Поезiї українських авторiв (збiрка II) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Євген Маланюк. Поезiї КУЛIШ Гарячий день втопивсь в нiчнiй прозорiй млi. Ти довго Шекспiра перекладав сьогодня - I знав, що все це - в тьму, в майбутнє цiй землi. В неславу й забуття... А нiч - лунка безодня - Дзвенiла зорями... I сторiнки по однiй Ще мерехтять в очах. - I на нiчнiм теплi Ти полетiв у даль, туди, де вже свiтлiв Похмурий небосхил зорею передодня. А хутiр в сяєвi - казковi лаштунки, Мов дивний Чигирин, де сплять гетьманськi залi, Де ти вигадуєш, бадьорий i стрункий, Залiзний стиль нових унiверсалiв... Прокинувсь. I перо виводить ядом спраги: "Народе без чуття, без чести, без поваги". 25.9.25 НЕВИЧЕРПАЛЬНIСТЬ Тяжким хрестом лежать шляхи, Яснi в ночах, вони слiпi вдень: Рамено - з заходу на схiд, Рамено - з пiвночi на пiвдень. I так розп'ята - вiки,- Вогонь буття не загасила. Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калiчать, труять рiд, Ворожать, напускають чари,- Здається, знищено вже й слiд, Лиш потурнаки й яничари. I ось - Стефаник i Кулiш, Ось - Коцюбинський, Леся - квiти Степiв страждальної землi, Народу самостiйнi дiти! А то пiдземно загуде Вулканом нацiй цiла раса, I даром божеським гряде Нам Прометеїв дух Тараса. ОДНА ПIСНЯ В кiнцi греблi Шумлять верби... Бува, почуєш пiсню i спахнеш Пекучим болем пiзньої любовi - I от - далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повiнь: Пливе, пливе блакитна широчiнь, Росте, росте спiвучим колом обрiй; Вiд бiлих хмар лиш смарагдова тiнь Бiжить ланами, лиш вiтри недобрi Напружують свiй навiжений чвал... О, як забуть Тебе, єдину в свiтi! Твiй зiр менi яснiш за сонце свiтить, Твоя далека пiсня, як хорал. Моя весна. Моя, моя Земляї Яке ж залiзне серце муку стерпить: Оттут в недужих мрiях уявлять, Як "в кiнцi греблi шумлять верби". l5.VIIl.l928 ПIД ЧУЖИМ НЕБОМ 1 Чужi: й земля, i небо тут, i люди, I мiсяця золотосрiбний рiг. Життя давно, як божевiльне, блудить По манiвцях заплутаних дорiг. Десь кревний край кона в останнiй муцi, Дикун над ним заносить ятаган, А вiн скажений бiль терпить, як Муцiй, I крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж iще заблудить Безглузда путь i хто остереже? Чужа земля, чужi похмурi люди - Й саме життя, здається, вже чуже. 2 Не треба нi паризьких брукiв, Нi Праги вулиць прастарих: Все сняться матернiї руки, Стара солома рiдних стрiх. Все сниться гук весни i вiтер, Веселий вiтер свiтлих лiт. А тут - молюсь, убогий митар, Шукаю Твiй вогненний слiд... Hi! He знайтиi Нiхто не знає. Нiхто не чув Твоїх плачiв. Бiля всесвiтнього Сiнаю, Як завше - золото й мечi. 3 Десь сiре поле в чорних круках, Що пророкують: "Кари! Кар!" А я тут, на чужинних бруках, Чужий - несу чужий тягар. А я на полум'ї розлуки Назавше спалюю роки, I сниться степ Твiй, сняться луки I на узгiр'ях - вiтряки. Там свист херсонського просторуї Там вiтер з кришталевих хвиль! А тут: в вiкнi опустиш штору - I п'єш, самотнiй, смертний бiль. 4 Несу отут страшний свiй iспит I знаю, що життя мине. I мати, сидячи на призьбi, Вже не вичiкують мене. Давно Євгена поминає За упокiй старенький пiп, За весною весна минає Пiд запашне зiтхання лип. Все далi висиха Синюха, Й линя її весела синь, А вiтер заголосить глухо I пролiтає вдалечiнь. Сирiє стрiха пiд дощами, Вже хата стала нетривка, I мати слухають ночами Бронхiтне гавкання Бровка. 1924 5 По яких ще дорогах шукати причинної долi? Перекотиполем блукати в яких степах? Вiтер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю, Вiд зруйнованих мiст розвiває горiлий пах. Заховала перекупка-пам'ять всi сни глибоко, Тiльки будить горiлка на чорнiм шляху в корчмi, Нiби в морок душi, в її цвинтарно-мертвий спокiй Пiсля чарки отрути влiтає сонячний чмiль[1]. I ось все забуваю, i все зникає в сутiннi. Зостає лише рiвний профiль i зоряний зiр, Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтiння: Всi принади Твоєї страшної краси. 