му життi? Небо не дасть його в обиду! Адже ось тут, на землi новгородськiй, вiн звершив найбiльший подвиг, зiбравши у сво║му кулацi всi землi й п'ятини Новгорода великого, пiсля того, як прихилив до себе, з помiччю Ольга, усiх волостелiв краю... I враз плин його думок завернувся в iнший бiк. Вважа║ш, що привернув до себе можцiв новгородських? А де ж вони зараз? Чому тебе не захищають, адже ти ┐х стiльки лiт захищав од нових варягiв. I де твiй мудрий i зичливий во║вода Ольг? Хiба не бачить, що Рюрик потрапив у бiду? Ще мить - i вогонь перестрибне па дощанi дахи його онбарiв! I, мов блискавка, сяйнула чiтка i незаперечна думка - Ольг зрадив! Усi вони, зичливцi тво┐, сидять нинi по норах i очiкують, коли чернь град-ська и житнi┐ люди докопають його!.. I Ольг також дивиться зi сво║┐ шпарини, жде не дiждеться, коли упаде правило з рук його!.. Пiт рясно скрапував зi скронь, очi ще виразнiше спалахували пломенем хижо┐ пожежi. Думкою, усiм ║ством благав Трпглава-Свiтовида, i Хорса, i Велеса захистити його мечем сво┐м!.. У сiнях терема зачулись чи┐сь поспiшливi кроки. Дверi так рiзко гойднулись на петлях, що хряпнули об стiну й ледь не злетiли. В хоромину увiрвався Ольг. кфанда вiд несподiванки хитнулась i, нiби переломившись, упала йому па груди. Та вiн рiшуче вiдштовхнув ┐┐, схопив Iгоря за руку й потяг у сiни, кинувши на ходу до обох: - Швидше... Бiжiте... кфапда схопилася тонкими пальцями за подiл довго┐ чорно┐ тунiки й з готовнiстю ступила за ним. Рюрик же навiть не ворухнувся. - Ти що? - крикнув до нього Ольг. - Буду тут. Умiв добре жити. Зумiю з честю померти. А ти ось... Бережи ┐х... - кивнув на дверi, на порозi яких занiмiли кфанда та Iгор. Ольг вiдпустив руку хлопчини. Став на одне колiно: - Обiцяю!.. Тiльки уваж i мою просьбу... Нехай твiй син, цей святий отрок Iгор, да буде заручений з мо║ю дочкою. Прекрасою... Рюрик ворухнув рудим щетинистим вусом. Ольг i тут шука║ блага. Але ж чому сам не жада║ взяти керма до сво┐х рук? - Бери новгородську землю собi. I кермуй сам. - Не хочуi Iгоря твого захищатиму яке законного спадко║мця. Адже ти прийшов до Новгорода на заклич вiча. Благослови його на шлюб iз Прекрасою. - Благословляю! У повнi лiта сво┐ хай вiзьме собi в жони дочку Ольгову... - байдуже змахнув рукою Рюрик i вiдвернувся до освiтленого пожежею вiкна. - Бережи його! - Яко сво┐ очi! - гукнув Ольг i потяг хлопчину за собою. кфанда невiдступне тупцяла за ними. А полум'я вже облизувало раму вiкна, до якого прилип Рюрик. Ось легенький грайливий пломiнець - зовсiм не страшний, а навiть лепський, забавний! - пробiг по пiдвiконню й перескочив на дерев'яний зруб терема. А за вiкном полум'я охопило повалушу - високу багатокутну вежу, також поставлену iз зрубiв. За мить вона спалахнула, як величезна свiча! Рюрик випростався, ухопився руками за верхнiй наличник i побачив на подвiр'┐... Вадима Хороброго. Ось воно що! Ото вiн палить Новгород! Давнiй недруг його... бач, живий? Звiдки ж тут об'явився? Прийшов дивитись на його смерть?! I Рюрик з усiх сил так ударив по рамi, що вона вивалилась назовнi. I сам вiн мало не випав з нею надвiр. Йому зовсiм не було страшно. Вiн бачив свого ворога. А коли во┐н бачить свого смертельного ворога - страх полиша║ його. Рюрик же завжди був найперше во║м, варягом, убивцею, грабiжником... Вiн звик убивати! Це - його ремесло... Метнувся до стiни. Зiрвав меч. Поспiшливо, але твердою ходою вийшов на ганок. Вiн так просто не здасться холопу. Вiн його знищить! Сторожко, як мисливець, що вийшов на двобiй iз лютим й пiдступним звiром, дослухався й донюхувався до вiддалених гукiв, гуготiння полум'я, якогось гупання... Бачив, як снiп iскор розсипався над дахом його терема i як вiн зайнявся полум'ям. Та з мiсця не рушив. Але нiхто не виходив на двобiй iз ним. I вiн враз вiдчув, що смертельно втомився. Захотiв умерти. Просто як стара людина, втомлена життям i постiйною боротьбою й страхом втратити те, що вона надбала. Найвищим набутком йою була влада. Але вона не принесла йому жадано┐ радостi, не зробила вiчним, навiть на жодну мить не продовжила життя. I найсильнiшi душi, прозрiваючи, впадають у безнадiю i жадають заспоко║ння в смертi... Як не дивно, але Рюрик без страху чекав свого кiнця. Чекав, як рятунку вiд житейського тягаря, нести який було несила. I дочекався. На подвiр'я ступив Вадим Хоробрий з невеличким гуртом людей. Вони роззирнулись довкола, побачили на ганку Рюрика й повернули до нього. Вiн пiдняв над собою меч i беззвучно реготав в обличчя цих простолюдинiв, якi оточували його з бокiв. Хтось тицьнув мечем у груди. Вiн хитнувся й безпомiчно огледiвся. Це наддало ворохобникам снаги. Вадим вихопив з-за паска бартку й замахнувся на Рюрика, але той опустив меч, зiгнув шию, покiрно ждучи смертi. Вадим вiдсмикнув руку назад, бо не мiг убивати навiть ворога, якщо той беззахисний. Вiн месник, а не убивця! I мстить лише тим, хто занiс над його