Iван Карпенко-Карий. Безталанна ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Драма в 5 дiях ДIкВI ЛЮДЕ Iван_ - старий чоловiк, москаль. Софiя _його дочка, молода дiвчина. Ганна _удова. Гнат _┐┐ син, парубок. Варка _дiвчина. Параска _дiвчина. 1-а, 2-а _¾ дiвчата Омелько_, Дем'ян, Степан_ ¾ парубки. Явдоха_ - хазяйка на вечорницях. 1-й , 2-й_ ¾ старости. Парубки, дiвчата i музики. ДIЯ ПЕРША_ Хата Явдохи._ ЯВА I_ Входять Гнат i Дем'ян._ Гнат._ Через що ж то вечерницi забороняють? Дем'ян._ Хiба ти не зна║ш? Гнат._ Не знаю, я тiлько що з города при┐хав. Дем'ян _. Вчора сiно у Вороного згорiло, а вiн скаржився старшинi, що, каже, парубки заходять з дiвчатами пiд сiно, курять цигарки, i сiно вони, виходить, пiдпалили. Гнат._ I видума║ старий чорт пiвтора людського! Хто ж то бачив, що парубки з дiвчатами пiд сiном стоять, та ще й цигарки курять? Дем'ян_. Та це правда. Я сам бачив у тон вечiр, як случилась пожежа, Омелька i Варку пiд сiном Вороного. Гнат._ Варку?! З Омельком?! Дем'ян _. Еге. Гнат._ Та ти сам бачив, сво┐ми очима? Дем'ян._ Сво┐ми очима бачив. Гнат._ Варку? Дем'ян_. Варку. Гнат._ З Омельком? Дем'ян _. З Омельком. Гнат._ Нi, то тобi так здалося... Дем'ян._ Що ж то у мене куряча слiпота, чи як? Або не знаю я Варки и Омелька? Стояли, кажу тобi, ще й обнявшись, а як мене побачили, розiйшлися. Чудний! Дума║ш, як ти до не┐ залицявся, то вона вже нi до кого бiльше не притулиться? Ого! Тебе ж не було, вона заскучала, а Омелько розважав! Ха-ха-ха! Гнат._ Не смiйся! Не дратуй мене, бо так i тьопну! Дем'ян _. Тю! Чого ж ти на мене сердишся? Сердься на Варку, а менi подякуй. Гнат._ Ходiм. Дем'ян _. Куди? Гнат._ Ти куди хочеш, а я додому. Дем'ян _. Не вигадуй бiси батька зна чого! Скоро зiйдуться хлопцi й дiвчата. Гнат._ Я не можу бачить ту прокляту фойду, я ┐┐ тут буду бить, аж пiр'я летiтиме! Дем'ян _. То й дурний будеш? Пристань до першо┐ дiвчини - цим гiрше уразиш Варку, нiж тим, що поб'║ш. Хiба мало дiвчат? Та перша Софiя - далеко краща за твою Варку; придивись - як паняночка... I нi з ким не зна║ться. Гнат._ Вона така недоторка: раньше всiх додому йде i все соромиться чогось. Дем'ян _. Тим вона й недоторка така, що тебе любить. Гнат._ А ти ж почiм зна║ш? Дем'ян._ Та вже знаю... Вчора Софiя приходила до мо║┐ сестри, батько ┐┐ хоче вiддать у городi замiж за якогось шевця. Вона розказувала про це сестрi... а я пiдслухав, - каже: я люблю, сестро, Гната i так, як на смерть, не хочу ┐хать у город. Гнат._ Та брешеш! Дем'ян _. Побий мене бог, правда! Я, брат, i сам хотiв до не┐ примоститься, та як почув, що тебе любить, охота одпала. Гнат._ А вона ж сьогодня буде тут? Дем'ян _. Безпремiнно, зайде попрощаться. ЯВА II Входять Явдоха_ i Варка._ Явдоха._ Е, шкода, хлопцi, сьогодня вечерниць у мене не буде! Старшина наказав, щоб не приймала вас, бо оштрапують. Все через сiно Вороного: кажуть, що ви пiдпалили. Варка._ Я вже прийшла, щоб i кужеля свого взять! Гнате, ви б пошукали на тiм боцi, чи не прийме нас хто! Гнат._ Пошли Омелька, нехай вiн пошука║ задля тебе. Варка._ Що ти кажеш? Гнат._ Та те ж саме й кажу. Варка._ Уже знову хтось набрехав? Гнат._ На злодi║вi шапка горить! Зараз догадалась... Варка._ Що догадалась, що догадалась? Чи ти не здурiв? Дивiться... Гнат_. Дивись уже ти, а ми бачили. Варка._ Нехай тому повилазить, хто бачив. Гнат._ I бачили, i не вилiзло! Явдоха._ Ану, заведiться! Послi собi побалака║те, а тепер iдiть з богом з мо║┐ хати, бо й другi на огонь почнуть сходиться. Дем'ян _. Та не виганяйте-бо нас, тiтко, нехай уже цей вечiр у вас посидимо. Ще нiхто не зна║, що не можна, i сьогодня зберуться з музикою. Явдоха._ Ще й музика?! пй-богу, не хочу! Ви менi наробите такого лиха, що оштрапують! Дем'ян _. Пропаде вечiр. Гнат._ Ми штрап ускладчину заплатимо! Варка._ Тiтко, голубочко, не виганяйте! Бачите, й музика буде, вже давно не танцювали. Явдоха._ Тобi, дзиго, аби танцi!.. Глядiть, щоб i вам чого не було. Дем'ян._ Бiльш копи лиха не буде! Чу║те, вже хтось iде... Дiвчата, бо тоненько балакають. (Iде до вiкна.)_ Ач! Як гиндичата, пищать. Варка (до Гната)._ Чого-бо ти сердишся? Нехай тобi той Омелько сказиться! Притулив горбатого до стiни! (Лащиться.)_ Я тобi щось скажу. Гнат._ Скажеш Омельковi. Варка._ Чи ти не сказився? (Тихо.)_ Гнаточку, хiба ж ти не зна║ш... Гнат._ Знаю! Не прилипай. Варка._ Тьфу! Дем'ян (у вiкно)._ Заходьте, заходьте! Чого ви радитесь там? Софi║, веди перед! ЯВА III Входять Софiя _й дiвчата._ Всi_. Добривечiр! Софiя._ А казали, сьогодня не буде вечерниць. Ми пiдiйшли тихенько-тихенько, та й сто┐мо, i бо┐мося: чи йти, чи не йти. Гнат (пiдходить до Софi┐)._ Погуля║мо, Софi║? Софiя._ Погуля║мо! Для мене це послiднi вечерницi. Гнат._ Чого так? Софiя._ По┐ду у город до батька. Гнат (тихо)._ I замiж там вийдеш за шевця? Софiя (соромиться)._ А ти почiм зна║ш? Гнат (тихо)._ Знаю. Не ┐дь! (Шепче ┐й на вухо.)