, оповiдають про бабiв. I думав я: "Така i Марiя. Сьогоднi моя, завтра чортова". - I тепер ще думаєш, Корнiю? - Дiвчина вiд землi не може бути така. Не знав. Дiвчина вiд землi - це вiра. Дiвчина моря - зрада. - Дiти,- засовалася в запiчку стара.- Спати пора. Заспiває пiвень - i на всеношну. Спiть... Марiя прокидається. Коло неї у колисцi її дитина. Марiя усмiхається. Стара сказала їм "дiти", а вона ж мати, i вiн батько. А може, й направду дiти. - Будемо спати. Умостилися i замовкли. Лампадка перед образами горить далi. У таку нiч не можна гасити свiтла. Всi казки розповiли i вислухали, а надворi твориться друга казка. Зiйшов мiсяць, зiйшов великий i ясний, зупинився серед неба i дивиться на сонне село. Сплять засипанi снiгом хати. Тихо сплять i дивляться очима, щоб не проспати всеношну. Перший день, другий i третiй. Все це свята. Тиша минула. Загулялося, i полилася пiсня, коляда. Минули днi. Новий Рiк. Ще днi - i Водохрещi. По селi колодки справляють, Корнiй не останнiй. Скликав людей, i викотились на стiл наливки. Радостi було, смiху, музики. По довгiй мовчанцi заговорила знов Корнiєва гармонiя. Молодицi приплескували в долонi i дрiбно вибивали танцi. Днi йдуть далi. Нiхто не спиняє, нiхто не перечить. Мiсяць мiняє мiсяць, i коли настав осiннiй, Марiя одного вечора сказала: - Корнiю! Матимемо знов... - Малого? Недобре тобi? Знизнула плечима. - Нi,_ Корнiю. Менi добре. Але праця надходить, знов не могтиму досить робити... А у нас же стiльки працi... - Що й кажеш, умерти не буде часу? - Смiйся. Вилiчила днi, i виходить якраз на жнива... - Ну i що ж? Все тодi родить - земля i ти. Чого ж дивуєшся?.. Нiчого, жiнко. Валяй i далi так. Земля наша велика... Заселяй, засипай людьми. Аби лиш люди були, аби лиш не потвори... Весна принесла працю. У Корнiя вже конi. Теличка отелилася i дiстала повищення. Тепер вона корова i має свою теличку. Скiнчилася сiвба, i Корнiй присту- пив до цегельнi. Вибрав на вигонi пiд пагорбком соняшне мiсце i викопав пiч. Глина на мiсцi. Воза сво- го дерев'яного на водовозку переробив, купив оселе- дянку i возив з криничини воду. Марiя не зважає на свою вагiтнiсть. Пiдiткнувши високо спiдницю, мiсить ногами глину, викладає заступом на стiл, а Корнiй формує цеглу i розставляє по току. До жнив виробили кiлька стосiв дзвiнкої червоної цегли. На друге лiто можна чекати хати. I так кожний день закрiпляв у Корнiєвi певнiсть у свої сили i здiбностi. Марiя виросла на господиню i матiр. Жала, пекла хлiб, родила. Он бiгають обмурзанi пiдсвинки, скавучать. Он обдерлася хатина, опала глина i визирають погнилi кругляки. Там малий Демко залiз у кропиву, попiкся i верещить. Марiя все бачить, все чує, скрiзь прикладає свої _руки. У кiнцi жнив Марiя "розсипалася". Прибавилося аж двiйко нових крикунiв. Корнiй сказав, що коли так кожного року пiде, то у них виросте цiле плем'я. Але це ж жарти, Марiє. Нiчого, нiчого. Марiя й не думає журитися. Не мала часу дмухати на них, тупцювати коло них, але вони й самi росли. Корнiй їде до мiста i бере вже з собою старшенького. Хай привчається, подивиться на жидiв i на возi посидить. За те дiстане булку за цiлi три копiйки i великого, на вирiст, кашкета або черевички. А днi невпинною чергою пливуть. Настав i такий, ко- ли Марiя наварила i напекла не лише для своєї роди- ни, а й для шiстьох чужих людей. Сьогоднi закладщи- на. Закладається фундамент нової хати. Нелегка це рiч. Треба гроша, а де його взяти. Треба сили, треба людей. Конята, якi купив кiстяками i виправив, продав знов, а купив дешевшi. Продав годовану льоху, на осiнь сподiвається урожаю овочiв. I так зо всiх бокiв стягалося, що тiльки можна, i будувалося, творилося нове, обновлене життя. Мiсце, де має стати Корнiїв дiм, нiби навмисно для цього приготовлене. Рiвне, проти сонця. Не те що там, пiд братовим порогом, де лиш не ступиш - на чуже попадеш... Тепер i подвiр'я розгорнути можна, i квiтник людський завести. Далi до дебрi кусень поля пiд молодий садок вiдрiзав. Засадить, i хай росте - не собi, так дiтям. I мури все росли, все вищали. Вiкниська широкi, високi. Корнiй мiж людьми був i бачив, якi в чужих краях роблять хати. Стрiху вивiв широку i покрив черепицею. Нарештi прийшов той день, коли Марiя переносила свої пожитки з маленької старосвiтської хатини до нової просторої хати. Кухня, свiтлиця. Заговориш -луна йде. Приходили сусiди... Марiя, пiдтикана i боса, з дитиною на руках показує свої покої. Коло неї Демко, у колисцi маленький Мак- симцьо, на руках Надiйка. - Отут, людоньки, поставлю ще новi лави, отут будуть лiжка. На вiкна треба б кiлька кращих вазонiв, якiсь завiсочки... - То-то-то! Знаєте, як маєш поряднiшу хатину, то й хочеться все поряднiше. - Коли ж не має сили нараз. Усього, як-то кажуть, не подужаєш... На Рiздво Корнiй задав гульню. Навмисне посвя- чення.