нашi достиглi пшеничнi степи Були тодi полем бою. Нива - по колосу ходять зайцi! Мiсяць над степом стоїть в караулi. З боку одного - нашi бiйцi, З другого ворог -на вiдстанi кулi. Нiбито тихо. Тривожний ландшафт[1], Бiлi хати почорнiли вiд туги. I не змогла гречкосiйна душа Стерпiть над хлiбом наруги. Вийшов солдат - Степовi сват - В нiч iз траншеї яруги. Поповзом ниву розтерзану жав, Працi вiддавши i душу i тiло, Мiсяця серп йому помагав, Поки на сходi заднiло... Бачить пришелець[2], щось тут не те, I не збагнути йому, що за диво: Звечора поле було золоте, Нинi ж простерлася вижата нива. Бачить снопи, як бiйцi, на стернi, Все те пече його, злостить i муля. Вiн ще не знав, що в цiй сторонi Кожна зернинка - фашистовi куля. Бою розкручувалась круговерть, Мов розтревожений улiй. Полем ходила солдатова смерть, Так недалеко, на вiдстанi кулi. Стало на свiтi бiльше вдовиць... Хлiбовi трудно служивши i чесно, Воїн лежав мiж снопiв горiлиць, Стягнутий поясом, як перевеслом. ...Хвилi пшеничнi бiжать вдалину На тому ж таки, на вiчнiм лану. Внучка менi, як маленька царiвна: - Що це ти, дiду, усе про вiйну, А про казкове коли, про чарiвне? I, примруживши очко, Намагається глянуть на сонце крiзь бублика рум'яного... - Постривай, дочко. Спершу могилку солдатську доглянемо. II._ НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК НА МАЙДАНI_ Де снiг устелив рiвнiсть асфальту - "Футбол" свiтового масштабу: Хлопчики пороздягали пальта, Пiдгилюють хлiб. Шайбу! От футболiстики, от молодцi! Ось-ось заженуть його в ворота. Не сiячi поки що вони, не женцi. Очi горять - пара з рота. Поряд чимало народу снує, Кожен спiшить, до "матчу" байдужий. Пiдгилюють хлiб, як серце моє, Хлопчики спритнi i дужi. Булка - п'ятак, майже - за так! - Пас! - вимагає червонощокий хлоп'як. Шайбу! Шайбу! ...Аж тут принесло на майдан бабу. Пiдкотився хлiб старiй до нiг, Шукаючи захисту, лiг. Нагнулась, взяла його в руки, А до хлоп'ят навiть не забалакала. Обтерла булку вiд снiгу й грязюки I - заплакала. [1] Ландшафттут: мiсцевiсть. [2] Пришелець - iдеться про фашистiв. ============================================================== Василь Василашко. Днiпро Антiв древнiх - вена, Ордам - глиб шалена. "Шлях з варяг у греки", Сiчi - кiнь баский... Мрiяв наш Славутич, Нiжний i гримучий, Таврiю обняти, Оживить пiски. Став Днiпро морями, Красить пiч вогнями: З неба глянь - наземний, Свiй Чумацький Шлях! Не реве, не стогне, Рiг достатку повнить; Де канали- повiнь Золота в полях. З думи i билини, Iз вогию-калини, З грому Перемоги Виплива рiка. З-пiд Росiї серця Прямо в душу ллється, А з душi, як з моря, Вже не витiка. ============================================================== Микола Вiнграновський. Поезiї ГРIМ Була гроза, i грiм гримiв, Вiн так любив гримiти, Що аж тремтiв, що аж горiв На трави i на квiти. Грiм жив у хмарi, i з гори Вiн бачив, хто що хоче: Налив грозою грiм яри, Умив озерам очi. А потiм хмару опустив На сад наш на щасливий I натрусив зi сливи слив, Щоб легше було сливi. Та тут до грому навздогiн Заговорила груша: "Труснiть i грушку, дядька грiм, Бо важко менi дуже..." I дядько грiм сказав собi: "Потрушу я грушу, Бо небеса вже голубi ЛIТНIЙ РАНОК Джмелi спросоння - буц! - лобами! Попадали, ревуть в травi. I задзвонили над джмелями Дзвiнки-дзвiночки лiсовi. Повiльне сонце на туманi До проса випливло з води, Де на пташинiм щебетаннi Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, I ось за те, аби вiн знав, Важкий ячмiнь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. У картузах iз парусини Комбайн комбайновi гукав: - То що ж косить? Воно - все синє! Де льон? Де небо? Де рiка? ============================================================== Платон Воронько. Казка про чугайстра. Поезiї КАЗКА ПРО ЧУГАЙСТРА Драматична поема ДIЯ ПЕРША Дрiмотна карпатська верховина. Вiковi смереки та буки з двох бокiв пiдступають до високої кам'янистої галявини. За галявиною вдалинi ще вищi шереги вiдрогiв, якi нагадують буремне море, що в поривi пiднялося до самого неба i раптом закам'янiло. Все залите iмлистим надвечiр'ям з виблисками передгроззя. Хмари густими отарами насуваються iз-за обрiю - i не знати, чи по небi сунуться тi хмари, чи по горах._ На лобняку галявини стоїть одинока гуцульська хата. Вона неначе вгрузла в землю пiд тягарем важких минулих лiт аж по самiсiнькi вiконця Широкий ганок, складений iз нетесаних колод, протрух, i порiг його зрiвнявся з камiнням. За причiлком хатини височiє опудало з iржавою каскою замiсть голови. Бiля ганку довбається в смiтнику курка, прив'язана паском до жердини. На ганку сидить дуже стара бабуся в прадавньому гуцульському вбраннi. I вицвiлий кептар, i прочовганi постоли неначе зрослися з бабусею