р, а його старший син, двадцятидворiчний довготелесий Остой. У Волода всi дiти вiд першо┐ жони були такi цибатi, схожi на свою маму, яку Богдан бачив усього раз. - Отець недужий. Ма║ в ратi з далматинами перебиту руку, - сказав Остой. - Прислав мене себе вмiсто. Гатило подумав днiв зо два, що робити, та й послав Остоя в далекий Новий Луг коло велико┐ рiчки Райни, в Захiднiй Галичинi, сватати вдову Гримiльду за Великого князя ки┐вського. Разом з Осто║м по┐хали велiй болярин турицький Войслав, малий болярин з Дарницi Судко, домажирич грек Адамiс та двадцятеро можiв учти. Поперед себе свати гнали десятеро коней, вантажних дарами на викуп. Крiм Вишати, Гатило нiкому не казав про сво║ нове одруження. По закiнченнi грецького походу вiн узяв собi в Галичi другу жону. Але крка лишилася там, на заходi землi полянсько┐, в городищi Знятинi, яке князь галицький Острiй дав за нею. Гатило пробув з молодою жоною всього три доби й вiдтодi не бачив ┐┐. Спершу думав привчити до тi║┐ думки й себе, й свою першу, Русану, й усiх киян, але той крок Великого князя в стольному городi сприйняли дуже спокiйно, з Русаною його стосунки не погiршали й не покращали, бо нiколи не були близькими й щирими, й така всезагальна байдужiсть призвела до того, що й сам Богдан мовби забув про сво║ одруження. Та вiн i не покладав на нього чогось iншого, особливого. В сорок сiм рокiв можа бiльше цiкавлять справи державнi та ратнi, анiж тi, якими опiку║ться вiчно молода Лада. Великий князь передусiм ║ Великим князем, решта все саме собою вiдходить убiк. Так воно й мусить бути, так мiркував Богдан i тодi, коли слав сватiв до володаря Нового Лугу, незважаючи на серце, яке раптом замло┐лося йому в грудях, незважаючи на юнацькi спогади й усе iнше, що з ними пов'язане. Мiсяця листопада Свати прибули в Бургундiю, коли почалось нудне осiнн║ дощiв'я, дерева скинули з себе яскравi шати, й почорнiли, й притихли, чекаючи холодiв. Повновода навiть у сьому мiсцi, каламутна вiд осiннiх вод, рiчка Райна повiльно несла сво┐ хвилi кудись у тi кра┐, де ще нiколи не заглядало сонце. Так казали про не┐ слов'яни-венеди, що жили на ┐┐ берегах, бо Райна - це ж i ║ райська, в раю ж нiхто нiколи не бував, i сонця там теж нема║. Готи ж, оселившись тут, по-сво║му називають сю рiчку, адже ж Райн - i ║ райн, а ┐хньою мовою те слово означа║ "чистий". Увесь сватiвський по┐зд був схожий на караван гостей-купцiв. ┐х дорогою й брали за торговцiв, i часом доводилося просто вибрiхуватись або й утiкати вiд настирливих моравцiв, i лужицьких сербiв, й iнших вендських племен, чи┐ми землями ┐хали. Були випадки, що й можi витягали меч, та й самi свати бралися до оружжя, бо лiси й гори тут клекотiли вiд татей та рiзного непевного люду. Й тепер Адамiс сам себе питав, чи така вона вже й чиста, ся Райна. Пiсля пригоди, яка сталася в стольному городi Ки║вому й до яко┐ було втягнено й його, Адамiс мовби зiстарився десятьма роками, й усе, що бачив i що чув, здавалося йому тепер не таким простим i зрозумiлим, як зда║ться на перший погляд. В усьому вiн убачав прихований змiст i намагався розгадати в ньому саме се, що сокрите вiд простого ока за облудою слiв i машкарою щирих усмiшок. Головний сват, небiж Великого князя ки┐вського Остой, нетерпляче смикав стомленого коня, бо переправа могла затягтися до ночi, йому ж кортiло якомога швидше прибути до городу, що здiймавсь на високому лiвому березi. Адамiса не дивувала та нетерплячка, бо молодiсть завжди квапиться, хоч i не завжди зна║ куди. Бiльше дивував його Судко. Ся людина здавен не була байдужа грековi. Малий Дарницький болярин був колись господарем того вже призабутого хлоп'яка з кучерявим лобом i палахкими чорними очима. Вiдколи Богдан Гатило викупив Адамiса в Судка, минуло пiвтора десятка лiт, а старий сивий болярин i досi поводиться з ним, наче зi сво┐м робом, хоч Адамiс давно вже вiльна людина, та й влади ма║ бiльше за сього чоловiка. Протягом усього мiсяця ┐хньо┐ дороги Судко тiльки зо п'ять разiв i обiзвався до Адамiса, й сi слова були "Речи, хай запрягають" або ж: "Пощо й досi каша кипить?" Адамiс мiг би повторити всi тi слова, бо ┐х було зовсiм не багато. Зате Судко надзвичайно балакучiй iз Осто║м, бо то не лише син Володарiв, а й небiж caмого Гатила. Се й дивувало Адамiса. Та вiн не сердився. За сво║ життя нелегке й несолодке, й надто ж за сей останнiй рiк вiн навчився й дивуватися людям, i дарувати ┐м ┐хнi дрiбнi провини... Конi, змерзлi на холоднiй мряцi, форкали й трiпали головами, загорненi в рудi вовнянi корзна можi теж iз нетерпiнням чекали переправи. Сьогоднi обiдали на походi, не спиняючись, аби встигнути завидна до мiсця, й од надмiрного напруження сили людськi були на межi. - Пливуть, - нарештi озвався Судко, який погано бачив зблизька, зате добре вдалину. - Двi лоддi й плiт по собi тягнуть. Усi сядемо, княжичу, - звертався вiн тiльки до Остоя. - Чи дадуть отi клятi готи хоч по дзбину