ий Iеруса-лиме, слава-бо революцi┐ на тобi возсiя - а ви сказали: одчепись! На бiржу!.. Д i д о к - Я ж не знав, що таких на Москву треба справляти. М а л а х i й (ще з бiльшим пiднесенням) - Ага! Вiн не знав!.. Наочнi доводи кажу й показую далi (до блiдо┐ дiвчини). Скажiть, будь ласка, i простiть на словi, - чим надили, на яке║ ремесло спокушали вас (показав на даму й панночку) вони сьогоднi там, бiля церкви? Дiвчина мовчала. Не казали вам: тринцять карбованцiв на мiсяць, харчi добрi, навiть солодке, бiлизна, вбрання? Д а м а (затремтiла рожевим пером) - Пар-дон, i як вам не соромно! (До дiвчини_). Скажiть, милонько, (до панночки_) ти, Матильдонько, скажи, що я сказала, про що говорила, як вивели ми ┐┐, сердешную, з церкви. Дитя мо║! - сказала... Матильдо, скажи, як я сказала? П а н н о ч к а - Дитя мо║, - сказали ви, мадам Аполiнаро... (сама закурила, затяглася димом). Дитя мо║! Ви не з машинiсточок, часом? Мадам А п о л i н а р а (до дiвчини) - А ви як менi одповiли, милонько... Ну? Ну?.. (побачила, що дiвчина мовчатиме, сама одповiла_ за ню, змiнивши голос на молодий i скорботний_). Нi, санiтарка я, - сказала вона, дитя мо║. Я тяжко, важко зiтхнула i спитала... М а т ильдо, скажи, про що я спитала? П а н н о ч к а - У якiй лiкарнi? Скiльки заробiтку? - спитали ви. А п о л i н а р а (за дiвчину) - У Сабуровцi, вiсiмнадцять на мiсяць, - сказало дитя... То М а т ильдонька аж ойкнула... (До М а т и л ь д и). Скажи, як ти ойкнула? М а т и л ь д а - Ойi Та там же збожеволiти можна... А п о л i н а р а - Ойкнула Матильдонька, а я додала: сердешне║ дитя мо║!.. Колись i я отак сирiткою бiдненькою, дiвонькою блiденькою служила, служила, плакала, плакала, - аж поки.. о не виплакала собi долi... (До Малахiя), Що, може, не так я сказала? Не така була ваша розмова?.. Пардон, i будь ласка! Я знаю, що я казала i що iще казатиму... М а л а х i й (пильнуючи кожного ┐i слова, раптом, рукою впинив) - Бiльш точно: "Служила, служила, плакала, плакала, аж поки не плюнула отак... пху" та й пiшла до одно┐ мадамочки", - сказали ви. "Ось i Матильдонька так, а подивiться - ви й вона, вона й ви", - сказали, ще й показали ви, о женщино! А п о л i н а р а - Я? М а л а х i й - I надили, i спокушали велехитро, що е у вас ┐сти й пити, хорошенько походити, мило духовите, гiгi║на, шоколад... А п о л i н а р а - Матильдонько, скажи, чи ж я таке казала, душенько? М а т и л ь д а - Навпаки i нiчого подiбного! П а р у б о к - Я при тому був. Нiчого такого i подiбного не говорила ця гражданка мадам... Навпаки, хоть я ┐хнього соцiального походження й не знаю, проте скажу, що поводження ┐хн║║ було з Олею, не треба вам Восьмого березня. М а л а х i й - Проповiдують i пишуть - нема нiчого поза класами, а я кажу - ось вам, ось вам позакласова солiдарнiсть злих (до парубка). Та хто ж, як не ви перший, приступив з помаранчами до не┐, як змiй-спокуситель спокушав й пiд деревом бiля церкви, щоб забула вона про Кирюшика i полюбила б вас, i хто, як не Оля, заплакавши гiрко, розсипали вашi помаранчi та й побiгла в церкву губити свiдомiсть? П а р у б о к - Виходить, я ┐┐ призвiв до церкви? Ха-ха... Та я всю антирелiгiйну агiтацiю напам'ять знаю i навпаки весь час ┐й агiтував, щоб вона кинула все i не боялася Бога... А п о л i н а р а - А я ┐┐ з церкви вивела. П е р ш и й к о м е н д а н т (пiдiйшов до Олi - серйозно, чутливо)_ - Скажiть, будь ласка, товаришко, вас справдi вмовляли, улещували, щоб ви кинули радянську роботу i пiшли... ну... на iншу роботу, чи що? О л я (по паузi)_ -Нi. Д р у г и й к о м е н д а н т (звiв брови) - Нi?.. Так, може, хто-небудь нав'язливий був, образив вас словом, нечемно поводивсь?.. Скажiть по щиростi, не бiйтесь, за це, я запевняю, непри║мностi вам анiхто не зробить. О л я - Я й не боюся. Кажу - нi! (Заметаливсь гнiвом голос). I коли вже хочете знати, то найбiльш менi упiкся (на Малахiя) та. Цiлий ранок простежив за мною. Ну як мара та (до Малахiя, гнiвно). Скажiть, чого ви стежили за мною? Навiщо? М а л а х i й - Не стежив, а стерiг од тих, хто iменно стежив i полював на вас. О л я (зло й насмiшкувато) - Ви часом не були в божевiльнi? М а л а х i й - Двадцять сiм год. Рух. Захвилювалися всi. О л я (два кроки до Малахiя). - Що?.. Де саме? М а л а х i й - У сво┐й сiм'┐. О л я - А я подумала - справдi... М а л а х i й - Справдi, Олю, бо ж сучасна сiм'я - божевiльня. Перший ступiнь божевiльнi. Божевiльний куток. Скорочено - божкуток. О л я - А любов? М а л а х i й - Це - мара! Голубая мара, себто - мрiя... Бо хiба ж не вона, нездiйсненна, привела вас сьогоднi до церкви?.. Оля поникла. М а л а х i й два кроки до не┐. I хiба ж не вони (на парубка й Аполiнару показав), скориставшися з вашого стану, спокушали i надили вас вийти на розпуття жiноче, щоб грати на струнах