та з трухлявими колодами, з порепаним камiнням. Старенька сидить нерухомо, печально вдивляючись у далечiнь, нiби в минулi вiки._ Бабуся._ Жахна пора упала на Карпати. Вже нiкуди й голiвоньку сховати. Вiд ворогiв розлючених i хижих. Вони, мов звiрi, нишпорять по хижах, Залазять в кожен запiчок i дiжку, Хапаючи останню нашу їжку, Бо овечок в отарах пережерли Уже давно... О, щоб вiї перемерли, Аби зiтхнули вiльно верховини. Та нi, либонь, скорiше край загине, Анiж отi чужинцi проклятущi. Уже не чуть живого слова в пущi - Усiх людей зiгнали на долину Заложниками, певне, до загину. Заложники... Яке страшне, незнане Те їхнє слово. Бабуся замовкає, замислюється. Надвечiр'я швидко згасає. Чути важкi удари громовицi, якi зливаються з далеким гарматним ревом. Темно-багряним свiтлом спалахують блискавки. Вони теж зливаються з загравами негаснучих пожеж. То, мабуть, бори горять або ж гуцульськi села - за вiдрогами не видко. Кажуть, партизани З'явилися на нашiй верховинi. Хто є такi? Iзроду аж донинi Не чула я. Здається, як опришки... Видать, твердi насипались горiшки, Що навiть тi, у кого зуби вовчi, Ховаються у нори серед ночi, Аби їх смiлi вої не злапали, А в партизанiв, кажуть, самопали Такi, що все лихеє спопеляють. Отим-то їх, як рiдних, полюбляють Всi нашi люди в кожному куточку. Гуцул вiддасть останнюю сорочку, Останнiй шмат кулешi iз казана, Коли зустрiне в лiсi партизана. А вороги те знають. З верховини Гуцуликiв погнали на долини. Учора й сина хворого, Iвана, За те, що не вказав їм партизана, Мов злодiя, схопили за ворiтьми. I як менi, старiй, з малими дiтьми? Сирiтки бiднi - в них померла мати, Та й батько чи повернеться - не знати. Напроти хижки, трохи вiддалiк вiд бору, спалахом громовицi освiтлюється Столiтнiй Бук. До його товстого вiття тремтливими галузками тулиться Молода Смерiчка. Шумлять бори. Нi, не шумлять. Вiд великого лиха людського вони заговорили своєю тужливою лiсовою мовою. Дерева i птахи заговорили. Та де вже людям розумiти їхню мову. Вони скоро i свою забудуть у такому страхiттi. Столiтнiй Бук._ Нема життя на нашiй верховинi Деревам навiть. Де вже там людинi В огнi, в залiзi вражiм виживати. Молода Смерiчка._ Дiдусю, що то, грiм а чи гармати? Столiтнiй Бук._ Гармати й грiм в пекельний гук злилися До мене, люба, ближче прихилися. Вiд бур i куль я буду закривати. Молода Смерiчка. _ Я вистою, он дiточок сховай ти. По них стрiляють вражi карабiни. Летять малi у яр, мов двi пiр'їни, А там терни, страшнi холоднi тванi. О, як їм тяжко, Юрцевi i Ганi. Столiтнiй Бук._ Не плач, Смерiчко. Нашi гуцулята Смiливi, наче справжнi соколята. Вони ростуть в орлиному гнiздечку. Повернуться - додому недалечко. З найтемнiшої гущавини бору чується довгий давучий крик, схожий на скорботне ридання. То голос зловiщої Сови. Вона примостилася на сухому галуззi мiж Смерiчкою та Столiтнiм Буком, блискає своїми жовтими котячими очима i стогне-клекоче, наводячи на все навколишнє жах та зневiру. Сова._ Уга-ува, не вернуться малята. Столiтнiй Бук._ Чого кричиш? Мовчи, Совино клята Хiба тобi малих дiтей не шкода? Сова._ Угу-агу! Така моя порода. Бабуся._ Нi хвильки тишi, знову стрiлянина. Когось хапають. Йой, лиха година. А де ж це дiти, Юрчик мiй i Ганя? Пора грозова, та уже й не рання. Юрасю! Ганю! Iз лiсу дитячi голоси:_ Гов, агов, бабусю! Бабуся._ Ходiть додому, я за вас боюся. Ще вовк ухопить чи Блудика стрiне I заведе у Горище камiнне, Тодi шукай дорiженьки до хижки. Розiб'єш вкрай об кремiнь босi нiжки. Або Розрийвода усi плаї розмиє, Чи Душтрава опиниться на шиї, Придуши гь так, що й подиху не буде, Чого в Карпатах не стрiчали люди. Iз лiсу на подвiр'я, ледь-ледь переводячи подих, виходять хлопчик i дiвчинка. Вони худенькi i дуже стомленi, мабуть, пiсля втечi або довгого блукання по нетрях, де живуть отi страхiття, про якi уже не раз Їм бабуся говорила. Дiти йдуть, притулившись одне до одного, босi нiжки, розбитi об камiння, ледве ступають по землi. Бiдна одежка подерта тернами та ожиною. В очах недавно пережитий страх. Юрасик. Бабусю, рiдна, ниньки на Барвисi Ми партизанiв пострiчали в лiсi. Вони питали, як на Чорногору Пройти, щоб не виходити iз бору. Бабуся._ Якi ж вони? Ганя._ Усi такi привiтнi, Немов i справдi нашi вуйки рiднi, А помiж них є дiвка-партизанка, В гуртi усi зовуть її Оксанка Або сестра. Вона менi хустинку Оцю дала. Бабуся._ Носи, моя дитинко, Та вдячно згадуй файну партизанку, Як би сестрицю, вечором i зранку. Бо де б тобi дiстать таку хустину. Юрасик._ Ми попрощались, перейшли царину I там зустрiли в казанку солдата, Мов те опудало. Пустились утiкати, З крутої скелi впали до потоку, В якусь безодню темну i глибоку. Вгорi солдат почав стрiляти з крiса, Ще й не один, повсюди їх до бiса. В