10 рокiв... Йому здалося, що вiн нi на що вже не здатний, що вiн иозбавяеиий найменшого ироблиску думки. Почуття його теж стали нiкчемнi i тьмяна. Вiн забув про свiй твiр, нiби вiд i не створював йото зовсiм. Вiн не зрозумiв, що начальник намiрявся його, так би мовити, похвалити. Але й хваливши його, вiй нiби робив догану. Вiн потребував зустрiчного поруху душi, як людина, дiйшовши до останньо┐ стадi┐ справи, потребу║ краплини води. Але у начальника не було душi. А треба було сказати одне тихе слово: "Спасибi'". Та для цього слова треба бути людиною.// //"Найбiльшi подi┐, проникаючи в ┐хню свiдомiсть, пристосовувались до ┐хньо┐ мiрки i ставали такими ж мiзерними, як вони самi^ жалюгiднi рвачi, режисери - угодники i лаке┐".// //Його лице, широке i грубе, i груба фiгура свiдчили про шкоду, що ┐┐ робить сидяче життя, затворницьке, канцелярське, людям, створеним для здорово┐ фiзично┐ ирацi. Вiн був прекрасний працiвник, не дуже далекий, позбавлений всяко┐ уяви. "Нема║ кращого засобу пiдняти бойовий дух генералiв, як присудити до смертi одного з них".// А. Франс //Одним словом, це була людина не гiрша i не краща за iнших. Бездоганнiсть - найчастiше справа щастя, а не властивiсть i результат доброчинностi. Телеграфний стовп - вiдредаговане дерево. Знайомтесь, -це мо║ пряме, як палиця, начальство. - ...I ця ось людина!.. - Я не людина. Я iнженер. Вiн був сутулуватий i дивився завжди в землю. Казали, що ще малим вiн знайшов монету в двадцять копiйок. Ця, здавалося, незначна подiя зiпсувала його на все життя.// ОРГАНЧИК //"Я скоротив мистецтво втро║. За це я одержав орден i захистив кандидатську дисертацiю. Тепер захищаю докторську. Доктор виродження кiно! Звичайно, я зворушений, страждаю". Все, включаючи i тему страждання, вiн вимовляв, як манекен, без усякого душевного поруху. Це мерзотна фiгура, жорстока, тупа, его┐зму крайнього, огидного. Нiчого в свiтi, крiм його персони. Комплекс лакейський. Вiн був пересiчною ординарною людиною, призначеною випадково на неординарний пост. Тому вiн перестав бути пересiчним i ординарним. Вiн перетворився в щось у сво║му родi, що виходить поза рамки звичайного.// Про┐хали Нiжин. Тут учився Гоголь. Згадав Боженка й Савку Трояна... 17/VII [19]49 Як важко болить серце. День i нiч, невпинно, невблаганно. Важке, немовби в ньому сто пудiв. Болять руки. I такий бiль у грудях, i так я знесилiв. Не можу не то що ходити, сидiти вже важко, навiть важко лежати. Невже настав мiй смертний час? Пишу сценарiй. Так працювати важко, як ще нiколи. Уперто вiдчуваю, що бiль у серцi не дозволяв думати, не дозволя║ почувати життя, не пуска║ навiть писати, водити олiвцем чи пером по паперу. Коли б менi пощастило написати як слiд отсей сценарiй. Я, може, одмовлюсь його ставити. Я мушу лiкуватися довго, якщо можна ще лiкуватися. 18/VIII [19]49 ФУТБОЛ //Написати оповiдання про футбол. Як був я на футболi в 1938 роцi, що я там бачив, що чув i що говорив. Внести в "Футбол" вставне оповiдання про Н. I закiнчити оповiдання складним ходом думок, що виникли тодi в мене. От чого я й до сього часу ненавиджу отсю дурну i темну гру.// //Оглядуюсь, - як я постарiв. Не встиг роздивитись неначе, i вже пiвстолiття майнуло в далечiнь, як один день. Як я жалiю, що не встиг написати найголовнiшого. Все було нiколи неначе. I як тепера братись за перо? Що знаю я? Молодь вiд мене далеко. Почати писати про старих людей, про старi часи.// 30/Х [19]49 Сьогоднi свято в Укра┐нi... Возз'║днання земель. Здiйснення мрiй народу мого на протязi довгих столiть i мрiй мо┐х, мо║┐ юностi. Святкують всi трудящi.., святкують всi сьогоднi на Вкра┐нi... Осталося чотири днi до закiнчення сценарiю. Чи й витягну: так все в менi пошматоване болить... 1951 рiк 17/I/ [19]51 ПРО ЗОЛОТИЙ КЛЮЧ Нещодавно В. Шкловський зустрiв мене в Спiлцi письменникiв i каже: - Я думаю, що найвиразнiшим за глибиною i вiрнiстю основного i головного, що було i ║ в нашому життi, - мiсце в "Щорсi", де богунцi мрiють про майбутн║, зокрема Чиж - хлонець-богунець з напiвоголеною шаблею. Ось ключ, який кiнематографiя повинна була пiдняти, щоб вiдкрити доступ до найвеличнiших справ... i не пiдняла, пiдiбравши вiдмичку протилежного призначення... Пам'ятати про сей ключ. Всi так забули про нього, наче його i не було зовсiм. Пам'ятати про сей ключ. 7/VI [19]51 ТЕМА ОПОВIДАННЯ //У мiстi зруйнована головна вулиця. Зруйнували ┐┐ вороги пiд час вiйни. Усе мiсто брало участь у прибираннi ру┐н протягом трьох лiт. Усi уявляли вiдбудовану нову вулицю з прекрасними будинками. I от почали будувати перший дiм. Цей перший блин будував найвпливовiший архiтектор, який при всiх сво┐х незлiченних довершеностях вiдзначався браком смаку. Будинок був такий нiкчемний, що викликав хвилю обурення. Обурення, у┐дливi дотепи, невдоволення, гнiв не тiльки спецiалiстiв, а й усього народу, всiх перехожих, якась непримиренна ворожнеча до будинку, що не виправдав сподiвань, свiдчать про зростання народу, про закладенi в ньому вiд природи багатства, ненависть до "мертвих каменiв".