покою. Душа жадала простору. Вона була, немов жива криниця, ущерть налита музикою, словами вдячностi до тих людей, якi подбали загодя про незнайомця-вчителя, ще и ненароком, а мо', й навмисне дали йому в такому мiсцi жити, яким вiн снив, яке для нього зручнiше й лiпше вiд усiх хоромiв панських. Дiстав сопiлку з торби, лiг горiлиць на лiжко, заплющив очi й заграв, заграв... Он по горах снiги лежать, По долинах води стоять, А по шляхах маки цвiтуть; То ж не маки червоненькi, То чумаки молоденькi... Коли пiдняв повiки - на порозi стояв Кордет. Вiн був схвильований, в очах блищали сльози. - Григорiю, у тебе божий дар! - промовив згодом попанiбратськи просто i, зачинивши дверi, пiдбiг до лiжка. узяв сопiлку, крутнув сюди, туди i запитав: - Де ти купив таку чарiвну музику? - Нiде. Зробив. - Та що ти кажеш? - Правда... - I ноти знаєш? - Знаю. - Григорiю, ти сущий скарб. У нас же нiкому навчати хлопцiв спiву! - змахнув Кордет руками. Й розщедрився: - Ходiмо, я покажу тобi наш предостойний город! Окрiм церков, у Харковi ще не було на що дивитися. Та й то найкращу - Покровську - церкву Григорiй встиг оглянути, бо стояла в монастирi, неподалiк Колегiуму. Тому, Заждавши трохи, щоб не образити патрiотичних чуттiв префекта, Сковорода пробачився i запропонував: - Ходiмо краще в поле. Кордет замовк, не доказавши, як будувався храм Миколая. - У нас за Лопанню є невелика миза, тобто пiдварок, - промовив згодом стримано. - Там лiс, гора, жива криниця... - А це далеко? - Нi. - Тодi гайда за Лопань! Вони зiйшли вузьким Бурсацьким узвозом, минули ветху браму й напiвзасипаний широкий рiв. - Фортеця рушиться, - сказав Григорiй. - А що, татари вже не сягають Харкова? - Коли сягали, то й з козаками царi московськi цяцькалися, - зiтхнув Кордет. - А нинi нас уже нi за що мають. Полковникiв, немов гусарам, ставлять! Вiн збiг униз, до рiчки, стрибнув у човен i взяв весло. - Татар не чути, - промовив згодом, коли вже випливли на середину рiчки. - А гайдамаки, бував, дукiв шарпають. Не у самому Харковi... Ось на святки зеленi як налетiли на осавульський хутiр, так тiльки пiр'я!... -змахнув веслом, як шаблею, i замалим не перекинув човен. - Веслуй спокiйнiше, а то потонемо, як цуценята в сажалцi, - пожартував Григорiй. - Я вмiю плавати! - Я теж. Кордет пiдвiвся з лави i став гребти навстоячки. Весло аж гнулося, а човен мчав стрiлою. - О-го-го-го! - гукнув Кордет високим диким голосом. Iз очерету злякано знялися крижнi. А вдалинi на луцi якийсь косар самотнiй пiдняв бриля i помахав, вiтаючись. Вже бiля берега Кордет звернув лiворуч i спрямував човна в притоку чи то рукав, зарослий густо очеретами й вербами. Пливли поволi, ледь продираючись крiзь лугову гущавину. Але невдовзi Кордет не витримав такої муки, жбурнув весло на дно човна i спритно вистрибнув на жовтуватий пiщаний клаптик берега. - Плигай сюди! - гукнув Григорiєвi i миттю зник, немов пiшов у землю. Але не встиг Григорiй ступити кiлька крокiв, як попереду почувся голос його супутника: - Оця левада наша. Ми тут корiв пасемо й на зиму сiно косимо. Небавом вийшли на ту широку луку, яку аж з рiчки видно. Лежала свiжоскошена немолода трава, гули джмелi над потривоженими косою гнiздами... А косаря не стало. Був - i нема. Григорiй пiшов шпаркiше i наздогнав Кордета, що розкидав ногами сiно, аби посохло швидше. - А де косар? - Вже накосився, мабуть, i почвалав додому, - не озирнувшись, сказав Кордет. - Трава густа i перестояна - тут за пiвдня вмахаешся... Он там криниця й хата, - вказав на захiд сонця, де пiд горою (як у Ковраї!) стояла стiнка лiсу. - Ми тут ночуєм iнодi, коли набридне мiський гармидер i суєтаСковорода примружив очi й побачив рiчку, греблю, почув Мар'янин голос... - Григорiю! -враз пролунало поруч. -Григорiю!.. Вiн озирнувся - накульгуючи, до нього бiг земляк Ничипiр Доля! Поцiлувавшись тричi, схвильованi, вони стояли мовчки, а потiм знов обнялись i, смiючись крiзь сльози, заговорили. Власне, це не була розмова, а град запитань, нестримний вихор радостi. - Ви що, брати? - устряв Кордет нарештi, й вони притихли. - Це мiй земляк, чорнуський! - щасливо мовив Сковорода. - Ну а крiм того, ми з ним три роки разом були в Угорщинi... А я гадав, що ви втекли на Запорожжя, -_ повернувся вiн до Ничипора. - Ти ясновидець! - розплився Доля в усмiшцi. Вiн мав якийсь кумедний вигляд - чи то у ньому було щось зайве, чи бракувало йому чогось... О, замiсть чуба на головi стерня! - А де ж ваш, дядьку, оселедець? Ничипiр глянув на Кордета. - Голець зголив, Григорiю... - I посмiхнувся: - Зате ще маю голову!.. А як же ти, яким це вiтром тебе принесло на Слобожанщину? - Вiн буде в нас учителем, - сказав Кордет поспiшно i запропонував: - Ходiмо в хату, братцi. Там десь у нас була вода життя... Дядьку Ничипоре, ви ще не випили ту акву вiту? - Жива й здорова, - прогув Ничипiр. - Ти до сестри заходив? - спитав Григорiя. - Як там