рошу тебе, - торкнувся братової руки. - Не називай таким поганим словом... Я зараз скину все це й вдягнусь у людський одяг. У тебе є?.. - Та знайдеться... Ходив би й так, хай бачать, що в люди вибився. - Люди, Микито, тут. А там!.. - махнув рукою. - Тобi виднiше... Був би хоч написав, коли приїдеш. - Думалося, поїду вчитися аж до самого Рима, - зiтхнув Тарас. - Не вийшло. - Бог з ним, з тим Римом. Добре, що не забув свого села та роду! Ходiмо в хату, братику, та повечеряємо, чим бог послав, - ступив Микита вбiк, аби звiльнити стежку. - Ото Надiйка, певно? - спитав Тарас, помiтивши за рогом хати дiвчинку. - Вона, вона. Надiйко, а йди сюди! Не бiйся, це дядько твiй. Тарас обняв дiвчатко й поцiлував. - А Сава ж де? - Ще в полi, бiля овець. Iз хати вийшла худенька жвава жiнка. - Моя стара, - сказав Микита. - Здрастуйте, - вклонилась гречно гостевi. В її ходi, у голосi було щось нiби материне. А може, так йому здалося, що поралася вона, де й мати, i вже була змарнiла. Обняв невiстку, чмокнув у висхлу, темну щоку. - Так ось яка ти... Жiнка скривилась гiрко й, плачучи, пiшла до хати. - Хвора вона, нездужає робити справно панщини, - сказав Микита. Тарас промовчав. Серце йому взялося холодом, немов туди вповзла змiя. На панщинi померла мати у сорок лiт, а батько - в сорок чотири... Микита взяв чемодан з портфелем i запросив до хати гостя. Надя шмигнула слiдом. Хата була такою ж, як i колись. Нiчого тут не змiнилося. Тi ж стiл i лави, полик, над ним високо жердка для одягу, в кутку старенька скриня... Тi ж образи, у маминих ще рушниках... I пiч та сама, з ямкою на передпiччi, де ставлять горщики, аби зручнiше взяти їх рогачем... Хiба що стала нижча його хатина: вгрузла чи вирiс вiн... - Надiйко, бiжи до Йосипа, скажи, що дядько Тарас приїхав! - звелiв Микита доньцi. - А де Марiйка? - В Зеленiй зараз, у Катерини, - дiстав Микита пляшку. - На тому тижнi були у нас Красицькi й забрали трохи погостювати. - Не зобиджаєте? - Та що ти, брате!.. Тарас дiстав гостинцi. Коли вручав тернову хустку братовiй, згадалась знову мати, пов'язана такою ж хусткою у день приїзду батькового з чумачки... Першими прибiгли дiти. Порiг розквiт барвiнковими очима. - Це все Ярининi? - сплеснув Тарас руками. - Наш маляр п'є, а дiла не забуває... Оце Устина, старшенька? А це, Лаврентiй, певно? Найменший, звiсно, Логвин? - Давав гостинцi, гладив їх по голiвках, i щось таке в душi його творилося, чому не мiг сам дати назви. Може, то закричали тужно його сини, якi могли вже бути серед живих i на яких ще не було й надiї... - А Йосип що ж? - Побачиш. Мотря вже споважнiла, - сказав Микита весело. - На осiнь ждуть. - Дiд ще живий? - Живий, живий. Дiждусь Тараса, каже, та й умиратиму. До дiда завтра сходиш, бо досi спить, лягає разом з курми. До хати вбiгла сестра Ярина, кинулася, було, до гостя i зупинилася на пiвдорозi, злякана його незвичним панським виглядом. - Я, сестро, я... - сказав Тарас крiзь сльози й ступив до неї. - Господи, а я ж подумала, що хтось прийшов з Вiльшаної! - смiялася на грудях в нього.- Аж це Тарас... - Признала? - гладив її волосся, мов повернулося до них дитинство.- А твiй же де? - Боїться зайти до хати, iрод. Ти так його пужнув листом, що... - Кинув, може, пити? - Нi, п'є, - зiтхнула, - а битись остерiгається. - Гукни ж його. - Надiйко, поклич-но дядька Федора, - сказав Микита. - Можна б уже й до столу. Йосип ввiйшов бочком, несмiливо. Без слiв обняв Тараса, втер мовчки сльози кулаком, як i давно, маленьким. Йому прийшлось найтяжче, коли померла мати. Його дружина тiльки всмiхнулась приязно... Влетiв до хати Сава, Микитин син. За ним ступив_ _iз_ _острахом Яринин маляр... - Прошу до столу, гостi дорогi! Чим бог послав...- гукнув Микита повагом, коли Тарас роздав гостинцi родичам. Просидiли до других пiвнiв. Дiти давно вже спали покотом, i як розходилися, сестра взяла з собою лише найменшого. Вкутала його в дарунок (жiнкам усiм привiз хустки), поцiлувала сонне кирпате личко. Мати!.. - Я проведу вас,- звiвся й собi Тарас. - Вiдпочивав би лiпше, - сказав Микита. - Хочу на нашу нiч поглянути. - Нiч скрiзь однакова. - Е-е, не кажи!.. Тут ночi - диво дивне, молитва, пiсня... Справдi, надворi нiч стояла, як зачарована. На небi зiр без лiку, i майже повний мiсяць, а на землi - в садках бiлiють хати, блищить ставок пiд мiсяцем... - Жаль, солов'їв не чути!.. - Переспiвали, - тихо озвався Йосип. Iншi пiшли вперед. - А де Оксана? - спитав Тарас по хвилi. - Яка? - Сусiдка наша, дочка Степана Коваленка... - В Пединiвцi. Четвертий рiк, як вийшла замiж. Карпо Сорока. Може, ти й знав його. Побiля хати старезний дуб... - Забулося... - Дiток у неї двоє. I чоловiк нiвроку. - Слухай, а де мiй друг Гнат Бондаренко? - В Кирилiвцi. Вже другий рiк за титаря. - А дяк Богорський? - Згадував тебе не раз. Нап'ється i ну себе жалiти. Я, каже, їм, антихристам, "аз, буки, ведi", а вiн мене - рiзками, як школяра!.. - Дiйшло-таки, запам'ятав, старий бурсак! Пiдстрибує? - Кудись подався ще в тридцять шостому й пропав... Ось ми i вдома. Зайдеш? - Йди спи, - обняв за плечi братика. - Он Мотря жде... А де ж Ярина? Й не попрощалися... - Той Федiр у неї - добра штучка. - Бiдаха... - Ну, добранiч! Затихли кроки, рипнули сiнешнi дверi, й стало - немов у вусi. Iнодi зiтхне в хлiвi худобина, озветься писком пташка, стривожена легким поривом вiтру, що налетить зi степу... Рай, тихий рай!.. Навiщо шукать, благати iншого, як маєш цей, не вимолений, а справжнiй, рiдний, даний тобi дiдами й прадiдами?.. Тут жити б, славити щедроти божi гiмнами, коли б не пекло панщини, не зло неволi, рабства!.. Чим же ми завинили перед тобою, господи, за що караєш тяжко людей своїх?.. Побрiв поволi вулицею, пригадуючи чия де хата, й село виповнювалося перед його уявним зором постатями кирилiвчан. Вiн бачив мiж них себе, малого, бездомного й завжди напiвголодного, з одним просвiтком - милою її красою. Оксана, друг його дитинства... Аж потiм вже, пiдрiсши, вiн зрозумiв те щастя, що випало йому, сердезi, у цiм раю, у цьому пеклi. Очi її свiтили, як двi зорi, на петербурзькому сумному небi, кликали його думки, його отерплу душу з убогого горища маляра в оцi степи, пiд це високе небо, в цей дивний свiт, у давню козацьку волю!.. Може, вона i є та сама, його єдина, суджена, його щаслива нещасна доля?.. Вiльно i Петербург осяювались для нього iнодi дiвочим щирим усмiхом, та сяйво те згасало не розгорiвшись. Вiчною була лише її зоря, Оксанина...Минувши крайню хату, подався в степ. Стежки були тi самi i слалися йому самi пiд ноги, так нiби вiн нiкуди й не виїздив. Брiв свiтом, виповненим хлiбами, небом, зорями й великим ясним мiсяцем, i дух його возносився в якiсь чарiвнi сфери, у тi високi мислi та почуття, де завжди, коли таке траплялося, i сам вiн чувся часткою землi, природи, людства, i мiг пiднести iнших своїм простим, схвильованим, з душi добутим словом. Вони, слова тi, бралися хтозна-звiдкiль, ладналися в рядки, лилися, мов з джерела жива вода, й спинялися також самi собою... Нинi вiн просто йшов i зносився на крилах пiснi, створеної колись давно таким же, як вiн, спiвцем, загубленим навiки в часi й просторi, але живим, оскiльки жило його творiння, його душа... _Ой i_ _зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя!_ _Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная!_ Той, що створив цю пiсню, мов побував у нього в самiй душi!.. А може, вiн, Тарас, народжений з цiєї пiснi?.. _Рада б зiрка вiйти - чорна хмара наступає;_ _Рада б дiвка вийти, так матуся її не пускає._ Яка краса, яка висока, чиста, ясна поезiя! А тi, естети випещенi, копилять губу, кривляться, не визнають того, що живить душу мiльйонам, втримує її на рiвнi буття людського i в чорнiй ночi рабства!.. Ой _зiронька зiйшла, усе поле й освiтила,_ _А дiвчина вийшла, козаченька та й звеселила..._ Спiвав i слухав серцем чуже палке кохання, виповнювався його жагою, вiрнiстю i чимось, ще не збагненим, тим, що дало їй вiчнiсть. Сiяли в небi зорi, й когось хтось десь, напевно, iзвеселяв, як i тодi, коли творилось диво самої пiснi... Вмовк, як побачив у свiтлi мiсяця крислате вiття дуба й за ним бiленькi стiни... Пединiвка!.. Карпова хата... Як вiн сюди потрапив? Вийшов з села у степ, пiд зоряне безкрає рiдне небо, а ноги вкупi з пiснею, бач, привели до тої, яка його збудила, як будить теплий вiтер замерзлу рiчку. Може, вона й не вiдає, що натворила в його душi, яку зняла в нiй бурю, що й досi ще не вщухла... Вже чотирнадцять рокiв, як вiн її не бачив, не грiвся в сяйвi її очей, а не забув, не змiг забути. Може, знайшов би iншу, взяв би її за жiнку й мав би тепер своє пристанище, як iншi люди, на цiй землi, так ця любов дитяча, великi карi очi його Оксани всюди йому являлись, змушували в останню мить (було й таке!) тiкати в свою самотнiсть, їй вже давно за двадцять, а вiн її ще й досi бачить юною, вона живе у ньому без жодних змiн, над нею не владний час... Сьогоднi, тут, якщо дiждеться ранку, той давнiй образ може навiки щезнути чи перейти в реальний, теперiшнiй. Яка ж то нинi його чорнява юнача мрiя, його зоря?.. Вiн i жадав, i водночас боявся цiєї зустрiчi, цього великого перевороту в своїй душi, боявся пустки. Стiльки довкола рушиться, а жити треба, треба на щось сподiватися, iти до чогось, прагнути i наближати новi часи... Сiв пiд кущем калини, який ховав його самого й не заважав дивитися на сонний двiр. Чи то ж вiдчує його Оксана-ласочка, його любов єдина, що вiн тут, поруч, що серце б'ється голосно як i колись?.. Нi, мабуть. Дiти, клопоти... Вона , живе. Вiн - тiльки прагне жити людським життям..._'_ Свiтало. Мiсяць поблiд i став хилитися до виднокола. На сходi зiр поменшало. Вiйнув вiтрець... Оглянувся, чи можна звiдси вибратися, аби нiхто не вгледiв. Був би вiн у простому одязi... Вже добре бачив на