Глибокiй стрелить, у Козинiй вдруге Лунають всi мiжгiр'я i яруги. Ганя._ Я плакала, а Юрця взяв за руки Й повiв мене водою через гуки. Затим угору, просто без дорiжки. Хоч ми подряпались, побили дуже нiжки, Але дiйшли прямiсiнько до двору, Та ми не йшли, летiли в бiр i з бору. Наш Юрця смiлий - може скрiзь пролiзти Бабусю, люба, що нам попоїсти? Вiд ранку ще i рiсочки не мали. Бабуся Чого ж ви ягiд в лiсi не нарвали? Юрасик._ Суницi вiдiйшли, чорницi не поспiлiї Ходили за грибами до Трипiли, Та жодного грибочка не видати, Немов переродилися Карпати. Бабуся._ Лягайте спати, завтра прийде тато, Зарiжу я вам курочку лапату. Ото поласуєм i юшкою, i м'ясом. Ганя._ А що, коли татусь не прийде часом? Iще нiкого з долу не пустили... Боюся, щоб лихого не вчинили. Бабуся. _ Чого б це, Ганю? Ваш татусь нiкому Лихого не робив i вернеться додому. Усi повернуться в хижки на верховину. Ганя. _ Ви кажетеусi?.. А вуйка Яворину Устрелили. I Бокачук Мелану За те, що помагала партизану Знайти загiн, чужинцi так побили, Що i тепер звестись не має сили, Лежить блiда, уста чорнiшi рани, Та все шепоче: "Хлопцi, партизани, Рушницю дайте, я пiду до бою". I рве в постелi ковдру над собою. Отак i тата... Ми й не будем знати. Бабуся._ Та цур тобi, на нiч страшне казати. Вже неньо ваш на верховину сходить. Ганя._ А що, коли його жовнiр пошкодить? Вони ж такi, отi лихi жовнiри, Як в драговинi вовкулаки-звiрi. Бабуся._ Хоч як пошкодять, то не буде втрати. Ми зможемо Чугайстра погукати. Ви ж чули, мабуть, що старий Чугайстер На чудодiї превеликий майстер. Юрасик._ Який Чугайстер? Я не чув нiчого. Ганя._ Бабусю, люба, розкажiть про нього Бабуся._ Та й розповiм, присуньтеся до мене. Отам, де листя стелеться зелене... Дiти з двох бокiв мiцно притискуються до бабусi. Вона кладе свої натрудженi руки на гострi плечики онучат, готуючись розпочати довгу i цiкаву билицю, але слова не ллються iз уст. Мабуть, громовицi та шелести лiсовi полохають спокiйнi слова про далеке минуле. Мабуть, отi заграви невгасимих пожеж, що разом з чорними хмарами насуваються на верховину, опалюють старечу душу, обливають її гiркими невидимими сльозами. Але казка заспокоїть малих дiтей у цю повну тривог горобину нiч, заколисав їхнi печалi. Знову спалахують свiтлом Столiтнiй Бук з Молодою Смерiчкою._ Столiтнiй Бук. _ Як тяжко тiй бабусеньцi-небозi У невiдступнiй горi i тривозi Складать щасливу казку-рятiвницю, Перемагать шалену грозовицю, Аби на цiм самотньому подвiр'ї Голоднi дiти спали у довiр'ї, В надiї на Чугайстерову ласку. Молода Смерiчка._ I я, i я послухаю ту казку. Починає казку._ Бабуся гiрко усмiхається своїм думкам про доброго гуцульського Чугайстра._ Бабуся._ Отам, де листя стелеться зелене, Де сосни похилилися та клени, Колись потiк шумiв через камiння. Далеко чуть було його кипiння, Бо води рвались прямо через гуки, Змиваючи старi, могутнi буки. I саме тут в колишнiм вiцi-роцi Жили великi люди черемошцi. Вони щодень iшли на верховину Рубати буки, граби i соснину. Затим несли колоди до потоку, Такi важкi, що iншим i пiвкроку Не пронести. А їм усе по змозi. В'язали тi колоди на вiдрозi I на плотах неслися через гуки, Бо, кажуть, в них були залiзнi руки, З кременю ноги, груди iз кришталю, А кров густа з червоного коралю. Жили вони у злиднях, та на волi, - Нової не вимолюючи долi. Але й до них прийшла недобра днина. З далечини приїхав пан Горбина, За ним жовнiрiв сунулася хмара. Зросла фортеця в горах, як примара. Той пан звелiв, щоб вiльнi черемошцi, Якi лiси рубали при потоцi, Йому платили немалу данину, - Бо вiн купив усеньку верховину, А черемошцi - вгору топорами, - Аж гуркiт покотився мiж борами. "Ми не платили зроду ще нiкому", - Сказали люди. Пан утiк додому. I почалась халепа при потоцi. Бiг вiсть куди зникають черемошцi. Дитятко вийде з хижi - i немає. Ходи питай по селищах i в гаї, Але нiде не бачили дитини. Назавтра легiнь файний геть полине Або мисливець з сiткою та крiсом. Страшне робилось в лiсi й поза лiсом. Який лихий вершить те дiло враже - Нiхто нiде i словбнька не скаже. Юрасик._ Чого ж питать? Все лихо вiд Горбини. Уб'є когось, а тiло в яр закине Або в колючi неприступнi пущi. Отак, як цi чужинцi проклятущi. Ганя._ Це вiн! Це вiн! Кому ще зле чинити?! Бабуся. _ Не поспiшайте. Дай, Ганнусю, пити. Ганя квапливо, щоб не затримувати казку, набирає корець води iз дубового вiдерця, що стоїть на ослонi поруч. В цю мить десь не дуже далеко вiд подвiр'я вiдлунює довго-трiскуча автоматна черга. Потiм, то наближаючись, то вiддаляючись, iще, iще. На сизому грозовому небi прорiзується слiпуче пасмо ракети, а може, то блискавка така разюча - нiчого не розбереш у пiзньому смерканнi. Дiвча дрижить, розхлюпує воду бабусi на руки. Старенька нiби