i не принесла по собi нiчого, зате й вiна збирати не доведеться. Надворi бiгало ще п'ятеро молодших синiв i чотири доньки, тож весiль буде та буде, аби тво┐ коржi з маком. I мати теж сказала: - Жий собi з Людотою та дiток наживай, а менi онукiв на старiсть. На другий день Купала теж нiхто в Городищi не працював, i молодята подалися до Яропiнi, на волю. Славка була щаслива й збуджена, гасала понад берегом, наче молода оленка, й дзвiнко смiялась, i тiльки час вiд часу позирала на всхiд сонця, й тодi очi ┐┐ поймалися тривожним серпанком. Вона вперше вiдчула себе вiльною, вперше могла бiгати отак i горнутись отак до любо┐ серцю людини, до свого лада, й нiхто не гримав на не┐, й Людота дививсь ┐й у вiчi, мов у глибокi кринички. Народилася Славка лiт тому шiстнадесят у далекiй землi хлiборобного племенi улучичiв, де Полудневий Бог злуча║ води сво┐ з тихоплинною Синюхою. Жила вона з татом i мамою в гарнiй мазанiй хижi над плесом - i жила доти, поки село заскочила жорстока сацька орда. Саки напали вночi, перебивши сторожу над засiками, й кого вбили, кого спалили живцем, а решту побрали в полон - мало хто й урятувався тi║┐ ночi. Тата з мамою та ┐┐, маленьку, скрутили й повели в дикий полудневий степ, на робочий торг у грецькому городi Ольбi┐. Греки перепродали ┐х перським гостям, перси - сво┐м сусiдам-вiрменам, а вiрмени повезли назад, до тi║┐-таки Ольбi┐. В сих безконечних мандрах померла Славчина мама, тато ж ублагав полянського гостя, який придивлявся до нього, купити його разом iз донечкою. Й чи то благання допомогли, чи, може, щось iнше, бо дiти-робичi цiнувалися дешево, гiсть купив i ┐┐ разом iз вiтцем. Так вони й потрапили до двiрця ки┐вського князя Милодуха тому п'ять лiт. Княгиня Рада визначила обрiк ┐хньо┐ неволi - для батька шiсть лiт, а для не┐ - десять. Наступно┐ масницi батька мали вiдпустити на волю. Славцi ж лишалося ще багато, бо строк викупу для дiвчини-роби починався з дванадесято┐ весни, й хоч за не┐ княгиня дала вдвiчi менше, нiж за батька, та всiм вiдомо, що жона може заробити впротяг дванадесяти мiсяцiв лише гривну, дiвчина ж пiвгривни. Людота блукав iз жоною понад зеленими берегами Яропiнi до самого вечора. Поверталися вже смерком, поспiшали, бо жонiння жонiнням, а завтра вранцi треба вже було вставати до дiла. Та бiля пiдпертих iзсередини ворiт на них чекала непри║мна звiстка: при┐здив з Ки║вого городу тивун од Малка-домажирича й загадав Славцi вертатися. - Не пущу! - сказав уперто Людота. - Нехай дiдо виру да║. - Ой сину, не дасть вири дiдо, - засумнiвалась мати, батько ж мовчав i навiть не дививсь у ┐хнiй бiк. Людота побiг до старця. - Дiду, благословили сте нас до злюбу, - сказав вiн, дивлячись собi пiд ноги. Та дiд мов ляснув його по щоцi: - Чого ради не повiдав ║си, що дiвка твоя княжа роба? Мовив тивун, щоб сього ж днi до вечора йшла домiв. Так буде. Сi останнi слова були невблаганним присудом, але Людота наважився заперечити старцевi: - Дайте за не┐ виру... - Де ж я тобi тих вир наберуся! Тамтого днi - виру за нава, сього ж днi - за дiвку. Не зумiв ║си вмикнути якусь вольну смерду? Виганяй з хижi, хай iде до княжого двiрця. - Й повторив: - Так буде! В голосi старця бримнуло залiзо, й Людота зрозумiв, що далi благати марно. Проте й жону свою не вигнав з дому й лiг iз нею спати. Дасть Бiг день, дасть Бiг ум, що буде, те й буде. Та вранцi, ледве в хижi повставали, зачувся гомiн. По той бiк тину стояв княжий тивун, а бiля нього два можi зоруженi. Старець гомонiв iз батьком, сидячи на присьпi хати, й батько тупо дививсь пiд ноги. - Вида║те ┐┐, дiду? - похолов Людота, ступивши крок до присьпи, й дiдо вiдповiв: - Не можу которитися з князем. Не мовив ║си того-днi, що вона ║ роба княжа. Славка, мов заговорена, пiшла сама до хвiртки, Людота метнувся, щоб утримати ┐┐, схопивсь навручки з тивуном, тодi можi пострибали з коней i скрутили Людоту вiжками. Хлопець пручався й вiдбивавсь, але його припнули мiж кiньми й повели до городу Ки║вого. Нi старець, нi хтось iнший iз сiльчан не прийшов йому на пiдмогу, хоча впоратися з тивуном i двома можами могли в одну хвилю, й Людота, затамувавши в серцi лють, пiшов, сповитий, мов лялечка, й припнутий на двох мотузках до сiдел. Славка ж ступала, покiрно схиливши голову й не наважуючись озирнутися. Дорога здалася Людотi такою довгою й жахливою, що вiн аж зубами скреготав, плентаючи мiж кiньми, й, коли проминули Дiброву й попереду зачорнiла стiна гостроколу, плюнув, мовивши слова страшного прокльону: над Ки║вим городом, виблискуючи проти високого сонця бiлими й чорними крильми, лiтали голуби, сотнi голубiв, усяко┐ мастi, й се було поганою прикметою. Князь Богдан зустрiв ┐х на високому ганку, вбраний у полотняну сорочку, заправлену в ногавицi, й босонiж... Вид його не провiщав нiчого доброго, й Людота знову згадав голубину зграю. - Осе вiн i ║? - грубим голосом поспитав у тивуна князь. Усе в ньому