ою юшкою i найсмачнiшою - запевняла Марiя - рибою, i гостi не вiдмовились, а з охотою покуштували, i рибалки ще бiльше переконались, що це, певне, якийсь майстер та майстриня, але з чемностi не розпитували. Розпрощалися по-приятельському, i рибаки запрошували прийти вдень - вони покатають ┐х на шаландi. - Я сина приведу, - сказала Марiя, - у мене хлопець, отакий, як ваш, - показала вона на наймолодшого рибалку. - Така молода i такий хлопець? - здивувались рибаки. - Приходьте, неодмiнно приходьте! I ти, Марiя, i ти, Митя! - вони почули, як гостi звуть одне одного. - Юшки наваримо, спiвати будемо! - Неодмiнно! - обiцяли i Марiя, i Митя. Богдана, звичайно, найдужче захоплювало купання. I його, й Митю смiшили до нестями пляжнi порядки. Коло берега було мiлко, i купальники наймали "повозки". Це були блакитно-бiлi, досить чепурнi кабiни на чотирьох високих колесах, в якi запрягали коней, одного на кабiну, а на коняцi верхи сiдав кучер. Вiн вiдвозив кабiну з купальниками далi в море й зупиняв там, де вони забажають. I вже з кабiни можна було купатися, стрибати в воду, плавати. А кучер випрягав коняку, повертався з нею на берег i чекав, поки його клi║нти не пiднiмуть прапорець - це був сигнал, що ┐м треба повертатися. Митя й Богдан волiли вранцi побiгти самi й наплаватися, i накупатися досхочу без кабiн, кучера та прапорцiв. .Але нiякi дрiбницi й смiшнi, кумеднi риси цього маленького курорту не дратували. Всi тро║ наче домовились - з усього радiти, смiятися i, головне, - тiшитися морем, сонцем, вiдпочинком. Марi┐ при║мно було дивитися на хлопцiв - як вони засмагли, як за кiлька днiв поздоровiшали. Марiя теж на очах "вiдходила". - Яка спокiйна, мила ця росiйська дама, - хвалилася сусiдкам господиня дачi, - я така рада, що саме ┐м здала дачу на все лiто. Усiм вони задоволенi, дуже хвалять мо┐ вершки i сир, i взагалi нiяких вередiв! Марiя сама почувала - наче новими силами налива║ться все тiло, i руки знову мiцнi, i голова свiжа. Тут не було спеки, морська вода бадьорила, а ранки траплялися навiть холоднуватi. Усi тро║ вставали рано. Так було й сьогоднi - Мамо, може, й ти пiдеш з нами на море? - спитав Богдан. - Так рано там ще нiкого нема. - Нi, йдiть самi, тiльки не дуже там захоплюйтесь i не спiзнюйтеся на снiданок. Митюшо, ти все-таки не давай Богдасевi запливати далеко, - шепнула вона Митi. Митя кивнув головою на знак згоди, а Богдан уже побiг стежечкою мiж соснами наперед. Марiя i Митя на хвильку зупинилися коло хвiртки. З нiжнiстю подивилися одне на одного. - Повертайся швидше! - сказала Марiя. Постояла, поглянула на них обох, веселих, бадьорих. От Митя наздогнав Богдася, i вони швидко закрокували поряд, от спускаються з пiщаних пагорбiв. Уже ┐х не видко. Марiя повернулася додому, на ┐хнiй горiшнiй поверх, вийшла на маленький балкончик. Мiж дахами й соснами видно шматочок зеленкуватого Балтiйського моря, а хлопцiв - нi, вже не видати. Свiжий вiтерець, здавалося, теж солоний, як i море, налiтав з моря i обвiвав обличчя. "Удень i я поплаваю, - подумала Марiя, - а зараз все-таки треба перечитати до снiданку те, що мушу далi перекласти, а то потiм не захочеться". Але сiла на плетений дачний стiлець i - так не хотiлося рухатися! Не хотiлося нi про що думати, зв'язане з роботою. Повернуться хлопцi. Поснiда║мо. Пiдемо усi на пляж. Побачила долi в садку хазяйку. Та, усмiхаючись, закивала головою, крикнула, що