не чує нi стрiлянини, нi того, як холодна вода хлюпається на долонi, не бачить слiпучо-бiлого пасма. Молода Смерiчка._ То блискавка чи, може, злi ракети? Столiтнiй Бук. _ Не вiдхиляйся, де ти, люба, де ти? Усе мине - i хмари цi, i вiтри. Назавтра сонце слiзки-роси витре, I засмiються нашi полонини, Як серце у щасливої людини. Сова._ Не буде щастя - чую, бачу, знаю, - Усе помре вiд краю i до краю. Карпати пишнi вкриє чорне лихо. Столiтнiй Бук._ Мовчи хоч ти, нещасна чаклунихо! Ганя._ Бабусю, про Чугайстра докажiте. Бабуся._ Нелегко стало черемошцям жити. Тепер вони гуртом ходили всюди, Аби дiзнатись, де то гинуть люди? Тiї пори ясний легiнь Iванко Сподобав Лесю, дiвчину-горянку. Вони в гуртi соромились кохатись, Втiкали до потоку милуватись. Iванка й Лесю люди шанували, Тому усi сердечно вболiвали, Як тi зникали десь бiля потоку. "Не йдiть, - казали, - згинете до строку". Iван смiявся: "Я скручу i лева; Не бiйсь нiчого, моя королево". I так вони сидiли бiля кручi. Пiд ними води билися ревучi, I вся галява сонцем заливалась, Де юнi гуцулята милувались. Отам до них з гущавини дубини Пiдкрались ловчi з челядi Горбини. Мiж ними й пан з'явився, мов примара. Iван вiдкинув шитого кептара, Пiднявши бартку - вихором до пана. А той махнув лиш вiхтем на Iвана - I хлопець вкляк, упав у сон глибокий. Зареготав Горбина одноокий. "Тягнiть його за мур у глибокостi, А я дiвчатко запрошу у гостi. Яка краса! Тут можна ослiпитись. Невже у хлопiв ти могла родитись? Вiзьму тебе, як панночку, в фортецю". "Я не пiду iз тим, хто не по серцю", - Сказала Леся й кинулась з вiдрога. Горбина вслiд: "Туди тобi й дорога!" Ще ближче затрiщала коротка черга, та так рвучко, так лунко, що вже не переплутаєш з трiском сухої лiщини. I нiбито стогiн почувся. Чи то людина у свiй досмертний час, чи звiр пiдбитий, а може, й вiтер у гiрськiй розщелинi. Трудно розгадати серед буремних шумiв, але щось болiсно застогнало в лiсi. Юрасик (зiрвався з мiсця.)_ То, може, тата встрелили у груди. Бабуся._ А неньо ваш туди iти не буде. Вiн має повернути з того боку. Недовге, але вкрай напружене мовчання. Потiм бабуся ще тiснiше пригортає до себе малят i продовжує розповiдь. Упала Леся у глибiнь потоку. Вода реве, жбурляє в чорториї, То пiною, то мулом Лесю криє, То б'є з розгону в скелi головою I обвиває шию душ-травою. Несе потiк iз вечора до ранку У Черемош розтерзану горянку. А на рiнi могутнi черемошцi В цей час на плiт виходили по дошцi. "Диви-диви, - кричать, - либонь, людина!" Взяли на руки: "Йой - жахна година, Це ж наша Леся втоплена, побита". I наступила тиша сумовита. Несли дiвча з рiки у верболози. Старi дiди - i тi ронили сльози. Вже загорнули мертву у ряденце, Щоб поховать... Аж чують - б'ється серце. Уста шепочуть: "Не спiшiть ховати, Страшну я правду хочу розказати. Дукач Горбина має трунок сонний, Приспить кого i кине в склеп бездонний. Всi зниклi люди в нього в глибокостi. В фортецю йдiть, ламайте змiю костi". Поклали люди Лесю пiд борами I кинулись до пана з топорами. Побили враз озброєну сторожу, Звалили височенну огорожу - I до палацу швидше блискавицi. Горбина б'є у вiкна з крем'яницi, Але йому не стримати народу, Як весняну на Черемошi воду. Забили дверi, вiкна всi, як треба, Вогонь пiд дах - i полум'я до неба. Тодi пiшли гуцули в кам'яницю. Там кожен стрiв чи брата, чи сестрицю, Чи дiточок голодних у безсиллi - Живi вони лежали у могилi. Легiнь зiтхнув: "А де ж краса кохана?" - "Ще стрiнетесь", - утiшили Iвана. Палац палає. Люди iз комори Пиття i їжi витаскали гори. Наїлись, напилися...- i потому Уже нiхто не повернувсь додому. У їжi тiй, в питтi був сонний трунок. Горбина звiв з повстанцями рахунок. З жовнiрами вiн вилiз iз палацу Попiд землею - i мерщiй до плацу, Де спали сном важучим черемошцi. Вiн потрощив усiм залiзнi костi, Звелiв у яму скласти й закопати, А сам напивсь i лiг в дiбровi спати. Ганя._ Мабуть, i Леся вмерла пiд борами? Бабуся._ Нi, не померла. Темними ярами Якось дiйшла туди, де спали люди, Побачила, як їх коло запруди Закопували в ямi глибоченнiй. Та що робити бiднiй нареченiй Iванковiй. Пiшла до Черемоша I як заплаче: "Йой, душа хороша, Порадь, куди хилитися билинi - Менi, слабiй, самiтнiй сиротинi?" Квилить i сльози ронить на камiння. Аж бачить: iз росистого пагiння Пiднявся раптом пари вихор цiлий, А з пари дiд з'явився бiлий-бiлий, В зелених шатах, з зiркою в кресанi. Вiн запитав: "Чого це сни поганi Менi верзуться? Нiби всi гунули, Потрощенi, у землю потонули?" Шепоче Леся: "Любий мiй дiдусю, Не сон вам снився. I сказать боюся: Всi черемошцi приспанi, побитi, В глибоку яму кинутi, заритi". "Цьому не буть! То люди трудолюбнi. Люблю я їхнi спiви дзвiнколуннi. Коли ведуть свої плоти летючi, - Заслухаєшся, сидячи