1920 [1] Чмiль - Джмiль (дiал.). ШЕВЧЕНКО Не поет - бо це ж до болю мало, Не трибун - бо це лиш рупор мас, I вже менш за все - "Кобзар Тарас" Вiн, ким зайнялось i запалало. Скорше - бунт буйних майбутнiх рас, Полум'я, на котрiм тьма розтала, Вибух кровi, що зарокотала Карою за довгу нiч образ. Лютий зiр прозрiлого раба, Гонта, що синiв свяченим рiже, У досвiтнiх загравах - степа З дужим хрустом випростали крижi. А ось поруч - усмiх, ласка, мати I садок вишневий коло хати. УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race... E.Verhaeren Внук кремезного чумака, Сiчовика блiдий правправнук, Я закохавсь в гучних вiках, Я волю полюбив державну. I крiзь папери, крiзь перо, Крiзь днi буденнi - богоданно Рокоче запорозька кров Мiцних поплiчникiв Богдана - Тих отаманiв курiнних, Що пiд гармати революцiй Умiли кинуть п'яний смiх В скривавлене обличчя - муцi. Чия залiзна голова I з-пiд катiвської сокири Жбурляла в чернь такi слова, Що їй мороз iшов за шкiру. Хто в дикий вихор гопака Втiляв життя назустрiч степу, Й чия упевнена рука Змiцняла сивого Мазепу. Коли ж в батуринськiм огнi Держава рухнула, тодi-то Вони взяли свячений нiж, Залiзняка майбутнi дiти! Хай згинуло, хай загуло - Вони лишилися, як криця! I жадний примус, жадне зло Їх не примусило скоритьсяi Херсонськi прерiї - мов Сiч, А кобзарем - херсонський вiтер, I рiдним був одразу клич: - Вставайте! Кайдани порвiте! Бо ж там тече козацький Буг Й - не раз червоная - Синюха, А я там весен вербний пух I дух землi - з дитинства нюхав. Як не калiчила Москва, Не спокушав її розгон той - Та враз пiдвiвсь, i запалав, I з серця кров'ю крикнув Гонта. ...Даремно, вороже, радiй - Не паралiтик i не лiрник Народ мiй - в гураган подiй Жбурне тобою ще, невiрний! Ще засилатимеш, на жаль, До Києва послiв московських - I по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько. 5.6 1924 БАТЬКIВЩИНI Як до Тебе протоптати тропи? В сивiй млi спостерегти мету? Чи ж пропалить синiй жар Європи Азiї проказу золоту? Ось мовчиш, незбагнена, незнана, Мов прозорий жовтень, нежива,- Що ж Тобi - прокляття чи осанна? Мертвi звуки, неживi слова. Рiвний простiр в язвах позолоти Залягає площиною пiль, Тiльки часом - Твiй єдиний готик - Повстають жертовники топiль, Перетявши безнадiйний позем, Вносячи мiрило у безкрай, Що завжди беззахисний на грози Сумно мрiє про майбутнiй рай. 13.Х.1931 БIОГРАФIЯ 1_ Завжди напружено, бо завжди - проти течiй. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечi. Так - навпростець - де спалює мета. _ Все чути. Всiм палать. Єдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавiм стиску уст, I знать, що випало - загаснути забутим, I спомином кiнця - кiсток народних хруст. _ 2_ Так вийшовши з глухого степу, З зiтхань страждальної землi, Вирiзьблюю нiмий життєпис На дикiм каменi столiть. Так конструюю нiчний образ На сiрiм цоколi часу, I мудрiсть протина, як кобра, Гадючим зоренням красу. I розраховує, й шепоче, I вимiряє кожен крок, Лиш електричне колють очi Крiзь все мереживо морок. Заплутуюсь густiш i гiрше Пiд дiамантовий гiпноз, I тiльки бачу - камнi, вiршi, I тiльки чую - гул погроз. I все боюсь: скiнчиться термiн, А я не скiнчу завдання I попливу один, без керми, У тьму вмираючого дня. 3_ Мушу випити келих до краю - Полиновий мед самоти, Так нещадно, так яро згораю,- Чи ж побачиш, почуєш ти? Недорiзаним звiрем - вiтер Проридає в страшний простор. (Там жито - надовго збите, Там чорним повiтрям - мор). А я мушу незморено-просто - Смолоскипом Тобi Однiй, Я - кривавих шляхiв апостол - В голубi невечiрнi днi. IСХОД _ Не забути тих днiв нiколи: Залишали останнiй шмат. Гуркотiли й лякались кола Пiд утомлений грiм гармат. Налiтали зловiснi птахи, Доганяли сумний похiд, А потяг ридав: На Захiд... На Захiд... На Захiд... I услiд - реготався Схiд. Роззявляв закривавлену пащу. П'яний подих нудив, як смерть. Де ж знайти нам за Тебе кращу Серцем, повним Тобою вщерть? ЛИСТ Так. Без Тебе повiльна, нестямна загибель, Батькiвщино моя, Батькiвщина нiма! Навiть гiркiсть в черствому щоденному хлiбi Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пустi, нескiнченнi, бездоннi ночi, А ворожi, навiки вже страченi днi, Коли марно палаєш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залiзi й вогнi. I от знову дощi. Не дихнеш, не промовиш Крiзь завiсу просторiв у скудний мiй день Анi леготом пiль, анi квiтом любови, Анi шумом топiль, анi вiтром пiсень. Та у муках ночей, пiд нещадними днями, За безкрилим триванням цих згублених лiт Виростає ось мудрiсть, важка, наче камiнь,- Одинокий безрадiсний плiд. МАЙ 1935 РОКУ Ждали всi зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-бiлий маю, I земля снiгами загула. Мерзне квiття дитячо невинне. Заклякають соки в деревах. Ярий гiн крижана смерть прилине, Все скує смертельно-бiлий жах. Заридає поминальним спiвом, Спеленає в похоронний снiг, I весна - земна пречиста дiва - Нежива у снiговiй трунi. Та крiзь хугу вдарить меч небесний I над срiбно-смертним сном весни Голос кари загримить - "воскресни!" Всiм немилосердям вишини. ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО Днi Твої скалiчено криваво, За туманом мерехтить мета... Так обридла пiдозрiла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвiм полi бою, Стережу сей попiл i кiстки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Пiд морозним вiтром - бiла тризна, Снiг слiпить, вирує рiвнина,- То встає озимина залiзна, Крiзь крижаний снiг - озимина. Бачу їх - високих i русявих, Зовсiм iнших, не таких, як ми,- Пристрасникiв висоти i слави, Ненависникiв тюрми i тьми. Ось їх стислi руки, яснi лиця, Голос невблаганний, як наказ, В гострiм зорi зимно-синя криця - Вiрний щит вiд болю i образ. Спадкоємцi бою, бурi дiти! Загримить ще раз така пора - Смiливо могили перейдiте, Коли треба - розтопчiть наш прах. Щоб без вшанувань, без академiй Кров жадала неминучих кар, Криця зустрiчала серця кремiнь, Викресала iскрами удар! Щоб тверезi зимно-синi очi Загорались, гострi i палкi, Лиш тодi, як обрiй зарокоче, Боєм зустрiчаючи полки. I коли доба метальним словом Збудить в серцi переможний ямб, Присуд Божий в даль Твою громово Ознаймить гарматний дифiрамб. 11.1.1932 ПАМ'ЯТI Т. ОСЬМАЧКИ Не хочу - нi! - цих похорон. Прости. Хай тiльки ворон тричi десь прокряче, Що вже похований ти, неповторний ти, Осьмаче-символе, як Вiй вiд мук незрячийi Нi, не ув'язнить глина чужини Твою труну, твiй попiл вогнепальний, Бо правнуки, що будуть знов сини, Перенесуть у тишу спочивальнi. Посадять дуб. I, щоб з землею злить, Чебрець розстелять килимом духмяним. Внизу Днiпро котитиме блакить, А в Києвi шумiтимуть каштани. 9.1Х. 1962 ПОЛЕ БОЮ 1 А поле бою все чека I мрiє крiзь туман i вiддаль. Господь не жалує вiка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, i важить час, I пить гiркi й безсоннi ночi, Й даремно пiдбирать ключа До лiтер тих сузiр пророчих. 2 А поле бою нам все те ж - I заповiтом, i докором - Ось розгортається без меж Узустрiч непоборним горам. Воно гукає по ночах, Воно здригається i стогне. Примари юрмляться. I жах Десь опiвночi лунко охне - Всiм простором, всiм тиском тиш, Всiм мовчанням слiпої ночi... О, поле бою, закричи ж, Розплющ давно засклеплi очi! Гантер, 6.VIII.1965 СУЧАСНИКИ 1 Максимовi Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських пiль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вiчний бiль. Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свiй там, ген-ген, Серед похмуро-рiдних прерiй; Ви - еллiн, схимник i Гоген! Навколо - хащi й печенiги, А в кельї - тишi нiжний спiв, Реторти, циркуль, колби, книги, I Ви - алхiмiк мудрих слiв. Сiчень. 1923 По прочитаннi "Синьої далечiнi" 2 Павловi Тичинi На межi двох епох, староруського золота повен, Зазгучав сонценосно твiй сонячно-ярий оркестр - I пiд сурму архангела рушив воскреснувший човен, Й над мощами народу хитнувсь кам'яний його хрест. I на древнiм, на скитськiм[1], на кров'ю залитiм просторi Говорили могили, спiвали козацькi вiтри. I у лiтери тайн степовiї складалися зорi, Щоб пломiнним пророцтвом означить початок пори. Так зродився ти з хвиль злото-синiх космiчних вiбрацiй" Метеором огнистим ударив в днiпровськi степи I, здавалося,- врiс. I над плугом схилився до працi, I вже мрiяло серце про сонцем налитi снопи... Вили бурi iсторiї. Рвали й жбурляли вiдвiчне. О, ти знав, що тодi не сонети й октави, о нi! - Жорстко-ярим залiзом ти пiк одоробло пiвнiчне, Й клекотiла душа твоя в гнiвнiм, в смертельнiм огнi. Раптом... брязнуло враз! I ридально навiк розiрвалось... I бездонним проваллям дихнула порожня луна. ...вiд кларнета твого - пофарбована дудка зосталась. ...в скривавлений Жовтень- ясна обернулась Весна. I по синiх степах дикий вiтер повiяв примару, Щоб журить i жахать... Замогильний доноситься спiв. I вночi мертвий мiсяць освiтлить з-за сiрої хмари Божевiльну Офелiю - знов половецьких степiв. Листопад. 1924 [1] Скитський - скiфський. Так писали за правописом 1929 року. ВАРЯЗЬКА БАЛАДА Необорима соняшна заглада - Вiки, вiки - одна блакитна мить! Куди ж подiла, степова Елладо, Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь? Вiд синiх меж до сiверських україн Широчина нестримано росте, Мов на бандурi велетенськiй грає Спiвучим вiтром припонтiйський степ. Гарячий день розлив пекуче злото I сам втопивсь у соняшнiм меду, Й крiзь спокiй цей єдина ллється нота - Блаженних бджiл в вишневому саду. Лиш чорними очима хитрих вiкон Всмiхнуться молодицями хати - I знову степ пестить мої повiки, I знову скитськi баби i хрести. Лиш, як крiзь сон, майнуть крилатi вiї I нiч очей з-пiд п'явок гострих брiв - I знову - степ. Лишь де-не-де замрiє Архипелаг поснулих хуторiв. Дзвенить вода. Це вiн, це вiн синiє - Балада хвиль - Днiпро. I на горi Спить Київ - степова Олександрiя - Пiд злотом царгородських мозаїк. Там обертав в державну бронзу владно Це мудре злото кремезний варяг, I звiдтiля ж воно текло безвладно Пiд ноги орд - на кочiвничий шлях. Гримiли десь