вдягнуся, запарю кави,
скоро пiдуть автобуси й можна буде вернутися до готелю, у вiкнах майстернi
невiдворотно блiдла, водянистiшала свiтна синява, вирисовувалися
позгромаджуванi попiд стiнами вугластi стоси полотен iз дрижакуватого, як
протоплазма, смерку, паскудна година, година хворих i сорокалiтнiх, це в
такiй, певне, сiрiй каламутi катуються позасвiтнi душi, - i ось тодi вiн i
зробив §й боляче, таки направду боляче, куди там згадцi про втрату цноти,
painful intercourse9, ось як
це назива¤ться в медичнiй лiтературi, котру вона, зашугана совкова дурепа,
щойно в Америцi взялася студiювати, навiть до лiкаря була сходила, жеручись
гнiтючою призрою, чи щось там у нiй, бува, не попсулося, прости Господи, i
витрiщилась, не ймучи вiри, коли лiкарка стенула плечима: "I don't see any
problems"10, - а тодi,
вереснувши диким голосом - добу по тому налупцьована матка нила, як перед
мiсячним, - стенувшись, хвицнувши ногами, - "Менi боляче, боляче, чу¤ш?" -
вона почула - одночасно з переможно-грiзним окриком: "А слабо за мене замiж
вийти? А слабо вiд мене дитинку народити? Глупа ти, глупа, я ж тебе люблю!",
- як усерединi займа¤ться й шириться його вогка бубнява горяч, ох, ця
хвилина, все - задля не§, побудь, ох побудь ще, не йди, глибоке зiтхання,
вiн виринув iз не§ з таким промитим од лiт, розгладженим вологою пiдсвiткою
щастя лицем, аж зiр §й заступили мимовiльнi сльози нiжностi, в тих сльозах
худий i гострорисий, насторчений вухами й вилицями сiльський пово¤нний
пацанок - батько в таборi, пiсля нiмецького полону, мати в колгоспi на
буряках - стояв iз патичком на вигонi, вперше вражений розлитим уздовж
обрiю, скiльки сягало око, черленим золотом заходу в димно-сизому клоччi
хмар, свiт горiв i мiнився, все це було в його картинах, вивiльнити того
пацанка з цього мовчазного й жорсткогубого, добре задбаного й охайно
поголеного мужчини - "Ти не родила? В тебе губи пахнуть неспитим молоком, -
от вiзьму й зроблю тобi дитинку, чу¤ш? синочка", - то була цiлком
самодостатня творчiсть, в якiй тво¤ власне фiзичне незадоволення важило не
так-то й багато, - залишившись сама - бо вiн, завинувшись у довгополе, схоже
на шинелю пальто, одразу пiрвався кудись на помивку: звичайка досить
хамська, коли вдуматися, але й це тебе тодi не зразило, - ти муркотливо
потяглася, хруснувши сплетеними над головою руками, й визнала собi подумки,
з хрипкуватим смiшком, - ну от тебе нарештi й ви§бли, подруга, так-таки
прямим текстом - ви§бли, уперше в життi, бо доти все бiльше - годили,
панькались, як iз теплим тiстом, допитувались, якi слова любиш, а тут просто
взяли та й трахнули по-мужицькому, без цереелiв, - i, дивно, навiть ця
думка не була непри¤мна, i коли ти витягла з сумочки дзеркальце, наперед
страхаючись того, що в ньому вгледиш - на третю добу неспання, по всiх
викурених цигарках i опiвнiчних коньяках, оце то фестиваль видався! - то й
сама спахнула радiсним подивом: на тебе глянуло розпогоджене, вiдмолодiле до
стану тв автентично§ вроди - делiкатне й худеньке, сливе дiтвацьке,
виплигуюче назовнi чорними очиськами личко, яке ти завжди за собою знала,
але в дзеркалi не бачила вже хтозна-вiдколи: ти вернулась до себе, ти була
вдома, - а вiн сидiв у ногах лiжка, курив i дивився, його невiдривно
звернене до тебе промiнно-заворожене обличчя осявало ще тьмяну майстерню, -
вряди-годи нахилявся над тобою: легенько, ховаючи усмiх, поцiлувати
вистромленi з-пiд вiдкоченого пледа соски й знов дбайливо, по-селянськи
неквапно, як сво¤ добро, вкутати тебе аж пiд шию, подати чашку з кавою,
"гляди, не розхлюпай", i ти тут-таки й розхлюпала, затрусившись хихотiнням,
"а я тепер цей плед виставлю - i пiдпишу, ким заляпано", - i, зненацька:
"Чого ти плакала?" - не скажу, нi, ще не скажу, скажу аж перегодом, за
мiсяць, а раз сказавши, повторюватиму ледь не щохвилини: за браком iнших,
мiсткiших слiв - коли нема тако§ цистерни, аби замiряти бездонний колодязь,
зоста¤ться раз у раз опускати й витягати те саме дитяче цеберко, -
монотоннiсть повтору, рипiння корби: я люблю тебе. Я люблю тебе. Я люблю
тебе).
Оттака ловись, кобiто, - закохалася. Ще й як закохалася - вибухла
наослiп, полетiла сторч головою, дзвенячи в просторi вiдьомським смiхом,
пiдхоплена незримими самовладними нуртами, i бiль той не перепинив - а мав
би, - так нi ж, вирубала в собi всi застережнi табло, що жахтiли червоними
лампочками на межi перегрiву - достоту перед аварi¤ю на АЕС, - i тiльки
вiршi, що негайно ввiмкнулися натомiсть i пiшли суцiльним, нерозчленованим
потоком, пропускали недвозначнi сигнали небезпеки: в них нав'язливо
проблимували - ад, i смерть, i недуга, "I жовте море днiв, i сизе море снiв
/
В одбитих кольорах вмираючого неба, - /
I я iще пливу - а ти уже на днi, /
I страшно нам обом дивитися на себе": "Значить, ти знала? - визвiрився
вiн, свiнувши вовчими вогниками в очу, коли вона - втрачати було вже нiчого
- зважилася дещо з того потоку прочитати йому вголос, - знала, що так буде?