_ Софiя._ Якраз! А Варка? Гнат._ Я забув i думать про не┐... Софiя._ I за мене потiм так само забудеш? Гнат._ Хiба ти Варка? Варка._ Що там Варка тобi нав'язла в зуби? Iди сюди, Гнате! Гнат._ Казав - учора прийде. Софiя (тихо)._ Iди ж, чом не йдеш? Гнат._ Нехай ┐й чорт! Шепчуться з Софi║ю _та смiються, а Варка_ сердиться. Варка._ Чи надовго спарувався?.. Гнат._ А тебе завидки беруть, що не всi парубки бiля тебе? Буде з тебе й Омелька. Варка._ Чого ти причепився до мене? Як та собака, гарчиш! Не велике щастя i ти, i твiй Омелько! Багато вас ║, на однiй осицi й не перевiша║ш! Прощайте, тiтко! Я пiду, а то ще в холодну звiдцiля позабирають. Ходiм, дiвчата! Дем'ян._ А музика ж буде! Ти збиралась танцювать i сама тiтку прохала, щоб не виганяла. Гнат._ Та не зачiпай ┐┐, нехай iде! Варка._ От же на злiсть зостанусь. Гнат._ Менi на злiсть, собi на користь. Скоро й Омелько прийде. Жаль тiлько, що сiно згорiло. ЯВА IV Входять парубки._ Дем'ян._ О, бач! За вовка помовка, а вовк у хату шусть. Варка._ Повiсь собi його на шию! Гнат._ IIащо його вiшать, коли ти сама повiсишся у нього на ши┐! Омелько_. Кого це збира║теся вiшать? Гнат._ Та тут дiвчина вiша║ться одному парубковi на шию, та нема добро┐ мотузки, а на тонкiй обiрветься. Варка._ Дурному вiчна пам'ять! Омелько_. А нам на здоров'я. Гнат._ Тепер, може, буде и вiчна. Воно все так: як ║ - не жалу║м, а нема - плачемо. Варка._ Нема за ким плакать, нема кого и жалувать. Омелько_. Нiчого не розберу. Бачу тiлько, що Варка з Гнатом глек розбили. Гнат._ А ти черепки позбирай та в кишеню заховай. Омелько_. Хоч би й за пазуху заховав, тобi яке до мене дiло? Гнат (смi║ться)._ Малi та дурнi раз у раз на смiтнику збирають черепки, й ┐м нiхто не заважа, - збирай i ти. Омелько_. Гляди, щоб з тво║┐ голови черепки не посипались! Гнат (пiдступа)._ Ану, попробуй! Омелько_. Дума║ш, злякаюсь? От тiлько не одiйдеш, то й побачиш! Чого чiпля║шся? Дума, як здоровий, то й побоюсь? Кiлок не розбира нi здорового, нi слабого! Дем'ян _. Та годi вам гризтись за маслянi вишкварки! От нещасливий день: послiднiй раз зiбралися, а згоди нема, тiлько сварка. Омелько_. Чого ж чiпля║ться, мов скажена собака? Дем'ян _. Годi! Харитон! Давай по чарцi! Я бачив, там у тебе щось з-за пазухи виглядало. Харитон._ Пiдождем. Дем'ян _. Ну, так я спiвать почну. (Спiва.)_ Светить м║сяць, Светить ясний, Просвiща║ться заря... Хлопцi _перебивають. Дехто_. Ну ┐┐, це давня. Ти гуртово┐ затинай. Дем'ян _. Ну, давай гуртово┐. Ой гиля, гиля, Гусоньки, на став, Добривечiр, дiвчино, Бо я ще й не спав. Ой боже, боже, Який я вдався: Брiв я через рiченьку Та й не вмивався. Ой вернуся я Та й умиюся, На свою дiвчиноньку Та й надивлюся. Ой не вертайся I не вмивайся - ксть у мене криниченька Пiд перелазом, Уми║мось, серденько, Обо║ разом. Як хор спiва, входять музики, сiдають наперед кону i лагодяться. Хор замовк; з послiднiм акордом пiснi грають козака, танцюють. Через яку хвилю кричать: "Старшина!", "Нi, Онисько!". "Тiкаймо!". Явдоха._ Ой боже мiй, що ж це буде? Голос пiд вiкном: "Ач, який гармидер пiдняли! Це тим, що не велено збираться? Зараз менi розходьтесь, бо запишу у протокола, то будете знать..." Всi один по одному виходять. Чуть голоси: "На той бiк?", "Ходiм мерщiй!", "Додому!", "А ти куди?". Явдоха._ Я казала, що ви менi бiду накличете! Ох лихо! Ще ощтрапують! Чули - кричав, що протокола якогось напишуть! Треба побiгти упросить, щоб не казав старшинi, вiн на могорич здасться! (Хутко виходить.)_ Тим часом усi пiшли, остались тiлько Гнат_, Софiя_ й Варка._ ЯВА V Софiя,_ Варка _й Гнат._ Софiя (до Гната)._ Прощай! (Iде за хазяйкою.)_ Гнат_. Та й я за тобою. Варка (його придержу║)._ Стривай! Гнат._ Чого тобi? Варка._ За що ж ти кида║ш мене? Гнат._ Не бiгай за всiма разом! Любиш одного, до одного й горнися. А то, як у тiй пiснi спiвають: "Я з тобою вечiр стою, на iнчого важу". Варка._ За ким же я, окрiм тебе, упадаю? Гнат._ Хлопцi бачили, як ти пiд сiном, обнявшись з Омельком, стояла. Варка._ Бодай вони так бачили сво┐х батькiв, як вони бачили мене з Омельком... Гнат._ Дем'ян тобi у вiчi скаже... Варка._ А як i справдi пожартувала з Омельком, то хiба це великий грiх? Гнат_. Я так жартувать не вмiю. Пусти, не держи мене! Варка._ I ти жз другими жарту║ш - я не сердюсь, а як я пожартувала... Гнат._ Ну, то й жартуй! Така вже в тебе вдача, так тебе злiпили: ти не для одного,ти для всiх! Варка_. I тобi не грiх i не сором таку неправду говорить? Невже ж ти мене покинеш справдi? Гнат._ Парубкiв доволi ║, охотникiв найдеться багато, не заскуча║ш... Прощай, нема║ часу... Варка._ Софiя жде?.. Мене докоря║ш, а сам учора божився, що мене любиш, а сьогодня бiжиш божиться Софi┐? Не буде тобi щастя з нею, не буде!.. Гнате, схаменись, Гнаточку! Ти ж присягався менi... Гнат (на вiдходi)._ Було б шануваться... (Пiшов.)