ричало: "Воля! Во-о-оля!!!" ...Бiг по Четвертiй лiнiї, стискаючи її в руцi, й не чув землi попiд собою. Воля!.. Зустрiчнi люди кидалися вiд нього геть, а вiн гукав їм нiмо на всю весняну вулицю: "Я вiльний, вiльний, вiльний!.." Панковi, що був похожий на управителя, який iще не так давно хотiв його послать на стайню i вiдшмагати, вiн ледве стримався, аби не крикнути у вiчi: "Зась!" Сонцю, що раптом зблиснуло мiж двох будинкiв, вiн усмiхнувся радiсно i показав затиснуту в руцi свою свободу. Вiн вiльний, сонце, вiльний!.. У щедрiй зливi променiв, - та й сам немовби промiнь, - пiдбiг до того дому, де жив Iван Максимович в напiвпiдвалi, i зупинився, щоб перевести подих. Вiкно було вiдчинене - весна, весна!.. I вiн, не довго думаючи, шугнув у нього. З трiском упав мольберт, посипалися на землю фарби, пензлi... - Ти що, здурiв, Тарасе? - спинив його Сошенко, що також ледь не впав додолу. - Воля! Iване, воля, воля!! В нестямi вiн душив за шию друга, пiдстрибував i все кричав, що сталося, що вiн тепер на волi. - Де вiдпускна? - спитав Iван Максимович. - Ось, ось Вона! - розтис кулак, в якому нiс, мов пташку, своє щасливе звiльнення. Сошенко взяв, уважно всю прочитав, заплакав i стис в обiймах хлопця, що став йому за два минулi роки мов рiдний брат. - Iвасю мiй!.. Iвасю... -ридав Тарас, не в силi бiльше стримуватись. - Якби не ти!.. - Поплач, поплач... Востаннє... Хай виллються усi крiпацькi сльози... Вiдчув, що радiсть гасне, немовби щось їй стало на перепонi. - Ще рiки їх проллються, крiпацьких слiз! - промовив жорстко, нiби й не вiн тут млiв од щастя хвилину тому. - Скiльки людей в неволi!.. - Добре, що ти вже вирвався. - Невже це правда?! - радiсть сплеснула знову крилами. - На волi я, на волi?! Турнув мольберт ногою, прийняв стiлець i рвучко пiшов навприсядки довкруг Iвана, що й досi ще тримав, мов свiчку, згорнутий в сувiй папiр iз волею: _На городi пастернак, пастернак;_ _Чи, ж я тепер не козак, не козак!.._ - Чого кричиш? - просунув жандарм у дверi голову. - Приснилась, мабуть, шибениця? - Такi "приємнi" речi, шановний, сняться лише панам, - сказав Тарас, не встаючи. - А ти не пан? - Художник я, з вiдпущених. - Пан вiдпустив? - здивовано спитав жандарм. - Нi, добрi люди викупили. - I в скiльки ж це їм обiйшлося? Тарас сказав. Жандарм лиш свиснув. - Дорого... - зiтхнув невдовзi. - Мав би вже шануватися... Хоч довго був на волi? - Сьогоднi дев'ять рокiв. - Угу... Ну, спи! Свiтанок скоро... Вiн позiхнув, замкнув неквапно дверi. I знову стало тихо. Так, це уже сьогоднi... Минуло дев'ять рокiв, а вiн не встиг отямитися, напитись волi!.. Дивна у нього доля: вирвався, щоб стати художником, а став поетом, знаним на всю Вкраїну... Покликання! Воно весь час стояло за ним, художником, як злий чи добрий генiй, вихоплювало з руки малярський пензель, вкладаючи натомiсть гусяче перо... Вони з Сошенком, власне, за це почубилися... Ну, не лише за вiршi, й за Марусю, коли казати правду... Точнiше буде - i за Марусю, i за поезiю!.. ...Вiн мов зiрвався з прив'язi: хотiв усе побачити, усе пiзнати, вивчити i... надолужити за згаянi свої лiта. Брюллов збагнув ту спрагу, ще й на правах учителя... нi, навiть просто друга, що трохи старший вiком, сприяв цьому. Вони були в театрi, й Карл Павлович пiдвiз його в своїх презручних санях аж до дверей. - Чекаю вранцi, - мовив, подаючи Тарасу руку. - Буду. Тарас зiскочив на мерзлий снiг, махнув рукою кучеру. Полоззя лунко рипнули (бо морозець!) i споро помчали вулицею до Академiї. Насвистуючи легкий мотив iз опери, яку вони допiру слухали, Тарас вдихнув повiтря, розправив плечi. Добре!.. Минуло лиш пiвроку, як вiн став учнем Академiї, а як змiнилося його життя i як вiн сам перемiнився! На ньому фрак, єнотова розкiшна шуба, годинник, шаль, цiпочок... Як там у Пушкiна? _Острижен по последней моде;_ _Как денди лондонский одет -_ _И наконец увидел свет..._ Хоч не про нього сказано, та й вiн побачив дещо за час, вiдколи визволився з крiпацтва. Тепер вiн добре знає (на власнi очi бачив, був на вiдомих усiй столицi лiтературних вечорах!) весь цвiт мистецтва. А скiльки вiн наслухався, ввiбрав у душу, в пам'ять!.. - Гуляли десь, Тарасе? - з'явилася в дверях Маруся, небога їхньої хазяйки дому. - В театрi був. - Iз ким же? - примружила лукаво очi. - З Карлою. - Це ж хто така? - надула пухленькi звабнi губки. - Професорка. - Бридка, напевно, й лiтня? - Не молода. Але бридкою її назвати грiх. Красуня навiть... - Овва! - задерла гордо кирпатий нiс Маруся. I враз заплакала: - То йди, то йди до неї!.. Тарас обняв за плечi дiвчину й поцiлував. - Її немає, рибонько. То Карл Брюллов, професор мiй, учитель по Академiї. - А ти не брехен, часом? - перекрутила вона на свiй, нiмецький, лад колись почуте вiд них з Iваном слово. - Ось хрест святий! - перехрестився. - А щоб було мiцнiшим це присягання, я прикладусь до образа, - чоломкнув