далекий рiздвяний день у Києвi, коли збиралось Братство й Кулiш йому пообiцяв раптову i таємничу подорож в Європу... Навмисне вийшов за пiвгодини, аби зустрiтись з Грицем на пiвдорозi. Та й, правду кажучи, хотiлося пройтись зимовим мiстом на самотi, поглянути на все, чого, можливо, вiн не побачить бiльше в такiй красi. Поїде на Україну, й хто зна, чи будуть у нього час i грошi, щоб приїздити в Санкт-Петербург... Од свiжого повiтря й сонця ураз сп'янiв. Постояв бiля Неви, помилувався сфiнксами, якi сьогоднi були кумедно мурими, - бо розтавала паморозь, пригрiта сонцем, - i почвалав на величезний постiйний мiст через Неву. Дивився на все довкiл, i щось його помулювало, чогось не мiг збагнути... Нева текла, лише мiсцями скута тонким грудневим льодом, по нiй iшли - останнi в цьому роцi - натомленi, немовби соннi човни та бiльшi судна... З високого, мiцного мосту вiдкрився вид на Петропавловську фортецю, Кунсткамеру i водночас на лiвий берег, де вигравали вiкнами та позолотою, залитi сонцем Адмiралтейство, Зимовий... Скiльки їх, тих палацiв!.. Дивно, колись вони вражали, окремi з них захоплювали, а нинi тiльки давлять, дратують навiть величчю та розкiшшю своїх фасадiв... Дiставшись того берега, звернув уздовж Неви, лiворуч. Шлях цей любив. Вода його приваблювала як грiзна сила, здатна за будь-яких обставин лишатися сама собою. А ще - як шмат природи. Хоча й закутий в камiнь, проте нескорений i таємничий... По праву руч масивно й легко зводився Iсаакiївський собор. Вiн погубив Брюллова, й того Тарас не мiг простити... Не знав, кому. Хто завинив у тому, що Карл Брюллов (великий Карл!) полiз пiд саму баню робити розпис i там зачах на протягах, у каторжнiй щоденнiй працi?.. Кому була потрiбна така офiра? Боговi? Царевi? Людям?.. Що з ним, сердечним, сталося: порфирородним кидав смiливо й гордо виклик, а тут зламався... Вершник бiлiв од снiгу й паморозi, кiнь басував, змiя звивалась мiддю в його ногах... - Ху-у, ледь догнав!.. - спинився поряд Честахiвський. - Чого це ти не дочекався? - Схотiв пройтися, глянути на рук Петра творiння... - Чи ти на нього не надивився! - Сьогоднi я немовби з ним прощаюся... - промовив тихо. - Наче останнiй раз... Прийде весна, поїду на Україну... I все!.. - Такої! - жваво гукнув Григорiй. - Приїдеш, як захочеться, дорогу добре знаєш. Та й до весни ще!.. - Правда... - зiтхнув Тарас. Зима ще тiльки розпочалася, а вiн уже так тяжко чекав весни. По набережнiй сюди й туди летiли сани, вершники в яскравих строях, схожi на снiгурiв... - Стомився? Може, взяти й нам вiзника? - турботливо спитав Григорiй, завваживши його цiкавий погляд. - Нi, нi, - сказав поспiшно. - Пройдемося. Я десять днiв не був нiде... Коли Михайло взнає, що я чкурнув, обом нам, братику, влетить по саму зав'язку! - То, може, й справдi?.. - Що ти! Щоб я в Семена не побував, не привiтав його дружину милу! Прискорив крок. Немов злякався раптом, що сили йому забракне виконати своє палке бажання. Семен напався з докорами: - Прийшов, нарештi, зволив! Я вже забув, який ти з виду... Шурочко! - гукнув у глиб квартири. - Тарас прийшов! I з ним Грицько! - Бiжу, бiжу!.. - з'явилася, немов рожеве марево. Пiдставила щоку Тарасовi, тодi Грицьковi. - Що ж це ви про нас забули зовсiм? А де портрет? Тарас дiстав iз течки, вручив з поклоном. - Можна менi поглянути? - спитав Семен i взяв офорт. - Чудово! - На жаль, сумний, - сказала Олександра. - Усi портрети вашi - сама печаль. - Таким удався, мабуть... - Це все тому, що нежонатий... - Шурочко!.. - спинив Семен. - Поїду на Україну й там оженюсь, - невпевнено сказав Тарас. - Та щоб було весiлля, щоб мiй Семен гукнув вам "многа лiта"!.. - Ну, роздягайтесь швидше, бо ви прийшли останнiми, - кивнув Семен на дверi, в яких виднiлись постатi струнких жiнок, огрядних чоловiкiв... Бенкет удавсь на славу. Верталися глухої ночi. Стомленi й щасливi братством, музикою, усiм, чим може нагородить людину взаємна приязнь i добрий стiл. Григорiй випив зайве i, як завжди в таких випадках, почав молитися на свiтлий образ Батька i пiддавать анафемi всiх тих, хто й досi ще не зрозумiв його ваги та значення для України й людства. - Вгамуйся, Грицю, - лагiдно просив Тарас. - За богом i за народом не пропаде. - Смiєшся? Плакать треба! - Ну, добре, я заплачу, коли тобi так хочеться, але i ти дай спокiй Санкт-Петербургу. Бачиш, он хтось iде за нами... - От цi панове знають, чого ти варт! - своєї вiв Григорiй. - Тихiше. Прошу тебе, Григорiю... Причепиться якийсь квартальний - будемо тодi доводити, що ми не ми... - На добрий лад ти мав би жити в теплiй i вiльнiй хатi, кiмнат на п'ять, писати i малювати, а ми - ходить навшпиньки та прислухатися, чи не бракує тобi чогось!.. - Хiба я пан? - Нi, ти - душа народу, його надiя, батьку! А ми тебе занапастили, кинули на розтерзання злидням, хворобам, псам з полiцiї! - Зате я вiльний. - Вiльний? - аж зупинився