нiше дiло. К о п и с т к а. Я на хвилинку! Тiльки до Гириного двору... Я зараз! Уже взявся К о п и с т к а за клямку, як тут П а н ь к о пляшку з-пiд поли на стiл та: - Вип'ємо, дядьку Мусiю? К о п и с т к а (очi забiгали). Нi, я мабуть... побiжу. (А сам за кисет, ще й дiдовi дав). Ось тiльки закурю... i побiжу. С т о н о ж к а. Поспiєте, сваток! Сiдайте, товаришу секретар! Ганно! Чи нема у тебе там... Г а н н а настовбурчилась. Вiн до неї стиха: - Товариш же секретар наш... Зранку не їли... i той... Г а н н а. Одної лише капусти двi чи три пелюстки, а бiльш нiчогiсiнько... П а н ь к о (ушi чуткi). Дайош, тiтко, й капусти! Аби в животi було чим подряпати... С т о н о ж к а. Треба ж, як то кажуть, по-братськи... Д i д Ю х и м, кахикнувши, пiшов до припiчка. - А ви, тату, куди?.. Д i д Ю х и м. Та я вже, сину, їв... С т о н о ж к а. Ага, ото й добре... П а н ь к о (наливши Стоножцi). Хазяїну! Пожалуста... С т о н о ж к а. Нашому брату й не годилось би тепер пити, та вже нехай нам Радянська влада простить... П а н ь к о. Саме тепер треба пити... Чому? А тому, що в самогонi хлiб є, так би мовити, - сила, а ми без хлiба... Сьорбанiть, дядьку Мусiю! К о п и с т к а (повагавшись, взяв чарку, вихилив, сполоскав зуби). I не пив би, дак через зуби... Крутять i крутять, немов у них контра завелась... Г а н н а. А за монашками хто брався бiгти? К о п и с т к а (мов не до нього було сказано). Гм... ми випили, а за дiда забули... С т о н о ж к а. Та той... Вони он закуняли. К о п и с т к а. Не годиться так... А знаєте, що я надумав?.. Як був я в городi, то бачив, як ушановували трудових героїв... Ой ловко вийшло! Предсiдатель таке слово сказав, що аж-аж... Каже: спасибi, товаришi, що потрудилися для Совiцької властi. Скiльки вiку, каже, вона вас не забуде. С т о н о ж к а. А хто ж вони за люди, отi герої? К о п и с т к а. Думаєш, пани? Наш брат, трудовий елi-мент!.. Один дiдок був з робочих - так його на руках гойдали... їй-бо! Щоб не пити оце по-дурному, даваймо дiда Юхима вшануємо? Га? П а н ь к о. А це - кумедiя буде. Дайош!.. Гей, дiду! К о п и с т к а й С т о н о ж к а (до дiда): - Дiду Юхиме! - Тату! Д i д Ю х и м. Га-га! К о п и с т к а. Просимо до столу, як трудового елiмента... Г а н н а. Люди просять на чарку горiлки... К о п и с т к а. Жаль, нема музики, а то б зараз ушкварили дiдовi "Iнтернацiонала"... (Наливши чарки, подав одну дiдовi). Ну, брати-товаришi, й ви, Тарасовичу! Поздоровляю вас, Юхиме Тарасовичу, як трудового героя, од щирого серця... Спасибi, що потрудилися за свiй довгий вiк, бо Совiцька власть... От не вмiю як слiд балакати... П а н ь к о засмiявся. - Ану, П а н ь к о, ти!.. П а н ь к о в регiт. - Гех, якби ж то я вмiв говорити! Я тодi б сказав таке, що попадали б усi буржуї у свiтi... а Дiд Юхим возрадовався б... П а н ь к о. Ану, дядьку Мусiю! їй-бо, йтересно... К о п и с т к а. Граждани буржуї! - сказав би... - Шапки скиньте перед дiдом, чолом йому бийте, таку вашу маму... Вiн вам землю орав? Орав... Овець випасав? Випасав. А скiльки солi виволочив?.. Сто лiт робив? А що собi придбав? Горб на спину, та цiпок у руки, та ще денiкiнських шомполiв у спину... Ех ви!.. А ще вченi... Та що там казати! Вра - i бiльш нiчого!.. П а н ь к о (аж зайшовся). Вра-а!.. Д i д Ю х и м. Оце менi нагадало, як колись ми генерала Гурка на вра брали... Ще за турецької вiйни... П а н ь к о. Ану, дiду, ану? Д i д Ю х и м. Стоїмо ми раз, да... (Звiвся на ноги). Коли пiд'їздить отак (показав у вiкно на стiжок соломи) як до соломи... "Здоровi, дєтi мої, орли!" (По цiм словi покивав головою i урочисто додав). Та й заплакав... П а н ь к о (так i розлiгся). Заплакав? Ха-ха-ха... А Скобильова генерала ви, дiду, бачили?.. Д i д Ю х и м. Аякже... Видав i Скобильова. Дiсьвительно, пiд'їздить отак як... до соломи... "Здоровi, дєтi мої, говорить, орли!" (знову суворо, врочисто). Та й заплакав... (А в самого аж сльози). На вра взяли, як оце ви мене... Спасибi вам... К о п и с т к а. Грай, музико, "Iнтернацiонал"!.. Жаль, що немає моєї Параски... Хiба побiгти?.. П а н ь к о. Куди? К о п и с т к а. По жiнку... П а н ь к о. Плюньте на жiнку... Хто тепер з таким барахлом возиться? Моди нема. Тепер яку попав, та й жiнка. Правду кажу? К о п и с т к а. Нi, братику, це не так. Це ти, не во гнiв будь сказано, трошки брешеш... П а н ь к о. Я брешу?.. К о п и с т к а. Бо чоловiк не пiвень, i обратно ж: без жiнки, як без хати. П а н ь к о. Дурницi! Ви докажiть, що це iменно так. К о п и с т к а. Та хоч би й я з Параскою... Г а н н а. Годi вже - з Параскою!.. К о п и с т к а. Тридцять годочкiв, як один, вижили. А бувало всього. Бувало, й нап'єшся отак та прителiпаєш-ся додому без розуму... Прокинешся вранцi - у кишенi вiтер, у головi ковалi. То вона: "Що, п'янюго, голова болить?" - "Болить, Парасю, ой як болить..." Одчине