унiверсального кохання? О л я (звела голову) - Нi! (Рвучко повернулась i пiшла_). П а р у б о к (до Малахiя) - Га? А п о л i н а р а (кинулась була за Олею) - Дитя мо║┐ Олю! (Та Оля так глянула на не┐, що А п о л i н а р а прикусила язика. Тодi обернулась та до Малахiя). Будь ласка, ведiть ┐┐ тепер ви! Будь ласка! Я маю собi заробiток... (До комендантiв). Нарештi, я просю защити од таких i подiбних натякiв, та ще де - у Раднаркомi, Матильдо! (Демонстративно одiйшла). М а т ильда - Я теж! (Одiйшла). П а р у б о к - Це ж наклеп! Провокацiя! (Одiйшов). Д i д о к - Ну да ж... (Подибав i собi). Г а л i ф е - I за що?.. (Одiйшов). З А вже входив у комендатуру кум, небритий, суворий. За ним боязно ступала з дорожнiм клуночком Л ю б у н я. К у м - Спокiйно! Вiн тут! (Не хапаючись, мовчки дiйшов до Малахiя, став, подивився на його. поминув, повер нувся. знов пiдiйшов). П е р ш и й к о м е н д а н т - Ви в якiй справi, товаришу" прийшли? До кого? К у м (Суворо глянув на к о м е н д а н т а, одiйшов од Малахiя, постояв, пождав, чи не озоветься вiн, чи не усмiхнеться вiн, тодi втрет║ пiдiйшов) - Хоч здрастуй, куме, коли мовчиш, i я мовчу! (До к о м е н д а н т i в i до всiх_). Га?.. Трохи пiд машину не попали, i за це така стрiча! Л ю б у н я (боязно наблизилась) - Папонько! Мамонька... (Затремтiли губи, не могла далi вимовитись_). К у м - Спокiйно!.. Ну що ж, куме┐.. Кланялась тобi жона твоя, а моя кума... Л ю б у н я (перемоглася) проклену, Любуньо, як без папоньки - Казали вернешся... К у м - Спокiйно! Кланялась, ридала, ще й переказала, що ма║ три доньки: Вiру, Надiю, Любов (до всiх), мо┐ хрещеницi. (До Малахiя). Вiру та Надiю вдома залиша║, а Любов до тебе посила║. М а л а х i й - Тiнi минущого, гетьте з очей! Гетьте а очей! Л ю б у н я - Папонько! (Хотiла щось сказати, та кум, води ┐й подавши, перебив). К у м - Випий, Любонько┐ Випий, хрещенице, бо вода, хоч i холодна, проте теплiша за серце i кров твого батька... (До Аполiнари). Можна подуМ а т и, що вiн ┐й рiдний папаша? А п о л i н а р а (тихо) - Я спочуваю... Скажiть, вiн за кого тут служить? У якому чинi? К у м - Вiн?.. Нiде вiн не служить. Навпаки, - хоч i повнолiтнiй, - безпризорний вiн правопорушник. Три тижнi, як iз дому втiк. А п о л i н а р а - Ага-а!.. Так он вiн хто!.. (До свсiiх). Вiн нiхто - ви розумi║те? Г а л i ф е -Як? А п о л i н а р а - Вiн з дому втiк, а дочка шука║... П а р у б о к - Ага-а... З полюбовницею? А п о л i н а р а - Тiльки так! Забрав грошi, усе чисто, а донька оце ось i догнала, ви розумi║те? Нiякого права вiн не ма║, щоб водити нас по раднаркомах, тим паче допитувати... Нiякого права, i жодно┐ хвилинки я тут не лишаюся. М а т ильдо! Альон додому!.. (До к о м е н д а н т а). Оревуар! (Пiшла). М а т и л ь д а - Я теж!.. (Пiшла). П а р у б о к - Я й подавно! (Пiшов). Д i д о к - Хе-хе... Я теж (i собi подибав). Г а л i ф е - За що? (I пiшов). М а л а х i й - Усе це, плюс попередн║, плюс - що втекли - ще дужче перекону║ мене, як потрiбна негайна i тiльки за мо┐ми проектами реформа людини... (До к о м е н д а н т i в). Де мо┐ проекти?.. Пiвтора року носив я ┐х в головi, пiвроку писав i переписав калiграфiчне, - де вони?.. Д р у г и й к о м е н д а н т - Я вам уже сказав... М а л а х i й - Негайно подайте ┐х на розгляд РНК1 Щоб сьогоднi подали! Чу║те? Нi, зараз подайте┐ Зараз! Чого ж ви сто┐те? Хiба можна сiюгоднi стояти, коли ж ви самi бачили й чули, - отаке║ з людьми робиться, дарма, що навколо у радiо грають, пасуться трамва┐, б а су║ авто! Д р у г и й - Ось слухайте, дорогий мiй! Ви витратили на писання двох прекрасних, скажу, надзвичайно серйозних проектiв два роки? М а л а х i й -Так. - I ви хочете, щоб такi проекти та було розглянуто й вивчено (а ┐х треба серйозно й всебiчно вивчити) за якихось два тижнi? - Це ж ви до чого? - Бачте, треба бiльшого часу, щоб, примiром, держплан вивчив вашi проекти. То я б радив вам посiсти яку-небудь посаду (мiж iншим, ║ директива Овиковi дати вам посаду), ждати на ухвалу проектiв, а тим часом, може, написати iще пару нових... М а л а х i й (подумав, тихо собi усмiхнувся) - Гаразд! Я згоджуюсь. К о м е н д а н т и (зрадiли) -Так? - От i чудесно! До речi, ось i доня ваша по вас при┐хала... К у м - Не тiльки хрещениця, i я, його кум! Д р у г и й - I кум. От разом всi й повернетесь на вашу округу... К у м - I я тебе, куме, як вернемось, ой i поздоровлю ж з днем твого ангола! (До к о м е н д а н т i в). Це йому сьогоднi сорок сiм годочкiв вийшло. (До Любунi). А як там, подумай, вдома з приводу цього, як там сусiдам i людям, що день ангола ║, а самого чоловiка нема! М а л а х i й - Згоджуюсь - з умовою: посаду менi тут, в столицi, в РНК. Хоть за швейцара, аби тут. К о м е н д а н т - От тобi й на! Та що ви, голубчику! В РНК всi посади