вона, пiдстрибує? Сковорода спiткнувся. Хотiв кивнути ствердно, але не змiг. - Її немає... За бой взяли в хурдигу, а був мороз Ничипiр зцiпив зуби. - Проклятi дуки... - промовив згодом тихо, зiбгав бриля, якого нiс у руцi, i простогнав: - За грiш готовi зiдрати шкуру з батька... О господи, невже не буде кари?! Невже минуться їм нашi сльози й кров! Та хто ж ми, люди добрi? - Лозовi прутики, яких зв'язати нiкому, - сказав Григорiй. - Бездумнi вiвцi, яких стриже хто хоче, - додав Кордет. - Куди ж ви дивитеся, розумнi, вченi голови?! - стис кулаки Ничипiр. Поопускавши очi, вони брели левадою, перевертали мовчки важуче груддя докорiв i не могли, не смiли сказати слова собi на виправдання. Вони, звичайно, назвали б безлiч причин, обставин, сумнiвiв, але вiд цього не стало б легше нi їм, нi Долi, нi їхньому народовi. Петля затягувалася все дужче й дужче, i не було вже сили її зiрвати з шиї. Ще кiлька лiт - i по козаччинi закряче чорний ворон... Коли зайшли до хати й пробiгла кругом чарка, Сковорода спитав Ничипора: - Як Запорожжя, дядьку? Хоч там гуляє воля? Козак махнув рукою. - Хiба вночi, з сiромою... Як посiдлаємо розкiшних панських коникiв та як гайнемо чи до татар, чи то до шляхти в гостi!.. - А до своїх? - Буває... - пригладив вуса Доля. - Як шаровари скинемо та як розпишемо те панське мiсце, що обростає салом, так де й вiзьметься розум i побратимська щедрiсть - вiддасть усе! Вiн засмiявся. - А часом кулю вбухає, - промовив згодом i покрутив ногою. - Он щоб не вiн, - кивнув у бiк Кордета, - я вже давно в раю горiлку пив би i заїдав варениками. - Ет, що там я... - знiяковiв Лаврентiй. - Вас не знайшли 6 i так... - То сам у лiсi здох би, - сказав Ничипiр i подав Кордету чарку. - Спасибi, брате, вiк не забуду! Господи, як появлюсь на Сiчi - порозбiгаються! Вони ж гадають, що я на тому свiтi... Нараз умовк, похнюпився, зiтхнув печально i заспiвав: Гей, колись була розкiш-воля, А теперенька - недоленька, А теперенька - недоленька; Болить серце й головонька... Поверталися уже надвечiр. Кордет був стихлий, знiчений. Здавалося, вiн ждав з тривогою, що скаже новий учитель про гайдамаку з Сiчi. Хоч i земляк, а хтозна, якi думки у нього... - За Ничипора тобi велика дяка, - заспокоїв його Григорiй. - Коли б усi... Кордет не дав домовити. - Я сам палив би й рiзав би! Проклятi здирцi, зрадники! За шмат сукна гнилого царицю лижуть... Тьху! - Ударив люто веслом об тиху рожевувату воду i запитав: - Ти от скажи, скажи на милiсть божу, де наша гордiсть, гонор? Ми ж - козаки, безстрашнi русичi, що не далися татарам, шляхтi, туркам. А приїздить якийсь панок iз Московщини, i вже хвостом виляємо, i бiжимо, аж падаємо, щоб донести, на брата й покласти в гаман отi нещаснi срiбники. А як вiдхрещуємося вiд посполитих, немов вони не люди, немов у них немає серця, мислi й вони давно приреченi на гнiй, з якого розквiтне наше панство! Григорiй слухав i дивувався схожостi його думок зi своїми. Вiн говорив, немов палав, iскрився. Отак горять старi дуби, розбитi блискавкою... В монастирi на них чекав архiмандрит, вiн же i ректор, Костянтин Бродський. Напередоднi занять в училищi Сковороду покликали до ректора. Костянтин був у клобуцi й скуфiї, забрезклий, сивий. - Сiдай, Григорiю, - промовив байдуже, без будь-якого вiдтiнку. Дочитав цупкий великий аркуш, узяв перо й поставив довгий витiєватий пiдпис. Потому дiстав iз шухляди Сковородин рукопис лекцiй i простягнув йому. - Я ознайомився... - сказав непевно. - Ну що ж, цiкаво... Благословляю. З богом! Сковорода пiдвiвся. - Зажди хвилину, - пiднiс суху старечу руку Бродський. - Скажи менi, Григорiю, хто i за вiщо наклав на тебе єпiтимiю? - Ви помилились, отче, - одмовив чемно Сковорода. - Я й не грiшив, здається... - Тодi чому ж ти постиш, їси лиш раз на день i уникаєш товариства? - Хiба це грiх? - спитав Григорiй рiзко. - Доки однi надмiру їстимуть, хтось мусить пеститись. - А товариство? - не скоро буркнув Костянтин. - Отче, хто хоче мислити, той мусить прагнути самотини. Ну а крiм того, - примружив очi, - громада тутошня для мене надто пишна i благородна. Я з козакiв, як кажуть, чорна кiстка... - Це од лукавого, - промовив жорстко Костянтин. - Ти благородний вченiстю. Та й чин високий маєш. - Звичайно, вчитель... - Я не про це, - пiдвищив голос ректор. - її височество iмператриця-матушка тобi присвоїла достойний чин придворного уставника 1. - А я й забув... - протяг Григорiй. - Iди, - махнув рукою Костянтин. - Нi, зачекай! Вiзьми ось грошi, сходи в гостиний ряд i купи собi новий пристойний одяг. Каптан, камзол, штани суконнi... А то на старця схожий. - Менi й у цьому... - почав був Сковорода. - Иди, иди, Григорiю! Щоб завтра був як та нова копiйка! Григорiй вийшов. Зчудований такою щедрiстю i добротою, затис у жменi грошi й побрiв у свiй музеум. Дива, та й годi! Його зустрiли в Харковi, немов у рiднiм домi. Дали роботу, житло, що й повий