хати на велике свято вiдложив. I часу бiльше, i приготуватися як слiд встигнеш. Сусiди пили i виспiвували "многая лiта" дому сьому. Корнiй тут пан, Марiя - панi. III В тi днi трапилася вiйна. "Гапонець" на руського царя задумав, клятий, пiти. Забрали декого, потягли i Корнiя. Марiя готує торбу печива i вiд слiз не бачить власних дiтей. - I на кого ж ти нас покидаєш? I що ми без тебе почнемо, як будемо? Тiльки що на ноги звелися, i одразу, матiнко моя, отаке нещастя!.. Голосить Марiя, ночi не спить. Нелегко i Корнiєвi дому свою покидати. Куди не глянь - праця. Все твоє, до всього приклав руку i немало пролив тут поту свого. Хто знає, чи вернеться назад. Йде на вiйну, а там вбивають, це ж знає кожний. Вiйна нiколи не жартує. Вiдходив, всiх дiтей цiлував, цiлував Марiю. Всi сусiди посходилися i з ними сердечно - раз, другий i третiй - прощався. - Простiть менi, люди! Може, кого зобiдив, кому терпке слово вимовив, на кого прикру думку мав... - Хай тобi, Корнiю, Бог простить, а ми не маємо чого прощати. Кращої людини не було. Хай тебе Пречиста Мати i всi святi шанують... I Корнiй вiд'їхав. Сусiди далеко _за село провели, а Марiя аж на двiрець... Прощалися. - Бий мене Бог, коли я хоч раз на свому життю пустив одну сльозу, але тодi не видержав!..- хвалився пiсля Корнiй.- Гiрко з домою та землею рiдною прощатися. Краще смерть... Вернулася Марiя пiвжива. Дiти мамають: - Де, мама, тато? Де тато? Ах дiти, дiти!.. По деякому часi прийшов лист. Принiс сам староста. Понесла до сусiдiв прочитати. Малий школяр Марко вiдчинив i поволi читає: "Дорогая i любезная жона! Во пєрвих строках мойого письма спiшу увiдомить, що я слава Богу жив i здоров i чого тобi вiд Господа Бога жилаю. Кланяюся тобi низьким поклоном, а також дорогiй мамашi Оксенiї i жилаю вам дорогiї мамаша вiд Господа Бога доброго здоров'я. I кланяюся низьким поклоном сестрi Феодосiї i малим дiткам i жилаю вiд Господа Бога доброго здоров'я. Передайте також поклiн усiм сусiдам малим i старим знаючим i незнаючим, i ще, как ти дорога жена поживаєш, чи кормиш на Великдень веприка чи свинку, i чи дуже кашляють мама, не забувай про конi, корми їх добре, як не хватить вiвса, вари бараболi i обмiшуй сiчку грисом та чистою водою напувай. Надiя i Максим, певно, вже пiдросли, а як згине снiг, не забудь поволочити боронами озимину, там, напевно, заляже снiг i може випрiти. Як випрiє, засiй ячмiнь. За цим словом бувай з дiтками здорова, цiлую тебе безчислено i жилаю вiд Господа Бога щастя, здоровля та многа лiта. Твiй муж Корнiлiй Перепутька". Марiя слухала, i кожне слово ранило її у серце. Пiшла зараз до лавки, купила паперу, синього коперта i сусiдському школяревi гостинця, щоб вiдписав "отвiт". Сусiдський школяр, гордий, що до нього звертаються у такiй поважнiй справi, розсiвся за столом, Марiя наказала дiтворi мовчати i, вмочаючи кiлька разiв перо, школяр почав священнодiяння. "Розлюбезний наш муж i папаша. Ми получили твойо письмо, которое ти писав 25 февраля 1905 года, за которое очiнь тiбя благодарим i дякуємо. Повiдомляєм, що ми всi живi i здоровi, чого i тобi жилаємо вiд Господа Бога. Кланяється низьким поклоном твоя жена Марiя i бажає тобi вщ Господа Бога доброго здоров'я. Кланяються також твоя рiдна матушка Оксенiя, сестра Федосiя i малия дiтки Демко, Максим i Надiя та жилають тобi вiд Господа Бога доброго здоров'я. I їщо ми просимо, што ти нам нiчого про своє не написав: хотiлося б знати про твою вояцьку жизню, бо жена твоя плачiт, горюїт i дожедається кiнця..." Далi хлопець-школяр не знає, що писати. Марiя диктує: "Пиши, що на Великдень годую веприка, бо свиночка нiчого вдалася i думаю пустити до кнура. Напиши йому, що мама поправляються i що теличка наша рябенька спускає зуби i дуже похудiла. Не їсть нiчого твердого, i мушу пiдiгрiвати їй воду. Дiтиська, пиши, ростуть, але так без тебе розпустилися, що вже видержати не можна. Нема кому старшого попругою потягнути, бо ж то вiн всьому привiд. Напиши, що снiг трохи згинув i, може. Бог святий не допустить, щоб випрiло. Не забудь написати, що я день i нiч тяжко за тобою горюю i гiрко плачу слiзьми. За цим словом приїжджай якнайскорше, цiлую тебе безлiч разiв, твоя законна жена Марiя Перепутькова..." Школяр написав "Марiя Перепутькова", дописав своє "жду отвiта, як птичка лiта" i за неграмотну Марiю Перепутькову власноручно розписався Марк Закаблук. - Ах, Марку! Я й забула. А конi! Пиши! "Про конi не журися. Будуть брикати. Не можу сама впоратися, i, певно, прийдеться взяти хлопця. Напиши нам, де ти є i що робиш. Напиши нам, яка то вiйна, i не дуже лiзь, куди не треба. Я молюся за тебе, i хай Бог схоронить тебе вiд усього кепського. Приїжджай якнайскорше! Борги за хату поволi сплачую i, може, по жнивах виплачу зовсiм". Пiсля i чекала, як "птичка лiта", вiдповiдi. Селяни тiльки й мають гуторки, що про вiйну. Нiхто не уявляв собi нi тiєї вiйни, нi "гапонця", що все те, капосний, розпочав. Маньчжурiя, Владивосток, Сахалiн - цi слова часто вимовлялися, але де тi мiсцевостi знаходяться, нiхто не знав. "Велика, я вам скажу, наша Росєя! Рiк пройшов, не зiйшов би! Поїздом, чуєте, цiлий мiсяць їдь. А "гапонець", кажуть, як наша губерня, i то, рiзало його матерi, осмiлиться... Тож нашi його заплюють..." А Марiя ночей не спала - виглядала i сподiвалася. Молилася i сльози сипала. Поїхав, прислав листочка - нема й нема. Де вештається? Жиє? Не жиє?