обсаджено, i швейцарська тоже. Звiльнити ж когось, щоб вас посадити - ви ж самi розумi║те - нiяково, живi ж люди сидять... М а л а х i й - Я стоятиму... Дайте менi посаду стояти, коли всi сидять! Iнакше Симеоном Стовпником стану отут i стоятиму, аж поки РНК не розгляне мо┐х проектiв. Крiм того, просю вас не курити! Д р у г и й - Вибачте! М а л а х i й - За цей плакатик боляче, - кричить, кричить, i нiхто його не слуха║. А це ж РНК... П е р ш и й - Тiльки ви не кричiть! К у м - Спокiйно! М а л а х i й - Мiльйони дивляться з молiнням на цю свою найвищу установу, на гору цю - Преображення Укра┐ни, на нову Фавор, а ви ходите тут пiд плакатом i лама║те першу найважнiшу заповiдь соцiалiзму - не кури!.. Нi, ще раз переконуюсь, що без мо║┐ негайно┐ реформи людини всi плакати - це тiльки латки на старiй одежi... Де мо┐ проекти? Я зараз саморучно подам ┐х головi РНК. Вiн зрозумi║, бо вiн бачить i чу║, як шкодять революцi┐ люди, люди i люди. К у м - Наприклад, ти в першу чергу, бо куме, куме, хто ж, як не ти прийшов до товаришiв, которi спецiальнi люди, в революцi┐ напрактикувалися, а ти ┐м заважа║ш? М а л а х i й (жодно┐ на це уваги) - Негайно потрiбна реформа, найнегайнiше, кажу, бо бачите, що робиться з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла на стiльцi i тихенько хропла). Бачите? Чу║те? Тiльки що ввiйшла у свiй раднар-ком - i вже заснула┐ Наочний приклад до негайностi реформи - ось... Покличте сюди голову РНК1 Тiльки, будь ласка, мерщiй. Це буде цiкаве й повчающе видовище: найкращий син народу, голова РНК, розбудить у себе в комендатурi найтемнiший елемент з того ж народу, в присутностi реформатора з того ж таки народу... О друзi! Голову мерщiй! До речi, й фотографа покличте!.. (Замрiяно). Увiйде голова, торкнеться ┐┐... Мiж iншим, скажiть, щоб не забув вiн булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увiйде, торкнеться булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула? Б а б а (прочулася) - А г а п i я Савчиха я! Пiдбилася, голубе, - йду в крусалим. - Куди? - перепита голова. - А крусалим або на Ахон-гору. - Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! - скаже голова. - А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш i не зна║ш, чи ║ туди путь, чи нема - i нiхто не зна. Казали на селi у нас люди, що буцiмто совiцька вдасть у туркiв гроб Господнiй вторгувала i дорогу говiльникам розгородила, та чи так же воно?.. - О люди, люди! - скаже голова i додасть вельми ввiчливо: не до крусалиму тепер треба йти, а до ново┐ мети. - До яко┐ ж, голубе? - До яко┐? До вищезазначено┐, велико┐, N 666006003, голубо┐ мети... Тодi вернеться громадянка назад, на сво║ село, i, йдучи, проповiдуватиме слово нове й благокрасне. А г а п i я - Нi, я в крусалим обрiкалася. Хату спродала i все чисто спродала, щоб тiльки доставитись туди або на Ахон-гору, намальовану бачила - сяйво i Божую Матiр на хмароньках - та щоб ото вернулась я? М а л а х i й (напiвмрiйно) - Ой, вернися, громадянко, - скаже голова. А г а п i я - Ой, не вернуся. М а л а х i й - Ой, вернися, - додам вже я. А г а п i я - Ой, нi! М а л а х i й (гнiвливо) - Вернися! А г а п i я (теж з серцем) -Нi! М а л а х i й (з сприском) - Раба ти! А г а п i я (зрадiла) - У лаврi манахи колись так взивали; раба Божа А г а п i я М а л а х i й (одiйшовши) - Ой, раби ж!". Як поночi в сливи, так вона в той соцiалiзм дивиться. Жаль, що не маю булави... К у м - Запитання!.. М а л а х i й обернувся. Тепер вже не до тебе, куме! (До к о м е н д а н т i в). Запитання! Руба! Д р у г и й - Будь ласка! Руба! К у м - Та невже ж раднаркоми не мають сили погнати кума додому, хоча б етапним шляхом? Д р у г и й (здвигнув плечима) - Нема за що. К у м - Як, нема за що?.. Адже ж чоловiк утiк iз дому, у жiнки (у куми) удар за ударом в самiсiньке серце, д о ч к и в непритомi┐. (До Любунi). Я вже думаю, хрещенице, чи не подохли там кури, бо хто ж за ними тепер нагляне, припустiм - сьогоднi, коли така спека i взагалi незручно в природi. (Втерся хусткою, до к о м е н д а н т i в). До того ж усi с у с i д и, увесь народ у мiстечку зворушився, ходить отак i сам себе пита║ться: "Яка ж це вдасть, що пiд нею батьки тiкають з дому?" Д р у г и й - Подайте на його в суд. К у м - На такi вашi бюрократичнi слова дозвольте сказати, що я невдоволений з Радянсько┐ влади! Д р у г и й - Що ж поробиш... К у м - Спокiйно!.. Незадоволений i маю на це юридичне право." А втiм, я не про це прийшов сказати раднар-комам. Д р у г и й - А про що? К у м - Ось писане прохання. Просю, прочитайте зараз i вголос при йому, при менi й при хрещеницi. Д р у г и й к о м е н д а н т почав читати тихо. То перший пiдiйшов i дочитав уголос:_ - "...