було грубе: й голос, i кремезнi плечi, й здоровезнi ноги, припорошенi курявою (десь-то ходив двiрцем без поробошень), i широкi лопатища рук, i навiть карий оселедець на блискучiй головi. - Осе й ║, княже, - догiдливе мовив тивун. - А се ║ та роба, що... - Виджу, - проказав князь i зiйшов приступками додолу. Постоявши бiля Людоти, вiн пiдняв його вперто схилену голову. Людота сiпнувся й визволивсь iз князево┐ руки. - Пощо не зориш? - Не маю хотi, - буркнув молодий смерд. - А женитися мав ║си хiть? Людота зле блимнув за князя, й той знову спитав його: - Вiдав ║си, що дiва та ║ моя роба? - Вiдав ║смь! - вибухнув хлопець. I князь несподiвано вiдступив крок назад, уражений незборимою зненавистю в очах сього скрученого юнака. Тодi вже тихо спитав: - Вiдав ║си - й умикнув? А чи-с вiдав те, що мiж роби ста║ такоже робом осподаря ┐┐? Було видно, як обличчя князеве закипа║ червцем i зловiсно виблискують очi. - Й се-м вiдав, - одповiв отрок i подививсь Богдановi просто в вiчi. - Й умикнув таки-с? - I вмикнув ║смь. - Пощо? - Бо так Дана захтiла! Дана! - роздратовано крикнув отрок, i всi сподiвалися, що князь шмагоне сього непокiрця гарапником. Та Богдан сказав тивуновi: - Розкрутiть його. Мовив тихо, незвично глухим i здавленим голосом, i всi були страшенно здивованi, бо в тивунових руках уже бряжчало залiзне путо з хитрим ки┐вським замком, яким спутують коней i непокiрних робiв. I нiхто не знав, про що дума║ в сю мить князь, i жоден з присутнiх, а найменше за всiх Людота, не сподiвався, що вiн скаже: - Пустiть i ┐┐. Опрощаю. А вiн так i сказав, i Людоту розв'язали, й отрок мовчки розтирав набряклi руки, немовби найголовнiше в тому й полягало, щоб терти долонями червонi й глибокi рiвчаки на зап'ястках, i не смiв пiдвести очi, бо було незрозумiле чому соромно й незручно, вже краще б, думалось йому в сю мить, його б торсали й били, й се б вiн знiс легше, бо до сього ж був готовий. Усi теж стояли, мов i ┐м стало незручно, й, коли нарештi Людота спромiгся на перший крок, тi, що стояли круга, полегшено зiтхнули. Юнець поволi вiддалився, минув двiрцевi ворота, заспускавсь дорогою в окольний город, не випроставши плечей i не обернувшись, а позаду, назирцi, й досi не вiрячи в те, що сталося, йшла Славка... До самого вечора й увесь день потому ки┐вський князь тiльки й думав про сей дивний для самого нього випадок. Думав не за те, що, зрештою, вiд кiлькох утрачених гривен не зубожi║ - в княжiй скiтницi багато серебла й золота. В головi снувались останнi слова молодого смерда й на душi було порожньо й тоскно. Хiба ж не мiг i вiн учинити так само, як сей не знайомий йому городищець? Хiба забракло сили й мiжностi прискакати на доброму жеребцi, й схопити, й завезти на край свiту жону, яку любив од малих лiт i почуття до яко┐ не згасли й сьогоднi? Що б не робив Богдан i куди б не ходив, ота думка не давала спокою, й сумнi заплаканi очi Ясновиди, якими запам'ятав ┐х iз останньо┐ зустрiчi, стояли перед ним i бентежили душу. Вже два лiта в княжому хоромi жила чужа й нелюба людина, княгиня Руска, й се гнало Богдана з хорому в степ i в лiс, аби далi, аби не дивитися на не┐. Вiн цiлими тижнями блукав у далеких дiбровах чи ┐здив на прип'ятськi риболови й додому вертав лише з необхiдностi. Все було б iнакше, все було б не так, якби йому в той день позаторiшньо┐ весни не забракло рiшучостi. У такому станi й застукав його Людота. Вiн, либонь, пантрував на Богдана, бо постав перед очима саме в ту мить, коли той збирався сiсти на коня й утопити смуток у зеленому шумовиннi Дiброви. Людота вийшов з-за ворiт i мовив: - Княже Богдане, що ти за... за се хочеш? Гатило здогадався, про що мовить отрок, i тiльки скисливсь. - Нiчого не хочу. Людота наполягав: - Нi, ти наречи - я й зроблю те║. - Нiчого не хочу! - вже роздратовано мовив ки┐вський князь i смикнув жеребця за вуздечку. Жеребець казився й не хотiв пiдставляти йому стремено, й Богдан знову й знову смикав його, ще дужче дратуючись, бо поряд стояв несхильний у сво┐й упертостi хлопець, який нагадував князевi про його власну безсиль. - Уречи, княже Богдане! - пiдвищив голос Людота. Й князь крикнув: - Вречу, хай прокудять тебе з двiрця бичами! Й нарештi-таки зловчився поставити ногу на стремено. Та Людота вхопив коня за вузду. - Хочеш, я здобуду тобi Юрiв меч? - Який меч?.. - не вiрячи, перепитав Богдан. - Юрiв! У князевi все отерпло. Вiн проказав: - Де-с чув про меч сей? - А чув ║смь, - ухильно вiдповiв Людота. - Ти хто ║си? - Смерд! Богдан подивувався, з якою гордiстю вимовив те слово хлопець, Людота ж наче зумисне сказав удруге: - Смерд ║смь i вiльний орач, княже! Й усi в роду мо║му смерди, вiдай про се. Й коли тобi смерд рече слово, то так i буде. Се видж! По тому словi Людота пустив коня, нахилився, взяв й землi чорну грудочку й з'┐в ┐┐, як ┐ла кiлька днiв тому його жона Славка. Богдановi знову продерло спину морозом, ошпарило варом, i