знову бiлу пухкеньку щiчку. Маруся все простила й припала теж до нього. - Тарасе, йди вже спати! - гукнув Iван сердито i розчинив навстiж вiкно. Маруся, тихо пирснувши, втекла додому. А кавалер постояв трохи, охолоняючи (вiд доторку до цеї рибоньки йому стає щоразу душно), й пiшов до хати. - Це казна-що! - обурювався Iван Максимович бiля мольберта. Вiн працював, сердешний, вдень i вночi. Тарас роздягся мовчки, шаснув мерщiй пiд вогку, холодну ковдру. - Носять тебе чорти повсюди... - бурчав Сошенко далi. - То бал, то вечiр лiтературний, а то театр чи просто свято Бахуса!.. А дiло ж саме не робиться... Он фарби вже позасихали!.. Скажи, на ласку божу, навiщо тобi те панство, тi пияки, нероби? - У них - знання, яких менi бракує, вони з дитинства вчилися в гiмназiях, унiверситетах... - На що вони тобi здалися, отi знання! Ти маєш такого вчителя, як Карл Брюллов, то вчися в нього; оволодiй своїм майбутнiм фахом у повнiй мiрi!.. - Iване, ти не розумiєш... - почав Тарас довiрливо. - То вже Iван дурний для тебе? - скипiв Сошенко дужче. - Ранiше був розумний, а став дурний? Тарасовi до слiз зробилось прикро. Не так вiд слiв, як вiд самого тону. Вiн ладен був схопитись з лiжка, кинутися на шию друговi й просити в нього вибачення за те, у чому був не винен зовсiм, та не посмiв, щось стало на перешкодi. - Ну що це ти вигадуєш? - сказав натомiсть лагiдно. - Для мене ти навiки як батько рiдний... - Батька потрiбно слухатися! - не угавав Iван Максимович. - У чому ж я тебе не слухаюся? - Закинув геть навчання, гуляєш, пишеш вiршi!.. - Хiба це грiх - писати вiршi? - Маєш таку протекцiю, такий талант! За кiлька рокiв можеш стать академiком. Лише малюй, малюй, малюй!.. А вiн сидить i пише про Катерину-покритку!.. - Чого ти в'ївся в неї, в ту "Катерину"? Не розумiю... - Стiльки часу потратив марно на казна-що! Помовчали. Заятрилась ще свiжа рана в серцi - смерть Котляревського. Коли почув, заплакав i написав сльозами вiрш... Невже i вiн теж казна-що?.. - Не гнiвайся, а ось послухай лiпше, що написав я на вiчну пам'ять Котляревському... _Праведная душе! прийми мою мову,_ _Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай,_ _Не кинь сиротою, як кинув дiброви,_ _Прилини до мене хоч на одно слово_ _Та про Україну менi заспiвай._ _Нехай усмiхнеться серце на чужинi,_ _Хоть раз усмiхнеться, дивлячись, як ти_ _Всю славу козацьку за словом єдиним_ _Перенiс в убогу хату сироти..._ - Тарасе, ти - художник! - жбурнув Сошенко пензля, що поламався в його руцi. - Живописом услав народ, вiтчизну... - "Останнiм днем Помпеї"? - Не розумiю... - притих Iван Максимович. - Ти ж був такий захоплений цим полотном!.. - I зараз я в захопленнi, - сказав Тарас роздумливо. - Ну, як утну щось отаке... Хто бачитиме його, крiм купки художникiв та меценатiв чи просто снобiв? Як прислужуся таким мистецтвом людям, що ним зроблю для волi свого народу?.. - А вiршами ти зробиш бiльше? - Так. Слово має крила, воно летить iз уст в уста, його читають, слухають, спiвають, злившись серцем з його творцем!.. - Ти просто шукаєш щось на виправдання своїй гульнi та лiнощам, - помовчавши, сказав Iван Максимович. - Гультяї завжди схильнi до фiлософiї. - Нi, намагаюся збагнути сам, що дiється в моїй душi... - Пiзнай себе... Не думав, що ти читав Григорiя Сковороду! - Сократ казав те ж саме... - О! - тiльки й змiг промовити затиснутий в куток Сошенко. - Iване, я вбираю в себе, мов губка воду, мудрiсть, яка була вiд нас захована царем, панами, злиднями... I прагну пiзнати iстину... - Не там, не там шукаєш, брате! Бали та дружнi учти "со возлиянием" не мiсце для Мiнерви! - Ти помиляєшся. На них я те побачив, чого не мiг ранiше бачити iз передпокою хоромiв панських... Знаєш, вони усi приреченi... Банкет, Iване, пiд час чуми!.. - Коли вже хтось приречений, то швидше ми... - зiтхнув Iван Максимович. - Напiвголоднi, в холодi, в таких ось норах, - глянув на темнi стiни, - у вiчнiм страсi за день непевний завтрашнiй... - Сохо, ти просто виснажений i нездоровий, - сказав Тарас, сiдаючи. - Ми, власне, тiльки крихти... За нами - сотнi, тисячi, мiльйони навiть! А їх - мiзерна жменька... - Й тобi кортить ускочити до тої жменьки? Обурення спахнуло в ньому, немов суха солома. Та вiн його утримав i пригасив. - Я вже тобi тлумачив, чого ходжу на тi бали... - Не вiрю! - Чому? - Бо надто вже премудро! Недавно ще був сiрий, забитий хлоп - i на тобi: з Брюлловим вiн запанiбрата, в Струговщикова - свiй чоловiк, Гребiнку зве Євгеном; не Павловичем, як ми усi, а так собi, по-простому!.. Дiвчат гарненьких зваблює... - Сказав би так одразу! - гукнув Тарас. - Маруся - ось причина твоїх фiлiппiк! - зареготав. - А я вже, грiшним дiлом, було подумав!.. Сошенко почервонiв. - Маруся також, - мовив. - Ти ж вiдаєш, що я повинен їхати iз Петербурга... I я хотiв... Давно люблю... А ти прийшов, забрав її... - Їй-богу, не забирав! Вона сама. Я й так, i так вiд неї, аж нi - до мене горнеться... - Сам бачив: ти її сьогоднi поцiлував! Тарас не знав, що i казати друговi. Таки було. - То ненароком... - Брехен! Тьху!.. - Бачиш, бачиш! - схопивсь Тарас за соломинку жарту. - Шукай собi Марусю, та Богуславку, бо онiмечишся! Iван Максимович на те нiчого не вiдповiв. Щось роздивлявся довго в своїй картинi, хапав палiтру, пензля... Нарештi мовив глухо: - Шукай собi деiнде хату... Марусю теж... - Здурiв, їй-бо! - Нi. Хочу взяти її собi дружиною. I знову стало тихо. Так нiби їм вже не було про що й порозмовляти мирно, як з братом брат... ...