Ра┐са Iванченко. Сiтi життя i смертi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Сiтi життя i смертi Рiд приходить, i рiд проходить, А земля пребува║ вовiки. Iз Екклезiаста Cонце уже високо ходило над землею. Скресли рiки, i крижини безладно громадились i шурхотiли у течi┐ повноводдя. Чорнi хвилi пружно вигойдували на бурунистих гребенях посеред трiскотливих крижин широкi ки┐вськi подi┐. Князь Оскольд поспiшав додому. Поспiшав iз Полоччини i Смоленщини, де вiднинi став твердо й непохитно. Там же залишив прах свого отця - велеможного полянського князя Тура, якого роме┐ й хозари прозвали Диром. Вiднинi попiл, що лишився по його спаленню, порiднив полян i кривичiв навiки. Полоцький князь Iзяслав збiг зi сво║┐ землi, опинившись у Новгородi. Не захотiв поклонитися Оскольду. Та тiльки зле вчинив полоцький князь. Мовив: сво┐х богiв - Стрибога й Мокошу - боронитиму мечем, скiльки свiту в очах. А побiг пiд захист чужих богiв - Велеса i Хорса. I виходить, що тi боги мають також постати проти полянських кумирiв. Не по правдi се. Володарiв багато, i кожен ма║ сво┐х богiв. Вони ворогують мiж собою i спричиняються до того, що родичi мiж собою б'ються, намагаючись вивищитись один над одним. Оскольд пригадував слова матерi сво║┐. I священика Местивоя пригадував. Мудро йому радили, коли мовили: зроби одного бога в сво┐й землi - i тодi станеш ║диним керманичем в нiй! кдиний бог - це щит, що ║днатиме й охоронятиме твiй люд. Вiн тобi буде мечем, яким ти вразиш кожного, хто возста║ супроти тво║┐ правди! Справедливiсть цих повчань бачить нинi i сам. I рiшучiсть виповню║ його. Ось прийде у Ки┐в, роздивиться, розмислить як слiд i тодi... На Ки┐в! Там на нього чекають великi дiяння. Чека║ на нього Ярка. Сина йому покаже - нащадка Ки║вичiв. Iм'я немовлятi приберуть... Це ма║ бути достойне iм'я. Ох, як важко вгадати оте найщасливiше, найдостойнiше ймення, щоб i в сво┐й землi i в чужих краях воно звучало дзвiнко й гордо. Адже пiд руку ки┐вського державця ма║ перейти земля Поднiпров'я, що вiднинi по║дналась iз великими просторами iнших племен слов'янських. Оскольд сидiв у подi┐ пiд вiтрилом i мрiяв, погойдуючись на пружних хвилях Десни. Довкола млiла у сонячному весняному маревi земля сiверян. Мирне й спокiйне плем'я густо розкинуло сво┐ оселища по берегах рiки, яка нижче стольного града Новгорода-Сiверського розливалась широко, як море. В iнший час зупинився б тут. А зараз поспiшав до Ки║ва. Пахло в повiтрi торiшнiм листом i терпкими бруньками. Ось-ось вони вибухнуть нiжно-оксамитовою зеленню й потягнуться до сонця. Весна! Буруниться за кормою подiй важка хвиля, над головою дзвенить небесна сонячна безодня, у грудях i в скронях шуму║ кров... Цього разу вiн вiдчував прихiд весни якось гострiше; бо любив життя болючiше, бачив бiльше, робив усе натхненнiше... Нарештi i для нього прийшла справжня весна. Тепер сприйма║ ┐┐ усiма сво┐ми дозрiлими вiдчуттями. Мабуть, тому, що в юнi роки не був таким щасливим, як нинi, то й не помiчав усiх приваб земно┐ краси... Перша подiя, за якою iшов вiтрильник з Оскольдом, враз чомусь завернула до берега. Спрямувала на пiщану смугу. Угледiв: кiлька спiшених верхiвцiв бiгли до рiчки з усiх нiг, несамовито розмахували шапками, щось кричали до них. Оскольдiв кормчий i собi завернув до берега. Що стряслося? Передчуття лиха скувало на мить усе тiло, але вже друго┐ митi серце його важко погнало гарячу кров. З нетерпiнням узявся за весло. Швидше б добратись до берега. Ще не причалили подi┐, як почув тривожнi голоси: - Княже, Ки┐в орда обступила! - Звiдки? Яка?.. - Не вiда║м. Однi мовлять, нiби хозари. Iншi - нiби угри з печенiжипами. Хто зна. А прийшли вiд хозарського степу. Кияни мiцно стоять на валах. Тво║┐ пiдмоги ждуть. Посланцi перебивали один одного. Були зчорнiлi, забрьоханi, лише очi гостро виблискували вiд збентеженостi. - Що за орда? Так рано! Звiдки ж взялися? - кидали до ки┐вських послiв веслярi. Знову той Степ. Над усiма ордами там володарю║ Хозарiя. Хозарський меч завжди зненацька б'║ у спину полянам. Мабуть, в Iтилi вже довiдались за Луп-киню... - А Ярка де? Як син? - У Ки║вi. Чекають на тебе, княже! - привiтно усмiхнувся старший посланець. Оскольдовi видалося, що десь уже нiби бачив його. - Хто ж будеш? Чийого роду? - А нiчийого! Сам по собi! - знову синьооке усмiхнувся киянин, насунув на голову потерту лисячу шапку, почалапав до свого коня. Оскольд насупився - зухвалець надто нечемний. Не шану║ належно його, можного володаря слов'янсько┐ землi. Та чекайте ж ви, ницi худi┐ люди, вiн ще змусить вас низько кланятись йому! А зараз не час виставляти свою гординю. Та й не рiвня йому сей жебрак в обшмульганiй шапчинi, щоби вiн, князь землi полянсько┐, а тепер ще й волостель землi полоцько┐ та смоленсько┐ допитувався у нього роду! Хай iде геть!.. В Оскольда iнший клопiт - як врятувати Ки┐в од бiди... Свiтанок