вiн тихо сказав: - У чiм клянешся, смерде? - У тiм, що чув ║си, - сказав, давлячись чорною землею, Людота, бо був i сам до межi схвильований, адже се клятва найстрашнiша, й через Землю, яка нас породила, ще нiхто й нiколи не переступав. - Я не йму тобi вiри, смерде, - проказав Богдан, але хлопець уже здолав ковтнути i вже твердим голосом одповiв: - пв землю-м. I то щось таки значило, й князь ки┐вський, широко розплющивши вiчi, зорив на дивного смерда, який говорив незрозумiлi речi й ятрив у його серцi глибоку й давно наболiлу, сховану вiд чужого вiча, виразку. Людота торкнувся трави рукою, тепер уже як рiвний рiвному, бо пiсля тако┐ клятви людина пiдноситься навiть у власних очах, i мовчки пiшов з двiрця. Князь наздогнав його вже за ворiтьми, де дорога збiгала в окольний город i помiж високими хатами та хоромами в'юнилася на той бiк засiки. Гупнувши на землю, вiн повiв коня в руках. Людота стримано всмiхнувся князевi, тодi раптом щиро й весело розтяг вуста до самих вух. - Чу║ш? - сказав Богдан. - Iди до мене. - Куди се? - До двiрця. - Чого ради? - До двiрця, та й годi. - Що би-м там робив? - А що тямиш. I що волiв би-с. Ковач ║смь, - одповiв Людота. - То йди ковачем. Я маю добру кузню, велику. - Я теж маю, княже Богдане. Ку║мо собi з вуйком Стояном. - Стояном? Я знаю Стояна. Вiн тебе вiдпусте. - Я сам не маю хотi. - Сам? Пощо ж? - А так, не хо, та й годi. Менi й у нашому Городищi добре ма║ться. - Старець ваш Славута жи║? - А жи║. - Скiльки ж се ма║ лiт Славута? - Не вiдаю. Хiба сто або сто й десять... Злоба до старця, що сими днями вже встигла була пригаснути, раптом закипiла в Людотиному серцi знову, й вiн утратив хiть до дальшо┐ розмови. Богдан спитав: - То не волi║ш? - А речу ж, - i без зайвих слiв подався стежкою навпростець до Дiброви, дубового лiсу, що починався за Ки║вим. Князь одним махом вихопився на коня, зострожив його й погнав до Соляного шляху, а звiдти в Хрещатий Яр, i гнав доти, поки сiрий жеребець пойнявся милом. Богдан був певен, що той отрок не зможе нiчого вдiяти, що й про меч Юрiв чував десь випадково й не вiда║, нi де його дiстати, нi що воно ║, та не мiг заспоко┐тися. Давно, лiт тому зо п'ять, чув байку, тi зроненi слова про та║мничий меч i думав, що вже геть забувся й за нього, й за сво║ колишн║ бажання. Та варто було ковальчуковi нагадати - й душа в Богдана спахнула новим вогнем, i серце закалатало в грудях, i руки сiпали шпаркого жеребця за повiддя. Сам того не думаючи, вiн пригнав до стольного Витичева. Сонце хилилося на захiднiй пруг, i досi жарке й розпечене, але там, за лiсом, понад самими верхiвками слалася чорна повстяна хмара, й Богдановi з пiдсвiдомого передчуття стислося серце. Й та хмара, й город Великого князя, бiля якого вiн опинився, здались йому та║мничим, злокобним знаком, вiн страшливо зо-зирнувся й зашепотiв у всу║вiрному потязi: - Що сим речеш, Боже? Чи слави мо║┐ зажадав ║си, чи погуби мо║┐? Вiдкрий менi волю твою, Боже, що полi чу║ та чорна хмара перед стольним городом? Повiдай, Боже, i я зречуся й себе, й помислiв мо┐х. Нехай лиш Руськiй землi, де похованi мо┐ дiди й прадiди, свiтить сонце... Кiнь, який утомлено ступав по майже зарослiй травою путi, раптом пiдняв голову й тривожно заiржав у бiк столицi. Богдан зострожив його й смикнув за повiддя: - Й-йо!.. Й-йо! Князевi стало страшно, що хтось може побачити його тут, бiля Витичева, й вiн далi погнав коня... В ЛIТО 427-е Закоторилася земля грецька. Християни пiшли супротиву християн, i рiкли однi: Iсус молодший за бога-Вiтця, отже, бог-Син ма║ початок, i зупершу його не було. Тi ж вiдповiдали ┐м: "То ║ресь, i ви ║сте ║ретики. Бог-бо ┐ден у трьох парсунах, i не може такого бути, щоб бога спочатку не iснувало". Й роздiлилися, й почалися розпрi й которання, й гору брали то тi, то сi, й во iм'я бога лилася кров, i сипалась у вино отрута, й син возненавидiв вiтця свого та брат - брата. Й став занепадати цар-город Константинополь, i город Олександрiя ║юпетська[9] не пiдкорялася йому й чинила прю з ним. I з'явився в стольному царi-городi Константинополi ║внух вельми мудрий i зело хитрий i пiдкорив собi ввесь клiр, i молодого iмператора, й саму всемогутню Пульхерiю, й тепер у царi-городi чувся голос Олександрi┐, городу ║юпетського. Й було iм'я тому ║внуховi безбородому Хрисафiй. В ЛIТО 428-е мiсяця стичня Ки┐вський князь Богдан Гатило вiтав гостей. I хоч вiн був ┐м не дуже радий, та закон i покон племенi руського й полянсько┐ землi змушував одкривати перед гiстьми й ворота, й хороми, й серце. Вiн дивився на можа, що сидiв за столом, i намагавсь оскресити в замулах пам'ятi далекий день квiтного мiсяця, коли вперше бачив його. То був луганський князь Годечан. Ки┐вський володар спробував полiчити, скiльки ж минуло вiдтодi лiт, i не мiг достеменно згадати сього. Князь Годечан задумливо посмикував собi довгу русяву косу й мало чим нагадував того кощавенького й