ь щось хоче сказати, да не зможе вимовити й слова, а тiлько - "бгатику!" да й замовкне. Шрам глянув на свого Петра, а Петро сто┐ть коло вiкна бiлий, як крейда. Може, старому й жаль стало сина, тiлько не такий Шрам був батько, щоб дав кому догадатися. - Що ж ти нас не благословля║ш, панотче? - каже Сомко Череваневi. - Бгатику,- каже Черевань,- велика менi честь оддать дочку за гетьмана, тiлько вона вже не наша, а Шрамова: учора в нас було пiвзаручин. - Як же се так сталось, панiматко? - обернувсь тодi Сомко до Череванихи. Вона хотiла вимовитись, но Шрам припинив ┐┐, взявши за руку, i рече: - Нiчого тут не сталось, пане ясновельможний! Я сватав Лесю за свого Петра, не знаючи про ваш уклад. А тепер лучче я свого сипа оддам у ченцi, нiж би став тобi з ┐м на дорозi! Нехай благословить вас бог, а ми собi ще найдем. Сього цвiту, кажуть, багато по всьому свiту. - Ну, будь же ти в мене за рiдного отця, i благословiте нас укупi. Тодi Шрам став поруч iз Череванем; дiти ┐м уклонились до землi; вони ┐х i благословили. Як ось пiд вiкном хтось: - Пугу пугу!_ _Сомко усмiхнувсь: - Се,- каже,- нацi юродивий Кирило Тур. I звелiв одвiтовати по-запорозькi┐: "Козак з Лугу", _бо запорожцi здоровкались, мов хиже птаство на степу. - Не знаю, синку,- каже Шрам,- що за неволя тобi водиться з сими пугачами. Городовому козаковi треба стерегтись ┐х, як огню. - Правда твоя, батьку,- каже Сомко,- низовцi зледащiли пiсля Хмельницького, а все-таки мiж ними ║сть люде драгоцiннii. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз вiн менi ставав у великiй пригодi. Добрий вiн, i душа щира, козацька, хоть уда║ з себе ледащицю i характерника. Да вже без юродства в ┐х не бува║. - Щоб ┐х лихий злизав iз ┐х юродством! - каже Шрам.- ┐м усе смiшки! Не раз i самому Хмельницькому пiдносили вони гiрко┐. - А все-таки не скажеш, батьку, щоб i мiж ними не було добрих людей. - Грiх менi се сказати! - одвiту║ Шрам.- Раз, чатуючи з десятком козакiв у полi, попавсь був я у таку западню, що без ┐х я раз полiг би головою. Обскочили меi┐е кругом ляхи. Уже нас сталось тiлько четверо; уже пiдо мною й коня вбито; я одбиваюсь стоя. А ┐м, окаянним, хочеться взяти мене живцем, щоб поглумитись так, як над Наливайком i iншими бiдолахами. Коли ж тут звiдки не вiзьмись запорожцi: "Пугу пугу!"_ Ляхи врозтiч! А було ┐х iз сотню. Дивлюсь, а запорожцiв нема й десятка. - О, мiж ними ║сть добрi лицарi! - каже Сомко. - Скажи лучче, синку, були да загули. Перевелись тепер лицарi в Сiчi: зерно висiялось за вiйну, а в кошу осталась сама полова. - Овва! - гукнув тут на всю свiтлицю Кирило Тур, показавшись у дверях. Увiйшов у хату, не знiмаючи шлика, узявсь у боки да й дивиться на Шрама, покрививши губу. Шрам так i загорiвсь. - Що то за "овва"? - каже, пiдступивши до запорожця. А той iзнов: - Овва, панотче! - да й заложив за вухо лiвого уса (себто - знай, не боюсь тебе).Перевелись? - каже.- Де тобi перевелись? Хiба ж дармо спiвають: "Течуть рiчки з всього свiту до Чорного моря"? Як вода в Чорному морi не переведеться, поки свiт сонця, так i в Сiчi до вiку вiчного не переведуться лицарi. З усього свiту злiтаються вони туди, як орли на недоступну скелю... От хоч би й мiй побратим... та не про його тепер рiч. Чолом тобi, пане ясновельможний! (Тодi вже зняв шлик.) Чолом вам, панове громадо! Чолом i тобi, пане полковнику! Ну, дак як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? - Iроде! - сказав Шрам, грiзно насупивши на його бiлi┐ брови,- коли б не таке мiсто, то навчив би я тебе шановатись! - Себто вийняв шаблюку та сказав: "Ану, Кирило, помiря║мось, чия довша?" Козацьке слово, я оддав би шалевий свiй пояс за таку честь! Та сього зроду не буде! Лучче, коли хоч, розрубай мене надво║ од чуба до матнi, а я не знiму руки на тво┐ шрами i на твою рясу! Знав бо, що й сказати, запорожець. Зараз старий i вгамовавсь. - Чого ж ти, каже,- осо, од мене хочеш? - Нiчою бiльш, розкажи тiлько, як ти добравсь пiхтурою до табору. - Пху! Сатано! - каже тодi Шрам, усмiхнувшись.- Розкажу, тiлько не доводь мене до грiха. Ото й порозбiгались к нечистiй матерi ляхи, а ватажко тодi: "Е, батьку! Да се в тебе коня нема!.. Братчики, добудемо йому коня!" - да й припустив за ляхами. - Що ж, добули? - Добули вражi дiти; вернулись iз добрим мерином. Здивовались ми тодi з козаками. Як же й не здивоватись, що в самих конi потомленi, а жеребця такого доскочили, що так i йгра║ на поводi? - Еге! Знай наших! Наш брат неспроста вою║: часом низовець i чортом оруду║. Так говорив Кирило Тур, розгладжуючи вуси i поглядаючи на всю компанiю, а очi такi лукавi, що разом, зда║ться, й щиро говорить, разом i морочить. - Да i в мене самого,- каже Шрам,- така думка, що тут без нечисто┐ сили не обiйшлось. Питаю: "Як ви доскочили такого огира?" - "Нам те║ знати, батьку. Сiдай да ┐дь собi з богом: ляхи не за горою; часом жах у них проходить швидше од похмiлля". - Ага! У нас так! - каже Кирило Тур.