Так якого ж?..." Ге, серце мо¤, так у цьому ж вся й штука...
Ннiт, не була мазохiсткою - була, йолки-палки, нормальною жiнкою, чи¤
тiло тiшилося, даруючи радiсть iншому, та що там казати - класною бабою
була, "девочка сладенькая", "фантастическая женщина", "stud woman",
мусуй-мусуй тепер в пам'ятi, як книгу вiдгукiв (вигукiв) - з тих хвилин,
коли мужчини не брешуть, може, хоч дрiбку рiвноваги собi тим повернеш: була
ж! - а от нi, не верта¤ться, не спаса¤ - що з того, що була, що завжди при
тiм чула, з часом бiльшим, часом меншим темним осадом недовипитостi, якою ще
могла б бути, - бо ¤ в життi речi, вiд нас не залежнi, бо я ¤ така, який ти
зi мною, - в мужчин це трохи по-iншому, в жiнок, на жаль, так - i, на жаль,
в усьому, i хоч би скiльки лiфчикiв не попалено було американськими
фемiнiстками, з мастурбацi§ - чи то умовим пенiсом, чи живою людиною, бо
живою людиною це теж не що як мастурбацiя, коли без любовi, - не прибуде нi
дiтей, нi вiршiв. I все, i клямка. "В цiм твоя межа". Як же той
кембрiджський вiрш кiнчався? "Рiлля, що прагне борони, /
I мокрi, сплаканi ворони - /
I муж, який не вборонив - /
А ждав вiд мене оборони". Еге ж, exactly - чи, коли хто волi¤, "вот
iм¤нно". От чим ще, до речi, паршива чужа кра§на - набиваються,
натрушуються, як пух у нiздрi, напохватнi чужинецькi слiвця й звороти,
залiплюють пори в мозковi, нахабно тиснуться попiдруч, навiть коли ти
наодинцi з собою, - i незчува¤шся, як почина¤ш балакати "хеф-напiв", тобто
повторю¤ться те саме, що вдома (вдома? схаменися, кобiто, - де вiн, твiй
дiм?), ну гаразд, у Ки¤вi, в Укра§нi - з росiйською: всяка¤ ззовнi
накрапами, зсиха¤ться-цементу¤ться, i мусиш - або повсякчас провадити в умi
розчисний синхронний переклад, що звучить вимучено й ненатурально, - або ж
приноровитися, як усi ми, самим голосом брати чужомовнi слова в лапки,
класти на них такий собi блазнювато-iронiчний притиск як на забуцiм-цитати
(наприклад - гарний приклад для студентiв, можна навести завтра на лекцi§:
"Ти себе що - "поб¤дiт¤льнiцей" почува¤ш?").
А ще можна б сказати - виступаючи з доповiддю в якому-небудь
американському унiверситетi, або на конференцi§
"трiпл-ей-дабл-ес"11, або в
Кеннан Iнстiт'ют у Вашiнтонi, або де тебе ще там i далi носитиме лихим
вiтром, сто, максимум двiстi баксiв гонорару плюс сплачена дорога - i дякуй
гречненько, ти не ґвтушенко й не Татьяна Толстая, щоб дiставати по тисячi за
виступ, та хто ти ваще така, слиш, ти, забацана Ukrainian, дитя
вiдрадненсько§ комунально§ "хрущовки", з яко§ цiлий вiк марно силку¤шся
вирватись, Попелюшка, що летить через океан понарiкати за вечерею у Шеффiлда
з парочкою Нобелiвських лауреатiв (промiнячись навсiбiч, чотирма мовами
нараз за одним столиком сиплючи) на iдейну вичерпанiсть сучасно§
цивiлiзацi§, по чiм верта¤ться в свою ки§вську кухню площею 6 кв.м.сваритися
з мамою й принижено тлумачити рiдним редакторам, що лде я, там i буде
вiтчизна" - то зовсiм не значить "ubi bene, ibi patria", - бодай тому, що
через цю саму довбану patria тобi нi у Шеффiлда, нi у Тiффанi, нi на
Гавайях, нi на Флоридi, нiде й нiколи не ¤ bene, бо вiтчизна - то не просто
земля народження, правдива вiтчизна ¤ земля, котра потрапить тебе вбивати -
навiть на вiдстанi, подiбно як мати повiльно й невiдворотно вбива¤ дорослу
дитину, утримуючи §§ при собi, сковуючи §й кожен порух i помисл власною
обволiкаючою присутнiстю, - а, що там розводитися довго, тема мого
сьогоднiшнього виступу, ледi й джентльмени, - як i зазначено в програмi,
"Польовi дослiдження з укра§нського сексу", i, перш нiж перейти до не§, хочу
подякувати всiм вам, присутнiм i вiдсутнiм, за нiчим не виправдану увагу до
м кра§ни й м скромно§ особи, - от чим як чим, а увагою ми досi
розбещенi не були: по-простому сказавши - здихали, на фi нiким не завваженi
(я тут ще в досить упривiлейованому становищi, бо якби зважилась, плюнула й
висипала в рота разом усю решту таблеток iз жовтогарячого сло§чка, то тiло
виявили б досить хутко, десь, либонь, день на третiй: Крiс, факультетська
секретарка, зателефону¤, тiльки-но я не з'явлюся на лекцiю, отже, грiх
нарiкати, ниточка-павутиночка, хай i тонюня-провисла, щоб, за не§ шарпнувши,
дати свiтовi знати про свiй черговий, цим разом останнiй, вiд'§зд, у мене
все-таки ¤, - i якби з тим чоловiком щось сталося там у пущi, - хоч я й не
думаю, аби з ним щось сталося, вiн нiколи не вчинить цього сам, забагато ма¤
в собi злостi для такого дiла, - то Марк i Розi щодня ж навiдуються до
нього), - так ось, ледi й джентльмени, прошу не поспiшати квалiфiкувати
розглянутий випадок закоханостi як патологiчний, бо доповiдач iще не сказав
головного - головне ж, ледi й джентльмени, поляга¤ в тому, що в життi
пiддослiдно§ то був перший укра§нський мужчина. Направду - перший.