зараз принесе молоко, - у не┐ була власна корова, i ┐┐ мукання надавало дачi ще бiльшого затишку та сiмейностi. Марiя глянула на годинник. Зараз хлопцi повернуться, як завжди пiсля ранкового купання, зголоднiлi й жвавi. Кава готова. Вершки, булочки - все на столi. - Ма-а-амо-о! - чу║ вона крик Богдана. Так i ║ - вони повертаються. Вона швидко збiга║ долу й зупиня║ться. Богдась один, i вiн щось кричить. Ще нiчого не розумi║ Марiя, але ┐й зда║ться, що все пада║ на не┐ - сосни, дiм, небо... Що вiн кричить, Богдась? Вона не може зрозумiти, тiльки враз усе тьмариться в очах. - Митя! Митя! Що вiн кричить? Нiчого ще не доходить до свiдомостi, лише чу║ - горе, бiда, нещастя! Вона бiжить - як була в ранковому халатику, простоволоса, тою стежкою, якою вони вдвох, Богдан i Митя, годину тому, нi, менше, оце зараз спускалися до моря такi веселi, такi щасливi... А зараз Богдан один, i, ще не чуючи слiв, а тiльки глянувши на нього, напiводягненого, на його розширенi вiд жаху очi, його мокре настовбурчене волосся, вона розумi║ - щось трапилось з Митею! - Митю! Митю! - кричить вона. ┐й зда║ться, вiн мусить почути. Вона гука║ i бiжить, i за нею бiжать i Богдан, i хазяйка дачi, i люди з сусiднiх дач. - Людина потонула! Рятуйте швидше! - кричать вони, передають страшну вiсть по всьому селищу. - Митю! Митю! - кличе несамовито Марiя, i шука║ його на березi, i дивиться на хвилi, не такi вже великi й бурхливi хвилi! Вiн мусить почути, виринути, вiн, може, просто далеко заплив, вiн почу║ ┐┐ голос i припливе назад!.. Хiба то не його русява голова? Нi, нi, то здалося! На човнах, на шаландах, з баграми. з сiтями поспiшають у море люди, мiж шаландами - шаланда i тих рибакiв, з якими провели вони вечiр. - Як вона кричить, ця жiнка! - шепочуться на березi. - Коли б зараз витягти, може б, i вiдкачали ще! - А давно, хлопчику, давно вiн зник? - питають розгубленого Богдася. Але до пуття той нiчого не може пояснити. - Вiн плив i плив все далi, я вже лежав на березi, - захлинаючись, каже Богдась. - Митя сказав, я ще разочок попливу, там за глибиною мiлина, а там знову глиб. Вiн плив i повертав голову i кричав: "Тут мiлко! Тут глибоко! Тут знову мiлко!" Потiм закричав: "Я повертаюсь!" I не повернувся. Я чекав i кричав, а вiн не чув, i його не видно було. - Його вже не видно було, - пiдтвердив якийсь старий. - Я тут сидiв. Марiя нiчого не чу║. Скiльки народу зiбралося... - А де? Де? Не витягай ще? -скiльки цiкавих все прибува║ на берег. Вона нiкого не бачить, перед нею лише зеленкуватi хвилi, зовсiм невеличкi хвилi. Невже вони могли потопити Митю? Що трапилось? Може, йому стало погано у водi? Та витягнiть же його шиидше! Вона мечеться берегом, як пiдстрелена птиця, вона кида║ться до чоловiкiв, блага║ всiх: - Витягнiть його швидше! - Вiн аж туди заплив, а я лежав на пiску i чекав на нього! - захлинаючись вiд слiз, повторю║ Богдась. - Вiн там, он там, де ота шаланда з вiтрилом! Якийсь старий, - завжди в юрбi знаходяться такi, що все розумiють i передбачають, каже: - Тут одразу мiлина, потiм глибоко, потiм знову мiлина, а потiм уже й дна нема! Треба знати це мiсце. Хiба можна аж туди запливати? - бурчить вiн докiрливо. - Треба витягти його, швидше витягти, може, йому стало погано, я благаю вас, витягнiть швидше, його можна буде вiдкачати, це ж тiльки зараз трапилось, правда, Богдасику, тiльки зараз! Його можна буде вiдкачати! - блага║ Марiя. I