о ми в тебе дожилися! Убрав ║си нас у шори, як сам схотiв! Вивезли ми тебе на сво┐х старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас дума║ш Укра┐ною орудовати! Недовго ж пооруду║ш! Я тобi кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! Я тобi кажу, що пропадеш, як собака! - Годi лиш, батьку! - крикне Брюховецький - Чого се розпустив морду, як халяву? Та се не Сiч: тут тобi гетьман не свiй брат! - От яка нам честь за нашу працю! - кажуть дiди.- Тим-то добре казано нам у Сiчi: "Ей, не слухайте, батьки, сього ледащицi: пiдвезе вiн вам москаля!" А ми таки не пойняли вiри, ми вповали, що ось немовбито господь поможе й на Вкра┐нi завести запорозькi порядки! - О, ви голови цвiлi┐! - каже Брюховецький.- Яких же тут сподiватись порядкiв, коли Запорозька Сiч буде серед жонатого люду? Ви дума║те, що i всякому про те байдуже, так як вашим старим костям; а ми - так iнше почува║мось Не москаля я вам пiдвiз, а роблю все по правдi, що жоден братчик на мене не пожалу║ться. На Сiчi, посеред глухого степу, треба бурлакувати, а в городах, посеред миру - женитись та господарювати. - А хiба ж ти,- озвавсь батько Пугач,- не казав нам, окаянний, як пiдмовляв нас у городи: "Ходiмо, батьки, зо мною, заведемо сво┐ порядки по всi┐ Укра┐нi?" Хiба ти не казав, що Сiч буде Сiччю, а запорожцi будуть судити й рядити всю Гетьманщину по сво┐м звичаям? - Казав,- одвiту║ Брюховецький,- i як казав, так i зробив. Самi бачите, що запорожцi тепер першi пани на Вкра┐нi: понаставляв я ┐х сотниками й полковниками, судитимуть i рядитимуть вони по запорозьких чвичаях усю Вкра┐ну. Нема вже й тепер нi в мiщанина, нi в мужика се мо║, а се тво║. все стало обще; козак усюди став господарем, як у себе в кишенi. Чого ж вам iще хочеться? Щоб я за дурницю бив киями козака? Нi, сього не буде: я сво┐м дiткам не ворог. - За дурницю! - кажуть дiди.- На чiм держиться Сiч i славне Запорожж║, те повернув ти на смiх! - Нехай собi й держиться, коли йому так до смаку. Ми мiж людьми будемо жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той нехай iде на Сiч ┐сти сушену рибу з сировцем. - Ми таки й пiдемо, гаспедiв сину! - каже батько Пугач,- Ти нас не випихай колiном. Тiлько добре собi пам'ятай, що брехнею свiт пройдеш, та назад не вернешся. Плюйте, братцi, на його гетьманство! Ходiмо до сво┐х куренiв! Гей, дiти, хто за нами? Сiчовi батьки думали, що так i висипле козацтво на ┐х оклик; аж козаки мовчки мовчать да один за одного туляться. - Хто за нами? - покликне ще раз батько Пугач.- Кому любо з нечестивим пройдисвiтом у грiхах погибати, зоставайсь тут; а хто не хоче скаляти золото┐ слави сво║┐, той гайда з нами за Пороги! Тiлько ж i за другим разом нiхто анi з мiсця. - Так ви, бачу, усi одним миром мазанi! - каже тодi батько Пугач.- Пропадайте ж, ледащицi! Щоб вас так щастя-доля покинула, як ми вас покида║мо! Пху! Плюю й на той слiд, що топтав iз паливодами! Плюйте й ви, батьки,- каже сво┐м товаришам,а на прощанн║ скажем сьому Iродовi, чого ми йому бажа║мо: воно ж йому й не минеться. От i почали дiди один за одним виходити з колеса. I зараз первий, обернувшись, плюнув на свiй слiд да й каже: - Щоб же тебе побив несвiтський сором, як ти нашу старiсть осоромив! I другий плюнув да й каже: - Щоб на тебе образи падали! I третiй: - Щоб тебе пекло та морило! Щоб ти не знав нi вдень нi вночi покою! I четвертий: - Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! I п'ятий: - Щоб ти на страшний суд не встав! I, вийшовши з радного колеса, забрали сво┐ конi з чурами да й рушили до Низу. А Iванцевi того було й треба. Посмiявшись доволi з сво┐ми розбишаками, каже: - Ну, тепер, братчики, нам своя воля. Одбули ми дурне мужицтво, одбули мiщан, одбули й старих дундукiв. Тепер пийте, гуляйте i веселiтесь. А мене щось на сон знемога║. Пiду одпочину трохи. Петро Сердюк, проведи, брате, мене до господи. Пiшов Iванець до гетьманського двору в замок, похилившись на козака; ледвi ноги волочить, що аж низове козацтво стиха глузовало. - Пiдтоптавсь,- кажуть,- наш Iван Мартинович. - Iще б не пiдтоптатись, стiлько дiла наробивши! - Та, мабуть, i в головку на радощах лиша║ закинув. А вiн, клятий, нi од працi не втомився, нi од горiлки не впився. Його лукавий мiзок коверзу║ собi нову думку: як би того безталанного Сомка до послiда-години допровадити! Плутаючи по дорозi ногами i зажмуривши очi, як кiт, Брюховецький скрiзь зуби почав так против сво║┐ думки закидати. - Чи чував ти, братику, щоб миш одкусила коли голову чоловiковi? Засмiявсь козак: - Се, пане ясновельможний, тiлько таку гуторку проложено. - Гм! - каже Брюховецький.