тiльки починав жеврiти, коли Оскольдовi во┐ з великою тихiстю пiдступили до ки┐вських валiв. За ними стояли не спутанi, готовi до бiгу, конi. Але ординцiв вiдразу не побачили. Не було видно поблизу й табунiв худоби, з якою завжди ходить орда. Отже, не кочовий народ прибув до Ки║ва, а налетiли розбiйники-татi, якi заздалегiдь знають, що доведеться тiкати, тому приходять цалегку. Дружина Оскольдова кинулась на ворожий стан зненацька, розiтнувши посвистами мечiв сiрий свiтанок. Назустрiч ┐й пiдхопилась ворожа рать, що опочивала за валами на купах шкур чи на сiдлах. I зав'язалась зла сiча. Спочатку тихо, зосереджено, лише важке хекання та вигейкування рубачiв будило ранкову тишину. А далi зойки, прокляття, гучне брязкання мечiв, трiщання списiв i ратищ i стукiт щитiв. Таки ж це була ординська рать. У шкiряних одяганках, хутрами назовнi, а зверху - кольчуги iз товсто┐ шкiри чи броньовi сорочки, шкiрянi гостроверхi шоломи. Коли дружинники Оскольдовi врубались клином у лави ординцiв, що притиснулись до валiв, перед очима князя майнуло тонконосе смагляве обличчя з високим чолом над, широким розкриллям чорних брiв. Майнуло на мить i сховалось пiд шоломом. Не впiзнав би нiколи князь Оскольд чорнобородого тархана I║худу в цьому ратницькому одяганнi, коли б не ота витончена рука, якою вiн хапливо насунув на лице шолом. - Диви, старий знайомець! - кинув хтось iз ки┐вських дружинникiв. - I║худа за даниною прийшов! - Ану-но переймiть його! Оскольд рвучко сiпнув коня за оброть, здибив i кинувся туди, де його во┐ни обступали цього чорного степового крука. Але на Оскольда чатувала пiдступна небезпека - кiлька ординських верхiвцiв оточили його з усiх бокiв i нацiлили в груди списи. З-пiд шкiряних шоломiв його пильнували колючi очi степовикiв. Якi знайомi були ┐хнi погляди, блиск очей i лютiсть! Хто вони? Барджиль? Бохан? Чи це йому тiльки здалося? Роздумувати й згадувати не було коли. Оскольд знову - уже в котрий раз! - опинився в сiтях смертi. Щiльним кiльцем обступали його хозарськi комонники - хочуть взяти князя живого... Та не бути сьому! Оскольд розмахував мечем, не чуючи анi болю в плечi вiд ворожого удару, анi гарячого струменя кровi на скронi... Не вiдразу й побачив, як iз протилежного боку, з-пiд круч Днiпра, виповзла, немовби з-пiд землi, нова дужа рать пiшцiв i пiшла приступом на ординцiв. Попереду не┐ врубувався у щiльнi ряди степовикiв невисокий дужак в обшмуглянiй лисячiй шапцi, а поряд iз ним завзято орудував мечем червонолиций рудоволосий кремезняк, на шоломi якого трiпотiв червоний ялiвець. Витер обличчя рукавом, роззирнувся i мало не укляк з подиву - до нього бiг розчервонiлий, мов розпечене коло сонця, Нiскипя у шоломi з червоним ялiвцем i отой посол, що перейняв його на Деснi за Новгородом-Сiверським. Хто ж вiн? I звiдки знову взявся отут? I враз здогадався: та се ж вiн i привiв сюди деревлянську рать! Ну й звитяжець же! Але ж i зухвалий муж - не сказав йому свого iменi. - Встигли! Встигли! - радiв усiм сво┐м безбровим червоним обличчям Нiскиня, стоячи перед Оскольдом. - Коби не сей киянин, не встигли б! - очима вказав на доблесного воя у лисячiй шапцi. Той був без шолома, нiби прийшов не на рать, а на гостину. Киянин бiлозубо осмiхнувся, зняв з голови шапку. З-пiд не┐ висипався на плечi снiп бiлого, як льон, волосся. I тодi Оскольд його упiзнав: - Пастух! Се ти колись рятував Ки┐в вiд деревлян? - Я, - просто одказав пастух. -_ Але ж ти тодi так несподiвано щез... Iменi свого не сказав. - А навiщо? - щиро здивувався звитяжець. - Нагороду ма║ш дiстати. Честь Ки║ва врятував. -Нагородою менi i ║сть честь Ки║ва, - мовив пастух, натягнув свою кумедну шапку й посмiхнувся. - А тебе, князю, бачу, добре пошарпали! Тодi й iншi зауважили, що сорочка в Оскольда на спинi була розiрвана, крiзь вiчка кольчуги сочилась кров. Обличчя й руки - в багнюцi. Кiнь його увесь замилений рожевою пiною, нiздрi широко роздувались, у вирлах ще не усiвся жах. - Пошарпали, - вiдповiв князь, - та байдуже. А тобi, чоловiче, щира вдячнiсть. Молодець ║си! - Коби не вiн, - устряв у розмову Нiскиня, - не встигли б тобi на помiч, Оскольде. Тягнув за поли люто. Каже: бiжiмо боржiй, бо поб'ють Оскольдову дружину! Ну, ми на подi┐ - i гайда! Нiскиня лащився, як пес. Авжеж, зять його Оскольд пригорнув пiд свою руку он якi землi багатi! З таким сусiдом краще дiлити поганий мир, анiж вести добру вiйну. Та й iнше важить: Ярка подарувала Ки║вичам нащадка, а йому онука. Це справжн║ щастя, бо Нiскиня вельми чадолюбивий, але ма║ тiльки дочок. Нинi ж у нього ║ онук - буде нащадком не тiльки полянсько┐, але i деревлянсько┐ землi. - Дякую боговi нашому i тобi, Нiскине, за помiч. - Оскольд почав розминати затерпле плече. - Так се правда, що ти хрестився? - здивувався Нiскиня. - А боги твого роду як? - Як бачиш, також допомагають! - усмiхнувся в темний вус полянський