млi, що думали вони, що пережили, якi вiйни, свари були... Кожний день нашого часу є днем незабутнього. Бо ж тепер родиться наша будуччина... Говорячи це, Матвiй присiв на пеньочку. На чолi його дрiбненькi крапельки поту. Великою своєю шорстокою долонею стирає вiн пiт i думає. В мiжчасi Володько вставляє своє: - Я, тату, думав над цим... - Так? - Думав,продовжує Володько.- Хлiборобом я не буду. Ви ж бачите. Прийде на нашу землю яка-небудь чужинецька шпана i як свому... А чому? Бо ми хлiбороби. Вмiємо землю орати, сiяти, жати, але не вмiємо добро своє спожити... Ми потоптанi. Ми упослiдженi. Ми нiщо! Сьогоднi, там... Я, знаєте, хотiв кинутися на того хама i роздерти його на кусся. Отак просто роздерти i все... Лють мене їсть... Матвiй думає. - Аби тiльки,- каже,- всi до цiєї думки дiйшли. Нi. Не кажу кинути плуг. Нi. Цього не треба. Земля основа всього. Але кожний господар хай тямить: поки ми тiльки коло плуга, а там на горi сидять вужi - нема нам щастя. Ми мусимо виповнити собою все!.. Ми, чеснi люди, що родились тут i тут мiсце!.. А по хвильцi додає: - Але до працi. Праця всьому дасть життя. А тi перешумлять i загинуть. Знаю, що загинуть!.. Ходiм, зрiжемо кiлька деревин. Думаю собi: вiн там поїхав, стоїть, i конi стоять, а тут стiльки роботи. Гадаю рiзати дерево звiдсiль, вiд запусту. Тут молодий лiс ростиме. Гарно засiявся. Батько i син встали й пiшли. Батько показав великого старого граба... - Ну, зрiжемо цього. Вмостилися i почали рiзати. Сонце заходить. У лiсi кладеться тiнь. Тиша, тiльки шурання пилки чути. По часi пiдрiзаний граб затрiщав, похилився i, пробиваючи собi помiж гiллям iнших дерев дорогу, цiлим своїм тягарем грюкнув об сиру землю. Батько i син хвильку стоять i обтирають iз чола пiт. Цiєї ночi Шпачка ожеребилася. Через пару днiв ожеребилася i Гнiда. Двоє шустрих малят лошачкiв родилося на свiт. У село наїжджають "товаришi" i вибирають все новi та новi "самообложенiя". Роз'їжджають усе новi та новi агiтатори. Сходки, мiтинги. Володька ще раз беруть "в наряд". Три днi проїздив з агiтаторами по селах. Приїдуть до села - сход. У школi збираються дядьки. Обличчя їх на квiнту. Настрiй - нуль. Знаємо, мовляв. Досить нам наговорили. Баки тiльки забивають. Але входить товариш комiсар. Рудий, сiрi очi, плитке чоло, вуха вiхтями. П'ять лiт у Сибiрi на каторзi за червоний жовтень страждав, вiд перших днiв революцiї на всiх фронтах диявольську контрреволюцiю громить. Вилазить на стiлець: - Товаришi селяни! Знаю, що не прийшли ви сюди, щоби слухати тарибари якого-небудь обридлого крикуна. Знаю, що село вже має досить слiв, за якими нема нiчого, крiм брехнi... Але, товаришi! Всi, хто не прийшов до вас, кожний тiльки брав. Кожний тiльки намагався використати наше втомлене, вимучене довгою революцiєю село. Нiкого не обходить те, хто тут жиє i чи має вiн що їсти i в що вдягнутися... Нiхто також не завдає собi працi подумати над тим, що селяниновi нiхто не дає анi одної соломинки даром. Все то зароблене тяжким кривавим трудом, твердими мозолями двох рук... - Правильно! - перебиває хтось. Настрiй слухачiв прояснюється. - Так,продовжує товариш.- Я сам син бiдного селянина, який родився i вмер на рiллi у працi, у ярмi. До мозку костей знаю, що значить вперта день-денна в потi, брудi, в голодi каторжна праця, наслiдки якої: болi, болi i тiльки болi. Хто з вас скаже, що за своє життя прожив хоч один щасливий день, добре з'їв, гарно одягнувся, не мав турбот? Нiхто, Бо ми дiти працi, дiти землi, ми не маємо на це змоги. Ми, як та машина, щодень i нiч тягне цiлу фабрику, не смiємо зупинитися, випростатися, вiдпочинути. - Правильно говорить,- чути з юрби. Настрiй ще бiльше теплiшає. - Але, товаришi селяни! Кожний з вас хоч i здалека бачив i iнше життя. Он у селi стоять палати. До них належить за селом кiлька тисяч десятин доброї земельки. Власники їх не купували її, не орали, не сiяли, а збирали бiльше, як ви всi, що тут зiбралися. I ви бачили їх життя. Бачили, роз'їжджали вони фаетонами, каретами, четвернею. Бачили, як гуляли вони, як пиячили. Все це ви бачили i нiкому з вас не прийшло на думку: а за що то вони так живуть? А чиєю то працею здобувають вони отi великi маєтностi, отi добра, отi четвернi? Не приходило це на думку, бо всi думали, що так треба, що так має бути, що сам Бог ваш так хоче. Але так воно не є. Так воно не мусить бути. Всi мусять знати, що земля i все, що на нiй є, не належить однiй людинi - пановi, поповi, царевi. Нi! Сто разiв нi! Все це належить усiм людям, що живуть iз працi рук своїх; належить порiвну, однаково, без всяких винагород i викупiв! Так воно мусить бути. Голос промовця пiдноситься, набирає звучностi, сили, переконання. Селяни слухають. Очi їх поволi загоряються. Промовець згадує партiю комунiстiв-большевикiв, що пiдняли священний червоний прапор боротьби за волю та землю. Згадує свiтову буржуазiю, що йде на допомогу Денiкiнам, Петлюрам, Пiлсудським, щоб