Перший готовий - кого не треба було вчити укра§нсько§ мови, тябричити
йому на побачення, виключно аби розширити спiльний внутрiшнiй простiр
порозумiння, книжку за книжкою з власно§ бiблiотеки (Липинський, блiн,
Грушевський, i про Горську вiн також не чув, анi про Свiтличного, за ним
були зовсiм iншi шiстдесятi, добре, я тобi завтра принесу!), а в часi
любосного воркотання мимобiжно згадавши "Не захист мрiй - блаженний дiм..,"
тут-таки запускатися в пiвгодинний коментар про життя i творчiсть автора -
це, зна¤ш, був у тридцятi такий поет на Захiднiй Укра§нi, - i отак, хай йому
грець, все життя! - професiйна укра§нiзаторка, наче ще по одному органу §м
усiм нарощу¤ш, коли-небудь наша незалежна, чи радше ще-не-вмерла, якщо до
того часу не вмре, мала б запровадити якусь спецвiдзнаку - за кiлькiсть
укра§нiзованих койкомiсць, ти б §м загаратала список тобою навернених! - а
то був перший мужчина з твого свiту, перший, з ким обмiнювалося не просто
словами, а зараз усi¤ю бездоннiстю мерехких, колодязним зблиском пiдсвiчених
тайникiв, тими словами вiдслонених, i тому говорилося легко, як диха¤ться й
сниться, i тому пилося розмову смажно висушеними вустами, i впивалося все
запаморочливiше, о, ця нiколи не знана сповна свобода бути собою, ця гра,
нарештi, в чотири руки по всiй клавiатурi, натхненнiсть iмпровiзацi§,
скiльки iскристо§, смiхотливо§ енергi§ вивiльня¤ться, коли кожна нота -
iронiчний натяк, вiдтiнок, дотеп, доторк - умент резону¤, пiдхоплена
спiврозмовцем, кульбiт у повiтрi, просто вiд надмiру сили, жартiвливе
колiнце - ближче: можна? i от уже - двозначнiше, ризикованiше, i от уже -
впритул, i от уже, заглушивши мотор (бо ти таки сiла, врештi-решт, у ту його
машину - пiсля вiдвiвин майстернi, пiсля того, як угледiла навiч, хто вiн),
- навальний перехiд на iншу мову: губами, язиком, руками, - i ти,
вiдхиляючись зi стогоном: "По§хали до тебе... В майстерню..." , - мова рiзко
скоротила ваш шлях назустрiч одне одному: ти впiзнала: свiй, в усьому -
свiй, одно§ породи звiрюки! - i в нiй же, в мовi, було все, чого нiколи
потiм не було мiж вами в лiжку.
"Gosh, if he only weren't such а damned good
painter!12" - казала ти,
сидячи в барi "У Крiстофера" на Портер-сквер, ти випила натще два келихи
каберне-совiньйон, i тебе трошки розпружило - вперше за тi кембрiджськi
мiсяцi, запаморочливо легким, дерзновенним пiдняттям, ой випила - вихилила,
сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким заспiвати, -Лiса i Дейв слухали, як
малята рiздвяну казку, забувши хрумтiти чiпсами, Slavic
charm13, ось як це в них
назива¤ться, - ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка наводила
на гадку про ломбернi столики, так само як i низькi свiтла, що вiдсувають
лиця у притемок, i чоловiкiв, скупчених при шинквасi за спогляданням
бейсбольного матчу, i гул голосiв, i нiч за далекими вiкнами, §§ густий
коричневий вар, в якому плавляться жовтi цукати лiхтарень , - все нараз, бо
тiльки так i да¤ться увiйти в свiт чужого: приймаючи все нараз, усiма
змислами, i ти це вмiла, ти просто втомилася, за всi роки бездомних блукань,
любити свiт самотою - проходити анонiмною й нерозпiзнаною через сутенiючi
аеровокзали, ресторани й бари з теплими вогнями, морськi узбережжя з
надбiгаючим шелестом прибою по рiнi, вранiшнi готелi з кавою в холлi, -
"Where are you from?" - "Ukraine", - "Where is
that?"14 - ти втомилась не
бути в цьому свiтi, втомилась волiкти додому в зубах спрагло виссанi з нього
згустки краси й радiсно лементувати: "Адiть, дивiться!" - але вдома, в тво§й
бiднiй забембанiй кра§нi - кра§нi урядовцiв в обвислих штанях i всiяних
лупою пiджаках, оплилих письменникiв, зугарних читати лиш одною мовою, та й
з того вмiння нестак-то вжиткуючих, i бистрооких, жучкуватих бiзнесовцiв iз
навичками колишнiх комсомольських секретарiв, - все воно якось нi до чого не
крiпилося, провисало непритокмане й ото хiба тiльки до виливу жовчi дрочило,
сво¤ю туманною, зашифрованою в незнайомих iменнях i реалiях недосяжнiстю,
натоптуваних домашнiх самоукiв (чомусь незмiнно - на куцих, жокейськи
вивернутих ногах: порода така, чи що?), закваснiлих де-небудь в обласнiй
публiчнiй бiблiотецi iменi Грьомiна в час, коли ти мала нахабство (чи може,
дурне щастя, думалось §м?) вештатися по Гарвардськiй "Вайденер" i де там ще,
- ти втомилась нероздiленiстю св любовi до свiту, i в тому чоловiковi -
щойно опинившись у нього в майстернi, станувши (в окулярах з товстими
скельцями) перед розвернутими лицем, одне за одним, полотнами, що
громадилися вздовж стiн, назбируючи порохи, - ти блискавично вгадала свiй
¤диний, кругло-довершений шанс на несамотнiсть ото§ любовi, - саме тому, що
вiн був such а damned good
painter15, - але вже це Лiсi
з Дейвом годi було розтлумачити, ти й не намагалася, Лiса вражено всмiхалася
сво§м неправдоподiбно яскравим, схожим на збудженого коралового молюска
ротом, i очi §й волого блищали: What а
story!16 О так, страшенно
романтична love story - з пожежами й автокатастрофами (бо ту славнозвiсну
машину вiн одно§ ночi взяв та й розгепав, казав, на друзки), iз та¤мничим
зникненням протаонiста й вiд'§здом геро§нi за океан, з купою вiршiв i
картин, а головне - з цим постiйним, непередаваним наскрiзним вiдчуттям,
якому, власне, ти й улягла: вiдчуттям, що все можливо: той чоловiк грав без
правил, точнiше, грав за власними, як правдивий кантiвський енiй, в його
силовому полi пробуксовувала будь-яка передбачувана логiка подiй, так що був
вiн сам собi the land of
opportunities17, i що вже
там серед тих opportunities не ча§лося вготованим на майбутн¤ - смерть в
черговiй з ряду автокатастрофi (нi, Господи, нi, тiльки не це!) а чи
трiумфальний прохiд по свiтових музеях, - наплювати, дарма, аби тiльки
виламатися, вимачкуватися з колi§ - з ото§ вiковiчно§ вкра§нсько§
приреченостi на небуття.