князь. - А де ж це пастух? - спохопився вiн. Усi роззирнулися, але того синьоокого пастуха в старiй лисячiй шапцi нiде не було. Допоки князi обмацували один одного поглядами, обмiнювалися словами, той пастух уже йшов до сво┐х кошар i ста║нь. У нього ж сво┐ клопоти. Далебi, нинi весна, а вовки о цiй порi голоднi, заберуться в кошару - геть перепсують отару! Який одвiт дасть тодi князевi, власне не йому самому, а клятому тiуну, котрий у три ока пантру║ за порядком у княжому дворi. Треба, либонь, поспiшати... Iшов собi чоловiк до сво║┐ роботи. Хе, нагороду, каже, дiстав би вiн, простий смерд ки┐вський, за честь стольного града! А що йому та княжа нагорода? Ма║ собi нагороду найвищу - бо робив справно, по честi. На чуже оком не накидав, на чужiй бiдi рук не грiв. Та й на шию свою нiкому не давав сiсти. Волю свою берiг. Як i свободу сво║┐ землi, свого Ки║ва. Оте║ i ║ йому найбiльша нагорода - чисте сумлiння i висока честь... А Нiскиня тим часом уже оповiдав Оскольдовi про священика Местивоя. Приблудився до Iскоростеня. Намовляв i його, деревлянського князя, визнати ║диного владику на небi i ║диного владику на землi поднiпровськiй - Оскольда. Але ж... Як буде тодi з деревлянським Дажбогом? Розгнiвити покровителя сво║┐ землi вiн не наважу║ться... Оскольд лише посмiхався примруженими очима. Хитрив лукавий Нiскиня, ховався за свого бога-покровителя. Насправдi ж вiн не хоче визнати полянського князя першим владцею у землi слов'янськiй. Дажбог мовчав би так само, як i Перун!.. Усi боги нишком пiдкорилися б ║диному богу. Але волостелi не жадають того - i здiймають самi сво┐ мечi проти ║диновладдя Ки║ва!.. Так гадав Оскольд. Бо ще не знав, що слов'янськi боги не мовчали. Очi Перунового iдола на ки┐вськiй горi вже не раз наливались кров'ю, коли старий волхв згадував ромейського бога у парi з iм'ям князя Оскольда!.. Та зараз колишнi затятi вороги йшли поряд. Нинi вони були союзниками по борнi i по духу. Забули сво┐ недавнi кривди. Що старе згадувати, коли ┐х нинi ║дна║ спiльна перемога? Може, вперше в життi старий Нiскиня тепер iнакше подивився на ки┐вського володаря. Десь у душi гордився родичанням iз ним. I, певне, вiд того переймався тривогою. Збагнув, що сидiти на ки┐вському столi не так просто. Тут устигай тiльки вiдбиватись вiд посягань то з одного, то з другого, то навiть з третього боку! Он i тепер. Де тi хозари? Де ┐хнi орди? А дивись - добiгли до Ки║ва, занесли над ним свiй меч. Лютий хозарський меч! Йому, Нiскинi, того й не присниться! Аж ось коли вiдчув важкiсть золотого ки┐вського стола. Може, через те, нарештi, це збагнув, що почав важити його життям i славою свого пере║мця-онука, який он зараз кричить на всi княжi палати! Либонь, його, дiда свого - князя деревлянського, вiта║! I отця свого рiдного - вiдважного Оскольда! Що ж, Нiскиня згоден визнати над собою старшинство Турового сина. Бо вiн, видно з усього, iде дорогою правди. Скiльки кривд, напастей переборов за сво┐ лiта! I став вiд того не слабшим, а могутнiшим, нездоланнiшим. Воiстину, як мовлять мудрi: дорога правди - то життя i велич! Тож, певно, боги судили для Нiскинi одне з двох: або стати пiд Оскольдову руку самому, або ждати, доки той сво┐м мечем сам його не поставить. Нiскипя надто багато лiт уже прожив на землi, щоб не набути яко┐сь мудростi. Звичайно ж, вiн стане пiд руку Оскольдову сам. Час для того зараз найзручнiший! Хай буде так. Проте вiдверто цього не скаже Оскольдовi, аби не возгордився. Не сказав: "Злякався Нiскиня, бо його чекав доля Iзяслава Полоцького". I то була б правда: Iзяславу нинi не заздрить деревлянський князь. Та й не хотiв би на старостi лiт тягтися за пiдмогою в чужу землю. Коли б вiн наважився сказати правду, то признався б, як не богам, то собi, що подобрiшав до свого ненависного зятя найбiльше саме через це. Пiсля розгрому Iзяслава вiдчув, що втратив спiльника. Тож мусить тепер ховатися за свою надмiрну любов до онука i Ярки, хоча й не знав, вiд котро┐ ж iз багатьох його жон була в нього ця Ярка! Але хвала богам! Йому не треба було нi перед ким Сповiдуватись -нi перед кумирами, нi перед собою. У роздумах Нiскиня перейшов разом iз Оскольдом сiни, гридницю. Зупинилися на порозi княжо┐ опочивальнi, де лунав голос дитини. Але як тiльки мужi постали на порозi виталища, дитя мовби завмерло. Ярина, що була в ошатному навершнику й убрусi, кинулась на груди Оскольдовi, навiть не завваживши свого отця, деревлянського князя. До нього, либонь, не припадала так жодна наложниця, не кажучи вже про жон... I Нiскиня вперше в життi низько вклонився жiнцi - сво┐й дочцi. Ярка аж несамовитiла на радощах i навiть не вiдразу збагнула той жертовний поклон отця. Лише потiм здогадалась, що тим пошанiвком сей князь, мабуть, пробачався перед нею за минуле i благав ┐┐ за майбутн║... Коли хвиля щасливого забуття змайнула, Ярка вiдiрвалась вiд Оскольдового