скриню, витягне шкалика: "Сiдай, ка, п'янюго, та випий iз жiнкою". Сiли, випили, закусили... П а н ь к о. Це не доказ i не йтересно... Гех, як був я у повстанцях! От де було, да... I обще йтересно було. Не то що тепер: хлiб повивозили, голод... Вип'ємо! К о п и с т к а. Пiдожди... Бо було ще й гiрше: не то що хлiба, - кiзяка, щоб витопити, не було. А надворi б є, мете, ще й до того нiякої тобi Совiцької властi не було. То вона: "Знаєш, ка, старий, що я надумала?" А що, кажу? "Продамо хату?" То й продамо, кажу... Що ви думаєте - продали хату! Ну там сiли, випили, закусили, а тодi як пiшли у найми, як пiшли... I де вже ми з нею не служили... П а н ь к о. Не йтересно! К о п и с т к а. Пiдожди! Засадили мене в тюрму за те, що панську економiю палили. Сидю у вiконця та й кукую. Коли трах-тара-рах - жiнку приводять... Побачила мене, гукає... 5 Аж тут увiйшла П а р а с к а: - Ось де вiн сидить, руда сатана! К о п и с т к а. Парасю! П а р а с к а. Йди, п'янюго, додому! Д i д Ю х и м. Ага, впiймавсь?.. Хрестись мерщiй та читай - да воскресне бог... К о п и с т к а. Ось вона, моє ладо. Парасю!.. (Шуткуючи обняв її). П а р а с к а. Одчепись, нечиста сило!.. Мусiю! Та хiба на людях так годиться? Поцiлував. Хай ти сказишся... Та пусти! К о п и с т к а. Парасю! Подивись менi у вiчi... не так!.. П а р а с к а. Додому йди, нечиста сило!.. Ти ж слово давав не баритись... К о п и с т к а. Та нема ж у нас дому. Нi хати, нi худоби... Клопiт нам який, чи що? П а р а с к а. Авжеж, клопiт!.. Гуляєш, а там он монашки по хатах, як тi ворони на хугу... К о п и с т к а. Знаю! Зараз побiжу. Ось тiльки випий чарочку, ладо моє... П а н ь к о. Випий, тiтко, слиш? Г а н н а. Та випий, свахо, коли чоловiки просять! Д i д Ю х и м (до Копистки). Та кресни її кулаком раз! А то припадає, як пiвень до курки... К о п и с т к а. Ви не дивуйте, що вона зверху сердита... Всерединi ж серце у неї - дак iстинно пуховая по-душенька... Та що там казати! Випий, зiронько!.. Та випий, ну тебе к лихiй матерi! П а р а с к а. От сатана, таки спокусив. Ну, за ваше всiх здоровлячко!.. I за твоє, моє ладо коханеє! К о п и с т к а. Ура-вра!.. А слухай, Парасю, що я надумав... П а р а с к а. А що, старий? К о п и с т к а. Живем ми до которого часу благополучно, а що далi з нами буде, то й ти, мабуть, не знаєш... П а р а с к а. Пхи, голоду не бачили? К о п и с т к а. Тр-р-р, старенька... Пiдемо в город та на патрет iзнiмемось!.. Г а н н а. I куди вам, мурим, та на патрет! П а р а с к а. А що ж!.. I пiдем!.. Шкоди од цього людям не буде. К о п и с т к а. Трах-тара-рах, резолюцiю прийнятої 6 Припадаючи на лiву ногу, ввiйшла О р и н а - старчиха. Стала у порога. - Здрастуйте-е! К о п и с т к а. Здрастуй, мамашо! О р и н а. З п'ятiнкою вас усiх святою... Бачте, - по миру побираюся... До кого не прийду - гонять, лають... Такий голод. Голод-голод... П а н ь К о. Голод скрiзь, бабо. О р и н а. То я оце й подумала: завiтаю до комiтетських. Хоть самi вони без хлiба, дак хоть тепле слово скажуть... С т о н о ж к а. Чи не зосталось там капусти? Г а н н а (тiльки пальцями хруснула). Нема. К о п и с т к а. Ну, то хоть випий, мамашо!.. О р и н а (випила). Хай же вам, мiй таточку, боженька за це та ласку духу свого пошле! К о п и с т к а. От якби вiн замiсть духу та лантушок борошна кинув! А духом ми вже давно живем, мамашо. Г а н н а. А то правда, Орино, що тя, кажуть, кота зварила?.. К о п и с т к а (аж рукою замахнувся на Ганну). А ще про що спитай! Ну й кручена... С т о н о ж к а. Ганно! Д i д Ю х и м. Та вдар її, Йване!.. О р и н а (заплакала). Коли ж п'ятеро, вiрите... Од першої пречисти без хлiба... А тут i Оленка померла. Люди присiкались - якби, кажуть, рiдну доньку, то не поховала б без батюшки... А я, от побий мене боженька, таточку, не чужа Оленцi... Аж тепер признаюся: у житi родила, принесла й сама собi пiдкинула. П а н ь к о (кулаком об стiл). Не йтересно! Годi!.. Набридло менi усе це... Щодня у сiльрадi: той помер, той помирає, а той пухне... Дурнi ми були, що хлiб дали вивезти!.. Ходили, шукали, трусили, а що нам за це?.. I обще революцiя не йтересна стала, от!.. Повiв П а н ь к о оком, випитуючи кожного приховану думку. Похнюпились усi, мовчали. Тiльки в Мусiя губи аж бринiли, от-от щось скаже. Засмiявся П а н ь к о: - Ну, це я шуткома... Вип'ємо, дядю Мусiю! Вип'ємо, та розкажiть такого, щоб за пупа взяло!.. 