те чи iнше з задоволень, властивих її вiку. Проте, з нею бувало не легко. Аж надто апаично вона заробляла свої три копiйки (а потiм три п'ятаки) щодня, а iнодi вмiла жорстоко торгуватись, якщо було в її владi вiдмовити менi в деяких особливого роду руйнуючих життя, дивних, повiльних, райських отрутах, без яких я не мiг прожити бiльше кiлькох днiв поспiль i якi, через корiнну сутнiсть невимовної знемоги, я не мiг здобути ґвалтом. Добре враховуючи магiю й могутнiсть свого м'якого рота, вона вхитрилась - за один навчальний рiк! - збiльшити премiю за цю позначену послугу до трьох ба навiть чотирьох доларiв! О читачу! Не смiйся, уявляючи мене, на дибi крайньої насолоди, дзвiнко видiляючого гривеники, чвертки, й навiть великi срiбнi долари, як така собi вивертаюча багатство, судомно-дзенькiтлива й цiлком знетямлена машина; а втiм, нахилена над епiлептиком, байдужа винуватиця його шаленої нестями мiцно стискала жменю монет в кулачку, - який я потiм все'дно розтуляв сильними нiгтями, якщо, однак, вона не встигала втекти й де-небудь заховати награбоване. Й цiлком так само, як ледь не кожного другого дня я повiльно об'їжджав шкiльний район i вилiзав з авто, щоб ледве пересуваючи ноги зазирати в молочнi бари й вдивлятись в iмлистi прогони алей, наслухуючи неблизький дiвочий смiх мiж ударами серця й шелестом листопада, цiлком так само, я, бувало, обшукував її кiмнату, проглядаючи розiрванi папiрцi у гарному смiтниковому кошику з намальованими ружами, й глядiв пiд перину дiвочої постелi, яку я сам щойно склав. Раз я знайшов вiсiм доларових бiлетiв в однiй з її книг (з доречною назвою "Острiв скарбiв"), а iншого разу дiрка в стiнi за репродукцiєю Уїстлерової "Матерi" виявилась напханою грошима - я нарахував двадцять чотири долари й дрiбнi - скажiмо, всього двадцять шiсть доларiв, - якi я преспокiйно забрав собi, нiчого їй не сказавши, по чому вона звинуватила, нахабно на мене дивлячись, у "пiдлому крадiйствi" чеснiшу панi Гулiган. В подальшому вона пiдтвердила величину свого iнтелектуального коефiцiєнта тим, що знайшла надiйнiше сховище, яке я так нiколи й не вiднайшов; та на той час я зробив економiчну революцiю, змусивши її поступово заробляти в важкий i огидний для неї спосiб право брати участь в еатральнiй програмi школи; тому що я бiльш за все боявся не того, що вона мене ожебрачить, а того, що вона назбирає достатньо грошей, щоби втекти. Я думаю, що ця бiдна дiвчинка зi злими очима вважала, що з якимись п'ятдесятьма доларами в торбинцi їй вдасться якось дiстатись Бродвея або Голiвуда - або гидкої кухнi придорожнього ресторану (Потрiбна Подавальниця) в найхмурiшому степовому штатi, де дме вiтер й мигтять зорi над амбарами, фарами, барами, парами, й усе навкiл - мерзоття, гнилизна, вмирання. 8. Я доклав усiх старань, пане суддя, щоб розв'язати проблему "кавалерiв". Ви не повiрите, та каюсь, я навiть почитував мiсцеву газету, "Бердслейську зорю", де була рубрика "Для Юнацтва", щоб з'ясувати, як менi себе вести! "Порада батькам. Не вiдлякуйте молодих друзiв вашої доньки. Припустимо, вам важкувато усвiдомити, що тепер хлопчики бачать її привабливою. Для вас вона все ще маленька дiвчинка. Для хлопчикiв-бо вона чарiвлива й забавна, вродлива й весела. Їм вона подобається. Сьогоднi ви робите значнi оборудки в вашому директорському кабiнетi, вчора ви були попросту гiмназист Джим, що носив пiдручники Дженнi. Пригадайте-но! Хiба вам не хочеться, щоб ваша донька тепер в свою чергу знаходила щастя в захопленнi нею вподобаних хлопчикiв? Невже ви не хочете, щоб вони разом вiддавались здоровим забавам?" Здоровi забави? Мiй боже! "Чому ж вам не поглянути на цього ома та Джона, як на гостiв у себе вдома? Чому б вам не завести бесiду з ними? Змусити їх розговоритись, розсмiшити їх, дати їм вiдчути себе вiльно?" Заходь швиденько, оме, До мого публiчного дому! "Якщо вона порушує правила, не робiть їй скандалу в присутностi її "спiльника". Хай вона зазнає тягар вашого незадоволення в чотири ока, й нехай припинять її кавалери вважати, що вона є донькою старого людожера". Перш за все, старий людожер склав два списки - один "абсолютно заборонений", другий - "неохоче дозволений". Абсолютно забороненi були виїзди з кавалерами - вдвох, або з iншою парочкою, або з двома парочками (наступний крок вiв, звичайно, до масової оргiї). Їй дозволялось зайти в молочний бар i там побазiкати й похихотiти з якимись-там зайшлими молодиками, поки я чекав у возi на деякiй вiдстанi. Сказав їй, що якщо її групу запросить соцiально прийнятна група з чоловiчої приватної гiмназiї (яка звалась Бутлерiвська Академiя для Хлопчикiв) на щорiчний бал (пiд наглядом