- Проложено! А з чогось же то ┐┐ взято... Ох, ноги зовсiм не несуть! Вража старiсть надiходить. Чи випив чоловiк кубок меду, чи не випин, уже й голова й ноги хоч поодтинай. - Се ви, пане гетьмане,- каже Петро Сердюк,- на радах так уходились. - Ох, на радах, на радах! - мимрить Брюховецький.- Послужив я козацтву щирою душею, а як-то менi козацгво послужить! - I, пане ясновельможний! Про що ви турбу║тесь! - сказав козак Сердюк. - Та ми за вас усi голови положимо! - Голови! - бурчить Iванець.- Було б з мене й одно┐ голови, якби хто зумiв ┐┐ положити, щоб довiку не встала. Усмiхнувсь Петро Сердюк да й дума║: "Пiдтоптавсь, пiдтоптавсь пан гетьман!" А вiн iде, тяжко ступаючи, справдi мов п'яний; далi знов пробовкне деяке слово, i все на Сомка наворочу║, чи не догада║ться Сердюк; а Сердюковi Петру ще таки невдогад. Як же почали вже зближатись до замкового будинку, то Брюховецький i каже: - Чи бачиш ти, Петре, коло станi, при самiй землi вiконце? Там сидить у мене вельможний Сомко, що гордував колись усiма, i не було йому рiвнi на всьому свiтi. Як тобi зда║ться се диво? - Диво велике,- каже Петро Сердюк,- нiчого сказати. Служить вам добре фортуна, пане гетьмане. - От же я розкажу тобi щось iще дивнiше. Ось слухай лишень, братику, який менi сон сьогоднi перед свiтом снився. Зда║ться, йшов я п'яний додому, от до сього будинку, й прийшов, i лiг спати, i виспавсь, i проснувсь ранком - проснувсь, аж менi кажуть, що вночi чудо велике створилось: Сомковi миш голову одкусила! Як тобi зда║ться, Петре? Проти чого сей сон менi приснився? Коли б ти менi сей сон одгадав, знав би я, як тобi оддячити. Загадавсь козак, далi, помовчавши, й каже: - Що ж, пане гетьмане? Себто проти того, щоб запорожець перекинувсь пацюком? Обняв Iванець Петра Сердюка за сi слова. Далi, ввiйшовши до свiтлицi, зняв з руки широзлотий перстень да й каже: - Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що пробереться хоч скрiзь дванадцятеро дверей, куди треба. Вiзьми, надiнь, нiде тебе не зупинять. Що ж ти одступа║ш, наче од лихого зiлля? - Того одступаю,- каже Сердюк Петро,- що хоч низовець на всяке характерство здатен, да за таке ще зроду в нас нiхто не бравсь! Прощай, пане гетьмане! Може, з хмелем i твiй сон пройде. Оставсь Брюховецький, як остуджений. - Е,- каже,- так, мабуть, правда сьому, що кажуть: зроду-звiку козак не був i не буде катом! - i почав ходити по свiтлицi. Походив, походив. - Чорт зна║ якi,- каже,- забобони! Буцiм не все один бiс, чи задавити яку погань на радi, чи шпирнути ножем пiд бiк у глибцi! Ще помiркував трохи, ходючи. - Мабуть,- каже,- що не все одно!.. Чом же ось я сам не пiду з ┐м розправитись!.. Поки Сомко був Сомком, я ставав на його смiливо, а тепер мене якийсь острах бере... Знов почав походжати мовчки. - Казна-як доля чоловiка вороча║! - каже собi.- Мабуть, сам лихий менi помага║... А лучче б нiчого сього не було... Ой батьку Богдане! Не пiзнав би ти тепер свого Iванця!.. Ворог!.. I звiдки нечистий утелющив менi ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись... Вивернеться... добре, що поборов... Два коти в одному мiшку не помиряться... Чом же оце нема в мене сили до закiнчення? Була сила свiт на свiй лад повернути, а тепер ось шпирнути ворога ножем боюсь... Що ж, як на Москвi зроблять не по-нашому? Грошi грошима, бояре боярами, а цар - душа праведна... XVII Мiзку║ собi ледачий Iванець, ходючи по свiтлицi, аж ось увiйшов вартовий: - Якийсь чоловiк ма║ про негайне дiло ясновельможного сповiстити. Дозволив гетьман позвати перед себе. Увiйшло якесь опудало. На голову насунув кобеняк, тiлько