Дiти самi, не допусти, Боже, щоб сиротами зiсталися! Одного разу зустрiла Гната. Давно його не бачила. Уникала зустрiчi. Краще далi вiд спомину i грiха... Вiн не женився, пристав знов до Михайла i так коротав днi. Тепер сам перейшов дорогу. - Давно тебе не бачив. Сумуєш за чоловiком? - Ще б нi..._ Дiти, господарство, хоч розiрвися. - А пише? - Коли б то писав. Написав одну вiстку i мовчить. Може, борони Боже, що сталося. Сама не знаю й не вiдаю. До церкви ходила, давала на молебень. А тут весна йде, сiвба... - А не хотiла б, щоб помiг?.. - Помiг. Що ти менi поможеш? Упораюся, Гнате... Якось упораюся... На сiвбу вiзьму хлопця... Але бувай здоров! Побiжу!.. - Чого, Марiє, такi поспiхи? - Хотiв ще щось. додати, але де ж вона. Хiба вженешся? Надходить Великдень. На останньому тижнi Марiя говiє i сповiдається. - Воно-то, людоньки, як подумаєш - грiх отак вiдкладати наостанок, але ж - бачите... Нi одної вiльної хвилинки. - Нiчого, Марiє. Бог бачить i простить. Гнат також не мав, видно, часу i також на остан- ньому тижнi говiє. Щовечора вертаються з церкви, i Гнат коло Марiї. Хоч-не-хоч, а йдуть разом. Не плюне ж людина у вiчi, йдуть мовчки. Марiя вже не та, не колишня. Клопоти, праця зiм'яли її молодiсть i красу. Пiд гору йдуть тяжко. Гнат штикiльгає i голосно дихає. У займиську тихо i нiкого немає. Гнат так пiдозрiло позирає на неї, що робиться моторошно. Але виходять на гору i нiчого. Розходяться. - Чи не дозволила б, Марiє, зайти до тебе? - Ото, Гнате, зайдеш, а ти ж знаєш людей, язики у кожного без костi... Краще нi... - Марiє!..говорить вiн.- Коли б ти тiльки знала...- i вриває. Марiя нiяковiє. Боже, як вона мало має часу. Зовсiм забула. Там же дiтвора сама... -_ Постiй, Марiє... Не вичавлю, чуєш, справжнього слова... А люблю все-таки тебе. Так, чуєш, Марiє, люблю! От... - Мовчи лiпше з такими речами... Нiяково. У мене ж дiти, господарство. - Дiти... господарство... У мене... А коли б, значить... Перебила. - Не гнiви, Гнате, Бога. Оженися i будеш, як i всi люди, жити. Треба, Гнате, жити... А то вбив собi в голову. Не можу ж я... Знаєш, що не можу... Марiя сказала добранiч i пiшла. Пiшла швидко i зараз зникла в темнотi. Гнат лишився зовсiм сам. Весняно i тихо. Пахне земля мiцними випарами. Кущi i дерева вбралися бруньками. Тиша. Приморозок. На небi рясно зiр. | Гнат постояв i, замiсть повернути через перелаз до cебе, пiшов стежкою попiд плотом за Марiєю. Стежка м'яка, крокiв майже не чути. Навколо рiдкi сливовi дерева, а далi двi розлогi яблунi-тирольки. Пiд ними купкою гною примостилася стареча городжена клуньчина Корнiєвого брата Конона. Гнат зупиняється коло клунi, стоїть i наслухує. Пiсля дiстає куриво, вибиває кресалом вогонь i закурює. Курить довго, затягається мiцним бакуновим димом. Он хтосьу темнотi йде, наближується, рiвняється з Гнатом. - Добрий вечiр! - Гапка Хомиха. - Дай-бо здоровля! - вiдповiдає Гнат. - Це ти? Що тут робиш? - Хiба ж не бачиш? _От стою... Йшов з вечiрнi.,. - Пiзненько ти, чуєш, вертаєшся з вечiрнi. Далебi, голубе, заблукав... Не туди твої стежки... Хi-хi-хi! А чи не тягне тебе часом Марiя? Знаю, знаю... Молодиця як тур... I грiм її не вiзьме. -_ Ти, Гапко, не того... Чого розпустила свою широку?.. - Хi-хi-хi! А що хiба? Не твою ж беру, чужу. Вона на тебе i задом не дивиться... А гладка, як кобила... Хоч, щоб допомогла? - Який нечистий тебе, бабо, принiс? Хто тебе просить допомагати? - само собою вирвалося у Гна- та. Гапка заскреготала смiхом. - Не бiйся, коли б вона опинилася з своїми бахурами без нiчого, згадала б i про тебе... - Йди, Гапко, своєю дорогою...- i одвернувся. Вiн сьогоднi сповiдався i причащався. Вiн навiть плюнути не смiє, бо виплює святе Христове тiло. На думку лiзе лайка, i чути погане дихання Сатани. Жорстоке i палюче. Повернувся i швидко поштикiльгав до свого перелазу навпростець, без стежки. Гапка погупонiла в долину... IV На Великдень церкви в огнях. На монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Вiд вечора до ранку висять лiхтарi i зорiють. Зорiє також небо i також всi вiкна хат. У Марiї, як i в усiх людей, горить пiд образами лампадка, накритий бiлим стiл, на нiм кiш на посвячене готовий. Заспiває другий пiвень, встанеш i пiдеш до залитої вогнями церкви. Але у Марiї на душi суга. Тяжка i чорна суга. Снився дивний сон: дiстала листа вiд Корнiя. "Жив i здоров, але додому скоро не сподiвайся". Чому, любий? Чому, далекий? Адже тут весна, Великдень. Поле i дiти чекають... Спати такої ночi не годиться. Сон силомiць рветься, але