Була то перша його медаль за успiхи в навчаннi й працi в рiднiй вже Академiї. Рiк промайнув, як свiтле, добре свято! Тепер вiн мiг сказати, що почувають вiльнi, не панськi люди в бiдi та радостi, бо встиг зазнати того й того. I, попри всi печалi й дрiбнi невдачi, утвердився на думцi тiй, що й горе людини вiльної солодше щастя крiпака! Медалi їм вручали на урочистих загальних зборах, що вiдбувалися в великiй залi, в присутностi всiєї ради Академiї, окрiм, звичайно, президента, який собi мав вищий, придворний клопiт. Тарас прийшов ранiше, аби вiдчуть, простежити все те колись омрiяне i недоступне дiйство, сiв у кутку, з якого було всiх видно i де самого не дуже бачили б. Проте його одразу ж знайшов Мокрицький. - Давно, давно не здибувалися! - подав тонку, неначе в музики, руку i примостився поруч. - В трудах усе? - Допався. - Гляди лишень не охватися... - Шевченки усi мiцнi! Козацька, брате, кiстка... - Чого це ти насумрився? - Згадав братiв... - А-а... - Я на волi, а їм же вiк, до смертi... - Ось вивчишся, збереш потрiбну суму та й викупиш i їх на волю! - Може... А як же iншi? - Iншi твої брати? - Їм також волi хочеться... Собацi он ланцюг огидний, а то ж козацькi душi... Мiльйони душ! - Ти он про що... - Як здумаю - усе стає немиле! - Не брав би так того до серця,- сказав небавом Аполлон.- Ми, брате, лиш художники, спiвцi краси... - А хто ж бiду спiватиме? Хто возвеличить отих малих рабiв нiмих, яких пани i за людей не мають?.. - Змiнився ти, - сказав Мокрицький з подивом. - За рiк такий став... - Бачив, як пiсля холоду, - коли пригрiє сонечко й покропить дощ, - усе росте? Аж шелестить! Бо довго ждало, купчило життєву силу... - Вiршi закинув зовсiм? - Вони менi жить не дають, триклятi! I малювать... - махнув рукою. - Якось зайду, покажеш... - Лаятимеш, що не займаюсь дiлом, а казна-чим? Мокрицький здвигнув плечима: - Вiршi - мистецтво теж. - Сошенко їх вважає за витребеньки. - I що ж ви з ним, Тарасе, не подiлили? Такi були друзяки. Я дещо чув... - Ат, просто дурнi цапи! - Cherchez la femme... - Що ти сказав? Це нiби щось по-французькому? - Шукайте жiнку... Тарас на те не мав чого вiдповiсти. Сошенко не допомiг своїй напастi, вигнавши його з квартири. Маруся знайшла його, Тараса, i на новiй... - Ти чув, вiн їде в Нiжин. - Коли? - Не знаю. Справа вже, кажуть, вирiшена... З бiчних дверей тим часом вийшла поважна рада Академiї i зайняла свої мiсця. Почався врочистий акт. Тарас дивився, слухав, виходив сам до столу одержувати свою медаль зi срiбла, та десь пропав той настрiй, з яким прийшов на зiбрання, щось муляло йому в душi... - Поглянь, поглянь на Григоровича, - шепнув йому Мокрицький. - Яка достойнiсть царська, i кожне слово виважене , на терезах... Вельможа! - Бо вiдчуває силу, - сказав Тарас. - Без нього i президент, i вiце-президент одразу б сiли на мiлину. Медаль чомусь була холодна й тьмяна, як i його душевний настрiй... Може, це все тому, що пригадав свою рiдню, Кирилiвку?.. А може, всю обiдню знов зiпсував йому Iван Максимович?.. Вiн чоловiк тихенький, проте настирливий та беручкий... Згадав, як вiн тебе настирливо виводив, наче Мойсей, з єгипетської неволi? Чи як не дав спокою анi собi, анi Брюллову з усiм його синклiтом, аж доки визволили вони тебе?.. Як ввiв таємно до рисувальних класiв i явно - в хату Євгена Павловича Гребiнки?.. Аж стало душно. За що ж вони горшки побили? Маруся - лише остання крапля, що переповнила... Ат, що там дiвчина i все, що їх вiдчужувало, у порiвняннi з тим, що єднало, зближувало!.. Iван тепер поїде на Україну - нещасний, хворий, скривджений i розчарований в найвищих людських чуттях... Той велiй друг, якого, власне, вiн сотворив, постав на нього!.. Так чи не так, а вiн гадає, певно, що знає правду... Зрада найближчих друзiв - наче глибока рана в грудях... Навiщо тобi здалась, Тарасе, та бiлолиця нiмочка? Нехай би брав її собi за жiнку Iван Максимович!.. У Нiжинi знайде собi чорняву. В стрiчках, коралях й вишитiй по рукавах сорочцi... Там жде якась кирпатенька, з бровою, нiби ластiвчине крило!.. - Ти що, не маєш де ночувати? -_ _спитав Мокрицький голосно.