одяг. Чому, за вiщо? Чиєю ми лiстю?.. - Ну, що хотiв вiд тебе Бродський? - спитав Кордет, який iшов до ректора. Сковорода розкрив долоню з грiшми. Кордет присвиснув. - Звелiв купити собi каптан, камзол i все, що личить мати пановi вчителю. - З чим i вiтаю, - зiтхнув префект. - Я мiг би тобi своє вiддати, коли б ти був хоч трохи нижчий... Як натягнув оцю личину... - тицьнув рукою в рясу i знов зiтхнув. - Гуляй здоров! Дивися добре, бо ошукають крамарi! - гукнув з порога i зник у темних сiнях. Занiсши свою "Поетику", Григорiй вийшов iз монастиря. В кишенi муляло важке холодне золото. Такої сили грошей вiн ще не мав нiколи, хоча прожив на свiтi мало не сорок рокiв. Було незвично, нiяково. Здавалося, шось не так одяг або свiтив десь голим тiлом, i всi зустрiчнi дивилися на нього з осудом. Кiлька разiв якiсь селяни, що, певно, вперше були у Харковi, хотiли щось спитати, але роздумували i поспiшали його минути. Навiть старий, слiпий кобзар, який сидiв бiля будинку писаря i щось спiвав давно охриплим голосом, ураз спинив на струнах худу, аж чорну руку. Григорiй дiстав карбованця й поклав у шапку. Старий здригнувся, намацав швидко грошi й сховав за пазуху. - Заспiвайте якоїсь, дiду. Кобзар поправив свою стареньку музику, пiдтяг одну зi струн i проказав догiдливо: - Я зараз, зараз, папочку... Сковорода скривився. Хотiв сказати, що вiн не пан, а теж голяк, який не має, окрiм сопiлки й кiлькох книжок, нiчого. Але не встиг. Кобзар прокашлявся й завiв про те, як Лисавета дала козацтву волю, та ще й Кирила-гетьмана. Григорiй рушив далi. На серцi в нього було до болю тоскно. Минав крамницi, ятки i намагався знов вiднайти душевний мир та спокiй, якi утратив, як тiльки вийшов од ректора. IЦе був у розпалi усЯенсЬкий лiтнiй ярмарок. Людей Снувало по мiсту разiв у десять бiльше, нiж у звичайнi, буденнi днi. Понаїздили з усiх-усюд i козаки, й мiщани, i посполитi; купцi, пани та пiдпанки зi Слобожанщини та й з городiв росiйських, що починалися за Острогожськом i недалеким Бєлгородом. У цьому шарварку i вавiлонському стовпотворiннi, мов у театрi, Григорiй бачив людство. Усi тут нiби рiвнi, нiхто не б'є нiкого i не примушує вiддати даром плоди своєї працi. Торгують, никають по ярмарку, могоричують... Насправдi ж всюди прiрви. Он той панок, що роздивляється нову карету, розбагатiв i хоче собi змiнити виїзд. А той (як нагерголивсяi), напевно, їздив до столицi, дiстав село в дарунок за вiрну псячу службу й тепер шукає майстра, щоб збудував хороми. Купець згинається у три погибелi перед гусаром з вусами, а сам же може купити полк таких... Якийсь козак, що вже дiйшов до ручки, тримає шаблю - свою останню зброю... Он посполитий, у постолах, без шапки, привiв стару кобилу, що вже мало не падає. Панки, чиновники у дорогих камзолах регочуть з нього, штрикають шкапу в ребра i вимагають, аби хазяїн сiв на кобилу верхи i проскакав галопом. Бiдак стоїть похнюпившись, i по щоцi у нього, - засмаглiй, вкритiй пилом, - бiжить гiрке, пекуче горе... Григорiй кинувся у щiльний гурт насмiшникiв, купив у дядька шкапу i, залишивши йому покупку, зник у юрбi. Його гукали - всує... Вiдчув полегкiсть. I враз збагнув, що вiн не може придбати папський одяг! Не через те, що вже не стане грошей, а по своїй натурi, по тiй великiй спiльностi мiж ним та бiдним людом, яка дає йому безмежну силу й вiру у кращi днi прийдешнi. Воiстину, пiзнай себе - i ти пiзнаєш щастя! Легкий, усмiхнений, зайшов Григорiй до крамницi, купив штани, широкi, синi, на очкурi, козацькi добрi чоботи, сорочку, пояс, шапку й звичайну сiру свиту. Крамар очиська витрiщив, коли побачив, що пан учитель скидає свiй каптан нiмецький та одягає просту селянську свиту. Залишивши старе вбрання в крамницi, Григорiй вийшов на велелюдну приярмаркову вулицю й подався у бiк Колегiуму. Аж помолодшав нiби! На рокiв десять, двадцять. Ступав широко, легко. У головi була ранкова яснiсть, а на душi - весняна повiнь радостi... Ото Кордет здивується! А ректор?.. Буде лаяти. А може, й вижене. Не первина... Не в чинi щастя i не в посадi, якої ти доскочив, а в нас самих! Єпiскоп, певно, викличе й почне читати проповiдь про те, як треба жити, щоб не гнiвити бога й не дратувати його рабiв улюблених, що на землi раюють... Все суєта суєт! Найгiрша мука - совiсть. Якщо сумлiння чисте 1 в серцi мир та спокiй - нехай Юпiтер гнiвається! Проте у двiр Колегiуму заходив трохи боязко: страх не любив завдавати людям прикрощiв... Та не тодi бiда приходить, коли на неї ждуть. Вона з'являється, немов гроза у червнi, раптово, нагло. Вже навеснi, як зацвiли садки i почались канiкули, Гервасiй переказав Григорiєвi, щоб вiн прибув у Бєлгород. Сковорода не став чекати оказiї, а того ж дня, поклавши свої пожитки в торбу, помандрував на пiвнiч. Був теплий, тихий день. Дорога бiгла лiсом, то вниз, то вгору, а в улоговинi, у серпанковiм маревi, неначе шабля, зблискувала спокiйна рiчка