раптом знову почина║ несамовито гукати: - Митю! Митенько! Мина║ час. Його не можуть знайти. Люди, що одразу прибiгли, нетерпляче чекали, гомонiли, потроху розходяться. Рибалки, що одразу випливли в море, - пристають похмуро до берега, на змiну ┐м випливають iншi. Лише та шаланда, на якiй сидять вечiрнi знайомi, весь час кружля║, шука║, кидаються у воду з не┐ хлопцi, знову виринають, вiдпливають, припливають, мовчазнi, суворi, стурбованi. Мина║ година. Друга. Третя. I вже дивляться жiнки не на море, даючи всiлякi доречнi й недоречнi поради чоловiкам, а з неприхованою скорботою дивляться на Марiю. Вони вже знають. Ця жiнка приречена найстрашнiшому горю. Поряд з нею - смерть. Нарештi його витягли. Митю. Люди стоять, безнадiйно опустивши руки. Хiба можливо повернути до життя людину пiсля стiлькох годин у водi, на днi! Як цього не розумi║ його жiнка? Вона витира║ йому волосся, вона цiлу║ його, намага║ться привести до пам'ятi. - Ну, зробiть же, зробiть йому штучне дихання! Адже рятують так! - просить вона молодого лiкаря i старенького фельдшера, яких- привели сюди. I раптом почина║ голосити, так голосити, як нiколи не голосять тут, на пiвночi. - Вiдведiть ┐┐, вiдведiть ┐┐ додому, - каже лiкар. Але ┐┐ неможливо вiдiрвати вiд небiжчика. Вона вчепилася за нього руками. - Нi, нi, нi, я не вiдiйду, вiн ще може отямитися! I лiкар каже: - Не чiпайте ┐┐. Панi, заспокойтеся, ми спробу║мо ще. Вiн-то зна║, що це безнадiйно. Розрив серця у водi. Вона не вiдходить анi на мить. Митю витирають, одягають - хто про все турбу║ться? Вона не зна║. Завжди знаходяться чулi, добрi люди. Його везуть до маленько┐ церкви. Звiдки з'явилася труна? Вона вже мовчить i руха║ться, як сомнамбула. - Я буду тут, коло нього, - каже вона таким голосом, що всi розумiють - будь-якi розмови i вмовляння надаремнi. Вона все ще не вiрить, що вiн мертвий, ┐й зда║ться - вiн отямиться. Цiлу нiч вона сидить в церквi коло Митi. Люди приходять i йдуть собi, вже увечерi нiкого нема, крiм церковного сторожа, який час вiд часу заходить, запалю║ нову свiчку, поправля║ лампади i, похитуючи докiрливо головою, знову куня║ на подвiр'┐ коло дверей. А вона сидить коло Митi. На стiнi праворуч iкона божо┐ матерi - дiви Марi┐. - За що ти кара║ш мене так важко? - пита║ вона. - За що ти дала йому загинути? Вона дивиться, вдивля║ться в нього, як часто дивилася ночами й думала: "Нiколи, нiколи не покину тебе". Його обличчя не спотворено раптовою смертю. Вiн лежить спокiйний, наче живий. Тiльки не чу║ ┐┐. Нiколи не почу║. - Як же ти покинув мене? Може, це тому покарано мене, що я мало любила тебе? Прости мене. Не кидай мене. Я знаю - бога нема i чудес нема, коли б вiн був, за що карав би мене так немилосердно? Але ж може статися таке чудо - що ти живий, Митюшо, що це тiльки страшне наснилося менi. Ти не чу║ш. Я не вберегла тебе, Митю! Вона знову починала плакати, так розпачливо плакати, вже неголосно, наче безсило, схиливши голову на його груди i з жахом вiдчуваючи крiзь тонку сорочку холодне непорушне тiло. Iнколи плутались думки, ┐й здавалося - то Саша лежить у трунi, вiн же так довго хворiв i помер на ┐┐ руках. А Митя живий, вiн же сказав, що незабаром повернеться з моря... Коло iкон блимали тоненькi вогники в лампадах, i святi на iконах наче ворушились, i сумно й безнадiйно дивилася на не┐ з iкони праворуч Казанська божа матiр, i Марiя знову докоряла ┐й, сво┐й