// 8/VI [19]51 ШВЕДИ //Написати повiсть. Полонених шведiв при Катеринi женуть у заслання з островiв балтiйських на пiвдень Укра┐ни. Частина дорогою загиба║. Село Шведiвка. Минуло [майже] двiстi лiт. Шведи в колгоспi. Нiмецька окупацiя. У шведiв-колгоспяикiв нейтралiтет. Пiсля вiйни шведський уряд зажадав репатрiацi┐. Наш уряд погодився. Плебiсцит. Агiтацiя. Патрiотизм. Збентеження. На батькiвщину! Пароплав в Одесi "Швецiя". Турне навколо квропи. У портах кiнозйомки, хронiка, репортери. Антнрадянська безсоромна маячня. Швецiя. В порту мiтинг. Гендлярi патрiотизмом. Оселяють шведiв у горах на убогих кам'янистих дiлянках. Убогiсть i вiдсутнiсть перспектив. I все поступово стало на сво║ мiсце. Все маленьке, а головне, нема простору життя, нема польоту, нема велико┐ мети. Вони духовно стали оскудiвати. I тодi вони зрозумiли, що втратили. Бунт молодi. Назад, на Батькiвщину. "Хай живе Радянська Укра┐на!" ...Знову пароплав, на цей раз наш, радянський, "Укра┐на" везе шведiв на Батькiвщину уже з Швецi┐. Такi самi мiтинги в портах квропи, тiльки все навпаки. При┐хали на Батькiвщину i стали будувати комунiзм.// 1952 рiк - Скажу вам, товаришу, щоб ви знали: тут, на стройцi, я мала людина. I взагалi я людина невелика i незначна. Я та людина, щоб ви знали, за допомогою яко┐, що коли ┐х зiбрати докупи i направити на якесь добре дiло, то вже з них може видiлитись щось там геро┐чне i видатне, що заслугову║ уваги. А сам я в окремностi сво┐й такий, як я вже вам сказав. Виробляю норму, плачу всi внески, бо неприлично ж робочому чоловiку в сво┐й державi ┐х же не платити. Роботу я люблю. Серафим Н. був одягнений гарно, носив умiло пов'язаний галстук. Гладко причесаний. Здалека вiн чимось вагадував менi Андрiя Малишка. У фiльмi iнтересно подати його отак на урочистих зборах, пiсля чого зразу перейти на робочий процес, де вiн, як каменяр, вже мав зовсiм iнший вигляд, а його молода дружина - красива i струнка штукатурниця в прозодежi, ще й з покраплеиим крейдою чи вапном обличчям... 16/11 [19]52 НIЧ ПЕРЕД РIЗДВОМ 1. При┐зд у Москву Iвана Тимофiйовича Хапуго-Соловейчика. 2. Отримання сукна в Кунцевi. 3. Мрi┐ на дорогах. 4. к така машина. Слабi гальма. 5. Зрадницькi гальма *. 7. На кiльцi В. 8. Що робити? 9. Хаиуго-Соловейчик у вiдча┐. 10. Тро║ в однiй кабiнi. 11. Суперечки. Пошуки адреси. 12. Обiйшовши весь двiр, всiх розпитавши про ХапугуСоловейчика. Нема║ Хапуги! Нiхто не зна║. Провалився Хапуга. Що робить? 13. Зрада i вiдступництво. Зваживши всi "за" i "проти", вирiшив не повертатися в машину. До речi, у нього справа. Правда, вiн перший завiв невизначену розмову в кабiнi. 14. Що робити двом? Крадiжки, звичайно, нiяко┐ нема║. Але, з другого ж боку, можуть же подумати? I куди дiвався оцей? 15. пздили до вечора. Витратили бензин. Купили нового. Куди? Вихiд! На фабрику в Кунцево. 16. На фабрицi бiля ворiт. Генiй непропускательства. Вставна новела. 17. Знову мрi┐ на дорогах. Нiч. Чорт мiсяця вкрав. Хурделиця. 18. При┐здять на базу. Не приймають без начальника бази т. Кума. 19. Кум гуля║ в Солохи. Побiгли за Кумом. По дорозi розминулися. 20. Кум знаходить у машинi сукно. 21. Здiйснюються Кумовi мрi┐. Вiн може творити добрi дiла. Лише добрими дiлами можна прославитись. Але якi ж добрi дiла можуть бути у начальника автобази будiвництва? 22. За рулон сукна - i в дитячий будинок. Вихованцiсироти i ┐хнi виховательки. 23. Суд. - Чорт його зна║. Таке дурне наснилося, що до цього часу не можу прийти до пам'ятi. Чи це сон, чи, може, справдi... Слухай! Де ж це я вчора?.. Хм! От iсторiя... Вiра! Тиша. Нiхто на крик не вiдiзвавсь. 10/ III [19]52 //Все спрямоване в завтра. Ця спрямованiсть у недалеке майбутн║ становить душу нашого часу. Це молодiсть, реальнiсть, оптимiзм. Це не мрi┐ про далеке щастя. Ми вже пiдiйшли до щастя дуже близько. Зроблено так багато, що зда║ться, вiд смертi Ленiна до наших днiв минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм лiт.// //Продовження життя. Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.// //Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки погано ми бачимо i мало прислуха║мось до голосу свого серця.// Про все можна складати вiршi. Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно незвичайним i небуденним. Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська хмара. 1. Плотники спинились на хвилину. 2. Другий варiант, ┐м нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи сво║. Мимо них провозять жiнки вози чи плуги. 3. Се ║ лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку. Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману). 