на пiдставi програми Комунiстично┐ партi┐ про дарове державне лiкування, з одного боку, i на пiдставi немовби слабого на голову отця нашого й кума, з другого, я й хрещена донька моя колективно клопочемось у раднаркомiв, аби одiслати отця й кума нашого до божевiльного дому на пробу, i якщо хоч трошки розуму в йому вбавилось, то..." К у м - Про що далi пишеться, то дово║нний аблакат сказав, що раднаркоми не мають права одкинути не тiльки мо║┐, а й хрещеницi просьби. Л ю б у н я -Тiльки це не насправжки. К у м (перебив) Спокiйно! П е р ш и й (дочитав) - Гаразд! Подума║м... К у м - Подумайте┐.. Тiльки просю вас недовго думайте. М а л а х i й (до кума) - Меве до божевiльного дому? Мене? Та як ви смi║те! Мене народ послав. К у м - Брешеш, куме┐ Всi с у с i д и, увесь народ мене сюди послав, щоб звернути тебе додому... М а л а х i й - Бiльш як сто сiл, хуторiв, мiстечок я пiшки пройшов, йдучи до Харкова, столицi УеСеРеР, на ногах мо┐х ще й нинi порох степових шляхiв, iз ста криниць та колодязiв, спочивавши, пив я воду i з народом гомонiв... Я делегат! К у м - Брешешi Ти з дому втiк! М а л а х i й - Я всеукра┐нський делегат, куме! К у м - Навпаки, хоч скоро вся Укра┐на делегатами стане, ти ж i я - нiколи в свiтi┐ Отож ходiм краще додому, кажу. М а л а х i й (до к о м е н д а н т i в) - Вимагаю: вигоньте його - це разi i негайно покличте сюди голову РНК i всiх наркомiв - два. Я сам беруся, зараз отут на Агапi┐ покажу вам, як треба робити негайну реформу людини. Ну?.. Чого ж ви стали? К у м - I я вимагаю! Не тiльки я, хрещениця ось, кума там, а за сусiд, за народ я вже говорив, як вiн ходить i вимага... Негайно пошлiть його туди! М а л а х i й (ображено, велично) - Мене? Реформатора? (Пiдiйшов до телефону). Станцiя? Перекажiть там головi РНК i всiм наркомам, хай попричеплюють значки до петельок i йдуть в комендатуру на раду - негайно. Чу║те?.. Порядок денний: доповiдь реформатора Малахiя про негайну реформу людини з наочним показом на Агапi┐ - така даль голубая сьогоднi, а вона сто┐ть та соняшник луска║... Не перебивайте! Хто там перебива║? П е р ш и й - Товаришу реформаторе! Прошу до порядку! Тiльки одвiв Малахiя, кум за телефон. К у м - Товаришi раднаркоми! На слухайте його! Не слухайте, кажу, бо хiба ж не бачите, що вiн несповна розуму став. Младенцi в головi... Та не перебивайте ж!.. П е р ш и й (одiбрав телефона, подзвонив)_ -Алло... Трапилась маленька трагiкомедiя... Це тi самi, що з Учорашнього прийшли... та нi, з мiстечка Вчорашнього... Нi, не п'янi... Трошки згодом все це виясниться... Увiйшов к у р' ║ р П е р ш и й (до Малахiя) - Зараз дзвонили сюди з РНК, просили, щоб ви прийшли до заступника голови. М а л а х i й (зрадiв) - А що, куме!.. (Велично). Подзвонiть i перекажiть йому - iду. Нi, краще пустiть мене до телефону, я сам подзвоню. Однинi мiж мною й урядом жодного посередника. Годi! П е р ш и й - Вiн одiйшов уже од телефону. Мiж iншим, просили, щоб ви прийшли негайно. Вас ждуть на дачi РНК. М а л а х i й - Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, збирайтесь i ви, Аташе. Я появлю вас заступниковi голови РНК як наочний довiд до мо┐х проектiв... А г а п i я - Може, вiн скаже, чи ║ тепер дорога до крусалиму? П е р ш и й - Просили конфiденцiяльно. Розумi║те? М а л а х i й - Ага! То тодi ви. Аташе, зостаньтеся поки що тут... Я скоро вернуся... А куди ж iти? Куди? Перший (написавши пакета, дав його кур'║ровi) - Ось вас оцей товариш проводить... (До кур'║ра). Будь ласка, одведiть товариша реформатора на Сабурову Дачу. М а л а х i й - Дякую! (Пiшов за кур'║ром, показавши кумовi дулю_). К у м - Куди ж ви його? П е р ш и й - Як ви просили - психiатрам на освiдчення. А г а п i я (наблизилась до телефону, боязливо взяла трубку та нишком) - Товаришi! Просю ж я вас, як би менi до крусалиму доставитись. ТРЕТЯ ДIЯ Закрякали, закружляли над Малахi║му саду в Сабуровцi грайворони дзюбатi. Загомонiли, закричали кругом його хворi: - Гей, чорнi┐ Помовчiть!.. Тож не встиг ще Бог свiт сотворити, як вони небо вкрили i поклювали першу золоту зорю, iз сонця решето зробили... Темно менi й холодно!.. (Сумно кричав на грайворонiв_ один i звертався до Малахiя)._ Реформуй сонце! М а л а х i й (рухом голови й рук сво┐х показав) - Реформую! Д р у г и й (весь час напружено до всього прислухаючись, та║мниче шепотiв) - Тихо, благаю вас. 2_ Пiдiйшла санiтарка О л я, а за нею застарений парубок - с а н i т а р. с а н i т а р. - Олю Манойловно! О л я - Я вже сказала... - Олю! - Одчепiться! - Вiн же вас увiв у неславу, а я зовсiм другу любов маю на мислях... Прийдiть, а то я до вас прийду. О л я (одiйшла) - Я мiсцькомовi скажу... П е р ш и й х в о р и й (до Малахiя) - Це професор напустив навмисне ┐х у сад, щоб вони клювали менi голову... Ось глянь, як уже поклювали... (Став навколiшки_). Вижени ┐х! М а л а х i й (одним рухом) - Вижену! _ 3_ Пiдiйшов Т р е т i й. Вiн увесь час змiтав щось бiля себе. Т р е т i й - Позамiтайте крихти! Дивiться - накришили... 