очi видно, а сам у широкiй семрязi; на спинi чималий горб. Брюховецький сам не знав, чого злякавсь; так уже грiшна душа його тривожилась. - Хто ┐й такий? - Той, кого тобi треба. У Йванця пiшов мороз поза спиною. - Кою ж,- каже,- менi треба? - Тобi треба такого, щоб заворожив на впокiй Гетьманщину, бо он усюди, кажуть, купляться круг панiв люде та компонують, як би Сомка на волю визволити; та й нiженськi мiщане шепотять про Сомка, як жиди про Мусiя. - Що ж ти за чоловiк? - Я чоловiк собi мiзерний - швець iз Запорожжя, та як пошию кому чоботи, то вже других не треба буде. - Як же ти заворожиш Гетьманщину? - А так. Пiду тiлько та розкажу Сомковi твiй сон; зараз усе i втихомириться. - Дияволе! - скрикнув Брюховецький.- Звiдки ти мiй сон зна║ш? - Од усатого пацюка знаю. - Буде ж тому пацюковi! - Угамуйсь, пане гетьмане, на сю годину; лучче подумай, як од свого ворога скорiш одкараскатись, щоб через тебе та й усiм нам не було - сьогоднi пан, а завтра пропав. Довгенько помовчав Брюховецький. - Одкрий,- каже,- голову; я подивлюсь, чи не нечистий справдi до мене присусiджу║ться. - Нечистому багацько дiла й по монастирях,- одвiту║ той да й одкинув вiдлогу. Брюховецький аж одшатнувсь: - Кирило Тур! - Цить, пане гетьмане! Буде й того, що ти знатимеш, хто був Сомковi катом,- каже Кирило Тур i накривсь iзнов вiдлогою. - Невже ти оце вiзьмешся за таке дiло? - пита║ Брюховецький. - А чому ж? - каже.- Хiба в мене руки не людськi? - Ти ж, кажуть, був трохи свiй iз Сомком! - Так, як чорт iз попом. Я вже давно на його чигаю, i в Ки║вi - сам здоров зна║ш - трохи не доказав йому дружби. А нашi дундуки подякували менi киями. Отака в свiтi правда! - За що ж ти на його злишся? - Я то вже знаю, за що! У мене своя приключка, а в тебе своя. Я в тебе не питаю, не питай i ти в мене. Не гай мене, пане ясновельможний, та коли хочеш, щоб я тобi подякував за сотницький уряд, що настановив мене сотником, скажи менi тiлько, як до його добратися. - От як,- каже.- Вiзьми ти оцей перстень. Пропустять тебе з ним, куди схочеш. - Гарна каблучка,- каже Кирило Тур.- Ще й сагайдак iз стрiлкою на печатi вирiзано. А Брюховецький: - Се, коли хочеш знати, той самий перстень, що покiйний Хмельницький зняв у сонного Барабаша. Я сам ┐здив iз сим знаком i в Черкаси до Барабашихи. Покiйний гетьман подарував менi його на пам'ятку. - Еге! - каже Кирило Тур.- Що то з добро┐ руки подарунок! Так от вiн на добро й здався,- да й вийшов iз свiтлицi. Iванець сам провiв його за дверi, а вiн йому шепче: - Лягай спати, не турбуйсь. Перед свiтом приснивсь тобi сон, перед свiтом i справдиться. Пiшов Кирило Тур, похилившись, у сво┐й вiдлозi з горбом. Нiхто б не пiзнав тепер його молодецько┐ ходи, нi високою стану. Так собi, наче горбатий дiд. Уже надворi стемнiло. Ось добира║ться вiн до Сом-ково┐ глибки. Зараз у надвiрнiх дверей сто┐ть козак iз ратищем. Наставив супротив Кирила Тура ратище. - Геть! - А се що? - каже йому потиху Кирило Тур, показуючи на руцi перстень. Скоро вздрiв сторож гетьманський знак, зараз i одчинив дверi. За тими дверима ще дверi. Iзнов коло дверей козак... Каганчик сто┐ть у стiнi на вiконцi. I той пропустив мовчки, як побачив перстень. За тими дверми ще третi дверi i третiй козак при дверях сторожем. Узяв Кирило Тур у його каганчик i ключ од глибки. - Iди,- каже,- до свого товариша Я буду сповiдати в'язня, дак, може, таке почу║ш, що лучче б тобi на сей час позакладало. А той йому: - Та я й сам рад звiдси заздалегiдь убратися. Знаю добре, на яку прийшов ти сповiдь. - Ну, коли зна║ш, то й лучче.- каже запорожець.- Гляди ж, не входь сюди до самого ранку. Вiн пiсля сповiдi засне. - Засне пiсля тво║┐ сповiдi всякий! - бурчав, зачиняючи дверi, сторож. Вiн же виходить у однi дверi, а Кирило Тур входить у другi. Увiйшов i зараз запер дверi. Гляне, посвiчуючи по глибцi каганцем, аж у кутку сидить на голому ослонi Сомко. Одним залiзом за поперек його взято i до стiни ланцюгом приковано, а другi кайдани i на ногах замкнутi. У старiй подранiй сiрячинi, без пояса i без сап'янцiв. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в'язення; тiлько вишивано┐ срiблом да золотом сорочки посовiстились iзнiмати. Вишивала ту сорочку небога Леся; i по ковнiру, i по пазусi, i по ляхiвках широких рукавiв повиписовала голубонька срiблом, золотом i блакитним шовком усякi квiтки й мережки; а Череваниха подаровала ┐┐ безталанному гетьмановi на пам'ятку гостьовання в Хмарищi. Так отся тiлько сорочка зо всього багатства йому осталась; i чудно, i жалiсно було б усякому дивитись, як вона у тiй мiзернiй глибцi iз-пiд старо┐ сiрячини на гетьмановi сiяла! Постановив Кирило Тур на вiкнi каганчик, а сам наблизивсь до понурого в'язня. Той дивиться на його мовчки. Достав запорожець iз-за халяви ножаку i показу║ Сомковi. Той iзвiв до неба очi, охрестивсь: - Що ж? - каже.- Роби, що тобi сказано робити. А Кирило Тур сипким, гугнивим голосом: - Хiба ж тобi не страшно вмирати? - Може б, менi,- каже Сомко,- й страшно було, якби не було написано: "Не убойтесь от убивающих тiло, душi же не могущих убити..."_ А Тур каже: - Та се ти так мiзку║ш, поки не почув залiза за шкурою. Ось ке лиш, я трошки рiзону по грудинi... - Адова утробо! - крикне тодi Сомко.- Невже тобi мало мо║┐ кровi? Ти ще хочеш навтiшатись мо┐ми муками! Бачу по твойому голосу, що ти, як паскудний черв'як, живучи пiд землею, звик iссати кров християнську! Так упивайся ж, гадино, у мо║ тiло! Не почу║ш ти, пакосний, як Сомко стогне! - Добре, ║й-богу, добре! - каже тодi Кирило Тур сво┐м голосом, ховаючи нiж на халяву.- кй-богу! - каже.- Менi зда║ться, що я смик, а всi люде скрипки: як поведу, так вони й грають! Не житт║ я на свiтi коротаю, а весiлл║ справляю. - Що се! - каже Сомко.- Невже я од нудьги починаю з марою розмовляти? Скажи, на iм'я боже, чи справдi ти Кирило Тур, чи се вже моя голова почина║ з печалi туманiти? Запорожець зареготав. - Ще й пита║! А яка б же шельма, опрiч Кирила Тура, пробралась до тебе через три сторожi? Тiлько вiн один зачару║ всякого так, що й сам не тямить, що робить. - Що ж ти менi скажеш? - А от що я тобi скажу. Давай лишень мiнька на одежу та виходь iз сi║┐ пакосно┐ ямки. Тут тiлько б гадинi жити, а не чоловiковi. Уподобав же чорт зна║ що! Там iебе пiд Буга║вим Дубом жде такий же дурень, як i я: паволоцький пiп iз попеням. Уже вертавсь у Паволоч, думав, що ти попавсь навiки чорту в зуби, так ┐хав рятувати паволочан. Тетеря, бач, пронюхав, що тут ко┐ть супротив його Шрам, да, пронюхавши, i давай тиснуть паволочан - притьмом хоче зруйновати мiсто; так ┐хав Шрам рятувати. А я послав козака навперейми. "Постривай,- кажу,- попе, ще, може, вернемо сокола з клiтки!" А тут i помiж миром пустив таку поголоску, що Сомко вже на волi, так кутесь та ждiте гасла. Ти, може, не зна║ш, сидючи тут, що вже розжовав усяк харциляку Iванця. Тепер тiлько гукнеш по Вкра┐нi, дак тисяча тисячу попихатиме та до тебе бiгтиме. Пiднiмуться й тi┐, що не були на радi, бо иа раду позлазилась до Iванця тiлько сама погань з Укра┐ни, а добрi люде не пойняли гольтя-пакам вiри. Тим-то Iванець iз поганцями таке лихо i вко┐в! А з Запорожж║ теж тiлько самi паливоди на Вкра┐ну вийшли, а що зосталось доброго, те все тепер за тебе, тiлько озвешся, руку потягне i допомогу дасть. Що ж ти мовчки слуха║ш, мов я тобi казку кажу? - Того слухаю мовчки,-одвiту║ Сомко,- що з се┐ бучi пуття не буде. Багато розлив християнсько┐ кровi Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив землякiв, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьмановати; невже ж не уйметься плисти по Вкра┐нi кров християнська нi на часину? Оте║ я ще почну одного супротив другого ставити i за сво║ право людську кров точити! Бо Iванець з козаками сто┐ть тепер мiцно; щоб його збити, треба хiба усю Вкра┐ну надполовинити; а навiщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьмановав! - От же нi, коли хочеш знати! - каже Кирило Тур.