_ ЯВА VI Варка (одна)._ Сором, сором який! Через недiлю мав старостiв присилать - i покинув. Пiде поговiр, неслава, подумають, що я й справдi яка непутня... Засмiють, посивiю в дiвках... а ти будеш кепкувать?! Нi! Треба кувать залiзо, поки гаряче... Ти одбивав вiд мене парубкiв, а тепер за першого, якого стрiну, хоч i зараз, - ухватюсь, i не я буду, коли не вийду замiж ранiш, нiж ти опам'ята║шся! Входе Степан._ Степан!.. Попробую щастя - вiн задивлявся на мене не раз... ЯВА VII Степан _i Варка._ Степан._ Здрастуй, Варко... Що ж це нема нiкого? Варка._ Були, та Онисько розiгнав усiх. Степан._ I Гнат був? Варка._ Зда║ться, був... та був же, був! Степан._ Де ж вiн? Варка_. А чорт його зна║, куди вiн пiшов... Тобi вiн хiба потрiбний? Степан._ Нi, я так питаю... Варка._ Давно я тебе бачила, Степане, аж наче чого зрадiла - мов брата стрiла... Чого ти рiдко так на вечерницi ходиш? Степан._ Наймит, нiколи, нема║ часу. Варка._ Правда твоя, Степаночку. Гiрко жить на свiтi, як нема батька, матерi... нема щиро┐ дружини... Я часто, дивлячись на тебе, як ти працю║ш, думаю собi: щаслива та дiвчина буде, котру ти посвата║ш... Степан._ Дiвчата таких, як я, не люблять. Варка._ Якi дiвчата. Степан_. Та всi вони однаковi: гляне на мою твар, зляка║ться й одвернеться... (Смi║ться.)_ Варка._ Яка ж у тебе твар?.. Зовсiм не страшна, що ти вигаду║ш? Степан._ Ти вдень придивись, то й сама зляка║шся: ряба, мов чорти горох на нiй молотили. Варка._ Скажи краще, що ти несмiливий, та й зверта║ш на твар i ганиш ┐┐ без мiри! Он горбатий Маржан яку кралю висватав. Хiба ти до нього прирiвнявся? Ти парубок як дуб, на все село, - i глянуть любо. Степан._ Хiба ззаду... Варка._ Вже коли дiвчина тобi говоре, то повiр! От спробуй: яка до вподоби - смiливо залицяйся, то й побачиш, що твоя буде. Степан._ Всi казали, що ти горда, а ти, бачу, така привiтлива, балакуча... Варка._ Я горда? Ото! Чим же менi гордувать? Степан._ Красива, а всi залицяються, от i горда. Варка._ Коли хочеш, то я горда тим, що нi на кого не дивлюся i не вважаю на ┐х залицяння. Степан._ А Гнат? Варка._ Що менi Гнат? Пройдисвiт, волоцюга, та й бiльш нiчого. Ти дума║ш, що я до Гната?.. Степан._ Кажуть. Варка_. Не вiр. Менi такi парубки не до вподоби. Правда, вiн упада за мною, а менi про нього байдуже... Я скорiше полюблю смирного, роботящого. Степан (бере ┐┐ за руку)._ А я думав... Варка._ Що ми любимось з Гнатом? Нi, нiхто не зна║, кого я люблю. (Зiтха║.)_ Степан (притяга ┐┐ до себе)._ Кого ж? Варка._ Як буде смiливiщий, то й сам догада║ться... Ну, пусти, я пiду. Степан._ Варко. Варка._ Чого? Степан_. А не будеш смiяться? Варка._ Нема з чого. Степан_ (набiк)._ У мене серце замира║! А!! (До Варкi┐.)_ Скажи, кого ти любиш? Може... нi, скажи сама... скажи, скажи! Варка._ Я .люблю смирного, несмiливого, роботящого... трохи таранкуватого, та доброго парубка... От тобi й догадайся! Степан._ Мене?! Варка (опуска очi)._ Тебе... вгадав... Степан._ От несподiвано!.. Ти ж не жарту║ш, нi? Варка_. Що ти, бог з тобою. Степан_. Я вiд тво┐х речей мов одурiв! Я сам тебе давно люблю, тiлько боявся про те й подумать, щоб тобi признаться. Варка._ Суженого конем не об'┐деш... Степан_. А коли так, то завтра жди вiд мене старостiв, нам нiчого одволiкать, ми любимось давно обо║; менi ж нема з ким радиться, я сам-один, нiхто не забороне посватать кого схочу, а грошi ║ у мене, слава богу! Варка._ I я так думаю, бо й менi нiхто не забороне, i я сама собi господиня... Степан._ Варко! Я не вiрю сво║му щастю. Менi все зда║ться, що ти шутку║ш... Коли пошуткувала, то не доводь шутки до наруги, скажи зараз, бо я не вмiю так, як другi... як осоромиш перед людьми... насмi║шся надо мною, я... Варка._ Хтось сюди, либонь, iде... зда║ться, тiтка верта║ться! Iди, Степане, я вiзьму кужiль i зараз вийду, ми ще з тобою побалака║м. (Степан виходе, а Варка бере кужiль.) _Ну, тепер менi нiчого не_ страшно... Степан вiд брехень захистить. А все ж на душi важко! Не вiрю я, щоб Гнат мене покинув! Не вiрю, тричi не вiрю! Вiн завтра прийде сам до мене!.. О, коли б так сталось!.. Тодi Степана набiк. Завiса. ДIЯ ДРУГА Улиця. Варчина хата, злiва вiд глядачiв. ЯВА I Варка (сто┐ть на порозi й вигляда║)._ Нiкого не видко!.. Серце до Гната рветься, а злiсть i досада здержу║... Де ж вiн?.. Вже й вечiр наближа║ться, а на душi так погано, мов там прилип шматок чогось важкого i гне мене до землi!.. Ох!.. (Зачиня║ дверi й зника║ в хатi.)