хiба ви не знаєте, що нечистий цiлу нiч над землею лiтає i спокушує: "Засни трошки. Ляж i засни". Нi, нечиста сило! Не засну. Чекай, за хвилину райськi дверi вiдчиняться, вирветься на цiлому свiтi, i на небi, i навiть у пеклi - Христос воскрес! - i ти, чорний демоне, падеш перед обличчям великого воскресения. Марiя не спить. Стара Оксенька також не спить. Лампадка червоним трiпотливим сяйвом освiчує суворий лик Бога Саваофа. Рiвнi насупленi брови. Мудрi глибокi очi. Довга бiла борода. Бог!.. Марiя дивиться на нього, щоб не заснути. Страшно заснути у найбiльшу святу нiч. Страшно проспати хвилину, коли воскрес син отого Саваофа. Коли б ти знала, Марiє, чого болить твоє серце. От заспiвав пiвень. Перший раз чи другий? Вибiгає надвiр. Темно i зоряно. Далеко на монастирськiй дзвiницi барвистi вогнi. Нi, це перший пiвень. Тихо ще. Люди не рухнули. Чекають. Марiя вертається до хати. На постелi сплять малята. - Так ви, мамо, глядiть їх. Не задрiмайте. Прийду зi свяченим, розговiємося, а тодi i ви пiдете до церкви... - Йди, йди, Марiє. Не бiйся нiчого... Заспiвав другий пiвень. Марiя бере кiш з паскою, ще раз дивиться на дiтей i виходить. Люди вже рухаються. Всiма стежками з пригiркiв, ярiв йдуть навантаженi пасками жiнки, чоловiки, чути легкий гармидер. Час вiд часу монастирська дзвiниця освiчується, нiби блискавкою, виразно на хвильку вирине з темноти i сховається знов, а в темнозоряне небо вривається i розсипається на безлiч барвних вогнiв довжелезна ракета. Чути величне свято. Тiло проймає тремтiння. Над землею сталося щось надзвичайне. Прибiгла ще завчасу. Коло церкви вогнi, веселi натхненнi люди. У церквi тiснота. Марiя пробилася досередини, хотiла купити свiчку, але не могла пробитися до старостинця. Стала i молиться, i коли вiдчинилися царськi ворота, а з хорiв зненацька вирвалося: "Христос воскрес iз мертвих", - Марiя не витримала слiз, згадала Корнiя i гiрко заплакала. Скiльки радостi i вогнiв! Марiя бачить вогнi, чує радiсть, але не може стриматися вiд плачу. Це не її радiсть, її ще не прийшла. У неї лиш смуток... При кiнцi служби Марiя вийшла з церкви: навколо на цвинтарi люди з пасками, горять свiчi. Марiя i собi примостилася. Коли посвятили, до неї пiдбiгають засапанi сусiди. - Марiє! Нещастя! Бiжи мерщiй додому. Хата твоя згорiла! Марiя остовпiла. Не вiрить. Язик у ротi захолов. - Скорiше, Марiє! Там дiти!.. Як стояла, кинула все i побiгла. За паску забула. Гi забрали чужi люди. Бiжить, йойкає, землi не чує. Пiд ногами пливучi крижини, i Марiя от-от спiткнеться, стратить рiвновагу i впаде. З грудей випирає дух, серце рветься. Пiд гору вже не мала сили, i її майже винесли чужi люди. Коли прибула до свого мiсця, все було скiнчене. Клунi вже зовсiм не було, однi кам'янi стовпи лишилися. Хата догоряла, дотлiвали крокви, платви, балки. Все .забрав вогонь. Не лишилося нi одного будиночка. Сусiди ледь вирятували попечених дiтей. Дверi були сильно запертi, i прийшлося виносити дiтей i стару вiкнами. Стара непритомна. Грiх найшов на неї, i заснула. Сатана не поминув її. Невiдомо, звiдки виник огонь. Горiло все нараз. Чи Марiя замикала дверi? Хiба ж вона пам'ятає. Здається, замкнула. У причепi свинi, зовсiм попеклися. Конi покалiченi також. Корова мучиться. Не було завчасу кому рятувати. Всi ж у таку пору в церквi. Згорiло все до останньої пилинки, до останньої соломинки. Далося вирятувати лише кiлька образiв, якi стояли коло будинкiв Конона i мали охороняти їх. Вирятувано i Марiїне благословення - Матiр Божу млєкопитальницю. Марiя не могла ходити i лежала з обв'язаною головою. Дiти плачуть, їх розiбрали сусiди. Стара, можливо, й не виживе. Все одно їй не хочеться жити. - Такий грiх! Такий грiх! Заснути, чуєте, у таку велику нiч, i то старiй людинi; тодi, коли у церквi паску святять. Часом, чуєте, людина цiлу нiч без сну качається, а то як на те... Господоньку, Господоньку!.. I за що така кара? Пожежа у такий надзвичайний час наробила в селi гармидеру. Люди юрбами йшли до Марiї. - Христос воскрес, Марiє! Не плач, голубко. Ось тут принесла дiтям. Це крашанки, паска, а тут скоромне. Не побивайся! Бог дав. Бог i взяв. Будеш працювати, i Бог не лишить тебе. Не плач, Марiє. Всi поможемо, люди добрi поможуть. Знають тебе, Марiє, не дадуть загинути з малими дiтьми. | Люди одразу утворили сходини i вирiшили допомогти Марiї. Всi мають зсипати на насiння зерна i обсiяти поля. Також гуртом мають допомогти їй звести на хатi стрiху i покрити її бодай соломою. В скорiм часi по селi почали ширитися чутки... Шепотiли сусiдки коло криниць, на перелазах i на колодках, що запалив Марiю Гнат. - То-то вiн, людоньки, так пiзно прийшов до церкви. А прибiг - упрiлий, задиханий, а як, чуєте, оглядався. Очi так i бiгають, так i бiгають. - А чи чули ви, куманю, що нiбито пiзнали на стежцi його слiди. На Кононовому, на стежцi. Один з пiдбором з пiдковою, другий без пiдбора. У кого ж ще є такi слiди? Ну посудiть самi... - То-то-то! А я, людоньки мої,- спiває Гапка,- одного вечора перед самим Великоднем, на плащани- цю-таки, бо саме роботи мала безлiч... Думаю, спечу дещо, щоб на суботу лишилося менше тупотнi... Дiтиська порозходилися, а я замiсила тiсто... Коли, чуєте, зробилося так темно, що мусила засвiтити блимавку. Засвiтила - не горить. Що за чудо, прости Господи! Заглянула до неї, а воно гасу нема. Боженьку святий! А тут i пiслати нема кого. Взяла, чуєте, пляшку i до Героїка аж на Шинкiвцi. Бiжу, знаєте, а коло Кононової клунГу темнотi, бачу, стоїть якась погибiль. Пiдходжу. "Добривечiр!" - "Добривечiр!" - "То ти? - кажу.