меду? - озвався котрийсь мiж, а другий поправив його: - Не готи вони, лиш такi самi, як i ми. - Та вiдаю, - протяг перший. - Але ж вiра ┐хня готська. - А меду не варять, лиш брагу та пиво, - не став заперечувати другий, однак i погоджуватися не хотiлось, бо коли людинi холодно, й голодно, й кортить бодай спину випростати, ┐┐ починають дiдьки попiд peбpа штрикати. За пiвгодини човни притягли плiт, нарочитi сли Великого ки┐вського князя поставляли туди коней, в'ючних i верхових, поставали й самi, й тi, що були в човнi, десятеро небалакучих можiв, потягли плота на той бiк. Тиха вода, одначе ж, несла добре, зносила й зносила вниз, i веслувальники попопрiли, поки нарештi причалили пiд високою рудою кручею. - Стежка - гора! - показав ┐м дорогу один з веслярiв коверканою русинською мовою, й мандрiвники знову посiдали верхи. Город, який здавався таким близьким з того берега, виявився досить далеко, й люди дiсталися його вже перед самiсiньким смерком... Гримiльда сидiла в невеликiй свiтлицi й пряла вовну, коли ┐й сказали збиратися, бо кличе король. Се була новина - брат уже не цiкавився нею рокiв пiвтора чи й два, вiдколи поселив ┐┐ в сьому сiльцi на добрий день дороги вiд городу стольного. - Чого ради? - сердито глянула вона до дверей, де стояла королевина служниця Мiлада, лужичанка, яку при дворi звали на готський кшталт Мiльда. - Н║ в║м, н║ в║м, жупанiце... - зацокотiла вона сво║ю рiдною мовою, бо в Брунгiльдиному хоромi лужицька була заборонена. - Вiда║ш, - одповiла Гримiльда. - Вiда║ш, та мовчиш. - Пан кроль заповiдав привезти тебе, жупанiце. Тут i тро║ кiнникiв... Се Гримiльда й сама бачила в вiкно. Вона так i сказала: - Видiла-м. А ти справжня готиня ║си стала. Й ле-жеш, як готиня. - Уй, панi жупанiце... Вреклася-м не мовити, але... Свати при┐хали. - Свати? До кого? - Тебе сватають, жупанiце! - Удовицю? - Гримiльда похмуро засмiялася й устала. - Хто ж то ║? - Уй, панi... - Хто, речи? - Кроль руський... - Гатiло? - Он... - I сам ║ тут? - Н║, панi жупанiце. Прислав братового чада, княжича... Остоя. Остоя з товаришi. Гримiльда засмiялася ще лихiше, нiж допiру, й вiдповiла; - Повiдай кролевi сьому, що-м уреклася замонж. Вона вiдвернулась i бiльше не глянула на Мiладу, хоч скiльки та благала й вмовляла ┐┐, скiльки квилiла змилосердитися, бо що скаже ┐й пан кроль i панi крольова... Через день до Гримiльди з'явилися новi гостi - сього разу молодший брат Огнян-Гагнi. - Збирайся, сестро, - сказав вiн. - Сам Бугдан Гатiла прислав по тебе. Шана тобi велiя буде... Гримiльда примружилася на брата: - Одного монжа мого сте вбили, тепер хчете другого мати? - Не мов такего, сестро. - Лжу-м повiдала? Речи: лжу? - Ти, сестро, менi таке речеш... Гримiльда знала, що несправедлива до Огняна, що вiн у тому непричетний, але не могла себе стримати й знову крикнула: - Всi сте однаковi! Всi геть до ║диного: що ти, що тамтi братт║! Огнян-Гагнi жалiбно поглянув на не┐ й вiдповiв: - З ним були-смо приятелi. Вiн справдi товаришував iз Сiкурдом, i Гримiльда розплакалася. Та швидко втерла сльози й майже прогнала брата: - Речи старiйшому, - вона мала на оцi брата Гана-Гунтера, короля, - речи му, нехай перше поверне менi те, що згрiб по Сiкурдовi! Йди й речи, коли-с невинний! Брат Огнян пристояв, хотiв пiдiйти до сестри й торкнутися рукою ┐┐ гладенько зачесаного чорного волосся, та Гримiльда так чужо дивилася на нього, що вiн не здобувсь на силi. Коли Огнян-Гагнi по┐хав, Гримiльда дала волю сльозам, тодi ввiйшла свекруха Ойда й заходилася розпитувати, в чiм рiч. Почувши, сердито хряпнула дверима й вийшла на свою половину теремця. Вона не приходила до невiстки нi того дня, нi наступного, ввечерi ж увiйшла й, потупцявшись коло лежанки, раптом сказала: - Йди... - Докуд? - стрепенулася Гримiльда. - За Гатiлу. Мислила-м i перемислила-м... Iди-таки. - Се речеш менi ти? - Йди. - Мати Сiкурдова? - Сiкура венце не буде... Вона втерла сльозу, але очi в не┐ були сухi й червонi. - За тего нехристя? Поганця? - Йди, Гримо. - Не буде тего┐ Я-м християнка й за поганина не пiду. Вреклася-м вiрнити Сiкурдовi. - Сiкура нема║... - Гатiла ж ма║ сто жiнi - То ║ лжа. Ма║ двох. - Двох!.. - буркнула Гримiльда. - Однаково поганин. Так вони перекидалися словами до пiзньо┐ ночi, замовкали тiльки тодi, коли ввiходила ┐хня челядниця, стара Лана. Гримiльда була страшенно лиха на свекруху. Вона ладна була зробити ┐й хто зна й що. Як може Сiкурдова мати мовити таке? Як? Але Ойда, сива й зморшкувата Ойда, знову й знову правила сво║┐, попри всi на свiтi закони честi й кровi. - Йди. Гримiльда почала пiдозрювати свою свекруху - не iнакше, як ┐┐ пiдкупив брат Гано. Але ж вона мати, й се не в'язалося нi в якi вузли. Наступного дня прибув цiлий по┐зд - i сватовець Великого князя ки┐вського Остой, i малий болярин Судко, й домажирич грек Адамiс, i ║пископ землi Бургундсько┐ Ратарiй, i молодший брат Гримiльди Гагнi, й середульший Горват-Гернот, i слуги