розчавити великий зрив працюючого люду. У рожевих барвах малює привабливi картини прийдешнього, коли то могутня селянсько-робiтнича червона армiя переможе всiх своїх ворогiв. Тодi настане час вiдпочинку працюючих, час, коли за людей будуть працювати машини, коли всi будуть рiвнi, щасливi i свобiднi. А це настане. Це не слова, а дiйснiсть. Це мусить статись, бо цього бажає собi сто п'ятдесята мiльйонiв працюючого народу. Але для цього треба останнiми силами пiдтримати славетну червону армiю, армiю героїв боротьби i працi. Так. Селянський люд знає, що буде далi. Їх обличчя, їх очi холонуть, мов метал. На їх устах знов сходить ознака лютi. Чотири роки кров лив. По Карпатах, пiд Варшавою, у пiнських багнюках. А тепер приходить ось тобi отакий i рве - брехнею, пiдступом, силою,- останнє вiд уст своїх рве. Iди, Арйоне, додому. Вiйна не з'їла ще одної твоєї красулi. Одв'язуй її вiд жолоба i як офiру вiддай добровiльно. Бо, бач, герої працi й боротьби, що ордою з кацапiї насунули, потребують її. А ти, Арйон, ти що кров лив, пiт лив, орав i сiяв гречку, ти дай i ще раз дай... Себе, жiнку i дiтей. Клятий жидок, вошивий руский гармидер зняли, в Європу б'ють, сто тисяч коней загнали, бо здобувають, бач, трактора, електричну лампочку, комуну... Тьху! Громи на вас! Дядьки розходяться. "Председатель" списки зробив. Десять ялiвок, п'ятдесят пудiв хлiба "добровiльно" за гарнi слова, як тьху, пiшло. На другий день Володько їде додому сам. Оратори залишилися на селах. З села в село пiдуть i обберуть, мов липку обдеруть гречкосiя. Їде Володько, перегортаються рiднi поля, он село - одно, друге i вiтряки, i обрiй сивий, звiдки вилазить кiлька брудних хмарин. Стернi наїжилися. Земля, мов кулак, скорчена. Гнилi, посивiлi полукiпки. Недоораний загiн i забута борона, на якiй ворона голосно харчить, нiби лається. I чує Володько виразно, що земля почала вiдступ. Вона нiби охолола. На нiй, мов на мерцевi, щетина, стерня, аж дух її, той жорстокий п'янючий дух здiйнявся i хтозна-куди вiдлетiв. Нi, не буде вже бiльше тих завзятих коханцiв землi. Нi, не буде весни, рiллi, великого неба i сонця для орача, що пiт, кров, душу разом з Богом згорне, бувало, в одно зерно i вiддасть землянiй грудi на пожертя. Нi, не буде бiльше таких. Тi, що були, ображенi, побитi, обдуренi. I та образа передасться вперед на всi поколiння, i кожне з них iз приємною жагою бразне плуг, i скаже: "Ганьба моїх батькiв - моя ганьба! Я i син мiй, i мiй онук хай росте, як хижак, у лiсi, в лузi, в землi пiд скибою, i хай день i нiч рахує вiд початку, бо наш час пiде вiд того дня вперед, вiд котрого спаде з очей наших остання скалка ганьби, неслави, наруги. Так буде!" Бiжiть, конi мої, по рiднiй дорозi. Несiть мене пiд стрiху батька. Звiдти я вийшов у свiт, звiдти почну роботу. Всi днi, а їх буде безлiч, вставатиму бадьоро i нi одного не вiддам умарне. Почну вiд себе. От серце моє. Воно гаряче, мов жарини. Ллю воду холодну, i хай приймає гарт, i хай от так ствердне, мов лiпша криця. Добре! Боже, приношу дяку тобi, що родився в час, коли родиться вiра моя - в Тебе, в Батькiвщину, в Працю. Iдуть днi. Лiто хилиться до спаду. Величне лiто, яке було один раз на триста лiт. Хто бачив небо, або хмари, або сонце того лiта, той скаже: так! Iстинно велике було. Бо того лiта народилися новi люди, мiльйони нових людей i мiж ними Володько Довбенко. I вiн гордий з цього. Бо земля, вiд котрої вiн узяв силу свою, барву кровi й огонь серця, нарештi, дiстала - одних, що пiшли i впали, других - що родилися i живуть, їх очi бачать i вуха чують... їх молодi барви формуються так, щоб взяти на себе страшний тягар в iм'я Бога, честi i слави землi своєї... Син Володько i батько Матвiй привчають покинуту большевиками молоду булану лошицю. Вона шарпається i стрибає в плузi, мов спутана блоха. Але Матвiй зацiпив зуби, цупко тримає в свому сталевому кулацi сирицевий повiд. Лошиця зводиться дуба, мотає запiненою мордою, хвицає заднiми копитами.- Нiчого! Нiчого! Пiдеш! Пiдеш! - Через зацiпленi зуби промовляє Матвiй. Володько тримає чепiги плуга. Плита глибоко зарита в глейкий, мокравий чорнозем. Уночi лив дощ, небо котило хмарами, мов горами, i . тепер ще он валуни по синьому розкиданi. Вiтер дме i булана грива лошицi шарпається на всi боки, а бурштиновi її очi почервонiли. - Пiдеш, пiдеш! - крiзь зуби говорить Матвiй.- Мусиш!.. Вьйо! Булана рушила i потягнула плуг. Плита верне скибу, тне корiння, трiщить пирiй... Ах, чорт бери, як верне землею, рве, трощить на куснi. Раз, два обiйшли, на буланiй пiт виступив. Стала, прискає пружнiм диханням. Ти три роки. Струнка, пружна, мов стрiла. - А тепер впряжем до неї Шпачку,- зазначує Матвiй.