на кручi. Скажу ще бiльше - всi вони вiд мене Ведуть свiй рiд i вiд природи-ненi. Я батько їхнiй добророб Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Веди мене до свiжої могили". I дiвчина з Чугайстером щосили Побiгли до закиданої ями. Юрасик._ Я чую кроки - там он, за плаями. Бабуся._ Тобi здалось, нiкого там немає. То сарночка вiд бурi утiкає. Бабуся. все ще утiшає своїх маленьких онучат, все казкою вiдгороджує їх вiд незнаного лиха. А бiдне серце її старече аж рветься, аж колеться вiд тривоги - ось-ось лусне оте засмучене серце. Справдi, хтось пробiг поза плаями i, мабуть, упав, бо вже не чути нiчого. Лише вiтер буремний шугає i стогне та божевiльне регоче. Як же їй, старенькiй, далi говорити про щасливий порятунок черемошцiв iз могили, коли сама нiч оця, немов сира могила, ще й не тиха, темна, а з громами, блискавками i стрiляниною, з шелестами тривожними i стогонами. Що ж їй говорити далi?.._ Молода Смерiчка. _ Дiдусю, справдi хтось до нас прямує. Столiтнiй Бук. _ Бабуся чує все те, добре чує. Ганя._ Нема нiкого. Йой, бабусю мила, Доказуйте. Бабуся._ Вiдкрилася могила, Лиш той Чугайстер вимовив словечко, Затим дiстав Жар-птицине яєчко, Розбив, розколотив його у ложцi, Хлюпнув у яму. Вийшли черемошцi. Усi живi, iще сильнiшi стали, Смiються радо: "Як ми добре спали". А Леся мовить: "Спали б ви навiки, Коб не Чугайстер дав цiлющi лiки". Й розповiла, яка бiда зчинилась. Громада вся Чугайстеру вклонилась I, наламавши буковi жердини, Уже збиралась бiгти до Горбини, А дiд спиняє: "Стiйте, черемошцi, Горбина спить мiж скелями на рожцi. Вiн сам напився того трунку злого, Довiку не хапатиме нiкого. Жовнiри всi розбiглися плайками - Коли вовки - най жиють iз вовками. А ви iдiть, трудящi, мирнi люди, На верховини - лиха вже не буде. Коли ж який чужинець удереться, Щоб пити вашу кров з живого серця, I ваших сил у битвi вже не стане, I запечуть глибокi смертнi рани - Тодi свого Чугайстера шукайте, I так мене, старого, викликайте: Течи,вода, долинами, Iди, бiда, глибинами У нетрини та хащини До вiчної пропащини, А ти, старий Чугайстере, Заступнику i майстере Усiх чудес побажаних, - Почуй людей уражених. Заглянь у тi вiконечка, Де ждуть тебе, як сонечка, Зайди у тi хатиночки, Де кличуть щохвилиночки. Дихни живою силою Над ямою-могилою, Над свiжою та ранньою, Над вогневою раною. А вже зi мною вам не знать урону". Тодi Олеся хусточку червону Подарувала дiдовi за ласку. Юрасик. _ Бабусенько, як схоже це на казку. Бабуся._ Та нi, Юрасю, знають всi гуцули, Якi про давнi роки не забули. Ганя._ Бабусю, i тепер жиє Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Бабуся._ Й тепер жиє у брилах бiля рiчки, Де обiймають три малi смерiчки Старого бука край крутого плаю. Як треба, я хутенько вiдшукаю, Та й вам цей виклик треба пам'ятати. Прямо над галявиною вогнистим павуком промайнула блискавка, за нею ударив грiм: "Тр-р-ах, гу-гу-гу. Тра-а-ах, у-у!" I вiд того страшного удару розкололось, важко повисло небо, а з розколини гуком полилася вода. Вона заклекотiла по крутому схилу, i за якусь хвилину у мiжгiр'ї зашумував, запiнився потiк, як той, що нiс та бив об скелi колись красуню Лесю. Студено стало. Гей, пора до хати. Та й пiдтопляє ганок люта злива. Ходiмо, най нам нiченька щаслива... Бабуся. з Ганею зникають за дверима. Юрасик на якусь мить залишається на ганку, вдивляється в пiтьму ночi, з якої, неначе iз глибини океану, випливають постатi могутнiх черемошцiв, хитрюще обличчя Горбини, виблискують списи i бартки жовнiрiв. I нарештi йому усмiхається сам Чугайстер - сивий дiдусь iз червоною хустиною в руцi. Молода Смерiчка._ Бабуся й Ганя вже пiшли до хати, Чого ж лишився Юрця тут стояти? Та ще коли отак громище ляска. Столiтнiй Бук._ В його уявi ще зорiє казка. Поглянь сама. Либонь, на верховину Несе лихий неситого Горбину. Жовнiрiв скiльки!.. Й кожен з довгим крiсом. Зникають черемошцi помiж лiсом, А вдалинi iз хвилi Черемошу Чугайстер вийшов. Усмiшка хороша Юрасиковi серденько лоскоче. I хлопчик тихо щось квилить-шепоче. Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчної пропащини. А ти, старий Чугайстере... Казковi привиди лякає новий шалений удар грому. Юрасик, шепочучи слова Чугайстрового виклику, зникає в хижi._ На верховинi шумить, клекоче карпатська злива. Якi вони шаленi, карпатськi грозовi зливи!