- 3 Михайловим не помирився? - Та нi... - Чого ж сидиш? Крiм нас, уже нема нiкого в залi. - А й справдi!.. - глянув з подивом i рвучко звiвся. На набережнiй узяв за лiкоть друга i попросив: - Ходiмо вдвох... провiдаємо Сошенка... А то поїде... - Добре, видать, почубилися! - Та як сказати... Дiти не можуть бути копiями батькiв... I друзi також. - Хтозна... - Нема людей, якi були б однаковi. Близнята й тi лиш зовнi схожi. - Правда... - Пардон! Прошу пробачення! - заледве не збив_ _їх з нiг високий пан в окулярах. - Елькан! - зрадiв Мокрицький. - Куди бiжиш? - На похорон. - А звiдкiля? - З весiлля. - Знайомтесь! Це вiдомий фейлетонiст i театральний критик, а це художник, теж учень Карла Павловича, Тарас Шевченко. - Менi приємно дуже... - подав Елькан м'яку, спiтнiлу руку. - Не впiзнаєш? - спитав Мокрицький критика i пригорнув Тараса. Елькан поглянув пильно, дiстав хустинку й витер ретельно скельця окулярiв. - Не мав, як кажуть, честi... - А пам'ятаєш того хлопчину, що в нас питав дорогу до Академiї? Бiля Неви, весною... I ти його... - Жартуєш? - Їй-богу, вiн. - Воiстину метаморфози!.. - розвiв Елькан руками. - Таки знайшов? - спитав уже в Тараса. - Вже рiк учусь... - То ти i є той дiамант з народу, якого викупили Брюллов з Жуковським у Енгельгардта?! - Вiн, Олександре Львовичу, - сказав поспiшно Аполлон, вiдчувши, що надто вже безцеремонно мовлено.- Прошу любити й жалувати! - Жаль, жаль, що я вже мушу бiгти!.. - зiтхнув Елькан. - А втiм, небiжчик може i зачекати... Махнемо, братцi, до "Капернауму"? Мокрицький був не проти. Й Тарас не став на перешкодi, дав "вiдпускну". - Ви йдiть, - сказав, - а в мене є нагальне дiло. - Справдi, у нього дуже-дуже нагальне дiло, - спинив Елькана Аполлон, узяв його пiд руку й повiв у райськi кущi для тих, хто любить чарку. - Юначе, ми ще стрiнемося! - через плече гукнув Елькан Тарасовi. - Au revoir, mon ami![5] Сошенко вже складав потроху речi. Не здивувався його приходовi, а навпаки, був радий, хоча i виду не подавав. - Сiдай, спочинь,- пiдсунув йому стiлець. Слухняно сiв, дивився на дорогу людину й не мiг нiяк повiрити, що не приходив сюди, не бачив її три мiсяцi. - Пробач менi... Я завинив, Iване, перед тобою... - сказав тремтливим голосом, немов чужим. - Обоє добрi... - буркнув Iван Максимович. I раптом вдався до фiлософiї, чого за ним ранiше не помiчалося: - Як будемо отак сваритись за казна-що, не знатиме народ наш щастя-долi. А з ним i ми... - Поїдеш на Україну!.. - зiтхнув Тарас. - Не заздри, - торкнувся його плеча Сошенко. - Не знаєш, яка платня мiзерна в тому училищi... Тут злиднi, там... - Садки цвiтуть, напевно!.. А ряст, барвiнок!.. Боже,_ _як я давно не був у нас удома, на Українi!.. Аж цiлих десять рокiв!.. Сошенко теж задумався. Лице його осяялося якимось милим спогадом. - Можливо, я одужаю на тiй красi... - озвався згодом тихо. - Недаром кажуть, що й "дым отечества нам сладок и приятен". - Спасибi, що завiтав... - утер сльозу Сошенко. I осмiхнувся: - Як там iде навчання? Тарас дiстав медаль з кишенi й подав йому. - Вiтаю!.. Даремно я тодi на тебе так нападав. - А може, й нi... - Я радий твоєму успiховi! - промовив, нiби скинув з плечей тягар, i простягнув медаль господаревi. - Вiзьми собi на спомин, - сказав Тарас. - Та що ти, що ти! - Справдi. Коли по совiстi - вона твоя! Iван подумав трохи, тримаючи медаль на витягнутiй правицi, тодi всмiхнувся радо й поклав її на столик. - Спасибi. Буду згадувати... Вiн пiдiйшов, обняв Тараса й поцiлував. Заплакав. Неначе знав напевно, що їхнi шляхи розходяться; i не на день чи мiсяць, а на роки... ...Вже їдучи, Iван гукнув йому останнiй свiй заповiт: "Тримайсь, Тарасе, Штернберга!.." I от вiн радий був би, та десь той Штернберг бродить по Оренбуржчинi, а вiн живе з Михайловим, точнiше, наймає на двох iз ним квартиру на Сьомiй лiнiї в будинку панi Аренс. Сюди й прийшов до нього Євген Гребiнка. Сiявся нудний осiннiй дощик, i гiсть добряче вимок. Тарас стягнув шинель iз нього i витрусив її в порожньому й вiд того аж лункому передпокої. - На бiльше вже вибачай, Євгене, сушити нiде, - мовив, беручи також важкий з негоди капелюх. - Я ненадовго, - мерзлякувато повiв Євген плечима. - Проходь туди, там затишнiше, - вказав Тарас рукою на їхню власне хату. - Сiдай, - подав йому стiлець, який уже ледь животiв. - Єхидний дощ... - потер Гребiнка_ _руки_. -_ А де Михайлов? - Хтозна. Блукає десь. - Ти чув такого - Мартос, Петро Iванович? - Нi. - Вiн прийде до тебе, щоб змалював його портрет. Заплатить добре - грошики у нього водяться... I ще одне... - обвiв кiмнату поглядом. - Де ти храниш свої папери з вiршами, сирiч рукописи? - Пiд лiжком, он в коробцi. А що? - Нiчого... Просто так поцiкавився... Лукава, тиха усмiшка свiтилася в його очах. - То як там наша "Ластiвка"? - спитав Тарас. - Ще в клiтцi, - махнув Євген рукою i посмутнiв. - Панок оцей, - вернувся до попереднього, - не густо має розуму, а гонором його господь не обiйшов, i тягнеться вiн до людей