плеча i заплакала. I тодi Оскольд довiдався про жорстоку кривду, яку Перун вчинив над його сином. Це була справдi найчорнi┐па кривда, яку може зазнати княжий син-спадко║мець. Такого ще не було у землi полянськiй, щоб покровитель ┐┐ - Перун - не взяв князiвського спадко║мця пiд свiй меч! Оскольд i Нiскиня вiд подиву й страху остовпiли... Ярка знала обичай пращурiв: чим ранiше Перун вiзьме дитину пiд захист, тим безпечнiшою буде ┐┐ доля. Тодi обходитимуть дитя хворостi, не зурочить сво┐м поглядом лихе око, вiдьомське чаклування чи потайна змова лиходi┐в. Тодi сягне свого зрiлого вiку й перейме вiд отця свого кермо землi. На Перунову гору прийшла Ярка, як i належало княгинi, з челяддю й няньками, сюди привели й молодого бичка для треби. Але ┐┐ нiхто не зустрiв. Волхв Славута зневажив молоду княгиню! Не з'явився вiн i тодi, коли челядини стали голосно гукати його. Зник, нiби полинув у холоднi небеса. Усi вiрили, що цей вiщун знав мову богiв i визначав долi людей. Не зустрiв, певно, тому, що сумну будучину угледiв або ┐┐, золотоглаво┐ Яркi┐, або нового нащадка ки┐вського столу. Iнакше б уже припадав до ┐хнiх стiп... Челядь залишила бичка бiля требища й тихо, з широко розкритими очима, пошурхотiла снiговими стежками униз, подалi вiд Перуново┐ гори... Подалi вiд них, нещасних, обiйдених Долею... Тiкали, нiби вiд чуми. Небачене трапилося: волхв не дав свого благословення нащадковi Ки║вичiв! Може, сей спадко║мець немилий Небу? Може, Ярка винна в тому? У здогадах губилися люди. Але хто любить обiйдених Долею? То лиш до обранцiв ┐┐ всi хиляться й лiпляться, один поперед одного пестяться. Вiд невдах же - тiкають подалi. Утекли всi й вiд них. А чутки невидимими потiчками розтiкалися, розповзалися од княжого двору по всьому граду. То, мовляв, Оскольдовi мста жорстока вiд старих богiв! Кара йому уготована повсюди, i впаде вона на весь рiд його. Це за той храм у пущi! За тих святителiв, що прикликав iз Болгарi┐! За зречення старих богiв, а найпаче - за зневагу до громовержця - бога Перуна. Мовили, блима║ кумир його на горi кривавим оком. Гнiв нурту║ в ньому великий! I волхву звелiв не брати пiд свiй покров княжати... Плакала Ярка, ховалася по темних закутках терема. пй ввижалися клубки чорних тiней, що котилися за нею, чи то домовик з баранячими рогами й довгою бородою, чи то перелесник, що стрибав поперед не┐ й мiцно зачиняв дверi, аби вона не могла вийти iз виталища. Вночi, серед тривожного сну, на не┐ падали хижi шулiки й гачкуватими дзьобами цiлили ┐й в очi i серце. То раптом хтось нiби простягував до ┐┐ немовляти кiстлявi руки - i тодi вона схоплювалась на ноги й кидалась до колиски... А тут прикотилась орда... Оскольд був приголомшений. Бо, справдi, одна бiда йде, за собою другу веде. Що ж робити? - Не журися, сину... - тихо обiзвалася Славина. Голос матерi! Вiн завжди рятував у бiдi... А вiн - забув i привiтатися з нею! О, сини людськi┐, скiльки мук i любовi ви приносите сво┐м матерям, якi мовчки зносять вiд вас цю образливу неувагу. Бо хiба вони коли забували про те, що синiв треба зiгрiти любов'ю сво║ю!.. Як ця ваша байдужiсть вiдда║ться в них печаллю i сивиною!.. - Може б, вiднести дитя до церкви? Хай би отець Местивой охрестив його. - Не дам! - Ярка заступила собою синову колиску. I тут розправив плечi Нiскиня. Його зморщене, нiби спечене, безброве обличчя розпливлося в усмiшцi. Звернувся до Ярки: - Деревлянський бог дасть йому сво║ благосне слово, дочко. Захистить вiд кривди. - Вiн спадко║мець ки┐всько┐ держави! Його мав визнати Перун, - насупився Оскольд, гостро блимнув просинню очей з-пiд темних брiв. Оскольд аж тепер збагнув: мститься йому старий свiт, що набрав сили за спиною старого Тура, пручався, шкiрив зуби, готувався нанести йому смертельний удар. Ладен був у цю ж мить зiрватися й бiгти до волхва, вiдсiкти йому висохлу голову, що ледве ще трималась на тонкiй зморщенiй ши┐. О старий волхве, пощо освячував сво┐м iменем, сво║ю впертiстю минувшину, у яко┐ вже не буде нiколи майбуття. - Кличте сюди Славуту! - Оскольд схопився за меч. - Не будь поспiшливим у гнiвi, сину. Славута, гадаю, те не сам придумав. Тво┐ бояри у нього збираються i радяться. Вiд тихого голосу Славини його рука ковзнула вниз по черенi меча. - Хто з них? - Усi велеможцi ки┐вськi. Бережися ┐х, сину... Ярка з подиву розкрила рота - виходить, що в Ки║вi люта змова боярська?! А вона гадала, що бог розгнiвався!.. п┐ приспоко┐ла Славина. - Заспокойся, дочко, пiду в Новгород, покличу дружину в помiч. Оскольд i звалить змовникiв. - I я дружиною сво║ю пiдтримаю, - прогудiв Нiскиня. Iншими шальцями - iншими! - важив тепер, дерев-лянський князь вагу золотого ки┐вського стола!.. - Да буде! - опустив очi Оскольд. А в пам'ятi спливали призабутi вже iмена бояр: рiдкобородий вилицюватий Микульчич... Низькорослий, рукатий, схожий на рака, Радим, син вигнаного Туром