iрик. _ Сiрик_. Будь ласка! Скидан_. Якове Петровичу? Здрастуйте. Куди впадав рiчка? Сiрик. _Яка? Скидан. _Яка рiчка, Тарасе? Тарас_. Волга... Павлюк_. Еге, куди вона тече? Сiрик_. Ви що? Збира║тесь менi вчинити iспит? Скидан_. Я вас питаю, куди впада║ Волга? Платон_. А я питаю, чого у вас неголена личность i така неакуратнiсть у фiгурi? Сiрик_. Не ваше дiло. Це моя приватна справа. Скидан_. А Волга? Сiрик_. Я не об'язаний вам вiдповiдать. Скидан_. А хлопцевi ви об'язанi? Тарасе, спитай учителя, куди впада║ Волга? Сiрик_. А, он що!.. Синок начальства... Ясно... Скидан_. Сiдайте. Куди впада║ Волга? Павлюк. _Годi, Петре. Давайте займатись дiлом. Скидан_. Куди впада║ Волга, чорт вас забери? Кажiть мерщiй! Я злий! Павлюк_. Ну, Петре, не волнуйся! Сiрик. _Прошу вас припинити глум! Я... Скидан_. Ви розбещу║те хлопця... Тарасе, вийди геть! Тарас_. Виходжу... Менi, тату, Якiв Петрович став такий противний, що я б його, зда║ться, вдарив. Павлюк_. Ти дивись! Скидан_. От! Тарас_. Ну, що я там його спитав? Волгу! Таку товстенну рiчку, i то не мiг сказать! Платон_. Довчились чортового батька. Сiрик_. Припустимо, я помиливсь. Скидан_. Хто вам дозволив помилятись? Сiрик_. Що ж, виходить - я не людина? Скидан_. У класi не людина. Свiтило! Учитель мусить бути бездоганний. Iнакше - ви злочинець. Сiрик_. Зна║те, па двiстi п'ятдесят карбованцiв... Скидан._ ...можна знайти Волгу. Ми теж сьогоднi не багатi. Держава тягне з пас останнiй шмат. Так ми i ║ держава. У всякiм разi, основна ┐┐ частина. I в тимчасовiй диявольськiй скрутi вбача║м особливий смисл! Сiрик_. Так. Але чому, дозвольте вас спитати, ви можете в роботi помилятись, а я - нi. Чи ви тут бездоганнi? Скидан_. Я помиляюсь тут щодня. Того, що ми тут дi║мо, ще свiт не знав, а вашi рiчки давно на картах всi пожовкли i мухами прикрапанi, як маком. Сiрик_. До речi, я i пе географ зовсiм. Я словесник, щоб ви знали. Павлюк_. А кажуть дiти он, що й пишете ви не зовсiм чисто, з помилками. Сiрик_. Неправда. Це не помилки! Я не встигаю перевчатись: мiня║ться правопис в Наросвiтi. Платон_. Отаке. Скрiзь, мабуть, однаково. Мiня║ться, тече, летить, як та вода весною з потокiв. Сiрик виходить. Входять Уляна i Нечитайло_ Мина._ П_асi_чний. _Правда, дiду? Все рушило разом. Неначе не село - ескадра кораблiв у бурю. Продовжу║мо! Петре, бери стерно! Команда, по мiсцях! Про Волгу не турбуйтесь. Через двадцять лiт впадатиме, куди захочем. Захочемо - в Чорне, захочемо - у Каспiйське, бо й Волга наша, i моря. Нечитайло. _Еге. Чорне море наше, Каспiйське наше, а таранi чортма! Уляна_. Ну, Мино, що ти кажеш! Тут про розумне треба говорить. Петре! Скидан_. Ну? Уляна_. Так, мо, упишете назад? Як ти, Мипо? Нечитайло_. Сьогоднi вже не хочу. Голова опухла. Уляна_. Ну от... Привела. Нечитайло_. Прийдемо Ще завтра чи позавтра. Скидан_. Приходьте, коли Схочете. Я не пiдганяю. Нечитайло_. А може, ще обiйдемось i так. Скидан_. Нi, дядьку Мино. Уже вам не обiйти не об'┐хать. Нечитайло_. Сказав слiпий, побачимо. Скидан_. Побачите. Будете ви ще у нас колгоспним Бригадиром та почнете орудувать лапами. Та стануть вас люди шанувати. При┐дуть до нас гостi з Казахстану, Польщi чи, може, з самого, колись, Китаю - а хто тут у вас найкращий бригадир? Мина Нечитайло! Нечитайло. _Ну, годi, буде! Уляна_. Чув? Та що ви з ним говорите? Скидан_. Портрети вашi, дядьку, будуть по газетах книжки про вас напишуть, про вашу славу па весь свiт! Нечитайло_. Книжки напишуть, а корову i коней заоеруть. I одi й дивись на фотографiю. Ходiм, Уляно. Пола║мося трохи дома та, мо, зарiжемо хоч теля. Уляна_. Отак як бачите. Входять Верещака й_ Сiрик._ Верещака_. День добрий, товариство! Скидан_. Здрастуйте. Верещака_. Письменник Верещака! У вiдрядженнi по Украiнi з творчою метою. Тихий_. Оте║ приятно. Драстуйте! Давно хотiв письменника побачить. Сiрик_. Прекраснi епохальнi твори! (До Скидана)_ Читали? Скидан_. Читав. Уляна_. Шапок не знiмають - що воно таке... Верещака_. Що саме ви читали, товаришу Скидан? Скидан_. Та, мабуть, чи не все читав. Пишете ви стисло_Не те, що, скажiмо, граф Толстой. Верещака_. Ну, звичайно. Не тi часи. Уляна_. Ой не кажiть. Таке робиться!.. Нечитайло_. Не лiзь хоч до письменства, кохана. Верещака_. Так... Чудесное у вас село! Скидан_. А чим воно чудесне? Верещака_. Розкiшнi кра║види. Хатки малесенькi, як лядечки. Нечитайло_. Живемо, як бачите. Сiрик. _Iван Гнатович рiшив. Сiр_ик_. Iван Гнатович рiшив побудувати дачу коло нашого села. Скидан_. Чого ж коло села? Яке на хуторi життя? В селi будуйте. Верещака_. Для творчостi потрiбна тиша. Тихий_. Я думав, люди. Скидан_. Проте як зна║те. Вам виднiше. Уляна._ Еге. Отутечки у нас один панок роками проживав. Iз Петербурга. Було, все дiтям грошi розда║. Дурний був, i вата в ушах. А потiм того, як ото вбили його в революцiю, так нiхто вже не той... Верещака_. Iнтересно. Нечитайло_. Помовч. Iнтелiгенцi┐ не лякай, чу║ш? Уляна_. Еге. Забула. Живе ще ж той, Безверхий. Все корiв малю║ та глечики на призьбi. Верещака_. Да? Цiкаво. Скидан_ (показуючи на Демида)._ Ось мiй батько. Недочува║, пробачте. Моя жiнка Мар'яна. Верещака_. При║мно... А що вам з мо┐х творiв... Скидан_. Все сподобалось. Смак у письмi я маю високий. Що я читав? Ну, вас читав, ще там когось. А книг написано, ви самi знаете... Не потурайте моему смаковi в питаннях досконалостей мистецьких. Верещака_ (до Сiрина)._ Чули? Iнтересна мова. Скидан_. Новi часи, товаришi. Ми зараз прагнемо такого тону, щоб стенограму нашо┐ розмови читати мiг би увесь свiт, а по самi лише любителi фольклору. Верещака_. Чудесно! Ви ║, товаришу Скидан, ота iюва шива людина, яко┐ так браку║ для письменства. Скидан_. Не знаю, може. Вам виднiше. Верещака_. Я буду щасливий увiчнити ваш образ для нащадкiв у столiттях. Ви розумi║те мо┐ завдання? Скидан_. Щодо вiкiв i нащадкiв менi однаково, пробачте, чи будуть знать вони, який ходив я неголений, як некрасиво ┐в i пив, як лаявся погано часом i як новi слова невiрно вимовляв... Верещака_. Нi, чому... Скидан_. А от що дi║ться, i як довiрив нам таку всесвiтню справу Центральний Комiтет, i як я шкутильгаю Хтутечки, коли б ви знали, як часом падаю, як комунiстом етав у колгоспi, - оце для столiть, признатись, неоднаково менi. Верещака_. Так. Але я опишу ваш побут. Жива людина ви, а не плакатний знак. Скидан_. Глядiть, щоб побут вас не обдурив. А вiп такий, i особливо у степах, де все не високо, казав той, i не низько. Тихий_. Та ще й на вiтрi. Верещака_. Себто? Тихий_. Який тепера побут? По┐хав побут з куркулями. А тут в колгоспi веремiя... Скидан_. А пристрастi, коли б ви бачили! От розпита║те Марисю. Однi сюди, другi - назад... Вперед - назад, Вперед - назад... А тут роботи безлiч i складних завдань. Позбутись треба, i не як, а зразу, бога, чорта, i святого Духа, i всiх святих, що володiли нами тищi лiт, домовика, русалок, i вiдьом, i власних коней, i корiв, i персонального запасу хлiба, i особисто┐ землi, i спадщини, i царства божого, загробного життя, недiлi, паски, рiздва... У_ляна_. От дожились! Скидан_. Заповнить новим змiстом всi оцi пустоти i возлюбити труд на щастя людства, й межi стерти предко^ вiчнi, з'║днатися в ║дине поле... Хто в свiтi нам рiвня в щедротах оддавання?! Уляна_. Нема на свiтi... О-ой! Демид_. Еге! Корiв он оддають да рiжуть. Да одне одного!.. Да самогон женуть смердючий, змiй би його пивi Тьху!.. Тихий_. Все стало iншим, навiть горе i радiсть. Довiрите? Назвiть менi що-небудь, що б не стало iншим. От життя! Демид_. Таке мелете. Ну, хай уже начальство iнше. Бiднiсть же та сама?! Гаркавий (у дверях)._ Петре! Скидан_. Iду!.. I бiднiсть, тату, вже не та. Колись ┐┐ всi жалiли, а зараз колективно ненавидять - партiя уряд i всi трудящi. Демид_. Не бреши, голодранцю! Скидан._ пй-богу, тату, правда! (Вибiга║ у двiр)._ Демид_. Як же ш_ ненавидять, коли ┐х на всi должностi настановлюють? Верещака_. Так ненавидять, дiду, бiднiсть саму, а людей бiдних люблять. Демид_. Га? А пащо ┐х любить? Бiднi люди поганi. Злиденнi та плохi, вродi мене... Тьху... Отож-бо, чув, дурного Харитона Гусакового настановляють, кажуть, кооптахом. Пропала птиця... Верещака_. А син от ваш, Петро, бiдний? Демид_. Е, Петро. Петро во║нний, образований. Робочий чоловiк. Ми змалку що? В буряках копались, а вiн уже цукор варив... Верещака_. Де? Демид_. На цукроварнi, де? Дурне пита║те... Входять Цар,_ Трубенко, Сторчак i Чорнота._ Цар_. Здрастуйте. Сторчак_. Здрастуйте. Чорнота_. Здрастуйте. З недiлею. Павлюк_. Здрастуйте. Що треба? Тихий_. Здоровi. Писанка_. Добрий день. З чим прийшли? Гусак_. Знов прилiзли, контрреволюцiя лукава! Цар_. Не контрреволюцiя, а антитеза. Верещака_. Що?! Пасiчний_. Iнтересно. (До Верещаки)._ Придивляйтесь уважiю. Трубен_ко_. Десь пiдхопив слiвце. Верещака. Що за антитеза? Звiдки? Цар_. Тутешня. З нашого села. Верещака_. Сказитись! Гусак_. Вийдiть геть негайно! Чорнота_. Дозвольте... Як це так! Цар_. Я чув, що тут письменники при┐хали писати драму з нашого життя. Верещака_. Не драму, комедiю. Цар_. Комедiю нам грать ще ранувато. Гусак_. Не ваше дiло. Що вам треба? Цар_. Хотiв сказати дещо. Пасiчний_. Заходьте вечором, прошу вас. Зараз засiда║м. Мар'яна_. Ну, хай би люди посидiли... Господи... Гусак_. Вийдiть, вам кажуть! Напишуть вре, що треба, i без вас. Цар_. Вийдемо, якщо так. Тiльки без нас же ситуацiя часу неповна. Невже не видите, що зараз ось якраз на нашiй середняцькiй ши┐ хита║ться судьба столiть. Що в океанi труднощiв людських цiлого свiту щонайтруднiшi люди - ми. Мов чи наше? Ось свiтове питання. Великий знак доби. Несемо. Хита║мось на цiлий свiт - сюди-туди. Несемо! Пасiчний (до Верещаки)._ Чули? Гусак_. От шкура! Верещака_. Мо║ чи наше? Це ж дiйсно запорозький Гамлет. Трубенко_. Товаришi, будь ласка, до вечора не ма║мо часу. Просимо вийти. Цар_. Жаль. Верещака_. Жалi║те? Цар_. Жаль думок. Може, не зараз, колись би пригодились. Прощавайте. Входить_ _Скидан._ Скидан_. Ага! Дядько Цар! Дуже радий. Як спiва║ться в пiснi: "Ой що ж то за шум учинився, дядько Цар у колгоспi появився". Сторчак_. Не зовсiм. Скидан_. Он як! Верещака_. Чому? Цар_. Не гоцжусь. Нутро непiдходяще. Гусак_. Хитре? Цар_. Чого там! Нi над чим хитрити. Пасiчний (до Верещаки)._ Чули? Самокритика. Верещака_. Оригiнальне. (До Сiрина.)