вiдомих, талановитих... От я собi й подумав... Ну, знаєш, я напевно, уже пiду! - пiдвiвся. - Прохання є до тебе: твої папери з вiршами нехай лежать i далi у тiй коробцi... Згода? - Нехай лежать, - стенув Тарас плечима. - А де ж їм ще лежати!.. - Сошенко пише? - Нiби у воду канув. - Дивно... То на коли призначиш сеанс Петровi Йвановичу? - всмiхнувся знову. - Мабуть, нехай приходить завтра. О п'ятiй вечора. - То будь здоров! - подав уже зiгрiту, ласкаву руку. - Злупиш побiльше з нього, - кинув у передпокої, - бо ще образиться. - Послати треба братовi. Просив оце... - На ловця, як кажуть, i звiр бiжить. - Дорога ложка до обiду. - На цiй мовi будьте здоровi! Жартуючи, потисли ще раз руки, й Гребiнка знову пiрнув у мжичку. Мартос прийшов точнiше, нiж пароплав iз Ревеля. О п'ятiй рiвно почувся стук у дверi, й дебелий пан, рокiв пiд тридцять, упхався в хату. - Здрастуйте!.. - гукнув, чомусь вiдсапуючись, хоча пiднявся лише на другий поверх. - Пiд небеса забралися... - До бога ближче, - скромно сказав Тарас. - Я - Мартос, Петро Iванович. А ви - Тарас Шевченко?.. - скосив на лiжко очi. - У мене все готове. Сiдайте ось тут, - подав стiлець,- та й розпочнемо. - Дякую, - вмостився важко. - Витримає? - Сидiть лишень спокiйно... Лице лiворуч трохи, до свiтла... Так... Не рухайтеся!.. Узяв картон з папером та олiвець, примружився, щоб роздивитись краще лице моделi... Що вiн весь час косить очима? Не бачив зроду лiжка?.. Намалювати б його отак! Мов виглядає чужих курей у шкоду... - А що то у вас таке? - спитав Петро Iванович, як тiльки сеанс скiнчився. - В коробцi тiй?.. - Пiд лiжком? - Так. - Порою, коли журба на душу ляже, беру й пишу... - Виходить, то вашi вiршi? - Можна i так назвати... Мартос зiрвався з мiсця, витяг на свiт коробку й_ _взяв_ _перший-лiпший аркушик. Поспiшно одяг пенсне i прочитав уголос: _Над рiчкою, в чистiм_ _полi_,__ _Могила чорнiє;_ _Де кров текла козацькая,_ _Трава зеленiє..._ Полiз по другий аркуш. - Багато у вас такого дива? - Та трохи є... Гiсть сiв на лiжко, поруч поставив коробку, виповнену папером, i став читати. Мовчки, забувши, певно, де вiн й чого прийшов. - А можна менi додому взяти? - спитав нарештi. - Що ви! - гукнув Тарас. - Навiщо? - Я покажу Гребiнцi. Й коли йому сподобаються, то надрукую. Вперше йому таке пропонували, й Тарас не знав, як бути. Гребiнка взяв у нього - торiк ще - кiлька вiршiв для альманаху "Ластiвка"... - То як? - Не знаю... Виб'ють мене за них панове критики! - Ми теж не ликом шитi - захистимо! Ви знаєте, напевно, Корсакова? То це мiй друг. Звичайно, вiн не раз стрiчався з Корсаковим на вечорах, в театрах i знав, що той не тiльки пише про се, про те, а й служить цензором. Кортiло, правду кажучи, пустить у свiт свої творiння словом... Гребiнка щось загаявся iз альманахом... А те, що в цiй коробцi, йому здебiльшого давно вiдоме, читане i навiть палко схвалене. Мокрицьким теж. Хоч Аполлон художник - на вiршах знається!.. - То як, довiрите менi свiй скарб, Тарасе? - Берiть, - нарештi зважився. - Та не згубiть дивiться! - Побережу, яко зiницю ока! - врочисто мовив Мартос i згрiб усi папери. Коли приїхав вдруге, то попросив, вручаючи Тарасовi коробку: - Ми вдвох з Євгеном Павловичем не можемо навести лад. Будь ласка, все прогляньте, пронумеруйте аркушi, поправте, що бажаєте, i... - усмiхнувсь, чекаючи, щоб запитав, - i будемо робити книжку! Тарас стояв, уражений словами про видання, й не чув, що Мартос йому iще розказував... Тепер його поезiї побачать свiт! Пiдуть мiж люди, зможуть заговорити до будь-кого, збудити думку... Леле!.. - Вiн прочитав та й стогне: "Це щось таке, таке!..", а слiв знайти не може... - долинула до нього мова гостя. - Євгену Павловичу забракло слiв!.. I я скажу: чудово! Я прочитав про Катрю своїй дружинi - плакала. Сидить, Тарасе, й плаче! Тихенько, так, беззвучно. Мов скам'янiла жiночка... Зробив сеанс коротшим, бо пензель йому тремтiв. I тiльки Мартос вийшов, сiв до роботи. Вперше свiдомо сiв. Не тiльки, аби вiдбитися чи вилить душу словом, сiв, щоб навести у вiршах лад... Це ж досi вiн не читав отак пiдряд, не вдумувався, чи до ладу, - писав i все. Бувало, правда, тягнувся до цих рядкiв, журився над їх недолею або читав тихенько якусь поему й плакав; коли нiхто не бачив... Тепер же вiн осмислював i кожне слово пробував, чи золоте. Мiсцями сам не вiрив, що написав, що це його болi, його журба... Веселого було так мало в його поезiї, як i в життi... Порою геть забував про книжку i Петербург, витав у полi, в рiднiй своїй Кирилiвцi, бо всi пейзажi списував iз краєвидiв свого дитинства, з милої його душi Вкраїни... Послати б їй цi думи, цi щирi сльози сина, що прагне щастя матерi й тому страждає тяжко, безсилий щось зробити, допомогти!.. Бо тут, бо тут... Накинуться на нього гречi, кукольники, якi, аби подужали, давно пiд корiнь вирубали б всi iншi мови. Хтось захистить, звичайно, дасть одкоша тим мракобiсам в бiлих, як снiг, манiжках, та як-то їм, цим вiршам бiдним, матиметься в такiм багнi!.. _Думи мої, думи мої,_ _Лихо менi з вами!