учителiв та їх жiнок), я готовий розглянути питання, чи може вона вдягтися в перше бальне плаття (повiйне, рожеве - в якому тонкорука тринадцятирiчна або чотирнадцятирiчна дiвчинка виглядає як фламiнго). Крiм того я обiцяв, що влаштую вечiрку в нас удома, на яку їй вiльно буде запросити найгарнiших з подруг й найдостойнiших з гiмназистiв, з якими вона на той час познайомиться на бутлерiвському балi. Але я запевнив її, що поки панує мiй режим, їй нiколи, нiколи не буде дозволено пiти з розпаленим хлопчиськом до кiнематографа чи обнiматися з ним в авто, або зустрiчатися з кавалерами на вечiрках у подруг, або вести за межею чутностi довгi телефоннi розмови з молодиками, навiть якщо вона збирається "тiльки обговорювати його стосунки з одною моєю подругою". Вiд цих заборон i обмежень Лолiта лютилась, лаяла мене паскудним шахраєм i ще гiршими словесами, - й менi врештi-решт урвався б терпець, якби я не збагнув раптом, до солодкого мого полегшення, що злостило її не те, власне, що позбавляю її того чи iншого задоволення, ба позбавляю - загальних прав. Я, бачте, зазiхав на умовну програму життя, на загальноприйнятi розваги, на "речi, якi належить робити", на отрочеську рутину; адже нiчого не є консервативнiшого за дитину, особливо дiвчинку, хоч яка вона там є найказковiша, бiлява, рожевато-руда нiмфиня в золотiй димцi жовтневого вертограду. Не берiть моїх слiв буквально. Я не присягнусь, що протягом тiєї зими (1948-1949р.) Лолiтi не вдалося ввiйти мимохiдь в непристойне дотикання з хлопчаками. Як-бо я уважно не стежив за її дозвiллям, весь час траплялось, звичайно, незрозумiле спливання часу, яке вона заднiм числом важилась заткнути через аж надто мудрованi пояснення; й, звичайно, моя ревнiсть раз-у-раз чiплялась поламаним кiгтем за найтоншу тканину нiмфетчиного вiроломства; та я вкрай наявно вiдчував, - i нинi можу поручитись за правильнiсть цього почуття, - що не варто було серйозно побоюватись. Я так вiдчував не тому, що нi разу не стрiнув досяжний твердий молодий кадик (який я б розчавив голими руками) серед безсловесних мужської статi статистiв, якi миготiли десь на задньому планi, але тому, що менi ставало "бiльш нiж очевидно" (улюблений вислiв моєї тьотi Сибiлли), що всi варiанти старшокласникiв вiд спiтнiлого бевзя, який тремтить вже вiд можливостi тримати ручку сусiдки в темному кiно, до самовдоволеного насильника з чиряками та посиленим до гонкової потужностi самоходом - однаково вiдражали мою досвiдчену малу коханицю. "Мене нудить вiд хлопчикiв i горобчикiв", начеркала вона в пiдручнику, й пiд цим рукою Мони (Мона має тепер з'явитись ось-ось): "А як щодо Рiґґера? " (Йому також час з'явитись). Тому є так знебарвленi в моїй пам'ятi тi хлопцi, яких менi доводилось бачити разом з нею. Iснував, наприклад, Червоне Светро, який одного чудового дня - першого дня, коли випав снiг - провiв її до дому. З вiкна вiтальнi я назирав за тим, як вони наостанок розмовляли бiля нашого ґанку. На нiй було перше її пальто з хутряним комiрцем; коричнева капелюшка вiнчала люблену мною зачiску, - рiвна чубка спереду, завитки з бокiв, i натуральнi локони ззаду - її потьмянiлi вiд вогкостi мокасини й бiлi шкарпетки здавались ще бiльш неохайними, нiж завжди. Вона звичаєво тулила до грудей свої книжки, говорячи або слухаючи спiврозмовця, а нiжки її весь час жестикулювали: вона то наступала лiвою на пiд'єм правої, то вiдсувала п'ятку назад або ж схрещувала щиколотки, гойдаючись трохи, начорно намiчала кiлька крочкiв, - i починала всю серiю знову. Iснував Вiтронепробивний, який якось у недiлю розмовляв з нею проти ресторану, мiж тим як його мати й сестра важились мене втягнути, щоб нi-про-щось побазiкати; я волочив ноги й оглядався на свою єдину любов. У неї вже розвилась не одна традицiйна манiрка, як, примiром, ввiчливий спосiб молодої панночки показати, що вона буквально "скорчилась" вiд смiху: схиливши голову й усе ще iмiтуючи безпомiчний регiт, вона вiдступила на декiлька крокiв (чуйна до мого вже зову) й за тим повернулась i рушила по напрямку до мене, зi згасаючим усмiхом. Я багато бiльше любив (можливо, тому що це нагадувало менi її першу незабутню сповiдь) - її манеру зiтхати ("ах, мiй боже!") з жартiвно-мрiйливою покiрнiстю долi, або промовляти довге "Ах, нi!" низьким ричущим голоском, коли удар долi вже грянув. Та понад все менi подобалось дивитись на неї - як ми вже заговорили про жести та юнiсть, - коли вона, бувало, колесила назад i вперед по Теєрiвськiй вулицi на своєму новому роверi, що також бачилось привабним i юним. Вона пiдiймалась на педалях, щоб дiяти ними хутчiш, потiм опускалась в знеможенiй позi, поки