4_ Прибiг Ч е т в е р т и й з жовтою квiткою. Ч е т в е р т и й - Бачили Олю! Вона сьогоднi чарiвна. Вона - прекрасна. У не┐ така нiжна й запашна полова залоза (понюхав квiтку). Тако┐ я ще не бачив, хоч i мав любов... П е р ш и й - Вони й залозу поклюють! Т р е т i й - Хай клюють, аби не топтали... Д р у г и й (трепетно) - Тихо!.. Почують. Ч е т в е р т и й - Мав любов з дiвчатами, жiнками, бабами... Пригадую, де це було. Вперше у кухнi, потiм в коморцi, на кладовищi, в церковнiй оградi - росяна трава i дзвони, ще й досi дзвони, бiлий фартушок, гострий молодик з правого боку... Т р е т i й - Це на крихтах, на хлiбовi!.. Ч е т в е р т и й - Заждiть! Разом сто сiм жiнок за п'ятнадцять рокiв, чотирнадцять тисяч, п'ятсот тридцять... тридцять... П е р ш и й - Поможiть ┐х розiгнати! У-у-у-... Закричавши тужно, став бiгати й пiдстрибувати. За ним побiгли другi, кожен iз сво┐м рухом, вигуком або пiснею._ _ 5_ Пiдiйшов санiтар. Ч е т в е р т и й до нього:_ - Ви бачили Олю? С а н i т а р - Он туди йди! Вона там... (Показав у другий од Олi бiк_). Ч е т в е р т и й - У не┐ прекрасна й запашна, як троянда, полова залоза - я бачив... С а н i т а р - Де ти... бачив? - Я сидiв отам в кущах... А вона пiдiйшла... - Ну? - Рвала квiти... - Ну? - Нахилилась... - Ну-ну? - Я й побачив... На нозi, бiля колiна. А вночi вона прийшла до мене i, якби не кiшка... - Яка кiшка? - Та, що й цi║┐ ночi знов привела менi тро║ котят... Скажiть, яке ма║ право та кiшка нявкати всiм, що ко тята од мене... - Ну, вже поблудив... Отуди йди, до всiх... Ч е т в е р т и й (одiйшовши) - Що прокинусь уночi, а вона вже з кетягами i нявка║, нявка║ всiм: няв-няв-няв... _ 6_ Пiдiйшла О л я, щоб заспоко┐ти четвертого. С а н i т а р заступив ┐й дорогу: - Iнтелiгентик оцей каже, що ви приходили до його вночi. О л я - Щодня йому гiрша║. - А може, цьому й правда? - Що?.. Боже мiй! Трохиме Йвановичу! - Я не винний, бо ще й не такий на вас поговiр може вийти. - Поговiр? - Знаю я про все, Олю, - як i де гулялося вам, i як морозивом Кирюшика годувала, та як постiль квiточками посипала, сорочечку бiлую скидала... О л я (хитнулась) - Неправда! - Неправда? Та я про любов про вашу все чисто знаю i навiть можу сказати, якого числа уночi ви прив'язали Кирюху до себе косою i такечки спали... - Як же це... ви дознались! Боже мiй! Хто вам про це сказав? - Хто, пита║те? - Скажiть!.. - А гарнесенька ви зараз. Цей сором вам дуже личить, ┐й-богу. Очата, як двi небеснi планети, i так далi... О л я (самими губами) -Хто? - Про морозиво пташка розповiла, бо на деревi сидiла i все чисто бачила, про постiль та квiти нетля-метелик, ну а про косу - муха-ха-ха. Ну, ну... Я шуткую, бо що таке му-ха? Дурна комаха-ха-ха... - Що ж тепер менi робити?.. - Не що iнше, як плюнути на Кирюшика, бо все одно з другою вже крутить любов. - На любов свою хiба можна плюнути? - Як не плюнете - пiде поговiр... - Трохиме Йвановичу! Невже ж ви хочете мене перед усiм свiтом на поглум виставити, щоб згорiло в менi серце. Що я вам зробила? - Нiчого. Проте я хочу, щоб ви зробили менi любов, бо я вже знемiгся без не┐... Чу║те?.. Пора вже подумати й про мене. О л я (заломила руки) - Скажiть, як ви дозналися? - Про що? - Ну... про морозиво, постiль, квiти?., - Я ж уже сказав: пташка, метелик, муха... - Трохиме Йвановичу! Скажiть! - А попросiть! - Трохиме Йвановичу... - Попроси! - Ну, милий! Скажiть! С а н i т а р ┐┐ за руки притяг до себе. О л я - Пустiть! - Ну-ну... Не норовися! - Не давiть менi руки! 7_ Тяжко зiгнувшись та мiцно стиснувши руки, наблизивсь п' я т и й х в о р и й:_ - Поможiть! С а н i т а р (до Олi) - Оцьому ввижа║ться, немов носить вiн на плечах величезного удава, що хвiст його волочиться десь по той бiк свiту... А любов моя без вза║мностi ще гiрш за того удава, бо давить не руки, а серце... Отак! Отак! О л я (скрикнула) Не мучте! П ' я т и й - Не можу┐ Знемiгсяi Зараз впустю. Зараз буде катастрофа. Поможiть! С а н i т а р - Вiн сказав... Кирюха. О л я - Вiн!.. П ' я т и й (до Малахiя) - Не можу задавити... Це ж удав - всесвiтн║ зло. I тiльки я впустю його - вiн задавить увесь свiт... Поможiть! М а л а х i й (рухом руки) - Поможу! О л я - Невже вiн? С а н i т а р - Ще не вiрите?.. У вас тут (показав на спину) родинка. Так? (Показав на груди}. А лiва трошки бiльша за праву... Так? А ви любите, щоб усе (зашепотiв про щось в ухо). О л я - А вiн не казав вам, що тепер у мене тут... од його дитина? С а н i т а р - Дурниця! Подвiйний аборт: Кирюху iз серця, дитину iз черева - от i вся проблема. О л я - А про свою хворобу не казав? С а н i т а р - Про яку хворобу?.. Та ви шутку║те, Олю Манойловно! О л я - Хочете пересвiдчитись? С а н