та челядники. - Я-м християнка, - гордовито вiдповiла Гримiльда на заказ княжича Остоя. - Хiба ж личить менi йти по язичниковi? - Русини родичi лужицьким сербам, - вiдповiв Остой. - Ми смо кореню ┐дного й кровi ║дино┐. Гримiльда не вiдповiдала. Звичайно, то так, але ┐й сама думка про грiзного володаря русiв була непри║мна. Втрутився ║пископ Ратарiй: - В землi Гатiли многi християни, дочко. Многi витязi вiри нашо┐ там. На тобi залежиться - зверне Гатiла очi сво┐ до Христа чи не зверне. Есфiр стала жоною царя Артаксеркса, щоб урятувати Мардохая й увесь ║врейський рiд вiд злого Аммана. Так речено в святому письмi, дочко. Стань же й ти новою Есфiр'ю й порятуй свiй народ. Гримiльду прорвало. Тепер вона вже знала, в чiм рiч i чому ┐┐ так старанно випихають за того "злого Аммана". Вона крикнула не до ║пископа, а в вiчi сво║му середульшому братовi, правiй руцi короля. - Он що вам треба! Заткнути мною пащу лютого лева, якому колись наступили сте на хвiст! Тепер я вже вiдаю! Все вiдаю! Й не вмовляйте мене - не буде сього нiколи! Вона втекла на другу половину терема - до свекрухи, впала на лежанку й зайшлася лютим плачем, а стара сидiла й нiчого не казала ┐й, навiть не ворухнулася коло свого кужеля. Гримiльда голосила й тiпалась у лихоманцi, коли ж сльози ссякли й на не┐ напала болiсна гикавка, стара Ойда взяла зi столу мiдяну кварту й пiднесла невiстцi. Гримiльда, цокнувши зубами по червоних вiнцях, випила все й злякано пiдвела очi на свекруху: - Що дала-с менi випити? В горлi ┐й гiркотiло й пекло, але й гикавка, й тiпаниця враз урвались. Ойда мовчала. - Що було в квартi, речу? - пiдвищила голос Гримiльда. Стара повiльно, по складах проказала глухим i мовби не сво┐м голосом: - Одворот-зiлля й приворот-зiлля, й будеш йому жоною. Молода жiнка, не клiпаючи, дивилася на не┐. - Пощо зробила-с таке? Стара нахилилася над нею, чорна й лиховiсна проти свiтла вiконечок, i тiльки розпатлане сиве волосся ┐й мовби сяяло навколо голови. Гримiльдi здалося, що в свекрушиних очах майнула зелена вiдьомська iскрина. Вона аж пiдвелася, щоб упевнитись, чи то правда, чи тiльки привидилось, але так нiчого й не побачила. Свекруха вiдповiла: - Кров Сiкура б'║ться в мо║ серце. Але я-м стара, мо┐ руки вже не годнi нi до чого. Тепер його кров битиме й у тво║ серце. А ти ж ║си молода й дужа й ма║ш багато лiт попереду. То було справдi страшне, те, що казала Ойда, й невiстка дивилася на не┐, мов приворожена, зовсiм упритул, i не могла вiдвести погляду вiд ┐┐ очей. I коли трохи згодом рипнули дверi й увiйшов ║пископ Ратарiй, вона й його слова сприйняла так само. Вбраний у довгу фiалкову сутану й фiалкову шапчинку на головi, опасистий ║пископ сказав: - "Хто пiде за Христом, той не ма║ нi вiтця, нi матерi, нi братiв, нi сестер", - так рече в посланнi свому апостол Лука. Гримiльда ж думала сво║. Хто сказав сi слова вустами Ратарiя? Брат Гано? Чи свекруха? Вона почергово глянула на ║пископа, тодi на стару Ойду й тремко зiтхнула В головi ┐й усе переплуталося, й не могла нiчого нi втямити, нi розiбрати. Й на думку спало схоплене колись у божому хоромi, чому вона тодi не надала нiякого значення. "Й чути стало плач у городi Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..." Вона не знала, що то за Рахiль, не знала й городу такого, та се було з того ж таки Святого письма й стосувалося воно ┐┐, тiльки ┐┐. Гримiльда, розтуливши вуста, гарячкове дивилася поперед себе й нiкого не бачила. Вранцi вона дала себе взяти й везти до королевого хорому, де вiдбулося сватання за руським, та готським, та лужицьким звичаями, а коли над землею ┐┐ дитинства впав перший снiг, вона була вже в стольному городi Кия. Вуста Гримiльди, якi стулилися того дня в далекому сiльському теремцi, й очi ┐┐, якi висохли того ж дня, так i лишалися всю дорогу, й вона ┐хала, мов зацiплена, й настирливi слова морозили ┐й схололе серце: "Й чути стало плач у городi Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..." Таку й побачив ┐┐ Великий князь ки┐вський Гатило. Перед ним стояла не Гримiльда, а та, колишня, Ясновида-княжна, що на все життя запала йому в душу... В ЛIТО 448-е - Не мав Христос плотi, яко плоть людська, злилось-бо во║дино в ньому тiлесне та божественне. Так сказав кутихiй, архiмандрит царгородського монастиря, й оголосився супротиву патрiарховi всi┐ церкви християнсько┐ Флавiана, й мав друзiв у лицi велiмiжного Хрисафiя-║внуха та самого iмператора. Й скликав патрiарх Флавiан собор малолюдний, i нарекли кутихiя ║ретиком, але вбити не могли, прислав-бо Хрисафiй на спомогу йому ратникiв. I став на бiк кутихiя Дiоскор, архi║пископ олександрiйський, i вбоявся засилля клiру ║юпетського папа Лев, i потяг руку за патрiархом Флавi║м. Була-бо то рать не за бога нашого Iсуса Христа, але змагання за волость: хто вiзьме гору - константинопольська чи ж ║юпетська знать велiмiжна. В ЛIТО 449-е Й знову писав ябеду Лев, папа римський, iмператоровi