швидкiсть виснажувалась. Зупинившись бiля поштової скриньки, належної нам, вона (все ще сидячи верхи) швидко гортала журнал, вилучений звiдти, сувала його назад, прижимала кiнчик язика до куточка верхньої губи, вiдштовхуючись ногою, та знов мчала крiзь блiдi узори тiнi й свiтла. В цiлому вона нiбито краще пристосувалась до свого оточення, нiж я в свiй час уявляв собi, споглядаючи свою розпещену дiвчинку-рабиню й тi рiзкi, як зап'ястки, примхливостi поведiнки, якими вона наївно щиголяла взимку в Калiфорнiї. Хоч я нiколи не мiг звикнути до тiєї постiйної тривоги, в якiй б'ються нiжнi серця великих грiшникiв, я вважав, що в сенсi захисного кольору я нiчого надiйнiшого й не мiг вигадати. Лежачи при вiкнi на своїй кабiнетнiй койцi пiсля короткої сесiї обожнювання й розпачi в холоднiй спальнi в Лолiти, й пригадуючи подiї завершеного дня, я стежив за власним закрадливим обрисом, я не просто проходив перед розпаленим оком моєї уяви. Я назирав, як д-р Гумберт, "красивий брюнет" бульварних романiв, з домiшкою, можливо, кельтської кровi в жилах, належний, певно, до консервативної, якщо не консервативнiшої церкви, виходить проводити доньку до школи. Я спостерiгав, як вiн вiтає повiльною усмiшкою й приємним рухом брiв (чорних i густих, як у мужчин на рекламах) добру панi Гулiган, вiд якої тхнуло чумним смородом i котра, я знав, попрямкує, при першiй зручнiй нагодi, до хазяйської пляшки джина. Очима захiдного сусiда, колишнього ката або автора релiгiйних брошур - кому яке дiло? - я бачив крiзь вiдкрите вiкно його кабiнету нашого героя (як там його? здається, француз або швейцарин), який розмiрковував над друкарською машинкою (доволi знеможений профiль, майже гiтлерiвське пасмо на блiдому чолi). По святах можна було бачити професора Г.Г. в добре пошитому пальтi та брунатних шкiрянках, який йде до Вальтона (кав'ярня, вiдома своїми порцеляновими, в фiалкових бантах, кроликами й коробками шоколаду, серед яких сидиш i чекаєш, щоб звiльнився столик - столик на двох, заплямлений недоїдками попередньої пари). Ми тепер бачимо його в буднiй день, близько першої години, статечно зичливого до схiдної сусiдки; обачно маневруючи, вiн виводить авто повз клятi ялiвцевi кущi, й з'їжджає на слизьку дорогу. Пiднявши холодний погляд вiд книги, дивлюсь на стiнний годинник в перегрiтiй унiверситетськiй бiблiоецi, серед глибоподiбних молодиць, застиглих i перетворених у камiнь надлишком людського знання. Прямую по газону коледжу разом зi служителем культу Рiґґером (вiн же викладає Закон Божий в жiночiй гiмназiї): "Менi хтось сказав, що її мати була вiдомою актрисою, загиблою при падiннi лiтака. Це не так? Отже, я зле зрозумiв. Та невже? Ось воно що. Дуже сумно". (Волiєш, любонько, сублiмувати маму?). Повiльно штовхаю металевий вiзочок з накопиченими продуктами крiзь лабiрин супермаркету, позаду професора В., так само повiльного, нешкiдливого вдiвця, з очима цапа. Розчищаю лопатою заснiжений в'їзд: пiджак скинутий, розкiшний чорнобiлий шарф намотаний на шию. Йду слiдом, без видних ознак хижого нетерпiння (навiть змушую себе витерти ноги об мат) за донькою-гiмназисткою, яка входить в будинок. Супроводжую Доллi к дантисту... гарненька асистентка, сяюча до неї... старi часописи... ne montrez pas vos zhambres, як мовляла покiйниця. За обiдом з Доллi в мiському ресторанi: ми помiтили, що мiстер Едгар Г. Гумберт їв свiй бiфштекс у європейський спосiб - не кладучи ножа. Приятелi (майже покiйники) насолоджуються концертом: два мармуролицих, умиротворених французи сидячих близенько - мосьє Гумберт з музикальною донькою й мосьє Годен з не менш обдарованим синочком професора В. (який проводить гiгiєнiчний вечiр в мiстi Провiденс, славному борделями). Вiдмикаю гараж: квадрат свiтла поглинає машину й згасає. В барвистiй пiжамi спускаю рвучко штору в дольчинiй спальнi. Суботнього ранку, нiким не видний, урочисто зважую голявеньку, зимою вiдбiлену дiвчинку на терезах у ваннiй кiмнатi. Його бачили й чули недiльного ранку (а ми-бо думали, що вiн ходить до церкви!): вiн кричав доньцi: "Вернись не надто пiзно!" - вона йшла грати в тенiс. Вiн впускає в дiм до подиву спостережливу її подругу: "Вперше бачу, сер, мужчину в шовковiй домашнiй куртцi - крiм, звичайно, як у кiнодрамах". 