._ Хоче бочком на дурничку проскочити в дiйовi особи, в геро┐. Гусак_. Чорта лисого! Верещака_. В колгосп, мовляв, не хочу... Цар_. Не хочу. Верещака_. Точно... I хочу непомiтно обернутись в позитивний образ. (Запису║)._ Цар_. Не криюсь - хто не хоче! Трудно зараз бути в негативi: анi тобi сльози, нi каяття, нi путнього слова Самi злочинства сиплються з тебе, як з торби. Верещака_. Перехiдний момент. Цар_. Мабуть, що так. Племiнник мiй, професор фiзики в Ленiнградi, член партi┐, так той аж звiдти бачить, що я за один. Пише менi недавнечко в листi... Сторчак_. Сам читав! Цар (да║ Сторчаковi листа)._ На, читай уголос... Пробачте - неписьменний. Сторчак (чита║)._ "Повинуючись загальному гiдростатичному закону, ваше, дядьку, селянське старовинне ║ство не зовсiм вiдповiдно ще розташувалося в новому полiтичному сосудi, в який його судьба перелила, вповнi ще прийняло його модерну форму. Деякi молекули уашого ║ства ще iте вляглись рiвнобiжне стiнкам отого сосуду i мусять довго ще стирчать куди i як попало..." Цар_. Ну, що ви скажете! Мовчу, бо правда. Верещака_. Пiдводить наукову базу. Пасiчний_. О, вiн ще й фiлософську пiдведе. Цар_. Якщо дозволите. Для того i прийшли. Верещака_. Тiльки без хитрощiв, одверто... Цар_. Попробуем. Так от що, товариство. Верещака_. Ну-ну... Цар_. Ми люди iндивiдуальнi, укра┐нськi, i до колгоспу йти ми не хотiли. Скидан_. Ми теж укра┐нський народ. I вас пита║мо: хто вас просив де нашого колгоспу? Цар_. Нiхто нас не просив. Загнав був нас Гусак Харко. Гусак_. Брешеш! Сторчак_. Еге! Взяв на переляк, чортяка. Цар_. Загрожував свободi нашiй i життю. Гусак_. Брехня! Цар_. Давайте так розiйдемось, товаришi: все, що було куркульське, папське i людське, - всi грунти i води, одне слово, берiть собi, колгоспу. Нам, одноосiбникам, нехай лишиться тiльки наше. Гусак_. Хто пiдпалив сiльраду? Цар_. Не палив, не знаю. Я нездатний щось там запалить чи знищить. Зробить щось добре я здатний. Скидан_. Я теж так думаю. Цар_. За те ми тебе й поважа║мо, хоч i розходимось. Скидан_. Чому?! Цар_. Ми, бачте, люди iншi. У вас всесвiтнiй iнтерес, ми ж люди окремi. Малого iнтересу люди. I смисл життя ми бачимо в малому iнтересi, в сво┐й окремостi, сказать би. Пасiчний_. Себто? Цар_. Ви хочете зробитись робочими на всiй землi, а ми - властителями клаптикiв земельних. Верещака_. Он куди загина║! Скидан_. Записуйте. Не скрiзь почу║те таку одвертiсть. Верещака_. Властителi клаптикiв! Це ж цiлий образ! У двох словах вся постать. Сторчак._ Пишiть - властителi й любителi землi. Пасiчний_. А ми хiба не любимо землю? Цар_. Ви перестанете ┐┐ любити, лаяти й клясти чи за не┐ молитись, бо трудодень i трактор цього не потребують. Тихий_. Неправда! Скидан_. Неправда! Трубенко_. Неправда! Гусак_. Куркульськi брехнi! Пасiчний_. Ми землю любимо новою, вiльною любов'ю нових властивоетей, без лайки й прокльонiв одноосiбника-раба! Сторчак_. Побачимо! Скидан_. Побачите. Ось заженемо ваш сектор на болото. Сторчак_. Нiчого. Хоч у болотi, аби наше. Така людська природа. Пасiчний_. Фiлософ. Природу треба чистити, щоб не змарнiла в бур'янах i хащах випадкових. Цар_. Почистите, я бачу, ви природу так, що згине, мабуть, i краса ┐┐, i тиша. Скидан_. Досить тишини! Ми на природу винесемо план. Пасiчний_. Природа без науки й плану загине вiд таких любителiв, як ви. Так гине лiс, коли його возлюбить шашiль. Скидан_. Ми прагнемо життя нового, значить, i ново┐ краси. Входить художник Безверхий._ Безверхий_. Замовкнiть! Не говорiте мне хоть про красу! Невже ви й про красу можете щось сказать? Скидан_. Де вже нам! Безверхий_. Свинарник довжиною в пiвтораста метрiв, яким ви згидiли пейзаж з мого вiкна. Оцей свинарник, я вас питаю, е вiн красивий чи нi? Ваша робота?! Уляна_. А чим вiн поганий? Безверхий (до Уляни)._ Не ваше дiло! Скидан_. Ви дивитесь на свинарник збоку, а я зсередини. До речi, ви всерединi свинарника були? Безверхий_. Що ви цим хочете сказати? Скидан_. Всерединi це не свинарник - готель свинячий, слово честi. Безверхий_. Начхать я хотiв на ваш готель! (До Верещаки)._ Ви понiмаете, що делается здесь? Верещака_. Верещака. Безверхий_. Той самий? Дуже при║мно! Безверхий_. Ви понiмаете, какой пейзаж згидiли з вiкна? Вот так вот - р║чка, вот. Тут кустiки, вот здесь вот верби по лугу. Потом река делает такую, вот смотрiт║, загогулiну, ну, то