- Не на те, щоб Сомко гетьмановав, а на те, щоб правда узяла верх над кривдою! - Вiзьме вона верх i без нас, брате Кирило. Може, се тiлько на науку мировi i пустив господь Укра┐ну в руки харцизякам. Не можна, мабуть, iнше, як тiлько горем да бiдою, довести людей до розуму. - Так оце ти зрiка║шся свого гетьманського права? - пита║ Кирило Тур. - А що ж би ти робив? Уже коли в мене були й други, й приятелi, були й полки, й гармати, да не благословив мене бог властвовати; други мо┐ i iскреннi┐ мо┐ оддалече мене сташа i чуждахуся iмене мовго;_ так чого ж менi тепер супротив сво║┐ долi пручатись? - Старий Шрам не так дума║,- каже Кирило Тур. - Думав i я гордо да несито, поки смерть не заглянула менi в вiчi. - Ну, дармо,- каже запорожець.- Нехай воно буде собi як хотя; тiлько все ж таки у тебе в головi зосталось, думаю, доволi мозку, хоч i заглянула смерть у вiчi. Нiчого тобi ждать обуха в сих рiзницях, коли тобi одчинено настiж дверi. На лиш, надiнь вiдлогу та ще оцей персник про запас вiзьми, то пройдеш скрiзь огонь i воду. - А кайдани? - спитав Сомко. - Що нам кайдани? Я призапас тако┐ розрив-трави, що тiлько притулю, дак iк нечистому й порозпадаються, ге лиш сюди ноги. - Пiдожди, брате,- каже Сомко,- скажи перше, а ти ж як звiдси вийдеш? - Що тобi до мене? Iди лишень ти, а я найду собi дорогу... - Е, нi, мiй голубе! Сього не буде. Нехай той гине, на кого господь показав перстом сво┐м! Чужою смертю я волi куповати не хочу. - Смертю! - засмiявшись, каже Кирило Тур.- Казнае-що городить! Мабуть, тут од вологостi в головi юбi завернулось. Може, дума║ш, я тут довго сидiтиму? Найшов дурня! Ще до схiд сонця опинюсь на волi... - Як же ти вирвешся звiдси? - Як? Так як бог дасть... Менi вже про те знати. Хiба не чував ти про наших характерникiв, що намалю║ углем на стiнi човен, сяде та й попливе, неначе по Лиману? А Кирило Тур хiба вже дурнiший од усiх, щоб i собi чого такого не видумав? - Дивно менi,- каже Сомко,- як у тебе доста║ охоти жартовати, одважившись на смерть! - Ех, пане мiй милий! - одвiту║ Кирило Тур.- Хiба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти дума║ш: от тут-то щаст║! Аж глянеш - усе одна омана! Тим-то й кида║ш ┐┐ за нiзащо. Та що про те балакати! Ну лиш, давай мiнька на одежу. - Нi, мiй голубе сизий, сього не буде! - Як не буде? Так оце я перед Шрамом брехуном зостанусь? А що б же ти сього не дождав! Я тiлько й радувавсь, що от же,- кажу,- старий буркун побачить, що й наш брат, запорожець, не зовсiм ледащо;а ти в мене й послiдню радiс'iь однiма║ш! - Невже оце, щоб тiлько оправдати Запорожж║ перед Шрамом? - пита║ Сомко. - А то ж якого менi ще бiса? - каже Кирило Тур.- Ти ще подума║ш, що в мене на умi, як там кажуть, отчизна! Що от би то визволю сво║ю головою Сомка - вiн тепер бiльш потрiбен... Казна║-що! Так робить тiлько, хто й того не розшолопа║, що своя сорочка до тiла ближче. То якби прийшлось положити голову за дiтей абощо, так се було б святе дiло, бо сказано: який батько дiтей не жалу║? А то пiдстав пiд обух голову за химеру! Нi, мiй добродiю, в нас на Вкра┐нi таких божевiльних не дуже густо! А я ж хiба виродок? - Ох, голово ти моя мила! - каже Сомко.- Ти i в темницю принiс менi утiху! Тепер менi легше буде за правду пострадати, що правда не в одного мене живе в серцi i не загине вона на Вкра┐нi! Попрощаймося ж, поки побачимось на тiм свiтi! Запорожець насупивсь: - Так ти справдi хочеш зостатися у сiй рiзницi? - Я вже сказав,- одвiту║ Сомко,- що чужою смертю не куплю собi волi; а що раз сказав Сомко, того й повiк не нарушить. - Так? - пита║ Кирило Тур, пильно дивлячись Сомковi в вiчi. - Так! - одвiту║ твердо Сомко, дивлячись на його. - Будь же проклята оця година! - каже тодi запорожець.- Хто в не┐ народиться або зачне яке дiло, щоб не знав нi щастя, нi долi! Нехай човни топляться на морi! Нехай конi спотикаються в воротях! А як кому бог пошле чесную смерть, нехай душа верта║ться до мертвого тiла! Проклята, проклята, проклята однинi i довiку! Прощай, брате мiй рiдний! Не загаюсь i я на сiм мiзернiм свiтi! Обнялись i обидва заплакали. Вийшов Кирило Тур iз сиро┐ глибки, скинув iз себе вiдлогу i швиргонув сторожам. - Нате,- каже,- вам, iродовi дiти, за вход i виход! Знайте, що не кат Iванцiв, а Кирило Тур приходив одвiдати праведну душу! Iзнов, iдучи мимо надвiрнього сторожа, кинув подушку, що була в його за спиною замiсть