головою кривдний меч. Рюрик же свiй меч опустив. Яка ж се помста? Це вбивство... Вадим обернувся до сво┐х людей, щоб ┐х стримати. Нехай цього здирцю скарають боги! Та в цю мить iз густого диму i мги вискочили зi сво┐ми воями Ольг i Дудиця. Пiдбiгли до Вадима Хороброго, вiдтiснили його вiд Рюрика, вирвали топiрець i скрутили йому на спинi руки... Рюрик враз випростався, люто розмахнувся мечем i пронизав ним груди Вадимовi... Хтось несамовито зойкнув. Хтось поряд упав... I знову зойк i лютiсний скрегiт мечiв... Падали люди, якi були з Вадимом, яких вiн щойно стримав... Усе враз перевернулось, змiшалось iз димом i вогнем, покотилось по двору. А з даху терема падали на голови людям палаючi жердини й крокви. Сипалися дощем iскри на землю, а по нiй качалися клубками люди, що вчепились один в одного у смертельному двобо┐. Коли прозорi бiрюзовi сутiнки оповили вулицi i вкрили Волхов, вiд Славенського кiнця до рiки побiгла якась жiнка. За ┐┐ спиною метелялось волосся, що вибилось з-пiд убруса, який лопотiв кiнцями, нiби крилами, ┐┐ сорочка надувалась од вiтру. Здавалося, що вона не бiжить, а летить, мов лебедиця, навстрiч сво║му вiдчаю... Вона добiгла до Волхова i впала... Рiка палала... Лодi┐, човни, гари, довбанки - усе взялося полум'ям i димом. Перейти на другий берег, туди, де палахкотiв вогонь праведного людського гнiву, де лежали побитi новгородцi, не було сили. Вона спинилась на мить... А потiм з розгону шугонула в полум'я, яке весело розгулювало по рiчкових затоках... I зникла за димом i млою... Лiтописець скупо записав: "...уби Рюрик Вадима Хороброго i iних многих iзби новгородцiв, совiтникiв його..." I ще додав: "Того ж лiта iзбiжаще од Рюрика iз Новгорода в Ки┐в много новгородських мужiв..." У Новгородi во║вода Рюрикiв - Ольг - вогнем i мечем чинив розправу. Вiд того все бiльше чорних людей тiкало пiд захист Ки║ва... Великий град землi слов'янсько┐, Ки║ве! Високо сто┐ть твоя правда, коли звiдусюди тягнуться до тебе скривдженi й зневiренi! Коли у тво┐й силi й могутi вони шукають захисту для себе!.. Нi горе, нi радiсть, як i нiщо - не вiчнi. Незриме колесо часу крутиться нестримно, i нема йому нi зупину, нi перепочинку. Хтось пiдноситься сьогоднi, а завтра опиня║ться внизу; хтось пада║, не втрача║ вiри, що може знову вознестись. Колесо часу вертиться, крутиться, бiжить... В одних душах ослаблю║ доброчинностi, в iнших - дода║ вiдваги; ще в iнших - дода║ вад чи убавля║ ┐х; притупля║ горе в серцi, побiльшу║ мудростi, радiсть розсiва║ попелом примарних надiй, що зiйшли синiми квiтами слiз... Пiсля загибелi Вадима iншою стала Славина. Похилились ┐┐ плечi, обезсилiли руки. Очi дивились на свiт сiрою зажурою. Щонедiлi ходила до Оскольдово┐ церкви. Спочатку сидiла при горбику пiд березами, вiдпочивала чи, може, бесiду вела зi старими богами. пй було про що поговорити з ними. Нiхто, окрiм них, не вiдав, навiть не здогадувався, що пiд отим горбиком лежить Вадимова голова. Ота буйна голова Вадима Хороброго, яку пiдступно вiдсiк на пожарищi свого терема старий вовчисько Рюрик. Коли Вадим i його задруги-новгородцi були побитi i вже лежали на землi, Рюрик почав вiдсiкати ┐м, мертвим, голови. Наколював на списи i виставляв уздовж волховського берега, аби всi бачили, як люто вiн розправився з ворохобниками... Отодi вона пробралась потай до Волхова, забрала Вадимову голову в мiх i з новгородськими мужами втекла до Ки║ва. Тут i поховала... Щонедiлi тепер навiдувалась на могилку. Сидiла мовчки, ворушила губами, а очi дивились у безкраю далечiнь, нiби хотiли побачити те, що нiкому не дано бачити. Потiм Славина iшла до церквицi. У звичних сутiнях розглядала обриси зiгнутих спин - молiльникiв; обережно ставала збоку, бiля амвона, щоб послухати заспокiйливi мудрi речi отця Местивоя. За останнi роки священик теж зiгнувся пiд тягарем лiт, i, хоч пригас голос його, думка ще спалахувала яснiше; слова лились вiльнiше. Йшли вони з глибини його душi чи, може, вiд бога йшли. Славина того не знала. Тiльки ┐й подобалося, коли Местивой не читав по священому письму, а вголос розмiрковував, нiби бесiдував сам iз собою. Утишував сво┐ скорботи, а разом з тим заспокоював i ┐┐ роз'ятрене серце. - Життя людське подiбне вiтру, чада мо┐, - глаголав проповiдник i затуманеним зором вдивлявся у височiнь темного склепiння. - Усе в ньому - мимолiтний звук. Усе гине на цiй землi в плинi часу. Любов, утiхи, щастя... Никне краса жiночих облич... Дужi мужi стають нiкчемними старцями. Тiльки той, хто йде iз життя молодим, лиша║ться вiчно нетлiнним у пам'ятi людськiй. Той не пiдвладний часовi. I житиме у пам'ятi людськiй, бо не убоявся скласти голову у ратному бою! Вiчна хвала тому, хто гине в молодi лiта за благостi люду свого... Славина була впевнена, що цi слова вiн говорить для не┐. Про Вадима вони. Вiн живе в ┐┐ пам'ятi саме таким, яким найбiльше запам'ятався, яким був у степах - молодим i звитяжним. Здавалося ┐й, що таким вiн i загинув вiд Рюрикового меча!.. Пiсля втiшання душi i серця йшла додому поча┐вським узвозом, через кожум'япький, а згодом гончарний кiнець Подолу. Далi завернула на ледь видимий протопт крiзь гущаки лiз i прибережнi заростi Почайни. Вечорiло. Теплий весняний вiтер гойдав на сво┐х пружних крилах черемховi трунки. Шаленiли у прохолодних затiнках га┐в солов'┐, лунали ┐хнi срiбнi витьохки над тихими плесами озерець i заток. I здавалося, що вони час вiд часу здригалися вiд солодощiв тих спiвiв, бралися ряботинням хвильок i знову завмирали... Ба, навiть сонце спинило поважний плин - шубовснуло в Почайну, дослуха║ться до гукiв i шумiв весни. Серце людське млiло й також завмирало вiд краси вiчно┐. I повнилося буйством, жаданням життя, наливалось вiрою у свою неперейденiсть i вiчнiсть. Гой ти, отче Местивою, даремнi тво┐ слова про митт║вiсть людського життя! Воно вiчне! Як i ця весна, i буяння, i солов'┐ний шал... Славина вдихнула трунку весни й осмiхнулась: вiдчула, що слова Местивоя уже втратили для не┐ вагу. Серед цi║┐ земно┐ краси в'янули найсуворiшi застереження i слова правди. Стежина вивела до причалу. Вийшла на берег i спинилась у подивi: уся гавань була заповнена вiтрильниками, великими й малими подiями, довбанками й човнами. Якiсь прибульцi щойно пристали до берега. Пiдiйшла ближче, щоб роздиврiтись. Хто се? Купцi чи знову якась дружинна ватага? Дво║ ратних людей, що стояли на кормi першо┐ вiд не┐ лодi┐, замахали до не┐ сердито руками - мовляв, обходь стороною, сюди не ходи. "Чого б то?" - подумала Славина i зупинилась. - Чого стала? Iди сво║ю дорогою!.. - кричав до не┐ чорнобородий муж, невдоволено блискаючи очима. Зняв з голови шолом, передав весляревi, що сидiв на кормi. На чоло крилом упала чуприна з сивим пасмом посерединi. Щось знайоме видалося ┐й у звучаннi мови. Щось знайоме було в ┐хнiх голосах i в одяганках. Славина завернула в гущаки. Напружувала нам'ять. Де вона бачила цього мужа? Оте сиве пасмо, що спадало на чоло? I голос?.. Голос особливо бентежив ┐┐ пам'ять... I враз спалахнуло видiння: пала║ терем новгородського волостеля Рюрика. А на подвiр'┐ лежать непорушнi тiла новгородцiв. З диму й гару виринають кiннi мечники, а попереду - на конi кремезний вершник. На його чорнi брови спада║ чуб з пасмом сивого волосся. Вiн кричить комусь: - Чого стовбичиш, Рюрику? Бiжи мерщiй-но звiдси! А ви заберiть ┐х усiх i на палi! Уздовж Волхова усiх посадiть на палi! Щоб страхалися й iменi Рюрикового! Дудице, не забудь за того ворохобника! I ось вона знову чу║ цей голос. Обiзвався до не┐ вiн у Ки║вi, на почайнiвському увозi. "Се ж Ольг!" Вона аж зомлiла вiд здогаду. Бо тодi, коли вона ще стояла знетямлена на подвiр'┐, до не┐ пiдбiгли новгородцi й запитали: - Куди подався Ольг? Не бачила? Вона дивилась на них тупо й не розумiла, про що питають ┐┐. - Ну, отой, з сивим пасмом волосся! Той лютий Ольг, Рюрикiв поспiшитель!.. Вона показала тодi рукою в той бiк, де крутився важкою хмарою чорний дим i де зник верхiвець зi сво┐ми людьми. Вiдтодi вона вже знала, хто такий Ольг. Але чому вiн сто┐ть зi сво║ю раттю на Почайнi? Мовили ж: Рюрик-вовк помер у Новгородi. Намiсть нього возсiв Ольг-воевода iз малолiтнiм княжичем... Чи йому мало Новгорода? Наддала ходи. Затим побiгла. Спiшила до обiйстя свого брата Гордослава. Уже була певна: у Ки┐в прийшла бiда. Збентежена вскочила до свiтлицi. - Бiда! - ча┐цею упала на лавку. Сiм'я Гордослава саме вечеряла. Мовчки сидiли всi за великим столом. Тiльки було чутно стукiт дерев'яних ложок об дно полумиска. Вiд слiв Славини усi завмерли. Через хвилю Гордослав пiдхопився на ноги. Невисокий, але мiцний муж Гордослав сей, онук Соловiя. Плечi розтинали стару полотняну сорочку, яка пропахла рибою i ряскою. Пильно вдивлявся в обличчя знетямлено┐ Славини, напруживши слух. Вона ж ледь прошепотiла змертвiлими устами: - На Почайнi сто┐ть Ольг новгородський iз раттю... Рюрикiв поспiшитель! - Леле! - зойкнув хтось за столом. - Се ж вiн за Оскольдовою душею прийшов... - Тихо, - обернувся Гордослав до родини. - Звiрко, де князь? З-за столу пiдвiвся здоровань, який мало чим нагадував колишнього княжого отрока. Хiба що русявим чубом та ластовинням на носi й на щоках. Тепер це вже був княжий во┐н, який прийшов навiдати рiдню. - На ловах князь... Побiжу, либонь, до нього... - Нi. Сiдай на коня i лети до Iскоростеня. Клич Нiскиню iз дружиною деревлянською. А я тут зберу пiшцiв градських. Доки князь повернеться, матиме добру рать. Славина думала про Ольга. Пощо новгородський посадник простяг руку до Ки║ва? Нiхто й не помiтив, коли вона вислизнула з дому. Нiби й не було ┐┐ тут. Тiльки бентега i страх перед невiдомiстю нуртували пiд стрiхою Гордославово┐ хати. Скоро вони виплеснулись на вулицю, заповнили всю оболонську слободу... Передчуття бiди зацiпило людям уста. До князя Оскольда примчав гонець з якоюсь тривожною вiстю. Невiдомi купчини