12 9. Я задоволено думав, що пoзнайомлюсь з Лолiтчиними подругами, та в цiлому вони не виправдали сподiвань. Перелiчую Опаль Iкс, Лiнду Голль, Авiс Чапман, Єву Розен i Мону Даль - (всi цi прiзвища за виключенням однiєї, лиш наближення до справжнiх). Опаль, сором'язне, вайлувате, прищаве створiння в окулярах, була вся вiддана Доллi, яка цукала її. З Лiндою Голль, кращою тенiсисткою в школi, Доллi грала синґлi не менш як двiчi на тиждень: маю пiдозру, що Лiнда була справжньою нiмфеткою, та чомусь вона в нас не бувала (можливо, їй не дозволяли бувати); вона менi закарбувалась як спалах саморобного сонця на прямокутнику критого корта. З iнших жодна не могла претендувати на нiмфетство, крiм Єви Розен. Авiс являла собою жирну, оцупкувату дiвчинку з волосявими ногами; Мона ж, хоч i промiнилась якоюсь грубуватою, чуттєвою красою (причому вона була всього на рiк старша за мою старiючу коханицю), явно припинила давно бути нiмфеткою, якщо коли-небудь i була такою. З iншого боку, Єва Розен, маленька "перемiщена особа" з Францiї, була прикладом того, що й не позначена винятковою красою дiвчинка, може iнодi проявити, для проникливого любителя, деякi основнi елементи нiмфiйної звабностi - iдеально-тоненьку, ледь розвинену фiгуру, дивно-затримливий погляд, припiднятi вилицевi кiстки. Її блискуче мiдяне волосся нагадувало якщо не кольором, то єдвабистим глянсом, волосся Лолiти. Риси її нiжного, молочно-блiдого обличчя з рожевими губами й бiлястими вiями позбавленi були тiєї лисячої шпичастостi, яка властива великому поза-расовому клану рудоволосих; до того ж вона не зносила зеленого - цього мундира їх клану; я бачу її завжди в чорному або темно-вишневому - в дуже елегантному чорному полуверi, примiром, i в чорних чобiтках на високих пiдборах; нiгтi вона мазала гранатово-червоним лаком, i (на велику лолiтчину вiдразу) любила мовляти по-французькому; iнтонацiї в Єви все ще залишалися дивно-чистими та для шкiльних i спортивних термiнiв вона зверталась до американської мови, й тодi легкий бруклiнський акцент домiшувався до її мови, що забавляло мене в цiй парижаночцi, що ходила до Ново-англiйської школи з псевдобританськими зазiханнями. Нажаль, Лолiта, яка спершу з повагою говорила, що "стрий цiєї французької дiвчинки - мiлiонер", скоро припинила з якихось "свiтських" мiркувань дружбу з Євою, так i не давши менi часу всолодитись - о, зовсiм скромно - її духмяними появами в нашому гостинному домi. Любий читач знає, яке значення я надавав присутностi цiлої зграйки дiвчаток-пажiв, утiшливо-призових нiмфеток, навколо моєї Лолiти. Деякий час я придивлявся до Мони Даль, яка вчащала до нас, особливо в весняний семестр, коли Лолiта й вона так захопилася сценiчним мистецтвом. Я, траплялось, питав себе, якi тайни обурливо ненадiйна Долорес Гейз повiдомила Монi; адже менi Лолiтонька встигла вицвенькати - уступивши моїй нагальнiй i добре сплачуванiй мольбi - вкрай нечуванi подробицi стосовно роману, задуманого Моною на атлантичному курортi з якимсь моряком. Характерно, що Лолiта обрала собi в повiрницi грацiйну, холодну, досвiдчену, блудливу Мону, яку я чув раз (недочув, за клятвеним запевненням Лолiти) недбало кажучи в передпокої (Лолiта щойно зазначила про своє светро, що воно з "незайманої", мовляв, вовни): "От i все, що ти маєш у сенсi незайманостi, любонько моя". Голос у Мони вирiзнявся курйозною хрипоткою; вона накручувала в доброго перукаря своє тьмяно-чорне волосся й носила великi серги; мала бурштино-карi, злегка навикотi, очi й барвнi вуста. Лолiта розповiдала, що вчительки гудили Мону за те що вона навiшує на себе так багато стразових прикрас. У неї дрижали руки. Над нею тяжiв розумовий коефiцiєнт в сто п'ятдесят пунктiв. Зазначу ще шоколадо-буру родимку, розташовану в неї на цiлком вже жiночiй спинi, яку я оглянув у той вечiр, коли Лолiта й вона вбрались у дуже вiдкритi, пастельних вiдтiнкiв, сукнi для балу в бутлерiвськiй школi. Забiгаю трохи вперед, та проти волi пам'ять перебiгає по всiй клавiатурi, коли думаю про цей навчальний рiк в Бердслеї. У вiдповiдь на мої розпити про те, з якими Лолiта зналася хлопчиками, мадмуазель Даль виказала ввiчливу недомовленiсть. Розмова була того дня, коли Лолiта вiдправилась грати в тенiс у той вельми "свiтський" спортивний клуб, до якого Лiнда належала, дзвонила звiдти телефоном, що вона, мабуть, запiзниться на цiлу годину, та чи я не можу, будь ласка, зайняти Мону, коли та прийде репетирувати з нею сцену з "Вгамування сперечної". Й ось красива Мона, пускаючи в хiд усi свої модуляцiї, всi чари поводження й голосу, й зорячи менi в очi з якоюсь (або я помилився?) легкою iскрою кришталевого посмiху, вiдповiла менi так: "Правду сказати, сер, Доллi взагалi не думає про жовторотих мальцiв. Правду сказати, ми з нею суперницi. Й вона i я безумно закоханi в превелебного Рiґґера (ходячий жарт - я вже згадував цього понурого здоровезного мужлана з конячою щелепою; вiн мене довiв ледь не до смертовбивства своїми враженнями вiд поїздки в Швейцарiю, якими дiймав мене