Честахiвський. - То, може, йде слiдом за нами воля твоя, Тарасе, а не мерзенний жандармський шпик? - Поїду на Україну... - А хто тебе потурив звiдти? - Поставлю хату й житиму, - сердито сказав Тарас. - Чому тобi нiхто не хоче продать землi? - Торгується Варфоломiй... - А може, князь Васильчиков не дозволяє? Припущення було страшне. I схоже на щиру правду. Вже вiсiмнадцять мiсяцiв Варфоломiй купує марно землю!.. I все ж не мiг повiрити в таку бiду, в таку пекельну кару йому за те, що любить рiдну землю i свiй народ. Хапнув повiтря ротом, бо враз його не стало, i зупинився. - Батьку, пробач менi... - протверезiв його супутник. - Дурний язик... - Нiчого... Зараз воно мине... Стояли вже на мосту. Нева текла, шурхочучи об чорно-бiлi забережнi та кам'янi опори, вiд чого мiст ледь-ледь тремтiв. - Ну й сила... - сказав Тарас. - Про що ти? - Нева як котить води... А ти Днiпра не бачив пiд час грози? От де могуть!.. Григорiй став у позу i прочитав з "Причинної": Реве та стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива, Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма!.. Пiшли мостом. Григорiй чогось притих, сумирний став. Стомився чи хмiль минув. - Полегшало тобi? - озвався. Тарас узяв його пiд руку. Лунко рипiв снiжок пiд чобiтьми... З-за хмари виплив мiсяць - тонкий, мов серп, рiжками вгору... - Бачиш, мороз мiцнiшатиме, - кивнув Тарас на ту красу. I блiдий мiсяць на ту пору Iз хмари де-де виглядав... - сказав Григорiй сонно й повис у друга на руцi... Мороз таки ударив справжнiй. Вистачило кiлькох днiв, аби Нева всуцiль взялася льодом; по нiй помчали сани, як по шляху... А потiм випав глибокий снiг, i потеплiло знову. Побачивши, що протає на шибах лiд, Тарас утратив спокiй. Хоч як йому болiло в грудях, поклав рiзець (робив якраз портрет барона Клодта), одягся швидко й рушив у бiлий свiт. Цi лiкарi домучать його, примушуючи сидiти в хатi, пити якiсь огиднi лiки й не працювати.. Як же йому лежати лежнем, коли вже стiльки найкращих лiт змарновано, пiшло на плац, казарму, "тягни носок"! Вiн так його й не витяг хоча б на унтера, аби полегшити свою солдатську долю... Що снiгу!.. Вже подекуди були стежки: якiсь служивi люди прокопували в снiгу новi; по набережнiй, мов по пустелi, борсався розкiшний виїзд четвериком, хропли натужно конi, гукав до них щось кучер, хльоскав по мокрих спинах батогом... Бери отак - i в бронзу!.. Дрiмали сфiнкси, вкрившись пустельно бiлим снiгом... Набрав повiтря в груди i рiзко, дужо видихнув. Кортiло взять лопату, покидать снiг. Або злiпити снiговика... Струсити снiг iз дерева ген у Румянцевському скверi!.. Не можна. Кажуть, треба поберегтися... А до Румянцевського таки пiде. Хоч це й не лiс, а все ж дерева. Як-то тепер у лiсi?.. А на горi бiля Днiпра?.. Це ж там краса-а!.. В снiгу рiка, i луки, i верболози, i той далекий-далекий лiс, що злився з небом!.. Бiля високих вiкон квартири вiце-президента пройшов, схиливши голову. Тут пустка теж... I граф Толстой, i все його сiмейство, що стало рiдним i вiдставному рядовому (як iменують ще й досi чини полiцiї та жандармерiї художника-академiка Т. Г. Шевченка!), поїхали десь за кордон. Графиня, його свята заступниця Анастасiя Iванiвна, прощалась з ним, як назавжди... - Побережись! - рвонули конi з-за Академiї, обкидали його шматками збитого копитом снiгу. Золочений орел колони-пам'ятника Румянцеву дивився хижо, нiби хотiв злетiти, вдарити залiзним клювом. Побережить!.. Тут всюди це трикляте слово!.. Може, коли б йому дав бог осiсти на березi Днiпра-Славутича, зiтхнув би легше Звiльнять людей чи нi?! Окрiм чуток, пересудiв, нема нiчого Мабуть, дадуть таку жебрацьку волю, що й говорити про те бояться, iроди!.. Хiба зайти до Чернишевського й спитать його? Вiн знає, у нього сходяться усi новини, всi полiтичнi зрушення, оскiльки вiн скрiзь має палких своїх прихильникiв, кореспондентiв i просто чесних воїнiв свободи й правди.. Добре, що вiн недавно тут поселився, на Другiй лiнiї. На Поварський провулок, аж за Неву, дiйти не змiг би нинi... Дiстав годинник. Можна. У них такi стосунки, що без умовностей. Зайшов, i все. По дiлу чи й так, аби побачитись, погомонiти... Його зустрiла Ольга Сократiвна, чи просто Ольга. Хiба вiї мiг так офiцiйно звати цю милу жiнку, матiр, з очима сарни, з посмiшкою Джоконди!.. - Добридень вам! - вклонився. - Микола вдома? Не зайнятий? - Для вас, Григоровичу, вiн завжди вiльний, - всмiхнулася. Взяла у нього шапку i палицю. - До речi, вiн збирався зайти до вас, провiдати. Та ви вже, слава богу, здолали хворiсть. - Вашими б устами, Олечко, та пити мед! - зiтхнув Тарас. - Долаю її, прокляту, але, на жаль, вона така ж уперта, як ваш слуга покiрний... - Що ж каже лiкар? Тiльки махнув рукою. Скинув i сам повiсив свою овечу шубу бiля господаревої. Згадав єнотову, що вiн колись носив, як вирвався iз панських рук. Ах, що то воля, молодiсть i свiт, для того створений, щоб ти його