7 Нiхто й не помiтив, як у хату ввiйшов С е р ь о г а С м и к, голова сiльради. Почув вiн П а н ь к о в у мову. - Ну, коли вже П а н ь к овi захотiлось такого, щоб за пупа взяло, то я розкажу... П а н ь ко. Це ти, Серього? С м и к. Нi, не я... К о п и с т к а. А ми оце трошки... С м и к. Бачу... Так хочеш такого, щоб за пупа взяло? П а н ь к о (знiяковiв). Та то я так... Згадалось, як у повстанцях, да... Один чудiй розказував... Кишки рвали... С м и к. Я кращої розкажу... Такої, що й пупа порвеш. Хочеш? П а н ь к о. Дайош!.. Тiльки ти випий... I щоб було йтересно... С м и к. А слухай!.. Сьогоднi я довiдавсь, що Гнат Г и р я млинового продкомовi не платив. Був агент у волостi й казав, немов у Гирi є посвiдчення з печаткою й пiдписами од нашої сiльради, що його млин цiле лiто не молов... К о п и с т к а. Гирин млин? Та вiн ще й тепер меле... С м и к. То оце я й питаю секретаря, молов чи не молов Гирин млин? П а н ь к о прикипiв до лави. Хотiлося встати. Не змiг. - Хiба вже за пупа взяло? П а н ь к о. Дурницi!.. Це на мене поговори... Це брехня! Ти докажи, а не так... С м и к. Як? П а н ь к о. Не такечки, як... С м и к. Ну як? П а н ь к о. Як той... як його. С м и к (важко пiдiйшов до Панька). Ти посвiдчення писав? П а н ь к о. Яке посвiдчення? С м и к. Посвiдчення Гирi, що його млин цiле лiто не молов? П а н ь к о. А чорт його зна! Може й писав... Бо в мене вже нерви в головi заплутались од такої роботи, що зраня й до ночi сидиш у Радi та пишеш статистику... С м и к (важко вгруз руками в стiл). Ти не викручуйсь... от... Посвiдчення ти написав за три фунти кримського табаку... Звiльнив Гирю з черги в пiдводи, бо вiявся за його дочкою... i продавав наше бiльшовицьке движення. П а н ь к о. Хто продавав? Ти докажи!.. Да й плювати хотiв я на цей твiй виказ! Бо я теж переворот у революцiї робив i з кадетами воював. А млин - це дурницi, й обще ми ще побачимо, якi будуть докази... (Одскочив до порога). Я в повiт напишу. Я ще покажу вам!.. (Ударив дверима. Вийшов.) С м и к (услiд). Ах ти ж... Юда-предатель! Хабарник! Гад! Прийшов наказ з повiту: забороняється хлiб одби-рати й трусити, дак про це перший узнав... не я, голова сiльради, а Г и р я... Гирi продався, гад, i революцiю продавав по шматочку... Посмутнiли всi у хатi. С т о н о ж к а. Аж тепер я бачу, який ми ще темний народ... Повна нiч у головi. То був урядник, хабарi брав, а тепер свiй брат спотикається. К о п и с т к а. Не журись, браття!.. Тiльки держись купи, головне тут - контахту держись... Повагом, повагом - та й вийдем на рiвний шлях... Та що там казати!.. Сiдаймо та вип'ємо, закусимо, поговоримо про це! С м и к. Вилий! К о п и с т к а (не дочувши, налив йому чарку). Чарчину од серця, щоб не пекло... С м и к. Вилий, кажу! К о п и с т к а. Та що ти, Серього?.. С м и к. Вилий!.. К о п и с т к а. А не гарячись, братухо, тр-р... бо можна захекатись!.. С м и к. Вилий, бо це той самогон, що Г и р я умисне пiдкинув, як хлiб у його шукали... Знав, як замазати очi комiсiї. Пiдкинув п'ятнадцять царських карбованцiв, оберемок старої вовни, а всерединi барильце самогону поклав... Де б шукати далi, а комiсiя за барильце та ч назад... П а р а с к а. А не казала я?.. С м и к. Бо П а н ь к о перед вiв!.. А я знаю, що в Гирi ще одна яма з хлiбом є. П а р а с к а (до Копистки), Не казала: ой Мусiю, не водись з П а н ь к о м, не пий!.. Дак хiба послуха, руда сатана!.. К о п и с т к а. Знаєш що, Параско? П а р а с к а. Що? К о п и с т к а. Не пiднiмай пренiй, от що!.. (До С м и ка). Так не вип'єш? Той нi слова. Ну, як так, то й я не питиму. I нiколи бiльше не питиму... Та що там казати! Виливай її к лихiй матерi, Серього! (Дивиться, що С м и к жде, щоб вiн вилив). Знаєш, Парасю, що? П а р а с к а. Ну що? К о п и с т к а. На, вилий!.. П а р а с к а. А сам ти що - боїшся? С м и к (тодi). Авжеж боїться. К о п и с т к а. Народнеє ж добро... С м и к. Куркульського самогону вилити боїться!.. Аякже! Це ж святе причастя Гирине, а Мусiєве добро. По цих словах аж крекнув К о п и с т к а. Схопив недопиту пляшку - пiдiйшов до помийницi та й узявся виливати. Тиша в хатi стала. Всi до Копистки повернулись, аж витягайсь. Як уже вилив Мусiй самогон, пiдiйшов до помийницi Д i д Ю х и м. Постояв, подививсь i усмiхнувся: - Горе нам... та й ми ж сукинi сини! К о п и с т к а. Трах-тара-рах, резолюцiю прийнято! 8 Вася на дверях: - Дядю Мусiю! Монашки у Гирi... Акафiста вже читають... Людей повен двiр... Кажуть, од архирея прийшли з благословенням. Завiса ДIЯ ДРУГА 1 У Гиринiй хатi Ч е р н и ц i акафiста читали. Ж i н к и приспiвували: - Радуйся, невєсто неневєстная. У порога глухонiмий Л а р и в о н на сторожi стояв, темний, високий, з дрючком у руках. Мугикав: - Го-гег-гу-ги-и... Шепотiли жiнки: - Чули, що монашки казали? - Аякже! У монастирi конi стоять, iгуменю замучено... - А чули, знаки на небi появилися? - Аякже! Хрест зоряний вночi й титла огнянi, щоб ополчалися на комунiю... - А правда, що в одного чоловiка дитина народилася, стали хрестити, а воно на сокиру обернулося? - На канат, я чула. Це знак тому, що багато ще люду загине на шибеницях... - А сокира - то на кров, кажуть... Приспiвували: - Радуйся, невєсто неневєстная! Гомонiли тихо чоловiки: - Бачили, половина комнезамiв пухлi ходять? - Аякже! Стоножку Iвана питав, чом їх не рятує комуна. - Ну? - Мовчить. - Невже мовчить? - Анi слова. Мовчить та ще гiрше пухне. - Кумедiя, хи-хи-хи... - Отож, кажу, чи чужого хлiба об'ївся, кхи-кхи-кхи... Приспiвували: - Радуйся, невєсто неневєстная! - Собак їдять. - Так їм! - Котiв. - Отак їм! - Радуйся, невєсто неневєстная! Задзвонив годинник. Хтось почислив: - Раз, два, три... сiм, вiсiм. 