козацькi руйновать, А для науки людям i примiру У Бiлiй Церквi хочем жида драть. Там Остророгiв жид, рандар багатий, Почав Святого Спаса зневажати. XVIII Повиколуповав iз лоба очi Для глуму безувiрного й смiху I до долiвки гвiздєм серед ночi Прибив його в орандi у льоху. Та нагодивсь на це пiдпарубочий I батюшцi вiдкрився на духу, Що в Спаса сам на грудях бачив рану, Пробитi руцi й нозi для догану"... ДУМА ДРУГА Тут земля загоготiла, Наче суд настав останнiй... Чутка дивна пролетiла По руїнi православнiй. Не було такого дива I за пращурiв великих: Козакам Пречиста Дiва Помогла на туркiв диких, Що не знають Бога в Тройцi З Богоматiр'ю й святими I в безвiрному пророцi Чтять олжу серцями злими. Золоту галеру, повну Оксамиту й златоглаву, Нашi привезли додому Богородицi на славу. Безлiч їм Пречиста злата В бесурмен лихих накрала, Ослiпивши супостата, Талярiв налапувала. "Поки сонця, поки свiту, Буде людям за що пити - Не вклонятимемось жиду, Дукiв будемо лупити!" I безрозумна темнота До Днiпра прожогом рине, Заморочена голота Прославляє диво дивне. I ввесь Київ iздригнувся, Всi мiщане й пiдзамчане; Тiльки ти чогось надувся, Конашевичу-гетьмане! Спогадав єси про Байду, Незабутнього вовiки, Про тяжку його досаду I про жаль його великий. Не один вiн з козаками Показав тобi дорогу Придонецькими шляхами Iд' московському порогу. Спогадав ти й про Остапа 104, Запорозького гетьмана, Як його скарбова лапа У Московську Русь погнала. I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi 105, Спогадав єси, як злая Доля мчала тi гряницi, "Там, - речеш ти, - центре жизнi Староруської зробилось, А в моїй дурнiй отчизнi Гайдамацтво загнiздилось. I гнiздитиметься, поки Пожари та шарпанина, Голод, мiр, кровi потоки I повсюдная руїна Навчать нас в Москву втiкати Вiд братiв своїх коханих, Рiдним батьком величати, Кого дерли гiрш поганих..." I Сидить один. Вся старшина майнула Назустрiч молодому Кочубею. Його промiннєм слава обгорнула I зорявою ризою своєю. "Се цар новий сердець низькопоклонних. Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний. Однiс ченцям двi тисячi червоних, Козак, в своїй щедротi необачний. Левко сто тисячей червоних має, I всiх киян до себе привертає. II А мiлiони, що козацтво здавна За приводом Петра наплiндрувало, В Синопi й Трапезонтi здобич славна I в Кафi - се пиши тепер пропало! Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна, Козацтво з жарту руки в Кафi грiло. Велике огнище там про гетьмана, Не про козацькi череси горiло. Тепер Петро не п'є, не бенкетує: Вiн душу на Господень суд готує. III Тепер козацтво вже його не любить: Бо не частує зграї горiлками. Тепер Бородовка їм в труби трубить, Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *, I байдуже їм, що для патрiарха Зробив я те, чого вони не смiли: Новi постали в Русi iєрархи, I на стольцях апостольських посiли, I Русi Русь простерла братнi руки, Щоб не було мiж ними вже розлуки. IV Мiзерне смiттє! Темнi гайдамаки! Покiль вас мав чим добре трактувати, Ви лащились до мене, як собаки: Тепер - хвостом до iншого махати! Махайте; я пiду Москвi служити, Грiхи свої мечем покутувати, Царевi благовiрному годити I високо наш руський стяг держати. Знайду й без вас дорогу до Османа: Султан царського знатиме гетьмана!" ДУМА ТРЕТЯ Знов земля загоготiла, Мов Днiпро прогнав пороги, Наче буря налетiла На гетьманський кiш убогий, - На будинок, що був красен Не углами, пирогами, Де козацтво ситих брашен Наїдалось за столами. Наїдалось-напивалось Досхочу, аж до знемоги, I танцями вгоноблялось, I пiснями про пороги; I про Кафу, про "пучину Християнських слiз i кровi", Що зробили там руїну, Вiчну славу козаковi; I про те, як море врало Мов ревучими левами I безоднi розверзало Пiд козацькими човнами; I як Юр Святий по хмарах Грав конем над ними бiлим, Слiпив очi яничарам, Додавав козацтву сили *, Як "оброки" й обiтницi Козаки на себе клали I в небесної царицi У Печорськiм роботали... I Не буря, гомiн, спiви голоснiї! Кругом коша-будинку розлягались: То Кочубею похвали новiї Безкраїм морем гучно хвилювались. Iде трiумфом лицар мiж лицарством; За ним везуть галеру золотую, Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством Ченцi спiвають гурмом трисвятую. Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками, їх роги вквiтчанi, як май, квiтками. II "Стiй" - крикне Кочубей. "Чого стояти? - Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення! Галери жде Пречиста Божа Мати, Як дару за козацьке визволеннє". - "Нi, се вiд мене буде дар герою, Що вчив мене, мов сокола, лiтати Через пороги по Днiпру й по морю I на турецькi ринки набiгати". - "О святотатство!.. Вас освободила Пречиста, преблагословенна Дiва, II А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi Дари її щедрот i благодати Приносити у принос козаковi I смертного над вiчну поскладати!" - "Пречиста, непорочна Дiва... Правда, Такої чистоти й не знають люде... I се, в її iм'я святе, награда Тому мiж нами велетневi буде, Що вмiє силу демонську крушити I турчина в його кровi топити..." IV "Нi, дяка не награда! - Загукали Ченцi, терзаючи з досади ряси. - Такого ще кощунства не чували Не тiльки козаки, та й свинопаси, Щоб непорочною когось назвати, Якусь мiзерну, бренную людину, Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 - "Шкода теряти дорогу годину: До меду ложки вам у нас не буде! - Вiдрiзав їм Левко. - Гей! Стiймо, добрi люде!" ДУМА ЧЕТВЕРТА Розчинились у гетьмана Рундуковi дверi Проти тої золотої Пишної галери. На рундук, мов голуб, вийшов Сивий, волохатий. Се не голуб волохатий - Велетень крилатий. Перед ним Левко лицарське Приклонив колiно: Так хороброму юнацьке Серце повелiло. "Батьку! Привiтай малого Чуру низового, Що, було, тобi сiдлає "Лева" вороного *. Привiтай, крилатий орле, Козака-понуру *, Що, було, тобi на морi Грає у бандуру. Пiд твоїм палким натхненнєм Я спiвати вчився, За твоїм благословеннєм З бесурменом бився. Речi несказанно дивнi Сталися зо мною; Бо пiд батькiвськими крильми Я з'учивсь до бою. I твоя звiзда щаслива Козакам свiтила, Бо не людська. Божа сила їх човни водила, Духом сили пресвятої Й та душа горiла, Що з турецької неволi Нас ослобонила. Се в о н а тобi галеру З чужини прислала, Щоб рука твоя невiру Тяжко покарала. Ми ж, стратенцi бесурменськi, Обреклись оброком Нищити краї турецькi Пiд орловим оком. Тридцять нас братiв спряглося Превеликим горем, В побратимствi поклялося Перед Чорним морем. - Потiль плавати й лiтати По морю й по полю, Покiль нас орел крилатий Водить за собою. По десятку ми до себе Невмирак з'єднали *, Щоб гетьмана опрiч тебе На войнi не знали. Маєш нас таких три сотнi Як одну людину, Що клялись i в преiсподню Лiзти до загину. Заточи гармату, тату, На скалу крутую: Вергай азiату-кату Нас у пельку злую. Ми перервемо диханнє Демону Осману, Над усяке дивованнє Лютому тирану". I рарогом одинокий Старець стрепенувся, Очi грають, стан високий Стрiмко розiгнувся. Навкруг нього повiз хату Старшина постала. Корогов над ним хрещату I бунчук держала. Озирнувся, усмiхнувся, Мовив: "Добре, сину! Ти до мене пригорнувся У саму годину. Гей, коня! Рушати вiйську! Порохи й гармати На дорогу Борщагiвську Зараз виряджати!" "Не турбуйсь, гетьмане-батьку! Старшина озвалась, - Вже Бородавчина зграя У степи загналась. В Бiлiй Церквi в Остророга Корчму сплiндрувала, Вбила рандара старого, Дочок згвалтувала. Вбила й пса його, й якогось Нiмця-землемiра I всiх трьох перед порогом Рядом почепила Та ще й надпись положила: "Жид, лях i собака - Все дияволова жила, Вiра все однака". - "Кочубею, синку! Горе! О гiрка година! Бач, яке гультяйство плодить Мати Україна? Козаки! Ми бачим, як ви Всi попропивались: Ледве де в кого халяви Да штани зостались. Гайда, воле, в Дике Поле 107, Воле звiрювата! Покiль знайдем понад морем, По заслузi ката. Вже ваш карб i жида сушить, Стоя на пристiнку: Позакладували й душi Чорту за горiлку... Геть вiд мене! Я не хочу Бiльш гетьманувати... З трьома сотнями охочих Буду воювати. I коли Господь поможе Довше в свiтi жити, Проти турка буду, може, Ще й царю служити. Буду в нього, мов на чатi, Вiд ляха стояти, Татарву в степах жахати, Дону пильнувати... Геть вiд мене!" - Заридали Голi чуприндирi I чубами землю вслали Гирi-макотирi. "Батьку! Не карай нас грiзно Пiд таку годину: Не засмучуй нашу рiдну Матiр Україну! Ми Бородовку-поганця У степах пiймаєм I мечем твоїм, як ланця Хижого, скараєм. Тiльки б ти обмислив штаньми Нуждену голоту, Воюватимеш iз нами У свою охоту. Чи на вiтряному морi, Чи на суходолi Накладати головою Радi в твоїй волi. I картай нас, i карай нас: Ти - наш батько рiдний, Ти суддя у нас єдиний, В судi непохибний". - "Так i бути, - промовляє Сагайдашний стиха. - Бiльш копи не буде з вами У походi лиха. Чури, гов! Порозпрягайте Волики квiтчастi: Бiльш не будете рогатих По долинах пасти. Мiй Левко таку не з жарту Жертву нам приносить, Всiх киян - мiщан i шляхту - На трапезу просить. Просить їсти хлiба-солi З тридцятьма братами, Що спасенний шлюб на морi Побратимський брали. I в тiм шлюбi перед морем Руським поклялися, Що на смерть великим горем Бойову спряглися. Будемо ж бенкетувати, В кобзи вигравати, I пiснями понад хмари Духа пiдiймати. Ой, нехай же кобзи грають, Нехай дзвонить слава, Нехай чують нас i знають I Москва, й Варшава!" Уклонивсь Левко з братами За хороше слово I, зiтхнувши, до гетьманських Так гостей промовив: "Бенкетуйте, любi гостi, Я з братами мушу Пожуритись-помолитись За велику душу. Що з неволi престрашної Нас повизволяла I на турчинi помститись Нам завiтувала. За сей бенкет вона злюцi Жизню заплатила I навiки мене в тузi, У жалю втопила". ПIСНЯ ДВАНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Навiки, так, навiки утопила Вона тебе, козаченьку, в жалю, - Не смертю, нi! А тим, що поновила На чужинi любов i жизнь свою. За матiр'ю всепiтую молила Вселити їх у рiдному раю, А за царем скрiзь по свiтах лiтала I мислями квiтки ума зривала. II Не знай про се... Сумуй, молись богам, Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви I надихай в серця своїм братам Невиданi заупокiйнi жертви. Задай таку роботу козакам, Щоб кидались у домовинах мертвi. Молись, лютуй i помстою кипи, Турещину в людськiй кровi топи. III Не знай... Коли ж дознаєшся, козаче, То бурний дух твiй полом'єм ригне, Гарматою твоє палке-гаряче Розiрветься, всю землю струсоне, I сатана у тартарi заплаче, Як про твою кончину спом'яне: Бо мусить з три десятки рокiв ждати, Щоб виявивсь такий козак завзятий. IV - Х - - - - - - - - - - - - - - ДУМА ДРУГА Над Босфором нiч солодким Ароматом дише; По садах не вiє вiтром, Листєм не колише. I не дише, й не колише Листочка злегенька, Бо заслухалась темненька Спiвiв соловейка. Зазирає в тихi води Божими очами Небо, сповнене огнями, Дивними дивами. На небеснi дивнi твори Очi задивились, Думки в глибоченнiм [морi] Тихих зiр втопились. Пахощi солодкi й спiви Серце д' серцю клонять, - Не словами, цiлуваннєм Любощi говорять; А дiвочi чистi очi, Тихi, одинокi, Задивились серед ночi На дива високi. Обiзветься з свого ложа До дочки матуся: "Що ти робиш, серце доню?" - "Боговi молюся". - "Як! Без образа й поклона, Без хреста святого?" - "Я з балкона, як з амбона, Бачу, мамо. Бога, I в храму моїм сердечнiм Перед ним хилюся Безначальнiм, безконечнiм", - Прорекла Маруся. "Доню, серце! Ти говориш Мов не християнка: Ти якогось Бога твориш, Наче, - тьфу! - поганка". - "Не творю: передо мною Всемогущий сяє, Серце й розум пресвятою Думкою сповняє. Тiльки берег океану Зорявого бачу, - I щаслива, i мов тану, I в восторзi плачу. I молилась би й не вмiю..." - "Чудотворний лику! i Одверни вiд неї мрiю Бесурменську дику!" - "О, не вмiю!.. Коли б гуслi З моря й гiр зробити I на них не струни, думи Серця почепити, I зефiровими 108 крильми В них зарокотати, - Може, й я б тогдi зумiла Глас до Бога зняти... Молючись, тепер нiмую..." - "З нами хресна сила!" - "Тiльки тихим серцем чую Херувимськi крила, Що на мене нiби з раю Пахощами вiють... Вгору руки простираю А уста нiмiють". - "Бачу, доню! Це все роблять Iз царем розмови На тiй баштi безголовiй, Що хiба орловi Iз-за хмар туди спускатись Та совi з пiвночi Звiдти хижi витрiщати Невсипущi очi. Я казала: "Не дивися, Доню, в мiднi труби; Не дивися, доню, бiйся Розумовi згуби". - "То не зорi, людськi душi Попiд небом сяють, I котру Господь потушить - На землi згасають. Зорi тi не нам лiчити, Як i засвiтити, То шкода того й вчитись Господа гнiвити. Бо й за те (сама се знаєш) Всеблагий накаже, Як хто пучкою на мiсяць Чи на зорю вкаже. Се все цар-невiра робить, Вiн тебе вiд Бога! Одвертає, вiд закону Нашого святого". - "Нi, матусю! Вiн до Бога Душу привертає: Просторою" його чертога Розуму являє. Я слiпа була, не знала, Що за храм великий Без конця i без начала В мiрiяд владики. I глуха: не чула хору Сфер небесних вiчних, Горньої музики твору Мислей передвiчних. Бог тепер менi