i т а р - Ну-ну... Це вiн на зло менi, за тi грошi... От же паскудник, га┐ А ви чого зразу про це не сказали... Хiба так можна гратися!.. (Пiшов). Оля упала i тяжко заплакала. П ' я т и й - Зараз буде катастрофа! Пускаю! Поможiть! М а л а х i й (непомiтно стеживши за санiтаром та Олею, заходив, захвилювавсь, як ще нiколи) - Негайно... Негайно потрiбна реформа людини!.. Зараз, кажу, або вже нiколи! Разом з цим пересвiдчуюсь, що нiхто, опрiч мене, тако┐ реформи не зробить... Так. От тiльки не знаю, з чого почати... Вихор думок, голубих, зелених, жовтих, червоних. Як ┐х багато┐ Цiла метелиця! А найбiльш голубих, i вони, по-мо║му, найкращi та иайпридатнiшi будуть на мою реформу. Треба ловити ┐х... Ось одна! Ось друга! Ось третя. Немов метелики, а дивiться, що з них виходить! У хворiй його уявi з'явилися, розквiтнули дивовижнi проекти, реформи, цiлi картини. Спочатку з голубих коливань i метеликiв збiглися, закрутилися якiсь голубi кола з жовтогарячими центрами, забринiв спiв "Милость мира" Дехтярьова, перемiшаний з Iнтернацiоналом, брязкотом кадила та з трелями жайворонкiв, по тому вималювалось таке: десь у голубiй РНК голубi наркоми сидять i слухають його доповiдь про негайну реформу людини. Плещуть в долонi, схва-i люють i вiтають його, вiн далi показу║ наркомам наочно, як треба реформувати людей. По черзi до нього пiдходять: дiдок у дармовисi, колишнiй во║нний в галiфе, дама, Агапiя, санiтар, божевiльнi. Вiн накрива║ кожного голубим покривалом, повча║, перекону║, потiм робить магiчний рух рукою, i тодi з-пiд голубого покривала виходить оновлена людина, страшенно ввiчлива, надзвичайно добра, ангелоподiбна. Далi цi люди, багато людей i вiн на чолi ┐х, з червоними маками та з жовтими нагiдками йдуть у голубу даль. По дорозi бачать - сто┐ть гора Фавор, Оля несе яблука святити, люди спiвають ┐й "осанна", тiльки якось по-новому. По тому в голубому маревi маячить якийсь новий крусалим, далi голубi долини, голубi гори, знов долини, голубi дощi, зливи i нарештi голубе нiщо. 8_ Очувся М а л а х i й. Олi вже не було. Навколо ходили й кружляли хворi. М а л а х i й - Ага. На пiдставi вищепобаченого (взяв пучку землi, поплював, розтер i помазав собi лоба) помазаюся народним наркомом (гучно). Сповнилось! Слухайте всi, всi, всi!.. В iм'я голубо┐ революцi┐ я помазавсь народним наркомом... Д р у г и й - Тихо! Я бачив, у травi верблюжi вуха ростуть. М а л а х i й - Хай ростуть! - Вони ж слухають. - Прекрасно! - I переказують! - Кому? - Всiм... М а л а х i й (звiв голову) - Прекрасно! Гей, верблюжi вуха! Перекажiть всiм, всiм мiй п е р ш и й декрет. Х в о р i (помiж себе) - Всiм, всiм, всiм. М а л а х i й - З ласки велико┐ матерi нашо┐ революцi┐ я помазався народним наркомом. Анкета моя: цiпок i торбина сухарiв; родинного стану я зрiкся, пiшки пройшов увесь стаж попереднiй, воду я пив iз ста семи криниць; нарком без портфеля; зовнiшнi ознаки та клейноди мо┐: червона лента через лiве плече, цiпочок i сурма, для укра┐нцiв бриль i на великi свята корона з соняшника в руцi. Народний нарком М а л а х i й. Нi, не так... Народний Малахiв, в дужках - нарком. Скорочено - Нармах... Нi, Нармахнар. Х в о р i - Народний нарком. Нармахнар появився. Х т о с ь (став навколiна) - Виведи нас звiдси! Х т о с ь (захвилювався) - Вiн самозванець, не вiрте! Т р е т i й - Коли ти велике начальство, - прикажи, щоб хлiба святого не кришили. Хай крихти позбирають. Отож од таких i голод. Думка була весiлля справляти, коли гульк - i молода, i М а т и весiльна на баштанi посохли... А замiсть кавунiв дитячi голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть... М а л а х i й - Прикажу! Виведу! Всi-бо вашi просьби, заяви у серце кладу. До речi - мiй другий декрет... Всiм, всiм, всiм... Негайно скасувати всi портфелi й теки. Коли ж урядовцi спитають, куди ┐м складати заяви та скарги, вiдповiдь дайте: однинi всi скарги народнi, заяви i просьби носiте: 1) в головi; 2) в передсердечних сумках - нiже нi в портфелях, нi в теках. Народний М а л а х i й, нарком. Скорочено - Нармахнар. Харкiв. Вiлла Сабурова. Х в о р i - Виведи нас, Нармахнаре! М а л а х i й - Виведу й поведуi Поведу туди, де зорi║ небо й голубi║ земля, де за обрi║м спiвають на золотих сiдалках голубi будимирi соцiалiстичнi пiвнi... Х в о р i - Нас не пустять! - Не вiрте йому! - Сторожа не пустить. - Небеснi два сторожi й квочка не пустять. М а л а х i й - Я вам скажу таке слово, що пустять, - пароль такий, що й мур розваля... Пiдходьте по пароль! Хворi - По пароль! - По пароль! - По пароль! М а л а х i й (кожному тихо) - Голубi мрi┐... Х в о р i (повторивши той пароль, кинулись до муру) - Так виводь нас! Веди! М а л а х i й - Лiзьте! Хтось з хворих - А як пiймають? М а л а х i й - Не впiймають!.. На сторожi коло вас сам нарком