горба. - Вiзьми,- каже,- собако, щоб не спати на соломi, стережучи неповинну душу! I пiшов iз замка. Усi по персню його пропускали. Незабаром знайшов свого побратима. Той дожидавсь його з кiньми пiд ветхою дзвiницею. Побратим не знав, що було на думцi в Кирила Тура, як оставляв вiн тут його з кiньми; бо Кирило Тур сказав тiлько: - Прийде до тебе чоловiк i скаже: "Шукай вiтру в полi!" - так саджай його на мого коня i проведи до Буга║вого Дуба, а я вже знатиму, де з тобою злучитись. Смутно було тепер Кириловi Туру сiдати на коня, що для Сомка наготовив, ще смутнiш ┐хати до Шрама да розказовати, що вже Сомко мiж козацтво не вернеться. А Шрам, бiдаха, жде не дождеться його пiд Буга║вим Дубом на Бабичiвцi. Загледiвши оддалеки двох козакiв, аж не встояв на мiсцi - скочив на коня i пiдбiг назустрiч. Як же побачив, що Сомка нема║, то й голову повiсив. I питав би, i питати бо┐ться, да вже насилу змiг промовити: - А де ж Сомко? - А ти справдi пойняв менi вiри? - каже Кирило Тур.- Отак мороч людей, то будеш запорожцем! - Кирило! - каже Шрам.- Годi юродствовати, бо й голос тебе не слуха║. Коли не вдалось, то хоть скажи чому? - А от чому,- каже запорожець,- Сомко, коли хочеш знати, такий же дурень, як i ми з тобою. "Чужою смертю волi куповати не хочу!" Уже я йому й правду пiд нiс тикав, а вiн сво║ та й сво║. Сказано - дурному хоч кiл на головi теши! З тим його й покинув - бодай лучче покинув свою голову!.. Прощай! - Що ж ти тепер дума║ш iз собою чинити? - спитав Шрам. - А що ж? Уже ж бак не те, що ти. Живий живе гада║... Оце по┐демо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванiвну. Мабуть, ┐й на вiку написано мо┐х рук не минути. Махнем аж у Чорну Гору та й заживемо там, п'ючи та гуляючи. Прощайте, прощайте! I, вклонившись низько Шрамовi з сином, повернув коня i полинув iз побратимом до Гвинтовчиного хутора. Аж ось наздоганя║ його Петро Шраменко. - Чого ще оцей бабський реп'ях од мене хоче? - каже, зупинившись, Кирило Тур. - Кирило! - каже Шрамснко.- У тебе душа щира,_ козацька... - А вже ж не жидiвська,- каже запорожець. - Ми iдемо з панотцем на смерть у Паволоч. - Боже вам поможи: дiло не ледаче! - Передай од мене два слова Череванiвнi, передай так, як з того свiту! - Добре,- каже Кирило Тур,- передам. А чорногорцю потиху шепче: - Знаю наперед: яку-небудь любосну нiсенiтницю. - Скажи ┐й, що й на тiм свiтi ┐┐ не забуду! - каже Петро. - Добре, скажу. - Ну, прощайте ж, братцi, навiки! - Прощай, брате,- каже запорожець,- та не забувай i нас на тiм свiтi. Роз'┐хались. Тодi Кирило Тур засмiявсь да й каже: - Як-то ми тим свiтом завчасу порядку║мо! А там, може, чортяки так припечуть, що й усi любощi к нечистому з голови вилетять! XVIII Тепер би то оте║ треба нам ┐хати слiдом за Шрамом i його сином, i все, що з ними дiялось, по ряду оповiдати; тiлько ж, якби почав я виставлятиме в картинах да в речах, як той Тетеря облiг Паволоч, як хотiв достати i вистинати усе мiсто за турбацiю супротив гетьмансько┐ зверхностi i як старий Шрам головою сво║ю одкупив полковий свiй город, то б не скоро ще скончив сво║ оповiданн║. Нехай же останеться та iсторiя до iншого часу, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетерi i прийняв усю вину на одного себе. I Тетеря, окаянний, не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й, осудивши, повелiв йому серед обозу вiйськового голову одтяти. Так, зогнавши з свiту свого ворога, удовольнивсь, дав Паволочi впокiй i одiйшов iз вiйськом до свого столечного мiста. Того ж року, вступаючи в осiнь, о святому Сiмеонi, одтято голову й Сомковi з Васютою у городi Борзнi, на Гончарiвцi. Брюховецький доказав таки свого, хоч послi й прийняв слушну кару од гетьмана Дорошенка: пропав пiд киями собачою смертю. Так-то той щирий козарлюга i пiп, Iван Шрам паволоцький, i славний лицар Сомко переяславський, не врадивши нiчого супротив лихо┐ укра┐нсько┐ долi, полягли од беззаконного меча шановними головами. Хоть же вони i полягли головами, хоть i вмерли лютою смертю, да не вмерла, не полягла ┐х слава. Буде ┐х слава славна помiж земляками, помiж лiтописами, помiж