Це окрема тема, ледi й джентльмени, панi й панове, перепрошую, якщо
забираю вам забагато часу, менi нелегко про все це говорити, до того ж я
дiйсно тяжко недужа, мо¤ зацьковане, виголоднiле, а коли не бавитися
евфемiзмами, так i просто звалтоване тiло третiй мiсяць невгава¤ в
дрiбненькому нутряному дрожi, особливо жаскому - до млостi! - внизу живота,
де повсякчас чую давучий битливий живчик, i коли розчепiрюю пальцi, то вони
негайно починають жити самостiйним життям, ворушачись кожен зосiбна, нiби
натягненi на порiзненi, в незгiдних ритмах посмикуванi ниточки, я вже мовчу
про бубнявi, як у пiдлiтка, рожевi прищi, котрими зацвiтають обличчя i
плечi, i нема на те ради, - горопашне тiло ще живе, воно кача¤ права, воно
доходить з елементарно§ сексуально§ голодухи, воно б, може, й оклигало, i
заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не
так легко розв'язати, надто коли ти сама-одна в чужiй кра§нi й чужому мiстi,
в порожнiй квартирi, де телефон озива¤ться хiба на те, щоб запропонувати
тобi - рiдкiсна нагода, тiльки на цьому тижнi! - ко-ло-саль-ну знижку на
передплату мiсцево§ газети, i звiдки вигрiба¤шся тричi на тиждень - до
унiверситету, де пiвдюжини охайних, взутих у бiлi шкарпетки й кросовки,
чистенько вмитих i дезодорованих американських дiтлахiв iз здоровими, аж
вогкими шкiрою й зубами, водячи за тобою, як манджа¤ш туди-сюди по
аудиторi§, поглядами акварiумних рибок, щось там - один Бiг вiда¤, що! -
тихенько шкробають собi в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба
ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш §м, що не було! не
було в Гоголя, такого, який вiн був, натодi iншого вибору, окрiм як писати
по-росiйськи! хоч плач, хоч гопки скачи - не було! (i в тебе - також нема¤,
окрiм як писати по-укра§нськи, хоч це i ¤, либонь, найяловiше насьогоднi
заняття пiд сонцем, бо навiть якби ти, якимось дивом, устругнула в цiй мовi
що-небудь лпосильнее "Фауста" Гете", як висловлювався один знаний в iсторi§
лiтературний критик, то воно просто провакувалось би по бiблiотеках
нечитане, мов невилюблена жiнка, скiлькись там десяткiв рокiв, аж доки
почало б вихолодати, - бо нерозкуштованi, невживанi, непiдживлюванi енергi¤ю
зустрiчно§ думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! - якщо тiльки
потiк читацько§ уваги вчасно не пiдхоплю¤ й не виносить §х на поверхню,
каменем iдуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як тво§ нерозпроданi
книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цiлою
укра§нською лiтературою, можна на пальцях вилiчити - не авторiв навiть, а
поодинчi твори, яким пощастило, - з отерпом у пучках i сльозами в очу ти
читала надiсланий тобi тут, в Америцi, переклад "Лiсово§ пiснi",
авторизовану версiю, призначену для бродвейсько§ сцени, кайфувала, як
наркоман, од §§ прискореного жагучого вiддиху: живе! живе, не пропало, через
сiмдесят лiт, на iншому континентi, в iншiй мовi - скажи ж ти, випливло! -
розумi¤ться, що iншого - писати по-росiйськи чи по-англiйськи, на перший же
твiй вiрш, видрукуваний англiйською, i то в цiлком малопомiтному журналi,
екстатично вiдгукнулось, звiдкiлясь трохи чи не з Канзасу, якесь там "Тhe
Review of Literary Journals", це ж треба, i Макмiллан збира¤ться включити
його до антологi§ свiтово§ жiночо§ поезi§ ХХ-го столiття, "You are а superb
poet"18, - кажуть тобi
тутешнi видавцi (зволiкаючи, проте, з книжкою), спасибi, я знаю, тим гiрше
для мене, - але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зумiла б змiнити
мову, - пречудово зумiла б, якби трохи помарудитись, - а тому, що заклято
тебе - на вiрнiсть мертвим, усiм тим, хто так само несогiрше мiг би писати -
по-росiйськи, по-польськи, дехто й по-нiмецьки, i жити зовсiм iнше життя, а
натомiсть шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття укра§нсько§, i нi фiа
з того не поставало, крiм понiвечених доль i нечитаних книжок, а однак
сьогоднi ¤ ти, котра через усiх тих людей переступити - негодна, негодна i
все, iскорки §хньо§ присутностi нема-нема та й укидаються в повсякденному,
навзагал геть спопiлавiлому буттi, i оце й ¤ твоя родина, родове тво¤ древо,
аристократко забацана, прошу пробачення за непризво§то довгий вiдступ, ледi
й джентльмени, тим бiльше, що до нашо§ теми вiн, властиво, не тичеться).