- А що тут робиш у таку пору?" То був Гнат. Стоїть, курить. У мене i стрiльнула думка, чи не до Марiї часом вiн" Молодиця сама, хто його знає... Ой, кажу йому, гляди. Як вернеться Корнiй, не буде жартiв... Сплюнув, чуєте, i просто через сад подався до свого саду. А я добiгла в долину. - Отаке, чуєте! I хто б сподiвався. Такий господар, така чесна людина! Кажуть, усю Бiблiю перечитав. Сусiдки i куми так довго шепотiли, поки одного разу не приїхав до Кухарчукiв врядник i стражники та почали Гната допитувати. На всi питання Гнат не вiдповiдав. Все або вiдмовчувався, або казав: не знаю. Зазвали свiдкiв. Тi мнуться, плутають. I так зле, i так недобре. Не хочеться копати на Гната, але всi пересвiдченi в його винi. Покликали i Марiю. Розпитали її, як вона думає: мiг Гнат це зробити? Подумала i сказала: нi... - Ну, а як же це могло статися? - Не знаю. Може, вiд лампадки. Свiтилася лампадка... - Але ж люди кажуть, що почало горiти одночасно скрiзь. Не могла ж загорiтися вiд лампадки клуня, яка до того досить далеко вiддалена вiд хати. Марiя мовчить. Нi, вона все-таки не оскаржує його. Вона нiкого не оскаржує, їй, дяка Богу, люди допомогли... Поля вже обсiянi, а хату покривають... Урядник не повiрив Марiї. Щось тут не те. Забрав зi собою Гната, а по деякому часi прибув до села слiдчий. Рана Марiї вже заживала. Дiти гоїлись, мати ще стогнала, але була надiя, що мати виздоровiє. Худiбка вичухалась... При допитi слiдчого Марiя весь час твердила, що пожежа повстала вiд лампадки або вiд комина. Перед святом багато палилося, комин був дуже гарячий, а на горищi сiно. Хто знає, чи не трiснув комин i вiд нього не загорiлося сiно. - А чому ви думаєте, що не зробив це Кухарчук? Проти нього стiльки правдоподiбних свiдчень... Вiн же ранiш з вами жив? Так? Кажуть, що вiн вас дуже любив i що ви його все-таки покинули... Пiсля ви розiйшлися. Вiн вже не женився вдруге i весь час не спускав очей з вас. Хто знає, якi думи вертiлися в його головi. А тепер надiйшов добрий час помститися. Чоловiка вашого немає дома. Ви без захисту. Думав: знищить вас, i ви самi попросите у нього допомоги. Може, вiн вам сам думав допомогти, а можливо, вiн ще вам запропонує допомогу. Люди кажуть, що до церкви прийшов дуже пiзно. Де вiн був тодi? Заспав? Але ж його братова проговорилася, що встав вiд перших пiвнiв, а спочатку твердила, що зовсiм тiєї ночi не спав, а читав якусь книгу. Що все це значить?.. Також на стежцi, коло клунi брата вашого чоловiка, багато його слiдiв. Це доказано. Чого вiн там тупцяв? Кого шукав?.. Марiя не знає, кого i що шукав. Вона лиш знає Гната, знає, як вiн її любив, i не може повiрити, щоб до його голови мiг прийти такий звiрячий намiр. Нi, нi... Вона не вiрить, вона не може вiрити. А Гнат мовчав i нi в чому не признавався. Тримали у в'язьбi, допитували, але через два мiсяцi прийшлося випустити за браком безпосереднiх доказiв. Не знаходилося нi одного свiдка, який би засвiдчив Гнатову вину. I Гнат вернувся до села. V На осiнь хата Марiї мала знов вiкна i дверi, а над головою стрiху. Правда, все це не виглядало так, як до цього часу, але жити можна було. На полi зародило, люди допомогли зiбрати. Сад також допомiг i сипнув овочами. Писала також про своє нещастя Корнiєвi, i той прислав двадцять п'ять карбованцiв. "Висилаю тобi, дорогая жена, двадцять п'ять рублей,писав вiн.- Вислав би i больше, да не могу. Нє пiл, нє курiл, по копiйцi складал... Купи дiтям что-нiбудь i сама не простудiсь. За некоторое время пришлю їщо..." I дiйсно за "некоторое время" прислав ще десять карбованцiв, та повiдомив, що "в скоростi надiюсь увiдiтся, в чом остаюсь жiв i здоров..." Марiя не так тiшилася присланими карбованцями, як тим, що скоро побачить свого далекого Корнiя. А Гнат жив дома. Сидiв у шопi, стругав бондарку або читав товстi книги. Скiльки вiн того перечитав! Колись ходив по святих мiсцях, до Києва, Почаєва, кожний раз приносив з собою багато книг i вечорами перечитував. Люди казали, що "чорну магiю" вчить... Раз зустрiв Марiю. Зупинив її, дивиться i смiється. Що за дивовижний смiх? Марiя знiяковiла. - Чого лякаєшся, Марiє? - питає. - А що ж ти так смiєшся? - Смiюся... А що ж... Що маю робити, Марiє?.. - Ну?.. - Ти не гнiваєшся на мене? - За що? - Як за що? А он говорять... Слухай, Марiє... Знаю, що ти тепер потребуєш... Хотiв би тобi допомогти... у мене... - Нi, нi, Гнате!.. Дуже дякую, але ж я нiчого не потребую... Я все маю. Ти ж сам знаєш, що я все маю. Я i так не знаю, чим дякувати тобi за колишню помiч... Ти вже досить допомагав менi. А менi треба йти... Скiльки тiєї працi... - Постiй, Марiє... Ти думаєш, що пiдпалив я... Правда? Думаєш, хитрий який... Пiдпалив, а тепер з допомогою лiзе... Нi, Марiє.