святiй. Вранцi при┐хали з Риги студенти - до них одразу долинула страшна звiстка. Дехто з них заходив до Писар║ва i Марi┐ в готель, коли вони перебували в Ризi, дехто знав його з праць, i тепер усi були здивованi, приголомшенi - лежав такий молодий, гарний, далеко молодший, нiж завжди уявляли його поза очi, i це його дружина коло нього - така ж гарна i молода - у такому розпачi... i так жалiсливо i безсило глянула на них. - Ходiмте додому! - запропонував хтось. - Вони просидiли тут самi-самiсiнькi цiлу нiч, - зiтхаючи, мовив церковний сторож, - навiть вийти на хвилинку щось випити, з'┐сти не схотiли. - Цiлу нiч? Одна? I не боялися? -вирвалося в одного з студентiв. - Чого боялася? - спитала Марiя. Боже мiй! Якi дурнi люди! Як вона могла боятися бути коло Митi? Колi б вiн устав - вона б зрадiла, тiльки зрадiла, вона цього чуда й чекала цiлу нiч. Вона про це не сказала, тiльки глянула так здивовано, що одразу всi вiдчули, яке недоречне питання... * * * п┐ та Богдася перевезли до Риги. У той самий готель, де вони зупинялися перед Дуббельнею - "Франкфурт-на-Майнi". Спитали, кого повiдомити. - Слепцова. Вiн скаже Некрасову. Слепцову Василевi Олексiйовичу. Спитали, коли ховати. Як не тяжко, про все треба було спитати, а ┐й - вiдповiсти. - Тут нiзащо. Я повезу до Петербурга. - Треба ж дозвiл. - Дайте телеграму Сл║пцову. Так, Слепцов, Некрасов, усi друзi з будинку на розi Литейного - це ж ┐й найближчi люди. I Митя ставав ┐м близьким, "┐хнiм". - Я не лишу тут його. Я мушу повезти до Петербурга, - несподiвано твердо сказала вона i раптом проявила несподiвану наполегливiсть i енергiю. Дiйсно, Некрасов одразу надiслав Слепцова i грошi вiд редакцi┐ "Отечественных записок". Слiдом за Сл║пцовим, за дорученням редакцi┐ "Дела", вiд Благосв║тлова при┐хав видавець Павленков, близький друг Митино┐ сестри Вiрочки. Iз Сл║пцовим Марi┐ було легше, i вiн лишався з нею весь час, поки мiнiстр внутрiшнiх справ дав дозвiл на перевiз тiла Писар║ва до Петербурга. Майже через три тижнi. Митя лежав у подвiйнiй трунi, яку потiм для перевозу морем поставили ще в спецiально замовлений ящик. Вiд матерi приховували його загибель. * * * На морi знялася буря. Хвилi здiймалися чим раз вище й вище i загрожували залити невеличкий пароплав "Ревель", що йшов iз Риги до Петербурга. Марiя весь час стояла на палубi. Богдан, схудлий, зажурений, уже цiлком дорослий, був iз нею безмежно уважним i нiжним, вiн просив ┐┐ пiти в каюту, полежати, вiдпочити. Але мати то рвучко обiймала його i мiцно притискувала до себе, то мерщiй вiдсилала самого, - а йти з палуби вiдмовлялась. Спочатку ┐й просто легше було дивитися на море, дихати тут, нiж сидiти в напiвтемнiй маленькiй каютцi. Хоч i вiд цих хвиль ┐й хотiлося часом заховатися, бо крiзь ┐хнiй гуркiт, рев вгтру ┐й все вчувалися тi невблаганнi могутнi роковi звуки, що приголомшили ┐┐ в Домському соборi. Може, то й було передчуття, пророкування неминучо┐, невблаганно┐ бiди? А потiм вона, коли б i хотiла, не спустилася б до каюти, бо стала боятися за труну. Так, боятися за той ящик, що стояв у трюмi. Забобони, прикмети тяжать i тяжiтимуть над людьми, особливо таких професiй, якi постiйно перебувають у небезпецi в боротьбi з стихiями. Уже шепотiлися i команда пароплава, i пасажири, поглядаючи на даму в глибокiй жалобi, i до не┐ долiтав цей шепiт i страшнi слова, ┐й здавалося, коли вона пiде в каюту, - трапиться щось