тлi стiни i вiкна, й дверi... Вдарив, немов куранти, пiвень. Його пiдтримав iнший. Селом пiшла могутня хвиля пiвнячої симфонiї - провiсник дня. Ще можна було покинути свою таємну схованку, - що нагадала йому пристанище дитячих лiт, - зiйти в ярок, лишивши в душi ту дiвчину, якої вже, напевно, нiхто, крiм нього, не пам'ятав. Вiн навiть звiвся, струшуючи з гiлок росу, та ноги мов приросли. Хто знає, коли вiн ще приїде в своє село, наважиться прийти сюди... Хоч глянути, краєчком ока!.. Стiльки до цього йшов - i зараз втекти отак, злякавшись правди?.. Десь заскрипiли дверi чи журавель... Почувся плач дитини... Тарас увесь напружився: йому здалося, що то в Карповiй хатi, що то маля Оксанине озвалося до нього плачем. Може, йому нездужається... Таке мале, а вже страждає, бiдне... Дверi враз провалилися у темнi сiни, i на порозi вирiс Карпо Сорока. Хоч знав його колись давно, тепер не мiг впiзнати. Карпо потягся смачно й пiшов у хлiв. Невдовзi вигнав у двiр корову, припнув її налигачем бiля ворiт, ще раз оглянув небо, - чи не збирається, бува, на дощ, - i повагом пiшов до хати. Тарас i дихать перестав. Хоч вiн давно жив по мiстах, знав достеменно, що зараз має вийти з дiйницею в руцi Оксана. Тут кожен крок розписано давно й навiки. З досвiтку i до темна. Лиш народившись, людина входить у круговерть життя-борнi, життя-страждання... Ось вона! Худа, висока, чорна, немов циганка... I тiльки очi, очi її, Оксанинi, мов двi зорi!.. Чув, як спадають сльози його лицем, як серце рветься в грудях, що стали враз тiсними... Пройшла двором, спинилася бiля корови i, мовби щось вiдчувши, дивилась довго й сумно в той бiк, де вiн ховався. Зiтхнула врештi й сiла доїть корову. Вуркали тугi цiвки, туманом плив довкола дух молока... Таку красу, таку людину висушили, не давши їй розквiтнути, ввiйти у силу!.. Бачив iз нею поряд такого ж вiку панiй, i серце бралось кров'ю... Навiщо вiн сюди приїхав, що сподiвався вгледiти?! Неволя все руйнує, нищить, нiвечить!.. Мiй свiте ясний, зоре моя пригасла на панськiм полi! Чим же я розплачуся з ними за цей розбiй, за цю страшну наругу!.. Тягло метнутися до неї в двiр, поцiлувати руки, якi колись втiшали його в сирiтськiм горi, а потiм довго снилися на чужинi, та вiн не смiв. Вона - дружина, мати, й тепер належить iншому, а вiн - бурлака, вiльний, але не вольний дiяти на зло комусь. Пiшов назад, у поле, й ще довго чув веселий вуркiт цiвок, дух молока. I роси були на смак солонi аж до Кирилiвки... Дiд упiзнав Тараса. Правда, йому сказали, що вiн приїхав, пiдготували старечi очi до споглядання не знаного в роду Шевченкiв "пана". Старий аж був ображений, що внук прийшов до нього у шароварах i вишитiй простiй сорочцi. - Гм, гм... - поплямкав ротом, як обнялися i почоломкалися за християнським звичаєм. - А Йосип менi казав, що ти незгiрше вдягнений од панича... Видать, збрехнув... - Нi, дiду, правда,- сiв поруч з ним на призьбу й поклав портфель з малярським причандаллям: хотiлося намалювати дiда, поки ще топче ряст. - Нехай би люди бачили. Та й економ... Коли б це був не дiд Iван, сказав би йому!.. - Ще здужаєте? - спитав натомiсть. - Чого це ви посеред лiта в кобеняку? - Хiба тепер, Тарасе, лiто... Колись було! В однiй сорочцi ходиш од снiгу аж до снiгу. Жаль, очi в дiда уже пригасли, вицвiли. I вид якийсь напiвзастиглий... - А може, ви постарiли? - обняв кiстлявi плечi. - Це ж котрий вам? - Та вже до сотнi наближається, - озвався старий вдоволено. - Нiкого нема в селi старiшого. - Я хочу вас намалювати, дiду, -сказав Тарас, побоюючись, що дiд ще може i не погодитись. - Малюй. Хай буде тобi та людям пам'ять. Велике прожив життя!.. - А вашi ж де, на панщинi? - спитав Тарас, не бачачи в дворi, крiм дiда, й душi живої. - Гонять до сходу сонця. З дiтьми. Щось десь не так, одразу б'ють, жiнок вагiтних, i тих не милують. - А ви менi про панський одяг мовите... - сказав Тарас похмуро. - Щоб люди мене сахалися? - Не всякий пан... - Усi вони - катюги! Дiд озирнувся, крекнув у сивi вуса й промовив майже пошепки: - Такi слова, онучку, пахнуть каторгою... - А тут хiба не каторга? Старий нiчого не вiдказав. Сидiв похмурий, думний... Якраз такий, як треба для малювання. Тарас дiстав швиденько альбом i перший, який до рук потрапив, олiвець. Так, так, дiдуню... Перевернiть у пам'ятi своє життя i покладiть на шальки добро та зло... Побачите, що переважить... - Може, воно i так... - озвався, немовби сам до себе. - Все ж каторга удома легша, межи людей, на нашiй-таки землi... - На нашiй - не своїй землi! - спахнув Тарас. I схаменувся. Навiщо вiн сперечається, тривожить душу дiдову!.. Чим далi, тим болючiша йому ганьба-неволя свого народу, вiн ледве-ледве стримується, щоб не волати до серця й мозку кожного, з ким починає мову про цю кричущу несправедливiсть, про цей людський (чи божий!) смертельний грiх. Допоки ж, браття, будемо терпiти зло!.. - Малюєш? Жаль, що