есильним кретином Замбулом, якого колись купили на кафському ринку за тридцять пiастрiв. I таки зустрiвся з ним, i вiн влаштував менi аудi║нцiю у великого вiзира. А тодi, коли вже мала вирiшитися твоя доля, чауш Мухаммед-Гiрея прискакав iз доносом, що ти розсила║ш бунтарськi листи по Криму. Зляканий за║ць iнодi ста║ левом. Ти розкрив карти перед боягузливим Мухаммедом, i вiн тепер тебе зжере. Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубiв не вишкiрю║... Я пробував заперечити, але вiзир показав менi листа, писаного тво║ю рукою. Сьогоднi ти чекав не мене, а торгово┐ паштарди, я знаю. Вона арештована в Золотому Розi, тво┐х друзiв завтра повiсять, а ми з тобою помандру║мо на острiв Родос. Немов пiдтята, впала Iсламова голова на груди. - Звiдти не поверта║ться нiхто... - Навiть тодi, коли сто┐ш пiд ешафотом i холодний шнурок дотика║ться кадика, - вузькi очi Сефера Газi були бадьорi, i не тьмянiла в них безнадiя, - навiть тодi не кажи, що все пропало... Наступного дня Iслам-Гiрей i його вiрний наставник Сефер Газi пливли турецькою каторгою пiд вартою двадцяти яничарiв Егейським морем на пiвдень. РОЗДIЛ ДВАНАДЦЯТИЙ Розмови з мудрецями бiльш потрiбнi царям, нiж царськi милостi - мудрецям. Саадi Одно┐ з останнiх ночей Рамазану [119], перед свiтанком, коли правовiрнi споживали снiданок, щоб запастися на денний пiст, крайчик повного мiсяця зайшов чорним пiвкругом, темна пляма дiйшла до середини диска, а потiм поволi сповзла. "Щось трапиться у султанському дворi, когось не стане в Бiюк-сара┐, - зашептали люди, вийшовши на вулицi Стамбула. - Коли темнi║ сонце - то султана, а якщо мiсяць..." Бачив затемнення мiсяця i Аззем-паша. Вiн не був забобонний, але затемнення, яке вiщувало смерть великому вiзировi, надто вiдповiдало обставинам, що склалися при дворi, - всього можна було чекати. На Iбрагiма, оточеного вартою i мурами, виснаженого вином i гаремними ночами, щораз частiше находила манiя страху i пiдозрiлостi. Iнодi вiн шалiв у божевiльнiй лютi, яко┐ боявся навiть Замбул: султан шукав тодi жертви, i не одна голова постельничего чи кубко-держця котилася додолу тут же, у султанських спальнях. Пiсля нервових приступiв Iбрагiм впадав у меланхолiю, тодi кликав до себе великого вiзира i примушував його слухати сво┐ вiршi або манiачнi плани завоювання Русi, Iталi┐, Угорщини. Аззем-паша кожного дня чекав безглуздого наказу, якого виконати не зможе. А тодi, звiсно, кiнець. Hyp Алi давно чека║ тако┐ нагоди. Великий вiзир вiдчував тепер бiльше, нiж будь-коли, пекучу потребу зустрiтися з кимось розумним, кому б мiг довiрити сво┐ думки i сумнiви, вiд кого почув би слова поради i розради. В Бiюк-сара┐ тако┐ людини не було. Якось та║мнi агенти принесли у двiр чутку, що у Стамбулi знову появився меддах Омар: вiн розмовля║ з людьми, слуха║ ┐хнi скарги. Що з ним чинити? Аззем-паша багато чув розповiдей про меддаха Омара ще в часи Амурата. Про мудреця, який розгадав пiд стiнами Багдада сон шаленого султана i якимсь чудом залишився живим, ходили по кра┐нi легенди. Великий вiзир наказав розшукати Омара i запросити його до свого палацу на перший день байраму. Коли мосахир [120] настирливим калатанням об дерев'яну дошку сповiстив правовiрних про кiнець посту, до приймальнi вiзира прийшов меддах Омар. Хвилину стояли вони один проти одного - неймовiрно схожi, немов близнюки: однакового росту, вiку, обидва сивобородi i високочолi, рiзнив ┐х хiба тiльки одяг. Вiзир - у бiлiй хутрянiй кире┐, Омар - у простому, випрiлому на дощах i сонцi бурнусi. Зустрiлись наче сини однi║┐ матерi, яких доля розлучила ще в дитинствi i повела рiзними шляхами: одного до влади, другого до народу, одного зробила володарем, другого - мудрецем. А на схилi вiку звела ┐х знову, щоб кожний з них розказав свiй досвiд, свою правду. - Ти просив мене, великий вiзирю, хай бог дасть тобi вiчне життя, щоб я прийшов до тебе, - поклонився меддах Омар. - Що ж примусило можновладця, який трима║ в руках тисячi вiйськ, мiльйони народу i тугру [121], вдатися до убогого меддаха, що не ма║ нiчого, крiм крихти просто┐ людсько┐ мудростi, подаровано┐ аллахом? - Сумнiви, - коротко вiдказав Аззем-паша. Не чекаючи запросин вiзира, меддах присiв на гаптовану срiблом подушку, напроти нього сiв i вiзир. Омар приглянувся до обличчя Аззем-пашi: не було на ньому нi пихи гордо┐, нi жорстокостi тирана, нi неприступностi повелителя. Омар знав всесильних свiту цього, та зустрiчав серед них лише грубу запальнiсть, глупу пихатiсть, темну жорстокiсть. Велителя, який сумнiва║ться, ще не доводилося бачити. - Сумнiви - потрiбна рiч, - мовив вiн. - Бо хто не сумнiва║ться, той не дослiджу║, хто не дослiджу║, той не прозрiва║, хто не прозрiва║, той залиша║ться в слiпотi. Але я не знаю, як говорити з тобою, щоб мо┐ слова принесли тобi користь. Адже сказав ваш шейхульiслам, що слiв, якi приносять збуток вiрi i владi, не треба знати i не треба говорити; слова, що записанi