хоробливого юнака, що назвався тодi Годо║м. Скiльки ж лiт минуло? Скiльки? П'ятнадесять? А може, й шiстнадесять. Про що вiн дума║, сей жилястий косак? - Чи не мсту прийшов ║си чинити, княже? - з ледь прихованою дратiвливiстю спитав Богдан i тут-таки зрозумiв, що зовсiм не те ма║ на думцi гiсть. Князь Годой сумно всмiхнувся й трохи недоречно й для сво║┐ коси лугарсько┐, й для вiку, бо мав щонайменше лiт iз тридцять чотири, зiтхнув: - Пощо згадувати, княже, буле? - кси ж роду... - Богдан завагався, чи вимовити те ймення, чи нi, та вже коли почав, мав i довершувати, й вiн сказав: - кси ж роду Джюрджевого. - Так ║, - неохоче вiдгукнувся луганський князь. - Брат ║смь утрет║ йому. Та... Вiн не доказав, бо ввiйшли Борислав iз Вишатою. - Сих можiв знав ║си, княже? - спитав Богдан, кивнувши на ┐хнiй уклiн. - Були вони i тодi, коли ми смо з тобою вперше звидiлися. Сей мiж - боляр Борислав Борич, а то - старий конюший Вогнянич. Увiйшлi посiдали з княжо┐ лiво┐ руки, Борислав простягся до дзбана з медом i налив собi й Вишатi. Вони вже знали, хто завiтав до двiрця, й нашорошено дослухалися розмови. Ки┐вський князь чекав, що казатиме далi Годой, але косацький гiсть не виявляв балакучостi. Довгий стiл з товстенних дубових дощок займав пiвсвiтлицi, попiд вiкнами й уздовж трьох стiн тяглися вкритi картатими ряднами лавицi. Мiж вiкон горiла червоним вогнем грубенька соснова скiпка, заливаючи помешкання мерехтливими вiдлисками. - Звiдкуду йдеш i куди путь побрав ║си, княже? - перервав мовчанку Богдан. - З Лугу йду. Переставилася, моя жона, царство ┐й небесне, то надумався ║смь... Богдан у непри║мному здогадi перебив його; - Чи не ║си, княже, хрестатий? - Вiрую в ║диного бога, - вiдповiв, схиливши зiр додолу, князь косакiв. Ки┐вський володар зневажливо посмiхнувся. Тепер йому було ясно, чому Джурджiв родич не править з нього помсти. Вiн так i сказав йому. Годой вiдповiв, наче виправдовуючись: - Апостол наш Лука мовив: той, хто пiде за Христом, не матийме нi вiтця, нi матерi, нi браттi, нi сестер... Бог наш сам так дiяв i нам велiв: прощайте ближнiм грiхи ┐хнi. - Й кревну мсту? - перепитав Богдан, i Годой не вiдчув у тому нiяко┐ пастки. - Й кревну мсту, брате. Богдан трiумфував: - Так може ректи послiднiй страхливець! Вiн пошукав пiдтримки в очах Борислава та Вишати й знайшов ┐┐. Старий конюший тихо всмiхнувся, болярин же пiднiс угору свiй череп'яний полумисок iз медом: - П'ю до тебе, Гатиле. Князь лугарiв не звернув на те уваги. Вiн сказав: - Так нарiк тебе косацький отаман сотенний Шумило... - Шумило жи║? - Жи║. - То речеш: нi браттi, ┐й сестер? - устряв у розмову Борислав. Годой зiтхнув. - I носиш на шворцi ┐хнiй знак? - Вiрую в святу трiйцю, боляре. - Й, може, рятуючись од непри║мно┐ розмови, сказав ки┐вському князевi: - Був ║смь у... Ясновиди. Маю хiть сватати ┐┐. Гатило буркнув: - Будь щасний. Але Годой промовив: - Не волi║ вона. - Пощо ж, княже? - прискалив око болярин, а Гатило мовчав, хоч у поглядi йому промайнув колючий вогник. Годой вiдповiв не боляриновi, а в бiк осподаря дому: - Через тебе, княже. - Чого ради через мене? Так i рече? - Нi, не рече. Я сам вiдаю. - Се як же? - Стариця... Ходив ║си до не┐, й вона страха║ться тебе. - Я-м не дикун об жовтих iклах, аби мене страхатися, - знову буркнув Богдан, але вже якось не так збентежено й сердито. Борислав нагадав: - Як же то ║, княже Годечане? Ваш закон лугарський не да║ женитися на вдовицi. - Мiй бiг да║ жонитися тричi, - сказав Годой. - Переступив ║си через закон лугарський? А вона, княже? Вона ж ║ роду нашого, не грецького. - Не умiю тебе, болярине. - Пощо не умi║ш? Мiж ┐┐ князь Вогнян роденський умер, i вона мала такоже вмерти. Се було надто жорстоко. Богдан колись теж дорiкнув Ясновидi за зневагу закону свого племенi, та бiльше не смiв, а може, й не хотiв, бо ж поляни мали сво┐ звича┐, й тi звича┐, на його думку, були кращi й людянiшi. Пощо мусить лягати в яму разом iз мертвим можем нi в чiм не винна жона? Якщо колись i русичi шанували той закон, то вже давно забули про нього, й узагалi про се краще не говорити, краще робити так, як робиться, й думати, як дума║ться, iнакше-бо на свiтi важко жити. Але Богдана дратувала сама присутнiсть луганського князя. Про нього вiн згадував часто пiсля того вечора, як зiтнув меча з князем Джурджем. Згадував i думав, як про людину, що з нею ма║ колись перехрестити й свою стежку, й свою зброю - того жадав закон кровi, й Богдан нiчого не мав проти, бо так дiялося споконвiку, так мусить бути, доки сонце на небi свiтить. А коли ┐хнi стежки перехрестилися, Джурджiв родич повiв себе зовсiм iнакше, й Богдан вiдчував якесь роздратування. - Ти, княже, був ║си десять лiт серед хрещеного люду, - сказав Годой. Богдан поправив: - Дев'ять. - То не важить. Прийми Христа в душу. - Стати гречином? - посмiхнувся Богдан. - Пощо? Можна вiрувати в святу трiйцю й бути русином, княже. - То