вiдкрився, Бо розпалась луда На очах, i вiн явився В невимовних чудах. Бачу, мамо, чом те серце Лютостi не знає, Що в нас азiятом зветься, - Любить i прощає. Розумiю, мамо, й диво Над дива чудовне, Що в гнiву менi явило Всепрощеннє повне. Що, кохаючи, коханнє Давнє зрозумiло I, ревнуючи, прощаннє Козаку простило". - "Доню, доню! Що ти кажеш? Чи твої се речi?" - "О, мої! Се вже не марнi Видумки чернечi. Се той свiт, що на Сiнаї Людям засвiтився, В галiлейськiм тихiм краї Рибалкам одкрився, Вiд пророка до пророка Вiчно переходить: Ним одна душа висока Другу душу водить... Ним i я воджуся, мамо, - Духом жизнi чистим; Тихий свiт од свiту править Серцем норовистим. Я пiд ноги козаковi Деспота послала, Ворогу його любовi Знак подарувала; В деспотi тепер вбачаю Знов звiзду Востока I душею в нiм вiтаю Нового пророка." Устає з постелi мати, Нiби з домовини, I страшна, мов дух проклятий, Суне до дитини. "Дочко! Се ж менi не сниться, Се я справдi чую Вiд тебе хулу на Бога! О! В годину злую Я гадюку породила, I благословила, I хрещеннєм первородний Грiх iз тебе змила!" - "Мамо! Зоре ясна!.." - "Нi, вже Годi нам яснiти! Погасаймо, дочко, гиньмо В темрявi кромiшнiй!" Проклинає тебе мати, Лежа в домовинi... О, як гiрко помирати На чужiй чужинi! Та не дiждеш парубоцький Чесний вiк скаляти, Рутвяний вiнок дiвоцький Турчину вiддати! Нi, сього не буде, доню! Непорочна згаснеш: Об камiннє головою Розiб'єшся й заснеш... Падай!.." - I ножака блиснув Проти зiр, i очi, Вiд ножа лютiшi, свiтять В сутемрявi ночi. "Се я, доню, на безвiр'ї Про случай купила, Коли б розум твiй згубила Демонова сила. Чуло серце... Падай, доню! Я тобi казала, Щоб ти демонському кодлу Вiри не дiймала; Щоб ти злого католицтва, Арiан проклятих, Лютерського єретицтва 109 I кальвiн завзятих 110 Не пускала в тi покої, Де святiї лики Свiтом iстини святої Гонять морок дикий". I гадюками-очима Доню скаменила: Матерньої злоби сила - Найлютiша сила. Та не важиться рукою Рiдну кров пролити: Об камiннє головою Хоче доню вбити. Та ножака, як змiюка, Серця сам шукає I концем холодним в груди Мов жолом торкає. "Падай! Не христись! Пречиста Чула злющi речi: Вiра про ввесь свiт єдина - Видумки чернечi..." Ще хвилинка, i страшенне б Дiло совершилось, Та дiвчат i баб на лемент Iз пiвсотнi збiглось. Ухопили, мов сковали Костянiї руки; Тiльки патли дибки стали, Мов живi гадюки; А Медузи 111 злющi очi В пiдлоб'ї склепились, В судоргах пекельних щоки I вуста скривились. Обомлiла й занiмiла, Нерухома стала... Як над мертвою, над нею Сирота ридала. ДУМА ТРЕТЯ Знов тихо-тихенько на пишнiм Босфорi... Спiвають щось дивне в садах солов'ї, Щось дивне говорять, жахтiючи, зорi I сльози сирiтськi, Марусю, твої. Говорять сирiтськi про жизнь безконечну: Не вбити живущу анi задушить Вселенського твору частину предвiчну, Що сяє й палає, горить i кипить. Говорять про образ царя i пророка, Такого, як славнi Давид 112, Соломон, Що в темнiм лукавствi слiпого Востока Зробили свiтилом сердечним Сiон. "Гирлигою пас ти з нагаями вiвцi, Пасеш нинi берлом народи й царi: Татаре, й слав'яне, i кельти, i нiмцi, Се все в тебе слуги, пiдданi твої. В темнотi лукавi, в слiпотi кривавi, Гризуться завзято, мов пси за маслак Од них народився, в їх вiру хрестився Народiв бич лютий, сiпака козак"... I порвались думи-суми Про свiй край коханий, Де козак людей юртує, Темний, хижий, п'яний. Iншi думи, iншi спiви В серцi заспiвали, - Тi, що серце їй щасливе Потай чарували. Як вона в царськiй свiтлицi, Названiй всесвiтнiй, Слухала, як слiд царицi, Гiмни тi завiтнi, - Що з Давида славних часiв, З часiв Соломона Пронеслись по всiй вселеннiй З вiщого Сiона... I се в середеньку озвалось, Мов струна тихенька, Що гарнiш усiх спiвала Бранка молоденька: "Чую-чую любий голос: Ой се ж в i н бiжить по горах, В i н се скаче по узгiр'ях! Милий мiй - мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi 113..." Справдi ж бо хтось пiд балконом, Пiд величним тим амбоном, Тупотiв, мов олень в полi, Мов сугак на вольнiй волi. Се був в i н, що в серцi в нього Те ж саме тогдi спiвалось, I подав їй голос словом, Що колись їй сподобалось, I в тiм словi, в любiй мовi Невимовне виявлялось: "Що се, що серед пустинi Димовим стеблом знялося, Миррою кругом вiнуло, Пахощами розлилося?" Пiсень до неї пiсня обiзвалась 