козацькiї литаври, Вiки несли не раз залiзний дар, - Вiн в холодку ж спочив у темнiй Лаврi, Вiд мудростi знесилений Владар. (А ти не довго гаялась в тривозi: Сарматських уст - отруйний, п'яний мед Ти вiддала татарину в знемозi, I чув твiй смiх Батиєвий намет). I далi, там, де берiг Кiммерiї Пiднiс коринфськi обриси колон, Де Херсонес замрiяно бiлiє I снить солодкий, вiчний, синiй сон, Де кам'янистi межi скитських прерiй Врiзаються в козацький буйний Понт Причалом генуеських кондотьєрiв, Кiнцем твоїх бурхливих перепон... Отак лежиш - замрiяно-безсила, А сходить нiч - i вiдьмою вночi Ти розгортаєш кажановi крила... I, поки по гаях кричать сичi, По болотах скрегочуть млоснi жаби, Шепоче тьма i стогне в снах Днiпро - Летиш, страшна й розхристана, на шабаш - Своїх дiтей байстрючу пити кров... ...А з Чигрина й з Батурина в туманi (Козацьке сонце тiльки виплива) Два гетьмани виходять мертвi й п'янi, I кожен довго плаче i спiва. Один зiтха - єдиним зойком: "Тимiш", - I проклина Виговського всю нiч, А другий - той, що огряднiш i стриманiш, - На пiвнiч кида блискавками вiч. I чуть: "Чекай, бо ж - жодного респонсу, Ти, Орлику, - гаряча голова!" ........................... ...Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, Проклятий край, Елладо степова?!. 26 - 28 6 25 ВОЯКАМ Так хутко згасло сяйво слави, Так коротко тривала мста. Лягли знесиленi лiта На роки, на десятилiття, На всю добу. I сивий згар Того нещасного полiття На наших чолах - знаком кар. Куди б не йшли, де б не спинились, Порожнє поле у очах, Щоб серце судорожнiш билось По непереспаних ночах, Щоб серце свiй передчувало Останнiй скорч. А мертвий зiр Все бачитиме: даль, навалу I нерозкаяний простiр. 7.Х. 1959 * * * Безкровна Муза - нежива, А я несу їй в бiднiй жертвi Мої скалiченi слова - I скривавленi, i мертвi. Не оживить, не запалить, Не випростать зiгнутi крижi. Ось кожна думка, кожна мить Сталевим лезом горло рiже. Гей, поки б'ється в хвилях злив Доби сiєї лютий вiтер, Так треба грому дужих слiв, Що загули б в литаврах лiтерi Гей, де ж той гiмн з iржавих сурм? Де марш непереможних крокiв? Де апокалiпс тих пророкiв, Що поведуть в останнiй штурм? * * * Високий ранок. Камiнь ненагрiтий, Сочистий кущ i поруч - синя тiнь. Вузьке вiд спеки рiчкове корито. Уламки скель. Акварелева рiнь. Прокинься лиш. Хiба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Iнгул? Цi майже зовсiм гранiтовi зломи I здовж долини вiтру рiвний гул... Перечекай. Це ще не чорна осiнь: Це - золота, як згадка про весну, Це здогад той, що не доснився й досi, Що все трива в анабiозi сну. 1962 ============================================================== Андрiй Малишко. Поезiї КАРМАЛЮК I Уляна вчора правду говорила: - Ходить не час, оберiгайся ти. - А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємнiшi знайти? Хiба тим косам вiдшукаєш слово? Ясним очам, цiлованим колись? Шуми, любовi молода дiброво, Уляно, чуєш? Де ти? Озовись! Вiн варить кашу сам усiй артiлi, Всипає солi, пробує на смак. Турбота зайва? Iч, якби не так, Не опечи язик на цьому дiлi. Iще крутiш заварить кашу пану. Го-го, синки, гарячий стане день... А тi, що iз Вiвсянникiв, з Майдану, Учора хату кинувши лишень, Злюбили лiс i силу самопалу, Пороховий димок iз гущавин, Пiдходячи до ватрища помалу, Сiдають в коло, рiвнi, як один. Палають огнищ язики багрянi. Обкуренi скипають казани. Устим людей покликує: - Сини, Виходить так, ми люди не останнi! Ми тут зiйшлися, месники бiдноти, Окривдженi панами крiпаки, Iз Бiлорусi, вiд Двiни-рiки, Iз-пiд Москви й Днiпра, - однi турботи Звели нас тут, на помсту i вiдплату, Тож поклянiмось, ми в борнi - брати, До свiтлих днiв будем разом iти, I горе кровопивцю! Горе кату! А люди в дружбi - то моя родина, В сiм'ї народи встануть по менi. I крiпаки вiдчули: добра днина Їх кличе в даль у вiщому огнi. Спливає мiсяць, сяє злотом щирим. Шепоче пiсня про новi лiта, Що красне сонце свiтить за Сибiром, А на Вкраїну сокiл залiта. Грудьми шугне i до вiкна постука, Спочине трохи, знову за своє... А люди кажуть: - Певно, Кармалюка Голотi рiднiй звiстку подає. Устим смiється: - Та який я сокiл? Теж вигадають! Просто горобець! - Ой, не кажи, Устиме, - i спiвець Iще дзвiнкiш затягує наокiл. - Тихiше, хлопцi, досить того спiву. Ви чуєте? Не чуєте? Гуде! - Iсправник їде? - Звiдки йому? - Де? Духмяну тишу збивши полохливу, Мерщiй в залогу. Щасна є прикмета - Якась пташина свиснула до них. Поскрипує на вибоях карета, Сопе пiд гору пара вороних! - Куди то, стiй! Не поспiшай навтечки. Направо, хлопцi, дiло є - роби! - Устим хватає коней за вуздечки, А тi хропуть, зметнувшись на диби. Корiнник