неуможне, - вiдповiв ки┐вський володар i раптом зневажливо реготнув: - Гидка менi вiра ваша! - Пощо? - Бо всi ви ║сте роби свого бога. Ми ж вiру║мо в Бога, що породив небо й землю, у Ладу, що ║ мати Земля, й у Дажбога... Сi на небi, а инчi - на землi: чинимо требу Божковi, бо стереже жито наше й стада нашi, молимося Моранi... - То суть iдоли, княже, бо чиненi з дерева. - А вашi не iз дерева? Нашi, вирiзанi з дуба, жиють у нас, бо ┐м суть кланялися нашi дiди й дiдiв дiди. Вашi ж такоже деревлянi, лише не струганi, а помальованi на дошцi й на стiнах. - Нашi добрi, - обiзвався Борислав, тодi подумав i докинув: - Веселi! Богдан теж згадав: - Юдейськi ж боги злi й мстивi. - Бiг милосердний, княже, - заперечив Годой, не помiчаючи в Богданових очах iскрини. - Злi вони. Як там пишеться в отих ваших книгах? Слухав ║смь, як рече один попос. Був у кгови народ, а потому щось той народ не догодив йому, й кгова став насилати на нього й чуму, й морову язву, й усякi хворощi, потому взяв та геть прогнав той народ, а казав, що то ║ народ божий. Га? По тому взяв i розсипав свiй народ по всiй землi. Ти ж речеш - милостивий. Княже-княже... - Юде┐ суть прогнiвили бога. - Й ми гнiвимо й Бога, й Дажбога, й Перуна, й Волоса, й Морану. Вони ж не проганяють нас iз землi Русько┐? - Нашi веселi! - знову вставив Борислав i пiднiс полумисок меду вгору, Вишата наслiдував його приклад, широко всмiхаючись. Борислав допiру мовив йому, що може бути сiча, й потяг за собою в княжий хором, а тут усе звелося до теревенiв, i нi меча, нi навiть голо┐ руки не треба. Такий поворот Вишату влаштовував, i вiн спокiйно мiг випити келих настояного меду. Того вечора нiчого страшного не вiдбулося, просидiли вони в накадженiй сосновими скiпками свiтлицi далеко за пiвнiч, Богдан перестав сiкатися до Годоя, й Годой, забувши свою вiру, пiд кiнець розпився й собi й почав обiйматися з цибатим Бориславом. Богдан пригадував походи, й ратнi сiчi, й похмурий, високостiнний Константинополь, натоптаний попами, ченцями-калугерами та гетерами, що за маленьку золоту номизму цiлу нiч вiддавалися коханню будь з ким: i з патрикi║м, i з грубим вiйськарем-поганином. - То чия вiра краща? - вже п'яним голосом гукнув до гостя Богдан. - I гетери ж носять хрест у пазухах! Сам ║смь видiв... Уранцi, як бувало завше пiсля пиття, в Богдана болiла голова, й вiн, узявши зi ще не прибраного столу дзбан, пiшов до медушi. Роби й челядники розбрелися, певно, невсипуща княгиня Рада позганяла ще вдосвiта, й мусив iти сам. I на ганку зустрiвся з Годо║м. Луганський князь був уже вбраний для дороги, Богдан одразу здогадався, куди вiн iде, й учорашня неприязнь розiбрала його знову. - Втiка║ш, княже? - недружелюбно буркнув вiн. - Треба вже... - Випий на похмiлля, тодi... В господаревому голосi чулась неприязнь, i Годой не наважився заперечувати. Ки┐вський князь пiшов до медушi, дверi були замкненi, вiн гахнув ┐х поробошнем i виставив. Годой усе те бачив, i мовчав, i так само згiдливо йшов за князем до свiтлицi, обгиджено┐ звечора. Вiн би не сказав i слова про вчорашн║, та сам господар, мов дратуючи й його, й себе, раз по раз навертав розмову на слизьке. - Речеш, прийми Христа. Зречися свого й прийми грецьке. Годой мовчав, i се ще дужче дратувало Богдана, бо вiн знав, куди той збирався, й куди по┐де зараз, i з ким бачитиметься, й про що говоритиме. - Й за брата свого забув ║си, й кревно┐ мсти не чиниш менi... - Наш бiг милостивий, княже. Так сам робив, так i нам велiв. - Що велiв? - Опрощати. - Що? В Годоя теж гуло в головi, та вiн терпляче доводив Богдановi: - Бути милостивими й любити ворогiв сво┐х. Богдан, уже випивши зо два келихи меду, пожвавiшав. Останнi слова Годоя навiть розсмiшили його, й вiн лунко зареготав. - Любити ворогiв! Осе так! I ти вiру║ш у такого бога? - Вiрую, княже. Христос рече: вдарять тебе по правiй ланитi - пiдстав i лiву, бо в смиреннi сво║му ти будеш любий боговi нашому. - Я знаю грекiв, Годою, - сказав Богдан, тодi в очах йому спалахнули чорнi вогники, вiн якийсь час ховав ┐х за зведеними докупи брiвми, тодi пильно глянув на гостя й пiдвiвсь. Годой занепоко║но стежив, що робитиме господар. Богдан же замахнувся й щосили ляснув Годоя по щоцi. Луганського князя мов пружиною пiдняло. Встаючи, вiн турнув лаву, лава гримнула на всю хату, й вiн вихопив меч iз пiхва. Й тут Богдана мов прорвало. Вiн стояв i голосно реготав, а коли вгамувався, червоний i вдоволений, сказав сво║му гостевi: - Брешуть тво┐ кумири! Брешуть! Якби вони були такi всесильнi, як ти речеш, то не дали б руцi тво┐й витягти меч. Ударив ║смь тебе по однiй ланитi - пiдставляй другу! Ти ж ║си хрестатий! Будь милосердним i люби того, хто вдаря║ тебе! Нащо ж тобi здався меч? Годой розгублено клiпав. Такого повороту вiн не сподiвавсь. i тепер не знав, що робити й що казати. Лiва щока палала, господар i досi реготав: - Чи, може-м, не так тебе вдарив? Христос рече: як ударять по правiй. А я вдарив зупершу по лiвiй. Годечан узяв пiхво й поволi засилив меч назад. - Хай буде так, - сказав вiн. - Кров зове мене до меча, а вiра здержу║ руку. Того дня Годой так i не змiг по┐хати. Вiн був уже й зiбрався, та бiля колодязя, де косарi по┐ли його коней, пiдковзнувся на льоду й звихнув ногу. Спершу думав, що минеться, та на коня сiсти не знайшов сили. Колiно йому наче задубло. Спираючись на довгий меч, князь Годой ледве дошкандибав у хором. Певно, болiло дуже, бо Годой зблiд, i чоло йому вкрилося рясним холодним: потом, але з вуст не зронилось нi стогону, нi пiвстогону, луганський князь навiть бадьористо всмiхався до Богдана, й се нiби змирило з ним ки┐вського володаря. - Посидь у Ки║вому городi, княже, так ┐хати не личить. Богдан звелiв челядникам перенести хворого на спiдн║ повершя, де стояла широка пiч i було тепло. Годой не заперечував, i господаревi навiть здавалося, що вiн радий сво║му зувiччу. Гатило сам дивувався, що так раптово змiнились його почуття до луганського князя. В свiтлицi сидiла стара княгиня, запнута вдовиним полотком по самi вiчi, бо так велить покон землi Русько┐, але розмовляла з хворим гостем вiльно й невимушене. Говори про його батькiв i про спiльних, не вiдомих Богдановi родичiв. Коли Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично клопiтливою ходою подалася геть. Богдан вийшов за нею аж у сiни, дивився, поки вiдчинить дверi на свою, жоночу половину, однак стара княгиня й не обернулася. Здивовано хмикнувши, Богдан зачинив по собi й сiв подалiк. Йому подумалося, чи не Руска, молода господиня, стала причиною того хвилювання. Вiн поспитав Годоя: - Що, язвить? Бiль десь-то був i справдi великий, бо гiсть навiть не вiдповiв, лише махнув кволо рукою. Ки┐вський князь хотiв був йому сказати щось таке при║мне, та слова повiльно спливали в пам'ятi, й доки пригадував, рипнули дверi, й на порозi стала княгиня Рада. Богдан глянув на не┐ й одразу зрозумiв i що трапилося, й чому тодi мати так поквапне зникла на сво┐й половинi хати. Стара господиня стояла в навстiж одчинених дверях, у свiтлицю тягло холодом, але так треба було, й нiхто на те не зважав. У руках у не┐ Богдан побачив здорового зозулястого пiвня з широким ярим гребенем i такими самими борiдками, що спадали йому на рябi могутнi груди. - Ма║ш пiвника, княже Богдане! - врочистим голосом рекла стара княгиня й низько вклонилася синовi Той поволi встав, пiдiйшов до не┐ й мовчки поторкав птаха за червоний клобук. Пiвень невдоволено киркнув на його руку й трiпонув головою. - Пiвник? - перепитав князь. - Ма║ш пiвника ще одного, - вже не так урочисто вiдповiла стара господиня. - Коли? - Осе! Вона простягла йому зозулястого гребенача й знову вклонилась, Богдан узяв його й пiшов повз матiр на ганок, тодi, згадавши, разом iз птахом ув однiй руцi збiгав нагору й повернувся вже пiдперезаний мечем i в теплiй овечiй гунi, виквашенiй у дубовiй корi. У двiрцi вже зiбралося чимало люду - й челядники, й роби княжi, й можi, й пiдлi кияни, чулися збудженi веселi голоси, й коли ки┐вський князь повернувся назад до Годоя, в наквацьованих кров'ю руках його була тiльки зозуляста й гриваста пiвняча голова. Князь аж сяяв од радощiв. Годой пiдвiвся на вистеленiй бурим ведмедном лавi й узяв ту голову, й обидва так старанно роздивлялися ┐┐, нiби могли помiтити в нiй риси юного ки┐вського княжича, який народився кiлька хвилин тому. - Першого Данком ║си нарiк? - поспитав Годой. - Данком. - Лiпо ║, що не кура й сього разу. - Так ║. Вони старанно уникали слова син, бо не можна згадувати людину, перше нiж ┐┐ вречено буде котромусь кумировi. Ки┐вський князь, побоюючись, аби гiсть не переступив покону пращурiв, бо вiд хрестатих можна сподiватися всього, поквапливо сказав: - Учинив ║смь требу всемiжному Юру. Нарiкаю йому сина свого! Тепер можна було не боятись урокiв, i вiн, а по ньому й князь Годой, полегшено зiтхнули. - Юрко? - Так буде, - вiдповiв ки┐вський князь i знову почав ворожити на пiвнячiй головi, бо там усе сказано: й яким виросте новий княжич, i що робитиме, й скiльки перемог на ратному полi матиме за сво║ життя, й скiльки поразок. Увечерi на горi княжого хорому зiбралася весела учта. Годой, спираючись на довгий меч, пiднявся й собi сходинами на другий поверх. У найбiльшiй княжiй свiтлицi сидiли всi значнi люди князiвства. Навiть челядникам i робам було виставлено в пiдклiтях кадь меду й кiлька дзбанiв сити. При┐хав i тесть князя ки┐вського вруцький князь Во┐бор. Старий надзвичайно тiшився, що його донька Русана дару║ князевi тiльки чад можеського шибу. Добре випивши, вiн перекрикував усю весiльбу: - А речи, княже: лiпа моя кров? Богдан удоволено кивав головою й пив, i хоч настоянi меди не брали його, та настрiй мав добрий, веселий, бо таки можеське чадо двiчi пiдряд народити - неабияка достойнiсть, Ки║вому городовi треба можiв ратних, смiливих, i про се князь