4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо. Гра на тишi й на повному звучаннi. 12/IV [19]52 //Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN. Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював близько восьми мiсяцiв, не шкодуючи сил. Менi хотiлось створити зразковий сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в ║дностi форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним, драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди кiнематографiчним.// l/V [19]52 ЗАСТУПНИК ДУРНЯ ДРАМА 1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекоменду║ться йому перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з Д-м). 2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити особи, що iменують себе мо┐ми товаришами або родичами, не пускайте. У мене нема║ родичiв i товаришiв". 3. пздить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень, обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали. - Чому ви ┐здите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею? Тим бiльше це так близько. - Не хочу. Отак, зна║те, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а рiзними просьбами...// 5/V [19]52 //На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторi┐. Але не в знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрю║ться людина? Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.// //Все повинно бути в безперервному русi з змiнним ритмом - вiд бурхливого до урочисто повiльного.// //Усi пори дня i року. Сходи i заходи.// 13/VII [19]52 //Один з основних персонажiв Мовчан Iлля, багатодiтний. Вiн веселий. Вiн втiлення радостi, працi. У цьому його талант. Такi його дружина i дiти. Вiн любить дiтей. Може бути винятковою сво║ю чарiвнiстю сцена, коли, посадивши собi на живiт напiвголого малюка, вiн пiсля трудiв гра║ться з ним i про що тiльки не розмовля║. Згадати вiдомий малюнок у (нрзб), де вiн держить його, лежачи, на витягнутих руках. Старшi три розумники. Взагалi дiти його гарнi, здоровi, привабливi. Гарна дружина. Згадати: В. Мовчан у тайзi. Розумник. Знаки вiспи зробили його лице сяючим. Докладно описати його в роботi. Що вiн умi║ робити. Якi слухнянi йому iнструменти.// //Але це був уже хор. Згадати, як, роблячи вулик для бджiл, вiн спiвав у садку пiд грушею бiля хати. Описати цю грушу роду. I подвiр'я, сад. I як дiти його пiдспiвували йому. Деякi були такi ще малi, що спiвати не вмiли. У них ще ве вистачало слуху та протяжностi звуку. Як у маленьких птиць не вистача║ сили в крильцях i в спiваннi. Пiснi були рiзнi, i все це радiсть життя.// //Молодому космополiтовi не сподобалось у Каховцi. - Не подоба║ться менi Каховка. - Так? Не подоба║ться! Ай-ай-ай! А скажiть менi, ви ┐й подоба║тесь? - Кому? - Каховцi. Чим ви порадували ┐┐, чим натхнули? Якими iдеями, якими планами ви схвилювали серця каховчан - будiвникiв комунiзму? А що ви зна║те про не┐? Якi пропозицi┐ внесли на предмет виправлення недосконалостi видимого порядку речей? - Та я просто... - Ви нахлiбник i нiкчема. Каховка навiть не помiтила вашо┐ присутностi в нiй. Ви як муха в ┐дальнi. Йому не подоба║ться Каховка! Нудно, неефектно, не, не... Ви слiпа нiкчема, слiпа, не здатна бачити, без любовi до людей, без радостi творчостi, без здатностi захоплюватись. Ви молодi, а душа у вас стара. Стара заперечуюча душонка з такою-от, зна║те, саркастичною дотепнiстю. Я бачити вас не хочу! Iдiть.// Тодi Гриша Нагнибiда подивився на нас сво┐ми великими чистими очима, i ми помiтили, що вiн вiдходить од нас. - Що, Гриша? - сказали ми йому нiжно, наскiльки дозволяло нам зовнiшн║ безобразiв i смердота, що йшла з наших ротiв. - Умираю, - прошептав Нагнибiда i якось не то всмiхнувсь, не то хотiв заплакать. Потiм вiн повернув сво║ лице' до мене, як до старшого лiтами. Тодi я нахилився i до нього i, дивлячись в бездонну прозорiсть його очей, що ось-ось закриються навiки, помiтив, що очi його вже бачать не нас, а щось iнше, дивлячись кудись поза нас. - Кажи менi, Григорiй. Що ти бачиш? Запишу. - Я бачу все... - А чи нема там Укра┐ни? Чи не бачиш ти ┐┐? - Бачу, брате. Що вiн розповiдав про Укра┐ну, я не чув. Я знепритомнiв од голоду, i перо випало з мо┐х рук. Коли я прийшов до тями i розплющив очi... Я составляв закони. Я пропонував ┐х вождям мого народу на затвердження. Я пропоную план саду. Мене провалили. Виступаю па пленумi комсомолу. Мене слухають. Потiм закон приймають, тiльки я щоб не думав багато про себе. - Я мрiйник. Я реконструюю мiсто перший. Я провiдник - (2-го травня). Обком-iнтурист. Розмови. Мости. Озеро. Сади. Мiсто. Площi. Принципи забудови. Закони для села. Для школи. Для батькiв. Основна моя пристрасть - етична. Перебудовую в уявi свiт. Не сплю ночi. Картини шумлять в головi, проносяться одна за одну краща й величнiша. Мiг усе. На все добре i розумне був здатний i готовий цiлком. А бачив навколо себе дрiбноту душевну й розумову. I нi на грiш смаку навколо. Творець мусить любити життя й показувати, що воно прекрасне. Без нього люде б мали сумнiв. Себто творець мусить писати... правду. Сорадуйся i сострадай. Тiльки через жалiсть, страждання людина зоста║ться людиною, а не каменем з викарбуваннми на ньому письменами законiв людських. //Обов'язково в картинi повиннi бути археологи i розкопки. Згадати i розписати докладно цю унiкальну Кам'яну Могилу, i нiч розмов, i як доiсторичний учений ловив менi вночi ракiв теж доiсторичним способом. Докладно описати. Порiвняти, як мiй дiд-чарiвник ловив рибу. Археологи потрiбнi як носi┐ призми часу.