- Нашi не кудкудахчуть, iзнiсши я║чко. А воно було ось як. Припустили братчики за ляхами, а ляхи огледiлись, що ┐х женеться жменя, та й зупинились. Поки ж вони до мушкетiв, а отаман прицiливсь та i влучив ┐х ротмiстровi якраз межи очi. Ляхи тодi врозтiч! А я за коня... Чи то пак отаман за коня!.. - Що за вража мати! - каже тодi Шрам, протираючи очi.- Да се ж ти, бачу, сам i отаман! Запорожець тодi в регiт. - Ага,- каже,- пане полковнику! Так-то ти шану║ш давнiх приятелiв? - Ну, вибачай, братику, каже Шрам, обнявши його.- Чи не розкололи ляхи менi голови шаблями да келепами: щось не держиться в ┐й пам'ять! - А що ж оте║ ми так заговорились? - озвавсь Сомко.- Давно пора по чарцi да й за стiл. - От, бгатцi, розумна рiч, так-так! - каже Черевань. - Я так отощав, не ┐вши зранку, ш.о й радуватись нездужаю. Випив Кирило Тур горiлки да й каже: - Уже ж, пане ясновельможний, не остав тво║ю ласкою i мого побратима. - Не оставим,- каже Сомко.- Я знаю, що вiн шаблею вороча║ лучче, нiж язиком. - Не дивуйсь, пане гетьмане, що вiн мовчить, наче води набрав у рот: вiн у мене з далеко┐ землi, аж iз Чорно┐ Гори - десь аж за венграми. Тепер таки наломивсь балакати по-козацьки, а скоро прийшов до нас, то насмiшив братчикiв сво║ю мовою: усе тiлько "бре"_ та "море"! А_ добрий юнак, о, добрий! Один хiба Кирило Тур йому в юнацтвi рiвня. Тим я нiкого й не люблю так, як себе та його! VII Сомко почав саджати гостей сво┐х за довгий стiл. Шрама й Череваня посадив на покутi, сам сiв на хазяйському мiсцi, кiнець стола, а Череваниху й Лесю посадив на ослонi. Запорожець примостивсь на задньому кiнцi стола iз сво┐м побратимом. Шрамовому Петровi прийшлось сидiти поруч iз Лесею, хоть вiн би тепер рад був одгородитись од не┐ горами й морями. Що там не вигадував той запорожець, як там не потiшались гостi iз тих вигадок, вiн сидiв за столом, наче в гаю. - Ну, скажи ж менi, пане отамане,- пита║ Сомко в Кирила Тура,-яким вiтром занесло тебе в Ки┐в? - Самим святим, пане ясновельможний,- одвiтовав запорожець,- проводжа║м прощальника до Межигорського Спаса. - Чого ж се ти одбивсь од свого товариства? - Потривай, пане гетьмане, розкажу все по ряду; дай перше промочити гортань. Тiлько в нас такi нiкчемнi кубки, що нi в вiщо гаразд i налити. Святе дiло нашi сiчовi коряки! У нашому коряцi утопиш iншого мiзерною й ляшка. - Пгавда, бгаге, ┐й богу, пгавда - озвавсь Черевань.- Я давно кажу, що тiльки в Сiчi i вмiюгь жити по-людськи. Iй-богу, бгате, коли б у мене не жiнка та не дочка, то кинув би усяку су║ту мирськую та й пiшов до вас на Запорожж║! - Гм! - каже Кирило Тур, озирнувши його тушу.- Не багато таких потовпилось би в куренi! Усi засмiялись, а Черевань наперед усiх. Веселий i негнiвливий був собi пан. - Я з душi люблю сього пройдисвiта,- каже гетьман Шрамовi стиха.- Часом вiн закине й дуже вже круто, да, враг його зна║, якось так щиро засмi║ться, що нiзащо на його не розсердивсь би. - Погано тiлько,- каже Шрам,- що сi братчики, смiючись, чоловiка куплять, смiючись, i продадуть. - Що правда, то правда, батьку.По ┐х сiчовому розуму, нiщо на свiтi не сто┐ть нi радостi, нi печалi. Фiлозофи вражi дiти! Дивляться на божий мир iз бочки, тiлько не з порожньо┐, як той Дiогенес, а по шию в горiлiй. - Так вам хочеться знати, чого я одбивсь од товариства? - каже Кирило Тур, спорожнивши кубок.- Ось чого. Може, ви чували коли-небудь про побратимство! Де вже не чувати? Се наш сiчовий звичай. Як не одрiзняй себе од миру, а все чоловiку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рiдною брата, так шука║ названого. От i побратаються да й живуть довiку вкупi, як риба з водою. "Давай,кажу я сво║му Чорногору,-давай побрата║мось". -"Давай". От i зайшли у Братство та й попросили панотця прочитать над нами iз Апостола, що нас породило не тiло, а живе слово боже; i от уже ми тепер рiднi брати, як той Хома з кремою. - Ну, а далi! - А далi... Се вже так завсегда бува║, що скоро чоловiк зробить добре дiло, то сатана, не за хлiбом його згадуючи, i пiдсуне iскушенi║... Далi дивлюсь, аж сто┐ть краля така, що тiлько гм! Та й i одi. - О, невже таки жiночий рiд спокусив хоть раз запорожця? - Ой-ой-ой, пане гетьмане! Та ще_ як! I не диво-бо: Адам був чоловiк не нашого брата, та й той спiткнувсь на кву! - Звiдки ж узялась та краля? - Спитай ┐┐ сам, звiдки! Я тако┐ пишно┐ панни не зумiю й зайняти. I поглянув на Лесю. - Тю тю, дурню! каже, засмiявшись, Сомко.- Се моя молода! - Та менi не те горе, що вона твоя молода,- каже, здихнувши, запорожець,- а те, що зовсiм мене причарувала. Усi зареготали, почувши таке диво. - Браво,- каже Сомко,- ведмiдь попавсь у тексти! Що ж тепер буде? - А iцо ж? Ведмiдь пiде до сво║го берлога i тенети за собою потягне. - Як! Отсе у Сiч би то? - Чого ж у Сiч? Хiба тiлько й свiту,що в вiкнi? - I оте║ такий жвавий кочарлюга, да ще й отаман, ради жiнки покине товариство? -А чом же? Та для тако┐ кралi можна покинути й усе на свiтi, не то що товариство. - Ну, куди ж би ти потяг сво┐ тенети? Кирило Тур засмiявсь. - Ти бо вже, пане ясновельможний, хочеш усю правду разом випитати. Не хочеться тобi й признаватись, не хочеться й брехати. - Бо ше, кажеш, iзроду не брехав? - додав, шуткуючи, Сомко. - Не збрешу й тепер,- каже Кирило Тур.