говорив того вечора не раз i не двiчi. Годой не був п'яний, бо пив мало, вiв здалеку й нiколи не закiнчував сво║┐ думки, Богдан же швидко розгадував його хитрощi, й се теж додавало настрою. - Греки не познають нашу звитягу. - Вони дають Великому князевi дань. - То не з шани, княже. Лиш убояться мечiв наших. - Слава й за те. - Слава, та чи надовго? Вони гнусяться мм... - Язичниками? Годой, не знавши, як вимовити те слово, щоб не образити Богдана, тепер кивнув. - Я нiколи не начеплю сво║му синовi хреста на шию, - розгадавши, куди верне Годой, усмiхнувся ки┐вський князь. Годой похилив голову й теж усмiхнувся. - Речи сво┐м грекам, що ки┐вський князь Богдан Гатило такоже гнуша║ться ┐хнiх кумирiв. - Бог ║дин ║, княже, - нагадав луганський гiсть, але в душi поцiнував киянина: той таки не сказав: "Гнушаюся тво┐х кумирiв". - Ти чув ║си про... Юрiв меч? Годой пильно вдививсь у ки┐вського князя й не зразу вiдповiв; у свiтлицi було гамiрно, задушно й пiвтемно, горiла тiльки свiча бiля них та смоляна скiпка над протилежним кра║м столу. Косар спробував упiймати вираз Богданових очей, але не змiг i вiдповiв зовсiм не те, про що його питано: - Тепер найможнiшим оружжям ║... Богдан докинув: - Я вiдаю, про що ма║ш хiть казати: хрест? - Хрест, - потвердив Годой. - Ти прийдеш до сього, княже. Нехай лише не буде пiзно. А... меча Юрового... не згадуй. Вiн приносить котору. - Меч Юра - то ║ оружжя супроти котори, - впевнено заперечив Богдан. - Вiн видавався й тво║му прадiдовi не до руки. - Прадiдо мiй звольнив Русь, i Сiверу, й Дерева з-пiд готiв. I лужан звольнив. Поки Годой мiркував, Богдан заговорив про геть iнше. - Не мислив ║си, пощо грецькi князi та боляри в такiй моцi суть? - У якiй моцi? - Скоти багато ймають. - Не вiдаю. - А я вiдаю. Бо вельми багато робiв iмуть. - Не знаю. Ти був ║си в греках... - Був i многе ║смь видiв. Багато ймають скоти. А ми смо дужчi за них. - Дужчi? - Дужчi смо, бо ┐хнi роби й челядники втiкають од них i бiжать до нас. Роб скiльки тягне? Десять гривен? Нашi роби висиджують на десять гривен - i вiльнi. Я садю його на землю, й вiн оре ┐┐, бо вiн уже ║ смерд. А грецькi роби? Роби суть - робами будуть i до скону. А з роба - скiльки ║си вбив, стiльки й в'┐хав. Чи так ║? - Так... - невпевнено вiдповiв Годой, ще не розумiючи Богдана до кiнця. - Дожи║мо, що в грекiв не зостанеться робiв - повтiкають. А хто грекам рiллю орати-йме? - Княже, - заперечив Годой. - Христос рече: всяка волость вiд бога. Прийми хрест на груди - й смерд, i роб, i челядник твердити-йме: князь вiд бога. - Вiру║ш? - Вiрую, - твердо вiдповiв Годой. Богдан замислився, бо над таким варто було й справдi подумати. - Усякий чоловiк ║ роб божий. Так рече ваш Христос? - Так. - А нашi кумири речуть: був ║си робом - робом i по смертi будеш. Був же ║си вольним - i там будеш вольним. Зумiв ║си? - Нi, - вiдказав гiсть, бо князь, певно, мовив про щось складнiше, нiж отi слова, що ж за ними крилося, збагнути не мiг. А Богдан повiв далi: - Був ║си робом - робом i будеш. А як скинеш ярмо - ти вже не роб. Зумiв ║си? Годой повiльно кивнув. - Не зумiв ║си, княже. Чуй: русиновi гидко робом бути. Чув казання: лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. Чув ║си? - Чув ║смь. - Ото такий ║ русин. Зате вiн любе й свого Бога, й Волоса, й Морану, й усiх. Лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. I поки русин тримати-йметься свого, доти буде вольним. А грек? Йому Христос рече: всi ви роби - й на землi, й на небесi. Втече вiд князя свого роб - i радi║. Не втече - що ж, потерпить трохи: на небi всi рiвнi. Так i до чужинцiв. А русинова шия до ярма не звикла. Так-бо рече Бог, i Дажбог, i всi, в кого вiру║мо. То чи┐ кумири лiпшi, га-а?! Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi пiвслова. Луганський князь лише спитав: - Умi║ш, княже, письма грецького? - Вмiю, - вiдповiв той. - Один граматик показав у Константиновому городi. Пощо пита║ш? Годой тiльки такнув. - А ти вмi║ш? - Нi. Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув: - Зроби диво! Зроби диво - i я ввiрую! Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя. - Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво. Всi заволали п'яними голосами: - Волi║мо дива! - Дива! - Ввiру║мо! Годой сидiв як неживий - поганцi знущалися з його вiри. - Учини диво - й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! - перекричав усiх Богданiв тесть Во┐бор. Годо║вi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв, розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого. Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемно┐ свiтлицi, блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та ┐хнi розжаренi медом i хiттю вiчi. Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав: - Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони стрiляти-ймуть у тебе. - Волi║ш? Чи страха║шся? - пристав до його думки Богдан. - Якщо твiй бог ║ - вiн заборонить тебе. Ти ж вiру║ш? Годой чув усе те мов крiзь товсту запону, вуста йому мимоволi ворушились чи то в молитвi, чи в прокльонах до кровожерливих поганцiв, i вiн ледве чутно промимрив у вiдповiдь на Богданове домагання: - Вiрую в ║диного бога. В свiтлицi запала тиша, й Богдан теж присмирнiв, i голос його був глухий i схвильований. - Вiру║ш, твiй бог заборонить тебе? Мовчанка висла й досi й тиснула всiм на вуха - тодi хтось порушив ┐┐: - Вiру║ш - то йди. - Йди!.. Йди!.. Годой, мов непритомний, устав i вибрався з-за дубового, геть обгидженого недо┐дками столу, сперся на меч, потому зробив крок до дверей, i всi розступилися перед ним. Вiн хотiв, бажав, щоб ся путь через довгу свiтлицю нiколи не кiнчалась. Та все ма║ край, попереду розчинилися дверi в сiни, й звiдти сапонуло клуб'ям морозу. Нога болiла, й вiн спирався на довгий меч, хтось навiть спiвчутливо взяв його попiд руки й допомiг зiйти з високих приступкiв ганку. - Стань коло стiни, - розпорядився Борислав - то вiн пiдтримував Годоя. - Стань отак, а ми зараз... Велiй болярин Борислав одмiряв на снiгу тридцять крокiв i сказав юрмиську, що сипонув з терема: - Звiдсюду! Лучники знайшлися швидко - всi тридцять, як i загадував болярин, бо майже кожен повiсив у княжих сiнях свiй лук. Борислав проорав утоптаний снiг i поставляв лучникiв. Тепер заповивайте очi. Вiн розпоряджався жваво й весело, як умiв робити на княжих учтах, неначе йшлося про якусь безневинну забавку, а не важилося людське життя. - Заловили сте? - Заповили смо! Надворi стояла ясна зоряна нiч, пiд ногами бiлiв снiг, але Годо║во┐ постатi на чорному тлi теремного зрубу майже не було видно навiть iз незав'язаними очима. Годой се знав, i на якусь мить у головi майнула рятiвна думка сховатися за вiнок рогу теремного, та вiн стримав себе. Хотiлося згадати бодай якусь молитву, що пасувала б до такого випадку, та з пам'ятi все вивiтрилося. Спливли тiльки, не знати до чого, слова котрогось апостола - чи Луки, чи Марка. Й вiн пiвголосом проказав ┐х: "На рiках вавiлонських сидiли смо i плакали, пригадуючи Сiон..." Але такi зовсiм не придатнi до випадку слова не трималися душi, й Годой стояв, ухопившись обiруч за ручник меча, й голене тiм'я його аж болiло вiд стичневого морозу й напруження. Вiн подумав про те, що забув у свiтлицi свiй смушевий клобук, сумно всмiхнувся, й у сю мить звiдтам пролунав Бориславiв голос: - Стрiль! Годой ще встиг почути, як недружно забринiли тятиви напнутих лукiв, бо за тридцять крокiв чути навiть шепiт людини, - тодi в усьому тiлi настала неймовiрна слабiсть, ноги пiдiгнулися, й вiн упав. Лучники й усi, хто пильно стежив за дивною грою, сипонули в бiк терема, сковзаючись i перечiпаючи один одного й за кiлька крокiв поставали мов укопанi. Пiд стiною терема нерухомо лежав князь, у якого вони щойно випустили тридцять стрiл, хоч i з заповитими очима, але таки тридцять стрiл iз тридцяти крокiв, а кожен з них убивав куницю з шiстдесяти й сiмдесяти, влучавши в око чи бодай у голову, щоб не псувати смушка. Мовчали довго, дивлячись на розпростерту пiд стiною людину, й нiхто не наважувався пiдiйти, й позад усiх стовбичив розхристаний i простоволосий князь Богдан. I коли вже дехто, так i не здобувшись на смiливостi, почав одступати назад, тiло на снiгу несподiвано ворухнулось, тодi ще й ще, i Годой, тихо зойкнувши, сперся на меч i встав на повний зрiст. Отямився першим Борислав. Пiдбiгши до Годоя, вiн обмацав його всього, тодi придуркувато гигикнув, i все зiбрання п'яних i напiвп'яних людей зареготало. В дубових колодах теремно┐ стiни стримiли всi тридцять стрiл, i стримiли так купно, що кожна з них могла протяти Годоя, коли б вiн в останню мить не знепритомнiв i не впав... Князь Годой по┐хав рано-вранцi, ще вдосвiта, коли й двiрцевi роби не вставали, i нiхто до пуття не знав, у якому напрямку вiн зник: чи подався додому, на Луг, чи по┐хав таки до Нежинi. Прокинувшись, Богдан знайшов на столi в тiй клiтi, де ночував гiсть, важкий сувiй у дерев'яному чохлi з мiдними защiпками. Ввесь чохол займав широкий, так само, як i защiпка, мiдний хрест, помережаний чоловiчками й химерними знаками. Спершу Богдан подумав, що Годой забув книгу, та, по-перше, вона лежала на сiмiсiнькiй виднотi, а по-друге, виявилася християнським святим письмом. Се князь утямив одразу, щойно розгорнув сувоя. Вiн iз забобонним страхом одiпхнув ту книгу геть i навiть плюнув собi через плече. Нi, тако┐ речi Годой забути не мiг, се зроблено зумисне, й Богдан не знав, що йому чинити. Покружлявши навколо столу, вiн простяг руку, тодi вiдсмикнув ┐┐, наче впiкся, потому розгонув-таки книгу й сiв на лаву. Незвиклi вiчi вирiзняли забутi лiтери грецького альфабета й поволi складали ┐х у слова. Так вiн i просидiв над книгою до самого полудника, ворушачи вустами й упiвголоса промовляючи сам до себе. Мiсяця березоля Снiг узявся зерням