_ ЯВА II Виходить Ганна, з правого боку вiд глядачiв. Ганна._Сказився парубок, не iначе!.. I на вулицi не видко... Ждала обiдать - не прийшов, галушки перестояли, як кваша, i сама через нього не обiдала... Вже й вечорi║, а його нема!.. Чи не поробили йому чого дiвчата?.. Вешта║ться скрiзь по вечерницях, може, яка й пiднесла... чого доброго... ще пропаде!.. От наказанi║ господне! Кажу: женися, Гнате, - не слуха... Ну, та вже насяду я на нього й доти буду гризти, поки таки цi║┐ осенi не оженю. Пора, а то зовсiм розпаскудиться! I додому самiй не хочеться йти, та треба, бо там свиня 5 корито з'┐сть, така клята ненажера. Коли б мерщiй опоросилась - тепер у городi поросята по карбованцю... (Пiшла улiво вiд глядачiв.)_ ЯВА III Справа виходять Омелько_ й Дем'ян._ Омелько_. Та невже ти не брешеш? Дем'ян._ кй-богу, нii Степан сам сьогодня приходив до мого батька, прохав, щоб пiшли старостою до Варки. Батько вже збираються, мнуть табаку у чере┐тку, а дядько Микола зайдуть за ними з Степаном разом. От гарбузяку пiднесуть, от смiха буде! Омелько_. Чого? Вони ж посварились з Гнатом; може, на злiсть йому й рушники пода║ за Степана!.. Хiба ти не зна║ш Варки?.. Дем'ян._ Та знаю, що вояа, аби' свого доказать, пiде й до чорта на обiд; тiлько ж Степан рябий, як еоровд яйце, а вона вередлива, та й Гната ще не забула... Омелько_. Так що ж, що рябий! Вiн здоровий, роботящий, кажуть, i грошi ║... Чого ж ┐й ждать? Коли Гнат покинув, пiде й за рябого. Жаль. Гарна дiвчина, хоч би й не Степановi, якщо не проштрапилась... Демян_. А вона тобi до вподоби? Омелько_. Диво, кому ж вона ве до вподоби? Дем'ян._ Та першому менi. Я ┐┐ боюся. Як гляне, так аж мороз по шкурi пiде. Омелько_. То й добре? Я ┐х багато бачив ка сахарному заводi, а таких нема? Дем'ян_. То сватай. Омелько_. Спiзнився. Дем'ян _. От Степан вiзьме в обидвi жменi гарбуза, а ти й засилай зараз старостiв. Вона за. тебе скорiше пiде, бо через тебе й посварилась з Гнатом. Омелько_. Як? Дем'ян _. Та так. Я бачив, як ти пiд сiном обняв ┐┐, та й сказав Гнатовi, ну, а ного й запалило. Омелько_. От навiжений! Я хотiв пошуткувать, обняв ┐┐, а вона менi стусана дала та й вирвалась. Що ж з цього? А! Я й не розшолопав вчора, чого вiн до мене чiплявся! Слухай! Тнат ще не зна про старостiв, на вулицi його не видко, ходiм до нього та розкажемо, i я помирюся з ним, i його помирю з Варкою. Чортзна за що посварились. Дем'ян _. Та йому про Варку байдуже! Хiба не бачив, як бiля Софi┐ увивався? Ну й майстер вiн бiля дiвчат! Омелько_. А коли байдуже, то посмi║мося разом з ним над Степаном; а потiм прийдемо сюди, подивимося на сватання. Дем'ян _. Ну, ходiм. ЯВА IV З Злiва виходять Софiя й Параска._ Омелько_. От i дiвчата! Куди? Параска._ Туди. А ви куди? Дем'ян_. А ми туди!.. Ти зна║ш, що тут сьогодня сватання? Параска._ Яке? Дем'ян_. Степан свата Варку. Параска._ Тю! Що ти мелеш? Омелько_. Побачите самi! (До Дем'яна.)_ Ну, ходiм, покличем Гната. Параска._ Хiба його нема на вулицi або у Миколи? Дем'ян_. Нема. Пiшли влiво. Софiя._ Я вернуся, сестричко, додому. Гната нема мiж хлопцями - чого я пiду. Може, вiн до мене зайде, вчора обiщав. Параска._ Та ще побачишся. Софiя._ Е, нi. Я завтра рано по┐ду до татка, а тепер розминемося! Ох! Вчора, гей, вiн менi такого наговорив, що я мало не здурiла: не знаю, чи й вiрить сво║му щастю?.. Так скоро все зробилося, що я мов несамовита ходю. Параска._ То вже тобi так бог да║, що щастя в двiр само йде; ти ж давно Гната любила... Софiя._ Може, вiн шуткував... Параска._ Чого ж йому шуткувать? Софiя._ А Варка? Параска._ Хiба не бачила, що глек розбили? Софiя._ Хто його зна║?.. Вони гуляли довго. Параска._ Ото сказала - гуляли!.. Одно - залицяться, а друге - повiнчаться! Варка з Гнатом гуляла, а замiж - чула? - за Степана йде. Так воно все! Поки гуляють - обриднуть одно другому, а дружаться з тими, хто судився... Софiя._ То правда. Тiлько менi чогось наче страшно... аж тремтю... Параска._ То тобi радiсно, а ти дума║ш - страшно... ти ще дитина! Софiя._ Може. Слухай, сестро, як побачиш Гната... нi, не приходиться... Параска._ Сказать, щоб прийшов? Софiя (кива║ головою)._ Тiлько щоб нiхто не чув! (Цiлу║ ┐┐.)_ Яка ти добра! Прощай! (Хутко верта║ться налiво.)_ Параска (одна)._ Така смирна дiвчина та щира, i люблю я ┐┐, мов сестру... А тут i справдi, як хлопцi не брешуть, чудне щось робиться! Не вспiла Варка посвариться з Гнатом, вже й старостiв жде!.. Був, виходить, такий заранi на прикметi, що тiлько моргнула, а вiн i тут... Горда та завзята, клята дiвка, не дасть у кашу наплювать! Пiду дiвчатам розкажу, - там, певно, вже збираються. (Пiшла вправо.)_ ЯВА V З хати виходе Варка. Варка (одна)._ Боже мiй, що ж це зо мною дi║ться? Голова горить вогнем, аж в ухах дзвенить!.. Вже й сонечко заходить, а Гната нема i не видно!.. Скоро вечiр i старости прийдуть вiд Степана! Ох! Наче щось усерединi порвались! Зда║ться менi, що з сонцем разом зайде навiки мо║ щастя!.. Боже, боже! Невже ж i справдi менi судився Степан, а не Гнат?.. Невже та iдолка, Софiя, так причарувала його вiдразу, що вiн навiки зо мною посварився? Нi, не повiрю. Що ж робить? Ще можна дать Степановi звiстку, щоб не присилав за рушниками!.. Пiти самiй до Гната? А!! Пiду! Вiн дома... Вiн жде... (Хутко надiва хустку на голову i йде поза свою хату налiво.)