Теодосi║вi Другому, й паче ж Пульхерi┐ всемiжнiй, знавши про ┐┐ зненависть до ║внуха Хрисафiя. Й скликав iмператор новий собор в Ефесi мiсяця серпня в 8 день, i прозвали люди собор той татським. I зiбрався в Ефесi ввесь клiр верховий i всi ║пископи - й грецькi, й латинськi, й ║юпетськi, й кричали сторонцi Дiоскора та кутихiя: - Навпiл рубайте тих, котрi речуть: "Христос ма║. два ║ства!" Й удерлися мнихи числом тисяча, й вiв ┐х чернець Варсума, й почали бити сторонцiв патрiарших Флавiанових, i ховалися ║пископи пiд столи, й витягали ┐х, i знову били, нотарiям же ║пископським переламували пальцi. Й повержений був Флавiан, i сам Дiоскор топтав його черевiями сво┐ми. На сторожi ж стояла рать Хрисафi║ва. Й зрiклися всi ║пископи слiв сво┐х, i прокляли Флавiана й заслали його в кра┐ни дальнi, й замучили там. I сiв на столi патрiаршому паки ║юптянин, iм'ям Анатолiй, i сидiв лiт 9. У те ж лiто видав конунг вiзiготський Теодорiк дочку свою за сина велiйого жупана вендського Гейза, й стало замир'я межи готами й венедами. В те ж лiто, мiсяця снiжного в 28-е, перемогла Пульхерiя ворога свого первiйшого Хрисафiя й узяла всю волость у руки сво┐. Й то був удар по товстосумах ║юпетських, i правити стали товстосуми константинопольськi. Пульхерiя ж, убоявшись людностi царгородсько┐, яка надто запально змагалася в битвах божих, розпустила партi┐ цирковi. Й прикликала знову готiв-арiан стерегти лад у Константиновому городi, бо чернь царгородська, ранiш зоружена, стала небезпечною. Й здружилася Пульхерiя з вождем готським Аспаром, мав-бо пiд рукою многих готiв та инчих варварiв, а такоже грецьких можiв та во║вод. В ЛIТО 450-е Минула зима, минула й ще одна, й коли втрет║ над заборолами городу Ки║вого знову закружляли метелики першого снiгу, перед очi всi┐ Русi самодержця Богдана Гатила стало нове сольство. То були велi┐ можi Гейза, що правив Iспанi║ю й Африкою. - Готи, Велiй ксьондзе, - сказали сли, - стали купою з Римом i хочуть ковтнути нас. Гатило довго розмовляв зi слами Гейза, довго обмiрковував усi сторони справи. Ся справа останнiми десятирiччями сплуталася в такий тугий ковтун, що його можна було тiльки вiдрубати. Колись венди, яких остроготи звуть вендлами, римляни ж вандалами, а також племена свевiв, тобто славiв, та галинiв, знаних iноземцями як алани, жили обабiч Райни. Готи, прийшовши з полунiчних Скандiнавських земель, прогнали ┐х i частково пiдкорили. Тi, що не хотiли миритися, перейшли через Райну до сво┐х родичiв галлiв, ранiше ще звойованих римлянами, а пiзнiш подались на той бiк Пiрене┐в - до Iспанi┐. "Там, - писав про них готський iсторик Йордан, - згадували вони все те зло, яке ┐м заподiяв король Геберiк, прогнавши з рiдно┐ землi. Так розповiдали ┐м батьки ┐хнi". Великим жупаном сих слов'янських народiв був тодi Радогость. Римлянам пощастило за допомогою готiв розбити Радогостя й узяти його в полон, але роком пiзнiше, в лiто 407, слов'яни подолали Пiрене┐ й засiли в Iспанi┐. Все складалося на краще, мiсцевi жителi з обiймами зустрiчали ┐х, бо рабство римське, холодне й бездушне, не давало людям жити. Тодi Рим нацькував на них iнших варварiв - вiзiготiв, щоб ┐хнiми руками повернути собi iспанську провiнцiю. Але iмператор Гонорiй 411 року накликав тих готiв на свою голову. Варвари, слов'яни та готи не перегризли одне одному горлянки, як того сподiвавсь iмператор. Валларiй, конунг вiзiготiв, i досi вагався, з ким вести вiйну, хоч уже чотири роки сидiв в Аквiтанi┐. По тому минуло ще чотири роки, й нарештi Валларi║вi пощастило пересварити слов'янських володарiв Галицi┐, Турингi┐ та Вендi┐. В однiй сутичцi мiж ними готи викрали жупана Предiвоя й вiдiслали його в Рим iмператоровi Гонорiю. Але на тому й кiнчилася та рать. Валларiй помер, i на його стiл був обраний конунгом Теодорiк, мiж дужий i нестрашимий. Коли велiй жупан слов'янський Годо переправився з великим вiйськом через Гiбралтар в Африку, щоб звоювати ще землi для свого народу, римляни домовилися з новим конунгом вiзiготiв Теодорiком ударити на Iспанiю. Слов'яни, боронячись, ледве дочекалися свого володаря. Годо повернувся й розбив нападникiв. Пiсля смертi Года батькiв стiл посiв Гейзо. Йордан так змальовував сього "вандальського короля": "Вiн був середнього зросту й кульгав на одну ногу, бо колись упав з коня. Глибокий у сво┐х задумах, вiн говорив мало, ненавидiв розкошi, був страшний у гнiвi сво║му й ненаситний у завоюваннях; далекоглядний у зносинах iз народами, вiн умiв, де треба, посiяти зерно незгоди, вмiв i гасити зненависть до себе. Таким вiн уступив i в Африку, закликаний Вонiфатi║м (римським полководцем), де, як мовлять, прийнявши волею божою владу, довго царствував i перед смертю скликав синiв сво┐х i заповiв ┐м: живiть у мирi й любовi, наслiдуйте царство по ряду й черзi старiйшого". Але то вже було пiзнiше. Тим часом готський конунг Теодорiк i сам був не вiд того, щоб розширити область свою за рахунок