2 Г и р я вийшов iз другої хати: - Кiнчайте, сестрицi, бо вже нiч. Всi загомонiли: - А пора! - Авжеж, пора! Стали розходитись. - Спасибi, сестрицi, за акафiста! - I вам (до Гирi), Гнате Архиповичу! За просвiщенiє... У сiнях. - А снiг! А мете! Розiйшлися. Монашки як тiнi. Тихо погасили свiчечки, безгучно вийшли в другу хату. Г и р я пiдiйшов до глухонiмого, на кивах, на мигах йому: - Ну, а ти чого стоїш? Цiбе на сторожу!.. Що? Ага, пайку ждеш, їсти хочеш. Дам, дам... Тiльки трошки дам, щоб не спав та злий був. Краще будеш стерегти... (Причинив дверi в чуланчик, гукнув). Лизю! Урiж там Ларивоновi скибку хлiба. Чуєш? 3 Увiйшла Л и з я у шовковiй юпцi, на високих каблуках. Г и р я до неї: - Урiж, кажу, Л а р и в о н о в i... Та що це ти моду взяла прибиратися щовечора, як на весiлля? Що це за норови на тебе напали? Л и з я. Якi там норови? Ще що видумайте! Г и р я. Та ще й набiлилася? Л и з я. Пхи!.. Ще що видумайте! Г и р я. Зараз скинь! Люди приходять акафiста слухати, а вона... Одразу чутки рознесуть, що ми барахла за хлiб намiняли. Л и з я. Та коли ж я приберуся? Вже два тижнi, як той акафiст читається... Г и р я. Тодi, як голод перестане, а тепер не смiй! Л и з я. Пхи! Як голод перестане. Ще що видумайте! Он Килька Годованого щодня прибирається. Г и р я (повiв очима). Я тобi кажу. Чуєш? Л и з я взялася краяти хлiб. Багато не рiж! Та не криши, чуєш?.. Дай-но сюди крихти! Л и з я одкинула ножа. Та не сердься! От повечеряємо, тодi й прибирайся. Занавiсь вiкна й хорошись собi хоч до ранку, аби тiльки нiхто не бачив... Л и з я. Та я тiльки примiряла, а ви вже й на крик. Г и р я. Ну годi, не сердься! Бач, усього понамiнював тобi. Л и з я. Пхи! Он у Кильки Годованого барахла ще бiльш нашого. У неї пахощi французькi й гiтара... Г и р я. Ну нiчого. От скоро я поїду в город i куплю тобi, знаєш, що? Л и з я. А що? Г и р я. Ану, вгадай. Л и з я. Пхи! Стану я ще вгадувати. Г и р я. Дуреня ти! Грамофон тобi куплю. Кажуть, що дешево стоїть - пiвпуда ячменю. Л и з я. Папашо! От аби ви купили менi духiв... У такому гранчастому бутлику. Що запашнi - мiри нема! Ось понюхайте. (Дала йому хусточку). Килька побризкала. Г и р я (понюхав хусточку). Ти ба, й справдi пахуще яке, немов миро церковне. Ти розпитай Годованих, де вони купували. Поїду в город i тобi куплю. Замугикав глухонiмий. Г и р я до нього: - Зараз дам!.. Л и з я. I навiщо ото закликаєте його в хату! Вошей на йому, грязюки, що й страшно дивитись... А смердить!.. Г и р я. Вiн акафiста стерiг, старцiв не пускав... Л и з я. Ой, їй-бо, не можу дихати! Пху, як з барлоги! Утечу! Г и р я. Не показуй виду, а то ще розсердиться! Ти не дивись, що вiн глухий i нiмий. Норовистий, а злий! Правда, дядюго, що хоть дурний, а злий?.. Ну, на тобi твою пайку... Та перехрести лоба, глуха манiя... Де вже там! Пiдожди, хоть я за тебе помолюсь. (Повернувсь до божницi). Отче всiх, на тя вповаємо, i ти даєш нам пищу... 4 Тихо, через силу ввiйшла О р и н а. Лизька накрила хлiб рушником: - Папашо! О р и н а!.. Г и р я (обернувся, заступив хлiб). Ти знов приперлась? О р и н а. Драстуйте-драстуйте, татонько мiй рiдний!.. Хоч шматочок дайте! Г и р я. Скiльки я тобi казав, що нема в мене хлiба! Сам голодний сидю. О р и н а. Хоч шкуриночку, мiй боженько... Г и р я. Тобi що сказано?! Нема! О р и н а. Хоч понюхати дайте, а то ж усе снiг та снiг... Що вже набридло його їсти. Л и з я. Iдiть з хати, бо холоду нанесли... О р и н а. Хоч гарячої водицi, щоб погрiтися. Ой любi мої, золотi мої, я ж у вас колись служила, хату мазала i тебе, моя доню, няньчила... Доглядала, доглядала, як свою рiдну. Та все тобi спiвала оцiєї, як її... Пам'ятаєш?.. (Заспiвала). М'ята моя рум'яная, Дитя моє коханеє. Г и р я. Кажу тобi - хлiба нема! I не буде!.. До комуни йди! О р и н а. Хоч капельку, хоч посидiти, бо вдома ж холодно-холодно... Я тiльки хвилиночку, я тiльки отак рученьками до тепленького, бо вже, здається, цiлий вiк снiг iде... (Торкнулася пучками комина). Г и р я (як не визвiриться). Буду з тобою ще панькатися! Геть, собача печiнко, з хати! Чуєш? Посунулась О р и н а в сiни. Коли тут Ларивон до неї мугика, тиче їй у руки свою пайку хлiба. Вийшли. Л и з я. Чи не симпатiя вона йому! (Зареготалась). Г и р я (плюнув). Пху! Ти диви на його, на глуху манiю... Та куди ж це вiн? Оце так сторiя! Собак покрали, а тут ще й сторож за старчихою побiг. Л а р и в о н вернувся. На головi й на плечах снiг. (До його). Дурний ти, як берковi штани! Та