Ледi й джентльмени, жаль за власним, з дня на день марнованим тiлом - це
почуття, знайоме хiба ГУЛАГiвським в'язням: вечорами у ваннi я розглядаю
перед дзеркалом (начепивши совинi окуляри, тi самi, з товстими скельцями,
так що вигляд маю достолиха кумедний) сво§ груди, досi такi незмiнно
кулясто-пружнi, визивно насторченi пипками врiзнобiч ("Это ж надо, - казав
колись, нестак i давно, один недоукра§нiзований мною мужчина, - наверно,
четвертый размер, а как держится!"): цi¤§ осенi вони вперше охляли,
недвозначно посунулися долi, наводячи на гадку про перестояне сире тiсто, i
взялись якимись вiдворотними плямками, схожими на пiментнi, а вершечки
щодалi, то бiльше нагадують потемнiлу шкiрку зморщеного персика, - той
чоловiк був з тих, хто взагалi кепсько уявля¤, що робити з жiночими грудьми,
окрiм хiба як ущипнути крiзь одежу, але справа, звiсно, не в ньому, - це
було гарне тiло, здорове, розумне й житт¤радiсне, i, слiд вiддати йому
належне, воно збiса довго трималось, тiльки з тим чоловiком зворохобилось
одразу, але я прикрикнула на нього, грубо й нецеремонно, а воно противилось,
скiмлило якимись хронiчними застудами, опухлими залозками й лихоманковими
висипками, "ослаблення iмунiтету", казали лiкарi, а я виборсувалася з
постелi, заклеювала висипки пластирем i, палена гарячкою, летiла на вокзал,
по§зд, гримочучи по стиках рейок, мчав мене крiзь нiч у мiсто, звiдки мовчав
той чоловiк, розгепавши на друзки свою дорогоцiнну машину, в нiч аварi§ менi
приснилося, начеб йому §§ вкрали, i вiршi, несвiдомi яви, але, сво§м
звича¤м, сновидно-видющi, напливали, як у туманi крайобраз за вiкном: "Тодi
ще мав упасти снiг. /
Ще осiнь пахла корвалолом, /
I авта, збившися з дорiг, /
По гаражах зiпали кволо", - я досить довго чинила насильство над сво§м
тiлом, воно мусить мати на мене кривду, чи, по-тутешньому, grudge, а тепер,
заднiм числом, незгурт i можу для нього зробити, - хiба вимучувати щоранку
безцiльними присiданнями, пiсля яких обманом стужавiлi стегна ниють забутим
солодким стогоном, та ще тупо, як на працю, волочити його вечорами до
басейну, де мене вже знають: заповита в пiстрявий тюрбан
негритянка-дженiторша, що вида¤ на входi ключi од
lockers'iв19, слiпучо
спалаху¤ навстрiч зубним блiцем: "You're pretty faithful to that swimming,
huh?20" - Боже, яка вона
мила, м'яка й ласкава, як вода в басейнi, од першого-лiпшого щирого слова я
зараз ладна розревтися з мiсця, мов зацьковане вовченя-пiдлiток, ладна §сти
з кожно§ руки, хоч би й цi¤§ простягнено§, довiрливо розкрито§ - рожевою
наготою назверх - долонi з золотим ключиком на червоному капроновому
шнурочку, в яку, хапаючись, оповiдаю, що мушу, дослiвно мушу сюди вчащати,
що лиш так i рятуюся од депресi§ - Велико§ Американсько§ Депресi§, на яку
стражда¤, зда¤ться, сiмдесят вiдсоткiв тутешнього населення, бiгають до
психiатрiв, ковтають "Prosac", кожна нацiя божеволi¤ по-сво¤му, i мою
депресiю, котра насправдi ма¤ iншу назву, я, хоч-не-хоч, уже наломилася
перекладати зрозумiлою §м мовою: broken relationship, до того ж straight
after the divorce, до того ж sexually
traumatic21, а далi вже все
за пiдручниками з психiатрi§: fear of intimacy, fear of frigidity, suicidal
moods22 - словом, класичний
випадок, навiть до психiатра вдаватися не варт, i моя благословенна
негритянка, така розлого-тiлиста за тiсною стойкою, розкiшно й тепло,
по-коров'ячому ситна, Велика Мати, нiжне, парне мукання й шорсткий язик, -
кива¤ з мудрим, порозумiлим усмiхом: "I've been there, - каже вона, - with
the father of my kids"23, -
он як, вона розлучена, single
parent24 з двома малюками -
i такi ж чудовi малюки, меншому невдовзi два рочки, коли ¤ дiти, воно легше
- i тяжче, i легше ("А тепер, - казав той чоловiк, трiумфально свiтячись над
нею в темрявi спiтнiлим хлопчиком, - ось тепер ти завагiтнi¤ш: я просто в
тебе кiнчив!"- "Нi, - смiялась вона - тихенько, щоб не розхлюпати наллято§ в
не§ по вiнця нiжностi, - нi, серденько, сьогоднi - нi" - а проте це, либонь,
i була, з першо§ ночi, головна зача¤на думка, пiдводна течiя то§ любовi:
синочок, Данилко, потайки визначила вона, - вкритий лоскотливим курчачим
пушком чолопок, жаб'ячи скорченi нiжки, крихiтнi пуп'янки пальчикiв, ай,
Боже ж мiй! - у снах вона жадiбно тулила його до грудей: якiр, що утриму¤
при життю, той, без якого ми, дiвоньки, на цiй землi неповноправнi,
"непрописанi": не слово, чи бодай лiтера, в текстi, а випадкова капка на