_ ЯВА VI Злiва виходять 1-а i 2-а дiвчата._ 1-а дiвчина. _Здрастуй, Варко! Варко, здрастуй!.. Куди це вона так майнула? Кажу, здрастуй, - мов оглухла, i не оглянулась... 2-а дiвчина._ Забрала собi в голову, що кращо┐ й нема вiд не┐... 1-а дiвчина._ I що там хорошого? Тьфу!.. 2-а дiвчина._ Я тобi скажу: вона чарiвниця! Всi кажуть, що ┐┐ баба - вiдьма... 1-а дiвчина._ Та я сама бачила, як вона на зорях ворожила, - недурно ж парубки за нею так упадають. 2-а дiвчина._ Вiдьомське кодло!.. Ходiм, сестро. Дивись, Гнат iде, наче крадеться! Вчора посварились, бач, який ходе? Зачарувала парубка. Пiшли направо. ЯВА VII Справа, з задньо┐ кулiси, виходе Гнат._ Гнат (один)._ Вулицею не пiду, пройду мимо, бо як по-баче, скаже - нарошне ┐┐ шукаю. I вгада! Цiлий день блукаю: то за городами, то в саду у панськiм, то за кладовищем - назираю, чи не вийде, а вона, клята, не виходить!.. Зiлля!.. Побачить би тiлько, усмiхнуться, моргнуть - i годi!.. Не виходить же... А сама у мене й з думки не йде! Мучусь, нiчого й ┐сти не хочеться. I що тут такого, що Омелько зачепив Варку? А вона ж як потiм присягалась, що любить мене!.. Одурiв! Так, наче чорт у мене втисся. А Софi┐ чого наговорив? Сором тепер i в вiчi ┐й глянуть!.. Якби ненароком стрiнуться... не виходить, завзята й вона. Хiба пiти самому в хату? Нi, буде кепкувать, злiсть мене вiзьме... Чорт його побери, позичу очей у сiрка, нехай трохи покепку║... пiду... нехай ┐┐ буде зверху... (Пiшов у хату.)_ ЯВА VIII Омелько_ i Дем'ян _┐┐ iдуть злiва. Омелько_. Куди ж би вiн дiвся? Нi дома, нi у Свирида, нi у Петра нема i не було. Свирид казав, що вранцi бачив, як пiшов поза городами у панську леваду. Чи не у Цимбала ворожить? Ха-ха-ха! Дем'ян _. Ну, як нема, то де ж його вiзьмеш? Ходiм до Микити. Там хлопцi збираються, може, й Гнат тим часом прийде, а послi всi сюди на сватання. Пiшли направо. ЯВА IХ З хати виходить Гнат._ Гнат._ Десь побiгла! Мабуть, на вулицю... Мене шука║. Певно, i ┐й не легше; нехай же трохи ще помучиться, а менi тепер байдуже. Пiсля сварки тiльки порiг переступить важко, а переступив - i помирився! Як я рад, що перемiг-таки себе, бо у мене таке каторжне серце: як розлютуюсь, то й не бачу нiчого перед собою... Тепер вiд серця одлягло i зовсiм полегчало... наче аж ┐сти захотiлось. Пiти додому, - там, мабуть, мати люту║, бо не зна║, куди й дiвся. А послi пiду на вулицю. Чути спiв з правого боку. Нi, додому послi... спiвають, там, певно, i вона мене жде, - побiжу!.. Зайду ззаду, пiдкрадусь i затулю очi... Чи пiзна? Пiзна! (Пiшов направо.)_ ЯВА Х Злiва переходять кон Степан_ i старости._ Степан._ Ходiм же мерщiй, смерка║, а дядько Матвiй будуть нас ждать. Староста._ Не хапайся. Вiн надвечiр табаку мне, то поки намне - поспi║м... А Варка ж зна, що прийдуть старости? Степан._ Зна. Староста._ Гарну дiвчину тобi висвата║м, могорич з тебе треба великий. Степан._ За могорич не турбуйтесь - буде; ходiм тiлько мерщiй, нерано. Староста._ Нетерплячка бере? Ха-ха! Ходiм! Пiшли направо. ЯВА XI Варка _виходе хутко злiва. Варка._ О клятий, о бусурмене! Я вбиваюсь, мучусь, а йому байдуже: i дома цiлий день нема! Вiн десь тепер сидить з Софi║ю обнявшись! Щоб же ти удавився! Бодай тобi добра не було, як ти водив мене цiлий рiк, а тепер насмiявся надо мною! Ну, не я буду, коли чим-небудь i тобi не оддячу, а не я, то бог тебе накаже за твою неправду до мене!.. Боже мiй! Який же смуток, який жаль у душу запада║... От-от старости прийдуть! Старости? Вiд нелюба, вiд Степана... А! Нi, не поможе! Не буду мучиться, не буду, не дiждеш, буду кепкувать над тобою, смiяться! Боже, боже, дай менi силу, дай менi смiх i радiсть, поможи менi помститься над мо┐м ворогом! Цiлий рiк була щаслива, пригорталася до нього, слухала, як билось у нього серце в грудях... О, нащо ж я зга-'дую? Нащо? Щоб бiльше мучиться... Тьфу! Тьфу! На все, що було! А як божився?.. Пекельна твоя душа, тепер божишся Софi┐... Мерщiй, мерщiй би старости!.. Весiлля! Щоб Гнат бачив, що я весела i не журюсь! Я вже тебе забула, ненавидю, ти менi осоружний, ти вийняв сам з грудей мо┐х те серце, що тебе любило, тепер тут пусто, а в пустцi мiсце знайдеться й Степановi... (Пiшла у хату.)_ ЯВА XII Справа виходять 1-а i 2-а дiвчата._ 1-а дiвчина._ Iди хутче, лiзеш. 2-а дiвчина._ Та стривай, я вже втомилась. Чого ти так женешся? 1-а дiвчина_. Та як же? У мене вiд цiкавостi аж дух захоплю║! Степан свата Варку - i не дурний! Наче не зна, що вони любляться з Гнатом!.. Менi, сестро, i жаль Степана, i рада я буду подивиться на нього, як вiн вилiзе з хати, пiдгорнувши хвоста, мов та собака, що пiймалась на шкодi та покуштувала доброго дрючка! Нехай не лiзе - хiба мало дiвчат!.. I вiн туди ж, до Варки! Сховаймося, бо вже, либонь, iдуть. Тiлько старости у хату - а ми пiд вiкно. Ховаються за хату. ЯВА XIII Справа виходять Степан_ i 1 -й_ та 2-й старости._ 1-й староста. _Ну, тепер понюхать, понюхать, та й боже поможи! (Шука за халявою.)