есть, батенька, красота невероятная! Верещака_. Дiйсно... Безверхий_. Да пет. Слушайте. Ви слушаете? Вот. Прi║зжаю з города: пу, зашли соседi - Запорожець, Кошовой, Гаркавий. Да... Обедаю. Випиваю, так сказать, рюмку водки, терновки, знаете лi, виходжу на балкон, лягаю, у меня, знаете лi, такая, вот смотрiт║, лежа┐точка вот здесь вот... Да... Нет... Ага! Лягаю, смотрю вперед - свiнарнiк! Сто двадцать метров. Не вандалiзм!? Скидан_. А ви б, Федоре Григоровичу, свого проекта подали. Безверхий_. А ви меня просiлi? Скидан_. Просив. Безверхий_. Значить, я забил. У меня артерiосклероз i мiокардiя вот здесь вот. Забил. Скидан_. А я не забув. Склерозу в мене нема. Безверхий_. Вот i жiвiте з кабанамi. Я больше в вашем селе не жiлец. Довольно свiнарнiкамi портiть ландшафти! Уляна_. Чого ви за свинарник учепились? Не так поставили! Загогулину йому закрили!.. Так забiжiть з другого боку та й милуйтесь. Все одно гуляете та корiв малюете. Безверхий_. Не твойо дело. (До_ Верещаки)._ Слишали? Пришла в правлiння... дама! Уляна_. Хто дама? Я дама? Безверхий (до Верещаки)._ Ну, ви посмотрiте... Уляна_. Люди добрi, чули? Дамою мене узвав! Нечитайло_. Ну, й узвав, сатана тебе не вiзьме! Уляна_. Яка я дама? Причастуюсь! Безверхий_. Ну вот. Видiте? Уляна_. Я робоча жiнка, а не дама. Безверхий_ (до_ Верещаки)._ Вот вам тiп для комедi┐. Уляна_. Для кумедi┐? Для яко┐ кумедi┐?.. П'ять лiт корiв малю║ та горщики па закладках! (До письменника). _А вчора йду з роботи. Так натомилася. Дивлюсь: аж вiн малю║ будяки, що я не дополола. Не глум! Я будяки полю а вiн малю║! I стида ж не ма║, а ще за границею був! Безверхий_. Я ухожу. Не желаю бить предметом глумл║нiй... (Щеза║)._ Тихий_. Образився. Нечитайло. _А-а! Смi║ться з мужикiв. Тихий (до Верещаки)._ Скажiть, давно хочу спитати пробачте... Верещака_. Прошу. Тихий_. Чого це деякi письменники да, кажуть так дисати стали тугувато? То ж було колись, скажiм ось Гоголь чи той, як його... Трубен_ко_. Граф Толстой! Тихий_. Граф Толстой! Граф Монте-Крiсто. От писали! Верещака_. Ну, бачте, сучасникам це завжди так зда║ться. Знову ж, були iншi вза║мини. Епоха була iнша. Демид_. Монополька? Верещака_. Епоха! Час такий! Доба! I потiм, всi вони отi письменники, були продуктом... Демид_. А, так! Були продукти, а де вони? Тихий_. Да не про те йде мова. Вони ж були пани? Робить ┐м нiчого, от, гуляючи собi, й писали. Вiрно я кажу? Верещака_. Не всi. Проте жили без навантаження Тематика також була не завжди актуальна, легка. Не те що в нас. Демид_. Еге. Що за день напишуть, те за нiч покурять Легкий тютюн! Верещака_. Який тютюн? Тихий._ А такий, що от, примiром, кажуть, що Пушкiн так проти самого царя писав. А Шевченко навiть проти царицi. А зараз вiзьмеш книжку, проти кого ви пишете ┐┐ проти чого... Демид_. I бомага не та якась... Не згорнуть, не закрутить... Самi цатрети. Верещака_. Цiкавi настро┐... Хм... Тихий_. А ви не хмукайте. От ви. Проти чого ви пишете книги? Верещака_. Мо┐ книги... Нi проти чого... Пишу тiльки за. Тихий_. Дак тодi нащо ┐х писать? Всяке ж письмо пишеться щось проти чогось. "Тiльки за"! Хитра штука! Уляна_. А тобi яке дiло? Чого ти до людини причепився? Нечитайло_. Уже в лiтературу лiзе. 133 Верещака (тихо до Сiрика)._ Цей дядько сводоч... (До Тихого, побачивши два ордени Червоного Прапора), _Пробачте, за що у вас ордени? Тихий_. Тепер такi часи, що всi ми мусимо одне одному помагать. От я й кажу письменнику... Уляна_. Так ти ж неграмотний. Ти книги тiльки куриш. Тихий_. Оце хiба що так. кдиний твiй проти мене аргумент. Освiта у мене вечiрня. А пишуть все-таки не так! Уляна_. Ну, що ти скажеш! Тихий (до Верещаки)._ Були дiла й на ордени. Верещака_. Ваше прiзвище?.. Пробачте... Тихий_. Тихий. Верещака_. Товаришу Тихий, коли б, спираючись на свiй критико-лiтературний досвiд, ви не курили книжок, а, скажiмо, були культурною людиною, про що б ви книгу написали? Ви про це думали? Тихий_. Думав. Уляна_. Ну, скажiть на милость! Тихий_. Я не писав би про царiв, тиранiв чи великих персон. Я склав би книжку або казку про отакесеньку людину, що признача║ться на посаду, для яко┐ в не┐ ум голови не хвата║. I як ота людиночка... Як усе в не┐ зразу _пiшло обертом. Була неначе не дурна - показала дурiсть. Весела й привiтна була - стала гордою i мовчазною. Була сором'язлива - стала категоричною. Була чесна - почала пiдробляти покажчики. Мало того, зробилась нещасливою i почала вже, прах би ┐┐ взяв, наводити нудоту на всiх, хто ┐й пiдляга║. Верещака_. Он як! Ну, вам, дiйсно, дай освiту... Тихий_. Про пашу освiту не турбуйтесь. Частично можна землю обробляти i без квгенiя Онегiна й Тетяни. А от кому б я негайно зажадав освiти, - так це начальству, районному i навiть сiльському. I не тiльки вищо┐, а й середньо┐. Верещака_. А для чого тодi середня? Тихий_. А для того, щоб середина була в пропорцi┐. А то часом