Харкiв. Спiвали жайворонки. Вони були невидимi, й тому здавалося, що то бринить прозоре синє небо. З високих сугорбiв, залитих цвiтом, травами, перед очима на всi чотири боки розкинулися барвистi плахти полiв, гаїв, ставкiв та лукiв. Майже пiд кожним пагорбом струмком збiгала в рiчку, у яр чи в балку жива вода. Цiлюща, свiжа, сонячна... Осиливши верст двадцять п'ять, Сковорода спинився бiля кринички в березi. Поклав на землю торбу i зняв бриля, якого подарував Ничипiр Доля, коли рушав на Запорожжя. З яких криниць вiн нинi п'є? Чи то дiйшов до Сiчi? Правда, тепер i там, як кажуть, нема сiромi волi... Набрав води у пригорщ, хлюпнув собi в обличчя. Ух, благодать! Струмок побiг за пазуху. Григорiй зняв сорочку й омив дорожню куряву з грудей та шиї. Тодi напився донесхочу, одягся й лiг на морiжок у затiнку. Крiзь молоде вербове листя слiпило очi сонце, мов загравало, бавилося. Не дочекавшись вечора, у гущинi над рiчкою змагалися два солов'ї. То тут, то там лiчила комусь лiта зозуля; i бив у бубон одуд, i туркотiла горлиця... Заплющив очi. Господи, якого ще потрiбно людям раю! Так нi ж, колотяться, кують кайдани ближньому. Свободожери, нелюди! Неначе яструби, шугають знай у небi i видивляються свою криваву здобич. Он ты, птичко жолтобоко, Не клади гнiзда высоко... Народжуються слова нової пiснi. А з солов'їних колiнрулад чи, може, з спiву вивiльги, мов Афродiта з морської пiни, виходить музика, мотив, мелодiя. Вона проста, немудра i нерозривно сродна цим небесам, гаям, криничцi, птаству; i цьому дню, i цвiту, й струмку, як скло прозорому, й тому густому явору геп па горi, якому ламає руки вiтер... Не помiтив, як до кринички на вiзку пiд'їхав огрядний лiтнiй пiп. - Тпру, окаянний! - злостився батюшка i, перекинувши хреста на спину, схопив коня за храпи. - Стiй, стiй, люципере! Кiнь одступав, задерши голову, а потiм знову рвався до води. Нарештi пiп не витримав, гукнув Григорiєвi: - Агей, лайдаче, ходи сюди! Подерж коня, а я нап'юся. - А може, краще я вас подержу - нехай нап'ється кiнь? - пiдводячись, спитав Григорiй. - Роби, що кажуть, йолопе, - сердито буркнув пiл i, передавши коня Григорiєвi, припав скорiше до джерела. - Отче, як ви дiзналися, що я лайдак i йолоп? - спитав Григорiй весело. Пiп смачно крякнув, витер уста долонею й махнув рукою, аби пустив коня. - Розумнi, голубе, в твоєму вiцi уже не ходять пiшки. - Логiчне, хоча i хибне судження... Пiп аж ударився руками в боки. - Ой леле, i що вiн тямить у логiцi! Ти що, поспав, набравшись, бiля Училищного монастиря? - Авжеж, - промовив Сковорода. - Ще мудрий Плiнiй сказав, що omne perire tempus, quod studiis non impertias, сiреч: загублений той час, який ти не використав на навчання. - Сковорода?! - Еге. - Прошу прощення, - знiяковiв, заметушився пiп. - Я вас прийняв за волоцюгу-смерда, який не хоче ходити За панським плугом... - I я не хочу, - сказав Григорiй. - Ви орете, пане учителю, новину та перелоги душ i засiваєте зерном науки. Про вас уже слава йде! Тепер знiяковiв Григорiй. - Ви з Харкова? - спитав, аби змiнити тему. - Базарював. А це додому їду, в Старицю. А ви ж куди? - У Белгород. - Господи, нам по дорозi! Я пiдвезу вас. А як припiзнимося, то й заночуете у мене в хатi! Моя стара зрадiє. Небiж мiй вчиться у вашому Колегiумi. Такий тямущий хлопець. Ви, певно, знаете - Михайло Ковалинський. Закiнчив клас iнфими... - На жаль, не знаю, - розвiв руками Сковорода. - Я викладав поетику. - Дуже вас прошу, - схрестив на грудях м'ясистi руки пiп, - познайомтеся з моїм небожем i не оставте його, як кажуть, добрим словом. Хлопчина славний, ей-ей! - Зроблю, - пообiцяв Григорiй i взяв у руки торбу. - То що, поїхали? - спитав священик. - Поїхали! - стрибнув на вiз Григорiй. Як не спiшили, а припiзнилися, i ночував Григорiй в отця Петра у Старицi. На другий день, подякувавши за хлiб та сiль i пообiцявши невдовзi ще навiдатися, Сковорода пiшов до Бєлгорода, що був тут зовсiм недалеко. Отець Гервасiй прийняв Григорiя в архiмандритських келiях. Зрадiв, як братовi, стис у мiцних обiймах. Вiн ще погладшав, ще закруглився. Весь аж лиснiв, як восени бичок. - Чув, чув, Григорiю, - очима пестив гостя, - як покорив ти Харкiв. Ну молодець! Не осоромив мене старого. - Та я... Та що там... - знiтився Сковорода. Але Гервасiй узяв його за плечi i всадовив на дзиглику навпроти себе. - Який худий ти, Грицьку! Та не журись, у нас поправишся... - Я й не журюся, - спромiгся вставити Сковорода. - Була 6 душа здорова. - Якщо душа - вино, то тiло - мiх, - пiднiс Гервасiй палець i засмiявся. - Ну, як жилося? - Добре. - Не кривдили? - Нi. - Було з грошима скрутно? - Та нi... Архiмандрит скривився - щось не подобалося йому в розмовi, але що саме, Сковорода не мiг збагнути. - Таки дивак ти, Грицьку, - всмiхнувся Гервасiй лагiдно. - Невже тобi не хочеться добитись щастя, почестей? - А я щасливий, отче, - промовив палко Сковорода. - Робота, учнi, книги - на трьох нещасних стало б! Архiмандрит помовчав, чи то вагаючись, чи щось обдумуючи. I враз спитав: - Скажи менi, Григорiю, чому ти й досi не у ченцях? - Бо не достойний... - Ну а хотiв би? - пiдбадьорився отець Гервасiй. - Не знаю, далебi... У моєму вiцi йти у послушники... - Ми пострижемо тебе одразу. Я говорив про це з епiскопом. Архiмандрит пiдвiвся. Григорiй теж. - Я не готовий, грiшний, - сказав рiшуче. - Григорiю, - отець Гервасiй узяв його пiд руку. - Усi ми грiшнi. А ти давно живеш як справжнiй схимник. - Це так зненацька. Я мушу все обдумати... - Дивак! Та що ж тут думати? Сам Iосаф звелiв менi прийняти тебе в чернечий стан. За рiк чи два будеш префектом, ректором. - Спасибi. Що ви! - Ти найму дрiший - тобi й начальствувати! Григорiй витер пiт. Отямившись вiд похвали, яка його пригнiчувала, промовив гаряче: - Нi, я не можу. Дякую за честь, за дружбу, але чернецтво не до душi менi. Принаймнi зараз. Коли ж вiдчую, що я готовий, прийду скажу i преклоню колiна. Тодi клобук возложите i одягнете скуфiю... Тепер же - нi. - Дитина еси, Григорiю. Не розумiєш простих речей. Єпiскоп тобi дарує честь, достаток, шану. Ти уявляєш - ректором? - Хiба клобук добавить мудростi? Суть - голова... - Без голови тепер прожити легше, анiж без скуфiї та клобука,- сердито мовив архiмандрит. - Тому, хто пнеться вгору,-зауважив Сковорода.- А в мене, отче, лише одна турбота - коли б не вмерти менi без розуму. Архiмандрит нахмурився. - Ходiмо до Iосафа! - промовив згодом i перший рушив iз келiї. Сковорода поплiвся слiдом. Зияй наперед, що з цього дива не буде пива. Напосядуться на нього вдвох i заганятимуть, немов стрiльцi ' старого вовка в яр, у монастирськi мури. Одвикли можнi терпiти поруч волю. Вона їм муляє, як порошина в оцi. її страхаються, бо там, де воля,думка, бажання правди, гiднiсть. Рабами легше правити. Ума не треба, досить i канчука та шаблi. - Зажди - сказав Гервасiй, коли зайшли в якусь свiтлицю. На стiнах тут висiло безлiч старих портретiв. То все були епiскопи, благообразнi старцi у дорогих, розкiшних ризах. Всi на один копил, немов брати-близнята... - Заходь! - гукнув отець Гервасiй, визирнувши з бiчних дверей. Єпiскоп приязно благословив Григорiя. Вiн постарiв, волосся з сивого стало якимсь жовтавим, запали очi, щоки. - Менi сказав отець Гервасiй,- почав вiн тихо, хрипло,- що ти не хочеш узяти сан чернечий... Це правда? - Правда. - Чому? - Боюся. - Чого? - Позбутися скарбу. - Якого скарбу? - перезирнувся з архiмандритом. - Єдиного, що залишився, - волi. - Без клобука ти швидше її позбудешся. Запише якийсь панок у сказку - i поминай як звали. - Та я ж козак. Єпiскоп хмикнув. - I маю чин уставника. - Григорiю, - заговорив епiскоп по-братськи щиро. - Ти придивись до мене - я вже старий i немiчний, от-от господь покличе в свої чертоги... На кого я залишу паству, кому вiддам єпархiю? Хто на сторожi стане й зi словом божим, мов iз мечем огненним, заступить шлях жадобi, кривдi, чварам? Ось, може, вiн? - кивнув у бiк Гервасiя. - Вiн добрий, вiрний пастир, але далеко не Цiперон, i не Кониський навiть!.. Кордет чи Бродський? А може, Крайський? - Аби хлiбець, а зуби знайдуться, - сказав Григорiй. - Звичайно, знайдуться, - всмiхнувся криво Iосаф. - Але якi, чиї? - А добрий шмат, Григорiю, - устряв Гервасiй. - Такий трапляється раз у життi, та й то одному iз сотнi тисяч. - Iстинно! - прорiк епiскоп. - Достаток матимеш, який тобi й не снився. А шана, влада, сила! Карети, конi, золото! - Єпiскоп аж помолодшав, налився знову силою. - Ти йдеш чи їдеш, а люд на тебе дивиться, немов на бога, бiжить слiдом, цiлує одяг, руки. Благословляєш братiю i вiдчуваєш, як виростають у тебе крила ангельськi i як стаєш ти бiля престолу господа. Сковорода пiдвiвся i, ледве стримуючи обуреннЯ, мовив глухим од гнiву голосом: - Ви хочете, щоб я собою збiльшив i так велику кiлькiсть фарисеїв?! їжте сито, пийте солодко, одягайтеся розкiшно, мяко - i ченцюйте! Я не попутник вам. Ви проповiдуєте любов до ближнього, насправдi ж любите лише самих себе. Ви кричите про вiльну совiсть, а нетерпимi не менш од схiдних деспотiв i попираете во iм'я господа честь i життя iнакомислячих. Щодня, щомитi твердите, що наша вiра єдино вiрна в свiтi, а боїтеся, щоб хтось не висловив хоча б пiвслова сумнiву. I це суть праведники?! - Григорiю, отямся! - гукнув Гервасiй злякано. - Мовчи, нещасний! - А хто ж вам скаже правду, хто знiме полуду з очей неситих ваших? Понаїдали черева, поодягалися в єдваби, сукна, золото й благословляете насильство, муки, рабство! _- Григорiю, побiйся бога! - знову заволав Гервасiй. Пiднiсши руку i дивлячись спiдлоба на Григорiя, епiскоп мовив жорстко: - От ти прийми чернецтво, стань на чолi єпархiї i покажи, як треба жити пастирям, очисть од скверни iстину... - I Геркулес не змiг би очистити вашi авгiєвi стайнi! - Свят, свят, - прошепотiв Гервасiй. Єпiскоп сидiв, стиснувши