_ Отак, нема! 2-й староста_. Що там? 1-й староста_. Захапався i рiжок з табакою забув дома. 2-й староста. _Та ну його, хiба ти не обiйдешся й години без тi║┐ поганi? 1-й староста_. Не можу довго сидiть, як не нюхаю: зараз сердюсь i до всiх чiпляюсь... Я й уночi нюхаю, прокинусь i нюхаю, а не понюхаю - не засну! Побiжи, Степане, вiзьми на столi рiжок. Степан пiшов_. 2-й староста_. Чорт батька зна, що вигадав, - нюхать. Вже далеко краще - курить. А то наб'║ того носа табакою так, що й говорить не може... ще й вишнiвка... тьфу! 1-й староста_. Привик. Я тiлько пiсля сповiдi не нюхаю та в страсну п'ятницю... i не повiриш: хоч на горищi сиди, так i порива лаяться, аж за серце смокче... прямо сумно! Так i кортить, так i кортить... Як же потягну добру пучку - зараз повеселiю... Проста табака вже й не бере: нiс заляга; тепера посовiтували мiшать у табаку товченого стекла. 2-й староста_. Стекла?! Ото! Для чого? 1-й староста. _Щоб продирало у носi; а то як заб'║ться нiс, то треба ходить роззявивши рота, бо носом вже не дихнеш. 2-й староста_. Та кинь його к бiсу, а то ще задавить. Степан _приносить рiжок. 1-й староста (нюха)._ Однаково умирать!.. Чудний ти: для чого тодi й нiс бог дав, коли не нюхать?.. Мене аж жаль бере, як гляну на твого носа: така чудесна посудина i так даремно пусту║. Якби менi такий нiс, як у тебе, то я б нiчого й не хотiв. 2-й староста_. Який же у мене нiс, що ти з посудою його рiвня║ш? Що ж то у мене нiс - як мазниця, чи що?.. Якби ти менi не кум, то я вилаяв би тебе, як послiдню свиню. 1-й староста_. Та не сердься, куме, хiба ти винен, що тобi такого носа вчеплено? 2-й староста_. Отже, ти мене роздрату║ш, i я не пiду з тобою за старосту! кй-богу, вернуся додому. Степан._ Та господь з вами! Ви за носа посваритесь, а я ж чим винен? Iдiть, ради бога, бо ще й поснуть.у хатi, поки зберемося! 2-й староста_. Нехай не вигаду║... 1-й староста_. Iди, iди, я вже не буду, ти, бачу, жартiв не зна║ш. 2-й староста_ (iде в хату)._ Гарнi жарти! Ще посудою продражнять. 1-й староста_ (нюха)._ Нiс, як галанський огiрок, а вiн ще й сердиться... (Пiшов у хату.)_ Степан (один)._ Пiшли. Слава богу! 1-а i 2-а дiвчата _виходять з-за хати. Хтось вже й визира! Не люблю страх цiкавих людей... У хату, кажуть, iти не можна, поки не покличуть, а надворi стовбичить якось чудно. Пiду постою в сiнях, поки що. (Пiшов.)_ 1-а й 2-а дiвчата _виходять. ЯВА XIV 1-а i 2-а дiвчата. 1-а дiвчина_. Чи ти бачила? Уже пiшов у хату! Виходить, Варка да║ за нього рушники? Це так?.. 2-а дiвчина (пiдходить до вiкна)._ Нi, Степана в хатi ще не видко. Хто ж то пiшов? То ж вiн, либонь. 1-а дiвчина._ Пусти, iде я загляну! За лаштунками парубки спiвають i пiдходять все ближче. 2-а дiвчина._ Парубки йдуть. Чула, що казали? Будуть свистiть i тюкать на Степана... от бiдний!.. Парубки. Та жила собi та удiвонька Та на край села. Мала собi та удiвонька Сина-сокола! i т. д._ Пiсня спiва║ться не гучно. Дiвчата одна другу вiдтягують од вiкна й заглядають. Прибiгають з правого боку ще дiвчата, тож заглядають у вiкно. Смiх. Пiсня стиха. 1-а дiвчина (сплеснувши руками)._ Ой ненько! Подала, подала рушники! От тобi й Степан. 2-а дiвчина (одтяга ┐┐)._ Нi! Брешеш! Стривай, iде я гляну. Так i ║! Степан увiйшов. Здоровий та рябий! Де ж вiн був?.. 1-а дiвчина (загляда через плечi)._ А як же тепер Гнат? ЯВА XV Входять Гнат, Омелько, Дем'ян i парубки._ Гнат_. Диви! I справдi тут сватання. Дем'ян._ Я ж тобi казав. Гнат._ Глядiть же, братцi, пропустимо старостiв, а Степана оточимо й будем править могорич! Дем'ян._ Могорич? Ха-ха-ха! От чудасiя! Вiн гарбуза винесе, та ще и могорич! Ну й видумав! Омелько_. Ми з Харитоном будемо свистiть що ║ духу! Дем'ян._ А ми з Петром - тюкать, а ви всi регочiть. Гнат._ Тiлько не зразу - цур не вискакувать попереду, то вже пiсля, як вiн сам скаже, що гарбуза з'┐в! Стривайте, я подивлюся, що там дi║ться. (Пiдходе до вiкна.)_ Пропустiть. (Його пропускають, вiн загляда у вiкно.) _ Дем'ян._ Щось довго копаються старости. Гнат (одскаку║ од вiкна)._ Зрадила!.. Так ти обманювала, смiялася надо много!.. О гадюче, ║хидне кодло, не дiждеш же й ти празникувать весiллям свою зраду, я тобi зараз голову розiб'ю. (Витаску║ з тину кiлок i кида║ться в хату.)