_ _Нащо стали на паперi_ _Сумними рядами?.._ Схопив перо, знайшов ще чистий аркуш i записав. Одразу ж прийшло продовження: _Чом вас вiтер не розвiяв_ _В степу, як пилину?_ _Чом вас лихо не приспало,_ _Як свою дитину?.._ Мiняв свiчки. Печалився. Втирав невольнi сльози. Й писав, писав, виспiвував себе самого, душу свою стражденну, якiй усе на цiй землi болiло... Вже за вiкном давно стояла чорна пiвнiчна нiч, вже спав давно будинок, мiсто... Спала десь Україна, зморена в своїй тяжкiй недолi... А вiн писав, висотував з душi слова, й кривавилась на тому мiсцi рана... _Думи мої, думи мої,_ _Квiти мої, дiти!_ _Виростав вас, доглядав вас,_ _Де ж менi вас дiти?_ _В Україну iдiть, дiти!_ _В нашу Україну,_ _Попiдтинню, сиротами,_ _А я - тут загину._ _Там найдете щире серце_ _I слово ласкаве,_ _Там найдете щиру правду,_ _А ще, може, й славу..._ _Привiтай же, моя ненько,_ _Моя Україно,_ _Моїх дiток нерозумних,_ _Як свою дитину..._ Гойднувся вогник свiчки, з дверей вiйнуло холодом. Оглянувся i не повiрив своїм очам - в порозi стояло щось велике i волохате!.. Щоб не всмiхнулося, злякався б, мабуть, добре. - Година друга ночi, а вiн сидить! Коли б iще за малюванням! - рявкнула нараз проява. - Вася! Штернберг! - метнувся Тарас до друга. - Васю, а я тебе чекаю вже цiлу осiнь!.. Поцiлувавши Штернберга, Тарас узявсь знiмати з нього кожуха й теплу шапку. Вася, що вже розм'як, зiгрiтий теплом i зустрiччю, враз схаменувся: - Там же, внизу, вiзниця й речi мої на санях! Жартуючи, побiгли в двiр, принесли все i розсупонили нарештi Васю Штернберга. - Ну як там, як на Оренбуржчинi? - спитав Тарас, що заздрив його поїздцi, його новим i, певно, цiкавим враженням. Василь притих одразу i спохмурнiв. - Страшна земля, страшнi порядки... - мовив потому, нiби геть проганяючи якiсь недобрi спомини. - Не приведи господь там жити i працювати!.. Вiн так сказав це болiсно, з таким глибоким смутком, що аж Тарасовi мороз пiшов по спинi. Вiн теж притих, згорнувся, чогось немов жахнувшись... - Все пишеш? - весело спитав Василь. - Знайшовся один панок, який береться видати своїм накладом книжку. - То це ж чудово! Рвучко ступив до столу, вихопив iз купи аркушiв той, що лежав нерiвно, i прочитав: _Перебендя старий, слiпий,-_ _Хто його не знає!_ _Вiн усюди вештається_ _Та на кобзi грає..._ Поклав поволi аркуш i мовчки рушив до чемодана, який стояв бiля дверей. Розкрив, порився в ньому й дiстав малюнок, виконаний пером i тушшю. - А ось тобi й фронтиспiс, - подав Тарасовi. То був кобзар, що примостивсь на призьбi й грав щось сумне. Побiля нього стояв маленький поводир, до нього лащилася собака... - Спасибi! Дуже гарно, - Зроблю офорт... - Ти справжнiй друг! - А назва є вже? - Назви ще не придумав, - сказав Тарас, вдивляючись у поле, ледь позначене на дальнiм планi. Немов вiтряк на обрiї?.. - А може, так назвати, як i малюнок? - з'явилась раптом думка."Кобзар"... - Слiпий спiвець... Наш, український безсмертний бард... Годиться! - Ти добрий генiй, Штернберг! - схопив Тарас в обiйми друга... ...Уже весною, в квiтнi, "Кобзар", як мовиться, побачив свiт. Та й сам Тарас за цi чотири мiсяцi встиг побувать на тому свiтi i народитись знову. Тиф причавив ще в груднi, й щоб не друзяка Пономарьов, що взяв його в свою квартиру в Академiї i доглядав, немов малу дитину, хто зна, чи вiн дожив би до дня, коли змiг глянути щасливим оком на первородну книжку. Як i гадав, у петербурзьких лiтературних колах її помiтили й заговорили - кожен на свiй манiр. Ще книжка, вважай, не встигла вийти з друку, а вже пiшли рецензiї. Захисники iмперiї накинулися на нього, нiби голоднi пси: нема такої мови, нема народу, отже, й не може бути таких поетiв! Iншi їм заперечували. В салонах теж зчинилася полемiка... I в цю гарячу пору Євген Гребiнка згукнув також громаду на дружню добру бесiду. Штернберг був саме "хворий" небогою Грицька Тарновського, й Тарас подався на Петербурзьку сторону в Кадетський корпус сам. Євген зустрiв, як брата, обняв i мовив весело: - Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твiй збурив публiку, розмежував. Послухай, що розказує тут пан Маркевич!.. Тарас вклонився одразу всiм, устигши, проте, вловити цiкавi, ледь здивованi чужi й знайомi погляди. - Миколо Андрiйовичу, нум розкажiть, будь ласка, ще ось Тарасовi про ту розмову, що вiдбулася в Нестора! Маркевич пригладив чуба, що вже почав сивiти, i посмiхнувсь у вуса: - Та що його розказувати... Пан Кукольник ледь не сказився, як прочитав твою, Тарасе, книжку. Кричав - аж пiна з рота бризкала - на бiдолаху Мартоса й проголосив анафему тобi й твоїй поезiї. Вона, - вопив, - шкiдлива i небезпечна. Давно, давно заборонити треба так званi "мови" польську й