пiзнав, скорив i чим-небудь покращив!.. - О, на ловця, як кажуть, i звiр бiжить! - схопився з крiсла Чернишевський. - А я оце сиджу й читаю гранки статтi про ваш новий журнал "Основа". - Своєї? - Так. - То це чудово. Будеш хрещеним батьком! - Хочеш, я прочитаю тобi окремi її мiсця? Тодi сiдай у крiсло... До речi, як здоров'я? - Борюсь... Господар зняв окуляри i проказав: Борiтеся - поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава I воля святая!.. Чи так? - Ну й пам'ять! - гукнув Тарас. - Коли-то я тобi читав поему... Вже рiк чи навiть бiльше? - Вони завжди зi мною, оцi рядки. Як заповiдь, як волi вiщий голос!.. Нiби засоромившись високих слiв, Микола Гаврилович знов запросив сiдати гостя, сiв сам i взяв одну з кiлькох широких гранок. - Мета статтi не тiльки iнформативна, - сказав уже по-дiловому просто. - Мовляв, вийшов новий журнал, читайте його, панове!.. Я хочу нею дати по носi тим, хто через брак розуму чи за iнерцiєю вважає вашу прекрасну мову лише нарiччям нашої, а все на нiй написане - не вартим честi зватись лiтературою... - Дай, дай, Миколо! - радо сказав Тарас. - Щоб їм три днi крутило й чхалось! - Слухай, що я пишу. "Питають iнодi: чи здатна малоросiйська мова досягти вищого лiтературного розвитку? Нам здається, що прощенна рiч, коли ставлять таке запитання люди, якi нiколи не думали про малоросiйську народнiсть, - не через вiдсутнiсть симпатiї до неї, а просто тому, що не випадало їм думати нi про Малоросiю, нi про Росiю, нi про Європу, нi про Америку, та й нi про що в свiтi, як не випадало прочитати Кольцова чи Островського, яких вони, проте, мабуть, полюбили б, якби прочитали. Але ми трохи ображаємось за Малоросiю, коли таке саме запитання ставлять собi малороси, нiбито про це можна питати! Та хiба дозволено мати тут будь-який сумнiв?.." - Побусурманилися! Заради лакомства нещасного готовi все вiддати! - ударив Тарас рукою по столу. - Пробач... - знiтився. - Добре ти їм утер кабаки. Узявши iншу гранку, Микола Гаврилович зиркнув поверх своїх маленьких окулярiв на темпераментного надмiру гостя, i ледь помiтна усмiшка торкнулася його тонких виразних уст. - Послухай ще й такий уривок, батьку. У ньому, власне, найголовнiше... Що й казати, яких тiльки людей не носить наша матiнка Велика Русь. Є такi молодцi, якi не тiльки не почуватимуть дружньої прихильностi до ёОснови", - не почувають її нi до жодного бiльш-менш порядного московського або петербурзького журналу; якi не те що по-малоросiйському, а й по-великоруському вчитися не дали б нiкому. Та про таких людей нема чого й говорити: ми готовi були б вiддати їх усiх з головою не тiльки малоросам, а хоч би й друзам, але й тi не вiзьмуть до себе. Ми говоритимемо тiльки про тих великоросiв, яких може, не соромлячись, назвати своїми людьми їх батькiвщина, i ми можемо запевнити малоросiв, що нiхто з таких людей не вiдмовиться назвати своєю думкою такий погляд на лiтературнi прагнення малоросiйської народностi. Вiдтодi, як будь-хто у великоруськiй лiтературi холодно вiдзивався про це прагнення, часи змiнилися, не мало змiнилися ми, та й малоросiйська лiтература набула вже такого розвитку, що могла б обiйтися i без нашого великоруського схвалення, якби могли ми не спiвчувати їй. Коли у полякiв з'явився Мiцкевич, їм уже не потрiбнi стали поблажливi вiдгуки якихось французьких чи нiмецьких критикiв: не визнавати польську лiтературу означало б тодi тiльки виявляти власну дикiсть. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малоросiйська лiтература також не потребує нiчиєї ласки. Та й, крiм Шевченка, пишуть тепер малоросiйською мовою люди, якi були б не останнiми письменниками в лiтературi навiть багатшiй, нiж великоруська..." Ось так! Тарас сидiв, оглушений словами, писаними про нього, й не знав, як бути. Йому хотiлося поцiлувати автора, подякувати йому за них i водночас боявся здатись сентиментальним, залюбленим в свою особу. - Ти й справдi так про мене думаєш, як написав? - спитав нарештi тихо. - Хiба я дав тобi чим-небудь привiд засумнiватися в моїй любовi й щиростi? - Крий боже! Ми брати по Правдi. Добре сказав про нашу мову й лiтературу. Дяка тобi за це! - Стаття пiде у перший номер "Современника"... - знiяковiв тепер господар. - Оленько! - гукнув, немов рятуючись од похвали. - Будь ласка, дай нам чаю! Пили гарячий трунок i розмовляли стиха про те, що вже волало на всю Росiю. Мислячi, поряднi, чеснi люди не мали сили ждати й шукали свiтла в темрявi, зорi в нiчному мороцi самодержавства. - Пристойний ви журнал зробили, - знову торкнувся гранок Чернишевський. - Програма теж цiкава... Боюсь лише одного: аби Кулiш та iже з ним не вибудували на цiй "Основi" свiй панський дiм етнографiзму та хуторянщини... - Допоки я живий, Миколо, того не буде, - твердо сказав Тарас. - Матню не важко вишити, а як її носити серед людей! - Їй-богу, гарно сказано! Цього i я злегка торкнувся у цiй