зуби, i розглядав євангелiє, закуте в срiбло й золото. - Чого ж ти прагнеш? - спитав нарештi. - Життя, спорiдненого душi, природi, - озвався жваво Сковорода: йому здалося, що Iосаф з ним згоден. Суть не в клобуцi й санi, а в безкорисливостi, в служiннi правдi, людям, у пiзнаннi себе самого i боротьбi з такими пристрастями, як самолюбство, жадiбнiсть, надмiрна гордiсть пиха. Пiзнай себе - це заповiдь, альфа й омега наша, коли не хочемо зiiiти в нiщо i стати справжнiм бидлом!.. Скривившись страдницьки, епiскоп звiв на нього сiрi холоднi очi. - Зависокосився ти, чоловiче добрий, - промовив стримано. - Твої думки та речi на гранi єресi... - Спинив рукою Сковороду, який хотiв щось заперечити. - Звичайно, у них е частка iстини, малої правди... Проте велика правда, в iм'я якої ми живемо i боремося, ногами топче меншi, приносить їх у жертву... I тих людей, якi за них чiпляються... - додав iз притиском. - Це фарисейство! - не стримався Сковорода. - Якщо вбиває мати своїх дiтей, вона уже не мати, а дiтовбивця, трупище! Iосаф заплющив очi, мов захищаючись, i проказав, коли Григорiй стих: - У нас в Колегiумi, як i належить, всi вчителi - ченцi або священики, i ми не можемо, не маєм права порушувати цей стародавнiй звичай... - "Не живучи в моєму домi, твори гординю"? - спитав Григорiй, згадавши, як проганяв його епiскоп у Переяславi. - Не поспiшай. Подумай. Попереду ще цiле лiто... - вiдповiв на те епiскоп i знов заплющив очi. - Тепер iди, спочинь з дороги. Отець Гервасiй приготував тобi затишну, свiтлу келiю... Гервасiй встав i мовчки рушив до дверей. На самотi Григорiя думки обсiли роєм. I нi розкiшна келiя, в якiй не грiх спинитись i архiєреєвi, нi милi серцю книги, пiдiбранi самим Гервасiем, були не в силi розвiяти тужливий щем у грудях. Там, у епiскопа, було все просто, ясно, а тут, iз самим собою, прозору, чисту воду його неЗрушних переконань i суджень вкривала ряска сумнiвiв. Хто ти такий, щоб говорити з епiскопом як рiвний з рiвним? Знайшли, пригрiли, дали вiдчути радiсть од повноти життя, од спiлкування з юнiстю, а ти вiддячив прикрощами, тяжким непослухом. Ти, як той вовк, якого скiльки не годуй... Зухвалець! Homo novus, що осягнув життя й шукає в ньому iстини. Бери готовi догми й, прикривши ними сором, живи собi на втiху, - так нi, гребеться, прагне, мудрствує! Уже срiбло на скронях, а ти терзаєш душу жаданням правди, волi... Нiч не проспав - промарив. Прокинувся ще до схiд сонця i вийшов босий з келiї. Легкий вiтрець приємно пестив груди... В саду за церквою вiтало птаство погожу днину. Чи не найдужче старалась вивiльга, здавалось вона когось манила, кликала i вся зихтiла пiснею, бажанням ранку, сонця. Вiдганяючи думки про власну долю, якi всю нiч йому Завзято муляли i не давали спати, Сковорода побрiв у сад. Власне, це був садочок, що ледве втисся помiж палацом епiскопа та кафедральним храмом. Мiсто росло за стiнами, проте й тут, у фортецi, з'являлися новi будинки, служби i виживали сади й городи у передмiстя, в поле. Через подвiйну пiвденно-схiдну браму Григорiй вийшов iз замка. Й одразу стрiвся з сонцем. Воно спливало з безмежжя лугу й лiсу, жбурнувши в небо променi. На пагорбi роса мiнилась, сяяла; внизу ж, у видолинках, вона лежала розкiшна, тьмяно-сиза i ще дрiмала, укрившись ковдрою туману-марева... Тут вiльно й легко дихалося. За що розслаблене, думками збите тiло знов наливалося хмiльною чудо-силою, промiнням, цвiтом, щебетом.... Григорiєвi нараз здалося, що то хтось iнший недавно вийшов з мiста, а вiн стоїть тут вiчно, як ця земля, як дуб отой, що розiслав на подушках туманiв свою розлогу крону. Це вiдчуття було таке могутнє, що вiн не смiв ступити кроку або хоча 6 поворухнути ногою, щоб не порвати кореня. Лише як вигнали на пасолисько черёду, зiйшов з дороги й побрiв уздовж стiни до рiчки. Думки, думки... Рiк продзвенiв - мов пiсня! Як хвилювався, коли iшов до класу, i як радiв, побачивши в очах у хлопцiв нiме захоплення його словами, його простим i дружнiм ставленням до всiх без винятку... А вечори над книгами! Палає рiвно свiчка, в кутках м'якi, ласкавi сутiнки... За стiл сiдають високочолi еллiни, величнi, гордi римляни, французи, нiмцi - всi мудрецi, фiлософи й ведуть розмови-бесiди. I скiльки мудростi вiн почерпнув iз тих вечiрнiх бесiд, як збагатив свiй розум, душу!.. Або на рiчцi в травнi, коли спiвцi-студенти, лишивши гiмни й псалми, як заведуть: Гей, та то ж не грiм в степу гуркотає, А то Сiрко, кошовий отаман, До громади своєї з Сiчi гукає... Шкода до слiз i книг, i учнiв, i тих годин, якi вдвох iз Кордетом принесли в жертву роздумам, шуканню iстини i петри-каменю, який би став тiєю твердю, що не дала б Загинути народу й краю рiдному... Може, i справдi вiн показав би людям, яким повинен бути служитель культу, вiруючий, коли 6 прийняв чернецтво, а з ним Колегiум або єпархiю... Подав би приклад добропорядностi, смирення, мужностi