берегах, - а вiршi тимчасом глухо бубонiли самi до себе, розпадаючись
рiзноголосям: "Зимно менi, коханий. /
- Накинь пальто кожушане. /
- Сумно менi, коханий. /
- До працi берись, моя панi. /
- Ах, щось воно все менi лiньки... /
- Бо треба б тобi дитинки. /
- Страшно, коханий, з нею /
Стати навiк тво¤ю", - не згадувати, лiпше не згадувати!), - "Everybody
seems to have been there"25,
- завважую, з вiдчуттям хвилево вiдсунутого тягаря прилучаючи себе бодай до
якогось ряду, спiльноти: join the
club!26 - о так, статечно
кива¤ моя негритянка, every woman has been
there27, - i, з лукавим
жiноцьким прижмуром: може, якраз тут, у басейнi, когось i зустрiнеш? Тут
впору розреготатися - бодай тому, що цi¤§ осенi, через силу волочачи сво¤
нещасне, пригноблене тiло вулицями чужого мiста, ти вперше спiзнала
самопочуття невидимки - не вiдразу навiть i втямила, в чiм рiч, а втямивши,
почала чiпко придивлятися: атож, так i ¤ - зустрiчнi мужчини ковзали по тобi
байдужливими, незрячими поглядами, як по неживому предмету, i навiть в
автобусi, зближаючись, пiдiпхана тлумом, на ризиковану вiдстань до
ч褧-небудь крижасто§ спини з хокейною емблемою, ти не вловлювала того
блискавичного, промельком, тварного iмпульсу, - скинутись, озирнутись, - що
то вмика¤ться в них вiдрухово, просто на запах жiнки, але не тiльки:
насправдi-бо вони - може, хiба крiм зекiв та солдатiв, пошизiлих од
абстиненцi§ бiдак, - вiдзиваються не так на жiнку, як на жодним приладам не
пiддатнi, купно наведенi на цю жiнку частоти всiх iнших мужських домагань,
котрi в цiй хвилi облягають §§ (а мене якраз у цiй хвилi не облягають!)
густо наелектризованою еротичною хмарою - недарма кажуть, що засватана дiвка
всiм подоба¤ться: ось це i заводить §х по-справжньому, змушу¤ пашiти од
ярости роздутими нiздрями й бити в землю копитом од нетерплячки - дух
суперництва, хiть перемагати, виклик на герць, нечутний звук бойово§ сурми,
що колива¤ повiтря, ненастанна потреба доводити власну зверхнiсть над усiма
iншими, дарма що нiколи не баченими: "Ти менi скажи - тобi з чоловiком добре
було?" - "Дуже!" - рубонула зопалу щиро, як ляпаса вiдважила, - аж скулився:
ну бо сил уже неставало вивертати себе через горло, примилятися, глитаючи
обиду за обидою, та безецно, мов шльондра за плату, демонструвати, який то
вiн, хай йому абищо, кльовий ("Безстидниця, цицьки вивалила!" - зився, мов
ужалений, в останнiх днях спiвжиття, застукавши §§ напiвголою, злостячись
сам на себе - що все ще, попри всякий глузд, мiг хотiти цю жiнку, з якою нi
чорта не виходило, опрiч вза¤много мордування, ляк обценьками стисло", - а
от не треба було з вiдмичкою: плигонувши пiд ковдру о третiй над раном,
колошкати, перевертати на спину, дiловито всаджувати пальчика, куди не
просять, так я й сама себе можу потiшити, ба нi, лiпше можу, нiжнiше, тiло
боронилося поза мо¤ю власною волею, ая, в тiлi, невiдь-звiдки вгнiжджений,
розростався - страх, так безмисно пущений мною повз увагу: воно чуло за цим
чоловiком щось, чого не чула я, - сама тимчасом перетворюючись на ягу, на
каструючу мееру з лещатами в лонi: а зась не зна¤ш! - i отут-то й починався
рев защемленого самця: "Та ти зна¤ш, скiльки в мене жiнок було!" - а плювати
я хтiла на тво§х жiнок, скiльки б §х у тебе не було, менi - не залежить,
менi не перемагати треба, а - любити, любити, розумi¤ш ти?! - так що в
наготi §§, слiд визнати йому рацiю, справдi було безстидство: то була нагота
зумисна й образлива, та, котрою не спокуша¤ться, а демонстру¤ться зневагу -
можу стригти при тобi нiгтi на ногах, голити литки, залишати по собi ванну
несполiсканою, в прилиплих до стiнок темних завитках волоскiв, пiдмиватись,
мастурбувати - тiльки ж не так, о, не так, як це бува¤, коли кожна,
щонайдрiбнiша об'ява тiлесно§ свободи iншого прийма¤ться як дарунок, як ще
один самоцвiтний знак довiри i з мiсця збурю¤ в тобi гарячу хвилю вдячно§
нiжностi, не так, як було мiж нами вдома, в тi днi, коли ми стоконилися по
випадкових пристановиськах, лiзли в листопадову нiч через вiкно чужо§ дачi,
де стояла семиградусна студiнь, потемки пили, щоб зiгрiтись, коньяк, не
скидаючи пальт, i я хухала на тво§ шорсткi, закоцюблi руки, i ховала §х собi
пiд светра, бо там було найтеплiше, i ти смiявся й плакав, задихався, не
ймучи вiри: "Це ти? Невже це ти?", та осiнь була осiнню ключiв, зроду-звiку
я, позбавлена власного дому, не тягала в сумочцi й по кишенях стiльки
позичених ключiв нараз - здавалось, бряжчу ними на бiгу, мов ярмарковий