рже i копитами грюка, Три гайдуки з дозiрними - вповал. - Щастить же! - Що? - Впiймалась риба-щука, Та не iсправник, братцi, - генерал! Вiн зблiд, як мрець, спiтнiли сивi скронi, Дорiднi губи тiпаються, дрож... - Iз гамана зсипай сюди червонi, Та не тремти, не займемо, чого ж! О, вiн вiддасть, щоб тiльки жить, чого там. Мiдяну скриньку тягнуть гайдуки. Тече, дзвенить струмок гарячий злота, Як серед ночi грають свiтляки. Давно карета зникла у долинi, З ромашок збивши полум'я роси. - Це, не забудь, Iвану Кожуринi, - Дiтей у нього п'ятеро, - даси. Це Валовню, а це Перепелицi, Хоч хлiба з пуд зажиє дiдуган. - I круглячки дзвiнкi, золотолицi Повзуть в крiпацький витертий гаман. - Оце вдовi, їй, мабуть, не до того, Що Кармалюк бере на душу грiх, Собi лишаймо, хлопцi, золотого, На завтра хлiба купимо на всiх. Чекайте, люди, виб'ємося трошки... - Устим за пень сiдає, мов за стiл, До кулешу, дає дозорним ложки, Черству хлiбину крає наопiл. II _ Горно роздули, вугiль пiдсушили, Вже не звикать Микитi до робiт. У працi з майстром висушили жили, Тепер покурять, витруть чорний пiт. Про се, про те спокiйно йде балачка, На всi подiї є свої слова. А нiч липнева зводиться вiд сплячки, Сумна травичка тихо ожива. I попливли бiлястих туч навали Над росяним тужавим колоском. Огненнi птицi неба край клювали, Вiщуючи свiтання за лiском. В тарелi срiбнi жайворон ударив, Розсипався в зеленi береги. Вiйнуло сном, казанням давнiх марев. - Докiнчуймо, Микито, ланцюги, Свiта либонь лише чотири кiльця Лишилось, дуй та вугiлля пiдсип! - Свистить грудей старечих дужий хлип, Нагадує про старiсть, брiв окрильця Звисають втомно, вже той день коли б. Ланцюг аж приска звивами густими, Горно палає, в кузнi пада гук. Це все тобi зготовано, Устиме, Для нiг твоїх зготовано, для рук. III _ Ввели його, страшного i тепер Огнем очей, посмiшкою лункою, Шiсть вартових, горбатий офiцер Поодаль став, наказ подав рукою. Горбатому не спалося вночi, Дорога снилась в далечi похмура, Стара казарма, темна, мов конура, А потiм враз забрязкали ключi Вiд карцера чи одиночок, хто зна, Схопивсь як стiй, в душi пекла жага. Здалося, нiч заходить передгрозна, До горла мiсяць руки простяга. А солов'ї ридають серед саду, А свiт горить. Такi ще є дива! Вiн затаїв i пострах i досаду, Мовчазний буде нiч, i день, i два, Але покаже клятим бузувiрам, Отим, що день стрiчають з-поза грат, Що вiн на слово їхнє не повiрив I що йому сам чорт тепер не брат! IV _ Засапавсь мiх в червоному багаттi, Одгупав молот, дзенькаючи, стих. Ввiйшов Устим в чумарцi рудуватiй, В потертiй шапцi, в чоботях простих. У лiсi жив i ночував на кручi, Рушниця з ним панам носила ляк, А продирався крiзь терни колючi, То покалiчив руки як-не-як. Щоку роздер десь об сучок дубовий. Але к чому тепер ота краса? Ставний, широкоплечий, чорнобровий, Та в синiх очах полум'я згаса. - Здоровi будьте, ковалi хорошi! - Хотiв гукнуть, як тому кiлька днiв, Коли пiд чорним дубом гомонiв, На всю голоту подiливши грошi. Та не гукнув, багнетiв сталь вiдлита Сягнула вбiк, - прямуй i не зверни! А слабодухий чоловiк Микита Уже ладнав на ноги кайдани. V _ Устим стояв, ввижалася дорога По першому грудневому снiжку, Далеко геть, подальше вiд острога, В морозну путь, нiтрохи не важку. Хай свище заметь, без тепла i хлiба, Як бажаний i довгожданий гiсть, Вiн до людей було вночi придиба, Зiгрiється i кашi попоїсть, Пограється любенько з дiтлахами, Бо в нього теж в домiвцi два малих. Але якими добрими шляхами Пробратися йому тепер до них? Крiзь сон ночей, i мжичку, i порошу Шукав людей од мандрiв одпочить. Задихав мiх. - Ну, що, Устиме, прошу, Давай-но руку! - I в єдину мить Кiльцем затис. Уста скривив од жалю Чи вiд злоби - солдатам все одно. - Давненько ми не бачились, ковалю, - Сказав Устим, - не бачились давно. Чи, може, той рiк, в клунi, серед току Ти пив горiлку, плакався менi, А вже сьогоднi стрiв, їй-бо, нiвроку, Розпеченим залiзом у вогнi. Це хлiб за хлiб, виходить, молодчина, Шукай такого з свiчкою в юрбi. Вiзьми оцю у мене й сiрячину, За труд гiркий подякую тобi. Знiмає з плiч i кидає додолу Свитину чорну, пояс вишивний I простягає руку теплу й голу I надягає кiльця й каже: - Бий, Тобi-то що? За мiдяки притертi Ти, може, й душу закуєш в обруч? - Але коваль пiдводить очi впертi I просить об однiм: - Не муч, не муч! I б'є з такою люттю залiзяку, Що сиплють iскри й гаснуть вiддаля, Що офiцер аж ушi затуля I тупає ногами з переляку. VI _ Але Устим смiється з тої злостi: Коли пiшов служити, то служи, Як кажуть люди, боже поможи, А ми в цiй кузнi мимоволi гостi. Менi однаково в людському горi Боротися, шукаючи зорю. Якщо мене