народний. Лiзьте, кажу! Подерлися, перелiзли хворi через мур. М а л а х i й переждав останнього, тодi поплював на руки: - В iм'я соцiально┐ матерi нашо┐ революцi┐ (полiз i собi). _ 9_ О л я (прибiгла) - Стiйте! Куди ви? М а л а х i й (з муру) - Не закудикуйте! Хiба ще й досi не зрозумiли? Обiйти треба кожну хату, межу i завод, щоб кожному преподати голубi┐ мрi┐... - I вам не сором перелазити через мур! Злiзьте! - Народний нарком ма║ право перелазити через всi тини на Укра┐нi, через всi мури й паркани. Це моя прерогатива. - Прощу й благаю вас - злiзьте. М а л а х i й - Гм... Вона просить (злiз з муру). Коли хто-небудь з бiдних i покривджених попросить, щоб народний нарком повiсився, вiн мусить i це негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер уважте ви мою. Пустiть мене туди. - Куди? - Туди, до всiх, а перш - до гегемонiв. - Побудьте ще трошки у нас, вiдпочиньте, а тодi й пiдете собi... - Олю! Невже ви ма║те мене за божевiльного. - Ну, от ще... Та нiхто, нiхто не ма║ вас за божевiльного. М а л а х i й (проникливо) - Олю! У вас очi такi чистi й прозорi, що навiть тiнь легенько┐ неправди я бачу на днi ┐х i читаю - авжеж, божевiльний. - Та нi! То вам так зда║ться. - Щоб знали ви, Олю, - я не божевiльний. Вийшла, як це трапля║ться, малюсiнька помилка. Угадайте, яка? - Не знаю... Скажiть! - Малюлюнiчка. Провожатий помилився - де б вести мене на вiллу РНК, а вiн на Сабурову вiллу одвiв. От i все. А Оля повинна помилку цю залагодити, пустивши мене... - Нi-нi┐ Я не можу┐ Попросiть професора. Вiн розумний i добрий, вiн вас огляне... I взагалi вас скоро випустять. Я чула, вас тiльки на освiдчення прислали... Та хiба вам погано тут? Дивiться - зелено як, квiти, повiтря яке!.. - Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина i земля у просторах блакитних, як лебiдь бiла на тихих ставах, музично i вiльно попливла... Десь за садом загув лунко заводський гудок. М а л а х i й так i скинувсь: - Чу║те?.. Туди, туди, - до гегемонiв!.. I божевiльним справдi буду, коли спiзнюсь i не поведу ┐х за собою... О л я - Ой Боже! Гудок у заводi - дванадцять годин. Зараз на снiданок... А де ж другi... Де вони? М а л а х i й - Вони вже пiшли. О л я - Справдi? Пiшли снiдати? М а л а х i й - Так. На голубе снiдання пiшли. О л я - Так ходiмо ж i ми. Мерщiй! (Пiшла). М а л а х i й пiшов був за нею. Скоро вернувся - сам. Взявся лiзти знов на мур. Завагався:_ - Нi... Вона мене просила. 10_ О л я (повернулась) - Наркоме! М а л а х i й - Не бiйтесь! Я ж вiдступивсь i здавсь на вашу просьбу. Проте я маю вас переконати, Олю. Я мушу першiй вам преподати голубi┐ мрi┐, тим паче, що в очах у вас вони ще не зiв'яли, бринять, а як коли, так ┐х там цiла повiнь. Я з вас почну... - А я покличу санiтара. - Олю, я навколiна стану, ось... До нiг вклонюсь, молитиму, пустiть... - У вас температура, наркоме. Вам треба лягти. - Навпаки, менi треба встати. Олю, хвилинку... Ви тiльки зважте, що дадуть мо┐ проекти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете завжди голубi┐ мрi┐. Не пустите ж мене - доведеться, чорний очiпок надiвши, однести ┐х на гробки. - Гукають. - А пустите - вiн вернеться. - Хто? - Кирюшик. - Не вернеться. - Згiдно з проектами мо┐ми - вернеться. Невкоснительно. Уночi зимою... - Гм... А чом не весною? - Зимою. Ви, Олю, засвiтивши каганець самотностi, прястимете нитку жiночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисцi дитя хлип-хлип, - Мати Оля горювальниця пiсню спiватиме, оту саму, як й'... (заспiвав): "Ой спи, дитя, без сповиття. Поки Мати з поля прийде та принесе три квiтоньки: одна буде дрiмливая, друга буде сонливая, а третя - щасливая..." (Нахилився до Олi) у Олi сльози?.. О л я (крiзь сльози) - Ну, а далi що? М а л а х i й - Зимою вночi. Метелиця буде по всiх степах, по всiх свiтах: гу-гу-у. Конi в степу тупу, тупу, - то з походу революцiйного ┐хатиме вiн... - Хто? - Згiдно з проектами - Кирюшик. - Так? - Невкоснительно. У вiконця стане, тихенько постукотить: "Одчини, дружино Олю, товаришу вiрний..." (До Олi). Оля? О л я (тихо) - Одчине... М а л а х i й - Заснiжений, заметений у порога стане; - "Драстуй", - скаже. Тодi Оля у вiдповiдь (заспiвав з вiдомо┐ солдатсько┐ пiснi, одмiнивши трохи слова_). "Драстуй, драстуй, милий мiй, пожалуй у хату..." Тодi скаже милий; "Олю, оновлений пiсля реформи людини, спокутавши грiхи сво┐ перед тобою в походах i боях за голубосяйнi мрi┐, я вернувсь до тебе, прости мене..." Оля скаже... О л я (замрiяно) - Прощаю! Прощаю! М а л а х i й - Тодi милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак (посадив Олю на пнi). То на не┐ любо гляне, то на миле║ дитя, то к серцю пригорне, то в очi загляне, то ноги цiлу║ святi у чашечки похололi... Оля плаче? О л я - Нi... це я так, дурненька (замрiяно). Ох, як