великою дружиною стали на Почайнi i вже стоять три днi. Навiщось очiкують його, князя Оскольда. Мовлять, жадають з ним бесiдувати. А йдуть буцiмто до Царгорода, найматися до царя. А може, воювати царя. То, либонь, хочуть умовити Оскольда пристати до них. Адже саме Оскольд прибив свiй щит на воротах Царгорода! Про сi║ вiдомо в усiх землях окольних. Так мiркував i так говорив гонець, якого послала до печорських пущ княгиня Ярка. Сама ж покликала отця Местивоя. Розпитувала про землi, якi вiн обiйшов у лiта сво║┐ молодостi. Була вона до всього цiкавою i заповзятою. Усе на свiтi ┐й хотiлось знати доконечно, про все мати свiй суд. Побачивши, що Перунiв вiщун не визнав ┐┐, княгиня прихилилася до ромейського бога. Як i Оскольд, ходила тепер тiльки до християнського храму. На Перуна не хотiла зважати. Хотiла забути кривду й образу, що глибоко засiли в ┐┐ серцi. I челядь свою прилучала до нового бога. Хрестилась уже й Оскольдова дружина. У цей тривожний час нiхто не згадав про Перуна. Тiльки Славина стрепенулась серцем: Перун - покровитель Ки║ва, через те мусить захистити його! Пiзно увечерi прибилась до Перуново┐ гори. Гадала розбудити полянського кумира i його волхва сво║ю молитвою. Скаже вiщуну, щоб усiх пiдняв на стань. Хто ж iнший здатен захистити сей люд, як не його покровитель, як не волхви? Адже вони мають берегти i народ свiй, i його волю, i локони... Хранитель мудростi богiв i слова, звича┐в i поконiв народу тому й шану║ться людьми, що здатен вдихнути в них силу вистояти в найлютiшiй борнi проти чужо┐ сили, що викрада║ в них вiдразу чи по краплинi набутки невтомно┐ працi чи духовнi скарби... Хранителi слова i обичая тим рятують свiй народ. Так думала Славина. Тому й спiшила до вiщого дуба на Перунову гору. Ще здаля помiтила, що на ту гору пливуть, нiби прослизають, якiсь незбагненнi тiнi. Вона спинилась. Зашумiло щось у головi. Перед очима попливли кола. Насторожилась, зача┐лась - i нiби розтанула в нiчнiй темрявi. Нечутно пробралась кущами до требища й занiмiла. Навколо пригаслого вогнища стояли й сидiли люди. Тихий гомiн. Неголоснi вигуки. Хто там? Калата║ серце... Заважа║ слухати... Але вона впокорю║ його шал. Дослуха║ться. Та бодай i не чула б! Якими пiдлими й жорстокими бувають людськi слова! Як можуть зненацька вбити живу душу, ┐┐ вiру й довiру! Знайомий голос вiщуна Славути деренчав ясно, хоч i неголосно: - А слово наше Ольговi буде таке: хай не жде! Хай заманю║ до себе Оскольда. А ми звiдси помiч дамо. Що скажете, боярове? - Згода, Славуто. Ми послали гiнцiв у печенiзький стан. Завтра й орда вже десь прикотить вiд Трипiлля. - Се добре, коли вона й перехопить Оскольдову дружину. - Гадаю, не встигнуть iще завтра. - А ти, Славуто, помолись за се Перуновi... - Помолюсь, Микульчичу. Але й сам берись до дiла. Вiзьми свою челядь i гридей двiрських вiзьми та й пособи Оскольдову дружину затримати в пущi. Нехай Оскольд сам-один iде на розмову з Ольгом. - Згода! Але хочу знати, як буде далi? Запала мовчанка, яку порушив невiдомий ┐й голос: - Справдi, що далi? Ольг зi сво┐ми варягами забере стiл Ки║вичiв i дасть волю сво┐м варягам, а не нам. Нi, браття, щось не виходить нам на добро. Хай би вже Ки║вичi тут сидiли!.. Славина не знала цього голосу. Не всiх тут називали но iменi, i вона збагнула: тут зача┐лась люта зрада боярська. Зiбралася купка мстивих ненажер-бояр i вирiшу║ долю ┐┐ сина, ┐┐ роду, усiх полян. Не на вiчi, а потай. Того вони й сховались вiд людей. До якого ж бога слати ┐й сво┐ благання? Знову мовчанка залягла бiля требища. Несмiливо спалахувало згасаюче вогнище, ворушились крислатi крони дерев. Глухе покашлювання в кулак, чи║сь невдоволене сопiння. Славина уже зiбралася повертатися додому, як обiзвався скрипучий голос вiщуна: - Ми вiдчинимо ворота Ки║ва - нам i благостi вiд новгородського во║води! Оскольд же оскверня║ вiру пращурiв, хоче впустити в душi полян ромейського бога. За сi║ святотатьство Перун прокляв Оскольда i весь його рiд! Нiколи таким несамовиттям не повнився вiщунiв голос, як в цю прокляту мить. Славина звела свiй погляд на iемнi обриси Перунового iдола. У спалахах вогнища iскрились його бурштиновi очi. Здалося, що на головi хитнулася й тихо задзвенiла важка срiбна шапка. Чи вiд подиву, чи вiд жалю. Славина занiмiла. Де ж справедливiсть твоя, Перуне-покровителю? Чому зраджу║ш народ свiй?.. Чому освячу║ш iменем сво┐м отих змовникiв i вбивць? I цього Змiя Горинича, вiщуна трухлявого, пощо трима║ш на цiй землi? - А як бути з нащадком Оскольдовим?.. - чу║ чийсь хриплуватий голос. - Його забере Пек!.. - продеренчав волхв. - Мудро... пошвидше б треба!.. - загомонiли змовники. - Та потрiбно було б i вiд Ольга слово взяти... - Сяде на стiл, тодi й вiзьмем слово. А не згодиться - звернемося до печенiжинiв, соузникiв наших! - рипуче пробасив боярин Микульчич. Он як... Вони хочуть вбити сина Оскольдового... i його самого... А на Княжiй горi нiчого