- Хто сказав, що вона не пiде? Пiде! Тiльки треба вмiти її заставити... В той час шляхом їде тачанкою большевик. Пара карих коняк вгнанi до останнього. Не помагає нi матюк, нi нагай. - Стой! Вон пашет челавєк! Плигнув у грязюку дороги, женеться через свiжу скибу. - Дєд! Давай лошадь! Випрягай раз-два! Матвiй зупиняється. Випростався. Глянув. Володько ще тримає в руках чепiги. Большевик обриває посторонки, рве лошицю, скидає з неї шлею. - Стiй! - крикнув Матвiй.- Ти куди? Твоє? Большевик висмикнув з кобура нагана. - А вот!.. Не хоть в лоб? Очi його, мов шротини. - Падайдi толька, кулацкая морда! Ето тєбє нє старий режiм... Матвiй наливається страшною люттю, що прискає з кожного його руху. Великi його чоботи злилися з землею i, видається, нiби вiн вгруз в її поверхню, нiби вирiс з її чорноти. Жили його широкого чола налилися кров'ю i, здається, видно, як б'є вона чiткими, сильними ударами. - Xa-xa-xa! - зареготав большевик, тримаючи в лiвицi повiд буланої, а в правицi нагана. Його вип'ятi, мов бараболини, вилицi, скiснi чорнi очi, твердий, низький лоб, мов литi зi старої бронзи. Пiски, пустиня, кiнський пiт. Номад, думає Володько. Груди Матвiя знiмаються i опадають. Вiн дивиться на кулак з наганом, корчиться, нiби бажає плигнути на свого грабiвника, але в останнiй хвилинi з силою вириває себе з такого стану, круто повертає i без єдиного слова йде в поле. Володько дивиться за батьком. Вiтер розкидає поли його куцана. Ноги його ступають рiвно, широко й рiшуче. А большевик випряг одну коняку, прив'язав її ззаду тачанки i впряг булану. - Садiсь, маладєц, са мной! В Жолобках другую лошадь дастанєш! Володько плигає на тачанку. Большевик сiв на сидiння. "Вьйо!" - гукнув сердито i шмигнув нагаєм булану. Та пальнула заднiми ногами, шарпнулася i сп'ялася диба. Большевик закотив триповерховий матюк, завинув на лiвий кулак вiжки, а правою схопив за цiвку рушницю, що стояла коло нього, i зо всього розмаху гепнув прикладом по буланiй... Та витягнулась, рванулась i зi страшною силою поперла за собою тачанку з обома шкапами. Гналася, мов вiтер. Колеса бризкають закарвашами грязюки. Тачанка, мов дитяча забавка, плигає по нерiвнiй дорозi. Мигають поля, лiс, село. Долина, вигналися на гору i розгонно вкотили на панський двiр. - Стоп! - натягнув вiжками большевик. Булана стала. На нiй нема сухого мiсця. З рота, нiздрiв рвуться куснi пiни. Живiт, спина й зад у милi. Ноги тремтять. - Вiдал? - звертається до Володька большевик.- Вот так с вамi нада! Обличчя його купа багна. Сива довнянка закотилася на потилицю. Помахом рукава розвiв на чолi пiт i грязюку, плигнув на землю, кинув Володьковi вiжки, а сам пiшов в напрямку великого будинку з оббитими стiнами. Вечорiє. По небi летять клубатi хмарини. Навколо рейвах, нелад, нiби тут панував землетрус. Он якiсь хлiви, чи стайнi. Тинк на них упав. Гонти на стрiсi прорванi, нiби навмисне. Перед дверима потрощена жниварка, обламки грабель i ржавi вила. Далi купа недосушеної з будяками конюшини. Коло неї стоїть кiлька зачовганих, збасованих брудними нагаями коняк. З будинку чути крик большевика. За мент вiн виходить з-за рогу хати, плюється в Бога i пiдходить до Володька. - Сукини сини! - кидає вiн Володьковi, хоч той не розумiє, в чiм справа.- Бєрi вон ту клячу i атвалiвай ко всєм чертям! Володько бiжить до коней i бере лiпшого. - Нє ту! Другуйю! - кричить большевик. Володько бере ту, яку показує большевик, вискакує на її гостру спину i верхи клигає в село. Матвiй iшов у поле. Не раз iшов вiн по цiй землi. Не раз болiв вiн над її долею, але сьогоднi, в цей страшний день, вiн виразно став лицем в лице з тою силою, що заступила йому його життєву дорогу. Нiколи, нiщо не перемогло його. Вiн не лякався вiйни. Вiн готов був зустрiти смерть на полi бою, як вояк, як орач, як той, що до останньої хвилини цупко тримає в своїх п'ястуках свою зброю. Але сьогоднi... Нi. Вiн чує ще той регiт, той зневажливий лютий погляд. Ууу, ти, косоока тварино! Почекай. Мiж нами нема рiвностi! I ти, i я - ми станем ще, i буде тодi останнiй бiй. Матвiй бачить поле своє, як лежить воно перед ним доступне, мов раб. Рiки поту пролив за нього. Сина в бої послав. Цiлi ночi продумував i брилу по брилi складав цитаделю своєї сили. I, мабуть, ще мало. Так. Мало. Не одного, а мiльйон Матвiїв треба. Сто мiльйонiв синiв треба послати в бої. Iнакше прийдуть з наганами, випряжуть твого коня з плуга i посмiються. Матвiй пройшов впоперек, вздовж свого поля. Прудкий вiтер б'є крилами в його обличчя й охолоджує палаюче чоло. Пригадав, що пiслязавтра мав би вiдiйти Володько до школи. Але хто дома?.. Сiяти. До чорта. Пiде. Западає нiч. Матвiй вертається додому. В хатi порається Настя. "Господоньку; Господоньку! - журиться вона.