в книзi пророка, треба говорити, а розумiти ┐х не конче, про вади вельмож: можна знати, та говорити заборонено. Як дозволиш менi бути з тобою? - Говори правду. Бо ж мусить хоч один iз владик знати iстину. Кожна мить тепер приносить незрозумiлi загадки, яких я розгадати не в силi. Колись було iнакше. Давнiше епоха тривала десятки рокiв, i людськi уми призвичаювалися до не┐, тепер же на один день десятки епох. Я розгублений, я не розумiю, де iстина, а де облуднiсть, де золото, а де сухозлiтка. Бачу якусь бездонну прiрву мiж двором i кра┐ною, мiж потребами людей i тим, що ми ┐м да║мо, мiж словом i дiлом. I не знаю, як переступити ┐┐. Хто винен - султан, вiзир, кадi-аскер? Але ж сановники мiняються, а прiрва запада║ться все глибше. Двiр потребу║ грошей, наклада║ на пiдданих податки, i чим бiльше ┐х наклада║, тим менше золота у державнiй скарбницi. Народ стогне, а iмперiя вiд цього не мiцнi║... - Це закономiрно, вiзирю. Мiж бажанням держави i бажанням людей iсну║ вiчна суперечнiсть. Але при розумних, добрих i вчених правителях ця прiрва така вузька, що ┐┐ можна завжди переступити. Що ж сталося в нас? До того часу, поки слава завоювання була спiльною метою держави i народу, народ не шкодував свого життя для слави. Потiм одна людина взяла владу в сво┐ руки, народ потрапив у залежнiсть вiд ║диновладця. Одна людина за всiх думати не може, вона впада║ в помилки, думки мiльйонiв не можуть збiгатися з думкою однi║┐ людини. I звiдси почина║ться та криза, про яку ти говорив. кдиновладець прагне до розкошiв, i витрати перевищують прибутки. Вiн хоче слави для себе i завойову║ чужi землi. Кожна чужа земля сповню║ люд тривогою, бо тодi життя його в постiйнiй небезпецi. Народ хоче спокою, а не чужих земель, якi не дають йому нi радостi, нi хлiба. Володар примушу║ пiдданих воювати, i пiдданi нерадо проливають кров за те, що ┐м не потрiбне. Володар здира║ податки на во║ннi витрати, людське майно перебува║ пiд постiйною загрозою, люди втрачають бажання до Його придбання. А багатство держави залежить вiд особистого багатства людей. Якщо його в них нема║, - звiдки вiзьметься в держави? Коли народ пригнiчений, - скарбниця порожня... - Ти говориш страшнi речi, розумний старче, - мовив у задумi Аззем-паша. - Тво┐ слова доводять безвихiднiсть становища Турецько┐ iмперi┐. Я ж думаю про ┐┐ могутнiсть, а не про загибель, i шукаю шляхiв до змiцнення. - Те, що рветься, безконечно зшивати не можна. Ми, правда, невтомно зшива║мо, але чим? Догмами старого корана, який навiва║ багато думок i поезi┐, але став не придатний для управлiння державою. Тисяча рокiв минуло вiд часу його створення, а становища свiту i народiв, звича┐ i погляди не iснують незмiнно. З плином часу вiдбуваються постiйнi змiни, коран же залиша║ться таким, як був при халiфах пророка. Тому богослови мусять припускатися помилок, ┐х же наслiдують проворнi пристосуванцi ради сво║┐ наживи. Народ перестав ┐м вiрити. Кориться, а не вiрить. Хвалить, а не любить. Говорить одне, а дума║ iнше. Правителi вiдчувають це, щораз менше довiряють сво┐м власним синам i впокорюють сво┐х же людей чужинцями - яничарами. Звiдси починаються внутрiшнi бунти, а бунти - це початок загибелi iмперi┐. Аззем-паша пiдвiвся. - Омаре, - сказав вiн, - дай подумати менi. За тво┐ слова можна повести тебе на ешафот. Але вiд цього не змiцнi║ Туреччина. Якщо ти ма║ш рацiю, то нi за що тебе карати, коли ж ти помиля║шся, то тво║ дабiрство [122] не пiдiрве державних усто┐в. Ти мислиш, а мислячi люди повиннi жити. Прийди до мене за сiм днiв. Я хочу продовжити нашу розмову. В перший день байраму до Стамбула з'┐халися купцi i крамарi з усiх кiнцiв iмперi┐. Як i кожного року пiсля Рамазану на Бедестанi мало вiдбутися султанське торжище. Субашi оголосив, що вiдкриватиме торги сам султан Iбрагiм. Ювелiр Хюсам зважився пiти ще раз зi сво┐м незвичайним крамом на базар. Мусив продати хоч трохи товару, щоб заплатити податок. Старостi ювелiрного цеху, уста-рагiновi, донесли, що Хюсам i далi виробля║ браслети, медальйони, амулети, а до цеху вступати не хоче, тож староста наклав на старого неймовiрно високий податок - аж вiсiмсот акче. Таких грошей Хюсам не мiг роздобути, хоч би спродав усе, разом зi сво┐ми папучами. Правда, за один тiльки рубiновий амулет вiн мiг би взяти набагато бiльше, але хто його купить?.. Нафiса хворi║, рiдко вже й на ноги пiдводиться, а принести ┐й чогось смачного нема за що. На Хюсамовому дастарханi давно вже не було нi пастирми, нi баклави [123], перебиваються обо║ на паляницях i кавi. Як дожити довгий вiк, якщо бог не пошкодував ┐м днiв пiд сво┐м небом? Хюсам забрав добро в мiшечок i подався до Бедеста-ну, чей знайдеться для нього, нецехового, хоч трошки мiсця на долiвцi? Базарний гармидер було чути здалеку. Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах i верблюдах пробивалися купцi крiзь натовп, тiснячи i тратуючи пiших, викрикували гамали [124], вимагаючи вступатися з дороги. А з обох бокiв один бiля одного сидiли жебраки з к'яшкулями [125] - предтечi базару. Так багато жебракiв Хюсам ще не бачив. Кожного року ┐х, видно, збiльшу║ться, а хто зна║ - може, незабаром i старий ювелiр поповнить ┐хнi ряди? Цiкаво, ким вони були? Хюсам понишпорив у кишенi кафтана, знайшов кiлька мiдних монет i пiдiйшов до крайнього. - Звiдки прислало тебе горе, нещасний? - Iз Анатолi┐... Тiмарiотом був. Податки загнали в лихву, лихварi забрали тiмар... Хюсам кинув у к'яшкуль одну монету i пiдiйшов до другого. - Я дубильник iз Андрiанополя. Уста-рагiн зажадав за мою майстерню бакшиш. Оце й збираю на хабар. Не пошкодуй двох монет, добрий чоловiче. - ...Я ходжа, був учителем у медресе на Скутарi. Хiба я знав, що вiршi Вейсi i Нефi [126] заборонено читати софтам? Вигнали... - ...Я колишнiй хатиб. Насмiлився сказати на проповiдi, що кадiй тлумачить коран так, як йому вигiдно... - ...Я румелiйський райя... А ти чого випиту║ш усiх? Може, шука║ш товариша за сво┐м фахом? Не завдавай собi клопоту. Тут усi рiвнi. Махдi прийшов до нас ранiше часу, вказаного пророком. Сiдай бiля мене, жебратимемо до спiлки. Так краще... Пiшов Хюсам. Ряди жебракiв змiнилися мiзерними крамничками пiд сiрими наметами. До головно┐ брами Бедестану було ще далеко, та базар починався вже тут. Власники крамниць, кравецьких майстерень, цирулень, кафедджi┐в, яким, видно, не залишилось мiсця пiд склепiнням ринку, голосно вихваляли товар, звертали на себе увагу, хто чим мiг: один грав на гуслях, другий дрiбно вибивав на тамбуринi, iнший курив ладан, хто видзвонював дзвiночками. Тут були i араби в рiзнокольорових бурнусах, i крикливi греки з квiтчастими хустками на головах, i мовчазнi турки в чалмах. Продавалося все: канделябри, тацi, кремiннi рушницi i ятагани, перець, колеандра, помаранчi, парча, ║дваб, шовк. Хюсам подумав, що нема чого йому пробиватися далi, пiзно прийшов. Притулився в рядi, поставив перед собою солом'яне крiсельце, розклав на ньому свiй дорогоцiнний крам. Крiзь базарний знервований гармидер долинали уривки фраз, небавом Хюсам мiг уже вловити ┐хнiй змiст: люди обурювалися, що на ринку ходять фальшивi монети, а пiастри вичеканили з нещирого золота. Напроти, бiля дверей нужденного склепу, стояв крамар у смiшнiй позi, нiби розiп'ятий, i лементував крiзь сльози: - Я нiколи не пiдвищував цiн, але погляньте, погляньте, якi менi грошi дають! Хюсам скорботно похитав головою. Цього крамаря стамбульський кадiй прибив сьогоднi за вухо до одвiрка крамницi - справедлива кара здирникам. Але ж як вiн мiг не заправити подвiйно┐ цiни, коли грошi наполовину втратили вартiсть? - Ось при┐де султан, - не вгавав покараний, - i ми спита║мо, куди дiлося золото, чому нам платять удво║ легшими пiастрами. З вiдчинено┐ кофейнi долетiв смiх. Якийсь софта розповiдав анекдоти. - Куди дiлося золото? Вiн пита║, куди дiлося золото! А хiба йому невiдомо, що трапилось недавно в Бiюк-сара┐? Покликав наш султан дервiша Алi-бабу i запитав його, в чому суть щастя на землi. Алi-баба вiдповiв: "┐сти, пити i пускати вiтри". Розсердився султан, посадив зухвалого дервiша в тюрму, аж раптом - о всевишнiй! - у султана стався запiр. Покликав знову сонцеликий Iбрагiм дервiша i простогнав: "Якщо вилiку║ш, дам за кожний спуск по мiшку золота". Помолився дервiш добрим джинам, почав султан голосно пускати вiтри, а казнадар за кожним разом кида║ перед Алi-бабою по мiшку з грiшми. Тут убiгла валiде. "О сину мiй, - закричала, - що ти робиш? Адже так проду║ш усе царство!" А вiн пита║, куди дiлося золото... Регiт у кофейнi раптово змовк, кремезний чолов'яга вскочив до кофейнi, схопив софту за комiр. Той вирвався i зник у натовпi. Хюсамовi не було смiшно. Вiн iз болем поглядав на сво┐ вироби, яких нiхто не брав, бо хто ж вiзьме, коли грошi султан справдi проциндрив? Народ усе бiльше хвилювався, гомонiв. Чекали при┐зду Iбрагiма. Бiля султанського палацу тим часом чинилася не менша веремiя, нiж на базарi. З самого ранку бiля головних ворiт злiва стояли вишикуванi кiннi спагi┐, тi, що служили султановi за землi, - тiмарiоти i за┐ми; справа - яничари. Очiкували ви┐зду султана. Повинна була вiдбутись церемонiя цiлування султансько┐ мантi┐. Падишах довго не появлявся. Врештi вiдчинилися ворота, але замiсть нього вийшов начальник охорони султанського плаща, перед собою на дрючку вiн нiс Iбрагiмову шубу. Здибились враз конi спагi┐в, обуренi комоннi готовi були ринутися у ворота i вчинити розправу над султаном за ганьбу, але тут почулася голосна команда яничар-аги Hyp Алi: "До збро┐", i спинилися спагi┐. Розгублений капу-ага [127] схопив у руки шубу i пiднiс ┐┐ для цiлування алай-беговi. Той зблiд вiд обурення i зневаги, i не знати, чим би все закiнчилось, якби не закричали яничари: - До падишаха! Хто поперед нас смi║ цiлувати султанську мантiю? Зчинилась буча, вартовi капиджi┐ побiгли у двiр доповiсти Iбрагiмовi про небезпеку. Султан