трапля║ться: голова з вищою освiтою, серце з нижчою, а шлунок зовсiм темний i потребу║ багато харчу i дорогих напо┐в. Гусак_. Ти на кого натяка║ш?.. Я тобi пригадаю цю балачку, писатель! Демид_. А от скажiть менi, товаришi, чого це в нашому районi да така бiднiсть у моду пiшла? То ж колись, скажiм, одне багате, друге, дивись, бiдне. От бiдне щось заробить у багатого. А зараз i бiднi - бiднi, й багатi - бiднi, начальству все мало. Вiтряки розорили... Тараси_к_. У вас, дiду, дрiбнобуржуазна психiка. Де_мид_. Га?! Тараси_к_. Психiка, кажу, у вас буржуазна i дрiбна. Демид_. Помовчи, шеф! Верещака_. Цiкаво. Чудесний матерiал. Демид_. Га? Що кажете? Тарасик_. Кажуть, що ви контрреволюцiонер i пережиток капiталiзму, дiду. Демид_. Що?! Сибiр нашого царя! (Кида║ться до Тарасика)._ Тарасик тiка║ повз Скидана, що з'явля║ться у дверях._ Скидан_. О, вже зчепились, вояки. Ой бiда менi з вами... Сiдайте, тату, отам або приляжте. Ну, що ви, ┐й-богу... (До Верещаки)._ Прошу пробачення. Верещака_. Ну, що ви! Будь ласка. (До Сiрика)._ Чудесний тип для сцени. Обов'язково вставлю в п'║су. Демид_. Як? Куди приставите? Тарасик_. Вони хотять показати вас у театрi. У вас дрiбнобуржуазний тип. Скидан_. Ну, Тарасе... Демид_. Ага... Он як... Ось воно куди карлючка закандзюбилась! Дрiбний, кажете, тип, на сценi? Ну, спасибi Мар'яна_. Куди ви, батеньку, не треба... Демид_. Дочко, не держи мене. Скидан_. Ну, що ви, тату! Демид_. Нi, дiти, вже я вам не тато. Мар'яна_. Ну, тату, ну, а хто ж ви? Демид_. Хто я?.. Скидан_. Ну, годi. Хочете, поб'ю Тараса? Нехай поплаче трохи, лобуряка. Тарасе! Тарасик_. Я тут. Ударте, дiду. Мар'яна_. Може, гниличок би чи яблучка з'┐ли? Демид_. Ви чули, хто я? Мар'яна_. Та то ж письменник щось там ляпнув. Вiн одмежовуеться, татуню. (До Верещаки)._ Скажiть щоиебудь. Демид_. Не батько я. Я дрiбний буржуа на сценi вже, а не в старенькiй хатi, що ┐┐ сам колись зробив руками оцими. Тодi що вас на свiтi не було. (Виходить на авансцену)._ Так, оцими руками. Тодi ще ┐х на свiтi не було. Давно живу, i, може, справдi, вже не людина я, а соцiальний знак, артист який, а це все, може, сцена, а не моя хатина, що був зробив ┐┐ руками оцими лiт п'ятдесят тому назад. Усе життя нужденне i злиденно ненавидiв свою я дрiбнiсть буржуазну, плазуючи з худенькими волами по дрiбних нивках, мов по латочках, за дрiбнi грошi, не за капiтал, та у дрiбному потi, з дрiбними дiтками, що ┐х було тринадцятеро, дванадпятко господь собi яабрав, оплаканих дрiбненькими сльозами... Оце-то те... Пройшли мо┐ лiта, i день мiй звечорiв, i я на сценi ось, i жаль мене бере. Не я був дрiбний буржуа! Дрiбпа була доля. Здрiбнила все мо║ життя. Здрiбнила розум мiй i почуття. I мiй талан... Га?! Де ти, мiй талане? Тебе ж я, певiю, мав, хоч i неграмотний. Та приорав чи, мо, забув у борозенках папських? Чи на шляхах чумацьких? Чи по шинках поганських? Талане мiй, привидься!.. (Пада║). _Мар'яна. Таточку!.. Померли... Петре!.. Вбiгають Олена i Ларися._ Скидан. (бачить, що Верещака запису║_)._ Пишете? Пишiть: помер великий артист па дрiбних ролях. Помер письменник чи поет нездiйснений, плугатар добрий, батько мiй... Уляна_. Грушки любив. Оце йому гниличок принесла. Олена_. Та ще любив спiвати. Все, було, спiва║. Де ото не робиш, чути: "Гей, у полi вiтер вi║, а жито зеленi║, а козак дiвчину та вiрненько любить, та зайняти не смi║". Демид, царство небесне. П_латон_. Пригадую, колись, ще парубками, ви┐деш у степ було, а степ широ-окий, широкий! До самого Криму, та до Кубанi, та Молдавi┐, так ото переспiва║мо всiх пiсень та й почнемо самi придумувати. Оце "Ой у полi вiтер вi║" од Демида пiшло, потiм "Над рiчкою бережком iшов чумак з батiжком, гей, гей, долю доганяти, гей..." Потiм... той... Багато. Позабував уже. Таких пiсень письменники, куди... Олена_. Де там ┐м. Тепер ось радiо пакашлюс для всiх. Ларися_. Любили вони добре слово. Уляна_. А що вже до роботи... Мар'яна_. А правда, тiточко... Великий був трудар! А гарнi якi, гляньте. Посмiхаються. Уляна_. То його душечка полинула... Хоч тепер нема, кажуть, раю. Куди ж полинеш? Олена_. Та, кажуть, що й душi вже нема... Петре! Чи ви, писателю! Як же так, що скiльки людива терпiла... Верещака_. Матерiалiзм доводить, що рай, 1 пекло i так звана душа - це вигадки попiв. Олена_. А що ж отут? Було, i от нема║! Верещака_. Рефлекс... Платон_. Ну, це як у кого. Людина душевна - душа. А вродиться казна-що, дак там уже то, що пи кажете. Всяке створiння! (До Демида)._ Вiчна тобi пам'ять, добра душа человiчеська! Мар'яна_. Як смутно! Нехай було б саме лише пекло, аби був той свiт... Петре! Скидан_. Не знаю, Марисю. Мене хвилю║ цей свiт, а не той. Я бачив пекло на землi, i раю хочу я також земного, i вiрую в земний домашнiй рай. Чути, як нароста║ широкий урочистий спiв на дорозi._ Тараси_к (вбiга║)._ На Днiпрельстан ┐дуть, тату! А прапори