- I куди той хлопчисько з отим каналiєм поперся? Ще возьме там у лiсi... Бахне, i буде по ньому. Що такому каторжановi..." Матвiй мовчить, їжа його не бере. Посидiв мовчки, а опiсля вийшов надвiр. Нiч темна i вiтер. Пiшов на дорогу i слухає в напрямку жолобепького лiсу. Минають хвилини, години, а Матвiй не сходить зi своєї стiйки. Навкруги все нiме, чорне, мовчазне. Нарештi над'їжджає Володько. Матвiй здалека помiтив його, i коли син зрiвнявся, зупинив. - Стiй-но. Що то приволiк? - каже Матвiй. - Та от дали. Взяв, хай, думаю, хоч таке буде. - Не тре'було брати. Все одно завтра за рiвчак витягнеш. А та не лопла? - Нi. Але зiрвалась напевно. Як не витягнє до завтра ноги, буде добре. - Халєра чортова. Все зжере i сама здохне. Ех, коли бв не той наган. Не хотiлося напоротись на кулю, а то би... Aле поживем, побачим. Завтра доскородиш отам, а пiслязавтра до школи. - А як же ви самi?.. - Не журись. Тут вже я досiю, а ти вчись деiнде сiяти. Завели коняку до стайнi, дали їсти, а самi повечеряли i поклалися. На ранок витяг Володько на скибу борони, взяв нову коняку, допрiг до неї Шпачку. Придивившись, помiтив, що новому коневi вибито око. На мiсцi ока - струп. Нагаєм, видно, смальнув. Скородив мало не до вечора. Думав, докiнчить, приготується до завтрiшнього походу. Але надвечiр несподiвано з села виволiкся якийсь обоз. Дядьки, дядькiвськi конi, вози, а на возах раненi. Безлiч ранених. Лежать по два, по три на возi. Пообв'язуванi i так. Стогнуть, кричать. - I де їх стiльки наклали? - А хто їх знає. Дiстали. Пiдвода за пiдводою сунуться ходою, на цiлу дорогу вiд села до лiсу розтягнулися. Кiлька вершникiв, кiлька пiдвод санiтарiв. Одна з таких пiдвод зупиняється чомусь коло Матвiєвого подвiр'я. По часi до Володька йде батько, за ним большевик. Батько сумний,опалий, тихий. - Випрягай з борiн конi, бо поїдеш,- каже вiн нiби не своїм голосом. - Куди? - питає Володько. - А от,кивнув головою на большевика. - Тiльки до Шумська,- каже той по-українськи. - Але ж конi цiлий день у запрязi були. - Ну... Довезеш до Шумська i вернешся. Матвiй мовчить. Вiн раптом чогось змiнився. - Ах, одвези вже їх. Все одно,- каже вiн i, повернувшись, iде додому. Володько швидко розпрягає конi з борiн, запрягає до воза. Вiн сердиться. Чортзна-куди на цiлу нiч їдь. А завтра конечно хотiв вийти в дорогу. Виїхали. За Жолобками починає вечорiти. Обоз повзе ходою. На возi коло Володька сидить большевик. За ними якiсь лантухи. Наганяють i переганяють вершники. Конi загнанi, обтрiсканi багном. - Ну как там? - питає большевик одного з вершникiв. Той тiльки махнув нагаєм. - Панiка? - питає; ще. - Чорт єво разбєрьоть. Всьо смешалось! Володька нашорошився. - Що там таке? - питає большевика. - Та вiдступаємо. Знову будете пiд панами. Францiя цiлу Варшаву жене. Володько мовчить. Що має казати. Однi вiдходять, прийдуть iншi. Чи не все одно? Пригадав тих, з якими пiшов Василь. Де вони. Пiшли туди десь к Подiллю i не чути бiльше. Невже не вернуться? От дивина. Прийшли, побули i зникли. Нагадали якийсь .сон, щось неймовiрне i вiдiйшли. Десь туди все йшли, к Подiллю. Хлопцi веселi були, у сiрих чемерках, у кепках, у шоломах. От уявляється: дощ, грязька дорога, а вони йдуть - все молодi, молодi, мов дiти. Катерина вийшла i стоїть на порозi. - Ей, дiвчино! Дай Боже, чорнобривко! Катерина смiється собi на них. Це ж тi, що нiкого не зачiпають. Петлюрiвцi. Славнi хлопцi мiж ними. А як увiгнався Василь. Що ж, не був то гарний козак? Нiхто би не сказав, що то був той самий Василь, що вирiс десь на хуторi в Лебедщинi, що любив собак i коней, що кпився з Володька. Коня ж мав. Ех, i був коник. Любив його, кормив, чистив. Володько так i бачить, як розпускає пiдпруги сiдла. А остроги побренькують, шабля при боцi. Руки мiцнi, жилавi, довгопальники зi злотосрiбними волосинками. - Ех,виривається у Володька. Большевик подивився на нього. - Чого зiтхаєш, козаче? - От так собi. Думав, завтра пiду до школи. А це не близько. - А то ж куди? Так i так. Володько оповiдає. - Тепер пропало,- закiнчує. - Чому? Сказав до Шумська, так до Шумська. - А не до Житомира? - От дивак. А помовчавши, каже: - А ти хiба мене не знаєш? Володько подивився на нього. Здається, щось знайоме, але пригадати не може. А той посмiхається й мовчить. - Hi. He знаю. Уста большевика щiльно, смiшливо стуленi. Мовчить. Володько не питає також, їдуть поволi за ступом на схiд. Нiч там. I хмари туди женуться. От туди, у ту щiлину мiж небом i землею затискаються. А небо тяжече i, коли б не вiтер, рухнуло би i завалилося би отак просто на все. Грохонуло би i вкрило би горами поля, i були би скрiзь, як глянеш, гори однi. Краще хай провалиться, щоби море стало з хвилями. Щоби буревiй, щоб рокiт хвиль i вiтру отак вдарив i вiдбився, вдарив i знов вiдбився. I так от щоби билось все навкруги, повне бурхливого життя, повне сатанської борнi. А ми, щоб отак на кораблях, всi як один. Очi струнко вперед, брови нап'ято стягнутi, а груди проти всiх хвиль, проти всiх буревiїв. Нi. От в очах тягнеться низка возiв з потрощеними, хто зна чиїми, синами, що стягалися сюди зо всiх степiв, зо всiх пралiсiв. Напнуте небо i поля, поля - ген аж туди десь поля. Вiтряки пiд Рохмановом стоять. Розставили свої довгi руки i борються з напором вiтру. Мiстечко Шумське втикане жарiючими свiтляками. Широкий став прибиває