усiма розумними головами. Тут би менi й скончити свою iсторiю про ту чорну раду, про ту запорозьку оману; да хочеться ще озирнутись на тих, що послi то┐ бiди остались живi на свiтi. Одправивши по панотцевi похорони, поплакавши да пожурившись, Петро недовго загаявсь у Паволочi. Думав був пiти на Запорожж║ i розпродав усе сво║ добро, да якось i звернув мислi на Ки┐в. Опинивсь козак коло Хмарища. Звонтпив, однак, да й дуже, iзблизившись до хутора. Ворота були не причиненi: не стерiг ┐х Василь Невольник. "Мабуть, нiхто не вернувсь у Хмарище!" - подумав Петро; серце занило. Iде до хати. Квiтки коло хати позасихали i позаростали бур'яном. Як ось чу║ - наче хто спiва║ стиха. "Боже мiй! Чий же се голос?" Бiжить у хату, одчинив дверi, аж так! I Леся й Череваниха - обидвi в пекарнi. - Боже мiй милий! - крикнула Череваниха, сплеснувши руками. А Петро, як ускочив у хату, то й став у порога, як укопаний. А Леся як сидiла на ослонi коло стола, то так i осталась, i з мiста не зворухнеться. Да вже Череваниха почала Петра обнiмати; тiлько вже тепер пригортала до себе з щирим серцем, як рiдного сина. Петро тепер уже смiло пiдступив до Лесi, обняв i поцiловав ┐┐, як брат сестру; а вона аж слiзоньками вмилась. Довгенько з радощiв не змогли до себе прийти; плакали, смiялись, розпитовали i одне одному перебивали. Як ось - у дверi сунеться Черевань. Насилу переступив через порiг од радостi; тiлько "бгатику!" - да й кинувсь до Петра, розставивши руки; обiйма║, цiлу║ i хоче сказати щось, i все тiлько "бгатику!" - да й замовкне. Як же вже трохи вгамовались, тодi Череваниха посадила Петра на лавцi i сама сiла коло його (а Леся з другого боку, i обидвi держались йому за руки) да й каже: - Ну, тепер же розкажи усе по ряду, Петрусю, щоб ми знали, як оте║ тебе бог спас од смертi. Нам сказано, що ти вже певно оддав з панотцем боговi душу. А Черевань мостивсь, мостивсь, як би ближче було слухати; сiдав i коло жiнки, i коло дочки, так усе далеко i треба голову набiк нагинати, щоб на Петра дивитись; далi взяв да й сiв напротив його долi, пiдобгавши пiд себе ноги. - Ну,- каже,- бгате, тепер розказуй, а ми слуха║мо. От i почав Петро усе оповiдати, як було в Паволочi. Не раз приймались усi плакати. Як же дойшло до прощання з панотцем, то Черевань так i зарюмав да одною рукою сльози втира║, а другою Петра придержу║, щоб не казав дальш, поки переплаче. А про Череваниху да про Лесю що вже й казати! Усi злились у одно серце i в одну душу; i тяжко було всiм, i якось радiсно. - Розкажiть же,- каже Петро,- i ви тепер, як ви викрутились од запорожця да добрались до Хмарища? - Нi,- каже Череваниха,- хiба вiн викрутив нас iз бiди, а не ми викрутились од його. Братик мiй узяв нас був добре в сво┐ руки. Того ж дня ввечерi, як була та безталанна рада, i почав зараз сватати Лесю за ледащицю Вуяхевича. Як ось смерком ┐де Кирило Тур, а за ним десятеро запорожцiв у двiр. Показав братовi якийсь перстень: "Оддавай,- каже,- менi Череваня з усiм його кодлом".- "Нащо? Куди?" - "Звелiв гетьман забрати да везти просто до Гадяча. Мабуть, Череванiвнi на роду написано бути гетьманшею". - Так, так, бгатику! - каже Черевань.- Я вже думав, що справдi доведеться зробитись собачим родичем. - Стали просити,- знов веде рiч Череваниха,- стали просити Кирила Тура, щоб не губив невинно┐ душi - куди! I не дивиться. Запрягли конi в ридван, посадили Василя Невольника за погонича i помчали нас iз двору. Ми плачемо. А Кирило Тур тодi: "Не плачте, курячi голови! Вам треба радуватись, а не плакати: не в Гадяч я одвезу вас, а в Хмарище". Ми давай дяковати, а вiн: "Що менi з тако┐ дяки? Тодi менi подяку║те, як на рушнику з вашою кралею стану". Ми знов так i похололи: iз одного лиха да в друге! I таки справдi думали, що в його ся думка в серцi. Да вже як привезли нас у Хмарище, тодi вразький запорожець смi║ться та й каже: "А ви справдi думали, що я такий дурень, як яке Шраменя! Нехай вам цур, вражим бабам! Од вас усе лихо ста║ на землi! Лучче з вами зовсiм не знатись! Нехай лишень зварять нам вечеряти: нам iще далека дорога". - Куди ж се ┐м була далека