_ На галявину до хижi виходить високий партизан. Вiн ледве переставляє ноги, опираючись на автомат. Голова i груди наспiх перев'язанi бинтами, через якi ще проступає кров. Iз розбитих чобiт стiкає вода. В його очах страшна тривога за щось безцiнно дороге i, мабуть, втрачене назавжди._ Партизан._ Вже день i нiч в нерiвному двобою Ворожий хвiст тягну я за собою. А де загони - нi в кого спитати, - Неначе раптом вимерли Карпати. П'ять тисяч верст пройшли ми по Вкраїнї, А ще такого не було, як нинi. Вiдбився я в горах вiд партизанiв Серед борiв густезних i туманiв. Скрiзь вороги, мов тi вовки голоднi. Не повернуся в з'єднання сьогоднi I завтра теж - уже лишає сила, Мене ворожа мiна пiдкосила, Валяють з нiг тяжкi, пекучi рани. А де ж загони, друзi-партизани?.. Вiн хилиться додолу, опираючись на причiлок темної хижки. При спалаху блискавки помiчає слiди босих нiг на ганку. Недавно хтось зайшов до цеї хати. Маленькi нiжки - значить, не солдати. Яка то радiсть! Є жива людина; Хоч дiд слiпий а чи мала дитина. Самотнiсть тяжча за тюремнi грати, В одинцi страшно жити i вмирати. Одне лиш слово рiдне найпростiше - I на душi зробилося б свiтлiше. А що, коли назустрiч автомати - У мене ж нi набоїв, нi гранати. Та все одно - три чисницi до смертi, Бiда - як дверi наглухо запертi. Тяжко ступаючи, партизан пiдходить до дверей, стукає спочатку тихо, а потiм сильнiше._ Прокиньтеся, якщо усi поснули. Пустiть, я свiй, не бiйтеся, гуцули. Аби узнали, що я з цього краю, Послухайте, я пiсню заспiваю: Карпати - край лiсiв та круч, Наш край красою славний. Гуцульський рiд орлин, могуч В трудi, в бою незламний. Тiльки сонце заiскриться, Легiнь при стременi, - Топiр з кованої крицi, Крiсик на ременi. Молода Смерiчка. _ Вiн мертвий майже, ще й спiвати може!.. Столiтнiй Бук._ А рiдна пiсня всюди допоможе В тяжкiй бiдi, - говорять здавна люди. Молода Смерiчка. _ Йой, дiдоньку, нехай то правда буде. Я за життя боюсь героя цього. Столiтнiй Бук._ I я боюсь, та ще й не за одного, - За всiх отих, що гори i долини Пройшли, аби звiльнити верховини. Iз хати чується якийсь сполоханий шепiт, поволi вiдхиляються дверi, виходить бабуся. До неї щiльно туляться Юрасик i Ганя. В старечих тремтливих руках блимає свiчечка. Пострiляний, порубаний, небоже!.. Iди до хати, тут стоять негоже. Юрасю, Ганю, проведiть до лiжка, А я мерщiй внесу водицi з дiжки Та гой-трави запарю - легше буде. О, як тепер страждають нашi люди. Звiдкiль же ти, за що так битись мусив? Партизан За волю бивсь... Я партизан, бабусю. Бабуся, наблизивши свiчечку до самого обличчя партизана, розглядає негаданого гостя, потому бiжить до погрiбника. Дiти обережно проводять партизана в хату. За ними уже й бабуся поспiшає iз вiдерцем води i сухою гой-травою. Бабуся._ Це партизан... Видать, мов Довбуш, мужнiй! Чи житиме - пострiляний, недужий... Тяжко зiтхаючи, бабуся заходить до хати. На галявинi якийсь короткий час безлюдно. Гроза вщухла, лише поодинокi краплини бубонять по гонтi._ Згодом в кiнцi галявини з'являється група фашистiв. По зволоженiй травi мигає вогонь лiхтарика, мабуть, вiдшукує недавнi слiди._ Перший голос._ Куди вiн зник у цiй безлюднiй пущi? Другий голос._ Та ще й пiтьма, немовби чорна гуща. Перший голос._ За голову його сто тисяч мають дати. Другий голос._ А як не знайдем, нашi можуть зняти. Так само уперто освiтлюючи дорогу лiхтариком, фашисти зникають за рогом. На ганок виходять дiти._ Юрасик._ Коли солдати - знаєш, що казати? Ганя._ Аякже, знаю... Хто б не йшов до хати. Юрасик._ Оце герой - в казках таких немає. Ганя._ А скiльки вiн всього на свiтi знає. Ми будемо удвох ходить до школи, А я про те й не мрiяла нiколи. Юрасик._ I будем зватись юнi пiонери. Ганя. А що, як вiн помре у нас тепера! Юрасик. _ Нi, не помре... Он хтось iде до двору. Ганя._ Диви-диви, якi страшнi потвори. Юрасику, ой як я їх боюся! Юрасик._ Не бiйся, хочеш, я i засмiюся. Ганя._ Облиш, облиш. Не треба нi словечка. Вони ж уже, дивися, недалечке. Давай втечем до лiсу пiд загати. Юрасик. _ Ми ж обiцяли хижку вартувати. Страшно гунулятам, ой, як страшно перед чужими озброєними солдатами. Юрасик лише говорить, що засмiявся б, нi, тут не до смiху. Дiти туляться одне до одного i непомiтно для самих себе вiдступають пiд ганок. МолодаСмерiчка._ Говорить Юрця, нiби засмiється, А в нього так серденько бiдне б'ється, Що вискочити ладне, розiрватись. Столiтнiй Бук. _ Гай-гай, коли вже Юрковi смiятись. Вiд чималої групи фашистiв, що зупинилися край подвiр'я, вiддiляються двi постатi. Вони обережно наближаються до хижi, освiтлюючи дорогу лiхтариком. Картатi маскувальнi плащi промокли i незграбно стовбурча-ться на плечах, чоботи забовтанi в руду глину. Перший солдат. _ Не видно слiду - все розмила злива. Другий солдат. _ Не те що люди, i земля зрадлива До нас отут, куди не повернися. Он партизан в городi, подивися. Солдати разом iз двох автоматiв вiдкривають шалений вогонь по опудаловi, - аж клоччя iз нього летить. Пiд градом куль каска падає на землю, i замiсть голови бiлiє гострий кiлок. Юрасик._ Та то ж опудало, щоб горобцiв лякати. Перший солдат._ А йди сюди, вовчисько тричi кляте! Гей, тут