я погано бачу... - сказав старий. - Про колiїв ти написав геть-чисто, як все було. Здавалося, не залишилося вiд них i слiду... Аж нi, не вмерла слава!.. - Спасибi вам... - розхвилювався Тарас од слiв старого. - Коли б не ви, не вашi розповiдi про Колiївщину!.. - Я багатьом, Тарасе, розповiдав, а ти один почув душею, серцем... Батько твiй, умираючи, сказав слова пророчi, що з тебе станеться великий чоловiк. - Або ледащо, також велике,- додав Тарас, знiяковiвши вiд дiдової хвали. - Ледащо тим прикметне, що байдуже йому до всього, крiм живота, - не приставав старий на жарт. - Ти ж плачеш о всiм народi, молишся за весь народ... Тарас притих. Так коротко i так високо нiхто ще досi не оцiнив його поезiй. Ось вона, прекрасна мить, заради якої варто пройти усе, що вiн пройшов, i витримати, що б не послала доля йому в майбутньому!.. - Таки Тарас?! - почулось нагло поряд. Звiв очi й вгледiв кремезного, мiцного дядька, який iшов до нього, розкинувши широко руки. - Не впiзнаєш? - осяяв вуса усмiшкою.- Гнат Бондаренко! - Хiба тебе впiзнаєш - розрiсся, нiби столiтнiй дуб! - зрадiв Тарас товаришевi. Вiтаючись, вони вдивлялись з подивом один ув одного i засмiялися нарештi разом. - Ну й Гонта! - Ну й Залiзняк! Знов обнялись i ще раз поцiлувалися. - Ти й досi ще гайдамачиш? - спитав друзяка Гнат. - А ти забув дитячi нашi iгри? - То як дивитися...- насумрився.- Сам добре знаєш, як крiпакам козакувати... Запала тиша. В'яла весела радiсть зустрiчi. - Ви побалакайте, а я пiду полежу, - устав старий i сторожко, мов був скляний, пiшов до хати. - Ну, як ти? - сiв на призьбу Гнат. - Малюю ось... - Похожий. А пам'ятаєш, як ти менi кобилу Кошицеву намалював? А школи нашої не позабув? - Гiрка була наука. Менi ще й досi сняться рiзки дяковi... - Те що, - озвався рiзко Гнат. - От нагаї на панськiй стайнi!.. - Мене також не поминула ця благодать, - сiв поруч. - Лише п'ять лiт, як я на волi. - Щасливий. - Нi! Довкола стiльки горя, наруги, зла, що серце сходить кров'ю. Я вирвався. А ти, Микита, Йосип? А вся Кирилiвка, увесь народ наш бiдний? Як можу я дивитися на цю ганьбу й радiти, що сам тепер на волi!.. - Нi, ти радiй, Тарасе. Хай вороги не тiшаться, що ми й на це не здатнi. - Коли б менi сказали: вернися сам у крiпаки - й за те народ твiй звiльнимо, я з радiстю одяг би знов кайдани! - Тарасе, ти згориш, як свiчка, що надто ясно свiтить, - промовив скрушно Бондаренко. - Не можу, брате, блимати. В душi таке щось дiється, вирує так!.. - Ти плачеш? - Глянь довкола, прислухайся... Село неначе вимерло!.. Як у хлiвi, з якого вранцi вивели волiв до плуга... А ми ж бо козаки, ми ж люди, ми всi - народ, що потрясав Стамбул, Варшаву, кров'ю писав свою iсторiю, свої права та вольностi! Де все це нинi, хто ми?! Раби нiмi, худоба, яку пани мордують... - Тихiше!.. Ще хтось почує та донесе до панських вух... - злякався Гнат. Тарас махнув рукою. - Згадай, куди загнали Залiзняка... - А Гонту, брате, четвертували. - Я нинi - титар... - Читав мою поему про Колiївщину? - Аякже! - Титар був закатований. - Хоч круть, хоч верть... - розвiв руками Гнат. - Немає нам, Тарасе, куди подiтися! - Я знаю шлях, та ще мости на ньому не всi помощенi... - сказав Тарас неголосно. Гнат тiльки глянув i не спитав нiчого. Сидiли довго мовчки; кожен шеретував почуте_ _нинi_ _й сказане. - Недавно в нас, у Павлiвцi, убили пана, - перший озвався Гнат. - Шмагав людей, безчестив сiльських дiвчат, а потiм бив вагiтних... - I що? - Розправилися, мов з гайдамаками. Суд був. Пiшли_ _на_ _каторгу... - А що ж на те кирилiвчани? Їм не пече? - За сповiдними розписами у нас сiмнадцять покриток. I кожен другий битий... - А ти дивуєшся моїм сльозам!.. - скочив Тарас на ноги. - Вiн хоче їм читати тихi проповiдi та просвiщати їх пiдлi панськi душi!.. Дурний єси!.. - Про кого ти? - Про Кулiша. Завiвся в мене такий ласкавий приятель... Пiд корiнь всiх - чужих, своїх! Щоб потiм комусь iще не закортiло на шию людям сiсти!.. I знов мiж них постала тиша. Гнат озирався нишком,_ _чи_ _хтось не чув, не бачив. Тарас ходив нервово тiсним двором, гамуючи налите гнiвом серце. - Їдь швидше звiдси, - озвався Гнат, пiдводячись. - Не муч себе. I нам нiчим не допоможеш, i сам ускочиш в якусь бiду... - Мої брати тут, сестри! - скипiв Тарас. - Збери, як можеш, грошi та й викупи свою рiдню. - Ми вирвемо усiх людей з неволi! - Ти ж сам сказав, що треба ще мости робити на тiй дорозi. Як мовиться, синиця в жменi лiпша од журавля, що в небi... Їдь, Залiзняче, з миром i, як поможе тобi господь, добийся волi хоча б своїм! - Це ж прiрву грошей треба, - сказав Тарас похмуро. - Чи рiки кровi... Ввечерi приходь до мене. Зiйдемося усiм школярським братством. - Брат во рiзках Богорського! - А що? I досi, як згадаю, всю спину менi пече. - Зате зробився титарем. - А ти поетом. - Господи, а я то думав, звiдки вони беруться, вiршi! - Все, все з вишневих рiзок, братику, - обняв