про те не знають! Боги нашi! Чи ви поснули в цю зрадливу мить? Чи заодно iз цими змовниками - зрадили народ свiй?.. Де ви? А ти, Iсусе, сину чоловiчеський, чу║ш ┐┐, боже всеблагий! Озовися хоч ти!.. Зсунулася з глинища, стрiмголов скотилась по прямовиссях, кинулась бiгти додому. Швидше б, швидше до Княжо┐ гори! Рятувати княжа, Ярку, Оскольда... Рятувати Ки┐в... Славина щосили гатила у кованi ворота княжого двору. Стражники не вiдчиняли. Невдоволено бурчали, перевертаючись на сво┐х ложах у привратнiй вежицi. - Ходять тут усякi божевiльнi! Вона ж благала, немов знавiснiла: - Вони його вб'ють!.. Пустiть же! Вони усiх переб'ють!.. Та чим бiльше молила-просила, тим упертiшою ставала сторожа. Бо слуги залюбки проявляють запопадливiсть перед сво┐ми хазяями, якщо ┐х i не просять, а перед простолюдинами, якщо тi й просять, вони з насолодою показують свою непiдступнiсть. Тож ворота перед нею зачинились ще мiцнiше, вже й не здригалися вiд ┐┐ ударiв. Вона ж стукала, доки не упала знепритомнiла на прохолодну землю... Чорна нiч виповнила ┐┐ душу... Очуняла в якiйсь коморi. Плiснява, сирiсть, задуха тиснули на груди. Крiзь шпарини у дверях сочився день. Довкола стояла нiма тиша. I невiдомiсть. Почала все пригадувати. Вiщий лик Перуна... Гомiн бояр-змовникiв... Деренчливий голос волхва... Усi вони повставали проти Оскольда. Як же це трапилось? Думки шматували ║ство. Пробувала дивитися на Оскольда не як на сина, а як на державця. Був, мабуть, занадто добрий до сво┐х недругiв, прощав ┐хн║ лукавство, не хотiв помiчати ┐хньо┐ пiдлоти; примирливо ставився навiть до ворога. Був добрий i довiрливий навiть тодi, коли треба було бути твердим i жорстоким. Так, рiшучостi не вистачало йому! Бо де, в якiй землi утверджувалась державна мiць тiльки любов'ю i добротою? Скрiзь вона поставала силою меча!.. Се вона, Славина, в усьому винна! Не гартувала серця сина свого, не по┐ла його лютiстю й безпощаднiстю! Не вчила владолюбству i жорстокостi. Боже ║диний i ви, боги роду ┐┐! Вона винна - ┐┐ i карайте! Навiщо ж ваша мста i ваш гнiв падають на дiтей? На ┐┐ рiд?.. Кинулась до дверей сво║┐ комiрчини, але вони були мiцно запертi. Стала гукати - нiхто не озивався. Прислухалася - нiби якийсь глухий вiддалений стогiн долинув до не┐, мов iз пiдземелля. Потiм виразно почула, як протупотiли копитами конi. Далеке iржання. Дзенькiт залiза. Гуки бою. Серце матерi забилось в тривозi, у вiдча┐, у несамовиттi... I обiрвалось. Серце Славини... А ┐┐ син Оскольд цього яскравого весняного ранку з двома гридями поволi спускався до узвозу. Вся його дружина лишилась у пущi, за Печерами. Боярина Микульчича люди, що при║дналися до них на ловах, повели ловцiв па невiдомi озера, густо заселенi перелiтним птаством. Оскольд же поспiшав до гостей, якi терпляче так очiкували на нього кiлька днiв. Смiялося бездонне весняне небо. Пiд копитами коней м'яко вгиналась мурава, що поросла обiч круто┐ стежини, яка в'юнилась iз високо┐ кручi до берега Почайни. Попереду ┐хав боярин Микульчич. Увесь час обертався до Оскольда й оповiдав: - Вони iдуть нiби на Царгород. Мовляв, град ┐хнiй веле погорiв. Злидота i голод не виводяться. А з походу гадають привезти добра. Мовлять, ваш князь хоробрий ║сть. Ходив до Царського града i свiй щит прибив на його воротах. Хай бере нас пiд сво║ чоло! Певне дiло, княже! У Царгородi, мовлять, нинi не чекають нападу. Ну, може б, i того!.. - не вгавав Микульчич i пiтнiв од то┐ балачки. Оскольд прикидав собi в умi: якщо Бравлин-во║вода таку вiсть подав, - справа вартiсна. Але в нього й тут чимало клопотiв. Знову вiдпали полочани. Новгородський посадник Ольг захопив Смоленськ i замiря║ться, певно, на все Поднiпров'я. I цi набридливi купчини... Чому ┐м забаглося вивести його з Ки║ва? Може, за намовою Ольга! Ки┐в сво┐ми горами замика║ шлях по Днiпру iз грекiв у варяги - i iз варягiв у греки. Хто володi║ Ки║вом, той володi║ i золотим руча║м... Оскольд мружив у задумi очi, та спостерiг, як над гладiнню Днiпра i Почайни миготливо вихрились згра┐ чайок. Ось i берег. Скiльки ж тих вiтрильникiв тутi Як згра┐ птахiв на перелiттi - i води не видно. Назустрiч i┐ому йдуть дво║ мужiв. Один з них тримав за руку хлоп'я. За ними на вiдстанi несмiливо ступа║ висока, тонка у станi жiнка. В дивному чорному вбраннi. Це, певно, тi самi купчини новгородськi. Перед ним спиня║ться дебелий осанистий муж. Невеличка темна борода випнута вперед, погляд глибоких темних очей нагострений. Бiле пасмо волосся у темному до чорноти чубi. - Це ти Оскольд? - пита║ й допитливо дивиться в очi. - Я князь Оскольд. Приймаю тебе як гостя, коли з _добром прийшов на мою землю, - посмiхнувся Оскольд. - Кличу в терем на застiлля. - Мене? На застiлля? - чомусь недобре глипнув очима гiсть. - Ти щось наплутав, Оскольде. Тут господар не ти, а ось вiн! - пiдняв руку хлоп'яти, який мiцно вчепився в його долоню. - Се князь Iгор. Син Рюрика. А се, - показав очима