боярина Добрити Олiй... Оскольд нiколи ┐х не кликав до себе на раду. Сам усе вирiшував, як i Тур. У похiд також ┐х не брав. На нових людей опирався, а старi, сподвижники Туровi, тепер ко┐ли пiдступи... Оскольд у задумi ходив по виталищу. Се вiн, старезний волхв, змусив Перуна зрадити йому, князевi полянському. Вiдчув, що князь хилиться до iншого бога i що настав кiнець його владарюванню. Гадина тихцем виплодила зраду на Княжiй горi й освiтила ┐┐ iменем Перуна. Тепер його сповiдальники, ки┐вськi бояри, можуть з'║днатися iз полоцьким Iзяславом, з кривичанськими богами - Стрибогом i Мокошею. До них може прилучитися ще й дреговицький Сiмаргл. Чи ж витрима║ цей натиск його новий бог? Чи не злама║ться двосiчний полянський меч у битвi з тупими головами сусiднiх владик? Оскольд так затиснув рукiв'я меча, що аж пальцi побiлiли. Вiн знав, що нiхто iз сусiднiх слов'янських племен i ┐хнiх богiв не жадав звеличення Ки║ва. Один лише Нiскиня... Та й не вiдомо ще, наскiльки соуззя iз ним певне. Усi хотiли жити на сво┐х укра┐нах тихо ┐┐ сито, упиватися медами i славослiв'ям, плодити довкола себе ску-доумних холопiв, оскоплених духом. В ┐х оточеннi кожен володар зда║ться собi величнiшим... О, соуззя тупиць мiцне i надiйне! Але вiн, Оскольд, не вiдступить вiд замисленого. Нема║ нi для кого на свiтi спочину - нi для комахи, нi для худобини, найпаче ж - для людини. А надто, коли вона вмi║ бачити далеко, вiдчувати глибоко, мислити - широко. Усе життя ┐┐ мина║ тодi у борiннях мислi й духу, в сумнiвах i ваганнях, у дiяннях. Бо людина невимiрна у сво┐х прагненнях. Якщо людина розважлива, добра серцем, тодi вона довкола себе сi║ добро й любов. Якщо ж зла й заздрiсна, тупа й захланна - довкола спустошуються душi людськi, змовка║ мудрiсть, торжеству║ холопство. I життя тодi обмина║ стезю Правди. Рюрика у Новгородi прозвали Злим. Вiдтодi, як вiн перебрався сюди iз далеко┐ Ладоги й замкнувся у новому сво║му теремi, довкола нього залягла зловiсна мовчанка. Новгородськi вiча перестали збиратися. Волхв не приносив Велесу жертв на требищi - новгородцi забули дорогу до дiдинця. Та хоча Рюрик сидiв у сво┐й гридницi тихо, одначе зiрко стежив iз вузьких вiконець за градом, за його волостями - п'ятинами i погостами. Насилав туди час вiд часу сво┐х здирцiв-дружинникiв. Та одного разу до нього прибився iз Плескова Ольг. Зайшов до гридницi у бузкових сутiнях зимового вечора. Зайшов сам, без слуг i гридей. Скинув свого вовчого кожуха, вдарив шапкою об стiл... Довго важився плесковський посадник на цю бесiду, довго гамував у собi гординю. Вiдтодi, як вiн був усунутий вiд новгородського кормила варягами, з його лиця зникла приязна усмiшка, в очах зата┐лась настороженiсть, бiльше не злiтали з язика гострi ущипливi слiвця. Затятий Рюрик сво║ю владнiстю i жорстокiстю змусив його втекти з Новгорода. Вiн мав сильну дружину, сам роздавав землi рiзним пiдлабузникам, вiдданим йому людям, брав потяги й правежi, не питаючи на те згоди нi в нього, Ольга, нового посадника новгородського - Гостромислового пере║мця, нi у вiча. Ольг сидiв тепер у Плесковi, придивлявся спокiйнiше до Рюрика. А придивившись, збагнув: у Рюрика погорди було бiльше, анiж розуму. Свавiльно кермував у чужiй землi, пiдтоптував пiд ноги ┐┐ поколи, зневажав ┐┐ волостелiв. Ольг зрозумiв, що у такий спосiб пiхто не здатен утриматись при владi довго! I вийшло по-його: Рюрика возненавидiли. Новгородська чернь бунтувала й чекала нагоди, щоб пiдняти сво┐ мечi на чужакiв. Новгородськi золотi пояси й собi гуртувалися i ладнi були пристати до чернi, аби позбутися варягiв. Рюрик, як зацькований старий вовчисько, замкнувся у сво║му теремi й чекав свого кiнця. Отож Ольг i прибiг до нього. Тер долонями нiс i щоки, але руки для привiтання Рюрику не простягував. Заговорив, дивлячись йому спокiйно в очi... Якщо Рюрик не обiпреться на старiйшин i смислених мужiв новгородських, не бути йому владцею у Новгородi великому! Чи зна║ про се Рюрик-сокiл? Рюрик мовчав. Неклiпно дивився на Ольга, напружував думку, чому це колишнiй новгородський керманич не здiйма║ на нього меч, не шле на його голову проклять, а нiби опiку║ться його бiдою? Що у цього лукав-пя на мислi? Яку пота║мну сiть хоче накинути на нього? Чому йому забаглося допомогти? Сидiв би у сво║му Плесковi i гриз би свою кiстку! Так нi... Дивина... Хоче сiсти знову в Новгородi? Сяде! Як тiльки новгородцi випхнуть його, Рюрика. Не здогадувався старий Рюрик, що довгi й тяжкi ночi провiв Ольг перед тим, як ось так з'явитися на його очi i наважитись таке сказати. Не одну думу передумав. Збагнув Ольг: не сяде вiн бiльше у Новгородi на посадi, градяпи не забули йому нi Вiсни, нi ┐┐ дочки Прекраси, що сиротиною росла при ньому як вiчний докiр його лукавству, нi Ростромислово┐ слави, про яку тут не всi забули. Знали тiльки Рюрика. Але Рюрик пiде. Час його кiнча║ться. Та хтось iнший - лукавiший, пiдступнiший, верткiший i меткiший - вихопиться на посадництво. Де тодi опиниться Ольг? I що здума║ утнути вольниця новгородська? Цi перестрахи й надали йому вiдваги для тако┐ розмови. Не хотiв чекати безрадiсно┐ будучини для себе. То правда, що Рюрик витiснив Ольга iз Новгорода, але тепер вiн же його тут i утвердить! Ольг ║диний, хто нинi зможе приборкати Новгород i врятувати Рюрика! Старий Рюрик сам собi обламав крила, на яких тримався. I якщо у нього ║ хоч крапля глузду, ма║ зробити по слову Ольга... I ось вiн гнiвно дивиться в переполошенi очi Рюрика. Пронизливi, жовтавi, нiби перепаленi вогнем давно тамовано┐ лютi... Раптом у них сяйнув вiдблиск якогось здогаду. Широкi нiздрi короткого носа ворухнулись, нiби у звiра, що вчув неподалiк здобич. В очiкуваннi якихось страшних вiстей вiд Ольга, Рюрик комусь махнув рукою. Тiльки тодi гiсть помiтив, що в хороминi була королевична кфанда. ┐┐ тонка пересушена постать повiльно зникла за дверима. Рюриковi очi то жовтаво зблискували, то гасли у прижмурi. - Не те робиш, Рюрику-соколе! Не те! - кинув йому в лице Ольг. - Всюди новгородський люд пiднiма║ться на стань... супроти тво┐х здирцiв... супроти тебе! Сей люд лиховiсний --дотопить вас у Волховi. Через те я зараз тут... - Що, ворохба почина║ться у Плесковi?.. - запитав Рюрик. - Десь та почнеться, - ухилився од прямо┐ вiдповiдi Ольг. - Сi║ буде! Я не про те. Про будучину... -_ Що будучина? Вона для всiх однакова. Для тебе i для мене... Кажи прямо: ляка║ш? Чи мстишся? - Ти вартий мо║┐ мсти! Вiда║ш про сi║. Але прийшов до тебе з добром! - Ольг м'яко ступив вiд порога, де все ще стовбичив, до середини виталища. Пiд його важким тiлом скрипнули дошки. I Рюрик раптом розкрив у подивi очi: як змiнився Ольг! У його чорнявiй чупринi з'явилося пасмо бiлого волосся. Певне, мудрiсть проорала в ньому свою борозну. Це вiдкриття трохи заспоко┐ло сум'яття Рюрикове. Iнакший, iнакший був зараз знаний лукавець Ольг. Але чому вiн прийшов сюди? Допитливо вчепився поглядом в його похмуре обличчя. Ольг спинився перед ним i, дивлячись прямо йому в зiницi, тихо сказав: - Не сховаю вiд тебе правди, Рюрику. Ненавиджу тебе! Але - зараз мушу дбати про тебе. Рюрик стиснув видовженi тонкi вуста, аж щелепи гостро випнулися, шщра па чолi зiбгалась до перенiсся. Намагався втямкувати, який пiдступ уготовив йому сей обадпик. А Ольг говорив неймовiрне: - Я хочу, аби ти змiцнився у цiй землi. Хочу, щоби ти i твiй рiд тут кермував одвiчно!.. Аби твiй Iгор перейняв владарювання! Але, - Ольг набрав у груди повiтря, - ма║ш знати: якщо хочеш бути великим князем, умiй завоювати душi людей можних i смислених! А ти ┐х розiгнав! Вiрних слуг сво┐х перетворив у запеклих ворогiв. Бiда гряде па твою голову. - Мовиш правду, Ольже, - прорiк у вiдповiдь Рюрик. - Та через те, що усi отi тво┐ бояри, посадники, билi тягнуть до мене руки за мздою. Нiби я i мо┐ боги ┐хнi боржники. Ми не боржники! Ми - владцi! Нас кликано сюди по закону. По закону й владарю║мо. Рюрик глипнув на Ольга i додав: - Хочу обiпертися па нових людей. Дам ┐м багать-ства й посади, будуть менi вiрнi. - Новi? - пiдскочив Ольг. - Го-го-го, брате, даремнi тво┐ сподiванки! У нових порожнi животи ще й порожнiшi гамани! Доки ┐х наситиш, ворохба за плечима стане. А велеможцi старi, що вже мають погости й волостi, поведуть за собою всю землю супроти тебе. Опиратися треба на старих: вони поцiнують се лiпше i дбатимуть, щоб утриматись разом iз тобою!.. Рюрик задумався. У словах Ольга чув якусь iстину, Справдi-бо, сонмище його нових людей було ненаситне. I звiдки вони наповзли - отi конюшi, стременнi, чашники, стольники, постельничi, мечники, огнищани, вмцi, тiуни, биричi!.. Радо ходили на полюддя, прибiгали на учти, якi вiн влаштовував у сво║му теремi. Ольг мовить правду: ┐х не легко наситити. Чатують нинi на нього по всiх закутках, яко мисливцi на звiра, виловлюють з його уст похвалу, а з рук - подаяння!.. А вiн захопився i не угледiв, як за його спиною нуртувала злоба можцiв. Вони його сюди кликали, а вiн, бач, ┐хнiх сподiвань не виправдав. Мудрий вельми сей Ольг!.. Тяжка тиша глухою стiною постала мiж ними. I нiхто з них навiть не здогадувався, що в сю мить вирiшувалась доля не тiльки новгородських слов'ян, а й полуденних слов'янських земель. Рюрик давно вiдчував, що земля - i та, яку дiстав у дар i яку затим пригорнув пiд свою руку мечем, - вислизала з його рук... Ольг зна║, як повернути все назад... Ольг допоможе йому!.. Се боги його роду послали йому в цю хистку мить сього мужа!.. Обнадi║но дивився тепер на плескiвського посадника. Чекав його поради, як дитина милостi... А Ольг не вельми поспiшав, нiби виважував кожне слово. Нарештi сказав: - Жени геть тихесеньких i пiдлесливих, що повзають бiля тво┐х стiп. Мовчунiв, якi не дорiкають тобi нiчим, навiть образи тво┐ мовчки зносять. О, як знущатимуться