статтi... I вам потрiбно, браття, iти вперед, iз усiма, хто встав за кращу долю! - Правда, - зiтхнув Тарас. - Жаль, я старим зробився... У сорок шiсть... - Поїдеш на Україну й там помолодшаєш, - торкнувся його руки господар. - Ще не купили землю? - Щось там таке... Не продає нiхто менi... - Ще є мiська, не панська. Не пробували купить таку? - Дiйшли до цього саме. Так пише брат. - У вас там - бочка з порохом. Подвiйний гнiт, дух волi й така, як дзвiн, iсторiя!.. - Пiдмокла бочка... - Висохне. Для того, певно, їдеш на Україну?.. - Ну й хитрий ти, Миколо! - всмiхнувся на те Тарас. - Пiдсовуєш свої думки... Зi мною мiг би бути й одвертiший. Ще до заслання, братику, я намагався робити щось, аби тої! порох висушити... - Пробач, ласкав будь... Добре, щоб ти осiв там, батьку пустив мiцне корiння по всьому Пiвдню... - Тiльки б менi одужати! - А лiкар був? - Та-а, слухав... - I що? - Велять сидiти в хатi... А як же в нiй усидиш, коли душ за все болить, коли сатрапи хочуть селянству дати волi i в жебрацькiй торбi!.. Що там чувать нового? Буде вже т хиренна воля? - Коли б давали чесно, давно була б. Мудрують, щоб бе землi. Вив'язують такi вузли... - Сокирою по тих вузлах, сокирою! - Без неї нам не обiйтися, батьку. Розхвилювавшись, Тарас вiдчув, що час iти, що сили в нього стане лише дiстатись, дому. Пiдвiвся важко. - Вибач. Я мушу йти... Жаль, пiзно ми зустрiлися!.. Коли прощався з Ольгою, торкнувся її щоки своєю, а потим ще й поцiлував. Уперше. Неначе щось його примусило про ститись так, серйозно, мов назавжди. Надворi стало легше. Нi, вiн таки людина волi, простору! Напевно, це в кровi у нього, вiд козакiв, яким був степ домiвкою, а шабля жiнкою. А мо', й сирiтськi мандри дають про себе знати й на старiсть лiт. Тодi вiн - боже праведний! - попоблукав... Дороги вже попрокидали. Обабiч них здiймались гори снiгу... Як вiн хотiв побачити Кубань, Кавказькi гори - не довелося!.. Може, коли одужає i житиме бiля Днiпра, поїде... Там Кухаренко намарне жде... Як кажуть, йому вже боком вилiзли з засланцем дружба та листування. Хто знає, що вiн думає, проте нiчим нi разу не дорiкнув... Нi, Якiв справжнiй i вiрний друг!.. О! Хто ж то вийшов такий знайомий постаттю з дверей парадних Академiї?.. Жемчужников, либонь... - Левко! - гукнув. Спинився, постояв мить у нерiшучостi й оглянувся-таки. - Куди ж це ти тiкаєш, Левку? Всмiхнувся в пишнi вуса, пiшов назад. - Дай, думаю, зайду провiдать хворого. А вiн в бiгах! - обняв, притис легенько, поцiлував. - Чкурнув iз дому трохи. Я ж степовик, син волi... - Тобi уже покращало? - з надiєю спитав Левко. Вiн, власне, Лев, русак, як кажуть, справжнiй, а так шанує щиро все українське, що радий цiй маленькiй змiнi свого iмення. - Та нiби став оклигувати... А може, звик... Ну, як там моя землячка? - Добре. - А дiти? - Теж, як видно, степовики - розносять дiм, - всмiхнувся. - Про тебе знай питають. - Зайду, зайду. Ось трохи ще пiддужчаю... Який з недужого їм буде кiнь! Лев усмiхнувся: - Мають уже сiдло, гнуздечку й допитуються, де взять вiвса. - Ох бiдна ж моя голiвонька! - сплеснув Тарас руками. - Та як же я його жувати буду!.. Пересмiявшись, пiшли поволi набережною. Лев рушив перший, нiби хотiв вiдвести друга на вiльний простiр, далi вiд Академiї. Бiля Неви, де снiг не був прокиданий, а тiльки ледь протоптаний, вiн зупинився, глянув з-пiд брiв на сфiнксiв, на вкриту снiгом рiчку й сказав Тарасовi: - Читав твою "Марiю"... Страшна то рiч... - Для бога чи для попiв? - Для тебе. - Я ж не пускаю її до друку. - А по руках вона пiшла? - Дав декому... - Коли сюди додати ще й iншi твори, вислови твої в салонах, що враз стають крилатими, та щиру дружбу з "Современником", що став уже нестерпним для вiрнопiдданих, то вийде мало втiшного... - Я не збираюся когось втiшати, - рiзко сказав Тарас. - Про тебе йдеться... Я чув, що шеф жандармiв князь Долгоруков знову тобi погрожував... Не чим-небудь, а Петропавловською фортецею. - Крий боже!.. - тихо сказав Тарас. - Я звiдти вже не вийду... Вiн нiби був десь поряд; дивився, слухав свої слова й слова Жемчужникова i з похололим серцем уболiвав за долю таки ж себе самого. Подiбного з ним не було нiколи. Навiть в найтяжчi митi його життя. - Наш "добрий" цар натiшився лiбералiзмом i вже, вважай, готовий явити кiгтi... Григоровичу, молю тебе, благаю: побережись!.. I знову це сакраментальне "побережись"! Воно йому вже так по серцю рiже, як гострий нiж. - То що ж менi, не жити, а берегтись? - спитав, ураз вiдчувши знову себе готовим до протидiї та до борнi. - Ти надто щирий, ходиш все по прямих дорогах. Он Чернишевський пише свої статтi з параболами та паралелями, а б'є у цiль, бо кожному, хто має розум, ясно, про кого йдеться. - Знаю... I все ж отак не можу. Як б'ю, то б'ю!.. Помовчали. Невою, де мiлкiший снiг, ходили чорнi ворони. Лискучi, гордi, стриманi. Ну, справжнi царськi птицi. - Не знаєш, де вони живуть? - спитав