вас двоє!.. Стiйте, руки вгору Кажiть, сюди приходив хто до двору? Юрасик i Ганя. _ Нiкого ми не видiли, солдати... Другий солдат. _ А в хатi хто? Мерщiй ведiть до хати. Юрасик._ А в хатi наша баба умирає. У неї тиф... i лiкаря немає. Допоможiть, у вас е файнi лiки. Перший солдат._ Та пропадiть ви пропадом навiки. Ох, i залiзли ж ми з тобою в нору. Бери хоч курку - i мерщiй iз двору. Юрасик._ А курка теж у нас захворувала. Її бабуся з рота годувала, Бо так любила, мов дитя рiдненьке, Тепер не їсть, не п'є оця рябенька, Усе лежить отут серед камiння. В сусiдiв теж повимерло пташиння Вiд тифу лютого чи, може, вiд холери. Нiхто не знає... Всюди мруть тепера. Другий солдат, який уже було схопив курку, мов ошпарений, кидає її, стоїть якусь мить оторопiлий, потiм старанно витирає руки об плаща. Затим виймає з кишенi пляшечку, обливає руки, хлюпає собi на лице, на одежу. Другий солдат._ Ще сказано - послали нас до тилу! Не партизан, так тиф зведе в могилу, Чума, холера чи якась проказа. Усiх передушив би я вiдразу, А партизанiв драв би, мiй капрале. Перший солдат. _ Дивись, аби тебе не обiдрали. Земля i люди тут за партизана. Ходiм, а то потрапим до капкана. Другий солдат._ А де ж звiрята, дать би їм приклада Перший сол дат Не зачiпай, можливо, тут засада. Ми й так iздуру шуму наробили - Горохове опудало убили. Про це нi слова серед наших друзiв: Смiятимуться, як iз боягузiв. Другий солдат. _ Ну, то давай пiдпалимо хатину. Перший солдат._ Ходiм, ходiм, бо буде куля в спину. Солдати, наче вислiдженi звiрi, крадучись, зникають з подвiр'я, тануть в iмлi. Гурт фашистiв, який спочатку з'явився край подвiр'я, зник ще тодi, як розвiдники зняли стрiлянину. Юрасик i Ганя з глибини ганку, де вони ховалися останнi хвилини, виходять на подвiр'я. Вони сполоханi, але радi._ Ганя. _ Пiшли, злякалися, ми обдурили файно. Юрасик._ Щось треба дiять, Ганночко, негайно. Великий чоловiк лежить у нашiй хатi; Недаром нишпорять цi нелюди проклятi. Ганя. _ Тихiше. Вернуть - будуть бити злiсно. Юрасик._ Тепер уже не вернуться, бо пiзно. I тифу налякалися до смертi. Вже не про них подумай-но тепер ти, Про партизана, що вiд рани гине. Бабуся, виходить iз хати, зупиняється на ганку. Бабуся._ Мабуть, наш гiсть не проживе i днини. Пiшли?.. Ганя. _ Пiшли, бабусенько, йой, лютi. Бабуся. _ Бодай би потопилися у рутi. Вона щось шукає пiд стрiхою на ганку i знов повертається до хати._ Ганя._ Не проживе i днини, чуєш, Юрку? Скажiм бабусi, най зарiже курку. Вiн зголоднiв i тому так хворує, А як хороша страва запарує, Пiдiйметься, поїсть, сильнiший буде. Юрасик._ Його двi кулi встрелили у груди, Живiт пробито, страва не поможе. Робить щось греба, так сидiть негоже. Дiти стоять запечаленi, мовчазнi. "Робити щось, дiяти треба!" - аж пече в маленьких голiвках i з болем вiдлунюється в серденьках дитячих._ Стоять дiти, дивляться то на землю, то на небо. А небо поволеньки свiтлiє. Грозовi хмари рвуться на шматки i, мов гурти овечок, розбiгаються за лiси на новi пасовиська. Над горами бiлiє край неба - то сходить мiсяць. Його ще не видко, але свiтлiшає, свiтлiшає потроху на верховинi. А з тим i на душi нiби свiтлiшає поволi._ Столiтнiй Бук._ Чого вагаєтесь, шукайте допомоги, Хай не спиняють вас жахнi дороги. Молода Смерiчка. _ Що ти говориш, дiти повмирають. Столiтнiй Бук._ За праве дiло хай хоч серце крають. Я б на край свiту сам пiшов по лiки, Та жаль, корiнням врiс отут навiки. Сова._ А я за це й крилом кивнуть не хочу, - Лякливих краще криком заморочу. Столiтнiй Бук. _ Хiба збагнуть старiй лихiй Совинi Тi почуття, якi живуть в людинi, Що йде на бiй за щастя i свободу Своєї Отчини i рiдного народу. Юрасик._ А що, коли i справдi є Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер? Я знаю плай, що йде до Черемоша, По нiм ходили з татом до Тимоша Здається, знаю, де висока брила, Про котру нам бабуся говорила. Ходiмо, Ганю, завтра пiзно буде. Ганя._ Та зараз нiч темнiсiнька повсюди, А я в пiтьмi, Юрасику, боюся. До того ж i розсердиться бабуся. Юрасик._ Вона про це зовсiм не буде знати. Ми зберемось i пiдемо вiд хати. Я покладу кресало у табiвку Та ще свою мережану денцiвку. Тут близько, ми й повернемось до ранку Не ходь у хижу, зберемось на i анку. Ганя. _ Нi, нi, Юрасю, пождем до свiтання. Бабуся (виходячи з хижi)._ Вже й не говорить, слабшає дихання Самi лиш очi пломенять, як свiчi. Гой-зiллячком його кропила тричi - Безсилi тут усi горянськi лiки. Чого ж це люди наче тi калiки Перед тупою смертною косою? Умре твiй брат - лиш ороси сльозою Могилу свiжу i ступай додому. А я б цьому синковi молодому Своє життя вiддать не пожалiла, Але це виймеш серденька iз тiла. Та й що йому в моїм старому серцi, Де капля кровi жеврiє на денцi. Йому по