114 З холодного камiння, де б валялась Вона, цвiт жизнi, трупом бездиханним, Коли б своїм царським чолом, вiнчанням Наукою, не дбав вiн повсякденно Про неї... Знав-бо добре, як злиденно В землi кривавiй Бога розумiють, Як люде там коснiють, туманiють... I I носив у серцi мовчки День у день тривогу Та молився духом бодрим Просвiщення Богу, Щоб хранив йому велику Душу на пiдмогу. II Ендеру-ага, придворний Комендант, зробився За дбайливiсть трьохбунчужним, Високо пiдбився Вгору мiсяцем, мов сонце Золотом облився. III Як почув вiд нього в тайнi Що Хасеки жива, Наробив Осман риданнєм У сералi дива, I була тогдi година Про всiх слуг щаслива. IV Як летить до струм'я олень, Як сугак на волю, Полетiв Осман, мов крильми, Iз своїх покоїв I припав аж до камiння Бiлою чалмою. Нiколи ще чалма калiфа не схилялась * У ноги женщинi, нiколи голова Царя, що всiй землi закон його слова, I перед звiздами небес не принижалась. Так, вiн тебе в свiдителi зове, О свiте любої звiзди Альдебарана 115 ! Що тiльки милою i дише, i живе Пiсля святих словес небесного Корана. I радощi, й печаль з одної чашi п'є: Смiється серцем вiн, очима сльози ллє. I мов ангельськая сила Понад ним сяйнула, I чутку природу дивно, Як струну здвигнула. Гляне - чиста райська пери Перед ним сiяє, Мов од лютої химери З неба охраняє. Простягла з небес на землю Чистi руки-крила I мовчала: бо за неї Постать говорила. Нiмували. Око в око Зорями дивилось; Тихо, тихо i високо В грудях серце билось. I рече Маруся: "Царю! Я одна пiд небом Мiж двома противностями - Раєм i еребом. Ти мiй рай, едем пресвiтлий, Праведная сило! Сяєво твоє спасенне Iнший свiт затмило. Царю! Я твоя навiки, Нехай знають люде, I твiй Бог, творець великий, Моїм Богом буде. I коли б уся вселенна З зорями-свiтами Опинилась, як пiднiжок, В мене пiд ногами, - За твоє одно диханнє Я вiддам вселенну, I на вiчне бiдуваннє Нiзийду в геєну. Нарiзно не знаю раю, Господа не маю, До колiн твоїх рабою Низько припадаю". Не схиливсь Осман до неї; Тихою рукою Дав їй знак, як цар всесвiтнiй З висоти престолу: "Ти, раба, - рече, - й Османа Вище всiх возносиш Земнородних: бо не рабство, Рай йому приносиш. Я вступлю в моє владицтво Мудрим Соломоном: Не дозволю перi жити З матiр'ю-драконом. Вже її несуть носилки До попа в гостину: Нехай молитвами лiчить Бiса, не людину. Охраняти свiтло жизнi Бiльше ока мушу: Бо ножака погубив би Твою й мою душу". I схилився по сiм словi, Мов дуб до берези, I в розмовi, i в любовi Пламенно тверезий. Не свiтiте, яснi зорi! Солов'ї, нiмуйте! Душ блаженно-чистi хори, В небесах ликуйте! ПIСНЯ ТРИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Премудрiсть в нужденнiй, убогiй долi Промiж людьми рiдка: се диво з див; Ще ж рiдша боротьба своєї волi Промiж земних, мовляв, богiв-царiв. Ся боротьба в душi в царя Османа Робила з нього то раба, то пана: На царствi бо т и м був, чим i в ордi: Знав i покору, i тяжкi труди. II Потомок Магомета, що питався Ввесь вiк фiнiками та молоком, На тронi вiн розкошам не вiддався, Не туманив ума свого вином; Його рука за всяку працю бралась, Душа - в великих задумах кохалась. Не забавлявся царственним жезлом, Алкав наук ненаситним умом. Ill Щасливий, хто, як наш Петро Великий 116, I вмерши, над тим царством царював, Де варварства старого мотлох дикий На нього, мов на ворога, вставав, - Хто, як Велика наша Катерина * 117, Царської мудростi жива картина, Своїм талантом надихає людей Про нужду i бiду грядущих дней. IV Не мав Осман создательної сили, Як той, хто в царство дух новий вдихав I древню славу, як мерця з могили, В серцях свого народу воскрешав. Йому юрма потужна не корилась, Дарма, що низько перед ним хилилась. Серед гаремникiв стояв один, Як дерево живе серед руїн. v Мов гади, вороги в клубок звилися, Позлазившись iз темрявих куткiв, Тихцем труїти царство завзялися, Мов серце, повне втаєних грiхiв... Прилiз i до попа мулла серальський, Так званий в свiтi духовник султансысий, - До сербина, жерця слiпих слов'ян, Пiд християнським iменем поган. VI Пiп жив на одшибi, немов авулом; Мав темний, бо густий, мов гай, садок, Обведений кругом високим муром. Туди пробравсь, у змовi з ним, пророк Страшного всiм "безбожникам" Аллаха, Небесного й земного падишаха, Що правовiрним їх в ярмо вiддав, Як Магомет в Медину ще втiкав 118. VII