вони над тобою, коли ти впадеш... Але я не дам тобi впасти. Я пiдношу свою руку на твiй захист... Але ти докiнчи розпочату справу. Забери землi у братiв сво┐х. Пощо вони ┐м? Владарюй мiцно сам! Вiддай ┐х синовi сво║му, Iгорю. Ольг викличне дивився в збентежене обличчя Рюрика, який гарячкове зважував цi слова. Ольг обiця║ допомогу. Але чого домага║ться? Спiвучастi? Та Рюрик ладен був подiлитися з ним усiм, тiльки б вистояти! Тiльки б утриматись! - Буде по тво║му слову... - тихо одказав Ольгу. Вiн таки мав якийсь глузд. Указав рукою на ослiн, запропонував Ольгу сiсти. Так, Ольг - ║диний його порадник. кдиний щирий поспiшите'ль! Бути Ольгу завжди при ньому... Надто тяжке безлiття зараз... Рюрик довiрить йому свiй меч. ...Вiдтодi Ольг перебрався знову до Новгорода i став першим надiйним радцею старого Рюрика. Охоронцем його влади i честi. I невдовзi та влада i та честь перейшли до нього. Скоро вже не Рюрик, а Ольг пильнував за погостами й п'ятинами, прибрав до рук дружину Рюрикову й кермував землею: правив суд, дiлив землi, зневажливо косував у бiк Рюрикових братiв, що сидiли у пiвнiчних слов'янських землях. До них втiкали з Новгорода тi, хто не витримував здирства варягiв. Найбiльше люду бiгло на Бiлоозеро, де сидiв Сип║ус. Чоловiк вiн був тихий норовом, хоробрий серцем i не жадiбний до чужих надбанкiв. Вдовольнявся малим, не зазiхав на велике багатство. Час гайнував на ловах, не раз тонув у Шекснi, не одному туру скрутив роги у двобо┐, любив застiлля i тихi бесiди бiля вогнищ десь у пущi чи при водi. Син║ус був добряком, не тiльки для мiсцевого люду - iз племенi весi, але й до рiзним пришедькiв. Ото й бiгли сюди i новгородцi, i полочани. Особливо пiсля того, коли ки┐вський князь Оскольд побив полоцького Iзяслава i посадив там сво┐х людей. Iзяслав попросив тодi пiдмоги у Рюрика i Ольга. Вони послали на Полоцьк дружину Трувора, що сидiв у Iзборську. Полочани пiднялися проти Iзяслава i Трувора, але цi владцi жорстоко ┐х придушили. Недовго торжествували переможцi. Одного разу Iзяслава знайшли мертвим на снiгу бiля його намету. Трувор же став володарем не лише в Iзборську, але i в Полоцьку. Ой як же свавiльно правив чужинець у полоцьких кривичiв! Вiн уже важив i на Смоленськ, вiд якого йому вiдкривалась дорога на Ки┐в... Отодi занепоко┐вся у Новгородi Ольг. Довго радився з Рюриком. А через кiлька днiв сам повiв Рюрикову дружину па Полоцьк. Загнав сього варяжина у заплаву рiчки Полоть i потопив його разом зi всi║ю дружиною у бездонних лiсових болотах. На полочан же наклав тяжкi потяги. I знову побiгли па Бiлоозеро натовпи людей. Син║ус же з того багатiв, бо, де люди, там ┐хнi невтомнi руки зводили градки й погости, вирощували ллiб i худобу. Син║ус тiльки мружив очi та крутив кiнчик свого чорного вуса. I тодi Ольг послав до нього свого гiнця: - Вiддай землю Бiлоозерську Рюриковому сину - Iгорю. Син║ус скликав вiче. Радились недовго. Один старезний дiд цюкнув поперед себе ковiнькою, сказав: - Якщо шулiка унадиться до курчат, йому треба утяти крила, iнакше усiх понищить. - Потiм зиркнув на гiнця й додав: - На тому сто┐ть наша земля. Передай се Рюрику... З тим i повернувся гонець до Новгорода. А через мiсяць Рюрик покликав до себе на гостину молодшого брата свого Син║уса укласти мир. Розважливий володар Бiлоозер'я швидко склав рядпицю на мир, по┐хав назад, але додому не повернувся. Мовили, нiбито на ловах його заколов розлючений вепр! Пiсля смертi Сиii║уса старий Рюрик, нарештi, став ║диним волостелем усiх новгородських п'ятин. I то все равдячуючи спритностi Ольга, першого його радника. Ольг же вознiсся ще вище. Став дядьком-навчителем при синовi Рюрика - при Iгорi. А в руках сво┐х тримав усю Новгородщину. Великий град на Волховi зцiпив зуби. Рюрика називали тепер не соколом, навiть не шулiкою, а вовком, вовчищем. Та на нашiй землi не бува║ нiчого вiчного - нi лютих морозiв, нi п'янких весен. I в Новгород пiсля зими прийшла буйна весна. Теплим вiялом змела глибокi снiги, i пiдсохлi пагорби на узлiссях задивилися в небо бузковими очима волохато┐ сон-трави i синiх пролiскiв. Заграв батечко Волхов високими пiнистими хвилями. Вирвався з берегiв, зiрвав i понiс на сво┐х бiлих гребенях мiст; залив дерев'янi мостили вулиць. На Славепському кiпцi, на подолi, на торговищi доми опинились у водi. Люди зi сво┐м збiжжям, з дiтьми i худобою сидiли на дахах. Мiж хатами снували довбанки й човники, подi┐ й великi купецькi гари... Повiнь затопила опбарп й комори - новгородцi лишилися без запасiв зерна, солоно┐ риби, грибiв, копченини... Декотрi перебиралися на далекий високий берег, ставили куренi, розбивали намети, аби якось дочекатися спаду води. I дочекалися. Скоро вже ходили калюжними вулицями, бруднi, зсiрiлi, знеможенi голодом. Померкло на небi ясне сонце. Потьмарилась весняна яснота. Настали холоднi днi. Сiрий морок, нiби якесь прокляття, оповив