Тараса Бондаренко. Провiвши Гната до ворiт, Тарас зайшов у хату. Дiд спав на полику, не роздягнувшись. З покутя свiтив очима Саваоф... Заплутавшись у павутиннi, дзижчала тоскно муха... Тихенько вийшов з хати. Поклав альбом та олiвець у свiй бувалий у не одних бувальцях старий портфель... А може, i справдi збирати грошi не на поїздку до вимрiяного роками Рима, а на братiв?.. Паскудно як звучить звичайне слово, коли його ужити в паскуднiм дiлi! Грошi на брата... Мовби це на коня, корову!.. Людьми торгують нелюди!.. Почому брат? А що ви просите за цю сестру?.. Як скинете хоч п'ять карбованцiв, то я вiзьму... Єдиний шлях добути грошi - портрети панськi! Взяти в одних панiв, дiстати панзлем iз гаманцiв, набитих туго, й вiддати в iнший гаман. Мета така висока, що задля неї можна й залiзти в твань, в якiй живе i борсається вельможне панство!.. Вiн малюватиме одну за одною надутi, ситi пики й лупитиме з них, скiльки зможе. Грошi в них все одно украденi, чужi, крiпацькi, зiбранi iз поту й слiз. Проп'ють їх, десь змарнують на чужинi, а так - пiдуть на волю. Чудово!.. Нинi можна й полишити своє село, братiв, сестер й поїхати, як домовлялися, в оте Убiжище, де жде Гребiнка. Вiн обiцяв представити його панам-сусiдам, якi зберуться скоро на пишний бал iз приводу чи iменин, чи ювiлею якогось дуки. Їхати!.. I не казати своїй рiднi нi слова, щоб їх отак не мордувало тяжке ждання, як мордувало колись його. Добуде й скаже. Воля дорожча Рима!.. Хто ж це iде селом, так гупаючи? Для череди ще нiби рано... Може, ввiйшли в село гусари?.. Брязь, брязь рушницями... - Кругом! Гуп, гуп... А-а, вартових мiняють! Жандармам теж не спиться. Недремне око його величностi государя!.. Добре, що не всевидяще... Пiвцарства вже було б на каторзi! По всiй iмперiї клянуть царя, мiнiстрiв, тупу чиновну братiю. Все прогнило, погрязло в брехнi, моральнiй ницостi та в хабарах!.. А кажуть, все благоденствує... Крiпак радiє своїй неволi, солдат безглуздiй муштрi, усi малi народи - високiй царськiй милостi, що внеможливила духовний їхнiй розвиток, звела до стану бидла, яке ще їсть, працює, множиться, але душi не має уже давно!.. ...Гребiнка його зустрiв, мов брата. Нiщо тут, власне, i не нагадувало про панський двiр. Все просто, щиро, по-старосвiтськи. Не дiм, а добра хата, не флiгель для приїжджих, а звичайнiсiнька собi хатина, розписана, немов яйце на великдень. I господиня, стара вдова, турбується не про маєтки-статки, а лиш про те, щоб усi були наїденi по саме годi. Правда, є дворових душ п'ять чи шiсть. Та що це за дворовi! Рiдня чи добрi приятелi... Євген прослав рядно в саду, пiд грушею, лежить у синiх шароварах та вишиванцi... Рай на землi! Утечище од всiх скорбот, що ними свiт переповнився. Рай серед пекла... Праведник, який не творить зла й заплющує смиренно очi на муки ближнiх... Праведник?.. - Лягай, Тарасе, та вiдпочинь з дороги, - посунувся на край ряднини. - Завтра у нас похiд у Мойсiвку, де буде справжнiй шарварок. Такого ти не бачив i в Петербурзi!.. Обiдати нас погука паньматка... Тарас сiв поряд. Раптом йому одкрився духовний свiт Гребiнки, якого вiн ранiше нiяк не мiг збагнути. Вони давно знайомi, Євген зробив для нього багато справдi доброго, не раз пiдтримував, намовив Мартоса на видання тепер уже вiдомого всiй Українi "Кобзаря", i, попри все це, друзями вони не стали. Мабуть, причина в цьому хуторi, в Убiжищi, якого навiть у Петербурзi не покидав Євген нiколи, прагнучи прожить життя без зайвих бур, без ризику. Вiн добрий, чуйний, лагiдний, залюблений у степ, садок та хату на березi крутому Оржицi... Малорос, сказати можна, хрестоматiйний, такий, якими нас хотiли б бачити i друзi, й недруги... А де ж отi, засмаглi, дужi, з шаблею в мiцнiй руцi, з розмаяним на вiтрi чубом? Де лицарi, що йшли на смерть, на муки за рiдний край, за волю, за те, щоб плем'я наше не стерлося з лиця землi, щоб слово не онiмiло в нiмих устах нащадкiв? Хiба їх кров не обiзветься у жилах правнукiв, не збурить їхнi душi бажанням люто вирватися iз панських пут, з кайданiв?.. - Ти спиш? - спитав. - Дрiмаю... - сказав господар. I запитав: - А що? - Ти сам дрiмаєш i присипляєш iнших. - Лягай i спи... - Спасибi. Колись iз нас смiятимуться, що ми проспали свiй рiдний край!.. Вже й так нас звуть тетерваками й мають скрiзь за нiщо... - Я ж говорив: не їдь, Тарасе, на Україну, - сказав Євген не скоро. - Ти ж не послухався... - Боятись глянути у вiчi правдi? - Правду не всяк витримує... - То що ж менi, сховатися у нору? - Ще ваш Григорiй Сковорода вважав безпечнiшим гнiздо мостити в травцi, а не вгорi, де кiбчики чигають хижим оком... - А як на мене, то лiпше смерть у кiгтях кiбця, нiж пiд копитом вола чи хряка! - Лiпше прожить життя i вмерти своєю смертю. - Прожить?