Тарас. - Хто? - Тi круки чи ворони. Не при царевi часом? - Так, вид у них придворний, - всмiхнувся Лев. - Постав людськi лиш голови - й хоч у Державну раду!.. - Пiду додому, мабуть... - сказав Тарас, вiдчувши знову втому. Вона находить хвилями, немов туман в осiннiм лузi. - Менi також уже пора, - озвався Лев. - Скажу малим, що ти прийдеш небавом. Хоч на рiздво... Домовилися? - Вiвсом нехай пiдзапасуться! - Буде. Не потерпай, - обняв Тараса. - Глянеш, коли прийдеш, - я вже скiнчив "Покинуту". - Ти хитрий, знаєш, що прибiжу!.. Як Лев пiшов, оглянувся i похолонув: ворони йшли по снiгу до нього! За рядом ряд - лискучi, грiзнi, чорнi... В майстернi трудно сiв на диван. Втiшався тим, що мав вiкно не на Неву, а в тихий дворик, де, крiм колони й кiлькох дерев, i не було на що дивитись... Смеркалося. Пiтьма вповзала важко, мов волохатий неквапний звiр... Спочатку вiн збирався в кутках кiмнати, потiм поволi рiс частинами, що пiдповзали з усiх сторiн до столу та до дивана, щоб тут зiйтися, злитися у щось єдине цiле й ковтнути... зорю?.. Встав, добув вогню i запалив руками, якi йому не пiдкорялися, високу грубу свiчку. Прислухався, бо враз йому здалося, що каркають отi лискучi ворони... Бридня! Вони давно в своїх палацах... Господи, та що ж це з ним!.. Звичайнi собi круки, а вiн з них робить... Смiшно... Трам-там-татам!.. О! Б'ють зорю?.. Нi, хтось пройшов по коридору, пiдстрибуючи. Це з молодих художникiв. Знайшов якесь цiкаве рiшення чи свiтлотiнь i радий... Та нi, таки б'є барабан... Трам-там-татам! Трам-там-татам!.. Все дужче, дужче, дужче... Кудись iдуть солдатики. Напевно, цар надумав помилуватись їхнiм парадним строєм. А може, стягує до себе ближче вiрнi свої полки? Як випустить селян на волю в однiй сорочцi - буде для них робота... Звiдки Левко дiзнався про тi погрози шефа синьо-мундирих? Де взяв "Марiю"?.. Мабуть, поему дав йому Тарновський чи Лазаревський... А в колах тих, де обретається князь Долгоруков, у Лева повно родичiв. Толстi, Перовськi... Трам-там-татам!.. Не може вiн спокiйно згадувати цього сатрапа царського, що був йому найвищим "благодiйником", у тiм сумнiм Закаспiї. Хоч вiн i дядько Лева, а справжнiй пес придворний Миколи Першого... Якась дурниця вийшла... Лев, пес... Невже так вдарила йому по серцю та дружня просьба Лева поберегтися? Пусте!.. А втiм, якщо згадать Мошни, Черкаси, Київ та бесiди "во назидание" вже тут-таки, в Санкт-Петербурзi, то перспектива померкне вельми, як тiльки що померк недовгий зимовий день. Поволi встав, роздягся i тiльки зараз помiтив кошик з їжею. Михайло був i не застав! Сваритиме тепер... Вiн сварить також лагiдно, мов винен сам у всьому... Це ж треба, щоб у найтяжчу пору, у першi днi заслання вони йому зустрiлися, цi Лазаревськi! Щирi, чарiвнi душi... Спершу подумав був, що то лукава щирiсть, що поцiлунок за срiбняки... I досi сором пече за ту лиху пiдозру, за ту невiру. Вибачився, - й "неоднократне"! - а десь на днi душi помулює, мов неодмольний смертельний грiх... - А-а, вже прийшли?.. Не спостерiг, як одчинились дверi й у них з'явився Федiр. Його мундир ударив, наче блискавка; аж потемнiло в хатi й душа пiшла, пiшла кудись униз, у прiрву!.. В солдати, мо', не вiддадуть - старий уже й недужий... - Вечерю он принiс Матвiйович. - Спасибi, бачив... - ледве добув iз горла слово. - Лаявся за ваш непослух... Може, щось треба вам, то ви кажiть. Матвiйович мене просив дивитись, як за дитиною... - Нi. Все гаразд, - поспiшно сказав Тарас, не зводячи очей з мундира. - Поїм i - спати, спати!.. - Тодi добранiч... Дверi тихенько рипнули, й мундир пропав. Тарас заплющив очi й почув, як лоскiтне душа спливає в груди... Та нi, тепер до вiйська не вiддадуть... А раптом?! Зашлють туди ж чи на Кавказ... Схопився, узяв свiчник. Вогонь тремтiв... Свiчник тремтiв... Рука тремтiла... К бiсу! Цього iще не вистачало, щоб вiн боявся!.. Треба спинити дрiж!.. Отак, отак... Вогонь палає рiвно... Ледь-ледь схитнувсь... То протяг... Гаразд... Тепер вечеряти! Як їсть, так робить, кажуть... Що тут принiс Михайло?.. Руки його не слухалися. Були якiсь немов чужi... На антресолi, в лiжку, вiдчув, як добре мати свою кiмнату... I свiй вогонь... Горить, ледь-ледь похитується, немов живий... В казармi... А хай їй грець! Навiщо про неї, кляту, згадувати!.. Ось купить землю, хату собi поставить вiкнами па широчiнь Днiпра-Славути... Як же вiн переборов наругу ту, як витримав?.. Це ж десять рокiв!.. Нi, трохи бiльше. Його взяли на рiчцi у квiтнi, п'ятого, взяли жандарми; i почалися його невольничi, його "христовi страстi". А вирвався у серпнi, другого числа... Вважай, iще аж цiлих чотири мiсяцi!.. I, мабуть, тi чотири були найважчi... А першi - легшi?.. Першi були борнею, герцем, що розпочався ще в казематах Дубельта... У Петропавловськiй пробило вiсiм... Вiн чув цей дзвiн i на Фонтанцi, у сорок сьомому, коли сидiв iз братчиками в тому