на якомусь чаюваннi для батькiв, не пам'ятаю точно коли)". "А як пройшов бал?" "Ах, буйовищно!" "Прошу?" "Не бал, а захват. Словом, вражаючий бал." "Доллi дуже танцювала?" "О, не так вже надто багато - їй скоро набридло." "А що думає Мона (млосна Мона) про саму Доллi?" "В якому сенсi, сер?" "Чи вважає вона, що Доллi встигає в школi?" "Що ж, дiвчисько вона - ух, яка!" "А як щодо загальної поведiнки?" "Дiвчисько, що треба." "Так, а все ж таки...?" "Файне дiвчисько!" - й зробивши цей пiдсумок, Мона рвучко зiтхнула, взяла зi столика якусь-там надбану книжку й, цiлком змiнивши вираз обличчя, удавано схмуривши брови, проказала: "Розкажiть менi про Бальзака, сер. Чи правда, що вiн був такий дивовижний?" Вона посунулась так близько до мого крiсла, що я вчув крiзь косметичну муть парфумiв i кремiв дорослий, нецiкавий запах її власної шкiри. Нагла, дивна думка хапнула мене: а ну як моя Лолiта зайнялась звiдництвом? Якщо так, вона обрала невдалу кандидатку собi в замiсницi. Обминаючи зимнокровий погляд Мони, я з хвилину проговорив про французьку лiтературу. Нарештi, з'явилась Доллi - й подивилась на нас, зiщуливши димчастi очi. Я залишив колежанок собi вдвох. На закрутi сходiв було ствiрчате, нiколи не вiдкриване, павутинням заросле вiконце, в перехрестях якого один квадратик був з рубiнового скла, й ця кривавiюча рана серед iнших знебарвлених клiтин, а також її несиметрична позицiя (хiд коня бе вiсiм - це шiсть), завжди мене глухо тривожили. 10. Iнодi... Ну ж бо, будь ласка, скiльки разiв саме, друже? Чи можете ви пригадати чотири, п'ять або бiльше таких разiв? Бо ж нiяке людське серце не знесло б бiльше двох - трьох разiв? Iнодi (нiчого не можу сказати на ваше питання у вiдповiдь), в той час, як Лолiта розхлябано готувала заданий урок, смокчучи олiвець, розлiгшись впоперек крiсла, й поклавши ногу через його поруччя, я скидав з себе всi ланцюги педагогiчної стриманостi, вiдмiтав усi нашi чвари, забував усе своє мужське самолюбство - й буквально накарачках пiдповзав до твого крiсла, моя Лолiто! Вона тодi дивилась на мене поглядом, схожим на сiрий волохатий знак запитання (який казав, iз недовiрою, iз дратуванням: "Як - уже знову?"), адже ти нi разу не зволила збагнуть, що я здатний, без будь-яких певних задумiв, нестерпно жадати вткнутись обличчям в твою шотландську спiдничку, моя кохана! Мiй боже - крихкiсть твоїх голих рук i нiг, мiй боже, як тягнуло мене скласти, обiйняти всi чотири цi прозорi, вабливi кiнцiвки, нiби ноги складеного жеребчика, й узяти твою голову в мої недостойнi руки, й пiдтягнути догори шкiру скронь з обох сторiн i поцiлувати твої окитайченi очi, й - "Ах, вiдчепися, старий павiане!", промовляла ти. "Христа ради, прошу тебе, нарештi, забратись!" I я вставав з пiдлоги, а ти дивилась, навмисним смиканням обличчя роблячи мiй нервовий тiк. Та нiчого, це не має значення, я лишень тварина, нiчого, будьмо продовжувати цю жалюгiдну повiсть. 11. Якось у понедiлок, одного листопадового, здається, ранку, подзвонила мiс Пратт i попросила мене приїхати поговорити з нею про дещось. Я знав, що оцiнки в Доллi за останнiй мiсяць були не чудовi; та замiсть того, щоб вдовольнитись яким-небудь правдоподiбним поясненням виклику, я уявив бозна-якi жахи, й мусив пiдживитись пiнтою джинанаса, перш нiж зважитись поїхати до школи. Повiльно, з таким почуттям, нiби весь я складений з гортанi та серця, я зiйшов на плаху. Мiс Пратт, величезна, неохайного вигляду жiнка з сивим волоссям, широким, пласким носом i малими очицями за скельцями рогових окулярiв, запросила мене сiсти, вказавши на миршавий i принизливий пуф, мiж тим як вона присiла з ваговитою спритнiстю на поруччя дубового крiсла. Кiлька секунд вона мовчала, вп'явши в мене погляд, усмiхливий i допитливий. Я згадав собi, що так вона дивилась i в перше наше побачення, ба тодi я мiг дозволити собi спохмурнiти у вiдповiдь. Та ось її очi зслизнули з мене. Вона впала в задуму - ймовiрно, позiрну. Нiби зважившись на щось, вона стала обома товстопалими руками терти, складка по складцi, свою темно-сiру фланелеву спiдницю на колiнi, зчищаючи щось - крейдовий слiд, може. За тим вона сказала - й далi потираючи спiдницю й не здiймаючи очей: "Дозвольте менi спитати вас недвозначно, мiстере Гейз. Ви-бо є старомодний, європейський батько, чи не так?" "Та нi", сказав я. "Консервативний, може, та не те, що має значення старомодний". Вона зiтхнула, насупившись, а за тим, припiднявши великi пухлi руки, хляпнула долонями, виражаючи намiр звернутись до сутi справи, i знов уперлась в мене блискучими очицями. "Доллi Гейз", сказала вона, "чарiвлива дiвчинонька, та початкова пора