- Дайте тiлько гортань промочити. Да й кашлянув, винивши кубок, i поглянув по всiх гостях, розгладжуючи вуси. -Треба,каже, вам, панове, знати, що Чорна Гора те ж свяге, що й наша Сiч, тiлько що там не цураються бабського роду. А то i подiлена так, як у нас: у нас куренi, а в ┐х братства,_ i над усяким братством обирають отамана. А що вже воювати з бусурменами, так хоч щодня. Та як у ┐х воюють, коли б тiлько ви знали! Як зачне розказувати мiй побро,_ то аж душа вгору росте. Побро мiй, зна║те, забрiвши на Вкра┐ну, скучив без сво║┐ Чорно┐ Гори i вже давно зазива мене в гостi. I то сказати: чом не погуляти козаковi по свiту? Чом не подивитись, як живуть iншi язики? Всi слухають, до чого вiн доведе свою рiч. Очаровав усiх запорожець. - "Добре,- кажу,- по┐дьмо, покажем тво┐м землякам козацьке лицарство; нехай i нас там знають!" Отож i побратавсь я з ним у Братствi, так уже, щоб у нас не було се мо║, а се тво║,_ а все укупi: щоб помагать один одному у всякiй пригодi, щоб менший старшому був вiрним слугою, а старший меншому рiдним батьком. Воно б i добре, та як побачив я отсю кралю, так душа й дала сторчака. "Як хочеш,- кажу,- побро, а я без се┐ дiвойки_ не по┐ду з Укра┐ни!" Не бабак же й мiй побратим. "Море! - каже.- У нас як кому припаде до душi руса коса,_ то вхопить, як сокiл чайку, та й до попа". - Се вже по-римськи! - каже, смiючись, Сомко.- А як же в то┐ чайки ║сть брати-орли або родичi-соколи? - Тим-бо й ба, що юнаки знають i сьому лиху запобiгти. Тiлько натякни, то самi визвуться! "Гайде, море! Да тi отмемо дiвойку!"_ Себто по-нашому: "Гайда, однiмем тобi дiвчину!" От i збереться чоловiк десять тих отмичарiв:_ спорядяться як на вiйну, i вже, як попадуть у сво┐ лапи русу косу,_ то хоч голови положать, а не впустять родичам. Пек його матерi! Такий звичай по смаку менi! I вже хiба не я буду, що я не доказав такого ж отмичарства. Вони беруть однi║ю хистю, а в нашого брата про запас i характерство ║сть! - Що за баляндрасник отсей придиус! - каже, смiючись, Сомко.- Мабуть, у вас в Сiчi тiлько й роботи, що потiшати один одного вигадками. - Е, пане гетьмане! Нашi братчики, що в бога день, виробляють такi┐ чудасi┐, що не треба й вигадок. Та вже знаю, що пани-молодцi не почують луччо┐, як я сьогоднi викину. Ще тако┐ чудасi┐ зроду нiхто не чував. \ - Що ж то буде за чудасiя? - Так, нiчого: пiдхоплю тiлько на сiдло от║ю кралю, та й шукай вiтра в полi. Махнем з побратимом навпростець до Чорно┐ Гори. Ох, да дiвчина ж гарна! - додав Кирило Тур, поглянувши вовчим поглядом на Лесю. Леся вже давно була сама не своя од страху. Зроду вона нiкого так не боялась, як сього запорожця. Крiпилась однак же, сердешна, сидючи за столом. Як же поглянув вiн отак на не┐, то наче аж до серця досяг ┐й очима. Злякалась голубонька, як дитина, i заплакала з ляку. Затулила руками очi, а сльози мiж пучки так i капотять. Мати собi стривожилась, устала з-за стола i одвела ┐┐ в кiмнату. А козакам i байдуже, тiлько смiялись. - О, вражий ти комишнику,- каже Шрам,- бач до чого добалакавсь! Iзлякав справдi бiдну дитину. Череваниха вже не вернулась до столу; однак нiхто пiсля обiд не догадавсь довiдатись, чи не занедужала з переполоху Леся. Тодi ще козак мало зважав на жiноче серце. Жiночi сльози й печаль не скоро проймали йому душу. Уставши з-за стола, Кирило Тур подякував за хлiб, за сiль по-сво║му: - Спасибi богу та менi, а господарю нi: вiн не нагоду║, то другий нагоду║, а з голоду не вмру, - да й потяг iз подвiр'я з побратимом, не сказавши нiкому й "прощайте", наче з свого куреня. Тiлько чутно було, як виспiвував за ворiтьми: Журба мене сушить, журба мене в'ялить, Журба мене, моя мати, скоро з нiг iзвалить. - Чи чу║ш? - каже тодi Шрамовi гетьман. - Нiхто не розбере, чим душе низовець, поки сам себе не виявить. От же я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душi важке лежить. Уда║ вiн iз себе паливоду, а постерiгав i не раз я, куди пряму║ сей юрода. Дивно во очiю,_ а так воно ║сть, що вiн тiлько й живе душi спасенi║м. - Ледачу ж вибрав вiн дорогу - каже Шрам. - На яку натрапив, таку й вибрав, батьку! Сотворив себе бу┐м i безумним для бога. От воно що! Господь його зна║, куди вiн зайде; а бачив я раз, як Кирило Тур, молячись серед ночi богу, обливавсь гарячими сльозами, i нехай би пустинник знiс таку молитву до бога, як сей гульвiса! Прислухавшись, я сам... Да що про те розказовати? То дiла божi. Одкрию тобi, панотче, чого оте║ я в Ки║вi. Не сватанн║ в мене на думцi. Повiнча║ш ти мене, одiгнавши ляхiв до Случi, щоб моя жiнка була гетьманша на всю губу. А тепер перед вiйною треба нам поставити у Ки║вi твердо ногу, понасипати горлахи пашнею, припасти доволi пороху i вiйськово┐ збро┐ да ще спорядити одно дiло. Ось ходiмо лиш до архимандрити, до нашого порадника. Гiзель, батьку, тепер у нас такий головатий чоловiк, як колись був Могила. Поговоримо з ним де про що _з Гадяцьких пунктiв._ Не дурень був Виговський, що написав ┐х, тiлько дурень, що з'якшавсь iз ляхами. З ляхами в козакiв вовiки вiчнi ладу не буде. Чи гаразд, чи не гаразд, а з москалем нам треба укупi жити. Се вже так, батьку! - Ой, синку! - каже Шрам.