розбiйницькому вертепi... Цi дзигарi й гармата, яка стрiля ополуднi - мов "благовiст" столицi, немов нагадування синам царя й отечества, що Їх там ждуть, що. за найменший спротив чекає кара... Певно, Левко Жемчужников не все сказав, що знає. Його щось тяжко змусило гукнуть йому: "Побережись!" Даремно вiн не потривожив би... У грудях бiль подужчав. Де взявся знову кашель, що був притих. А може, справдi треба сидiти вдома й ждати... Чого?.. Одужання. Весни. Мандрiвки на Україну!.. Або жандармiв... Лiзе чорт знає що у голову! Як бог не видасть, свиня не з'їсть. Дмухнув на свiчку. Спати! Раненько встане. Треба кiнчать портрет барона Клодта... Вiчно щось та не так! Як має час, майстерню, робочий стiл - нема здоров'я, сили нема трудитися. А там, було... Йому ж сам цар заборонив писати i малювати. Ать, два, тягни носок - i все життя!.. Найдужче його обурило якраз це мiсце вироку. I, як не дивно, зробило дужчим, здатним пiти на прю з усiм, чим намагалися його зламати, знищити сатрапи царськi, пiдлi його кати. Ще в кабiнетi Дубельта, перед портретом грiзного царя Миколи, коли йому оголосили вирок, вiн присягнув, - звичайно, тiльки подумки, - що марна праця їхня, що вiн не дасться зробити, з себе iграшку, захисника царя й престолу, що вiн нiколи не осягне того, чого його навчатимуть... А може, то було пiзнiше, вже на плацу в убогiй Орськiй фортецi? I там, i там. Хiба ж то раз доводилося йому клястися в тому, долати вiдчай та безнадiю!.. Проїхав хтось по Другiй-Третiй лiнiї... Невдовзi ще... А потiм - вершник чвалом промчав у глиб Васильєвського. Конита били лунко, мов барабан... ...Його везли, як на пожежу. Наче там, за рiкою Волгою, в степах Уральських, раптом усе завмерло, вклякло, ждучи нового воїна, грози хiвинцiв диких i всiх, хто ще не втямив, як добре жить пiд скiпетром царя Миколи. Трудно тому повiрити, та все ж на восьму тяжку добу солдат Тарас Шевченко вночi влетiв до Оренбурга, зiскочив з воза й миттю... був упроваджений у передпокiй самого штабу корпусу, де й переспав до ранку на голiй, наче бубон, бруднiй пiдлозi. Десь пiд обiд, приласканий уже батьками-командирами, лежав собi на нарах у пересильнiй тiснiй казармi й читав слов'янську бiблiю, коли почулася швидка хода, стук-грюк i молодий панок-чиновник кинувся йому на шию. Наглядачi, яких було тут двоє, перезирнулися. - З ким маю честь? - пiдвiвся Тарас iз нар. - Я ваш земляк, iз Гирявки пiд Конотопом. А звуся Федiр, Лазаревський. Я тут служу. Чи можу я вам чимось допомогти? - посипав, як iз мiшка горохом. - Спасибi, - хмуро сказав Тарас. Попов у Третiм вiддiлi навчив його обачностi. - Я сам собi допоможу. Юнак знiтився, глянув на караульних. - Повiрте, я вiд душi!.. - прошепотiв. - Ми з братом читали вашi книги... - А як же ви дiзналися, що я це я? - всмiхнувся. - Сказав земляк, що чув про вас вiд офiцера, який приймав. Прибiг i нiби вдарив мене по серцю: "Вночi до нас Шевченка привезли!" Тарас не знав, як бути. I конфiрмацiя, i перемiна стану, й далекий шлях, i ця неждана зустрiч змiшалися в його душi. - Пробачте... - озвався вже привiтнiше до юнака. - Два мiсяцi ледь не щодня мене терзали i так, i сяк, аби загнати на слизьке... - Жандарми? - Третiй вiддiл. - Чув про такий... Вас вiддали в солдати? - Еге ж. Iз правом вислуги. - За вiршi? - Хто багато знає, стає старим... Постояли якусь часину тихо. А далi Федiр мовив, аби його пiдтримати чи й справдi так вважаючи: - I тут є добрi люди. Щось зробимо для вас!.. - Спасибi. - Я побiжу, - скривився Федiр болiсно. - Ждiть тут! - А де ж менi подiтися... - всмiхнувся на те Тарас. - До смертi буду ждати... На третiй день його покликали до генерал-губернатора. Вели бiгом. Як везли iз Петербурга. Напевно, тут вважається, що швидкiсть рiвнозначна посадi й чину того, хто дав наказ доставити когось кудись. Проте прийняв не генерал, а пiдполковник. Глянув на нього пильно, гмикнув у пишнi чорнi вуса i раптом мовив лагiдно: - Берiть стiлець, сiдайте, Тарас присiв на край стiльця, готовий до будь-чого. Попов, друг велiй, також бував з ним лагiдний... - Тарасiй, син Григорiя? - спитав так чемно. - А я Юхим Матвiйович... - Хотiв подати руку, але зам'явся i не подав. - Пан Лазаревський - родич чи давнiй друг? - Нi се, нi те. Ми вперше тут зустрiлися. - Прекрасно!.. Вiн так перейнявся вами, що я не мiг повiрити... Це робить честь йому i вам, - пригладив вуса. - То ви поет, художник? Лише кивнув. Слова цi йому здушили горло. Було колись... - За що ж до нас попали? - В паперах сказано "за сочинение возмутительных й в высшей степени дерзких стихотворений". - Ну й ну... Кого ж вони так "возмутили?" - примружив гарнi очi. - Царя самого нiби... - Ото! То ви.. - затнувся, не доказав того, що мав на думцi. Устав, пройшовся по кабiнету, хмурячи густi кошлаг брови. - Можете провiдать пана Лазаревського й заночувати в нього. Бiля костьолу, будинок Кутiна, - сказав, нарештi