зачув пiдозрiлий крик i тремтiв усiм тiлом. Дiзнавшись про причину яничарського бунту, вiн наказав негайно стяти голову церемонiймейстру. Капу-ага був страчений прилюдно, заспоко║нi яничари юрбами подались на Бедестан вiдкривати замiсть Iбрапма султан-мезади [128]. Чорбаджi Алiм iшов попереду сво║┐ орти - бундючний, у дорогому кунтушi. Темним поглядом поводив на торговцiв, i вони нiтились, замовкали: на Бедестанi знали звички найближчого поплiчника яничар-аги. З того часу, як Алiма призначили чорбаджi║м, минуло кiлька рокiв. Вiн мiцно увiйшов у довiр'я Hyp Алi, грошi щедро капали у його скарбницю, яку вiн тримав у багатого ювелiра на Бедестанi. Щодень, щорiк згасала жадоба воювати - iншi перспективи всмiхалися тепер лицаревi. Знав Алiм: при першiй нагодi яничар-ага стане великим вiзирем, а вiн тодi пiде на його мiсце. Та й не було рацi┐ при султановi Iбрагiмовi рватися до бою. Тi часи, коли достатки i славу яничари здобували на вiйнi, пiшли в небуття. Тепер посаду i звання можна було купити, а грошi кмiтливим пливли звiдусiль: хабарi приносили во┐ни, що викуплювалися вiд походiв, i родовитi турки за право вступу в яничарський корпус. Бо тут краща плата, нiж у спагi┐в, i кари, i смерть не такi страшнi; комонних б'ють у п'яти, яничарiв - по спинi, комонних на кiл саджають, яничарiв топлять у Босфорi. Хабарi приносили i злочинцi, яким у яничарському корпусi узаконювалися грабунки i вбивства. А вже справжн║ багатство прибувало чор-баджi║вi на документи загиблих у боях во┐нiв. Яничарам дозволили одружуватися i купувати землi. Казарми порожнiли, во┐ни ставали власниками. Алiм не одружувався. Вiн вдовольнявся полюбовницями i утримував ┐х у розкiшному конаку бiля Ат-мейдану. Чорбаджi прямував до ворiт базару. Там, бiля головно┐ брами, над якою розпростер крила висiчений на каменi вiзантiйський орел, вiн стане поруч iз Hyp Алi, проголосить вiдкриття базару, а потiм вибере найкращi подарунки для коханок - дiамантовi намиста, ║дваби, шовки. Алiм не помiтив старого крамаря, що стояв за солом'яним крiсельцем, на якому розкладенi були коштовностi. Хюсам прикипiв до нього поглядом: де бачив це обличчя, чи║ воно? I, напевно, вихователь i колишнiй приймак нiколи б не зустрiлися, якби якийсь яничар не помiтив майстерно вирiзьбленого амулета, в сердечку якого горiв дiамант, списаний ледь помiтною тонкою в'яззю. Яничаровi очi жадiбно блиснули, вiн глянув на стривоженого ювелiра, спитав: - Звiдки воно в тебе? - Я... Я ювелiр. Сам зробив... - Ти - ювелiр? - зареготав яничар. - Ювелiри там, на Бедестанi, а ти злодiй! Бо якби нi, то став би поруч iз сво┐ми цеховими. - Я не цеховий... - То яке ти ма║ш право продавати такi коштовнi речi поза цехом? Алiм повернув голову, зупинився. - Що там? Яничар пошкодував, що привернув увагу чорбаджiя, тепер амулет дiстанеться йому. Вiн притьмом сунув за пояс коштовнiсть, i тодi закричав Хюсам: - Вiддай! О аллах, я працював над ним сорок ночей! Алiм простягнув руку, яничар слухняно вiддав чор-баджi║вi амулет. - Ти звiдки береш такi речi? - глянув Алiм спiдлоба на старого, вiн не впiзнав його, бо й годi було впiзнати: Хюсам висох, згорбився, обличчя втопилося в кудлатiй бородi, тiльки очi звiдкись були Алiмовi знайомi. Хюсам затрусився, простягнув обидвi руки, схлипнув: - А... Алi... - бiльше слiв не мiг видавити з горла: перед ним стояв той, який колись кликав його батьком. - Звiдки ти ма║ш такi речi? - придивлявся чорбад-жi до амулета. О, вiн не сподiвався аж такий дорогий подарунок принести сьогоднi вирлоокiй Зулейцi. Але звiдки в цього жебрака такi дорогоцiнностi? - Ти - злодiй, - сказав вiн спокiйно, кивнув яничаровi, i той миттю згорнув з крiсельця решту краму. Застогнав Хюсам, схопився руками за чалму: - О аллах, що роблять цi грабiжники! На ювелiра посипались удари, крамарi порозбiгалися, хапаючи свiй товар, яничари, скориставшись iз нагоди, забирали, що потрапляло пiд руки. Хюсам лежав на землi, заслоняючи обличчя руками, а коли сам Алiм штовхнув його ногою пiд ребра, неймовiрна кривда i лють додали йому сили, вiн звiвся на ноги i прохрипiв, бризкаючи слиною в обличчя чорбаджiя: - О змi║ ядуча, викохана за мо║ю пазухою, о виплодку самого Iблiса, о смерте наша! Та хай тебе рiдна мати прокляне! Тепер Алiм впiзнав Хюсама. Вiн на мить остовпiв, розгубився, та довкола стояли яничари - чорбаджi не мiг прощати якомусь жебраковi тако┐ зневаги. Гострий ятаган проколов горло старого ювелiра. ...