- Рознюхали ми тепер добре бояр да во║вод московських! - Се, батьку, як до чоловiка! А москаль нам рiднiший од ляха, i не слiд нам од його одриватись. - Бог його зна║! - каже здихнувши Шрам.- Може, воно так буде й лучче. - Уже ж пак не гiрше, батьку! Бо тут усi слухають одного, а там, що пан, то й король, i всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати. - Не дiждуть вони сього, невiрнi┐ душi! - каже Шрам, ухопившись за уса. - От же щоб не дождали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мiй милий! Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче. Ось нехай лиш господь нам допоможе зложити докупи обидва береги Днiпровi, тодi ми позаводимо усюди правнi┐ суди, школи, академi┐, друкарнi, пiднiмемо Вкра┐ну вгору i возвеселим душi тих великих ки┐вських Ярославiв i Мономахiв. Розмовляючи про такi речi, пiшли до отця Iнокентiя удвох чи втрьох, а деякi розiйшлись по монастиревi. Що ж дiялось iз Лесею? Вона, голубонька, справдi рознемоглась. Не жартами здавались ┐й химернi речi запорожця: вона боялась, щоб не вхопив вiн ┐┐, як шуляк, i просила матерi позащiпати кругом дверi. Чого вже не робила мати, щоб ┐┐ заспоко┐ти! Сердешному дiвчатi так i стояв перед очима страшенний запорожець. Уже й Черевань, увалившись у кiмнату, пробував ┐┐ уговорювати, щоб не лякалась не знать чого; разiв зо два назвав, забувшись, аж "бгатиком"; далi бачить, що нiчого з нею не врадить, махнув рукою да й лiг одпочити; проспав, неборак, аж поки задзвонено до вечернi. Пiсля вечернi знов позбирались усi у козацьке подвiр'║. Гетьман i Шрам вернулись iще веселiшi, пили за здоров'║ велико┐, одностайно┐ Укра┐ни, пили й за царя православного i праведного, которий нi для кого в свiтi душею не покривить, не так як той король, що оддав козакiв магнатам на поталу. Од щирого серця празниковали. Черевань тобi був рад, що_ Шрам повеселiшав, i все тiлько вигукував за кубком. - Щоб нашим ворогам було тяжко! I весь же той гармидер чинивсь через стiну од Лесi. Лежала вона зовсiм мов недужа, а про не┐ нiхто й не спогадав. Сказано - козаки: байдуже ┐м про жiнок, як заходяться з вiйськовими речами. Отже, хоч небожата-жiноцтво вже i знали i корились сво┐й долi, да защемiло серденько в мо║┐ Лесi од того занедбання; жаль ┐й було не помалу на свого ясного жениха, на Сомка Якима. Лицар над лицарством, вродливий над вродливими, да, видно, тiлько в його i думки, що про гетьманськi порядки. А дiвочому серцю що i молодецька краса, що i козацька слава, коли до не┐ козак не горнеться? Леся полюбила Сомка iще тодi, як вiн було носить ┐┐ на руках i дару║ ┐й то золотi сережки, то добре намисто. Iще тодi звав вiн ┐┐ сво║ю судженою i зложив з Череванихою руки. Череваневi здавалось жартами таке залицянн║, а вони з Череванихою не жартують словами. З щирого серця зове вiн ┐┐ сво║ю ненею, з щирого серця зове вона його сво┐м зятем. I зросла Леся, його кохаючи, кохаючи щиро дiвочим серцем. Що тiлько в рiснях виспiвують про те коханн║, усе вона складала у сво║му серцi. От же зове вже вiн ┐┐ сво║ю й молодою, тiлько все воно вийшло не так, як то вона собi компоновала. Про iншi┐ речi клопочеться вiн iз старим Шрамом, про iншi┐ речi широко розмовля║, а ┐┐ мовби нема йому й на свiтi. Защемiло горде дiвоче серденько, да мовчала небога, не сказала й матерi. А що ж Петро? Петро зараз послi обiд узяв рушницю i пiшов у гай, нiби на польованн║. Проблукав сердега по гаю до самого вечора. Вернувсь на подвiр'║, аж там усi веселяться. Гомiн справили такий, мов справдi на бенкетi. Iншi й до його присiпались iз кубком, а йому притьмом прийцiлось так, як спiвають у пiснi: Чомусь менi, братцi, горiлка не п'║ться: Коло мого серця мов гадина в'║ться' Сiли за вечерю, аж ось iзнов iде Кирило Тур, тiлько вже без побратима. Леся не вийшла вечеряти. Розгорiлась i рознемоглась сердешна дiвчина, що притьмом мусила Череваниха посилати у хутiр до чернечого пасiчника по шептуху. Прийшла шептуха i наварила якогось зiлля, щоб напо┐ти на нiч, да й сама бабуся осталась ночовати на подвiр'┐. Надвечiр ублагала була мати Лесю роздягтись да лягти спать; як же почула Леся Кирила Тура голос, то так i затрусилась; i вже шкода було й казати ┐й про сон! Боялась заснути, щоб не вхопив той пугач ┐┐ сонну. Не вонтпила вона, що сей пройдисвiт не сво║ю силою дише, бо не раз чувала про запорозьке характерство. А Кириловi Туру, мабуть, були жарти з того дiвочого жаху. Сiв за вечерю, да зараз i почав викидати. - Ну, панове,- каже,- тепер я вже зовсiм налагодивсь у дорогу. - У яку се? - пита║ Сомко. - Та в Чорну ж Гору. - Усе-таки туди? Ти не покинув сво║┐ думки? - Коли ж се бувало, пане гетьмане, щоб нашi братчики, задумавши що-небудь, покинули свою думку, мов яку химеру? Про що iншому i згадати страшно, те низовець, сидячи над широким морем-лиманом, викомпону║, вимiзку║ i вже хiба лусне, а не покине сво║┐ гадки. Так оте║ й менi прийшлось, бачу, або луснути, або доказати слави, бо вже не дурно щось мою Турову голову так заморочили дiвочi очi. - I тобi оте║, запорожцевi, отшельниковi, не сором признатись? - каже Шрам, бо й вiн, старий, розвiшав ушi, як понiс той сво┐ баляндраси.