землю. Услiд за голодом по домiвках пiшла сухоребра Морана з косою за плечима. Вона торохтiла сво┐ми старечими кiстками по бiдняцьких садибах i косила дiтей. Матерi голосили, та скоро вiд невимовно┐ туги й безнадi┐ повмовкали. Ролод i смерть вивiльняли людськi душi вiд страху. То тут, то там юрми приречених нападали на погости чи на боярськi двори, забирали збiжжя, худобу, пiдпалювали осiдки багачiв. Вiча уже не боялися нi варязько┐ дружини, нi Рюрика. А в корiннях дерев i зела нуртувало життя, шумували в рiках паводковi води. У цi тривожнi днi несподiвано на подвiр'┐ Вадима-лодiйщика об'явився Лодимир. Пошарпаний, змучений, але живий. Разом iз сво┐м задругом, вiрним Ситком, утiк з полону, з острова Рюгена. Прибився до Новгорода разом iз купецькою ватагою. Купцi спинилися на торговищi, на Готському дворi, в гостипому домi, а вiн i Ситко подалися по домiвках. Йшли i не впiзнавали знiвеченого града. Не впiзнавали й людей, що ледве пересували ноги, вибухали люттю. Лодимир зайшов до горницi. У полонi вона видавалась йому найсвятiшим, найчистiшим мiсцем на землi. А переступив порiг - i ледве не впав. На лавицi горiлиць лежала його баба Дана. Склала на грудях руки, мiцно стулила запалi зморщенi вуста. Начiльник туго стиснув бiлий убрус. Дiвоцька вишита сорочка. Ноги прикритi веретою. А поряд, обхопивши руками голову, сидiв отець його, Вадим. Важко звiв на сина очi. Нi подиву в них, нi радостi. Очевидно, думки його лiтали десь далеко в свiтах. Кажуть, що бiля покiйникiв найяснiше поста║ минущiсть всього сущого, цiна дiянь, мирська су║та, намарнiсть сподiвань i прагнень... Вони так нiчого i не сказали один одному. Можливо, знали, що до iстини найбiльше наближа║ людську душу не слово, а мовчанка... Вадим низько вклонився матерi. Так само зробив i Лодимир. Пiдняли за кiнцi ковдру, на якiй лежала небiжчиця, й понесли до левади. Там уже палахкотiло високе вогнище. На гарячих, пахучих соснових димах мала здiйнятись до Вираю i душа Людани... Повернувшись додому, сидiли один проти одного i мовчали, доки Вадим не прорiк ледь чутно: - Наша мати кличе до помсти... Лодимир здивовано звiв на нього очi. Гадав, бабця померла сво║ю смертю... Тiун Дудиця... Вольжин i Рюрикiв посiпака, вiдняв у не┐ клунок з двома пригорщами жита. Вимiняла на торгу за шовковий убрус... Вона не вiддавала йому його клунка. Тодi Дудиця штурхнув ┐┐ ногою. Упала i вже не встала... Лодимир скочив на ноги. Почав швидко ходити по горницi... Тiуни. Велеможцi. Варяги. Татi... Усi татi!.. Всi п'ють кров людську, яко воду!.. Неситьцi!.. Злодi┐!.. Людожери!.. Допоки земля носитиме ┐х?.. Побiг до Ситка. А Вадим тим часом спроквола пiдiйшов до стiни, зняв сво║ опоясся з мечем, пiдперезався. За пасок iще заткнув бартку. Вiдчув потребу нагадати новгородцям про себе, про недавнього во║воду Вадима Хороброго!.. Став на порозi. Роззирнувся по горницi. Он колиска пiд сволоком, що виколихала не лише його, але i сина. Здалося, що ледь гойднулась, нiби вiд чийогось невидимого подиху, може, очiкувала нових нащадкiв славного Величарового роду. Он бiля вiкон материнi обереги - рукатi коренi, гiлки, а на коминi печi - дволикi й чотириликi iдоли дерев'янi... Вадим вклонився хатi, що виростила його, усiм оберегам та кумирам. Неквапливо вийшов на подвiр'я й попростував до торговища. А там не вщухало чорне вiче. Чавкала пiд ногами багниста земля. Над головами кружляло чорне вороння. Враз на березi спалахнули гари, подi┐, човни, що стояли суцiльною стiною аж до протилежного берега. Тепер вони правили людям за мiст, але враз на них загуготiв лютий огонь. Дим то слався над водою, то клубками здiймався угору. Полум'я загрожувало перекинутись на огорожi, на дерев'янi мостики вулиць, на дахи домiв, повалуш i теремiв по обидва береги Волхова. У вечорових сутiнях шаленство заграви ставало ще грiзнiшим. Грiзнiшими ставали i новгородцi. - Пожере Перун ненаситьцiв наших, - кричали однi - За мечi, браття! - кликали iншi. - Альбо живот, альбо смерть! Новгородська воля вогненним клубком покотилась по боярських теремах. Давно вже не було тако┐ пожежi у славному Новiградi. Навколо дiдинця i Рюрикового терема звужувалося огненне кiльце. Разом iз трiскотнявою полум'я настирно i нестримно пiдбиралася до них i новгородська стань. Людська помста за чорнi кривди накидала на це гнiздо кривдникiв свiй вогненний зашморг. Рюрик у розпачi i тривозi окидав поглядом палаюче кiльце. В його зiницях спалахували вiдсвiти пожежi, i вiд того його очi здавалися червоними. Вiн не оглядався, хоч знав, що за його спиною мовчки тремтiла висока суха кфанда, холодними руками тулячи до свого боку голову отрочати. Думав про себе: ось i настав кiнець тво║┐ величi, Рюрику... Умiв перемагати, умiв сiяти смерть - зумiй i померти достойно, яко во┐н! Вiзьми свiй меч i вийди назустрiч юрбi!.. Та нi! Хiба вiн мало подвигiв звершив у сво║