Дiждавшись, поки з-перед парадних ворiт Бiюк-сарая розiйдуться яничари i спагi┐, до вартового пiдiйшов якийсь купець iз великим суво║м парчi. - Менi велiв кизляр-ага Замбул принести дорогоцiннi тканини для гарему, - крiзь вузькi прорiзи повiк на вартового зиркали маленькi рухливi зiницi. - Накажи провести мене до Замбула. Кизляр-ага пiдозрiло зиркнув на торговця парчею. Вiн не кликав сьогоднi нiкого. Все починало набридати старому ║внуховi: i гарем, i недолугий султан, i служба. Сьомий десяток лiг на спину, все важче було ┐┐ згинати; колись в'юнкий i спритний плазун ставав лiнивим алiгатором, якому хотiлося без дiла лежати на сонцi, роззявивши пащу. I ма║ вже через що. Багатство ║. Якби ще чистих кiлька тисяч пiастрiв, вiн купив би у капудана-башi [129] галеру, перевiз би сво┐ скарби до Мекки i там спокiйно доживав би вiку. - Не питай нiчого, Замбуле, - промовив тихо купець, i ахнув кизляр-ага: - Сефер Газi! - Тс-с-с... Не розпитуй, як я дiстався сюди з Родосу, i не клич прислужникiв, поки мене не вислуха║ш. Я розбагатiв, у цей сувiй парчi загорнутий мiшок iз золотом, один мiшок. А другий цiлий юк [130] лежить у найпота║м-нiшому сховку в одного татарина, що торгу║ на Беде-станi. Якщо ти мене викажеш, то другий мiшок для тебе пропаде. Коли ж нинi скажеш султановi, що Му-хаммед-Гiрей готу║ змову проти нього, а ║диний вiрний слуга Iбрагiма - це Iслам, ти отрима║ш його. Як тiльки мiй вихованець вийде вiд султана з позолоченим мечем, я тобi дам ярлик, з яким ти пiдеш до торговця тканинами татарина Мемета. А тепер купуй у мене цей сувiй парчi i неси його легко, мов пiр'┐нку, Iбрагiмовим красуням. - Шайтан... - просичав Замбул i прийняв iз рук Сефера важкий сувiй. Iбрагiм поволi заспокоювався. Зловiсний гармидер бiля ворiт Бiюк-сарая нагадав йому, було, ту нiч, коли бенкетував увесь Стамбул, а вiн сидiв у в'язницi, проклинаючи могутнього Амурата. I раптом дверi навстiж, i натовп бiля дверей тюрми, i труп ненависного брата перед ним. А що, коли цей пiдозрiлий гармидер - то вже його, Iбрагiмова, черга? А, слава аллаху... Яничари збунтувалися за право першими цiлувати його шубу... Значить, вiрнi йому, ще довго зможе вiн нiжитися в розкошах i споко┐... Iбрагiм повiльними ковтками цiдив вино, очi п'яно плавали в орбiтах, два Замбули увiйшли до султансько┐ опочивальнi. - Я не кликав тебе, чого хочеш, кретине? - Змова проти тебе, султане, - випалив Замбул. Випав глечик iз рук Iбрагiма, вiн схотiв схопитися на ноги, але спина прикипiла до подушки. Прохрипiв: - Де, хто?! - Мухаммед-Гiрей бунту║ Крим, султане. Iбрагiм широко розплющив очi, хмiль раптово минув. Зiрвався з подушки, схопив за груди кизляр-агу i шпурнув ним, тупо вдивляючись у його вишкiрену пащу. - Хто, хто говорив менi, що Мухаммед буде вiрний Портi, хто переконував мене, що Iслам-Гiрей - зрадник? Замбул пiдвiвся на ноги, випростався. Рабська покора, з якою вiн завжди входив у царськi поко┐, зникла з його обличчя. - Ти ще не бив мене, султане, i краще не роби цього. Замбул стане гнiватися. Як керуватиме сонцеликий султан великою iмперi║ю, коли не стане всезнаючого Замбула? Самотнiсть пасу║ тiльки аллаху, бо вiн непомильний, великий Iбрагiм на самотi може помилитися. А тодi Hyp Алi не пожалi║ тво║┐ голови, як не пожалiв Амуратово┐. Я ж тобi даю, як завжди, щиру пораду: пошли негайно по Iслам-Гiрея на Родос, а по Мухаммеда у Крим. Iбрагiм стояв з опущеними руками, пiт горошинами стiкав по рiдких волосинках борiдки. Тепер вiн зрозумiв: ота його могутнiсть, те сплескування в долонi було самообманом. Усi цi роки ходив вiн по палатах, обдурений сво┐ми ж пiдлеглими, i влада його триватиме доти, доки вони захочуть. Кара-гез! Все, що було дотепер, - це Кара-гез, а вiн, перекостюмований у султанський одяг в'язень, тiшить публiку так, як цього хоче Hyp Алi i цей потворний владика. Ось вiн, балаганщик, розправив перед актором спину, да║ йому зрозумiти, що вистава мусить мати кiнець. Продовжити!.. За всяку цiну продовжити виставу. Грати так, щоб вона була цiкавою, щоб публiка просила ще i ще, не вимагала опускати завiсу... ...Гордо ступав Iслам-Гiрей до султанського селямлика. Вiн уже був упевнений в перемозi. Розумний Сефер Газi - великий друг i мудрець! Але дивне одне: чому йому не допомогли капи-кулу - сеймени, а перекопський бей, який послав на султанське торжище свого салердара-агу [131] Мемета з мiшком золота? Iсламовi згадалася розмова з аталиком у Ашлама-дере: "Хто буде тво║ю правою рукою?" Мансур-бей хоче бути нею. З Мухаммедом, видно, не вдалося. А чому? Невже брат не ласий на грошi? А може, побоявся бей давати золото в нездалi руки? I да║ ┐х сильнiшому, щоб купити хана для себе. Так... Але ж коли хабар заходить у дверi, правда виходить крiзь вiкно. Невже йому не вдасться чинити свою правду, бо вiн куплений хабаром ще до вступу на престол? Iбрагiм возсiдав на краю басейну, спершись лiктем на подушку. Вiн силкувався надати сво║му обличчю виразу зверхностi i владностi, та блiдiсть, змережана кров'яними жилками, робила його нiкчемним, жалюгiдним. Бiля султана стояв задуманий великий вiзир. Iслам-Гiрей, постоявши мить перед сво┐ми повелителями, вклякнув на землю, i тодi побадьорiшав султан. - Бачиш, Iсламе, я призначаю тебе ханом. Подивлюся, який ти ║. Ти мусиш бути другом мого друга i ворогом мого ворога. Чи правда це, скажи, що Мухаммед готував зраду? Iслам-Гiрей глянув на великого