тихо. - Куди дали призначення? - Фортеця Орська. П'ятий батальйон. - А-а, до Мєшкова. Iсаєв там комендантом. Таки подав правицю i мiцно стис Тарасаву. Курним убогим плацом, мимо фонтана, який не дiяв, пiшов шукать єдиного свого знайомого в усьому цьому краї. Може якби сюди приїхав сам, iз волi власної, зустрiв би щось цiкаве i навiть варте пензля, - як Вася Штернберг! - а так усе довкiл йому було чуже й вороже. В'язниця є в'язниця, нехай вона й не замкнена. Iшов, а серце бралось тугою, а очi повнилися йому сльозами, а думка билась, нiби орел у клiтцi... Гори мої зеленi, i мiй Днiпро, i Київ мiй золотоглавий, i милий степ!.. Новий знайомий Федiр зустрiв його, як брата рiдного. - А це Сергiй Левицький, також земляк, - пiдвiв до нього русого молодика. - Яке це щастя!.. - радiсно схопив його долоню i стис легенько, нiби вона була з кришталю чи порцеляни. - Щастя моє лишилось, друже, на Українi, - сказав Тарас. - Пробачте... Я мав на увазi лише себе... що бачу вас... - геть розгубився хлопець. - Я знаю вас ще з Києва, де вчився в унiверситетi... - Ми зустрiчалися? - На жаль... - розвiв руками. - Сiдайте. Зараз ми щось придумаємо... Ну, молодець Матвєєв!.. - заметушився Федiр. - Юхим Матвiйович? То я оце вiд нього. Покликав сам, поговорив i навiть дав твою адресу. - То чоловiк! Iз козакiв уральських. Знає, почому лихо. - Не думав я i не гадав, що й тут знайду спiвзвучнi, рiднi душi. Спасибi вам! - сказав Тарас розчулено. - Все ваш "Кобзар" та "Гайдамаки", - признався щиро Федiр. - Як прочитав-то нiби менi-розвиднiлося, немовби я лише тодi став зрячим... - А я не мiг повiрити, що є таке, що можуть бути вiршi, якi отак беруть за душу, - додав Сергiй. - Ну, хлопцi, годi, годi!.. - спинив Тарас. - Захвалите, i стану дерти носа... - А вiн i так у вас кирпатий, - пирснув зненацька Федiр. - Справдi? - пiдтримав жарт. - Вiн був прямий... Це вже в дорозi вигнувся, бо везли, наче генерала, - аж заганяли коней. - Судив сам цар? - спитав Сергiй серйозно. - Нi, граф Орлов. А цар лише погодився i ще додав, як кажуть, рукою власною: "Под строжайший надзор й с запрещением писать й рисовать". Ось так, панове молодцi... Прошу любити i жалувати!.. - За що ж вас так? - скривився Федiр, нiби хотiв заплакати. - За ваш "Кобзар"? - Нi. Iншi вiршi тому виною, що не друкованi. Поеми "Сон", "Кавказ", "I мертвим, i живим..." - Поглянути б хоч краєм ока! - вигукнув Сергiй пiвголосом. А Федiр взяв його за лiкоть i показав на дверi, де хтось мiг їх пiдслухати. - А що, якби ви, хлопцi, мене вгостили чаєм? - гукнув Тарас. - Та ще б коли до чаю якусь закусiю!.. Пiсля вечерi зняли матраци з лiжок, поклали їх на пiдлозi та й полягали покотом: Сергiй, Тарас i Федiр. В будинку тихо-тихо. I з вулицi не долiтало й звуку... - Як у могилi!.. - Рано лягають спати... - сказав Сергiй. - Разом з курми, - озвався Федiр. - От би хоч щось почути iз тих поем! - не мiг Сергiй лати свою цiкавiсть. - Далеко сплять хазяїни? - Аж в iншому крилi будинку, - шепнув Сергiй. Тодi чого ж ми шепчемося, мов неофiти у катакомбах? А й справдi, - мовив Федiр i засмiявся. - Дещо я розкажу по пам'ятi... Але дивiться, хлопцi, аби нiде нiкому!.. Бо вам ще гiрше буде. Менi вже й так, як кажуть, по саму зав'язку... - А смертна кара? - глухо спитав Сергiй. - Мiй вирок - гiрший смертi. Повiльна смерть страшнiша кулi й шибеницi... В незрушнiй, мертвiй тишi Тарас почав неголосно поему "Сон": У всякого своя доля I свiй шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край свiта зазирав, Чи нема країни, Щоб загарбать i з собою Взять у домовину. Той тузами обирав Свата в його хатi, А той нишком у куточку Гострить нiж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кiшечка, пiдкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурi в печiнки, - I не благай: не вимолять Нi дiти, нi жiнка... Читав усе, що пам'ятав, що збереглось у вирi, який його викручував останнiм часом, i сам немовби знов повертався у тi роки й години, коли писалися оцi рядки любовi й гнiву, коли вiн зносився на крилах муз, сягав вершин людського духу й радо вiв за собою iнших, тих, що дрiмали довго й попрокидалися, почувши дзвiн його душi. Не бачив лиць, а тiльки чув нiму спiвзвучнiсть хлопцiв, а може, й страх за нього й власну долю. Стишував до краю голос i пропускав мiсця найбiльш крамольнi, та все ж було й вiд тих, невинних, моторошно... Облишив "Сон", узяв з "Кавказу" мiсце, яке немов написане й про цi краї: ...