у боротьбi за ближнього... Нi, нi! Це страх, це вiдступ, самообман, мета якого виправдати бажання здатися на волю сильного, щоб зберегти мiзерний клаптик затишку!.. А що, як замiсть тебе той сан обiйме людина пiдла, покруч iз душею звiра? Чи не впадуть на тебе його грiхи, його дiла мерзеннi? Мiг заступити йому дорогу й не заступив... Вiн не один, їх легiон! Ти серед них загубишся, неначе крапля в морi, й небавом станеш таким же самим або загинеш мучеником. Це ж лицемiри, якi живуть брехнею. Велику вiру гноблених перетворили на щит своєї жадiбностi i марнославства, на бич народу й волi... Спинився на бiлiй кручi. Туман розтанув, i свiт засяяв усмiшкою. Внизу рiка несла у степ блакитно-бiлi води, буяли луки, пагорби - усе зiгрiте сонцем, помите теплим дощиком, який трудився учора весь вечiрГригорiєвi нараз здалося, що поруч iз ним, а мо', й у ньому шумить той дужий явiр, який стоїть над рiчкою бiля криницi, де позавчора вiн гамував дорожню спрагу. Подув Зi сходу вiтер, рвонув сорочку з тiла... И спливла мелодiя, що народилася бiля струмка пiд вербами. Буйны вiтри повiвают, Руки явору ламают!.. Згадавши, як потерпав отець Гервасiй вчора, смiявся довго, смачно. Лiг на травi на кручi, вдивлявся у чисте весняне небо, вдихав п'янке повiтря i насолоджувався теплом, красою, спокоєм. Десь недалеко грав на рожку пастух. Кричали гуси. Iржали внизу на лузi конi... Помiняти все це на монастирську келiю? Продати сине небо за стелю палацу? Вiддати чисту совiсть, а натомiсть узяти грiхи всього попiвства, брехню, облуду? Дзуськи! Хоч би й сказився преосвященний та iже з ним!.. Нехай у тiх мозок рвется, Кто высоко вгору дмется... Сiв, обхопив колiна i слухав, слухав, як у головi, у серцi народжуються слова нової пiснi про жовтобоку пташку, що не ганяється за суєтою й славою, а прагне жити тихо, не кривдячи нiкого в свiтi й не даючи себе в обиду. Щастя не має мiсця, країни, сану, дому - воно в душi, у нас самих, завжди i всюди з нами! Повернувшись у двiр епiскопа, Сковорода зiбрав свої пожитки й пiшов сказати отцю Гервасiю, що остаточно вирiшив. Архiмандрит не змiг його прийняти. Чи не схотiв. Лише опiвднi, коли Гервасiй вийшов до прохачiв, якi на нього ждали в передпокої, Григорiй схилив смиренно голову i мовив твердо: - Отче, благословiть на путь. Дивлячись кудись убiк, Гервасiй мовчки перехрестив ослушника i повернувся до нього спиною. Григорiй вийшов iз архiмандритських келiй, одяг бриля. Куди ж тепер? У Переяслав знову? А може, в Харкiв? Кордет влаштує до когось учителем... Нi, нi... По горло ситий свiтом - блудницею без сорома i совiстi!.. Хiба у Старицю? Отець Петро запрошував... Це недалеко, та й гарно там - лiси, левади, води. I тиша, спокiй... Поставити собi курiнь, бiля струмка, в дiбровi, й, немов Горацiй, служити музам, мислити i милуватися красою вiчною природи... Та це ж чудово! Закинувши на плечi торбу, Григорiй рушив з мiста. Йшов шпарко, весело. Хоч на душi було тривожно. Нове життя! Наука! Воля! Й вiдлюддя... Самотнiй має бути царем чи звiром, як висловився один IЗ мудрих римлян... Хто ж ти, Григорiю Сковорода? СIТЬ ШОСТА Самотина - благословенний час фiлософiї. У суєтi думки - як тi метелики: народжуються, бринять барвистими легкими крильцями й зникають, гинуть. Людина ж мусить мислити i пiзнавати свiт. Бо чим же вона тодi рiзнитиметься вiд звiра, птаха, ба навiть дерева? Cogito, ergo sum. Смерть настає тодi, як перестанеш мислити i перетворишся на безсловесну, нiму iстоту, з якої кожен може зiдрати шкуру собi на чоботи. Самотина... Але для щастя її також не досить. Людину ваблять люди. Громада, як той магнiт, притягує, дає роботу рукам i мозку, дiлиться своїм суспiльним досвiдом, вбирає твiй. Ми, наче бджоли, збираємо нектар думок по всiх-усюдах i зносимо у спiльний вулик людського розуму... П'ятнадцять мiсяцiв прожив Григорiй у тихiй, милiй Старицi. А на шiстнадцятий, як дiтвора пiшла до школи, а птаство рушило в далекий iрiй, узяв на плечi торбу й подався в Харкiв. Спудеї зустрiли радiсно. З Юрмилися довкола нього, засмаглi, жвавi, приязнi. Запитання сипалися, мов iз мiшка, i найчастiше - чи буде знову вiн жити з ними й навчати поетики. Григорiй вiдповiдав, смiявся i вiдчував, як на душi у нього поволi тане крига. Побачивши в юрбi чимало нових, йому не знаних лиць, спитав, згадавши просьбу отця Петра: - А чи нема мiж вами, хлопцi, Ковалинського, Михайла Ивановича? - Є! Є! - гукнули дружно i, розступившись, виштовхнули вперед чорнявого стрункого хлопця рокiв п'ятнадцяти. Вiн засоромився; на худорлявих його щоках заграв легкий рум'янець i затремтiли загнутi довгi вiї. Високий лоб, густi широкi брови... I раптом погляд - глибокий, гострий! Григорiєвi на мить здалося, що перед ним стояло дзеркало i вiн у ньому побачив власнi очi. Зчудований i навiть трохи зляканий, окинув зором юрбу спудеїв, якi смiялися, про щось йому розказували, i запитав