сваволя не поборе, То я її, будь проклят, поборю! Що загадав, те буду вiк лелiти, Вночi не сплю, думкам нема кiнця, А серцю важко: дiти мої, дiти, Старим вернусь, пiзнаєте отця? Вiн так подумав i зрадiв, що сила Цвiте в очах, в руцi карбує слiд. Бiляста туча небо полонила, I в нiй котився сонця стиглий плiд. В тарiлi срiбнi жайворон ударив, I розiгнувся стомлений Устим, Поважним рухом, легким i простим, Загрiб з багаття золотого жару. - Закуримо, солдатики? - По словi, На мить заворушились вартовi, I дивно стало, що вони, живi, До полудня стояли, як дубовi. У них також ростуть в неволi дiти, А цей, Устим - їм щастя здобува, Щоб мали волю i свої права, То як солдату все не розумiти! Старий солдат вже й пучку наготовив, Шепнув губами, щось хотiв казать, Але горбань рвонувся: - Ать, два, ать! - Пiдняв кулак, тонкi насупив брови. Тодi й Устим розгнiвавсь: - Що ж вони? Нiмотне бидло? Парiї докучнi? - I так рвонув, що брязнули наручнi I трiснули закутi кайдани. I розкотились сизуватi кiльця: - Доволi мук! Доволi з мене мук! - Який вiн в бiса тихий пiдневiльця, Вiн є Устим, славетний Кармалюк! VII _ Отак i жив у кам'янiм полонi. Свiтанок. Пiвдень. Вартових сюрчок. В тюремному подвiр'ї на ослонi Поклали рiзок солених пучок. За кайдани розбитi й непокору, За глум, що стерпiв офiцерський чин, Устима провели посеред двору, I вже вiдомо, iз яких причин Ворiтницю замкнули на засови, На три замки, i десять вартових Завмерли у дверях не випадково. А вже Устим, проходячи повз них, В зловiсну тишу вдарилась луна, На люту кару клалися прикмети,? - Гукнув: - Здорово, братцi, як живете Устиму, справдi, це не первина, Вiн зняв бушлат, повiльно здяв сорочку, Бiлизну чисту бережно скотив, А десь у серцi, в приспанiм куточку, Тремтiв од пiснi давньої мотив. Коли ж рiзок не стало на ослонi, Кривавi смуги зрiзали плече, Вiн голову поклав собi в долонi I заспiвав призивно-гаряче, Що за Сибiром буйний вiтер вiє, I пада сонце пташкою до рук, Але ви, хлопцi, не губiть надiї, За вас подума добре Кармалюк. Зовуть його пани розбiйним татем, А мiж людей то слава не лиха, Заллє за шкуру сала пребагатим, I бог вiдпустить душу вiд грiха. Iсправники, асесори в турботi, Не знають, де початому межа, Бо вiн дарує грошi всi голотi, А як панам - то кулю та ножа! VIII _ Другого дня в рожевiм надвечiрку Краплистий дощ отави окропив, Прим'яв злегенька вистиглу матiрку I райдугою став серед степiв. Землi паркiй, мов сизуватiй птицi, На крила впала райдужна краплинь. Хлоп'ячий гамiр, вiтру тепла линь, Багряний цвiт вечiрньої зiрницi, I голубiв голiвки одинокi Пiд житньою застрiхою двора - Це все влилося казкою у спокiй: - Яка пора, - Устим сказав, - пора... В таку годину в полi серед лану Покосiв жовтих пломенiє слiд. - I враз схопивсь: - Ото чи не Уляну Спиняє вартовий бiля ворiт? Вiдчув, як сон: жара пече долонi, Бентежних дум пiдносяться рої, Але вже близько кiсники червонi I бiлозуба посмiшка її. Це тижнiв п'ять не бачилися в лiтi, Та вiн її одразу пiзнає: Тi ж карi очi, ласкою налитi, Рудi сап'янцi... - Серце ти моє, Далеко йшла? - Бере її хустину: - Давай зiтру з обличчя пилюгу. - I пригорта. - Пусти мене, Устиме, - Сама шукає руку дорогу. I заглядає глибоко у вiчi: - Устимоньку! (не бачить наглядач?) Я вже либонь приходила аж двiчi, Та не пустили, а тепер, як бач. I хусточку розв'язує барвисту (Хустина, вечiр, тихi явори...) - Оце тобi принесла попоїсти, Це калачi, це яблука, - бери. А схуд за лiто! Певне, серед ночi Не спиш чи, може, їсти не дають? Казали батько: "I чого вiн хоче? Нащо ховає в серцi дику лють? Є жiнка й дiти i шматина поля, Своя хатина, невеличкий двiр. А то ж одне: тюрма, нагай, неволя, Гляди, i знову запечуть в Сибiр!" Ой, горе, горе! Що робити буду? Тобi я, десь, нi мати, нi жона. Помiж людей наслухалась огуди, Забуть хотiла б, - образ вирина I кличе й манить, як на щедрi-свята... Вона в розрадi пада до плеча. - Уляно, сядь, - пiдстелює бушлата, - Уляно, - каже, й слiв невистача. Не впали побратими поодинцi, Огонь вiд ватрищ ще не догорiв. Вона прийшла у голубiй хустинцi, Сторожко й мило глянула з-пiд брiв. В тяжку годину знав вiн, що подiє, Зорi палкої пломiнь не зачах. Вона прийшла, як знайдена надiя, В красi дiвочiй, з огником в очах. I в темну нiч, в осiнню непогоду, Пiд сiрий дощ чи бурi лютий вий, Вiн пив iз уст юнку, гарячу вроду, Як спраглий п'є струмочок лiсовий. Вiдчув тепер, що лiто повертає, Високий сонях на дощi замок, I райдуги роздолля неокрає Крильми черкає сивий голубок. Гаряча кров ударила у скронi, Рум'янцями спахнула на лицi, I вiн стиска малi її долонi, Мов двоє крилець, у своїй руцi. Уляна знову горнеться до нього, Пiдводить очi милi та сумнi: - Чи не забув, Устим, панка рудого, Що завжди верхи їздив на конi? Змовкає, жде, зашарiвшись обличчям: - Вiн сватає мене... Така напасть! Вже мiсяць їздять вдвох iз лiсовничим, А батько згоден, мабуть що вiддасть, Бо вже й по чарцi добре випивали. Були при хатi двiчi старости... Устиме, любий, ти мене прости, А як про це сказати, - я не знала. Коли б у тебе не дружина й дiти, Пiшли б удвох на каторгу в Сибiр, А так, скажи, ну що менi робити? Кругом неласка, смiх та поговiр... Устим завмер... - Тебе? За нього? Замiж? Чогось тобi на жарти повелось! - Але вiдчув - не виказать словами Того, що в серцi в неї запеклось. Вiн затремтiв. - А.