не реви, як той вiл... Оддав хлiб, тим i здобрiй. Бiльше не дам! Не дам, не дам!.. Бо ще понесеш якiйсь симпатiї, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хлiб... Цiбе на сторожу - нiч!.. Пiдожди, я сам за тобою вийду та покажу, де стояти й ходити, щоб i церкви доглядав, i моє добро стерiг... А ти, Лизю, постели менi в цiй хатi, бо тут зручнiше буде з вiкон поглядати. (Вийшов за Л а р и в о н ом). Л и з я занавiсила вiкна, принесла двi подушки, кожух. Потiм вийняла люстерко i почала виглядатись. Заспiвала: Об чом, дєво, плачеш, Об чом сльози ллєш. Чобiтками рип-рип увiйшов П а н ь к о. - Здрастуй, Лизько! Л и з я. Паню! П а н ь к о. А старий? Л и з я. Цс-с... Вийшли до худоби... Та струси снiг, на якусь марюку похожий! (Почала сама трусити}. П а н ь к о. Дурницi! Не чiпляйсь хоть ти... Л и з я. Диви, який сердитий! Яка це муха тебе вкусила? П а н ь к о. Не муха, Лизько, а... (Потер лоба). Слиш... дай шамати, Лизю!.. Зранку не їв. Л и з я. Я б дала, Паню, та зараз увiйдуть папаша. Краще, як вони ляжуть, тодi. Чом учора не приходив? Я й борщу була зоставила. П а н ь к о. Нiколи було. Статистика замучила. Л и з я. I коли вже ти її скiнчиш? П а н ь к о. Дурницi питаєш! Хiба можна тепер статистику скiнчити? Тiльки-но складу та перепишу - один помер, другий помер, п'ятий, десятий... Чортзна-що робиться! Всю статистику мертвi перевертають догори ногами. Л и з я. Зараз увiйдуть папаша. Може б, ти вийшов на який час у ту хату або надвiр? П а н ь к о (узяв її за руки). Дурницi! Не боюсь, бо маю до старого дiло. Слиш, Лизю... дай пошамати! Вiриш, аж темно в очах i ввесь свiт немов... хитається, хилиться отак набiк... Л и з я (пригорнулася). Зажди трошки. Паню! От нехай усi ляжуть... Тодi пошамаєш... Слухай, Паню, а ти ж мене будеш сватати? Не зрозумiв П а н ь к о. Знову потер собi лоба; - Сватати? Як це сватати? Л и з я. Диви! А ти думав, що так i ночуватимеш зо мною даром? П а н ь к о. А, сватати! Себто весiлля справляти, самогон пити, шамати. Шамати, слиш, Лизю, шамати я хочу!.. (Подивився на неї голодними очима). Гляну на тебе й на себе. Ти, як цвiт той, вся налита - у мене ж самi маслаки... Сил нема вже, Лизю... (Сiв до столу. Схилився). Л и з я (так i прилипла до його). Як засватаєш мене та повiнчаємось. Паню, ох i годуватиму: борщем, м'ясом, холодцю наварю, вареникiв з маслечком, сиром... П а н ь к о (аж застогнав). Коли, коли ж це буде? Даваймо завтра. Лизько, сьогоднi!.. Зараз!.. Л и з я. А хто ж тобi заважа, дурненький? Проси папашу сьогоднi, засилай сватiв, а в недiлю й до церкви... П а н ь к о (устав, одхиливсь од Лизi). До церкви, кажеш... Не можна менi, бо я ще совєцький. Та й патлатих не люблю! Л и з я (напружилась, твердо сказала). А ти ж думав як? Я хочу, щоб нас повiнчали... Я хочу, щоб ти був моїм, нашим, а не совєцьким... П а н ь к о в i згадалося: - Ще як у повстанцях був, то волочив патлатих... Ех, i йтересно тодi було, да!.. Трощили ми буржуїв, як хотiли... Керенок було за поясом... (Зарипiли чобiтки. Завихрився чубок над лобом). Раз в одного попа ночували... От де смiху було, як на приставленiї! Попадi наказали грамофона крутити, а поповi гопака танцювати. Ха-ха-ха... Якби ти, Лизько, бачила, як вiн у рясi... Л и з ь к а (на його морозом вiйнула). Не люблю я таких балачок!.. Перестань! П а н ь к о (знiтився). Йтересно було, да... А тепер голод, шамати хочеться, шамати... Хiба доведеться?.. А чорт йо'бери! Все одно комнезами мене з Ради вигризуть. 6 Г и р я (вернувсь. Бликнув на Панька, на Лизю, усмiшку в уса сховав). А я чую - дверi рипнули... Думав, що Л и з я виходила. П а н ь к о (картуза в руцi закрутив). Доброго здоров'я, Гнате Архиповичу! Г и р я. Здоров, здоров, товаришу секретар! Яким вiтром до нас?.. П а н ь к о. Та це скiнчив дiла у Радi та йшов додому... Дивлюсь - у вас ще свiтиться Г и р я. Так, так... Ну, що там нового? Що чути? П а н ь к о. А є новини, Гнате Архиповичу... Г и р я (поважно, спокiйно). Ти б, дочко, дала Пантелеймоновi Петровичу поїсти. Що там є у тебе? Л и з я. Трошки галушок зосталось. Г и р я. Галушки ж, либонь, холоднi... Краще достань огiркiв, укриши сала абощо... Л и з я. Може, папашо, яєчню спрягти? Г и р я. Во-во. Хай чоловiк по трудах своїх попоїсть. Знаю, яке те писарювання та й ще пiд лихий такий час... Жалування, мабуть, не платять?.. П а н ь к о. Бомага з повiту прийшла: з усiх церков речi коштовнi забрати: чашi, хрести золотi, обще - срiбло, золото... Г и р я (уважно). Гм... Як це чашi?.. Навiщо? П а н ь к о. На голодних немовби. Так пишуть. Г и р я (по паузi). Гм... Приїдуть з повiту, комiсiя, чи як? П а н ь к о. Нi, тут... Як на обчеських зборах бiльш половини за це голоси подадуть, тодi вже комiсiю... Г и р я. Немовби виходить, що як народ скаже? Не силою? П а н ь к о. Та воно так тiльки пишуть, щоб комнезами перед повели... Оце