чужим, далеким голосом: - Ти Ковалинський? - Так... - Отця Петра небiж? - Еге... Мов у туманi, Григорiй бачив хлопця i ледве чув його скупi, короткi вiдповiдi. Коли б сказав, що вiн також Григорiй Сковорода, не здивувався б, не заперечив. Господи, невже ти зглянувся на козака-нетягу й послав йому замiсто сина - друга, чудову юну душу, якiй вiддати можна свою любов, свою набуту за сорок рокiв мудрiсть?! Про це молився вiн у вiдлюддi в Старицi, коли находила на нього чорна туча. I бог почув! Думки летiли, мов козаки на конях. Вiн то всмiхався, то супив брови, очей не зводячи з того мiсця, де тiльки що стояв Михайло, а нинi вже не було нiкого. Спудеї кудись подiлися. Чи їх покликав до класiв дзвiн, чи хтось прогнав, чи, мо', самi розбiглися, побачивши, що їхнiй вчитель, оцей аскет i книжник, говорить iз богом, не помiчаючи своїх колишнiх учнiв... - Григорiю! - гукнув Кордет, виходячи з дверей Колегiуму. - Здорове був, братику! Яким це вiтром? Покiрно дав себе обняти, а сам тим часом крiзь стiни стежив, як Ковалинський схвильований вбiгає в клас i, сiвши за перший стiл, шукає книжку, бере папiр, вмочає перо в чорнило... - Та що з тобою, Грицьку? - смикнув Кордет за свитку. - Чи не захворiв? - Та... - До нас назовсiм чи тiльки в гостi? - Хтозна... Його тягло в Колегiум, туди, де був Михайло. Тягло нестримно, до болю в грудях. Обминувши отця префекта, вiн, мов сновида, рушив до дверей. Але за кiлька крокiв звернув праворуч i швидко вийшов iз монастиря. Отямився аж бiля верб, на Лопанi. Звершись спиною об чорнокорий старезний стовбур, дивився довго на помережану вербовим листям воду i слухав власну душу. В нiй щось творилось дивне. Перекочувалися одна за одною щемливi хвилi радостi, вдаряли в груди, в голову i наливали тiло завзяттям, мiццю, силою. З ним ще не було такого. Хiба тодi, як покохав Мар'яну... Нi, то щось зовсiм iнше. То молоде буяння, снага до щастя, поступу. А це - жага продовження, бажання встояти у герцi з часом, з самою смертю, яка одним ударом руйнує все, що ми так тяжко i довго зводимо. Всi прагнуть вiчностi. Однi дiлами, подвигами, другi дiтьми й онуками, а третi... Нi, вiн не марить вiчнiстю. Не для земної пам'ятi й не для блаженства райського уникає багатства, почестей i намагається пiзнати власну сутнiсть, людей, природу, свiт. Iнакше вiн не може. Ходити в шатах, коли десятки, тисячi твоїх братiв по племенi радiють сiрiй свитi? Купатися у сонцi слави, коли народ твiй Зв'язаний, прибитий страхом, знiвечений?! Сiв у найближчий човен, до половини витягнений на болотистий берег. Заплющив очi й побачив знову свого нового друга. Уже був певен, що цей юнак вiднинi стане його найкращим другом i побратимом. Вода ласкаво хлюпалася i жебонiла помiж човнами. Скидалась риба. На тому березi, бiля млина, хлоп'ята пасли череду. Горiло вогнище... Вiн для Михайла буде проводирем i свiточем. Обробить, мов плугатар родючу ниву, його весняну душу, засiє зерном мудростi. Добропорядних, достойних, вiльних духом стає дедалi менше й менше. Однi, пригнiчуючи, завдаючи в неволю iнших, втрачають людську подобу i перетворються на упирiв, що живляться чужою кров'ю. А другi, яким надiли ярма, забитi, змученi i просолiлi потом, в якiйсь страшнiй метаморфозi стихають, гинуть або стають робочим бпддом, нiмим, покiрним, до слiз беззахисним i безпорадним. Хто ж порятує, Хто Їх навчить пiзнати свою нерабську сутнiсть, свою природу вiльних, яким по силi перевертати гори, творити подвиги, що їм позаздрив би i Геркулес? Добропоряднi, чеснi, осяянi вогнем науки сини народу, воїни людського духу й iстини! Рвонувся бiгти у монастир, але примусив себе спинитися. Не гарячкуй, Григорiю, вгамуй шалене серце й чини, як личить мужевi, а не малiй дитинi. Хто ти еси? Вандрований, бездомний вчитель. Як ти приступишся до свого друга, як завоюєш його любов, довiр'я? Терзав себе думками, сумнiвами i все ж iшов на гору, в мiсто. Не знав, що станеться з ним за годину, завтра, проте був певен, що у прийдешньому його життя набуде нового смислу й значення. Нiщо не вiчне в свiтi, лише стремлiння й помисли, якщо вони ввiйдуть у плоть та кров народу i стануть прапором, який вручають синам, онукам, правнукам. Бiля музеуму його спинив Кордет. Звiваний, розчервонiлий, збуджений. - I де ти бродиш? Я обганяв мало не всеньке мiсто - немов у воду канув! - Я таки був бiля води, на Лопанi, - всмiхнувся Сковорода. - Ти заскучав за мною? - Як кiт за прутом... - пробурмотiв Кордет i мовив весело: - Тебе гукає ректор! - А то навiщо? - Треба. Iди, вiн скаже... Господи, я вже злякався - думав, що ти чкурнув iз Харкова!.. Та йди вже, йди! - штовхнув у бiк Григорiя i пiдморгнув: - Ще наговоримося... Цього разу Костянтин його зустрiв привiтнiше. Благословивши, почав розпитувати, над чим трудився у тихiй Старицi, що привело його до Харкова, i врештi-решт поставив питання руба: чи не набридло йому життя пустельника.