_ _Чи_,_ може, проживотiти? Гребiнка не вiдповiв. Дрiмав собi, i жодна рисочка не ворухнулась на його лицi. Нараз ледь-ледь здригнувся i насторожився. - Обiдать час! - промовив i спритно встав. - Не кликали ж... - Борщем запахло. Отже, пора творить молитву i приступати. Не встигли вийти з саду, як справдi стрiли покликача. - О! - пiднiс врочисто палець i усмiхнувся господар гостевi... ...У Мойсiвку вони приїхали пiсля снiданку. Євгена Павловича вiтали вельми радо. Чутка, що вiн прибув, пiшла палацом, i гостi висипали з усiх кiмнат та зали, щоб глянути на вславленого письменника. Тарас тримався осторонь. Розцiлувавшись з якимсь панком, Гребiнка взяв його за плечi i пiдштовхнув легенько у бiк Тараса. - Знайомтеся! Це Олександр Афанасьєв-Чужбинський. А це... Тарас Шевченко. - Кобзар?! - засяяв Афанасьєв. Тарас обняв його: вiн перший iз землякiв прислав йому iз України вiдгук на першу книжку. Вiршем! - Спасибi вам, Олександре... То був для мене голос землi моєї, серця, що усмiхнулося менi навстрiч. - Прошу до мене, хлопцi! - узяв нових гостей пiд руки Олександр. - Умиєтесь з дороги, струсите з одежi пил. Я маю тут хоч невеличку, проте окрему "комнату", сирiч свою свiтличку. Палац Волховської, на диво, був якийсь легкий, прозорий нiби. Може, його таким робили великi, свiтлi вiкна, а може, те, що в нiм жили бездумно, пускаючи на вiтер тисячi та й сам маєток, бо господиня не вболiвала, що i кому залишить пiсля себе. У неї, власне, була одна турбота - розтринькати своє майно, i з цим веселим замiром вона справлялась легко, незважаючи на свiй уже похилий вiк. Причепурившись, Гребiнка тут же спустився вниз. - Як прочитав, Тарасе, я твiй "Кобзар", щось сталося таке, таке зi мною!.. - розхвилювався Чужбинський. - Сиджу, не бачу свiту, i серце ледь не вискочить менi з грудей... "Ось вiн, прийшов, явився!.. - снується думка. - Господи, невже таки ти зглянувся на Україну!.." - Спасибi... я... - не знав Тарас, що мовити. Не сподiвався, їдучи сюди, почути такi слова. - Всi тут немов прокинулись вiд "Кобзаря"!.. - Дозвольте? - з'явилася в порозi усмiшка ледь не до вух, а слiдом вповзло пузце.- Тут, кажуть, Тарас Григорович? Тарас пiдвiвся. - Закревський, Вiктор. Прошу не плутати мене з Платоном, моїм єдиноутробним братиком, що зневажає мене за те єдино, що я не вдався в нього, - обняв Тараса, нiби вони давно знайомi. - То ось який вiн, Тарас Шевченко! - вiдсторонився, щоб роздивитися. - В такiй звичайнiй чарцi таке вино!! - Софiя вам доводиться... - Моя сестра, - махнув рукою Вiктор. - Читав її роман i повiсть. Гарно! - Як сходить сонце, зорi одразу блiднуть... - Можна? - ввiйшов новий вiдвiдувач. - Пан Лукашевич, - представив його Закревський, i, як здалось Тарасовi, не без iронiї.- Вiдомий вам етнограф. Мiж iншим, теж Платон, як i мiй брат... - Платон Якимович, - вклонився гречно. Тарас також вклонився. - Поручкайся, старий самiтнику, зi славним нашим гостем! - гукнув Закревський. - Здрастуйте,- подав, скривившись, руку пан Лукашевич. Й спитав бридливо в Закревського: - Ти вже залився зранку? - Не висох ще пiсля вчорашнього, - всмiхнувся той. - Mon cher Капнiст! - розкрив обiйми, вгледiвши нового гостя. - Ось вiн, кобзар Тарас Шевченко! - Вiтаю вас у рiднiм краї, - мило всмiхнувсь Капнiст.- Щасливий, що маю честь... - Олексо, без церемонiй, - спинив його Закревський. - Ми ж козаки, брати свободи й рiвностi! Облобизай Тараса, а ти - його... Отак... Амiнь! - Ти вже того, занадто!.. - насумрився пан Лукашевич, аж вид йому почервонiв. - Кричиш, шумиш... - Я знаю, чого ти трешся-мнешся, - примружив очi Вiктор. - Тобi, Платоне, муляє... - Панове! - вчасно прийшов Гребiнка.- В залi жде господиня, що хоче теж побачити i привiтати поета нашого в своєму домi. Тарасовi дали дорогу, i вiн у супроводi своїх прихильникiв пiшов до зали. На всiм шляху його вiтали радо окремi гостi, а бiля входу, де стовпилося з пiвсотнi гарно вбраних чоловiкiв, жiнок, дiвчат, зустрiли оплесками, якимись вигуками, що їх не змiг почуть виразно вiд хвилювання. Невже його поезiя, його думки, його кривавi сльози знайшли такий палкий, сердечний вiдгук у цих людей, панiв, яких картає вiн за муки свого народу, вважай, у кожнiм словi своїх книжок?.. - Тетяно Густавiвно, дозвольте вам представити Тараса Григоровича Шевченка, поета i художника, - долинув до нього голос Євгена Павловича, й Тарас побачив перед собою стару, всю бiлу панi, що приязно йому всмiхалася i подавала руку. Взяв обережно, ледь-ледь потиснув i вiдпустив. Годилося б поцiлувати, але не змiг примусити себе. - Ви так люб'язнi, що завiтали до нас на свято ангела мого покiйного... Ви, мабуть, десь купили неподалiк маєток? На скiльки душ? - Я ледве сам з душею вирвався вiд Енгельгардта! - сказав Тарас так голосно, що всi довкола стихли. - Чудовий у вас, паничу, батечко! - сплеснула бiлими руками панi. - Пан Енгельгардт... - I вороговi не побажаєш, - буркнув Тарас. I раптом йому здалося, що наступає вечiр. Гребiнка, як добрий дух, прийшов на помiч. - Панi, я заберу од вас Тараса