С м и к та К о п и с т к а по хатах i побiгли... Г и р я. Ага... А збори коли? П а н ь к о. Не буде. Г и р я. Як це... адже ж пишеться? П а н ь к о. С м и к казав, навряд щоб бiднота зiбралась... Не дiйдуть... Г й р я. А то так. Куди їм, сердешним... Не ходять вже, а лазять... Доведеться, ма'ть, одкласти? П а н ь к о. Так С м и к хоче, щоб по хатах пiдписались, щоб без зборiв це дiло зробити... Г и р я. Що?! А коли? П а н ь к о. Немовби завтра. Г и р я (аж стiлець трiснув пiд ним). Що-о!? Завтра?.. (Устав). Господи, ще не все! Ще не все! Та що вони думають - життя все зiрвати, як дверi з петель? А не дозво... (Гримнув на дочку). Ану там совайся скорiш! Л и з я (здивувалася). Папашо! Стукнуло в причiльне вiкно. Г и р я не почув. Зиркнув на Панька, потому на дочку. - Пантелеймон же Петрович той... голодний, либонь, наробився, а ми його про те, про се... Л и з я. Та я й так уже захапалась. Хай краще Пантелеймон Петрович поможе в печi розпалити. Г и р я. Ще що скажи з дурного розуму! (До Панька). Чи бачили таку ледачу дiвку? П а н ь к о. А чому ж не помогти! Та я залюбки... Раз-два - лєвой! На послугу до вас, молодая хазяйка! Л и з я. Зараз iдiть у чулан та запалiть менi в печi! Солома й кiзяки у сiнях... П а н ь к о (стукнув, рипнув чобiтками). Радий слухати! (Пiшов). Л и з я (до збентеженого батька). Хтось стукнув у вiкно. Мабуть, Г о д о в а н и й. Послi розпитаєтесь. (Вийшла). 7 Г и р я зиркнув у вiкно. Пiшов одчиняти. Прийшли двоє: дiд а цiпком i високий огрядний чоловiк - Г о д о в а н и й. Д i д з ц i п к о м (струсив снiг). Насилу добились: б'є, мете, крутить, щоб ти знав. Прямо тобi цiла лiворуцiя. А тут ще Л а р и в о н трохи дрючком не загилив... Г о д о в а н и й. Стереже, як часовий на посту. Насилу вгамували. Ху! А ми оце до вас, Гнате Архиповичу, прийшли, чи не знаєте ви... Д i д з ц i п к о м (перехопив). Чого отой С м и к та К о п и с т к а... Г и р я. По хатах бiгають? Д i д з ц i п к о м. Еге... Невже знаєш? Г и р я. Знаю. Г о д о в а н и й. Хто сказав? Г и р я. А є такi. (Показав на дверi). Не так поки що голосно кажiть, бо... Г о д о в а н и й. Ага! Молодця у вас дєвка! Г и р я. Та вже дiло своє знає... Г о д о в а н и й. Так оце ми до вас: що то значить, що вони по хатах бiгають? Д i д з ц i п к о м. Як би чого не вийшло, щоб ти знав? Г и р я. А вже виходить! Я оце по вас сестриць думав посилати... Г о д о в а н и й. Он як! Г и р я. Виходить так, як од архирея через монашки було упереджено: завтра братимуть з церкви чашу й хрест... Прийшла така бомага... Пишеться, щоб на об-чеських зборах, з народного дозволу це робилось, та С м и к i К о п и с т к а не дурнi. Знають, що голота вся на збори не полiзе, так вони ото й майнули по хатах своїх писати. Думають без зборiв це дiло зробити... Пауза. Сипнуло снiгом у вiкно. Г о д о в а н и й аж за голову вхопився: - Та невже ж таки заберуть? Д i д з ц i п к о м. Га? Г и р я мовчки поправив лампадика. Г о д о в а н и й. Ну то як же, Гнате Архиповичу? Г и р я (перехрестився). Пора. Д i д з ц i п к о м. Що саме, Гнате? Г и р я. Пора, кажу! Скинулись Г и р я й Г о д о в а н и й очима. Один одного зрозумiли. Г о д о в а н и й (по паузi). Так граймо на тривогу? Г и р я. А так... Д i д з ц i п к о м (залупау очима). Та що саме - не второпаю? Г о д о в а н и й. Це, дiду Онисько, воєнний сигнал такий є - тривога. Щоб, значить, ать-два - i всi як один на ногах! Д i д з ц i п к о м. Ага, ага!.. Тепер добрав дiла. Г и р я. Удосвiта рано сесiрицi пiдуть по наших хатах. Казатимуть, щоб не пiддавалися i хреста та чашi святої - анiкому. Бо скоро, мовляв, край буде комунi... Д i д з ц i п к о м. I большевицькому движенiю, щоб казали. Г и р я. А виходить - край їм!.. Оце й золото з церков забирають, щоб було чим по загряницях жити. Не дозволимо, господи! Г о д о в а н и й. А як дiйдеться чого? Г и р я. В усi дзвони вдаримо, з хуторiв людей покличемо, муром станемо! Г о д о в а н и й. Та нi, я про щось протчее... Г и р я (пiдвiв брови). Ви думаєте? Г о д о в а н и й. А не обiйдеться. Пауза. Трiснуло в лампадику. На обличчi в Гирi тiнi заграли. Поправив лампадика i мовив глухо: - Ну, що ж... i про такий случай є чоловiк. Г о д о в а н и й. Хто? Д i д з ц i п к о м. А я знов не второпаю, що ви й до чого? Г о д о в а н и й. Помовчiть, дiду. (До Гирi). Хто? Г и р я. Л а р и в о н ! Г о д о в а н и й (несподiвано, розложиста). Ха-ха-ха. Оце вже iлюзiйон! Г и р я (зачепило його). Не ймете вiри? Г о д о в а н и й. Та... Глухе ж i нiме. Як говорилось у нас, у драгунiв, - iдiйот! Г и р я. Хочете, при вас наведу його на тропу? (Гукнув у другу хату). А ввiйдiть, сестрицi, сюди!.. Нечутно з'явились Ч е р н и ц i. Г и р я до них: - Побiжiть котора та покличте Л а р и в о н а! Вiн там бiля клунi або бiля церкви... Через садок iдiть! Ч е р н и ц i метнулись обидвi. Г о д о в а н и й. Ет... Даремно й язика терти - воно ж не зрозумiє! Г и р я. Ви немов за дурного мене маєте... Г о д о в а н и й. Та нi! Л а р и в о н а я маю за дурня. Г и р я. А не такий вже дурний. Я йому на мигах, на знаках про царя й про комуну - про все. Та й сам вiн бачив, як хлiб трусили та забирали... Там такий злий на комнезам, що аж-аж. Г о д о в а н и й. Ой, чи такий же вiн до самого споду? 