червонi!.. Дiду!.. Ой!.. Скидан_. Завiсу! Завiса_ ДIЯ III КАРТИНА ЧЕТВЕРТА В правлiннi колгоспу. Чимала кiмната. За вiкнами майдан. Чути десь спiви. Гудок пароплава з Дйiпра._ Чорнота_. Чули? Великий, кажуть, недосiв по всiй Укра┐нi? Щось буде... Гусак_. А що буде? Ти звiдки зна║ш? Чорнота_. Учора я спинився прикурити пiд дверима ячейки... Чую... Гусак_. Про мене говорили? Чорнота_. Тiльки й було мови. I нiби казали, що ви винуватi, а в чiм саме, не дочув. Далi Пасiчний розповiдав письменниковi, що ви... Ось тут записано (Чита║) _"Гiбрид..." Гусак_. Що-о!? Чорнота (чита║)._ "Гiбрид Хлестакова, Смердякова i Держиморди переходово┐ доби до комуаiадiу". Гусак_. Здорово. А що воно таке? Чорнота. _Не казав. I ще балакали, що ви великий... ой... так якесь слово вродi хама... Гусак_. Ну, ти!.. Чорнота (чита║)._ "Хамелеон!" Гусак_. Тю!.. Что такое!? Входить_ Сторчак._ Сторчак_. Я знаю, що це. Зависть людська. Гусак_. Абсолютно. Справдi. Хто заготзерно? Я! Райкооптах? Я! Рай!.. Будуть заздрити. Сторчак_. Мар'яна крутить Скиданова. Гусак_. Нехай. Вона ще покушту║. Недовго ┐й робити з мене дурника. Сторчак_. А ти не слухай. Чорнота_. Докрутиться... Сторчак_. Веди свою лiнiю. Я не знаю в правлiннi колгоспу друго┐ людини, як ти. I що в тобi дорогоцiнне - категоричнiсть рiшень. Коли ти повелiв жiнкам зарiзати зразу уищу курок на майданi в спеку, то хоч кури й завоняли майдан, я подумав: оте║ кооптах! Нiхто не мiг його переконати, аби не рiзати зразу! Акт об'║ктивно помилковий... Гусак_. Да! Не встиг поскубти, поiiiмаеш. Сторчак_. ...але ж який розмах i твердiсть! Гусак_. Ненавиджу вагання й сумнiви! Раз я начкооптах, хто краще мене зна║ птицю?! Сторчак_. Нiхто, категорично... От тiльки чому ти, Харко, не партiйний? Анкета чиста, рiд злидарський. Тебе б поставити па колгосп! Дати тобi пару заступникiв розумних, - от двинули б дiла! Входить_ Скидан._ Скидан_. Все двига║ш, iндусе? Що за дiла? Гусак_. Тут знов куркульня, нонiма║ш... (До Сторчака й Чорноти)._ Вийдiть з кабiнету! Чорт вас понаносив! Ну!!! Чорнота. Пробачте... Чорнота й Сторчак виходять._ Скидан_. Не кидайсь на людей! Гусак_. На яких людей? Тебе ж од нечистi оберiгаю. (У дверi)._ Пiдождiть там... банда. (До Скидана)._ В колгосп уже хотять, Чув, що говорили! "Двинем дiла-а!" Ну, я - нi! Хай покрутяться! Скидан_. Все крутиш... Гусак_. Хай коней приведуть i корiв, що порiзали... Складнi у нас вза║мини, Петре. Поглянути збоку - вороги, що тiльки й мрiють учепитись один в одного. Скидан_. Чого там... Гусак_. А справдi - велетенська сила! Вже дiйсно ми з тобою, як риба з водою. Скидан_. Поменше б ти воду каламутив... Гусак_. Петре, ти знов... Ну... Ну, бува║! Представники сидiли з центру... Ну, хвастонув... Скидан_. Хвастонув... А представник собi десь хвастоне... Якраз там, де потрiбна абсолютна точнiсть!.. Яке нещастя ти принiс колгоспу. Сам сатана б не придумав. Гусак_. Ну, що ти!.. Панiку вчиня║ш... Скидан_. А, ну тебе! Одна хвилина хвастощiв дурних, i над селом неначе чорна хмара повиса║. Я по┐хав. Гусак_. Куди? Скидан_. Викликають в район. Може, пощастить хоч трохи поправити. Гусак_. От шарпанина! Не дають работать... (Виходить)._ Входить Мар'яна._ Мар'яна_. Петре, ось вечеря й снiданок на дорогу. Скидан_. Спасибi, Марисю. Мар'яна_. Як невчасно ти ┐деш, Петре. Скидан_. Мушу ┐хати. Мар'яна_. Чутки поганi йдуть!.. Скидан_. Знаю. Мар'яна_. Цар мовчить. Вже Нечитайла переманили до себе. Три днi з хати пе виходять обо║. Щось готу║ться. Скидан_. Нiчого. Сил вистачить, не бiйся. Мар'яна_. Коли я з тобою, не боюсь нiчого. Яка в тебе гарна рука. Широка. Скидан_. Для нашого дiла потрiбна широка рука. Мар'яна_. Ой... Я так люблю тебе. Петре, так люблю... Так мене тягне до тебе. Скидан_. I я. Мар'яна_. Пусти, на роботу спiшу... Вертайся швидше. Будь здоров. Скидан_. Будь здорова. Скидан виходить, входить Гусак._ Мар'яна_. Ночi по спить... Що ви наробили? Хто вас просив гукнуть iiа зборах оте страшне число? Гусак_. Не тво║ дiло. Мар'яна_. "Пропоную чотири тисячi центнерiв!" Де ваша совiсть? Гусак_. Не тво║ куркульське дiло! Мар'яна_. Людське, народне дiло. Ви збiльшили хлiбоподаток вдвое. Гусак_. Брехня! План був занижений! Мар'яна_. Неправда! Високий план подав Петро. Найвищий! Гусак_. А чого ти мовчала? Чому на зборах нiхто не заперечував? Мар'яна_. Як заперечувати, коли ви зразу, не переводячи духу, гукнули - хай живе те-се-друге-трет║ i почали плескати в долонi. Гусак_. А письменник що сказав пiсля мене? Мар'яна_. Спiвав, як соловей. А що вiн зна║ про хлiб? Чим бiльше, тим краще, - так йому зда║ться. А куди бiльше, що краще!? Гусак_. Прошу не заважати. У мене збори i посiвна на носi. Мар'яна_. Рiзне ви сi║те з Петром. Вiн сi║ хлiб для держави. Ви - плутанину... Який був настрiй у колгоспi! Свято! Ви нам свято обернули на страх i тривогу. Заждiть... Прийде на вас управа... (Виходить)._ Гусак_. Е-е! Он як! Лякають! Позвольте, де це я? В куркульськiм таборi... Нi-i! Я зiб'ю з тебе гонор, Скидане. Ти ще не раз проклянеш тут життя. Подума║ш, пророк явивсь! Стук._ Хто там?! Сторчак (входить з Чорнотою)._ Ви мусили прогнати нас, як наволоч. Гусак_. Прогнав таких, якi ║. Сторчак_. Будь ласка. Ми так розумi║мо стан: якщо на даному етапi нас треба зневажати, зневажте краще ви, Харитоне Ригоровичу, анiж хто iнший. Ми вас вважа║мо за друга. Робiть, що хочете, - ми вашi. Чорнота_. Не тiльки ми. Вважайте, пiвсела. Гусак_. Чув уже, чув... З колгоспом все одно не вийде. Чорнота_. Знов Скидан? Гу_сак_. Мар'яна пiдвернулась. Радила вигнати вас зовсiм з села. Чорнота_. Ну, що його робити? Я... Я пропаду, а вб'ю ┐┐, пй-богу!!! При першiй зустрiчi! Гусак_. Ну ти!!! Мурло. Щоб я не чув етих розмов!!! Бандит. Сторчак_. Дурню! Гусак_. Ти де знаходишся!? В державнiй установi! Чорнота_. Пробачте. Гусак_. Палiй проклятий! В Сибiр зажену! Сторчак_. Ну, Харитоне Ригоровичу, не кричiть. Бережiть здоров'я для держави... Ой, пе бережуть керiвники здоров'я! Пропадем, ┐й-богуi Гусак_. З вами набережеш... Щось у мене справдi... Сторчак_. От бач. Присядьте, прошу вас... Серце. Ай бiда!.. Дiло тут, звичайно, не в розпачливих вигуках Чорноти. Зрештою, кожна людина якось умира║... Що Мар'яна? Тут треба ширше дивитись. Гусак_. Он як... Сторчак_. А як же! Вся сила в ньому, а не в Мар'янi. I яка сила! Хiба ж учора не сказав, коли ми натякнули що будемо жалiтися, - я, каже, тут начальник! Гусак_. Ну, вiн не так сказав, неправда. Сторчак_. А ви намотайте на ус. Дiло ж не в правдi, а в правдоподiбностi. А правдоподiбнiсть завжди десь ме_┐ку║ з правдою, як кара з провиною... Хiба не помiчали? Гусак_. Цiкаво... Ну-ну... Сторчак_. Харко Ригорович... побережи здоров'я. Я сам аа тебе все скажу! Вiн тебе ненавидить, i ти його. Iнакше бути не може. Значить, комусь кiнець... Треба щось дiяти. I не стрiляти ж, господи прости? Гусак_. А що робить? Сторчак_. Зпищи його бездоганнiсть. Вiн бездоганний - ось бiда. I щасливий. I це вiдомо всiм. I в цьому його сила. Гусак_. Усiх пiдiбгав пiд себе. Сторчак_. Навпаки. На взводi всiх трима║. Чим? Силою щастя. Вiн весь обернений до людства отсим щасливим, боком. Гусак_. Да-а... Сторчак_. А хай от, скажiмо, пiзна║ вi┐┐ скорботи особистi. I хай його побачать люди зi сторони пеiцастя Журби йому!.. Хай вiн страждання пiзна║! Гусак_. Яке? Сторчак_. Яне завгодно. Важно, щоб вiн перестав бути щасливим. I тодi... Гусак._ ...зробиться ще дужчим. Сторчак_. О нi! Журба ще не пiднесла нiкого в свiтi й не змiцнила. Та ще коли поверх журби пустити клевету. Гу_сак_. Одмете. Сторчак_. Другу! Третю!.. Десяту!.. От вiн служив у ГПУ на афганському кордонi. А хто поручиться, що вiн не шпик афганський?.. Вона ж куркулихою була п'ять рокiв? Прикиньте... Зважте... Гусак_. Дурницi. Сторчак_. Дурницi? Хай спросту║. Знаки клевета зостануться ж на ньому. Та ще коли по полю наклепу розкидать клятви в вiрностi. О-о!.. А Мар'яна... Колгосп ┐┐ любить. Вона передовичка. Чиста... Ну, вона може перестати бути чистою. Стане теж аморальною... Потiм можна взагалi... Головне, щоб вiн спустошився. Гусак (риючись у паперах)._ Крупно, крупно. Прямо артист... Що за напасть?! Загубив десь iнструкцiю... Ну, к чорту!.. Сторчак_. Домовились!.. (Iде з Чорнотою до дверей)._ Гусак_. Да! Попереджаю: на зборах може статись так, що буду крепко лаяти. Сторчак_. А може, й навпаки. Сьогоднi збори розпочне зна║те хто? Печитайло. Ми вже домовились учора. Видасть Скидановi таку правду, що голова пiде обертом. Сторчак i Чорнота виходять._ Гусак_. Як глибоко проник у мою душу класовий ворог. Чита║, як у книзi... I, певно, дума║, що вже мене купив. Ну нi-i!.. Зробить сво║ дiло - ф'ють! Iнакше дiйсно... Фу, гидота... (Знайшов iнструкцiю)._ Знайшов, слава богу. (Виходить)._ Входять секретар_ партбюро Пасiчний, Верещака, Дробиньский._ Дробинський_. Вигура ┐де! Пасiчний_. Нарештi... От порядки!.. Третiй день зриваються загальнi збори. Де це видано! Дроб_инський_. Тихо... йде... Здрастуйте! Входить Вигура._ Вигура_. Сьогоднi виведемо па чисту воду раз назавжди. Досить!.. Привiт... Не думав я, що ваш Скидан... Де Скидан? Пасiчний_. В район покликали. Дробинський_. Вернуть? Вигура_. Негайно... Дробинський хутко виходить._ Не поздоровиться кому-небудь на зборах. Вже чортзна-що тут завели. Родинний альянс з куркульством! Незаможникам рота затуляють! Пасiчний_. Цього нема. Вигура_. Без заперечень! Одповiсте, коли вас запитають, товаришу секретар. (До Верещаки)._ Найбiльш прогресивна бiднота вже стогне, ┐┐ затискають у правлiннi. Пасiчний_. Нема таких. Я заперечую. Вигура_. Можу нагадать. Про Гусака забули? Входить Дробинський._ Дробинський_. Пробачте. Збори починать? Пасiчний_. Iдем. Входять_ Платон Шерстю_к i Тихий._ Пасiчний_. Прошу вас... пiсля зборiв. Вигура_. Постiйте. Треба