// //Виступала молода вiрменська поетеса. Прекрасний, гiдний подиву виступ. Я буквально зачарований цi║ю промовою. "Це нове начало". Узнати ┐┐ iм'я i адресу i обов'язково написати листа.// //-Та нiчого, ну що ви, ┐й-богу, на мою думку, все в абсолютному порядку. Шкода тiльки, що час марно гине. - Не час гине, а ми.// - Дуже iнтересно. Хоча в мене ║ кiлька аргументiв, якими я хотiв би обгрунтувати протилежну точку погляду. Ви дозволите? - Прошу. - Почну з того, що ви говорили неприпустимi┐ дурницi взагалi... //Багато говорите про щастя. Щастя, щастя... к речi набагато значнiшi, нiж щастя, набагато глибшi i, якщо хочете знати, набагато достовiрнiшi.// У нього так довго не було успiху, що вiн постарiв, зiв'яв i зробився некрасивим. Для красоти потрiбно щастя, потрiбна гармонiя: у фiзичних насолодах, у здiйсненнi бажань, в сприятливiй роботi. //Нерозумно i пошло було б ненавидiти i "розвiнчувати" Гоголя за "Листування з друзями", що викликало лист Б║лiнського.// ПРО ЛЮДЕЙ слiд судити з того, в чiм вони мали успiх, а не з того, в чiм вони зазнали невдачi. Бо║ць i з хибами все-таки бо║ць, а муха без хиб - всього лише бездоганна муха. //Перетворення прароди в Кита┐,, зiбрвтя яомери журналiв, книги. Природа Iндi┐ в оковах. Розтагiнева земля. Америка. "Людство загине вiд пустелi, рано чи ино ┐й судилося покрити мертвим саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке ║ ┐┐ фатальне нркречення. I главний фактор в утвореннi пустелi-людина".// (Буржуназна наука) Дiалог про вдячних нащадкiв. Проспiвавши Солюв: 1. велевi.... 2. Темнi║. Паотшпсв поснули. На iснавах чи просто на землi пiд небом. Почина║ мiнятися небо. Свиться сон. Пiд час сну про┐жджають машини чи хтось пiдходить i спиня║ться втаюча тоявсно: "Куди звертати?"" Пiдходить не один, а дво║ чи тро║, щоб дати можливiсть вести паралельнi дiалогв надореневам мiж собою i "сил мiж собою. 3. Один з плотникiв - закаяодавець- i пророк. Колидуб. 4. Другий - Кола. Товченик. Нечитайло. 5. Один - зовсiм, юдлiгок. Почував в сей всi 'таланти, якi тiльки в ва свiтi. 6. Третiй - практична людина" Не любвiь нiяких нриявiв почуттiв. Любить, щоб усе було- так, як едви. Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат, - Пусть солдаты немного поспят. Сю теню сшиахгаь мо┐ плотники пiд кiнець одно┐ дi┐ вечорами весною швд спiвв солов'я.. Потiм: они. Неодмiнно скористати в напливах. Переглянути для цього "Прощай, Америко!" i, можливо, звiдти взяти епiзод. //При┐зд на Каховку делегатiв Америки, Iндi┐, Китаю. 1. Дiйовi особи можуть ешдкунатися з допомогою радiоапаратiв. Таким чином, можна обiйняти кiлька точок. Каховка - Тершиня або Заворiжжя - Керч. 2. По┐здка автомашиною по трасi Москва - Сiмферополь. 3. Або лiтаком. 4. Над пустелями нашого пiвденного сходу i, можливо, i iнших кра┐н.// //Коли президент Академi┐ наук О. М. Несмеянов читав свою iмпровiзовану доповiдь про "точки росту", якi лежать завжди "десь мiж", по краях иаук, я додумав: i в поезi┐ ми зна║мо дуже яскравий приклад - Маяковський. Зумiв же вiн мову поезi┐, газети, гасла i прози найсiрiшо┐ об'║днати в новий сплав могутньо┐ ново┐, нечувано┐ сили. Це зрозумiв Б. Агаяов. Взагалi виступ Несмеянова був винятково топким i цiкавим, що розкрива║ в ньому дуже обдаровану людину.// Про стик далеких атомiв. //Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора. Бiля нього захопленi шепоти журналiстiв. Нарештi, коли його спитали: "Ну, як?!" - вiдповiв несподiвано, чим i збентежив декого:// - Рука довга. Щось не те. Неестественная стать. Не смiйтеся. Ось пригада║те мое слово - не пройде. Буде роботать якась iнша машина. А це все рiвно, що жирафi приточить ще шию втрое. Розпадеться: - Що? - Розпадеться отая машина на двi чи три, а може,и п ять машин, i всi д ять, разом взятi, зроблять всю ┐┐ роботу, а електроенергi┐ пожеруть удво║ менше. От щоб ви знали. Руки довгi. - Шия? - Хай буде шия. 16/VII/ [19]52 Може, ввести в фiльм автора? Дикторський текст. - Те-то i те-то... Ось тут батрачив колись мiй I9-лiтнiй батько. Все в показi: екскаватор "хвата║" цiлу скiфську могилу й пiднiмав вгору (напливом). Три тисячi лiт назад скiфи. Половцi, хозари, Запорожцi. Сiрко... Долина. Фальцфейн, революцiя, вiйна. 