коник, притягуючи до себе всi погляди, i, як i коника, вiд того хiба
поривало весело заiржати, i коли ти в чужiй хатi грiв воду менi на купiль у
двох здоровенних баняках, витягав опiвночi вiдро з невидимо§, лиш плюскотом
вгадно§ для мене криницi серед двору, а я стовбичила в дверях у халатику на
голе тiло, не вiдчуваючи холоду, i потiм, защiпнувшись у ваннi, вгледiла в
мильничцi ще вогке пiсля тебе мило, примоцьоване, тво§м звича¤м, шпетненько,
сторцом - щоб стiкало, а мо¤ завжди лежало плазом i квасилося в калюжцi, i я
дивилась на те мило й була така по-дурному щаслива, як бувало тiльки в
дитинствi, бо тiльки там i був у мене дiм, я втомилася, любий, о, як я
втомилася, ¤дине, чого менi тодi хотiлось, - щоб ти був поруч i намилював
мене, але ти замкнув мене в тiй хатi на ключ, а сам погнав машину кудись у
нiч по харчi - ай, йолки-палки, та хрiн з ними, з харчами, чоловiче, скiльки
того життя, скiльки то§ любовi, щоб акуратненько краяти §§ ножиком на
снiданок i вечерю!). "Скiльки разiв ти любив?" - "Три, - рахував, примкнувши
повiки, - це четвертий", - "Щось забагато, як на одне життя, - аж три великi
кохання..." - "Чого зараз - великi? - смiявся очима, й вона вiдтавала
усмiхом йому назустрiч: - Може ж, якраз i мишачi - невеличкi такi?" - хто
видав таке говорити на свою любов, навiть якщо затоптана, навiть якщо
минула, i пере§хала тебе навпiл, як ваговоз пса на дорозi, як мене, тодi
взимку - перелiт через Атлантику: до п'ято§ ранку, до самого таксi в
аеропорт я чекала - дзвiнка, якщо не одвiрного (тисячу разiв, до виснаження,
прокручений уявою кадр: вiдчиняю дверi - i на порозi сто§ш ти, ледве
стримуючи ввiгнутими кутиками вуст несамовито-радiсне свiтло, що рветься з
лиця назовнi: нарештi, ах ти Господи, ну роздягайся, ну як же можна було
так, ах ти, бiдо одна ходиш, ну що сталося, а я так перемучилася, думала, з
ума зiйду!), - то бодай телефонного дзвiнка, слова, голосу, - кiнчика нитки,
за який ухопившись, потягла б розмотуватись за собою з континента на
континент, невже? - верещало мо¤ ошпарене розпачем нутро, невже?! - таксi
вивалило мене в замет перед входом до зали мiжнародних рейсiв, який
порожнiй, як мертво - мов крематорiй - освiтлений Бориспiль о п'ятiй ранку,
станцiя Чортiв Тупик, головнi повiтрянi ворота кра§ни, хха! - кра§ни,
безнадiйно неприналежно§ до нервово§ мережi, що рясно оповива¤ планету, що
стугонить день i нiч, перепомповуючи через гiгантськi анлi§ портiв, i
вокзалiв, i митниць метушливi потоки збуджених людських нейронiв,
Шерем¤ть¤во, Кеннедi, Бен Гурiон, i де тiльки мене не носило, хай це все
марнота марнот, хай утома духа й тiла, зате - рух, зате - вовчий гiн за
життям, вискаливши зуби: ось-ось дожену, вчеплюся в загривок! - а в
Борисполi на одчайдушно лункий, наче крик у пустому домi, звук мо§х пiдборiв
з-пiд стiн пiднiмались, поверх неоковирно наскиртованих бебехiв,
розфокусованi соннi лиця, помалу розпростуючи риси, як потривоженi нiчнi
тварини: мов тут вони й мешкали, ¤врейськi посiмейства у вiчному чеканнi, аж
розхилиться брама кордону й можна буде шаснути в шпарину, i ото так
проводжала мене моя кра§на, кра§на, в яку я, пiсля всього, - вернуся, авжеж,
i дарма мо§ добросердi американцi радять менi податися на ще якусь
стипендiю, запевняючи, що маю добрi шанси, я вернуся, я поповзу доздихувати,
як поранений пес, залиганий повiдком нiкому не знано§ мови, а ви згадайте
про мене в "The Review of Literary Journals", еге ж, i ще моя позаторiшня
стаття про укра§нську лiтературу в "PartisanаReview" була не зовсiм дурна,
§§ помiтили, на не§ - овва! - вiдгукнулось "Times Literary Supplement", але
в головну думку ви, братцi, однак не в'§хали, вона здавалась вам кумедною, i
не бiльше: що укра§нський вибiр - це вибiр мiж небуттям i буттям, яке
вбива¤, i цiла лiтература наша горопашна - лиш зойк приваленого балкою в
обрушенiм землетрусом домi: я тут! я ще живий! - та ба, рятувальнi команди
щось довго дляються, а самому - як його викопа¤шся? Живою на мить вiдчула
себе у Франкфуртi, при пересадцi: наскочивши, з розгону слiпого простування
коридором, на двох поставлених правцем прикордонникiв, двох однаково рудих
гевалiв-нiмчурак в однаковому просянистому, геть i по руках, ластовиннi,
котрi, iз здоровою молодечою цiкавiстю §§ розглядаючи й весело
перегарикуючись мiж собою по-сво¤му, перевiрили §й паспорт, спитали на
зачiпку, дистильованою мiжнародною англiйською, куди летить, - до Бостона?