вiзира. Аззем-паша зна║, хто посилав бунтарськi листи в Крим. Вiн зараз може про це нагадати. Але вiдступати нема куди. - Не смiю заперечити того, що ║ правдою, - вiдповiв. - Правда - вище мо║┐ любовi до брата. Iронiчний блиск спалахнув у очах Аззем-пашi i погас. - Введiть Мухаммеда, - сказав Iбрагiм. Iслам рвучко повернув голову до дверей. Не сподiвався побачити тут брата. Виходить - ще не перемога. Мовчазний Аззем-паша влашту║ зараз допит Гiреям. - Бачиш, Мухаммеде, - так само силувано повiльним i наставницьким тоном вiв далi Iбрагiм. - Ти не хотiв бути мо┐м другом, то по┐деш сьогоднi на Родос, i дякуй, що дарую тобi життя. Але звiдти вже не повернешся. Що ма║ш сказати? - Крiм поклону ногам тво┐м, султане, нiчого нинi зробити не можу. А братовi сво║му з твого високого дозволу хочу нагадати приказку: "Коли ри║ш яму, рий по-сво║му зросту". Великий вiзир мовчав; Iсламовi вiдлягло вiд серця: - Не гоже розмовляти пiдданим у присутностi повелителя, але коли намiсник аллаха дозволив нам, ницим, отверзти уста, то скажу тобi, дост-ака [132]: яму по сво║му зросту вирив ти. Менi ж ти повинен бути вдячний. Адже тiльки три Мухаммеди правили в Криму, ти - четвертий. Всi вони померли ранiше сво║┐ смертно┐ години, i всi похованi в Ексi-юртi на околицi Бахчисарая. Ти ж на Родосi доживеш до глибоко┐ старостi i закiнчиш свiй шлях у мирi й споко┐. - Але мене ти замiнив, - вiдповiв Мухаммед. - То звiдки така впевненiсть, що не успоко┐шся замiсть мене в усипальницi мо┐х тезкiв? Iбрагiм кивнув рукою, Мухаммеда вивели. Потiм змiряв поглядом Iслама, i знову боягузлива блiдiсть виповзла на його худi щоки. Вiн боявся цi║┐ людини, що стояла перед ним у стриманiй покорi i не усмiхалася улесливо на його слова. Але вiдмiнити свого рiшення не мав сили. Великий вiзир мовчав, Hyp Алi чомусь не прийшов, Замбул же, певне, пiдслухову║ за дверима. - Скiльки тобi рокiв, Iсламе, i як ти сiда║ш на коня? - спитав султан по хвилинi. - Менi всього сорок рокiв, султане, а сiдати на коня я тiльки починаю, - вiдказав Iслам, i звелись острiшкуватi брови у великого вiзира: Аззем-паша не чекав вiд нього таких вiдточено зухвалих слiв. - Ну, йди, - промовив тихо султан i додав, як щось не потрiбне, другорядне: - А служи менi правдою. Iслам-Гiрей поклонився, пiдiйшов до Iбрагiма, поцiлував полу його кафтана i повернувся до виходу. Слуги надiли на нього соболину шубу, покриту парчею. оперезали шаблею, прикрашеною дорогоцiнним камiнням. Нового кримського хана супроводжував Аззем-паша у двiр. Iслам ждав вiд нього настанов, але великий вiзир i тепер не промовив нi слова. Тодi хан сам зупинився i сказав, дивлячись в очi старому: - Великий вiзирю, я прошу, щоб менi Порта не заважала рiзними фiрманами розпоряджатися долею Криму. Аззем-паша витримав гострий погляд Iслам-Гiрея i вперше за нинiшнiй день вимовив: - Тобi пiдвели коня в добру для тебе пору, iди, я завадити тобi не встигну. I знову зустрiлись вiч-на-вiч володар i мудрець. - Ти сказав тодi, Омаре, що кожна чужа земля сповню║ наш народ тривогою. Поясни, що ти мав на увазi? Великому вiзировi недаром згадалися саме цi слова меддаха. З-перед очей не зникав образ незалежного i гордого Iслам-Гiрея, який явно обдурював Iбрагiма i повернувся у свiй Крим не для жирування. Вiйна з Кримом неминуча, але хто тепер вийде переможцем, коли туди пiшов царювати лицар i дипломат, а в Туреччинi на престолi сидить недоумкуватий султан? - Ця бiда вiзирю, почалася з фальшивого твердження, буцiмто не може бути рiзних народiв на лонi iсламу. Скiльки кровi марно пролилося во iм'я цього догмату, а що вийшло? Татари залишилися татарами, точнiше - озлобленими татарами, болгари i греки iсламу не прийняли. Мало того: в боротьбi проти нашо┐ iмперi┐ вони змiцнiли духовно, i розплата над турками неминуча. Хiба ти не був свiдком того, як з'║дналися у спiльнiй боротьбi проти нас руськi й укра┐нцi пiд Азовом? А що, власне, винен турок? Чи йому краще жити вiд того, що османи розповзлися по свiту, чи потрiбна йому Сербiя або кгипет для того, щоб вiн мав що ┐сти? Але вiдповiдати змусять... - Невже нема║ нiякого виходу? - Турки почали сво║ iснування з завоювань. Я ж гадаю, що народ, який не поклав мiцних основ свого власного господарства, повинен бути сам iз собою. Бо коли вiн прагне розвиватися за рахунок iнших, тодi ста║ться щось зовсiм протилежне його бажанню. пiдкоренi народи мiцнiють, панiвнi ж вироджуються, живучи чужим хлiбом, розумом, мистецтвом. - Наче чорний демон, ти пророку║ш усiм нам загибель, Омаре. Як же так: пропаде наша могутнiсть, i слiду вiд не┐ не залишиться? - Хто це може знати? - вiдповiв Омар ухильно. - Он глянь на золотий пiастр. Золото ║ змiстом монети, сама ж монета ║ тiльки формою для змiсту. Хтось колись з'║днав змiст з формою з метою користi. Уяви собi, що мета раптом втрачена - пiастр не йде на ринку. Хiба пропаде змiст, якщо вiн справдi золотий? Нi, вiн потрiбний для ново┐ форми, для ново┐ мети. Тихо вiдчинилися дверi до вiзирового селямлика, на порозi став озбро║ний капиджiй. Сiпнулися вгору навислi брови Аззем-пашi. - Хто дозволив тобi заходити у мiй палац? - запитав грiзно. - Султан султанiв Iбрагiм велить тобi зараз же з'явитися перед його очi, - вiдповiв капиджiй не кланяючись. Аззем-паша перевiв погляд на Омара, меддах знервовано теребив бороду. Обидва знали: годi сподiватися добра, коли вiзира виклика║ не капу-ага, а озбро║ний охоронець султанських дверей. - Скажи султановi, що я прийду, - мовив Аззем-паша. - Менi велено прийти з тобою, великий вiзирю. - Почекай мене бiля входу. Омар пiдвiвся. - Прийми ще одну мою пораду, ефендi, бо потрiбна нинi державi твоя розумна голова: коли йдеш до слiпця, заплющ одне око. - Нi, - вiдповiв вiзир, - досить я заплющував сво┐ очi на безумство султана. Далi не велить менi цього робити нi бог, нi совiсть. Ти ж бережи себе, Омаре. I бiльше не приходь сюди, хто б тебе не просив. Тi часи, коли цар жадав мудрого слова, минули. Коли володар доходить до самодурства i вважа║ усi сво┐ дiла i вчинки доцiльними, тодi вчителi стають зайвими. Вони заважають, i ┐м стинають голови. Аззем-паша приклав руку до грудей, прощаючись з Омаром, i вийшов iз селямлика. Небо тремтiло осiнньою синявою над притихлим Бiюк-сара║м. Три мури, один вiд одного вищий, що огороджували султанськi палаци, здавалось, пiдпирали довкола горизонт, i вiдзначив для себе вiзир, що донинi його свiт був не бiльший вiд цi║┐ криницi, з яко┐ видно невелике кружальце неба. Меддах Омар нiби вивiв його на височенний мiнарет, i Аззем-паша побачив, що дуже мало свiту вмiщу║ться в султанському вицяцькованому дворi, в Стамбулi, i що цiла iмперiя - ще не весь свiт. У бiлiй кире┐, у гостроверхiй смушевiй шапцi, величний i неприступний Аззем-паша пiдiйшов до дверей султанського селямлика, i розступились перед ним капиджi┐. - Яку справу ма║ш до мене, султане? - мовив рiзко Аззем-паша i глянув на Hyp Алi, що стояв у позi рисi, готово┐ до стрибка. - Чи не мiг би я залишитися з тобою наодинцi, як це личить великому вiзировi на аудi║нцi┐ у султана? Очi Iбрагiма налились червiнню, вiн скочив до Аззем-пашi, вчепився йому в бороду i завищав: - Де Замбул? Де Замбул? Аззем-паша рвучким рухом вiдвiв кiстлявi руки султана. - Замбул? Не можу знати, де вiн. Я вiдаю армi║ю i стосунками з державами, а не гаремом. - Де Замбул? - махав кулаками Iбрагiм i в iстерицi тупав ногами. - Вiн утiк цi║┐ ночi на во║ннiй галерi, а ти нiчого не зна║ш? Знайди зараз Замбула або вiддай свою голову! - репетував султан, i пiна котилася з його рота. Вiзир злорадно посмiхнувся. - Кожний цар, - сказав вiн, - який сп'янiв вiд сваволi, твердi║ тодi, коли влада з його рук вислиза║. Замбул був тво┐м першим радником, я над ним не владний. - Дозволь, султане, менi сказати слово, - повернувся до Iбрагiма Hyp Алi. - Замбул купив галеру в капудана-башi. Я арештував адмiрала, i ти матимеш змогу покарати його якою хочеш карою. Але ж не може бути, щоб такi справи творилися без вiдома командуючого вiйськами. Iбрагiм остовпiв вiд такого повiдомлення яничара-аги. Вiн був би знову заверещав, та вiд страху пропав голос i, замiсть крику, прошелестiв шепiт: - Зрада... Зрада! Тугру, тугру вiддавай! - простягнув руку до великого вiзира. Здригнувся Аззем-паша. Вiн кожен раз, приходячи на аудi║нцiю до султана, чекав цього наказу, який означа║ - смерть. I все-таки приймати вирок вiд безумця здалося тепер страшним блюзнiрством. Вiн вийняв iз кишенi печатку i, повiльно ступаючи, нiс ┐┐ султановi. - Тебе, Iбрагiме, як це годиться, називають сонцем. Так, ти заходяче сонце османсько┐ династi┐, яке кида║ на землю довгi тiнi, що сповiщають нiч... Я з радiстю умру i перед смертю оплакую тих, хто мусить жити пiд таким володарем. Вони ж бо будуть свiдками божевiльних вчинкiв юродивого султана i упадку iмперi┐. Iбрагiм злякано вiдступав у глиб кiмнати: на нього насувалася могутня постать велетня, який зараз його розтопче. Султан забув у цю мить, що при входi стоять озбро║нi капиджi┐, а поруч всесильний яничар-ага, який трима║ у руках яничарське вiйсько i його на султанському тронi. Тугра наближалася до очей, ставала великою, як мiдь тацi, як жорнове колесо, i заступила врештi цiлий свiт: ще мить - i вона накри║ його, розчавить, i вiд Iбрагiма зостанеться тiльки великий знак на мармуровiй долiвцi - пам'ять для прийдешнiх султанiв. - Берiть його! - скомандував Hyp Алi. У селямлик вбiгли капиджi┐. Вони накинули на голову великого вiзира чорне полотнище i виволокли його за дверi... В цю хвилину несподiвано для Iбрагiма i Hyp Алi до султанського селямлика увiйшла валiде Кьозем. ┐┐ висока постать неначе виринула з провалля, в якому безслiдно щез великий вiзир, валiде рiзким рухом вiдкинула чорну шаль з обличчя, i воно, непроникливе, суворе, вмить сповнилося материнсько┐ доброти. Hyp Алi насторожився. Чому Кьозем тут? Сьогоднi вранцi, коли