1. У Сталiна. 2. Андрiанов дома. 3. У степу на машинах. 4. На Днiпрi на пароплавi. 5. В лiтаку над Укра┐ною. 6. Каховка. 7. Хто прийшов (прийом на роботу) I ДЕСЬ У СЕРЕДИНI цi║┐ семiрки дiм мого героя, i ви┐зд його з сiм'║ю, i прощання з матiр'ю Фелiкси - i вона в степу (┐┐ забрали про┐жджi геологи на вантажнiй машинi). Вантажна машина у степу серед безбережних бавовникових полiв, i вона на нiй сто┐ть, вся спрямована в майбутн║. Люди радiють. Сталася подiя величезна в ┐хньому життi, в життi народу, в життi i долi ┐хнiх дiтей i всiх ┐хнiх поколiнь. Це велике торжество. Це величезне самоспоглядання, i це на межi дi┐. Дiя невiддiльна. Вона почина║ться зразу. Вирiшили проект. Пiсля довгих дослiджень, спорiв, перевiрок i т. п. прийшли до варiанта, прийняли. Великий, незабутнiй день! У такий день не можна бути на самотi. Навiть мало говорили, але думали разом (винятково цiкаво i виразно). У драмi один з геологiв говорить: "Господи, як вiдрiзня║ться теперiшня драма вiд минуло┐".// ШЕХОВЦЕВ //Чоловiк швидкий, рухливий i якийсь увесь нiби невловимий, вислизаючий. Вiн пе ходив, а забiгав, заскакував, наскакував, зiскакував. Його не можна було кудинебудь пiдвезти, а лише пiдкинути, викинути. Голос у нього гучний i спочатку завжди впевнений i респектабельний, як кажуть, голос людини з знанням справи. Але знання справи раптом виявлялося сумнiвним, i тодi голос у нього зразу слабшав i починав невпевнено деренчати. Так було i цього разу. Довго сидiли робiтники, притихши в глибокому знiяковiннi, коли вiн розкрив ┐хн║ неподобне ставлення до працi "з цiлковитою бiльшовицькою прямотою i вiдвертiстю". I як не просили в президi┐, як не викликали робiтникiв на дискусiю, нiхто не вiдгукувався. "Що тут уже говорити, все зрозумiло". I сидiв пiсля сво║┐ блискучо┐ доповiдi при║мно збуджений, поправляючи п'ятiрнею, нiби гребенем, волосся, що злегка скуйовдилося пiд час виступу. Але от якось умовили виступити бригадира рiзноробiв Романа Ляща. Лящ був людиною на вигляд непоказною але вдумливою. Був вiн i непоганий бригадир. Сво┐ рiзноробочi справи або те, що звалося ранiш чорною роботою, вiн виконував дуже старанно. Ораторських даних за ним помiтно не було, але тут раптом вiн знайшов справдi класичний ораторський прийом, який розвеселив усiх, крiм, мабуть, президi┐. - Так, товаришi, - сказав Лящ i, повернувши голову, добре потер потилицю, - наш виконроб Ш., що виступав тут, правильно викрив i вивiв на чисту воду, ну, тобто буквально всi хиби в нашiй, так би мовити, мiж iншим роботi i так i далi. Картина, або ще бiльше, так би мовити, художество, яке ми явля║мо з себе, та ще, так би мовити, ну, буквально, на найкращому березi Днiпра, нiкуди, тобто, не годиться, абсолютно. I нема║ тут серед нас жодного чесного робiтника, якими ми тут ║, щоб цiлком не погодитись з тими неподобствами, якi, знов же таки, ми тут щодня творимо. Тому ми можемо сьогоднi цiлком так би мовити, свiдомо заявити нашому виконробовi i вiдповiдально: так, ви, товаришу Ш., справдi по-варварському ставитесь до матерiалiв велико┐ будови комунiзму, про яку ви так чiтко i правильно, так би мовити, говорили. Ви по-варварському ставитесь до нашого робочого часу до нашо┐ працi. Скiльки ми тут простою║мо через вас через ваше невмiння органiзувати наш робочий, так би мовити, процес i так i далi. Скiльки ми тут щодня ла║мо вас за це тайкома, можете, так би мовити, жiнок спитати i перевiрити. Ш. був тихо приголомшений. Що завгодно чекав вiн почути вiд Ляща, тiльки не такого повороту справи.// //"Ти скажи менi, чи рiчки назад потечуть? - I рiчки потечуть, куди накажемо". (Солдатська розмова) .// //А смисл який? Чому треба робити все обов'язково наперекiр? I чи в в цьому мудрiсть? - Те, що ми робимо, таке саме безсмертне, як Сталiнградська битва, таке саме незмiрне, як наша перемога. Це давня мрiя людства. Погаснуть грiзнi бурi, посуха, облагородиться клiмат. I ми ввiйдемо в Безсмертя, красивi, як i дiло наших рук. Тридцять мiльярдiв дерев, що ┐х посадимо ми...- ось iсторична вiдповiдь, що ┐┐ да║ сьогоднi комунiзм анархiчному капiталiзмовi, розтлителю землi. - Спасибi за великий приклад. Нема нi барв, нi слiв... Може, тiльки музика спроможна втiлити сьогоднi цей неосяжний рух нових людських сил на землi. Це справдi географiчний труд. I коли е розумнi iстоти на iнших планетах, то й звiдти побачать вони в сво┐ телескопи наш бiльшовицький знак на Землi. - Вiсiмдесят тисяч колгоспiв СРСР! А Румунiя, Болгарiя, Китай! Важко уявити собi, що буде в свiтi через п'ятнадцять лiт.// 17/VIII [19]52 Проблема часу Розробити найрiзноманiтнiшi способи рiшення часу на екранi. Треба так розташуватися в картинi, щоб почуватися цiлком вiльно в часах минулих рокiв за двi тисячi. Сучасники. Те ж саме i в просторах. 