8 Вернулись Ч е р н и ц i. За ними завiяний снiгом всунувсь Л а р и в о н. Без шапки. На головi бiлим вiнком снiг. Г о д о в а н и й. Та в його шапки нема, чи як? Г и р я. А то як вiтер, гроза або оце хуга, дак вiн без шапки отак цiлу нiч виходить. (Повернувся до Л а р и в о н а. На мигах, на знаках йому). Сiдай, Л а р и в о н е, до печi!.. Погрiйся! Та снiг обтруси, снiг... Та дрючка у куток постав. Не хочеш? То сiдай так. Замугикав Л а р и в о н . Обтрусився. Тiльки на головi снiг бiлим вiнком зостався. Г о д о в а н и й. Та невже ото вiн розумiє? Г и р я (на мигах, на знаках.) Дивись, Л а р и в о н е!.. Комуна ота написала... комнезамам... що у нас хлiб забрали й одвезли, знаєш?.. Л а р и в о н замугикав. От-от... Зрозумiв? Комуна написала хреста й чашу з церкви брати, корогви брати. (До Годованого). Вiн любить корогви носити. (До Л а р и в о н а). Усе срiбло-золото... Всi цяцi брати... цяцi... (Показав йому на позолоту й срiбнi вiнцi в iконах). Написали забрати! Л а р и в о н замугикав. I чашу божу заберуть! Чашу!.. Оту саме, що батюшка з неї меду давав тобi... Зрозумiв? Но-но! Одвезуть, одвезуть. Зуби собi робитимуть! Бачив у комiсара, що жив у нас отут на квартирi?.. Ну от... А церкву зачинять, запечатають i тебе наженуть... Д i д з ц i п к о м. Як собаку наженуть, щоб ти зна... Г и р я. Завтра прийдуть до церкви. Не треба пускати!.. Бити їх треба!.. Звiвся Л а р и в о н . Голоснiш замугикав. С м и к а отого, К о п и с т к у Мусiя знаєш?.. Д i д з ц i п к о м (не втерпiв). Бити їх! Засварився дрючком Л а р и в о н . Замахав. Тiнi по стiнах побiгли. Г и р я. Отак!.. Отак!.. (До Годованого). От хто вдарить! А ви не вiрили... Г о д о в а н и й (годi й собi). Бий їх! Д i д з ц i п к о м. За развьорстку бий! Г о д о в а н и й. На махан бий! Ч е р н и ц i (й собi): - Бий їх! - Бий! Бий! Перша (пiдскочила до Л а р и в о н а. Спiває. Плаче). Ми трудились... Килимки, обруси ткали... Людям... Ми капусту, квiтки поливали... Васильками пахло, сонечко було. А вони нас... на снiг, на мороз... Друга (збоку забiгла. Простягла руки). Хрест зняли на брамi... Хлак червоний там... А ми бiгли, бiгли... через греблю, лугом, степом... Нiч та снiг... Нiч та снiг... Ще й досi трусимось... Ось дивись - трусимось. Обступили Л а р и в о н а. Сiпають, шарпають, плачуть. Г и р я насилу їх вгамував: - Та вiн же глухий, не чує... На знаках йому треба, на мигах... А ви... Та ви, дивiться, засмикали його!.. А господи!.. Та ви його ще з тропи зiб'єте, що допiру я навiв... Одступiться! Одсапались усi. Л а р и в о н , сварячись, став до стiни. Снiговий вiнок почав танути. Скотилися першi краплини - немов чужi сльози на Л а р и в о н о в i м обличчi. Тодi Г и р я до Годованого: - А що! Тепер вiрите? Г о д о в а н и й. Спинiть, бо ще когось загилить. Г и р я (до Ларивона). Ну годi... Завтра!.. Розумiєш - завтра! Во-во... А зараз... Зашарудiло щось, замацало за дверима. Всi обернулись до дверей. Г и р я занепокоївся: - Це ви, сестрицi, сiней не заперли... Хто там? Почувся голос: - Це я... С т о н о ж к а Iван. Одчинiть! Г и р я пошепки показав усiм, щоб вийшли у другу хату. 9 Заснiжений, спираючись на цiпок, тихо увiйшов С т о н о ж к а: - Це я, Гнате Архиповичу... От що я вам скажу, Гнате Архиповичу. Я прийшов... Позичте менi хоч з пiвпуда... Г и р я. Гай, гай, голубе мiй, якби ж то я мав що позичити... С т о н о ж к а. Озадку чи той... макухи, може, а то ж сами бачите - гину... У Ганни вже ноги спухли... Г и р я. По щиростi скажу, Йване, зосталось ячменю того пудiв з десять - держу на насiння. Нi жита, нi пшеницi й озадку нема. Коли не вiриш, ходiм покажу горище, засiки, бочки... Ось ходiм! С т о н о ж к а. Та нащо! Не треба, Гнате Архиповичу, я вiрю вам... Г и р я. Бачиш, посивiв? Ночами не сплю, все думаю, об веснi помишляю, як сiяти будемо, Йване? На все село семеро коней зосталося: у мене, у Годованого, у дiда Ониська, у Щербака Трохима. А пшеницi - нi зернини, нi проса, нi гречки нема. От коли загибель прийде, Йване, дак це весною. Усiм буде край!.. (По паузi). Ну, що там кажуть С м и к та К о п и с т к а? Невже тому правда, що мають забрати в церквi чашу христову, хрест, позолоту й срiбло?.. С т о н о ж к а. Кажуть, бомага прийшла... Г и р я. Ну а ти, Йване, як про це думаєш? С т о н о ж к а. Не думав про це, Гнате Архиповичу, бо не можу... Свiт в очах отак хилиться, крутиться... Запаморочилось у головi так, що iнодi