слов'ян чи римлян. Та зброя не брала, на руках же Теодорiка малося двi доньки, й вiн мусив подбати про ┐хн║ майбуття. На трухлявий Рим не було чого й дивитися, в слов'янськiй же державi жило безлiч княжичiв. Одну дочку Теодорiк i видав за галльського князя. Другу ж узяв Ян, син великого жупана Iспанi┐ та Африки Гейза. Вiзiготськiй княжнi чимось не припав до вподоби свекор, i вона хотiла отру┐ти його. Нестримний у сво┐й лютi жупан наказав позначити невiстку тавром злодiйства: ┐й вирвали нiздрi, повiдтинали вуха й вирядили до батька. Се сталося напровеснi минулого року. Ображений Теодорiк вирiшив помститися, й Богдан Гатило знав, що то тiльки привiд до ратi, яка назрiвала мiж вендськими слов'янами та готами довгi десятилiття. - Ма║мо знанн║, - сказав Гатиловi сол, - що готський конунг послав велi┐ дари iмператоровi римському Валентинiановi. - Шука║ дружби? - сказав Гатило й зiтхнув. - Так, пане Велiй ксьондзе, шука, - вiдповiв сол. Се був уже немолодий, десь, мабуть, Гатилових рокiв мiж iз довгим сивим волоссям, важким носом, i червонястим, добре подзьобаним вiспою лицем. Жупан Гра-димир, володар чимало┐ жупи мiж рiчками Туром i Тугою. Говорив жупан тихо й хрипкувато й уважно дивився в вiчi Великому князевi. - Й що ма║те чинити? - спитав Гатило. - Буде валка вельми кервава, - вiдповiв Градимир. - Якщо готи здолають нас, то повернуть копiя сво┐ й на Русь. То було зайве вмовляння, проте Богдан кивнув: - Давня iстина. Але я вiдаю ┐┐. Скiльки ратi сполчити може Гейзо? Граднмир замислився. Такi серйознi речi можна торкати лише двом володарям, але Гейзо казав йому й се, та й сам Градимир добре знав, на що здатна й на вiщо не здатна його земля. Поки жупан думав. Гатило вийшов у сiни й сказав можевi, що стояв там на чатах: - Вишату сюди. - Потому примовчав i додав: - Шу-мила такоже. Вой подавсь виконувати наказ Великого князя, й Гатило знову сiв до столу, де сутулився жупан Градимир i його два молодшi товаришi. Й коли завiтали Вишата з косаком Шумилом, рада протяглася до пiзньо┐ ночi... Вже майже два роки Гатило був на якомусь пiднесеннi. Кремезнi, трохи зсутуленi плечi його розпросталися, хода стала пружнiша, й навiть сивини в оселедцевi, що в'юнився з тiм'я поза вухо, мовби вбавилось. Поряд була кохана жона, й йому здавалося досить навiть i того, що вона живе, ходить i диха║, що вона ║ на свiтi. Гримiльда, яку вiн i всi в Ки║вому городi називали тепер Гримою, теж не була схожа на ту замкнену жiнку з виразом приречено┐ жертви, якою з'явилася вона сюди. Страшний Гатило, що сiяв у серцях жах, виявився м'яким i згiдливим. Се спершу здивувало молоду жiнку, й вона не вiрила сво┐м очам. Тодi зрозумiла, що Гатило ставав таким тiльки коло не┐, що Гримiльда потрiбна сiй могутнiй i всевладнiй, а по сутi самотнiй людинi, що в не┐ князь шука║ не просто жону, а iстоту, яка б дала йому спочинок i забуття вiд непосильних турбот i щоденних хвилювань. Се розтопило ┐┐ скрижавiлу душу й розтопило так, що вона й сама не помiтила, коли те сталося. Гримiльда могла б уважати себе щасливою. По першому ж роцi вона подарувала Гатиловi княжича Яролюба, й самого лише того було досить, аби вiдчути себе господинею сього великого хорому й сього городу, тим бiльше, що й почувалася тут краще, нiж будь-де: в убогому теремцi сво║┐ нещасно┐ матерi, котра, не знати з яких причин, так дивно закiнчила життя, чи в повному непевних тiней i нещирих людей хоромi брата Гана-Гунтера, котрий у власному королiвствi озирався, перш нiж сказати слово рiднiй сестрi рiдною мовою. Останнi ж кiлька рокiв Гримiльда взагалi боялася згадувати, бо то були роки жахiв i привидiв. Гримiльда сидiла на широкому лiжку в малiй свiтлицi роздягнена до сорочки, сидiла, звiсивши ноги додолу, на пухке ведмедно, розплiтала чорну косу й чекала на Богдана. Гатило завжди приходив у рiзний час i щоразу заставав жону свою третю отак. Неначе вона щойно роздяглася й тiльки чекала сi║┐ митi. Але Гримiльда не лягла навiть тодi, коли поряд випростався Гатило. Щось непоко┐ло жiнку, й Богдан чекав ┐┐ слова. Проте Грима мовчала, й вiн спитав: - Чи добре чу║ться мiй син Яролюб? - Нiвроку, - вiдповiла княгиня. - То що ж стало? - Нiц... Нiц - то таки нiчого, але щось та мало трапитись, i Богдан заходився пригадувати, як минув сьогоднi день. Домажирич Адамiс пообiдi казав, що старiйша княгиня, Русана, знову лаялася з молодою суперницею. Колись вiн уже попереджав ┐┐ - Русана була присмирнiла. Тепер же знову розпустила язика й навiть погрожувала Гримi, й се могла бути правда, грек не став би брехати. Так i не дочекавшись, коли жона ляже поряд, Гатило на тих невеселих думках i заснув, бо в князевiй головi були не тiльки жоночi которання, а вся земля Руська - пiвсвiту. Та вранцi, несподiвано для всiх, вiн наказав старiйшiй жонi сво┐й лаштуватись у дорогу. Навантаживши речами добру валку возiв, Гатило всадовив розплакану княгиню Русану й велiв одвезти ┐┐ в свiй городець