вiн, яничар-ага, i анатолiйський бейлербей Муса-паша вирiшували долю великого вiзира в ┐┐ свiтлицi, валiде не сказала, що зайде на султанську половину. Що надумала ця камiнна жiнка з очима кобри? Валiде пiдiйшла до Iбрагiма, який ще не отямився вiд смертельного переляку, i поклала йому руку на плече. - Тво┐, о сину, помисли в дiло втiленi, воiстину дивують пiдданих i близьких по кровi. Ти мужньо розправля║шся з ворогами i щедрою рукою пригорта║ш до себе тобi вiдданих. - ┐┐ губи стягнулися у вузьку смужку, вона глянула на поставного i владного яничара-агу, готового прийняти з рук Iбрагiма державну печатку, яка поки що валялась на долiвцi, i мовила: - Анатолiйський бейлербей Муса-паша тут. Вiн пада║ до тво┐х нiг i славить аллаха за високе довiр'я султана, який велить йому взяти тугру. Обличчя Hyp Алi осунулося, посiрiло. Бейлербей Муса, а не вiн? Але ж уранцi... Вiн повернувся до султана i заволав: - Великий падишаху, вона... Та не докiнчив. До селямлика увiйшов Муса-паша, а за ним озбро║ний почет. В Iбрагiма засiпалась нижня щелепа, вiн сам нагнувся за тугрою i тремтячою рукою подав ┐┐ анатолiйському бейлербе║вi. I тут перевтомленi нерви здали, вiн затрусився вiд приступу божевiльно┐ лютi, заверещав i, вихопивши з пiхви кинджал, замахнувся ним на яничара-агу. - Замбула, Замбула дожени! Живого Замбула дайте менi, i ви побачите те, чого ще не бачили стiни Бiюк-сарая! Смерть, о, яку смерть побачите! Валiде сво║ю постаттю заступила султана вiд очей присутнiх, а вiн у приступi шалу корчився, скавучав i стискав пальцi довкола уявно┐ ши┐ ║внуха... РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ Нащо, мамо, так казала, Татарчатком називала?.. Укра┐нська народна пiсня Тiльки одне лiто пролiтувала Марiя в Мангушi, а там знову подалася з Мальвою на Чатирдаг - голод виморював Крим. Стратон залишався сам, з кожним роком старiв, та все думав одне й те ж: як далi житиме без Марi┐, коли вона заробить грошей на ту грамоту i помандру║ з Мальвою в рiднi кра┐. Звик до них, рiднi йому стали, i страшно було подумати тепер, що на старiсть залишиться один як палець. А може б, i самому?.. Ой, та чого?.. З Укра┐ни нi вiтру, нi хвилi, лежить вона десь там пiд синiм небом i щулиться пiд нагайками або спить уже мертвим сном, стратована, столочена, кров'ю стечена. Гай, гай... I навiщо ┐й нести туди рештки сво┐х надiй, решту життя свого на сплюндрування, на погибель? Але нiщо не може переконати Марiю. Наче скупий лихвар, склада║ алтин до алтина, недосипля║, ночами грошi перерахову║. В Марi┐ турбота ще й про Мальву. Того лiта, коли не йшли на Чатирдаг, щось трапилося з дiвчиною, нiби пiдмiнили ┐┐. То гаморiла, пурхала, мов метелик, понад Узенчиком - годi було ┐┐ на мiсцi втримати, а раптом стала мовчазною, не по-дитячому задуманою. Не чу║, коли ┐┐ кличуть, водить голубими очицями по свiту, а видно: не iсну║ для не┐ нiчого, крiм якихось сво┐х думок, невiдомих матерi. Пiдозрiвала Марiя: тут виною Ахмет. Бачила, захопився парубок дiвчинкою, то, може, й вона задивилася, адже бува║ це в дiтей. Не залишала бiльше Мальви в Юсуфа, жила разом iз нею в куренi бiля корiв i верблюдиць та все приглядалась, чи не зустрiчаються вони часом вечорами. Нi, не бували разом. Гасав вiн на сво║му конi по верхах, iнодi з'┐жджав на ча┐ри, та все здалеку бовванiв, а Мальва була холодно спокiйною. Сказала якось Марiя дочцi: - Там Ахмет при┐хав. Ти не пiдеш з ним погратися? - Нi, мамо. Я вже не маленька, щоб гратися. Ще бiльше дивувалася мати: що могло трапитися з дитиною, звiдки взялася жура в не┐? Чи то, може, прийшла несвiдомою в ┐┐ душу туга за рiдним кра║м? Радiла вiд тако┐ догадки, сказала дочцi пота║мно: - Скоро ми в хана грамоту купимо i пiдемо назавжди на Укра┐ну. - А хто тепер хан? - спитала Мальва, зовсiм байдужа до материних надiй. - Мухаммед-Гiрей... Вiн, кажуть, любить грошi i радо да║ ярлики за бакшишi. - Ханом мав бути Iслам-Гiрей... - вiдповiла в задумi Мальва, i дивом пойняло Марiю: звiдки ┐й знати такi речi, що це в не┐ за мова? - Що ти можеш вiдати про ханiв, Мальво? - з тривогою схилялася до не┐ мати. - Хто говорив тобi таке? - Та я... я вiд татарок чула... - похопилася дiвчина i вiдвернула голову, аби не помiтила мати рум'янцiв, що раптом червiнню впали на щоки. - Нам усе одно, дитино, хто хан, - мовила Марiя. - Аби лише не вiдмовив, аби не вiдмовив... У рiдний край пiдемо... Мальву вже не тривожили слова про Укра┐ну, про днiпровськi степи. I не виглядала ┐х бiльше з Еклiзi-буруну, i до тисячоголово┐ печери не ходила, i забулася легенда про Орак-батира. Наче в одержимо┐ снувалися ┐┐ думки вузькою ущелиною Ашлама-дере до Бахчисарая i заповнювали весь свiт. А мама знову про свiй рiдний край, знову про те... - Чого нам ┐хати туди, мамо? Хiба тут погано? Марiя сказала б навiщо. Та чи зможе зараз Мальва це зрозумiти? Тут вона виросла i побачила свiт свiдомими очима, чужi пiснi вперше зворушили дитячу ду