- Розiрвав на грудях сорочку.Ось тут хрест, клянусь i цiлую його... Не я, Марiє, пiдпалив... Марiя остовпiла. Витрiщила очi i позирає то на хрест, то на Гната. А вiн нiчого. Дивиться певно i рiвно. Чоло зiбралося зморшками. - Не ти, Гнате? Ти кажеш правду? - Правду, Марiє...- вимовив твердо. -Ј Вiрю. Я рада, Гнате. Менi хотiлося, щоб це не ти пiдпалив. Я вiрила, що це не ти... Так i слiдчому сказала. - Знаю. Ти добре сказала. Ти сказала велику правду. Ти правдива, Марiє, а тому хотiв би допомогти тобi. Нiхто не буде знати. Нiхто. Чуєш? Нiхто, крiм нас двох. I я нiколи не покажуся тобi на очi. Ти ж спасла мене вiд тяжкої i незаслужено! кари... Ти дала менi можливiсть ще жити i ще сподiватися... Може, я ще буду потрiбним на цьому свiтi. Можливо, навiть тобi буду потрiбним... Хто знає. Хто, дiйсно, може знати... Менi снився, Марiє, дивний сон... Снилося, нiби бачу великий темний льох, зовсiм темний, так, що й навiть дивувався, як я мiг у ньому щось бачити. I бачив я у ньому, у тiй густiй темнотi, твого середнього сина... Середнього, кажу... Мабуть, у тебе буде ще тiльки один син... Так менi снилося... Бачу, значить, твого сина Максима... Вiн чогось стоїть витягнутий, як вояк, в темнотi i зовсiм нагий, а в руцi у нього сокира. Одна тiльки сокира., Тримає її, як зброю яку... I думаю собi: що то тут робиш, сину? Чого тут стоїш? Нащо та темнота навколо, i чому не вийдеш на свiт Божий? А вiн, Марiє, стоїть, майже непорушно стоїть i дивиться в одну точку перед собою. Що, думаю, вiн там бачить? Дивлюся, а там ще однi, ледь помiтнi залiзнi дверi. На дверях багато поржавiлих замкiв, рiзних - великих i малих, однi подiбнi на людськi кулаки, iншi на куснi каменю. Але я знаю, що то замки... Ага, думаю собi. Так там хтось за тими дверима сидить i карається... То вiн когось вартує... А снилося менi це у в'язницi, коли сидiв за пiдпал твоєї хати... Гнат на хвилинку перервав мову. Марiя пильно дивиться на нього широко вiдкритими очима... - Слухаєш ти, Марiє? - Слухаю, Гнате. Кажи... - ...Так, думаю, це там когось ув'язнено... А льох страшний, стiни грубечi, дверi залiзнi, замки тяжкi, тяжкi... Над дверима вималюване велике страшне чорне око. Дивиться воно вперто на твого сина, а вираз у нього сатанинський. Так, думаю, Сатана дивиться. I чому його нiхто не прохромить?.. У той час страшнi залiзнi дверi самi вiд себе починають поволi рухатися. Сатанинське око i твiй син зворушуються також i виявляють неспокiй. Син твiй все вище i вище пiднiмає свою сокиру... А дверi сiпаються, трiщать замки, вiдпадають деякi з них на землю. По часi дверi трошечки вiдхилилися, i зi щiлини висунулися спочатку чиїсь пальцi, пiсля - довга, суха i струджена рука. Вона все бiльше й бiльше просувається в щiлину, облапує пальцями замки, але в той час син твiй поворухнувся i тихо, навшпиньках, злодiйським ходом почав наближуватися до дверей. I коли рука почала з дивовижною легкiстю, нiби якi вiдпадай, вiдривати замки залiзних дверей, як твiй син розмахнувся сокирою i сiкнув по руцi... Рука хруснула i вiдпала на землю. В той час дверi зненацька вiдчиняються, i у дверях бачу блiду, виморену жiнку... Так, Марiє. Бачу жiнку, яка тримає перед собою утяту руку, а з неї не бiжить, лиш повiльно капає кров... Я пiзнав в тiй жiнцi знаєш кого?..- Гнат вперто дивиться на Марiю. Марiя швидко питає: - Кого, Гнате? - Тебе! Це була ти... Марiя здригнулася. - Гнате, не кажи, не можу... Що ти кажеш!.. - Слухай, Марiє, далi!.. - майже наказував Гнат.- Це ж тiльки сон. Я не видумав, це снилося менi... Снилося, коли сидiв у в'язницi... У дверях, значить, стоїш ти з вiдрубаною правицею i жалiбно дивишся на свого сина i на його скривавлену сокиру. Окривавлену? Адже ж з руки майже не йшла кров... Так. Але сокира була скривавлена. На нiй було багато кривавих слiдiв. I бачу я, що десь з'явився i твiй чоловiк Корнiй. Вiн увiйшов, спокiйно вiдняв вiд сина сокиру i розкроїв нею йому черепа... - О Боже, о Боже!.. Що ти говориш?.. Гнате, отямся!.. Але Гнат уже мовчить. Спустив голову i дивиться в землю. - У тебе,- каже по деякому часi,- порванi чоботи. Не мерзнуть ноги? Скоро ж зима. Марiя приходить до себе... - Чи ж то первина? - каже вона. - Не первина... Але нащо, щоб мерзли... У тебе ж дiти. Для дiтей маєш шанувати здоровля. Виростуть дiти, кормитимуть, може, з них i люди вийдуть. Мої померли... Хай хоч твої ростуть... У мене, знаєш, є зайвих двiстi карбованцiв... Вiзьми їх вiд мене, Марiє... Чуєш? Вiзьми! Нiхто ж не знатиме, ось заприсягаюсь Богом... Хотiв би тобi хоч чимсь вiддячитися за твою велику справедливiсть... Вiзьми, Марiє... Марiя мовчить i нiби зовсiм його не чує... - Ти, здається, не слухаєш мене... Марiє? - Га! -Ти не слухаєш мене?.. Марiя мовчить. - Нiколи, нiколи нiхто не буде знати, коли ти вiзьмеш вiд мене той дрiб'язок. I клянусь тобi, що нiхто не буде знати, що я з тобою сьогоднi розмовляв тут так довго, а також нiколи не покажуся тобi на очi... Ну?.. Вiзьмеш? Ось тут i грошi при менi...