81 IX [19]52 ЗОЛОТI ВОРОТА* (НОТАТКИ Й МАТЕРIАЛИ ДО РОМАНУ Х НАРОДНОп ЕПОПЕп НА ДНIПРI) Подумати треба зараз же - поки не до кiнця зiпсували - i про Нову Каховку. В нiй минуле не матерiалiзоване нi в пам'ятниках старовини, нi в iсторичних будовах. Вона, Стара Каховка, ма║ минуле iсторичне, полiтичне. Отже, деякi будови треба будувати, уявляючи себе в майбутньому. 13/IХ 1952 Написати цiлу лiнiю "аморального" поводження хлопцiв з дiвчатами. На 10 рожениць у родильному домi вiсiм байстрят. Вивчити найбiльш цiкавi дiла, iсторi┐, драми. пм протиставити хороше подружжя з любов'ю, щастям, дiтьми. Дiвчат багато бiльше, нiж хлопцiв взагалi у нас. I дiвочкам горе. Се бiда велика, загальна. Дiвчатам присвятити окремий роздiл i взагалi багато уваги. Про них так багато можна сказати. Пригадати дiвчину, що не виходить замiж, бо сватаються некрасивi. Тут впадав у вiчi багато красивих дiвок i хлопцiв. ПОЕТ НАРОДУ На великих зборах, на пленумi, лаяли поета Р. Лаяли й шельмували його молодi, власть iмущi люде, якi вважали сю лайку й шельмування народного старого поета за свiй священний обов'язок i службовий подвиг. Поету не простили нiчого, нi одно┐ його житт║во┐ помилки. Драму його життя, що попсувала йому все на свiтi, ще коли власть iмущi ходили без штанiв або гадили в пелюшки, [сю] драму особливо грiзно i пристрасно пригадували як непростимий, незабутнiй, пiдлий злочин поета, що заслугову║ вiчно┐ кари, презирства i помсти. Що вже нiяка нi партiйна його приналежнiсть, нi талант, нi третина столiття творчо┐ працi, нi сивизна, нi велетенська праця для народу, для партi┐, для комунiзму не затулять нi його ганьби й злочинства, нi ┐х пильностi й непримиренностi. Навiть бездонну душевну доброту поета вважали за безпринципнiсть i маскування. Поет у сей час сидiв поверхом нижче в буфетi i тихо собi випивав щось алкоголiчне. Вiн був у всьому подiбний до свого народу. - Поете! Нагору поспiшайте. Там про вас iде грандiозна мова. Сам N. вас критику║. Швидше! Поет посидiв трохи ще, схилившись над бокалом. Про що вiн думав, невiдомо. Потiм пiшов нагору, почувши обов'язковi оплески. Пiшов поет нагору... Нагорi в шанобливiм оточеннi всiх тих, що треба, iшов сам власть iмущий, проповiдчик грiзний. Его.глаза сверкают. Лик его ужасен. Движенья быстры. Он прекрасен. Он весь, как божия гроза". Пiдiйшовши до "божо┐ грози", поет ввiчливо поклонився i, потискуючи длань, сказав, аби не подумала "гроза", що вiн ┐┐ зовсiм не чув: - Вiтаю вас. Промова епохальна. I переконлива до краю по формi i по змiсту. Пiдписуюсь пiд кожним ┐┐ словом. - А що ж ви дума║те, не правда? В таких дiлах треба бути одвертим, не взирая... - сказала "гроза". - Абсолютно згоден. Я навiть не ждав од вас такого. Я зачарований. - А ви не дуже бравiруйте, - доповiдчик грiзно пахмурився i зловiсно блиснув очима.- Вам би плакати треба, а не вчиняти жалюгiднi намагання жартувати. - Я дуже вдячний вам за милостиву пораду. Дiйсно, пiду я краще додому да поплачу, - сказав поет.- Будьте здоровi й щасливi. Бажаю вам добра. Тiльки два слова на прощання: ви прийшли i пiдете, а я вже остався... Поет повернувся i поволi пiшов по схiдцях униз. Спина в нього була зiгнута од велико┐ ношi, голова бiла, нiби весь огонь уже згорiв у нiй i лишився один тiльки попiл. Дома вночi вiн склав вiрша прекрасного i чистого, як ручай, для свого i всiх народiв про те, що комунiзм поборе i запану║ в усiм свiтi, не дивлячись нi на якi темнi сили, що стоять на переможнiм його шляху, i буде братство на землi, i любов, i жалiсть. Наймогутнiша машина епохи - земснаряд - ма║ абсолютно неоригiнальний i неефектний вигляд. За допомогою сi║┐ машини ми перетворимо Землю. Те, що мрiялось лише в казках чи в снах, може стати реальнiстю наших днiв. От що таке земснаряд. I нiчого показного. Се не машина, а цiлий образ. 21/IХ [19]52 Секретар Херсонського обкому виступив з доброю доповiддю. Голос у нього молодий, i сам вiн мiцний i здоровенний. Намагався говорити найчистiшою руською мовою, що йому й удалось на 150 %: вiн акав бiльш, нiж се роблять самi руськi люде... Перестарався. За змiстом промова була хорошою. 12/Х [19}52 Недiля, ранок над рiкою Пiдпiльною НАД ВIЧНИМ ПОКОкМ Преклоняю колiна перед тобою, повний невимовно┐ вдячностi, що породила мене в великi часи, що напува║ш i году║ш мене всiма тво┐ми багатствами хлiба, меду, молока твого, тво┐х пiсень i музики, що да║ш менi радощi й страждання i приймеш до свого лона, як прийняла дiдiв мо┐х i прадiдiв, мати моя. Чому так любили тебе, i так оспiвували, i так серцем тяглися до тебе, й думками, i всiма найвищими почуттями, що тiльки було вищого й чистiшого в мужнiй людинi. Благословляю день, i осiнь, i теплий вечiр, i шум сокориний, що доноситься до мене з того берега. 