як же я, Уляно? - I в перший раз вiдчув, немов жало Ввiйшло йому у груди полум'яне, Убивши все, що квiтло i жило. IX _ Ах, осiнь, осiнь! Всiм дано сивiти, Як мовлять мудрi: взнать добро i зло. Однi на схилi лiт живуть, як дiти, Другим же розум скрашує чоло. Несiм серця, немов скарби гарячi, Хай грiм походiв душу виповня. Хто лiньки жив, - оглянеться й заплаче, Що згасне день, а вiн не бачив дня. Минуло лiто: осiнь гне лiщину, Густих зiрок вивiшує разки, А завiтавши в сад на даровщину, Зливає мед в полив'янi миски. Зерна рясного висипле iз кружки, Годує зрання зграю голубiв, На весiлля загляне, наче дружка, В зеленiй плахтi, в золотi дубiв. Ах, осiнь, осiнь, юнь багряносльоза, Виходь сестрою в голубi поля, Де в кайданах, прикутого до воза, Ведуть в Сибiр Устима Кармаля! Йому нiяк не випадає вмерти, З весни на осiнь, з року в iнший рiк. З Сибiру бiг вiн тричi, i вчетверте Дали конвойних двадцять чоловiк. Iдуть вони попереду й позаду, Блищать кокард срiблястi кружала, А до патронiв видано пораду, Яка в душi iз острахом жила: Що їсти їм по двiчi десь на днину Кандьор пiсний i житнi сухарi, Але страшну у кайданах людину В надзор.i мати обi всiй порi. Якщо ж у в'язня буде нiч тривожна, Гляди, задума зникнути тайком, То не жалiй, солдатики, - все можна: Стрiляти в груди, вдарити штиком. Хоробрим буде складено подяку, За вiрну кулю, пiслану вночi. Пливуть хмарин веселi, синi маки. Iдуть конвойних сiрi два ключi. Але солдати з ним, немов iз братом, Бо вiн за них стояв, як вiрний друг, Проти помiщикiв i злих наруг, Товстих, жорстоких хуторян проклятих! Х_ I виходжали люди з хат i поля, I в надвечiр'ї плинув дальнiй гук: - Дивiться добре, вмерла наша доля! Дивiться, - кажуть, - онде Кармалюк. Вiн засмаглiв од вiтру й непогоди; Обличчям схуд з тортур i лихомань, Ген за селом спинялися пiдводи, Iржали конi в свiтанкову рань. Кандьор сьорбали зморенi солдати, А матерi, що сходились зусiль, Мерщiй, мерщiй верталися до хати, На рушнику виносили хлiб-сiль. I на конвойних не зирнувши оком, А проказавши слово на привiт, Iшли до крайньої зi всiх пiдвiд, Де вiн сидiв у роздумi глибокiм. Якi чуття iз мрiй напiвзабутих Плачем вставали в синiй далi гiн, Коли земний вiддаючи поклiн, Вони торкались рук його закутих! I зустрiчi невиплакане горе, I прощавань хвилина, як нiма, В очах лишалось огником суворим, Якому й слiв i назвиська нема. XI _ Вiн кида слово навiть материнцi, Нехай по нiм шепочеться трава. Обоз повiльно йде пiд Головчинцi, I завмирає серце й ожива. Немало тут походжено до лiсу, Де висне стиглий, точений горiх, Де рiс Устим у курявi дорiг, Дощiв осiннiх люблячи завiсу, Струмкiв весняних буйне коливання, Чи бiлi хутра сивої зими, Коли, здавалось, лебедi крильми Вiщують схiд морозного свiтання. Вiн пас овець улiтку на толоцi, Опiвднi гнав на стiйло до води, Торбинка з хлiбом висiла при боцi, Сопiлка вигравала в три лади... Стрiчав вечiр'я зоряну заграву, З дiтьми гуляв на полi в "деркача", Аж доки на конюшнi за потраву Не скров'янили хлопцевi плеча. Тодi узнав, що колоситься нива I прийме хлiб не батькiвський засiк, Пiп материнська доля нещаслива Йому судилась на недовгий вiк. Гiрке дитинство! Може, як синиця, Ти оддзвенiло в бiлому саду? Я б знов припав до рiк твоїх напиться, Але стежок-дорiжок не знайду. Скриплять вози, немов чумацькi мажi, Та не до Криму шлях лежить - в Сибiр. Устим пильнує: видно перший двiр, Димар на хатi, з диму, певне, й сажi Увесь вчорнiлий. Тут живе вдовиця. Глуха бабуся лiт за шiстдесят, Сiренькi верби вибiгли пiдряд На каторжанський похiд подивиться. Вiн бачить iншу згорблену хатину, Де пада голуб камнем до двора, Де гомонить шумлива дiтвора, Столiтнiй дiд схилився бiля тину. Чиє воно, веселе, чорноброве? А той пустун, що скаче з далини? Устим рвонувся вартовим на диво: - Остапе мiй, Iвасю мiй, сини! Вiн руки звiв, мов крила до польоту, Застиг на мить: - Сини мої, сини... - А сонце впало враз на кайдани, Їх чорний