не знаю, де я й що менi робиться. Г и р я. Га? До чого довели людей! Дивитися тяжко... С т о н о ж к а. Гнате Архиповичу!.. Може, у вас... кiшка є, то позичте!.. Г и р я. Стямся, Йване! Де ж таки видано було, щоб християнська душа вживала коли котятину... Та краще вже вмерти, як ото їсти котiв чи собак... С т о н о ж к а. Та нi, я не їсти... Мишi завелись у хатi, дак Г а н н а просила дiстати кiшку... Г и р я (засмiявся). А де в тебе тiї мишi взялися! Давно, ма'ть, подохли вони... От що, голубе мiй, дав би я тобi ячменю, якби ти... С т о н о ж к а (аж скинувсь, ожив). Я одроблю!.. Я... Г и р я. Дав би з останнього, кажу, якби ж ти одцурався їх, одсахнувся вiд К о п и с т к и та С м и к а та й повернув на християнську тропу... С т о н о ж к а. Я той... я краще одроблю вам... Г и р я. А, голубе, що менi твiй одробiток! Ти на правильну тропу вийди! Он завтра вони забиратимуть з церкви чашу i хрест, ти що їм скажеш? Дозволиш чи нi?.. У Стоножки голова поникла. Га? С т о н о ж к а засiпався. Невже, питаюсь, дозволиш i з богiв сорочки познiмати? С т о н о ж к а. Не знаю про це... Г и р я. Гм... Так-таки й не знаєш? С т о н о ж к а. Не думав про це... Г и р я. Гм... Якщо не думав, то пiди та подумай, помисли. А тодi приходь! Тим часом i я подумаю, обмислю... (Глянув на годинник). Та дивися, вже скоро десять! Бiжить час, обминає нас... I не зглянешся, як отак i смерть у дверi набiжить... С т о н о ж к а (глухим голосом). Гнате Архиповичу I Я за вами руку пiдiйму... Як скажете, так i чинитиму... Г и р я. Е, нi!.. Я не приневолюю, я не силю тебе, Йване. Ти краще подумай, голубе, виваж все це, обмiркуй... С т о н о ж к а. Я вже надумавсь... Я за хрест i чашу... Щоб не брали їх, скажу, i щоб бiльше нiчого у людей силою не брали. Г и р я. Ось-ось воно й є: щоб силою не брали! Святу правду, Йване, кажеш - щоб не брали силою!.. А брали, спитавшись у хазяїна, дозволу випросивши у людей... у громади... Ех, жаль який, Йване, що ти прозрiв тодi, коли вже у мене силою забрали хлiб, а ти ж i помагав його брати!.. С т о н о ж к а. Простiть, Гнате Архиповичу! Г и р я. Ну, та вже хай бог тебе простить... Мiшечка у тебе часом нема?.. Ага, торба!.. Давай... Та вона така, що пудiв зо два влiзе. Постiй тут, я зараз... (Вийшов у сiни i скоро вернувся). А знаєш, Iване, ти ось що... Ти краще прийди по ячмiнь до мене завтра чи там позавтра. С т о н о ж к а. Я їй-бо, дядечку, за хрест i чашу... Може, не вiрите, то я заприсягнуся... Г и р я. Приходь завтра... Як тiльки ото скажеш привселюдно, бiля церкви, що ти за хрест i чашу, як тiльки покаєшся, так i приходь... Позичу, голубе, їй-бо, позичу i так дам... Серця увiрву шматочок, а таки дам... С т о н о ж к а. Дядечку, Гнате Архиповичу! Сили моєї не вистачить до завтра... Боюсь, що не встану, до церкви не дiйду, десь упаду... Г и р я. А господи, не можу на такi муки дивитися... Не можу, Йване!.. Серце крається... Постiй, постiй, голубе... (Пiдiйшов до столу, одкинув рушника i, взявши в руки буханок хлiба, урiзав половину. Потому, повагавшись, ще шматочок додав). На, Йване! Оддаю тобi свiй завтрашнiй пай, бо сам уже давно на порцiях живу. С т о н о ж к а (чолом йому давши). Спасибi вам!.. Спасибi!.. Г и р я. А завтра приходь до церкви... Чуєш? С т о н о ж к а (iз сiней). Прийду! 10 Вернувся Г и р я в хату, аж тут Л и з ь к а iз чулану вийшла. Очi сяють, на щоках ягiдки грають. Пiдiйшла i пошепки: - Папаню, милий... Завтра свати до нас будуть. Чуєте? Свати! Г и р я (стрепенувся). А не бреше? Л и з я. Нi, нi, щось на його отi комзлиднi насiли, дак вiн на все рiшився... Г и р я. Та невже? Л и з я. Цс-с... Г и р я. Рiшився, кажеш? Л и з я. Цс-с-с, папаню... Не показуйте йому, що ми так i зрадiли... Пхи! Г и р я. Гм... Подивлюсь на тебе, Лизю, - вилита ти мати. Покiйна теж така була, царство їй небесне... Ну, йди, доню, до нього... Та гляди лишень, щоб не обдурив!.. Л и з я. Пхи! Ще що вигадаєте! Не на таку напав... Г и р я. А про церкву ти йому нагадала? Л и з я. Пiде й до церкви. Г и р я. Гляди ж... А на весiлля - духiв отих та пахощiв повне вiдро тобi куплю... Постривай ще... (Озирнувся, одчинив якусь лядку, витяг пляшку самогону, одлив половину). На, почастуй... Тiльки багато не давай... Та гляди менi!.. 11 Вийшла Л и з я. Г и р я пройшовся по хатi. Iз другої хати вийшов Г о д о в а н и й, Д i д з ц i п к о м, Ч е р н и ц i, Л а р и в о н . Г и р я (усмiхнувся до них). Чули? Г о д о в а н и й. Голова у вас, Гнате Архиповичу. Г и р я. Просвiтляється життя, просвiтляється. (Повернувся до божницi). О господи, царю небесний! Перебори ти силою своєю революцiю! Попали ти її огнем своїм! Попелом укрий! Вiтром розвiй! Ч е р н и ц i стали навколiшки. Зашелестiли губами й широкими рукавами. Молилися всi. - Поверни все на старий лад!.. Та невже ж ти не в силах подужати комуну? Бий її, трощи