_ Дем'ян (придержу║ його)._ Що там? Чи ти не сказився? Гнат._ Пусти! Я уб'ю ┐┐, я спалю ┐й хату... я... Омелько_ теж держить його. Дем'ян._ Та угамуйся, божевiльний! Ти не тямиш, що кажеш! Що ти там побачив таке страшне? Гнат._ Старости вже рушниками перев'язанi, а вона сто┐ть, усмiха║ться, наче вiк Степана кохала, ждала i рада, що дiждалась... Пустiть, я ┐┐ задавлю, анахтему! Омелько_. Опам'ятайся! Сам же ти вiдцурався вiд не┐, чого ж тепер ║рету║шся? I не сором тобi? Чого ти хочеш? Присилувать Варку, щоб тебе любила?.. Гнат._ Нi... Я сам не знаю! За серце ухватило!.. Не сподiвався, щоб так сталось!.. (Кида палицю.)_ Пустiть, проходить. I дурний же я, i навiжений справдi: посваривсь, вiдцурався i знову лiзу!.. Тьфу!.. Не дiждеш ти, щоб я так за тобою убивався i сам себе на страту вiв!.. Бачу тепер, як ти. любиш: хто перший посватав, за того й рушники подалаi Ходiм, хлопцi, у шинок, з мене могорич - я просватав Варку за Степана. (Спiва.)_ Гурт пiдхоплю║. Дiвчата вiдтягують одна другу од вiкна. Коло млина, коло броду (двiчi)_ П'ють голубки чисту воду. Вони пили, буркотiли, (двiчi) _ Iзнялися, полетiли. Всi виходять. Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ У Гната в хатi. Яку хвилину нема нiкого на кону. ЯВА I Входе Варка_, а потiм Софiя_. Варка._ Нема нiкого! Де ж вони? Воркують десь, закоханi, щасливi... Софiя (вбiга)._ Варка. Здрастуй! Я забiгла до Параски, трошки посидiла, коли дивлюсь - хтось пiшов до нас. Я не впiзнала тебе. Сiдай, сестро. Варка (зiтхнувши)._ Спасибi. Софiя._ Бiдненька! Ти, мабуть, скуча║ш дуже за Степаном? Варка._ Де ж там i нi! Боже, як важко! Тiлько ж мiсяць прожили, тiлько щастя усмiхнулось, та й знов нахмарило. Софiя._ Хiба ти, сестро, не знала, що йому у москалi треба йти? Варка._ Не знала. Софiя._ Чом же було людей не розпитать? Так хутко все ско┐лось: не вспiли ми з Гнатом побратися, як твого Степана узяли. Варка._ Хто ж сподiвався, що так станеться. Вiн один, думала - одиночок не беруть. Софiя._ Кажуть, якби у нього мати була, як от у Гната, або хоч баба стара, то не взяли б... Варка._ Таке вже мо║ щастя. Та бiда знайде, хоч i в пiч замажся. Софiя._ Правда. Божа воля. А ти не тужи, Варко, може, вiн скоро повернеться, другi через рiк вертаються. Варка._ Де вже'там! Менi все не так, як людям... А ти, Софi║, щаслива? Софiя._ Щаслива, сестро, така щаслива, що не знаю, як i сказать! Варка._ Не б'║ тебе Гнат? Софiя_. I не лаялися ще. Варка._ В два мiсяцi другi разiв три поб'ються. Виходить, Гнат тебе любить? Софiя._ I любить, i жалi║, спасибi йому. Зна║ш, сестро, менi все зда║ться, що я дiвчина; а як гляну, що й Гнат бiля мене, та нагадаю, що ми чоловiк i жiнка, аж почервонiю, ║й-богу! Варка (набiк)._ У! Задавила б тебе! (До Софi┐.) _А зна║ш, чого я до тебе зайшла? Дай менi решета великого. Софiя._ Добре. Посидь же трохи у мене. Варка._ Нiколи. Треба жито однести у млин, у мене нема кому - я сама. Софiя._ Стривай же, я зараз принесу - воно, зда║ться, у коморi. (Виходе.)_ ЯВА II_ Варка (одна)._ Щаслива!.. Поки Степан був дома, а Гнат ще не женився - i я була щаслива! Щаслива була тим, що в вiчi Гнатовi смiялась, а вiн лютував i ревнував мене до чоловiка! Я празникувала!.. Вирядюсь, вийду з Степаном i дражню, бувало, Гната. О, як любо кепкувать над ворогом!.. Тепер хвортуна повернулась другим боком: Степана мого взяли у москалi в той самий день, як Гнат женився на Софi┐, а я зосталася одна, i знов виплила наверх люта мука: я ревную Гната до Софi┐. Зда║ться менi, що я ненавидю Гната, а серце кровiю облива║ться, що вiн живе з другою! О, чого б я не зробила, щоб тiлько Гната причарувать до себе!! Я на погибель готова, менi тепер однаково! Не в'януть же менi, не сушить сво║┐ краси, поки Степан повернеться!.. ЯВА III Входе Софiя з решетом. Софiя (да║ решето)._ Ти б заходила частiше, все б не так скучала. Варка._ Спасибi тобi, сестро, за добре слово. Прощай тим часом. (Пiшла.)_ Софiя._ Iди здорова. (Одна.)_ Бiдна Варка, як менi ┐┐ жаль. Я б умерла вiд горя, якби мого Гната тепер у москалi взяли. Де ж це Гнат? Вийде куди-небудь на часок, а менi зараз скучно без нього робиться. Стривай, щось менi треба зробити... Ага... (Доста║ з скринi скатерку й накрива║ стiл.) _Коли б татко до нас мерщiй перебрались. Отодi я буду зовсiм, зовсiм щаслива. Батько куплять нам пару бичкiв i корову менi куплять... ЯВА IV Входе Ганна._ Ганна._Ще й досi возишся? Я думала, що ти вже й пiч помазала. Софiя._ Я, мамо, миттю справлюсь. (Хутко пiшла.)