дорога? - спитав Петро. - У Чорну Гору, бгатику,- каже Черевань,- Додержав-таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь Чорною Горою. Я про все розпитав, бенкетуючи з ними за вечерею. Попились празькi запорожцi так, що й повивертались у садку на травi. Думав, що ще й завтра будуть у мене похмелятись; устану вранцi, аж ┐х i слiд простиг: такий народ! Так розказував Кирило Тур за вечерею: "Я,- каже,- з самого першу хотiв направити братчикiв на добру дорогу, щоб Сомка з гетьманства не спихали, так що ж, коли Iванцевi сам чорт помага║? Уже якими я шляхами до сiчово┐ громади не заходив! Так нi, та й годi! От,- каже,- бачучи, що вже тут чортяка заварив собi кашу, що вже Сомковi i в сто голiв помоги не видума║ш, махнув рукою, та, щоб не бачити того лиха i не чути про його, i хотiв ото з'┐хати з Укра┐ни. Так от же,- каже,- нечистий пiдсунув пiд нiс вашу кралю. Тепер уже спiвайте,- каже,Сомковi вiчную пам'ять: не сьогоднi, так завтра поляже його золота голова..." Так чи пiймеш ти, бгатику, вiри? Як розказував про Сомка, то наче i всмiха║ться вразький запорожець, а сльоза в ложку тiлько - кап! - Так оте║ вiн,- каже Петро,- i сестру, й матiр покинув для то┐ Чорно┐ Гори? - Ми, бгате, в його питали: "Як же ти зоставив свою матiр одну з дочкою при старостi?" - "Що,- каже,- козаковi матiр? Наша мати - вiйна з бусурманами, наша сестра - гостра шаблюка! Зоставив я ┐м грошей, буде з ┐х, поки живi; а запорожця господь сотворив не для запiчка!" Отакий химерник! Так, розпитуючись да розмовляючи, i незчулись, як настала обiдня година. Коли ж саме перед обiдом шасть у хату Василь Невольник i веде за собою слiдом божого чоловiка. Ходив старий на торг у Ки┐в да, попавши там десь дiдуся, зараз i загарбав його до Череваня: дуже кохавсь Черевань у його спiвах. Як же то зрадiв Василь Невольник, побачивши Шраменка! То з того, то з другого боку зайде, розставить руки, здвигне плечима i, бачся, сам собi не йме вiри. I божий чоловiк зрадiв: аж усмiхавсь, облапуючи кругом Петра. Ще веселiш почали тодi гомонiти. Леся щебетала, як ластiвочка. Послi обiду божий чоловiк iграв i спiвав усяких поважних пiсень. А як одходив iз Хмарища, Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволi, за панотцеву душу. - Смутно менi,- каже божому чоловiковi,- що в свiтi ледащо пану║, а добре за працю й за горе не ма║ жодно┐ награди! - Не кажи так, синку,- дав одвiт божий чоловiк,- усякому ║сть своя кара i награда од бога. - Як же? - каже Петро.- Iванець ось вознесен, а Сомко з мо┐м панотцем гiркую випили. А божий чоловiк: - Iванця бог грiхом уже покарав; а праведному чоловiковi яко┐ треба в свiтi награди? Гетьманство, багатство або верх над ворогом? Дiти тiлько ганяються за такими цяцьками; а хто хоть раз заглянув через край свiту, той iншого блага бажа║... Нема║, кажеш, награди! За що награди? За те, що в мене душа лучча от мо┐х ближнiх? А се ж хiба мала милость господня? Мала милость, що моя душа смi║ i зможе таке, що iншому й не присниться?.. Iнший iще скаже, що такий чоловiк, як твiй панотець, уганя║ за славою? Химера! Слави треба мировi, а не тому, хто славен? Мир нехай навча║ться добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога! Так проглаголавши, замовк старий, похилив голову, загадавсь i всi задумались од його речi. Далi поклонивсь божий чоловiк на всi сторони i пiшов з хати почепивши через плече бандуру. А Петро i оставсь у Череваня, як у сво┐й сем'┐. Черевань йому став тепер за батька, а Череваниха за матiр. Стали жити вкупi люб'язно да приязно. Ну, сього вже хоть i не казати, що, зождавши пiвроку, чи що, почали думати й про весiлл║. Iще не гаразд i весна розгулялась, iще й вишеньки в саду в Лесi не одцвiлись, а вже Петро iз Лесею i в парi. Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то ┐х i не зачепило. Се так, як от iнколи схопиться заверюха - громом гримить, вiтром бурха║, свiту божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочу║ з корiнн║м дуби й берези; а чому указав господь рости й цвiсти, те й останеться, i красу║ться весело да пишно, мов iзроду й хуртовини не бачило.