Та мусив на той час мулла забути, Як тяжко вiн "поганцiв" проклинав: Призначеної тайкома минути Нетерпеливим серцем дожидав I, як побачив попадю стареньку, Невiрної Хасеки рiдну неньку, В розмовi тихiй iз її попом Оддав їй честь рукою i чолом. VIII Рече: "Паньматко! Ти ножа купила Про безувiрку, про свою дочку. Тебе Всевишнього натхнула сила, Безвiрство ї х i нам не до смаку: I нашу, й вашу вiру в д в о х руйнують, Iз нами й вами рiвно ворогують, Умом i серцем в один дух злились, Нечистому служити завзялись". IX Стара за бiлi пакоси вхопилась, Що з-пiд очiпка вибились, мов снiг, На жмут волосся вирваний дивилась, З плачем у неї лився злющий смiх. "О! Дайте пiд сi пазурi султана, Кривавого на християн тирана! Я в серце десятьма йому ввоп'юсь" Сама - до тху отрутою вiзьмусь!" Х Мулла з попом на неї позирали, I серце радощами в них росло, Що з божевiльної її печалi Таке страшенне виростало зло. "Ся не злякається, - шептали стиха, - Найгiршого з-мiж лих нелюдських лиха. Хоч на хрестi скаженну розпинай, Хоч на гаку залiзному чiпляй". - XI "Ножа купила, - знов той до старої, - Но се знаряддє у твоїй руцi Пошкодило всiм русинкам з тобою, А волi не дало твоїй дочцi". - "їй воля тiльки смерть! - рече завзята. - Смерть, тiльки смерть спасе її вiд ката, Що очi золотом їй заслiпив, Обiцянками серце пiдкупив. XII Всезнание обiцяв диявол Євi, Як замутив їй розум у раю 119 Звиваючись на тiм запретнiм древi: Всезнанием сей вловив дочку мою". - "Так, нене, - пiп собi промовив стиха, - Всезнаннє - се почин i корiнь лиха, Що всю вселенну древле обняло, Грiх, i проклiн, i смерть нам принесло". - XIII "Бог дав нам свiт, - озвавсь тодi сповiдник Султанський, - а диявол дав нам тьму. Оце ж i шепче з пекла проповiдник Про Божий свiт мiзерному уму; А наш мiзерний ум, немов та риба, Хапає вудку за кришеник хлiба, За ту принаду... Так Сатанаїл 120 Вловляє грiшнi душi в Бога сил! XIV Вловив лукавий i мого Османа. Тепер йому байдуже про всiх мул, Про всiх iмамiв з Мекки й Туркестана: Нас повернув у мотлох, ув огул. Боговiдступнi лютри да латинцi, Оце його i гостi, й побратимцi, Що забувають Бога для наук, Смiються й з раю, й з безконечних мук. XV Iде войною проти Лехистана, А в нього, нене, на умi не те: Його морочить думка окаянна - I в нас, i в вас зневажити святе: "З кайданiв мушу розум розкувати I кожнiй вiрi право рiвне дати. Нема ж бо й Бога, тiльки розум єсть: У розумi i слава наша й честь". XVI Рятуймо ж, нене, предкiвщину любу, Як турчин, сербин, так i сам козак! Одна дорога нам через цю згубу, Один про всiх спасенний, славний шлях! Нехай iде народи воювати, З неволi їх, мовляли, визволяти, А ми зробiмо, щоб вiн там полiг, Щоб зникнув, як iз гiр весною снiг!" XVII "Зробiмо, - миркнула, - та як зробити?" "Ось слухай, нене: ми вже знаєм як. Вiд Цареграду шлях до вас не битий, Та й не короткий, кажуть люде, шлях. На довгiй нивi й на вiку буває Всього з людиною. Нехай вповає Наш безувiр на долю, що йому Всмiхається, прегордому уму. XVIII Ми ж iз попом-письменником смиренно, Як повелiв закон i вам, i нам, Сю змiркували рiч, i повсякденно Мольби возносим к Божим небесам, Щоб свiт був свiтом, тьма зiсталась тьмою, I щоб такою клятою войною Безбожник нас пiд нозi не подав Тому, хто й древле проти свiту встав. XIX Мольби мольбами, нене... Ти се знаєш I на собi, що лоба натовкла Поклонами доземними, та й чаєш Вiд рук л ю д с ь к и х рятунку i добра... Мольби мольбами, а рука рукою. Зорудуєм против обох войною, Против обох обернемо той мiч, Що хоче з дня зробити темну нiч..." * ПОСПIВ I Так Муза хуторна, в розлуцi з рiдним краєм, Iз думок, мов з перел, намистечко низала: Тиняючись одна понад чужим Дунаєм, Забутими себе пiснями розважала. Втiшалася вона своїм сердечним раєм, Коханим споминкам вiнки густi звивала, I, звивши запашний, пускала по Дунаю: Пливи, вiночку мiй, пливи з чужого краю! II Прямуй до руського прославленого моря, Де славнi подвиги неславою нам стали, Де завдавали ми тяжкого людям горя, I грекiв, i болгар, як туркiв плiндрували. Скажи всiм ягодам свого й чужого поля, Що ми передсуди давняшнi занедбали, Що дивимось на свiт, як нам велить природа I серця правота, i розуму свобода. III Народи славились великими мужами Войни й полiтики, науки i iскуства, А ми пишаємось дiвчатами й