Григоровича, бо тут iще є дами, якi горять бажанням з ним познайомитись... Вже вибачай її, стару, - шепнув Тарасовi, як вiдiйшли. - Їй цього року стукнуло вiсiмдесят. - Ого! - простив Тарас. - Нiвроку собi бабуся... А мати моя померла в сорок... - Коли кому написано... Ви, панi Ганно, все розквiтаєте! - перепинив струнку чорнявку iз чорними, аж нiби синiми, очима. Такої вроди Тарас не бачив навiть у Петербурзi. Умить забуто прикрiсть iз господинею, сумнi думки. Вся зала втонула в сонцi... - Знаєте, ми "Катерину" вашу читали не менше ста разiв, - сказала, нiби завуркотiла струмком весняним. _Не слухала Катерина_ _Нi батька, нi неньки,_ _Полюбила москалика,_ _Як знало серденько..._ - Ви так читаєте, що я свiй вiрш не впiзнаю! - спромiгся на комплiмент Тарас. - Яка вимова, дикцiя!.. - На Полтавщинi у нас не те, що за Днiпром, - сказав Гребiнка. - Слухай, мотай на вус. Тут мова, брат, не займана, без будь-якого домiшку. - Платоне, а йди сюди! - покликала красуня пана, що йшов поважно залою. - Мiй чоловiк. - Закревський. - Ми чули, ви художник, - всмiхнулась мило Ганна. - То, може б, ви намалювали з нас двох портрети? Ми живемо тут недалеко... - Знаю. Сьогоднi мимо їхали з Євгеном Павловичем. - Як жаль, що нас там не було! - Тарас Григорович! - пiшов на нього, немов ведмiдь, Тарновський. - От добре, синку, що я тебе побачив. Є дiло. Треба зняти копiю з портрета князя Рєпнiна. - А де портрет? - В Яготинi. Капнiст тобi туди покаже шлях. Я чув, що й ти, Олексо, бажаєш мати копiю з того портрета? - Правда. - Тодi, вважай, домовилися... Тарновський вийняв хустку i смачно, з шумом висякав свого великого важкого носа. I, не поглянувши на товариство, пiшов собi. - Кажуть, у нього Глинка писав "Руслана i Людмилу", - озвалась Ганна. - Iстинно, - сказав Тарас. - Сам Глинка менi про це розповiдав. - Щасливий! Ви знайомi з генiєм... - А чули, якi романси вiн написав на вiршi Вiктора Забiли? - спитав Капнiст. - Я чув, я знаю, - встряв i собi Чужбинський. _Гуде вiтер вельми в полi,_ _Реве, лiс ламає..._ Тарас скривився i пiдхопив: _Плаче козак молоденький,_ _Долю проклинає..._ - Ще, ще, Тарасе Григоровичу! - аж подалась до нього Ганна. - Голос у вас!.. - Я лiпше вам заспiваю iншої, - не став Тарас манiжитись. - Пiдпомагайте! - Новий романс столичний? - засяяли її великi й гарнi, до щему в серцi, очi. - Нi. Це "романс" тутешнiй. Таких столицi не написать... - сказав Тарас. Притих, знайшов тональнiсть i заспiвав - широко, вiльно, нiби посеред степу, їдучи на мажi з сiллю: Ой _у полi криниченька,_ _З неї вода протiкає._ _Ой там чумак сiрi воли пасе_ _Та з криницi напуває!.._ Бачив, що панство враз причаїлося, здерев'янiло. Зала була заповнена нiмими постатями, немов скульптурами... Зробивши паузу, вiн перейшов на повну силу голосу: _Воли ревуть, води не п'ють, -_ _Бо в Крим дорiженьку чують._ _Ой бог знає та бог вiдає,_ _Де чумаченьки ночують..._ Спiвав i нiби бачив себе в степу, на возi, пiд всiяним зiрками небом. Неквапно iдуть воли, риплять колеса, линуть ключем на пiвдень гуси чи журавлi... Похитується широка спина батькова у вицвiлiй старiй сорочцi, а сам вiн, батько, нiби весняний птах, дзвенить журбою-пiснею... _Насипали над чумаком_ _Та високую могилу,_ _Ой посадили та в головоньках_ _Та червону калину..._ Коли замовк, у залi якусь хвилину-другу стояла мертва тиша. А потiм - нiби пострiл: - Обiдать подано. Прошу до столу, гостi дорогi! - промовив син Волховської. I раптом зала вибухнула шаленим шквалом оплескiв. Хтось щось кричав, хтось навпростець протовплювався до того мiсця, де ще у чарах пiснi стояв Тарас... Закревська також стямилася i привселюдно оповила руками шию спiвака й поцiлувала його в наповненi сльозами очi. - Та ви ж, як бог, спiваєте!.. - промовила також крiзь сльози. I розвела руками: - В простiй селянськiй хатi вродилося таке незнане диво!.. - Дай же i я чоломкну тебе, Тарасе-братику, - полiз, сопучи, пан Лукашевич. - Багато я чув чудових спiвiв, а щоб такий!.. - Прошу, прошу до столу! Обiдать час, панове! Тлум став поволi меншати, перемiщатися до iнших, менших зал... ...Удвох з Капнiстом вiн їхав, нетерпеливлячись, до Лукашевича у Березань. Щоправда, пан Олекса не полюбляв чомусь Платона Якимовича i супроводжував Тараса тiльки до яготинського маєтку князя Рєпнiна, де сам тодi вiн тимчасово жив. - I справдi в нього є стiльки книг? - спитав Тарас, не вiрячи, що в цiй глухiй далечинi, в якогось пана-хуторянина ховаються такi скарби. - Не знаю, люди кажуть... Вiн вихваляється, де тiльки може. - А був на Сiчi? - Їздив. I за кордон, в Червону Русь та Чехiю. Щось там придбав з рукописiв... Лице Капнiста при цьому стало якесь лихе, потворне. Дивний вiн чоловiк: вiд настрою враз перемiнюється, мов додають до нього рiзних контрастних фарб. - Ви знаєте, коли казати щиро, я вражений тутешнiм панством, - мовив Тарас задумливо. - Як їхав iз-за Днiпра, готовий