статевого дозрiвання їй вочевидь спричиняє деякi утруднення". Я злегка вклонився. Що я мiг зробити ще? "Вона й досi маячить", сказала мiс Пратт, представляючи це маячiння вiдповiдними рухами корицею всiяних рук, "мiж двома зонами, анальною та генiтальною. В основi вона, звичайно, чарiвлива - " Я перепитав: "Вибачте, мiж якими зонами?" "Оце в вас заговорив старомодний європеєць!" прорекла Праччиха, злегка вдаривши по моєму наручному годиннику, i знагла виставивши фальшивi зуби. "Я тiльки хотiла сказати, що бiологiчний потяг i потяг психологiчний - хочете папiроску? - не зовсiм зливаються в вашiй Доллi, не створюють так би мовити дещо закруглене". Її руки охопили на мить невидкий кавун. "Вона принадлива, розумна, але неохайна - (важко дихаючи, не полишаючи сiдала, моя спiврозмовниця зробила паузу, щоб поглянути на вiдгук про успiхи чарiвливого дiвчиська, який лежав праворуч вiд неї на письмовому столi). Її оцiнки стають все гiршими й гiршими. От я себе й питаю, мiстере Гейз", - знов ця позiрна задума. "Що ж", продовжувала вона бадьоро, "а от я папiроски курю i, як наш незабутнiй доктор Пiрс мовляв, не пишаюся цим, але надзвичайно люблю!" Вона закурила, i дим, який вона випустила з нiздрiв, нагадав менi пару кабанячих iклiв. "Ну ж бо я вам представлю кiлька деталей, це не забере багато часу. Де це в мене? " (вона стала перебирати свої папери). "Так, вона поводиться знахабнiло з мiс Редкок i поза межi брутальна з мiс Корморант. А ось доповiдь однiєї з наших спецiальних вчених робiтниць: iз задоволенням бере участь в хорових спiвах класу, хоч її думки трохи десь блукають. При цьому закидає ногу на ногу й помахує лiвою в такт. В рубрицi звичайних словечок: лексикон з двохсот сорока двох слiв звичаєвiшого сленґу пiдлiткiв з додачею деякого числа багатоскладних слiв європейського походження. Багато зiтхає в класi. Де це...? Ось тут за останнiй тиждень листопада. Дуже зiтхає... Енергiйно жує гуму. Нiгтiв не кусає, а шкода - з наукової точки зору, звичайно. Менструацiя, за словами суб'єкта, цiлком встановлена. Не належить на даний час до жодної церковної органiзацiї. До речi, мiстере Гейз, її мати була - ? Ах, ось воно що. А ви самi - ? Так, звичайно, це нiкого не стосується - крiм, мабуть, господа бога. Нам ще дещо хотiлося з'ясувати... Вона, вочевидь, не має жодних домашнiх обов'язкiв? Ага, так, так. Ви, мiстере Гейз, може, хочете, щоб ваша Доллi зростала князiвною. Ну, що ми ще тут маємо? Бере в руки книги й вiдкладає їх вельми грацiйно. Голос приємний. Доволi часто хихоче. Трохи мрiйлива. Має якiсь там свої таємнi жартики, читає вивертом, наприклад, прiзвища деяких вчительок. Волосся темно-русяве й свiтло-русе, з блиском - ну, я думаю (Праччиха заiржала), - це Ви самi знаєте. Нiс незакладений, ступня з високим пiд'ємом, очi - пождiть, у мене тут був бiльш недавнiй звiт. Так! Мiс Гольд каже, що оцiнки за тенiсний стиль Доллi пiднявся з "вiдмiнно" до "досконало" - вони навiть кращi, нiж у нашої чемпiонки Лiнди Голль, та в Доллi погана концентрацiя, що позначається на рахунку. Мiс Корморант не може визначити, чи має Доллi виключну владу над своїми емоцiями, чи то цiлком перебуває пiд їх владою. Мiс Зельва доповiдає, що їй, тобто Доллi, не вдається словесно оформити свої переживання, а мiс Дутен вважає, що Доллинi органiчнi функцiї вищi всiляких похвал. Мiс Молар думає, що Доллi близькозора й повинна б пiти до хорошого офтальмолога, мiж тим як мiс Редкок, навпаки, стверджує, що дiвчинка симулює перевтому очей для того, щоб виправдати навчальнi недолiки. Й нарештi, мiстере Гейз, є дещо основне, що турбує наших дослiдникiв. Хочу вас запитати вiдверто. Хочу знати, якщо ваша бiдненька дружина, або ви самi, або хтось iнший в родинi, - я правильно розумiю, що в неї є в Калiфорнiї декiлька тiток та дiдусь з матчиного боку? - ах, всi померли - вибачте в такому разi, - та хоч би там як, нас тривожить питання, чи пояснював їй котрийсь член сiм'ї, як власне вiдбувається розмноження в ссавцiв? Маємо всi таке враження, що в п'ятнадцять рокiв Доллi, в хворобливий спосiб вiдставши вiд полiтниць, не цiкавиться статевими питаннями, або точнiше, придушує в собi всяку цiкавiсть до них, щоб цим вiдгородити своє невiгластво й почуття власної гiдностi. Добре, що я помиляюсь - не п'ятнадцять, а майже чотирнадцять. Та бачте, мiстере Гейз, наша школа не вiрить, що треба живити дiточок розповiдями про бджiлок i тичинки, про лелек i пташок-нерозлучок, та ми вельми твердо вiримо, що потрiбно учениць готувати до взаємозадовiльного шлюбного спiвжиття й до щасливого материнства. Ми вiдчуваємо, що Доллi могла б гарно прогресувати, якби вона