Вишгород. Гримiльда стала повновладною господинею в цiлому великокняжому дворi, ввечерi, лежачи поряд Богдана, вона сухо дякувала йому за таку ласку, проте лишалася незрозумiле холодною й неприступною. Гатило не мiг дотямити, в чому причина. Таке траплялося вже не вперше. Гримiльда кiлька разiв замикалась у собi, й тодi очi ┐┐ переставали бачити, вуха не чули нiчого, вона мовби дослухалась якогось голосу всеред себе. Потiм усе поступово миналося, й нова жона князева знову ставала ласкавою й уважною до нього, либонь, ще ласкавiшою. Богдан спробував сам здогадатися, в чiм причина, але марно. Сього разу вiн усе накинув старiйшiй жонi, та, виявилось, не вгадав. Так спливали днi за днями, надiйшли й прошумiли Коляднi свята з ┐хнiм спiвом та галасом, у хоромi й досi жив сол великого жупана захiднього Градимир, i Богдан ще не вiдпускав його з вiстями додому. Коли вiн скаже сво║ слово, його вже не повернеш, бо слово - мов горобець. Належало все зважити й вирiшити, належало дочекатись вiдповiдi й од конунга Теодорiка. Голова йшла обертом, i Гримiльдина поведiнка не давала йому зосередитися й вiдпочити навiть у власному лiжку. - Послав я-м слiв до братiв тво┐х, - сказав у середу ввечерi Гатило, коли Гримiльда, потроху збувшись отi║┐ незрозумiло┐ замкнутостi, розповiдала йому про малого Яролюба, який зробив сьогоднi свiй перший крок. Вона ж раптом дико глянула на нього й аж рукою вiдмахнулася: - Н║!.. Тодi винувато схилила голову й засоромилась, але вже не сказала йому й слова - нi про сина, нi про те, що ┐┐ так збентежило й налякало. Богдан спитав: - Пощо ║си зла така до братiв сво┐х? Вона вiдповiла не зразу, коли ж i мовила, то наче позиченим голосом: - Бо не дали по менi. Богдан ображено почав доводити ┐й, що в нього й золота, й срiбла, й iншого добра повнi скитницi й що не Треба йому нiякого приданого, та жона бiльше не обзивалася. Се тривало теж кiлька день, i Гатило почав здогадуватись, яка тому причина. Гримiльда мовби втрачала розум, коли вiн згадував при нiй за ┐┐ рiдних братiв. Гримiльда теж знала, про що вiн здогаду║ться, й нiчого не могла вдiяти з собою. Все ║ство ┐┐ неначе бралося каменем, у вухах i десь аж нiби в головi, пiд черепом, лунали тягучкi слова: "Й чути стало плач у городi Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..." Великий князь наказав мiцнити стольний город. Вiн нарештi вiдпустив Гейзового сла Градимира додому, й того ж дня пiшов оглядати свою твердь. Востанн║ Гатило робив се, може, рокiв iз двадцять вiсiм тому, коли повернувся пiсля довгих мандрiв до вiтчого вогнища. Тодi в порiвняннi з грецькими та iншими городами, яких набачився за дев'ять лiт блукання, Ки┐в город здався йому смiховинне маленьким i нiкчемним: таку твердь могла коп'║м узяти пiвсотня гоплiтiв. Тепер вiн дивився на свiй стольний город, який нiтрохи не змiнивсь, але думки були вже iншi. Пiвсотнею гоплiтiв городу Ки║вого не вiзьмеш. I хоча б через те, що захищатимуть його люди, добре обiзнанi не тiльки з тим, як треба боронитись, а й з тим, хто та як у свiтi робить облоги. Досi Гатиловi лише раз довелося сидiти в обложеному городi, та й то всього якихось три днi, поки надiйшло пiдкрiплення. То було в Сiрмi┐. Греки тодi легко здали твердь i порозбiгалися хто куди. Й коли Гатило наказав воям сво┐м iти ┐м услiд, греки раптом з'явилися коло стiн Сiрмiя й хотiли силою взяти ┐┐. Богдан бився разом iз усiма. Йому було якось весело й щемко на душi, бо нiколи ще круг нього не бувало так трохи ратi. Три стрiли тодi вп'ялись йому в кольчугу, одна, важка, пробила бороню й уп'ялася в тiло. Богдан витяг ┐┐, й зневажливо потрощив, i ратився мечем сво┐м на заборолi стiни, аж поки греки стомились i пролунав ┐хнiй рiжок до вiдходу. Лише тодi Гатило сам собi промив рану окропом кiнсько┐ сечi, приклав до не┐ подорожника й залiпив житньою опарою. За сiдмицю рана взялася плiвкою. Великий князь виходив увесь город i дав купу велiнь можам сво┐м, якi слiдували за ним i все брали до пам'ятi. З першими теплими днями мали початися роботи на змiцнення старо┐ ки┐всько┐ твердi. Роби й челядники разом iз можами копатимуть новий, глибший рiв, пiдсипатимуть вали, особливо коло незахищених природою захiднього та полудневого заборол. Iншi мають замiнити ввесь гострокiл - для сього вже лежали привезенi з само┐ Паннонi┐ дубовi колоди, завтовшки в два обхвати й удовжки по п'ять-шiсть сажнiв, ┐х возили два лiта й навеснi завезуть решту. Гатило мав намiр помiняти ввесь гострокiл понад Боричевим Током, навпроти Хоревицi та Дитинки. Полудневу ж та захiдню стiну князь вирiшив зробити геть по-новому: спершу глибокий рiв, тодi вал, а над валом двома чи й трьоми повершями - дубовi клiтi, затрамбованi глиною. Така стiна мала бути мiцнiша навiть за муровану кам'яну - камiнь кришиться й рониться пiд ударами грецьких таранiв та iнших стiнобийних машин, а сю стiну хай-но спробу║ хтось угризти: залiзнi та мiднi баранячi