пiд греблю хвилю за хвилею, а взад i вперед через мiст обози. Туди йдуть, назад iдуть. Драбиняки, тачанки. Коники витягають шиї, дядьки байдуже пливуть, все одно, в яку сторону. Хай котить хвиля чи взад, чи вперед. Вечiр, мов чорний кiт. Поволi, крадькома крадеться, замотуючи вози, конi, тачанки таємничою оманою. Руїни млина Райха, дебелi мури, за котрими засiдали з кулеметами повстанцi i строчили отуди по той бiк стависька в очерети. Отам тарахнула на лiд нiмецька бомба, вiд котрої вмерло з переляку кiлькох жидкiв. По греблi марширували "гелєрчики" в синiх рогатiвках i награвали французькi маршi. Пiсля їх кiлько ж впало до бруку, прошитi, наскрiзь кулями. Боже, скiльки гармидеру було! Горiли села i трупи сипались, мов спiлi грушки. Земле моя! Країно моя! А обоз усе сунеться греблею. Ось першi хати. Вiкна заставленi ставцями. Блiдо жарiють електричнi грушки. Вiтер зо ставу розгонко вдаряє в телефонiчнi дроти i вони дзичать тривожно. Кiлька - раз, два, три, самоходи ллють сяйво своїх рефлекторiв, а на них стриженi, в кепках жiнки з санiтарними опасками на рукавах. - Стой! Куда прьош? - Разiйдiiiсь! Дебелi, цибатi конi, мов вуглевочорнi примари, вириваються, плигають через вози, через дядькiв. Пiдкови копит цокотять об камiнь i крешуть iскри. Вони проносяться, як вiтер, i зникають. Нiч живе, нiч страшна, неповторна. Мов глибина морська, таїть у собi життя, смерть i буревiй. Цi неймовiрнi люди, народженi ще вчора, сьогоднi пишуть хаос своєрiдного, перекрученого Апокалiпсису. Сюди люди, туди люди. Однi до других лицем, грудьми. Дороги нема. От упав хтось i по ньому проїхала тачанка, бо був слабий. Отам на полях фронт. Там сто п'ятдесят тисяч. Двi тисячi ранених, тисяча трупiв. До чорта спiвчуття! Але Володьковi все-таки пощастило вирватися з того рейваху. Дiстав посвiдку, що їздив три тижнi, вiдкинув задок воза в рiв, вьйо! - i поїхав. За Рохмановом порожньо. Вiтер назустрiч i нiч, мов антрацит. Конi намацують копитами шлях, що лiг тут взад i вперед. Пройшло ним людей, заплющ тiльки очi i дивись: всi народи, всi мови, всi барви. Йшли, минали, падали далi вiд куль, та знов iшли, втомилися i спалахнули гнiвом. I от горять... Всi горять. I нема кiнця. Мов навмисне вiтер дме i земля, оця українська смоляна земля, дихає на всiх п'яним жаром приваби. Ах, як найти слова, щоб розповiсти i щоб знали всi про днi та ночi, коли люди, конi й тачанки йшли отак через поля, мов збиточнi дiти, а вмирали на городах, там, де ростуть гарбузи та цвiтуть безсмертники. Пiд Жолобками знов обоз. Знов дядьки та конi. Вершники подiбнi до привидiв. Пiд горбком стовковисько. Кiлька пiдвiд з'їхалося в купу. Спереду серед дороги лежить коняка. Вона ще жива, але йти далi пiд гору не в станi. Сили її вичерпанi. Вона дiйшла до тої границi, за яку вже не зважилася переступити. На неї накинулися з нагаями i, як звичайно в таких випадках, били. Але коняка не встала. Знизу над'їхали тягаревi самоходи. Пружне свiтло їх рефлекторiв освiтило большевикiв, дядькiв, вози i коняку. - Добєй єйо i канец! - гукає хтось. Один виймає револьвер. По дорозi ворушаться густi тiнi. Баах! Коняка ще кiлька разiв хитнула головою, але до її решток вчепилося кiлькох i стягнули в рiв. - Ааа, вот прекрасна! Стой! Праварачiвай! Паєдеш с намi!.. - Дароогу, трам-та-ра-рам! - Ревуть шофери. Володько бачить, що не виверне. Коло воза справа й злiва освiченi обдертуси з рушницями цiвками вниз на животi. Вiн проситься, що з'їде ось туди вниз i обернеться. Протискається повз вози, повз самоходи. Коли минув, одразу погруз у темноту. Дорога вниз порожня. Пустив вiжки, вiз попхнув конi i вони погналися вниз, в глибину, в чорну нiч. Гналися довго й шалено. Земля все опадала i спини коней, втiкали вiд зору i не могли втiкти. Парк Калиновського вперто змагається з вiтром, осокори, мов скелi гiр, перевертаються, хиляться, зникають за плечима. За ним шумлять ялицi, клени пускають лист за листом, що летять по вiтрi, мов телеграми. Дошки мостика затарабанили пiд колесами, пiдкинули сердито воза i лишились. Вже на другому боцi долини, на горi, коло церкви конi перестали слухати батога. Але далi нема й чого гнатися. За плечима тихо. Село також мовчить. Кожна хата принишкла, причаїлася в темнотi ночi, приплющила вiкна, замкнулась заверткою i хай там потопа. Лиш собаки живуть. Вони чують великий ворохобний свiт. Нема iншої ради, як брехати. I вони брешуть - завзято, безупинно. Дома розпряг коняки, витер перевеслом змиленi їх стегна i накрив дергами. Приходить батько. - Таки приїхав? - питає. Голос його змiнився. Тихий голос, не Матвiїв. Володько швидко оповiдає й спльовує. Пiсля йде до хати, п'є кварту молока. Мiдяне свiтло лампочки лазить по його загорiлому лицi, але нiчого не помiтно з того, що перед годиною переживав. Матвiй мовчить. Настя готовить на завтра торбу, бо ж "вiн" все-таки пiде. - Не спиниш його. Ой, людоньки мої, по батьковi, геть рихтик по