21/Х [195й2 Коли менi пощастить написати сценарiй в доброму здоров'┐ i я не втрачу працездатностi, я зроблю фiльм свiй на Ки┐вськiй студi┐. Я повертаюсь на Укра┐ну i творитиму серед свого народу. Я не можу без нього далi писати. Як би важко менi не було. Як не доведеться поневiрятися менi в Ки║вi, я мушу, зiбравши всi сили, не звертати уваги на людей, що мене ненавидять, творити для народу, молитися народу, iдучи з ним до велико┐ мети - побудови комунiзму, i жити одним - картиною про велике будiвництво на Днiпрi i в степах Укра┐ни. ПРО Г. I Л. к й такi. При┐здять, сновигають. Закопилюють губи. ┐м не подоба║ться. "Скучно. Сiро. Неефектно". "I чим бiльше придивля║шся, тим сiрiше..." i т. д. Отсi пiдслiпуватi виродки, лжеписъменники, псевдокореснонденти... яких не слiд би пускати сюди Хна пiстолетний пострiл... Дивитись соромно. Не могли найти нiчого кращого прислати. 24/Х [19]52 18 годин Iду з аптеки. По дорозi коло Управлiння Днiпробуду стоять двi жiнки молодих. Простi собi трудiвницi. У одно┐ немовля, сповите у бiлу простиньку. Вона гойда║ його на руках i сама ритмiчно похиту║ться, щасливо усмiхаючись дитинi. I мене, що пройшов у п'ятнадцяти кроках i бачив ┐х всього лише п'ять секунд, обнiма║ радiсть. Потiм на дорозi спинився самоскид. Друга молода робiтниця з привiтним чистим лицем кивнула водi║вi. Вiн снинив машину. Вона сiда║ в кабiну, посмiхаючись водi║вi - сво║му, очевидно, знайомому, - а в мене на очах сльози радостi. Чому? Життю. Його простим, нiби звичайним явищам прекрасного, людяного, нiжного... ХАМ Зайшов до N. в кабiнет. Передi мною сидить свиня... Через кiлька хвилин мовчанки вона запитала мене, чи я до не┐ прийшов. Коли я сказав "так" i назвався, вона, не дивлячись на мене, спитала, що менi треба. Потiм таким же... трактирно-хамським чином вона спитала мене, для яко┐ мети, i потiм помовчала хвилин зо три, займаючись пiдписуванням якихось паперiв. Соiзволила сказати менi, також не дивлячись, що вона не може менi видiлити нiкого в провожатi для огляду дiльницi бетонних заводiв i що вона може менi дати записку до виконроба N., якого я мушу десь там знайти. Я пiшов. Свинтус так i не глянув на мене. Противно менi було так, що аж у головi заболiло. Потiм я подумав собi: та се ж прекрасно. Слава богу, найшов-таки свинтуса, що зi сво║ю хамуватiстю теж буду║ комунiзм..., що, може, десь в його онуках щезне тавро хама... У кутку бiля нього стояло перехiдне знамено комсомольське - хiба не парадокс! 14/Х1 1952 ЮЛIАНА Я так люблю мою Юлю, як нiби й не любив ще нiколи за двадцять п'ять рокiв родинного з нею життя. Я беаудинио говорю ┐й иайнiжнiшi слова. Милуюсь нею, весь переполнения до не┐ глибокою нiжнiстю. ...Так, я люблю ┐┐, мою Юлю, i з того щасливий. Хто послав менi любов? Пречиста вода велико┐ Рiки мого народу! Се ┐┐ цiлюща волога оповила, омила мене, ┐┐ вiчно дiвоча укра┐нська ласка i бездогавиа чистота ┐┐ багато-щедрих фарб. М'яка тепла вода ┐┐ оновила мою душу, очистила вiд журби i скорбот, повернула до краси. I став я тим, для чого родида мене Мати моя, добрим i радiсним. Вона наповнила серце мо║ любов'ю, миром, щастям. I я благословлятиму тепер усе життя чистi ┐┐ береги, i плескiт ласкавий ┐┐ хвиль, i син║ небо в ┐┐ водах нiжних, i теплоту материнсько-дiвочу, святу вiд кожного дотику ┐┐ рiдно┐ води до мене. Рiчко, рiчко, душа мого народу, який безцiнний дар ти принесла менi! З кожним спогадом я купаюсь в тобi, з кожною свiтлою думкою ливу до тебе на тихi┐ води,, на яснi зорi, несу тобi в жертву найдорожчi мислi, припадаю до тебе. Свята моя, незабутня, вiчна! Поклич мене, прийми на сво┐ береги, де трудяться мо┐ люде, де чую спiв... 1953 рiк 31/1 [19]53 Милого ┐┐ забили на яионськiй вiйнi в той саме час, коли ще тiльки-но зiйшла ┐┐ зоря. Не наложила вона на себе руки. Не прокляла всесвiт i бога. Не втопилась. На всi цi драматичнi речi, вчинки у не┐ не вистачило геро┐зму. Вона не була глибока, як безодня, чи гостра [як] блискавка. Вона була вiжна, як вода. Тихо плакала вона на самотi по сво║му Василю. А коли хтось пожалiв ┐┐ i приголубив, вона невiльно вiддалася сво║му покликанню... - Чим же хату покри║мо? - коломою. Чим. - Кажуть, що соломою ж тепер не можна. - Чому? - Погана солома. Перестали молотити в околот. - Нi, не тому. Солом'яна стрiха, писателi кажуть, в ознакою мiщанства, нацiоналiзму. - Дурницi. Солома в головi - ото мiщанство чи дворянство, а стрiха може бути всяка. Аби не протiкала. - Еге. У його, мабуть, грошей багато. - Стрiха не мiщанська, а людська, якщо в в вас серце. - Мiщанська вона для мiщанина, а для нас людська. Солома у них в головi. Солом'яне серце i блудлива холодна душа. - Красива. - Тю, лихо його забери! Вже в соломi нацiоналiзм завiвся. КИТАЙ ЗУСТРIЧI ТВОРЧI //Полетiли в Китай. Або прибула делегацiя китайських робiтникiв i селян на Каховку. Глибоко iнтимна розмова укра┐нських, росiйських i китайських трудiвникiв землi. Трудiвники землi. Про лiси, про фруктовi дерева... 