- А що скаже товариство, як дочу║ться, що курiнний отаман так осрамив сво┐х братчикiв? - Нiчого не скаже, бо я вже тепер вольний козак. - Як то тепер_ вольний? А перше ж хiба був невольний? - У нас, панове, поки козак не випишеться з коша чи з куреня, то слухай сiчово┐ старшини так, як iгумена. Знюхайсь тодi, коли хоч, з бабою, то знатимеш, почiм кiвш лиха! Тiлько наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас, скоро чоловiка спантеличить мирська су║та, та в куну або до кози не саджають, а зараз - iди собi к нечистiй матерi! Вибрикайсь на волi, коли дуже розжирiв на товариському хлiбi! I чи раз же то траплялось, що сердешний сiромаха попогасае по городах,_ ухопить, як там кажуть, шилом патоки да, побачивши на власнi очi, що чортмае в свiтi нiчного путного, покине жiнку й дiтей, вернеться в курiнь: "Ей, братчики! Примiте мене знов мiж товариство! Чортма на свiтi добра! Не сто┐ть вiн нi радостi, нi печалi!" А братчики тодi: "А що, ледащице! Ухопив шилом патоки? Бери лишень коряк та випий з нами сi║┐ дури, то, може, порозумнiша║ш!" От бiдолаха сiда║ мiж милим товариством, п'║, розказу║ про сво║ городове житт║ з жiнкою та з дiтьми; а тi┐ слухають, кепкують з його, як iз блазня, та тiлько за боки беруться. Так i мiй покiйний панотець,- нехай царству║,- ┐здючи колись iз прощальником по городах, натрапив на такi очi, що й товариство йому стало немиле,- замутив зовсiм лукавий йому голову. Ну, виписавсь iз куреня, сiв хуторком десь коло Нiженя, i господарство, i худiбчину завiв, i дiток сплодив двойко - карапуза-хлопчика та скверуху-дiвчинку. Тiлько, рокiв через п'ять чи що, так йому обридло все в господi i в полi, як приборканому степовому птаху. Суму║ та й суму║ козак; бо чи статечна бак рiч - iсповнити козацьку душу жiнкою-квочкою та дiтьми-писклятами? Козацько┐ душi i ввесь свiт не сповнив би: увесь свiт вона прогуляла б i розсипала, як таляри з кишенi. Тiлько один бог може ┐┐ сповнити... - Що ж сталось iз тво┐м батьком? - спитав Сом-ко.- Ти-бо вже коли говориш, то говори одно; а то разом хочеш буть i за попа, i за дяка. - Iз мо┐м батьком? - каже Кирило Тур, мов крiзь кон, бо звернув свою розмову на такий лад, що й голову понурив...- Еге! Я ж кажу, що мiй батько, скоро розчовпав, що пожививсь, як собака мухою, то й заскучав по братчиках. Уже не раз казала йому моя мати, так як та жiнка в пiснi: Що ти, милий, дума║ш гада║ш? Мабуть, мене покинути ма║ш: Рано вста║ш, коня напова║ш, Жовтенького вiвса пiдсипа║ш, Зеленого сiнця пiдклада║ш; В сiнечки йдеш - нагайки пита║ш, В комору йдеш - сiдельця шука║ш; Дитя плаче - ти не поколишеш; Все на мене важким духом дишеш! Тiлько батько мiй не пускавсь у такi жалiбнi┐ розмови, як той козак iз сво║ю жiнкою, а, надумавшись сам собi, сiв на коня, ухопив на сiдло карапуза-синка свого, себто мене ледачого, та й гайда на Запорожж║. Не вибiгала ж за ним услiд моя панiматка, як у тiй пiснi, не хапала за стремена, не прохала вернутись, напитись варенухи, прибратись у голубий жупан та хоч раз iще подивитись на свою милу. I жупани, i худобу покинув вiн ┐й на прожиток, а сам у семрязi убравсь за границю бабського царства. От же й менi, бачся, доведеться йти батькiвським слiдом! - Ну, бери ж кубок,- каже гетьман,- да пiдкрiпись на дорогу. До Чорно┐ Гори не близький свiт. Ось i ми погладимо тобi дорогу. - Дяку║мо тобi, пане гетьмане! - каже Кирило Тур, кланяючись низенько.- Уже коли ти й сам гладиш менi дорогу, то будь певен, що я свою кралю перевезу гарненько в Чорну Гору. - Що ти дума║ш, синку? - каже нишком гетьмановi Шрам,- Ти зна║ш, що за божевiльнi люде сi комишники: не розбере ┐х i сам нечистий. Не вiр, бо то звiр, хоть не вкусить, то зляка║! Держи, синку, в головi сю пословицю. На юродивих iнодi справдi находить безумi║. - I-i, батьку! - каже, смiючись, Сомко,-Добре я знаю сього юроду. Нема, може, i в свiтi тако┐ щиро┐ душi до мене. Як проганяв я ляхiв з Укра┐ни да одбивавсь од Юруся, то вiн iз сво┐м нiмим чорногорцем визволяв мене не раз iз велико┐ бiди. Служив вiн менi за язика, за шпига, за сердюка - i все тiлько ради доброго слова да ковша горiлки. Не раз я насипав йому шапку талярами, так iдучи й витрусить на порозi. "Звiдки,- каже,- се такого смiття набралось?" Такий химера! Було кажу: "Кириле, скажи, бога ради, чим менi тебе наградити? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смертi!" - "Не тобi,- каже,- награждати мене за се!" От воно що, батьку! - Справдi,- каже Шрам,- се золото, а не козак! Пане отамане,- до Кирила Тура,ходи сюди, дай я обнiму тебе да поцiлую. - За що се така ласка? - Ходи, менi то вже знати, за що. Да й обняв i поцiловав запорожця. - Да наградить же,- каже,- тебе господь за тво┐ лицарськi┐ вчинки! - Е, батьку! каже запорожець.- То ж iще дурниця, да так меiiе голубиш; що ж ти скажеш тодi, як украду з пiд поли гетьмана молоду? Черевань бiльш од усiх уподобав Кирила Тура; усе реготав iз його вигадок. - Враг мене вiзьме,- каже,- бгатцi, коли я бачив такого жвавого молодця! Душа, а не запорожець! Iди, бгатику, й до мене, i я тебе поцiлую! - От добрi люде! - каже Кирило Тур.- У ┐х крадеш, а вони тебе цiлують! пй богу, добрi люде! Шкода, що вже бiльш не побачимось! У Чорну Гору ворон i кiсток ваших не занесе. Ну, прощайте ж тепер, панове громадо! Дяку║мо за хлiб та за сiль! Прощайте! Час лагодитись у дорогу. I, виходючи з дверей, розпростер руки да й каже: - Дверi одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! Дверi одмикайтесь, а люде не прокидайтесь! - Що за неподобна голова в сього Кирила Тура,- смiючись, каже Сомко.- Себто вже ворожить, характерству║. VIII Не довго в нiч гуляли нашi козаки: поблизу святого мiста гуляти довго не годилось. Iще не дiйшло й до пiвночi, а вже всi давно спали. Хропли козаки на весь двiр, од само┐ свiтлицi, де спочивав гетьман iз Шрамом, да аж до станi; там спав Василь Невольник при Череваневих конях. Iншi лягли пiд чистим небом, i хоть уночi надворi було не душно, да тому черствому, гарячому людовi байдуже було про холод. Здорово було гулякам надворi, як травi, що прив'яла вдень на сонцi. Кругом по гаю щебечуть солов'┐, аж луна розляга║ться; деколи й пугач скаже сво║ смутне "пугу!"_ Козацьке сонце високо пiдбилось угору; зорi вкрили все небо, як ризу. Не нiме було козаковi те небо, i мiсяць, i зорi: чи погляне на мiсяць, на його плями, чи погляне на зорi, то й серце, i думка його розжеврi║, як од божого слова. Чого на мiсяцi тi┐ плями? Вiн знав чого. То ще як Ка┐н убив Авеля, то бог назнаменав на мiсяцi той грiх сво║ю рукою: "Дивiтеся,- каже,- люде: так як сей Ка┐н довiку-вiчного нестиме на плечах мертве братн║ тiло, так усякий душогубець носитиме довiку, до суду тяжкий грiх свiй". А зорi? То людськi душi. Як засне грiшне тiло, добрi душi, покинувши землю, зносяться до господа бога, купаються, обливаються у небесному свiтi, пiдслухають, що говорять на небi ангели. Як же часом покотиться по небу i погасне ясна зоря, козак перехреститься i помолиться за усопшую душу. Iншi зорi щастять у його на врожай, iншi на скот, а Вiз - чумацька щаслива зоря. Ясна, пишна була нiч над Печорським, да один тiлько чоловiк дививсь на ┐┐ дива; не спав, дививсь i нiчого не бачив. Вже ж не хто сей один, як той сердега Петро Шраменко. Кому сон, а йому туга, да жаль, да досада. Довго вiн ворочавсь на сво┐й бурцi; далi встав, натяг жупан да й вийшов у гай хвiрточкою. Бiдний козак та┐всь од усiх iз сво┐м коханн║м, бо всяк тiлько - iз його насмiявся. Козаки не дуже вдавались у любощi; знали сю немiч найбiльш дiвчата да молодицi; вони-то поскладали й отi пiснi, отi нiжнi┐ розмови козака з дiвчиною або милого з милою, що слуха║ш i не наслуха║шся. Коли б у Петра була ненька рiдненька або сестра жалiбниця, може б, ┐м розказав вiн про сво║ лихо. Бо хоть як не горду║ було козак любощами перед товариством, а як вернеться до господи, як зачне коло його упадати ластiвкою мати, як стане голубити сестра, розчiсуючи йому кучерi, розпитуючи про далекi сторони, про козацькi пригоди, то й тверде, як залiзо, серце пом'якша║, i що тiлько важке ║сть на душi, усе козак сво┐м щирим жалiбницям розкаже. На бiду, в Петра не було нi сестри, нi матерi; мав вiн за порадникiв тiлько старого, грiзного панотця да жартовливе товариство. Ходить вiн, сновида║ по гаю i сам не зна║ чого. Мiсяць став уже на небi нижче; свiтить навскось по травi, по кущах, по березах. Нiч уже на iсходi. Як ось чу║ Петро - тупотять конi... Усе ближче, ближче. Розпiзна║ нешвидку ристь двох ступакiв. Звернув з дорiжки за кущ, щоб нi з ким не зустрiтись. Як ось чу║ й людську мову. По зорi усяке слово доходить до його чисто. Зараз пiзнав Кирила Тура голос, а по чорногорському бре_ да море_ пiзнав його побратима. Кирило Тур говорить: - Що то, брате, скажуть вашi отмичаре про запорозьку хисть, як ми пiдхопим оцю дiвойку. _А Чорногор йому: - Бре, побро! Менi усе зда║ться, що ти тiлько морочиш мене. Не впевнюсь, поки не побачу дива на сво┐ очi! - Мiсяць iн скоро зайде,- каже запорожець,- побачиш, не повилазять. - Як же ти отмеш дiвойку,_ не наробивши гвалту? - Еге ге, пане брате! Чи такi ж дива чинили на свойому вiку запорожцi! Хiба ж я дармо заворожив усi дверi? - Море! - каже Чорногор - Ти б уже хоч мене сво┐м характерством не морочив! - Що за дурна в тебе голова, брате,- каже Кирило Тур.