жiнками, Вiнцями красоти, скарбiвницями чувства. Розкiшне живучи раями-хуторами, Столичного вони не знають душогубства, Мов зорi, в чистотi круг жизнi совершають, Пiснями вiчними серця нам просвiщають. IV Нi пинда багачiв, нi дика злiсть голоти, Нi баламутного попiвства темна сила, Нi без путя вiйна, наслiдниця тiсноти, Нi школа духу в них живого не вгасила. Дознавши мук гiрких, недолi i турботи, Душа їх в небеса в самiй собi зробила; Мов райське божество, на нас вони взирають I серцем матернiм всi провини прощають. V Поезiя й любов з колиски до могили Серед безпутицi на путь їх наставляли, їх душi привiтнi вiд лютостi хранили, I нам їх чистими, без плями, завiшали. Гуляв-буяв козак, - вони його любили, Мов жертву iдольську, квiтками зукрашали, Сльозами вiд грязi обмивши i вiд кровi, Вiкам новим несли благую вiсть любовi. VI I се вже почали помалу вимирати Слiпi проводирi слiпого гайдамацтва: Перестають войну хижацьку прославляти, Хвалитись дикостю i зрадою, козацтва. I гасить, мов пожар, культура дух завзятий, Наслiддє темного i злого азiатства; Пророчицi любви нову нам жизнь вiщують, До iнших подвигiв i слави нас готують. VII Настане час колись ясний, благословенний, Що нашi зiроньки все небо осiяють I жизнi iдеал, свободи дар спасенний, Умом поезiї i серцем привiтають. I зникне, мов туман, навiки морок темний, Що блазнi славою та честю величають, I, приобщаючись релiгiї науки, До всiх народiв ми простягнем братнi руки. ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята руїна Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний Заможної Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край руїною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькiї бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темної мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзяттє зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьманує: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки доброї i всiх частує, Хто про сей бенкет має корячок. I зброю, кажуть, про таких готує, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патякає про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, руїнниками лають В свої о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли їм осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду вповає й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб ї й ми зоставляли кадуки *. У козака стоїть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, Корiннєм i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмiє тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли їм гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом своїм, Чого накоїте було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна Вбачає добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям своїм I благочестiє на вiки вiчнi Вiд Потiїв да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленнє Святої вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покидаєм I до царя на службу вiд'їжджаєм. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах своїх Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля Димитрiїв тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру Зумiємо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi козацькi руйновать, А для науки людям i примiру У Бiлiй Церквi хочем жида драть. Там Остророгiв жид, рандар багатий, Почав Святого Спаса зневажати. XVIII Повиколуповав iз лоба очi Для глуму безувiрного й смiху I до долiвки гвiздєм серед ночi Прибив його в орандi у льоху. Та нагодивсь на це пiдпарубочий I батюшцi вiдкрився на духу, Що в Спаса сам на грудях бачив рану, Пробитi руцi й нозi для догану"... ДУМА ДРУГА Тут земля загоготiла, Наче суд настав останнiй... Чутка дивна пролетiла По руїнi православнiй. Не було такого дива I за пращурiв великих: Козакам Пречиста Дiва Помогла на туркiв диких, Що не знають Бога в Тройцi З Богоматiр'ю й святими I в безвiрному пророцi Чтять олжу серцями злими. Золоту галеру, повну Оксамиту й златоглаву, Нашi привезли додому Богородицi на славу. Безлiч їм Пречиста злата В бесурмен лихих накрала, Ослiпивши супостата, Талярiв налапувала. "Поки сонця, поки свiту, Буде людям за що пити - Не вклонятимемось жиду, Дукiв будемо лупити!" I безрозумна темнота До Днiпра прожогом рине, Заморочена голота