блиск прибравши в позолоту. Пiзнали дiти посмiшку знайому, Вiдчули ласку батькiвських долонь: - Куди ходив так довго, божборонь, Чого стоїш, мерщiй ходiм додому! Тягли його за руки, як старого, Повiдавши про спiрки та жалi. - Нiчого, дiтки, я прийду, нiчого. Ти бач, як виросли мої малi. Оце принiс гостинця вiд лисицi, Ходив, як видно, по землi не зря. - Вiн нiяково кашля, з рукавицi Подаючи шкуринку сухаря. Остапчик змерз, аж хлипає - не дише. - Бiжи, дитино, грiйсь бiля вогню, У хатi ж тепло? Я зайду пiзнiше, Лишень iз дядею погомоню, Це в вас обох нi сiрячини, бачу, Нi чобiток, нi шапки, як на смiх. - Вiн знов кладе легку долонь гарячу На кучерi малих синiв своїх. - А мати де? - Пiшли iзрання вчора, Казали дiд, не прийде до зими, Дiвчат, жiнок позбирано до двору На панську свайбу ткати килими. Бере панич лiсничиху Уляну, А люди кажуть: не вживе за ним. - Iвась на руки батькiвськi поглянув I скрикнув дико з плачем голосним. Бо конi рушили, i скутi руки Напружились, до воза потяглись. - О, горенько, о люта моя муко! - Вернись, татуню, любий наш, вернись! В останню мить Устам здаля побачив, Крiзь грiм копит, дзвiночкiв ручаї, - Столiтнiй дiд за возом бiг неначе, А потiм впав грудьми до колiї. - То ж батько мiй! - Та конi мчали мимо, Зболiлому недолею й часом, Куди йому угнать за вороними, Вгодованими сiном та вiвсом? XII _ Коваль Микита пив чотири тижнi, Це для солдат була не новина. Коли б у нього рiднi, а чи ближнi, Можливо б вiдвернули вiд вина. Десь на селi жила собi небога, Старий її не вийде зустрiчать. Колись дарунок принесла к острогу - Лляну сорочку, вишиту на гладь. Погостювала два днi в комiрчинi, Пiшла додому, залишила бiль. Заносить осiнь оклики качинi, Заграви теплi потемнiлих пiль I ще якусь не викриту по слову Тривогу мандрiв i глухих дорiг. Вiн постарiв, хоч серце раде б знову Почать весни веселий кругобiг. Але запив не з того, iнше горе Ввiйшло, як гiсть, не прошений нiким. Либонь сьогоднi, вчора, позавчора З ним розмовляв закований Устим? - Чарки менi оцi осточортiли, Хто бавиться наперстям, - то питець? Жагу на краплi мiряти не дiло, Подай коряк, а лiпше - поставець. Лойова свiчка вогником iскриться, Пече у грудях дивна гiркота. Цимбали б'ють, жалiблива скрипиця Дзвенить плачем, як бiдна сирота. - Цимбали б'ють? Нi - молот вибиває, А то он - жар виблискує з горна. Не смiйсь, Устиме, сил моїх немає, Я закивав тебе, -моя вина! - Чою кричить горбата лиховида, Вiн офiiцер? Ха-ха! Вiн офiцер? Устиме, стiй! - Коваль поблiд iз виду, Сльозу солону кулаком розтер. - Вернись назад, ну що тобi, я прошу, Хiба що много пройдено дорiг? Ти глузував: "Життя ковальське - грошi". Не говорив? Я знаю, думать мiг. Я розкую кайдан гарячим лезом, До нiг побитих каменем впаду! - I вiн кричить, сумний i нетверезий, Пiдвiвши голову свою сiду: - Чого ж мовчиш, Устиме? Мо' солдати Тобi за друзiв стали на шляху? Ха-ха! Смiєшся? Бач, не хочеш знати Мою печаль, зловiсну та глуху. - Вiн грюка в стiл, i хлюпає сивуха, I трiска стiл вiд сили кулака. Не знає п'яний: сива завiрюха Бреде в Сибiр слiдом Кармалюка. Вона iз ним не щиро подружила, Щоб завести до чорної бiди, Цiлунком мертвим схолодила жили, Снiгами важко впала на слiди. XIII _ Цiлiську нiч дзвiниця калатала: Вiдлитi дзвони жалiбно гули. Огню лункого яросна потала Котила в далеч золотi вали. Горiв острог, трiщала катiвниця, Дуби зiв'яли, наче сивий мох, Води не стало в десяти криницях, Було б ще двадцять - мало двадцятьох. А як сипнуло iскрами ув очi, Запломенiла хмура цитадель, Здалось на мить: пливе у безвiсть ночi Пiд парусом високий корабель. Спливала диму згарного завiса. На роздорiжжi завивали пси. - Нехай горить i дотлiва до бiса, Не прогнiвись єси на небеси. Дiди хрестились, зиркаючи мимо, їх порiднила доля нелячка: - Роздмухати б огнище з вуглячка! Гай-гай, минулося, нема Устима. Упала кузня, полум'ям пiдбита, Котили в далеч золотi вали. В огнi стлiвала шапка, постоли, Старий сiряк, що не зносив Микита. Зведуть катiвню люди неохочi, Всi збитки лиха вичислить казна. Куди ж подiвсь коваль посеред ночi, - Того нiхто не скаже, бо не зна. XIV _ Спочинь же, серце, втомлене немало, Сильнiш забийся, зроджене стократ: З дiтьми Кармалюковими ридало, З Устимом билось на єдиний лад, З красунею Уляною щоранку Тремтiло в смутку. Де тепер вона? Другого лiта пан знайшов коханку. Сказати б, новина? - Не новина. Рудий паничик грав на добру карту, Було б вино, коханки та хорти, - Ласуй, любися, пий глибоку кварту, А там усе лети пiд три чорти! Улянi днi пливуть, немов безкрає, Далеке марево, - одна, сама... Жовтiє лiто, друге одлiтає, А вiд Устима звiстки все нема. Вон