Читаєм божiї глаголи!.. I од глибокої тюрми Та до високого престола - Усi ми в золотi i голi. До нас в науку! ми навчим, Почому хлiб i сiль почiм! Ми християне; храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тiльки сакля очi коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана; чом ми вам, Чурек же ваш та вам не кинем, Як тiй собацi!.. - Там ходить хтось, - сказав тихенько Федiр i доторкнувся його руки. Прислухався... I справдi нiби ходить, рипить пiдлога. - Тарасе, ви зiйшли до нас iз неба!.. - прошепотiв Сергiй Левицький. - Коли б то, - тихо зiтхнув Тарас. - З Фонтанки я, iз казематiв Третього вiддiлу "зiйшов" сюди. - А ще ранiш, до того? - З крiпацьких злиднiв. Хлопцi, я чверть столiття був крiпаком!.. - Жахливо... - Злочин!.. - Нинi в неволi знову... Завтра вдягнуть мундир!.. Лежали довго в тишi. Не стало чути крокiв у коридорi. Щоб не заплакать при земляках, Тарас почав улюбленої своєї пiснi: Ой i зiйди, зiйди, ти зiронько вечiрняя! Ой i вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная... Не змiг спiвати далi, бо та зоря, та дiвчина i та земля тепер йому явитись можуть хiба ввi снi... Здолавши тугу, тихо завiв iще сумнiшої, бо всю дорогу вiд Петербурга в душi його вилися лише пiснi печалi й горя: Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi, Ще й дiбровонька, ще й дiбровонька. Заболiло тiло, бурлацькеє бiле, Ще й головонька, ще й головонька. Нiхто не заплаче по бiлому тiлу, По бурлацькому, по бурлацькому; Нi отець, нi мати, нi брат, нi сестриця, Нi жона його, нi жона його... Сергiй пiдтримав - гарним, високим голосом, пiшов за ним по пiснi, мов по життi. I Федiр вторив баском, крiзь сльози; бо всi вони були тут, мов тi бурлаки, без матерiв, дружин, дiтей... В чужiй землi, й самi чужi... Раненько прибiг солдат, розгублено оглянув їх, не бачачи мiж них вiйськового, i мовив, дивлячись собi пiд ноги: - Шевченко, до каптенармуса! - Ну, от i все, - сказав Тарас. - Прощайте, други! Маю уже призначення. Фортеця Орська, п'ятий батальйон... Коли-то ще побачимося!.. - Гора з горою, кажуть... - почав Сергiй було втiшати, але замовк. - Чим зможем, допомагатимемо, - сказав похмуро Федiр i вiдвернуся, дiстав хустину. - Пiду вже, мабуть, браття... Обняв по черзi, поцiлував i швидко вийшов. Невдовзi його ввели в якусь похмуру кам'яницю, i чоловiчок з хитрим, як у кота, обличчям недбало глянув, змiрявши його очима, узяв мундир, штани, шинель i кинув йому на груди. - Мiряй! - сказав так, нiби Тарас просив у нього собi обнови. - Що, прямо тут? - оглянувся. - А як зайде хто-небудь? - Не бiйся - дами тут не бувають! - оскалив зуби пан каптенармус. Солдат також всмiхнувся. Пiдвiв до лавки й спритно стягнув сюртук. Подав мундир. - Вдягайте. - Воно ж тiсне... - Так треба. Солдат повинен бути неначе лялечка! - Штани також? - Звичайно... Тепер шинель... - Як влито! - в долонi ляпнув каптенармус i пiдкрутив котячi вуса. - А ти казав... Тарас стояв i слухав, як кров йому поволi холоне в жилах. Ось та страшна, пекельна мить, що вiдокремить його вiд свiту волi, вiд того, чим вiн жив останнi дев'ять рокiв i що зробило з нього людину, вiльну серцем, i правдослова гноблених!.. Кати людськi, сатрапи царя-тирана, цербери!.. Щосили зцiпив зуби, щоб зупинити сльози, якi уже душили горло й ось-ось могли йому заслати очi. Повинен бути кременем, бо це лише початок, бо попереду ще довгий-довгий незнаний шлях по муках, тернистий шлях!.. ...Перше, що вiн побачив в Орськiй, - це каторжан, якi понуро лагодили розбитий шлях, та муштру (своє тяжке прийдешнє!) бiля казарми. Вiн так уп'явсь очима в це богомерзьке дiйство, що й не помiтив, коли спинились конi й поручик По-чешев гукнув йому чи сам собi: - Приїхали! Стрибнувши з воза, Тарас ступив крок-другий за офiцером i знову глянув на всипаний жорствою плац. - Подобається? - спитав поручик. - Завтра i ти почнеш отак "виходити в люди". Ти ж з правом вислуги? - перепитав. - Еге... А iншого шляху немає? - Для конфiрмованих, - та ще самим! - пiднiс рудий вiд тютюну великий палець, - є тiльки цей. Ать-два, ать-два - i в унтерах! Ну, як? Це поки сонце зiйде, то роса очi виїсть... - зiтхнув Тарас. - Тут не столиця, i плац, на жаль, не бальний зал... - . всмiхнувся. Хотiв йому сказати, що вiн з людей, а не з панiв, та не сказав: хай думають собi, що хочуть. - Зажди отут, - звелiв поручик строго, коли ввiйшли у сiни чи коридор. Сам одчинив неоковирнi й скошенi сосновi дверi, виструнчився i увiйшов таким же кроком, як ходять тi горопашнi там, на плацу. Невдовзi, правда, почувся смiх, вiтальнi дружнi вигуки. Як кажуть, ворон вороновi ока не виклює... А з вулицi через прочиненi надвiрнi дверi чулися рiзкi команди, гупання важких чобiт i брязкiт зброї. "Тягни носо-ок! Тягни носо-ок!" - "спiвав" якийсь служака з таким натхненням, що нагадав Тарасовi весняний стогiн горлицi. Ховаючи папiр, - розписку, певно, - поручик вийшов швидко i наказав: - Марш представлятись батальйонному! Потому, вже тихiше, можливо, навiть iз спiвчуттям, промовив людськi слова: - Прощай, солдат. Моя тобi порада: як гнуть, то гнись, викручуйся; iнакше - геть зламають... Ну, будь здоров! Пригнувшись, - дверi були низькi, - шмигнув мерщiй на вулицю. Той батальйонний, видно, не з тих, iз ким поручики запанiбрата... - Заходь! - гукнули басом iз кабiнету. Тарас поставив ранець, поклав шинель на ньо