ньому, пiшов. Задумав i хай тут гори вернуть, хай валиться земля... Пiшов i вже. Рiд такий, бачте... Обличчя Настi таке, як i завжди, що до нього хочеться побожно молитись. На ньому та вiчна тепла скорбота матерi, в очах той тихий смуток i тi завжди готовi сльозини. Ах, краще вже мовчи, кажуть тi вчi. Породила їх, а тепер стократ дужчi за неї i бiжать - куля не куля - не зупиниш. Лиш любов тобi, мати. Лиш ночi довгi i молитва. Хай Бог хоронить їх там десь у широкому свiтi, на чистому полi, в далекiй дорозi, пiд вiтрами, пiд дощами, лицем в лице з небезпекою. Володько добре знає матiр i знає її думки. Вони ж бо виписанi на її чолi, очах, устах. Але вiн не встане, не вiзьме за сухенькi плечi i не вимовить: "Мамо моя!" I не подивиться в її безодню очей, i не осушить тi сльози, ни, хоча цiла його iстота обнята пожежею великої любовi. | Не вчило його життя пестощiв. Було завжди шорстке й холодне, i всi очi дивилися вперед насуплено й суворо. Чорна земля, чорна долоня, чорний хлiб. Нi, нi, сину чорної землi! Тобi не лестощi, тобi мовчазним бути. Тобi горiти страшною думкою i в серцi, в м'язах тiла складати силу. Схiд i захiд сонця несуть на тебе вогонь, потоп, мор i меч. Нiхто, нiхто на цiлiй широкiй землi, нiхто не роздiлить тягарiв твоїх. Сам-один, по колiна в твердiй землi, ти здвигнеш налитими пружними м'язами i струснеш планетою. Так буде. Батько. Вiн сидить на лавi, погрузлий у думи свої. Не торкайте його. Коли вiн думає, хай все мовчить. Сьогоднi дума його насправжки особлива. Обличчя його закрите туманом i тiльки невиразнi контури брiв, чола, носа, бороди. Здається, вiн далеко серед широкого поля вкопався в землю i головою торкається хмари. Чорнi, густi мряки налiтають, закутують його, колотяться i рвуться далi. Володько не одважується озватися до батька свого. А слова є. Слова самi гуснуть у горлi й печуть. У хатi порожньо. Катерина й Хведот сплять у клунi. - Так, кажеш, i цi вiдступають? - виривається з батькових уст. - Дуже спiшно,- вiдповiдає Володько. Мовчазлива перерва. Батько хвилюється. Син i мати дивляться на нього i не розумiють його. - А той... - починає поволi продовжувати мову батько.- Нiчого вiн тобi не згадував? Володько не розумiє. Дивиться на батька широко вiдчиненими очима. - Хто, тату? - Ну, а той, що з тобою їхав. Володько думає й хитає головою. - Питався тiльки, чи не пiзнаю його... - I бiльше нi? А до мене прийшов... - Тут знов перерва. Матвiй змагається сам з собою. Слова не iдуть на язик.- Прийшов i каже: знаєте, дядюшка, мене? Я знизнув плечима. Нi. Не можу, кажу, вас знати. Народу стiльки перейшло. За сто лiт стiльки не перейде, як за цi роки. Були й такi й сякi. Були добрi, були злi. Шлях, кажу, коло нас i земля наша для всiх вiтрiв одкрита. Йди, хто хоч. Не питаємо, хто. Матвiй перериває мову i дивиться в землю. Права його долоня спокiйно лежить на колiнi. - А пiсля... Каже: чули щось про Василя? Подивився я на нього i сам вiдгадав усе. Нема нашого Василя. - Нема? Володько звiвся на ноги. Очi його широко вiдчиненi. Вiн не вiрить. У це не можна повiрити. Нiяк не можна. Он i мати не вiрить, але й вона встала. Всi повставали й дивляться так, нiби мiж ними сам Василь. Нiби вiн, i не вiн. Не можна, щоб його не було на свiтi. Всi ж бачать його перед собою таким, як того лiтнього дня, коли вiн примчав каштаним конем додому. А може, то був тiльки сон. Може, не було Василя, анi того дня, анi взагалi нiчого того на свiтi не було. Сон був i всi не вiрили в нього, бо несила було вiрити. А може, це тепер сниться. Нiч темна i глибока. Навколо, як широкий наш край - нiч одна, а тодi все ж таки всi бачили ясне сонце. Матвiй, мов з каменя рiзьблений. Вiн завжди такий, коли треба. Тодi на його чугунних долонях ще виразнiше випинаються галузки жил, а очi металом горять. I, видається, навколо громи б'ють, а вiн грудьми проти всiх сил. Вража куля десь там на полях стяла його сина. - Ну,сказав Матвiй.- Бiльше ми не могли зробити. А Володько повний подиву, як i колись. I тодi, i тепер вiн любить батька свого, свого великого, свого дужого. Неймовiрна вiстка з большевицьким обозом прилетiла. Хата погрузла у глибину, у прiрву, лиш батько один над усiм. Хай. Так сказала земля, так хотiв її Бог. Прийде ранок завтра, i другий син разом з сонцем встане i пiде. I понесе спомин про Василя над полями, над селами i мiстами. Мов книгу велику кладе пере очима i бачить, що було. Вiд дошки до дошки перечитає її. З гарячою уявою, з палаючими очима. Темними ночами виривав думу за думою i складав їх у вiдповiднi мiсця. Полями, довгими шляхами, через села та мiста проходили не люди, а тiнi того, що прийде. Проходили мiльйонами. Отам далi падали, мов у прiрву, не було їм нiяк вороття, бо треба було йти i треба було впасти. Яка безодня облич, яке число очей. Потом всiянi їх кутi з металу лиця. Полки, дивiзiї - їх безлiч, мов гнанi вiтром сюди й туди пройшли. Тяжкi копита з пiдковами, i