бiльше старалась. Доповiдь мiс Корморант в цьому вiдношеннi знаменна. В Доллi є схильнiсть, м'яко кажучи, нахабнiти. Та всi ми вiдчуваємо, що, по-перше, вам треба поспитатись у вашого домашнього лiкаря як пояснити їй елементарнi основи статевого життя, а по-друге, ви повиннi їй дозволити насолоджуватись товариством братiв її колежанок - або в Клубi Молодi, або в Органiзацiї превелебного Рiґґера, або, нарештi, в прекраснiй домашнiй обстановцi наших шкiльних батькiв. " "Вона може стрiчатися з хлопчиками у власнiй прекраснiй обстановцi", вiдказав я. "Ми дуже сподiємося, що так i буде", проказала Праччиха з захопленням. "Коли ми почали розпитувати її про її утруднення, Доллi вiдмовилась обговорювати домашнє становище, та ми поговорили з деякими з її подруг, - слухайте - ми, наприклад, наполягаємо на тому, щоб ви взяли назад вето, накладене на її участь в наших спектаклях. Ви просто повиннi дозволити їй грати в "Зачарованих Мисливцях". При першому розподiлi ролей, вона стала дивовижною маленькою нiмфою. А навеснi автор збавить кiлька днiв у Бердслейському Унiверситетi й, можливо, погодиться проглянути двi-три репетицiї в нашiй новiй аудиторiї. Я хочу сказати, що ось у таких речах i полягає щастя - бути молодою, гарненькою, повною життя. Ви маєте зрозумiти - " "Я завжди здавався самому собi", вкинув я, "дуже тямущiм батьком". "Ах, не сумнiваюсь! Та мiс Зельва й мiс Дутен думають, - i я схильна погодитись з ними, - що вашу Доллi переслiдують сексуальнi думки, для яких вона не знаходить виходу, а тому не припиняє дражнити й мучити iнших дiвчат - i навiть декого з наших вчительок серед молодших, i безсенсовно викручувати навиворiт їх iмена, - тому що в них трапляються невиннi зустрiчi з кавалерами". Повiв плечем. Задрипаний емiгрант. "А ну ж помислимо спiльно, мiстере Гейз, що ж з нею таке, з цiєю дiвчинкою?" "Вона менi бачиться зовсiм нормальною i щасливою", вiдповiв я (мабуть, катастрофа нарештi наблизилась? Мабуть, вони викрили мене? Мабуть, звернулись до гiпнотизера?) "Що тривожить мене", сказала мiс Пратт, поглянувши на годинник i почавши обговорювати цiле питання знову, "це те, що й наставницi й подружки знаходять Доллi вороже наставленою, невдоволеною, замкненою, - й усi ми подивляємось, чому це ви так проти всiх нормальних розваг, притаманних нормальним дiтям?" "Включаючи любовнi прелiмiнарiї?" спитав я розв'язно, розпачливо - так огризається припертий до стiни старий щур. "Що ж, я, звiсно, вiтаю таку передову термiнологiю", сказала Праччиха з посмiшкою. "Та не в цьому рiч. Оскiльки iснує в нас у Бердслейськiй Гiмназiї нагляд, нашi спектаклi, танцi й iншi природнi розваги не можуть вважатися в прямому сенсi любовними прелiмiнарiями, хоча, звичайно, дiвчинки стрiчаються з хлопчиками, якщо до цього зводиться ваше заперечення". "Добре", сказав я - i мiй пуф здiяв утомлений вдих. "Ваша взяла. Вона може брати участь у п'єсi. Та якщо частина ролей - чоловiча, то ставлю умову: чоловiча частина доручається дiвчатам". "Мене завжди вражає", сказала мiс Пратт, "як страховищно деякi iноземцi - або, в усякому разi, натуралiзованi американцi - користуються нашою багатою мовою. Я впевнена, що мiс Гольд - вона в нас керує драматичною групою - вельми, вельми зрадiє. Мiж iншим, вона, гадаю, одна з не багатьох вчительок, якi начебто ставляться добре - тобто, я хочу сказати, котрi начебто вмiють пiдiйти до трудної Доллi. Ну ось, на цьому покiнчили, тепер є лиш невелика окремiсть. Мiстере Гейз, ваша Доллi знов пустувала". Мiс Пратт зробила паузу, а за тим повела тилом вказiвного пальця пiд нiздрями влiво i вправо з такою силою, що її нiс почав войовничо двигтiти. "Я людина прямодушна", сказала вона, "та в життi є деякi умовностi, й менi важко - Гаразд, ну ж я поясню вам так: є, наприклад, панове Уокер, якi живуть в старовинному домi, котрий ми тут звемо Герцогським Замком - Ви звичайно знаєте цей велетний сiрий будинок на вершинi пагорба - вони посилають двох своїх доньок в нашу школу, й у нас є також племiнниця президента унiверситету, доктора Мура, винятково достойна панянка - не беручи цiлу низку iнших шляхетних дiтей. I ось, зважаючи на цi обставини, ми дещо ошелешенi, бо Доллi, яка виглядає чемною дiвчинкою, вживає слова, якi вам, iноземцевi, ймовiрно, просто незрозумiлi. Можливо, було б краще - може покликати сюди Доллi й не вiдкладаючи, тутож усе й обговорити? Не хочете? Бачте - Ах, та будьмо простомовнi. Доллi написала непристойний термiн, який, за словами нашої докторки Кутлер, значить пiсуар на низькопробному мексиканському жаргонi, - написала його своїм губним олiвцем на однiй з брошур по охоронi здоров'я, їх