_ Ганна (одна)._ Швидка на речах! А яка з тебе робiтниця? Пожила бiля татка в городi, чайку попила, а тепер би тiлько нiжилась. Ще й старий сюди притириться. Нужний вiн тут, як п'яте колесо до воза. Лишнiй рот. Та у мене недовго. Поки ще спускатиму яке врем'я, а там i насяду, ┐м тiлько змовчи, то й лапки покладуть, тодi сама працюй, гнися, а невiсточка буде вилежуваться! Чорта пухлого! Я й сама була невiсткою, мене не милували, аж шкура трiщала, робила, будеш i ти робить, я й на татка твого не подивлюся. ЯВА V Входе Гнат_. Ганна._Де це ти був? Гнат_. Помагав Семеновi бики вчить. Ганна._Краще б тин полагодив та рiв окопав, а то осунувся зовсiм. Гнат_ (запалю║ цигарку й пуска дим у комин)._ Поспiю. Треба помогти другому, то й тобi поможуть. Софi┐н батько сьогодня i нам бики прижене, от Семен i менi поможе. Ганна._Чи старий i справдi тут буде жить? Гнат._ А що? Ганна._Ще й пита! На бiса нам дармо┐д здався? Гнат._ Багато там старий чоловiк з'┐сть. Ганна._Ого! Вiн за двох з'┐сть - старi москалi ┐дять, як з немочi, а не зробе й за малу дитину. Гнат._ Треба ж йому десь притулок мать, де ж його дiнеш? Ганна._Нехай у благодiльню йде. Гнат._ А якби вас у благодiльню одвезти? Ганна._Бач, якого пса вигодувала? Матiр рiдну мiня║ на жiнчиного батька. Може, ще ║ стара баба у Софi┐, то й ту б прийняв? Багатир, сказано. Гнат._ Що з вами сталось, мамо? Коли не зо мною сваритесь, то на Софiю грима║те. Ганна._А хто ж вас навчить? Якби не старi люде, то ви б i за роботу не брались... Тримаю!.. Що ж ти менi звелиш - руки у тво║┐ жiнки цiлувать або хвалить тебе, що дармо┐да прийма║ш у хату? Гнат._ Та коли ж, бачите, наобiсi║ слухать пiсля цi┐ та знов цi┐! Ганна._Мати наобiсiла? Добреi Треба й собi iти у прийми десь. (Iде з хати.)_ Дiждалась-таки свого - рiдний син виганя║... (Вийшла.)_ Гнат (один)._ От i розбери! Любила мене мати, пестила, прямо як з писаною торбою носилася. Менi здавалось, що кращо┐, добрiшо┐ матерi, як моя, i на свiтi нема, а от женився - мов одрiзало. Особливо мене пече-рiже, як вона почина до Софi┐ чiпляться! Ну й як тут витерпiть, щоб часом лихого слова не сказать? Ще, спасибi, Софiя змовчу║, а то грiха й не обiбрався б. Ось i Софiя._ Стривай - злякаю. (Притуля║ться до стiни.)_ ЯВА VI Входе Софiя _з клунком, кладе ного бiля печi. Не бачить Гната_. Гнат._ Здорова була, чорнява! Софiя (кинулась)._ Ох! (Побачила Гната.)_ Гнат! (Пiд-бiга i б'║ його шуткома потихеньку.)_ Ось тобi - чорнява!.. Злякав... (Обнiма й цiлу║.)_ Де був, вражий сину? Я трошки утомилась. Сядемо. (Сiли на лавi рядом.)_ Дивись, як гарненько я прибрала, от зараз пiч вимажу i розмалюю ┐┐ усякими квiтками i пiвниками. Побачиш, як гарно буде! У мене ║ жовтогаряча глина i синька! А матерi не бачив? Гнат _┐┐ обнiма. О ти, мiй милий? Чи й тобi так весело зо мною, як менi з тобою? Чого ж ти мовчиш? Говори, смiйся, шуткуй! Гнат._ Постривай ти, щебетуха. Не да║ш менi й слова вимовить, сама балака║ш та й диву║шся, що я мовчу... Сьогодня батько будуть. Софiя._ Хто тобi сказав? Гнат._ Охрiм при┐хав з города. Вiн кiньми - i обiгнав батька. Батько женуть пару бикiв i корову. Софiя._ Корову? От я рада! А яко┐ мастi? Гнат._ Не питав. Дарованому коневi в зуби не дивляться. Софiя._ Коли б сiру. Я терпiть не можу рижих. От ми й хазя┐ни з тобою! Правда? А як розбагатi║мо, зберемо грошей, то купимо коней пару. Правда? Ти любиш коней? Я люблю. На волах довго ┐хать, а кiньми тiлько ньокнув - i в городi. Гнат_. О ти, мiй солове║чко, щебетунчик! (Пустують - обнiлiа ┐┐ й цiлу║.)_ Софiя._ Гнате! Вгадай, що я тобi скажу? Нi, не вгада║ш. (Шепче на ухо.)_ Гнат._ IIу?! А ти почiм зна║ш? Софiя._ Я питала Параску, чого воно. (Шепче на ухо.) А_ вона й сказала. (Опуска очi соромливо.)_ Гнат._ Гляди ж, щоб син був! Софiя (б'║ його)._ От тобi, от тобi! Бач, який противний! Я йому на вухо, а вiн так i вивiз голосно. Гнат._ Ха-ха-ха! Хiба не однаково? (Цiлу║.)_ Так гляди ж... ЯВА VII Входе Ганна._ Ганна._Ще не нацiлувались? Пора вже й за роботу браться! Софiя._ Я, мамо, все зробила, дивiться! Ганна._А пiч, а просо треба стовкти. Софiя._ Пiч зараз розмалюю... Гнат._ А просо я й сам стовчу. Ганна._Балуй, балуй! Може, й пiч сам помажеш? Гнат_. А як i пiч помажу, то що? Тим часом Софiя проворно розмiшу║ глину i маже щiткою комин. Ганна._Маж. Про мене, хоч i хлiб мiси, i обiдать вари сам. Софiя._ Не сердьтесь, мамо, на нього, то я винна. Я нi йому, нi вам нiчого не дам зробить бiля хати, я все сама зроблю... Ганна._Багато наробиш, як раз у раз будеш до чоловiка липнуть. Софiя._ Та я не буду... От побачите, мамо, як я комин розмалюю. Ганна._Ти краще позашпаровуй та черiнь добре вирiвняй, бо горшки перевертаються, а малювати не треба - то примха. Гнат._ Та нехай малю║, краще для ока, хiба воно вам завадить? Ганна._Не можна вже матерi й слова сказать тво┐й жiнцi, наче я ┐┐ з'┐м! Тьфу на тво┐ речi, - хоч в хатi не сиди... (Пiшла з хати.)_ ЯВА VIII Гнат _i Софiя._ Гнат._ Гедзь матiр укусив. Софiя._ Не дратуй. Нехай собi. Я ┐м раз у раз змовчу, покорюсь, то вони й подобрiшають. Треба ж ┐м показать, що вони старшi. Аби ти, мо║ серденько, завше був до мене такий, як тепер, то менi нiчого тодi не страшно... Дивись, я зараз пiвника намалюю. Гнат _пiдходить до печi й дивиться. Бач? Гнат._ Хiба це пiвник? Це голуб! Софiя._ Ну, голуб. Це ти, я тебе намалювала. Ти мiй голуб! Еге?.. А тут буде проти нього голубка - це я... А ось квiточки, я люблю квiтки. Зна║ш, я на