малоросiйську!.. А Мартос так злякався, що цiлий вечiр била його пропасниця, i вiн прокляв той день i ту годину, коли прийшов до тебе й надумав це злощасне дiло... - Хай не бере пан Мартос собi багато до голови, - сказав Гребiнка. - Думати вона не дуже здатна... Бажав хоч крихту слави, то й має тепер її!.. - всмiхнувся. - А дiло, браття, зроблено, i книжка - ось вона! - узяв "Кобзар" зi столу. - Ми тут читали вголос, ждучи твого приходу, - сказав уже Тарасовi. - Як же ви довго так ховалися з таким безцiнним даром? - спитав Iван Панаєв, що був постiйним членом гуртка Гребiнки. - Просто мене вважали досi лише художником, - всмiхнувся йому Тарас. - I лаяли, коли писав словами... - Принаймнi я не лаяв! - пiднiс Гребiнка руки. - Та й не хвалив! - зiтхнув Панаєв. - Вiчна бiда - не бачимо таланту в ближнiх, шукаєм десь подалi! - Я навiть взяв у нього вiршiв для альманаху "Ластiвка". Iще два роки тому, - не мiг Євген погодитися. - I де ж вона, та птаха? - Сидить, нiяк не вилетить... - Тож-бо й воно. А тут такий... такий поет! Тарасовi аж стало страшно вiд цих похвал. Вiн був i сам упевнений, що може щось зробити корисного для України найбiльше як художник. Вже намагався навiть, скомпонувавши аж двi картини: одну про смерть Хмельницького, а другу про дружню учту козакiв. I на тобi! Його таємнi думи, що виливалися в хвилини болю й розпачу, взяли його на крила й несуть, несуть!.. Чи це йому здалося, чи й справдi ген, куди заледве сягає свiтло, сидить козак?.. Примарилося... - Росiя - це не тiльки Булгарiн, Кукольник та iже з ними! - сказав Струговщиков, напевно, комусь на щось вiдповiдаючи. - Є й iнша, краща, вища... Й запала тиша. - Добре було б, Тарасе, щоб ти утнув що-небудь нам iсторичне, - озвався дуже вчасно вусань Маркевич. Кажуть, вiн написав "Iсторiю Малоросiї" i досi ще весь у її глибинах, неначе сом у доннiй ямi. - Знаєте, я вже утнув... - сказав Тарас несмiливо. - Нi, ще не втнув, а тiльки тну,- всмiхнувся. - Про що? - спитали одразу в кiлька голосiв. - Та-а... Колiївщину. - А можеш щось прочитати? - Зможу, - озвався хрипко. Гребiнка встав, налив йому вишнiвки i знову сiв. У хатi було так тихо-тихо, що аж в ушах дзвенiло. Не випивши, Тарас почав по пам'ятi: _Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали._ _Встали, подивились на той Чигирин,_ _Що ви будували, де ви панували!_ _Заплакали б тяжко, бо ви б не пiзнали_ _Козацької слави убогих руїн._ _Базари., де вiйсько, як море червоне,_ _Перед бунчуками, бувало, горить,_ _А ясновельможний, на воронiм конi,_ _Блисне булавою - море закипить..._ Читав i нiби бачив той чигиринський козацький празник, коли освяченi були ножi. Сам дивувався - пам'ять тримала мiцно кожен рядок поеми, слово, хоч написав цей шмат давно й вiдтодi не перечитував, трудився далi... Коли дiйшов до мiсця, яке найбiльше його самого хвилювало, надпив iз чарки, витер уста долонею i мовив, дивлячись на вогник свiчки: _"Молiтесь, братiя, молiтесь! -_ _Так благочинний начина.-_ _Кругом святого Чигирина_ _Сторожа стане з того свiту,_ _Не дасть святого розпинать._ _А ви Україну ховайте:_ _Не дайте матерi, не дайте_ _В руках у ката пропадать._ _Од Конашевича i досi_ _Пожар не гасне, люде мруть,_ _Конають в тюрмах, голi, босi..._ _Дiти нехрещенi ростуть,_ _Козацькi дiти; а дiвчата!.._ _Землi козацької краса,_ _У ляха в'яне, як перш мати,_ _I непокритая коса_ _Стидом сiчеться; карi очi_ _В неволi гаснуть; розковать_ _Козак сестру свою не хоче,_ _Сам не соромиться конать_ _В ярмi у ляха... горе, горе!_ _Молiтесь, дiти! страшний суд_ _Ляхи в Україну несуть -_ _I заридають чорнi гори._ _Згадайте праведних гетьманiв:_ _Де їх могили? де лежить_ _Останок славного Богдана?_ _Де Остряницина стоїть_ _Хоч би убогая могила?_ _Де Наливайкова? нема!_ _Живого й мертвого спалили._ _Де той Богун, де та зима?_ _Iнгул щозиму замерзає, -_ _Богун не встане загатить_ _Шляхетським трупом. Лях гуляє!_ _Нема Богдана - червонить_ _I Жовтi Води, й Рось зелену._ _Сумує Корсунь староденний:_ _Нема журбу з ким подiлить._ _I Альта плаче: "Тяжко жити!_ _Я сохну, сохну... де Тарас?_ _Нема, не чуть... не в батька дiти!"_ _Не плачте, братiя: за нас_ _I душi праведних, i сила_ _Архiстратига Михаїла._ _Не за горами кари час._ _Молiтесь, братiя!"