41VIII [19]53 ПЕРСОНАЖI "ХАТИ" //Один з персонажiв хоче, щоб у майбутньому було багато звiра в степу i птицi. Все хлiб та хлiб. Я хочу, щоб усе було. Вiн мрi║ про майбутн║. Щоб було цiкаво. I щоб були хижi звiрi. Нiчого. Ми вихова║мо у них новий iнстинкт - дружби до людини. Досить хижацтва.// //Неодмiнний персонаж фiльму - археолог. Може бути комедiйним. Введення археолога i археологiчних дослiджень у районi будiвництва дасть змогу часових рiшень у фiльмi.// //Краще, коли археологiв буде два: один старий, як-от покiйний професор Яворницький, другий молодий, який трохи iронiчно дивиться на Яворницького. Це молодий учений, весь спрямований вперед, а не назад. - Дивись назад, - це суть нашо┐ нацi┐. - Дивись вперед, а то лишишся позаду, - i через минуле утверджуй майбутн║ в сучасному.// Т-ко недотепний. Вiн нiколи не мiг захистити як слiд свою думку, губився, говорив дурницi, - одне слово, справляв невигiдне враження. "Знаходився" вiн щось через три-чотири години. "ЗОЛОТI ВОРОТА" Се було звичайно дома. Тодi диспут продовжувався, вiдбувався ще раз. Ворогом була його дружина чи... Вiн вкладав ┐й в уста переконливi гострi аргументи проти себе, значно гострiшi, нiж тi, з-за яких вiн потерпiв фiаско, але зате i одповiдав же вiн ┐й! Через годину од не┐ не оставалося цiло┐ кiсточки. I тiльки тодi вiн заспокоювавсь, до нього верталася творча сила. Жiнка се знала i терпiла. Прославитись можна було колись надлюдським стражданням, пекельними муками чи диким злочинством. Хто був славним через працю? Назовiть менi одну душу за тисячу лiт, що прославила би ся трудом праведним. Нема тако┐ селянсько┐ душi. Труд був марним. Шлунковим, рослинним. Знайдiть бодай один пам'ятник щасливiй людинi. Ось пам'ятник людинi, що вмiла красиво й щасливо прожити життя. Дивiтесь на нього, нащадки! Нема такого... 181 VI [19]53 У вагонi Народ народу подарував рiку. Тема для блискучого оповiда┐шя або сценарiю. ЗОЛОТI ВОРОТА Золотi ворота в комунiзм. Юнацтво мрiв збудувати ┐х серед степу i щоб через них текли води Днiпра по стелах Укра┐ни. ТАК ВОЮВАТИ, ЯК МИ //Пам'ятайте тiльки одне: так воювати, як ми воювали, i не снилось нроклятiй вашiй крамарськiй натурi. I яе вмирали ви в битвах так, як умирали нашi геро┐, i не перемагати вам нiколи так, як перемагали ми. Тако┐ мiри любовi до життя i подвигу, тако┐ пристрастi перемоги не видавити вам iз сво┐х крамарських душ i не купити нi за яке золото. Що ваше золото? Якi смiшнi i дурнi ви сьогоднi з вашим золотом.// //У нього слабе мiсце - вважати себе важною перселою. - Вiн пiднявся все ж до високо┐ посади. - Так, але ж i ящiрка не гiрше за орла досяга║ найвищих гiрських верховин. - Господи, це неможливо.// ДО ДРУГОГО СПОРУ //Заходи для врятування народу i держави не завжди лишаються однаковими. "Сама доброчиннiсть ста║ пороком, коли застосовують ┐┐ помилково".// 23/VIII [19]53 Журнал "Нейшнл перентс тiчер" - про систему виховання в США. "Все, чого потребу║ кра┐на, - це люди, якi будуть вбивати iнтих для того, аби вижити самим". "Капiталiсти володiють школами i унiверситетами на правах приватно┐ власностi, подiбно до того, як володiють вони банками, валютою, пресою". Готування до вiйни, до нищеяня.., штучно створений психоз небезпеки i т. iн. Пригадати всю "Прощай, Америко!" i статтю в "Новом времени". Епiзоди в лiтаку //Хочете писати про майбутн║? При┐жджайте до нас на будiвництво i розкажiть людям про те, що буде через... рокiв. Коли закiнчилось це дивне оповiдання про те, яким буде степ через п'ятнадцять лiт, молодий хлопець зiтхнув i, дивлячись у далину, спитав: - А яким стану я в той час?// //Навiщо ти написав те-то i те-то? Лдже цього ще нема. - Це наукова фантастика.// //Великi будови - це кульмiнацiйнi вишки нашого господарства.// //Треба написати п'ять оповiдань. Вiд мрi┐ Ленiна до гiгантського сучасного - майбутнього. Народи нашо┐ кра┐ни пройшли уже гiгантським шлях. Полезахиснi зони - лiси комунiзму. Новий пейзаж комунiзму - це краса майбутнього, i в цiй красi краса наших душ, нас, як авторiв i творцiв майбутнього, нових людей на землi.// 24/VII [19]53 Годинна бесiда з т. Кузнецем Я. М. про два варiанти. 1. Самотьочнии (прийнятий урядом). 2. Механiчний (Геден). Другий дешевший на 5 мiльярдiв без Молочанського водосховища. У когось у вереснi забiгають "мальчики кровавые в глазах". Образ Кузнеця iнтересний. Говорив йому про сибiрськi рiки, про Давидова" Вiнтера i т. д. Все розумi║. Правда, треба тему трактувати у всесвiтньому масштабi. Пристрастi великi. Пригадав йому Лисенка-Цицина. ПРОПАВ 1.. Iван Iванович, що займав великий пост, бувши викликаний до Петра Петровича, який займав ще бiльший пост, почув раптом на свою адресу несподiвано грубе: - Геть! Iди геть! Мерзотник, так i так!.. 2. Зовсiм збитий з пантелику, вмить вийшов, в очах потемнiло... плило все в головi... "Пропав". 3. Дома всi стурбованi. На ро