же я нагорювалася, тебе ждучи, милий! М а л а х i й - Це все вiдбудеться згiдно з мо┐ми проектами... Я маю поспiшати, Олю. Я йду. О л я (замрiяно) - Iдiтьi Iдiть! М а л а х i й (вилiз на мур, сiв) - Ходiмо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад мо║┐ негайно┐ реформи... Близько почувся санiтарiв голос: "Олю Манойловно!" О л я - Кличуть!.. Тiкайте! М а л ах i й - Не тiкаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято оновлення нашого укра┐нського роду, що вiдбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по старому ж на Спаса. Подробицi: бой конфеттi, серпантин i тощо у мо┐х декретах... (Скочив - i за мур, потупотiв десь_). _ 11_ С а н i т а р (прибiг) - Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичi (подивився кругом). Та де ж вiн? О л я (заступила те мiсце, де перелiз М а л а х i й) - Не знаю. С а н i т а р (пiдозрiло) - Як так не зна║те? Та я черговому лiкарю рапорта напишу, як i хто гУ л я║ з хворими в кущах, а тодi - не знаю... (Оля мовчала). Ви набрехали на Кирюху: нiяко┐ хвороби, каже вiн... (Оля мовчала). Де Стаканчик?.. А хворi всi де?.. Може, повтiкали? О л я (очутилась) - Хворi? Вони он... - Де? - Пiшли снiдати, i Стаканчик. - Нiчого подiбного, там ┐х нема. - Та он вони, хiба не бачите, за рiг зайшли... С а н i т а р побiг. Десь близько почулися тривожнi голоси:_ "Хтось випустив хворих! Хворi втекли!" Оля перелiзла через мур._ _ 12_ Бiля канцелярi┐ стояли, ждали кум i Л ю б у н я. Хвилювалися._ Л ю б у н я - Аж не вiриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем його додому... Боже! Що вже находилися, що напросилися, а що наговорилися... Невже, хрещений? К у м - Спокiйно! Хоч i сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице, руку iк серцю... - Ой! - Та нi... До мого серця. Л ю б у н я приклала руку до кумового серця. - Як? - Ой же б'║ться! - Не серце, а ступа. Чу║ш? Гуп-гуп, гуп-гуп. Сильно хвилююся я (по паузi). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба ось, Загнибогина гребля, шу-шу - очерет... Кум сидить - i я сидю, кум вудить - i я вудю. У природi й бiля не┐ тихо, ясно. Коли - дз-з-з, цiм-м... Куме, комарi А кум: га-га? Ляп себе по лобi... Л ю б у н я - У папоньки завжди пiсля рибальства увесь лоб у гулях. _ 13_ Вийшов санiтар: - Це ви прийшли по хворого Стаканчика? К у м - Не тiльки ми, а й дочка його ось... С а н i т а р - Його у нас вже нема. - Як так, нема? - Вiн утiк. Кум остовпiв. Любуню спазми взяли: - Ой...ой...ой... К у м - Не кричи, бо я вже нiчого не чую (до санiтара). Скажiть, ви мене вдарили? С а н i т а р - Я?.. нiчого подiбного. К у м - А чого ж менi в головi загуло? Л ю б у н я (знов узяло ┐┐ на спазми) - Утiк... К у м - Не кажи! - Утiк... - Не кажи цього слова! Л ю б у н я (заплакала) - Утi-i-к... К у м (до санiтара) - Запитання! - Будь ласка. - Коли утiк? - П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонили до мiлiцi┐, зараз його вловлять... - Спасибi, - тепер уже не вловлять. - Ви так дума║те? - Не вловлять. Як судився за пiвня з сусiдою, то три роки, аж поки не висудив... - До чого ж тут пiвень? - А до того, молодий чоловiче, що характер у кума така. Раз уже почав тiкати - до смертi тiкатиме. Розумi║те? - Нiчого не розумiю. - Як не розумi║те! Вiн у вас тiка║, а ви не розумi║те! А як я подам у суд i навiть на раднаркомiв, що не встерегли кума, що вiн утiк i може чорзна-що наробити... Бюрократи ви всi пiсля цього!.. А втiм, ви тепер нам не потрiбний, молодий чоловiче... I взагалi лучче б ви ударили мене з дванадцятидюймово┐ гармти в самiсiньке мо║ серце, нiж прийшли з таким повiдомленням... Iдiть, бо не можу на вас дивитися! С а н i т а р - А я кажу - мiлiцiя вловить. Навiдайтесь завтра (пiшов). К у м - Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме, куме! Любив тебе, шанував, як брата рiдненького, у серцi носив i доносивсь - до му-золiв... (По паузi). А посумувавши, скажу: шабаш! Додому, Любонько, i навiть негайно! Л ю б у н я - Без папоньки? - Не тiльки без папоньки, - без кума. - Хрещений!.. - Додому! - Хрещений!.. - Шабаш! - Хрещений! Як же ми без папоньки на очi появимось? - Прийдем уночi. - Мамонька ж прокленуть мене... А вам до церкви як, на базар? Скрiзь питатимуть, чом без кума вернувся? - Не пiду я до церкви... А втiм, чого я хвилююсь, коли я постановив: прийти, захворiти i вмерти... - Не можна без папоньки. - Можна - не можна, годi, кажу! - З ким же тепер рибу ловитимете? - Сам! - А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами, хто про полiтику? - Сам! - А з ким "сади мо┐ зелененькi" заспiва║те?.. А як же на Рiздво, на Великдень?.. - Сам! Сам заспiваю, сам занедужаю, сам i помру! Сам! - Хрещений! Згадайте, як на вашi йменини ви папоньку додому вели та й заблудились на сво┐й же вулицi, й якби не П