о, там зараз холодно, найсуворiша зима за сто рокiв! - "I
know"28, вiдказала, завчено
черкнувши усмiхом, як пiдмоклим сiрником, i, в цьому пiдiгрiвi звiриною,
чисто тiлесною снагою, якою од них вiйнуло, вперше на вiку вловила в собi
цiлком невичитаний, безконтрольний порив ламати руки: не народнопiсенний
зворот, нi! - ой ломи, ломи бiлi рученьки до ¤диного пальця, та не знайдеш
ти, ой дiвчинонько, над козака коханця, - а щонайбезпосереднiша, нездоланна
фiзична хiть випручати цим надсадним жестом ще живе тiло iз тiсного панциря
муки, що обложив звiдусюди давучим тягарем: Миколо, Миколо, писала йому
перегодом iз Кембрiджа на безвiсть, на "до запитання", бо бiльше не було
куди, - що ж ти чиниш, любов моя? Навiщо ж ти оберта¤ш на смерть те, що
могло б бути таким безумно яскравим - життям, горiнням, парним польотом
навза¤м зчеплених зiрок крiзь fin-de-siecle'iвську тьму? Блiн, от би тепер
перечитати ту писанину - од самого стилю, либонь, уреготатись можна! - на
медицинi! на медицинi треба б вивчати курс укра§нського романтизму, на
психiатричних вiддiленнях! "Листи повернеш", - розпоряднулася наостанцi,
шорстко й дiловито, - не те щоб §й справдi так уже баглося мати тi листи, що
було - вiдгуло, фi з ними, а от вивiльнити з-пiд нього всi рештки себе, в
яких iще знати кволе посiпування живця, свербiло, i то дуже, - а вiн з мiсця
замкнувся, виставивши насторч оте сво¤ небезпечно розвинене, куди там
псевдомужнiм голлiвудiвським сперматозаврам, пiдборiддя: "I не подумаю. Це -
мо¤", - тво¤, голубе мiй, iно те, що намалював, i не треба себе дурити: в що
сам не провалю¤шся - на безбач, з головою, - нiколи тво§м не стане. Спиши
слова, дозволяю, чого ж. А, i ще одне, мало не забула: от тим-то й кохання
тво§ - мишачi виходять: невеличкi такi.
"Слухай, - казала наостанцi, несмiливо простягаючи до нього голос, як
ото з гнiтючо§ нiчно§ мовчанки - руку пiд ковдрою, коли лежав поруч,
зача¤ний без сну: - а може, ти мене просто - й не любив?". Бо тодi справдi
було б простiше: легше. Але вiн повертав до не§ надтрiснуте гiрким усмiхом
обличчя - Господи, яку болiсну, невтоленну спрагу зроджував колись у нiй цей
профiль: мовби, добу не пивши, дивилася на помiщений за товстим склом,
запiтнiлий од зимна гранчак з водою, i от, iно скло й зосталося, - дивився
очима хворо§ тварини: "Вже знов почина¤ш нагружати?" . Прости. Любив, я
знаю, - любив, як умiв: в собi, а не з себе, i менi перепадали, таки ж як
мишцi - окрушинами пiд стiл, - тiльки промiнний од захвату погляд, що часом
проривався коротким, скупим пригортанням, ледь не сором'язливим,
грубувато-хлоп'яцьким тицянням кудись у шию: "Кльова ти чувiха!", та ще
спалахи непiдробного щастя на мiй вид, навiть коли впадала з вулицi,
заскочивши його при полотнi, а це було - що бурнути вiдро води на сонного:
сахався вiд полотна дико, як схарапуджений жеребець, гакнувши нажахано, з
мiсця скрутнувшись пригинцем в оборонну стiйку: зараз зацiдить! - i вже
наступно§ митi - впiзнав! - оскирене лице одмiнялось, спалахувало, роблячись
таким, як тодi, вночi, - i як тодi, коли знiмав з вiтрово§ шиби ще цiлого
автомобiля мо§ прилiпленi записки, бо я частила ними, мов у лихоманцi, в
ритмi зубовного дробу, розкидала §х повсюди, хапливо заслiджувала ними його
простiр, жовтенькi метеликовi аркушики, довге летюче письмо, як розповита за
вiтром коса: тримай мене, о тримай мiцнiше, не вiдпускай мене в небо! - i
тримав, i носив по кишенях куртки пук схожих на осiнн¤ листя записок,
декотрi, головнiшi, вклеював у мо§ книжки (перший автограф був - при перших
вiдвiдинах майстернi: пiдписалася, вже передчуваючи неминучий зудар двох
зустрiчних лавин: "щиро скорена", - i майже зразу потому прийшли й першi
"вiд нього" вiршi, бо вiршi - вони, повторюю ще раз, в разi хто не встиг
собi занотувати, - завжди вiд когось, хай би той хтось про те нi сном, нi
духом: "Бiльше, нiж брат, бо вiтчизна i дiм. /
(Руки голоднi, i губи голоднi). /
Жоден з нас двох не помер молодим /
Тiльки на те, щоб зустрiтись сьогоднi": "Зна¤ш, - патякала, ох як же
легкомисно, раз уночi, - а не треба нам одружуватись!" - "Чого?" - закляк,
як струмом ударений, посеред кухнi з недонесеною до плити туркою в руках:
золотко мо¤, хлопчик настрашений! - "А - давай лiпше побрата¤мось", -
веселилася цiлим серцем з його переполоху, i вiн шумно перевiв дух: жарт, ну
розумi¤ться, жарт! - а побраталися ми, мiж iншим, давно, задовго до того, як
стрiлися, бо це до тебе, серце, авжеж до тебе гналися з мене, задихаючись,
крiзь роки надсадно зжужмано§ молодостi непорозумiло-темнi рядки - нiколи не
давала в друк! - у яких нема-нема та й вигулькував назверх якийсь, пiдводним
нуртом винесений "брат-чорнокнижник", котрого зроду ж не мала: мала -
друзiв, коханцiв-закоханцiв, чудесно-пружно пiдкидний, хоч у багатьох мiсцях
i дзюравий, батут поспiльного захоплення: кльова чувiха, еге ж! - мала мужа,
який навчив прийм