- сягнув рукою за пазуху. - Нi,_ нi, нi! Нi, Гнате!.. Прошу тебе, не треба! Не вiзьму твоїх грошей... Я й так вдячна тобi за твою добру думку про мене... Не знаю. Нiчого не знаю. Було б добре, щоб _ми, Гнате, нiколи не зустрiчалися. Ми не будемо зустрiчатися. Правда, нi? Ну... Так!.. Я нiчого злого не думаю про тебе. Повiр менi. Але грошi. Грошi, Гнате, треба вiддавати. Не можна так - взяти i забути. Нi, нi... Так не годиться. - Так не вiзьмеш?.. - Нi, Гнате. Не можу... - Не можеш... Добре... Добре, Марiє... Там ми вже бiльше не будемо бачитися. Я пiду собi, а ти пiдеш також... I не спитаю я, куди ти пiдеш, i ти не спитаєш, куди я пiду. Пiдемо рiзними далекими шляхами i чи зiйдемося ще коли?.. Хто знає... А може... А може, й нi... Ти, знаю, пiдеш до своїх дiток, сядеш коло них i подивишся на кожне. Не дивися на них сумно. Може, доля вимагає вiд них веселого погляду, бо життя буде тяжке, дуже й дуже тяжке, Марiє... Бувай здорова... Бувай, Марiє, здорова!.. VI Днi далi минають. Дiти ростуть. Марiя журиться i вичiкує Корнiя. Де ж подiвся Гнат? Через кiлька днiв не стало Гната. Пiшов з дому i не повернувся... "Дивна людина,- думає Марiя, - той Гнат. Нi, нi... Може, то й дiйсно не вiн. Нащо б клястися, робити такий страшних грiх... Ох i любив вiн!" Дума доганяє думу. Пiшла до ворожки, а та дала зiлля i казала пити. Марiя перестала думати за Корнiя, дума за Гната. Напилася зiлля, i, здається, полегшало. Що вiн їй зробив? Хотiла не раз йти шукати його. Але ж де вiн?' Зима, великий пiст, смуток... Марiя йде до монастиря i молиться. Ченцi, як i завжди, виходять на середину церкви i "Свiте тихий" спiвають. Марiя клячить, шепче молитви... I зненацька... Цей кривий чернець... Гнат? Це Гнат? Зиркнув i подивився на неї... Не має часу. Одвернувся i: "Святого блаженного... Iiсусе Христе..." - Боже милостивий, будь менi грiшнiй! - б'є себе у груди Марiя.- Боже! Дай спокою моїй душi!.. Прийшов Корнiй на Великдень. Марiя була на плащаницi, вернулася i кого бачить... - Боже! Корнiю! Ти? - Марiя плаче i смiється. Тепер для неї приходить справжнє свято. А вiн випростався, поправився. Принiс усiм гостинцi. Марiї шовку на спiдницю, але... Куди його, таку павутину, вiзьмеш. Одягнеш - i все буде видно... Ще люди засмiють. Хай вже на смерть сховає... А Корнiй перш усього оглянув господарку. Не є скрiзь до ладу, але що ж вона сама могла зробити. Конята ледь ходять. Попечений мало не здох, i невiдомо, чи що з нього буде, бо рана не хоче гоїтися. - А хто, по-твоєму, Марiє, те зробив? - питає Корнiй. - Бог його святий знає... Нiхто не може сказати... Ах,_ коли б вiн знав, чия то робота. Вiн би з' ним розквитався по-своєму. Але як його довiдаєшся... Вечорами повно людей. Корнiй оповiдає про вiйну, революцiю. Цар манiфеста видав, i нiбито вся земля має прийти бiдному народовi... -О,_ це справедливо! - гуторили дядьки.- Так i треба. Земля всiх... Хто працює на нiй - дай тому... Не працює - геть! Не заважай, не займай мiсця... Земля працi i поту вимагає... Великдень став дiйсно святом Марiї. Вийшла з Корнiєм i дiтьми до церкви. Дзвони дзвонять, смiється небо i земля. Корнiй добре одягнутий, дiти також, Марiя теж незгiрше... Йдуть гордо, а зо всiх бокiв: - Христос воскрес, Корнiю! З приїздом! - Воiстину воскрес! Дякую. - А як же там "гапонець"? Дiстав? - Та де там... Нашi дiстали. - Нашi? Дивись, туди його матерi! Таке мале, а таке задиракувате. А чому ж не насипали? - Змєна. Генерали плохiї... -_ О,_ то-то воно... А де ж був цар? За чим дивився?.. - Що цар... Цар за всiма не догляне... - Воно-то звiсно...- чвиркає крiзь зуби дядько.- Ото, рiзун його матерi, коли б мене туди дав. Усiх перевiшав би. Люди кров ллють, а вони змєну роблять... I це такi порядки в нашiй Расєї. Корнiй стоїть в гуртi дядькiв, вищий за всiх, i оповiдає. Каже про землю, царського манiфеста. Оповiдає про Маньчжурiю i китайцiв, що говорять зовсiм не так, як у нас, i до того носять косу, як жiнки... Дядьки регочуть. Виходить, пустяшний народ... Де ж видано, щоб чесний чоловiк бабську моду заводив. Видно зразу... Тьху! I тiльки... Минуло свято, i Корнiй одразу в поле. Сонце свiтить, жайворонки видзвонюють. Плуг крає мастку чорну цiлину. Минулої осенi не встигла Марiя позяблити. Борозною ворони скачуть i пiдзбирують борознякiв. Приємно так ходити за плугом, приємно чутися зв'язаним з землею. Шкода тiльки, що