рiвнi серце Велет-Пана, Щоб вiчно билось в грудях партизана. Бабуся. замовкає, нiби згадавши щось дуже важливе, бiжить за причiлок i повертається в хижу з листям в руцi. Ганя хоче її наздогнати, мабуть, спитати про щось, але Юрасик хапає за руки, затримує. Юрасик._ Сестричко, чула, вiн уже вмирає. Он i свiтання йде по небокраї. Ганя._ То мiсяць сходить, Юрцю, не свiтання. Юрасик._ Ходiмо швидше, кинь свої вагання. Прогаємось, а вiн померти може. I татовi Чугайсгер допоможе. Ганя._ I татовi?! То вже ходiм шукати. А знаєш, як Чугайстера гукати? Юрасик._ Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами, У нетрини та хащини До вiчної пропащини. Та знаю, люба Ганю, пам'ятаю. У снi скажу, коли хто запитає. Давай iти. Ганя._ Ну, то й ходiмо, Юрцю, Не так i лячно, коли ми укупцi, Взявшись за руки, гуцулята простують до лiсу._ Вони якийсь час виднiються на схилi галявини, а потiм зникають за галуззям. Лиш чути, як Ганя повторює слова Чугайстро-вого виклику, щоб не забути. Течи, вода, долинами, Iди, бiда, глибинами... Сова._ Аву-угу! Дорога в дугу Зiгнулася, зломилася, Малята заблудилися. Їх душ-трава залякує, Над ними ворон крякає. За якусь хвильку її слова затихають. На небi зовсiм розiйшлися хмари i стало так свiтло, так ясно на верховинi, пю видко навiть слiди в прим'ятiй травi, слiди босеньких ди" тячих нiжок. Бабуся._ Заснув, i серце вже рiвнiше б'ється. Поклала я любисток бiля серця, Вiн освiжає кров - давно те знаю. Це зiлля треба рвати серед маю, Пiд час грози... Агов, а де це дiти? Юрасю, Ганю, швидше в хату йдiте. Не чути!.. Боже!.. Це ще менi лихо. Хiба жартують?.. Нi, повсюди тихо. Юрасю! Ганю! Миттю йдiть до хати. Iз глибини лiсу доноситься далекою луною: "Ми рушили Чугайстера шукати!"_ Бабуся._ Йой, горенько! Скажiте, добрi люди!.. У хащинах i дикий звiр заблуде. Агiй, куди ви? Темно, бездорожнє! Вернiтеся!.. Не можна так... Не мо-о-жна. Кидається бiгти за дiтьми, але не витримує стареньке серце. Лиш крок чи два - i бабуся, хапаючись за груди, падає. Молода Смерiчка. _ Померла сива горлиця в знемозi. Хто ж заспокоїть дiточок в тривозi? Столiтнiй Бук._ Зцiлiть старенькiй серденько, Карпати, Не можна їй сьогоднi умирати. Бабуся. лежить нерухомо, як мертва. А може, й справдi померла бiдна. Хiба знесеш стiльки всього жахного та в одну коротку лiтню нiчку. Нi, ворухнулася, звелась на руки важко-важко i шепоче. Бабуся._ Йой, дiтоньки, та що ж я наробила, Оманою довiрливих згубила! Бабуся. нерухомо дивиться в гiрську мiсячну далечiнь Молода Смерiчка. печально тулиться до Столiтньою Бука._ Над галявиною повiльно й урочисто пролiтає Золотава Птаха. Вона крилом торкається сивої бабусиної голови i вiдлiтає туди, де зникли дiти. Золотава Птаха (спiває)._ В громаддi камiннiм, В гнiздi соколинiм Родились орлятами ви. I крила простерши, На подвиг уперше Злетiли пiд регiт Сови. Я Птаха Злотава, - Звитяга i слава - За вами услiд полечу. У ночi тривожнi Лiси бездорожнi Надiями вам освiчу. Мужайтеся, дiти, Невтомно iдiте - Хай путь перед вами страшна. До щастя i волi, До свiтлої долi Смiливих виводить вона. _ ДIЯ ДРУГА_ КАРТИНА ПЕРША_ Рiвна полонина край гiрського рiдколiсся. Петляста стежина, яку ледь помiтно у високих травах, розходиться на два боки. То тут, то там поодинокi буки, смереки. Вони крислатi, густокроннi, бо зростали на просторi. А одна, найвища, мабуть, найряснiша, смеречина, з корiнням вивернута нiчною бурею, лежигь, простягає своє вiття до стежини, мов говорить: "Пiдведiть мене, я ще довго буду прикрашати цей край"._ Ясний, але досить студений ранок. З гiр на долину легеньким серпанком стiкають тумани, i там, де розривається серпанкова пелена, пiд сонцем спалахують роси, немовби тi краплини не з води, а з казкового горючого кришталю. Довкола усе таке чисте, буйне i соковите, яке можна зустрiти, мабуть, лише в щедротах карпатської природи. Навiть повалена бурею смерека ще довго не засохне, не помре, хапаючись за землю останнiми корiнцями._ На полонинку до роздорiжжя стежок виходять Юрасик i Ганя... Вони дуже стомленi, одежка аж до плечей зволожена росою. Проте на обличчях не видно смутку i страху, вони сяють збудженням i радiстю. Це, мабуть, тому, що пiсля тривожної ночi настав свiтлий ранок i вже недалеко до Черемошу, до зустрiчi з добрим Чугайстром._ Юрасик._ Iзнов стежки розбiглися в два боки. Гiрськi плаї, неначе тi потоки, Розходяться галузками щомитi. Усi Карпати ними оповитi. По котрiй нам iти тепер, Ганнусю? Ганя. _ Не знаю... Але я вже не боюся. Це уночi лякалася до дрожу. Я прийняла за вiдьму дику рожу. Старi пеньки здавалися вовками Мiж травами густими i гiлками. А отодi, як щось в кущах шугало I ти дiстав кремiнчик та кресало Й почав кресати - я мов задубiла. Що то було? Юрас