голови одскакуватимуть вiд них, як од подушки. Сi зруби ки┐вськi теслi вже в'язали вiнцями. З настанням весни вони пiднiмуть ┐х на новий вал, i тодi город Ки┐в стане по-справжньому неприступний. - Вишато, - сказав Великий князь, - то скiлько грабарiв копати-ймуть рiв та сипати-ймуть вали? Старий вельмiж одповiв, як завше, стисло: - По п'ятдесят iз кожно┐ укра┐ни, а з Русi - триста. Вишата був простоволосий, його грiла густа кучма сивого чуба, стриженого пiд макотер. Але на собi вiн мав добру баранячу гуню, по подолi, на рукавах та ковнiрi торочену чорною кунню - першою даниною лiсових вятичiв. - А буде? Звичайно ж, вистачить, i Вишата лише всмiхнувся на знак згоди. Вони всi стояли на помостi заборола. Ки┐в город жив звичайними буднями. З коминiв тягся в морозяне повiтря кошлатий дим, усе було закидане снiгом. Де-не-де погавкували пси, в крайньому вiд Полудневих ворiт обiйстi безпорадно мукало телятко, певно, днями знайшлося, й нiщо не вiстувало небезпеки. Може, вiйна сюди й не докотиться. Ки┐в город уже давно не знав супостатiв, але князь не мусив споко┐ти себе. Хоч би що, а стольниця ма║ лишатися твердою, як людське серце. Навеснi з царя-городу Константинополя надiйшли тривожнi вiстi. В iмператорському дворi сталися великi змiни. Було усунуто вiд влади справжнього правителя iмперi┐ препозита Хрисафiя. Хоч Гатило й був лихий на нього за спробу замаху 447 року, та все ж та║мно пiдтримував через сво┐х людей при дворi лукавого ║внуха. Хрисафiй був у царi-городi ставленцем ║юпетських товстосумiв i таким чином послаблював силу стольно┐ аристократi┐. Пiд його дудку грав сам iмператор Теодосiй Другий. Тепер же Хрисафiя скинено, й ще нiхто не знав, куди поверне кермо пiдступна Пульхерiя. Й доки Гатило мiркував, що ма║ робити; надiйшла нова звiстка: iмператор Теодосiй загинув. По┐хав на полювання й при┐хав ногами вперед. I таке трапля║ться, бо нiхто з-помiж смертних не зна║, де здожене його коса Морани: в ратному вирi, на лову чи за бражним столом. На братове мiсце сiла його старша сестра Пульхерiя, хоч вона й ранiше правила державою замiсть слабовiльного Теодосiя. Синклiт обрав iмператрицею Пульхерiю, бо ж брат ┐┐ не лишив по собi можейсько┐ надi. Але нова iмператриця мусила взяти собi можа в суправителi. Пульхерiя, якiй минуло п'ятдесят друге лiто, на пораду нового улюбленця придвiрно┐ клiки гота Аспара, взяла собi можем майже неписьменного Аспарового во║воду Маркiана. Але, бувши святошею, попросила Маркiана пощадити ┐┐ дiвочу непорочнiсть. На бiк ново┐ правительки, зрадивши сво┐х друзiв-║гиптян, перейшов i патрiарх Анатолiй. Таким чином Пульхерiя, Маркiан, Анатолiй i всемогутнiй чiльник варварських тагм Аспар укупi з клiром та придвiрною знаттю дiяли заодно. Се ж не провiщало нiчого доброго землi Руськiй. Великий князь ки┐вський негайно надiслав до царя-городу Константинополя слiв iз вимогою новому iмператоровi Маркiановi поновити договiр, складений три роки тому з його попередником Теодосi║м. Але Маркiан, скориставшися зi свого мiцного становища й з вiйни, яка мала спалахнути мiж Аттiлою та Гейзом, з одного боку, та Римом i готами - з другого, не квапився втверджувати ганебних договорiв iз "гунами". Тим бiльше, що йому стало вiдомо й про зраду "вандальського" князя Мiровоя, якого на батькiв стiл незаконно посадовив готський конунг Теодорiк. Основнi ж сили Гейза, великого жупана Iспанi┐ та Маврiтанi┐, теж були в Африцi. Гатило на знак узгоди зi слов'янами Заходу порвав стосунки з Римом. Але написав листа iмператоровi Валентинiановi, аби той не втручався в його розправу над вiзiготами, як утiкачами з-пiд його влади й руського пiдданства. Теодорiковi ж одiслав iншого листа: "Не май сподiвань на союз iз Римом проти мене та брата мого Гейза". В ЛIТО 451-е мiсяця березоля Головна рать Великого ки┐вського князя рушила з городу стольного ще за зими. Гатило розраховував на несподiванiсть удару. Якби вiн потяг iз дому першими весняними дорогами, перечекавши розпуття й повенi, був би на берегах Райни за сорок день, тобто в серединi п'ятого мiсяця року - квiтного. Вирушивши ж. снiгом, у стичнi, вiн до весни здолав Русь, i Дерева, й Червенськi землi, й укра┐ну моравцiв i став на берегах Лаби. Позаду в нього здiймалися ще вкритi зимовою попоною верхи Снiжки-гори, попереду виднiли Клиновець, iз полудневого боку вже зелений, та похилi Руднi гори. Весна почалася ще на Одрi, й сей вiдтинок до Лаби ополчення брало вже з останнiх сил. Рiчки, маленькi й великi, поскресали, навiть лiсовi дороги стали важкi й пiдступнi. Конi провалювалися в мокрий, нiздрявий снiг, вози та гарби з сiном i зерном для худоби стали в'язнути по ступицi, воли схудли й виснажились, i Гатило наказав зупинити ополчення, ледве переправивши заднi полки та валки на лiвий берег Лаби. За Великим ки┐вським князем пiшла раттю не сама тiльки Русь iз ┐┐ численними групами племен волинi дулiбсько┐, галичi, бiлих i чорних