на жiнку в чорному, що спинилась осторонь, - його мати. кфанда. Вiтець Iгоря був покликаний у Новгород вiчем i став князем усiх слов'янських земель. I ки┐вських. - У Ки║вi одвiку сво┐ князi! - вiдповiв Оскольд. - Ки┐в собi князя не кликав. - Але хiба ти князь? Ти - простолюдин! Байстрюк! Вiд челядницi народжений! Тобi челядником i бути. А ось вiн - вiд королiвни урмансько┐ кров ма║. Йому й королювати! - Нехай i королю║ у сво┐й землi! - Оскольд мимовiльно поклав руку на опоясся. I в цю мить побачив, що меча на ньому не було... Отак поспiшав за боярином Микульчичем! На чолi виступив холодний пiт. - Нi, вiн сяде тут, у Ки║вi. Тут середина слов'янських земель. Тут i володарювати нам! А ти iди геть звiдси! - Ольг оглянувся на Почайну. Звiдти вже бiгли закутi в броню ратники. Вони тут же обступили Оскольда, наставили на нього списи, якi повiльно наближались до його тiла, до очей, до серця... Оскольд рвонувся вперед i... застиг на мiсцi. Зграя бiлокрилих чайок раптом вiдча║но зойкнула над Почайною, упала в хвилi Днiпра. А сонце i далi слiпило очi. Оскольд ковтнув якесь слово i вп'явся очима в небо; мабуть, сподiвався побачити, куди полетiла його довiрлива щедра душа... Хто ж вiдкри║ для не┐ ворота у нове потойбiчне життя - боги його пращурiв, що жили у Вираю, чи його новий господин, який жив на iконах невеличкого християнського храму... Ще тодi, коли споруджував його, не здогадувався, що вiн стане одвiчною могилою i одвiчним пам'ятником йому i iiого державi... - Ось бачиш, Iгоре, Оскольд уже й уступив тобi дорогу, - сказав Ольг. - Ходiмо, час сiдати на стiл Ки║вичiв. Ольг обернувся до сво┐х во┐нiв, що висипали iз подiй. - Во║вода! - звернувся до нього Микульчич, що весь цей час стовбичив обiч, навiть не ворухнувши рукою у помiч Оскольду. - Я тобi не во║вода, - насупився Ольг. - Я вiднинi тут князь. Хiба не бачиш, Рюрикович ще не смислений? За нього я тут керуватиму! - К-к-няже... - пробелькотiв Микульчич. - Не забудь, що се я, боярин Микульчич, допомiг тобi нинi ось так... взяти Ки┐в тихцем... - Зрадник... - процiдив крiзь зуби Ольг. I то┐ ж митi чиясь гостра стрiла вп'ялася бояриновi в груди. Кiнь пiд ним шарпонувся i помчав у лозняки... Боярин Микульчич не знав, що зрадники завжди помирають услiд за тими, кого вони зрадили... Ольг уже пiднiмався на Княжу гору. Його во┐ни наввипередки бiгли чим скорiше до княжих комор, до онбарiв, до медуш... Назустрiч ┐м мирно ступали сiрi круторогi воли, уярмленi в повози. То поспiшала до узвозу якась купецька валка... Добрий торг обiця║ знаменитий почайнiвський узвiз! Багато добр пливе до Ки║ва з усiх кiнцiв Слов'янщини - по Деснi, Iрпенi, Росi, Ворсклi, Сейму... Пслi... По всiх дорогах землi полянсько┐... За цi║ю валкою тро║ коней тягли повiз iз великими скринями. Його наздогнав вершник, схилився до вiзника. То був Звiрко. - Швидше! Обганяй купчин! Там уже печенiги на Нiскиню наскочили! - сказав тихо. З гори линули гуки сiчi. Верхiвець пришпорив коня, цвьохнув батожищем над трiйкою, i повiз з несамовитим; гуркотом покотився з гори до прибережних лiз. Нiхто не помiтив, куди повернули конi. Не бачив, як на тому повозi звелася жiнка з дитиною на руках. Не чув нi плачу маляти, нi тихого материнського голосу, що йогб приспокоював. Глянув Звiрко в голубу безодню неба, i йому видалося, що сонце пригасло, а небо враз потьмарилось. Мабуть, тому, що тiльки воно знало справжню цiну, якою заплатять люди за цей кривавий день зради. Першим запримiтив щось недобре Дажбог. Пiсля того, як рано-вранцi Денниця-Зоря причепурила йому золотi кучерi, що промiнилися довкола круглого виду, вiн поволi плив у чистiй прозорiнi неба. Теплою посмiшкою щедро обдаровував землю, ┐┐ рiки, ниви, пагорби, лiси. Ось i Ки┐в, стольний град землi полянсько┐, а вiднедавна ще й iнших слов'ян-родичiв, яких Оскольд пiдбив пiд свiй черлений щит - полочан, смольнян, та й гордих деревлян з ┐хнiм хитруном Нiскинею. Щоправда, Нiскиня оце недавно розгнiвав Дажбога - так уже уподобав свого ще зовсiм малого онука, що забув i про кривду рiдного племенi. Замiсть того, щоб самому возсiсти на золотому ки┐вському столi й вiдновити прадавнiй покон деревлян, якi ще не забули, що вони колись володiли ки┐вськими горами, цей Нiскиня узяв ряд i мир iз ки┐вським князем, сподiваючись, що його онучок стане колись володарем i в Ки║вi i в Iскоростенi. Так, гада║, вiн спокiйно вiдродить свою владу деревлян у полян i в iнших ┐м пiдвладних племенах. Але хитрий Нiскиня, зда║ться, тут себе перехитрив, бо не подумав, що коли його онук вiзьме державне кермо у Ки║вi, то вiн державитиме iменем полянського племенi, а не iменем деревлян! Дуже гнiвився Дажбог через таку недоумкуватiсть Нiскинi, адже тодi покровитель полян - Перун - вивищиться над ним, Дажбогом. А це вже болить йому, деревлянському кумиру. Та, розмiркувавши, Дажбог вирiшив зачекати: нехай поки що Нiскиня бавиться сво║ю мудрiстю, не буде його