був... Ет, що недобре згадувати!.. В нас там здебiльшого пихата шляхта. Крiвцi з нас попили!.. - Кров п'ють усюди... Й питимуть, допоки ми не станемо, як iншi люди, вiльними вiд злої сили самодержавства... - А правда, що ви були з святими лицарями свободи у груднi двадцять п'ятого? Капнiст поправив вiжки, нокнув на конячину. - Хто був - загув, - озвався. - Волконський, князь, що жiнка за ним в Сибiр поїхала, то ж рiдний брат Рєпнiна. - Не розумiю. - Є давнiй звичай. Коли славетний рiд переводиться через вiдсутнiсть чоловiкiв, комусь iз рiдних по материнськiй лiнiї передають i титул, i всi права та прiзвище... От ми вже майже й дома!.. - Це Яготин? - Ото палати княжi... На дощ збирається? - Щось дуже схоже... Гарно!.. Палац, парк, рiчка, хмари... - А Рєпнiни i досi ще листуються з опальним родичем, - не мiг Капнiст спинитися. Видать, йому з думок не йшла ця тема. - Старого князя, власне, позбавили усiх постiв, "замкнули" тут, а вiн не хилить голову... Не жарт, колишнiй вiце-король Саксонiї, губернатор Малоросiї, член Державної ради!.. Цар побоявся, щоб вiн не став на Українi гетьманом... Княгиня ж - внучка Розумовського... - Дружина князя Рєпнiна? Капнiст кивнув. I раптом зробився майже красенем, пiдсвiчений якимось внутрiшнiм, незримим сяйвом. - А правнучка Кирила-гетьмана, княжна Варвара, що за душа! Невдовзi в'їхали в розкiшний парк, у глибинi якого бiлiв палац. Одразу стало душно. У верховiттi навiть не ворушилось листя, хоча велика, аж чорно-синя хмара закрила вже пiвнеба. - Но, но! - захльоскав вiжками Капнiст. - Не вистачало, щоб ми намокли за чверть версти вiд дому. Кiнь припустив. Колеса зашурхотiли м'яко по вкоченiй жовтавiй рiнi, й тому здавалося, що дощ уже почався. В'їжджали в двiр, пiд флiгель, де жив Капнiст, немов за ними гналися розбiйники або вовки. - Ху-у!.. - засмiявся, оддавши вiжки конюховi, Капнiст. - Проскочили... Не знаєш, де княгиня? - спитав слугу, що вибiг їм назустрiч. - Їхнi сiятельства ось тiльки що пiшли гулять по саду. - Спитати треба дозволу, - сказав Капнiст Тарасовi. - Картини тi у вiтальнi. Пiдемо в сад? - Ходiмо... - здвигнув Тарас плечима. Княгиню з донькою вони знайшли на луцi, коли вже чорна хмара, немов кошлата овеча шапка, накрила весь Яготин. - Вертайтеся,- пiдбiг Капнiст.- От-от гроза почнеться! Стара княгиня глянула з-пiд капелюшка на темне небо, скривилася, мов дитинча, в якого хочуть забрати iграшку, й промовила м'яким, та владним голосом: - Ще обiйдемо хоч раз лужок, устигнемо. Тарас вклонився мовчки, бо Олексiй Васильович забув його представити. Вiдповiла лише княжна - висока, ставна дiвчина уже в лiтах: напевно, їй було за тридцять... Тим часом лунко ударив грiм, де взявся дужий вiтер, i дощ линув немов з вiдра. Капнiст схопив за руку стару княгиню i кинувся_ _iз нею в сад. Княжна побiгла слiдом. Тарас лишився. Може, що не покликали його пани, а може, що не хотiлося йому страхатися святої зливи перед жiнками. Вимокне - то й що? Надворi лiто, дощик хоч i рясний, та теплий... _Iди, iди, дощику!_ _Зварю тобi борщику_ _У новому горщику,_ _Тобi каша, а нам борщ,_ _Щоб ряснiший iшов дощ!-_ згадав дитячу приспiвку. Дощ - благодать, дощ - хлiб i мед, дощ_..._ - Ради бога, вибачте! - пiдбiг Капнiст. - Я думав... Я геть забув вас познайомити i запросити!.. - Пусте,- сказав Тарас, потiшений тим, що Капнiст не впав нiтрохи в його очах. - Чому ви тут лишилися? - Не знаю...- мовив щиро.- Чудовий дощ! - Ви мокрий весь. - А ви сухий? - До ниточки! Йшли, смiючись, байдужi до зливи й грому. А на балконi, мов на хмаринi ангел, на них чекала княжна Варвара. Порожевiла, збурена грозою, бiгом. - Швидше! - махнула їм рукою, немов крилом. - Го-го-го-го! - розкрилив руки й собi Капнiст. - Прекрасний дощ, божественний!.. До Березанi приїхав пiзно ввечерi. Платон Якимович iще не спав. Удвох з якоюсь пишною, ще молодою жiночкою пили наливку в залi, або свiтлицi, й розкiшнi вуса його стовбурчились, як у кота. Тарас ввiйшов, не дочекавшись, поки слуга запросить, i привiтався, мабуть, занадто голосно, бо пан Платон розлив наливку з чарки. Нахмурившись, уже збирався гаркнути_ _на_ _пiзнього такого гостя, але впiзнав Шевченка й розплився в щедрiй усмiшцi. - Тарас Григорович! Оце презент! А я, по правдi кажучи, й не сподiвався. - Знали, чим заманити, - книгами... - обняв Тарас господаря, що встав i вийшов йому назустрiч.- Не бачу щось... Напевно, у кабiнетi?.. - Терезiє, - гукнув Платон до жiночки, - подай-но ще карафу! Та й закусити, що бог послав. Терезiя звелась немовби аж невдоволено, хитнула звабно стегнами й понесла свою красу з свiтлицi, мов повну чару. - Дружина? - Як сказати... - всмiхнувся, нiби муркнув, Платон Якимович. - Аж проситься на полотно. Натура! - То намалюй! - спiймав його на словi. - Я заплачу, що скажеш. Краса, вона недовговiчна... А так було б колись на що поглянути i що згадати... - Як пустиш покрит