- А за що б же мене обрали отаманом? Хiба за те, що_ добре горiлку лигаю? к в нас на се дiло iще луччi мистецi, а характерникiв не багато знайдеш. Тим часом од'┐хали вони далеко, i не стало чути ┐х розмови. Тепер Туровi речi за вечерею не здавались уже Петру жартами: мабуть, справдi скрутивсь од жиру запорожець! Спершу був кинувсь Петро до гостиницi будити козакiв, далi зупинивсь. - Чого я,- каже,- бiжу? Чи видане дiло, щоб украсти дiвчину з-посеред миру? Запорожець сказивсь, а я й собi бiжу, як божевiльний. Да й пiшов тихою ступою. "Треба ж отак iз юродства да зайти в голову! - дума║ йдучи Петро.- Оте║ не удавай iз себе химородника, не бурли, як кабан у коритi!.. Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелiв, жартуючи, погрiти йому киями плечi!" Пройшовши з гони, став так iще думяти: "А що, як справдi вiн характерник? Чував я не раз од старих козакiв, що сi бурлаки, сидючи там у комишах да в болотах, обнюхуються з нечистим. Викрадали вони з неволi невольникiв да й самих туркень, iнодi так мудро, що справдi мов не сво║ю силою. Не дурно, мабуть, iде мiж людьми поголоска про ┐х характерство... Угiка║ од татар, розстеле на водi бурку да й попливе, сидя, на другий берег... Ну, то вже дурниця, що ляхи з переполоху провадять, буцiм запорожцi' ростуть у Великому Лузi з землi, як гриби, або що в запорожця не одна, а дев'ять душ у тiлi, що поки його вб'║ш, то вбив би дев'ятеро простих, козакiв. Може, не зовсiм правда й про бурку. А що запорожцевi вкрасти, що задума║, то мов iз гамана тютюну дiстати. Вони напускають ману на чоловiка ." Да й надав, як у старого Хмельницького сидiв у глибцi такий, що ману напускав "Що ви,- каже,- що мене стережете? Як схочу, то лиха встережете мене! Ось зав'яжiть мене в мiшок". Зав'язали його да й притягли да трямки, аж вiн i йде з-за дверей: "А що, вражi дiти! Встерегли?" "Що ж,- дума║,- як i се такий химородник? Пiду скорiш, щоб справдi не вко┐в вiн якого лиха". Да ступивши швидкою ходою ступнiв з десяток, зупинивсь iзнов, наче об стiну вдаривсь. "Що,каже,- я за куряча голова! Кого я йду рятовати? Хiба в не┐ нема жениха боронити? Що я за вартовий такий? 3 яко┐ ласки не спати менi по ночах, щоб який опияка, пiдкравшись, не злякав гетьмансько┐ молодо┐? Коли ти йдеш за гетьмана, то нехай поставить тобi на всiх дверях i воротях варту; а менi яке дiло? Хоть нехай усiх вас перехапають сi розбишаки!.. Бачу я тебе заздалегiдь, ясновельможний пане, як ти довiда║шся, що вкрадено в тебе з-пiд поли молоду! Бачу й тебе, горда панiматко, чи так поглядатимеш звисока i тодi на нашого брата, як твiй гетьман iз сонцем на лобу проспить молоду не згiрш од iншого гультая! Бачу й тебе, ясная крале, як замчить тебе отсей шибайголова мiж чорногорцi. Там жiнкам не дуже догоджають. Скакатимеш ти через шаблю в сього дикото Тура; не раз згада║ш пiсню: Любив мене, мати, запорожець, Водив мене босу на морозець... " Мiзку║ так собi Петро, аж ось iзнов закопотiли конi. Слуха║ i сам собi вiри не йме. "Невже таки справдi сей запорожець зна║ться з нечистою силою? - дума║ вiн,- Да постiй, чи не самi вони вертаються?.. Нi, справдi везуть!.. Проклятий! Мчить, як вовк овечку!" Конi над'┐хали ближче. Дивиться Петро - Кирило Тур держить перед собою Лесю на сiдлi, як дитину. Аж сумно йому стало. Леся була зовсiм як очарована. Сидить, голубонька, схиливши голову, а рукою держиться за плече запорожцю. А той одною рукою пiддержу║ бранку, а другою править коня. Сердешна тiлько стогне, мов увi снi щось страшне бачить. Щось неначе й говорить, да за солов'ями не можна розiбрати: солов'┐ перед свiтом саме розщебетались. Жаль Петру стало Лесi; уже хотiв вийти з-за куща, заступити отмичарам дорогу да й битись, не вважаючи нi на якi чари; да вхопивсь, аж при йому нема шаблi. Уже вони й обминули його, а вiн iще сто┐ть, не знаючи, що чинити. Аж ось Леся зразу закричала, мов прокинувшись. По гаю пiшла луна, а голос ┐┐ так i пройняв мого Петра до самого серця. Бiгом кинувсь вiн до подвiр'я, ухопив шаблю, допавсь коня, скочив на його охляп. Василь Невольник, прокинувшись, думав, чи не цигане пораються коло коней, да пiдняв гвалт. - Не кричи, Василю,- каже Петро,- а буди козакiв: украдено Череванiвну з поко┐в! Василь Невольник пiдняв iзнов галас на весь двiр; а Петро, не слухаючи його, ви┐хав у хвiрточку, схилившись, да й помчавсь, як вихор. Тим часом отмичари держали свою дорогу, поспiшаючи вибратись за ночi з ки┐всько┐ околицi. Бiдна Леся, мабуть, добре ковтнула знахорчиного зiлля од переполоху: хилялась, як п'яна, i нiчого не знала, що з нею дi║ться; прокинулась тiлько, як пройняв ┐┐ холодний вiтер з поля. Гляне, аж вона серед пущi, на руках у страшного запорожця. Спершу думала небога, що се ┐й сниться, далi крикнула, да задармо. Розбишаки тiлько зглянулись да всмiхнулись мiж собою. Почала була благати, щоб не погубляли ┐┐, щоб пустили; так Кирило Тур тiлько реготався. - Що за дурний,- каже,- розум у сих дiвчат!.. Щоб оце я, пiсля тако┐ працi, випустив iз рук самохiть свою здобич! Нi, голубонько, сього в нас не бува║. Та й чого тобi убиватись? Хiба я не зумiю кохати тебе так як i хто iнший? Не плач, мо║ серденько: привикнеш, дак житимеш за мною не згiрш, як i за гетьманом. Дiвка, кажуть, як верба: де посади, там i прийметься. Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здiймала до неба руки. - Мо║ ти коханн║! - каже тодi, одмiнивши голос, Кирило Тур.- Не кричи, коли не нажилась на свiтi. Ти дума║ш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому пiсля мене дiстанешся! Цить, кажу! Ось бач, яка цяця! I блиснув ┐й перед очима турецьким запоясником; а очi так поставив проти не┐, що сердешне дiвча й помертвiло од страху. Ви┐хали з пущi на поле, аж уже на сходi сонця зоря перемага║ мiсяць. Почервонiло небо; почина║ на свiт займатись. Дорога то спускалась униз, то знов пiдiймалась угору. З'┐хавши на високий кряж, озирнувсь Кирило Тур, аж iз пiд гаю хтось мчиться навзаводи на сивому конi. Вiн зупинивсь да й каже: - Не буду я Кирило Тур, коли оцей ┐здець не за нами! I коли хочеш знати, чи бистре в мене око, то скажу тобi й хто се. Се молоде Шраменя. Пiшло по батьковi, як орля по орловi. Враг мене вiзьме, коли я не догадуюсь, який заряд iмчить так швидко сю кулю! - Море, драгий побро! - крикнув Чорногор.- Чого ж ми га║мось? Утiкаймо! - Не такий, брате, в його кiнь, щоб утекти нам iз отмицею._ Та й на що воно здасться? Нi, лучче станьмо та даймо бiй по-лицарськи. - Бре, побро! Що ж iз того буде? Нас дво║, стрiляти нам проти його не приходиться, а на шаблях Шраменковi не врадиш ти нiчого. А хоч i врадиш, то нехутко, ще надбiжать та й однiмуть дiвойку._ -_ Знаю я, брате,- каже Кирило Тур,- як Шраменко руба║ться; тим-то й не хочу у такому разi показати йому свою спину. Поглянь, поглянь, як маха║ шаблею! Мов запрошу║ добрих приятелiв у гостi. Нехай я буду казна-що, а не запорожець, коли сьогоднi з нас один не достане лицарсько┐ слави, а другий лицарсько┐ смертi! - Дак ти хочеш, побро, один на один битись? - А то ж як? Лучче менi промiняти шаблю на веретено, анiж напасти вдвох на одного! Тим часом Петро над'┐жджав усе ближче да ближче, а як побачив, що_ Леся маха║ хусткою, то ще бiльш почав гнати коня. Запорожцi тiлько що перехопились через узенький мiсток над провалл║м, що промила вода з одного байрака в другий. Кирило Тур спустив бранку додолу i передав побратимовi, а сам злiз iз коня, розiбрав ветхий мiсток i покидав пластини в провалл║. А на днi в проваллi рине й реве вода, пiдмиваючи крутi┐ береги. - Що оце ти твориш, побро? - пита║ Чорногор. - Те, щоб Шраменя перш доказало, що згiдне воно битись iз Кирилом Туром. - Бре, побро! Коли дума║ш, що через провалл║ йому не перескочити, покиньмо його, а самi доберемось скорiш до тайника. - Еге! Може, у вас у Чорнiй Горi так роблять, а в нас над усе - честь i слава, вiйськова справа, щоб i сама себе на смiх не давала, i ворога пiд ноги топтала. Про славу дума║ лицар, а не про те, щоб цiла була голова на плечах. Не сьогоднi, дак завтра поляже вона, як од вiтру на степу трава; а слава нiколи не вмре, не поляже, лицарство кйзацьке всякому розкаже! Тим часом, як низовий розбишака мiзковав про лицарську славу, Петро мчавсь на його з шаблею. Уже близько. Як ось кiнь - тиць! Зупинивсь над провалл║м, уперсь переднiми ногами да аж захрiп, настороживши ушi. -Ге-ге-ге! - каже по другий бiк. Смiючись, запорожець.- Мабуть, не по нутру тобi такi ярки! - Iродова душа! - крикне йому Петро.- Так-то оддячив ти пану гетьману за гостину! - За гостину? - каже.- От велике диво? У нас у Сiчi при┐жджай хто хоч, устроми ратище а землю, а сам сiдай, iж i пий хоч трiсни - нiхто тобi ложкою очей не поротиме. А сi городовi кабани усе мають за власне, що_ першi забрались у баштан! - Юда ти беззаконний! - кричить Петро.- Тебе обнiмають i цiлують за вечерею, а ти умишля║ш iзраду - Га-га-га! - зареготав Кирило Тур.- Хто ж ┐х, дурнiв, силовав мене цiловати? Я ┐м кажу у вiчi, що вкраду притьмом панночку, а вони здуру мене обнiмають. Да що_ про те балакати Ось лучче перескоч через рiвчак, то ми з тобою покажемо отсьему юнаковi, як б'ються козаки! Обернув Петро коня, розiгнавсь - думав якраз перемахнути,- а кiнь iзнов зам'явсь. Заглянувши в про-валл║, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи i водячи очима. А вражий запорожець аж за боки береться, регочу чи. - Ото проява, а не лицар! - гука║.- Подивiться на такого лицаря! Дiвка ось на конi вдвох iзо мною перескочила через рiвчак, а вiн прибiг та й задумавсь! - Я б тобi швидко заткнув пельку,- каже Петро,- якби не забув ухопити пiстолi. - Зроду я не пiйму вiри,- одвiтовав Кирило Тур,- щоб син старого Шрама бивсь по розбишацьки, маючи в руках чесну панну шаблюку! Може б, i я зумiв би зсадити тебе з коня кулею, та, отже,