нивка така вузенька. Пройшов кiльканадцять разiв - i межа. Ех, треба поля! Неминуче треба поля, бо ж дiти ростуть... Посiяв i думав хату перекрити. Знiме снiпки, а дасть знов черепицю, але трапилася купiвля землi, i Корнiй задаткував десятину. Марiя радiла. Це нiчого, що прийдеться дещо живота стягаути. Нiчого. Десятина є завжди десятина. Вона готова з останнього пнутися, а все-таки десятинка буде. Хiба ж ви не бачите, що дiти ростуть, а їм же треба землi. Куди пiдуть, що робитимуть? У пани всi не полiзуть, та й щоб людина стала паном, треба вчитися, а щоб учитися, треба знов грошей. До всього Марiя знов завагiтнiла. Мала вже таке щастя, що якраз на лiто мусила бути вагiтною. А тут стiльки скрiзь працi. Перед Рiздвом дiстала хлопчика i охрестила його Лаврiном. "Хай здоров росте,- вiншували куми.- Краще хрестини, нiж мерлини". Ах, Марiя пережила всього. Було i хрестин, i мерлин. Не первина. Видно, пiд такою планетою родилася. Десятину поволi виплатили. Стягнулися до останнього, але виплатили шмат поля. Хай буде. Це ж грунт, це капiтал, як казав Корнiй. VII I далi пiшли днi рiвною довгою чергою, вкладаючись у мiсяцi й роки. Якi це були гарнi, повнi, округлi роки. Кожний схiд сонця приносив працю, захiд - вiдпочинок. Ростуть дiти. Прибуває потроху землi. За хатою засадився новий садок, i молоденькi щепки щовесни вкриваються нiжним усмiхненим цвiтом. Минуло п'ять рокiв - i Корнiй господар. Корнiй з широкою бородою, Корнiй почесний чоловiк у громадi. Недiльним ранком по веснянiй сiвбi, коли пiдростає i починає хвилювати жито й пшениця, Корнiй замiсть до церкви йде в поле. Для нього й тут повно Бога. Стань навколiшки i молися. Сонце величне i вiчне, сонце поля i села, звелося з-за далеких обрiїв i пiдноситься у височiнь. Широкою твердою ходою йде Корнiй польовою дорiжкою помiж пашнями, дивиться на повiльнi, нiби котячi, сiро-зеленi хвилювання розлогих пiль, слухає невтомнi видзвони жартiвливих соняшних птахiв над собою, сильними мужицькими грудьми вдихає мiцний, хрусталево-прозорий i пахучий воздух. Нема тут кiнця. Немає краю. Вiтер теплий i м'який пливе i топче по ланах, бiлi хмаринки, нiби лiлеї блакитного велетенського ставу, пiдбарвленi легко сонцем, пливуть i десь там западають за чорну стiну далекого дубового лiсу. I як не йти в таку годину в поле? Як не любити його? Скiльки тих колоскiв... Боже, скiльки їх тут!.. Бiльше, нiж зiр у небi... I хто дав їм життя? Он йде Корнiй з твердим поглядом i шорсткою долонею. Це вiн сiяв зерно. Це вiн дав йому змогу розумно торкнутися землi, пустити ссавчики у м'якоту великої планети i вирости у нiжне, чудесне, увiнчане колосом стебло. Честь тобi, Корнiю! Сам Бог з тобою нерозлучно тут на полях з вiтром, з просторами неба, з сонцем! Сам Бог!.. I скiльки разiв буває, що Корнiй без нiякої причини стає, знiмає новий недiльний кашкет i хреститься. Чого Корнiй хреститься? До кого? Ах, Корнiй не скаже, чому вiн хреститься... Хочеться, i вже... Чує радiсть, чує велич, чує присутнiсть вищої, вiчної сили... Вертається додому i почуває себе, як по молитвi... Легко, радiсно. Он женуть худобу "з роси"... Чиї то корови он iдуть? Корнiєвi. Шiсть їх, розкiшних, повiльних тварин, iдуть i несуть тобi, Корнiю, пахуче молоко. За ними йде Корнiєва дочка Надiя. Зрiвнявся з Надiєю. - Напаслись? - питає. - Хiба не бачите, тату? Не напаслися. Папгi нема... - Приженеш додому i даси їм конюшини... У Корнiя не тiльки корови. У Корнiя конi випасенi, блискучi. У Корнiя господарство. Вiн вже давно забув тi часи, коли-то на гармонiї грав та тягнув у Мартина поденщину. Минулися тi часи, хоча Марiя не раз про них згадує. Дома обiд. Марiя була у церквi i оповiдає, про що люди гуторять. Кажуть, що має бути вiйна, що нiби нiмець задумав на "нашого" воювати. Корнiй i Марiя обмiрковують тi чутки i приходять до переконання, що варто насипати тому нiмцевi - хай не лiзе.;. Демко вже парубочиться. Тiльки пообiдав - i одразу до дзеркала... Чеше свого чуба, на музики збирається. - Ти, Демку, не дуже-то там того...- каже Корнiй.- Ще нагуляєшся. Менше за чуба, а бiльше за господарку дбай... Куди збираєшся? - Куди ж вийду... От-вийду в село. Не буду ж весь час на печi сидiти. - А хто то виведе на пашу конi? - А Максим. Що вiн має робити?.. Тiльки те й робить, що ганяє по вигонi з хлопцями... - Максим ще кращий робiтник, нiж ти... Ой сини! Дивiться менi. Не дбатимете - не будете мати... Само до рота не прийде. Це вже повiрте менi. - Який розумний,- вiдгризається Максим.- Сам iде на музики, а я маю конi пасти. - А що ж ти маєш робити? Тiльки й робити. Я вже своє вiдпас. Не заставляють тебе косити чи орати,- каже Демко. - Но, но, но! Ще посварiться. Ти, Демку, нiде не волочися, виведеш йому конi, напоїш i хай пасе. Мусиш, Максиме, пасти. Гляди менi, як застану тебе, як недавно, з хлопцями, конi в шкодi... Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимовi це зовсiм