роздала дiвчинкам мiс Редкок, яка виходить замiж у червнi, й ми вирiшили, що Доллi залишиться пiсля класiв - на пiвгодинки десь. Та якщо ви бажаєте - " "Нi", сказав я, "не хочу порушувати ваших правил. Я з нею поговорю наодинцi. Я це з'ясую". "Так, зробiть це", сказала мiс Пратт, встаючи зi свого мiсця на поруччi крiсла. "А ми знов поговоримо можливо в найближчий час, i якщо покращення не буде, попросимо нашу докторку проаналiзувати дiвчинку". А чи не женитись на Праччисi й придушити її? "А крiм того, нехай ваш домашнiй лiкар огляне її фiзично - проста, рутинна перевiрка. Я посадила її в Клас-Квас, останнiй в кiнцi коридору". Поясню, що Бердслейська Гiмназiя наслiдувала знану школу для дiвчаток в Англiї тим, що надала рiзних, буцiмто "традицiйних", назв класним кiмнатам, як наприклад: Клас-Раз, Клас-Два-с, Клас-Час тощо. "Квас" виявився гидко пахнучим, з брунатною репродукцiєю "Рокiв невинностi" Рейнольдса над чорною дошкою й кiлькома рядами корявих парт. При однiй з них Лолiта була занурена в роздiл про Дiалог в "Драматичнiй технiцi" Беккера, й скрiзь було дуже тихо, а перед нею сидiла iнша дiвчинка, з вельми голою, фарфорово-бiлою шиєю й чудним блiдо-золотим волоссям, i також читала, забувши геть про все на свiтi, причому невпинно накручувала м'якого локона на палець, i я сiв поруч з Доллi, й розстiбнув пальто, й за шiстдесят п'ять центiв плюс дозвiл брати участь в шкiльному спектаклi, домiгся того, щоб Доллi позичила менi, пiд прикриттям парти, свою крейдою й чорнилом заплямлену, з червоними кiсточками руку. Ах, це безсумнiвно було глупо й необережно з мого боку, та пiсля недавнiх терзань в кабiнетi начальницi, я просто був змушений скористатись комбiнацiєю, яка, я знав, нiколи не повториться. 12. Близько Рiздва вона дуже застудилась, i її оглянула одна з подруг Бiанки Лестер, докторка Iльза Трiстрамсон - (добридень, Iльзо, ви були дуже чемнi, не виказавши зайвої цiкавостi, й торкали мою голубку так нiжно). Докторка встановила бронхiт, поплескала Лолiту по голiй спинi (де пушок уздовж хребта дибки стояв вiд жару) й поклала її в лiжко на тиждень або довше. Спочатку в неї була висока температура, i я не мiг вiдмовитись вiд спеки нежданих насолод (Venus fabriculosa!) та, правду сказати, дуже квола дiвчинка постогнувала й кашляла, й тряслась вiд остуди в моїх настiйливих обiймах. А як тiльки вона одужала, я влаштував для неї Вечiрку з Хлопчиками. Мабуть, я надто багато випив, готуючись до тяжкого випробування. Мабуть, я поставив себе в кепське становище. Дiвчинки прикрасили й заштепселили ялинку (нiмецький рiздвяний звичай, тiльки ранiше були свiчки, а тепер - кольоровi жарiвки). Обирали платiвки й годували ними грамофон мого господаря. Доллi була в чепурному сiрому платтi з облягаючим лiфом i спiдницею кльош. Муркочучи мотив, я пiшов до себе нагору, й за тим кожнi десять або двадцять хвилин спускався як бовдур на декiлька секунд з приводу, що забув люльку на камiнi або прийшов подивитись, де залишив газету: та з кожним разом менi ставало все важче й важче виконувати цi простi дiї, i я проти волi пригадував тi жахливо-далекi днi, в Рамзделi, коли я бувало так розпачливо ладнався до того, щоб недбало ввiйти в кiмнату, де грамофон спiвав "Маленьку Кармен". Вечiрка не зовсiм вдалась. З трьох запрошених дiвчат, одна не прийшла зовсiм, а один з кавалерiв привiв свого двоюрiдного брата Роя, так що виявились два зайвих хлопчики. Обидва кузени знали всiх танцiв, та два iншi майже зовсiм не вмiли танцювати, внаслiдок чого бiльша частина вечора пiшла на те, щоб поставити догори ногами кухню, а за тим на ведення трiскучих свар щодо того, в яку заграти картярську гру, й деякий час по тому двi дiвчинки й чотири хлопчики опинилися сидьма на пiдлозi в вiтальнi, де вiдкрили всi вiкна i грали в якусь словесну гру, правила якої Опаль нiяк не могла зрозумiти, мiж тим Леона та Рой, довгастий, благовидний юнак, пили iмбирний лимонад на кухнi, сидячи на столi й хитаючи ногами, й шпарко обговорюючи Долепрояв i Закон Статистичної Ймовiрностi. Коли вони всi пiшли, Лолiта видала звук на кшталт "ИХ", прикрила очi й упала в крiсло, зiркоподiбно розкинувши руки й ноги, цим пiдкреслюючи свою вiдразу й знеможення, й стала божитись, що такої бридкої зграї хлопчакiв вона нiколи в життi не бачила. Я купив їй нову тенiсну ракету за цю фразу. Сiчень видався вогким та погiдним, а лютий ошукав кущi форсiтiї, якi вкрились раптом золотими квiтами. Старожили не могли пригадати такої погоди! Посипалися й iншi дарунки. На її чотирнадцяте народження, першого дня 1949-го року, я подарував їй ровер - оту чарiвливу механiчну газель, яку я раз якось