тягти до требища. А з часом все ж провчить. О, боги небеснi мають у сво┐х закамарках стiльки рiзних покар i випробувань, що роду людському довiку не збагнути i не перетерпiти всiх! Треба лишень зачекати. Дати час, допоки люди так погрузнуть у грiхах сво┐х, що змушенi будуть волати до небес денно i нощно. I ось ма║ Дажбог. Допоки вiн винiжувався на пуховиках у Денницi-Зорi, допоки спливав час, у Ки║вi-градi, на Почайнi, стали вiтрильники i змiястi подi┐ варязькi. Стали та й стоять уже кiлька днiв. Але - дивина! - зникло торгове многолюддя, щезли лавицi й ларi купчин. Пустельним став Почайнiвський увiз. Дажбог зирнув на берег один раз, потiм удруге - людей таки не було, хоч година вже не рання. Повiв зором у iнший бiк, поглянув на iншi землi слов'янських племен. Згадав принагiдне про свого двiйника - холоднолипього Хорса. Хоч i найрiднiшi вони брати, близнюки, а якi рiзнi! Гордий, загонистий Хоре, похмурий i суворий, зовнi мало чим нагадував трохи лукавого, завжди усмiхненого й балакучого Дажбога... Коли ж знову Дажбогове око ревниво зиркнуло на Ки┐в i на Почайну - дрiж пройшов по тiлу. Там уже було повно людей. З подiй i вiтрильникiв, що стояли при березi, випурхували згра┐ во┐в. Вони бiгли до Княжо┐ гори, пiдминаючи пiд себе поодиноких перехожих - мисливцiв, рибалок, торгiвцiв... А на пустельному торговищi лежав незрушно князь Оскольд. Розкинув руки, синiми очима нiби здивовано вдивлявся в небесну вись, де пливли й пливли бiлi лебединi ста┐... пливли нестримно й неспинимо, як життя... Ось то┐ митi володар ясного свiтла i тепла Дажбог враз посiрiв. Вiд несподiванки! Вiд переляку за людську жорстокiсть! Наступно┐ митi вiн кинув оком на Княжу гору, куди бiгли вiд Почайiiи гурти во┐нiв. Попереду них стрiмко карбував крок Ольг. Сорочка на ньому змокрiла, темне волосся з бiлим пасмом над чолом розтрiпалося; вiн засапався, але квапливостi не стишував. За ним ледве встигала висока жiнка у чорнiй тунiцi з сином, якого тягла за руку. Дажбог вiдразу впiзнав Рюрикову вдовицю i його нащадка Iгоря. Либонь, поспiшають до княжого терема! А назустрiч ┐м виступа║ ки┐вське боярство з волхвом Славутою на чолi. Вiщун Перунового требища високо здiйняв кiстлявi руки, вiтав нового владцю на Княжiй горi... Там же кипiло побо┐сько. З усього плеча вимахував мечем князь Нiскиня, а за ним i його деревляни. Поряд билися кияни, серед яких i дужак-пастух, що колись поборов деревлянського богатиря i добре-таки налякав деревлянську дружину. Тепер вони б'ються разом - деревляни i кияни. Захищають пiдступи до княжого терема вiд находникiв. А тi все бiжать та й бiжать туди, обганяючи Ольга i королевичну. Ось на пiдмогу Нiскинi й пастуху примчали оболонськi рибарi з Гордославом. Але - диво! - вони тiльки вскочили в терем, вхопили Ярку з дитиною, всадили ┐х у скриню i винесли у двiр, поставили на запряжений трiйкою коней повiз i крутим Боричевим узвозом стали спускатись до Подолу. Задумався, стривожився Дажбог. Що дi║ться! Що ко┐ться довкола! Перемiшалось усе! Не розiбрати нiчого┐ колишнi недруги нинi спiльно б'ються проти нових ворогiв, давнi вороги захищають сво┐х запеклих супротивникiв i рятують ┐хнiх нащадкiв... Але вiн, Дажбог, не буде втручатися у земнi справи полян. Тим паче, що там владарю║ Перун. Хiба що передасть батьковi Роду - нехай зна║, якi безчинства тут кояться! Дажбог послав верховому владцi сво║му розпечену стрiлу. Вона м'яко ударила старого в груди, розбудила його вiд дрiмоти. Сивий бiлогривий дiдисько злiз зi сво║┐ печi-оболоки, протер очi i що ж угледiв?!. Криваве побо┐ще точилося на Княжiй горi у Ки║вi. З останнiх сил б'ються деревлянський Нiскиня i княжий пастух з великою дружиною варязькою, яку привiв Ольг-новгородець. Б'ються з нею оболонськi рибарi й кричники, пастухи й гончарi. Варягам допомага║ дружина ки┐вських бояр. Перунiв же вiщун, пiднявши вгору костур, освячу║ цю битву iменем свого покровителя... Лл║ться невинна людська кров на ки┐вських кручах i потiчками струменить до Днiпра... А де ж Перун? - Де Перун? - басовито гримнув Рiд, та так люто, що аж хитнулися всi хмари. - Де Перун? Перуна сюди!.. - котилося сполохано по небеснiй безоднi, шумiло, свистiло вiтром пiд крилами всюдисущого Стрибога. На той бентежний поклик заворушились усi небожителi. Примчав на бiлому конi аж iз Аркони Свiтовид-Триглав; за ним приповз, спираючись на ковiньку, дядько Велес; прикотився Дажбог-Ярило; нарештi вибралась iз сво┐х пущ i болiт тiтка Мокоша, товстенька бiлокоса молодичка з небесно-голубими очима. Вона нiяково прикрива║ руками груди, сорочка па яких аж трiска║ться вiд повноти сил i жiночих розкошiв. А на не┐ безсоромно балушить очi отой хтивець, чорнобородий залицяльник з острiшкуватими волохатими бровами Чорнобог. Сказано ж: де гарна молодичка, там i чорт! Примчав на чорнiй колiсницi, бо щось кепське учув у грiзному оклику верховного правителя свiту. Та, побачивши Мокошу, про все