дужi грудницi, i посторонки крутi, i хомути. Колеса двоколок крають шляхи. I батарея за батареєю - жерла барви в'ялої трави в чохлах. Поволi йдуть вони, поволi обертаються велетенськi колеса, поволi ступають копита, а земля вгрузає. Кокарди, патронташi, тесаки, за ними солдати. Минулось. Натомiсть встала легенда, якої ще не було. Предки вийшли з могил i на тачанках пройшли степами. Вони боролись i побороли, вони шукали i знайшли. Хай будуть благословеннi днi, коли сонце свiтило їм. Хай пам`ять про них вовiки царствує. Он їх слiди i по них iдуть, все йдуть, все новi, все спрагненi перемоги. I коли тi, що увiйдуть у землi свої переможнi, стануть до сходу i до заходу на всi сторони великого свiту, вони засвiдчать: землi цi купленi за пiт i кров поколiнь. Вовiки хай живуть на них вiльнi люди. Чуйте, глухi, i бачте, слiпi! Ми кажемо це вам усiм - навiть тим, що ненавидять, i тим, що не вiрять. КIНЕЦЬ ЧАСТИНИ ДРУГОЇ БАТЬКО I СИН Жолобецький лiс був ще чорний, хоча над ним уже зносилось сонце, яскраво, радiсно, барвисте. З полiв стiкав у долини молошний туман, що вiдпливав у напрямку лiсу й там зникав. По стернях, по свiжозораних нивках розсипались соняшнi променi i все навкруги починало смiятися. На хуторi Матвiя зчинився рух. Володько прокинувся також, але з приємнiстю пригадав, що сьогоднi недiля i вiн може трохи повалятися. Спав у клунi високо на стiжку свiжої вiвсяницi пiд самими кроквами. Сонце продиралось у кожну щiлинку, будило, вабило надвiр, жартувало. Володько вдоволено потягнувся. Вчора пiзно вернувся з Дерманя, йшов кiлька десяткiв кiлометрiв пiшки, i ноги ще не встигли вiдпочити. Матвiй з Хведотом спали також у клунi, але з другого кiнця, бiля машини. Старий не мав звички засипляти чи валятись у постелi. Вставало сонце - вставав i вiн. Йому болiла спина, але вiн пiдпирав її правою рукою i, зацiпивши зуби, зводився. Тепер вiн лишив Хведота поспати, заложив коням зеленої конюшини i почав вбиратись на утреню, Настя подоїла корови та помогла Василинi вигнати їх на стерiнь. Володько це чув, i йому шкода було Василини. Найменша, а мусить найранше вставати. Навiть у недiлю. Йому не раз хотiлося змiнити її, але кожного ранку почував себе таким ледачим, що не мiг виконати свого намiру. Зрештою, Василинка нiкого й не просить її змiняти. Своє дiло робить щиро, вiддано й завзято, так що Володько дивується: звiдки та її сила й енергiя? Йому робилось заздрiсне. Чому й вiн не може бути завжди такий бадьорий i пружний? Ще сонце не зiйшло, а вона вже встає, вмивається, на ходу молиться, бере своє вишивання та снiданок i бiжить за худобою. Все робить швидко, добре, просто. Нiколи не почувається втомленою, нiколи не скаржиться, нiколи не треба її будити, хоч завжди просить звечора матiр: - Мамо. Прошу, прошу. Розбудiть мене завтра... Але раненько! Чуєте? - Ну, ну,каже Настя,- чого так намагаєшся... Бо Василина не перенесла б сорому, коли б останньою вигнала свою худобу. А в полi сяде пiд пiвкопою, вишиває та голосно на цiле поле виспiвує. Вишивання свого не показує нiкому. Одна мати знає про це. Хоче зробити Володьковi несподiванку. Сама хоче вишити йому сорочку. От вiн здивується. Мiж Володьком та Василиною завжди непомiтна, таємна приязнь. Вони про це не говорили, намагалися ховати свої почуття, але обоє це розумiли. Василина горда своїм братом. Вiн, на її думку, вчений, розумний, гарний. Володько знову намагався допомогти сестрi в науцi, давав їй книжки, поради. Йому подобалось також, що вона хоче скорше бути дорослою. Щоб виглядати такою, вона робить все, що роблять дорослi, хоч їй це часом тяжко дається. Допомоги нiякої не бажає i вважає це для себе за образу. - Господоньку святий! - говорить часом Настя.- Що я, людоньки мої, намучилася з тими хлопчиськами. Прийде ото ранок, сонце геть на небi, а його хоч колом пiдважуй... А ця... Ще навiть я лежу, а вона вже бiжить, рве... I в кого воно вдалося? Коли б Пречиста Мати її хоронила. Поки Володько надумується встати, Василина давно вже в полi. Вiн чує її спiв i рiшає пiти звiльнити її, щоб могла пiти до церкви. Вона любить це... Вiн поволi встає. Здоровий ранок гарно впливає на його настрiй. Сонце вже високо пiднялося. В повiтрi лiтає бабине лiто. З полiв чути спiв пастухiв. З села долiтає бамкання великого дзвону. На городi видно великi гарбузи, динi... Непорушно стоять високi, пожовклi соняшники. Зернята їх повидзьобували птахи... Лишились порожнi, широкi, мов решета, голови. Володько вмивається на дворi. Вода холодна, вчора звечора привезена. Не шкодує її. Мiцно натирає милом обличчя, шию i руки. Пiсля обливається водою i витирається шорстким рушником. Потiм входить до хати. Мати розчервонiла, пiдтикана, варить обiд. - Ти вже прийшов? - питає заклопотано.- А ми й не чули. Напевно, голодний лiг. Треба було збудити. Пiдеш до церкви? Володько не знає, на що скорше вiдповiсти. - А ви не пiдете? - каже вiн, розчiсуючись перед шматком дзеркала. - Сьогоднi служба в Башiвцях,- вiдповiдає мати. - Ах, правда... То йдiть до Жолобок,- каже Володько. Йому досадно, що не зможе вслужитись Василинцi.