вислухать. (До Шерстюка). _Вам що? Шер_стюк_. Ми тут, порадившись, прийшли до вас просить, товаришу Вигура. З нагоди вашого при┐зду... Вигура_. Що саме? Шер_стюк_. Чутка йде, нiби Гусак до партi┐ заяву пода║. Пасiчний_. Подав уже. Вигура_. Ага, iнтересно... Ну-ну... Шерстюк_. Так... I що його настановлюють не то заготскотiшою, не то заготзерпом? Вигура_. Посади ще не визначали. А що? Шерстюк_. Дак ми от просимо, пробачте, його в ячейку не приймать. Вигура_. А хто це "ми"? Тихий_. Куток наш... Безпартiйна групировка... Вигура_. Групировка?.. (До Верещаки)._ Ви чули? Ось! Шерстюк_. Його сусiди, одне слово. Вигура_. Он що... Ви ма║те на Гусака матерiал? Шерстюк_. Як? Верещака_. Може, вiн десь там щось зробив? Шерстюк_. От iменне, що не зробив нiчого, да чи навряд i зробить. Тихий_. Вiн тiльки язиком галака║ усюди. Верещака_. Може, Денiкiну, Петлюрi чи, мо, гетьманцям помагав? Шер_стюк_. Та нi, сказать би, й не помагав нiкому. Вигура_. Нацiоналiст, троцькiст? Тихий_. Нi. Вигура_. Право-лiвацький блок? Шер_стюк_. Не блок. Вигура_. Саботажник? Шер_стюк_. Нi. Верещака_. Церковник? Тихий_. Нi, й до церкви не охочий. "Релiгiя - опiум для народу!" Тiльки його й чути. Вигура_. Невже шпигун Антанти? Шер_стюк_. Нi, цього також не замiчали. Вигура_. Так у чiм же дiло? Не помiщик же вiн? Тихий_. Нi, бiдний, як i ми. Шер_стюк_. Бiднiший злидень в десять раз. Верещ_aка_. Ну, тодi хто, який же вiн? Тихий_. Угадайте! Шер_стюк_. Несамостоятельний. Вигура_. Який? Тихий_. Дурний, по-нашому. Мало того, батько був такий i дiд. Вся фамiлiя кручена. Верещака_. Стривайте. А вам яке║, власне, дiло до Гусакового розуму? Шер_стюк_. Стiсня║мось, щоб часом непри║мностi не вийшло. Вигура_. То ║сть? Тихий_. В життi трапля║ться, хоча й не дуже часто... що отакi от люди... Одним словом, ми стали помiчати в нього яскравий нахил до нерiвних посад. Шер_стюк_. Особливо до заготiвельних. А брехун!.. Тихий_. Точно. Помiтили за ним i цю тенденцiю. Вигура_. Он як... Так що ви дума║те?.. Тихий_. Дума║мо, що вiн для вашого дiла негодящий. Шер_стюк_. А жiнка! В хатi не метено. Дiти не вмиванi, а матюкаються, отакi-от, на весь куток. Ну, прямо глум, ┐й-богу... Вигура_. Так! Ага... Ну, й що ви хочете довести? Шер_стюк_. Нехай лиша║ться мiж нами в безпартiйних масах, бо все-таки дурна людина в безпартiйному, сказать би, виглядi, на случай чогось там, не така шкiдлива для суспiльства, як партiйна. Тихий_. Короткi руки й голосок не той... Ага, ось i вiн! Здоров, Харитоне! Входить Гусак._ Гусак_. А що вам треба тут?! Хто вас просив сюди? Вигура_. Народнi маси вам дають отвод, товаришу Гусак. Гусак_. Хто? Якi? Що за маси? Тихий_. Не гнiвайся на нас, Харко, i оставайся з нами в безпартiйних лавах. Гусак_. Чхати я хотiв на вашi лави! Шерстюк_. Ну, Харитоне... Тихий_. Чого ж ти ла║шся, дурний? У нас же все-таки вiльготнiш випить щось, i закусить, i часом ляпнуть щось Харко... Гусак_. Ви чу║те, куди загинають? Прошу занести в протокол! Тихий_. Не кричи! Послухай... Харитоне!.. Гусак (до Вигури)._ Бачили? Диверсiя, клянусь!.. Я знаю, хто направив ┐х сюди, - Скидан з сво║ю куркулихою. Не вийде! Тихий_. Та годi... вигадав. Ну от, взяли б тебе i прийняли. Задереш ти носа... Гусак_. Я вас пiд суд вiддам! Тихий_. Ну, зрозумiй ти, Харитоне! Товаришi, чи правду я кажу? Раз ти такий, почнуть тебе перекидати з посади на посаду. Призначать випадково десь головою колгоспу - от i пропав колгосп. Гусак_. Чому пропав? Тихий_. Бо ти дурак ║си, Харку. Не ображайсь. Якщо вже йде перебудова свiту, ми мусимо й на дурiсть глядiти по-новому. Колись було приватна дурiсть - не страшна бiда, навiть весела чудасiя. А от сучасна, усуспiльнена глупота - це вже колективне лихо... на цiлий район. Гусак_. Ах, он як! Добре. Допустим, я... не той... не зовсiм, да... А моя пильнiсть невсипуща, а щирiсть? Шерстюк_. Так все ж одно, -раз уже розуму в тебе не вистача║, будь ти хоч трижди пильний, толк один: нема в тобi добра. Тихий_. А активностi до бiса. От десь не доглядять - полiзеш ти вгору, зробишся районним Гусаком, а там уже, не дай боже, полетиш на область... Гусак_. Полечу! Тихий_. О, бач! Шер_стюк_. Скiльки ти бiди наробиш! Скiльки переплута║ш державного плану! Розведеш бюрократизм, пiдлабузництво, крутiйство. Переведеш худобу, реманент. Почнеш обдурювати вищестоящi установи. Да почнуть люди пiд тво┐м керiвництвом нудитися, та бiднiти, та опустяться в них руки. Тихий_. Ти глянь навколо. Де тiльки погано в колгоспi, де бiднiсть, непорядок, поганий врожай, там неодмiнно ти. Гусак_. Брешеш, провокаторе. Тихий._ пй-богу, правда. Тепера наше всесоюзне дiло - суховiй, довгоносик i ти. Хочеш, ми платитимем той подушне за нейтралiтет? Не поступай, ┐й-богу. Шер_стюк_. Бери з нас гонорар на iждивенi║┐ Гусак_. Залиште мене, куркулi проклятi! Менi потрiбна партiя. Чу║те? Тихий_. Ну, партiя тобi, може, й