горватiв, бойкiв, лемкiв, карпiв, букачiв, божичiв, тиврiвцiв, улучичiв та подолян. Великого князя ки┐вського пiдтримала вся земля, пiдвладна йому: Луг разом iз усiм кошем косарським, на чолi з молодим князем Данком Богдановичем, уся Вкра┐на i Сiврська пiд прапором старого чернегiвського князя Божiвоя, й Дерева пiд проводом Гатилового шуряка Ратибора Бiлгородського. Сво┐х во┐в надiслали й кривичi, й смоляки, й новi пiдданi радимичi та в'ятичi, й деякi iншi племена, що населяли полунiчнi кра┐ Русько┐ держави, й булгари, що сидiли по той бiк Дону, й киргизи та обри, й саки з ясичами степовими. Не було поряд лише Борислава. Та вiн, об'║днавши в ополчення всю рать задунайську й придунайську, разом з полками семигородськими йшов на захiд iншим шляхом. Нарочитi можi донесли Гатиловi, що Борислав уже з'║днався з воями великокняжого брата Володаря й чека║ дальших наказiв у Добречинi. Гатило послав кiлькох можiв на чолi з десятником Воротилом i сувору ябеду до Борислава та Володаря: Володаревi стояти на мiсцi, Бориславовi ж якомога швидше рухатись на полудень до моря .Латинського й рiчки Сави в Сiрмi┐ й стерегти там тил головно┐ ратi русько┐ вiд грекiв. Богдан же Гатило зi сво┐м вiйськом розташувавсь у вiдногах Рудно┐ гори на лiвому березi Лаби. Коли чотири роки тому вiн дивився на рать, яка лягла станом над Дунай-рiчкою, бачив чотири горби й чотири табори на них. Тодi греки панiчно втiкали вiд нього й, неспроможнi стати йому супротиву, вирiшили вбити його змi┐ним жалом безбородого ║внуха. Тепер назустрiч Гатиловi йшла рать не тiльки Риму та всiх пiдвладних йому язикiв, а й хоробрi во┐ вiзiготiв, i всi народи, що схилялися перед ним. Тако┐ ратi свiт ще не бачив. Зате не бачив i Гатило стiльки можiв пiд сво║ю рукою. Скрiзь, куди сягало Гатилове око, було чорно вiд людей, i вiд худоби та возiв, i вiд коней, i вiд гостроверхих наметiв - скрiзь, на всiх схилах i пагорбах, у всiх долинах i видолках курiлися вогнi, й та чорно-ряба маса можiв i тварин, яка звiдси здавалася йому лiсовим мурашником, не мала нi кiнця нi краю. Гатило ж сидiв, як i належалося Великому князевi й самодержцю всi║┐ неосяжно┐ держави, на високому версi, найвищому з-помiж околишнiх пагорiв. Вiн спитав старого конюшого, першо┐ пiсля себе людини в сьому безконечному ворушкому свiтi: - Скiлько ║ во┐в мо┐х? Вишата пильно подивився на один бiк, тодi на другий, немов лiчив оружних пiшакiв i комонникiв, i дуже поважно вiдповiв: - Безлiч! Така вiдповiдь зовсiм не влаштовувала Великого князя ки┐вського, та вiн подумав, що нiхто й не втямить сказати йому точнiшого числа, й заспоко┐вся: Подiбного ополчення вiн i справдi ще нiколи не збирав пiд сво┐ прапори, хоч уже дванадцяте лiто правив Руссю. Полотка Великого князя була вогненно-червона, як i завше в походi, й над нею маяв блакитний трикутний прапорець iз золотом вишитим ведмедиком на ньому. Ведмедик устав на заднi лапи й сердито роззявив пащу. Богдан тiльки тепер завважив, що ведмiдь повернувсь очима на захiд, а ще вчора дивився кудись у бiк полунiчний. Гатиловi по спинi побiгли мурашки вiд здогаду. Та се ж подають йому знак кумири руськi! Ввечерi вiн скликав у полотцi сво┐й раду велiю й наказав iз сонцем рушати. Коли ж усi розiйшлися, вiн покликав до себе старого конюшого. - Мовив ║си, що ма║ш волхва. Вишата кивнув: так, ║ вiдун у нього. - То приведи. Вишата довго гаявся й нарештi прийшов iз гладким пiдстаркуватим чоловiком без вус i без бороди. Коли дiд скинув перед ним капловуху лисячу шапку, на головi йому засвiтився пучок рiденького сивого волосся. Й та сивина, що не кле┐лася до товстощокого рожевого обличчя, й косi очi з капшуками раптом одбили в Гатила будь-яку хiть питати в духiв сво║┐ долi. Вiн пiдiйшов до вилицюватого азiйця: - Ти хто ║си? - Ургуй, - вiдповiв той. - Хто ║си, питаю. Роду-породу. - Калмак. У ворожбита була гарна молодеча усмiшка, та волхвувати Гатиловi вже так i не схотiлось. Вiн махнув калмаковi йти, Вишата, помулявшись, i собi пiшов, а Гатило залiз до полотки. Авжеж, якого дiдька! Руськi кумири вказали йому сьогоднi путь, а вiн шука║ у калмацьких загонах свого сина Данка. Гатило лiг узголiв'ям до продухвини й задивився на небо. Воно було геть усiяне синiми, бiлими й жовтими зiрками. Й через усе небо з полунiчних кра┐в тягся широкий i безконечний Райський Шлях[18]. Вiн iшов споконвiку в тi кра┐ неба, лишивши праворуч Велику й Малу Ведмедицю, й казав русинам напрямок, усiяний зорями-очима, й не було йому нi початку, нi кiнця, як не ма║ ┐х i життя на землi. Пiд ним русини проклали собi путь у греки. Тепер же вiн показував туди, де чекала на князя ки┐вського велика слава чи незмiрна ганьба. Й то було ще одним знаком Дажбога, а може, й Перуна та всепобiдника Юра, новою лiчбою, яку давало йому небо та руськi кумири. Й уранцi, не тримаючись бiльше низiв та долин, Гатило вказав ополченню сво║му iншу путь - на полудневий захiд, через Рудницю, до витокiв Дунай-рi