Прославляє диво дивне. I ввесь Київ iздригнувся, Всi мiщане й пiдзамчане; Тiльки ти чогось надувся, Конашевичу-гетьмане! Спогадав єси про Байду, Незабутнього вовiки, Про тяжку його досаду I про жаль його великий. Не один вiн з козаками Показав тобi дорогу Придонецькими шляхами Iд' московському порогу. Спогадав ти й про Остапа 104, Запорозького гетьмана, Як його скарбова лапа У Московську Русь погнала. I самого Наливая, Що царем зовуть п'яницi 105, Спогадав єси, як злая Доля мчала тi гряницi, "Там, - речеш ти, - центре жизнi Староруської зробилось, А в моїй дурнiй отчизнi Гайдамацтво загнiздилось. I гнiздитиметься, поки Пожари та шарпанина, Голод, мiр, кровi потоки I повсюдная руїна Навчать нас в Москву втiкати Вiд братiв своїх коханих, Рiдним батьком величати, Кого дерли гiрш поганих..." I Сидить один. Вся старшина майнула Назустрiч молодому Кочубею. Його промiннєм слава обгорнула I зорявою ризою своєю. "Се цар новий сердець низькопоклонних. Тепер нiщо Петро в них Сагайдашний. Однiс ченцям двi тисячi червоних, Козак, в своїй щедротi необачний. Левко сто тисячей червоних має, I всiх киян до себе привертає. II А мiлiони, що козацтво здавна За приводом Петра наплiндрувало, В Синопi й Трапезонтi здобич славна I в Кафi - се пиши тепер пропало! Що Кафа? Забавка нiкчемна, марна, Козацтво з жарту руки в Кафi грiло. Велике огнище там про гетьмана, Не про козацькi череси горiло. Тепер Петро не п'є, не бенкетує: Вiн душу на Господень суд готує. III Тепер козацтво вже його не любить: Бо не частує зграї горiлками. Тепер Бородовка їм в труби трубить, Що "свiт увесь тремтить пред козаками" *, I байдуже їм, що для патрiарха Зробив я те, чого вони не смiли: Новi постали в Русi iєрархи, I на стольцях апостольських посiли, I Русi Русь простерла братнi руки, Щоб не було мiж ними вже розлуки. IV Мiзерне смiттє! Темнi гайдамаки! Покiль вас мав чим добре трактувати, Ви лащились до мене, як собаки: Тепер - хвостом до iншого махати! Махайте; я пiду Москвi служити, Грiхи свої мечем покутувати, Царевi благовiрному годити I високо наш руський стяг держати. Знайду й без вас дорогу до Османа: Султан царського знатиме гетьмана!" ДУМА ТРЕТЯ Знов земля загоготiла, Мов Днiпро прогнав пороги, Наче буря налетiла На гетьманський кiш убогий, - На будинок, що був красен Не углами, пирогами, Де козацтво ситих брашен Наїдалось за столами. Наїдалось-напивалось Досхочу, аж до знемоги, I танцями вгоноблялось, I пiснями про пороги; I про Кафу, про "пучину Християнських слiз i кровi", Що зробили там руїну, Вiчну славу козаковi; I про те, як море врало Мов ревучими левами I безоднi розверзало Пiд козацькими човнами; I як Юр Святий по хмарах Грав конем над ними бiлим, Слiпив очi яничарам, Додавав козацтву сили *, Як "оброки" й обiтницi Козаки на себе клали I в небесної царицi У Печорськiм роботали... I Не буря, гомiн, спiви голоснiї! Кругом коша-будинку розлягались: То Кочубею похвали новiї Безкраїм морем гучно хвилювались. Iде трiумфом лицар мiж лицарством; За ним везуть галеру золотую, Везуть, танцюють. Навкруги з кобзарством Ченцi спiвають гурмом трисвятую. Волiв дванадцять пар, всi пiд стрiчками, їх роги вквiтчанi, як май, квiтками. II "Стiй" - крикне Кочубей. "Чого стояти? - Рекли ченцi. - Гей, друзi, до Успення! Галери жде Пречиста Божа Мати, Як дару за козацьке визволеннє". - "Нi, се вiд мене буде дар герою, Що вчив мене, мов сокола, лiтати Через пороги по Днiпру й по морю I на турецькi ринки набiгати". - "О святотатство!.. Вас освободила Пречиста, преблагословенна Дiва, II А ви, в духовнiй вашiй тьмi, готовi Дари її щедрот i благодати Приносити у принос козаковi I смертного над вiчну поскладати!" - "Пречиста, непорочна Дiва... Правда, Такої чистоти й не знають люде... I се, в її iм'я святе, награда Тому мiж нами велетневi буде, Що вмiє силу демонську крушити I турчина в його кровi топити..." IV "Нi, дяка не награда! - Загукали Ченцi, терзаючи з досади ряси. - Такого ще кощунства не чували Не тiльки козаки, та й свинопаси, Щоб непорочною когось назвати, Якусь мiзерну, бренную людину, Що "во гресях родила грiшна мати!" 106 - "Шкода теряти дорогу годину: До меду ложки вам у нас не буде! - Вiдрiзав їм Левко. - Гей! Стiймо, добрi люде!" ДУМА ЧЕТВЕРТА Розчинились у гетьмана Рундуковi дверi Проти тої золотої Пишної галер