неймовiрне, непоправне. Сл║пцову було погано вiд цi║┐ бурi. Але ж до кого вона могла звернутися? Коли Богдан, який не знаходив собi мiсця, знову пiдiйшов до не┐, вона швидко написала на клаптику паперу: "На палубi хвилювання. Дiзналися, що знаходиться в ящику, i присiкуються до мене. Публiка дуже незадоволена, що ночувала з покiйником. До того ж, ящик тече". (Так ┐й сказав один iз старих i, певне, добрих матросiв, бо вiн дивився на не┐ з спiвчуттям i жалем). - Богдасику, вiднеси мерщiй Василевi Олексiйовичу. Боже! Хоч би швидше Петербург! Вона нiзащо не дасть к-инути Митю в море! * * * Як не намагалася полiцiя i III вiддiл протидiяти похоронам, - величезний натовп зiбрався на причалi зустрiти труну Уже не криючися, винесли ┐┐ з пароплава. За труною, нi на кого не дивлячись, пройшла Марiя. Перед нею всi розступилися, i страшно було звернутися до не┐ i навiть дивитися - таке було в не┐ обличчя. У полiцi┐, де було вже занотовано, що "першу звiстку про загибель Писар║ва подала Маркович комунiсту i лiтератору Василевi Сл║пцову", боялися демонстрацiй пiд час похорон, та нiчого не могли заподiяти. Кiлька тисяч людей проводжали Писар║ва на Волкове кладовище. Важку подвiйну труну несли всю дорогу на руках студенти. Могила була вирита навкоси вiд могили Добролюбова. Близько лежав i Б║лiнський. Виступали з промовами - Благосв║тлов, Павленков, студенти. Там же, на могилi, Павлепков збирав грошi й вiдкрив пiдписку на сво║рiдний пам'ятник-стипендi┐ студентам iменi Дмитра Писар║ва. А незабаром за таку "зухвалiсть" Павленкова заслали. Двi жiнки в чорному впали на його могилу, закидану квiтами, i ┐х з трудом пiдвели, i одну, зовсiм непритомну, вiднесли до карети. Одна з них була сестра Митi - Вiрочка, а про другу сперечалися. Запевняли, що то Марiя Маркович, але вона так змiнилася i так щiльно вкривала ┐┐ жалоба, що навiть переодягненi нишпорки полiцi┐, якi повиннi були переписати всiх близьких i особливо схвильованих на похоронi, - ┐┐ не пiзнали. Друзi вiдвезли ┐┐ додому i перший час боялися за ┐┐ життя. Коли вона трохи прийшла до пам'ятi, Богдан дав ┐й листа вiд Некрасова. "Лише вам, Марi║ Олександрiвно, наважуюсь поки що дати цього вiрша. Писар║в перенiс в'язницю не здригнувшись (морально) i, напевне, так само зустрiв би цю могилу, яка тут ма║ться на думцi, але ж це виняток - поки що життя явля║ бiльше фактiв протилежних властивостей, i тому моя думка прийняла такий напрямок. Одне слово - Ви розумi║те - так написалось". Аркушик iз листом тремтить перед очима в ┐┐ руках. Вона чита║ далi, "як написалось": Не рыдай так безумно над ним. Хорошо умереть молодым! - "Хорошо умереть молодым..." - беззвучно повторюють блiдi вуста Марi┐. Митине обличчя перед нею - молоде, живе, ясне... Беспощадная пошлость ни тени Положить не успела на нем, Становись перед ним на колени... Вона розумi║ - Некрасов зверта║ться не тiльки до не┐. До всiх, до всiх, хто йшов за його труною, хто читав, хто читатиме... Перед ним преклониться не стыдно, Вспомни, сколькие пали в борьбе... А теперь его слава прочна... Так. Його не забудуть. Вiн житиме серед молодi теперiшньо┐ i прийдешньо┐. Але ж лишилася вона, його дружина, його друг, жiнка, яку вiн любив. I це вже до не┐, тiльки до не┐ лунають гiрко останнi рядки: У счастливого недруги мрут, У несчастного друг умирает... Як же жити ┐й тепер? Марi┐? А жити треба було... 1963-1983, Ки┐в - Конча-Озерна