забув, прикипiв сво┐ми вузькими чорними очицями до свiжих Мокошиних уст, аж слина потекла iз роззявленого рота. Тьху ти, напаснику! Згинь! Немовби мало йому сво┐х мавок, русалок, вiдьом, чаклунок, вiдунок усяких! Липне до чисто┐ душi!.. Тож люто блима║ на Чорнобога сво┐ми зеленаво-болотними очищами вузьколиций Сiмаргл, володар дреговицьких пущ i ║дм. Обрiс сiрою вовною, як той вовчище, i зуби шкiрить злобливо па свого суперника. Недарма не любив отаких збiговиськ! З Мокошею вони сидять у сво┐х володiннях, у лiсах та болотах, i добре розумiють одне одного. Нiхто не балушить на не┐ безсоромно очей i не гнiвить Сiмаргла отак, як оцей знахабнiлий всюдисущий Чорнобог. Уп'явся б у його вузькi безволосi груди, коли б не така оце пригода з тим Перуном. На поклик батечка Рода примчав, звiсна рiч, i Стрибог, Велесiв син, який сво┐ми вiтрами уже встиг пригнати Ладу, Лелю, Живу та багатьох iнших великих i малих володарiв небесних i земних сил. Нарештi, на сво║му колесi прикотився i ┐хнiй праотець Сварог-Мiсяць. Блимнув одним оком, ворухнув срiбним усом i... поринув у дрiмоту. Перуна ж не було. Мов крiзь землю провалився. Вiче богiв починало потроху розпалюватись розмовами й перемовами, судили й осуджували. Де таке видано? Де таке чувано? Покинути свiй удiл i свiй народ без нагляду! От i вийшло, що Хорс-гордець, злонавмисник, який любить зненацька ударити в спину, з копi║м пiшов на кревня-кiв - новгородських бояр та ┐хнiх варягiв пiдняв супроти брата свого Перуна. - Чому гада║те, що то вина Хорса? Може, то варязькi боги Один i Тор пiдбили новгородцiв... - Е-е... Не те кажете, добродi┐! Не те. Вся вина лежить на дядьковi Велесу, що не навчив гордого синовця свого шанувати старших. Не навчив! - Та навiщо говорите про пошанiвок? Коли он сам Перунiв волхв на ки┐вськiй горi вiтав Вольга з варягами! I ки┐вськi бояри з ними! Я сам бачив! - справедливо обурювався Дажбог-Ярило. - Зрада волхва Перунового... Зрада боярська... - Яка скорбота! О, доню Желя i посестро Карна! Пощо згубили Оскольда, мужа достойного? - голосила Лада, обливаючись дрiбними сльозами. Вона стiльки сил затратила, аби вселити в його душу велику любов до Ярки тi║┐ деревлянсько┐! Бо вiрила ця добра богиня, що лише така любов може навiчно встановити мир i добро мiж полянами i деревлянами. Так усе iшло гаразд - навiть обережний хитрун Нiскиня забув свiй гнiв на Оскольда i про давнi права й зазiхання деревлянського племенi на ки┐вськi гори. - О, доню Желя! Пощо не спитала матерi Любовi, як слiд чинити? Пощо послала слiпооку Карну на голову звитяжного й разом з тим дитинно-довiрливого чоловiка? - Але! - раптом перервав голосiння Лади гострозорий Стрибог. - Хто послав у степ за печенiгами? Дивiться, дивiться! На ки┐вськi землi суне печенiзька орда! Не iнакше, як хтось накликав ┐┐! Усi завмерли, вдивляючись iз пiднебесся у чорнi стовпи куряви, якi важкими хмарами стояли над шляхами степу. Хмари тi посувались до Ки║ва. Попереду гарцювало кiлька верхiвцiв. Дажбог-Ярило аж пересмикнувся й знову зсiрiв, упiзнавши в них сво┐х давнiх знайомцiв. Авжеж, цо вони, бояри Оскольдовi - тихi та улесливi, Олiй з Березанi, отець його Добрита (аж коли виповз!), Бодець i ще хтось... Ведуть орду печенiзьку вiд хозарських володiнь. Ого-го, тепер не вiдбитися нi деревлянам, нi киянам! Треба всiх рятувати! - Я па хвильку, добродi┐, вiдлучусь... На хвильку! - захитався Дажбог-Ярило, на хмаринi поплив по обрiю. Десь над ордою зупинився, вихопив iз чуприни сво║┐ палючi стрiли-променi й сипонув на землю. Закипiли струмки i рiки. Зiв'яли враз трави. Орда завмерла - мучила спрага... А тим часом над Ки║вом спустились сутiнки. Нiскиня й оболонцi, притиснутi варягами до урвищ, в'язали сорочки у довгу вервечку й спускались по нiй iз круч до Днiпра. Тихо сiдали в човни, тихо били веслами по хвилi й пiрнали в густi очерети... Дажбог зауважив, що в один iз човнiв поставили величезну скриню. На кормi того човна стояв Гордослав iз сво┐ми задругами-рибарями. Вечiрня Зоря-Зоряниця сяйнула променистим синiм вiнцем, прослала срiбну дорiжку, на яку випливали скрадливо човни; ковзнули по плесу, прямували до Вишгорода i далi - до гирла Iрпеня. Там у пущах чекала па них безпека... Полегшено зiтхнувши, Дажбог-Ярило повернувся до вiча. Там уже сидiв знеможений вiд утоми Перун. - Що нако┐в, голубе, у сво┐х володiннях? Князь, твiй доблесний муж i великий керманич, полiг вiд рук наход-никiв! - грiзно рикнув на сина Рiд. - Згубив полянську землю! Побрали ┐┐ варяги в полон! - Пощо твiй меч зрадив народовi? - прискiпувались родичi. Перун стрепенувся, запустив п'ятiрню у вогнисто-золоте волосся. Скривив обличчя, нiби вiд зубного болю. Його звинувачують у зрадi? Його? Над ким збиткувались, у кого вiдiбрали меч i поламали? Хто се дорiка║ йому нинi? - Се ти, Свiтовиде, виниш мене? - Так! Я! - недобре сяйнув холодними сiрими очима арконець. Рiшуче стрiпнув русявим рiвним волоссям,