- А де батько? - Хiба я знаю. Десь вже поволiкся. Певно, найшов когось i просторiкує. Хоче йти з Хведотом до церкви. - До Башковець? - Нi, до Жолобок. - А конi в хлiвi? - А де ж. Тiльки вас є, а не витягнете їх, щоб попаслися. Все готове даєте. Навкруги паша вилягає, а вони кошеним годують... Хтось мусить хоч до води повести. - Я думав, пiду змiню Василину,- не видержав i похвалився добрим намiром Володько. - Думав, думав... Ти б не думав, а хоч би раз встав раненько та погнав за неї. Воно, бiдачисько, досить за цiлий тиждень набiгається. Ах, Боже! Коли б я мала хоч двоє таких дiвчат. А хлопцi... Тiльки й знаєте: поспати, поїсти... А до роботи... - не договорила. Саме дувся в печi горщик, i вона кинулась його рятувати. Володько дивиться на матiр, в душi погоджується з нею, але все-таки перечить: - Ну, ну... Коли б но вам самi дiвчата... Побачили б... - Побачила б, побачила б... Що побачила б? Он у Григорка дiвки, а подивись: не тягнуть косу, не йдуть за плугом, не водять на нiчлiг конi? I тягнуть, i оруть... все роблять. А я ось вiд свiтанку тупаю, тупаю, а помогти нема кому... А що там у Дерманi? Як нашi? Певно, не був "у дiдуня". Нiколи туди не зайдеш. Скажуть - загордiв, цураєшся. "У дiдуня" - це у матiрньої рiднi. Сам дiдуньо помер ще в революцiю, але говорилося й далi "у дiдуня". Володько знає, що мати не любить, коли вiн оминає її рiдню, але там нема нiкого, з ким мав би якiсь спiльнi iнтереси. Не любить вона також, коли син ранком заспить. Та це ж непростимий грiх! Сонце свiтить, а вiн собi спить. Нащо добрий Бог дав день i нiч? Прийшов день, звелося сонце - зводься i ти, людино. Вставай, випростуйся, закачуй рукави й до працi. А прийде свято Боже - не зловживай. Полеж, та не залежуйся, бо ж дзвiн бамкає, а там церква, а в церквi Бог... Пiди й подякуй йому за всi блага, що дiстаєш, людино, вiд жизнi земної. Так треба. Такi нашi закони. Не встановляли їх, анi ми, анi батьки нашi... Встановив їх сам Сотворитель i не нам їх касувати. Так розважає Настя. Вона й сама любить, щоб її пестун трохи довше повалявся в постелi, але це не смiє бути ледарство. Полежи хвилину i вставай. Все навкруги рухається, жиє... Треба й собi жити... Як не шкодувати того чудового ранку, того повного, гарного шматка життя? Володько дуже добре розумiє свою матiр. Дивиться на її висохле, пооране зморшками обличчя, бачить добрi, заклопотанi очi, i йому хочеться сказати щось приємне. - Ну, мамо... Не сердьтесь.- Зненацька пiдходить до старої i нiжно її обнiмає. Тон i пестощi сина зворушили її, але вона того не зраджує.- Йди, йди, йди! Геть вiд мене! А то, як вiзьму костура... Iнших слiв вона не знайшла у своєму словнику, але очi її дивляться на сина так, як тiльки вмiють це робити очi матерi. Володько посмiхнувся i вийшов надвiр. Навинувся Матвiй. Вiн iшов повiльним, широким кроком з поля i нiс в руцi кiлька пiдiбраних на стернi зчорнiлих колоскiв. Його постать все ще дебела i кремезна, хоч останнi роки досить лишили на нiй слiдiв. Очi його поглибшали, волосся майже посивiло, рухи стали ще повiльнiшi, обличчя має вираз кам'яної твердостi. Воно нагадує морську скелю, що бачила на своєму вiку багато буревiїв, i нiякi новi хвилi, нiякi вiтри не здивують бiльше її. - Вночi вернувся? - запитав вiн байдужим голосом сина. - Вночi. - Йшов пiшки? - До Озерян пiшки. З Озерян до Крем'янця машиною, а тут знову пiшки. - Сiм миль волом, а милю сiдлом... З Мiзоча не йде машина? Зiрвали... Коли-то направлять? Зiрвати легко, але направити... А що ж там... у Дерманi? Як семiнарiя? - Закрили. - Таки закрили,- сказав понуро Матвiй.- Два роки дурили... - Якраз бачив, як вивозили... Все вивезли... Книги, лавки, препарати. Там того було. Пiдвiд сто... - А куди повезли? - знову запитав старий. - Кажуть, до кременецького лiцею... - Та... Воно то й... Ет! Що тут казати! - не знаходив потрiбного слова,- Сто лiт була школа... Ну, що ж. Чия сила, того й право. Тепер куди пiдеш? Вирiс, вигнався... А як же вчителi? - Хто його знає... Саме вставав Хведот, Йому трохи соромно, що заспав, i через те неохоче показується на очi батька i брата. Матвiй не хотiв довго розмовляти. Намiрився йти до хати, але прийшов його зять, Катеринин чоловiк, Микола. Принiс вiд старости Володьковi часописи. Це високий, тонкий, побитий вiспою чоловiк. Володько взяв часописи й одразу почав читати. - Ну, що там? по "казетах"? - питає Микола. Вiн любить полiтикувати, хоч до "казет" ставиться трохи зневажливо. За це Володько його не любив. - Скоро буде вiйна? - питає знову Микола, бо Володько мовчав.- То знаєте,- продовжує свою мову, не дiставши вiдповiдi.- Так воно не може довго бути... То було государство, цар, порядок... А це... - i вiн, як звичайно, сплюнув. Микола повторює це завжди при кожнiй нагод