_ _Молились,_ _Молились щиро козаки..._ Коли замовк, у повнiй, мертвiй тишi пiдвiвся хтось у глибинi свiтлицi, й помiж похилених, нiмих голiв до нього вийшов стрункий козак з заплаканими очима, обняв, притис до себе. А потiм слiпо вiдсторонив, знайшов устами руку й поцiлував. - Ну що ти, що ти, Якове?.. - пiдбiг Гребiнка. Якось уже так сталося, що вийшли в мiсто вони удвох_ _iз_ _Яковом. I дивно й лоскiтно було душi Тарасовiй, так нiби вiн перелетiв зненацька в часи минулi, давнi. Побрязкуючи острогами, по праву руч од нього ступав козак!.. Живий, високий, дужий!.. Не мiг йому казати "ви" й тому озвався просто, по-панiбратськи: - То мовиш, ви нащадки сiчовикiв, якi втекли пiсля розгрому Сiчi за Дунай, а потiм аж на Кубань? - Еге ж. Станицi нашi так само звуться, як куренi: Щербинiвська, скажiмо, Канiвська, Iрклiївська та Пластунiвська... - I як же вам на тiй Кубанi? Ще воля є? - Та, маємо... - поправив шапку Якiв. Помовчав трохи i доказав: - Б'ємося тiльки за чортзна-що, кладемо марно голови!.. - Бунтують тi, черкеси? - Людьми всiм бути хочеться... - Це правда... Я, мiй друже, два роки лиш на волi... - Був крiпаком?! - стис Кухаренко шаблю. - Двадцять та ще й чотири роки!.. Зiйшли на мiст через Малу Неву. Спинилися навпроти мiсячної дороги. Якусь часину мовчки дивилися, як мерехтить Нева у сяйвi мiсяця, як почина темнiшати на небi шпиль Петропавловської фортецi. - В якому чинi будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курiнний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... Замовкли знов. Пiшли мостом, бо стало свiжо: ночi лишилась жменька. - Змiг би ти стать отаманом? - спитав Тарас. Поглянув скоса на Кухаренка й додав, чи то жартуючи, чи то всерйоз: - Приїду колись до вас у Чорноморiю, i ти мене зустрiнеш вже на кошi... Страх хочеться менi побути у кошового в гостях!.. - Ну, коли так, то стану... - всмiхнувся скупо Якiв... Щастить же, боже праведний, йому на добрi зустрiчi, на щирих, вiрних друзiв!.. Коли заснув над ранок, в'язниця йому також подарувала приємну зустрiч. Наснився Вася Штернберг та Айвазовський. Все, як було насправдi, коли вони сiдали на пароплав, щоб вiдпливти до Рима. Й лише одне порушувало веселе те прощання: Тарас вже знав, що друг його назавжди залишиться на тiй землi, проте не мiг сказати хтозна-чому. Стояв i мовчки плакав... А Вася радiсно махав рукою з палуби i щось гукав, аж поки видно було його... Хоч мало спав, прокинувся, як тiльки клацнув замок у дверях. Знав би, що iталiйська тверда земля вiзьме навiки Штернберга, не вiдпустив би!.. - Вже не спите? - здивовано спитав Сидоренко. - Я ж вам казав, що звикнете... - Сьогоднi в мене свято, - сказав Тарас, пiдводячись. - День iменин? - День виходу на волю... - Слава богу! - зрадiв земляк. - Сьогоднi вас випустять? - Ти, братику, не зрозумiв, - зiтхнув Тарас. - Я мовлю про те, що сталося аж дев'ять рокiв тому, як викупили мене з крiпацтва. - А я вже був подумав... - Й за те спасибi, що порадiв!.. А що, як ми з тобою добудем шкалика?.. - У нас цього не можна, - оглянувся солдат на дверi. - I не просiть! - Не можна, то не можна... Не в чарцi щастя, правда? Добудь хоч чаю, - вийняв з кишенi грошi. - Миттю! - зрадiв Сидоренко, що не потрiбно йому порушувати iнструкцiю. - Вмивайтеся. А я - в трактир! Не встиг напитись чаю, як раннiй гiсть до хати. - Добридень вам, добридень!.. - почав з порога весело. - Хлiб-сiль! - Хлiб-чай... - озвався хмуро. Йому вже встиг набриднути оцей колишнiй вчитель. - Такого дня i пити чай!.. - скривився слiдчий. - Сидоров! - Я тут, вашбродiє! - шмигнув солдат у дверi. - Бiжи в трактир й вiзьми на мiй рахунок щось випити i закусити. На двi персони. - Слухаюсь! Сидоренка неначе вiтром здуло. - Шевченко, ви учора у генерала були бiльш-менш, - сказав Попов, сiдаючи. - Я потерпав, ждучи, що ви зiрветеся на свiй лукавий, єхидний тон... О, я забув вас привiтати iз двадцять другим квiтня! Напевно, ви тодi були найщасливiшi од всiх людей? - Був, та загув, - похмуро сказав Тарас. - Якби ж то знав, де падатимеш... - пiдтримав його Попов. - Хто знає, той не падає. - Цiкаво... Правда, злочини творять свiдомо, знаючи, що може бути кара... I все ж творять! - У цьому я... Ви ж знаєте, яка освiта в мене. - Освiта нiби й справдi... А вiдповiдi даєте точнi. Такi, неначе їх вам нашiптує якийсь юрист... - Правдивi, тому i точнi. - Можливо, й так... - примружив слiдчий бiлi, ледь-ледь помiтнi вiї. - Принаймнi ми вже вiримо, що ви формально_ _не входили до Товариства україно-слов'янського... - Я ж вам казав! - Бо ви людина куди серйознiша, нiж цi професори та вчителi... Тарас вiдчув, що слiдчий йому готує пастку, i насторожився. Бач, друг знайшовся щирий! Впоїти хоче й випитати... Що у тверезого в головi, те в п'яного на язицi... Йому весь час тут тичуть у вiчi п'янством, нiби його взяли пiд тином в обiймах Бахуса! Для них мужик без оковитої - що вiз без колеса. Облаяв пана - п'яний, сказав якомусь здирцi, хто вiн такий, - пiд чаркою, царя згадав недобрим словом... До камери ввiйшов Сидоренко, поставив спритно тацю на столик, внесений його товаришем, i зняв серветку, якою були накритi страви. - Приступимо? - спитав Попов i глянув так на вартових, що тi за мить iзслизли. - А як уп'юсь? - Нiчого. Тут i проспитеся з богом... До речi, спершу треба ось пiдписатися, - дiстав папiр. - Бо скажете,_ _що був пiд чарою i знать не знав, що й де пiдписував. То був вчорашнiй допит. Питання й_ _вiдповiдi за номерами, любовно так написанi